Олександр ВойтенкоСвітлана Кандєєва

"Хто твої сусіди"

Навчально-методичний посібник

2005

ІІ

Навчально-методичний посібник для вчителів історії та суспільних дисциплінпідготовлений в межах проекту "Хто ваши сусіди", який, зокрема, містить у собіпроведення навчально-методичних семінарів для вчителів, конкурси шкільнихпроектів і творчих та дослідницьких робіт з історії міжетнічних взаємин, літнійтабір для школярів "Хто ваши сусіди" тощо.

Цей проект е складовою масштабного проекту "Навчання толерантності наприкладі історії Голокосту", який здійснює Будинок Анни Франк (Амстердам) запідтрімки Міністерства здоров'я, добробуту та спорту Королівства Нідерландів успівпраці з низкою українських партнерських організацій.

Метою проекту є сприяння реалізації в Україні міжнародних норм,проголошених Декларацією принципів толерантності на основі норм ЗагальноїДекларації прав людини, яка у ст. 26 говорить, що освіта "має сприятивзаєморозумінню, терпимості та дружбі між усіма народами, расовими та релігійнимигруппами".

Навчально-методичний посібник "Хто ваши сусіди" є спробою зробити снесок усферу громадянського виховання, а саме допоможе вчителям та їхнім вихованцямкраще зрозуміти цінності демократії, потреби суспільства у подоланні ксенофобії,стереотипів та упереджень.

Навчально-методичний посібник "Хто ваши сусіди" містить матеріали, щоможуть бути використані у вивченні курсів історії України та всесвітньої історії в 8 -11 класах, а також у позаурочній роботі.

І

Координатори проекту: Яна Яновер - директор Центру Єврейської освіти України;Норберт Хінтерляйтнер - Будинок Анни Франк.

Автори - упорядники тексту: Олександр Войтенко - президент Всеукраїнськоїасоціації викладачів історії та суспільних дисциплін"Нова доба", м. Львів,вчитель Гадяцької гімназії Полтавської області.

Світлана Кандєєва - методист Центру Єврейськоїосвіти України,вчитель гімназії - інтернату з поглибленим вивченнямєврейської мови № 299 м. Києва.

І

І

І

І

Зміст

Історико-етнографічна довідка.Етнічні меншини в Україні.Національні громади в Україні.Історико-краєзнавча робота в світлівиховання толерантності:

а) опис діяльності;б) рекомендації для учнів;в) запитальник;г) вправи для учнів;

Словник етнічних понять та термінів.

12

2528

3241484958

Сучасний поліетнічний склад населення України сформувався переважно з місцевогонаселення, передусім українців, й певною мірою, у перших поколіннях, росіян і білорусів, та змігрантів, які у різні періоди, починаючи ще з часів Київської Русі, прибували на нинішнютериторію України й осідали тут, почасти створюючи компактні поселення.

Різною мірою інтегрованим вихідцям з понад 120 етносів, які мешкають на територіїУкраїни, вдалося зберегти свою самобутність і ступінь організації внутрішнього життя ветнічних спільнотах.

Істерико - етнографічна довідка

Україна

Україна - парламентсько-президентська республіка.Столиця - місто-герой Київ.Територія - 603,7 тис. кв. км.Населення - 48 млн. чоловік.Державний Прапор - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтогокольорів.Державний Герб (малий) - є Знак Княжої Доби Володимира Великого (тризуб).Державний Гімн - "Ще не вмерла України" (муз. М.Вербицького, сл. П.Чубинського).Державна мова - українська.Грошова одиниця - гривня.

Етнічний склад

Основною корінною нацією в Україні є українська, частка українців в усьому населенністановить понад 75%. В усіх регіонах держави вони переважають (крім Автономної РеспублікиКрим), а в ряді областей (Волинській, Черкаській, Полтавській, Вінницькій, Чернігівській таТернопільській) становлять від 90 до 96% усього населення. Корінними народами на теренахУкраїни, окрім українців, є кримські татари, караїми, кримчаки та гагаузи. В Україні проживаютьпредставники понад ПО національностей, що складає близько чверті населення країни - євреї,білоруси, молдовани, болгари, поляки, угорці, румуни, греки, вірмени, цигани (рома), німці,гагаузи, литовці, чехи, словаки та інші. Найбільше росіян - понад 8 млн. чол.

Віросповідання

Церква відділена від держави.Християнство, іслам, юдаїзмВ Україні 52,3% мережі релігійних громад належать до православних церков, 27,9 % - до

протестантських церков і союзів, 12,7% - до Української греко-католицької церкви, 3,2% (836костьолів) - до Римо-католицької церкви.

Національно-духовні потреби віруючих задовольняються у формі богослужіньнаціональною мовою з дотриманням релігійних традицій і звичаїв, що властиві цимнаціональностям. Так, в Одеській і Чернівецькій областях у середовищі православних громад маємісце тенденція до релігійно-національної самоідентифікації, зокрема, створення православнихрелігійних громад румун і болгар. У 198 храмах різних конфесій Закарпатської обл. богослужінняведуться угорською мовою. При цьому кількість релігійних громад Німецької євангелічно-лютеранської церкви збільшилася в порівнянні з початком 1992 р. - у 4 рази, Вірменськоїапостольської церкви - у 8,8 разів, юдейського віросповідання - у 6,2, мусульманського - у 13разів.

24 серпня 1991 року Верховною Радою України був проголошений Акт пронезалежність України. Але до цієї знаменної дати України йшла тернистим шляхом з часівКиївської Русі, практично до сьогодення, не маючи своєї державності, український народзумів не тільки зберегти, а й примножити самобутні народні традиції, свою мову, культуру.

Діаспора.

За офіційними даними, поза межами України проживає понад 15 млн. українців (станомна 2000 р.).

Українці є громадянами кількох десятків країн на різних континентах. Найчисленнішадіаспора українців у Російській Федерації - понад 5 млн. чол., у Казахстані проживає близько900 ти. ч., у Молдові.- 600 тис.

У Південній і Північний Америці мешкає понад 75% від загальної кількості українцівдалекого зарубіжжя.

Канада. Українці становлять близько 4% населення держави.США. Українська діаспора нараховує близько 2-х млн. ч.Велика Британія. Приблизна кількість громадян українського походження перевищує ЗО

тис.За неофіційними даними сьогодні за кордоном тимчасово перебувають на заробітках

близько 4 млн.українських громадян.

Етнічні меншини в Україні

Албанці

Самоназва - шкіпетар.Народ, основне населення Албанії. Належать до динарського типу балкано-кавказької

раси великої європеоїдної раси.Переселення албанських колоністів на південь України відбувалося одночасно з

міграцією інших вихідців з Балкан, які тікали _ від ісламізації і турецького гноблення,починаючи з сер. ХУШ ст. - до 2-ої пол. XIX ст. Частина переселилась у ПівденнуБессарабію (нині Одеська обл.) та в Приазов'я (нині Запорізька обл.).

Албанці, як і греки, входили до складу так званого Албанського війська, яке булоутворено із переселенців-колоністів після російсько-турецької війни 1768-1774 рр. іпідписання Яського мирного договору.

Албанці, сучасні мешканці України, є нащадками переселенців у Добруджу з ПівденноїБессарабії. Проживають здебільше в Одеській і Запорізькій областях.

Таке сучасне розселення албанців в Україні зумовлено історією балканської колонізаціїпівдня України.

Ассирійці

Самоназва - атурая, сурая, халдеї.Народ, який населяє країни Близького Сходу та Закавказзя. Мова - ассирійська

(новосирійська, новоарамейська, сирійська).Віруючі - християни.

На територію України кілька тисяч ассирійців потрапили в роки Першої світової війни,рятуючись від турецького геноциду в Закавказзі. Це були переважно бідні селяни, біженці зКарського округу Туреччини. В 20-х рр. жили невеликими громадами в містах, переважно напівдні та південному сході України. За звичай об'єднувалися в артілі кустарів.

Нині кількість ассирійців, що залишилася в Україні, дуже розпорошена, однак в Українііснує 4 ассирійскіх товариства.

Білоруси

Самоназва - бєларуси.Найдавніші поселення Білорусів на теренах України знаходяться в межах українсько-

білоруської етнічної території (Рокитнівський район Рівненської області).Поселення білорусів на етнічній території українського народу почалося ще в ранньому

середньовіччі. Історичні джерела донесли до нас імена багатьох майстрів, вихідців з Полоцької,Туровської, Мозірської земель, яки жили та працювали в Києві,

Важливу роль у взаємовідносинах українського й білоруського народів відігравалипереселення, пов'язані з антифеодальною боротьбою, та втечі селян-кріпакІв, переважно напівдень України.

Значна частина білорусів переселилися з Білорусі у східні райони українського Полісся іна Слобожанщину після першого поділу Польщі. У кінці XVIII - на початку XIX ст. у Новоросіївиникає низка військових поселень білорусів, переселених російським урядом. Частинапереселень білорусів в Україну пов'язана з аграрними питаннями, перенаселенням деякихбілоруських губерній.

У сер. XIX ст. було переселено декілька тисяч сімей дрібної білоруської шляхти,позбавленої дворянських звань після польського повстання 1830-1831рр. та також пізніше.

У радянський час білоруси мігрували до українських промислових центрів. Сьогоднібільшість білорусів в Україні живе в містах. Дослідження, проведені етносоціологами, свідчать,що освітній і загальний трудовий потенціал білоруської етнічної групи знаходиться на доситьвисокому рівні.

Болгари

Болгари (самоназва) - слов'янський за мовою і культурою народ з дуже складниметногенезом, що охоплює автохтонне фракійське населення Балканського півострова (цікаво, щовождь знаменитого повстання рабів у Стародавньому Римі Спартак був фракійцем), місцевихслов'ян, що з'явилися на Балканах під час великого переселення народів, та тюркські племена, щоприйшли з Волзі на береги Дунаю на чолі з ханом Аспарухом та залишили народові свій етнонім- болгари.

Староболгарська мова — класична мова слов'янських народів. Святі солунські братиКирил та Мефодій створили слов'янську абетку у 855 році, яка називається Глаголицею. Вонаосвячена папою Римським. Письмовою слов'янською мовою середньовіччя є болгарська (щоназивається старослов'янською, церковнослов'янською або староболгарською).

Після хрещення України-Русі на терени Київської держави прийшла церковнослов'янська,вона же староболгарська мова. Тоді вже встановлюються міцні зв'язки між Києвом та Охрідськимслов'янським патріархатом у Македонії. В Україні поширювалась література староболгарськоюмовою.

Деякі київські православні митрополити, зокрема Киприян (помер у 1407) та ГригорійЦамблак (служив у 1415-1419р.р.), були етнічними болгарами.

Поселення болгар в України мають багатовікову історію.Сучасне розселення болгар в Україні зумовлене болгарською колонізацією кінця XVIII -

першої половини XIX ст. Значною мірою це було пов'язане з бажанням російської владиякнайшвидше заселити південноукраїнські степи (Новоросію - за імперською термінологію),звідки були витіснені українські козаки.

Через те, російський уряд у 1764-1769 р.р. звернувся із закликом до іноземців оселюватисяна цих землях. Чималий загін болгарів увійшов до складу організованого російськимкерівництвом Бузького козацького війська (скасованого 1817 року) і був розселений наХерсонщині. Перші в Україні поселення болгар були засновані у долинах річок Вись і Синюха.

У кінці XVIII ст. болгари масово тікали з територій, контрольованих Туреччиною, дечинилися репресії щодо християн. Тоді вони заснували великі поселення у Бессарабії з центром уБолграді, в Одеському повіті, у передмісті Миколаєва і в Криму. Найінтенсивніший періодболгарської колонізації припадає на 1801-1812 рр. Тоді внаслідок російсько-турецьких воєн

З

болгарські втікачі оселилися на південь від Одеси (Малий і великий Буялик, Кубанка, Паркани),біля Миколаїва (Тернівка) та Феодосії (Старий Крим, Кішлав).

Останнє масове переселення болгар відбулося на південь України в 1830-1834р.р. У 1861-62рр. близько 30000 болгар пересилилися із Бесарабії на Бердянщину і Мелітопільщину.Нащадками цих емігрантів є сьогоднішні бессарабські болгари (Одеська обл.), таврійські болгари(Запорізька обл.), ольшанські болгари (Кіровоградська обл.) і кримські болгари (АР Крим).

У 18-19 ст. чимало болгар студіювали в Київській Академії.Наприкінці 18, на початку 19 століття українсько-болгарські зв'язки міцнішають завдяки

появі в Одесі болгарських купців.Величезну роль у національному відродженні болгар відіграв закарпатський українець

Юрій Гуца-Венелін, що став засновником модерної болгарської етнографії. У 1829 році він видаву Москві книгу "Древние й ньшешние болгаре", що вплинула на пробудження болгарськоїнаціональної самосвідомості.

Болгарські колоністи зробили значний внесок у національне визволення Болгарії. Під часвійни 1877-78р.р. чимало українців воювали за незалежність Болгарії, зокрема й добровольцями.

На українсько-болгарських культурних зв'язках позитивно відбилася діяльність МихайлаДрагоманова, професора Софійського університету. Найвидатніший болгарський історик МарінДрінов був професором Харківського університету. Дійсними членами НТШ обиралися болгариМихайло Арнаудов, Георгій Бончев, Стефан Ватев, Крум Дрончілов, Іван Ерделяновіч, АнастасІшірков, Любомір Мілетіч, Стефан Петков, Стоян Романський, Іван Шішманов.

У 1918р. після укладання Берестейського миру, було встановлено дипломатичні відносиниміж Україною та Болгарією. Послом України в Болгарії був Олександр Шульгин, болгарським уКиєві - професор Шішманов.

Після 1920р. у гостинній Болгарії оселилося чимало колишніх вояків армії УНР. В 1934 р.було створено Союз українських організацій в Болгарії.

В УРСР до 1933 р. існували 2 болгарські національні райони - Коларовський таЦаредарівський. Болгари проживали переважно компактно, в 40 чисто болгарських сільрадахбуло зосереджено 76% всіх українських болгар. 72,5% болгарських дітей вчилися в болгарськихшколах. Після 1933 р. болгарські райони були ліквідовані.

Найбільший удар болгари перенесли під час II світової війни, коли частину бессарабськихболгар виселили до Сибіру і Середньої Азії.

1944 року, в час сталінського очищення Криму від етнічно "чужих" елементів, разом зкримськими татарами, греками, німцями і вірменами депортації було піддано й місцевих болгар(близько 14000-15000), це неофіційно пояснювали тим, що Болгарія брала участь у Другійсвітовій війні (до 1944р.) на боці Німеччини. У 1946 - 47 роках близько половини болгарПівнічного Причорномор'я загинули з голоду.

За переписом населення України 2001 року болгарами визнали себе 205 тисяч осіб. Цеп'ята за чисельністю національна меншина України. Найбільшу болгарську громаду зафіксованов Одеській області - майже 151 тисяча осіб, та Запорізькій області - майже 28 тисяч, уКіровоградській області ще 2200 болгар. Понад 60% становлять сільські мешканці. Рештарозселена в Україні дисперсно. Національно-культурна самобутність українських болгарпідтримується також численними національно-культурними товариствами, гуманітарнимизв'язками з історичною Батьківщиною, що суттєво полегшується взаєморозумінням у болгаро-українських та україно-болгарських міждержавних взаєминах.

Вірмени

Самоназва - хай.Згідно з Біблією, з раю виходила річка і розділялася на чотири річки — Фісон, Гіон, Тигр і

Євфрат. Відомо, що витоки цих рік розташовані на Вірменському нагір'ї. У світовій літературізнайшло відображення наступне уявлення про місце розташування раю. Джордж Байрон писав:"Якщо правильно розуміють Св. Книгу, рай був розташований у Вірменії". Відповідно до думкиТомаса Манна, рай був у тій же гірській області Вірменії, де й витоки згаданих чотирьох річок.

Такою, за вірменською традицією, була область між горами Високої Вірменії, Тайка іТуруберана.

Вже на початку IV ст. вірмени прийняли християнство. Релігійним центром вірмен є містоЕчміадзин. У 303 року тут споруджено храм Ечміадзин, згодом навколо нього виник монастир,що став резиденцією вірменського патріарха - католікоса.

Вірменський народ зазнав чимало етнотравм, депортацій від найдавніших часів і дострахітливого геноциду початку XX століття, коли загинуло майже 1 млн. вірменів. Улітку 1894року турки спустошили Сасун, було вирізано більш ніж 10 тисяч чоловік. Восени 1895 р різаниніпіддалося вірменське населення Константинополя, Трапезунда, Ерзерума, Себастії, Вану, Баязетай інших міст.

24 квітня є днем пам'яті жертв геноциду.Папа Римський Іоанн Павло II:"Жертовність — непорушна частина вірменської історії... Чекаю того дня, коли поцілую

вірменську землю, обагрену кров'ю стількох жертв... Геноцид вірменів став прелюдією донаступних жахів: двох світових війн, незліченних регіональних конфліктів і навмисноорганізованих кампаній з винищування людей, у результаті яких втратили життя мільйонивіруючих..." (Грудень 2000)

Незважаючи на тяжкі обставини, а може й завдяки цим викликам історії вірменипродемонстрували феноменальну здатність зберігати етнічну ідентичність, мову і культуру внайнесприятливіших ситуаціях.

Значною мірою об'єднавчим чинником усіх вірменів у світі виступає вірмено-григоріанськацерква, вірними якої є майже виключно представники цього етносу.

Історія розселення в Україні

В Україні вірмени з'явилися ще задовго до створення Київської держави. У XI ст. руйнівнінапади сельджуків, падіння царства Багратунідів, візантійська політика переслідування вірменівстали причиною їхнього масового виходу з батьківщини до Київської держави, переважно натериторію її західної частини.

Першими були вірменські купці. В XI ст. після нападу сельджуків значна частина вірменівпереселилась на південь України, насамперед у Крим.

В цей же період формується вірменська колонія в Києві. "Києво-Печерський Патерик"згадує вірменського лікаря, що лікував Володимира Мономаха.

Протягом ХШ-ХУст.ст., над усе після падіння Вірменської держави Кілікії розпочавсяпроцес інтенсивного переселення вірменів до Криму і формування там вірменських колоній, щодало підстави середньовічним хроністам називати Крим - Агтепіа Ма§па (Велика Вірменія) абоАгтепіа МагНіта (Морська Вірменія).

Найпотужніші вірменські колонії були в Кафі, Судаку, Солхаті. Поблизу Феодосіїзберігається перлина вірменської архітектури того часу - монастир Сурб-Хач (Святий Хрест).

В цей період виникають вірменські колонії на Поділлі та Галичині. Більшість дослідниківвважає, що вірменські поселенці з'явились на території Поділля в другій половині XI ст., колизагинула вірменська держава Багратидів зі столицею в місті Ані (1065 р.). В XIX ст. булапоширена гіпотеза про запрошення вірменів київським князем Ізяславом (в 1062 році) та їхрозселення в Києві, Львові та Кам'янці-Подільському.

У XIII ст. в зв'язку з нападом монголів і падінням вірменського Киликійського царствазбільшилась кількість вірменських біженців. В 1230 р. галицький князь Лев Данилович запросиввірмен у військо для оборони східного кордону своєї держави. В подяку за справну військовуслужбу князь нагороджував вірмен маєтками. У той час вірмени-переселенці заснували поблизуКам'янця сільськогосподарську колонію, відому під назвою Малі та Великі Вірмени (нині Мало-та Великозалісся).

У Львові вірмени живуть з другої половини XIII століття. З 1267 року Львів став релігійнимосередком вірменів східного обряду, що дістали чимало привілеїв від влади. У Львові в 1510 р.вірмени дістали від польського короля Жигмонта І дозвіл судитися за власним правом -вірменським статутом.

5

На початку XVII століття чимало вірменських релігійних громад почали укладатиунію з Римом, то були переважно вірменські колонії Галичини і Поділля. Значна частинавірменів Західної України полонізувалась, проте львівські вірмени зберегли мову, обряд ікультуру навіть в межах унії (у Львові до 1939 р. існувало вірменсько-католицькеархиєпископство).

В 1374 р. 40 тисяч вірмен, яких турки вигнали з Вірменії і Малої Азії, оселились напівденному заході Київської Русі. Частина їх знайшла притулок на Поділлі і у Кам'янці.

У ХІУ-ХУШ ст. значним осередком вірменської спільноти в Україні було містоКам'янець-Подільський (в 16-му столітті там було 300 вірменських родин).

Коли литовські князі Коріатовичі оволоділи Поділлям у першій половині XIV ст.,татарські завойовники відступили на південь, перетворивши наш край на пустелю, аКам'янець - у руїни. Тим жителям міста, що залишились у живих, литовські князі надали рядпривілеїв.

Литовські удільні князі у середині XIV ст. дозволяли вірменам мати в місті своїкрамниці, торгові доми (один із них зберігся до нашого часу), склади товарів, вести торгівлюкилимами, шовками, зброєю, породистими кіньми.

У вірменському соборі, збудованому в 1394 році зберігались книги, печатка, привілеї,королівські грамоти.

Спочатку переселенці жили поруч з українським населенням, але коли їх спільнота і їхроль в суспільному житті міста значно збільшилась, вірмени попросили місцеве управліннявиділити їм для забудови окремий район і ринок. Магістрат віддав вірменам для веденняторгівлі південний ринок, який за площею був чи не найбільшим в місті, а для забудови -кам'янистий каньйон в південно-східній частині Кам'янця, Це були, власне, старі копальні, дедобували камінь для будівництва оборонних споруд міста. Вірмени швидко спорудили трилінії стін у вигляді терас та кам'яні житлові будинки, церкви на них.

У Кам'янці вірмени мали свій магістрат.Завдяки вірменам місто стало важливим вузлом у торгівлі між Литвою, Польщею,

Валахією з однієї сторони, та Сходом - з іншої.Чимало поселень вірменів було в Києві, Луцьку, Галичі, Снятині, згодом у

Станиславові, Бродах тощо.Значно пізніше з'явились вірменські колонії в інших містах України та Поділля,

зокрема в Балті, Барі, Могилеві, Жванці (всього близько 70).Донині збереглися пам ятки культури вірмен в України. Збереглися кам'яні хрести -

хачкари. У деяких містах (наприклад, у Львові, Чернівцях, Кам'янці-Подільському) щезбереглися старі вірменські церкви. Монастир Сурб Хач (Святий Хрест) в м. Старий Крим(АРКрим). Катедральний комплекс Успення Пресвятої Богородиці у Львові, який ще з XIV ст.був центром духовного життя вірмен. Нині в Україні за переписом населення 2001 рокунараховується 100 тисяч вірменів, їх кількість у порівнянні з переписом 1989 рокузбільшилась майже вдвічі. Це пов'язано з інтенсивним процесом міграції, що посиливсяостаннім часом через політичні події в Закавказзі, зокрема вірмено-азербайджанську війну,Карабах, складну економічну ситуацію в Республіці Вірменії.

Вірменська громада України є досить зрусифікованою, 43% назвали рідною мовоюросійську, 50% - вірменську, і лише - 5,8% - українську. Це один з найнижчих показниківсеред національних меншин України.

Найбільша на сьогодні вірменська громада нараховується в Донецькій області - 15 тис.700 осіб, збільшення в 2,5 рази в порівнянні з 1989 роком, друга за кількістю в Харківськійобласті - 11 тисяч, збільшення в 2 рази, третя в Дніпропетровській області - збільшення в 2рази. Але найпомітнішим зростання виявилось в Автономній республіці Крим - в 3,6 рази,хоча за абсолютними цифрами - це 8 тис. 700 осіб.

Гагаузи

Етнічне ядро гагаузького етносу знаходиться на території сучасної держави Молдови.Більшість учених простежують етногенез гагаузького народу від кочових огузів - одного з

старотюркських племен (кипчаки-половці), історія якого сягає 2 тис. років. На територіїПівнічно-Східної Болгарії та Південної Добруджі у XVIII ст. завершується формуваннягагаузького етносу, в культурі якого відбилися болгарські, грецькі, сельджуцькі впливи.

Віруючі - православні. У традиційних віруваннях відбився тюркський вплив.Гагаузи зберегли свою етнічну ідентичність у протистоянні ісламізації. Але,

рятуючись від османського гноблення і репресій, знову були змушені мігрувати.З кін. Ст. у Дністровсько-Прутське межиріччя переселяються поодинокі болгарські і

гагаузькі втікачі. У ст. цей процес посилився, а на поч. Ст. набув масового характеру. Разом сболгарськими, сербськими, румунськими, албанськими та іншими переселенцями гагаузиприйшли і оселилися на землях Буджацького степу в Південній Бессарабії та наЛівобережжі Дністра.

Компактні гагаузькі поселення розмістилися в районі сучасних міст Кілії, Комрату,Бендер, Ізмаїла, Білгорода-Дністровського.

Греки

Самоназва - еллінес.Народ, основне населення Греції.Греки з'явилися на теренах України ще в 6-му столітті до Христа. Це було пов'язано

із заснуванням давньогрецьких міст-держав на узбережжі Чорного моря. Ольвія, Тіра,Пантікапей, Тірітаку, Німфей, Керкінітіда, Херсонес тощо стали форпостами еллінськогосвіту в цьому регіоні Європи.

З 9 століття починають встановлюватися торгівельні і культурні зв'язки Русі зВізантією. Відносини з греками активізувалися після прийняття Руссю християнства, надусе в царині релігійних питань, міжцерковних контактів.

У період ХУІ-ХУІІ ст. грецькі колонії виникають у Львові, Кам'янець-Подільськомута інших містах, де греки брали активну участь в діяльності місцевих православних братств.

У ХУІ-ХУП ст. православна Україна наполегливо намагається встановити відносинизі східними патріархами Константинопольским, Антихійським, Олександрійським,Єрусалимським, де теж домінував грецький етнічний і культурний елемент. Грецька мовабула обов'язковою в усіх навчальних закладах релігійного спрямування в Україні того часу.Та й грецьких викладачів там було чимало. В релігійно-культурному житті Львова і Острогапомітний слід залишили греки архієпископ АрсЙній, Кирило Лукарис.

Майже всі діячі української науки і культури вказаної доби були добрими знавцямигрецької мови і мали міцні зв'язки з Грецією, насамперед із Святим Афоном. Багатогрецьких професорів та спудеїв було в Києво-Могилянській академії, численних колегіях,духовних семінаріях тощо.

Князь Костянтин Острозький мав греків-радників: Діонісія Полеолога і Мосхопула.Грек Астаматій був послом гетьмана Петра Дорошенка в Царгороді. Чимало українськихстаршинсько-шляхетських родин було грецького походження: Томари, Капністи,Тернавіоти, Левицькі, Янжули, Константиновичі, Христофоровичі, Мануйловичі, Урсали,Мотоніси, Комбурлеї, Мазапети, Мазараки та ін.

На Січі, як віками в Україні - Русі, сповідували «греко-східне» християнство. Грекитраплялись у козацтві (одному з них судилося стати предком Михайла Драгоманова, ОлениПчілки та Лесі Українки). З 1709 р., під оттоманською адміністрацією, архімандритомнизовиків був грек.

Подальша історія формування грецької діаспори на території України пов'язана зновим великим періодом грецької колонізації півдня України з сер. XVIII ст. Еміграціянаприкінці XVIII ст. мала політичний характер. Основну масу складали солдати і офіцери 8добровольчих батальйонів, які брали участь у війні 1768-1774 рр. проти Туреччини на боціРосійської Імперії.

