Óêðà¿íñüêèé - UUR2017/02/01 · Поздоровлення В гарну днину, в...

ÓÓêðà¿íñüêèéВІСНИКêðà¿íñüêèéВІСНИК

Міжнародний фестиваль колядок тазимових обрядівСерет у пам’яті Сильвестра Яричевського167 років від дня народження Міхая Емінеску

Трафунки звідусільІз архівівВін не спав на варті і долучив до кавивсю ЄвропуРідна моваЄвсебію Фрасинюку – 70

Чacoпиc Coюзу Укpaїнцiв Pумунії. Piк видaння ХXіV. № 1-2 (ciчeнь) 2017

П p o ч и т a й т е :v

v

v

v

v

v

v

v

У білім сні,у білім сні зимовімВ землі під серцемворухнулася весна.

Микола ВінграноВський

ПосоЛьсТВо УкраЇни В рУМУніЇ

Шановна українська громадо!Дорогі друзі!

Від колективу Посольства України в Румунії та від мене особисто при-йміть найщиріші вітання з Новим 2017 Роком!

Від усього серця бажаємо Вам і Вашим близьким міцного здоров'я,щастя, миру, добробуту, сімейного благополуччя та Гос поднього Бла -гословення на многії і благії літа!

Хай щастить Вам у Новому році.

З повагою,Тимчасовий повірений у справах України в Румунії

Є.В. ЛЕВИцьКИй

СВІТоВИй КоНґРЕС УКРаїНцІВ

Голові Союзу українців РумуніїБухарест, Румунія

Шановний пане Голово!

Світовий Конґрес Українців щиро вітає Вас з перемогою на грудневихвиборах 2016 р. до Парламенту Румунії від Союзу українців Румунії таскладенням 21 грудня 2016 р. присяги народного депутата.

Світовий Конґрес Українців знає Вас як громадського діяча, який вжетривалий час докладає багато зусиль до розбудови української громади вРумунії. Тому підтримка Вашої кандидатури на грудневих виборах доПарламенту Румунії є закономірним виявом поваги та довір’я з бокувиборців та одночасно покладає на Вас велику відповідальність в захистіінтересів української громади.

Ваше обрання до Парламенту Румунії також має велике значення длявсієї української спільноти.

Світовий Конґрес Українців бажає Вам міцного здоров’я, Божого благо-словіння та великих успіхів у виконанні обов’язків народного депутатаПарламенту Румунії на користь Вашої держави та нашої спільної духовноїБатьківщини – України і всього українського народу.

З повагою,СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ

Евген ЧоЛІйПрезидент

Світовий Конґрес Українців (СКУ) є міжнародною координаційною над-будовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад20 мільйонів українців. СКУ має мережу складових організацій та зв’язківз українцями у 53 країнах. Заснований у 1967 р., СКУ в 2003 р. був визнанийЕконо міч ною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неуря-дова організація зі спеціальним консультативним статусом.

сВіТоВий конгрес УкраЇнськиХ МоЛодіжниХ організацій (скУМо)

Щасливого нового року та Веселих свят!

Дорогі друзі та колеги, щиро бажаємо Вам у 2017 р. міцного здоров'я іздійснення всіх задумів та ідей, заради процвітаючого майбутньогоУкраїни та розбудови світового українства.

Дякуємо за розуміння та підтримку діаспорного молодіжного руху.

дорогі друзі!

Прощаємося з Роком важким для нашої Батьківщини, ще одним рокомвійни.

Сподіваємося з Божої ласки на Рік Миру, Перемоги і Благо словення.Дякуємо за невтомну щедру працю українців доброї волі, за їх жертов-

ність і героїзм.Живемо з надією, що новонароджений Господь, який приходить до нас

у славі Вечерової Зірки, святвечора, трьох східних волхвів, коляди і ще

дохристиянської куті, подарує усім нам радість Різдва, Нового Року і щед-рого Водохреща, невичерпну наснагу, глибоку віру, міцне здоров'я, родин-ний достаток, затишок і творчу працю.

Увійдемо з усім цим добром нації у Новий Рік.Христос рождається !

ірина кЛюЧкоВськавід імені Міжнародного інституту освіти,

культури та зв'язків з діаспорою

«доЛЯ»дирекціЯ Міжнародного Пісенного ФесТиВаЛю

голові союзу українців румуніїдепутату румунського Парламенту від українцівПану Миколі-Мирославу Петрецькому

Шановний пане Миколо-Мирославе!

Сердечно вітаю Вас з Днем ангела – зі Святим Миколаєм, а такожпоздоровляю із набуттям статусу депутата Румунського парламенту.

Віднині Ви стали захисником інтересів всіх українців, що проживаютьна терені Румунії у Парламенті. Я щасливий, що провідниками українцівРумунії стають такі серйозні, розумні, молоді люди, як Ви, пане Миколо,що люблять свою рідну мову, пам’ятають своє коріння, шанують своїтрадиції.

Впевнений, на цій посаді Ви втілите багато своїх гарних задумів, пла-нів і проектів, направлених на покращення жит тя українців як на тери-торії Румунії, так і на материковій Україні.

Нехай Святий Миколай оберігає Вас і Вашу родину. Щастя Вам і радо-сті!

з повагою та надією на плідну співпрацю,М. і. гаденко

з різдвом Христовим і новим роком!

З Різдвом Христовим і Новим роком,Хай Вам щастить за кожним кроком.Хай у Вашій хаті радість вікує,Христос рожденний мир Вам дарує!Бажають Вам і Вашим найближчим

степан Бучута з дружиною.

колективу редакції часопису «Український вісник»

Щиро вітаю вас та весь колектив редакції часопису «УкраїнськийВісник» з Різдвом Христовим!

Бажаю вам Божого благословення! Щоб в цьому році вас супроводжува-ли удача та щастя, радість була частим гостем у ваших домівках, анеприємності обходили стороною!

Щирих друзів, любові та поваги рідних та близьких вам людей!З Різдвом Христовим! З новим роком!

Ярослав одоВіЧУк

Многая й благая Вам літ!Многая й благая Вам літ!

Від імені бухарестської організаціїсоюзу Українців румунії

щиро вітає ВасЯрослава – орися коЛоТиЛо,

головa

2 Ukraînsykãc VISNÃK

Поздоровлення

В гарну днину, в добрий час,Із Різдвом вітаєм Вас,Із Вечерею Святою,З веселою колядою,

З Новим роком, щедрівками,Із Йорданом й пастушками,Що голосять на світ весь,Що Христос родився днесь!

Сьогодні про первоначала Серета,одного з найстаріших поселеньБуковини з часів неоліту і трипіль-

ської доби, відомо відносно небагато.Перша писемна згадка про місто датується1334 роком. У 1365-1388 рр. Серет був сто-лицею Молдавії.

В історичній повісті «Ярошенко» (1903),розповідаючи про польсько-козацько-ту -рецьку війну 1621 року, Осип Маковей опи-сує Серет як важливий торговельний центр,куди прибували купці з багатьох міст –Львова, Семигорода, Сучави, Яс та Семи -города. У творі «талановитого новелі-ста і поета» (І. Франко) виступаютьвідомі історичні особи: Петро Кона -шевич-Сагайдач ний, Яків Боро давка,Ян Кароль Ходкевич, Петро Могила.Однак на першому плані – члени зви-чайної української родини Яро шенків,які серед воєнного лихоліття шукали«броду у вогні», щоб зберегти свійукраїнський рід, зібрати докупи роз’єд-нану родину і повернутися в ріднийдім. Очевидно, в одній з таких сере -тських сімей народився Антін Вари -вода (1869 – 1936), український вій-ськовий діяч, полковник УкраїнськоїГалиць кої Армії.

Багатонаціональний Серет, знамени-тий своєю історією і багатьма па -м’ятками старовини, випромінював

особливу духовну ауру, нагадуючи і прославні діла українців: до Першої світовоївійни тут діяли філії «Руської Бесіди» та«Української Школи», функціонувала укра-їнська бурса.

У 1909 – 1918 рр. у Сереті працював відо-мий український письменник і громадсько-культурний діяч, педагог і бургомістр Силь -вестр Яричевський (1871 – 1918), про щосповіщає меморіальна дошка, встановлена19 вересня 2002 р. на фасаді його помеш-кання.

До Серета Сильвестр Яричевський при-був як професор місцевої гімназії, водночасрозгорнув широку громадсько-культурнудіяльність, писав художні твори, наукові іпубліцистичні статті, деякий час виконувавобов’язки міського голови.

Зрозуміло, що основну частину свогочасу Сильвестр Яричевський відда-вав педагогічній праці, постійно

дбаючи про вдосконалення навчальногопроцесу. У науково-педагогічному журналі«Наша школа» він опублікував дві статті –«Українці в німецькій гімназії у Сереті» та«Руська бурса в Сереті», які, на мою думку,цікаві з погляду історії як гімназії, так і всьогоміста.

У першій статті на основі архівних джерелнаводяться цікаві факти з історії гімназії таорганізації в ній навчального процесу. Пові -домляється, що гімназію з німецькою мовоюнавчання в Сереті відкрили з початком 1899-1900 навчального року. Спершу ще була

нижча гімназія імені Франца-Йосифа, відтаквона набула статусу вищої, зрозуміло, знімецькою мовою викладання. Першимдиректором цього навчального закладу ставА. Пауль, під керівництвом якого гімназія«дійшла до розквіту», як про це сповіщалапам’ятна дошка в гімназійному вестибюлі,урочисто відкрита 7 липня 1907 р. З нагодицієї події за ухвалою громадської радиСерету було влаштовано народну забаву.

Учні різних національностей – руму-ни, українці, поляки, угорці та ін. –мали можливість вивчати рідну

мову в обсязі двох годин на тиждень заумови офіційного підтвердження своєїнаціональної приналежності. Як вони кори-стувалися цим правом, можна судити, зосіб-на, із задекларованих ними даних про націо-нальний склад гімназистів у 1909-1910навчальному році: німців – 227, румунів –51, українців – 43, угорців – 3 .

Української мови в Серетській гімназії в1899 – 1905 рр. навчав греко-католицькийпарох і декан в Сереті Климент Зленко, з 19вересня 1905 р. – заступник учителя Воло -димир Домбровський, з 13 лютого 1909 р. –Сильвестр Яричевський .

При Серетській гімназії 1 травня1903 р. було відкрито українськубурсу (гуртожиток). Ініціювали цю

вкрай важливу справу професор Черні -вецького університету Володимир Мілько -вич, радник Чернівецького суду Антон Неве -чержель, радник Серетського суду Ар турМалик, гімназійний професор Іларій Тофан,надучитель із Балківців Ілля Лакуста,надучитель із Щербівців Юрій Смокот, селя-ни Серетського повіту Іван Мельничук ізВашковець, Микола Кузик з Вовчинця, ЄвгенКарличук з Кам’янки та ін. Виступаючи назакладинах бурси, професор ВолодимирМількович наголосив: «Темнота народу –джерело всього злого. Темний нарід еконо-мічно двигнутися не може, бо не знає, якзаробити і є лиш предметом визиску про-свічених народів; темний нарід політичноїролі грати не може, бо не вміє своїх правзаступати і лиш другі над ним панують; тем-ний нарід морально упасти мусить, бо невміє дбати о свою честь і заповняє в’язниці;темний нарід мусить вкінці і фізично здеґе-

нероватися, бо і здоров’я цінити не вміє, бай не може. Ми повинні не лиш заохочуватинаш нарід до науки при кожній нагоді, але інести йому матеріальну поміч. По заложеннігімназії в Сереті показалася потреба і зало-ження тут бурси, коли наш нарід має нарівноз другими користати з добродійства науки» .Погодьмося, що ці слова про роль націо-нальної освіти в умовах чужини залишають-ся надзвичайно актуальними і в сучаснихумовах, а вчинок організаторів бурси слу-жить прикладом рішучого відстоюваннясвоїх національних прав і самовідданого

служіння інтересам рідного народу.

Колишній бурсак Іван Абрам’юк,уродженець славетної Него -стини, залишив цікаві спогади

про свого наставника: «Директоромнашої бурси був гімназійний професорукраїнської мови і літератури Силь -вестр Яри чевський, людина вищесереднього росту, круглолиця, повнам’язів, сильна і здорова – справжнійатлет. Ми всі любили і поважали його йдивувалися його фізичній силі, коливін, перебираючи поміж пальці правоїруки, крутив залізну палицю, яку намбуло тяжко навіть підняти» . Силь вестр

Яричевський був щирою і відкритою для всіхлюдиною, чим викликав до себе щиру при-язнь. За спогадами того ж таки ІванаАбрам’юка, одного неграмотного па рубка зНегостини, що приносив до бурси молоко,«директор Силь вестр Яричевський садив застіл, розмовляв з ним і вчив його читати іписати» .

