Svichnyk 1-2016

№1 (71), 2016

ОБЛАСНЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВ ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОБЛАСНЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВОБЛАСНЕ ОБ’ЄДНАННЯ ЦЕРКОВЄЄВАНГЕЛЬСЬКИХ ХРИСТИЯН-БАПТИСТІВ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д Ц

СИЛА СЛОВА

20-літній шлях видання християнського журналу «Свічник»

ДУХОВНО ЗБУДОВУЮЧИЙ ЖУРНАЛ

2 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

ВВітаю усіх читачів, редколегію, жертводавців та тих, хто усіляко підтримує часопис «Свічник» упродовж часу становлення та зростання, із 20-річним ювілеєм видання!

«Будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи,

що ваша праця не марнотна у Господі!» (1Кор. 15:58).

Щиро бажаю усім Вам натхнення, творчості, посвяти та подальшого стрімкого розвитку! Нехай Ваше видання і надалі сприяє духовному єднанню та розвитку, успішно виконує місіонерську мету Церкви. Бажаю Вам продовжу-вати успішно поширювати християнські фундаментальні цінності через живе друковане слово, а також заохочува-ти читачів любити свою землю, виявляючи повсякденне свідчення Божої любові до людей.

Подяка Богові, що сьогодні ми маємо відчинені двері для благовістя, в тому числі і через засоби масової інформації. Завдяки християнській періодиці ми можемо служити людям, допомагаючи їм глибше осягнути Божі істини.

Щиро радію, що «Свічник» є осередком духовної думки і практичних порад, формує світогляд і характер христи-янина, проголошує Божі догми зрозумілою та доступною мовою.

Ми живемо у світі, де інформаційна освіченість і поін-формованість стають повсякденними, майже буденними. Кожен із нас щодня отримує масу нової інформації, іноді навіть не замислюючись над її джерелом та правдивістю. Однак у гіперінфомованому світі християнська періодика має зберегти своє призначення. А воно полягає у проповіді Євангелія — чистої, живої, актуальної та вічної Істини.

Разом із тим сьогодні в «інформаційному потоці» людині життєво необхідно знаходити те, що збудовує і надихає її, розкриває сутність вічного та веде до Бога. Сучасне сус-пільство потребує змін, які насправді можуть відбуватися лишень через поширення біблійних принципів і особисте відродження людини. Слава Богові, що «Свічник» відіграє вагому роль у виконанні цієї важливої місії.

Голова ВСЦ ЄХБ Валерій Антонюк

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 3

4 20-літній шлях видання християнського журналу «Свічник»

8 Cила Божого СловаТарас ДЯТЛИК

10 Сила наших слів Олександр ПРИХОДЬКО

14 Гріхи язикаОлександр ПАХАЙ

17 Благословення чи прокляття?Світлана ВОРОНА

20 Парадокс нашого часу Світлана ВОРОНА

22 Слово, що лікує серце Юлія ДОВГА

25 Отруйні сили гнилих слівВолодимир ДОБРОЧИНСЬКИЙ

26 Клястися чи не клястисяТарас ЯРЕМЧУК

28 «Ewangeliczny сhrescijanin» i «Післанець правди»Ліна БОРОДИНСЬКА

36 Благовістя для чоловіківОлена ЄГОРОВА

40 Церква, що змінює суспільствоЮлія БЕРЕЗА

Я ніколи не бачив такої любові. Людина, яка навіть заслужила на помсту, не отримувала її від Ісуса. Він не мстився. Замість цього помер за усіх.

Хто міг би звершити подібне? Я не знаю. Зате знаю інше: поволі мої рани стають не такими болючими. А моє невдоволення і важкі почуття несподівано здаються дитячими... Макс ЛУКАДО,

«Слова, що ранять», с. 7Ще наприкінці ХІХ століття видатний лінгвіст Вільгельм фон Гумбольт казав:

«Людина є людиною лише завдяки мові; і для того щоб створити мову, вона вже мусить бути людиною»...

Отож, щоб виростити людину, з нею треба говорити. Хто навчив говорити першу людину — Адама? Бог. Коли приходив до раю у денній прохолоді, щоб поспілкуватися. Господь дав Адамові свободу творчості у слові, дозволивши на-звати власне твориво. Відтоді людина мандрує землею і розсіває довкола себе слова, немов зерна. Наталія БАСАРАБА,

«Слово. Найбільший дар», с. 12

Наші слова — це ми самі. Наші слова, якими б вони не були, завжди є яскравим виявом наших сокровенних почуттів, думок, прагнень і сподівань. Слово — це дзеркало, яке відображає плоди нашого мислення й уяви. Все те, чим буває пере-повнене наше серце і наш розум, знаходить вияв у наших словах.

Павло РОГОЗІН, «Пусті слова», с. 18

— А як же наша любов? Невже все згасло?Серце Оксани рвалося із грудей — притуплені, здавалося, назавжди поховані

почуття раптом воскресли і вибухнули в душі. То дарма, що кілька років Тарас її не помічав, зате зараз… Світлана Береза,

«Горобина на снігу», с. 30

ЖУРНАЛЗасновник і видавець:

Обласне об’єднання церков євангельських християн-

баптистів Рівненської області

ВИДАЄТЬСЯна кошти добровільних

пожертвуваньПОТРЕБУЄ

молитовної та фінансової підтримки християн

ЗАПРОШУЄ ДО СПІВПРАЦІ проповідників,

поетів, письменників, композиторів — усіх,

хто хоче і може служити євангельським словом

Пишіть на адресу:33001, м. Рівне,

вул. Дворецька, 41Телефонуйте:(0362) 63-34-11

E-mail: [email protected]

Адреса в інтернеті: baptist.rv.ua

НАД НОМЕРОМ ПРАЦЮВАЛИ:

Головний редакторВасиль Басараба

Теологічний редакторМихайло Ільюк

Відповідальний редакторЛюдмила Шевчук

Літературний редакторОлена Ярмушко

Редакційна колегіяСвітлана Береза

Ліна БородинськаОлександр ПахайCвітлана ВоронаНаталія Петрук

Наталія БасарабаДизайн

і комп’ютерна версткаВіра Фесянова

Реєстраційний номерРВ № 377

28 січня 2004 рокуЧасопис надруковано

у ТзОВ “Каліграф», м. Рівне,вул. Київська, 69,

тел. (0362) 64-24-32

© тексту, малюнків, фото, оформлення «Свічник», 2016 р.

При передруку матеріалів посилання на часопис обов’язкове

Рукописи не рецензуються і не повертаються

Думка редакції не завжди збігається з думкою авторів матеріалів,

що публікуються.

Обсяг — 14 аркушівДрук — офсетний

Наклад — 1600 примірниківРозповсюдження безкоштовне

Журнал виходить щоквартальноЗамовлення №

З М І С Т

4 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Ідея

Послаблення тиску на релігійне життя у час перебудови дало

змогу розкритися творчо-му потенціалу євангель-ських християн-баптистів. З ініціативи пастора Дубен-ської церкви Святослава Карп’юка і за підтримки старшого пресвітера цер-ков ЄХБ Рівненської об-ласті Бориса Крещука та обласної братерської ради 1990 р. було розпочато видан-ня журналу «Сяйво», редакція якого розташувалася у м. Дубні. Редактором журналу обрали письменника Сергія Рачинця. «Сяйво» було першою малень-

кою ластівкою серед християнських видань того часу, такою довго-очікуваною і потрібною для віруючих. На жаль, часопис виходив у світ лише три роки.

Згодом було сфор-мовано редколегію нового журналу з творчих людей і тих, хто мав досвід у ви-давничій справі.

ВтіленняДо редколегії, окрім В’яче-

слава Нестерука, ввійшли Вік-тор Давидюк, Андрій Дейнека, Олена Медведєва, Мирослава

Приходько, Віталій Галушко та Віра Канатуш. На першій зустрічі редакції було обрано назву часопису — «Свічник». Основою слугувало місце з Об’явлення 1:20. Було роз-роблено макет журналу, об-рано назви рубрик. Художнім оформленням займався Андрій Дейнека, дизайном та версткою — Віра Канатуш, редагуванням текстів — Мирослава При-ходько.

Перше число «Свічника» побачило світ на початку 1996 р. Автором передової статті за назвою «Благо-честивий християнин» був В’ячеслав Нестерук. Оскільки журнал ви-світлював церковну те-матику, то на обкладинці тривалий час розміщува-лися фото молитовних будинків, а рубрика

дожнім Андрійрсткоюванням а При-

ника» чатку дової о-» . --і -х а

2016 р. ми, редакційна колегія журналу «Свічник», разом із вами, нашими читачами, дописувачами, критиками і жертводавцями, відзначаємо ювілей — 20-річчя з дня випуску першого числа. З цієї нагоди хочемо нагадати шлях становлення журналу, підсумувати зроблене, спонукати до співпраці потенційних дописувачів, а також висловити вдячність усім причетним до створення цього видання.

укоюхристогоочікдлячали

мнт

Втіле

2020Сергій Рачинець

Петро Наконечний Олена МедведєваАндрій Дейнека

Мирослава ПриходькоВіктор Давидюк

Ірина Курченко

В’ячеслав Нестерук

Андрій ТригубаЛюдмила Жакун

Олександр СташукАнатолій Приходько

Микола ПопікСвятослав Карп’юк

Ілля Корнійчук

м и н у л е і

І С Т О Р І Я

х ристия нського -літній шлях видання

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 5

«Історія церкви» ознайомлю-вала з минулим євангельських громад у краї. Журнал виходив в одному кольорі.

Початковий наклад складав всього 300 примірників. Посту-пово видання зростало як кіль-кісно, так і якісно. З’явилося більше постійних авторів, по-кращився дизайн. Зріс обсяг і наклад, розширилася географія розповсюдження.

1998 р. відбулися значні зміни у виданні часопису. Від-повідальним редактором було призначено Миколу Попіка.

В редакційну колегію ввійшли Мирослава Приходько, Петро Наконечний, Ірина Курченко, Анатолій Приходько, Олександр Сташук. Обласне об’єднання підвищило фінансування жур-налу, що дало змогу робити його більш привабливим. З’явилася

кольорова обкладинка, зросла кількість сторінок, змінилося внутрішнє оформлення жур-налу.

2001 р. до редакційної колегії долучилася Ліна Бородинська. Наступного року, після обрання В’ячеслава Нестерука на посаду заступника голови ВСЦ ЄХБ, головним редактором став Ілля Корнійчук, а 2005 р. редакційну колегію поповнили Святослав Карп’юк, Людмила Жакун, а Ліна Бородинська після від’їзду

сімей Попіків і Приходьків до США деякий час була відповідальним редактором; комп’ютерну верстку виконував Андрій Тригуба. Розвиток

З 2006 р. і донині відповідаль-ним редактором журналу

є Людмила Шевчук. Го-ловним редактором до 2012 р. був Михайло Ільюк, сьогодні він є теологічним редак-

тором, а редколе-гію очолює Василь Басараба. За цей період редакція поповнила ся но-вими творчими людьми. Так, до неї ввійшли Олек-

сандр Пахай, Світлана Береза, Світлана Ворона, Наталія Пет-рук, Інна Басараба, Наталія Басараба. Деякий час журнал верстала Наталія Качановська, з 2016 р. до дизайну і верстки знову повернулася Віра Феся-нова (Канатуш). Літературне редагування текстів із 2006 р. і донині виконує Олена Ярмушко.

Світлана Береза веде в жур-налі постійну рубрику «Літера-турна сторінка». У своїх худож-ніх творах авторка, описуючи правдиві події, занурюється у

глибини людської душі, яскра-во змальовує почуття та емоції. Духовні пошуки персонажів є близькими кожному читачу, та особливо полюбляє цю рубри-ку жіноцтво, якому близьке ліричне, емоційне забарвлення літературної сторінки.

Постійну рубрику «З архі-вів пам’яті» веде історик Ліна Бородинська. У своїх творах вона пропонує результати кро-пітких досліджень минулого церкви нашого краю, життя як

більш привабливим. З’явилася З 2006 р. і доним ред

є Людловн2012Ільютеол

торгБппвлн

Редколегія, 2016: Наталія Басараба, Наталія Петрук, Олександр Пахай, Віра Фесянова, Олена Єгорова , Лiна Бородинська, Людмила Шевчук, Світлана Ворона.

За останні 10 років тематичного

випуску «Свічника» було порушено 40 різних

злободенних питань.

дьків убула

тором; конував

За оста10 років тем ичного

Юлія Береза Наталія Качановська

Олена Ярмушко

Юлія Довга

Михайло Ільюк

Інна Басараба

Василь Басараба

Світлана Береза

с ь о г о д е н н я


ж у рна л у

6 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

видатних церковних діячів, так і простих євангель-ських віруючих. Історичні статті інтригують читача подробицями повсякденного життя християн, захоплюють подвигом віри попередників, застерігають від помилок ми-нулого.

На «Сторінці для дітей» най-молодші читачі знайдуть до-тепні, зрозумілі та яскраві опо-відання Юлії Довгої. Світлана Ворона, культуролог за освітою, у своїх статтях зосереджує увагу на проблемах культури сучас-ного суспільства, аналізуючи їх крізь призму біблійних істин. А статті Олександра Пахая, пре-світера Дубенської церкви ЄХБ, позначаються повчальним, ви-ховним характером, відобража-ють досвід його духовної праці, проблеми, з якими стикаються служителі сучасних церков.

Найбільш кропіткою, об’єм-ною і водночас найбільш не-помітною у журналі є робота відповідального редактора. Достеменно і глибоко вивчити тему, опрацювати безліч джерел інформації, визначити напрями розкриття проблем, відчути, хто з потенційних авторів може як-найкраще висвітлити ту чи іншу підтему, нескінченну кількість разів нагадати дописувачам про терміни написання статті, яку потім треба виправити, удоско-

налити, скоротити чи дописати — це лише частина роботи Людмили Шевчук. Окрім того, одним із головних її завдань є пошук нових авторів

— творчих людей із різних церков нашої області.Підсумок і перспективи

За останні 10 років іс-тотно збільшився наклад «Свічника». Сьогодні він видається у кількості 1 600 примірників. Як мріяли, пла-нували його видавці ще на самих початках, сьогодні жур-нал виходить у двох кольорах, а читацька аудиторія вийшла далеко за межі нашої облас-ті. Упродовж останніх десяти років ми змогли акцентувати увагу читачів на 40 біблійних темах, заглибитися в духовні проблеми, що неабияк турбу-ють багатьох християн.

Дякуємо Господу, що друко-ваним словом можемо служити людям, сприяти їхньому духов-ному зростанню, спонукати замислитися над важливими проблемами практичного хрис-тиянського життя. Працюючи над новим числом, ми й самі ду-ховно удосконалюємося, адже, досліджуючи тему числа, маємо можливість глибше осягнути

Божі істини. Про-повідники готують для читачів багатий духовний стіл, у ко-ротких свідченнях і тлумаченні біблійних істин дають доступні і зрозуміли відповіді.

Дякуємо всім до-писувачам журналу, яким іноді доводить-ся відкладати свої справи заради на-писання статті чи замітки; читачам —

за критичні заува-ження, побажання та

молитовну підтримку; жерт-водавцям, завдяки яким журнал виходив навіть у найскрутніші для нашої країни часи. Особ-лива вдячність усім, хто бере участь у поширенні журналу серед сусідів, колег, у лікарнях, бібліотеках тощо.

Ми мріємо про те, що в майбутньому «Свічник» буде повнокольоровим виданням, розширить читацьку аудиторію на всю Україну, виростить чи приєднає до редакційної колегії якомога більше талановитих авторів, а головне — сміливо, глибоко і ґрунтовно досліджу-ватиме наболілі проблеми су-часного християнства, доступно роз’яснюючи їх читачам. Без-сумнівно, усі наші мрії і задуми можуть здійснитися лише за сприяння наших читачів і без-межного Божого керівництва та благословення.

Журнал «Свічник», який ви сьогодні тримаєте в руках, став можливим завдяки плідному симбіозу редакторів, авторів і читачів, які спільно проходили всі сходинки розвитку цього християнського видання, і, сподіваємося, неодмінно твори-тимуть і далі заради духовного формування християн і зміц-нення Христової Церкви.

Редакційна колегія журналу «Свічник»

Упродовж 20 років у «Свічнику» було

розміщено публікацій понад 120 авторів.

За період ви-дан ня журналу використано понад 12 тонн паперу, майже 160 кг фарби; було на друко-вано понад 2 млн 500 тис. аркушів паперу формату А4.

церковних діячівв, ростих євангель--

віруючих. Історичнні і іригують читаччаааа

овсякденноггооо оооплюютьтььь

иків, УУпр

у «Свізміщено

ад

УУпродовжСвічн

х людейй йх церковх церков ласті.

мок пективистанні 10 років ісс--збільшився наклад ддд

ника». Сьогодні вініннн кількості 1 600 0

ла

зазазазазаа ккккритичнні іі і зазаазаува-жжежежееннннннння, побажажажажананананняя та

мммммолиииитотототовну підтриририримкмкмкмку;у жерт-воооодддад вццццямямямям, завдякииии яккккииимим жжуру нал

авіть уууу ннннааайа скскррутніші Особ-

1о пуб120 авто

ж 20 роківв внику» булоо оо публікаційййй

авторів..

начилиЛОгп

6 С В І Ч Н И

Задавипопа1бв2тпф


1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 7

Гіркота була в словах, вимов-лених того ранку у п'ятницю. Із натовпу роззяв долинало: «Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!» (Мт. 27:40). Із кола церковних ієрархів чулося: «Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!» (Мт. 27:42). Крізь шеренги воїнів прослиз-нуло: «Коли Ти Цар Юдейський, — спаси Себе Сам!»

Гіркі слова. Їдкі від сарказму. Ненависницькі. Нешанобливі. Невже мало, що розп’яли?

Невже не досить того, що «з зло-чинцями був порахований» (Іс. 53:12)? Чи, може, цвяхів було замало? Або ж терновий вінець занадто ніжний? Чи тілесна кара дуже вже короткою виявилася?

Для когось, вочевидь, так воно й було.

Зазвичай не схильний до чис-ленних метафор, Петро каже, що перехожі «обсипали образами» розп’ятого Христа. Вони не просто говорили, викрикували чи волали, а жбурляли в Нього словесне камін-ня. Навмисне намагалися завдати болю і ударів. «Ми побили Твоє тіло, а тепер зламаємо Твій дух». Відтак, натягнувши луки фарисейства, випустили в Нього пекучі стріли, напоєні отрутою.

З усіх сцен, що розгорталися навколо хреста, саме ця найбільше мене вражає. «Що ж це за люди, що знущаються з Того, Хто поми-рає?» — запитую я у себе. Якими ж підлими і збоченими потрібно бути, щоби насміхатися з посіче-ного батогом? Хто може настільки опуститися, щоби сипати сіль пре-зирства на відкриті рани? Хто може глумитися з людини, що сидить на електричному стільці? Хто може

сміятися і тикати пальцем у зло-чинця з петлею на шиї?

Чи не здається вам, що диявол зі своїми демонами — ось причина такої огиди?

Навіть злочинець із другого хреста завдає удару: «Якщо Ти Хрис-тос? Спаси Себе і нас!»

Того дня слова, які кидали, немов каміння, мали на меті по-ранити. Немає нічого боліснішого, ніж слова, якими навмисно хочуть завдати болю. Ось чому апостол Яків називав язик вогнем. У будь-якому випадку його опіки згубні і нищівні.

Зрештою, я нічого нового вам не відкриваю. Не сумніваюся, що й ви отримували свою частку слів, котрі ранять. І ви відчували жало насмішок, якими цілилися у вас. А може, відчуваєте й досі? Хтось, поважний і шанований, кидає вас додолу зневажливими словами чи необережною обмовою. І ось ви лежите зранені, стікаючи кров’ю. Можливо, ці слова визначалися як такі, що мали на меті завдати вам болю, а можливо, й ні — це вже не має значення. Рана глибока. Кривда вогнем обпікає все нутро. Розбите серце, вражена гордість, збиті аж до синців почуття.

А може, ваша рана стара? І хоча стріли там давно вже немає, її жало все ще там, заховане десь під шкірою. Несподівано біль від старої рани гостро спалахує, на-гадуючи про жорстокість слів, ще не прощених.

Якщо ви страждали або ж за-раз страждаєте через чиїсь слова, думаю, вам приємно буде дові-датися, що бальзам від цих мук є. Поміркуйте над віршем 2:23 з Першого послання Петра: «Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не

погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо».

Ви зрозуміли, чого не робив Ісус? Він «не лихословив взаємно». Він не сварився у відповідь. Він не казав: «Що, боїтеся сказати в об-личчя?», «Стривайте, я вам покажу, дайте лишень воскреснути!» Такі погрози не злітали з вуст Христа.