Разом з ними , після закінчення війни за умовами Кучук-Кайнарджійського мирногодоговору, емігрувало також багато мешканців Архіпелагу (кілька тисяч чол.).

У 1779-1783 рр. був створений Грецький полк, згодом він дістав назву Балаклавськийбатальйон. Також в ці часи були утворені Таганрозька і Херсонська грецькі громади.

Таким чином, наприкінці XVIII ст. уряд Російської імперії переселив тисячі греків ізволодінь Туреччини на терени України.

Однією із складних сторінок в історії кримських греків була депортація з Криму,організована російською владою в період з 1774 до 1783 року, під наглядом О. Суворова.

У 1775 р. Кримське ханство потрапило під владу Османської імперії, Християнськенаселення Криму опинилося під жорстким гнітом Туреччини.

Греків, що жили в Тавріді протягом понад 20 століть пересилили з рідної землі врайони північного Приазов'я. В Петербурзі вважали, що депортація кримських християн,переважно ремісників та купців, знищить економіку Кримського ханату, та полегшитьприєднання Криму до Росії. Разом переселялися також вірмени, грузини, волохи.

Так, у 1779 р. було засновано місто Маріуполь, а також 23 грецьких поселення.Греки в Приазов'ї складали 2 групи: греки-елліни (самоназва - румеї) - новогрецький

діалект і греки-татари - тюркська мовна група.На всьому півдні України грецька колонія Одеси з часом досягла найбільшого успіху.

Вона складала значний відсоток купецького стану Одеси, яка на поч. XIX ст. стає одним ізнайважливіших пунктів міжконтинентальної грецької торговельної мережі.

У кінці XVIII ст. у Греції та грецьких колоніях у Європі створювалися грецькіпатріотичні товариства, гетерії. Найбільше товариство „Філію етерія", засноване в Одесі у1814 році, очолювали брати Іпсіланті.

У Греції 25 березня 1821 року почалась грецька визвольна боротьба проти турецькогоярма під гаслом «Воля або смерть».

На початку XIX століття, після чергового повстання греків на островах Егейськогоархіпелагу та жорсткої розправи після придушення виступу, тисячі греків переїхали дотодішньої Російської імперії, насамперед у Крим, котрий був приєднаний до Російськоїімперії у 1783 р. Серед них були грецькі аристократи - Кантакузени, Іпсіланті, що отрималивеличезні маєтки на українських землях.

Значним центром українських греків був Ніжин, де грецькі купці ініціювали щорічніярмарки, що спричинилися до розквіту цього міста.

Чимало греків було в Переяславі і Києві, де з XVIII століття до 1917р. існував грецькийКатерининський монастир.

У наші дні виповнюється 225 років з того часу, як греки переселилися в Приазов'я.У 20-ті, 30-ті роки XX століття у Приазов'ї серед греків розпочався процес

національного відродження, виникли 3 грецькі національні райони і ЗО сільрад, з'явилисялітератори, що писали грецькою.

У другій половині 30-х років XX ст. почалися репресії, національні районизліквідували, школи закрили, письменників розстріляли. Грецьке відродження в Україні тежстало розстріляним відродженням.

Кримських греків, як і кримських татар, теж депортували в 1944-му році, але навідміну від татар, яких звинувачували в зраді СРСР, греків ні в чому не звинувачували.Депортували мовчки і без пояснень, головним чином до Узбекистану, де дозволили видаватигазету грецькою мовою, що не без чорного гумору була названа "Неос дромос" - "Новийшлях".

Найбільш відомі греки України: Микола Аркас - засновник "Просвіти" в Миколаєві,автор опери "Катерина" і книги "Історія України-Русі", його предки народились поблизуОлімпу. Архип Куїнджі - (1841-1910), художник, автор славнозвісної картини „Місячна нічна Дніпрі", а також „Чумацький шлях", „Березовий гай" та багатьох інших. Народився вМаріуполі.Брати Зосими (Ніжин), меценати. Іван Карабиць - композитор Академіки ГеннадійМацука, Віктор Берехта, Сергій Андранатті, члени-кореспонденти Дмитро Зербіно, АнатолійМазаракі.

Майже у кожному історичному чи краєзнавчому музеї України є пам'ятки з давніхгрецьких колоній на теренах сучасної України. Пам'яткою просто неба є руїни міста

Херсонес поблизу сучасного Севастополя у Криму. У Києві на Подолі сьогодні є діючагрецька церква.

За переписом 2001 року в Україні є майже 92 тисячі осіб, які визнали себе греками.Греки найбільш зрусифікована національна меншина України, російську визнали рідноюмовою 88,5% представників цього народу, 4,8% визнали рідною українську і лише 6,4% -грецьку мову. Найбільша грецька громада в сучасній Україні зафіксована в Донецькійобласті: 77,5 тисяч осіб. Це левова частка всіх українських греків,

Естонці

Самоназва - еестласед.В Україні естонські поселення зосереджені в основному в степовій частині Криму. Це такі

села як Першотравневе, Краснодарка, Гвардійське, Самсоново, Охотниково, Берегове.Перші естонці оселилися в Криму у 1861 р. Це були учасники сектантського руху,

очолюваного ярвамаським селянином Ю. Лейнбергом ("пророком Малтсветом"). Масовепереселення йшло до 1879 р. У Крим їхали в основному безземельні селяни, томуулаштовувалися на вільних землях. Так утворювалися великі естонські села Замрук, Учкую-Тархан, Джурчи, Кончи-Шавва, Сирт-Каракчора, Боз-Гоз, Джага-Кущи. До кінця XIX століттяестонські переселенці матеріально зміцніли.

У 1917 р. було створено 7 естонських громад. У період громадянської війни суспільнадіяльність була припинена. Пізніше почалися репресії, депортації, висилки. Було ліквідованобагаті естонські села.

Кримські естонці тривалий час зберігали рідну мову в естонському середовищі. У великихестонських селах були школи, у яких навчання проходило естонською мовою. І лише післяглобальної колективізації в 30-і р. XX ст. естонські школи були закриті й естонці стали забуватирідну мову.

Стосовно релігії естонці традиційно були християнами лютеранами і відвідувалилютеранські кірхи разом з німцями. Але з приходом радянської влади в села кримських естонців ізнищенням храмів цю традицію було втрачено.

У сьогоденни унікальним зібранням предметів, що характеризують господарськудіяльність, матеріальну і духовну культуру кримських естонців, володіє Кримськийетнографічний Музей (філія Кримського республіканського краєзнавчого Музею), з якимведеться тісне співробітництво щодо організації естонських свят, конференцій. Пріоритетниминапрямками роботи співробітників є збиральна, виставочна і науково-дослідна. У фондахетнографічного Музею зберігаються більше 4000 експонатів. Естонська колекція налічує близько400 предметів. Частина з них експонується в експозиційному комплексі "Естонці" настаціонарній виставці "Мозаїка культур Криму".

2003 року в Києві відбулося презентація спільного поштового випуску марок "Україна -Естонія", присвяченого темі «Шлях з варягів у греки». До презентації була приурочена виставкаукраїнських та естонських марок, випущених протягом 1992-2003 рр.

На даний час для усіх естонців України стало традиційним відмічають Дні естонськоїкультури, які проводяться в Криму. На свята приїжджають гості з різних районів України, атакож з Естонії, Латвії, Литви, Швеції, Канади.

Також традиційно для кримських естонців святкування Іаапі Раеу (Яанов день) — одногоз найулюбленіших свят (24 червня).

Євреї

Самоназва на івриті - йєгудим.Єврейська спільнота України належить до найстарших і найбільш багатих у культурному

сенсі єврейських громад світу. Впродовж тисячолітньої історії саме звідси виходили істотніімпульси для розвитку єврейської релігії і культури. Скажімо, історія хасидизму чи сіонізмунемислима без вкладу українських євреїв.

Уже Агрипа І, цар з династії Іродіадів, що відновив державність Юдеї, на початку 40-хроків н. е. у своєму листі до Гая Калігули згадує про єврейські колонії на терені Таврії, сучасноїУкраїни.

Ще у 860 році на цій же землі автор слов'янської абетки візантійський монах Кирилочитав документи, написані єврейськими буквами на мові, граматична основа якої була моварусичів. Згодом чисельність євреїв збільшилася за рахунок переселенців з Візантії та Хазарії. Напочатку X століття в Русі були розселені кілька слов'яномовних єврейських груп, в основному вКиєві, що жили етнорелігійними громадами - кенаанимами.

У Галичині євреї вперше згадуються 1030 року. З 2-ї пол. XIV ст. вони перебували підопікою польських королів і магнатства. Дуже значним було єврейське населення Галичини таБуковини у складі Австро-Угорської імперії.

Масове переселення ашкеназі (європейських євреїв) в Україну відбулося через Польщу зЗахідної Європи, зокрема Німеччини, де на основі івриту та німецької склалася їх друга мова -ідиш. Після укладення Люблінської унії 1569 р., коли Польща захопила Західну таПравобережну Україну, процес переселення тривав майже 4 століття, з XV по XVIII і мав кількаетапів.

Згодом, після поділів Речі Посполитої, зайнявши більшість України та Білорусі, Російськаімперія дозволила їм проживати лише на цих землях, у т. зв. „смузі осілості". У 1804 роціцарський уряд розширив права єврейства, скасувавши, зокрема, закон Польського сейму 1778року, який забороняв євреям займатися торгівлею та ремісництвом. Відтоді вони дістали такуможливість і були зараховані до станів купців, міщан а згодом і землевласників.

Наслідком такого законодавства стало утворення великих єврейських громад у містах, апотім -- землеробських колоній, які будувалися на основі традиційної громади - кигили таусталених принципів громадського самоуправління - кагалу. У великих містах існуваливідокремлені єврейські квартали - гетто. У XIX столітті в Україні сформувалося територіякомпактних єврейських поселень Російської імперії.

Релігією євреїв є юдаїзм. На території сучасної України юдаїзм з'явився у IX ст., колийого прийняли тюрки-хазари. Тоді ж сюди прибули і караїми, релігія яких є різновидом юдаїзму.

Значно поширений в Україні хасидизм - релігійний рух, що виник на її землях. Заснувавйого рабин Ісраель бен Елізер (бл. 1700-1760) з Галичини, знаний як Баал-Шем-Тов („власникдоброго імені"), скорочено - Бешт. Святе для хасидів місце - поховання засновника хасидизмуцадика Баал Шем Тов на старовинному єврейському кладовищі містечка Меджибіж. До місцяпоховання цадика щорічно в час свята Шавуот (свята дарування Творцем Тори єврейськомународу на горі Синай) з'їжджаються хасиди з усього світу, щоб помолитися. Іншим засновникомхасидизму був рабин Нахман з Брацлава (1772-1810), внук Бешта. У наші дні в м. Умані наЧеркащині споруджується грандіозний меморіал Рабі Нахмана зі синагогою на 5 тисяч осіб, якамає стати найбільшою у світі.

Хасидизм навчає, яким чином кожен єврей може служити Всевишньому. Одна з базовихтез: прості звичайні євреї, через непорочність у Служінні, вивчення Внутрішньої Тори та зв'язокз праведниками можуть досягти правдивої близькості з Творцем. Саме слово хасид означає„благочестивий". Хасидський рух має чимало відгалужень, засновники багатьох з них такожпроживали чи походять з України, наприклад, засновником Сквирського напряму був рабинНахум з Чорнобиля, Вижницького - рабин з Косова. Одним з відгалужень хасидизму є Хабад-Любавич - філософія, рух та організація водночас. ХаБаД - це абревіатура назв трьох першихсфірот (структур): Хохма (мудрість), Біна (розуміння), Даат (знання), що дала назву заснованомураббі Шнеуром-Залманом з Ляд (1745-1812) напрямку в хасидизмі, де уявлення про ці сфіротпосідають особливе місце. Друга частина назви походить від поліського містечка, де протягомстоліття перебував центр цього руху.

Щодо україно-єврейського співжиття: Історичні долі українців та євреїв склалися так, щоці два народи жили, протягом щонайменше тисячі років, поряд на одній землі. Внаслідок цьогоісторія та культура українського єврейства стала інтегральною частиною історії та культуриУкраїни.

Царська, а потім радянська влада при всякій нагоді намагалася створити, а відтакзагострити конфлікт між двома народами. Утім коли російська цариця Катерина І на початку

10

XVIII століття заборонила євреям проживати в Україні, то гетьман Данило Апостол від «іменівійська запорізького обох берегів Дніпра» вступився за них. Відомий колективний лист групиінтелігентів - протест проти антисемітських виступів журналу "Иллюстрация" та додаток - лист-протест проти антисемітизму, підписаний М.Костомаровим (автор листа), П.Кулішем,М.Номисом, Марком Вовчком, Т.Шевченком ("Русский вестник", XI. 1858).

1917 року лідерам Центральної Ради вдавалося переборювати антисемітські настроїпредставників революційне настроєних малоосвічених мас і проводити лінію на співробітництвоз усіма народами, що живуть у спільному домі — Україні. Центральна Рада проголосила — впершев історії! - єврейську національно-культурну автономію, а до складу уряду України входилиміністри-євреї - С. Гольдельман, А. Марголіс, Пінхус Красний, Черіковер. Ці факти, як і публічнівиступи С.Петлюри дореволюційної доби та періоду його головування в Директорії, спрямованіпроти антисемітизму, в тому числі виступи в армії УНР, добре відомі. Більшість єврейськихполітичних партій підтримали українську державність у 1918 році.

У перші роки радянської влади в Україні діяли сотні єврейських шкіл, синагог, єшив,ремісничих училищ, видавалися єврейські газети, книги, журнали. Тільки в Одесі були дваєврейські інститути. Діяли єврейські колгоспи, кабінети єврейської культури. У 1920-х роках вУкраїні мешкало близько 2 млн. євреїв, напередодні Другої світової війни - до 3 млн. Значначастина українських євреїв загинула в часи нацистської окупації (Голокост).

В Україні склався особливий діалект мови ідиш. Є всесвітньо відома культура євреївУкраїни. У світі є тільки дві країни, де президентами та прем'єр-міністрами були уродженціукраїнської землі: Україна та Ізраїль. Гімни двох країн в світі написали уродженці українськоїземлі: України та Ізраїлю. Обидва - ще до створення держав.

Під час другої світової війни загинуло більш ніж 50 мільйонів чоловік. За національнуприналежність вбивали лише євреїв (а також циган). Винищування євреїв випливало з ідеологіїрасового антисемітизму. У роки Катастрофи загинуло близько шести мільйонів євреїв, з нихбільш ніж однин мільйон дітей.

Знищення євреїв було закодовано німецькою бюрократією як "остаточне рішенняєврейського питання". Європейське єврейство гинуло в гетто, концентраційних таборах, під час"маршів смерті" і в результаті масових розстрілів.

Символом злочинів нацизму для євреїв Східної Європи став Бабин Яр у Києві, де булознищено понад 100 тисяч чоловік різних національностей, з яких більше половини булипредставниками єврейської нації... Саме тому серед "праведників світу", які в час лиха подалируку допомоги євреям, так багато українців. На Алеї праведників світу в Єрусалимі чимало дереввисаджено на честь українців, які ризикуючи життям своїм і своїх рідних, рятували віднацистського геноциду євреїв — сусідів, друзів і зовсім незнайомих біженців, їхніх дітей.

На сьогодення євреї складають менше 1% населення України - близько 480 тисяч чоловік,- але їхня культурна вага дуже значна. За останні кілька років єврейський рух в Україні ставвпливовою суспільною силою. У майже 100 містах України створено близько 300 єврейськихорганізацій та громад, діє понад 70 синагог. З'явилися культурні та просвітницькі центри, клуби,недільні та загальноосвітні школи, дитячі табори тощо

Караїми

Самоназва - карай, в множині «карайлар» від арамейсько-староєврейського «Той, хто знаєПисьмо, «Той, хто пояснює Письмо», тобто «Той, хто вірить у Старий заповіт Библії (Тору)»,Бібліст).

Сьогодні невелика тюркська народність, представники якої живуть у Криму, містахОдещини, Миколаївщини, Західної України.

Караїмство як єресь щодо ортодоксального юдаїзму (талмудизму, раббанизму) виникло у8 ст. в Месопотамії. Довкола цієї течії об єдналися групи євреїв, що дотримувалися виключноСтарого Заповіту Біблії (Тори), відкидаючи пізніші правила, зокрема Талмуд.

Після спадку Хозарського каганату (кінець X ст.) конфесійні громади караїмів, тюркськіта частково іранські (буртаси) за етносом і тюркською мовою , з староєврейською богослужбою

11

зберігалися в степах Приазовья (ХІІ-ХІП ст.) та в Криму (з IX ст. досі), з XIII ст. - у ЗахідноїУкраїні, потім - південь України.

Тепер основний духовний центр - за межами України, в Литве (Тракай), куди караїмів вякості охоронних загонів вивіз у к. XIV ст. Великий Литовський князь Вітовт.

З поч. XIX ст. вони розселилися у Центральної і Північної Україні та Слобожанщині,зокрема у Києві, де досі є Будова Караїмської Кенасси.

На початок XX ст. караїмство як релігія поширилося в окремих кубанських станицяхсеред українців.

При міграціях караїмів велику роль відігравали ідеї етноконфесійної консолідації.

Кримчаки

Самоназва - кримчах.Невелика народність, розселена переважно в Криму (Сімферополь, Євпаторія). Є

автохтони України.Етногенез не ясний. Імовірно, первісне ядро - хозари, які прийняли юдаїзм, до них пізніше

приєдналися інші елементи: єврейські (нащадки генуезців) і татарські.Основний центр у Карасубазарі (нині Білозерськ).Основну масу кримчаків фізично винищили 1942 р. під час німецької окупації Криму.Зараз чисельність близько 1 тис. чол.

,'

Кримські татари

Самоназва - крим татарлар.Протягом ХІП-ХУ століть відбувався процес формування кримськотатарського етносу.

Етимологія слів "татари» та "кримські татари" має однакові корені, але, проте, це різні народи.Свою лепту в створення кримськотатарського етносу внесли не тільки тюркоязичні

народи (західні і східні кипчаки, тати та інші тюркські племена), але і нащадки готів, візантійців,аланів, які жили в лісових та гірських районах, а також на південному березі Криму. Кримськітатари - нащадки монголо-татар, греків, генуезців, ногайці, турків, українців, поляків та ін.народностей, що проживали у Криму; це відбилося на їх антропологічних рисах. Етнонімкримські татари з'являється після 1475 року (захоплення турками південного узбережжя Криму).

Етнічна історія кримських татар поділяється на кілька періодів:1. монголо-татарський та золотоординський (близько 1261 р. утворено окремий КримськийЮрт зі столицею в Солгаті, тобто Киримі, тепер Старий Крим);2. У 1443 році після тривалої боротьби із суперниками Хаджи-Гирей заснував Кримськеханство, територія якого містила в собі Крим (столиця - Бахчисарай), причорноморські степи іТаманський півострів. Утім, самостійністю новостворена держава насолоджувалася недовго -через тридцять років (1478 року) Османська імперія, що динамічно розширювалася, зробилаКримське ханство своїм васалом. У 1772 - 83 роках Кримське ханство було залежним від Росії.3. З 1783 року - у складі Російської імперії (згодом - СРСР).

Ханство користувалося досить великою незалежністю і до початку XVIII в. було сильниму військовому відношенні формуванням, здатним виставити до 100 тис. воїнів. Однак, на початокXVIII століття Кримське ханство ввійшло у період серйозної державної кризи.

На фоні Російської імперії, яка підноситься, економіка і соціальна структура Кримськогоханства були усе більш неконкурентоспроможними. Зрештою, у 1771 р. Росія захопила ханство, ав 1783 остаточно приєднала його до імперії.

Захоплення півострова спричинило за собою масову міграцію кримського населення. Таку 1778 р. уряд Катерини II переселяє більш 31 тис. кримських християн - греків, вірменів та ін. вАзовську губернію.

Після цього татари масово починають переселятися в Туреччину. За різними оцінкаминаприкінці XVIII ст. із Криму виїхало від 80 тисяч до 300 тисяч чоловік. Перепис населення

12

Криму в 1795 р. показав, що на півострові проживає 157 із зайвим тисяч чоловік, з яких 126 тисячскладали кримські татари.

Не втручаючись в релігійну політику, Петербург активно інкорпорував кримськотатарськуверхівку в соціальну структуру Російської імперії. Відомо, що російськими дворянами сталипредки таких відомих пізніше людей як Гаврила Державіна (нащадок роду Нарбекових), ЛеваТолстого (рід Ідрісових), Федора Достоєвського (нащадок Челебея), Олександра Купріна (рідТуган-Барановських), Анни Ахматової (рід Чагодая)...

Колонізаційна політика Росії в Тавриді дала свої плоди, і привела до поступової зміниетнічного складу Північного Причорномор'я. До середини XIX в. населення півострова вирослодо 315 тисяч чоловік. Проте, Кримська війна 1853-1856 років викликала нову хвилю переселеннятатар до Туреччини. За статистикою, до кінця 1863 року з півострова виїхало майже 200 тисяччоловік.

Однак, прокладка залізниці до Севастополя та економічний підйом, що розпочався в кінціXIX століття у Росії, сприяли припливу в губернію нових жителів. Це привело до того, щодемографічна картина півострова на початку XX століття змінилася кардинально і числокримських татар у Таврійській губернії на той момент не перевищувало 188 тисяч.

Культурне відродження почалося у 2-ой пол. XIX ст. - формування художньої літератури,журналістики, на ідейний зміст якої мав вплив молодотатарський рух (1880 - 1905). На цейперіод припадає консолідація сучасної кримськотатарської нації. Помітний вплив починаютьздобувати ідеї кримськотатарського сепаратизму (1909 - 1917).

25 березня 1917 р. було створено Курултай, що висунув Мусульманський виконком(уряд). У період після утворення Кримської автономної радянської республіки у складіРосійської Федерації хвилі національного відродження («татаризація») змінювалися терором тарепресіями.

У період «татаризації» було організовано 6 татарських районів та 144 татарські сільради,1936 р. діяло 386 національних шкіл.

У 1944 році радянською владою було звинувачено увесь татарський народ у зраді тадепортовано за межі Батьківщини.

Після звільнення Криму від німецьких військ, Сталін прийняв рішення про депортацію всіхкримських татар, яких звинуватили нібито в підсобництві фашистам.

За його наказом 18 травня 1944 депортація почалася.На проведення цієї операції потрібно було всього 60 годин. За цей час із Криму в 71 ешелоні

було вивезено 187859 чоловік. Крім того, близько п'яти тисяч кримських татар було направлено врозпорядження тресту "Московвугілля" для роботи на шахтах і торф'яних розробках.

У результаті переселення загинуло близько 46 відсотків кримськотатарського народу. Близько70% переселенців направлялися на спеціальні поселення в Узбецьку СРСР, інші - у МарійськуАРСР, Горьківську, Свердловську, Костромську області РСФСР. Основну масу депортованихгромадян складали старі, жінки та діти. По фронтах були видані спеціальні накази про звільненняз армії кримських татар, які також направлялися на спеціальні поселення. З урахуваннямколишніх військовослужбовців загальне число депортованих кримських татар перевищило 200тисяч чоловік.

Усього за роки війни з Криму було депортовано більш 300 тис. жителів (німці, вірмени, греки,болгари і т.д.).

Також ще під час війни сюди ешелонами завезли тисячі сімей з Росії та України, але деякіз них все ж повтікали назад. У результаті депортації, Кримська АРСР була ліквідована іперетворена в одну з областей РСФСР; відбулося перейменування більшості населених пунктів іадміністративних одиниць; клеймо "зрадників" поширилося на народ, формулювання "на вічнепоселення" не подавало надії на повернення.

Родинні реліквії, книги, мистецькі витвори, скарби, цінності з мечетей „розтанули". Питанняповернення втраченої спадщини не з легких: немає ні каталогів, ні описів культурних набутківнароду на час депортації.

Московське керівництво вважало, що виселення кримських татар у Середню Азію булорозраховано і на поступову їхню асиміляцію серед місцевого населення схожого мовою, релігією

13

та культурою. Однак ці надії не виправдалися - кримські татари зберегли свій соціальний уклад ікультуру.

У вересні 1967 року в Ленінабаді відбувся нелегальний з'їзд активістівкримськотатарського руху. Його лідери навели контакти з ліберальною інтелігенцією -прибічниками правозахисного руху (в чому значну роль відіграв Петро Григоренко), через неїзверталися й до світового співтовариства. В результаті з'явився Указ Президії Верховної РадиСРСР (1967 р.), що в цілому реабілітував кримськотатарський народ, хоча і замовчував йогоправо на повернення.

1991 року II Курултай проголосив національний суверенітет Криму і заснував постійнепредставництво - Меджліс з районними відділеннями.

Українська держава прагне забезпечити заходи з повернення та облаштування кримськихтатар на їхній історичній Батьківщині. Для того, щоб оптимізувати ці заходи, народні депутатиМустафа Джемілєв, Роман Безсмертний, Рефат Чубаров та Віктор Терен-Таран внесли допарламенту України законопроект про статус кримськотатарського народу.

Сучасні кримські татари - переважно міське населення, рідною мовою володіє старшепокоління. Є театр, галерея, фонд культури, ЗМІ.

Надзвичайно цікавими є міжкультурні стосунки українців і кримських татар. Так,етномузикологи Філарет Колесса та Микола Лисенко відзначали спорідненість мелодики пісеньта інструментальної музичної культури двох народів. Художник Микола Самокиш, якийтривалий час жив у Криму, вказував на спільні мотиви у орнаментиці вишивок, творенихтатарками і українками.

Литовці

Самоназва - лєтувяй.Литовці належать до біломорсько-балтійської раси. В основі етногенезу литовців —

процеси розвитку древніх балтійських (летто-литовських) племен, аукштайтів ("литва"давньоруських літописів) і жемайтів (літописна "жмудь"), а також ятвяги, частина земгалів,куршів і селів. Жемайти і аукштайти ще й досі зберігаються як етнографічні групи литовців, щосуттєво відрізняються мовою і культурою.

Предки литовців — айсти (Балти) проживали на узбережжі Балтійського моря вже в IIтисячолітті до нашої ери. Уперше про них згадує римський історик Тацит в праці „Німеччина".Територія, на якій жили Балти, простиралася від Вісли до Даугави і від Балтійського моря доДніпра. З часом Балти розділилися на різні племена, серед яких були курши, жемайти,аукштайти, литовці, йотвинги (ятвяги), прусси, сели, скалви, латгали, земгали. Основоюформування литовської нації були племена аукштайтів і жемайтів, а також частково — куршів,земгалів і селів.

Перше згадування про Литву зустрічаємо в Кведлінбургських анналах під 1009 роком (14лютого), в повідомленні про трагічну загибель від рук язичників архієпископа Боніфація, якийбув направлений польським королем Болеславом Хоробрим проповідувати християнство вземлях йотвингів. Ці землі були об'єктом суперечки між Болеславом і Київським княземВолодимиром, що вже в 983 р. змусив йотвингів визнати свою владу над ними.

У житті українського народу Литва, яка у XIII ст. з розрізнених племен об єдналася в однудержаву, відіграла вирішальну роль з поч. XIV ст. і до сер. XVI ст. Першим з литовських князівприєднав до своєї держави українські землі, зокрема Волинь, був Гедимінас. Він же одруживсвого сина Любарта з волинською княгинею.