Широке визнання здобув Силь -вестр Яричевський і як організа-тор українських товариств на

Буковині. Завдяки йому та ОмеляновіПоповичу постала перша «Січ» на Буковині– молодіжне спортивно-протипожежне това-риство (Кіцмань, 1902 р.), а відтак під цимвпливом – у понад ста десяти селах і містеч-ках краю. Для координації їх дій у 1904 р.утворено центральний керівний орган«Союз січей на Буковині», якому підпоряд-ковувалися окружні союзи у Вашківцях,Вижниці, Кіцмані, Садгорі. 2 жовтня 1910 р.засновано Окружний союз «Січей» уГлибокій, отаманом якого одностайно обра-но Силь вестра Яри чевського. У керівництвісоюзом йому допомагали глибочани ТодосійБукатар, Євсебій Прокопович, Софрон Лупу -ляк, Тодор Луки нюк, Іван Кривохижа таСиль вестр Альбота із Роґожешт.

«Січовики» займалися гімнастичнимивправами, стройовою підготовкою, навчали-ся боротися із пожежами. Водночас вонипровадили значну просвітницьку роботу,утримували бібліотеку, через яку поширюва-ли книги з різних галузей знань. Завдякицьому простий люд почав «просвічуватися,

Володимир аНТоФІйЧУК

(Продовження на 16 стор.)

СЕРЕТ У ПаМ’ЯТІ СИЛьВЕСТРа ЯРИЧЕВСьКоГо

3Ukraînsykãc VISNÃK


Безумовно Лисоня — це величавий символідеї боротьби за волю України, доказ незламнос-ті духу та звитяжності українського стрілецтва.Тоді у серпні-вересні 1916 року полк українськихсічових стрільців австро-угорської армії та рядінших бойових загонів своєю жертовністю тагероїзмом завдали російській армії чималихутрат, зупинили наступ на Бережани, що дозво-лило втримати весь фронт. Як писала тодішняпреса («Дєло» за 04.10.1916, «Воєнні комунєка-ти австро-угорського ґенерального штабу з 3жовтня»): «Фронт ерцгерцога Карла: … На пів-денний схід від Бережан робив неприятель най-більші зусиля, щоби ввійти в посєданє гориЛисоня. Відперто його в завзятім бою». Аледосягнуто це дуже дорогою ціною — загинулобіля 1300 українців.

Сто років пройшло з тих часів, але подвиг,здобута звитяга як щось святе до цього часу унаших серцях. Нещодавно на місці подій та позаним відбулися численні акції з нагоди сотої річ-ниці битви. Саме тому цьогоріч гору Лисоню від-відали тисячі людей. Священ нослужителі від-правили молебень за полеглими. Спостері -галося справжнє паломництво практично всьогогалицького краю. Про відзначення 100-ліття боївна Лисоні дізнаються у 50-ти країнах світу!Столітній ювілей боїв на горі Лисоні під Бере -жанами зображений на художньому конверті зориґінальною маркою, що запроваджений в обіг10 серпня 2016. До 100-річчя боїв легіонуУкраїнських січових стрільців на горі ЛисоняНаціональним банком України випущено ювілей-ну монету номіналом 5 гривень, яку введено вобіг 2 вересня 2016 року.

Запропонований сучасному читачу вірш«Лисоня» написаний моїм дідусем, Іваном Одо -вічуком, безпосереднім учасником (тоді молодимофіцером 35-го полку піхоти Крайової оборониавстро-угорського війська) вже після боївПершої Світової війни та Перших визвольнихзмагань. До речі в тих запеклих боях він бувпоранений, а згодом, з листопада 1916 року, йогопідвищено в званні до активного лейтенанта танагороджено черговою медаллю «За Хороб -рість». Загальна ситуація на Східному фронтітоді була дуже складною. Зокрема 4.06.1916розпочався масований наступ Пів денно-Захід -ного фронту під командуванням генералаБрусілова, а 27.08.1916 Королівство Румунія ого-лосило війну Австро-Угорській імперії. Тодінастрій у військах був не з кращих. Відповідно цяатмосфера передалася і новоприбулому ІвануІллічу. До цього всього під окупацію потрапилойого рідне село. Ці настрої яскраво підтверджу-ють його поетичні рядки (шанцеві або окопнівірші) того періоду, які дивом збереглися. При -гадуються такі рядки: «Ах, ти моя БуковиноДорогий єдиний краю, Люба ти моя родино. Ах,за вами тут вмираю. Ви вся радість і надія, Щоще кормить мою душу, Ви єдина та ще й мрія,Що до бою з нею рушу».

Загалом йому та його побратимам впродовж1914-1920 років довелося перенести всі страхіт-тя війни, включно з поразками, голодом, холо-дом, хворобами, зрадою, оточенням та інтерну-ванням. Це негативно вплинуло на їх здоров’я,

але не зламало духовно. Про це яскраво свід-чить ряд його ранніх патріотичних статей тапоезія «Лисоня». А головне, що вони не втрати-ли намірів наполегливо працювати для держав-ності України. Саме цієї незламної віри в своюправоту та енергії бракує багатьом нашим сучас-никам.

Поетичний твір «Лисоня» написаний вБалківцях, на «малій батьківщині» і датований 14грудня 1921 року. Після боїв Першої Світовоївійни та боротьби за державність України влавах військових формувань ЗУНР Іван Іллічповернувся з дружиною в рідні Балківці, які натой час опинилися в складі Румунії. Поверненнядодому теж було нелегким випробуванням.Влада Румунії позбавила прав громадянстваучасників перших виз вольних змагань. Аджерумуни в свій час підступно ударили по тилахУГА виступивши союзником поляків. Крім того цікраїни належали до Малої Антанти. Особливорумуни боялися «освічених нелояльних буковин-ців з бойовим досвідом». Навіть при «бездоган-них» документах наданих командуванням арміїАвстро-Угорщини всіх брали під нагляд повітовоїтаємної поліції «сигуранци» і жандармерії за міс-цем проживання як неблагонадійних та небез-печних. Багато вояків Перших виз вольних зма-гань через це змушені згодом емігрувати з бать-ківщини. Але залишати рідну землю та свій нарідна поталу загарбнику це не вихід. Про мужністьта вірність Івана Одовічука національній ідеї вцей період яскраво свідчить його патріотичнийпоетичний твір «Лисоня».

Присвячений цей поетичний твір пам’ятіпобратимів до 5-річчя тих історичних подій.Правда, опублікований він в тижневику «Само -стійність» аж через 14 років, фактично до 20-річчя (мною максимально збережено стилістикута орфографію оригіналу). Слід відмітити й те,що дідусь всі свої статті та поезії підписувавсвоїм іменем навіть при реальній загрозі арешту.За «словом настав час діла».

В міжвоєнний період Іван Ілліч був доситьвідомим на Мараморощині адвокатом, грома-дянським та політичним діячем. Вже тоді він мавзв’язки з підпіллям Української ВійськовоїОрганізації, яке на Буковині діяло ще на початку1920-х років і було ретельно законспірованим.УВО створена вояками українських військовихформувань ЗУНР та УНР, які поставили собі замету відновити незалежність і цілісність Україн -ської держави. В Сиготі-Мара мороському (істо-ричний центр Південної Мармарощини, кудисім’я переїхала в 1922 році) під його проводоморганізовано Україн ську національну партіюМарамо рощини, що фактично була філією ана-логічної всерумунської партії. В 1933 році, післявтрати УНП авторитету серед населення назагальнодержавному рівні, Іван Ілліч зблизився зрадикальнішими та активнішими провідникамиОрганізації Українських Націоналістів Буко вини.В 1932-33 роках Іван Ілліч разом з однодумцямипо всій Буковині, Бесарабії та Мараморощині

ПІСЛЯМоВа Та ДУМКИ, НаВІЯНІПоЕТИЧНИМ ТВоРоМ «ЛИСоНЯ»Та ЗахоДаМИ До СТоЛІТНьоГоюВІЛЕю БоїВ На ГоРІ ЛИСоНІ

ПІД БЕРЕжаНаМИ

Іван ОДОВІчУК

ЛисоняЧи чуєш, як той ліс шумить,Як стогнуть вздовж Ценівки гори,Як жалібно пугач квелить,Як тужать на Лисоні бори ?

Чи бачиш ти безліч гробів,Що всю Лисоню ними вкрито?Там тисячі січовиківУ день один в землю зарито!

В руках ранені держать крісЙ чатують в дрімоті могильній,Коли то грім ударить в лісІ з гуком розступляться шпилі...

Тоді заступить тьма луну,Струснесь гора, ліси й долина,Отаман будиться зі сну,А з ним встає його дружина.

«Позір! До стрілу кріс готов!Вперед, хто гнити тут не хоче!»Й заграє всім у жилах кров,Вогнями запалають очі.

Конем герцює отаман,Блиснув угору булавоюЙ заграли сурми, барабан,Дружина станула до бою.

«Поглянь на Бережани знов,» —Отаман промовляє стежі —«Чи синьо-жовта хоруговУже піднесена на вежі?»

«Як нарід розпічне там бійІ громом зрохкотять гармати,Ми з цих могил підем мерщій,Щоб рідну землю визволяти!»

«Кругом тиша, та вже пора!»Вернувшись стежа відвічаєЙ закрилась з рохкотом гораЙ козацтво вже не засипляє.

А над гробом кигикнув сич:«Спокійним сном Ви спіть, герої,Надходить час, ось тут Вам клич:Вставать з могил сирих до зброї!»

Балківці, 14 грудня 1921 року.

* Лисоня — гора на схід від Бережан.Місце завзятих боїв між москалями і УССв 1916 році (місяць вересень та жов-тень), а потім в 1919 році між УГА і поля-ками.

** Ценівка — мала річка, що біляБережан впадає до Золотої Липи.

(чернівці, тижневик «Самостійність»,25.08.1935, число 34, стор. 2)

ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв ** ЗЗ ааррххііввіівв **

Ярослав оДоВІЧУК

(Закінчення на 6 cтop.)


167 років від дня народження

«В усій творчості емінеску, насамперед у поезії, домі-нують роздуми над буттям і долею людини, світомідей і живою природою, ретроспективою історії світу,космічними перспективами. дра матизм і напруженістьтворчості емінеску зумовлені відповідальністю, з якоюпродумане й осмислене все існування. оригінальністьтворчості емінеску основується на здатності, прита-манній тільки йому на той час, перебудовувати і пере-втілювати, з первісною наївністю, життя і природу,любов і смерть, рух зірок і долю власної нації, на диво-вижній спроможності злиття індивідуальної драми збуремною історією людства, мислення з мажорнимизапитаннями в особистих причинках. спрага пізнання,

гостре усвідомленнясвоєї долі творця, при-страсть, з якою вінвключився в утверджен-ня цінностей, докладен-ня надзвичайних зусильдо творення художньогомовлення, повна спів-звучність між думкою івиразом, яка мучилапоета, трагічна данина,яку він заплатив за те,що не зрікся свого покли-кання і не пішов на ком-проміс – це елементиможливого портрета».

Александру ТЕОДОРЕСКУ – «Словник румунськоїлітератури від її початків до 1900 року».

MORTUA EST!Mов свічка дотліла на свіжій могилі, Мов дзвонів тужіння в святому зусиллі, Як мрія в полоні печалі крила, –Такою ти в світ небуття перейшла.

Було тоді небо, як літа розмай,В нім ріки молочні і в зелені гай. Палаци химерні ховалися в хмарах І місяць-царевич, мов жовта примара.

Душа твоя, бачу, розправила крила, Сріблиста їх тінь небеса оповила І сходами хмар вже прямує до цілі Крізь зливу проміння і зір заметілі.

У променях й співі пливеш без принуки І навхрест на грудях твої білі руки.Вже чути, як чари плетуть веретена,Бо ти потойбіччя навік наречена.

Я бачу, як дух твій витає в безмежжі, Дивлюся на прах твій у білій одежі,На усміх, що наче живий під вуалем, Питаюся в долі із болем і жалем:

Чому ти померла, о ангел небесний, Покинула світ цей живий і чудесний.Ачей не була молода ти й прекрасна?Чому ти, мов зірка яскрава, погасла?

Чи, може, палаци там сяють у злоті, Зірниці складають склепіння високі,Там срібні мости і вогнянії ріки,Там квітами берег устелен навіки?

У далях тих дальніх, царівно, витаєш, Волосся і зір у промінні купаєш.У шатах лазурних сіяєш в імлі З лавровим вінцем на блідому чолі.

О, смерть - тільки хаос, сузір'їв океан, Життя ж - поривань невгамовних обман. О, смерть - тільки вічність в подобі осонь, Життя ж блудна казка, химерний наш сон.

Чи, може, мій мозок терзають злі бурі І мруть ясні мислі, лишаються хмурі.Як гаснуть сонця і зірки в небі тануть – Здається мені: все ніщо, все омана.

Розколяться, може, небесні склепіння І ніч заповінить усе сотворіння.Тоді я побачу, як в тьмі круговерті Світи поглинаються вічністю смерті.

Як так вже судилось, замовкнеш навіки, Уже не розтулиш ти ніжні повіки,І слово не мовлять безкровні уста – Земним був той ангел, той ангел був прах!

Чоло похилю я над ложем-труною,Та ліра моя не озветься тобою.Ридати не буду, а навіть зрадію,Бо з хаосу вирвався промінь надії.

Хто знає, де правда, - не бути чи бути? Чого не існує, не можна збагнути.Воно не страждає і болю не знає,Хоч суще на світі од болю волає.