Чи зрозуміли ви, що Ісус робив? Він «передавав Тому, Хто судить справедливо», або ж, іншими слова-ми кажучи, Він суд залишив Богові. Ісус не вимагав вибачень. Не поси-лав людей, які б знайшли і привели кривдників. Шукати помсти не було Його завданням. Дивовижно, проте з точністю до навпаки Він прохав захисту для кривдників: «Отче! Прости їм, бо не знають вони, що чинять».

Так, гіркота була в словах, які звучали того ранку в п’ятницю. Слова-камені були спрямовані на те, щоб убити. Не можу збагнути, як міг Ісус захищати Своїх безсердеч-них вбивць, коли тіло розламува-лося від болю, коли очі були залиті кров’ю, а легеням не вистачало по-вітря, щоб дихати. Я ніколи не бачив такої любові. Людина, яка навіть за-служила на помсту, не отримувала її від Ісуса. Він не мстився. Замість цього помер за усіх.

Хто міг би звершити подібне? Я не знаю. Зате знаю інше: поволі мої рани стають не такими болю-чими. А моє невдоволення і важкі почуття несподівано здаються ди-тячими. Інколи мене дивує: невже ми не бачимо, що любов Христа до людей, від яких Він зазнав стільки мук, така ж сама ве-лика, як і страждання, яких Він зазнав.

СЛОВА, що РАНЯТЬ«Отче, прости їм…»

(Лк. 23:34).

Макс ЛУКАДО, християнський

письменник

П Р А К Т И Ч Н Е Б О Г О С Л О В ’ Я

8 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Слово, яке було від по-чатку, було у Бога i було Бог, — це не просто букви

в тексті Святого Письма. Це Слово живе і тому життєдайне, воно має силу і тому могутнє в своїй дії. Сила, влада і авто-ритет слів Бога ототожнюються настільки з іменами, силою, владою і авторитетом Самого Бога, що і Сам Бог називається Словом! Ми ніяк не можемо нехтувати тим, що слово Бога має могутню силу в нашому житті. Ми ніяк не можемо не-дооцінювати могутньої дії Його слова в нашому щоденному житті.

Ось кілька прикладів того, наскільки дивно і владно слово Бога діє в духовному і матері-альному світі.

Бог Своїм словом створив світ, який ми бачимо, — Всес-віт (ми ще й досі не можемо заглянути за його межі), небо і землю. «Напочатку Бог створив небо і землю» (Бут. 1:1). «Словом Господнім учинене небо, а поди-хом уст Його — все його військо» (Пс. 33:6). «…Віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Євр. 11:3). «...Небо було на початку, а земля із води та водою складена сло-вом Божим» (2 Петр. 3:5). Сила Його слова настільки могутня, що з нічого сталося видиме, те, чого не існувало, почало іс-нувати і жити!

Бог Своїм словом підтримує закони природи і Всесвіту, в якому ми живемо. Він говорить, що все тримає «словом сили Сво-єї» (Євр. 1:3). Щоранку ми про-кидаємося і не задумуємося над тим, що Своїм словом Бог під-тримує зміну дня і ночі, весни і осені, зими і літа, холоду і тепла, вирощує врожай, посилає дощ для добрих і недоб рих людей. Бог Своїм словом освячує їжу, яку Він створив, а ми готуємо, щоб щодня приймати її з по-дякою Йому. Вона «освячується Божим Словом і молитвою» (1 Тим. 4:5).

Бог Своїм словом відроджує нас від Духа Святого. «Захо-тівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали якимсь первопочином творів Його» (Як. 1:18). Коли ми вперше щиро промовляємо в думках чи вго-лос слова розкаяння перед Бо-гом у своєму гріховному способі життя, наші слова мають силу в Божій реальності, і у відповідь ми чуємо, як Отець промовляє нам Своє слово: спасенний, про-щений, прийнятий, освячений, народжений від Духа Святого в ім’я Його Сина Ісуса Христа. Його слово істини відкриває нам нове вічне життя з Ним, рятуючи нас від вічної загибелі.

Словом Отця Бог-Син про-тистояв дияволу, який спо-кушав Його в пустелі (Мт. 4).

Також Своїм словом Бог-Син неодноразово виганяв демонів, забороняв їм, звільняв від них душі змучених людей. Цим са-мим Він показав нам приклад, як ми можемо протистояти і протидіяти дияволу і його на-падкам: зважати не на свою силу, а на силу Божу, яка є в нас, Його дітях, через Дух Святий. Господь також закликає нас у духовній боротьбі користува-тися Його словами, які мають Його силу та які Він називає «мечем духовним» (Еф. 6:17). Це саме слово Боже має силу привести нас до духовної пере-моги: «Писав я до вас, юнаки, бо міцні ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви» (1 Ів. 2:14).

Своїм словом Бог-Син не-одноразово зціляв людей. Його слово змінювало не тільки духовний, але й фізичний стан людини: сліпі прозрівали, криві починали ходити, глухі почи-нали чути, померлі воскресали (Лк. 7:22).

Своїм словом Бог застерігає, скеровує, виховує і дисциплінує Своїх дітей. Коли ми зберігаємо в серці Божі слова, це утримує нас від гріха (Пс. 119:11). Христос слова Отця передав апостолам, а через них і нам, щоб вони ске-ровували нас у ходінні з Богом у цьому світі (Ів. 17:14). Тому Його слова «для моєї ноги… —

CИЛА БОЖОГО СЛОВА

«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку» (Ів. 1:1-2). «…Звеличив Ти… над усе Своє Ймення та слово Своє!» (Пс. 138:2).

С Л О В А М И Б І Б Л І Ї

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 9

світильник, …світло для стеж-ки моєї» (Пс. 119:105). Божі слова ведуть нас до святості, оскільки Христос про це молив Отця в Гефсиманському саду: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово — то правда» (Ів. 17:17). Закликаючи нас до покори Богові, автор По-слання до євреїв говорить, що «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обо-січного, — проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (4:12). Святе Письмо, як записане сло-во Боже, є «Богом натхненне», а тому «корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності» з тією метою, щоб Божа людина «була доско-нала, до всякого доброго діла готова» (2 Тим. 3:16).

Боже слово удержує землю і небеса на день судний. «А тепе-рішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для вогню на день суду й заги-белі безбожних людей» (2 Петр. 3:7). Другий прихід Ісуса Христа здійсниться не раніше і не піз-ніше того моменту, коли Отець скаже Сину і ангелам, що настав час Його Другого приходу за Своїми вибраними, за Церквою. «А про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, — лише Сам Отець» (Мт. 24:36). Як по слову Отця стався Перший прихід Божого Сина, так і по слову Отця станеться Його Другий прихід: не раніше і не пізніше.

Слово Боже судитиме тих, хто не увірував у Нього. «Хто цурається Мене, і Моїх слів не прийме, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно буде судити його!» (Ів. 12:48).

Те, що промовляє Бог до нас, — це наша щоденна духов-на їжа. «Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!» (Лк. 4:4). Щоб мати щоденну силу для життя, Божій дитині недостатньо про-сто харчуватися фізично. Цим самим ми просто уподібнюва-лися б до тварин. Нам потріб-не Боже Слово, яке має силу і владу, яке записане в Святому Письмі (повеління, застережен-ня, обітниці), яке звертається до кожного з нас особисто і на яке нам вказує Дух Святий.

Бог несе відповідальність буквально за кожне Своє про-мовлене слово, від вічності і до вічності, оскільки воно є резуль-татом того, Ким є Бог за Своєю сутністю. Його сутність визна-чає, що Він говорить і як Він діє. Боже слово має силу: творить, підтримує або навіть й руйнує. Боже слово має владу і автори-тет у духовному і матеріальному світі: покора Йому веде до благо-словення, непокора ж — до дис-циплінування і покарання. Сила Божих слів-обітниць наповнює сенсом і довірою до Нього наше щоденне життя. Ми ніяк не мо-жемо нехтувати тим, що слово Бога має могутню силу. Ми ніяк

не можемо недооцінювати мо-гутньої дії Його слова.

Бог і сьогодні хоче Своїм словом діяти в нашому житті, як діяв у житті патріархів, суддів, царів, пророків, які довіряли Йому. Наскільки ми готові від-крити силі Його слова своє життя, свій розум і серце? На-скільки ми згодні підкоритися Його могутньому і дієвому слову сьогодні, навіть зараз? «Хто від Бога, той слухає Божі слова» (Ів. 8:47).

Оскільки Він створив нас за Своїм образом і подобою, наша сутність також визначає, що ми говоримо і як ми діємо. І тому Христос попереджає: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня» (Мт. 12:36). Разом із тим Бог очікує від нас досить серйозного став-лення до того, що Він промов-ляє до нас Духом Своїм та через Святе Письмо : «…дивлюсь я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм сло-вом» (Іс. 66:2). Більше того, Ісус обіцяє нам: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,і пізнаєте правду, — а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31). «Бо для Бога нема неможливої жодної речі!» (Лк. 1:37).

Слово, яке промовляє Бог, має прямий стосунок Бога до людини і до створеного Ним Всесвіту, в якому ми живемо. Воно не обмежене в просторі: «…бо я пильную Свого слова, щоб справдилось воно» (Єр. 1:12). Воно також не обмежене в часі: «…Слово Господнє повік пробуває!» А це є те слово, звіщене вам в Євангелії»(1 Петр. 1:25), «навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває» (Пс. 119:89).

Тарас ДЯТЛИК, докторант богослов’я, керівник дослідницького центру ЄААА

С Л О В А М И Б І Б Л І Ї

10 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Думка — таємниця з таємниць. Та саме з неї розпочався Всесвіт. Так, з думки премудро-го Творця! Пророк Ісая передає: «Присягав

був Господь Саваот та казав: «Поправді, — як мислив собі Я, так станеться, й як Я врадив — те здійсниться» (Іс. 14:24).

Читаючи книгу Буття, перший розділ, шви-денько пробігаємо очима перші рядки з ба-жанням дізнатися, а що ж далі? Пропоную на мить зупинитися ось тут: «А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1:2). Наступний, третій вірш, розпочинається так: «І сказав Бог…» Ніхто насправді не знає, що від-бувалося у Всесвіті, коли часу ще не було. Чи можемо ми стверджувати, що в проміжку між другим і третім віршами першого розділу Буття Бог уже мав наміри? Абсолютно! Наш Бог має наміри, задуми, бажання, думки, плани, і навіть більше того. Бог має у Своїй владі все.

Сила слова Владики і ТворцяТепер хочу загострити увагу ось на чому: те,

що було у серці Бога, стало озвученим і матері-алізованим звадяки Його Слову. «І сказав Бог!» І все сталося без найменшого зволікання чи спротиву. Біблія нам передає результат сказаного слова. Не зможу і не буду навіть у найсміливішій уяві змальовувати те, що відбувалося, коли Бог сказав. Мільярди мільярдів мегават світла з нічого… Лише слово! Океани води розпочали рухатися один до одного і з’єднуватися воєдино в космічному просторі. Яким чином? Слово! З’явилася твердь, рослинність, сонце, зорі… Звідки? Як? Коли? Не знаю, однак так сказав Бог. Сила слова Владики і Творця!

Адам, вінець творива, з’явив ся також завдяки силі слова. Я, власне, бачу у Господа закономір-ність: думка, слово, діло і підсумок, або ж резуль-тат: «І побачив Бог усе, що вчинив. І ото, — вельми добре воно!..» (Бут. 1:31). А вчинив словом! Виникає запитання: якщо людина створена за образом і подобою Божою, то чи не є така ж закономір-

ність і в її житті? Відповідь очевидна. Наші думки обов’язково тією чи іншою мірою, в той або ж інший час трансформуються в слова. «...Чим серце наповнене, — те говорять уста» (Мт. 12:34).

Тілесна думка породжує З приводу цієї надзвичайно важливої теми

ще у давнину писав апостол Яків: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий…» (3:2). В інших перекладах вживається словосполучення «ба-гато згрішаємо».

Як бачимо, Біблія є єдиним довершеним дзеркалом, що відкриває об’єктивну правду про нас. Хтось із вас, читаючи ці рядки, подумає: «Думка… Але ж я не такий!» Будь ласка, можемо себе перевірити. Читаймо Послання до римлян 8:6: «Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир». Перефразовуючи слова апостола, можна сказати: тілесна думка породжує тілесні слова, а духовна — духовні. Ніхто не несе відповідальності за наші думки, крім нас самих. І не виправдовуймося, що це, мовляв, сатана поплутав чи сусід недоб рий, або ж церква Лаодикійська. Допустив злу думку, до-зволив їй прорости, культивував, виношував, — результат не забариться. Людина (християнин) потайки заздрить або ж когось недолюблює, — з часом про це дізнається чоловік, дружина або ж хтось із близьких. Через слова. Слова наші видають нас.

Як шкода, що забуваємо текст 1 Івана 5:18: «Ми знаємо, що кожен, хто народився від Бога, не грішить, — бо хто народився від Бога, той себе береже, і лукавий його не торкається». На-роджений від Бога себе береже. Є велика частина моєї власної відповідальності за мої думки і мої слова. Неважливо, хто ви: батько, вчитель, свя-щеннослужитель, генерал армії тощо. Ваші слова мають величезну силу. Звісно, що більший статус ви маєте в суспільстві, то більшу вагомість має ваше слово. Слово і язик, язик і слово — не роз-дільні. «Смерть та життя — у владі язика…»

Пригадую слова відомої

мудрості: «Посієш думку

— пожнеш слово, посієш слово —

пожнеш звичку, посієш звичку —

пожнеш характер, посієш характер —

пожнеш долю». Отож, на початку засіваємо

думки…

Р О З Д У М И С Т О С О В Н О Т Е М И

СИЛА СИЛА НАШИХ НАШИХ С Л І ВС Л І В

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 11

(Пр. 18:21). Чітко звучить, чи не так? Є лише дві дороги, дві позиції: або — або. Біблійні принципи були, є і будуть обов’язковими для виконання протягом усіх віків за умови, якщо хочемо мати життя і благословення.

Ми є сторожами наших устТисячі сперечань, негараздів, сварок, розлу-

чень, трагедій, самогубств сталися через невели-кий орган, який розташований за двома замками: за зубами й устами. «Хто стереже уста свої й свого язика, той душу свою зберігає від лиха» (Пр. 21:23). Хороший сторож докладає чимало зусиль, аби впоратись із поставленим завданням. Ми є сторожами наших уст.

Знаю одного охоронця спортивної статури, однак він не зупиняється на досягнутому. Багато тренується, пітніє, має відповідне спорядження, — і все для того, щоб підвищити свою кваліфі-кацію. Чи ж Біблія не каже про це: «…Праведний — нехай ще чинить правду, а святий — нехай ще освячується!» (Об. 22:11).

Чи докладаємо ми зусилля, щоб охороняти свої уста? Щоб гамувати свого язика? Ми на початку згадували настанови апостола Якова. Духовним дітям, щойно наверненим юдеям, він говорить, що одним і тим самим язиком «…ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей…» (3:9). На домашній молитві чи групі Бога благословляємо, а на полі за один метр межі людей проклинаємо. Це ж про віруючих пише апостол Яків. Якими ми є в сім’ях наших, на навчанні, на роботі, зрештою, на членських зібраннях? Звісно, ці роздуми стосуються не всіх, проте багатьох. Язик має владу

Влада — це сила. Слово будує або руйнує, клеїть або розриває, дарує життя або приносить смерть. Один із братів мав мужність визнати і сповідати, що грішив словом. Ні, він не лаявся, не проклинав, однак… Ось що він сказав: «Мені дуже соромно… Коли сердився на своїх синів за їхню погану успішність у школі, я обзивав їх «дикими ослами» і «темними дубинами»… Своїм батьківським словом я накликав прокляття на їхнє життя… Прошу в дітей і в Господа милосердя та прощення».

На сторінках Біблії читаємо сотні прикладів, коли слово чинило дива. За словом зупинялися сонце й місяць, за словом людини проказа пере-ходила в спадок на весь рід. За словом людини оживали мертві і, навпаки, за слова неправди — так звані християни — поповнили ряди по-мерлих. Все це чинило слово.

Дозволю один лише приклад, як на мене, він досить яскравий. Це контекст 13-14 розді-лів книги Числа. Розвідка Ізраїлю, дванадцять достойних мужів (13:12) повернулися і доповіли. Зауважте, вони лишень говорили. Не було фото- і відеодоказів. Серед дванадцяти були також Ісус Навин і Калев (13:38).

Щоб зрозуміти всю глибину проблеми, слід, не поспішаючи, знову перечитати ці розділи. Зверніть увагу на Числа 14:2. Всього лише слова: «…щоб ми померли були у цій пустині!» О жах! Це щось подібне до масового само-губства. Ніде нічого подібного не доводилося зустрічати. Хіба що ще одне закляття самих себе, коли євреї кричали: «Кров Його на нас і на дітях наших». Бог почув їхнє безумство і відпо-вів: «Поправді кажу, — як ви говорили до ушей Моїх, так Я зроблю вам» (Числ. 14:28). Двоє не злякалися більшості, синдром натовпу не спрацював. Ісус Навин і Калев мали правильні думки і правильні слова…

Як ви вважаєте, кому адресовані слова Хрис-та? Хто їх мав би почути? «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений» (Мт. 12:37). Відповім сам на своє запитання од-ними спогадами. Близька нашій сім’ї людина поділилася особистими переживаннями: «Моя мама — християнка, вона регулярно читає Біб-лію. Але методика читання незвична. Одного разу я не стрималася, тому що мама, вкотре покликавши мене, сказала: «Олю, підійди сюди, я для тебе ще один хороший текст знайшла!» Я тоді запитала: «Мамо, а коли нарешті ви для себе знайдете потрібний текст?»

Коли я читаю Слово Боже, воно торкається мого серця, мого єства. До мене Бог говорить, мене застерігає, попереджає, звісно, що і напо-умляє, підбадьорює та потішає. Отже, кожен осо-бисто звітуватиме перед Богом за всі вимовлені слова: чи то добрі, чи то злі.

Олександр ПРИХОДЬКО,

пастор Першої

рівненської церкви

Р О З Д У М И С Т О С О В Н О Т Е М И

12 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

«Прославляю Тебе, що я дивно утворений!» (Пс. 139:14)

Мовленнєві звуки утво-рюються за допомо-гою гарячого повітря,

що покидає легені, голосових зв’язок (цей процес називається фонацією) та язика, піднебіння, зубів, губ і носа (артикуляція). Наскільки високим чи низьким є голос людини, визначається силою напруження голосових зв’язок — еластичних хрящів у гортані. А рот і ніс надають голосу особистих, неповторних, упізнаваних звукових власти-востей.

До речі, чи знаєте ви, що від-биток язика людини так само неповторний, як і відбитки пальців чи форма вушної ра-ковини? На сьогодні нас майже 8 мільярдів на маленькій бла-китній планеті, і кожного з нас Господь створив особливим.

Думка, народжена у мозку, до роботи долучає сотні м’язів — і народжується слово. Людина найкраще сприймає чоловічі го-лоси: низькі, глибокі. Високі ж, жіночі, потребують додаткових мозкових зусиль для розшиф-ровки. Одразу ж практична по-рада жінкам-християнкам (ма-мам, дружинам, працівницям, яким урвався терпець): ніколи у суперечці не використовуйте крик як аргумент. Підґрунтя суто фізіологічне — нестерпно високі ноти крику блокують

мозок, тому ви не донесете ба-жаної вам інформації.

У лобній долі лівої півку-лі мозку містяться так звані центр Брока, що відповідає за мовлення, і центр Верніке, що забезпечує слухання. Але, вза-галі, у творенні мови задіяна уся нейронна сітка мозку. Жодна інша здатність чи діяльність людини не використовує стіль-ки ресурсів.

«… Прийду, щоб зібрати всі народи й язики…» (Іс. 66:18)

Уже півтори сотні років під-ручники усіх країн поширюють теорію виникнення мови із прак тичних потреб людини-на-щадка мавп: спочатку невиразні вигуки, далі — окремі слова, а тоді вже й примітивні речення. За тисячоліття головний засіб комунікації досяг багатства й повноти.

Слава Богу, сьогоднішнє гу-манітарне знання володіє до-статньою базою фактів, щоб стверджувати: походження мови надприродне. Але ж так неохоче ці факти визнають. А про попу-ляризацію взагалі не йдеться. Прочитайте, усім розкажіть: Великий Господь, і «всі чини Його — правда» (Дан. 4:34).

«І була вся земля — одна мова та слова одні» (Бут. 11:1)

Про існування єдиної прамо-ви свідчать так звані абсолютні

мовні універсалії: у будь-якій мові на планеті існують звуки, слова, речення; власні імена, за-йменники, слова із переносним значенням. Мовні здатності всіх ментально здорових людей є однаковими.

«Зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного» (Бут. 11:7)

На сьогодні на планеті близь-ко 7,5 тисяч мов, за спорідне-ністю їх об’єднують у 200 груп.

За даними писемності, не можна простежити поступовий і неперервний розвиток мов від однієї мови-предка, а от від 200 таких предків утворення сучас-них мов вірогідне.

Господь у Вавилоні унемож-ливив взаєморозуміння між людьми, змішавши їхні мови. Чи ми у своїх гордощах і себе-любстві не несемо відгомін того покарання, коли нездатні зро-зуміти ближнього навіть тоді, коли слова звучать знайомо?

«…Щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Господь, на славу Бога-Отця!» (Фил. 2:11)

Потенціал усіх земних мов однаковий, і будь-якою з них можна передати найскладніші ідеї й найтонші почуття, кожна із мов легко адаптується до ін-формаційного рівня сучасного суспільства. Словом можна

Важко в буденному побачити надзвичайне. Здатність людини до слова, до мови —

дар неоціненний, вражаючий. Усвідомити це допоможуть кілька аргументів.

С Л О В ОС Л О В О . .

А Р Г У М Е Н Т И

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 13

розвеселити, розрадити, все-лити надію, викликати усмішку, переконати, ощасливити, зціли-ти, причарувати, возвеличити, очистити душу, розвіяти сумнів, скувати сили душі, посилити тривогу й безнадію, поранити душу, приголомшити, принизи-ти, образити, зганьбити, убити.

«А язик мій звіщатиме правду Твою…» (Пс. 35:28)

Основні мовні здатності людини є вродженими і мають вбудований «таймер» (дитячий вік), коли вони можуть роз-критися. Упустивши дитячий період, людину вже ніколи не навчити повноцінної людської мови, не ввести в неї систему людських понять. Ще наприкін-ці ХІХ століття видатний лінг-віст Вільгельм фон Гумбольт казав: «Людина є людиною лише завдяки мові; і для того щоб створити мову, вона вже мусить бути людиною».

Усьому світові відома історія Редьярда Кіплінга про Мауглі — хлопчика, що виховувався у вовчій зграї. Такі випадки непоодинокі в Індії та Африці, де джунглі межують із посе-леннями. От лише життя пише інший, сумний фінал у подібних історіях. Якщо дитину до п’яти років не повернуто до спільноти

людей, вона на усе життя зали-шиться німою й дикою (навіть при інтенсивному навчанні) через недорозвинений мозок.

А от малюк серед людей, по-стійно чуючи мову (хай навіть не до нього звернену) у три роки будує абсолютно правильні мовні конструкції, до п’яти ро-ків має активний словниковий запас із 3-5 тисяч слів (як і до-рослий).

І ще одне диво: з одного боку, вроджена готовність людини до опанування першої мови, а з іншого — стрімке скорочення такої спроможності щодо на-ступних мов (розум плавно са-моблокується). Розум у ранньо-му віці спрацьовує як капкан: захопив перше, захлопнувся, і вже неспроможний на друге.

Капканний механізм із тай-мером — чи це не свідчення про Досконалого Творця?

«Слово Моє, що виходить із уст Моїх, порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що я пожадав…» (Іс. 55:11)

Отож, щоб виростити лю-дину, з нею треба говорити. Хто навчив говорити першу людину — Адама? Бог. Коли приходив до раю у денній про-холоді, щоб поспілкуватися.

Господь дав Адамові свободу творчості у слові, дозволивши назвати власне твориво. Від-тоді людина мандрує землею і розсіває довкола себе слова, немов зерна. Кожне має вагу, кожне родить свій плід: одне слово піднімається добірним колосом, інше — зростає ко-лючим терням. Чиюсь життєву мудрість розбирають на цитати, а чиїсь зухвальства і погрози озиваються в скронях набатом.

Найбільшим даром людині від Господа стало слово, адже Сам Бог є Слово, Логос. І глиби-на знання та Божої премудрості нам повідомлена через Слово Бога — Біблію. Сторінки Кни-ги книг рясніють закликами і пересторогами поводитися зі словом мудро і обережно, виважено і свідомо, творчо і дбайливо.

У серцях Божих дітей на-роджується особливий вид мови — молитва. Слово, дане Творцем, до Нього повертаєть-ся, несучи в піднебесся хвалу і славу, подяку і честь, прохання й благословення. Нехай для молитви ніколи не забракне слів, нехай кожне слово у вустах звучить як молитва!

Н А Й Б І Л Ь Ш И ЙН А Й Б І Л Ь Ш И Й

І Хтось диктує з-понад світу непередбачені слова.Ліна Костенко.

У статті використано матеріали газети «Разумный Замысел» та статті Богдана Рудого «Порівняння двох напівнаукових підходів у дослідженнях походження мови (на матеріалі східних мов)».

Д А РД А Р

Наталія БАСАРАБА, церква с. Колоденка


14 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Ісус Христос навчав: «Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт.

12:34). Мудрий цар Соломон записав у Приповістках: «Смерть та життя — у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає» (18:21). У своєму посланні апостол Яків зазначає, що «язик — то огонь» і «…зло безупинне, він повний отрути смертельної!» (3:6, 8).

Лише нерозумна людина гратиметься із зарядженою зброєю, однак багато християн чинять так само зі своїм язиком. Максим Горький писав, що мова — як зброя літератора, наче рушниця солдата. Чим ліпша зброя, тим сильніший вояк. О, якби кожна людина могла по-бачити повноту наслідків слів, котрі промовляє! Можливо, чистий, кришталевий погляд у Слово Боже допоможе нам у цьому.

Бог створив людину і дав їй язика. Хто, як не Творець, має знати найкраще використан-ня цього органу. Саме Він має чудову інструкцію щодо вико-ристання язика і застерігає від зловживання ним. Слово Боже каже нам, що язик може гріши-ти. Тож зазирнімо до духовного дзеркала і подивімося, чи, бува, не про це мова.

Брехливий язик

«Молот, і меч, і гостра стріла — людина, що

говорить на ближнього свого, як свідок брехливий» (Пр. 25:18). Тому брехливий язик є негатив-ним прикладом використання смертоносної зброї. Він може завдавати шкоди найближчим

(наче кинджал), тим, хто перебуває на відстані кількох метрів (наче меч) і на великій відстані (наче стріла). Диявол є батьком усякої неправди, а Бог каже, що Він це ненави-дить. «Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидота душі Його: очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють» (Пр. 6:16-17). Доля усіх неправдомовців — «в озері, що горить огнем та сіркою» (Об. 21:8).

Облесливий язик

Облесливість — теж гріх язика. Біблія каже про об-

лесливість як характеристику нечестивих, а не праведників: «…бо в їхніх устах нема правди, нутро їхнє приносить нещас-тя, гріб відкритий — їхнє горло, свій язик вони роблять гладень-ким!» (Пс. 5:10). Уявіть лише, як можна було б покращити життя у державі, якби виборці обира-ли лідерів за їхніми вчинками, а не на основі солодких обіцянок. Облесливість — це один із видів неправди, тому цього не повин-но бути в житті християнина.

Гордий язик

«Нехай підітне Господь уста облесливі та язи-

ка чванькуватого тим, хто говорить: «Своїм язиком буде-мо сильні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?» (Пс. 12:4,5). Гордий язик зазвичай має закриті вуха. Гордовитий

християнин, як правило, настільки наповнений дум-ками про себе, що мало кого готовий слухати, окрім себе. Він багато говорить про свої знання і здобутки, але дуже

мало — про Господа. В церкві гордий християнин даватиме найрізноманітніші пропозиції стосовно життя церкви, однак ці пропозиції ніколи не стосу-ватимуться його самого. Такого християнина важко навчити, оскільки він думає, що все знає.

Невгамовний язик

Деякі люди грішать, зловжи-ваючи велемовством. «…Ба-

гато слів має… голос безглуз-дого» (Екл. 5:2). Люди думають, що мають мудрий вигляд, коли багато говорять, однак Біблія каже протилежне: «Не квапся своїми устами, і серце твоє не-хай не поспішає казати слова перед Божим лицем…» (Екл. 5:1). Бог не кидає слів на вітер!

Часто християнин каже: «Так це ж я просто так!» Тоді покай-теся. Досить виправдовувати свої беззаконня, варто просити у Бога сили для покаяння і пра-ведного життя.

Стрімкий язик

Деякі люди люблять дуже швидко давати відповіді або

ж радити, не дослухавши свого співрозмовника. В Приповісках 18:13 читаємо: «Хто відповідає на слово, ще поки почув, — то глупота та сором йому!» Скіль-ки разів вам доводилося ловити себе на думці, що серед усіх присутніх говорите тільки ви, а решта мовчить? Апостол Яків попереджає, що кожна людина

«Поводитися з язиком як-небудь — значить

жити як-небудь!» — сказав Лев Толстой, а Сенека свого

часу зазначив, що язик — то показник розуму.

Б І Б Л І Й Н А П О З И Ц І Я

Г Р І Х И Я З И К А

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 15

має бути «швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів» (1:19). «Чому?» — запитаєте ви. Тому що Бог дав людині два вуха і тільки один язик.

Таємний язик

«Вітер північний народжує дощ, а таємний язик —

сердите обличчя» (Пр. 25:23). Наклепник — це людина, яка використовує свій язик проти вас за вашої відсутності. Люди кажуть: “Хтось казав” — безосо-бова неправда, яка все ж має своє джерело. Власник таємного язика — це боязливий прихиль-ник пліток, який скоріше нама-лює проблему, ніж її розв’яже. Наклепник швидше говоритиме про людину, ніж з людиною. Він залюбки вестиме мову про про-блеми слабких членів церкви, ніж молитиметься чи підбадьо-рюватиме їх. «Свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!» (Пр. 6:19). Остерігайтеся таких!

Пліткарство

«Слова обмовника — мов ті присмаки, і вони сходять

у нутро утроби» (Пр. 18:8). «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш настава-ти на життя свого ближнього. Я — Господь!» (Лев. 19:16). Пліт-карство повністю суперечить Божому задуму. Пліткарі — це творчі люди, які вигадують казки і цілі історії, що ши-роко поширюються серед людей. Це — агенти дияво-ла, яких він використовує, щоб нищити Божу працю. Жертвою пліткаря стає по-ранена людина. Деякі люди

живуть так, наче отримали від Бога покликання — розпускати плітки на інших Божих дітей. Ці диявольські агенти з усіма подробицями розкажуть на-стільки правдиву історію, що навіть важко не повірити, од-нак кінцем буде руйнування і смерть.

Прокляття

Деякі люди, в тому числі і християни, мають непри-

ємну звичку: використовувати свій язик для злих слів. «Гріб відкритий — їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах, уста їхні повні прокляття й гіркоти!» (Рим. 3:13-14). Цей уривок Свя-щенного Писання описує невід-роджених людей, які живуть без Бога, але багато християн прак-тикують схожі речі у своєму житті. Друзі, для чого ставати схожими з тими, про кого Сам Бог говорить, що вони мертві, хитрі і повні отрути? «Полюбив він прокляття, — бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благословення, — щоб воно віддалилось від нього! Зо-дягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!» (Пс. 109:17-18). Багато людей проклинають, оскільки є дуже нещасливими в своєму житті. Вони не мають задоволення, тому єдине, що

залишається, — виливати

зло на інших через свої уста. Християнинові не варто очіку-вати на благословення, коли він допускає природну аномалію, що з одного джерела тече соло-на і солодка вода: «Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (Як. 3:10).

Гострий язик

Ще один вид гріха — го-стрий язик. «Дехто го-

ворить, мов коле мечем, язик же премудрих — то ліки» (Пр. 12:18) Деякі люди мають гострий, пронизливий язик, якого використовує диявол для образ. Апостол Павло заохочує колосян: «Слово ваше нехай буде завжди ласкаве, приправ-лене сіллю, щоб ви знали, як ви маєте кожному відповідати» (Кол. 4:6).

Але багато церков мають кілька людей із неймовірно го-стрим язиком, які часто ранять своїх братів у Христі. Теодор Рузвельт якось сказав: «Говори тихо і неси велику палицю». Але правда полягає в тому, що якщо ви говоритимете тихо, то палиця не знадобиться.

Я думаю, що кожен христи-янин повинен щоденно у мо-литві прохати у Бога: «Господи, дозволь мені сьогодні сіяти милостиві і ніжні слова, тому що завтра, можливо, доведеться пожинати їх сходи!»

Людину можна «розбити»,

не торкнувшись. Словом.

Олександр ПАХАЙ,пастор церкви

м. Дубно

Б І Б Л І Й Н А П О З И Ц І Я

16 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

А що ж воно таке — благо-словення? Для чіткого розуміння давайте звер-

немося до тлумачного словника. Зокрема, В. Даль подає таке тлу-мачення слова «благословляти»: «величати, хвалити, бажати добра, блага, щастя, закликати благоденство. Наділяти добром, зичити успіху».

Першоджерелом усякого благословення є Бог. В основно-му, благословення стосується людей, хоча у Слові Божому ми читаємо про те, що благослов-ляли їжу, жертовники, тварин тощо.

У перекладі з єврейської мови слово благословляти (бе рах) бук-вально означає закликати благо. Грецька мова відкриває нам це слово (еулогія) як величати. Біб-лія подає слово благословення у значенні «привернути Божу милість та благодать на лю-дину чи то Самого Бога, чи то іншої людини з Господньої волі» (Бут. 27:28-29). Сила сходить на того, кого благословляють через слова. Відтак усе нижческазане ми розглядатимемо через приз-му сили слова.

Пропоную детальніше роз-глянути, хто, коли і за яких обставин благословляв інших людей. Патріарх Яків благослов-ляв своїх нащадків (Бут. 48:49).

Ізраїльський вождь Мойсей благословляв ізраїльські роди. Священики та царі благослов-ляли народ (Числ. 6:23), (2 Цар. 6:18), (3 Цар. 8:14), учні Христа благословляли своїх ворогів (1 Петр. 3:9) та інші.

Слід зазначити, що найбільш натхненними та упередженими є благословення, що пов’язанні кровними зв’язками та родин-ними стосунками. Та хіба ж може бажати тобі щастя хтось сильніше, аніж твої батьки? Тому не дивно, що батьківське благословення завжди цінува-лося і вважалося запорукою успіху і щастя. Більш того, воно має велику силу.

На сторінках Біблії ми навіть знаходимо зразок благословен-ня (Чис. 6:24-26). З давніх-давен наш народ надавав особливого значення батьківському благо-словенню.

Наші предки приреченим вважали шлюб, який укладався без батьківського благосло-вення. Необачним було йти на війну, не отримавши маминого «благословляю». Усі життєво важливі моменти богобійні люди починали з благословен-ня. Близько 2 000 років тому апостол Павло наголошував на тому, щоб діти цінували благо-словення батьків (Еф. 3:15). На жаль, сьогодні українці, даючи

Б АТ Ь К І В С Ь К Е Б АТ Ь К І В С Ь К Е БЛАГОСЛОВЕННЯБЛАГОСЛОВЕННЯ

За вікном — ХХІ століття. Епоха технічного прогресу пліч-о-пліч крокує з духовним зубожінням людства. І це стосується не лише нашого українського народу. Різноманітні кризи атакують усе людство. Економічні, соціальні, екологічні, політичні труднощі дедалі частіше спонукають нас глибше відчути потребу у благословенні.

Одного разу юний Томас по-вернувся додому зі школи і передав мамі лист від

вчителя. Зі сльозами на очах мама зачитала лист вголос: «Ваш син — геній. Ця школа занадто мала, і тут немає вчителів, здатних його чогось навчити. Прошу вас, вчіть його самотужки».

Через багато років після смер-ті матері Едісон (на той час уже один із найбільших винахідників століття) переглядав старі сімейні архіви і побачив цей лист. Чоловік розгорнув його і прочитав: «Ваш син — розумово відсталий. Ми більше не можемо вчити його в школі разом із рештою дітей. Тому рекомендуємо Вам вчити його самостійно вдома».

Едісон проридав кілька го-дин. Потім записав до свого що-денника: «Томас Алва Едісон був розумово відсталою дитиною. Завдяки своїй героїчній матері він став одним із найбільших геніїв свого століття».

Томас Едісон удосконалив телеграф, телефон, кіноапара-туру, розробив один з перших комерційно успішних варіантів електричної лампи розжарюван-ня, винайшов фонограф. Саме він запропонував використовувати на початку телефонної розмови слово «алло».

Томас Едісон


1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 17

Конкретну пораду, як треба благо-словляти, знаходи-

мо у книзі Числа 6:23-27: «…Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: «Нехай Господь побла-гословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе ли-цем Своїм, і нехай буде ми-лостивий до тебе! Нехай зверне Господь на тебе лице своє, і хай дасть тобі мир!» Проте ми час-то ігноруємо ці слова, не усвідомлюючи того, що вони мають як позитивні результати, так і негативні наслідки.

Одного разу у віруючій родині п’ятнадцятирічна донька, яка змалечку хо-дила до церкви, почала бунтувати проти батьків. Вона обклеїла свою кім-нату різними плакатами

із зображеннями рок-музикантів і почала зухва-ло вдягатися. На всі запи-тання батьків, чому вона так поводиться, донька відповідала: «Я не знаю, що зі мною, однак дайте мені спокій». Згодом бать-ки прийшли до пастора, і він, вислухавши їхню про-блему, запитав: «Чи були у вас проблеми з батьками у підлітковому віці?» Мама дівчинки згадала, що в 15 років вона затрималася до ночі в подруги, не спо-вістивши своїй мамі про це. Прийшовши додому, вона побачила заплакану матір, яка в гніві сказала: «Нехай твої діти так само з тобою вчинять, як ти зі мною».

Чи бажала ця жінка своїй дочці зла? Звичай-но, ні. Але ж у гніві, який переповнював ї ї серце,

вона сказала те, що перше спало їй на думку.

Слово людини, яка створена за подобою Божою, як і божественне слово, наділене силою. Ми виливаємо душу, а сила наших слів притягує перемогу або поразку. Слова впливають на те, якою буде наша доля і доля оточуючих.

Пригадую, коли я був ще маленьким хлопчи-ком, ми з мамою стояли біля Дому молитви і до нас підійшов пастор, звер-нувшись до мами: «Це твій син?» Отримавши стверд-ну відповідь, він сказав: «Будеш проповідником!» Ці слова закарбувалися в моєму серці і стали ме-тою, яка згодом втілилася в життя. Тепер, підходячи до малих хлопчиків нашої церкви, я звертаюся до

них і кажу: «Будеш про-повідником!»

Коли ми говоримо про людину добре, у такий спосіб ми благословляє-мо її. А коли з пристрастю, обуренням бажаємо їй зла, ми проклинаємо її.

І благословення, і про-кляття належать до неви-димого духовного світу. Благословення несуть хороші й успішні резуль-тати, а прокляття — по-гані і шкідливі наслідки. Найбільшим скарбом для наших дітей є батьківське благословення. Тож будь-мо для них цим благосло-венням.

данину традиціям, втратили щиру віру і глибоке осмислення поняття благословення.

Як не прикро, але існує ба-гато прикладів того, як батьки словами «програмують» май-бутнє своїх дітей, кажучи: «Ти невдаха, незграба, блазень». Цим самим батьки не лише підривають дитячу віру у свої можливості чи зумовлюють виникнення комплексу непов-ноцінності, але й, не беручи до уваги сили слів, накликають на долю дітей не благословення, а прокляття. Шкода, що сьогодні люди вважають такі поняття, як благословення чи прокляття

пережитком минулого. Свого часу один із мислителів, Тихон Задонський, сказав: «Лише той, хто має живу віру, може мати Боже благословення». В кожному справжньому благо-словенні через людину, яка благословляє, тече благотворне Слово Боже. Звідси випливає, що, благословляючи, ми й самі здобуваємо духовну користь. Коли відкриваємо своє серце людині, даючи їй благословен-ня, й самі потрапляємо під його благотворний вплив. А Слово Боже каже: «Благословення Гос-поднє — воно збагачує і смутку не приносить» (Пр. 10:22).

Тож не скупіться на благо-словення, мої любі, і вони сто-рицею повернуться до вас. Не розкидайтеся необдуманими словами, бо, вірите у це ви чи ні, слова мають велику силу. Нато-мість давайте будемо прагнути до праведності, бо «благосло-венства на голову праведного» (Пр. 10:6).

Василь СРІБНЮК,

пастор церкви

с. Олександрія

Оксана КОКОТЕНЬ, сімейний консуль-

тант, церква «Нове життя», м. Луцьк

Подібно як для нас, батьків, важливе Боже благословення, так само і для дітей важливе наше благословення — батьківське. Рушійною силою, яка приводить у рух не лише благословення, а й прокляття, є наші слова. Вони можуть бути не тільки сказані, але й написані.