Замок Любарта нині є окрасою міста Луцька.Литовське завоювання несло звільнення українським землям від татарської залежності.

Литовське князівство вже за часів Гедиміна стало державою литовсько-руською, в якій "руський"елемент займав політичне рівнорядне становище.

Українська і білоруська мови того періоду мали де-факто офіційний статус у Литві.Власна литовська писемність виникла лише в ХУІ ст. З часів білорусько-українськогокультурного домінування у великому князівстві Литовському зберігся значний державний архівдокументів, написаних мовами цих двох слов'янських народів.

14

Литовське князівство успадкувало чимало елементів культури і державностістародавнього Києва, що дало підстави російському історикові Георгію Вернадськомустверджувати, що рецепцію давньокиївської культурної і правничої спадщини радше вартошукати в Литовській Русі, ніж у Московській.

За даними перепису 2001 року, в Україні визнали себе литовцями 7207 осіб. З них назвалисвоєю рідною мовою литовську - 1932 особи, українську - 1029 осіб, російську -4182 особи.Компактних поселень литовців на українській території немає. Українці литовського походженняпереважають на сході та півдні республіки, зокрема в Луганській та Донецькій обл. Для цихрегіонів характено і найбільше число литовців-городян, у північних та західних областяхпереважають литовці - сільські жителі.

В Київському римо-католицькому костьолі св. Олександра щотижневе відправляєтьсяслужба литовською мовою.

Молдовани

Самоназва - молдовень.Найдавніші зв'язки слов'ян з романізованим населенням карпато-дунайських земель

сягають V - VII ст.На цій основі сформувалася етнічна спільність волохів - найближчих етногенетичних

предків молдован, територія розселення яких у X - XIII ст. неодноразово входила до складуслов'янських державних об'єднань: Давньоруської держави, Галицько-Волинського князівства.

Волохи - більш давній етнонім, що тривалий час зберігався поряд з самоназвоюмолдовани.

З виникненням у 1359 році Молдавського князівства до його складу увійшли територіїспільного проживання слов'ян і східнороманських народів. Молдовани разом з українцямипротистояли польським і татарським нападам. Значний відсоток становили вони середзапорозького козацтва.

З XVI ст. молдавські кріпаки, тікаючи від поміщиків та турецьких завойовників, підвладою яких перебувала Бессарабія, цілими родинами переселялися в Україну - „козацькийкрай": на Лівобережжя, Поділля, південні частини Брацлавського і Київського воєводств.Траплявся також і зворотній міграційний потік українців „на Волощину" - наприклад, післяневдалих повстань початку XVIII ст.

Після ліквідації Запорозької січі (1775) російський уряд активно заселяв її територіїпереселенцями з інших країн. Поширеними були військові поселення, для яких запрошували імолдаван. Вони заснували ряд таких селищ (рот) у межиріччі Дніпра і Синюхи, а також уСлов'яносербському і Бахмутському повітах. Згодом на території Нової Сербії було утвореноМолдавський гусарський полк.

У XIX ст. молдовани за чисельністю посідали друге після українців місце в деяких повітах(Єлисаветградська, Херсонська губернії).

У XIX ст., під впливом новоутвореної Румунської держави частина населенняколишнього Молдавського князівства поступово почали вважати себе румунами, тоді якмолдовани, що не увійшли до Румунії (більша частина Бессарабії) зберегли свою етнічнуідентичність.

Корінне населення східної Молдови власне й вважається етнічними молдаванами. За часівРадянського Союзу можна було почути про існування молдавської мови, але її відрізняла відрумунської хіба що абетка, кирилична на відміну від латинської, що була офіційно затверджена вРумунії.

Нині в державі Молдова, над усе серед інтелігенції є різні думки щодо ступеняспорідненості румунів та молдован, їхньої мови та культури.

Власне, своєрідність молдован пояснюється їх майже 200-літнім розвитком у відриві відРумунії під потужним російським і українським впливом. Частина молдовської інтелігенціївважає себе румунами, а мову свого народу - румунською, частина - зберігає вірність ідеаламокремої молдовської держави, мови і культури.

15

Отже, поділ на румунів та молдован має не стільки етнічні, скільки історичні та політичніпідстави.

За переписом населення 2001 року в Україні молдованами визнали себе понад 258 тисячосіб. Це третя кількісно національна меншина України після росіян і білорусів. 70% молдованУкраїни визнали рідною мовою молдавську. Найбільші групи молдован зареєстровані в Одеській,Чернівецькій, Миколаївській, Кіровоградській областях.

Німці

Самоназва - дойче.Велика частина культурної спадщини готів (давньогерманські племена) зберігається на

території України.Перші згадки про німців в Україні датуються кінцем X ст. у цей час у Київській Русі

з'являються європейські купці, мандрівники, члени посольських делегацій. Невеликі групинімців з Майнца, Відня, Любека засновують торговельні колонії в Києві, Володимирі-Волинському, Луцьку.

Новий, вже масовий переїзд німців в Україну розпочався у 2-й пол. XVIII ст., колиросійська імператриця Єлизавета Петрівна 2 травня 1759 р. дала згоду на "німецькуколонізацію". Катерина II 4 грудня 1762 р. видала маніфест, в якому запрошувала сільськенаселення європейських кра'їн переселятися до Російської імперії:

Перші шість німецьких поселень в Україні були засновані у 1763 1774 роках уБорзненському повіті на Чернігівщині.

Серед німецьких переселенців значний відсоток становили сектанти (меноніти,сепаратисти та ін.), які зазнавали у своїх країнах переслідувань за релігійні переконання.

Внаслідок пільгових умов, які були надані царським урядом для західнонімецькихколоністів, кількість їхніх поселень швидко зростала. Тільки у Мелітопольському повітіупродовж 1804 - 1858 років німці заснували 87 колоній. У цілому в Новоросії на 1858 рікналічувалося 138,8 тисяч німців.

У Галичині, на Буковині та Закарпатті перші німецькі поселення з'явилися у 1750-х роках,їх кількість інтенсивно зростала після загарбання західноукраїнських земель Австро-Угорщиною.Були німецькі поселення на Волині - „волинські німці".

Німецькі колоністи створили на українських землях високорозвинуті господарства.«Королі вівчарства» поміщики Фальц-Фейни у 1874 р. заклали зоологічний парк, а у 1887

р. - всесвітньо відомий ботанічний парк Асканія-Нова.Після революції була організована Німецька республіка. Столиця - місто Енгельс біля

Саратова на річці Волзі. Була змога навчатися німецькою мовою, видавалися газети. До 1938року діяв Одеський німецький педагогічний інститут, 628 школи, 12 технікумів.

Німецьких селян „розкуркулювали" так само, як і всіх інших в Україні. Багатопредставників німецької інтелігенції було репресовано

Наприкінці 1920-х років на території України налічувалося 616,9 тисяч німців.Масові репресії 30-х рр. трагічно відбилися на долі німецького населення України:1937 р. за рішенням влади з Одеській обл. було виселено родини «антирадянського

фашистського активу».1939р. німці Західній України відправлені у східні райони СРСР, переважно до Сибіру.Більшість німців України з серпня 1941 до поч. 1942 р. року були переселені у східні

райони СРСР.Німецьке населення західноукраїнських земель під час II світової війни виїхало до

Німеччини.Зараз в Україні мешкає близько 40 тис. Німців.Київ, жовтень 2001 року. Історична виставка: "Німці в Північній Україні - на Волині та в

Києві".Одеса, жовтень 2003 року. Міжнародна наукова конференція "Історія німців

Причорномор'я та німецько-українські культурні зв'язки", присвячена 200-річчю поселенняперших німецьких переселенців на територію Одеської області.

16

Виходять німецькі газети, зокрема в Сімферополі.

Поляки

Самоназва - поляци.Деякі дослідники ранній етногенез поляків пов'язують з племенами лужицької культури і

поморської культури. Складання польської народності відбувалося в період формуванняПольської держави (10 - 11 ст.). її етнічну основу становили поляни, слензани, вісляни,мазовшани, поморяни та інші племена.

Поляки з явилися на території сучасної України ще у XI ст. Як свідчить літопис,Київський князь Ярослав Мудрий розселяв полонених ляхів у 1030 р. вздовж річки Рось.

Розселення поляків в Україні було пов'язане, перш за все, з Правобережжям і СхідноюГаличиною. Саме тут у межах українського етнічного масиву сформувалися найбільш чисельніпольські етнорелігійні громади. Хвиля польської колонізації починається у XVI ст. іззавоюванням поляками Галицько-Волинського князівства. З середини XVI ст., з посиленнямпоміщицького гноблення, в Україну переселялися селян зі східних воєводств Польщі •Люблінського, Жешувського, Краківського. Масове переселення в Україну було викликанепевними свободами, що тут були.

У XVII - XVIII ст., після Люблінської унії збільшилося число переселенців з центральнихрайонів Польщі, Мазовії і частково Мазурського Поозер'я. Поляки брали участь і у воєнно-землеробській колонізації Півдня, заснувавши тут ряд поселень.

Колонізація продовжувалася і в XIX ст. (т.зв. селища варшавських пересельців у Буджаку)і у першій половині XX ст., особливо у період польської окупації західноукраїнських земель(1918-1939).

Поляки в Україні не були однорідними у соціально-етнічному плані. Частину їх становилитак звані мазури - у минулому бідні селяни, іншу частину складала шляхта - нащадки дрібноїпольської шляхти, яку переселили, щоб відбувати військову службу і охороняти польськікордони. Наприкінці XVIII ст. на Правобережній Україні поляки становили більшість правлячоїпоміщицько-магнітської верхівки, католицького духівництва, службовців.

Польські магнати в Україні дали Польщі двох королів - (Михайла Вишневецького та ЯнаСобеського) та кілька видатних полководців та політиків.

Упродовж кількасотрічної історії в україно-польських стосунках були і гарні сторінки, ітрагічні. Відчутної поразки польська громада в Україні зазнала під час Хмельниччини,насамперед на теренах Гетьманщини. Тривалий українсько-польський конфлікт був насампередсоціальним і конфесійним, меншою мірою етнічним.

Втрата Польщею своєї державності і незалежності внаслідок трьох поділів РечіПосполитої (1772, 1793, 1795) поставила країну у залежність від Російської імперії. Частиназемель України і Польщі відійшла до Австрії та Прусії.

Однак польська колонізація українських земель продовжувалася і в XIX ст. (т.зв. селищаваршавських пересельців у Буджаку), і у першій половині XX ст., особливо у період польськоїокупації західноукраїнських земель (1918-1939).

Відчутного удару зазнало польське населення Правобережжя після поразки польськогонаціонально-визвольного повстання 1830-1831 років. Царський уряд конфіскував маєткипольських поміщиків - активних учасників повстанського руху. Чинилися репресії щодопольської освіти та культури, було ліквідовано усі польські школи, пансіони, ліцеї. У 1830-40-хроках поляки в Україні з пануючої нації перетворилися на соціальне пригнічену.

У XIX ст. польська громадськість Правобережної України була помітним чинникомполітичного життя Російської імперії.

Польське студенство в Київському університеті Святого Володимира створювало польськінаціональні товариства антиімперського спрямування. Побутувало серед певної частини поляківУкраїни й захоплення українофільством, для деяких з них боротьба за українську волю сталасправою цілого життя, як наприклад, для шляхтича Володимира Антоновича.

Напередодні 1863р. Антонович, Тадей Рильський, Познанський остаточно перейшли наукраїнські національні позиції. Але для більшості польських українофілів такий крок був

17

неможливим. Це своєрідне українофільство місцевих поляків дало польській культурі цілу такзвану Українську школу польської літератури в особі: Юліуша Словацького, Мальчевського,Залєського, Гощинського.

Російські репресії після повстання 1863р. значно послабили польський вплив наПравобережній Україні, але до початку XX століття він відновився. Саме в цей період виникаєцікаве угруповання "українців-римо-католиків" під керівництвом Вячеслава Липинського ускладі Йосипа Юркевича, Францішки Вольської, Людвіка Сєдлецького та інших,

У XIX ст. польсько-українські взаємини в Галичині були дещо гірші, ніж наПравобережжі. Це пояснювалось у привілейованим становищем поляків, домінуванням вадміністративному апараті Галичини. Галицькі поляки відрізнялися непримиренністю щодоукраїнських інтересів на теренах цього краю.

У XX столітті для українців Галичини трагічним періодом є польська пацифікація 1930-хроків, коли репресували українських діячів, закривали школи, нищили українські церкви.

Після подій, пов'язаних з крахом Російській імперії та війною в Україні 1918-1920р.р.багато поляків почали репатріацію до відродженої польської держави.

На початок 30-х років кількість етнічних поляків у складі Компартії більшовиків Українибула приблизно удвічі більшою, аніж кількість поляків у складі населення Радянської України, агенеральним секретарем ЦК КП(б)У був Станіслав Косіор. На основі цього деякі сучасні авторироблять висновок про начебто особливу роль поляків у сталінських репресіях. Проте, на думкуфахових істориків, такої ролі не було. Справа у тому, що серед більшовиків в Українінепропорційно малою була кількість етнічних українців, відповідно частка представниківпрактично всіх інших націй була вищою, ніж їхня представленість у загальному складінаселення. Жертвами репресій ставали й поляки.

Після так званого "золотого вересня" 1939 року сотні тисяч поляків було депортовано ізЗахідної України радянськими "органами", тисячі піддано іншим репресіям.

Влітку 1943 року на Волині внаслідок українсько-польського протистояння, що скорішемало політичну, а не етнічну основу, сталася трагедія, внаслідок якої загинуло багато тисячполяків.

Після Другої світової війни чисельність поляків в Україні скоротилася внаслідокздійснення репатріаційних договорів між Польщею та СРСР (зокрема, операції «Вісла»). З УРСРбуло репатрійовано понад 810 тисяч поляків (91 % усього польського населеннязахідноукраїнських областей).

Водночас в Україну з території Польщі було репатрійовано 518 тисяч українців, щопроживали там на своїх етнічних територіях (Холм, Перемишль, Ярослав та ін.).

Складні історичні обставини українсько-польських відносин не створюють загрозливихвнутрішніх проблем Українській державі з польською меншиною, а Польській - з українською.Українці в Польщі, а поляки в Україні - є лояльними громадянами цих держав, які непровокують болісних геополітичних ситуацій.

В сучасній Україні за переписом 2001 року, кількість поляків становить 144 тисячі осіб, це0,2% всього населення України. У порівнянні до 1989 року кількість польської людності в нашійдержаві зменшилась на 34%. Найбільші польські громади в Житомирській, Хмельницькій,Львівській областях. 71% поляків України визнали своєю рідною мовою українську.

За даними багатьох соціологічних опитувань, більшість польської громади Україниоднозначно підтримує незалежність і соборність, європейську і євроатлантичну інтеграціюУкраїни, членство в НАТО і Європейському Союзі.

Росіяни

Самоназва - русскіє.Росіяни - найбільша етнічна меншина в Україні.У сільській місцевості найбільш компактні етнічні масиви росіян розташовані у смузі

україно-російського пограниччя - Харківська, Сумська, Луганська області -та деяких південнихрегіонах України.

18

Деякі етнографічні групи росіян, зокрема горюни, що живуть у Путивльському районіСумської області, етногенетично пов'язані з місцевим давньослов'янським автохтоннимнаселенням.

Значну частину переселенців-росіян складали спочатку старообрядці, які втікали вУкраїну від релігійних переслідувань. Також помітнішу роль у формуванні росіян Українивідігравала «вільна» колонізація, що спочатку складалася переважно з селян-втікачів.

В 1654 році відбулася Переяславська рада, і хоча угода між Росією і Україною так і небула підписана, Росія поступово приєднала Україну і намагалася "розчинити" її в своєму"могутньому" організмі. У результаті послідовної ліквідації української державності і поширенняросійського адміністративного апарату збільшилася міграція росіян до України. Передусім цевійськові, які отримували українські землі за те, що служили цареві.

Найбільші етнічні масиви росіян в Україні з'явилися в XV - XVII ст. на Слобожанщині та востанній чверті XVIII ст. -- У Новоросії, Бессарабії та на Буковині: у результаті як урядовоїпоміщицької колонізації, так і стихійне заселення.

Найбільший потік росіян-переселенців йшов у порівняно малозаселені південні та східнірайони сучасної України - Причорномор'я, Приазов'я. Слобожанщину. Особливістю останніхбуло те, що на відміну від давніх українських земель вони освоювалися і заселялися одночасноукраїнцями і росіянами.

Слободи, які виникали при будівництві царських фортифікаційних споруд (1731 -- 1742),заселялися переважно росіянами. Про це свідчить їхня топоніміка: Тамбовська слобода,Орловська, Єфремівська, Козловські тощо. Багато поселень на Слобожанщині були заснованіпереселенцями з російських губерній.

Серед російських переселенців було багато старовірів, які тікали від релігійнихпереслідувань. Ряд поселень у Подільській губернії були засновані старообрядцями-пилипівцями.З 1802 по 1813 рр. духобори (вихідці з Тамбовської, Саратовської, Астраханської губерній)заснували у Мелітопольському повіті 9 селищ - Терпіння, Тамбову, Родіонівну, Спаське та інші.У першій третині XIX ст.. молокани (вихідці з Тамбовської та Орловської губерній) заснувалиселища по річці Молочній (Астраханка, Ново-Спаське). У межах Північної Буковини заснувалисвої селища липовани.

Більшими темпами починає зростати чисельність росіян з 2-ої пол. XIX ст., коли позначивсяіндустріальний розвиток ряду регіонів України. Часто царський уряд переселяв сюди цілі групиробітників з Центральної Росії. Так, робочу силу на шахти Донбасу вербували у Росії і царськийуряд і Радянська влада.

Характерною особливістю міграції росіян в Україну, особливо починаючи з 2-ої пол. XIX ст.,була її спрямованість у міста.

Після жовтневого перевороту міграції ще посилилися. До останнього часу Україна булаулюбленим місцем міграції росіян. За роки радянської влади чисельність росіян в Українізбільшилася втричі. Варто зазначити ще одну характерну обставину: майже половина росіян вУкраїні є мігрантами у першому поколінні. Тобто, з восьми мільйонів росіян близько чотирьох ненародилися в Україні, а прибули сюди в повоєнний час.

Державно-політична консолідація національностей України великою мірою залежить відвирішення росіянами проблеми своєї ідентифікації - формування у них почуття причетності доукраїнської держави. Як свідчать дані опитування, більшість росіян не відчувають себе в Українічужими. Близько 3/4 опитаних висловили тверде бажання залишатися жити в Україні за будь-якихобставин. Абсолютна більшість росіян висловлює в ході опитувань своє бажання бутигромадянами України.

Залишаючись в етнічному розумінні росіянами, в політичному сенсі вони відчувають себеукраїнцями, тобто громадянами і патріотами України. В цьому, очевидно, знаходять своєпояснення факти, які вразили багатьох в Україні та за її межами. Зокрема те, що абсолютнабільшість їх (54,5%) висловились за побудову суверенної української держави.

Українські росіяни не мають якихось особливих проблем, що спонукали б їх згуртуватися підгаслом "російської ідеї". Цим пояснюється загалом слабка політизація етнічності росіян -відсутність у їхньому середовищі більш-менш масових громадсько-політичних об'єднань (нечисельні акції у Криму мають характер суто політичних маніпуляцій та провокацій).

19

Це свідчить, що абсолютна більшість росіян підтримує прагнення українського народу дорозбудови своєї державності. У перспективі росіяни, не втрачаючи своєї етнічної Ідентичності,стануть одним з найвагоміших компонентів нової єдності, яка формується нині в Україні -української політичної нації.

На даний час в Україні проживає 8,3 млн. росіян, - це 17,3 % від усього населення країни.В Україні - 14 державних російських театрів. Відомий Музей російського мистецтва у Києві. ВУкраїні є російські дитячі садки, школи.

Румуни

Самоназва - роминь.Більшість віруючих - православні.Румуни - автохтонний етнос Балканського півострова, .що сформувався на основі

стародавніх фракійських племен даків і гетів, а пізніше шляхом консолідації історично-регіональних груп волохів, молдован і трансильванців перетворився на румунську націю.Основоположниками румунського народу є Даки й Римляни. Знаменитими вождями племеніДаків були Буребиста і Децебал.

Румуни в Україні розселені в південно-західній частині Чернівецької області - як спільноз українцями, так і окремими селами (переважно в Глибочицькому районі, а також наЗакарпатті).

Найдавніші румунські села в Україні були засновані у XIII ст.. вихідцями з Північно-Західної Валахії (Марамурешу) і Південної Трансільванії. Вони поселилися на територіїсучасних Тячівського і Рухівського районів Закарпаття і в деяких районах Північної Буковини.У кінці XIV ст. виникло поселення Діброва (Нижня Апша) та Середнє водяне (Апша) наЗакарпатті.

В одному з актів молдовського господаря Романа І назва "Буковина" з'явилася ЗО березня1392 р., але стосувалось "букової діброви" на сучасній території Чернівецької області.

Історія Чернівецької області обумовила етномовний спектр та розвиток національнихкультур, як спосіб самобутності і самозбереження національної специфіки.За останні 500 років територія Північної Буковини, входила до складу різних держав:

1. 1359 - 1774 (415 років) - у складі Молдовського князівства;2. 1775 -1918 (143 років) - у складі Габсбургської Австрії та Австро-Угорщини;3. 1918-1940; 1941 -1944 (майже 25 років) - у складі Румунії;4. 1940-1941 та 1944 -1991 (майже 48 років) - Північна частина Буковини входить до складу

Української РСР; До Чернівецької області ввійшли: Північна Буковина, частинаПівнічної Бессарабії;

5. з 1991 року - Чернівецька область - частина незалежної України.

Румунами в 2001 році визнали себе в Україні 151 тисяча осіб. 92% румунів визналирідною мовою румунську, 6% - українську, 1,5% російську. Найбільші групи румунівзареєстровано в Чернівецькій та в Закарпатській областях.

Серби

Самоназва - срби.Серби ще в давнину з'явилися на Запорожжі. Згідно з реєстром 1649 р. служили в полках

під час Визвольної війни.Збереглися відомості про сербів, що студіювали у Києво-Могилянській академії та

Переяславській колеги.В сер. XVIII ст. за указом Катерини II на південноукраїнські землі разом з іншими

колоністами прийшли і серби. Вони заснували військово-землеробські поселення Нова Сербія натериторії сучасної Кіровоградської обл. та Слов'яносербія на території Донецької та Луганськоїобластей.

20

Наступна хвиля сербських переселенців була викликана подіями Першої світової війни іреволюції. Вони прибували, рятуючись від австро-німецької окупації Сербії і яквійськовополонені австро-угорської армії. В Україні був сформований сербський добровольчийкорпус. Влітку 1917р. був створений Південнослов'янський революційний союз.

Після утворення 1918 р. Королівства сербів, хорватів і словенців (пізніше Югославія)більшість сербів повернулася на батьківщину. Однак певна частина з них залишилася в СРСР навійськовій, партійній, господарській роботі. Як і інші інтернаціоналісти, вони жорстокопостраждали в роки сталінських репресій.

Для деяких сербів Україна стала місцем порятунку та проживання після радянсько-югославського конфлікту 1949 р. В той час вони звернулися з проханням про наданняполітичного притулку.

Словаки

Самоназва - словаці.Перше племінне князівство, від якого ведуть свій прямий рід словаки, - Нітранське (або

князівство Прибини) - сформувалося по течії Вага і Нітри до поч. IX ст.Взаємовідносини українського і словацького етносів охоплюють багатостолітню історію.

Особливо тісними вони були між населенням Словаччини і Закарпаття, адже їхні територіїпрактично від XI - ХП ст. аж до поч. XX ст. перебували під владою угорців, а з 1919 р. по 1938 р.були у складі Чехословаччини. Тому абсолютна більшість словаків, які сьогодні є громадянамиУкраїни, мешкають саме в Закарпатській обл. Також є громади у Львові та Києві.

Самобутні звичаї, традиції, культурні надбання словаків добре збереглися й виявляютьсянині завдяки високій релігійності представників цієї етнічної меншини в Україні.

Переважна частина віруючих - римо-католики.

Татари волзькі

Самоназва - татар.Віруючі переважно мусульмани-суніти.Етнічну основу волзько-уральских татар складали булгари. Перша феодальна держава —

Волзька Булгарія — виникла наприкінці IX — початку X століття н.е. і тривалий час булаєдиною розвинутою державою на крайньому сході Європи. Основне населення його складалибулгари — вихідці з Приазов'я, які підкорили собі місцеві фінно-угорські і тюркомовні племена.Найбільші міста — Болгар і Биляр — за площею і населенням перевищували Лондон, Париж,Київ, Новгород, Володимир того часу.

Волзька Булгарія торгувала із Середньою Азією, Китаєм, Візантією, Руссю хутром, лісом,шкірою, взуттям, зброєю й іншими ремісничими виробами. Столицю Волзької Булгарії містоБулгар у Х-ХІ століттях забудовували кам'яними і цегельними будинками; у місті бувводопровід. До наших днів збереглися руїни "Чорної палати", Малого мінарету, Північногомавзолею, Ханської усипальниці, Соборної мечеті.

Булгари були язичниками. У 922 році в Булгарію приїжджає посольство з Багдада і з'їздусіх булгарських племен приймає державну релігію — іслам. З прийняттям ісламу давнютюркську писемність замінили арабською (у 1928 році, уже після утворення ТАССР, арабськуграфіку заміняють латиницею, а в 1938 р. вводять татарський алфавіт, складений на основікирилиці).

З початку X століття в булгарських селищах вже були школи. Булгарські мечеті і медресе(мусульманські релігійні школи) поширювали освіту і культуру на всі сусідні регіони. У булгарбули свої вчені і поети. У першій половині XII ст. жив Якуб ібн-Ногман, який склав "ІсторіюБулгарії". Учений Бурхан ібн-Булгарі написав книги з риторики і про ліки. Поема Кул Галі"Сказання про Юсуфа" (XIII ст.) була відома далеко за межами Булгарії і вплинула на весьподальший розвиток літератури булгарського і татарського народів.

У XIII столітті на Волзьку Булгарію напали монголи Бату-хана. У 1236 році Монгольськізагарбники скорили булгарські землі, зруйнували і спалили міста булгар — Биляр, Сувар і багато

21

інших. Булгарська держава стала однією з перших, хто прийняв на себе атаку монгольськихвійськ. У ХІП-ХІУ ст. територія Волзько-Камської Булгарії стала частиною могутньої ЗолотоїОрди.

Золота Орда того часу — найбільша середньовічна держава Євразії, центр світовоїполітики мусульманського світу, вогнище багатої цивілізації, представленої класичнимсимбіозом колишньої кочової і нової міської культур. Тут були створені справжні шедеврисередньовічної татарської культури. Після розпаду Золотої Орди в 30-40 роках XV століття на їївеликій території створюються окремі татарські держави.

Серед них і Казанське ханство (1445 р.) розташоване в північних межах Волзької Булгаріївід ріки Сура на заході і до ріки Білої на сході. Фортеця Казань — центр Казанського князівства(XI ст.) закладена на залісеному яркуватому пагорбі булгарами, до І половини XI ст. місторозвивалося як форпост на північних кордонах Булгарії. Казань стає столицею Казанськогохакства. XV століття і перша половина XVI століття — період розквіту Казанського ханства ійого столиці.

