Nauka 13 2en-nio.nuou.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/2013-2.pdf · НАУКА i ОБОРОНА....

НАУ

КА I

ОБО

РОН

А. 2

013.

№ 2

Видавничий дімВидавничий дімВидавничий дімВидавничий дім

«Стилос»«Стилос»«Стилос»«Стилос»

Поліграфічний центрПоліграфічний центрПоліграфічний центрПоліграфічний центр

«Фоліант»«Фоліант»«Фоліант»«Фоліант»

Науково�теоретичне та науково�практичне видання «Наука і оборона» було започатковане з огляду на нагальну потребу суспільства, державних діячів, політиків, учених, військових — усіх, хто опікується питаннями національної безпеки та оборони і професійно працює в цій сфері, — у друкованому засобі масової інформації, на сторінках якого обговорювалися б актуальні проблеми воєнної політики й реформування оборонної галузі держави та публікувалися б результати наукових досліджень з питань воєнної безпеки України, з воєнно�теоретичних та військово�технічних проблем.

Часопис видається на громадських засадах. Найміцнішою його опорою в нелегкий час становлення були читачі та автори. Редакційна колегія сподівається на Вашу подальшу, шановні друзі, підтримку діяльності журналу «Наука і оборона», яка має на меті: сприяння створенню необхідного науково�теоретичного підґрунтя для постановки та розв’язання завдань військового будівництва шляхом опублікування інформації щодо результатів основних напрямів наукових досліджень, які стосуються оборонної сфери; сприяння обговоренню нагальних проблем реформування оборонної сфери всіма, хто опікується питаннями національної безпеки та оборони і професійно працює в цій галузі; поширення воєнно�наукових знань; сприяння підвищенню професійного рівня військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених згідно із чинним законодавством України.

Статті до друку відбираються з урахуванням результатів рецензування членами редакційної колегії або зовнішніми фахівцями. Передусім приймаються матеріали, в яких на підставі виконаних автором досліджень розв’язано проблему, що має важливе оборонне значення.

Видання розповсюджується за цільовим призначенням і за передплатою.

Редакційна колегія може мати точку зору, відмінну від поглядів авторів.

Щоквартальний

науково�теоретичний

та науково�практичний журнал

Міністерства оборони України

Видається з 1994 р.

Головний редактор

Володимир Вагапов, професор

Редакційна колегія:

Віктор Балабін, кандидат філологічних наук, професор;

Віталій Бегма, доктор економічних наук;

Василь Варус, доктор медичних наук, професор;

Володимир Горбулін, доктор технічних наук, професор,академік НАН України;

Олексій Загорка, доктор військових наук, професор;

Олександр Затинайко, кандидат військових наук;

Іван Кириченко, доктор військових наук, професор;

Сергій Кириченко, кандидат військових наук;

В’ячеслав Косевцов, доктор військових наук, професор;

Володимир Можаровський, кандидат військових наук;

Борис Олексієнко, доктор військових наук, професор;

Григорій Перепелиця, доктор політичних наук,професор;

Ігор Романченко, доктор військових наук, професор;

Іван Руснак, доктор військових наук, професор;

Андрій Семенченко, доктор наук з державногоуправління, професор;

Василь Телелим, доктор військових наук, професор;

Юрій Терещенко, доктор технічних наук, професор;

Олександр Харченко, доктор технічних наук,професор;

Ігор Чепков, доктор технічних наук, професор

Відповідальний секретар

Наталія Зюрікова

№ 2’2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 1

Зміст

Воєнна безпека Замана В. Оборонна достатність як критерійоцінювання обороноздатності держави ......................3

Національна і глобальна безпека Гмиза С. Воєнна розвідка в умовах сучасних світових викликів і воєнних загроз ............................7

Романченко І., Богданович В., Свида І. Щодо визначення завдань безпекового супроводуреалізації національних інтересів у системі гарантування національної безпеки..........................12

Воєнна історія Кузьмук О. Досвід розроблення Концепції Державної програми розвитку Воєнної організаціїУкраїни (історичний аспект) ..................................18

Проблеми фахової та бойової

підготовки особового складу

Збройних Сил України Дроздов С., Сідаш В., Коваль В. До питання подальшого розвитку системи льотної підготовки ......25

Військово&технічні проблеми Коробка В., Журавський О., Ткаченко В.Підвищення ефективності ведення радіаційної, хімічної та біологічної розвідки шляхом застосування безпілотних літальних апаратів ............29

Чепков І., Лапицький С., Голуб В., Купріненко О.Концептуальний підхід до формування перспективних типів бойових броньованих машин ....35

Сотников О., Дихановський В. До питання підвищення ролі дослідної складової в системі розробки озброєння та військової техніки ................42

Демідов Б., Кучеренко Ю., Величко О. Принципи формування обрису Єдиної автоматизованої системи управління Збройними Силами України ....................................47

Резюме ..............................................................54

Contents

Military security V. Zamana. Defense sufficiency as a factor in evaluating defense adequacy of the state ..................3

National and global security S. Hmyza. Military intelligence under today’s global security challenges and military threats ..............7

I. Romanchenko, V. Bohdanovych, I. Svyda. On the definition of security tasks as means of promoting the country’s national security interests ........................................12

Military history O. Kuzmuk. The experience in Drafting State program for the National military organization development (historical view) ..................18

The problems of vocational

and combat training of military personnel

of the Armed Forces of Ukraine S. Drozdov, V. Sidash, V. Koval. On developing flight training in Ukraine ........................................25

Military engineering V. Korobka, O. Zhuravskyi, V. Tkachenko.Ways of increasing efficiency of NBC surveillance by using unmanned aerial vehicles (UAV) ................................29

I. Chepkov, S. Lapyts’kyi, V. Holub, O. Kuprinenko.Conceptual approach in designing new advanced types of combat armored vehicles............35

O. Sotnykov, V. Dyhanovskyi. On increasing the importance of scientific research in developing new samples of armaments and military equipment ......42

B. Demidov, Yu. Kucherenko, O. Velychko. Towards Integrated Automated Control System for the Armed Forces of Ukraine ............................................................47

Summaries ........................................................54

Зміст попередніх випусків журналу «Наука і оборона» можна знайти на вебJсторінці журналу: www.nio.mil.gov.uaНа цьому сайті можна ознайомитися також із правилами оформлення матеріалів для журналу.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 2

3Воєнна безпека

Наука і оборона 2’2013

Володимир Замана

Оборонна достатність

як критерій оцінювання

обороноздатності

держави

Стаття присвячена висвітленню поглядів автора

на виникнення поняття оборонної достатності, розгляду

її сутності, місця і ролі в підтриманні воєнної безпеки

держави. Пропонується використання оборонної

достатності у кількісній інтерпретації як комплексний

критерій для оцінки обороноздатності держави.

Постановка проблеми в загальному вигляді.Останнім часом спостерігається підвищеJний інтерес до всього, що пов’язано з націоJнальною безпекою України, до структуриі змісту системи гарантування національної

безпеки, характеристики реальних і потенційних загроз,можливостей країни протидіяти цим загрозам і відповідJних заходів з боку України з метою підтримання своєїбезпеки нині й у найближчому майбутньому.