Т О Ч К А З О Р У

БЛАГОСЛОВЕННЯ чи ПРОКЛЯТТЯ?

18 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Пусте слово... Що ж це за слово? Пусте слово — це слово зайве, несерйозне, марне, позбавлене змісту. Нам мо-

жуть заперечити: якщо мова йде тільки про пусте слово, а не про зневажливе, блюзнір-ське, то чому користування ним пов’язане з такою відповідальністю? Чому Христос не зважає на загальноприйняту градацію пустих слів і не допускає ні винятків, ні поблажли-вості? Чому в день суду люди повинні будуть дати звіт «за кожне слово пусте»?

Наші слова — це ми самі. Наші слова, якими б вони не були, завжди є яскравим виявом наших сокровенних почуттів, думок, прагнень і сподівань. Слово — це дзеркало, яке відображає плоди нашого мислення й уяви. Все те, чим буває переповнене наше серце і наш розум, знаходить вияв у наших словах. Психологи стверджують, що не обдумані слова, напівжартівливі репліки, зауваження і фрази, які вирвалися неспо-дівано і необдумано, більше виявляють і оголюють наш справжній характер, ніж най-мудріші і чудово продумані бесіди. Слова людської мови тим і дорогоцінні, що їм дано відкривати все багатство або всю убогість людської душі.

«Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе» (Мт. 12:35). Бог дав нам най-більший дар — зв’язну людську мову. Тільки людина поміж усіх живих істот на землі воло-діє цим даром. Бог бажає, щоб ми, люди, гідно користувалися ним. «Мовчання — золото», — проголошує народна мудрість. Мовчи, якщо нічого сказати. Говори, якщо те, що ти хочеш сказати, дорогоцінніше від мовчання.

Християнину не личить займатися пус-топорожніми, беззмістовними, безцільни-ми і безглуздими розмовами. Апостол Павло радить: «Стережися ж базікань марних…» (2 Тим. 2:16), бо «… праця уст в недостаток веде» (Пр. 14:23) і «не бракує гріха в велемовності…» (Пр. 10:19). А ще він зауважує, що лихослів’я, марнослів’я або жарти — все це непристойно святим. Бог не вимагає від нас, щоб ми

були «мовчунами» — людьми, які дали обітницю мовчання. Бог не за-криває наших уст, але бажає, щоб ці уста, якщо вони відкриваються, відкривалися лише для того, що «…тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала...» (Фил. 4:8), «бо зі слів своїх будеш ви-правданий, і зі слів своїх будеш засуджений» (Мт. 12:37).

В одній лікарні працював фельд-шер, що був гострим на язик і постійно, немов брудною ган-

чіркою, нещадно бив словами будь-кого, кого б не згадав. Його чорна лайка не

давала пощади навіть Богові. Одного разу до лікаря, з яким працю-

вав фельдшер, навідався друг, що приїхав здалеку, і той запросив його на операцію.

Коли товариш побачив страшну рану, з якої витікав гній з огидним запахом, його знудило.

А фельдшер, який теж був на операції, безпере-станку лаявся. Тоді гість запитав у лікаря:

— Як ти можеш слухати таку блюзнірську лайку?

Той відповів:— Друже мій, я звик до гнійних ран, з яких по-

винен витікати гній. Якщо гній накопичився в тілі, він виливається з відкритої рани. Якщо ж гній на-

копичується в душі, він виливається через уста. Мій фельдшер через лайку відкриває зло, що накопичилося

в душі, і виливає його з неї, як гній з рани.Дорогий друже! А чи знаєш ти, чому людина лихо-

словить? Напевно, думаєш, що через безкультурність або неосвіченість, можливо, через легковажність? Ні, причина

криється значно глибше. Адже те, про що говорять уста, залежить від стану серця, бо чим серце наповнене, — те го-

ворять уста (Мт. 12:34).

«Їхня гортань — то гріб відкритий…» (Рим. 3:13)

Павло РОГОЗІН, христи-янсь кий письмен-ник

ПУСТІ СЛОВАПУСТІ СЛОВА«Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть

люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт. 12:36)

П И Л Ь Н У Й М О !

ЛИХОСЛОВИ

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 19

«Ми по-справ ж ньому не змо-жемо оцінити важливість слів доти, — говорить Пол Тріпп, — доки не зрозуміємо, що перші слова, які були доне-сені до слуху людського, були словами не іншої людини, а Самого Бога! До звуків і го-лосів нещодавно створеного світу приєднався голос Бога, Який звертався до Адама і Єви їхньою людською мовою. Вирішивши об’явитися таким чином, Бог надав мові величез-ного значення, оскільки вона стала головним засобом про-голошення Божої істини. Наші слова завжди щось відкривають, визначають, пояснюють і впливають. Божі слова встановлюють межі і дають свободу. Вони дарують життя і несуть смерть».

Намагаючись вирішити проб-леми, що виникають у спілкуванні з людьми, чи

згадуємо ми про Євангеліє — Сло-во, яке Бог промовляє до нас через Святе Письмо?

Господь каже нам не йти широ-кою дорогою, яка веде до загибелі, але вибрати вузьку стежку, якою прийдемо до вічності з Ним. Якщо я вважаю себе дитиною Божою, то де ж мої орієнтири цієї стежки? Як мені оцінити, чи не перейшла я, бува, на зручну і легку дорогу? Давид дає відповідь на моє запитання: «Для моєї ноги Твоє слово — світильник, то світло для стежки моєї» (Пс. 119:105). Лише керуючись Словом живого Бога, я можу бути впевнена в тому, що моє життя відповідає Його задуму.

Кожен сам вибирає, чим освіти-ти свою стежку. Через Слово Госпо-да ми знаходимо істину, виявляємо, де є гріх. Це — надійна основа, на яку можна опертися у важкі часи, витримати випробування, отри-мати підтримку. Чи я випускаю світильник зі своїх рук саме у той момент, коли маю найбільше за нього триматися? «Це розрада моя в моїм горі, як слово Твоє оживляє мене» (Пс. 118:50). Дуже легко впас-

ти християнину тоді, коли в ньому нема слова Божого.

У наш час багато психологічної літератури про силу думки, про те, як здійснити свої мрії, як стати успішним, як формувати свій харак-тер тощо. Багато що з того буду-ється на принципах, які закладені в Біблії. Я не буду цього відкидати. Але великий ризик, коли така лі-тература стає на перше місце, яке мало б належати Слову Божому.

Шкода, коли дитина Божа десь не чує свого Батька. Вона вибирає інше світло для своєї стежки і посту-пово починає відходити, втрачати тісні стосунки з Господом. Вона не вбиває, не краде, не чинить іншого явного гріха, але її життя не про-славляє Бога такою мірою, якою варто це робити.

Жити у сучасному суспільстві важко, відповідати його вимогам і водночас вимогам Господа — не-можливо. Чи вибираю я Слово Боже, коли стою перед вибором: дати хабар чи не дати? Особливо болючою є ця дилема, коли розумі-єш, що в іншому випадку не зможеш вступити до цього навчального закладу, віддати дитину в садочок, отримати необхідну відповідь від органів влади, скласти іспит на во-дійські права. Таких питань безліч, особливо в нашій державі. Легше чинити так, як заведено. Чи готова я при такому виборі довіритися слову Господа? Не дивитися на зо-внішні обставини, не керуватися власним розумом, а де буде по-трібно, то й зазнати певних втрат?

Можна здобути світський успіх і втратити небесні благословення. З кожним неправильним кроком все важче повернутися назад. Отож дуже важливо відразу вирішити для себе, чим я освітлюю своє життя, і довіритися слову могут-

нього Господа! Адже виправляти завжди важче, ніж будувати відразу правильно.

Якщо чоловік вибрав для себе роботу, яка не дозволяє йому від-дати недільний день для Бога, при-святити себе певному служінню, молитися, регулярно читати Біблію, а потім одружився, з’явилися діти, — то йому важко буде розставити правильні пріоритети. Тому варто замолоду починати будувати життя правильно, відмовитися від того способу життя, який уже є і який начебто влаштовує. Слово Боже не вчить нас клопотатися про земне, але думати найперше про небесне. Треба дуже глибоко поринути в Господа, щоб наважитися на такі зміни. Довірити йому свої потреби. Знати, що Він потурбується про тебе. Таку підтримку можна зна-йти лише в Слові Божому, в Його обіцянках.

Так, будувати життя відповідно до волі Творця, нелегко. Але коли кожен мій крок скеровується Сло-вом Божим, наприкінці я матиму великі благословення. Моє життя стане світлом для цього світу. Я не буду думати, що відрізняюся від інших, але зосереджуся на Тому, Хто має для мене план, підтримає у всіх випробуваннях і не залишить.

Хай Господь благословить ви-брати Його Слово світильником для нашої стежки, щоб повною мірою відчути Його любов, могутність та підтримку. Він ніколи не дасть захитатися тому, хто вибрав Його опорою у своєму житті!

--

,, ннеееееееееееее------ии

Оксана ДЕЙНЕК, церква

«Преображення», м. Здолбунів 2,

читач «Свічника»

З П О Ш Т О В О Ї С К Р И Н Ь К И

ти

-----«Твовоє слово – слово –св ітсв ітильник...»льник...»

20 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Слово… З одного боку, воно має сьогодні надзвичайно велику силу впливати на масову сві-домість людства. З ін-шого — соціальні мере-жі, преса, телебачення замінюють повноцінне людське спілкування одностороннім кон-тактом особа-ґаджет, забираючи у людини вміння мислити, аналі-зувати та раціональ-но оцінювати речі, що довкола неї. Очевидний парадокс нашого часу. Та, дякуючи Богові, ми маємо Слово, яке від-криває нам Істину та робить вільними у такій заплутаній та складній світовій системі.

Механізм впливу слова на людину

Якщо ви ще досі думаєте, що наш гуманний та демо-

кратичний світ робить усе можливе, щоб забезпечити щасливе існування лю-дини, створити всі умови для задоволення її потреб та вважає людське життя найбільшою цінністю, то, певно, розчарую вас: все не зовсім так. Можливо, в це легше повірити в кра-їнах, де склалися нелегкі життєві обставини. Проте в державах, де економіка процвітає, а життя вида-ється казкою, діють такі ж самі засоби впливу та мані-пуляції людиною, а людське життя нічого не варте, коли мова йде про досягнення важливих економічних чи політичних цілей.

Слово в наш час має велику силу впливати на людину. Інколи, дивлячись на звичний устрій нашо-го життя — дім, робота, школа, діти, навчання, відпочинок, сімейні свята, друзі, церква, — важко

повірити, що існують складні структури, які ре-тельно вивчають найтонші особливості людської психології, для того, щоб навчитися якомога краще впливати, керувати та ма-ніпулювати людиною.

Так, могутнім засобом впливу слова на людську свідомість є реклама. І це не тільки відеоролики чи білборди, які інформують нас про новий товар. Ні, це маніпулювання та нав’язування потрібної інформації в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах. Слід зазначити, що мешканцям пострадянського просто-ру притаманна надмірна довіра до друкованого слова і до всього, що вони чують по радіо, бачать у телевізорі чи в мережі Інтернет.

Секрет впливу слова через рекламу криється в тому, що воно діє не на ло-гічному рівні, не на розум, а на емоції та підсвідомість. Воно здатне формувати і змінювати світогляд та поведінку людей. Реклама зумовлює стереотипізацію мислення, а відтак і по-ведінки — нав’язує готові моделі, стандарти життя та ставлення до різних

речей. Реклама навіює людині думку, що якщо вона купить ту чи іншу річ, то стане щасливішою, при-вабливішою, успішнішою, що сприятиме підвищенню її статусу. Люди починають оцінювати себе та інших залежно від того, чим вони володіють, а не від їхніх особистих якостей. Так формується система цінностей, орієнтована виключно на споживан-ня багатьох часто навіть не життєво необхідних товарів.

Техніка переконання в рекламі створює лише ілюзію вільного вибору, на в’язуючи цілком кон-кретні стереотипи, стан-дарти і цінності. Фахівці стверджують, що надзви-чайною силою в наш час володіє слово в політичній рекламі. Структури, які ретельно вивчають по-треби соціуму, блискуче працюють при створенні передвиборчих програм чи виступів політичних діячів.

Ми живемо у середо-вищі, де наперед визна-чено багато цілей та за-вдань. А над розробкою прийомів психологічного впливу над людиною че-рез правильно підібрані

слова працюють ті, хто ме-тодом навіювання, гіпнозу, програмування, підтасу-вання фактів, спотворення інформації, необґрунтова-них перебільшеннях та ма-ніпулюванні, дають напря-мок життя тим людям, які просто пливуть за течією. Слово, яким послуговуєть-ся керівна меншість, має велику силу впливати на переважну більшість, яка навіть і не помічає, що пе-ретворюється на іграшку в чужих руках.

Спрощення ролі спілкування та мислення

Отож, з одного боку, людей вміло перетворю-ють на масу, якою лег-ко керувати правильно підібраними словами.

слслслсслслсловововововааааа прпрпрпрпрацацацацацюююююююююютьтьтьтьть тттттіііііііі хххххтоотототото мммммммееее-е-ююююююютттттт

і і й Р і

Парадокс наЧИЄ СЛОВО ВПЛИВАЄ НА НАШЕ ЖИТТЯ?


1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 21

Проте водночас багато механізмів нашої культу-ри робить усе можливе, щоб відучити людину спілкуватися, мислити, аналізувати, спрощуючи роль слова, роблять усе можливе, щоб людина втратила навик викорис-товувати його силу.

Живе спілкування між молодими людьми вкрали соціальні мережі. Одно-значно, є багато й плю-

сів такого спілкування. Наприклад, можливість зв’язатися з людиною на відстані, зав’язати нові знайомства, свідчити лю-дям про свою віру. Та, на превеликий жаль, лише одиниці використовують соціальні мережі дійсно з користю. Насправді біль-шу частину свого вільного часу молодь проводить у своєму телефоні, рахуючи чергові лайки чи очікуючи бажаний «комент», нехту-ючи живим спілкуванням чи читанням книг.

Соціальні мережі спро-щують силу слова. Тепер легше поставити просто лайк, який означатиме, що тобі подобається картин-ка, вислів чи чиясь думка. Ще є варіант вдало підіб-раного смайлика або ко-

ротенького коментаря. За-мість того щоб висловити свою власну думку або ж прочитати біблійний текст і прокоментувати його, можна просто «скачати» чужу цитату, скопіювати чиїсь думки, що так вдало відповідають нашим пере-живанням та поглядам.

Тепер життя значної частини молоді заполо-нила всесвітня соціальна мережа Інстаграм, де

можна просто викладати свої фото і коментувати чужі. На перший погляд, нічого поганого. Та самі ж науковці стривожені по-вільною деградацією мо-лодого покоління. Воно не вміє спілкуватися, втрачає навики живих стосунків, не любить читати книг, у результаті чого не може мислити та аналізувати. Го-дини, проведені в порож-ньому листанні фотозвіту чужого життя, мільйони знімків, «закинутих» на привселюдний огляд, зда-ється стали змістом життя багатьох. І це вже епідемія.

Одні науковці цим стурбовані, але є й інші, які в цьому зацікавлені. Тому що це цілий меха-нізм, який працює над тим, щоб цікаво, яскраво

та масово впливати на сві-домість людей, викликати деградацію особистос-ті, зруйнувати соціальні зв’язки та відносини, за-брати навик спілкування і, врешті-решт, перетворити людину на бездумну при-мітивну істоту, якою мож-на легко маніпулювати та керувати.

Якщо молодь живе віртуальним життям, то дорослі мають схильність вірити всьому, що пише друкована преса та наві-ює їм телебачення. Засоби масової інформації — це дуже складний механізм, який, як зазначалося вище, відіграє провідну роль у впливі потрібної інформації на свідомість людини. Один із законів мас-медіа звучить так: «Скажи людині тверджен-ня, а потім повтори його 50 разів — і вона в це по-вірить». Насправді далеко не все, що нам показують і що говорять є правдою. Ціла структура працює над тим, щоб подати матеріал саме так, як це «комусь» потрібно. Часто людина, наче губка, вби-рає все, що для неї пода-ють, починаючи мислити нав’язаними категоріями.

Сила Божого СловаНа нас тисне величез-

ний вплив усього, що хо-чуть нам нав’язати, разом з тим роблячи все, щоб вкрасти наш час на пусті речі і відволікти від усього розумного та мудрого.

Як часто ми недооці-нюємо сили Божого Слова в нашому житті! Як мало часу виділяємо для того, щоб дізнатися Істину, яка може зробити нас вільни-ми від моди, стилів, думки інших, політичних супер-ечок та трати часу на пусті та швидкоплинні речі.

Дорослі читають Сло-во Боже мало, бо дуже

зайняті повсякденними клопотами, пресою та новинами; молодь, зде-більшого, втрачає нави-ки та бажання читати, їй притаманно вбивати свій час в Інтернеті. У кращому ж випадку молоді люди «читнуть» кілька біблійних цитат, які «скинуть» собі на сторінку в соцмережі; діти не читають Біблії, бо їх цього не вчать, закло-потані дорослі вмикають їм мультфільми або ж компенсують свою зайня-тість новими іграшками та виконанням дитячих забаганок.

Але лише Слово Боже може відкрити нам очі і побачити навколишній світ зовсім в іншому світлі. Лише Господь у Своєму Слові показує нам цінність вічних речей і марноту цього світу. Як же ми мо-жемо вирватися з тенет могутніх механізмів, які прагнуть маніпулювати та керувати нами, наче рабами, диктуючи, що купувати, в що вкладати кошти, як бути успішним та знаменитим, якщо Бог через Своє Слово не від-криє нам Своєї волі на наше життя і Його істина не зробить нас вільними від рабства цього світу?

Лише наповнені Сло-вом Божим ми можемо свідчити іншим про спа-сіння Ісуса Христа, циту-вати вірші з Біблії, адже знаємо, що тільки Його Слово живе та діяльне. Лише живучи тим, що відкриває нам Господь, ми зможемо перемагати у щоденній духовній бо-ротьбі і не піддаватися спокусам цього світу!

ііісіісів такого с іііпіпілкуваннят пп

Світлана ВОРОНА,церква «Спасіння», м. Острог

значно, є багато й плю-то мережа Інстаграм, де нс гра

шого часу


22 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Ця історія трапилася в одній сім’ї, в якій проживала маленька зеленоока дівчинка Владиславка. Батьки дуже любили свою донечку, бо завжди тур-ботливо і з любов’ю піклувалися про неї: дарували гарні подарунки, влаштовували незабутні дні народження, завжди брали з собою в подорожі, стильно та красиво одягали. Мама хотіла, щоб її донечка змалечку була найкращою і мала все, чого лишень забажає її примхливе сердечко.

Коли Владі виповнилося шість років, несподівано для всіх вона захворіла. Дівчинці з кожним днем ставало все гірше, а її зелені, наповнені любов’ю до життя оченята тьмяніли. В домі, де завжди лунав дзвінкий дитячий сміх, стало тихо і холодно. Батьки постійно були поруч із донечкою, намагаючись якнайкраще попіклуватися про неї.

Владу провідувало багато людей, серед яких були рідні, близькі, друзі. Вони приносили подарунки, солодощі, фрукти, іграшки. Всі намагалися роз-веселити і подарувати гарний настрій хворій дівчинці. Дехто зі смутком дивився на бідолашну і лише співчував батькам. Чомусь ніщо не приносило радості Владі. Іноді здавалося, що вона

ще більше сумувала і скручувалася в клубочок, немов мале кошеня.

Одного дня в двері постукала сусідська дівчинка Оля, яка прийшла провідати хвору подругу. Тривалий час Оля була у бабусі, тому не знала, що Влада захво-ріла, однак щойно довідалася, одразу швиденько примчала до Влади. Зай-шовши до кімнати, Оля одразу міцно обняла подругу і з сяючою усмішкою на обличчі промовила:

— Моя бабуся передала тобі солод-кий липовий мед, смачний трав’яний чай, свіженьке молоко, лісові ягоди і горіхи, які ми разом із нею збирали. Тепер ти обов’язково одужаєш!

Уперше за кілька днів Владочка посміхнулася.

— А ще я знаю, що тобі вже сьогодні стане краще, бо ми з

бабусею моли лися за тебе і вона сказала, що Господь тобі допоможе, — бадьоро промовила Оля.

— Дякую тобі, подруго, за такі теплі слова і молитву! Ти з такою любов’ю це сказала, що моє серце аж частіше забилося! — з вдячністю сказала Влада.

— Ось чого бракувало нашій донечці — ласкавого слова і щирої молитви, — зі сльозами на очах сказала Олечці мама Владислави.

Невдовзі Влада справді одужала, важкі нестерпні дні забулися як страшний сон, але в серці маленької дівчинки назавжди

залишили слід слова Олі і її ревна та щира молитва.