Основне населення Казанського ханства складали нащадки булгар і сторонні кипчако-татари. Культура, релігія, писемність були сприйняті ними від Волзької Булгарії і Золотої Орди.У період існування Казанського й інших Татарських ханств (Кримського, Касимовського,Сибірського, Астраханського) закінчилося формування татарської народності.

Волзькі татари (ВТ) — це один з найбільших і найвідоміших тюркомовних етносів.Найбільша діаспора ВТ за межами Росії проживає нині в Україні. Вона склалася здебільше у XXст. За даними перепису 1989 р. усього ВТ в Україні нараховували 86,875 чоловік. Місцямикомпактного поселення ВТ стали Донецьк, Макіївка, Луганськ, Антрацит, Запорожжя, Харків,Крим, Миколаїв і Київ.

У багатьох містах були створені і тепер успішно працюють національно-культурнітовариства, у кожному з яких створені свої колективи художньої самодіяльності і недільні школидля охочих вивчати рідну мову.

Для зміцнення зв'язків між регіональними організаціями у 1998р. був створенийВсеукраїнський татарський культурний центр "Туган тел". Значну увага в роботі Центруприділяють просвітницькій роботі, відновленню національно-культурного життя татарськоїдіаспори в Україні. Центр випускає журнал татарської діаспори в Україні "Дуслик" (Дружба)російською мовою. Підтримує дружні зв'язки з Татарстаном. Центр входить до складуВсесвітнього Конгресу татар (Казань).

Національна культура татар в Україні тісно пов'язана з ісламом. Сучасні татари в Українісповідують Іслам суннітського напрямку ханифітського мазхаба.

У Києві свято Сабантуй відзначають з 1997р., проводять щорічно; це свято стало дужепопулярним серед киян.

Угорці

Самоназва - модьорок, мадяри.Віруючі переважно римо-католики.Угорці - етнос фіно-угорської групи.Угорська мова належить до фінно-угорської родини мов, до якої також належить фінська й

естонська мови. Угорська у корені відрізняється від індоєвропейських мов. Найближчими доугорської є мови ханти і мансі. Згідно з давньеугорською мовою, угорці називаються „мадяри",що означає „люди".

У III тисячолітті до н.е. фіно-угорські народи жили між Уральськими горами і річкоюВолга, у районі річки Кама. Приблизно у період з 2000 по 1500 роки до н.е. угорські племена(рибалки і мисливці) повільно переміщувалися на південь. Досягши межі степів, вони сталикочувати. Одна група, мадяри, близько 600 року до н.е. наважилася йти далі на південь. Тут вониперемішалися з болгаро-тюркським народом зі схожою, але розвинутою кочовою культурою.Етнічно ця група, вочевидь, стала більш тюркською, ніж угорською. Високо розвинуті релігійніідеї, музика і соціальні організація тюрків поєдналися з північним набутком мадярів. Навіть їхназва походить від болгаро-тюркської назви: „оногур", що означало „10 племен" (сім мадярських

22

і три хозарських, які пізніше поселилися у Карпатському басейні). Звідси й слово Угорщина(Нип§агу).

Карпатський басейн, де розташована сучасна Угорщина, був заселений з раннього періодуцивілізації. Захід сучасної Угорщини займали кельти, тут жили й іллірійці, деякі германськіплемена. У На території сучасної Трансданубії в античні часи існувала римська провінціяПанонія. Саме тоді тут почали виникати міста, будувалися мощені шляхи, водогони, про щолишилися письмові пам'ятки. Але велике переселення народів поклало край цьому процесу. Римпоступово здавав позиції тюркським племенам зі сходу та германським з заходу, і близько 430року остаточно поступився Панонією. У 5 столітті коло ріки Тиса осіли гуни, очолювані своїмзнаменитим правителем Аттилою. У час правління Аттили (406 - 453) Карпатський басейн ставцентром імперії, яка охопила також кочовиків-угорців. Після смерті Аттили територієюзаволоділи германські племена, їх тіснили авари, придунайські болгари.

На час появи угорців у Карпатському басейні за Дунаєм існувала східна провінціяФранкської імперії, на південному сході та у Трансільванії панували болгари, а на півночі - союзплемен мораван.

Тим часом угорські племена, що, згідно думки частини вчених, відокремилися від рештинародів фінно-угорської групи дуже рано і вже у першому тисячолітті до нашої ери кочували зісвоїми стадами степами Поволжя на території сучасної Башкири (вони звали ці місця «древняУгорщина» - «Магна Хунгарія»), були підхоплені хвилею великого переселення народів. Близько680 року н.е. угорці, що розселилися між ріками Дон і Дніпро, опинилися у складі Хозарськогокаганату. Навіть під владою хозар вони мали власну організацію влади і культуру. Угорціторгували з арабами і Візантійською імперією. Вони вірили в Єдиного Бога і в безсмертя душі,віддавали перевагу моногамії. Хоча жили серед тюркських народів понад тисячу років, збереглисвою мову.

У 830 р. угорці відійшли від ослаблого Хозарського каганату, але перебували у степах, щобули під владою Києва з 840 по 878 роки. Усередині 9 століття вони вторглися у ЦентральнуЄвропу і на Балкани. Близько 890 року тюркський народ печеніги витіснили 7 угорських племенна захід, до Дністра і Дунаю. Тут угорці об'єдналися з трьома хозарськими племенами. Підтиском трьох могутніх сусідів - печенігів, русичів і дунайських болгарів - десять племенвирішили створити державу. Вожді племен поклали керівництво Альмоша з найсильнішогоплемені - мадярів.

Достеменно відомо, що із середини 800-х років нашої ери угорські воїни як союзники тофранків, то мораван брали участь у сутичках на території Карпатського басейну. Це дало їмзмогу вивчити тутешні місця, а також відчути «вакуум власті» на цій території. Тож, у 895 році,рятуючись від нападів печенігів,. У 895 році увесь народ, очолений Арпадом, сином Альмоша,угорські племена із жінками, дітьми та худобою вирушив до Карпатських гір. До 896 рокузавоювання території, згодом названої Угорщиною, було завершене. Невдовзі угорці, чисельністьяких тоді сягала півмільйона осіб, асимілювали більшість слов'янських груп, розкиданих позавойованій території. У другій половині X ст. колонізували Трансільванію.

У IX столітті угорські племена, просуваючись на захід, стали табором під Києвом, звідсиназва елементу київської топоніміки - Угорське урочище.

В XI -XIII ст.ст. між Україною і Угорщиною існували переважно династичні зв'язки: дочкакнязя Володимира Предслава була дружиною короля Владислава Лисого. Син Владислава,Андрій І, одружений з дочкою Ярослава Мудрого Анастасією був запрошений на угорськийпрестол. За його влади зросли українські впливи при королівському дворі та в релігійно-культурному житті, зокрема поширювався східно-християнський обряд. Дочка ВолодимираМономаха Євфимія була дружиною угорського короля Коломана І, який завоював Хорватію іДалмацію і охоче втручався в міжусобиці українських князів. Король Угорщини Гьоза IIодружився з Ефросинією, дочкою київського князя Мстислава.

Наприкінці XII ст. угорський король Бела III захопив у 1188р. Галич і проголосив себекоролем Галичини. Але в боротьбі з українськими князями Бела III зазнав поразки. Українськікнязі часто спиралися на допомогу угорських королів у боротьбі за владу. Дружина князя РоманаМстиславича, Ганна, погодилась на протекторат Андрія II Угорського, але той привів угорськівійська і проголосив себе королем "Галичини і Володимерії". Син Андрія, Коломан II був

23

коронований галицьким королем, але його і угорські війська вигнав з Галича Мстислав Удатний.Всю першу половину XII ст. угорські королі брали найактивнішу участь в боротьбі за галицькийпрестол. Данило галицький поставив на цьому крапку, розбивши угорців під Ярославом у 1245році. Після цього в 1247 році Бела IV віддав дочку Констанцію за сина Данила Лева І, який доречі, поширив свої впливи на Закарпаття. Онуки Лева І брали активну участь в боротьбі тепервже за угорський престол.

За розподілу Польщі в 1772 році, австрійські імператори успадкували титул угорськихкоролів як володарів "Галичини і Лодомерії", Після занепаду Галицької держави в ХІУ столітті,на певний час зв'язки між двома етносами практично припиняються, і лише в ХУП ст.відновлюються контакти між Козацькою державою та угорським Семигородським князівством(Трансільванія). У подальшому українсько-угорські зв'язки визначалися, головним чином,пануванням, Угорщини над українським Закарпаттям, потужним угорським асиміляційнимтиском на закарпатських українців. Під час угорської революції 1848-1849р.р. українськенаселення її не підтримало, вважаючи за краще зберегти лояльність до Відня. В цілому політикаУгорщини на Закарпатті (а після австро-угорського порозуміння 1867 року Угорщина отрималастатус королівства) була шовіністичною. Угорська влада цілеспрямовано виховувала місцевихукраїнців у дусі відданості Будапешту, угорській мові, культурі й традиціям. Таких зугорщенихукраїнців називали "мадяронами".

У 20-му столітті, у І і II Світових війнах угорські війська перебували на українськійтериторії і залишили погану пам'ять про себе масовими репресіями. У 1919-20р.р. в Будапештіперебували дипломатичні місії УНР (на чолі з Ґалаґаном) та ЗУНР (на чолі з Біберовичем). УрядЗУБР, формально демонструючи нейтралітет у закарпатських справах, фактично підтримуваврух закарпатських українців за приєднання до України. За часів існування комуністичноїУгорської Совєтської республіки під проводом Бели Куна і Тібора Самуелі російська Червонаармія не змогла надати допомогу угорським комуністам, через перешкоду з боку армії УНР, УГАта повстання отамана Григорієва.

Під час другої світової війни на південному сході Галичини функціонувала угорськаокупаційна адміністрація. У квітні 1944 року відступаючи через контрольовану УПА територіюугорська армія в Карпатах уклала з українськими повстанцями угоду про нейтралітет.

Після 1945р. деякі українські емігранти співпрацювали з угорцями, зокрема угорськийгенерал Фаркаш очолював Антибільшовицький блок народів (АБН), створений подружжямукраїнських політичних діячів Стецьків, був головою його Ради.

За переписом 2001 року в Україні нараховувалося 156 тис. 600 осіб, які визнали себеугорцями. Кількість угорців, у порівнянні з переписом 1989 року дуже незначно зменшилась, на4%. Майже 95% угорців назвали рідною мовою угорську, в абсолютних цифрах - 149431 особа,5367 осіб - українську, 1513 осіб - російську. Переважна більшість угорців України - цемешканці Закарпаття, 151 тисяча з половиною із 156-ти тисяч. У самому Закарпатті, де вонистановлять 12% населення області, угорці є більшістю в Берегівському районі, половиноюнаселення Виноградівського району, і помітну чисельно меншість в Ужгородському таМукачівському районах. Угорців справедливо вважають однією з найстійкіших щодо асиміляціїетнічних груп України, що напевно пояснюється компактним розселенням в межах кількохрайонів однієї області України, причому деякі з них межують з історичною батьківщиною -Угорщиною.

Україно-угорське співжиття цих двох етносів призвело до мовно-культурнихвзаємовпливів: до угорської мови увійшло багато українізмів і навпаки. Український побут,фольклор, музика Закарпаття також виявляють угорські впливи.

Видатні угорці - уродженці України:У Мукачевому народився відомий художник Мункачі Мигаль.У Тячеві проживав і працював угорський художник Голлоши Шимон (на честь якого

назвали національну Угорську школу)Фюзеші Магда - відома угорська поетеса, що проживала на Закарпатті.Золтан Алмаші - молодий український композитор. Родом із Берегова, Золтан є сином

типового для закарпатського регіону подружжя: мати - українка, батько - угорець. Родиннапрофесія Алмашів - музикант. Родину Алмашів спіткала трагедія багатьох етнічних угорців: з

24

приходом у Закарпаття так званої "армії-визволительки" Гейзу Алмаші (діда майбутньогокомпозитора) заарештували, і він зник безвісті. Нещодавно музика Золтана звучала на одному знайвідоміших у Європі музичних форумів "Гаудеамус", який щорічно відбувається в Амстердамі.Водночас він, як професіональний віолончеліст, працює в Національному ансамблі солістів"Київська камерата".

Цигани

Самоназва - рома.Етнічна спільність, групи якої живуть у багатьох країнах світу. Належать до

індосередземноморської раси великої європеоїдної раси. Мова - індоарійської групиіндоєвропейської сім ї. За час розселення складалися численні субетнічні групи: келдерарі,ловарі, серви та ін.

Предки циган покинули Індію наприкінці І тис. Н.е.На територію України цигани переселилися з придунайських степів у XV ст.Вже на поч. XVIII ст., крім кочових циган, було чимало й осілих.У XVIII ст. на Лівобережній Україні існувало 12 циганських полків, "на чолі кожного

полку стояв циганський отаман". Циганську автономію скасували 1765 р.1802 р. було видано наказ оселити циган на "окремих землях". Жили вони переважно на

околицях міст (наприклад, Маріуполь, Ізмаїл, Слов'янськ).Великих втрат зазнали цигани під час Другої світової Війни.За переписом 1989 р., понад чверть циган України проживало в Закарпатській обл.,

значним був їхній відсоток на сході та півдні республіки. Характерна висока частка міськихжителів (понад 70%). Більшість відокремилися від своїх общин і ведуть своєрідне життя, однакдотримання родинних зв'язків та звичаїв вважається першочерговим обов'язком.

В Україні та за її межами відомі циганські самодіяльні колективи, зокрема, ансамблі пісніта танцю, фольклорні ансамблі тощо.

За релігією переважно православні.

Чехи

Самоназва - чеши.Віруючі - переважно римо-католики, хоча є протестанти.У VI - VII ст. на території сучасної Чехії переважали слов'яни, які асимілювали залишки

кельтського й германського населення. На території Богемії (латинське позначення Чехії)існувало багато племен. Найсильнішим серед них було племінне князівство чехів, назва якогоперейшла до ранньофеодальної чеської держави.

УIX ст. Чехія увійшла до складу Великоморавської держави.З 2-ї пол. XII ст. входить до складу Священної Римської імперії германської нації.В 1526 р. опинилася під владою Габсбургів. Правлячі кола Австрії провадили політику

знімеччення.Етнокультурні інтереси чехів в Україні представляють республіканське і регіональні

національно-культурні товариства, що діють у Львівській, Волинській, Закарпатській,Рівненській, Одеській та ін. областях.

Національні громади в Україні

Україна не є класично багатонаціональною країною, скажімо, як Індонезія, Росія чи Індія,на території яких проживають десятки автохтонних етносів. Або як Канада, де терениавтохтонних народів зайняли переселенці з багатьох країн світу.

Але Україна не є і мононаціональною державою. Врешті, однонаціональних країн у світі,мабуть, і не існує, адже у Франції, Німеччині, Англії є діаспори різних народів: українців, греків,євреїв, турків, китайців. Інша річ - як забезпечуються в різних країнах права й можливостіпредставників національних громад.

25

Відомо, що за недовгий час існування Української народної республіки у 1917 році бувприйнятий закон Про національно-персональній автономії, до речі, тоді в Уряді УНР діялоокреме Єврейське міністерство.

Згодом, за часів українізації було відкрито значну кількість шкіл, театрів та іншихкультурних установ, засобів масової Інформації мовами представників народів, що проживали наукраїнських теренах. У місцях їх компактного поселення були утворені так звані національнірайони. Тоді ж українські вчені постійно поповнювали фонди Етнографічної комісіїВсеукраїнської академії наук (при якій було створено Кабінет нацменшин) цінними записамифольклору та зразками традиційного мистецтва болгарів, румунів, поляків, молдаван, євреїв...

На вимогу "центру" українізацію припинили і тоді ж закрили національні школи ікультурні установи меншин, ліквідували Центральний комітет національних меншостей приВУЦВК та Раду національних меншостей при Народному комісаріаті освіти України. Зприєднанням Західної України до СРСР такі ж порядки було заведено і там. Так, 1939 року уЛьвові було ліквідовано Музей єврейської культури.

Повоєнні роки в Україні - трагічний час радянських депортацій. Центральна владаза допомогою своїх ставлеників у регіонах "звільнялася" від людей, що заважали робитирадянський світ однаково-посереднім. Були вивезені цілі українські села, мешканці якихпідтримували УПА. У травні 1944 року Державний комітет оборони СРСР прийняв постановупро виселення з Криму татар, вірменів, болгар, греків. Опісля поширювалися чутки, які"пояснювали" причини депортацій: «за допомогою кримськотатарських націоналістів винищено86 тисяч мирних жителів Криму...». Надалі запала глибока мовчанка стосовно виселенихнародів.

Кількість євреїв, які були на початок XX ст. другою за чисельністю представниківетнічною меншиною в Україні, різко зменшилась у другій половині XX ст. внаслідок масовогознищення цього народу нацистами у роки Другої світової війни. Єврейський геноцид знищиводну із найбільших і найвагоміших єврейських громад у світі.

Значна кількість росіян в Україні - результат міграційної політики, яка проводилась у Росіїта колишньому СРСР, їх кількість та частка в національному складі населення різко збільшилисьза радянського часу, тільки за 1926 - 1989 рр. їх чисельність зросла майже утричі.

Після здобуття Україною незалежності відбуваються зміни і в її національному складінаселення. Внаслідок рееміграції українців із країн колишнього СРСР, повернення кримськихтатар та німців, депортованих (насильно вивезених) у роки війни, збільшується їх кількість тачастка у складі населення. Натомість і далі зменшується чисельність євреїв, які виїжджають вІзраїль, країни Європи та СІЛА.

На територіях, прилеглих до інших країн, проживають представники народів цих держав.Так, молдовани мешкають, в основному, в Одеській і Чернівецькій областях, словаки і угорці - вЗакарпатській, румуни - в Чернівецькій області. Болгари проживають у Донецькій (Приазов'я,Кіровоградській та Одеській областях, греки - в Донецькій та Чернігівській областях, гагаузи - вОдеській області, караїми - у Криму, поляки - у західних та Житомирській, Київській, Донецькійобластях.

У сучасному українському суспільстві збереглися традиційні поліетнічні імультикультурні традиції. Розроблена державна програма підготовки кадрів для шкілнаціональних меншин. Так, майбутні вчителі для шкіл з болгарською і гагаузькою мовоюнавчання готуються в Одеському університеті, для молдавських і румунських шкіл — уЧернівецькому університеті. Підготовка відповідних кадрів проводиться також у Київськомунаціональному педагогічному університеті, Донецькому і Львівському університетах,Дрогобицькому та Ізмаїльському педагогічних інститутах, а також в педагогічних училищахКиєва, Львова та інших міст.

В Ужгородському національному університеті (УжНУ) представники національнихменшин складають вступні іспити рідною мовою (угорською, російською, румунською,словацькою). В УжНУ функціонують угорське, румунське, словацьке, німецьке відділенняфілологічного факультету. Крім того, в Мукачівському педагогічному училищі підготовкавчителів початкових класів для шкіл з національною мовою навчання ведеться угорською мовою.У 1996 році в м. Берегово відкрито Закарпатський угорський педагогічний інститут, в якому

26

зараз навчається 114 студентів. Угорською мовою здобувають фахову освіту в окремих групахМукачівського державного аграрного технікуму, Ужгородського училища культури таБерегівського медичного училища.

На основі угод з міністерствами освіти Угорщини, Румунії, Польщі, Молдови викладачішкіл, вузів, вихователі дошкільних установ підвищують у цих державах свій професійний рівень.В Україні у 1999—2000 навчальному році діяло 2,5 тис. шкіл з російською мовою навчання, 99 —з румунською, 70 — з угорською, 11 — з молдавською, 10 — з кримськотатарською, 5 — зєврейською, 3 — з польською. У 2339 школах країни викладання здійснюється двома і більшемовами. Крім того, працювало 2363 шкіл з кількома мовами навчання, у тому числі навчалисямовою: румунською — 27478, угорською — 21267, молдавською — 7243, кримськотатарською— 4335, польською — 1169, словацькою — 87, болгарською — 53 учні. Поширеним явищем єдіяльність факультативів та гуртків з вивчення рідної мови. При національне—культурнихтовариствах діє 76 недільних шкіл, в яких навчається близько 8,5 тис. дітей.

Важливе місце в своїй етнокультурній політиці держава відводить видавничій діяльності,для чого виділяють значні кошти. Так, видавництво "Маяк" (м. Одеса) видає літературуболгарською, гагаузькою та мовою ідиш, "Донбас" у Донецьку (мовою греків Приазов'я, "Січ" уДніпропетровську — німецькою мовою, "Каменяр" (м. Львів) — польською, а "Карпати"(Ужгород) — угорською, словацькою і чеською мовами. На сучасному етапі моваминаціональних меншин друкується близько 60 назв газет. Додатками до парламентської газети"Голос України" видаються 6 газет для національних меншин, зокрема, болгарської — "Роденкрай", польської — "Дзеннік Кійовскі", єврейської — "Еврейские вести", вірменської —"Арагац", румунської — "Конкордія", кримських татар — "Голос Крьіма". "Голос України"фінансує 50 % витрат на утримання й випуск цих додатків, організовує матеріально-технічнезабезпечення редакційно-видавничого процесу. У місцях компактного проживання національнихменшин, зокрема в Закарпатській і Чернівецькій областях, місцевими органами влади видаютьсярайонні газети угорською та румунською мовами.

Переважна частина представників національних меншин в Україні сповідуютьправослав'я (гагаузи, молдавани, росіяни, переважна більшість білорусів, болгар, румунів,частина хорватів). Є також католики (поляки, більшість литовців, частина латишів, білорусів,румунів, словаків та інших) і протестанти (частина німців, білорусів, болгар, естонців, латишів,словаків, угорців). Вірмени в Україні є парафіянами Вірменської апостольської церкви. Вонастала державною релігією Вірменії ще в першій половині II ст.

В Україні є кілька релігій, що сповідуються тією чи іншою етнічною групою. Серед євреївв Україні поруч з традиційним іудаїзмом поширений такий релігійно-містичний рух як хасидизм(від давньоєврейського хасид — благочестивий).

Мусульманське населення у Російській імперії було поставлене на межу етнічноговиживання, оскільки вона здійснювала послідовну політику знищення основ мусульманськоїцивілізації. А вже за роки радянської влади релігійне життя мусульман в УРСР було повністюпридушено. Лише в незалежній Україні віруючі мусульмани здобули можливість вільносповідувати свою релігію. Діють три об'єднання — Духовне управління мусульман України(ДУМУ), Незалежне ДУМУ (ДУМ Криму). Повнішим стає релігійне життя: виходять газети"Мінарет", "Аль Баян", відкрито Ісламський культурний центр, діє Ісламський університет (м.Київ).

Україна підтримує Рішення Женевської конференції (1990 р.) про пошануваннядержавами прав національних меншин. У той же час на конференції прийняте рішення про те, щой меншина повинна бути готова до співробітництва з державою, на території якої вона проживає.

Усі народи в Україні мають рівні права і можливості розвивати культуру і освіту рідноюмовою. Спільно з українцями вони будують незалежну і демократичну державу, вільнимигромадянами якої вони є.

27

Істерико краєзнавча робота в світлі виховання толерантності

Громадянське виховання стало одним з основних напрямків реформування вітчизняноїсистеми освіти. Одним з його напрямків є формування тих інтегративних якостей особистості,які необхідні для життя в сучасному полікультурному світі. Важливим завданням громадянськоїосвіти є виховання у школярів суспільної активності та відчуття відповідальності, підготовка їхдо життя в умовах демократії та свободи.

Щоб виховати компетентних та відповідальних громадян, не достатньо лише говорити продемократичні цінності та ідеї. Основою виховання громадянськості є активне залучення молодідо участі в суспільному житті та набуття ними суспільне важливих компетенцій черезбезпосередню дію. Усвідомлення багатоманітності світу, що оточує нас, розпочинається не звивчення суспільствознавчих курсів, а з того, що молода людина навчається поціновувати її уповсякденному житті. Набуття позитивного досвіду громадської співучасті, колективноївзаємодії необхідні для становлення громадянина.

Такі якості важко формувати під час урочної діяльності і набагато ефективніше досягатиїх під час реалізації проектів, у діяльності яких учні будуть мотивовано внутрішньо.

Діяльність у громаді є практично першим знайомством юних громадян із елементамигромадянського суспільства. Саме тут, у місцевій громаді починають формуватися життєвісвітоглядні позиції, навички взаємодії, в тому числі й внутрішня готовність до толерантноїповедінки та демократичні переконання.

Якщо молоді громадяни залишаться байдужими до проблем суспільства, не набудутьдосвіду співучасті, відповідно не буде й реалізована головна мета громадянського виховання.

У основу проекту «Хто твої сусіди» покладено метод проектів.Автори українського видання проекту "ГМТЕЬ. Навчання для майбутнього" Н. Морзе та Н.

Дементієвська визначають "Проект" як "сукупність певних дій, документів, текстів длястворення реального об'єкта, предмета, створення різного роду теоретичного продукту"./"ПчГГЕЬ. Навчання для майбутнього", Київ, -" Видавнича група ВНУ, - 2004/

Головною метою використання методу проектів у навчальній та виховній роботі є розвитокпізнавальних навичок, умінь самостійно конструювати свої знання, вміння діяти вінформаційному просторі використовуючи його можливості та розвиток критичного мисленняучнів.

Характерним для методу проектів є самостійна діяльність учнів - індивідуальна чи у складімалої групи - під час якої вони виконують певну діяльність, спрямовану на досягненняконкретного результату. Сама ж діяльність містить елементи навчання та набуття певногодосвіду через використання технологізованих дій та прийомів. Для такого виду діяльності єхарактерним кооперативне чи групове навчання, за якого діє принцип "навчаючи - вчуся", бо ж упроцесу діяльності навчальні надбання учня неодмінно стають надбанням усієї групи.

Для методу проектів притаманним і те, що результат діяльності завжди є конкретним івимірюваним - створення якогось продукту - виставки, публікації, веб-сторінки, експозиції, т.п.

Використання методу проектів потребує від організатора /консультанта/ учнів дотриманняпевних вимог:

формулювання проблеми дослідження, яка є комплексною і потребує знань з різнихсфер і вмінь різного плану;допомога учням визначити практичну значимість розв'язання обраної проблеми якдля них особисто так і для інших;організація самостійної роботи учнів, яка поєднується зі співпрацею з групою таусім колективом;уміння визначити, як діяльність у проекті пов'язана з конкретними навчальнимицілями та як впливатиме на стан навчання учнів;уміння структурувати діяльність по етапам, результати яких можна виміряти;використання методів навчання, які є розвивальними, дослідницькими

Метою учнівських проектів "Хто твої сусіди" є

28

> Створення умов для розвитку толерантних міжетнічних та міжконфесійних відносин умісцевих громадах.

> Створення умов для активного вивчення учнями найближчого соціально-культурногооточення, шляхом залучення їх до пошуково-дослідницької діяльності та організаціївиставок з означеної теми;

> Залучення різних інститутів місцевих громад (т. я. місцеві краєзнавчі музеї, міські тасільські ради, молодіжні організації ...) до діалогових процесів у територіальних(ТІЇ ПКНҐУТЯУспільнотах.

Цільова група: учні середньої та старшої школи

Термін виконання проекту 2-4 місяці

Результат проекту створення перманентної виставки /музейногокуточку, кімнати/ присвячених етнокультурній історії краю.