Не випадково в новій редакції Воєнної доктрини УкраїJни основною метою підготовки держави до збройного заJхисту національних інтересів є досягнення рівня обороноJздатності, достатнього для стримування інших держав відзастосування воєнної сили проти України, а в разі воєнJного конфлікту – для оперативного та злагодженого переJходу держави з мирного на воєнний стан і відсічі збройнійагресії, ліквідації (локалізації, нейтралізації) збройногоконфлікту, територіальної оборони й цивільного захистуУкраїни. Але термінологічна неузгодженість у розумінніоборонної достатності держави обмежує розроблення тапрактичне застосування відповідного методичного апарату.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. ПідтриманJню обороноздатності держави як основи гарантування їївоєнної безпеки присвячено чимало публікацій. Доситьчасто як у спеціалізованих виданнях, так і у виданняхбільш загального призначення [1–7], розглядаються й пиJтання оборонної достатності держави. Різні погляди на їїсутність і методичні підходи до обґрунтування кількісJних значень змушують іще раз порушити ці питання.

Визначення нерозв’язаних раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячена ця стаття. Подальше вдоскоJналення методологічних основ організації процесу підтриJмання воєнної безпеки держави потребує більшої визначеJності, особливо термінологічної, в питанні оборонноїдостатності. Тому основну увагу в статті присвячено висвітJленню поглядів автора на сутність оборонної достатностідержави, її місця й ролі в підтриманні воєнної безпеки.

Виклад основного матеріалу. Автори [1, 2] вважають,що поняття оборонної достатності виникло як результат заJгальносвітової тенденції до зміцнення воєнноJполітичноїта воєнноJстратегічної стабільності внаслідок зниженнярівня військового протистояння двох воєнноJполітичнихсоюзів – НАТО та Варшавського договору. Стабільністьу цьому контексті розглядалася як стан недопущення війJни, який оцінювався ризиком її виникнення. УсвідомленJня того, що в ядерній війні переможців не буде, а наслідкибудуть катастрофічними у планетарному масштабі, зумоJвило перехід у гарантуванні воєнної безпеки до так званої«оборонної (розумної) достатності». Але інерція гонкиозброєнь зберігалася, що вимагало від сторін дій, спрямоJваних на зменшення небезпеки виникнення такої війни.

Ішлося, по суті, не про стабільність, тим більше не проїї зміцнення, а про воєнноJстратегічну рівновагу між заJзначеними суб’єктами світової політики, яка зменшувалаб воєнну небезпеку через зменшення арсеналу озброєнь,передусім ядерних. © В. М. Замана, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 3

Узагалі ж, якщо згадати історію, можна констатувати,що всі держави, різні за масштабами людських і териJторіальних ресурсів, дбали про здатність до оборони. Цюздатність вони забезпечували комплексом політичних(у широкому сенсі), військових (створенням свого війсьJка) та інфраструктурних заходів (наприклад, будівництваміст у вигляді фортець). І завжди можливості реалізаціїцих заходів спиралися на економічний потенціал держав.Саме він обмежував здатність як до проведення агресивноїполітики одних країн, так і до захисту від неї – інших.

Безумовно, питання оборонної достатності завждиперебували в центрі уваги, але вирішувалися поJрізномуз використанням зазначених вище засобів. Однак це незупиняло від агресії тих, хто вважав себе сильнішим.Сьогодні ж для агресивної політики є певні застереженJня. Це, насамперед, загроза отримати в результаті такізбитки, які нівелюють саму мету агресивних дій. Якщораніше це не бралося до уваги, то нині розвиток озброєнJня, навіть звичайного, уже не дозволяє нехтувати можJливими наслідками його застосування. Тож не випадковов наш час в основу розуміння оборонної достатності поJкладено можливість завдати агресорові таких збитків,яких він не може собі дозволити.

Але, попри досить поширене застосування поняття«оборонна достатність», треба погодитися з автором [1],який зазначає, що воно «поки що залишається аморфJним гаслом, смисл якого сприймається переважно наінтуїтивному рівні». Таке загальне розуміння сутностіоборонної достатності обмежує її практичне застосуванняй потребує глибшого аналізу для її формалізації (кільJкісного опису). З огляду на це, у статті ставилося за метуспробувати детальніше зупинитися на характерних рисахоборонної достатності, особливо тих, які давали б змогуздійснити її кількісне вимірювання.

На думку автора статті, спочатку слід повернутися дотрактування терміна «оборонна достатність» та поJв’язаних з ним інших термінів, які вживаються у відкриJтих і спеціалізованих виданнях та в офіційних докуменJтах [1–3, 8–12]. Розуміння взаємозв’язків між цимитермінами дасть змогу знайти відповідь на поставленіпитання щодо їх подальшого коректного застосування.

Аналіз згадуваних джерел показав, що серед терміJнів, які так чи інакше пов’язані з «оборонною достатнісJтю» й потребують узгодження між собою, вживаютьсятакі як «достатність оборони», «розумна достатність обоJрони», «мінімальна оборонна достатність», «принципоборонної достатності», «оборона України», «обороноJздатність», «рівень обороноздатності», «воєнна безпеJка», «рівень воєнної безпеки».

На мою думку, як вихідний для подальшого аналізуслід узяти термін «оборона України», сутність якогорозкрита в Законі України «Про оборону України» [6].Ураховуючи також наведене в ньому визначення обороноJздатності, можна зробити висновок, що термін «обороноJздатність» відображає таку властивість держави, яка хаJрактеризує ступінь досягнення мети заходів з підготовки

до її збройного захисту. Звідси логічно вважати «обороноJздатність» комплексним показником стану «оборониУкраїни» як системи політичних, економічних, соціальJних, військових, наукових, науковоJтехнічних, інформаJційних, правових, організаційних, інших заходів державиз підготовки до її збройного захисту, тобто за рівнем «обоJроноздатності» можна оцінювати результат процесу підгоJтовки до збройного захисту держави на обраний моментчасу.

Певна невідповідність розглядуваного визначення«оборона України» й визначення, наведеного у [10], поясJнюється тим, що результат заходів держави з підготовкидо збройного захисту є актуальним лише для мирногочасу, оскільки визначити результат реального процесузахисту держави в разі збройної агресії або збройногоконфлікту неможливо.

Не заглиблюючись у питання забезпечення обороноJздатності держави, досить змістовно проаналізованогов [3], слід зазначити, що обороноздатність як показник,а тим більше комплексний, поки що не була розкрита(зокрема якісний та кількісний характер, складові, можJливі значення тощо). Зрозуміло, що відсутній і методичнийапарат, за яким можна було б оцінити «оборону України»як процес реалізації відповідних заходів. Наприклад, у [3,13] згадується лише термін «необхідний рівень обороноJздатності», досягнення якого є метою завчасної підготовкидержави до оборони, без подальшого розкриття його сутJності. У [9] ідеться про «недостатній рівень обороноздат9ності».