А бути? Безумство, порив юродивих... Бо очі невірні, а вуха брехливі.Міняє повчання віків суєта,Та краще нічого, ніж мрій пустота.

Привиддя ганяються в дикій нестямі, Допоки не впадуть у вириті ями.Думки аж печуть, що із ними я вдію:На сміх підніму? Прокляну? Пожалію?

Навіщо? Усе тільки фальш і омана. Чому із життя ти пішла, безталанна?Чи є в цьому смисл? Ти мов зірка була... Для смерті такої в красі ти цвіла?Як є - то безбожжя воно засторога, – Не маєш на лобі печаті від Бога.

МоЛИТВа ДаКаКоли ані безсмертя, ні смерті не бувало.Життя краплина світла іще не предвіщала, Сьогодні, вчора, завтра – таїнство серед тайн, Незвіданий початок і непочатку край,Коли земля і небо, і світу безбережжя Явою не ставали несущого безмежжя,Був тільки Ти, єдиний, але мене терзає:Хто отой бог, якому ми душу довіряєм?

Усіх богів предтеча – він був єдиний бог,Він силу іскри скреснув із водних судорог,Богів одухотворив і світу щастя дав,Він джерелом спасіння для людства всього став.

Серця відкрийте ваші! В піснях славіте лунко.Він смертю став для смерті, а для життя рятунком!

Мене зробив він зрячим, очам дав світло дня,І серце співчуванням наповнив по вінця,Його я кроки слухав у ревищі стихії,У звуках ніжних пісні ловив слова надії,Та все одно благаю - найближчою порою Хай дасть мені дорогу до вічного спокою.

Хай прокляне усіх тих, котрі мене жаліють, Благословить отого, що зла мені воліє,І не ганить зухвальця, що в вічі зарегоче,Хай дасть він силу тому, хто смерть мені урочить.Хай перший серед люду має хвалу і слово.На камінь хто посягне в моєму узголов'ї.

Хай проживу вигнанцем до скону я свій вік,І висхне до краплини гарячих сліз потік,Для всіх хай не людина, а дикий буду звір,Бо сам не усвідомлю, ким став я до цих пір.Всі почуття від болю так нагло притупились.Що прокляття на матір я кину що є сили,А як ненависть стане пекуча, мов любов,Забуду я всі болі, застигне в жилах кров.

Коли я вже сконаю, для всіх чужий, ізгоєм,Мій труп на пустирищі хай стане мерзким гноєм, На голову корону Отець хай тому ставить,Хто моє серце вирвать з грудей собак натравить,Хто мертвому камінням лице розбить посміє,Для того хай безсмертя Отець не пожаліє!

Лише отак, мій Отче, складу тобі офіру,За те, що в світі цьому життя мені довірив.Тобі за дари щедрі чолом не буду бити,До прокляття і гніву хочу тебе схилити,Відчуть, як ти, дмухнувши, на мене тільки раз -Навіки і безслідно в мені би дух погас!

Переклав Михайло МИхайЛюК

МІхаЯ ЕМІНЕСКУ(15 січня 1850 – 15 червня 1889)

Колядки, колядки,Пора коляди!Мов срібнії кладкиДзеркала-льоди.І вітер гуляєВерхів’ям ялиць,В цю ніч засіяютьНамиста зірниць.А діти радіють,

Дівчата в замріїРозчісують косиЗаради парії.Заради Марії,Спасителя ради –Ісуса Христа,Мандрівним засяєНа небі звізда.

КоЛЯДКИ, КоЛЯДКИ!

брав активну участь в організації продовольчоїдопомоги «братам за Дністром», жертвамГолодомору в УРСР. Після перших відкритих вис-тупів ОУН у 1935-37 роках, коли вона законспіру-вала всю свою діяльність, на Мараморощинівсім українським життям провадив та зв'язковимОУН був Іван Одовічук. В 1939 році Іван Іллічбрав активну участь в організації допомоги длявтікачів із Карпатської України.

Таким чином впродовж 1914-1919 років ІванІлліч переніс всі страхіття війни, включно зпоразками, голодом, холодом, хворобами, зра-дою, оточенням, полоном та інтернуванням, щонегативно вплинуло на його здоров’я, але незламало духовно. «Лише освічений та патріотич-но вихований громадянин-військовик Армії УНРміг до кінця витримати всі випробування тяжкихпоневірянь на чужині, не піддавшись відчаю тадеградації», — писав один з істориків про такихлюдей.

Піднімаючи тему Битви за Лисоню запрошуюнауковців, краєзнавців та зацікавлених читачівпідключатися і активно надавати до публікаціїневідому сучасникам додаткову інформацію(світлини зокрема). Це було б чудове вшануван-ня наших предків. Тема Битви за Лисоню неви-черпна. Зокрема, з позицій сьогодення напрошу-ється історична паралель з Битвою за аеропортв Донецьку. Факти свідчать, що всупереч імпер-ським амбіціям Москви, Україна виростила цілуплеяду сучасних героїв-патріотів, які достойноприйняли естафету своїх попередників — леген-дарних Українських Січових Стрільців. Збройнісили України поступово відроджують свою славу.Тобто зерно жертовності та героїзму українсько-го стрілецтва посіяне в ході Битви за Лисоню невтрачено, воно впало на підготовлений історич-ними подіями ґрунт та дало потужні паростки.

Ukraînsykãc VISNÃK

(Продовження з 4 стор.)

6

ПІСЛЯМоВа Та ДУМКИ, НаВІЯНІ ПоЕТИЧНИМ ТВоРоМ «ЛИСоНЯ»

Та ЗахоДаМИ До СТоЛІТНьоГо юВІЛЕю БоїВНа ГоРІ ЛИСоНІ ПІД БЕРЕжаНаМИ

У часописі «Український вісник» нр. 21-22 за листопад місяць минулогороку, у статті «Рідна мова» відзначено роль рідної мови у вихованні дітейта роль мови у спілкуванні людей і пізнаванні світу, ті функції, що виконуємова – комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна, емоційна, вира-жальна. Повчальна стаття закінчується кількома віршами: Дмитра: Пав -личка, Павла Тичини та М. Сингаївського. Міжнародний день рідної мовибуло запроваджено рішенням у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесіїГенеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної і культурноїбагатоманітності.

З великою увагою прочитавши цю статтю, задумав подати свої думкищодо ролі рідної мови – української. Головний обов’язок шкільних закла-дів, українознавців, лінгвістів є створення національної свідомості щодорідної української мови – мови понад 50 мільйонів осіб. Це національнамова, державна в Україні. Рідна мова – це наріжний камінь існування наро-ду, без мови нема самостійного народу, самостійної держави. Це не є моваякогось «меншого» брата, «малороса» – це мова великого українськогонароду.

Людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей,нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаніше вона повинна володіти,звичайно, рідною мовою, бо рідна мова – це невід’ємна частка Бать -ківщини, голос матері і батька, голос свого народу, чарівний інструмент, назвуки якого відгукуються найтонші і найніжніші струни людської душі. З рід-ною мовою мають зв’язки найдорожчі спогади про перше слово, почуте вколисці з материнських уст, затишок батьківської хати.

Я мав доброго знайомого, щирого українця із Банату – Андрія Руснака,за фахом інженера будівельника.

Нараз він захворів на мозок. Був у румунських клініках, у Будапешті таСегедіні. Поступово хвороба довела до того, що покійний Андрій забуврумунську мову. Всі дивувалися, як може бути, щоб забув румунську, колиосвіту, починаючи із І-го класу, здобув на румунській мові. Лікарі йому, йогодружині і дочці пояснили, що змалку навчившись дома рідної українськоїмови, це зайшло у мозкові тканини, а румунська стерлася, як це стаєтьсяіз комп’ютером. По телефону ми розмовляли по-українськи і одного разувін мені сказав: «Мене хвороба довела до того, що забув румунську і пови-нен спілкуватись із дружиною письмово».

На жаль, серед наших українців є такі, що кажуть: «Я забув по-україн-ськи говорити!?» Це брак національної свідомості. Це значить, що вінцурається своїх батьків, свого кореня.

Правда, є мови більш і менш розвинені, є мови, що своїм звучаннямздобули світову славу, але не забувайте, дорогі читачі, хоч якої нації, щонаймиліша й найдорожча для людини її рідна мова. Як просто й разом ізтим зворушливо писав про це наш Тарас Шевченко.

«Ну, щоб здавалося, слова...Слова та голос – більш нічого.А серце б’ється, ожива,Як їх почує!...Бо рідна мова не тільки зберігає світлі спогади з життя людини й зв’язую

її із сучасниками, – в рідній мові чується голос предків, з ній відлунюютьсясторінки історії народу.

Мова – це найважливіший, найдорожчий, наймиліший зв’язок, що з’єд-нує віджилі, живі і майбутні покоління народу в одне велике історичнеживе ціле.

юрій ЧИГа

Добрий вечір, на святий вечір!На перший Святий вечір /24 грудня 2016/ я подався пішки з Марицеї до

Марицейки з вечерею до мого молодшого брата Джелу. Він залишивсямешкати у хаті наших батьків. Вони вже давно у небесах духом, а трупому землі.

Хай їм буде земля пером та пухом!Значить, кладу вечерю у сумку і давай до Марицейки, туди добрих два

кілометри. Розуміється, пішки, бо я не маю авто, навіть велосипеда немаю!

Може, читачі, запитають, що таке «Вечеря»? В полумисок кладетьсяварена пшениця, галушки, пироги, пісні «пражітури», варені гриби, бібварений, а на них ставлять «книш», в який затикають свічку.

Виходжу з Марицеї, минаю попри високий горб, званий «Грунь». Та час-тина дороги, яка веде з Марицеї до Марицейки, називається «вивіз».

Перша хата у Марицейці на правім боці дороги нагадала мені ті часи,коли я з моїм однокласником Дмитром Костинюком від цієї хати починаликолядувати. Тут мешкав Сандік Мачипюк, ми йому колядували «Гой рано,рано, у неділю рано». Колядка була досить довгенька, але він давав намодного лея, в ті часи то були великі гроші!

Лея ми діставали ще у мене дома, у Касіяна, Лясика та мого діда ІванаМазуряка. Інші давали нам 10,15,25 банів, горіхів та яблук.

На жаль, Дмитро Костинюк помер дуже молодим!Але повернуся до наших днів.По дорозі до хати мого брата я ще минав мимо хати Мугіка та Миколи

Тусього – «батьки», які мене хрестили.Після цих хат я подивився на те місце, де була хата Онуфрія, якому

казали «Кошіярь». Це був такий господар, який після того як ми колядува-ли під вікном, запрошував до хати, кажучи нам: «Якщо хочете, щоб я вамзаплатив, то заколядуйте мені і в хаті»! Ми колядували і в хаті, він нас уго-щав, після того платив. Я ще минав мимо хат, де жили: Панич, Микола,Танасів, Парасін, Побаранчик, Лясик, Міган, та Галюця.

Вони вже давно на тім світі.Нарешті я дійшов до мого брата, заходжу у хату і кажу: «Добрий вечір,

на щастя та здоров’я з Святим вечіром! Викладаю вечерю, запалюю свічку,даю братові, кажучи: «Прошу цю вечерю за душі наших батьків»!

Він узяв вечерю, подякував та запросив до столу.Повечерявши, ми розбалакалися.Я нагадав, що наш покійний тато дуже любив колядувати, наприклад,

так: «По Львові ходив, з конем говорив» та «фалився конем, перед коро-лем».

Чому тато дуже любив ці колядки?А тому, що робив військо у кавалерії у Чернівцях і навіть у Другій світо-

вій війні воював кавалеристом.Коли до нас приходили жонаті чоловіки колядувати, то колядували і такі

колядки: «Гой у лісі, лісі, під дубиною», «Гой у саду, саду, винограду»,«Шум’є, брин’є, везуть плавин’є», «Гой попри лужок, там оре плужок», «Гойнавкруг ліса зелена трава, на серед ліса студена вода», «Гой у цего пана»,«Гой з долу, долу вітер повіває, а з гори військо налігає».

І ще багато інших.Нині майже все пропало! Шкода! Нагадали ми і про маланки у ті давні роки /коло 1960 року/, коли багато

колядників ходили «масковані». Вони маскувалися у княгиню, чорта,Мошка, ведмедя та ще всіляких тварин.

Нагадали ми і про другий Святий вечір.

Микола КУРИЛюК

Рідна мова


Для журналіста хліб насущний – цеінформація. З першоджерел, так звана «жи -ва інформація», з інтернету, преси.

Як журналіст друкованого слова я чacточерпаю теми для трафунків з преси – цент-ральної та місцевої. Ось, випадково потра-пила мені до рук сучавська газета «Monitorulde Suceava», в якій читаю матеріал з такимзаголовком: «Сучавський університет про-довжує спеціалізацію з української мови,незважаючи на мале число кандидатів». А впреамбулі до матеріалу жирними буквамипідкреслюється: «Університет звертаєть-ся до української громади і до Союзу україн-ців Румунії допомогти в наборі кандидатівдля цієї спеціальності».