Юлія ДОВГА,церква «Спасіння», м. Острог

щещщещще бббббіііііклклклубубубббу ооочоч

ОдОдОддддОО нннннндідідідідідівчвчвчввввв инининхвхвхввввороророру у у ууууу у бабабабабабабубубурірірр лалалалалала,,,,швшвшвввввиииишошошоооошш ввввввобобобоббббннннананананн

кикикикичччггггТТТТ

ппп

——— А А А АА щещещещещ яяя зззнанананннннтотобібібі вввввжежежеж ссьоьооьоггогодндніііі стссттанананеее кркркращащащеее бббщо лікує сер

це Слово,

С Т О Р І Н К А Д Л Я Д І Т Е Й

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 23

Жбурнув слівцем, мов камінцем у воду,Враз хвильки по душі, як по воді,Бо необдумане слівце наносить шкоду,А кілька слів — і бути вже біді.Поводься зі словами обережно.Слова бувають гострі і гіркі.Не можна ними кидатись безмежно.Слова найкращі — теплі і палкі,Які несуть добро і насолоду,Політ дарують в чисті небеса,Приносять радість, щастя і свободуІ творять в світі справжні чудеса.Хороше слово — і душа радіє,І розкривається, мов квітка навесні.Від слова щирого і серце пломеніє,А дні похмурі стануть враз ясні.

Надія КРАСОТКІНА

Знову день росою вмитий,Котить гомін за діброву…Хто навчить мене любитиВсе довкола? Боже Слово.Хто навчить мене трудитись,Розуміти рідну мову,Щиро Господу молитись?Ну, звичайно, Боже Слово.Хто в журбі мене розважить,Подарує радість знову,Шлях до вічності покаже?Тільки Слово, Боже Слово.

Сергій РАЧИНЕЦЬ

Про це давно дізналась я —Є чарівні слова на світі.Без них сумним було б життяІ злі були б дорослі й діти.Без них нікуди не прийдеш,Без них нічого не досягнеш…А з ними скарби віднайдеш,Сміливо у майбутнє глянеш.Якщо образив друга ти,Згадай тоді прекрасне словоІ щиро мов йому: «Прости…»І посміхнеться простір знову.Коли доводиться тобіЗвертатись до людей з проханням,Додай «Будь ласка», і тодіПокажеш гарне виховання.Щодня піклуються батькиПро твій достаток і здоров’я.За це їм «Дякую!» скажиВ душі з пошаною, з любов’ю.А ще порада є для всіх —Подяку Богові складайте!Хоча життя нелегка річ,Про ввічливість не забувайте!

Мирослава ПРИХОДЬКО

Боже Слово

Чарівні с лова

* * *С Т О Р І Н К А Д Л Я Д І Т Е Й

24 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

«У багатослів’і не обмину-ти гріха, а хто стри-

мує свої вуста, — той стане розумним» — записано в При-повістках 10:19. Звичайно, це не означає, що будь-яка довга промова є невгодною Богові і веде до гріха. Так, приміром, довга промова талановитого педагога, лектора чи проповід-ника змушує слухачів забувати про час, слухати з відкритим ротом і при цьому отримувати велику користь. Проте коли промовець говорить довго і не-обдумано, то стає пустомелею, впадаючи у гріх багатослів’я. Слухачі через певний час почи-нають розуміти, що він — зви-чайний базіка, який переливає з пустого в порожнє.

Християни, у тому числі служителі церкви, повин ні

контролювати свої слова, осо-бливо ті, що промовляють з-за кафедри.

Під час Різдва я відвідав літнього брата, який довгі роки проповідував у нашій церкві. Під час бесіди він сказав: «Я за-вжди боявся будь-що говорити на проповіді, тому зважав на кожне слово, яке мав сказати з-за кафедри!» Гарна порада для всіх проповідників! Аби її виконати, усім проповідникам, думаю, слід записувати кон-спект проповіді, молитовно і ретельно аналізувати його, вносити корективи і лише тоді проголошувати. Аналізувати не тільки з точки зору богослов’я, а й граматики та лаконічності.

Потрібно зауважити, що багатослів’я нині часто

маскується під красномов-ність, комунікабельність, то-вариськість та відсутність комплексів. Але часто за цим ховається проста елементарна балакучість, невміння говори-ти чітко, лаконічно, виважено. Для мене слова «багатослів’я» і «пустослів’я» — слова-синоні-ми. Пустослівна людина — та, яка говорить багато порожніх, необдуманих слів.

Часто балакучі люди — це горді люди. Їм видається,

що їхні слова дуже цінні, тому-то вони захоплюються звуком свого голосу. Вони переконані, що їм завжди є що сказати і всі мають вважати за щастя слухати їх, та ще й може записувати все, що вони говорять.

Багатослівні люди — це та-кож і ті, які не навчилися

мовчати. Відоме прислів’я каже: «Слово — срібло, а мов-чання — золото!» Грецький мудрець Піфагор вимагав від своїх учнів учитися мовчання протягом трьох років. «Мудрець має спочатку навчитися мовча-ти, а потім говорити», — казав він. Апостол Яків радить усім: «Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів» (Як. 1:19).

Багатослівні люди — це також ті, які не вміють слухати

інших. Як це важливо в спілку-ванні! Як це красить виховану

людину! Як це потрібно всім християнам, а особливо — свя-щеннослужителям! Нехай Бог допоможе нам вчитися мистец-тва слухання співбесідника.

Часто людина впадає в гріх слова і тоді, коли перебуває

в стані гніву. Скільки батьків шкодували про те, що у гніві сказали дітям! Скільки дітей хотіли б виправити те, що сказа-ли своїм батькам, перебуваючи в стані роздратування! Скільки служителів церкви у похилих літах із жалем згадували те, що колись і комусь сказали не так або не у тому дусі! Треба остерігатися слів, коли ми гні-ваємося. Краще, заспокоїтись, а тоді говорити.

Думаю також, що ми не впа-датимемо в гріх багатослів’я,

якщо боротимемося зі звичкою давати оцінку людям, засуджу-вати їх. Узагалі, наші слова ма-ють бути щирими. Не потрібно запитувати у когось «Як пожи-ваєш?», якщо насправді нас це не цікавить.

Також варто зауважити, що часто для того, щоб уник-

нути гріха при багатослів’ї, по-трібно просто уникати певних людей чи груп людей. Є люди, які своїми балачками, пере-судами, жартами, анекдотами тощо спонукають і нас до гріха. Тут слід згадати слова апостола Павла про те, що «…товари-ство лихе псує добрі звичаї» (1 Кор. 15:33).

Володимир БРИЧУК,пастор церкви с. Колоденка

Мова — це Божий дар людині. Без слова ми не змогли б спілкуватися, ділитися думками, передавати накопи чений досвід. Без мови ми не почули б наших батьків у дитинстві, вчителів у школі, проповідників у церкві. Мова — одна з головних відмінностей людини від тварини.


«У БАГАТОСЛІВ’Ї «У БАГАТОСЛІВ’Ї ОБМИНУТИОБМИНУТИ грі х агрі х а » »

не

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 25

полонянкою, а «самсоном», в якого виросло волосся. Ми бачимо, як воно вирвалося з нас і накинулося на звинуваченого, боляче вдари-ло його, очі наповнило слізьми, а серце — гіркотою, принизило, ніби ударом по щоці. Ми спохвачуємося, мовляв, навіщо я сказав? Але вже пізно… Його не повернути. Ми йому вже не потрібні. Зодягнув-шись в одяг нового звуку, слово знайшло собі наступного господа-ря, від якого відправиться далі. Так і

бродитиме, роблячи свою справу аж до самої вічності.

Гнилий — значить зіпсутий

Оскільки мова від-різняє людину від решти Божого тво-

ріння і є Його най-прекраснішим даром,

тому «ніяке гниле слово нехай не виходить із уст ваших…» (Еф. 4:29).

Словом «гнилий» у грецькій мові називали зіпсовані овочі, ягоди, фрукти або дерева.

«Гнилі» слова Слова можуть лікувати, а мо-

жуть і ранити. Вони можуть від-родити до життя, а можуть і вбити, можуть творити мир, а можуть сіяти ворожнечу чи розбрат. Писання за-кликає всіх віруючих тримати свій язик під контролем. «Гнилі» слова повинні бути такими ж огидними, як гниле яблуко чи протухле м’ясо.

До категорії «гнилих» слів відно-сяться не тільки нецензурні слова чи брутальна лайка, а всіляка не-правда, плітки, насмішки, сарказми, вульгарні історії, заяложені жарти чи анекдоти. Потрібно визнати, що будь-які слова, спрямовані на при-ниження іншої людини (як поза очі, так і в очі) — гріховні. Загальною рисою всіх «гнилих» слів є бажання зачепити почуття, принизити чи скривдити іншу людину.

Проблема «гнилих» слів за-хована в нашому серці. За всіма

плітками, наклепами, пересудами, критикою, нападками та сарказмом ховається наше гріховне серце. Язик — лише інструмент, який від-криває те, що глибоко ховається в нас.

Згубна дія гнилих слівЗгубна дія цих слів не тільки

впливає на духовний стан людини, але й на фізичний. Наприклад, до нас прийшло слово від розумної людини чи з прекрасного вчення Христа. Що відбувається далі? Принцип той самий. Воно перетво-рюється на думку і чекає свого часу. І знову той самий тиск зсередини. Слово рветься на волю. Господь бажає використати нас, щоб доне-сти Своє вічне слово до чиєїсь душі. Воно не б’є, не губить, але цілюще діє і лікує. Його слово — «суть дух та життя».

Господь застерігає нас стояти на сторожі наших уст. Адже наші слова відкривають те, чим наповнені наші серця. Якщо ми дійсно стали новим Божим творінням, то наша мова повинна стати іншою. Ми не маємо права своїми словами завдавати болю іншим.

Пам’ятаймо, що думки і слова мають величезне значення в духо-вному світі. Наповнюймо свої вуста чистими словами, а слова — чис-тими думками, щоб ми ніколи не були причетними до жодних плі-ток, наклепів і осуджень. Говорімо лишень добре про інших. А якщо потрібно докорити, то робімо це з любов’ю, відкрито, а не за спиною, з молитовною підготовкою та щирим бажанням допомогти ближньому. Адже жодне із сказаних нами слів не зникне до самого судного дня. Ми зустрінемося з кожним із них, і вони будуть або нашими суддями, або адвокатами.

Що за здатність слів — жити віки і тисячоліття після авто-

ра! Причина живучості слова по-лягає в його структурі. Слово — це думка, зодягнена в звук. Озвучена думка. Писання каже: «Видиме — до-часне, невидиме ж — вічне!» (2 Кор. 4:18). Думка невидима, вона вічна, тому живе довше від свого автора.

Від думки — до словаРозгляньмо, як діє слово, його

дорогу до людини і… далі. Уявімо собі, що ми ненароком почули слова про людину, яка нам не дуже подобається. Це слово, скинувши верхній одяг звуку, уже як дум-ка, проникло у нашу свідомість, збурило наші думки і принишкло до часу в глибинах пам’яті. Воно, позбувшись звуку, стало думкою, безсилою полонянкою нашої душі. В неволі бути важко. І слово по-чинає рватися на свободу. Воно волає: «Випусти мене, зодягни в звук, дозволь мені стати словом!» І нам хочеться сказати… Торг три-ває, і ми… поступаємося. Певної миті думка озвучується і знову стає словом. Але вже не безпорадною

Слово — це матеріалі зована думка. Слова живуть довше від тих, хто їх сказав. Скільки філософів чи мислителів ми-нулого уже сотні років лежать у земному поросі, а їхні слова, ідеї, вчення продовжують жити і діяти, просвітлюючи дух людини або ж затьмарюю-чи його, виховуючи або ж розбе-щуючи, підіймаючи над брудом гріха або ж занурюючи у нього.


ОТРУЙНІ СИЛИ ОТРУЙНІ СИЛИ ГНИЛИХГНИЛИХ СЛІВ СЛІВ

Володимир ДОБРОЧИНСЬКИЙ, заст. голови ООЦ ЄХБ Рівненської області

26 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

З віком «зустрічей» з по-няттям «клятва» ставало дедалі більше. Ми тепер

грамотні і розуміємо, що за-мість клятви дещо можемо сказати під присягою чи свят-ковою обіцянкою: ми ж не засуджуємо президента, який, кладучи руку на Біблію, обіцяє бути вірним народові. Також ми хочемо, щоб лікарі, до яких приходимо, під час випуску з навчального закладу складали клятву Гіппократа. Тривалий час у приміщенні, де збиралася наша церква, висіла Військова присяга, і нікому не спадало на думку чимось її завісити.

Про що ж казав Ісус, коли в одному з пунктів Нагорної проповіді почав говорити: «Ще ви чули, що було стародавнім наказано: “Не клянись неправ-диво, але виконуй клятви свої перед Господом”. А Я вам кажу не клястися зовсім...» (Мт. 5:33-34). Христос нагадував Своїм слухачам про відповідальність перед Богом за клятви, які вони вимовляють. Старий Заповіт не забороняв клястися, але забороняв не виконувати обі-цянок. Тепер же Ісус, як і у всій Проповіді на горі, розтлумачує людям, що Бог хотів, або який був Божий задум щодо тієї чи іншої за повіді. Христос не ста-вить планки вище, як здається на перший погляд, а передає

зміст, дух цієї постанови: не по-рушуй клятви.

Так, там написано «Не кля-нися», але серцевина не в тому, щоб просто не говорити слова «Клянусь». Часто люди вири-вають із контексту 34 вірш 5-го розділу і ставлять крапку після нього. Чому так відбувається? Типове «заборонне бачення», тобто не торкайся, не кажи, не сідай, не вдягай... Але Ісус не зупиняється на цьому, а розви-ває думку далі. Він відкриває не лише те, чого не можна робити, а й каже про те, що робити необхідно!

Клятву люди використовува-ли для того, щоб когось пере-конати у тому, що вони кажуть правду. Отже, якщо я клянуся, а потім не виконую обіцянки, то маю віддати те, чим клявся. Христос каже не клястися не-бом, бо воно Божий престол. Іншими словами, не належить тобі. Як зможеш віддати те, що не є твоєю власністю? Не клянися землею, бо вона хоч і під ногами у тебе, але не твоя у повному розумінні цього слова. Не клянися Єрусалимом, бо хоча слово твоє, можливо, і має певну владу, але на власність Ве-ликого Царя не поширюється.

Якби хтось далі зміг торгу-ватися з Ісусом, чим ще можна клястися, то таким Він каже: «Не клянися головою!» Отже,

Він зводить до мінімуму, а то й до нуля, кількість речей, якими може керувати людина, почавши з просторів небес і закінчивши волосиною на го-лові, чим справді ми володіємо. (Правду кажучи, у дитинстві я хотів керувати бодай волоссям, особливо його кольором, але в цьому Бог розпорядився на власний розсуд). Ісус наводить таку ілюстрацію не для того, щоб показати, наскільки мало ми вирішуємо. У цьому немає якоїсь депресивної безвиході, але спокій, що Божа рука керує всім.

Говорячи про клятву, Хрис-тос начебто відкриває нам іс торію єврейства І століття. Для того щоб щось продати чи забрати собі, дехто використо-вував клятву, не думаючи про відповідальність перед Богом, а лише щоб збагатитися в певну мить. Цей бізнес був не завжди чесний, тому люди, намагаючись набути перекон-ливого праведного вигляду, у свої грішні справи почали втя-гували Бога.

Сьогодні нічого суттєво не змінилося. Люди й надалі ро-блять те, що вважають за по-трібне, накреслюють цілі та пла-ни, як вважають за правильне, ну і не забувають нагадувати, що вони ж «віруючі», тому обманути чи «кинути» не дозволяє віра.

НЕ КЛЯСТИСЯ?чиКЛЯСТИСЯ

Клятва — містичне слово, яке й досі для багатьох людей

залишається забороненим. Змалечку ми часто чули від

бабусі: «Не можна клястися!» Чому, кому і коли — нам не

пояснювали. Зате, коли перед покаранням слід було дати оправдання своїм вчинкам, можна було з впевненістю

сказати: «Чесно, перед Богом!», і це клятвою не вважалося.

П Р А К Т И Ч Н Е Х Р И С Т И Я Н С Т В О

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 27

Щоразу коли ми уклада-ємо заповіт із Богом або ж даємо обітницю,

то робимо це перед лицем Бога. Якщо ми робимо це з лукавством або нехтуємо обіцянкою, то проти нас свідчить той ангел, що був по-кликаний у свідки при укладанні обітниці. Наш лукавий вчинок, засвідчений ним, викликає у Бога гнів. Спроба виправдати порушен-ня договору, відмовитися від своїх слів у цьому випадку є лукавством. Людина говорить і поступає усупе-реч сумлінню.

«Тенета людині казати «святе» нерозважно, а згодом свої обітниці досліджувати» (Пр. 20:25). Людина, котра спершу дає обітницю, і тільки потім починає обмірковувати її, по-трапляє в пастку лукавого, оскільки диявол посилає думки, сумніви з приводу прийнятого рішення чи даної обітниці, а також необхідності її виконувати. І людина, в серці якої й без того нечисто і яка, давши обіт-ницю, в собі шукає вихід із ситуації, що склалася, міркує, як обійти цю обіцянку, прий має нашіптування лукавого і потрапляє в його сіті.

Лукавством не виправдається перед Богом жодна людина. Ще на зорі людства робив спробу виправ-датися Адам, який порушив заповіт із Богом щодо послуху. Замість покаяння він старався виправдати своє падіння: «...Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, — і я їв» (Бут. 3:12). Чи зміг Адам виправдатися перед Богом? Ні, звісно, він був вигнаний із раю за свій гріх.

Пригадайте притчу Ісуса Христа про таланти, роздані рабам. Ісус

вказав на раба, якому було дано один талант і який, отримавши його, закопав у землю. Коли прий-шов пан, щоб отримати звіт про роздані таланти, цей лукавий і не-вірний раб почав виправдовувати свою бездіяльність, лінь і безвід-повідальність, звинувачуючи при цьому пана: «...Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє...» (Мт. 25:24-25). Чи виправдало цього раба його лукавство? Ні, він був вкинутий до зовнішньої темря-ви, де плач і скрегіт зубів. Жодна людина не виправдає себе перед Богом, навіть найвитонченішим лукавством.

«Що вийшло з уст твоїх, будеш додержувати й будеш виконувати, як обіцяв ти Господеві, Богові своє-му…» (Повт. 23:23). Обіцяти легко — виконати важко; але не обіцянки записуються до книги твоїх справ, а їх виконання.

Наш Господь чесний і відвертий, немає в Ньому жодного лукавства і неправди. На сказане Ним «так» можна покластися. Його «ні» також виповниться, тому і нас Він навчає чинити так само. Якщо ми хочемо відображати Його образ на землі, свідчити про Нього перед людьми, то маємо бути праведними і жити чесно та благородно.

Інколи шляхетніше буває не обі-цяти, ніж обіцяти і не виконувати. Але якщо вимовив, будь чесним і виконай сказане, тому що за кожне слово, вимовлене перед Богом, будеш від-повідати!

«Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого» (Мт. 5:37). Так говорить Господь. Тим же, хто з легкістю дає обіцянки і через певний час з такою ж легкістю їх порушує, Він радить: «Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити! Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: «Це помилка!» Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити (Екл. 5:4-5).

Все це, можливо, і не так про-зоро відбувається, але особисто мені доводилося зустрічатися з такими випадками.

Як же нам тепер жити? Кляс-тися не можна! Нічим ми не ке-руємо! Ні за що не відповідаємо! Христос говорить про те, якими мають бути наші слова. Нехай ваше слово буде «так-так» або «ні-ні». Інколи ми надаємо цим словам трошки іншого відтінку: якщо сказав, то вже не змінюй. Це ніби й не погана думка, хоча трохи поза контекстом. Вважаю, що Ісус каже про те, що коли ми щось говоримо, то ні у кого не повинно виникнути навіть думки чи підозри, що ми об-манюємо. Іншими словами, по-стійно кажи правду, навіть коли це невигідно, і тобі віритимуть. Ви можете сказати, що часи джентльменів уже минули. Так не можна робити. А ви пробу-вали? Звичайно, легше сказати «Чесно-чесно», ніж так жити.

Одного разу і на все життя запам’ятав відповідь пастора, якому я сказав: чесно, перед Богом! Він відповів дуже просто: «А що, буває не перед Богом?» Коли Христос говорить про клятву, то не каже «Не клянися» і на цьому крапка. Він намага-ється провадити нас у світ по-стійної правдивості наших слів.