Необхідні умови ініціативна група, педагогічний супровід, сприянняадміністрації школи /будинку школяра/

Очікувані педагогічні результати%$ Знання учнів етнокультурної історії краю, регіону.3€ Знання етнічного складу населення,2€ Ознайомлення з культурними традиціями представників різних етнічних, релігійних,

конфесійних груп.3€ Набуття учнями досвіду співпраці, ділової комунікації, ефективної дискусії.3€ Вміння проводити дослідження історії повсякденності.§€ Вміння працювати з джерельною базою та здійснювати тематичний добір інформації.3€ Вміння організовувати навчально - пізнавальні виставки.

Етапи реалізації проекту:

1 етап - Підготовчий.2 етап - Визначення напрямків збору матеріалів.

Збір матеріалів.3 етап - Впорядкування матеріалів. Визначення тематики виставки.4 етап - Організація виставки та її презентація.5 етап - Оцінювання успішності проекту.

Методи реалізації. В основу реалізації проекту покладено методику соціального проектування,яка спрямована на набуття досвіду громадянських дій та демократичної поведінки при вирішеннісоціально-важливих проблем. В основі методики соціального проектування лежить інтеграція табезпосереднє застосування набутих знань під час практичної проектної діяльності.

Організація діяльності. Така діяльність може відбуватися як у рамках навчально-виховногопроцесу, у позашкільній та позакласній роботі, так і бути складовою роботи молодіжнихгромадських організацій, клубів тощо. Особливо ефективним є залучення школярів до роботинад соціальним проектом під час літньої суспільно-корисної практики.

Допомога дорослих. Реалізація такої форми діяльності школярів потребує кваліфікованої тапостійної допомоги вчителя, яка під час реалізації проекту вкрай необхідна. Проте участь упроекті буде найбільш корисною для школярів у тому випадку, коли вчитель візьме на себефункції консультанта-порадника, а головну ініціативу у процесі його реалізації будуть проявляти

29

учні. Бажано до процесу реалізації проекту залучати інших дорослих - батьків, вчителів школи,представників громадськості та владних структур тощо)

Працювати над проектом цілком самостійно без сторонньої допомоги учням дуже складно. Томунеобхідно сконцентрувати увагу саме на тих моментах, де школярі найбільше потребуютьдопомоги дорослих, а саме:

• Планування діяльності;• Вибір найбільш оптимальних шляхів розв'язання проблеми;• Прогнозування результатів діяльності;• Набуття навичок ділової комунікації, толерантної поведінки• Навчання презентації результатів діяльності• Порівняння отриманих результатів із запланованими;• Об'єктивна оцінка роботи над проектом.

Дорослі можуть поділитися власним життєвим досвідом, допомогти школярам відшукатирізнобічні джерела інформації щодо проблеми дослідження, посприяти у контакті із жителямигромади, спеціалістами, представниками влади чи самоврядування. Проте вони не повиннівиконувати основну роботу: писати за школярів листи, телефонувати від їхнього імені, готуватиматеріали чи ілюстрації тощо.

Результат. У процесі активної громадської діяльності в молоді виробляються практичні вміннята навички, а саме:

• критичне мислення (уміння оцінювати різні джерела інформації під критичним кутомзору, визнавати та долати стереотипи й упередження);

• розв'язання проблеми, конфлікту (вміння об'єктивно аналізувати різні конфлікти,залагоджувати їх, уникаючи агресії та зберігаючи власну гідність, застосувати різніпідходи до розв'язання проблем);

• співробітництво (уміння співпрацювати з іншими у процесі спільного вирішення завданьпроекту);

• толерантність (навички виваженого розв'язання проблем);• громадська активність (спроможність брати - участь у суспільне важливих справах та

ефективно співпрацювати на рівні місцевої та національної громади);• комунікативність (оволодівання культурою спілкування, навиками її удосконалення,

збагачення словникового запасу, мовною етикою).

Як вчитель може створити мотиваційну ситуацію і підтримувати її у процесі роботи учнівнад проектом?

Формулюючи мотивацію досягнення, як основу для створення певної атмосфери в класі,вчитель може запропонувати різні варіанти мотивації:

• намагання самостійно виконати цікаві завдання;• прагнення завоювати повагу ровесників;• прагнення бути кращим;• усвідомлення того, наскільки власна діяльність є корисною для інших людей;• знайомство з новими людьми у процесі роботи над проектом.

Звичайно учні мають добру мотивацію для дослідження, якщо вони достатньо цінуютьнавчальну діяльність (навчальний досвід). Це може бути, коли:

• їхнє дослідження спрямоване на розв'язання тієї проблеми, яка, як вони вважають,існує і є важливою для розв'язання;

• тема дослідження для них особисто е цікавою;• учні вважають, що процес дослідження захоплюючий.

ЗО

Для підтримання високого рівня мотивації під час дослідження учні повинні почуватисебе:

• в безпеці (фізично і емоційно);• автономними (незалежними);• успішними (компетентними, творчими, професійними і знаючими);• відчувати, що їх цінують, про них турбуються;• задоволеними.

Принципи створення мотивації пізнавальної діяльності;• навчальна співпраця (вчитель і учні е партнерами);» цілеспрямованість процесу дослідження (учні повинні самостійно обирати мету

пізнавальної діяльності);• особиста і практична значущість (учні повинні знати: Навіщо вони це роблять?

Для чого це їм потрібно?);• успішність і ефективність пізнавальної діяльності (учні працюють ефективно,

коли відчувають, що їм під силу працювати над обраною темою дослідження);• позитивна співпраця з консультантом (усвідомлювати, що помилка - це також

позитивний результат, оскільки це дає можливість виправити її і знайти іншевирішення проблеми);

• потрібно враховувати індивідуальні та вікові особливості учнів;• потрібно враховувати суспільний та пізнавальний досвід учнів.

Використання інших засобів підвищення мотивації учнів.

Учні переважно краще працюють і мають більшу мотивацію до роботи, коли існуєаудиторія, яку вони поважають і цінують. Є багато способів, як можна використати такуаудиторію.

1. У перервах між роботою запропонуйте учням поділитися результатами роботи ізоднокласниками.

2. Помістіть роботи учнів у вигляді плакатів на стіні в класі, або у шкільній залі чиспробуйте опублікувати ці роботи у пресі чи книзі.

3. Запросіть батьків, членів громади чи учнів інших класів подивитися, як учніпредставляють те, чого вони досягнули або навчилися.

4. Попросіть учнів розповісти своїм сусідам, що вони тільки що почули, дізналися абозрозуміли.

5. Нехай учні попросять своїх батьків або інших дорослих написати коротко, за що воницінують їхню роботу, чому вони пишаються нею і які в ній є позитивні сторони.

Як організувати групову роботу учнів по реалізації проекту.

Оскільки успішна реалізація проекту великою мірою залежить від добре організованоїгрупової роботи учнів, подаємо нижче деякі поради щодо її організації.

За своєю кількістю оптимальною вважають групу з 3-6 осіб, тому, що при меншій кількостіучням важко різнобічне розглянути проблему, а при більшій - складно врахувати, яку самероботу виконав кожний учень.

Найбільш бажано поміщати в одну групу сильних, середніх і слабких учнів. У різноріднихгрупах стимулюється творче мислення й інтенсивний обмін ідеями. Давайте достатньо часу дляпредставлення різних точок зору, для детального обговорення проблеми, для розгляду питання зрізних сторін. Потрібно прагнути також, щоб у групах були і хлопці й дівчата.

Склад групи не може бути постійним протягом тривалого часу. Він змінюється в залежностівід змісту і характеру навчальних завдань, що необхідно виконати. Група повинна нестивідповідальність за досягнення своїх цілей, і кожен член повинен відповідати за свою частину

31

роботи. Завдання в групі виконується в такий спосіб, щоб було можливо врахувати і оцінитиіндивідуальний внесок кожного члена групи й групи в цілому.

Організовуючи роботу учнів в групах, вчитель повинен пам'ятати наступні правила:1) Пояснення навчального завдання.Коли вчитель розділить учнів на групи, він має детально пояснити їм, як виконувати завдання

і як учні повинні працювати разом в групі.2) Створення позитивної взаємозалежності всередині групи.Позитивна взаємозалежність є необхідною для роботи в групі.Після пояснення завдання учням вчитель має допомогти учням створити атмосферу співпраці

за допомогою запровадження позитивної взаємозалежності в їхню роботу. Позитивнавзаємозалежність зв'язує учнів один з одним, оскільки жоден учень не може сам, без всіх іншихчленів групи, успішно виконати завдання. Коли учні чітко усвідомлюють свою позитивнузалежність один від одного, то бачать, що робота і зусилля кожного з них потрібні і без нихнеможливий успіх всієї групи, і що кожен з них робить свій особистий внесок в успіх всієї групи,виконуючи свою роль і завдання.

Вчитель може створити позитивну взаємозалежність учнів у групі, коли:• члени групи об'єднані навколо однієї спільної позитивної мети - конкретної причини для дії;• учні діляться ресурсами (матеріалами) в процесі роботи, кожен з них відповідає за виконання

своєї частини завдання, використовуючи частину інформації, матеріалів для проведеннядослідження;

• вчитель визначає учням в групі взаємодоповнюючі, взаємопов'язані ролі в процесідослідження. Ролі визначають відповідальність, яку бере на себе кожен учень в групі длявиконання спільного завдання.

Як активізувати мислення учнів під час обговорення поточних питань по реалізації проекту.

Розробіть запитання і стратегії для стимулювання мислення. Багато учнів маютьтенденцію діяти поверхово і очікують, що вчитель подасть їм усе, чого вони повинні навчитися.Заохочуйте, щоб учні формулювали власну думку і критично мислили, а не лише даваливідповіді на запитання.

Ставте такі запитання, як:• А ви як думаєте?• Які рішення ви можете запропонувати?• Як це пов'язано з тим, що ви вже знаєте?• Якщо ми приймемо цю позицію, куди це нас заведе?• Які ускладнення це може викликати?• Чи те, про що ми говоримо, пов'язано з попередніми подіями?• Які зміни відбулися?• Які переконливі аргументи ви можете навести на підтримку своєї позиції?• Які можуть бути альтернативні підходи до проблеми?• Як це можна було б використати раніше?• Чим це могло б бути корисним для нас?• Які перешкоди можуть виникнути на вашому шляху?

Опис діяльності.

1 етап - Підготовчий. /1-2 тижні/

Цей етап має на меті теоретичну підготовку учасників проекту. Для ефективної,продуманої діяльності учні мають отримати певні знання з історії рідного краю, його традицій і32

звичаїв, узагальнити свої знання з історії України та регіону, пригадати найважливіші історичніподії, які могли вплинути на етнокультурні особливості регіону - міграційні процеси, соціально-економічні чи політичні чинники формування складу населення.

Вчитель, у цікавій для учнів формі - вікторини, конкурси ерудитів, інтелектуальнізмагання з зазначених питань, має збудити у дітей інтерес та бажання дізнатися більше просьогодення краю.

Пропонований алгоритм діяльності вчителя:

:ї;?йгайж?йия "питання про: : ; І^іійгьмїсть учнів з а-д

ипячп.ітміґіго чякІїл'П'. колегами по

Щануваній (йбо

Мотиваційна діяяьніей

змагань'.1

Створенні ініціативної групи.

Проведення першого заняття; визтчсиїїя пробдеМй^ета

:• . ' . .•: . :• , ІШЯЛЬНОСТІ, ' : ... .':•

Визначення мети та очікуваних

результатів діяльності учнів у

Підбір ;иавчал!,ного. матеріалу,

Необхідно отримати принципову згоду адміністрації закладу на початок проекту,передбачити відповідний час у плані роботи.

Продумайте, допомога кого з колег Вам може знадобитися, які навчальні завданнярізних навчальних дисциплін ви вирішуєте в проекті.

Чітко з'ясуйте, чому ви вирішили організувати цей проект.Запишіть, чого ви очікуєте як результату.Напишіть які знання, уміння, навички набудуть учні, становленню яких цінностей та

етичних пріоритетів підпорядкований проект.

Враховуючи план навчального закладу, сплануйте діяльність у проекті: відповідно доетапів визначте час та потрібні ресурси.

Доберіть потрібну навчальну , енциклопедичну, краєзнавчу літературу.Зробіть відповідні закладки, якими зможете скористатися пізніше.

Укладі гь запитання з історії, культури, традицій рідного краю для проведення вікторинчи ін. Інтелектуальних змагань.

Оголосіть та проведіть такі заходи з метою зацікавлення учнів майбутнім проектом.

Оголосіть про проект у школі через яскраве оголошення та усні повідомлення в класах.Призначте час першої зустрічі для усіх, хто виявить бажання.Проведіть таку зустріч та сформуйте групу учасників проекту.

Підготуйте та проведіть перше заняття з учнями.Проведіть з учнями ряд вправ, що стосуються толерантності, формують навички

неупередженої поведінки, сприяють перегляду стереотипів

Зміст заняття:1. Коротка лекція з питань історії рідного краю, етапів формування населення, культурних,

етнічних, релігійних особливостей регіону.2. Повідомлення ідеї та мети проекту, його користі для учнів та для громади в цілому.3. Визначення разом з учнями можливих аспектів діяльності (наприклад перевага може бути '

віддана питанню національного розмаїття населення, або ж поєднанню традицій різнихкультур, або ж релігіям, що сповідує населення, т.п.) Якщо група досить чисельна - 15-20учнів, то, можливо, тема дослідження буде загальною, а над окремими аспектами ]працюватимуть малі групи. Вибір предмету та теми дослідження.

4. Обговорення бажаних результатів діяльності в проекті.

До початку активної діяльності учнів у громаді по збору матеріалів для виставки /музею/ 'варто провести кілька занять, де опрацювати з учнями вправи, пов'язані з міжетнічною,міжконфесійною, мовною толерантністю, формуванням неупередженості та вмінням аналізувати Івласні стереотипи, долати їх задля досягнення миру.

Робота учнів у громаді та їх цікавість до особливостей життя, притаманних представникамрізних меншин, може сприйматися неоднозначне. Варто продумати систему інформування

33

жителів громади про ваші плани. Можливо це буде кілька оголошень у людних місцях, виступвчителя чи учнів по місцевому радіо, замітка в газеті чи прес-конференція для батьків.

Чим більш поінформованими будуть місцеві жителі, тим більша вірогідність співпраці таменша загроза непорозумінь.

2 етап - Визначення напрямків збору матеріалів.Збір матеріалів. /2-5 тижнів/

Цей етап має на меті не лише збір інформації , вивчення джерел та нагромадженняматеріалів, необхідних для влаштування виставки, але й безпосереднє навчання і набуття учнямидосвіду активної діяльності. Саме в цей період учні, з допомогою вчителя, навчаютьсяаналізувати історичні джерела, ефективно комунікувати як між собою так і з дорослими,обговорювати складні проблеми, поєднувати у свідомості історію повсякденності з офіційноюісторичною інформацією.

Вчитель в цей період може організувати цікаві заняття - тренінги по складанню анкет,опитувальників, написання листів; провести спільне обговорення зібраних джерел та артефактів,проаналізувати зібрану інформацію, застосовуючи прийоми розвитку критичного мислення.

Пропонований алгоритм діяльності вчителя:

я>:мІцеі|І^^ ^ Допоможіть учням встановити достовірну інформацію щодо національногоґромаді /релігійного, конфесійного, мовного, т.ін./складу населення місцевої громади

ІЩШ^ :̂ІШіШ|;|ч||Ші;Ьб ;і||: ;;| */ Заняття присвятіть визначенню напрямків збору матеріалу, її джерелнййЩйЩ:Ш|адШрЩ&:;:;;;;Г;ї;;:я ^ Розподіліть обов'язки за бажанням учнів; СЩ І̂ШІ*:Н^Й<Ш: • ' : :-:у"" ) ^ Складіть разом з учнями план роботи

НафйЙНі» бр^Мінте^в:ю|;,:;||;::|

ПраЦЮ;||||;:||̂ |(Щ |̂|̂ |Щ|і;:

^

Допоможіть учням опрацювати методики збору інформації.' В разі необхідності проведіть заняття з фандрейзингу чи зверніться з

листами про допомогу до спонсорів.

~~ ~^ .••*ш<:.'.хг»-:.Г-3\ •/ В разі потреби допоможіть учням збирати Інформацію.Діяльність по збору щфбрмшиікйь : :: , \І у • г •¥ г "̂^;ж: : Ш? йі| Надайте учням підтримку через попередні контакти чи то листи

: : : Л х ::;: ::і к : ;:. ::;х :] ВІДПОВІДНОГО ЗМІСТу.

ОцШ№ЯІ§ЙЙ^ЙЇІ!ЛІІ̂ |ІЇЯуїі; Періодично, разом з учнями, переглядайте зібраний матеріалПросіть учнів оцінювати достатність його за кількістю та якістю.

Перед проведенням заняття слід, разом з учнями, визначити достовірні джерелаінформації про склад населення. Ними можуть бути статистичні відділи, сільські чи селищніради, паспортні столи т.п. До офіційних установ необхідно написати колективного листа тазареєструвати його. Ознайомте учнів з їх правом на інформацію та правом на звернення /ЗакониУкраїни про інформацію та про звернення громадян/.

У невеликому населеному пункті жителі можуть таку інформацію надати вамбезпосередньо. В такому випадку треба підготувати відповідне оголошення та закликати громадудо співпраці.Зміст заняття /1-2 заняття/

1. Проведення вправ2. Інформування про шляхи збору інформації: інтерв'ю, опитування, анкетування, аналіз

джерел /щоденники, листи, статті в пресі т.ін/, фотодокументів, свідчень.3. З'ясування можливих джерел інформації.4. Колективна розробка анкет та опитувальників.5. Вправа по аналізу джерел інформації та їх оцінці.

34

6. Вибір найбільш оптимальних, з огляду на мету діяльності, шляхів збору інформації таформ її документування.

7. Розподіл обов'язків.8. Навчання плануванню роботи та складання плану роботи групи.

Рекомендації щодо навчання учнів плануванню роботи.

Поясніть учням, що для успішної діяльності , запобіганням втрат часу необхідноспланувати роботу. Наголосіть, що планування не лише заощаджує час, але й допомагаєефективно організувати свою роботу

Схема планування діяльності.

Визначення кінцевої мети

г Визначен

Співвідношення реалізації етапу з кінцевою метою

Для ефективного планування та запобігання помилок дуже важливим є навчитисязастосовувати метод "дерево рішень".

Метод " дерево рішень"

Метод є одним з видів розвитку алгоритмічного мислення і дозволяє наочно побачити хідподій та спрогнозувати їх можливі наслідки.

Внизу чистого листка паперу записується проблема (завдання) вище прописуютьсяваріанти дій.

Над кожним з них прописуються можливі позитивні та негативні наслідки. Наднегативними наслідками пишуться варіанти дій по їх усуненню. В результаті на вершині деревазаписується результат діяльності з урахуванням усіх факторів, що вплинуть ( чи можутьвплинути) на діяльність.Приклад:

; Пошук інших іджєрел:

35

Познайомте учнів з методом "дерево рішень" .

Попросіть учнів використати "дерево рішень" під час планування роботи для визначенняможливих перешкод під час розв'язання проблеми .

Складання плану реалізації проекту

Розкажіть учням про різні види планування: довгострокове планування, календарне,щоденне та розкажіть їм про переваги використання тих чи інших під час реалізації проекту. Такдовгострокове планування (на 2-3 місяці чи більше) дає можливість вирізнити не лише ступіньважливості тих чи інших заходів, а й побачити їх послідовність, розпланувати час на виконаннякожного з них, передбачити час на коригування недоліків. Календарне планування, щоздійснюється на основі довгострокового як правило оформляється у вигляді плану - сітки.Щоденне планування здійснюється як для групи в цілому так і кожним індивідуально відповіднодо поставлених задач.

Зразок довгострокового планування

ВИД ДІЯЛЬНОСТІ Очікуваний результат-'' • ' • • . . - • . . . ' ' ' • • • • . ' •.

•' .':•:-.-.'..• ' >' •';•''•':••' '• : - ;•'••:-. ' ; • ' . ' • /:•:••': :'••: ;-'-::;-\ •••

Відповідальний ; ^Ррї іДш ЯЯ

Термін виконання

Зразок календарного плану - сітки

:'::Пн;::;:::::'' ]^_1,09,021. Вид діяльності

(відповідальний)2. Вид діяльності

(відповідальний}

ШЖІШ І̂Ш.2,09^02

: і 1 .Вид діяльності(відповідальний)

ШлаПЬНИЙ) - : У.'

.„,;„;„;„„%Ш$ШїШІШШ!

,:.;і:::;,;Єр4..і;!;:::-;;;;;;:::;

3,09,02 ,.;: і! ' ; : : ' ; : :

: " - - : : і!

;;;;;;;;;;;:;;:;;;;;;!;!Чті;;;:;;:;::;; ч;Г::

;;4;09,(Й;::;;:::::::/

••'::::'::»..,- ' ' ' ' " ' . : : : : . . . : ' ' : : :: :

Пт.8,09,02 ;

::: •;: . ' : : :•.:.. : :

Календарне планування дозволяє швидко вносити корективи у власну діяльність:переносити заплановані заходи з одного на інший день, виділяти першочергові заходи

При здійсненні щоденного планування варто навчити учнів вирізняти невідкладні заходи,першочергові, другорядні чи допоміжні.

36

Варіант щоденного планування

Час9,00-10,3:0;

Вид діяльності:Зустріч із старожил ом

Відвідування бібліотеки

Очікувані результати1. Отриманий інформації2. Фотографування ;;З.Отримання письмових матеріалів,:;фото.

Перегляд газет 20 річної давності ; :

Після заняття учні приступають до планування діяльності на визначений термін реалізаціїпроекту.

Завданням вчителя на цьому етапі є допомога у розподілі обов'язків між членами командита коригування строків, що відведеш на виконання кожного виду діяльності.

Можливі напрямки збору матеріалів:1. Історія заселення краю.2. Географія походження жителів3. Історія переселень /міграцій/4. Релігія жителів5. Традиції та звичаї /взаємний вплив та переплетіння/6. Традиційна кухня.7. Одяг, предмети побуту.8. Мова.9. Усна народна творчість, пісні10. Традиції виховання.11. Декоративно-прикладне мистецтво12. Свята календарного циклу, особливості святкування.13. Народна медицина: мудрість та забобони.14. Особливості господарювання.15. Сімейні цінності.

Важливість цього етапу полягає в тому, що хоча завданням учнів і є накопиченняартефактів та матеріалів для виставки, проте, займаючись цим, вони дізнаються про життягромади, її жителів, особливості культури та традицій, збагачуються досвідом міжетнічних таміжкультурних взаємин.

Спілкування учнів з представниками різних вікових груп, різних релігійних конфесій, мовта культур створює умови для набуття ними досвіду толерантності через усвідомленнябагатоманітності світу, поцінування цього розмаїття.

В свою чергу, така діяльність сприяє встановленню більш теплих, по справжньому"громадівських" стосунків між жителями населеного пункту.

Часто-густо така діяльність учнів може привернути увагу місцевої влади та посадовців допитань, що стосуються проблем меншин у громаді, їх потреб. Це може стати предметом розглядуна сесіях місцевих чи сільських чи селищних рад.

Вчитель може провести в цей час заняття присвячене критичному аналізу інформації взасобах ЗМІ, вмінню розрізняти факти та стереотипи, об'єктивну та суб'єктивну інформацію. Цедопоможе учням як під час проведення інтерв'ю, при аналізі опитувань, читанню та відборуінформації із газет чи журналів так і при роботі з джерелами історії повсякденностіщоденниками, листами, мемуарами.

37

Важливим завданням вчителя на цьому етапі є навчання учнів систематизації зібраного матеріалу- умінню вести облік зібраного, вести порт - фоліо, робити нотатки, зберігати артефакти.

З етап - Визначення тематики виставки.Відбір та впорядкування матеріалів. /1 тиждень/

Метою цього етапу є навчання узагальненню зібраного матеріалу, відбіру матеріалів/фотографій, документів, артефактів/ для виставкових стендів.

Пропонований алгоритм діяльності вчителя:

1 -^ На одному з засідань групи надайте можливість учням ще раз презентуватиусім зібрані матеріали

•^ Разом з учнями розподіліть усі матеріали за напрямками.

Заняття з вйзнотедач головної ідеївиставки, її структури1 та тематики

Разом з учнями узагальніть - що ви маєте за результатами 2х етапів роботи.Попросіть учнів ще раз визначити якою має бути головна ідея виставкиВизначте тематику розділів виставки

; Д; :: ^ Допоможіть учням відібрати та підготувати матеріали для стендівВідбір матеріалів для виставки ^ Простежте за збалансованістю візуальних, текстових та документальних

матеріалів.

е кстоаргр супроводу •вистайки. Допоможіть учням скласти текстовий супровід матеріалів виставки

Фандрейзингова діяльність ^ За умови браку коштів для влаштування виставки продумайте можливіджерела фінансової чи матеріальної підтримки

••-'•:.- V. ''•.*г.:.'^її^.'™'^:.:~*У-ії\чїу ^ Напишіть разом з учнями листи до спонсорів чи зустріньтеся з ними.

Третій етап роботи - один з найвідповідальніших. Група має визначити, що саме станеосновою виставки. Допомогти учням можна шляхом спільного пошуку відповідей на запитання:

- хто буде цільовою групою виставки? Хто буде її відвідувати і з якою метою?- Які ідеї виставка має донести до її відвідувачів?- Які нові знання отримають відвідувачі? Що нового вони зможуть дізнатися про

рідний край та її жителів? Чому це корисно?- Які враження мають бути сформовані? Як це може впливати на відносини між

членами громади у майбутньому?- Які з зібраних матеріалів, на думку учнів, хотіли б бачити на виставці

представники тих груп, кого учні інтерв'ювали, опитували, у кого збиралисвідчення та матеріали?

Таке обговорення допоможе визначити основні теми виставки та структурувати матеріализа напрямками.

Перегляньте усі матеріали, розсортуйте їх за напрямками.Під час відбору матеріалів для виставкових стендів може виявитися. Що велика кількість

зібраного матеріалу не може бути розміщена на них в силу різних причин: низька якість,дублювання, великий чи малий розмір. Ці матеріали варто зберегти у порт фоліо дляознайомлення з ними бажаючих або ж для інших навчальних потреб. Допоможіть учням у групахпідготувати свої концепції виставкових стендів, відібрати матеріали та розробити текстовийсупровід матеріалів, що будуть презентовані на них.

Разом обговоріть результати.Безпосереднє створення виставки, в залежності від зібраних матеріалів та ваших задумів

може потребувати певних матеріальних ресурсів для її створення: листів ДВП чи ДСП, цупкогокартону, фанери, фарби, столярних інструментів, скла чи іншого покриття, кольорового паперу,

38

тощо. І хоча зменшити витрати можна різними шляхами, все ж варто спробувати віднайтидодаткові кошти через залучення спонсорів.

Більш ефективним ніж написання колективних листів - прохань, може виявитисябезпосередня зустріч з людьми, які не байдужі до справ громади. Презентація результатів роботидопоможе їм усвідомити значимість ваших задумів.

4 етап - Організація виставки та її презентація. /1-2 тижні/

Метою цього етапу є оволодіння учнями навичками презентації, публічних виступів,знаннями про прийоми Пі Ар (риЬНс геїаііоп -зв'язки з громадськістю) роботи.