Старання керівництва університету іменіШтефана Великого зберегти на філологічно-му факультеті українську секцію гідне похва-ли. Бо могло статися навпаки – мовляв,немає кандидатів, то викреслимо цю спеці-альність з навчальної програми. Але видно,що при керівництві сучав ського вищогоучбового закладу стоять люди мудрі, якімислять по-європейськи. Мається на увазібагатокультурність та багатоетнічність Буко -вини з її традиціями та історико-культурни-ми пам’ятками, які знаходяться під егідоюЮНЕСКО, відзначаються відносини добро-сусідства з Україною, що мають глибокеісторичне коріння, зокрема тісне співробіт-ництво з Чернівецьким державним універси-тетом імені Юрія Федьковича.

Знаючи труднощі, з якими стикаєтьсяукраїнська освіта через брак кваліфікованихкадрів, можна тільки вітати ініціативу спів-праці з Союзом українців, з його територі-альними організаціями.

Звісно, не всі випускники, які під час сту-дентства вивчали українську мову, в и к л а -дають її в наших селах. Бо якщо вони ненативні українці, то їм це дається трудно,тому віддають перевагу другій спеціально-сті, а це англійська чи французька мова.

Тому бажано було б, щоби центральнийпровід СУРу змобілізував комітет Сучав -ської повітової організації провести роботусеред учнів ліцеїв, в яких викладаєтьсяукраїнська мова, пepeконуючи випускниківпоступати на українську філологію у Сучав -ському університеті імені Штефана Вели -кого, де викладає й чернівецький універси-тетський професор Володимир Анто фійчук.

Слушно було б звернутися по допомогу уцій справі і до шкільної інспекторки паніЛучії Мігок, яка, на жаль, не входить до про-воду сучавської сурівської організації, алеякій ніколи не була байдужа освіта рідноюмовою. До речі, не знаю чи у керівному комі-теті Сучавської організації СУРу є людина,яка відповідає за справи освіти рідноюмовою на повітовому рівні.

Університет застерігає, що у випадку

недостатнього числа кандидатів у наступно-му навчальному році існує загроза переривучи навіть закриття спеціалізації з українськоїмови.

Одностайності в цьому питанні немає і неможе бути, бо кожен, хто причетний до виз-вольних змагань українського народу, гіпер-болізує свою лепту в цю справу. Однікажуть, що це заслуга історії, інші, що наро-ду, навіть Горбачову приписують цю заслугу,бо він розвалив радянську імперію.

Париж кінця минулого сторіччя – я впер-ше, а може, й востаннє у «місті світил» наберегах Сени.

Сиджу на лавочці у скверику, де стоїтьбюст Тараса Шевченка. Чекаю Юлія Лазар -чука, бувшого колега в редакції «Новоговіку», якого щаслива доля після 1989 рокузакинула у далеку Францію.

Поруч скверика – каплиця, відома тим,що сюди занесли славного сина українсько-го народу Симона Петлюру після того якйого смертельно поранив фанатик-єврей –знаряддя більшовицького КҐБ. Каплиця слу-жить і церквою для українців, які, тікаючи відбільшовицького терору, знайшли притулок уФранції.

З каплиці-церковці починають виходитиприхожани, переважно чоловіки, такі собінемолоді дядьки, зовсім не схожі на пари-жан – скромно одягнені, наче селюки.

Вони запально сперечаються, розмахую-чи руками, наче чогось не можуть поділитиміж собою.

Юлій спізнюється, а мені цікаво про щосперечаються підтоптані дядьки, тому під-ходжу до них і запитую:

– Про що сперечаєтесь, панове?– А ви хто такий будете? – підозріло міря -

ють мене з голови до ніг, бо хоча говорю по-українськи, вгадують відразу, що я не їхній.

Пояснюю хто я й звідки, кажу, що чекаюна пана Лазарчука, працівника українськогочасопису, що виходить у Парижі.

Швидко дядьки навперебій починаютьпояснювати мені причину суперечки.

Виявляється, що у купці дядьків є дватабори: одні «бандерівці», а інші «мельни-ківці», себто адепти двох лідерів українськоїдіаспори. Кожен табір приписує собі най-більші заслуги у здобутті Україною Незалеж -ності – по-їхньому – «визволення» з-підімперського ярма.

– Ми визволили Україну! – рубає рукамиповітря дебелий дядько, йому підтакуютьприхильники: «бандерівці».

– Не ви, а ми! – підскакує півником ни -зенький «мельниківець», а за ним однодум-ці: – Ми, ми, ми!

Пробую оговтати розпалених дядьків,мовляв, хіба тепер, коли Україна вже неза-лежна, має значення чия заслуга більша, ачия менша?

– Має, для історії! – намагаються пере-кричати одні одних «бандерівці» і «мельни-ківці».

Якщо тут вмішана історія, то не мені їїсудити, погоджуюся подумки, аж тут надхо-дить Юлій Лазарчук, який поведе мене пари -зький цвинтар, де похований Симон Пе -тлюра.

Коли мова заходить про культ особи, топершим називають генераліссимуса Ста -ліна, кривавого диктатора Радянської імпе-рії «зодчого» найжорстокішої «тюрми наро-дів», «творця» жахливої системи сибірськихґулаґів, а другим, ближчим до наших днів,«генія Карпат» – Ніколає Чаушеску. Першийпомер своєю смертю, а другого скосилакулями так звана Груднева революція.

Проте у людей пам’ять коротка, бо протя-гом історії культ особи, культ тиранів і дикта-торів, не був рідкісним явищем. Чи не найві-домішим прикладом є римський імператорНерон, якого улесливі підданці називалинапівбогом і якому приписується підпаленняРиму.

А втім, у румунській історії двадцятоговіку дифірамби, включно хвалебні твори,найперше оди, присвячувалися не тількиНіколає Чау шеску, надмірні похвали вислов-лювалися письменниками й іншому диктато-ру – королю Каролу II-му, що займав румун -ський трон у передвоєнний період.

Один з альбомів, присвячений Каролу ІІ-му, називається «Письменники Вашої Ве -личності присвячують королю своє серце,вірність і перо». Іронією долі склалося так,що серед письменників-одописців зустрічає-мо й імена тих, котрі дожили до «золотоїепохи», коли деякі з них присвячували своє«серце, вірність і перо» Ніколає Чаушеску. Їхімена можна прочитати у п’ятому числі жур-налу «Досьє історії» за 2000 рік, де поданізразки хвалебних присвят із згаданого вищеомаґіального альбома.

Михайло МИхайЛюК

СУЧаВСьКИй УНІВЕРСИТЕТ хоЧЕ

ЗБЕРЕГТИ ВИВЧаННЯУКРаїНСьКої МоВИ хТо ВИЗВоЛИВ

УКРаїНУ? ВІД КаРоЛа ІІ До ЧаУШЕСКУ

* Трафунки звідусіль * Tрафунки звідусіль * Трафунки звідусіль *

Величезні снігобілі намети Східних Карпатпівнічної частини Румунії, що поєд нують вікамиБуковинський та Марамо роський краї, стороже-ні нескінченними шеренгами вічнозелених мун-дирів смерек та ялин, приховують ніби якусьнезбагненну тайну. До Прислопської вершини

ми, колядники ватаги «Негостинських голосів»Сучав щини, спостерігали, не без хвилювання,як оці одвічні поселенці-охоронці гір ніжно кива-ли вітками, заохочуючи-підбадьорюючи насдолати снігові кучугури та сміливо наслідуватигірську звивисту дорогу. А потім, вже низеньковклонялись, радіючи нашій перемозі, і солодко-шиплячим голосом шуміли: запрошуємо шша-новних госстей на ссвято Коляди!...

*Насправді, в більшості місцевостей, де про-

живають українці, проводяться зимові свята –Коляда-Різдво, Новий рік-святого Василя та

Водохреща-Йордану – за старим стилем(Юліанським календарем), і це по обох схилахгір. Якщо на Буковині повітова організація СУРупровела тільки другий, то на Мараморощиніпройшов вже 24-ий випуск Фестивалю колядокта зимових обрядів українців. Велику заслугу вцьому глибоко виховному процесі плекання рід-ної ідентичності має повітова організація СУРуМараморощини, особливо її голови, панМирослав Петрецький. Почали вони із повіто-вого рівня, збільшили цей захід до національно-го і, нарешті, сягнули міжнародного, запрошую-чи колядників-гостей-побратимів з України таУгорщини. Гостепри ємність показували, якзавжди, мараморошці постійним, забезпечуван-ням цивілізованих умов для перебування та

проведення фестивалю, теплощирим ставлен-ням до кожного зокрема з учасників і до всіхразом.

Розпочались діяння фестивалю участю всіхколядницьких колективів у святлітургії, від-правленій преподобними отцями Лавру ками,

батьком і сином, в українській місцевійправославній церкві. Кожний колективвиконав хоч одну колядку чи обряд,возвеличуючи народження Нового світ-ла – Ісуса Христа, наповняючи дух ідушу віруючих животворящою енергі-єю наслідування Божої Правди іПорядку задля осягнення всебажаноїблаженності. Охоплю вало, мабуть,кожного з нас тайне відчуття приналеж-ності до великої української сім’ї, тайнепереконання, що творці оцих чудовихколядок та обрядів це наші спільні пра-батьки.

Після закінченнясвятслужби колядникипоклонились переднововідкритим погруд-дям Тараса Шев ченка,поставленим в паркуперед церквою, а потімсклали нескінченнийпоїзд народних строївта обрядових налаш-тувань, щоб провестив супроводі незгасних оплесків та фотознімокмешканців Сігету звісний і очікуваний парад.Цен тром міста, аж до входу в концертний заллокального музичного ліцею лунали колядки тавіншування, додаючи святочному вбраннюміста яскравої живої прикраси.

На сцену, осяяну чудовими багатобарвнимигірляндами, які обнімали святочно символічнідеревця життя, – ялини, появляється, якгодиться, почесний газда, пан МирославПетрецький, і дякує від щирої душі як особи-сто, так і від імені всіх організаторів цьогосвята, всім тим, що відгукнулись на запрошен-ня і стали учасниками великої українськоїКоляди.

Зусилля, витрачені залученими особами, –зауважує мараморошський голова – для ство-рення належних умов розгортання заходутакої потужності, були нелегкими і всебічними,але без підтримки як логістичної, так і фінансо-вої, з боку Комітету Ради, зокрема голови СУРу,це свято не відбулося б, і тому, має за честьзапросити до вітального слова, саме головуСУРу і депутата, пана Миколу МирославаПетрецького.

Микола Мирослав Петрецький: До брийдень, дорогі українці! Христос народився! Явідчуваю неабияку радість від того, що мизнову разом на святах коляди, що наш фести-валь набрав такого обсягу і став такимпотужним та ступив, ось, на 24-ий випуск.Радість значно посилюється, коли бачу, щомолоде покоління становить від року дороку переважну частину колядників, а цеозначає, що молодь продовжує ці чудові зви-чаї та обряди наших предків, збагачує їх істворює впевнення, що ці духовно-душевніскарби нашого роду будуть існувати з поко-ління в покоління. Тому я хочу щиро подяку-вати, по-перше, молодим організаторам таучасникам фестивалю, які вклали всі своїсили та вміння в приготовленні цієї особли-вої культурної події нашого етносу.

Але було б неправильно не підкреслити

отой вагомий внесок наших проводів в про-ектування та багатогранне організування

такого заходу, а це, по-перше, стосуєтьсяоргкомітету Мараморошської повітової орга-нізації СУРу, на чолі якої стоїть вже роки під-ряд звісний всім вам культурний діяч, пан

Мирослав Петрецький. Зна -ком моєї особливої шани доцього організаторськогоподвигу є прохання до всіхголів місцевих організаційприйняти мої найщирішівітання разом з найсердеч-нішими побажаннями міцно-го здоров’я, щастя, радостіта успіхів в подальших діян -нях в новому 2017-му році.Вони подолали як прикрощі

природи, так і всі організаційні труднощі, щобнаші гості-учасники фестивалю почувалисебе святково. Кори стуюсь нагодою особливоі щиро подякувати всім тим, котрі вклалинемало енергії в передвиборчій кампанії, щобсьогодні наша меншина була представленою в

Парла менті Румунії, скромно підкреслюючи,що таку почесть в даному парламентськомумандаті отримати пощастило мені. Тому якланя юсь перед вами і запевняю всіх Вас, щоне буду щадити зусиль для гідного та енергій-ного відстоювання законних інтересів нашогоетносу.

Вживаючи знайомий Вам жарт, що слухачрадіє двічі – коли промовець починає говоритиі коли кінчає, і не дозволяючи собі зловживативашим терпінням, хочу побажати всім україн-цям, присутнім і не присутнім, зі всіх куточківРумунії, з України і Угорщини, і не тільки, здо-

а


МІжНаРоДНИй ФЕСТИВаЛь КоЛЯДоК Та ЗИМоВИх оБРЯДІВ

ров’я, добробуту, душевного світла, силипоборювати негаразди і, як віншує наша коля-да, діждатись наступного оцього вагомогохристиянського свята Рождества Христо -вого! Дякую за увагу!