Наостанок наведу цитату історика древньої юдейської культури Йосипа Флавія, який, описуючи першостолітні секти ізраїльтян, написав про єссеїв таке: «Вони відомі своєю вір-ністю і точністю, і вони про-повідують мир. Все, що вони кажуть, правдивіше від будь-якої клятви. Вони уникають присяг і вважають їх гіршими від лжесвідчення. Вони кажуть, що людина, якій не можна ві-рити на слово (без клятви), вже засуджена».

Як на мене, це саме те, що Ісус вкладав у зміст, говорячи «Не клянися!», адже хотів, щоб

ми завжди чинили і говорили чесно!

Тарас ЯРЕМЧУК, пастор рівненської церкви «Надія»

Обіцянки, які ми даємо Богові і людям

дддддд--За матеріалами

ІНТЕРНЕТУ

П Р А К Т И Ч Н Е Х Р И С Т И Я Н С Т В О

ТАК чи НІ

28 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

У 20-30 роки — час, коли за-снувалася й утвердилася біль-шість євангельських громад

нашого краю, — у руки віруючих потрапляли різні протестантські видання. Кожним із них надзвичай-но цінували, оскільки, окрім Біблії, це було єдине джерело духовного утвердження. Євангельські віруючі Волині читали такі журнали: «Хрис-тианин», «Миссионерский вестник», «Ewangeliczny сhreścijanin» (видан-ня євангель ських християн росій-ською і польською), «Христианский союз» (російськомовне видання Союзу церков Христових), «Wolny Сhreścijanin», «Маяк», «Гость» (поль-ськомовне та російськомовні бап-тистські видання), «Післанець прав-ди» (українськомовне баптистське видання), «Євангельський голос» (українськомовне п’ятидесятницьке видання), «Верность» (російсько-мовне міжпротестантське видання) та ін.

Зосередимо нашу увагу лише на двох найбільш поширених серед євангельських християн і баптис-тів часописах — «Ewange liczny сhreścijanin» і «Післанець правди».

Щомісячний друкований ор-ган Союзу сло в’янських громад євангельських християн у Польщі (ССГЄХ) «Ewangelic zny сhreścijanin» почав виходити у 1931 р. за редак-цією голови союзу Л. Шендеров-ського. Зміст журналу складався із духовно-повчального та інформа-ційного матеріалу. Були започатко-вані такі рубрики: «Відділ молоді», «Відділ жінок», «Відділ регентів», «Сільськогосподарська частина», «З місії», «З преси», «Спростування,

коментарі, спогади», «Поштова скринька».

Хоча часопис призначався пере-важно для українського населення, яке складало більшість членів ССГЄХ, українці сприйняли його не-однозначно, оскільки він стояв на відвертих державницьких позиціях і виходив лише польською мовою. У листі до ре дакції пресвітер ковель-ської громади євангельських хрис-тиян Ф. Венцкевич зазначав, що українське населення, не знаючи польської мови, радше читає ро-сійські журнали інших релігійних спільнот, а це, відповідно, значно зменшує кількість передплатників «Ewan ge licznego сhreścijanina» і може призводити до небажаних впливів. На лист Ф. Венцкевича редакція відповіла так: 1) членам союзу навчитися читати польською або 2) створювати групи віруючих, які не знають польської, вечорами читати вголос журнал і тлумачити

його зміст, «як це практикувалося у глухій глибинці Росії».

Редакція просила надсилати матеріали польською мовою. А молодому українському

євангельському письменнику М. По-д ворняку за уважила, що його опові-дання, написані українською, важко перекладати, тому їх необхідно над-силати хоча б у російськомовному варіанті. На прохання М. Куценка з м. Рівного розмістити у журналі хоча б одне оповідання україн-ською мовою, редакція відповіла, що зробити цього не може з огляду на технічні труднощі і характер друкованого органу.

Завдання та ідейні засади журналу його редактор Л. Шенде-ровський пояснював так: «Ewange-liczny сhreścijanin» покликаний висвітлювати духовну і доброчинну діяльність церкви, інформувати членів про важливі події, що від-буваються у внутрішньому житті союзу, а також репрезентувати ССГЄХ перед державною владою. З цією метою орган євангельських християн надсилали до всіх

«EWANGELICZNY СHREŚCIJANIN» i «ПІСЛАНЕЦЬ ПРАВДИ»

Євангельська періодика міжвоєнного двадцятиліття:

Сьогодні християнин має великий вибір у безмежжі християнського друкованого і віртуального слова, де певне місце посідають і періодичні видання. Однак вони вже не є винятковим джерелом духовного формування та виявлення християнських позицій. На відміну від сьогоднішніх численних євангельських видань, поодинокі часописи євангельських християн і баптистів у минулому часто ставали чи не єдиним методичним вказівником у вивченні Біблії, духовним наставником, помічником в організації богослужінь, порадником, натхненником і зв’язком між громадами й керівним осередком.

Л. Жабко-Потапович

хрхрххрхрхрххрхрхррх исисисиси тититититииитиянянянян ннннннададададддададддсисиссисисиссссилалалалалалилилиилили ддддо о ооо о всвсвсвсвссіхіхіхіхіхх

З А Р Х І В І В П А М ’ Я Т І

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 29

воєводських і повітових управ. Л. Шендеровський стверджував, що з огляду на вищезазначені моменти часопис може публікуватися лише державною мовою — польською.

Все ж керівництву довелося дослухатися до прохань євангель-ських християн-українців, оскільки із січня 1938 р. почав виходити жур-нал «Євангельський християнин» українською мовою за редакцією М. Подворняка та Ф. Венцкевича. Хоча в українськомовному варіанті збереглися державницькі позиції союзу, однак, на відміну від поль-ського відповідника, тут почали вмі-щати твори протестантських поетів І. Тарасюка, Ф. Пташніка, О. Костюка, М. Подворняка, А. Мельника.

Як польська, так і українська версії «Євангельського християни-на» виходили нерегулярно, що було зумовлене фінансовими трудноща-ми. Одне число журналу коштувало 20 грошів, а річна передплата 1,5 злотих (приблизно 5 кг житнього хліба).

Перше число щомісячника «Післанець правди» побачи-ло світ 1927 р. Його видавало

Об’єднання баптистів Галичини, що входило до Союзу громад слов’янських баптистів у Польщі. Спочатку над журналом працю-вали С. Білинський, В. Перетятко та М. Лютий. 1932 р. редагування перейшло до Л. Жабка-Потаповича, обдарованого високоосвіченого чоловіка. Працю редактора «Піс-ланця правди» він здійснював до 1939 р. в Україні і з 1947 р. до своєї смерті у 1975 р. в США.

Журнал виходив у баптист-ському видавничому товаристві «Компас», що розташовувалося у Лодзі. Згодом з метою здешев-лення видання його друкували у Раві-Руській.

На відміну від «Ewangelic znego сhreścijanina», який широко висвітлював життя громад та

діяльність союзу (справжній скарб для історика), «Післанець правди» зосереджував свою увагу, здебіль-шого, на духовно-повчальних стат-тях та літературно-художніх творах, життю ж громад було присвячено лічені сторінки. Таким чином, коли перше видання піклувалося про організаційну єдність євангель-ських християн, друге дбало про єдність духовну, пропонувало матеріали для використання під час богослужінь. На шпальтах «Післанця правди» знаходимо праці В. Марцинковського, Г. До-машовця, Л. Жабка-Потаповича, І. Кмети-Єфимовича, М. Подвор-няка, Н. Лук’янчука, І. Кубрина, І. Петраша та ін.

Водночас журнал намагався об’єднати євангельських віруючих за національним чинником. Його редакція чітко і неодноразово на-голошувала на тому, що «Післанець правди» є єдиним українськомов-ним баптистським виданням у світі. Це розширювало читацьку аудито-рію, адже журнал був популярним не лише серед мешканців Західної України, а й серед українців-емі-грантів у Європі та Америці. Проте навіть широке коло передплатників не позбавило редакції фінансових труднощів. Річна передплата жур-

налу коштувала 3 злотих.У числі, присвяченому де-

сятилітньому ювілею «Післанця правди», Л. Жабко-Потапович розкривав реалії і секрети ро-боти над журналом (у дечому часто схожі на особливості ро-боти сучасних редакторів): «Що-дня приходить пошта з усіх країв світу… Найбільше одержує П.П. похвал, подяк, побажань і… вір-шів. Найменше… грошей… Зате вірші приходять майже в кожному листі. Часто вони так написані, що трудно пізнати, що то вірші, але як автор виразно пише, що то є вірш, то редактор повинен вірити.

Часто надсилають вірші такі особи, яким ні П.П., ні редактор не вчинив жодного зла…

Від ранку до пізньої ночі сидить редактор П.П. за своїм столом і пише, переписує, виправляє, редагує, коректує. Коли матеріял опрацьований, його посилається до друкарні у Раві-Руській…

Коли число П.П. готове до роз-силки, усі, що його пакують, стають над ним і гаряче просять Господа, аби Він поблагословив кожен при-мірник журнала, що має йти до майже тридцяти держав…

Коли журнал висланий, тоді ре-дактор, заплативши за всі видатки, записує їх до касової книги, підра-ховує, скільки залишилося засобів, сидить і думає: чи доживе П.П. до Нового року, чи передчасно вмре? А тоді часто пізньої ночі стає на коліна, молиться за співробітників, за тих, що не мають чим заплатити за журнал, а бажають його читати, дякує за всіх, хто піддержує його, та дякує за останнє число. Молиться і просить Господа дати сил усім, хто працює над П.П., та благає продо-вжити дні цього одинокого журна-лу нашого визнання…»

Таким чином, перші періодичні видання євангельських цер-ков нашого краю відігравали

особливу роль у формуванні єдності віруючих, їх духовному збагаченні, соціально-культурному вихованні. А проте християнським часописам доводилося долати складний шлях до читача, натикаючись передусім на фінансові перешкоди, викликані неймовірною бідністю більшості віруючих, на брак досвіду та гідних дописувачів, а часто і на неграмот-ність потенційних передплатників. Напевно, тільки завдяки неймовір-ній енергії, любові і відданості своїй праці редакторів і кореспондентів, а також безмежному Божому благо-словенню євангельська періодика тішила читачів та створювала підва-лини для сьогоднішньої видавничої діяльності.

тртртртртрррруууууууууннн

ссссппппррррррррббббчччччччбобобобобобббббббднднддннддддсвсвсвсвсвссвввпопопопопоошішішішішівівівівіввірррррлилилилилилииссстртртртрртртрт уууууууууууякякякякяккяявівівівіввіввірррррррр

Ліна БОРОДИНСЬКА, кандидат історичних наук

З А Р Х І В І В П А М ’ Я Т І

30 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Глянь, горобина! — захо-плено вигукнула Оксана, ступивши на подвір’я

В’язовецьких. — Ще й кетягів скільки!..

— Ну, горобина, то й що? Невже зроду не бачила? Вона в нас мало не в кожному дворі є, — усміхнувся Андрій і хотів, було, пригорнути свою молоду дружину, але та спритно відсах-нулася: облиш, мовляв, люди ж дивляться.

На порозі ошатного будинку справді з цікавістю позирали на молодят Андрієві батьки, Віктор та Людмила, і дідусь Микола легенько підкручував свої молочно-сиві вуса. Дещо ніяковіючи під пильними по-глядами новоспеченої рідні, Оксана, однак, продовжувала щебетати до Андрія:

— Ет, таке скажеш! Чому ж не бачила? Просто горобина біля дому — гарна прикмета. Кажуть, злих духів відганяє.

— Справді? — зрадів Андрій. — Отже, ми з тобою будемо жити тут довго й щасливо?..

— А помремо в один і той же день, — жартівливо додала Оксана і, блиснувши очима на Андрієву рідню, неголосно при-віталася: — Доброго дня…

— Доброго дня, дочко, до-брого, — ступила назустріч не-вістці Людмила. — Проходь, не соромся, почувайся, як вдома, бо ж тепер ти й справді вдома.

Оксана приязно посміхну-лася до свекрухи — і на щоках проступили дві ямочки, які робили її й без того вродливе обличчя ще привабливішим. Інтуїтивно відчувала, зараз нею милуються, тож на серці стало спокійно й затишно; по-боювання, що не сподобається Андрієвій рідні, розвіялися, мов ранковий туман.

Власне, чого було боятися? Людмила вміла триматися на людях. У Веселому, сусідньому селі, де працювала фельдшер-кою, старалася зо всіма бути ввічливою та чемною. Сказано ж: сільська інтелігентка. То дарма, що приїхала сюди кіль-ка років тому по закінченні медичного коледжу, маючи лишень диплом та ще виписку з оцінками — дівчина швидко прижилася і стала своєю, бо ж не тільки не рахувалася з часом, коли її кликали до хворих, а й не скупилася на лагідне слово. Немічні бабусі, яким приязне ставлення Оксани було кращим від усіляких ліків, завжди бажа-ли одного: «Хай би тобі Господь доброго чоловіка послав»…

І Господь послав Андрія. Щоправда, чи Андрій був тим, про якого мріяла, дівчина не розповідала нікому — вперто тримала таємницю в собі. Звіс-но, Андрій — показний хлопець, освічений, самодостатній, бізнес свій має — за таким, як кажуть,

почуватимешся завжди, як за кам’яною стіною. Тільки-но він з’являвся в сільському клубі — дівчата очей не зводили. Вони — з нього, а він — із Оксани. Оксана ж… Оксана з надією позирала на двері: чи не при-йде Тарас.

Запитав би хто, чим він так її привабив — нізащо не відпо-віла б, бо й сама не могла того збагнути — нічого ж (чи майже нічого) між ними не було: так, спілкувалися кілька разів під нічними зорями, коли проводив із дискотеки додому — тільки й

всього. Хлопець учителював у місті, але щосуботи навідувався до батьків і не пропускав жодної вечірки у сільському клубі. У селі за ним міцно закріпилася слава ловеласа: масні слівця, соромітницькі жарти, здавало-ся, мали б відштовхувати дівчат — аж ні, липнули до нього, як мухи до меду. А Тарас?.. Трохи позалицяється до котроїсь — і залишить, знайшовши собі іншу жертву. Власне, так було й з Оксаною. Бездумний, з якоюсь туманною поволокою погляд його зеленкуватих очей дівчині здавався ознакою таємничості та замріяності. Думалося, ще трохи — і між ними спалахне кохання, тому, коли одного разу відчула на собі дотик гарячих губ, не відштовхнула… З не-терпінням очікувала наступної суботи, коли знову побачить коханого, але Тарас чомусь збайдужів. Зо два роки вперто чекала, вбираючись щоразу на дискотеки в найвишуканіші сукні: а раптом сьогодні помі-тить, підійде?.. Не помічав. Зате Андрій — завжди поруч, надій-ний, уважний, ладен виконати будь-яку забаганку.

Місяців через три після їхнього знайомства хлопець освідчився в коханні і запропо-нував Оксані стати дружиною. «Треба зважуватися, — виріши-ла, — чого чи кого чекати? Того іншого, котрий у серці? А скіль-

Н А П Е Р Е Х Р Е С Т Я Х Л Ю Д С Ь К И Х Д О Л Ь

ГОРОБИНА НА

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 31

ки чекати? Дівочий вік короткий — не зогледишся, як старою дів-кою почнуть величати. Андрій же… Андрій закоханий по вуха — хтозна, може, його любові на двох вистачить?..»

Андрій відчував, що Оксана сподобалася рідні, і був окри-леним: здавалося, всі щасливі зірки зійшлися над його голо-вою. Тепер він пильнуватиме свою Ксеню, як дорогоцінний скарб. На роботу, зрозуміло, більше її не пустить — хіба у нього немає рук чи голови, щоб забезпечити родину? Дружина

хай краще буде біля матері, до нього в офіс навідуватиметься (ох, і заздритимуть хлопці, що таку кралю відхопив!), а там… Там, можливо, дитятко Господь пошле — тоді життя перейде на нову колію…

— Славну жіночку собі знайшов, Андрійку, — пошепки сказав дід Микола, підійшовши ближче до внука, і поплескав його по плечі.

— Славну, — погодився Ан-дрій, вкотре обводячи закоха-ним поглядом Оксану.

— Бережи її, сину. Ти ж зна-єш, як треба любити дружину…

— Знаю: як власне тіло…— От і добре, що пам’ятаєш.

А я молитимуся, щоб Господь послав вам добру долю.

— Моліться, дідусю, це — не зайве…

* * *Хтозна, чи то дід Микола не дуже ревно молився за

внука, чи Андрій за щоденними клопотами мало пильнував дру-жину, та тільки родинне щастя виявилося коротким і хитким — мов будинок, збудований на піску. Так часто буває: живеш — і не знаєш, що підвалин у твоєму житті-бутті немає і тільки-но зашумить злива — все поле-тить шкереберть. Зрештою, і зливи чомусь не чекаєш, коли тобі добре: здається, сонячно та погідно завжди буде. Аж ні…

Ближче до осені, коли ліси ще не скинули свого вбрання, але вже взялися золотом-ба-грянцем, Оксана, якій надоку-чило сидіти вдома, подалася на прогулянку до міста. Поки Андрій займався справами в своєму офісі, вона блукала ву-лицями, згадуючи свої недавні студентські роки. Раптом із-за рогу… Тарас. Жінка аж зойкну-ла від несподіванки.

— Наше — вам! — розв’язно привітався хлопець. — Кого я бачу! Саму бізнес-леді! І як воно, в сімейному гніздечку?

— Все гаразд, Тарасе, — озва-лася ледь чутно і зашарілася.

— Гаразд, кажеш? — Тарас по-мітив Оксанину ніяковість і зро-зумів: можна буде побавитися.

— А як же наша любов? Не-вже все згасло?

Серце Оксани рвалося із грудей — притуплені, здавало-ся, назавжди поховані почуття раптом воскресли і вибухнули в душі. То дарма, що кілька років Тарас її не помічав, зате зараз…

— Ой, Тарасику, не муч мене…

— Це я тебе мучу? Може, на-впаки?..

Їхня зустріч була короткою — ось-ось мав вийти з офісу Андрій, а Оксані не хотілося, щоб бачив їх разом. Домовили-ся: Тарас навідається в село. На тому й розійшлися.

Коли підійшов Андрій, дру-жина, ховаючи від нього очі, попросила:

— Може, відвезеш мене до-дому? Щось я стомилася наче...

— Звісно, люба, зараз поїде-мо. Тільки що з тобою? Якась ти сама не своя. Може, зане-дужала?

— Та ні, Андрію, просто го-лова розболілася — відвикла, мабуть, від цієї міської метушні.

Вдома легше не стало. Мовч-ки зібрала на стіл, сіла поруч із Андрієм, але до юшки навіть не доторкнулася. В голові роїлося: як то все буде, коли навідається Тарас? Може, зателефонує, десь за селом зустрінуться, подалі від цікавих очей.

Раптом — овва! — у шибку вдарилася пташка і впала мерт-вою на підвіконня.

— Ой, що це? — від несподі-ванки аж підстрибнула Оксана.

— Пташка, Ксеню. Мабуть, незряча, — відповів напівжар-тома, — от і розбилася. Жаль…

— Мертва пташка? Це ж до біди!..

— Так, для неї це справді біда, чи, швидше, невідворот-ність. Ось пообідаю, та й піду поховаю бідолашну.

Мертва пташка камінною грудкою лягла на серце Оксани. «Хоч би з Тарасом не сталося нічого лихого», — ятрило серце недобре передчуття. Зрештою, що з ним може статися? Та й чому вона весь час про нього думає? Так же не можна. Це — зрада. А що, як дізнається Андрій?.. Тільки чому зрада? Нічого поганого, коли трішки поспілкується зі знайомим. До того ж, Андрій про це може й не довідатися…

Очікування Оксани не справ-дилися: Тарас не мав ні най-меншого наміру зустрічатися

Хліб з неправди солодкий, та потім піском наповняться

вуста...


СНІГУ

32 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

крадькома — він звик бути завжди показним і завжди ге-роєм. Отож прийшов просто до хати. Батьків, щоправда, вдома не було — тільки дід Микола за звичкою сидів на порозі, підставивши своє зморшкувате лице сонцю.

— Слухай, старий, Оксана вдома? — зневажливо зиркнув на діда Тарас.

— А тебе, хлопче, мама з татом в дитинстві вітатися не вчили? — дідові Миколі геть не сподобався цей нахабний молодик.

— О, та ти, дивлюся, борзий дуже. Хоч знаєш, хто мої батьки, що тикаєш ними?

— Ні, не знаю, — спокійно відповів дід.

— Моя мамаша — сільська голова в Веселому. Чув, може?

— А, то ти синок Петрівни? Чому ж, про маму твою не про-сто чув, добре знаю. От тільки що синок у неї такий невихо-ваний, навіть не здогадувався.

— То вдома Оксана?— Вдома, — зітхнув старий,

— тільки для чого вона тобі? — Е, діду, забагато хочеш…

Менше знаєш — краще спиш. Второпав? — розсміявся і, ви-кинувши недопалок цигарки, пішов до хати.