У Воєнній доктрині України [8] надається схожий,але із ширшим тлумаченням термін «достатній рівеньобороноздатності», досягнення якого є метою підготовJки держави до збройного захисту національних інтереJсів. Однак ця «достатність» тут охоплює таке широкеколо різнорідних складових, що, на погляд автора, дужеважко визначитися у її практичному використанні. Так,за [8], «достатність» повинна забезпечити: стримуван9ня інших держав від застосування воєнної сили протиУкраїни; оперативний і злагоджений перехід державиз мирного на воєнний стан; відсіч збройній агресії; лікві9дацію (локалізацію, нейтралізацію) збройного конфлікJту; територіальну оборону й цивільний захист України.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що «обороноJздатність» як комплексний показник повинна мати кільJка рівнів значень, уживаними з яких є: «достатній»,«необхідний» та «недостатній». При цьому, за великимрахунком, рівні «достатній» і «необхідний» – тотожні.Можливі й інші рівні «обороноздатності», які відбивали бїї стан, наприклад, рівень, «вищий за достатній».

Як бачимо, перелічені значення рівнів обороноздатносJті мають якісний характер. Зрозуміло, що ухвалення ріJшень щодо встановлення обсягу необхідних заходів для заJбезпечення визначених рівнів обороноздатності державита потрібних для цього ресурсів має відбуватися за відпоJвідними кількісними значеннями цих рівнів, яких нині нерозроблено.

4 Воєнна безпека


Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 4

Аналізуючи термін «достатність оборони», можназробити висновок, що цей термін, у разі вживання йогостосовно держави, а не угруповання військ, тотожний терJміну «достатній рівень обороноздатності». У такому разі«оборонну достатність» можна вважати синонімом терJміна «достатність оборони». Це підтверджується і в [14],хоча надане тут тлумачення «достатності оборони»дуже обтяжливе і прийнятне лише для держави, яка воJлодіє ядерною зброєю та численними збройними силами.

Так, за [7], оцінити гарантування достатнього рівнявоєнної безпеки можна через підтримання військовогопотенціалу на рівні, достатньому для оборони в разі виJникнення кризової ситуації в безпосередній близькостівід державного кордону, тобто «оборонна достатність»характеризуватиме лише військовий аспект обороноJздатності держави.

Що стосується «принципу оборонної достатності», товидається логічним розглядати його як такий, за якоговсі заходи держави спрямовуються на забезпечення небільше і не менше, як достатнього рівня оборони або обоJронної достатності. З урахуванням цього, розуміння поJняття «оборонна достатність» як принципу «оборонноїдостатності», запропонована в [1], вважаю, не є коректJною.

За [8], принцип оборонної достатності полягає у всеJбічному задоволенні потреб підготовки держави дозбройного захисту національних інтересів з урахуваннямпоточного і прогнозованого характеру воєнноJполітичноїобстановки, економічних і фінансових можливостей дерJжави та пріоритету прогресивного соціальноJекономічJного розвитку України. На думку автора, це не є доситьвдалим визначенням, оскільки, поJперше, словосполуJчення «всебічне задоволення потреб» є досить розпливJчастим і не пов’язане з досягненням саме оборонноїдостатності; поJдруге, формалізувати «пріоритет проJгресивного соціальноJекономічного розвитку України»для прийняття рішень неможливо.

Крім цього, у Воєнній доктрині України [3] спочаткуйдеться про «принципи оборонної достатності», тобто пеJредбачається, що їх кілька. Але далі згадується єдинийпринцип оборонної достатності. Застосування там самовислову «з точки зору оборонної достатності», а такожпосилання у [2] на «створення та підтримання мінімальJного рівня могутності держави» не додають визначеностів цьому питанні.

Усі ці термінологічні неузгодженості, присутніу Воєнній доктрині України [8] та інших джерелах, поJзбавляють практичної значущості наведеного в них прин9ципу оборонної достатності.

З огляду на зазначене, можна запропонувати формуJлювати принцип оборонної достатності як «задоволен9ня потреб забезпечення визначеного рівня оборонноїдостатності під час підготовки держави до збройногозахисту національних інтересів».

Визначення комплексу заходів з підготовки державидо оборони та необхідного для цього обсягу ресурсів здійсJ

нюється з урахуванням поточного і прогнозованогохарактеру воєнноJполітичної обстановки, економічнихі фінансових можливостей держави, а також пріоритетівсоціальноJекономічного розвитку держави. По суті, цеокреслює весь комплекс факторів впливу на стан обороноJздатності держави. При цьому, за [15], вивчення еконоJмічних проблем, які впливають на забезпечення сучасноїобороноздатності, свідчить про те, що вони можуть бутирозв’язані лише в тісному взаємозв’язку з економічноюта політичною стратегією розвитку України з урахуванJням висновків довгострокового прогнозу.

Наведені вище фактори визначатимуть рівень обороJноздатності, або достатності оборони. Як уже згадувалоJся, цей рівень може або відповідати рівню оборонної доJстатності, або ні (бути вищим чи нижчим за нього).

Отже, з урахуванням попередньо викладеного, вваJжаємо за доцільне стверджувати таке:

• «обороноздатність» як одну з властивостей держаJви можна вважати комплексним показником готовностідо «оборони України» – результатом процесу підготовкидо збройного захисту держави на обраний момент часу;

• однією зі складових комплексного показника «обоJроноздатність» доцільно вважати показник «обороннадостатність» як такий, що характеризує тільки війсьJкову могутність держави (оборонна достатність як критеJрій згадується також у [2] і [16]). Цей показник повиненмати кількісний характер, що надасть об’єктивностіобґрунтуванню заходів, спрямованих на досягнення йогонеобхідних значень. Тоді не потрібні будуть терміни накшталт «мінімальна оборонна достатність», «розумнаоборонна достатність»;

• верхній поріг (рівень) значення показника «оборон9на достатність» має бути таким, за якого можна стверJджувати, що оборонна достатність досягнута на певниймомент часу, тобто його можна вважати достатнім. ВиJзначення цього порогу (рівня) є важливою процедурою,результат якої залежить від багатьох факторів. За умовистворення можливості кількісного вимірювання цьогорівня значно зросте, порівняно з експертними оцінками,об’єктивність ухвалення рішень з метою його досягнення.

У підсумку можна запропонувати загальне уявленняпро стан обороноздатності держави (ZОЗ) через кортежпоказників:

ZОЗ = ОД, Е, СП ,

де ОД – кортеж показників, які характеризують ріJвень оборонної достатності,

Е – кортеж показників, які характеризують рівеньекономічного розвитку,

СП – кортеж показників, які характеризують рівеньсоціальноJполітичного розвитку.

Кожен з кортежів містить низку компонентів. ЗрозуJміло, що такі компоненти, як Е та СП, є визначальнимив мирний час і від них більшою мірою залежить ОД, алеперевагу на момент застосування військової сили матиме ріJвень ОД. Це пояснюється загальноприйнятим розумінням

5Воєнна безпека


< >

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 5

нетривалості збройного конфлікту, коли від Е та СП ужепрактично нічого не залежатиме.

Серед елементів кортежів, які характеризують станобороноздатності держави, є метричні й неметричні. Дометричних, тобто таких, які мають числові значення,можна віднести ОД та Е. Для встановлення значень неJметричних показників можна застосувати знаний методаналізу ієрархій [5].

Методичне забезпечення розрахунку зазначенихскладових критерію обороноздатності є окремим завданJням і в цій статті не розглядається.