Запрошений до вітального слова мер містаСігету-Мармацієй.

хорія Скублін: Добрий день всім вам! Хочунасамперед поздоровити всіх тих, котрі обра-ли затримати пращурські звичаї та обряди івідзначати їх за Юліян ським календарем,тобто за старим стилем, бо ви дали нам,тим, що святкуємо за новим стилем, змогусвяткувати двічі. Я особливо оцінюю і те, щови обрали для вашого заходу місто Сігету-Мармацієй, бо вважаю, що воно є найближчимдо душі українському етносу. Тут існує єдинийукраїнський ліцей, якого наважуюсь назватиміжнародним, тому що тут навчаються бага-то юнаків з України. Хочу підкреслити і факт,що ліцей сповнює 20 років свого функціонуван-ня, а це дає мені приємну можливість привіта-

ти цю важливу установу з нагоди цього юві-лею.

Це відзначення завершиться урочистоюсесією та святковим спектаклем восеницього року, а я всіх Вас запрошую віднині.

Також хочу особливо подякувати тут пануЯрославу Скумачуку з України, людині, яка від-дала чимало зусиль, щоб погруддя ТарасаШевченка існувало тут, в нашому місті, напочесному місці перед українською церквою.

Вітаю Вас і за те, що зуміли зберегти вашіпрадідівські звичаї та обряди, що шанобливовідзначаєте їх. Особисто признаюсь, що вра-жають мене багатобарвні ваші костюми,ритуальні налаштування, але понад все, ідумаю що не розгніваю дружину, я в захваті,коли бачу красоту українок.

Вітаю зокрема хор «Ронянські голоси»,диригента Джету Петрецьку за відданість вплеканні рідної пісні і не тільки, та висловлююмою особливу шану відносно її фахового ста-рання та професійності.

Бажаю всім колективам успіхів у виступах

на сцені, щоб прекрасні ваші звичаї збагатиливсіх нас душевно і духовно, а специфічністьфольклорних зон стала джерелом новихдуховних надбань в золотій скарбниці культу-

ри вашого етносу. Щасливих Вам свят і донаступної коляди!

Запрошується до слова речник українськоїменшини в Парламенті Угорщини.

Ярослава хортяні: Шановний пане мер,шановний пане голово СУРу, шановні укра їнціРумунії! Христос народився! Я приїзжаю у ваші

чудові краї не вперше, але завжди цероблю з великою радістю. Я залишиламаланку в Будапешті, подолала сніговіїта морози, щоб бути разом на цьомусвяті. Мені знайомі дуже багато облич,а ваш захід дає мені можливість пізна-ти ще більше осіб, бо понад все яшаную Вас за те, що ви зберегли і зба-гачуєте постійно оту старовиннуукраїнську культуру, оті цінні скарбинашої душі і духу, і так це робитещиро, що навіть і на Україні не знайдешповсюди таке ставлення. За це Вамвелика вдячність від світового та

європейського форумів українців.Цим ви зберегли себе, бо ви плекаєте рідну

культуру в румунському середовищі, котрешануєте і поважаєте, але не забуваєте ріднекоріння, не забуваєте звідки ви, хто ви і чого

прагнете шляхом рідної культури. І кращоїпошани від румунського народу не може бутияк та, коли мер міста, румун за походженням,декламує вірш Шевченка на українській мові наурочистостях відкриття погруддя великогоКобзаря, як це сталося в Сиготі.

Дорогі українці, ви є великим скарбом і дляУкраїни, для українського духу взагалі. Йоготреба зберігати і збагачувати, а наші органі-зації мають підтримувати вас постійно. Ми,наприклад, підтримали з усіх сил ваше правообрати представника в Парла менті Румунії ія рада, що це сталось і я вітаю пана МиколуМирослава Петрецького за отриману по -честь.

Продовжуйте ці звичаї та обряди, переда-вайте їх дітям, зберігайте і збагачуйте їх, ітаким чином збачуватимете ціну вашої/ -нашої культури!

Хочу закінчити таким віншуванням: «Ісу -сик маленький не спить, не дрімає,/ Своїмируками усіх обнімає:/ і вашу хатину, і вашуродину, і всю Україну./ Христос ся рождає!»Дякую за увагу!

Запрошується до вітального слова головаКоординаційної Ради СКУ.

Михайло Ратушний: Христос наро-дився! Ми їхали з Києва і долали такожнемалі прикрощі зими, але бажання коля-дувати разом з вами було сильне і незу-пинне. Пан мер говорив, що місто Сігетнайближче українцям цього краю, а я хочудодати, що воно дуже близьке і українцямУкраїни. Ми разом раділи дуже багатьомсвятам і відчуваємо завжди, що тутшанується і збагачується українськакультура і не випадково тут є українсь-кий ліцей та погруддя Шев ченка. Хочупризнатись вам, що з перших перебуваньу Румунії я відчував розгортання пліднихкультурних взаємин між меншинами та

мажоритарним етносом, бачив відповідніумови розвитку кожного зокрема, а це тількизбагачувало загальну людську культуру. Щескажу вам таке: за моїми інформаціями, незнаю щоб в Україні існував 24-ий випускфестивалю подібної тематики. Я також вам

дякую за те, що проводите з такою любов’юдо рідного оцей фестиваль коляди і цимзасвідчуєте, що ви українці, що правильновиховуєтесь в дусі прадідівської моралі Правдиі Порядку, що передаєте ці скарби молодимпоколінням, що зберігаєте і таким чином вашурідну ідентичність.

Я поклоняюсь перед вами і хай лунає колядапо Мараморощині, по Румунії, по Україні, повсіх краях, де проживають українці!

Слава Вам! Слава Україні! Слава героям!Дякую за увагу.

*Прегарна пара молодих українців – Лів’ю

Романюк та Оксана Славіта, в ролі ведучих кон-церту колядок, повідомляють, що виступати-муть на сцені 24 українські фольклорні колекти-

ви, з Румунії та України. До появи першої ватагиколядників попросили дозволу зачитати Віта -льний лист тимчасового повіреного в справахУкраїни в Румунії, пана Євгена Левиць кого:

«Голові Союзу Українців Румунії, пануМирославу Петрецькому


Євсебій ФРаСИНюКФото автора

(Закінчення на 10 стор.)

УКРаїНцІВ РУМУНІї. СІГЕТУ-МаРМацІЄй – 15 СІЧНЯ 2017

НаРоДНІ ПРИКМЕТИ УГУцУЛІВ

Знаємо, що гуцули з давен жили в горах, візольованих місцях, без електричного світла,радіо та інших можливостей одержати інформа-ції, корисні в господарстві. Тому вони спостері-гали за навколишнім світом, навколишнім сере-довищем: тваринами, птахами, комахами й при-родними явищами. Я сам спостеріг, що багато ізприкмет є правдивими. Ще з дитинства моїродичі спостерігали як заходить сонце, як вигля-дають хмари, бо їх в першій мірі інтересувалапогода. От кілька правдивих прикмет, яких зна-ють і малі школярі. Багато із гуцульських при-кмет знаходимо і в румунів.

– Увечері, як сонце заходить за чисте небо,то наступного дня буде гарна погода.

– Коли на небі бачимо червонясті хмари, тобуде вітер;

– Якщо порося носить у зубах солому та всі-лякі берлоги, то буде довга сльота;

Також на злу погоду свиня чухається і стря-сає вухами.

– Як кури скубляться, то на дощ, а коли купа-ються, як каже Йон Крянге, на сухому місці «cagăinile pe uscat», то на гарну погоду.

– Вдень кугути згуста піють, то на дощ, грозу,сльоту;

– Як велика рогата худоба стрясяє вухами, тона сльоту;

– Вівці трудно заходять у хлів, «колешню», товліті на дощ, а взимі на сніг;

– Якщо в пічці горить добре вогонь і димвиходить прямо, вертикально вгору, – то надобру погоду влітку, а взимі буде мороз. Такожна мороз плита страшенно нагрівається, як залі-зо у кузні під вогнем.

Коли ластівки літають високо, то буде добрапогода, а попри землю – на дощі та грози.

Небо дуже ясне і синє – то на сушу.Коли новий місяць зійде і покажеться тонень-

ким, із гострими зубами – то на велику й довгупосуху.

– Як має бути злива та повінь, то каміння(плитя) дуже ковзкі.

Коли рано паде студена роса – то буде гар-

ний, ясний день, а коли ранок без роси, то будескоро падати дощ;

– Як сонце легонько світить – то можна спо-діватися дощу;

– Увечері місяць ясний, білий – то на гарнупогоду.

– Якщо на воді ізбивається шум – то на гарнупогоду.

– Якщо влітку докучають страшенно різнімухи, то обов’язково надійтеся дощу.

Також коли бджоли дуже гудять над віконцемвулика – то буде дощ, а також можуть роїтися(покидати вулик).

Майже кожна людина знає, що коли болятькрижі – то на дощ.

– Якщо 1 лютого день ясний, сонячний,надійтеся ранньої весни з файною погодою.

– Якщо на Стрітення Господнє з стріх капає,літо буде холодне і дощове.

– Якщо блискає взимку – то буде буря.– Якщо на Стрітення когут нап’ється води –

то на Юрія віл не напасеться трави.– Якщо восени іній на деревах – на морози, а

тумани на відлигу.Подав ю. ЧИГа


МІжНаРоДНИй ФЕСТИВаЛь КоЛЯДоК Та ЗИМоВИх оБРЯДІВУКРаїНцІВ РУМУНІї. СІГЕТУ-МаРМацІЄй – 15 СІЧНЯ 2017

Пане Мирославе,Прийміть щирі поздоровлення і найкращі

вітання всій українській громаді повіту Мара -морощини і вам особисто з нагоди Нового2017-го року від мене зокрема та від колекти-ву Посольства України в Румунії!

Дякую щиро за честь запрошення братиучасть у 24-му випуску Фестивалю колядокта зимових обрядів українців в Румунії. Нажаль, через об’єктивні причини, не зможемоприбути на сьогорічний фестиваль, але за -певняємо, що ми поруч з Вами, організатора-ми, учасниками і го стями цього фестивалю.

Цінуємо і віддаємо пошану українській гро-маді повіту Мараморощини, де ви зберігаєтеукраїнську рідну культуру, традиції, обряди тазвичаї.

Впевнені в тому, що цей фестиваль відкриєнові таланти у багатьох номінаціях, збага-

тить його учасників творчими і духовнимивідкриттями.

Користуючись нагодою, щиро бажаю всімВам добра, міцного здоров’я та многихліт, миру та успіхів у всіх Ваших захо-дах. Споді ваюсь на те, що питання, якістосуються забезпечення нале жногорозвитку української громади Марамо -рощини, будуть обговорюватись підчас мого візиту до м. Сігету-Мармацієйу березні цього року.

З повагою і щирими побажаннями,

ЄВГЕН ЛЕВИцьКИй, тимчасовий повірений в спра-

вах України в Румунії

*Лунали колядки, представлялись

обряди, вислов лювались віншування,не втихали оплески. Різнома нітностінародних строїв та обрядових нала -штувань відповідала різноманітністьвиконання мелодики колядок, а цесвідчило про невичерпне багатствонашої народної культури, про глибин-ну душевну красоту нашого роду, провічноживий і невпинно-творчий духукраїнців.

І знову містерія повторилась. Хоча

приблизно всі знаємо почуті колядки, хоча їхспіваємо не раз, якась таємна сила штовхалакожного з нас колядувати разом з виконавцями

на сцені, радіти і нагороджувати їх щиримиоплесками, ніби чули таке вперше. Я збагнувтільки таке пояснення: всі наші колядки закін-чуються віншуванням, а українці не знаютьіншого душевного завдоволення, як щире поба-жання ближньому здоров’я та щастя. Воло -димир Шаян твердить в книжці «Віра предківнаших», що слово «щастя» в санскриті означає«Хай станеться добро!»

Закінчено фестиваль спільною вечерею взалі «Петровай», де продовжували колядува-ли, налагоджувати нових дружніх стосунків, спі-вати разом, танцювати, радіти і надіятись наздоров’я, на щастя в Новому 2017-му році і накожному кроці!...

(Продовження з 9 стор.)

Кілька років тому в Львові урод-женцю села Кульчиці, що наЛьвівщині, юрію Кульчицькому вста-новили пам'ятник, який сьогоднівикликає особливий інтерес числен-них зарубіжних туристів. адже самевін більше трьох століть тому засну-вав у Відні кавову традицію, якадосить швидко отримала повсюднепоширення, спочатку в німецькомов-них країнах, а потім і на всьому євро-пейському континенті.

Між тим Юрій-Франц Кульчицький (1640 -1694) назавжди увійшов в історію Європи,як хоробрий воїн і один з рятівників Відняпід час турецької навали в другій половиніXVII століття. Адже завдяки проведеному їмблискучому розвідувально-диверсійномурейду в тилу супротивника й була отриманабезцінна інформація про реальні сили воро-га та плани його наступу. Тому об'єднаневійсько Європи отримало можливість роз-громити величезну турецьку армію з най-меншими втратами під австрійською столи-цею в знаменитій битві європейських наро-дів 12 вересня 1683 року за керівництвомпольського короля Яна III Собеського. Доречі, саме останній і переконав інших євро-пейських монархів, що у разі, коли вони непривернуть до військової кампанії підрозді-ли реєстрових запорізьких козаків, тоЄвропу в протистоянні з ОттоманськоюПортою очікує неминуча поразка.