Через кілька годин, коли розпашіла Оксана вийшла, аби провести Тараса до воріт, дід Микола сидів на тому ж місці,

що й раніше. В очах, щоправ-да, причаївся смуток чи німий докір… Ніби не помічаючи хлопця («жевжик», що з нього візьмеш?), озвався до невістки:

— Знаєш, Ксеню, я — не суд-дя тобі, але раджу запам’ятати, що хліб із неправди хоч і со-лодкий, та потім піском напов-няться вуста.

— Ого, які слова! Патетика! — засміявся Тарас. — Сам при-думав?

— Ні, в Біблії прочитав. Тобі, сину, теж не зайве це знати, не завжди ж будеш таким, як за-раз, самозакоханим нарцисом. Настане час, перед Богом до-ведеться стати, а Йому байдуже, чий ти син і яке в тебе станови-ще в світі — Він тільки на серце гляне. Тільки на серце…

Чи то від гіркоти за невістку, чи тому, що не звик так багато говорити, дід закашлявся. Окса-ні від сорому хотілося плакати, а Тарас ледь стримувався, щоб не зареготати.

Відтоді вони зустрічалися часто. Оксана вмовила коханця не приходити більше додому, тому щоразу шукали відлюдних місць. Тільки ж шила в мішку не сховаєш — невдовзі все село гомоніло про Оксанин роман із сином веселівської головихи, тільки самій Оксані було бай-дуже до всього: втративши со-ром, вона все глибше і глибше занурювалася у глибочінь гріха.

Єдине, що не давало спокою, — це слова діда Миколи про пісок на вустах. Якісь дивні слова, нічого ж у них особливого, а так взяли за живе. З Андрієм стосунки лишалися, як і ра-ніше, приязними, він вперто відмовлявся вірити жіночим теревеням (базікають, мовляв, казна-що — язик же без кісток). Оксана з того тільки раділа: може, так і краще; зараз усім добре, а потім — як уже буде…

* * *На Святвечір Тарас запро-

сив Оксану до себе додому: батьків, мовляв, не буде, поїдуть до рідні в гості, можна гарно по-розважатися, музику послухати. Оксана знала, що негоже вири-ватися з дому, коли вся родина збереться за святковим столом, проте відмовити коханому не могла. Ще завидна зібралася на-чебто в місто (обіцяла свекрусі повернутися з Андрієм), сама ж подалася у Веселе. Наче зло-дійка, кралася вулицями села, де й досі її любили і шанували. Цікаво, що б сказали люди, якби дізналися, куди йде? Та що їй до того? Нехай говорять, нехай на-віть зненавидять, зате сьогодні вона цілісінький вечір проведе разом із коханим. Завтра, звісно, доведеться виправдовуватися перед чоловіком, але ж то вже не чийсь, а її клопіт.

Андрій повернувся додому, коли вже стемніло.

— А Оксана де? — відчуваючи щось неладне, запитала мати. — З тобою ж мала приїхати.

— Вона — в нього! — нарешті не втримався, зірвався Андрій. — Я вб’ю його!

Чоловік стрілою метнувся з хати.

— Андрійку, зупинися! — гук-нув дід Микола, наздоганяючи внука і на ходу насовуючи шапку на вуха. — Чуєш, зупинися! Біди наробиш!

— Хіба в мене її мало? — аж задихався від гніву Андрій. — І біди, і ганьби. Досить! Треба щось вирішувати!

Охоплений люттю і бажан-ням помсти, чоловік біг не розбираючи дороги, а дід Ми-кола, захекавшись, хоч трохи


1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 33

й відставав від онука, проте не здавався. Дрібний сніг, що порошив уже другу добу, по-єднавшись із колючим вітром, шмагав по обличчю, але старий не звертав на те уваги: головне — зупинити Андрія. Та де його зупиниш: біг, мов розлючений звір. Ось нарешті дім голови-хи. У вікнах світиться — свято, отже, в розпалі.

— Відчиняй, мерзотнику! — гримав Андрій у двері так, що, здавалося, вони ось-ось зірвуть-ся із завіс. — Чуєш, відчиняй!

— Андрійку! — благав дід Микола, наздогнавши внука. — Не треба! Залиш його!

— Відійди від дверей! — по-чувся зсередини голос Тараса! — Чого тобі тут треба?

— Ти ще й запитуєш? Де моя дружина? Тут?

— Тут, тут. Тільки сьогодні вона зі мною побуде. Свято у нас, розумієш, свято! А ти за-йвий.

— Та я тебе… — Андрій не договорив — у грудях так за-кипіло, що хотілося трощити, ламати все довкола. Помітивши у дворі ломик, схопив і щосили почав гамселити ним у двері.

— Відійди, сказав! — вже неабияк роздратувався й Тарас. — Стрілятиму!

За дверима справді гримнув постріл — господар дав зрозу-міти, що не жартує, проте це не зупинило Андрія.

— Ти в мене стрілятимеш? Та я тебе зараз своїми руками!..

Несподівано відчинилися двері, гримнув ще один постріл, а далі… Пронизливий вереск… Хтось упав просто на сніг… Ще хтось схилився над розпласта-ним тілом — і тиша… Нарешті запанувала тиша, тільки вітер продовжував свої химерні ви-брики. …

— Дідусю! — Оксана схилила-ся над дідом Миколою, благаль-но зазираючи йому в очі. — Не вмирайте!.. Будь ласка, живіть… Зараз я вам…

Оксана хотіла трохи підвес-ти голову, щоб дідусеві було зручніше, та він із останніх сил попросив:

— Не треба, доню. Ось він, пі-сок… — зітхнув і, не доказавши фразу, замовк назавжди.

Оксана намацала пульс — і заплакала:

— Це — кінець!.. На снігу проступили цятки

крові, мов ягоди горобини, і чималенька темно-червона ка-люжа витікала з-під тіла діда Миколи. Нічна темінь втопила-ся в широко розплющених, але вже мертвих очах.

За кілька метрів від старого Тарас набрав мобільний номер дільничного:

— Алло, Нідзельський? Це — Тарас Кучерук із Веселого. Досить святкувати. Приїжджай, я тут людину застрелив…

* * *На могилу, припорошену

снігом, Оксана поклала кілька кетягів горобини — і, не стримуючи сліз, прошепотіла:

— Це все я… Все через мене… Мій гріх…

— Годі, Оксано, — озвався Андрій, котрий якийсь час мовчки стояв поруч. — Сльо-зами горю не зарадиш.

— Андрійку, прости хоч ти… — Оксана припала до грудей чоловіка. — Яка ж я грішна…

— Всі ми грішні: і ти, і я, що не послухав його тієї ночі. Зараз усе було б інакше. Та що вдієш, що сталося — те сталося. Немає дідуся, лишень горобина — мов краплі крові на снігу. А ти каза-ла, від зла береже. Не вберегла.

— Не вберегла… Зате дідусь хотів уберегти мене від гріха. Не картав, не соромив, тільки застеріг. Такі дивні слова ска-зав: «Хліб з неправди солодкий, та потім піском наповняться вуста»…

— Це не дідусь, це цар Со-ломон, я читав колись давно в Біблії…

— Виходить, Сам Бог хотів мене зупинити, а я не послу-

хала. Грішниця!.. Як далі жити? Як?

Андрій, важко зітхнув-ши, мовчав. Що міг казати?

Як і раніше, він кохав Оксану, але те, що сталося, буде глибо-кою безоднею між ними. Коли ж то прокладуться мости?

— Знаєш, Андрію, я, мабуть, до церкви піду.

— Дідусь був би радий. З Богом усім нам легше… Те, що

сталося, буде глибокою безоднею між ними. Коли ж то прокладуться мости?

Світлана БЕРЕЗА,церква «Відродження» , м. Рівне


34 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

«Уперше в історії церков ЄХБ Рівнен-ської області і, мабуть, України за короткий час відбулося третє освя-

чення Молитовного будинку. Нещодавно брати і сестри церков села Жобрин та села Висоцьк мали такі ж урочисті зібрання. В цьому про-глядається велика Божа благодать і милість до Своєї Церкви. В час, коли важко, коли в країні війна й економічна криза, будівництва завер-шуються, і в селах з’являються храми, де люди зможуть збиратися, щоб поклонятися Господу, і де звіщатиметься Євангеліє спасіння», — зазна-чив перед початком зібрання заступник голови ООЦ ЄХБ Михайло Ільюк.

Після хорового виконання (хор із церкви ЄХБ с. Борове) душевного псалму «Люблю Твій, Боже, дім» до Бога в молитві з неабияким хвилюванням звернувся служитель місцевої церкви — брат Ва-лерій Мартинюк. Він просив у Господа прощення за сумніви і дякував, що Бог допоміг у всьому і зібрав на це місце чимало людей.

Був час, коли всі культові споруди були за-брані, але настав час, коли в постанові прези-дента наказувалося повернути їх віруючим. Дім молитви — це не звичайний будинок. Михайло Андрійович зачитав текст із Послання апостола Павла до Тимофія 3:15: «…щоб ти знав, як треба поводитись в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди».

«Ми маємо цінувати можливістю бути на зібранні, в спілкуванні святих. Це те, що буде в небі. Багато стареньких, немічних, хворих не мають такої благословенної можливості і дуже сумують за цим», — наголосив проповідник.

У Книзі Екклезіяста 4:17 записано: «Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш». Роз-думуючи над цим віршем, брат Михайло Ільюк додав: «Тут не мається на увазі дивитися під ноги, а перевіряти своє серце, налаштовувати його на те, щоб почути, що говоритиме Бог».

Ще одне, на чому зосередив він увагу, — це те, що потрібно налагодити стосунки з ближніми. Потрібно запрошувати до Дому молитви тих, хто трапляється нам на шляху, щоб вони ішли слу-хати проповідь Слова Божого, молитися. Запро-шувати не раз і не два, — аж поки не прийдуть.

Слово Боже має звіщатися в силі Духа Свято-го. Євангеліє має звучати на кожному зібранні.

Слово від Бога для людей, які прийдуть саме в цей Дім молитви. Слово — живе, воно меч обо-січний, що не залишає байдужим, не дає спо-кійно жити і грішити.

Ісус сказав: «Мій Дім є Домом молитви для народів усіх». Нам є за що і за кого молитись і просити у Бога милості. Тому має бути багато молитов вголос і в тиші. Бог чує і Свого часу дасть відповідь.

Освячення Дому молитви в селі Карпилівка Сарненського району

відбулося 20 грудня 2015 року.

П О Д І Ї

«ЛЮБЛЮ ЮБЛЮ ТВІЙ, ВІЙ, БОЖЕ, ДІМ»ОЖЕ, ДІМ»

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 35

ватися Духом, молитися за село, триматися Божої дороги, і Він долучить спасенних до церкви», — підкреслив брат.

Серед присутніх був гість, Олексій Рижук (м. Здолбунів), який по-особливому пережив Божий дотик до свого тіла, про що розповів у своєму свідченні.

Володимир Єремейчук зосере див увагу на біблійному тексті «Бог є любов!» (Ів. 14:23) і словах Ісуса: «Як хто любить Мене, той Слово Моє берегтиме». Брат Павло Фурсович говорив про те, що центром євангельської вістки є Ісус. «Люди шукають істину, а вона поряд. Пілату в очі дивилася Істина. Коли ми відкриваємо Євангеліє, Істина говорить до нас, дивиться на нас, наше серце. Наш вибір — прийняти її і жити або відкинути і загинути», — підсумував свої роздуми брат.

Заключне слово виголосив пастор Григорій Жакун. «У Євангелію від Івана 3:16 є два слова: «дати» і «взяти». Бог «віддав» те, що було у Нього найдорожче, Свого Сина, і Він хоче, щоб кожен міг «взяти». Щороку мільйони відзначають Різдво Ісуса Христа без Христа. Він є сенсом і наповнен ням усього. В багатьох містах і селах Бог хоче спасати, біда в тому, що люди не хо-чуть, відвертаються. Але є ті, хто відгукується, приходить із покаянням, укладає заповіт із Бо-гом. Вони — Церква Ісуса Христа на землі. Ісус прийшов і збудував Церкву Свою, і ворота пекла її не здолають. Церква — це живий єдиний орга-нізм, де Христос — Голова. Вона стоятиме вічно! Церква — це образ Небесного Царства, Божий світильник у темряві світу. Ми віримо, що на це світло правди прийдуть ще багато людей села і отримають спасіння, прощення гріхів і життя вічне», — оптимістично закінчив брат Григорій.

Тож нехай цей Дім молитви, як уже зазна-чалося, не пустуватиме, а слугує правдою тим, хто захлинається в неправді.

Дім молитви — це дім, де панує любов. Бог є любов. Якщо Бог в нашому серці, в ньому буде любов до людей», — закінчив брат Михайло.

Далі було звершено молитву освячення над Божим домом. Її виголосили пастори церков: Михайло Ільюк, Григорій Жакун (с. Бережки і м. Сарни), Микола Крук (с. Борове), Богдан Єремейчук (смт Рокитне), Павло Фурсович (с. Орв’яниця), Володимир Єремейчук (с. Олек-сандрівка).

Від Обласного об’єднання церков ЄХБ місце-вим братам-служителям — Руслану Макариць-кому та Валерію Мартинюку — було вручено на згадку цінний подарунок — Біблію.

Руслан Макарицький, вийшовши за кафедру, висловив щиру подяку усім, хто долучився до будівництва цього Дому: чи то фінансами, чи то працею. «Всі працювали, як для Господа, тому маємо такий чудовий, затишний Дім молитви. Бог використав певних людей і реконструкція завершилася швидше, ніж очікувалось. У Бога Свій час для всього, Він не поспішає і не спіз-нюється», — зазначив брат.

Цікаво і символічно те, що до реконструкції ця споруда мала бути їдальнею, де люди мали б насичуватися фізичною їжею, але сталося так, що тепер тут отримуватимуть хліб життя для безсмертної душі.

Далі по черзі до громади звернулися вище-згадані брати: Богдан Єремейчук, Микола Крук, Володимир Єремейчук та Павло Фурсович. Бог-дан Єремейчук нагадав, що ми є храмом Божим, а Він — Господарем. Брат Микола застеріг, щоб не сталося так, як з Єрусалимським храмом, про якого Ісус сказав, що Він лишається порожнім. «Без Бога — порожнеча. Кожен має пильнувати своє серце, освячуватися, очищатися, наповню-

Олена ЄГОРОВА, адміністратор сайта ООЦ ЄХБ Рівненської області

П О Д І Ї

36 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Порушена проблема викли-кала неабияку зацікавле-ність серед братів, адже 70-

80% членів церков нашого братства складають сестри.

Спеціально запрошений голов-ний лектор, Авраам Байбл, протя-гом шести годин ділився з братами досвідом і практикою, принципами благовістя загалом і для чоловіків зокрема. Адже якщо ми хочемо змінити результат, який маємо, по-трібно почати робити те, чого до цього не робили.

Брат Авраам розповів приклади та методи ведення малих груп для чоловіків, як знайти того чоловіка, з яким треба поділитись Євангелі-єм, — так званого «чоловіка миру». У ході лекції він зосередив увагу

ще й на таких питаннях: в яких стосунках із Богом маємо бути ми, щоб чути голос Духа Святого; яке місце в житті і скільки часу потрібно приділяти особистому вивченню та дослідженню Слова Божого.

Друга частина цієї конференції запланована на 18 лютого 2016 року. Брати зможуть відвідати цю зустріч за умови, що виконають практичне завдання — молити-муться і знайдуть «чоловіка миру», інакше, все, що було почуте, зали-шиться лише теорією.

Час летить надзвичайно швидко, а найбільшу цінність у цьому світі мають людські душі, тому головним пріоритетом кожного християнина має бути поглиблення особистих стосунків із Богом і приведення інших до Бога.

Друга конференція щодо бла-говістя чоловіків відбулася 18 лютого 2016 року. На заході

були присутні брати, які доклали максимум зусиль, аби виконати до-машнє завдання, яке було задане на першій конференції.

Ця зустріч відбулася у будень, четвер. Було непросто залишити роботу, справи, але це виявило, на-скільки спасіння інших людей важ-ливіше від будь-яких інших справ. Цього разу Авраам Байбл навчав, як треба проводити домашні гру-пи з невіруючими чоловіками. Він виклав нову систему дослідження Біблії. Ця методика цікава тим, що Бог через Своє Слово говорить до людини, а не керівник групи.

Брати були задоволені. За пе-ріод між першою і другою конфе-ренціями через працю з чоловіками народилося згори двоє чоловіків.

Слава Богові за братів, які від-гукнулися і серйозно поставилися до цього навчання. Нехай Господь їх рясно благословить у цьому служінні.

Під такою темою 19 грудня 2015 року відбулася щорічна обласна конференція, на яку приїхало понад 200 братів (пасторів, дияконів, керівників молоді) із 80 церков області.

Олена ЄГОРОВА

К О Н Ф Е Р Е Н Ц І Ї

Б Л А Г О В І С Т Я Б Л А Г О В І С Т Я Д Л Я Ч О Л О В І К І В

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 37111,1,1,1,11,1,1,,111111,1,1,111,111,111,1,1111,1,1, 22222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222222 0 10 10 10 110 10 10 11000 10000000 10 10 110000 100 110 10 1000 10000 10 11111110 10 10 10 10 111110 10 10 111110 10 10 1000 10 1100 10 111000 1 666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666666 |||||||||||||||||||||||||||||||| СССС ВС ВС ВС ВВВВВВВВВВВВВС ВС ВВС ВС ВС ВВВВВВВВС ВВВВВВВВВВВВВВВВВВВВСС ВС ВС ВС ВВВВВВВСС ВВС ВВВВВВВСС ВВВВВВВС ВВВВВВВВС ВС ВВВВВС ВВС ВВВВВВС ВС ВВВВВВВВС ВВВСССС ВС ВС ВС ВВВВС ВВВВВСССС ВВВВВСС ВВВС ВВВС ВВВС ВВВВВВС ВВС ВВВВВВВВВСССССССССССС ВВВВВВВВВВВ І ЧІ ЧІ ЧЧІ ЧЧЧІІ ЧІ ЧЧІ ЧІІ ЧЧІ ЧІІ ЧІ ЧІ ЧІ ЧЧІ ЧЧІ ЧІ ЧІ ЧЧЧІ ЧІ ЧЧІІ ЧЧЧІІ ЧІ ЧІ ЧІ ЧІ ЧІ ЧЧЧЧІ ЧІ ЧІІІ ЧІ ЧЧІ ЧІ ЧІ ЧІ ЧЧІІ ЧЧІІ ЧІ ЧЧІ ЧІ ЧІІ ЧЧІІ ЧІ ЧІ ЧЧЧЧІ ЧЧЧЧІ ЧЧЧІІ ЧЧЧ Н ИН ИН ИН ИН ИН ИН ИИИН ИН ИИИИН ИИНН ИН ИН ИН ИН ИН ИН ИН ИН ИИН ИН ИН ИН ИИН ИНН ИН ИН ИН ИН ИН ИННН ИИИИНННН ИНН ИНН И ККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККККК111111111111111111111111111111 333733337373737373737377777737337377773737377777337377777777337777373737377373777773737377777777777777377777773777777737773737777777777777377737777777737777773377777377777377733333337773377377337737733377337733377 1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 37

Такою історією зі свого служіння поділився на форумі церковних бібліотекарів заступник голови Рівненського ООЦ ЄХБ Михайло Ільюк.

26-27 лютого 2016 р. у Рівному відбулася VII кон-ференція християнських бібліотекарів Західної Укра-їни. Близько 60 учасників із Рівненської, Волинської, Львівської і Тернопільської областей мали можливість удосконалити свої навики, збагатитися духовно та по-ділитися власним досвідом, а також поповнили свої та церковні книгозбірні. Бібліотекарів привітав почесний гість конференції Білл Арвін – президент Міжнародної місії «Read ministries» (США), який тривалий час сприяв розвитку бібліотечного служіння в Україні.

Одним із ключових моментів конференції був ви-ступ давнього друга Асоціації церковних бібліотекарів, видавця Станіслава Каспрова. Учасники конференції

змогли уявити, який складний шлях проходить книга від часу на-писання до свого виходу в світ, дізнатися про ситуацію у видавничій сфері в Україні, отри-

мати поради з удосконалення церковних бібліотек.

У конференції також взяли участь члени історич-ного товариства «Сувій» Ліна Бородинська, Неоніла Матвійчук і Володимир Кондратюк, які запропонува-ли слухачам дослідження життя і творчості одного з відомих християнських письменників і теологів, уродженця Рівненщини — Івана Барчука. Учасники конференції змогли ознайомитися з його творами, фотографіями, почути спогади про життя письменни-ка, а також запис однієї з його проповідей у програмі «Голос Євангелії в Україні».