Пропонований алгоритм діяльності вчителя:^ Визначте місце де буде експонуватися виставка•^ Визначте розмір та конфігурацію виставкових стендів, матеріалів з яких

вони будуть виготовлені*/ Розробіть дизайн та скомпонуйте матеріали

йІх стеВДІв

: ПІДГЙІ<*ВКа еКСКуреб.ВРДІВ: ДО:

. ; ' ' ' . ' ' ' ; иа вийавіііі: ; / ' :

Розробіть зміст повідомлень та складіть тексти для екскурсоводівПідготуйте учнів до роботи на виставці як екскурсоводівСкладіть разом з учнями план роботи виставки

'. Інформування про; виставкуV '

Відкриіігя

:.. ' і Оргішзація роботе вййгавки.

Розробіть систем)' повідомлень про виставкуПідготуйте та проведіть прес-конференцію з приводу відкриття виставкиПовідомте про виставку усіх, хто буди причетні до її створення

Розробіть програму відкриття виставкиПроведіть урочисте відкритгя виставкиПроведіть першу екскурсію

Продумайте план використання виставки в подальшомуРозробіть графік роботи виставки, забезпечте її функціонування.

Для влаштування виставки вчителеві потрібно вирішити кілька важливих організаційнихмоментів: визначити разом з адміністрацією закладу місце розташування виставки, узгодитиграфік її подальшої роботи.

Створення виставкових стендів може потребувати допомоги спеціаліста - дизайнера чихудожника. Якщо це неможливо, довірте учням самостійно розробити її дизайн: розмір таконфігурацію стендів, їх забарвлення, оформлення.

Якщо виставку планується зробити стаціонарною, постійною, то її стенди можуть бутизакріплені на стінах. Якщо ж ви плануєте в подальшому виставку видозмінювати, доповнюватиабо ж демонструвати її в інших місцях, продумайте такий варіант, який допоможе зробити їїмобільною, легкою для розбирання та збирання, переміщення в інше місце.

Рекомендації, щодо змістового наповнення стендів:

Один стенд - одна ідея. Кілька ідей, що відображені у матеріалах можуть згубитисяі враження, вплив буде знівельовано

- Не перевантажуйте інформацією. Кілька яскравих прикладів фотодокументів,діаграм чи графіків, кількох рядків зворушливого тексту може бути достатньо длятого, щоб стала зрозумілою ідея.Головна ідея виставки має бути зрозуміла навіть без екскурсійного супроводу.

- Текстовий супровід має бути простим та лаконічним. Такий текст не "говорить"замість експонатів, а лише допомагає зрозуміти ідею.

- Презентовані матеріали мають бути пронумеровані та містити пояснюючі надписита інформацію про тих, хто надали їх.Кольорова гама стендів має бути неяскравою , однаковою чи подібною.

- Дизайн та оформлення не повинні відволікати уваги від експонатів.

39

Між стендами має простежуватися зв'язок, а виставка сприйматися цілісно.Окремі статистичні дані краще оформити у вигляді кольорових діаграм.Низькоякісні фотографії можна спробувати від реставрувати, скориставшиськомп'ютерними програмами.Тексти мають бути надруковані шрифтом, який легко читається.

Наступним етапом роботи є підготовка екскурсійного супроводу матеріалів виставки.Разом з учнями розробіть план розповіді, яка має доповнювати, уточнювати та

пояснювати окремі аспекти виставкових матеріалів. Така розповідь краще сприймається коли вній присутні форми діалогу з слухачами, що заохочує відвідувачів і мотивує їх до активногосприйняття.

Розповідь до кожного стенду має бути короткою - 3-5 хвилин. Важливо спиратися напредставлені на стенді матеріали. Під час підготовки слід врахувати які запитання можутьвиникнути у відвідувачів та заздалегідь підготуватися до них.

Відкриття виставки може стати справжньою подією для громади. Для того, щобдосягнення робочої групи були гідно оцінені необхідно завчасно до цього підготуватися.

Жителі мають бути поінформовані як про проект в цілому так і про відкриття виставки.Для цього буде доречним розмістити у районній газеті статтю з описом вашої діяльності,презентацією результатів роботи. За кілька днів до відкриття виставки необхідно у люднихмісцях повісити оголошення з вказаними місцем її розташування та часом офіційного відкриття.Місцеве радіо радо надасть ефір для інтерв'ю чи розповіді про ваш проект.

Учні можуть розробити з допомогою сучасних комп'ютерних програм невеликіпрезентаційні буклети з інформацією про проект та виставу, які можна рознести жителямгромади чи розповсюдити у школі.

Необхідно обов'язково офіційно запросити на відкриття усіх тих, хто надавали допомогуздійсненню проекту, надавали матеріали, підтримували інформаційно, матеріально чиорганізаційно. Приготуйте офіційні запрошення для представників органів місцевогосамоврядування, працівників ЗМІ.

Під час відкриття виставки немає потреби проводити довгу презентацію власної роботи,детально описувати її хід та етапи, адже з результатом усі зможуть ознайомитися самостійно.

Примірний план проведення відкриття виставки:

привітання присутніх від одного з учнів учасників проекту- привітальне слово представника органів самоврядування- короткий виступ одного з місцевих жителів, що надавали необхідну для створення

виставки інформацію /виступ священика однієї чи кількох конфесій/слово директора навчального закладуслово консультанта учнівського проектувідкриття виставки.

Ознайомлення з виставкою більшості жителів громади не означає те, що виставкавтратить свою актуальність, її матеріали можуть бути використані для проведення уроківкраєзнавства, мотивування учнів до пошукової роботи, проведення подальших досліджень.

5 етап - Оцінювання успішності проекту. /1 заняття/

Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення, під час якого учні матимутьзмогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий внесок кожного у загальну справу.

Обмірковуючи досвід, набутий у процесі реалізації проекту, учні можуть відповісти натакі запитання:

•^ які знання вони отримали?^ чого і як вони навчилися?

40

•/ яких умінь і навиків вони набули?V які переваги надає групова співпраця?^ що вдалося найкраще?V Чим важливою була їхня діяльність для громади?

На обговорення результатів роботи над проектом Ви можете запросити усіх дорослих, якідопомагали учням чи безпосередньо брали участь у проекті.

Рекомендації для учнів

Під час реалізації проекту по створенню виставки є добра нагода набути не лише новихзнань про свою громаду, але й набути нових умінь, які стануть корисними у житті. Це перш завсе уміння спілкуватися з людьми. Успішна комунікація дуже важлива у житті не лише дорослихі навчатися їй краще не лише на уроках а й у щоденних життєвих ситуаціях.

Правила спілкування відомі усім з дитинства. Вони включають в себе і жести, і пози, і,безумовно, певний "набір" ввічливих слів. Успішність спілкування залежить не лише віддотримання нами певних універсальних правил. Кожна конкретна ситуація потребує знанняособливих принципів поведінки чи стилю мови. Лише той, хто постійно навчається комунікаціїсправді стає успішним.

Успішним вважається таке спілкування, коли вдається досягти бажаного результату:отримати допомогу, потрібну інформацію, пораду, підтримку.

Для успішного спілкування необхідно пам'ятати:

о повноцінне спілкування залежить від обох сторін, що спілкуються;о для повноцінного спілкування ми маємо об'єднати обидві "мови": мову слів і мову тіла,обличчя;о важливим у спілкуванні є як говорити, так і слухати.

Успіх у спілкування також залежить від того чи вмієте ви слухати.

Треба пам'ятати кілька правил:Мова тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановіть

контакт очима.Звуки та жести заохочення: підтримуйте співрозмовника доброзичливою посмішкою,

словами "так-так", "м-м-м..." тощо, хитанням головою.Уточнюючі запитання: задавайте короткі запитання, що допомагають прояснити

ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо, їх треба застосовувати обережно: колилюдина схвильована або роздратована, слід повністю утриматися від будь-яких запитань, адати їй висловитися.

Чого бажано уникати під час активного слухання:о Перебивати.о Демонструвати позою або виразом обличчя, що ви не готові зараз слухати.о Давати поради.о Змінювати тему розмови або переводити розмову на себе.о Давати оцінки людині, яка говорить.о Підганяти того, хто говорить.

Але важливим є також чітке повідомлення того, що думаємо. Часто причиною невдач єрозбіжність між тим, що ми говоримо і тим, як сприймають це наші слухачі. На це впливаєневдалий вибір слів, неправильні їх відмінки та закінчення, нечіткі або багатослівніформулювання.

Коли ви висловлюєте свою думку:41

о Чітко формулюйте свою точку зору, підбирайте слова, зрозумілі вам іспіврозмовнику.

о Говоріть від себе: "я думаю", "я вважаю", "я відчуваю".о Будьте конкретними - не говоріть загальних або всім відомих речей.о Старайтеся зацікавити партнера по спілкуванню.

Інколи люди уважно слухають одне одного, але все ж таки не можуть порозумітися. Цеможе залежати від того, що ми приписуємо співрозмовнику думки, емоції чи потреби, зовсімйому не притаманні. Можливість уникнути такої проблеми - переконатися, чи добре мизрозуміли співрозмовника. Способом такої перевірки є "парафразування", тобто повторення,переказування своїми словами того, що сказала інша людина, починаючи зі слів: "Ви маєте наувазі те, що..." або "Якщо я правильно зрозумів/ зрозуміла..."

Іншим шляхом перевірити, чи вірно ми зрозуміли людину, чи сприйняли всю надану неюінформацію, - поставити їй відповідні запитання.

Як ставити запитання:

- Найкращий спосіб здобути максимум інформації - використання 6 "журналістських"питань: хто, що, де, коли, як, чому?

- Застосовуйте відкриті та закриті запитання в залежності від вашої мети (відкриті - цетакі, на які запитуваний може викласти свою власну думку, закриті - такі, на які можна,відповідати лише "Так" або "Ні", або ж вибрати одну з відповідей, які відтворюють змістсказаного або написаного раніше).

- Формулюйте запитання зрозуміло і чітко.- Намагайтеся уникати тенденційних запитань (таких, в яких "прихована" відома

відповідь або які провокують визначену відповідь).Під час роботи у проекті вам доведеться виконувати різні доручення. Для збору

інформації потрібно знати і вміти, проводити інтерв'ю, опитування, аналізувати друкованіматеріали, історичні джерела різного типу - фотодокументи, приватні листи чи щоденники,газетні публікації, архівні матеріали.Нижче наведено ряд рекомендацій, якими ви можете скористатися у своїй роботу у проекті.

Опитування

Опитування найбільш поширений метод практичного вивчення проблеми. Опитуванняможе проводитися різними способами: шляхом особистого спілкування, інтерв'ю черезлистування, по телефону.

Кожен із цих способів має свої переваги та недоліки.Так, наприклад інтерв'ю по телефону хоча і є формальним, але вірогідність точної,

потрібної вам відповіді вища ніж при особистій зустрічі. Проте ви втрачаєте можливість"відчувати" людину, поза вашою увагою лишається емоційна сфера. Окрім того таке опитуванняварто проводити за умови попередньої домовленості, щоб не відривати людину від справ.Запитання мають бути дуже конкретними, як правило орієнтованими на отримання чипідтвердження/спростування окремих фактів, імен, дат. Більш широку інформацію кращеотримувати при особистій зустрічі чи у письмовому вигляді.

Анкета, що надсилається у видрукуваному вигляді по пошті чи передається особисто якперевагу має те, що ви не втрачаєте часу. Коротка бесіда - пояснення чи інструкція щодозаповнення цілком достатня для того, щоб ви могли отримати очікувані відповіді.

Опитування у вигляді анкети дещо відрізняється від типового анкетування, бо міститьменше запитань і вони формулюються відкрито.Така форма передбачає можливість опитуваного викласти матеріал у довільній формі.

Окрім того звужується коло проблем, які іноді піднімаються при особистій зустрічі, колибесіда стає іноді занадто розгалуженою і відходить від попередньо визначеного спрямування.

42

Ця форма є доречною, коли ви бажаєте отримати масив інформації на одну тему з різнихджерел, що дає можливість у подальшому здійснити порівняння чи відібрати найбільш яскравіприклади. Особисте опитування відмінний метод, коли ви потребуєте детальної інформації. Цяформа роботи потребує найбільше часу, проте результатом має "живе" свідчення.

Опитування, яке проходить "на живо" має ще й ту перевагу, що в ході зустрічі ви маєтеможливість задавати уточнюючі запитання, дізнатися про деталі, задавати як відкриті так ізакриті запитання.

Такі зустрічі стають ефективнішими, коли ви маєте можливість використати диктофон.Такі записи легко можуть бути занотовані пізніше або ж використані як аудіо матеріал уподальшій роботі.

Анкетування

Щоб отримати за допомогою анкетування достовірні дані, слід дотримуватись певних правил:> на початку кожної анкети у двох реченнях опишіть мету, з якою Ви проводите це

анкетування, хто Ви, який проект представляєте;> кількість питань у анкеті має бути мінімальною;> старайтесь зробити так, щоб людині, яка відповідає на питання Вашої анкети, треба було

якнайменше писати: якщо Ви знаєте, які можуть бути відповіді на питання, впишіть їх так,щоб достатньо було лише підкреслити потрібну відповідь (такі питання анкетиназиваються закритими). Закриті питання можуть містити місце для власної відповіді, якоїнемає серед перерахованих;

> відкриті питання (які не мають варіантів відповідей) не мають підказок і не "нав'язують"певної думки. Вони дають більш повну інформацію. Але слід пам'ятати, що такихзапитань має бути небагато;

> окремо (на початку анкети або в кінці) подається блок запитань щодо анкетних даних пролюдину, яка заповнювала Вашу анкету. Як і в інтерв'ю, добре продумайте, що саме Васцікавить, не задавайте зайвих запитань;

> питання анкети мають бути надруковані (або написані друкованими літерами чи чіткимкаліграфічним почерком) достатньо великими літерами, щоб відповідачеві було зручночитати анкету;

> у кінці анкети не забудьте подякувати за співпрацю;> будьте ввічливими, роздаючи анкети. Також слід віднестись із розумінням до того, що не

у всіх людей, яким Ви пропонуватимете заповнити анкету, знайдеться на це час;> роздаючи анкети, постарайтесь мати з собою кілька запасних ручок на випадок, коли у

відповідача не виявиться своєї.

Спостереження.

Спостереження є цікавою формою дослідження, т.я. суб'єкти дослідження часто навіть непідозрюють про нього і поводяться природно. Цей метод дає можливість зафіксувати типовіприклади поведінки, традиційні дії та скласти особисте враження про предмет дослідження.

Проведення інтерв'ю

> Слід заздалегідь домовитися про місце та час зустрічі із людиною, котра погоджуєтьсявідповісти на Ваші запитання;

> для того, щоб ви не виглядали некомпетентними співрозмовниками, належить ще разпереглянути усю інформацію, яку ви вже зібрали стосовно досліджуваної проблеми;

> На домовлену зустріч необхідно з'явитися вчасно у визначений час, розказати про своюучасть у проекті, чітко сформулювати мету розмови;

> Необхідно записати анкетні дані співрозмовника (за умови, якщо він бажає залишитисьневідомим, можна цього не робити). Перед тим необхідно продумати, яка саме інформаціяпро людину, що даватиме інтерв'ю, потрібна для Вашого дослідження, надто багатопитань можуть викликати неспокій і нещирість відповідей;

43

> Основні питання слід готувати заздалегідь, ставити їх тактовно, не відволікаючись відтеми. Але водночас не треба перебивати співрозмовника, інакше можна пропуститиважливу для дослідження інформацію;

> Слід уважно вислуховувати інформацію, записувати всі матеріали на диктофон чизанотовувати у зошит;

> Доброзичливо ставтеся до співрозмовника. Якщо Ваші особисті переконання неспівпадають із думкою людини, що дає Вам інтерв'ю, не намагайтеся перевиховувати чиповчати її;

> Не забудьте подякувати за розмову, що відбулася. Якщо Ви бачите, що людина щирозацікавилася Вашим проектом, не забудьте потім повідомити її про результати Вашоїдіяльності.

Якщо треба зателефонувати.

> Якщо Ви вирішили зв'язатися із кимось по телефону, не забудьте відрекомендуватися.> Чітко поясніть співрозмовнику в чому полягає Ваше завдання і чому Ви звертаєтеся саме

до нього.> Важливо, щоб Ви записали отриману інформацію.

Про зустріч потрібно домовлятися заздалегідь по телефону чи іншим шляхом. Обов'язковопотрібно відрекомендуватися. Наприклад:Доброго дня!Мене звати...Я - учень(учениця) _ класу школи № .Я - вихованець(вихованка) (прізвище вчителя (вчительки).Ми досліджуємо вивчаємо історію рідного краю і історію людей, що тут проживали тапроживають.Наша група/клас/ досліджує... (короткий опис проблеми).Мені потрібно зібрати інформацію з цієї проблеми, щоб потім ознайомити з нею своїх друзів тастворити на основі зібраних матеріалів шкільний музей /виставку/.Чи можу я поставити Вам декілька запитань зараз, чи, можливо, краще зателефонувати іншимразом або домовитись про безпосередню зустріч?

Слід записати призначену дату і час зустрічі і обов'язково бути пунктуальним. В разінеможливості прийти на заплановану зустріч. Обов'язково попередити людину, з якою видомовлялися.

Якщо зустріч не можлива, запитайте чи є можливим отримати цікаву для вас інформаціюіншим чином - через анкету, опитування чи просто поштою.В усіх інших випадках попросіть надіслати Вам хоча б якісь матеріали з цієї проблеми, які б Вимогли потім використати. Не забудьте при тому вказати свою поштову адресу.

Якщо треба написати листа з проханням надати необхідну інформацію чи організуватизустріч

Від стилю написання листа, його зовнішнього вигляду великою мірою залежить успіхсправи. Складіть офіційного листа, у котрому згідно з правилами ділового етикету чітко талаконічно викладіть суть Вашої проблеми. Колективний лист надасть поважності Вашомузверненню, а відправлення його поштою може стати гарантією отримання відповіді. У верхнійчастині аркуша неодмінно вкажіть назву організації, до якої звернений лист, а також датувідправлення. Не забудьте написати свою зворотну адресу.

Приклади написання листів:

с. Світле, 15 березня 2006 рокуЗавідуючому районним відділом освіти

44

Шановна/ий п.

Учні 10-го класу школи №1 с. Світлого вирішили взяти участь у створенні шкільноївиставки /музею/ "Хто твої сусіди", присвяченої жителям нашого краю.Об'єктом нашого дослідження ми обрали проблему багатонаціонального складу населення,взаємозбагаченню різних національних культур та особливостям культури нашого регіону.

Ми вважаємо, що збереження пам'яті поколінь через влаштування виставки /музею/позитивно вплине на відносини у нашій громаді, сприятиме порозумінню та злагоді.

Шановна/ий п. , ми звертаємося до Вас із великим проханням надатиінформацію, яка може допомогти нам з'ясувати наступні питання:1.2.3.

Свою допомогу нам вже надали мешканці нашого села , а такожпрацівники районного архіву та редакції районної газети

Учні нашого класу також запрошують Вас взяти участь у презентації нашого проектуперед місцевою громадою, котра планується на травень 2006 року, про що ми попередимо Васзаздалегідь

Будемо дуже вдячні за Ваше розуміння та підтримку.З повагою група школярів класушколи №1 с. Світлес.м.т. Веселе, 2006 року

Як відшукати необхідні ресурси для проведення дослідження

У ході роботи над проектом Вам , скоріше за все знадобляться ресурси, адже процес зборуматеріалів та влаштування виставки потребує не тільки часу, але й необхідних матеріалів чинавіть певних коштів. Інколи такі прості речі як, наприклад, нестача канцелярського приладдя чибрак коштів для видруку фотографій, можуть звести нанівець увесь процес. Це питання належитьспільно обговорити ще на початковому етапі роботи і спробувати відшукати можливі шляхи йоговирішення. Це може бути окремим завданням однієї із робочих груп.

Реально зважте спочатку Ваші потреби, а потім оцініть існуючі можливості їхзадоволення. Спроба віднайти необхідні для цього кошти не завжди принесе успіх.

Вам завжди будуть готові допомогти тоді, коли ви попросите скористатися необхіднимиресурсами, які вже є у певних установ чи приватних осіб, наприклад, принтером для роздрукудокументів чи папером для виготовлення презентаційних планшетів.

Оцініть, перш за все, можливості Вашого навчального закладу, а також державнихустанов, підприємств, які знаходяться у Вашому населеному пункті. Зверніться до них ізписьмовим проханням, обґрунтувавши попередньо необхідність такої допомоги та її обсяг. Вамзавжди будуть готові допомогти ті дорослі, діти яких навчаються у Вашому класі чи школі.

Портфоліо проекту

До початку роботи "в полі" подбайте про те, щоб усі зібрані вами матеріали булизбережені, а під час підготовки виставки ви могли їх легко знайти та пригадати як вони до васпотрапили.

Однією з форм такого накопичення матеріалів є створення портфоліо.Портфоліо - це впорядкована збірка матеріалів, зібраних за певним принципом та з певноюметою.

Створення портфоліо - це тривалий процес збирання, перегляду, сортування матеріалів,що стосуються вашого проекту, їх упорядкування для зручності користування як вами так ііншими.

45

Портфоліо художника, наприклад може бути впорядковано за принципом різної техніки:окремо складених ескізів олівцем, робіт пастеллю, робіт гуашшю, або ж за принципом сюжетутвору: портрети, пейзажі, натюрморти.

Впорядкування вашого портфоліо залежатиме від тих напрямків роботи, які ви обрали.Якщо ви працюєте кількома групами, то, можливо, варто кожній групі мати своє портфоліо.

Для цієї роботи вам можуть знадобитися такі речі як канцелярські папки, картоннікоробки різного розміру, швидкозшивачі, прозорі файли, кольорові наліпки, конверти різногорозміру, скріпки чи біндери, скотч чи малярна стрічка, ножиці, клей, т.ін..

Корисні поради:> Створивши папку для певного виду документів, підпишіть її або ж зробіть кольорову

наліпку з надписом;> На першій сторінці записуйте зміст: № та назва документа;> Усі документи нумеруйте та зберігайте окремо. Зручним для цього є прозорі файли та

швидкозшивачі;> До кожного документу бажано мати невеликий інформаційний супровід. Наприклад:

Документ №25 "Свідчення М. Кілюшинової про переселення її батьків з Казахстану вУкраїну" , інтерв'ю взяв уч. Сімонько С. 10-а клас 24/03/2006 року.

> Навіть одна папка з подібними матеріалами може потребувати певного розподілу насекції. Так наприклад для фото це можуть бути - люди, свята, одяг, побут, робота, т.ін..Орієнтуватися в папці вам допоможуть кольорові роздільники чи наліпки одного кольорудля окремого розділу;

> Типовими "малими портфелями" для вас можуть бути: "Інтрерв'ю", "Анкети","Фотодокументи", "Фото-ілюстрації", "Статті", "Статистика"

Старі документи - листи, довідки, фото, малюнки т.ін.. потрібно зберігати так, щоб якнайменшезавдавати їм шкоди частими переглядами;

Для збору інформації може бути потрібно відвідати бібліотеку чи архів.

Бібліотеки часто зберігають місцеві газети впродовж багатьох років.Переглянути велику кількість джерел буває важко. Можливо варто попросити

бібліотечних працівників допомогти і підготувати необхідні матеріали.Для цього чітко сформулюйте які саме матеріали ви очікуєте отримати.Працівник архіву - архіваріус також надасть потрібну інформацію за умови конкретного

запиту. Проте отримати дозвіл на перегляд архівних матеріалів ви зможете лише з допомогоювчителя.

Аналіз газетних та журнальних статей.

У житті громади місцева газета відіграє важливу роль. Саме тут публікуються новини,інформація про події, пов'язані з життям громади, окремих її представників, репортажі, авторськіпублікації, листи до редакції, огляди громадської думки та результати опитувань, вітальні адресита сповіщення про смерть. Газети і журнали можна ефективно використовувати у разом з іншимиматеріалами. Основною властивістю газети є виклад протилежних поглядів стосовноконфліктних ситуацій в суспільстві.

Фотодокументи та фото на виставці.

Фотографія як документ є не тільки ілюстрацією якоїсь події, а й самостійним документальнимсвідченням епохи. Уміючи "читати" фотографію можна багато довідатися про час і йогоособливості. Такий документ може розказати вам про одяг і моду, стиль поведінки та взаємини,статус окремих категорій населення, їх повсякденне життя. Тому відбір фотодокументів длявиставки варто здійснювати, приймаючи до уваги те, як багато вони "можуть розказати".

46

З метою збагачення виставки фотографіями, якщо у вас їх бракує, ви можете розмістити сучасніфото, зроблені вами самими:

> Сфотографуйте людей, чиї розповіді для вас були важливими, чиї документи чи речіпредставлені на виставці.

> При неможливості розміщення на виставці окремих об'єктів /предмети одягу, вжитку,декоративно-прикладного мистецтва/ якісні фото цих речей допоможуть вам представитиїх глядачам.

> Національний одяг чи його елементи на фото краще сприймаються "на людині".Запитайте дозволу у власника зробити таку фотографію.

Добираючи фотодокументи до виставки прийміть до уваги кілька порад:

> розмір фотографії має бути таким, щоб об'єкти на ній зображені, були видні на відстані;> маленьку, проте важливу фотографію можна спробувати збільшити на ксероксі чи

скористатися допомогою фотостудій;> окремі фотографії краще сприйматимуться на темному чи навпаки світлому тлі, тому

варто подумати про їх обрамлення;> кілька фотографій, подібних за сюжетом та змістом можуть допомогти акцентувати увагу І

на важливості якогось явища чи події, але й можуть просто зайняти цінне для виставкимісце; ^̂

> фотографія використана, як джерело потребує відповідного текстового супроводу, тоді якфотографія - ілюстрація лише доповнює текст;

> потрібно обов'язково вказати коли, де, за яких обставин зроблене фото та хто його надав _для виставки;

> до окремих старих фотографій доречними для порівняння будуть додані сучасніфотографії подібного змісту та сюжету; _

> зроблені для виставки кольорові фотографії можуть дисонувати з її загальним тлом, їхможна замовити для друку у форматі "сепія", що нагадує давні фотографії;

> кількість фотографій на одному стенді виставки не має бути надмірною /більше 3-5/, т.я.буде відволікати увагу від змісту текстових повідомлень;

Для чого робити аудіо записи.

Сьогодні для нас стали звичними магнітофон чи програвач. СО плеєр, чи МРЗ плеєр.Диктофон є у більшості сучасних марок мобільних телефонів. Але ще не так давно, 40-50 роківназад технічне забезпечення необхідне для запису "живої" мови було лише у кращих музичнихцентрах та на радо студіях.

Мало хто з нас задумується наскільки важливими для істориків майбутнього є сучаснітехнічні засоби, які діють можливість зберегти на відео, касеті, чи цифровому носії "хвилиниісторії". Яку неоціненну допомогу склали б такі зйомки спогадів очевидців великих подійминулого.

Можливо тому, готуючи матеріали для виставки, варто подбати й про можливість лишитидля майбутнього аудіо записи ваших розмов з жителями громади, відеозаписи таких зустрічей,інтерв'ю , які ви брали.

Під час проведення екскурсії по виставці ви завжди зможете запропонувати присутнімневеличкий фрагмент, а вразі проведення певних заходів такі записи можуть стати фрагментамисценаріїв.