Отож Юрій Кульчицький в одній ланці зкозацькими полковниками Палієм, Апосто -лом, Булигою, Вороном та Іскрою й прийнявпропозицію приєднатися до цього герцю.Однак серед інших він вирізнявся тим, щознав супротивника, як ніхто інший. Адже длярозвідувальної необхідності перевтілитися,наприклад, в турецького агу, чи купця міглегко! Справа в тому, що свого часу він бравучасть в численних сутичках з турками натериторії нинішньої Півдня України (тодіш -нього Дикого Поля). А щоб не заснути підчас нічних варт він з побратимами-козакамиокрім паління тютюну перейняв у ворогів іінший невідомий в ті часи в Європі звичай:заварювати й вживати міцну східну каву.Зазначимо, що тоді запорізьких козаків засон, або пияцтво на варті чекало суворей неминуче покарання – або кара «нагорло», або в кращому випадку - ганебне

вигнання з війська, якщо козак до цього мавчималі бойові заслуги. Тому мальовничасцена в повісті Миколи Гоголя «ТарасБульба», на жаль, відома широкому загало-ві й до нині переважно у підцензурній

російській версії, коли під час облоги Дубнокозаки нібито перепилися й занурилися вмертвий сон, завдяки чому молодшомусинові Бульби - Андрію вдалося непомітнопробратися в місцевий замок, м'яко кажучи,не відповідає історичній правді!

Але Кульчицькому все ж не пощастило. Водній із сутичок з переважаючими силамиворожої кавалерії він потрапив у турецькийполон і кілька років провів в тогочаснійБессарабії та Криму як «розконвойований»заручник, поки з неволі його невикупили сербські купці. Так вонивіддячили Куль чицького за послугиперекладача, оскільки кмітливийкозак прекрасно опанував за кількароків полону турецьку та кримсько-татарську мови. І там, відвідуючикав’ярні Акермана (тепер – Білго -род-Дністровський), Бахчиса рая,Феодосії, Гурзу фа та Алушти, віндосконало і засвоїв технологію при-готування тоді невідомого в Європінапою.

Відтак, за свої заслуги Куль -чицький, який вирішив після битвивийти на спочинок, на його власнепрохання отримав від вдячнихавстрійців не дуже зрозумілу для них тодівинагороду: всі захоплені у ворога запасикави в зернах (близько 300 мішків). Спра -ведливості заради слід зауважити, щопочаткові спроби відкрити перші кав'ярні вЄвропі робилися і до нього вірменськими та

єврейськими купцями. Але справа втому, що через майже смолянугустину й гіркуватий присмак, котрітак полюбляли тодішні турки таараби, новий трунок спочатку особ-ливої популярності серед європей-ців не зажив, а Ватикан навіть ого-лосив його «чортовою сажею»! Алесаме Кульчицький запровадив вйого приготування те «ноу-хау», якезадовольнило навіть церкву: вінпочав додавати до свіжозвареноїкави вершки та цукор! Спочатку вінсам розносив новітню каву на сріб-ній таці вулицями австрійської сто-

лиці, а потім відкрив першу свою кав'ярнюпід назвою «Синя пляшка». Добре прислу-жилося козаку у відкритті власної справи йте, що він добре оволодів і німецькоюмовою. Новітній напій набув такої прихиль-

ності серед віденців, що через деякийчас у багатьох куточках міста почалидіяти подібні заклади, а Кульчицький очо-лив окреме співтовариство продавцівкави. Австрійці й досі пам'ятають ішанують українця, бо саме йому вонизобов'язані знаменитою на весь світвіденською кавою. Ще в 1862 році одну звіденських вулиць було названо на честьЮрія-Франца Куль чицького – Kolschitzky-Gasse, а в 1885 р на одному з наріжнихбудинків цієї вулиці була встановленайого бронзова скульптура. Це одягнутийу турецький стрій козак, який тримаєтацю з невеличкими горнятками кави.

Також у Відні й понині існує популярне кафез промовистою назвою «Grand Cafe Zwirinazum Kolschitzky».

На жаль, така шанована в ЗахіднійЄвропі фігура Юрія Кульчицького залиша-ється не досить відомою у Великій Україні.Але не в Галичині! Адже саме Кульчицькомумісто Лева сьогодні зобов'язане справжнь-ому кавовому буму. Кавова ж традиція тутрозпочалась з того, що, розвиваючи своювласну мережу, через кілька років після

Відня він відкрив аналогічний заклад і уЛьвові. Тут його дійсно пам'я тають і ша -нують. Львів ський пам'ятник роботи скульп-тора Романа Кікти виготовлений з бронзи, апостамент - з граніту. А щоб розкрити образЮрія Куль чицького повністю, тут присутня ігеральдична стела, на якій зображений герброду Кульчицьких. Але горія зброї говоритьпро те, що він був славним лицарем. Мішок,з якого висипаються кавові зерна і перетво-рюються в золоті монети, символізує, щоЮрій Куль чицький був і хорошим підприєм-цем. А класичний кавник і паруюча філіжан-ка свідчать, що саме він навчив культуріспоживання кави всю Європу. І нарешті,козацька сережка у вухові, тобто «кульчик»,символізує те, що він власне і є Куль -чицький.

Ігор ГаЛУщаКЛьвів


Він не спав на варті й долучив до кави всю Європу

Непересічна людина, що турбуєтьсядолею України, це – письменник і журналістЙосип Палятинський, добре відомий вУкраїні як автор 10-и книжок і знайомийнашим читачам з сторінок журналу «Нашогоголосу» та часописів «Вільне слово» й«Український вісник». Митець, глибоко вко-рінений в соціально-політичну і культурнудійсність рідного краю, визначається, зокре-ма, патріотичною поезією та прозою, є непе-ресічним журналістом. Висвітлює радість іпечаль рядового українця на тлігрізної сучасності в боротьбіукраїнського народу за збере-ження територіальної цілісності інезалежності України внаслідокагресії Москви, що розвелапекельний вогонь у східних регіо-нах, де гинуть найкращі синиУкраїни, щоб зберегти своїмдітям та внукам батьківськуземлю, рідну українську мову інаціональну ідентичність. Такіпочуття трактують останні двікнижки нашого автора «Лишборотись – значить жить», (палкіпатріотичні віршів) «Ми – ковалісвоєї долі» – розповіді про синівУкраїни, які працею та героїчни-ми подвигами виховують, будують і захи-щають молоду Незалежну державу. Гро -мадянська лірика століть під гаслом велико-го класика Івана Франка, який закликає свійнарод до боротьби за кращу долю, запоступ, бо життя – вічна боротьба за людсь-кі та державні ідеали, а друга книжка порт-ретизує гідність сучасного непересічногоукраїнця, людину поступу та просвітителянароду, а це – той «хто носить у серці патріо-тичний дух, у свідомості – відданість і любовдо землі і країни, де кожний відчуває себедома, де живуть Пам’ять, Віра, Надія іЛюбов до священної прабатькової землі,його мови, пісні, до майбутнього (див «Ми –ковалі своєї долі», Львів,2016,с. 2).

Обидві книжки звертаються до сучасни-ків-земляків, щоб спричинити їхнє духовнепіднесення думати, працювати і боротись засвітле майбуття дітей, внуків та правнуків.Задля таких рис характеру просвічувалиукраїнський народ своїми заповітами Т.Шевченко та І. Франко, за ними всі митці –просвітителі своїх поколінь, а зараз великісучасники Іван Драч, Ліна Костенко, Дм.Павличко та всі поети-патріоти,між якими ібуковинець Йосип Палятинський.

Перша частина лицьової низки віршівзвертається до суворого воєнного часу наСході Батьківщини – «До подій на СходіУкраїни», з якої цитуємо поезії: «Звідкільбіда ота взялась?», «Чом пекло вдома роз-вели?», «Не бути більш нашестю руськихорд!», «Загарбницький зупинем рух», «Геть

окупанти з України!», «Єднаймось, україн-ці!», «До Вас звертаюсь, Президенте!»,«Розквітне знову наш Донбас!, ВрятуємВкраїну свою!»

Поезія протесту і гніву буковинця Й.Палятинського представляє майже кожногоукраїнця, справжніх патріотів і найкращихсинів свого народу, які відокремлюються відтих, що везуться у двох човнах – українськімта російськім, забуваючи, що справжнялюдина має батьківщину, де вона народила-

ся, де росте, виховується і живе, де її етніч-ний корінь. Саме в цьому й біда, що заразпісля 25 років Незалежноті, в Україні щеживуть радянці, які кормляться від двохматерів, мають дві рідні мови і дві батьків-щини, бо можновладці і хапуги, коли опини-лись перед народним протестом, рвонули вРосію – «Матушку рідненьку/ Із награбова-ним майном». Одержали новітню зброю іразом з найманцями створили в Україніпекло: «Кремлівські найманці, спиніться!/Про це волає увесь світ./Довкола себеподивіться – /Горить Донбас, Наш ріднийСхід.» (Чом пекло вдома розвели?,с.19). Ужурналіста Й. Палятинського вірші деклара-тивні, з прямою мовою, без тропів, бо гнівнародний та протест не треба обов’язкововиражати в метафорах. В антитезу пред-ставлений тихий час дитинства в селі надПрутом, коли старенька мати поета із«намистом,/українським рушником» у«Шевченковій хатині» стрічала щаслива, умирний час, свою багатодітну родину, ащасливість та зростала із щоденнимимолитвами: «Щоденно в Бога щиромолить,/Щоби не було сліз, біди» (Та прийдечас і все розсудить», с.18). Сьогодні ріднийКрим» анексований силоміць Росією,Донецьк і степ донецький – «в крові», Східненьки України – «В руїні», все паде «підвбивчий серп» колишнього червоногоСоюзу, тому поет і закликає народ до єдно-сті і визвольної боротьби: «Тож єднаймось,українці,/У велику силу/ І зведемо усі кінці,/

Не ляжем в могилу» (див. «Єднаймось,українці!, с.26 та вірші – «Загарбницькийзупиним рух та Геть окупанти з України!»)! Утаких жахливих умовах жортстокої і неспра-ведливої окупації поет звертається до пре-зидента Росії, щоб зупинив «проросійськихтерористів» і врятував Україну для негайноївідбудови мирним часом: «До вас звер-таюсь. Президенте./ Спиніть нашестя русь-ких орд!/Вкраїна вільна хоче бути,/ Щоббільш не гинув наш народ»(До Вас звер-таюсь, Президенте!, с.22). Надія наболілогопоета за долю України зростає, коли укра-їнський народ знає, що весь мирний світзасуджує вторгнення Росії війною на укра-їнські землі: «В нас українські хоругви,/ Ізсвітом всім зріднились.» (Розквітне зновунаш Донбас!», с.31), Америка та ЄС продов-жують санкції проти злочинної держави, а вдовгожданий мирний час відбудується і«розквітне» Донбас.

Друга частина поетичної збірки більшоптимістична: «Втішаймося земним жит-

тям», в якій поет висловлює прадавніі постійні мотиви любові до козацької,героїчної, України, символом якоїбула і залишається правічна калина:«Як не любити тебе, Україно, –/Славна колиско прадавніх часів»(Втішаймося земним життям – с.34)!Всі жителі сучасної України, загроженівійною, вигоюють свої рани любов’юдо Бога і до життя на рідній землі.Поет гордий тим, що народився укра-їнцем, що жовто-синій прапор майор-ить у світі, що козацький славнийродовід знайомий усюди, а любов доБога і довір’я народів принесутьдовгождане щастя: «Цінуймо мирлюдську свобо ду,/Втішаймося земнимжиттям! (Т.С.С.42). Хоч цей розділ

менший, його тембр ностальгійний, а цезавдячується зенітній порі життя автора іжаху сучасної України, які ще треба допомо-ги: «Шкода, роки спливли вже за рока -ми,/Тополі постаріли над Прутом /.../Життямоє дісталося зеніту/І про шу долю:<<Зупини літа!>>/.../ Бо хочеться ще жити ітворити,/Вкраїну- Неньку нашу берегти(Життя моє дісталося зеніту, c.38). ЙосипПалятинський щирий син України і незабут-ній друг-співпрацівник тих, що жили донедавна або й зараз пораються в зенітіжиття, пише вірші присвяти подвижнику-Маестро української народної пісні КузьміСмалю, що навчав любити рідний край інарод за їхні невмирущі пісенні скарби,Романії Данелюк – поетеса,прозаїк і журна-ліст, що трудилась і трудиться за долюУкраїни, своїй хворі дружині за її незгаснулюбов до дітей, вишиванок і любов до Бога-Спасителя Нашого, вихваляє часопис «Бла -говіст», «улюбленець інвалідів», про ріднийКіцмань та подає Новорічне віншуванння вдусі любові до Бога, України та свого народу,до життя: «Народе рідний України,/Хайлинуть скрізь колядки, молитви,/Щоб загої-лись рани і руїни/Ісусе наш! На щастя всіхблагослови»(Віншуєм щастя, миру радості йдобра!», с. 54).