Духовному збагаченню бібліотекарів сприяли лек-ції Михайла Дятлика, Михайла Ільюка та Володимира Доброчинського.

Окрасою конференції стала виставка, що ілюст-ру вала домашній читацький куточок радянського періоду, створена з колекції Сергія Яблоцького та Во-лодимира Кондратюка. Експозиція нагадала учасникам конференції про брак друкованого християнського слова у минулому і надихнула їх цінувати та вміло користуватися тією духовною розкішшю, яку маємо сьогодні.

Також під час конференції Білл Арвін та видав-ництво «Смірна» в особі Станіслава Каспрова пре-

зентували дитячу трилогію «Історія одного верблюда» Зейвір Б. Хавен. Книга пропонує один із креативних

способів тлумачення дітям глибоких біблійних істин. Всі учасники заходу отри-

мали трилогію у подарунок від Білла Арвіна. Окрім того, бібліотекарі повезли у свої книго-збірні подарунки від видавництва «Смірна» та християнської місії «Живе слово».

Ліна БОРОДИНСЬКА

Троє студентів медичного училища, проходячи практику в лікарні, ви-рішили втекти від своїх занять, заховавшись у лікарняній бібліотеці. Серед книг, що стояли на полицях, один із них побачив працю Г. Вейса «Істинний християнин». Книга заінтригувала хлопця, адже про християнство він досі знав дуже мало. Захотів прочитати. Однак бібліотекарка відмови-лася видавати книгу, адже та належала християнській книгозбірні, яка винаймала тут куточок і працювала лише два дні на тиждень. Хлопець дочекався визначеного дня, взяв книгу, познайомившись зі служителем, який працював у книгозбірні. Наступного дня він зі своїми друзями відвідав групу з вивчення Біблії, за тиждень хлопці записалися на курси з підготовки до хрещення, щоб краще зрозуміти основи віри. А згодом всі троє навернулися до Господа. Сьогодні вони активні служителі у своїх громадах.

КОНФЕРЕНЦІЯ АСОЦІАЦІЇ ЦЕРКОВНИХ АСОЦІАЦІЇ ЦЕРКОВНИХ БІБЛІОТЕКАРІВ БІБЛІОТЕКАРІВ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

К О Н Ф Е Р Е Н Ц І Ї

38 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Скільки їх — покалічених дитячих душ у нашому краї? Хто знає число зламаних

сирітських доль? Чим зігріти, що подарувати таким діткам, щоб від-вернути їх від сумних, а подекуди й жахливих спогадів про розтоптане дитинство? Як допомогти їм від-родитися духом, коли на маленькі плечі важким тягарем лягли холодні стіни інтернатів?

Та Божа благодать сьогодні повноводним потоком вливається в грішний світ, адже осиротілі діти для Бога-Вседержителя мають особливе значення: «Сиротам батько й вдовицям суддя, то Бог у святому мешканні Своїм!» (Пс. 67:6). Небесний Батько по-особливому піклується про кожну Свою дитину. Тільки у світлі безмірної Господньої любові ці «невидимі» діти стають явними, разом із болями і травма-ми, які вони несуть у собі. Окрім молитов, церковні громади час від часу підтримують знедолених дітей матеріально, і це дає можливість

розвиватися служінню сиротам, яке здійснює команда місії «Агапе». За-вдяки пожертвам усіх небайдужих братів і сестер вдалося, скажімо, у дні святкування Різдва Христового реалізувати масштабний проект, з яким ми відвідали діток в інтернатах різних куточків України.

Було приємно бачити, як про-мінчик Божої любові проникає у самотні сирітські сердечка, коли вони з неприхованою цікавістю дивилися різдвяну виставу, як їхні очі сяяли щастям, коли служителі місії вручали кожній дитині чудові подарунки! Ми щиро віримо, що після таких подій дитячі серця по-троху відкриваються для Бога, Його цілющої любові.

Місія «Агапе» щиро вдячна кож-ній церкві, всім братам і сестрам, які моляться за служіння сиротам, а також надають моральну і фінан-сову підтримку, допомагаючи при-нести в маленькі серця знедолених хлопчиків та дівчаток промінчик тепла і Господньої любові! Особ-ливо зворушують пожертви літніх людей, сивочолих дідусів та бабусь. Знаємо, переважній більшості із них нині живеться ой як нелегко, про-те навіть зі своїх копійчаних пенсій вони вміють викроїти певні суми, щоб хоч чимось потішити діток,

позбавлених материнської ласки та батьківської турботи. Через ваші по-жертви, любі брати і сестри, сироти бачать Бога, і зерна, посіяні в ґрунт, проростуть неодмінно. Аби ці сходи були благодатними, «агапівці», окрім подарунків, несуть в інтернати Добру Новину про Спасителя, яку звіщають на біблійних уроках. Цих уроків, як і подарунків, діти, до речі, чекають із нетерпінням.

Ми щиро віримо, що маленькі паростки з часом стануть зрілим золотим колоссям і принесуть доб-рі духовні плоди, преображаючи земне сирітське життя і досягаючи блаженної вічності в Небесних оселях!

Молитвами братів і сестер різ-них церков нашого краю прокла-даються дороги до дитячих гарячих сердець! Продовжуймо молитися за сиріт, за їхнє духовне всиновлення, не скупімося на пожертви, а Всемо-гутній Бог неод мінно винагородить кожного за чуйність, милосердя та любов!

ДАРУЙМО РАДІСТЬ СИРОТІ!

Тетяна ЧЕРЕДНІЧЕНКО, міжна родна місія «Агапе»

Любов до ближнього завжди була й залишається визначальною рисою християнина. Тому й не дивно, що брати та сестри церков євангельських християн-баптистів Рівненщини перебувають повсякчас у молитвах за всіх, кому важко, чиє життя давно стало тугим вузлом невирішених проблем. Особливо ревними є молитви за сиріт, адже, як стверджує Слово Боже, «чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами» (Як. 1:27).

Б Л А Г О С Л О В Е Н Н Я

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 39

Вчення про права грома-дян, ідея зв’язку між політи-кою та правом простежуєть-ся у працях древньогрецьких філософів — Сократа, Плато-на, Аристотеля, Епікура та інших мислителів древності. Ґрунтуючись на їхніх працях, мислителі Стародавнього Риму, зокрема Марк Туллій Цицерон (106 — 43 рр. до Р.Х.) розвинули думку щодо держа-ви як публічно-правової спіль-ноти. Саме завдяки древнім римлянам була започатко-вана юриспруденція як само-стійна наука та розроблено комплекс політично-правових питань у сфері держави та права.

Теорія змішаної форми вла-ди, теорія циклічності форм правління Цицерона напо-

внила особливим змістом ідею природного права, яку згодом розвинули отці церкви.

Цицерону належить формулю-вання трьох основних принципів справедливого управління, а саме:

1. Влада делегується народом (народ є джерелом влади).

2. Уряд має діяти лише на під-ставі закону (благом у державі є закон, повноваження урядовців регулюються законом).

3. Влада може бути виправда-ною тільки моральними чинниками (Природний закон — Божий закон справедливості — найвищий, тому йому повинна підпорядковуватися держава. Жоден із встановлених людьми законів не має порушувати його).

Він навчав, що державою по-винна керувати людина, наділена чеснотами, здатна вчитися та за-стосовувати на практиці знання про державу та право. Інакше, дер-жавний діяч неспроможний бути мудрим та справедливим.

Теорія природного права впли-нула на формування сучасної між-народної правової системи. Уже починаючи з XIII століття, вона за-кріплюється у низці національних законодавств. Так, у 1215 році в Англії була прийнята Велика хартія свобод (Magna Charta Libertatum), яка захищає ряд громадянських прав та регламентує дії короля щодо відновлення цих прав у ви-падку їх порушення.

У 1525 році у Німеччині за-тверджується подібний документ — Дванадцять статей (Zwolf Artikel), який безпосередньо захищав права селян. Зокрема, стаття 11 із Дванад-цяти статей проголошує: «Ми ніколи не потерпимо і не дозволимо, щоб супроти Божої честі і правди у вдо-ви та сиріт віднімали їхнє майно… І ті, котрі мали б захищати та обе-рігати нас, обдирали та обчищали б нас. Якби вони мали ще більше прав, то відняли б і все інше. Бог цього не терпітиме, і це повинно бути усунено».

Пізніше, у 1689 році, в Англії був прийнятий Білль про права, або ж Акт, який декларує права та свободи підданого та встановлює наслідування корони, який пізніше увійшов до британської конституції як одна з основних її частин. Білль став одним із перших документів, які затверджували рівні права і свободи усіх громадян, зокрема свободу подачі петицій королю, свободу від штрафів та конфіскацій майна без рішення суду, свободу від жорстоких покарань та страт, свободу слова, свободу виборів та парламент.

Майже на століття пізніше (1776 р.) американські колонії проголоси-ли незалежність, заявляючи в уста-новчому документі: «Ми виходимо з тієї очевидної істини, що всі люди

створені рівними та наділені їхнім Творцем певними невідчужуваними правами, до яких відноситься також життя, свобода та прагнення до щастя. Для забезпечення цих прав люди створюють уряди, які черпа-ють свої законні повноваження у згоді тих, ким керують».

Далі у цьому документі, відо-мому як Декларація незалеж-ності, йдеться: «У випадку, коли яка-небудь форма правління стає нищівною для цих цілей, народ має право змінити чи скасувати її та започаткувати нове правління, засноване на таких принципах та формах організації влади, які, як йому видається, найкращим чином гарантують людям безпеку та щас-тя… Коли низка зловживань та на-сильств, які незмінно підкорюються одній меті, свідчать про підступний намір примусити народ змиритися з необмеженим деспотизмом, по-валення такого уряду та створення нових гарантій безпеки на майбутнє стає правом та обов’язком народу».

Важливо відзначити, що, згідно з теорією природного права, така дія, як повалення уряду, який утискає невід’ємні права власних громадян, є не знищенням законного суспіль-ного устрою, а його відновленням. Уряд, який узурпує повноту влади, перестає відповідати своєму при-значенню, руйнуючи підвалини гро-мадянського суспільства. Усунення такого уряду народом повертає суспільне правління до початково-го Божого задуму.

ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА: законодавче закріплення

природного права

Для написання статті з дозволу автора використані матеріали книги Сергія Головіна «Біблія та політика. Підвалини громадянського суспільства». Ця стаття написана у рамках проекту «Правове навчання населення та розви-ток громадянського суспільства».

Ц І К А В О З Н А Т И

40 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

Розпочали, як зазвичай, зі спільного прославлення Гос-пода молитвами та піснями.

В цьому допоміг музичний гурт із церкви м. Радивилова. Після цього Крістіна Гончарук (церква «Спасін-ня», м. Рівне) та Андрій Королюк (церква м. Квасилів) ділилися з при-сутніми своїм особливим досвідом місіонерського служіння. Ці молоді християни посвятили себе на те, щоб служити людям тих країн, де про Христа говорять мало. Надихає те, як щиро вони люблять Господа, жертовно служать ближнім і готові слідувати за волею Бога.

З проповіддю Слова Божого звернувся до молоді пастор Рівнен-ської церкви «Надія» Тарас Яремчук. Зачитавши цитату з Послання до галатів 4:15, він закликав кожного не втратити щастя, яке маємо в Господі. Адже щастя — не в земних речах, успіху чи комфорті, а в тому, щоб завжди бачити Розіп’ятого за нас Христа і вміти помічати потреби ближніх та відповідати на них.

Після цього всі учасники кон-гресу навчалися духовних істин

на заздалегідь обраних семінарах. Так, Олександр Савич, академічний декан Української баптистської теологічної семінарії, проводив семінар за темою «Моральна чисто-та. Спокуси та боротьба з ними». Брат Олександр широко розкрив поняття святості Бога і показав, як сильно Господу приємна наша чистота та преображення до Його образу. Часто в житті Він допускає труднощі саме для того, щоб нас відшліфувати і зробити кращими. Господь більше зацікавлений у нашій святості й рості, аніж у на-шому земному комфорті. Тому будь-які випробування й труднощі ми повинні приймати з вдячністю та мудрістю, пам’ятаючи, що в них є передбачена Богом ціль. Лише так, відображаючи образ Христа, ми зможемо показати світу Господа.

Андрій Романюк, пастор церкви ЄХБ м. Радивилів, проводив семінар на тему «Покоління посвяти». Брат Андрій зосередив увагу на тому, що зрілі християни, незалежно від віку, завжди відповідально вико-ристовують час і ресурси для того,

щоб служити Господу усім, що мають. Крім того, Андрій Романюк висвітлив портрет християнина, здатного при-носити славу Господу. Адже щиро ділитися Євангелієм та посвячено служити ближ-нім ми зможемо лише тоді, коли навчимося жити щодня Христом.

Василь Острий, декан факультету молодіжного слу-жіння Київської богословської семінарії, розмірковував над основними правилами духов-

ної дисципліни. Кожен християнин повинен докладати зусиль, рости і розвиватися в молитві, читанні Слова та вмінні чути й виконувати волю Господа.

Олег Павліщук, пастор церкви «Народ Божий» м. Києва, на семі-нарі «Комунікація. Як розуміти та передавати важливі речі» ділився тим, як правильно й ефективно спілкуватися з людьми. Ми повин-ні не просто говорити й навчати, а найперше вміти слухати, бути уваж-ними до потреб, бачити проб леми й переживання. Брат Олег дав багато практичних порад щодо побудови правильних стосунків, які здатні змінювати серця.

По завершенні семінарів у формі цікавого інтерв’ю спікери давали відповіді на запитання, які сьогодні хвилюють молодь, ділилися влас-ним духовним досвідом і залишили цінні поради й побажання, як жити для слави Божої.

Нехай Господь благословить кожного з нас використовувати на практиці почуті істини, аби наше життя прославляло Господа й змінювало світ.

ЦЕРКВА, що змінює СУСПІЛЬСТВО

Щорічний конгрес християнської молоді Рівненщини, який об’єднав 350 молодих братів і сестер нашої області, відбувся 12 березня 2016 року. «Церква, що змінює суспільство» — тема, над якою роздумує молодь цього року під час конференцій, з’їздів та фестивалів. Саме про живу церкву, здатну вплинути на світ, розмірковували й упродовж конгресу.

Юлія БЕРЕЗА, кореспондент

«Свічника»

К О Н Г Р Е С

1, 2 0 1 6 | С В І Ч Н И К 41

інших. Можливо, саме це спонукало його постійно вчитися: на інженера-гідротехніка (1982-1989 рр.), інженера промислового і цивільного будівництва (2009-2010 рр.) в Національному університеті водного господарства та природокористування, інженера-енергетика (2014-2016 рр.) в Луцькому національному технічному університеті.

Звичка вдосконалюватися позначилася і на його духовному житті. Але тут він навчався, здебільшого слухаючи аудіозаписи лекцій, книг і проповідей.

Віруючі запам’ятали Андрія Павловича як при-страсного проповідника, простого, уважного і тактовного брата, невтомного служителя. Попри емоційні проповіді, він був розважливим і витрима-ним у вирішенні важливих церковних питань. Також низку служінь і церковних справ підтримував своїми фінансами. З 2006 р. Андрій Павлович звершував

дияконське служіння, а 2015 р. його рукопоклали на пастора.

Він сподівався передати свої справи синові й цілком зануритися у служіння в церкві. Однак важка хвороба Андрія Павловича скорегувала плани людей. Зазнаючи нестерпного болю, відчайдушно борючись за життя, він залишався прикладом наполегливості

й відданості. Навіть останнього дня свого життя, до-лаючи безсилля і страждання, пастор узяв участь в урочистому різдвяному богослужінні.

Андрій Павлович Стрілець залишив дружину, з якою був разом зі студентської лави і прожив 28 років, двох дітей і внучку. Церква втратила свого перспективного пастора, Україна — чесного, від-даного громадянина, бізнесмена, яких сьогодні так бракує, а небо надбало врятовану душу.

«Добрий муж милостивий та позичає, удержує спра-ви свої справедливістю, і навіки він не захитається, у вічній пам'яті праведний буде!» (Пс. 111: 5-6).

8 січня 2016 р. передчасно обірвалося життя

пастора рівненської церкви ЄХБ «Відродження»

Андрія Павловича СТРІЛЬЦЯ

Андрій Павлович народився 3 січня 1965 р. в с. Яцковичі Березнівського р-ну. Від свого дідуся і бабусі, які були одними з перших віруючих на Берез-нівщині, ще в дитинстві дізнався про Бога і Біблію. Однак до Господа прийшов значно пізніше.

Після навчання в інституті і кількох років роботи в Карелії, в 1992 році, він влаштувався майстром у дорожньо-транспортне управління. Як ведеться в наших селах, за роботу гарного майстра часто розра-ховувалися алкоголем. Не оминуло це лихо й Андрія. Дружина як могла рятувала чоловіка від пиятики: знайшовши у газеті якусь молитву, потай від чоловіка читала її, сподіваючись на порятунок.

Якось батьки Андрія Павловича, на той час уже ві-руючі, запросили його на богослужіння у рівненську церкву християн віри євангельської, де невдовзі Ан-дрій покаявся і 2001 р. прийняв хрещення. Побачивши, як Бог змінив життя чоловіка, дружина Світлана при-єдналася до нього. 2003 р. подружжя стало членами церкви євангельських християн-баптистів рівненської церкви «Відродження».

Ще з 1998 р. Андрій Павлович разом із братом Василем розпочав власну справу. У 2001 р. вона пе-реросла у будівельну компанію «Технорембуд». Під його керівництвом працювали десятки людей, серед яких були й віруючі. Конкретний, дисциплінований, вимогливий, справедливий і далекоглядний — ось яким запам’ятали його підлеглі. Терпеливо долав труднощі української економіки, водночас мав упев-нену громадянську позицію. Авторитет віруючого, чесного, відповідального бізнесмена сприяв діловим зв’язкам, довірі у бізнесових колах. Андрій Павло-

вич надзвичайно любив свою працю, цінував відданість, наполегливість і працьовитість в

Андрій Павлович Стрілець (другий зліва) з братами в церкві «Відродження» 7 сiчня 2016 року.

П О Д І Ї

42 С В І Ч Н И К | 1 , 2 0 1 6

ВІКТОРА ІВАНЮКА

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 6 березня 2016 року

у церкві с. Городок.Рукопокладення звершили заст. голови

ООЦ ЄХБ Рівненської області Володимир Доброчинський, пастор рівненської церкви «Життя» Руслан Фомічов та пастор помісної

церкви Василь Ткачук.

ОЛЕКСАНДРА ЯРМУШКА

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 14 лютого 2016 р.

в Першій рівненській церкві.Рукопокладення звершили голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба, пастор Костопільської церкви Андрій Ярмушко та

пастор помісної церкви Олександр Приходько.

ОЛЕКСАНДРА ДЮКАНОВА

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 6 березня 2016 року в церкві «Спасіння» м. Острог.

Рукопокладення звершили заступник голови ВСЦ ЄХБ Сергій Мороз, голова ООЦ ЄХБ

Рівненської області Василь Басараба, та його заступник — Михайло Ільюк.

ОЛЕКСАНДРА ГРИГОРА

Урочисте богослужіння з цієї нагоди відбулося 6 березня 2016 року в церкві «Спасіння» м. Острог.

Рукопокладення звершили голова ООЦ ЄХБ Рівненської області Василь Басараба,

пастор церкви м. Мюндерсбах Павло Янцен (Німеччина) та пастори помісної церкви Володимир Кремінський і Юрій Стецюк.

ВІТАЄМО З РУКОПОКЛАДЕННЯМна пасторське служіння

на дияконське служіння

Наша адреса: редакція «Свічника»,

вул. Дворецька, 41, м. Рівне 33001Електронна пошта: [email protected]

Адреса в інтернеті: baptist.rv.uaТел. (0362) 63-34-11; 26-20-65

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ «СВІЧНИКА»!Щиро дякуємо Вам за Ваші відгуки,

запитання і побажання, які надходять до редакції. Надсилайте і надалі свої листи, зауваження,

пропозиції та свідчення.

Тема наступного числа журналу:«Дуже різні, але пара»

Вітаємо любих братів і бажаємо, щоби Бог — Джерело

всякої милості — рясно благословив Вас і кожний день освітив світлом

Своєї благодаті.«Господь, Бог твій, — Він той Бог, той

Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь» (Повт. 7:9).

П О Д І Ї

ЦЕРКВА, що змінює СУСПІЛЬСТВО Конгрес християнської молоді Рівненщини

БЛАГОВІСТЯ

Щорічна обласна конференція

ДЛЯ ЧОЛОВІКІВ

Svichnyk 1-2016

Documents

Transcript of Svichnyk 1-2016