Аналіз публікацій на тему оборонної достатності поJказав певну дискусійність питання доцільності введенняй використання поняття рівня оборонної достатності взаJгалі та можливого його кількісного вимірювання зокрема.Автор вважає введення й використання рівня оборонноїдостатності як кількісного показника вельми корисним.Це надасть можливість застосовувати для обґрунтуванняшляхів і заходів із забезпечення оборонної достатностідержави методичний апарат, який оперує кількіснимипоказниками, що підвищить об’єктивність розрахунків,їх адекватність впливу зовнішніх та внутрішніх факторівна оборонну достатність держави, наприклад, уможлиJвить застосування вже досить відомого методу зіставленJня військових (бойових) потенціалів сторін, які підляJгають розгляду, доповненого кількісноJякісним аналізомстану їхніх збройних сил. Саме потенціал [15], який дерJжави мають або матимуть у контексті своїх обороннихцілей, а не тільки наявність збройних сил, відіграє значJну роль при визначенні оборонної політики.

Таке зіставлення, відповідна методологія та обсягирозрахунків є вже дещо іншою проблематикою, яка не єпредметом розгляду цієї статті. На думку автора, це доJсить складне завдання, яке потребує окремого аналізу.Складність випливає з потреби враховувати у процесівизначення оборонної достатності [9] поточний і прогноJзований характер воєнноJполітичної обстановки, еконоJмічних і фінансових можливостей держави, а також проJведення Україною політики позаблоковості.

Таким чином, оборонна достатність є, по суті, висновJком про відповідність досягнутих чи наявних ознак обоJроноздатності держави заздалегідь визначеним. При цьоJму оцінюються не всі її складові, а лише військова. Самевійськова складова, основу якої становлять ЗСУ, є інструJментом оборони держави в разі збройного конфлікту.

Розуміння оборонної достатності як комплексногокритерію оцінювання обороноздатності держави з поJдальшою її кількісною інтерпретацією надає можливістьухвалювати рішення щодо складу Збройних Сил Україниз урахуванням кількості та якості озброєння та бойовоїтехніки в сучасних умовах їх недостатнього фінансуванJня й позаблокового статусу України. Останнє потребуєвідповідного методичного апарату, якого в цілісному виJгляді поки що немає.

Перелік літератури

1. Кузьмук О. І. Принцип оборонної достатності у воєнній поJлітиці України / О. І. Кузьмук // Труди університету. – К. :НУОУ, 2012. – № 4 (110). – С. 5–12.

2. Шкідченко В. П. Елементи теорії воєнної безпеки /В. П. Шкідченко, В. Д. Кохно. – К. : НІСД, 2001. – 198 с.

3. Свида І. Ю. Основи державного управління забезпеченнямобороноздатності України: теорія і практика : монографія /І. Ю. Свида, В. Ю. Богданович, М. Ф. Єжеєв. – Львів : ЛІСВ,2008. – 300 с.

4. Богданович В. Ю. ТеоретикоJметодологічні основи забезпеJчення національної безпеки України : моногр. / В. Ю. БогдаJнович, І. Ю. Свида, Є. Д. Скулиш ; за заг. ред. Є. Д. Скулиша. –Т. 1 : Теоретичні основи, методи й технології забезпечення націоJнальної безпеки України. – Львів : АСВ, 2012. – 548 с.

5. Богданович В. Ю. Теоретичні основи забезпечення націоJнальної безпеки України в умовах позаблоковості : монографія /В. Ю. Богданович, І. С. Романченко, І. Ю. Свида. – Львів : АСВ,2011. – 414 с.

6. Підручники [Електронний ресурс] : менеджмент :топ 10. – Режим доступу : http://www.books.br.com.ua.

7. Богданович В. Ю. ТеоретикоJметодологічні основи забезпеJчення національної безпеки України : монографія / В. Ю. БогJданович, І. Ю. Свида, Є. Д. Скулиш ; за заг. ред. Є. Д. СкулиJша. – Т. 4. : Воєнна безпека держави і шляхи її забезпечення. –Л. : АСВ, 2012. – 464 с.

8. Воєнна доктрина України: [затверджена Указом ПрезиJдента України від 15 червня 2004 р. № 648 в редакції Указу ПреJзидента України від 8 червня 2012 р. № 390/2012] [Електроннийресурс]. – К. : АПУ, 2012. – Режим доступу : http://www.presiJdent.gov.ua.

9. Про Стратегічний оборонний бюлетень України: [уведенийу дію Указом Президента України від 29 грудня 2012 р.№ 771/2012] [Електронний ресурс]. – К. : АПУ, 2012. – Режимдоступу : http://www.president.gov.ua.

10. Закон України № 2526JVI «Про внесення змін до ЗаконуУкраїни “Про оборону України”» від 21 вересня 2010 р. [ЕлектJронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2526J17.

11. Корендович В. С. «Розумна оборона» та взаємопов’язанісили – нові ініціативи Північноатлантичного альянсу : сутністьнової ідеології забезпечення оборонних потреб НАТО –«розумної оборони» / В. С. Корендович, С. В. Мукосій // Наукаі оборона. – 2012. – № 4. – С. 28–34.

12. Ольшевський В. Й. ВоєнноJекономічна стратегія: теоріяі практика / В. Й. Ольшевський // Стратегічна панорама. –2000. – № 3–4. – С. 148–155.

13. Закон України № 2198JIV «Про організацію оборонногопланування» від 18 листопада 2004 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

14. Военный энциклопедический словарь : самое полное слоJварное издание : более 7500 словарных статей. – М. : Эксмо,2007. – 1024 с.

15. Бодрук О. С. Міжнародний досвід формування воєнноJпоJлітичних цілей силових структур: висновки для України / О. С.Бодрук // Стратегічна панорама. – 2008. – № 3–4. – С. 157–168.

16. Демидов Б. А. СистемноJконцептуальные основы деятельJности в военноJтехнической области / Б. А. Демидов, А. Ф. ВеJличко, И. В. Волощук ; под. ред. Б. А. Демидова. – Кн. 1 : КонJцептуальные основы и элементы национальной безопасности. –К., 2004. – 736 с. + 67 ил.

Надійшла до редакції 30 квітня 2013 р.

6 Воєнна безпека


Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 6

7


Національна і глобальна безпека

Сергій Гмиза

Воєнна розвідка

в умовах сучасних

світових викликів

і воєнних загроз

На основі аналізу сучасних викликів і загроз на тлі змін

геополітичної конфігурації світу і стану безпекового

середовища навколо України визначені роль

та особливості завдань воєнної розвідки України

у процесі підтримання національної безпеки.

Початок XXI ст. ознаменувався подальшимпоширенням кризових явищ у світовійфінансовоJекономічній системі, зростаннямнестабільності міжнародного середовища,актуалізацією нових світових і регіональJ

них викликів та загроз, появою нових ризиків. Сьогодніми є свідками проявів системних деструктивних процеJсів на глобальному рівні, пов’язаних з порушенням попеJреднього балансу сил та інтересів у світі. Формуєтьсянова модель світового устрою: на зміну біполярній приJходить багатополярна модель, у рамках якої поряд зіСША з’являються нові центри впливу (світові центрисили), які намагаються збільшити свою вагу та вплив наінші країни. Загострення конкуренції між ними за сферивпливу, нові ринки збуту на тлі поступового вичерпаннясировинних ресурсів, а також пошук нових можливостейу транспортноJенергетичній сфері, небезпека виникненJня нової хвилі світової фінансовоJекономічної кризи,поглиблення боргової кризи в Євросоюзі, наявність висоJкого рівня безробіття в розвинених країнах, зростаннярозшарування між багатими й бідними у слаборозвинеJних країнах (основний каталізатор подій «арабської весJни») [1] – усе це створює передумови виникнення новихзагроз як у світі, так і на європейському просторі, зокреJма навколо України.