Хай благословить Господь незалежнуУкраїну миром і щасливим життям у теплійукраїнській хаті!

Іван КІДЕщУК


йоСИП ПаЛЯТИНСьКИй: «ЛИШ БоРоТИСь – ЗНаЧИТь жИТь»,

аБо жИйМо МИРНо І ГІДНо В ЛюБоВІ,СПРаВЕДЛИВоСТІ Та ЄДНоСТІ

На МНоГаЯ ЛІТа,ЯРоСЛаВо КоЛоТИЛо!

28 грудня 2016 року – день народження слав-ної українки Румунії Ярослави Колотило, головиБухарестської організації Союзу українців Руму -нії. Пані Орися Ярослава на першому КонгресіСУРу (1990) була обрана секретарем проводуСУРу, а від 1994 року є заступником голови. З2005 року є головою Бухарестської філії СУРу. Вперіод 1991-2012 років пані Ярослава була голо-вою жіночої організації СУРу.

Багато років працювала радником у Міністер -стві культури і культів Румунії у справах націо-нальних меншин, найбільше зусиль віддаючивідродженню української культури в Румунії.

Ми, українці-гуцули громади Ульми, що наСучавщині, вітаємо пані Славку з днем народ-ження і не забуваємо, що завдяки їй у нас 2001року відбувся надзвичайний фестиваль «ЛукʼянКобилиця», який тривав три дні. Пані Ярославадопомогла видати альбом Мирослави Шандро:«Гуцульські вишивки», була присутня на іншихфестивалях та подіях в нашій громаді, за щощиросердечно дякуємо їй.

Нащадок славного роду Дмитра Вершигори зс. Мамаївці, що під Чернівцями, та Анни зМарамороського села Вишавська Долина, паніЯрослава носила до одруження прекраснегуцульське імʼя. Після закінчення ліцею «Драґош

Воде» у Сігеті поступає до Бухарестського уні-верситету на українську філологію, яку успішнозакінчила 1977 року.

Діяльність пані Ярослави Колотило значноюмірою повʼязана з участю українців діаспори вкультурному і освітньому житті України. Немаєзʼїзду українознавців, працівників в сфері куль-тури в Києві, Одесі, Харкові, Львові, у якому б небрала участь пані Ярослава Колотило.

За активну участь у вивченні та поширенніфольклору та етнографії Гуцульщини ЯрославіКолотило 2012 року присуджено звання «Заслу -жена гуцулка України» та медаль «ПатріотГуцульщини» (відзнака Львівського суспільно-культурного товариства «Гуцуль щина»).

Нагороджена медаллю «200 років з днянародження Тараса Шевченка» (2014). У 2011

році Ярослава Колотило стала лауреатом пре-мії ім. Ольги Кобилянської в Чернівцях.

Імʼя пані Ярослави Колотило знаходимо насторінках книги «Україна і українці. Цвіт нації –гордість України» (2008).

Відзначена урядовою нагородою Румунії –медаллю за культурні заслуги ІІ ступеня.

1996 року Ярослава Колотило в Бухарестізаснувала український ансамбль «Зоря».

У пані Ярослави прекрасна сімʼя. Чоловік,Дмитро Колотило, отець, доктор теології. Дов -гий час був радником Патріарха Румунії. У нихтроє дітей, всі із вищою освітою.

З днем народження Вас вітаємоІ бажаємо на Многая літа!Будьте такою, як ми всі Вас знаємо – Розумна, приємна і всім дорога.Хай Ваше життя добром сміється,Як полечко добрим зерном, Що Ви задумали, хай здійснитьсяЗ порозумінням, любовʼю і добром.Нехай Ваше життя довго-довго квітнеВаша приємна усмішка сяє на устах,Хай лиш добре, радісне, привітнеЗавжди в житті перетинає шлях.Щасливих днів бажаємо і років,І щоб добробут надалі цвів.Щоби здоровʼя джерелом іскрилось.Щоб Ваші очі завжди радісно світились.З роси і води, пані Колотило!

Бажають Вам гуцули громади Ульма, разом ізюрієм ЧИґою, головою місцевої організації СУР.

У біографії чи не кожного письменника повин-на бути якась загадка – реальна чи вигадана –якась «таємниця», що робить його постать при-вабливішою, а дослідники його творчості «колу-паються» у них, намагаючись розгадати, якуроль відіграли оці «фактори» в еволюції творця.

І в негостинського есеїста та публіцистаЄвсебія Фрасинюка, якого вітаємо з 70-річчям, ємаленький «секрет», який, проте, зовсім не зата -єний, а давно відомий у колі друзів і знайомих.

Цей незасекречний факт пов’язаний з роком іднем народження Євсебія Фра синюка.

Кінчався перший повоєнний рік, коли у под-ружжя Ґеорґія та Євгенії Фрасинюків 27 грудня,на саме Різдво, в день святого Ште фана, наро-дився первісток – син, якого не нарекли ім’ямпатрона, як це найчастіше буває, а панськимім’ям – ЄВСEБІЙ. Більше того, за порадою служ-бовця примарії, який мав виписати метрикуновонародженому чаду божому, датою народ-ження вписали перше січня 1947 року. Мовляв,навіщо через якихось чотирьох днів хлопець мав

би бути старшим аж на цілий рік, що важить,наприклад, на позові до війська, ходіння у пер-ший клас тощо.

Отож оця маленька «хитрість» зумовила те,що Євсебій Фрасинюк святкує своє сімдесятиріч-чя пізніше на один календарний рік.

На цей перший знаковий трафунок у своємужитті наш ювіляр дивиться з гумором, бо він донього непричетний, а вчинок батька, який спочи-ває на негостинському цвинтарі, не йому судити.

Та не поспішаймо почерком пера звести отойтрафунок до безслідності у житті ювіляра. Бо,наприклад, якби над зміщенням дати йогонародження замислився нумеролог, то вислідимогли б бути несподівано разючими. Можливо,воно сталося, бо так присудили мойри, що пря-дуть «нитку людського життя». Можливо, вониприсудили так, щоб доля-фортуна ЄвсебіяФрасинюка стояла не під опікою св. Штефана, асв. Василія – знаковитішої постаті у христи-янському календарі. А звідси – ціла низка «ґуд-зів» на життєвій нитці теперішнього негостинсь-кого есеїста, публіциста, перекладача.

Чаклуючи над цифрами, віщун-мудрець від-крив би, чому такого-то року Євсебій впершепереступив шкільний поріг у рідному українсько-му селі Негостині, де закінчив семирічку, чомукроки повели його до української секціїСеретського ліцею, де перед ним відкрився світукраїнської літератури з немеркнучим словомШевченка, творчості якого через багато літ при-святить глибокі розвідки, чому став випускникомфілології у Сучаві і Бухаресті, чому у присудже-ний мойрами час зустрів свою суджену, яка наро-дила трьох гарних дітей, чому вдалося побудува-ти добротну хату і стати справжнім господаремта зразковим сім’янином.

Чому узявся за перо аж десь у полудень вікупісля прочитання цілої бібліотеки мудрих книг –глибокодумні літературні розвідки потребуютьсолідної культурної основи.

Чому аж у зрілі літа сталася зустріч ЄвсебіяФрасинюка з філософом-мудрецем Григорієм

Сковородою, якого світ «ловив, та не спіймав», авін, чільний український інтелектуал, «спіймав»мандрівного українського мудреця, переливши«Сад божественних пісень» на румунську мову, азараз готує до друку книгу, в якій у новому світліпостає перед нами «божественний сад».

Чому книзі про Гиргорію Сковороду передува-ла у 2014 році збірка літературних есеїв та пуб-ліцистики «Живу рідним словом», редакторомякої я мав честь бути.

Не гріх трішки пофантазувати, аби уникнутизатертих епітетів, які настирливо нав’язуються,коли пишемо про заслужених ювілярів.

А втім, у своє 70-річчя Євсебій Фрасинюкпостає перед нами як сформований інтелектуалз солідною культурою, як чільний представниккогорти української інтелігенції останнього пів-сторіччя.

Читаючи його есеї і навіть репортажі, маєшвраження, що начитаність їх автора зумовленене так насолодою, естетичною та інтелектуаль-ною, як спрагою набути нових знань, осмислитиісторію та цивілізацію людства у взаємозв’язкахз українською історією та культурою. Вияскра -влюється насамперед бажання знати, зрозуміти,осмислити, зважити, а потім уже виразити всеписьмово.

З роси і води тобі, шановний Ювіляре!На многії та щедрії літа!

Михайло МИхайЛюК


ЄВСEБІЮ ФРАСИНЮКУ – 70

ВИСЛоВИ ВІДоМИхЛюДЕй ПРо ДРУжБУ

Без дружби ніяке спілкування міжлюдьми не має цінності.

(Сократ)

Довіра — перша умова дружби. (Жан де Лабрюйєр)

Без справжньої дружби життя —ніщо.

(Цицерон)

У бідності та інших життєвих неща-стях справжні друзі — це надійнийприхисток.

(Аристотель)

У дружбі немає ніяких розрахунків іміркувань, окрім неї самої.

(Мішель де Монтень)

Друг — це найкраще, що в тебеможе бути, і найкраще, чим можешбути ти.

(Дуглас Пейджест)

Дружба — найнеобхідніше дляжиття, так як ніхто не побажає собіжиття без друзів, навіть якщо б вінмав усі інші блага.

(Аристотель)

Дружба робить час процвітанняпрекраснішим і полегшує горе тим, щодає можливість розділити його з дру-гом.

(Цицерон)

Дружба і довіра не купуються і непродаються.

(Г. Троєпольський)

Дружба подвоює радості і скорочуєнаполовину прикрості.

(Ф. Бекон)Дружба є рівність.

(Піфагор)

основою дружньої прихильності єті вигоди, які друзі розраховуютьотримати один від одного. Позбавтеїх цих вигод — і дружба перестанеіснувати.

(Поль Анрі Гольбах)

хороші друзі дістаються тому, хтосам уміє бути хорошим другом.

(Нікколо Макіавеллі)


дИтячІ СтоРІНКИ

Ішли собі десь розум та щастя та йзасперечались. Розум каже, що він сильні-ший, а щастя – що воно. Сперечалисьвони, сперечались та й розійшлись. Щастяпішло у ліс, а розум пішов та одному хлоп-чикові і вліз у голову. От віддає батько тогохлопчика у шевці. Побув він у шевцях зтиждень – уже всьому й навчився.

– Оддайте, – каже, – тату, ще чому дру-гому вчитись.

Віддав його батько у кравці, він і там чипобув з тиждень, уже зумів і покроїти, іпошити. Тоді віддав його батько вчитись щегодинники робити. Він і того щось скоронавчився.

От раз той його хазяїн від’їжджає – а вінвже на жалуванні служив – та й наказуєхлопцеві, щоб він, поки той вернеться, зро-бив стільки там годинників, а що зостанеть-ся припасу, то, як схоче, то і собі зробить.От він як заходився, живо поробив, ще йсобі вигадав, та такий утнув, що у двадцятьп’ять років тільки раз і заводиться, та якзавів, то і ключик туди усередину заховав ізачинив там.

Приїхав ось хазяїн – усе пороблено, вінзабрав ті годинники та й повіз десь наярмарок, і його з собою узяв. Той же хазяїнсвої годинники розпродав то панам, тоіншим людям, а той хлопець свій продавсамому цареві, та як забрав гроші, то йпішов десь аж за границю.

А той годинник, як вийшло йому двад-цять п’ять років, зупинився і не б’є.

Зараз послали за майстром, так ніхторади йому не дасть. Кинулися до тогохлопця, а про нього чутка вже скрізь пішла.Він як приїхав, того ключика зараз знайшов

і знову на двадцять п’ять років пустив.Цар і полюбив його.– Живи, – каже, – у мене.Дав йому горницю і прислугу, усе чисто.

От раз цар від’їжджає та й каже йому:– Усюди ходи, а он у ту комірку не ходи.А там за стіною була замурована царів-

на; то її сам цар туди замурував і хотів, щобїї позаочі сватали. Хто приїде сватати, тойде у ту комірку та й балакає до неї крізь

стіну; як вона озветься, то за того їй і йти.От стільки вже царів і якого люду не при-їздило, ні до кого вона не озивається. Аколо тих дверей такі стояли, що тільки якийз тієї комірки, вони зараз голову йому зру-бають та на палю і настромлять. Так отоцар його шкодував та й заказав туди ходи-ти.

Ось він ходив, ходив. «Дай, – думає, –зайду». Увійшов у ту комірку, аж стоїть стіл,а на столі свічечка горить: він і говорить досвічі:

– Здорова була, свіча!– Здоровий, майстре! – сам собі і одка-

зує, а царівна почула та за стіною:– Так, так, так.– Та це я давно знаю, що так, так, так, а

от як нас було троє: – один швець, другийкравець, а третій майстер, та й пішли у ліс,аж стоїть пень. Майстер заходився та йзробив з нього чоловіка, кравець одежупошив, а швець взув.