47

І

ІІІІ1ІІІІІІІІІ

ЗАПИТАЛЬНИКДля збирання народознавчих відомостей про національні спільноти України

Історія міста чи села• Як називається ваше місто чи село?• Як старші люди пояснюють його назву?• Хто вважається його засновником?• Які є легенди про заснування вашого міста чи села?• Які історичні події і коли відбувалися поблизу?• Які культові споруди (церкви, костьоли, кірхи, мечеті, синагоги) були тут до радянської

влади, які з них збереглися? Запишіть спогади про них від старших людей. Чи є на фотоабо малюнках їхні зображення? Які нові культові споруди збудовано в останні роки?Опишіть їх, будь-ласка.

• Що розповідають мешканці міста чи села про колективізацію 1930-х років?• Що пам'ятають мешканці міста чи села про Голодомор (1932 - 33рр.) та Голокост (1941 -

43 рр.)?• Що розповідають старші люди про „розкуркулення" і депортацію (насильницьке

переселення) односельців з рідних місць (у Сибір, Казахстан, Узбекистан тощо). Коли цебуло? До якого народу належали переселені (кримські татари, болгари, греки, українці,німці)? Що їм дозволяли взяти з собою? Що потім розповідали про них тим, щозалишилися або ж новим людям, які заселили село?

Природа• Які є річки, озера, гори поблизу вашого міста чи села?• Як вони називаються і чому саме так?• Які легенди є про них?

Народний побут і мистецтво• Чим займалися люди у вашому місті чи селі 100 років тому?• Які народні ремесла розвивалися тут колись? Чи займалися ними ваші родичі?• Які були найвизначніші майстри - золотарі, ткачі, ковалі, вишивальниці, кушніри,

бондарі, різьбярі? Запишіть їхні прізвища та спогади про життя і творчість.• Чи бували у вашому місті чи селі ярмарки? Чим славилися ярмарки саме вашого міста чи

села?• Які музичні інструменти були тут поширені? Чи збиралися музики в ансамбль? Як часто

вони грали?• Запишіть спогади старших людей про народне весілля. Що вдягали наречені на весілля?

Які страви готували для гостей? Що співали під час весілля?• Які танці полюбляли танцювати ваші земляки? Запишіть їх назви.• Запишіть назви народного одягу. З чого його виготовляли?• Яким посудом користувалися ваші прадідусі?

Світ дитини» Які народні ігри пам'ятають старші люди у вашому місті чи селі?• Чи були якісь ігри з камінцями, палицями?• Які ігри були з м'ячем? З чого він робився?• Якими іграшками гралися тут діти на початку минулого століття? Які з них ви хотіли б

зробити собі? Запишіть їх опис і замалюйте креслення.

« • Які колискові співали колись дітям у вашому місті чи селі? Запишіть.• Які вірування, пов'язані з маленькою дитиною, вагітними, породіллями пам'ятають ваші

старожили?

^ 48

Календар• Як відзначали ваші бабусі і дідусі різні народні свята?• Яке свято, на вашу думку, було найулюбленішим для дітей? А яке - для молоді? Чому?• Запишіть від старших людей легенди, притчі чи казки про свята.• Запишіть спогади старших людей про свята у їхній родині, про молодіжні ігри й забави,

притаманні тому чи іншому святу.• Які пісні співали у різні свята?• Чи готували якісь особливі страви в ті чи інші святкові дні? Запишіть рецепти.

ПАСПОРТИЗАЦІЯ НАРОДОЗНАВЧИХ ЗАПИСІВ:

• Число, місяць, рік запису.• Місто (село), районний центр, обласний центр, країна. .• Ім'я, по-батькові, прізвище, рік народження оповідача (інформатора).Наприклад:• 14.07.2003.• Зазим'я, Бровари, Київ, Україна.• Король Поліна Михайлівна, 1919 р.н.

• 16.04.2002.• Джанкой, АР Крим, Україна• Ібрагімов Ескендер Ахметович, 1929 р.н.

Записи найкраще здійснювати за допомогою диктофона. Касети слід розшифровувати(прослуховувати розповіді і в точності записувати їх на папір) і зберігати, нумеруючи їх іроблячи до кожної „супровідники" - аркушики, де вказано паспортизацію записів та основнітеми, про які оповідали інформатори. Такі супровідники пишуть (або друкують) на тонкомупапері і вставляють у обкладинку касети. Такий же супровідник прикріплюється дорозшифрованих на папері текстів.Розшифровки зберігають в окремих папках, разом з фотографіями оповідачів і краєвидів міста чисела.

При підготовці рекомендацій використано методичні матеріалиВА вчителів історії та суспільних дисциплін "Нова Доба"

"Суспільна акція школярів України "Громадянин"за редакцією П.Кендзьора та О.Войтенка, Львів ''Українські технології", 2003

та навчального посібника "Ми - громадяни України " (9/10 кп), -Львів, "Українські технології", 2002)

Вправи для учнів

Вправа "Що нас єднає"

Вправа має на меті підвести учасників до розуміння єдності загальнолюдських цінностей якбазових.

Вік учасників 13-16 років

Необхідне таблички з надписами, авторучкизабезпечення

Час ЗО хвилин

Крок за кроком49

Попросити учасників спочатку зібратися у групи за кольором очей; потім за кольоромволосся; потім за зростом, статтю, роками народження...

> Запитати> чи є такі учасники, що протягом виконання рухавки знаходились у одній і тій самій групі?> Про що це свідчить?> Що було б якби ми приймали до уваги ці ознаки і керувалися ними при виконанні

командної, колективної роботи?> Чим ми керуємося коли плануємо колективну роботу?> Ускладнити вправу.> Вивісити таблички „блондини", „рудоволосі", „темноволосі", „жінки", „чоловіки", „ті, хто

мають котів", „православні", "ті, що народилися весною"...> Попросити учасників зайняти свої місця біля табличок. В першу хвилину на запитання

групи не відповідати. Дочекавшись висновків групи, що вправу виконати неможливо,обговорити її:

> Чому не можна виконати цю вправу?> Про що свідчить ця вправа?> Вивісити табличку „люблю рідне місто" („хочу бути щасливим", „бажаю здоров'я усім

рідним".)> Попросити тих, хто згоден із твердженням зайняти місце біля таблички.> Запитати у окремих учасників, чому вибрали цю табличку? Порівняти декілька

відповідей.> Вивісити наступну табличку і повторити вправу.> Обговорити> Чому було легко виконати цю вправу?> Про що вона свідчить?> Чи залежали б відповіді на ці запитання від національності учасників? Чому?

Вправа "Обери друга"

Для щирих друзів притаманними є спільні цінності, які є значущими для взаємин. Справжнядружба не бере до уваги зовнішні відмінності, а базується на внутрішній спільності.Усвідомлення пріоритетності спільного та взаємозбагачуючих відмінностей між друзями сприяєнабуттю таких же якостей у повсякденній комунікації.

Мета вправи: створити ситуацію сприятливу для ідентифікаціїособистісних рис людини, які є цінністно значущими в дружбі.

Вік учасників 13-16 років

НеобхіднеЗабезпечення картки невеликого формату, скотч

Час проведення 60 хвилин

Крок за кроком

> Проведіть коротку бесіду з учасниками про різновиди суспільних та особистих відносин:приятелювання, товариськість, дружбу.

> Запитайте яка між ними різниця? Які з них є найбільш значущими для людей і чому?

>• Запропонуйте учасникам вправу, під час виконання якої у них "з'явиться" новий друг.Попросіть їх бути максимально щирими у своїх думках та висловлюваннях.

50

Повідомте інструкцію.

"У вас зараз "з'явиться" новий друг. Ви зможете вибрати його самі. Будь ласка, дайте йому ім'я,складіть коротеньку історію про ваше знайомство та, виходячи з зазначених характеристик,поясніть, що саме вас зробило справжніми друзями. Будьте готові розповісти присутнім цюісторію, як справжню"

> Встановіть час для виконання вправи та запропонуйте усім ознайомитися з картками, щорозвішені по стінах кімнати і містять характеристики їх нових уявних друзів.

> Дайте 5 хвилин на опрацювання завдання

> Попросіть, за бажанням, розказати свої історії. Старайтесь не задавати додаткових питаньта не коментуйте.

> Запитайте учасників чи легко їм було скласти історії? Що їм у цьому допомагало?

Повідомте, що вправа не закінчена та дайте нову інструкцію:

"Зараз ви отримаєте уточнення, щодо вашої дружби. Отримавши нову картку подумайте якікорективи вносить ця інформація у ваші відносини. Будьте готові розказати про це групі".

> Роздайте учасникам картки та встановіть час .

> Попросіть за бажанням розпочати розповіді.

> Запитайте учасників чи легко їм було прийняти рішення та визначити власне ставлення уновій ситуації? Якщо це викликало певні труднощі то чому?

Додаток 1

Характеристики друзів,

Комунікабельність, весела вдача, любов до природи та квітів

Увага до власного здоров'я, заняття атлетикою, уміння гарно танцювати сучасні танці.

Якості гарного оповідача, знання безлічі цікавих історій, колекціонування старовинних булавок.

Любов до дітей, уміння знаходити з ними спільну мову, смак у виборі одягу.

Любов до футболу та командних видів спорту, не пропускає трансляції жодної цікавої гри тазнається на майстерності гравців.

Вміння бути кумедним , коли це доречно, "спасати" нудну компанію від нудьги.

Серйозність у баченні власного майбутнього, уміння будувати власне життя відповідно допоставленої мети.

Найкраща колекція кактусів у області зібрана впродовж років, мрія - підводне плавання в теплихморях.

51

Врівноваженість та вміння стримувати себе під час бурхливих дискусій, здатність завжди датигарну пораду будь кому, хто її потребує.

Любов до котів. Багато читає фантастики зарубіжних авторів.

Знавець хитрощів багатьох комп'ютерних ігор, вміє гарно робити фотографії.

Любить експериментувати на кухні, таких солодких салатів та печива ніде більше не скуштуєш.

Романтичність, вміння писати вірші та непогано малювати гравюри олівцем.

Любить подорожувати в різні країни, нехай навіть лише в уяві.Доброзичливість, готовність допомогти у навчанні, мрії про майбутню професію дизайнера.

Гарно грає на гітарі, має власні пісні, досконало знає англійську мову.

Любить смачно поїсти, бо й готує гарно. Вдома має розмовляю чого папугу, канарейку та совеня.

Додаток 2

Доповнення до карток.

Дівчина - інвалід, що має проблеми з руховими функціями ніг.

Хлопчик - син арабських іммігрантів

Хлопчик, найнижчий за зростом у класі.

Дівчинка з надмірною вагою тіла.

Дівчинка - чорношкіра.

Хлопець з багатодітної сім'ї з низькими статками.

Хлопець, чиї батьки зловживають алкоголем і часто не бувають вдома.

Дівчинка сирота, що виховується далекими родичами.

Хлопець молодший від вас на 4 роки.

Чоловік-інвалід ЗО років, що пересувається на інвалідному візку.

Рудоволоса та червонощока дівчинка низького зросту.

Дівчинка -циганка, чиї батьки нещодавно поселилися у вашій місцевості.

Сусід - пенсіонер

Дівчинка - мусульманка із кримсько-татарської родини

Хлопець з родини віруючих єговістів

52

Вправа "Сучасний плакат в м. Кельн"

Процеси глобалізації породили ряд проблем у сучасному демократичному суспільствіЄвропи. Недовіра та підозрілість до іммігрантів охопили окремі верстви. "Вони забирають нашуроботу", "Вони паразитують у нашому суспільстві", "Вони порушують національний баланс","їхні цінності та традиції руйнують європейську культуру", - такі вислови можна почути наадресу турок чи українців, що приїхали на заробітки в Німеччину, на адресу марокканців чисенегальців, що працюють у Франції, індійців чи пакистанців, що приїхали за кращою долею доВеликої Британії...

Прагнення запобігти наростанню таких негативних явищ, уряди та місцева влада рядукраїн приймає програми, проводить просвітницьку роботу, реалізує довгострокові проекти.

На замовлення місцевої влади у м. Кельн з'явився плакат такого змісту:

ТВІЙ ХРИСТОС - ЄВРЕЙ,ТВОЄ АВТО ЯПОНСЬКЕ,ТВОЯ ШЦЦА ІТАЛІЙСЬКА,ТВОЯ ДЕМОКРАТІЯ ГРЕЦЬКА,ТВОЯ КАВА БРАЗИЛЬСЬКА,ТВОЯ ВІДПУСТКА У ТУРЕЧЧИНІ,ТВІЙ РАХУНОК АРАБСЬКИЙ,ТВІЙ АЛФАВІТ ЛАТИНСЬКИЙ...ТАК ХТО ТУТ ІНОЗЕМЕЦЬ :

ТВІЙ СУСІД ЧИ ТИ САМ?

Обговорення цього плакату може стати добрим стимулом до дискусії з старшокласниками зпитань Євроінтегращ'ї, толерантності, поцінування різноманітності, правил співжиття уполікультурному суспільстві.

Вік учасників 15-16 років

Необхіднезабезпечення великий аркуш паперу, маркер, скотч

Час ЗО - 45 хвилин

Крок за кроком

> Вивісити плакат та прочитати його для всіх> Поставити запитання :

» Кому, з вашої точки зору, адресований плакат?• Чим можна пояснити його появу?• Чи можна доповнити наведений перелік?• Про що змушує задуматися плакат?• До чого закликає плакат?

Вправу можна проводити організувавши роботу в парах та заслухавши відповіді через „збираннядумок по колу"

Вправу можна продовжити організувавши методом „займи власну позицію" дискусію „Зберегтивласну культуру можна лише уникаючи запозичень"

53

Вправа "Запроси друзів на вечірку"

Передсуди, упереджене ставлення базуються на стереотипах, що формуються суспільством, їхподолання потребує переосмислення власних стереотипів, якими ми часто послуговуємосянесвідомо.

Пропонована вправа має на меті на прикладі дилемної ситуації сприяти дискусії з приводуетнічних стереотипів та їх ролі у нашій поведінці.

Вік учасників

Необхіднезабезпечення

Час

13 - 16 років

великий аркуш паперу, маркер, скотч

45 хвилин

Крок за кроком

> Запропонувати учасникам ситуацію:

Ви влаштовуєте вечірку з приводу Дня народження. У вас невелика квартира і ви можетезапросити не більше двох друзів, т.я. окрім них будуть присутні ваші родичі - брати та сестри.Ви можете вибрати цих двох гостей з нижче перерахованих:

1. ваш однокласник/ця, єврей/єврейка за національністю2. ваш сусід/сусідка, за національністю татарин/татарка3. хлопець/дівчина з яким ви відвідуєте спортивну секцію, за національністю циган/циганка4. ваш знайомий/знайома із США, з ким ви подружилися під час літнього відпочинку, що

навчається в Україні за програмою обміну

> Попросити вибрати лише двох

> Занести вибори у таблицю

1234

1учасник77

7

2

7

77

3

77

7

4

77

7

5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

> Проаналізувати разом з учасниками таблицю: попросити учасників пояснити власнівибори, з'ясувати, що стало основним фактором, що вплинув на вибір, попроситиспрогнозувати яким міг бути вибір у інших респондентних групах - національних,вікових, іншого історичного періоду, т.п.

> Обговорити пропоновану ситуацію під кутом етнічних стереотипів.

В залежності від потреб вправу можна зорієнтувати на інші стереотипи, що стосуються іншихгруп - тендерні, людей з проблемами здоров'я, тощо.

54

Вправа "Здам житло"

Ксенофобія стає поширеним явищем серед пересічних громадян. Цьому сприяє багаточинників. Міграції населення у великих державах часто спричиняють настороженість місцевогонаселення щодо переселенців. Наслідком цього є приховувані упереджене ставлення тадискримінація.

Пропонована вправа спрямована на дискусію з цього приводу.

Вік учасниківНеобхіднезабезпеченняЧасКрок за кроком

14 - 16 років

ксерокопії об'яви, аркуші паперу, ручки30-45 хвилин

> Проведіть коротеньку бесіду з питання переселення в інше місце та проблем, яківиникають у тих, хто змінює місце проживання.

> Розкажіть наступне:

На вулицях у великих містах можна побачити оголошення, що пропонують житло впіднайом.

На одному з оголошень, що розміщено на тролейбусній зупинці у великому місті в Росіїнаписано " Сдам квартиру русской семье", на іншому "Семья из трех человек (русские) снимутквартиру".

> Об'єднати учасників у малі групи.> Роздайте оголошення, попросіть прочитати його в групах

ОБЬЯВЛЕНИЕСемья из 3 человек (русские)снимет квартиру на 1 год схорошими соседями.

Звонить после 18. 00

СЧ СЧ С І̂ СЧ СЧ С І̂Оч Оч Оч Оч О^ Оч1/-> ІЛ 1/~) ІП І/^ ІЛЧО чо чо чо 4О чочо чо чо ЧО ЧО ЧОоо оо оо оо оо оо

(Мо^*̂ СЇ

ЧО00

С Д А М

Жилье русской семье на длительньш срок.Оплата умеренная.

Спрашивать Марину Сергеевну.

Тел. Тел. Тел. Тел.

586 44 78 586 44 78 586 44 78 586 44 78

> Поставте запитання та встановіть час для роботи та обговоріть

- Чому автори оголошень зазначають національність?- Про що можуть свідчити такі оголошення?

Які відносини існують між представниками різних національностей?- Як би ви почували себе в ситуації відмови в житлі, в зв'язку з вашою

національністю?

Вправа " Від стереотипів до упереджень"

Метою вправи є допомогти учням зрозуміти природу та джерела стереотипів, навчитисярозрізняти етнічні стереотипи та упередження. Виконання вправи та її подальше обговореннядопоможе зрозуміти чому стереотипи є першою сходинкою до упереджень. Ґрунтовна робота з

55

матеріалами сприятиме усвідомленню хибності більшості етнічних стереотипів та їх шкоду длярозвитку взаємин.

Вік учасників

Необхіднезабезпечення

Час

Крок за кроком

14 - 16 років

великий аркуш паперу, надруковані таблички для груп,маркер

60 - 90 хвилин

> Розказати учасникам, що часто люди схильні приписувати тій чи іншій нації певні риси.> Запропонувати індивідуально заповнити таблицю з переліком тверджень, що стосуються

різних національностей чи етнічних груп> Пояснити, що до кожного з положень, наприклад, "Прагнуть влади", можна зробити лише

одну відмітку навпроти представників тієї етнічної групи, якій цю рису приписуютьнайчастіше.

> Встановити час для роботи

Таблиця "Так вважає більшість"

Прагнуть владиЖиттєрадісніЗавжди потайніПунктуальніГарні робітникиПривітніГарно танцюютьЗбагачуються обманомРозумні й практичніПосміхаютьсяГарно співаютьЛюблять поїстиГарні спортсмениДопомагають у бідіНероби й ледаріНетерпимі до ін.Ненадійні

2ш

Ам

ери

кан

щ

Лат

ин

оам

ерик

анці

53о,Й

Сх>

3

1>>

кXе5

тем

нош

кірі

1

> Об'єднати учасників у групи і попросити порівняти їхні відповіді.> Запитати чи є такі групи, де в більшості відповіді співпали? Чим це можна пояснити?> Нагадати, що стереотипи бувають позитивними, негативними та нейтральними.> Попросити у групах визначити які з стереотипних уявлень про інші нації у вправі є

позитивними, негативними чи нейтральними.

56

> Заповнити велику таблицю виконану на фліп - чарті, проставляючи відповіді, які кожна групаобрала за більшістю співпадінь. Позитивні стереотипи можна позначати червоним, анегативні - чорним маркером.

> Порахувати кількість стереотипних уявлень щодо кожної з груп. Запитати чим можнапояснити кількісні відмінності? /так, найбільше стереотипних уявлень, як правило, існуєщодо американців, українців, найменше - щодо темношкірих, латиноамериканців. _

> Запитати учасників, як багато латиноамериканців, циган, німців чи американців вонизустрічали?

> Під впливом яких факторів сформулювалися ці стереотипи? Що є джерелами цих .стереотипов? Обговорити існуючі джерела стереотипів.

> До чого можуть привести такі стереотипи?> Пояснити різницю між передсудами та упередженнями. .> Що станеться якщо передсуди будуть сприйматися, як істина?> Заслухати відповіді можна використавши метод "Мікрофон"

Варіант проведення вправи:

• Об'єднайте учнів у групи.• Розподіліть "ролі" між групами: нехай одна група буде заповнювати таблицю з позиції

американців, інша циган, ще одна - євреїв....• Обговорення у цьому варіанті продемонструє учням залежність стереотипів від джерел

інформації.

57

Словник етнічних понятть та термінів.

Етнос- це особливий вид спільності людей, яка утворилася історично й є особливою формою

їхнього колективного існування. Ця спільнота формується й розвивається об'єктивнимісторичним шляхом, вона не залежить від волі окремих людей, які до неї входять, і здатна достійкого багатовікового існування за рахунок самовідтворення.

Основні якісні характеристики етносу - мова, специфічні елементи матеріальної тадуховної культури (звичаї, обряди, норми поведінки), релігія, самосвідомість. Основнимиформами існування етносу, ідентифікованими на сьогоднішній день, є плем'я, народність, нація.Головною умовою виникнення етносу є спільна територія та мова. Однак історії відомінепоодинокі випадки, коли етноси утворюються із різномовних груп населення (наприклад, українах Америки). Етнічна самосвідомість виступає важливим атрибутом етносу; реальнимвиявом останньої є використання загальної самоназви (етноніму), наприклад, український,російський, німецький, французький етноси.

У формуванні, підтриманні та розвою етнічної самосвідомості, як і в існуванні самогоетносу, вирішальну роль відіграють діахронні інформаційні зв'язки, що забезпечують тяглістьетнічної інформації. Ця особливість буття етносу відрізняє його від нації, для якої визначальнимиє синхронні, існуючі в одному й тому ж часовому просторові, зв'язки. Етноси можуть існуватикомпактно і дисперсно, зберігаючи безпосередньо чи опосередковано інформаційні зв'язки, умежах однієї держави і у кількох державах (український, єврейський, литовський та багатоінших).

Структуру етносу можна визначити за двома вирішальними факторами: 1) за характеромйого розміщення у сучасному світі;2) за рівнем етнічної самосвідомості та самоідентифікаціїокремих його частин або ж окремих його представників. Ці два фактори пов'язані між собою, бохарактер розміщення, безумовно, впливає на ступінь усвідомлення себе приналежним до етносу.

Якщо ми беремо до уваги перший чинник, то, скажімо, український етнос складається іздвох структурних елементів. Перший - це ядро українського етносу, що розміщене на територіїУкраїни; другий - це ті частини сукупності української людності, які перебувають в іноетнічномуоточенні, на території інших етнополітичних організмів. За даними довідника "Зарубіжніукраїнці" вихідці з України та їхні нащадки мешкають нині у 38 країнах світу.

Більш складною виявляється структура українського етносу (але і більш адекватною),коли в основу покладено фактор самосвідомості, а зрештою й самоідентифікації представниківйого ядра та діаспорних частин. У цьому випадку можна скористатися схемою, що свого часузапропонував відомий англійський етнолог Е.Сміт і згідно з якою структуру кожного етносуможна подати у вигляді трьох кіл: 1) ядро; 2) маргінальний прошарок;3) етнічні категорії.

Представникам ядра українського етносу властивий найвищий ступінь самосвідомсті йсамоідентифікації з українським етносом. Ядро, безумовно, знаходиться на території України.Однак варто застерегти, що межі ядра українського етносу, визначені за фактором етнічноїсамосвідомості, не співпадають з тими межами, що визначаються за фактором розміщення. Упершому випадку вони значно вужчі, ніж у другому, адже не кожного українця України можнавіднести до людей з високим ступенем української етнічної самосвідомості, тобто не кожен єтаким, хто не лише маніфестує своє українське походження чи приналежність до українськогоетносу, але й сприяє генеруванню, репродукції української етнічності.

До маргінального прошарку є підстави віднести тих, кому властива "подвійна, потрійнасамосвідомість". Остання формувалася внаслідок того, що представники українського етносуперебувають під впливом інших етнічностей, мешкаючи або поряд з представниками іншихетносів, або ж в умовах іноетнічного середовища. У результаті інтенсивної взаємодії з нимивідбувається процес маргіналізації особи, яка постійно перебуває на межі двох або кількохетносів, а відповідно й культур і менталітетів. Таким чином, до маргінального прошаркуукраїнського етносу є всі підстави віднести певну частину поселенського ядра представниківінших етносів, які мешкають в Україні (до останніх належать передовсім ті, хто дисперснорозселений в україно-етнічному оточенні й не має інтенсивних контактів з представниками свогоабо ж, зважаючи на високий ступінь русифікації населення України, російського етносів) й58

практично всю, за окремими винятками українську діаспору. Такі випадки мають місце тоді, колигромадяни інших країн українського походження зберігають українську етнічність в умовахіноетнічного середовища і їхня діяльність стимулює розвій української етнічності в Україні.Таких "окремих випадків", після проголошення незалежності й надання можливості іноземнимгромадянам українського походження брати участь у розбудові української держави, набираєтьсячимало.

До етнічних категорій пропонується зараховувати тих індивідів, котрі практично втратилисвою українську етнічність і лише їхнє походження вказує на їхню приналежність доукраїнського етносу чи то їхній зв'язок з ним.

Ареал етнічний- територія, на якій концентрується значна частина представників того чи іншого етносу.

Прикладами етнічних ареалів в Україні є болгарський етнічний ареал у Белградському районіОдеської області, грецький етнічний ареал у Приазов'ї, угорський етнічний ареал у Закарпаттітощо. Як правило, у межах етнічного ареалу найбільш ефективно зберігаються традиції, звичаї,елементи культури та побуту тих чи тих етнічних спільнот. У 20-30-і роки етнічні ареали булиосновою утворення національних районів німців, болгар, євреїв, поляків тощо. Останніх 1931 р.нараховувалося 25, а національних сільрад -- 811. Сьогодні етнічні ареали відіграють важливуроль у структуруванніетнічних меншин України.

Самоідентифікація етнічна- процес ототожнення, уподібнення себе особою з певною етнічною групою. Він І

відбувається як переживання особою укоріненості в цю спільність, як відчуття себе її частиною,переживання своєї відданості їй. Самоідентифікація етнічна має зовнішню і внутрішню Іспрямованість. Перший напрямок пов'язаний з відповіддю на запитання "Хто я е?", із ]з'ясуванням, фіксацією свого місця в системі суспільних, соціально-психологічних, моральнихвідносин, ставлення до минулого, сучасного і майбутнього. Другий змістовний аспект цього Іявища має внутрішню спрямованість. Він відбиває почуття послідовності, тяглості, належить до 1єдиної психологічної цілісності.

Раціонально-пізнавальний аспект ідентифікації представляє усвідомлення себе членом |етнічної спільності, з'ясування свого місця серед етнічних груп, позиції в системі міжетнічних 1відносин. У цьому когнітивному процесі особою усвідомлюються деякі її власні риси,властивості, та якості, які повторюються в людях відповідної групи. Це може бути мова, *особливості поведінки, риси способу життя, традиції та звичаї, антропологічний тип, інодірелігійні вірування та інше. Крім того, детермінантою етнічної самоідентифікації може бутиспільність позицій у ставленні до подій минулого, території.