Поступовий перерозподіл світового військового поJтенціалу на користь нових центрів сили порушує баланссил у військовій сфері у зв’язку з проведенням окремимикраїнами або групами країн більш агресивної зовнішньоїполітики, призводить до підвищення ризиків розгортанJня масштабної гонки озброєнь у регіональному вимірі.Збереження тенденції до нарощування військовоJеконоJмічного потенціалу низки країн, упровадження високоJтехнологічних «ноуJхау» в розробках сучасних системозброєнь, створення нових і модернізація існуючих війсьJкових баз та об’єктів, розробка й застосування новітніхконцепцій ведення бойових дій (наприклад, концепція«мережоцентричних війн») – це пряме свідчення можJливості непередбачуваного розвитку ситуації в будьJякоJму регіоні світу, доказ того, що ймовірність використаннявійськової сили окремими державами для досягненнясвоїх цілей на сьогодні не тільки не втратила актуальносJті, а навпаки – зростає. Спостерігається небезпечна світоJва тенденція до розв’язання проблем у сфері воєнноJполіJтичних відносин шляхом використання сили як першогой останнього аргумента.

Процес формування моделі багатополярного світу суJпроводжується розпадом деяких держав, зміною конфіJгурації їхніх кордонів, загостренням територіальнихсуперечностей. Так, стихійні неконтрольовані процесифедералізації або поділу низки держав у Центральній таСхідній Європі вже призвели спочатку до їх розвалу,а потім – до збройних конфліктів між новими державниJми утвореннями. Найпоказовішими є події, що розгорJталися на територіях колишньої Югославії, Абхазії,Південної Осетії, Чечні. Подібні процеси відбуваються© С. О. Гмиза, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 7

8 Національна і глобальна безпека


й у найбільш конфліктонебезпечному регіоні планети –на Африканському континенті. Сьогодні зберігається наJпружена безпекова ситуація на кордоні між Північнимта Південним Суданом, ускладнюється внутрішньополіJтична ситуація у Ємені, Малі, Нігерії, Лівії, Ліберії,Демократичній Республіці Конго. Досі не вирішені приJкордонні та територіальні суперечності між Камеруномі Нігерією, Лівією та Чадом, Малаві й Танзанією тощо.

Зберігається тривожна тенденція до посилення загроJзи неконтрольованого розповсюдження зброї масовогоураження (ЗМУ) і технологій подвійного використання,що зумовлюється передусім намірами окремих державз екстремістськими режимами заволодіти ними та приJзводить до зростання ймовірності виникнення нових вогJнищ воєнних конфліктів. Особливо небезпечною нині єзагроза виникнення збройного конфлікту на БлизькомуСході, яку провокує Іран. Влада цієї країни відвертодемонструє бажання мати ядерний потенціал, не прихоJвуючи при цьому прагнення до одноосібного домінуванJня в регіоні. З деяким застереженнями можна спрогнозуJвати: якщо сьогоднішня ситуація на Близькому Сході незміниться й нинішній уряд на чолі з президентом Сиріїзалишиться при владі, Сирія та Іран можуть у перспекJтиві виявити бажання зміцнити свої відносини у сферіядерного військового співробітництва, можливо, навітьз розміщенням іранського ядерного потенціалу абовійськових підрозділів зі ЗМУ на території Сирії.

Небезпечною тенденцією сьогодення є поява новихризиків, викликів і загроз на тлі поширення організоваJної транснаціональної злочинності, міжнародного тероJризму й міжнародного піратства внаслідок руйнаціїсистеми міжнародної безпеки періоду «холодної війни».Свого часу існування біполярного балансу сил обмежуваJло кількість основних гравців на світовій арені, і це поJлегшувало взаємодію в розв’язанні глобальних проблем.Так званий «третій світ», який фактично був поділенийміж двома наддержавами й відповідно управлявся ними,вийшов зJпід контролю й дедалі частіше став обиратинасильницькі методи досягнення своєї мети. Вакуум сиJли в системі міжнародних відносин швидко заповнивсярізного роду екстремістськими й іншими деструктивниJми силами, що й вилилося, серед іншого, в широку хвиJлю тероризму, яка охопила світ і поставила під загрозубезпеку багатьох держав.

Сьогодні загрозу терористичних атак не може виклюJчати жодна країна світу, зокрема й Україна. Хоча нинів нашій державі відсутні підстави для системних проявівцього небезпечного явища, однак активна підтримкаУкраїною заходів боротьби з міжнародним тероризмом,передусім воєнних операцій в Афганістані й Іраку,миротворча діяльність українських військових континJгентів у низці воєннонебезпечних регіонів світу значнопідвищують рівень терористичної загрози державі. ОсобJливо небезпечною може бути потенційна можливість теJрористичних диверсій на ядерних та інших стратегічнихоб’єктах промислової інфраструктури країни. Оскільки

наша держава має велику й розгалужену мережу такихоб’єктів, наслідки від терористичних актів на нихможуть бути катастрофічними не лише для України,а й для значної частини Європи [2].

Поряд із цим не можна не помічати стрімкого зросJтання й розширення спектра загроз у кіберпросторі.Динамічний розвиток інформаційних технологій та глоJбалізація таких процесів у всесвітній мережі розширюютьспектр інформаційних загроз, підвищують рівень небезJпеки на національному та глобальному рівнях. Останнімчасом спостерігається стала тенденція до перенесенняакцентів у процесі розв’язання міждержавних суперечJностей із площини силового протистояння у сферу інфорJмаційного протиборства. Інформаційний простір стаєголовною ареною зіткнень та боротьби різновекторних наJціональних інтересів держав, під час яких досягаютьсятактичні та стратегічні цілі. Кіберпростір дедалі частішевикористовується терористичними організаціями, якізавжди намагалися й надалі намагатимуться досягтимаксимальної результативності своїх акцій, використоJвуючи при цьому мінімум сил, засобів і ресурсів. Можнавпевнено говорити про націленість терористичнихструктур на використання сучасних інформаційноJкоJмунікаційних технологій. Кібератаки (на кшталт історіїз вірусом «Stuxsnеt»), які можуть бути спрямовані протидержавних та військових інформаційних систем і мереж,роблять цей вид кіберзлочинності надзвичайно небезпечJним. Їхній негативний вплив на життєво важливі видиінфраструктури держави (фінансовий сектор, системиуправління і зв’язку, транспорт, енергетика тощо) спроJможний завдати надзвичайно тяжких стратегічних збитJків економіці й воєнному потенціалу держави.