А вона за стіною:– Так, так, так.Як дала ото згоду, він і пішов собі. А на

дверях там була така табличка, що як отовона скаже хоч слово, зараз на табличцісамо і напишеться. От пани й побачили, щовона їм не давала згоди, а дала он кому.

– Давай його, – кажуть, – знищимо.Тільки він на двері, а вони за нього,

беруть голову його рубати. А розум бачить,що горе, як вискочить з голови та у ліс.Знайшов там щастя. Тут і цар вернувся,розібрали діло, і став він тоді цареві зазятя.

Розум та щастя

Ганна чЕРІНь

МоЯ ЗЕМЛЯЗемля моя, овіяна вітрами,Моя ти мрія щастя й насолоди,Усіми нагороджена дарами,Крім одного — найкращого — свободи.

Все над тобою бурі і незгоди,І так тебе катують, молоду,Як дівчину нечуваної вроди,що їй краса ввесь час несе біду...

То той, то інший пхається несито –З усіх сторін непрошені свати!Горлають, що без Тебе їм не жити,що власністю їх буть повинна Ти.

– а гетьте, пропадіть, нахабні зайди! їм відповідь презирлива згори.– Тікайте краще! он де грають Байди, хмельницького, Мазепи прапори!

І вже кипить в степах запекла битва,В житах столочених козацька стигне кров... В очах, слізьми затоплених, молитва...І раптом – крик: Звитяга! Поборов

Наш нарід знов нахабного займанця! Музики, грайте! Лийте добрий хміль!Земля гуде, видзвонює у танцях,

Забута кривда, страдництво і біль.

Бо кров батьківська не дарма пролита, Зростить жита для молодих синів.Та кров обернеться в яскраві пишні квіти, Зросте в піснях вогнем крилатих слів.

але не довго в нас триває свято... опівночі пробив на сполох дзвін – З’єднались два лукавих супостота І вдарили зненацька з двох сторін.

І знов в неволі бранка-Україна,

Пойняв її із двох сильніший кат...Краса й багатство — вся її провина,За це її так мучають стократ.

Вінок зів’яв на золотім волоссі,В очах блакитних смуток та імла – Страждає Україна так і досі,Свободи жде, і сонця, і тепла.

Олександр ОЛЕСь

ДУх НаШ ПРЕЧИСТИй, ДУх НаШ НаРоДНИй

Дух наш пречистий, дух наш народний,Над нами сходить в сю мить сьогодні.На крилах в'ється,В сльозах сміється.І сльози щастя, обмивши рани,Пливуть потоком, несуть кайдани.Сьогодні дух наш зійшов над нами,Ввійшов, влетів нам в серця пташками.У душах б'ється,У слові ллється.о день преславний, блаженні миті,Сьогодні з духом святим ми злиті!о, поведи ж нас, лицарський духу,По вільній стежці життя і руху.На тихі води,На ясні зорі.І в цю велику, страшну годинуЗ'єднай в єдину всю Україну!

ПРИСЛІВ’Я Та ПРИКаЗКИ* Зима без снігу – літо без хліба.* Січень не так січе, як вуха пече.* За одного вченого дають десять

невчених.* Добре того навчати, хто хоче все

знати.* хто знання має, той мур зламає.

* Голова без розуму, як ліхтар безсвічки.

* Не борода робить чоловіка розум-ним.

* Не бійся розумного ворога, а бійсядурного приятеля.

* Тяжко тому жить, хто не хочеробить.

* хто дбає, той і має.* хочеш їсти калачі, не сиди на печі.* що нині утече, то завтра не зловиш.* Як умієш, так і пієш.

* Правда очі коле.* Засип правду хоч золотом, затопчи її

болотом, а вона наверх сплине.* Дурний язик голові не приятель.* Доброму скрізь добре.* Ліпше без вечері лягати, та без бор-

гів уставати.* Не бери, де не поклав.* Пес на сіні лежить – сам не їсть і

другому не дає.

Зібрав Микола КУРИЛюК

Водою йде – не хлюпає, очеретом – не шелесне.

На татарському полі попутані коні,вузлики знать, та не можна розв’язать.

Махнула птиця крилом –закрила півсвіту рядном.

Чорна корова людей поборола, а білапідвела...

хто малюнок на вікні уночі зробивмені?

живе – лежить, помре – побіжить.

що без леза та без зубаРозтина міцного дуба?

По якій дорозі півроку ходять, а півро-ку їздять?

Під землею птиця кубло звила і яєцьнанесла.

Ноги на полі,Середина надворі,Голова на столі.

Подав Микола КУРИЛюК


дИтячІ СтоРІНКИ

Cтopiнки cклaлa Tepeзa ШeндPoю

зз аа гг аа дд кк ии

Промінь сонця або місяць

Небо і зорі

День

Ніч і день

Мороз

Сніг

Блискавка

По річці

Картопля

Корінь, стебло, зерно

Д і д

двигатися із вікового сну поганого, з темно-ти, з неволі», набиратися «народного само-пізнання й пошани для своєї мови і вітчини.В такий спосіб ставала «Січ» товариствомнаскрізь народним, бо заснував її нарід, якдавніше, перед сотками літ, так і тепер. Якдавніше, так і тепер стала вона служититому народові, нашому народові на Буко -вині». Слід наголосити, що «Січ» мала над -звичайну пошану, «цілий руский нарід ікрай тішився молодим товариством». Буко -винці захоплено спостерігали за вправами«січовиків», милувалися їхньою ви правкою,разом з ними співали патріотичних пісень.Варто зауважити, що кілька пісень спеці-ально для «Січі» написав Сильвестр Яри -чевський: «Вставай, Укра їно», «Наша славнаУкраїно!», «Хор січової ватаги» та ін., першаз яких набула особливої популярності:

Вставай, Україно! Ти довжна бо жить,щоб діло велике на світі робить!Терпінєм, премудра, світ правди новийУсьому ти світу, побідна, відкрий!Вставай, Україно! Ось ангел іденевольних народів… кличе Тебе!

Успіхи «Січі» Сильвестр Яричевськийпов’язував з іменем Тараса Шев -

ченка, з пам’яттю про нього і його славніділа. Незадовго до п’ятдесятиріччя від днясмерті Кобзаря і століття від дня йогонародження він, як його називали, «січовийбатько», писав: «Такі великі торжестватреба буде й привітати нам відповідно.Нехай же прославиться пам’ять Твого най-щирішого друга і пламенного апостола-віщуна Твоєї волі, український народе,нехай вона прославиться Твоєю великоюобновою і силою! Тому ж до труду! Чуйно,брати!»

Здопомогою серетської громади Силь -вестр Яричевський активізував робо-

ту місцевої «Руської Бесіди», ставши 8травня 1910 р. її головою. Нове правліннятовариства, до складу якого також увійшлиДьордій Яненко та Ілля Вершигора зВашківців, Мільтияд Брага з Бербівців іВасиль Кость із Серету, завзято взялися дороботи і вже в день виборів організувалиперший у Сереті вечір, присвячений ТарасуШевченкові. Дійство відбувалося в ошатній

залі «Annahof», прикрашеній портретомКобзаря роботи негостинського вчителя М.Левицького. Сюди прибули представникинімецької, румунської, польської, єврей-ської та української громад, бургомістрБогосєвич, міські урядники, учні гімназії,жителі з довколишніх сіл. Газета «На -родний голос» лаконічно й піднесено до -несла до нас атмосферу свята: «Вступнеслово виголосив п. С. Яричевський; хормішаний і мужеский під управою п. С.Яр[ичевськ]ого збирав гучні оплески; дек-лямация п[ан]ни Сідонії Носієвичівної виго-лошена була гарно, з відчуттям декламова-но «Розриту могилу» Шевченка і стих С.Яричевського п[ід] н[азвою] «Згадай!», п. С.Яр[ичевський] виголосив «Гамалію». (Доуспіху муж[еского] хору причинилися п.Неґрич, урядник «Сел[янської] Каси» зЧернівців і п. Євген Якубовський, учитель в

Мамаївцях, що послужили нам як тенори-сти, за що їм велика від усіх нас вдяка іподяка!). Зібрані міщани, селяни й гім -наз[ійні] ученики були видимо тим вечеромдуже одушевлені» . Головною особою дій-ства був Сильвестр Яричевський, якийзаповзято популяризував творчість ТарасаШевченка. До сторіччя славетного українцявін видав німецькою мовою брошуру «Поетлюбові і протесту», щоби європейськаосвічена спільнота більше дізналася провеликого сина українського народу. Неве -лика за обсягом праця подає проте ціліснийпортрет Шевченка, виклад його життєвогошляху, характеристику поетики й провіднихмотивів, окреслює естетичні, соціально-етичні й націєтворчі смисли усієї Кобза -ревої творчості.

Ось таким із маловідомих свідченьпостає перед нами Сильвестр

Яричевський, письменник, педагог, громад -сько-культурний діяч, оборонець народнихінтересів, від дня народження якого січне-вими днями виповнилося 146 років.

ПРЕС-РЕЛІЗ ПоСоЛьСТВа УКРаїНИ В

РУМУНІї щоДо ДНЯСоБоРНоСТІ УКРаїНИ

День Соборності відзначається щороку 22січня в день проголошення Акту возз'єднанняУкраїнської Народної Республіки й Західно -української Народної Республіки, що відбулосяв 1919 році.

Ідея соборності бере свій початок від об'єд-нання давньоруських земель навколо князівсь-кого престолу в Києві. Протягом віків її прак-тичним втіленням займались українські геть-мани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа,Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У ХVIIІ – по -чатку ХХ ст. ця ідея знайшла своє відображен-ня у працях кращих українських мислителів.

Вирішальним етапом на шляху практичноговтілення ідеї соборності українських земельстали події 1917-1919 років. 7 листопада 1917року була проголошена Українська НароднаРеспубліка (УНР), до складу якої увійшло 9українських губерній. Під впливом цих подій 19жовтня 1918 року у Львові було проголошеноутворення Західноукраїнської Народної Ре -спубліки (ЗУНР). Відтоді між урядами УНР іЗУНР велися переговори про втілення ідеїсоборності. 1 грудня 1918 року у місті Фастівбув підписаний «Передвступний договір» прооб'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено

про непохитний намір в найкоротший строкстворити єдину державу. 3 січня 1919 рокуНаціональна Рада ЗУНР у місті Станіславі(Івано-Франківськ) схвалила закон про об'єд-нання Західноукраїнської Народної Республікиз Наддніпрянською Українською НародноюРеспублікою в Народну Республіку. 21 січня1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалилиприєднати до Української Народної РеспублікиЗакарпаття.

Проголошення Злуки відбулось 22 січня1919 року. Головні урочистості проголошеннязлуки проходили на Софійській площі У Києві.На масовому зборі було проголошено прооб'єднання Західноукраїнської Народної Ре -спубліки з Українською Народною Респу блікою.

Акт Злуки був глибоко детермінований істо-рично і спирався на споконвічну мрію українсь-кого народу про незалежну, соборну націо-нальну державу. Він став могутнім виявом воліукраїнців до етнічної й територіальної консолі-дації, свідченням їх самоідентифікації, станов-лення політичної нації та знайшов своє про-довження і під час Революції Гідності.

Так, день 22 січня 2014 року Україна зустрі-ла в огні. Сергій Нікоян, Михайло Жизне -вський, Юрій Вербицький, які боролися занезалежну та соборну Україну, віддали за цесвоє життя.

На сьогодні День Соборності України маєособливе змістовне і політичне значення длягромадян України та українців з усього світу,оскільки відзначається за умов тимчасовоїокупації Росією Автономної Республіки Кримта підтримки Москвою бойовиків у деякихчастинах Донецької та Луганської областей.


УКРаїНСьКИй ВІСНИКUKRAINSKYI VISNYK

Шеф-редакторМИхайЛо МИхайЛюК

Редактор – Тереза ШЕНДРоюТехноредагування і комп'ютерний набір: Тереза ШЕНДРОЮ

Редакція: Раду Попеску № 15, БухарестТелефони: 0212220755; 0212220737; 0212220748; 0212220724Друкарня S.C.SMART ORGANIZATION S.R.L., Бухарест, Румунія

ISSNN 1223-1614Redacþia: Radu Popescu Nr. 15, Sector 1, Bucureºti, România

Застереження* За достовірність фактів, цитат, власних імен та іншихвідомостей відповідають автори підписаних матеріалів. * Редакція може не поділяти точки зору авторів. * Надіслані до редакції матеріали не повертаються. * Редакція залишає за собою право скорочувати і редагуватинадіслані матеріали, не порушуючи їхнього основного змісту.

Подаємо нову адресу по інтернету нашої редакції:

E-mail: [email protected]

(Початок на 3 cтop.)

СЕРЕТ У ПаМ’ЯТІ СИЛьВЕСТРа ЯРИЧЕВСьКоГо

Óêðà¿íñüêèé - UUR2017/02/01 · Поздоровлення В гарну днину, в...

Documents

Transcript of Óêðà¿íñüêèé - UUR2017/02/01 · Поздоровлення В гарну днину, в...