Проблема самоідентифікації етнічної постає перед особою не тільки і не стільки якпізнавальна, скільки як життєво-практична. Тому і процес етнічної самоідентифікації наособистісному рівні протікає не в "чистому" вигляді, не як самостійний, автономний процес, авкупі з іншими процесами: трудової, громадської, політичної діяльності, спілкування, побутовоїповедінки тощо. Особа постійно співвідносить свою поведінку, дії з нормами, зразкамивідповідної етнічної спільності. Ці норми служать певними еталонами, критеріями поведінки,саморефлексії.

Почуття етнічної належності в сучасних індустріальних суспільствах виконуєкомпенсаторну функцію. Воно відшкодовує ті втрати у сфері особистісно-психологічногокомфорту, які створюються в результаті виконання анонімно-казених, формальних соціальнихролей, доповнює нестачу позитивних людських почуттів. Завдяки цьому почуттю особазнаходиться у стані соціального комфорту.

Архетипи етнічні- сукупність духовно-культурних символів та образів етнічного буття, через які життя

кожного етнофора наповнюється почуттям смислозаданості та доцільності. Це, так би мовити,етнічна "душа в собі". Архетипи етнічні, існуючи як колективне несвідоме, створюючи основудуховної сутності людини, яка пройнята ними, здатні надавати цій людині якостей духовної

59

1

І

1

І

І

І

І

І

І

І

І

рівноваги, а тому й соціальної усталеності, оберігаючи її душу від руйнівних наслідківурбанізації та техногенних процесів. Вони здатні тим самим протистояти появі невиразно-одноманітної, сірої людини-конформіста, яка легко перетворюється на носія девіантних тасуіцідних нахилів.

Людина, навіть поступово втрачаючи зовнішні ознаки своєї етнічності за походженням(через відірваність від етнічної Батьківщини), може до останніх своїх днів пити з цілющихдуховних джерел архитектоніки та інтонатики напівзабутої етнічної мови, мелодики етнічноїпісенності, барв і пахощів етнічної природи, смаків етнічної кухні тощо.

Архетипи етнічні — це те, що кожний етнофор містить в собі як неусвідомлену ознакуналежності до свого етнічного цілого, це те, що дає почуття "ми", дає людині силу і наснагунести на своїх плечах тягар невзгод соціального буття.

Субетнос- етнічна одиниця в структурі етносу, що займає проміжне становище між мікроетнічною

одиницею (людиною, родиною, консорцією - носіями етнічності) та етносом, існування якоїпов'язано з усвідомленням групових особливостей тих або інших компонентів культури.

Субетнічні утворення формуються на базі конвіксій - достатньо усталених груп людей,позначених єдністю побуту та родинними зв'язками, котрі, у свою чергу, виростають з консорцій- недостатньо ще стійких утворень, але об'єднаних однією Історичною долею. До числаконсорцій (буквально об'єднаних долею) можна віднести дружини, банди, артілі, гуртки, секти,ватаги, ехи. Усталені консорції перетворюються на конвіксії (прикладом чого можуть бути(чумацтво, козацтво та ін.), а уцілілі конвіксії - на субетноси (скажімо черкаси, севрюки, козаки,русини).

Субетноси становлять головну етноутворюючу одиницю, призначення якої - підтримуватишляхом внутріетнічного неантагоністичного суперництва етнічну цілісність, особливо необхіднуна такій стадії етногенезу, як зародження етносу. Існує закономірність; спрощення етнічноїструктури до одного субетносу призводить до деградації етносу або ж до його руйнації, у той жечас надмірне ускладнення етнічної структури веде до певної сепарації частини субетносів таетнографічних груп.

Прикладом останнього процесу можуть бути черкаси і севрюки, що розчинилися вукраїнському етносі в ХУП - ХУІП ст.

Група етнографічна- внутріетнічна локальна частина етносу, що має з ним єдину етнічну самосвідомість, але

різниться деякими рисами традиційно-побутової культури, її зародження зумовлюєтьсяособливостями історичної долі, довготривалою ізоляцією від основного материнськогоетнорегіону, до якого спричиняють або підкорення частини етносу іншою державою, абоприродні перепони чи адміністративні кордони. Етнографічна група — явище динамічне, вона запевних умов здатна трансформуватися або, втративши етнокультурну своєрідність, злитися зматеринським етносом, або, виявивши свідомість спільності етнічного характеру(самосвідомість), перетворитися на субетнос.

Прикладом втрати частиною українського етносу етнографічних особливостей можутьбути черкаси — населення Середньої Наддніпрянщини, - - що так іменувалося в офіційнихдокументах до ХУІП ст., та севрюки - - нащадки давніх східнослов'янських племен Сіверськоїземлі, які селилися в долинах річок Десни, Сейму та Сули. Населення Сіверщини зберегло своюетнографічну самоназву до другої половини ХУП ст.

Об'єктивні умови для функціонування етнографічних груп особливо рельєфно виявилися вУкраїні, по-перше, через те, що український етнос на початку свого формування включавнадзвичайно складну етнічну структуру (окремі території, племена та плетені об'єднання), по-друге, він протягом тривалого часу поділявся на окремі частини внаслідок їхнього підкореннясусідніми державами (Угорщиною, Великим князівством Литовським, Річчю Посполитою,Туреччиною, Чехословаччиною, Росією), котрі привносили свої етнокультурні цінності.

У структурі української нації виділяються такі етнографічні групи: гуцули, лемки, бойки(у західноукраїнських областях), поліщуки, пінчуки, литвини (в районі Українського Полісся).

60

Питання про походження цих груп ще не остаточно з'ясоване, хоча існують достатньообгрунтовані гіпотези. Походження гуцулів пов'язане з давньоруським племенем уличів("улуців") або ж з повстанським рухом народних месників — опришків ("гуців") ХУІІ-ХУШ ст.;бойків —із кельтськими племенами та з особливостями їхньої лексики (вживання ними частки"бойє" у значенні "так"), лемків — з білими хорватами, більшість яких у УІ-УП ст. переселилася зКарпат на Балкани, і особливостями їхньої лексики (вживанням діалектної частки "лем" узначенні "лише"). Етнографічна група литвинів утворилася в ХІУ-ХУІ ст. на територіїУкраїнського Полісся, підкореної Великим князівством Литовським, і, власне, є політонімом -назвою мешканців краю, також як і назва поліщуки — від назви історико-етнографічного регіону— Полісся (вперше назва поліщуків зафіксована документами у ХУП ст.) та пінчуки — від назвиПінського краю, що на етнічному пограниччі України та Білорусі.

Група етноконфесійна— сталий зв'язок частини народу з певною конфесією. Інколи з нею тісно зрощується

компактна група етносів. Найпоширеніший перший різновид цієї спільності (його точніше бназвати субетноконфесійним). Етноконфесійною групою є підстави вважати частини народу завіросповідною належністю лише тоді, коли вони набувають особливих, тільки їм притаманнихетнічних властивостей. Це досягається за допомогою такого механізму: з одного боку, етнічніявища, ознаки протягом тривалого часу взаємодії з культом засвоюються ним,"конфесіонізуються", а з другого, — окремі компоненти релігійного комплексу, проникаючи урізні сфери суспільного життя, сприймають етнічне забарвлення і зміст, "етнізуються".

Групами етноконфесійними є, наприклад, старообрядці і молокани серед росіян, аджарці угрузин, меноніти поміж німців, крешени і нагайбаки серед татар, йезіди у курдів, латгальці середлатишів, помаки (магометани) у Болгарії, вальденси в Італії, друзи у Сірії, копти в Єгипті та ін.Деякі субетноконфесійні групи поступово асимілюються, інші мають тенденціюперетворюватися в окремі етноси (панджабці-мусульмани, панджабці-індуїсти). Прикладиметаетноконфесійних груп спостерігаються на Філіппінах, де все населення - - християнськінароди півдня (моро) і племена глибинних районів, серед яких переважають різні традиційнікульти.

Етноконфесійні групи відзначаються соціальною стабільністю, культурно-побутовоюсвоєрідністю, моральним традиціоналізмом.

Група етнолінгвістична— група носіїв мови чи мовного діалекту, що характеризується спорідненістю мовних,

етнокультурних та етнопсихологічних ознак. Розселення етнолінгвістичних груп має ареальнийхарактер. Об'єднуючи в собі змістовність понять "етнічна спільнота", "етнос", "етнографічнагрупа" та "лінгвістична група", термін "етнолінгвістична група" охоплює характеристикиетнокультурної спільноти за ознаками як її мовної, духовної, так і матеріальної культури.Змістовна насиченість цього терміну використовується при визначенні і порівнянні у комплексімовно-культурних характеристик різних лінгвістичних і етнографічних ареалів, просторовогорозміщення і функціонування явищ соціальної й духовної культури, мови. Так, наприклад,однією етнолінгвістичною групою охоплені носії однієї мови, чи певних мовних особливостей,що відбивають в собі певні етно- і соціокультурні явища дійсності.

Меншина етнічна- самосвідома своєї єдності спільність людей, для яких властиві спільне походження,

спільні мовно-культурні риси, спільні психологічні орієнтації й котрі у кількісному планіпоступаються домінантній групі поліетнічного суспільства. За характером розселення етнічніменшини можуть бути компактними і дисперсними. Серед перших - індіанці, мексиканці, вихідцііз Азії у США; в Україні - практично всі меншини, за винятком хіба що кримських татар й допевної міри угорців Закарпаття, розселені дисперсно.

За такими базовими показниками, як а) походження (шляхи формування); б) структурно-соціальне становище у суспільстві; в) політичні орієнтації виділяються п'ять типів етнічнихменшин: 1) національні меншини, 2) регіональні меншини, 3) мігрантські меншини, 4)

61

колонізовані меншини, 5) нові національні меншини. Подаємо найхарактерніші визначення

названих типів меншин:1. Національні меншини утворилися внаслідок виникнення націй-держав (національних

держав), для яких важливою умовою є збіг державної самоорганізації й етнічноїприналежності населення. "Острівки" з відмінною етнічною ідентичністю у рамкахутворених національних держав й складали національні меншини як різновид етнічноїменшини.

2. "Регіональними меншинами" є групи населення, які з різних причин всуперечуніфікації та асиміляції зберегли етнічну ідентичність, або ж які етнічні і політичнірухи заново хочуть відкрити і оживити "призабуті" етнічні традиції й культуру, атакож окремі образи минулого. До таких меншин, зокрема, належать баски й каталонців Іспанії, валійці й шотландці у Великій Британії тощо. Власне, це ті меншини, якітримаються своєї ідентичності, що була їм властива до утворення національнихдержав.

3. Інший тип меншин - мігрантський - добре знайомий в українській науковій літературі,оскільки іммігранти, скажімо у США, Великобританії, Німеччині, Франції постійноперебувають у полі зору дослідників. З-поміж мігрантських етнічних меншинвиділяються поселенські та заробітчанські. Перші утворюються із іммігрантів, якіприбували чи то прибувають на постійне місце проживання. Хоча доречно відзначити,що іммігранти-заробітчани можуть бути тимчасовими й тривалими, а згодом осідатина постійне проживання.

4. Колоніальні меншини - це потомки давнього населення завойованих і заселенихколоністами територій, які у процесі пограбування, знищення й витіснення булипозбавлені їхньої успадкованої економічної основи життя й соціальна структура такультура котрих були вкрай знищені, їх приклади легко віднайти у багатьохполіетнічних країнах світу: індіанці у Північній Америці, давні жителі Австралії,полінезійське населення Австралії, пігмеї та бушмени Африки.

5. Останній тип етнічних меншин - "нові національні меншини" є результатом утвореннянових національних держав, причому на етапі становлення останніх йдеться,передовсім про "третій світ", у якому національні держави виникли у результаті чистоколоніального поділу територій та встановлення кордонів без врахування етнічноїспецифіки.

Меншина національна- як правило менша за чисельністю соціальна група, яка не займає панівне положення у

певній державі. Члени такої групи - громадяни цієї держави - мають з етнічної, релігійної абомовної точок зору характеристики, які відрізняються від характеристик основної частининаселення і виявляють, навіть посередньо, почуття солідарності з метою збереження своїхкультури, традицій, релігії або мови.

У країнах з розвинутою демократичною системою суспільних відносин політика державинаправлена на створення умов для можливостей реалізації своїх прав з метою забезпеченнявласного суспільного розвитку соціальним групам, які є меншими за чисельністю або маютьменший політичний, економічний, а також соціокультурний потенціал. Якщо держава через своюсоціальну політику створює не тільки рівні, але й сприятливі умови для функціонування тихсоціальних груп, що є меншими за чисельністю або внаслідок тих чи інших історичних обставинмають нижчий рівень політичного, економічного, соціокультурного, а навіть фізичного абопсихічного розвитку, то такі соціальні групи мають юридичний статус меншин національних.

Міжнародні правові документи до меншин національних відносять тільки громадян даноїдержави, виключаючи зїх числа робітників-мігрантів та біженців.

Товариства національно-культурні- громадські організації, що створюються і діють для задоволення культурних,

соціальних потреб представників етнічних спільнот - як домінуючого у державі етносу, так іетнічних меншин. Створення і діяльність товариств (національно-культурних безпосередньо)

62

пов'язані зі становленням громадянського суспільства, з розвитком різноманітних формгромадської самодіяльності, захищеної від прямого втручання і регламентації з боку органівдержавної влади.

В Україні, в умовах демократичних перетворень, в політичному і культурному життіреспубліки, з весни 1989 р. починають створюватися національно-культурні товариства.Діяльність такого роду товариств має історичні корені, спирається на традиції етнічно-культурного життя республіки у 20-3 0-х рр. XX ст. Нині національно-культурні товариства,число яких в Україні понад 200, об'єднують і компактно проживаючі етнічні групи, і окремихгромадян (характерно, що членство в товаристві не залежить від етнічної приналежності особи).Інтереси національно-культурних товариств у громадсько-політичній структурі українськогосуспільства представляє Рада національних товариств України, а також Дорадча рада голівгромадських об'єднань національних меншин при Державному комітеті України у справахнаціональностей та міграції.

Національно-культурні товариства ставлять собі за мету: сприяти відродженнюсамобутніх культур своїх етнічних груп в республіці, добиваються врахування своїх етнічнихінтересів у державній політиці України, державних дотацій на розвиток етнічних культур.Відродження культури етнічних меншин включає розвиток літератури, мови, живого мовлення,освіти (шкільної і вищої), підготовку кадрів етнічної інтелігенції, розвиток мистецтва,книгодрукування, преси, теле-радіомовлення, релігії, повернення і відбудову культових споруд,відродження побутових традицій, звичаїв.

Діаспора українська- Визначальним критерієм об'єднання українців під поняттям "українська діаспора" є

перебування їх поза ядром українського етносу, що знаходиться на сучасній території України.Всього за кордоном налічується понад 10 млн чол., які за своїм етнічним походженням «українцями. Вони живуть практично у всіх країнах світу. Свою батьківщину українці залишалирізними шляхами, переважно в результаті добровільної чи примусової еміграції. До 90-х рр. XXст. вона небула масовою, за винятком переміщення на Кубань значних контингентів козацтва ізЗапорізької Січі після зруйнування її Катериною II. Масова еміграція українців за океан почаласяв кінці XIX — на початку XX ст. Найбільші потоки емігрантів формувалися у таких напрямах:Північна Америка (СІЛА, Канада), Південна Америка (Бразилія, Аргентина, Уругвай, Парагвай),зарубіжні країни Європи (як правило, українці прибували сюди на заробітки і згодомпереселялися за океан або поверталися додому), центральні та східні регіони Російської імперії.Відносно масовою була еміграція українців після встановлення в Україні радянської влади (20-ірр. XX ст.) - - переважно до країн Східної Європи, в Австралію, Латинську Америку та післядругої світової війни (1939-45 рр.) - - до Північної Америки, країн Центральної Європи та доАвстралії.

Таким чином, у багатьох країнах світу сформувалася українська діаспора. Виділяються 5великих регіонів розселення українців поза територією України: країни Північної Америки,країни Південної Америки, країни Європи, Австралія, а також держави, які утворилися натериторії колишнього Радянського Союзу. Нині найбільші осередки української діаспори - - уПівнічній Америці. Так, у США, за попередніми підрахунками, живе понад 1 млн вихідців зУкраїни та їхніх нащадків (за ін. даними, близько 500 тис., за даними демографічних досліджень1986 — близько 2 млн). Основними районами концентрації їх є штати Пенсільванія, Нью-Джерсі,Нью-Йорк, Мічиган, Огайо, Коннектикут, Індіана, Вісконсин. У Канаді налічується понад 500тис. таких, які народилися від мішаних шлюбів, за даними канадської преси — всього близько 1млн чол. (провінції Альберта, Манітоба, Саскачеван, Онтаріо та ін.). На південноамериканськомуконтиненті найбільше вихідців з України та їхніх нащадків живе в Аргентині (близько 160 тис. -провінції Місьйонес, Буенос-Айрес), Венесуелі, Уругваї та Парагваї (25-30 тис.). Основна масаукраїнців прибула в цей регіон між першою та другою світовими війнами.

На території Європи українська діаспора складається з автохтонного населення (країниСхідної Європи), а також емігрантів та їхніх нащадків (країни Центральної та Південно-СхідноїЄвропи). Найбільше українців у Польщі (за даними етнічних організацій, 250-500 тис. чол.; заофіційною польською статистикою, 120-250 тис.; Ольштинське, Щецинське, Гданське,

63

І

Познанське та ін. воєводства). У Румунії, за різними джерелами, живе від 70 до 300 тис.українців, у Чехії та Словаччині, за офіційними джерелами, -- близько 55 тис., за іншими — від100 до 200 тис. осіб українського походження (Східна Словаччина, Судети), в колишнійЮгославії (до її розпаду) - - близько 50 тис., в Угорщині - - близько 3,5 тис. У довідковихджерелах та науковій літературі про українську діаспору майже немає суттєвих розходжень прокількість українців у Франції (25-30 тис.), Великобританії (понад 20 тис.), Німеччині (20 тис.),Австрії (близько 6 тис.), Бельгії (близько 5 тис.), Нідерландах (0,6 тис.).

У країнах Америки і Центральної Європи переважна більшість осіб українськогопоходження живе у містах, наприклад, у США — близько 90%, у Канаді — понад 76%.

Найпізніше почала формуватись українська етнічна група Австралії — після другоїсвітової війни; вона налічує близько 34 тис. чол. Українці та їхні нащадки живуть і вскандинавських країнах, Китаї, Італії, на півночі Африки.

Значний масив української діаспори є у державах - - колишніх республіках РадянськогоСоюзу (1989, перепис, тис. чол.): у Росії — 4368,9, Казахстані — 896,2, Молдові - - 600,4,Білорусі — 291,0, Узбекистані — 153,2, Киргизстані - • 108,0, Латвії - - 91,1, Грузії - - 52,4,Естонії -- 48,3, Литві — 44,8, Таджикистані — 41,4, Туркменистані — 35,6, Азербайджані -32,2, Вірменії' —8,3.

У місцях компактного розселення українці певною мірою зберігають мову, традиції,звичаї, елементи культури і побуту свого етносу, назви населених пунктів, пов'язані з Україною(Дніпро, Полтава і т. п). Так, ще 1915 в канадських провінціях Манітобі, Альберті, Саскачевані;працювало відповідно 120, 130 і 200 шкіл з навчанням англійською та українською мовами. НаКубані 1926 було понад 500 українських шкіл, у Казахстані близько 300. Україномовні тадвомовні школи були створені в США, Бразилії, Аргентині (як правило, при церквах), наДалекому Сході Росії. З часом у зв'язку з асиміляційними процесами та викривленняминаціональної політики кількість таких шкіл значно скоротилася, а в колишніх республікахРадянського Союзу до кінця 80-х їх не було зовсім. Лише на початку 90-х рр. у Москві, Латвії,Молдові та іншими зусиллями українських громад почали засновувати школи чи класи знавчанням українською мовою.

Невід'ємним атрибутом суспільного життя української громади є преса. Найбільшеперіодичних видань українською мовою виходить у країнах Північної Америки. У США,наприклад, на середину 90-х рр. — понад 100 назв загальним тиражем понад 208 тис. Науковідослідження з українознавства у Канаді ведуться при університетах, у науково-громадськихзакладах — Науковому товаристві ім. Шевченка, Українській вільній академії наук (УВАН).Діють також наукові інститути, товариства, асоціації, зокрема Український соціологічнийінститут, Українська академія мистецтв і наук, інститути літератури і мови (США)

Українську культурну спадщину зберігають у музеях ("Село української культурноїспадщини" — музей просто неба в Едмонтоні, Український музей Канади в Саскатуні,Український музей у Нью-Йорку та ін.). Україністику викладають, зокрема, у 12 канадськихуніверситетах.Дійовими осередками збереження української етнічності за межами України є колективихудожньої самодіяльності. Серед найвідоміших сучасних колективів — танцювальні ансамблі"Шумка" (Канада), "Гомін України", "Дніпро" (США), "Пульс" (Словаччина), хор ім. Леонтовича(США), чоловічий хор "Журавлі" (Польща), театр у м. Пряшеві (Словаччина) та ін.

Значну роботу по згуртуванню українських громад здійснюють політичні, громадські такультурно-просвітні організації: Український конгресовий комітет Америки (УККА) йУкраїнський народний союз (УНС) — США, Конгрес українських канадців (КУК), Товариствооб'єднаних українських канадців (ТОУК) і Робітниче запомогове товариство (РЗТ) — Канада,Український союз (УС) — Бразилія, Об'єднання українців у Польщі (ОУП), а також Світовийконгрес вільних українців. Стимулюючим фактором у створенні українських громадськихорганізацій у колишніх республіках СРСР став Конгрес українців (січень 1992, Київ). Шляхи доконсолідації навколо загальної мети — розбудови вільної демократичної України розглядалисьна Всесвітньому форумі українців (Київ, 21-24 серпня 1992). Певну роль у згуртуванні українствавідіграє Українська Всесвітня Координаційна Рада.

64

З проголошенням України незалежною державою (1991) відкрилися значні перспективи врозбудові різних зв'язків з українською діаспорою як на рівні громадських організацій та органівдержавної влади. Зокрема, для координації співпраці з діаспорою у Державному КомітетіУкраїни у справах національностей та міграції утворено Управління у справах українськоїдіаспори, у співпраці з Науковим товариством ім. Шевченка (Нью-Йорк) та РедакцієюЕнциклопедії української діаспори (Чикаго, США) створюється семитомна (у десяти книгах)Енциклопедія української діаспори (перша книга - - 4-й том, присвячений українцям Австралії,Азії, Африки, — з'явилася друком у Києві у 1995 році). Інститут соціології НАН України таНаукове товариство ім. Шевченка (Нью-Йорк) видає часопис "Українська діаспора" (з 1992 р.).

Толерантність етнічна- терпимість до будь-яких проявів іноетнічного менталітету (у поведінці, способі життя,

характері, висловлюваннях тощо). Етнічна толерантність є предметом вивчення етносоціології іетнопсихології. Відповідно Існує два взаємодоповнюючі підходи до вивчення толерантності уміжетнічних стосунках: соціологічний і психологічний. При соціологічному вона досліджуєтьсяяк соціальне явище, обумовлене певними соціально-економічними і політичними відносинами,традиціями міжетнічного спілкування, рівнем політичної і гуманітарної культури суспільства.При психологічному - вивчають структуру сприйняття, соціальну дистанцію, етнічнуупередженість та інші психологічні фактори у міжособовому та міжгруповому спілкуванніпредставників різних етносів та етнічних груп.

Результати емпіричних досліджень і теоретичних узагальнень у вивченні етнічноїтолерантності мають практичне значення і можуть бути використані у педагогічній практиці, увиховному процесі для формування навиків шанобливого, терпимого, тобто толерантногоставлення до представників будь-яких іноетнічних спільнот.

Народ- у широкому розумінні слова - все населення певної країни або держави. У вужчому

смислі як про народ іноді говорять про окремий етнос. Нарешті у повсякденному вживанні цьоготерміна під ним розуміють людські маси, що социально відокремлені від пануючих або керуючихверств та груп суспільства. До наукового обігу найдоцільніше запроваджувати термін "народ" уйого першому, тобто широкому, значенні. Якщо з народом ототожнювати корінний етнос будь-якої країни або держави, то тоді представники всіх інших етносів (як поодинокі, так і такі, щоживуть компактними групами) мають розглядатися як "не народ", або ж про їх існування треба"позабути" і розглядати їх як вже розчинених у корінному етносі. Обидва підходи, зрозуміло,неправомірні. До того ж народ тієї чи іншої країни не завжди складається тільки з одногокорінного етносу (Швейцарія, Бельгія т.іи.). Не потребує спеціальних доказів й те, що термін"народ" у смислі керованої, залежної, підлеглої частки населення не може бути застосований ні уетнології, ні у етнографії.

Важливим є питання про назву народу. У Старому Світі ця назва часто походить відсамоназви корінного етносу (Албанія, Білорусь, Данія, Угорщина, Україна, Фінляндія тощо), алене завжди. Так, не існує етнічних швейцарців, бельгійці та представників інших поліетнічнихнародів. Що ж до Нового Світу, то тут назви народів не мають ніяких етнічних коренів абоджерел. Немає етнічних канадців, американців, панамців, болівійців, аргентинців та ін.

В цілому слід визнати, що незалежно від того, як утворилась назва тієї чи іншої країни абодержави, говорячи про її народ, завжди мають на увазі не моно-, а поліетнічні утворення. Отжеабсолютно "чистих" в етнічному відношенні народів не існує. І ми обов'язково будемо мати наувазі поліетнічне утворення й тоді, коли будемо говорити, зокрема: "народ України" або"український народ".

65

Опитувальник

Дане опитування проводиться учасниками проекту "Хто твої сусіди" з метоюз'ясування думки місцевого населення щодо толерантності у нашому суспільстві.

№123

4

5

6

7

8

ЗапитанняВаш вікСтать

1#&*/

2 3 4 5

3 вашої точки зору бути толерантним означає -* бути добре вихованим* визнавати право людини на "інакшість"* готовність ставитися до іншого неупереджено V* інше(вказати)

Хто, з вашої точки зору, в середовищі, якому ви живете зазнає найменштолерантного ставлення з боку інших чи зазнає дискримінації

* люди інших релігійних переконань»> люди з іншим кольором шкіри* люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією<» люди з іншими моральними переконаннями»> люди з фіз. чи розумовими проблемами«І* люди іншої національності

Як ви вважаєте, до кого з перерахованих категорій необхідноставитися толерантно

** люди іншої національності»* з іншим кольором шкіри»* люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією»» люди інших релігійних переконань«» люди з фіз. чи розумовими проблемами»« люди з іншими моральними переконаннями

і/

і/

/V

\І

Про кого з названих категорій ви найменше знаєте, найменше спілкувалися(моральні переконання, цінності, погляди на життя, культура т.ін..)

•» з іншим кольором шкіри*» Емігранти** люди з фізичними чи розумовими проблемами»• Віруючі буддисти•* Віруючі іудеї*» Католики*» Мусульмани•» Цигани•* Татари*» Росіяни•* Поляки*» Жителі кавказьких країни»» люди з нетрадиційною сексуальною орієнтацією

V

V

V

Чи вважаєте Ви, що усі перераховані категорії повинні користуватися усіма.правами; що передбачені законамиТак-+Ні- /Ж

Від кого /від чого залежить рівень толерантності у суспільстві*• Від держави та законів*• Від рівня загальної та правової культури громадян•« Від самих представників меншин*» Інше

V