Інформаційні загрози інформаційноJтехнічного таінформаційноJпсихологічного спрямування є актуальниJми і для України. Кібернетичні атаки на сайти органівдержавної влади (як це було на початку лютого 2012 р.),маніпулювання суспільною думкою шляхом використанJня інструментів інформаційного впливу, поширення неJдостовірної інформації, спрямованої на дискредитаціюміжнародного іміджу України, формування в медіаJпросторі негативного образу українських владних струкJтур, спроби послабити позиції України на світових ринJках озброєнь – усе це свідчення надзвичайної важливостіпідтримання національної безпеки в інформаційнійсфері.

Актуальними для нашої держави залишаються виJклики й загрози, пов’язані з такими негативними явищаJми, як нелегальна міграція, контрабанда зброї, наркоторJгівля, торгівля людьми, проблеми енергетичної безпеки.

Однак найнебезпечнішими для України, як і для кожJної держави, є воєнні загрози, які можуть призводити донадзвичайно важких наслідків, навіть до втрати сувереJнітету та припинення існування держави. Сьогодні безJпосередньої воєнної загрози для України немає, алеймовірність виникнення конфліктів в окремих регіонахсвіту в умовах динамічного й важкопрогнозованого

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 8

9Національна і глобальна безпека


характеру розвитку воєнноJполітичної та воєнноJстратеJгічної обстановки у світі й посилення глобальної нестаJбільності зумовлюють можливість їх появи і для нашоїдержави. Необхідно враховувати при цьому й те, що геоJграфічне та геополітичне становище України зумовлює їїособливу вразливість щодо новітніх і традиційних ризиJків, викликів і воєнних загроз. Наявність «заморожених»і «гарячих» конфліктів поблизу кордонів України,зокрема у Придністров’ї, невирішеність питання лінії дерJжавного кордону в акваторії Чорного й Азовського морівта Керченської протоки, незавершеність облаштуваннядержавного кордону України з Російською Федерацією,Республікою Білорусь та Республікою Молдова, наявністьвнутрішніх неврегульованих проблем, пов’язаних з переJбуванням Чорноморського флоту РФ на території УкраїJни, недостатня правова врегульованість міграційнихпроцесів, уразливість систем енергопостачання, наявJність конфліктних ситуацій в окремих європейськихдержавах поблизу кордонів України [3] – усе це в разіескалації може призвести до посилення загроз, які провоJкуватимуть нові конфлікти, котрі, у свою чергу, можутьпоширитися на територію нашої держави або призвестидо «втягування» в них України всупереч її бажанню.

Наявність перелічених вище загроз як глобальногой регіонального масштабу, так і тих, які безпосередньостосуються України, поза сумнівом, вимагає від спеJціальних служб держави докладати максимальнихзусиль для постійного відстежування ситуації навколонашої країни. Адже своєчасне й упереджувальне виявJлення викликів і загроз, визначення їхньої природи таумов виникнення, прогноз можливих сценаріїв їх реаліJзації даватимуть змогу вчасно розробляти механізмипротидії та запобігати виникненню непередбачуванихситуацій. Як правило, недооцінювання загроз обходитьJся державі надзвичайно дорого та має важкі наслідки.Невдачі учасників геополітичного протиборства в переJважній більшості випадків пов’язані саме з неточноюоцінкою загроз та невжиттям своєчасних заходів для їхнейтралізації.

У цій ситуації з метою посилення можливостей дерJжави оперативно реагувати на потенційні виклики й заJгрози на перший план виходить вимога переоцінки вагита значення тих компонентів сектора безпеки та обороникраїни, які дають змогу виявляти й нейтралізувати заJгрози вже на їхніх ранніх стадіях. Ідеться передусім пророзвідувальний компонент. Прояви сучасних загрозв умовах зміни геополітичної ситуації у світі й, зокрема,обстановки поблизу державних кордонів України стаJвить на порядок денний питання подальшого гармонійJного й узгодженого розвитку розвідувальних структурдержави, перегляду їхніх ролі і значення в загальнійсистемі сектора безпеки та оборони, приведення завданьу відповідність до вимог протидії визначеним вище поJтенційним загрозам.

Перспективи і стратегічні напрями виконання цих заJходів чітко окреслені в ухваленому Президентом УкраїJ

ни Стратегічному оборонному бюлетені України, де передJбачено, що організаційна структура сектора безпеки таоборони України найближчими роками має зазнати певJного коригування. На першому етапі (до кінця 2017 р.) заJплановане створення необхідних умов для трансформаціїта здійснення основних структурних і функціональнихперетворень компонентів сектора безпеки та оборони, надругому (до кінця 2023 р.) – забезпечення їхнього розJвитку за основними напрямами діяльності [4]. СтруктурJна й системна перебудова сектора безпеки та оборони,безумовно, вплине й на процес удосконалення однієї з йоJго важливих складових – воєнної розвідки України.

Сьогодні українська воєнна розвідка – це потужнийза своїм інтелектуальним потенціалом структурний підJрозділ Міністерства оборони України, який ефективно дієв умовах сучасної воєнноJполітичної обстановки й передяким стоять масштабні та відповідальні завдання –здійснення розвідувальної діяльності з виявлення воєнJної загрози, забезпечення оборони та інтересів державиу воєнній, воєнноJполітичній, військовоJтехнічній, війсьJковоJекономічній, інформаційній та екологічній сферахз метою захисту національних інтересів України [5].У своїй діяльності воєнна розвідка успішно справляєтьсяз поставленими перед нею завданнями, чутливо реагує назміни обстановки навколо нашої держави, діє професійJно й ефективно завдяки належному фаховому рівню підJготовки особового складу, впровадженню ефективнихформ управління розвідувальною діяльністю, викорисJтанню дієвих способів виконання завдань розвідникамиу складних умовах, застосуванню системних методолоJгічних підходів до інформаційноJаналітичної роботи.

Динамічний та непередбачуваний розвиток воєнноJпоJлітичної ситуації у світі та навколо України об’єктивнозумовлює потребу коригування завдань, виконуванихвоєнною розвідкою, підвищення вимог до отримання виJпереджувальної розвідувальної інформації, оперативногоуточнення її пріоритетів відповідно до розвитку ситуації.Зазначені обставини потребують нових підходів до спряJмування зусиль розвідки за ступенем важливості розвідуJвальних завдань і можливістю їх практичної реалізації.

Виконання завдань сьогодення, пов’язаних зі своєJчасним виявленням воєнних загроз в умовах стрімкого,а подекуди й лавиноподібного розвитку конфліктних сиJтуацій, підносить воєнну розвідку на якісно новий рівеньїї значущості. Адже сучасні підходи до застосуваннявійськової сили характеризуються тим, що у конфліктнійситуації, котра виникає між ворогуючими сторонами,безпосередня підготовка агресора до нападу в часовомувимірі скоротилася до мінімуму. Насиченість сучаснихармій високоточними засобами ураження, висока моJбільність військ дають можливість у разі потреби розпоJчати агресію раптовим нападом, без проведення масштабJних підготовчих заходів. За таких умов своєчасно добутарозвідувальна інформація про наміри агресора набуваєнадзвичайної ваги та важливості, оскільки дає змогувійськовоJполітичному керівництву держави ухвалити

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 9



необхідні рішення для завчасного мобілізаційного розJгортання військ і сил країни та приведення їх у готовJність до відбиття агресії.

Посилення ролі і значущості воєнної розвідки сьогоднізумовлена ще й тим, що в умовах позаблокового статусуУкраїни знижується можливість отримання певної часJтини відповідної інформації від розвідувальних структурНАТО, на відміну від сусідніх країн – членів ПівнічноJатлантичного альянсу, які мають доступ зокрема й доінформації, отриманої за допомогою високотехнологічJних видів розвідки (наприклад космічної).

Вимога часу стосовно розширення повноважень,функцій та сфер впливу воєнної розвідки України в умоJвах появи нових ризиків, викликів і загроз прямо кореJлюється із загальною тенденцією реформування розвідуJвальних співтовариств та спеціальних служб потужниху військовоJекономічному плані держав. Зростають розJміри бюджетних видатків на утримання цих служб, розJширюються їхні повноваження та спектр виконуванихзавдань. Аналіз їхньої діяльності та перспектив розвиткусвідчить, що останнім часом спостерігається тенденціявиходу на передові позиції саме воєнної розвідки. ВідбуJвається її вдосконалення шляхом формування новихструктур, підсилення пошукової складової, автоматизаJції процесів збирання, обробки й доведення розвідувальJної інформації, підвищення ефективності міжвідомчоївзаємодії розвідувальних служб шляхом створення відJповідних органів, які координують цю діяльність.

Поширення світової фінансовоJекономічної кризизмушує низку розвинених держав, зокрема ЄвропейськоJго Союзу, вживати рішучих заходів з економії бюджетJних коштів. Одним із таких заходів є скорочення військоJвих витрат за рахунок зменшення загальної чисельностізбройних сил, згортання низки військових програм, спиJсання техніки тощо. Характерною особливістю проведенJня вказаних реформ є те, що на тлі скорочення збройнихсил та їх управлінських структур, дотримуючись вимогизбереження обороноздатності країн на належному рівні,керівництво цих країн не тільки не скорочує, а, навпаки,нарощує склад воєнної розвідки, ставлячи за мету виJпереджувальне виявлення загроз та своєчасне вжиттяадекватних заходів для приведення своїх збройних силу готовність до протидії цим загрозам.

Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки доJнедавна агентурна розвідувальна діяльність покладаласьтільки на Центральне розвідувальне управління (ЦРУ).На сьогодні частина завдань, виконуваних раніше ЦРУ,покладена на співробітників Розвідувального управлінJня Міністерства оборони США (РУМО), де задіяні близьJко 16,5 тис. спеціалістів. З їх числа близько 500 осіб єоперативними співробітниками, а в планах РУМО вжезакладена перспектива розширення до 2018 р. агентурJної мережі в зарубіжних країнах до 1600 осіб (без урахуJвання співробітників апаратів військових аташе таінших військовослужбовців, які працюють в інтересахвоєнної розвідки, маючи свій офіційний статус) [6].

Останніми роками активно конкурує зі своїми суперJниками по розвідувальній діяльності воєнна розвідкаІзраїлю АМАН, набираючи дедалі більшої ваги і значуJщості поряд з однією з найпотужніших розвідувальнихслужб світу «Моссад». Саме голова воєнної розвідки щоJдня доповідає керівництву Ізраїлю оперативноJрозвідуJвальну інформацію, що для перманентно воюючої країниє важливим показником значущості та успішності цієїспецслужби [7].

Заслуговує на увагу й досвід реорганізації розвідуJвальних служб ФРН. Створене свого часу Командуваннястратегічної розвідки (КСР) на сьогодні перевищило засвоїм чисельним складом навіть основні компоненти РозJвідувального співтовариства Німеччини – Федеральнурозвідувальну службу, Федеральне відомство з охорониКонституції та Службу воєнної контррозвідки МінісJтерства оборони, причому останніх – у кілька разів. До2013 р. в інфраструктуру й перспективні проекти КСРпланується інвестувати близько 16 млн євро [8]. Мета пеJретворень – необхідність охоплення всього спектра завJдань, покладених військовоJполітичним керівництвомкраїни на воєнну розвідку.

Вивчаючи досвід реформування розвідувальнихструктур іноземних держав та використовуючи власнийдосвід, воєнна розвідка України вдосконалює свою діяльJність згідно з вимогами часу, іде шляхом оптимізаціїпідрозділів, які забезпечують ефективне виконання розJвідувальних завдань з виявлення ризиків, викликів і заJгроз у нових умовах військовоJполітичної ситуації у світіта навколо України. Розвиваються найбільш перспекJтивні інформативні напрями розвідувальної діяльності,котрі дають змогу з високою достовірністю одержуватинеобхідну на певний момент інформацію. При цьомуукраїнська воєнна розвідка не ставить за мету протиJстояння конкретному супротивникові, а виконуєзавдання завчасного виявлення будьJяких загроз безпецій національним інтересам України. В умовах сьогоденнявона не розпорошує сили на широкому спектрі темаJтичних і географічних напрямів, а розробляє свої планиз урахуванням економічних можливостей держави, їїмісця й ролі в системі міжнародних відносин, вимогкерівництва країни щодо отримання оперативної та доJстовірної розвідувальної інформації, необхідної й достатJньої для ухвалення рішень, адекватних реальнійобстановці. Основні зусилля воєнної розвідки за нинішJніх умов зосереджені на якісному аналізі воєнноJполіJтичної обстановки, її прогнозуванні та гарантованомувиявленні ризиків, викликів і загроз національній безJпеці держави, а це, відповідно, потребує використаннявсіх можливостей розвідки, тісного поєднання з політичJними, дипломатичними, економічними, суто військовиJми та інформаційними заходами.

Нарощування потенціалу воєнної розвідки зі своєчасJного викриття загроз у нових геополітичних умовах можJливе за умови забезпечення, розробки та впровадженняновітніх способів та засобів здобування інформації,

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 10



використання передових досягнень теорії та практикирозвідувальної діяльності як вітчизняних, так і іноземJних спецслужб, розвитку сил і засобів розвідки, здатнихсвоєчасно виявляти та якісно прогнозувати загрозинаціональним інтересам України.

Водночас необхідно наголосити на тому, що ефективJна діяльність розвідувального співтовариства країнизагалом і воєнної розвідки зокрема неможлива без відпоJвідної підтримки державних і суспільноJполітичнихструктур, які мають цілковито поділяти запропонованіпогляди й концептуальні підходи. На сьогодні демокраJтичний цивільний контроль за діяльністю розвідкив рамках вітчизняного законодавства забезпечуєтьсязворотним зв’язком між розвідувальними структурамий органами державної влади. Воєнна розвідка Українидокладає всіх зусиль, щоб бути ефективною, політичнонейтральною, неупередженою, дотримуватися професійJної етики й діяти в межах законних повноважень відпоJвідно до конституційноJправових норм та демократичJних принципів України.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, щосучасна військовоJполітична ситуація у світі й навколоУкраїни залишається досить складною та вимагає відспеціальних розвідувальних служб держави зосередженJня максимальних зусиль на виконанні розвідувальнихзавдань з виявлення ризиків, викликів і загроз, які безJпосередньо зачіпають національні інтереси України.У цій ситуації головними орієнтирами української воєнJної розвідки є: постійне утримування в полі зору існуюJчих, передусім воєнних, загроз та своєчасне виявленнянових; забезпечення військовоJполітичного керівництваупереджувальною інформацією про їхній розвиток таможливі негативні наслідки.


1. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 роJці. Щорічне Послання Президента України до Верховної РадиУкраїни VII скликання [Електронний ресурс] // Сайт ПрезиJдента України. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/docs/posl.pdf. – 2012. – С. 179.

2. Оборонна політика України на початку ХХІ століття:аналіт. доп. / [В. М. Бегма, О. С. Александров, В. М. Маркеловта ін.]; за ред. О. В. Литвиненка. – К. : НІСД, 2010. – С. 14.

3. Стратегія національної безпеки України «Україна у світі,що змінюється». Затверджено Указом Президента України№ 105 від 12 лютого 2007 р. (у редакції Указу ПрезидентаУкраїни № 389/2012 від 8 червня 2012 р.) [Електронний реJсурс] // Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/389/2012.

4. Стратегічний оборонний бюлетень України. СхваленоУказом Президента України № 771/2012 29 грудня 2012 р. //Сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс.] – Режимдоступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/771/2012.

5. Про розвідувальні органи України: Закон України //Правові основи військового будівництва та військовоJцивільJних відносин : зб. законодавчих актів з питань національноїбезпеки і оборони. – К. : Парламентське видJво, 2005. –С. 338–345.

6. Иванов В. Пентагон хочет разбросать шпионов по планеJте // Независимое военное обозрение. – № 47. – 28.12.2012–07.01.2013. – С. 12–13.

7. Кондратьев А. Военная разведка Израиля набирает вес /А. Кондратьев, О. Янов // ВоенноJпромышленный курьер. –М. : Академия военных наук, 2009. – С. 66–70.

8. Заполев С. Командование стратегической разведкиобъединенных сил обеспечения вооруженных сил Германии /С. Заполев // Зарубежное военное обозрение. – 2009. – № 9. –С. 24–31.


Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 11



Ігор Романченко,

Володимир Богданович,

Іван Свида

Щодо визначення завдань

безпекового супроводу

реалізації національних

інтересів у системі

гарантування національної

безпеки

Стаття присвячена проблемі підвищення ефективності

функціонування системи гарантування національної

безпеки в умовах дії різного роду небезпек та загроз.

Постановка проблеми в загальному вигляді.Проблема підвищення ефективності функJціонування системи забезпечення націоJнальної безпеки в умовах дії різного родунебезпек та загроз зумовлена недосконалісJ

тю науковоJметодичного апарату визначення завдань дляокремих суб’єктів системи в разі їх спільного залученнядо усунення або нейтралізації загроз національним інтеJресам та національній безпеці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У [1] досліJджені теоретичні основи формування, легітимізації тареалізації національних інтересів, означені проблеми їхзахисту, але не розглядався науковоJметодичний апаратобґрунтування необхідних сил та засобів для захисту цихінтересів, не наведені методи й методики, які можна булоб використати для оцінювання рівня та характеру загрозреалізації національних інтересів.

У [2] концептуально викладений підхід до розподілупраці у структурах безпеки та оборони, розподілу завJдань і ресурсів для підтримання національної безпеки,але не наведений методичний апарат, який можна викоJристовувати для цього, зокрема й для обґрунтуваннянеобхідних для виконання зазначених завдань сил тазасобів.

У [3, 4] автори розробили комплексну методикуобґрунтування завдань суб’єктам системи гарантуваннянаціональної безпеки з відвернення або нейтралізації заJгроз воєнного характеру для держави, яка передбачає виJкористання за певних умов несилових або силових засоJбів, однак варіант силової чи іншої підтримки несиловихзасобів не знайшов у цій роботі свого відображення.

Нерозв’язана раніше проблема. У наведених публікаJціях та інших наукових працях, з якими змогли ознайоJмитися автори, недосконалим є науковоJметодичнийапарат обґрунтування завдань для суб’єктів системи гаJрантування національної безпеки, котрі залучаються доспільної протидії загрозам реалізації національнихінтересів, який передбачав би силову та іншу підтримкувикористання несилових засобів.

Тож метою статті є вдосконалення науковоJметодичJного апарату обґрунтування завдань безпекового супроJводу реалізації національних інтересів у системі гарантуJвання національної безпеки.

Викладення основного матеріалу. Аналіз воєнноJпоJлітичної обстановки (ВПО) у світі свідчить, що в окремихрегіонах вона набуває нестійкого характеру. У середньоJстроковій перспективі до 2020 р. слід очікувати розшиJрення спектра глобальних викликів і загроз, зумовленихпроцесом формування багатополярної системи світоJустрою [5]. Сьогодні поширюється практика застосуваннястратегії односторонніх дій з порушенням міжнародногоправа, що дискредитує існуючу систему гарантуванняміжнародної безпеки та стимулює зростання конфліктноJго потенціалу в деяких регіонах.

До традиційних проблем безпеки нині додаються новізагрози й виклики, які потенційно можуть спровокувати© І. С. Романченко, В. Ю. Богданович, І. Ю. Свида, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 12



серйозні кризові ситуації. Ідеться передусім про «замоJрожені» конфлікти, міжетнічні проблеми, проблемубіженців і неврегульовані кордони. Цей перелік доповJнюють міжнародний тероризм, транскордонна організоJвана злочинність, наркотрафік, кіберзлочинність, незаJконна торгівля зброєю, відмивання грошей, морськепіратство, проблеми енергетичної безпеки, нелегальноїміграції, торгівлі людьми, жахливі за своїми масштабаJми та наслідками природні й техногенні катастрофи,ендемії важких інфекційних захворювань [6].

Усе це сприяє ескалації існуючих і виникненню новихзбройних конфліктів, у які може бути втягнута й УкраїJна. За таких умов недоцільно покладатися лише на дипJломатичні й економічні методи зняття суперечностей тазалагодження конфліктів. Керівні документи у сфері наJціональної безпеки серед першочергових завдань визнаJчають завдання розвитку військового потенціалу до рівняоборонної достатності [7]. Збройні Сили України (ЗСУ),спецслужби, інші силові структури мають бути готові дошвидкого й ефективного реагування на будьJякі загрозинаціональній безпеці.

Оборонний потенціал, який дістався Україні після розJпаду Радянського Союзу, сьогодні практично вичерпанийабо залишається потенціалом переважно минулого стоJліття. Більшість оборонних підприємств, конструкторJських бюро, науковоJдослідних установ, здатних проекJтувати, створювати, випускати сучасну зброю та обладJнання, перебувають, у кращому разі, у стані виживання.

Реальну загрозу суверенітету, територіальній цілісJності, політичній та економічній незалежності більшостікраїн, котрі не мають власного, адекватного сучасним заJгрозам оборонного комплексу, несуть передусім агресивJна економічна експансія окремих країн, загостренняборотьби за природні ресурси, різке коливання світовихцін на енергетичні та інші продукти, що призводить дорозбалансування національних економік, посиленняїхньої боргової залежності [6].

За цих умов Україні потрібні стійка безпека, нові можJливості для розвитку, інвестиції в економіку й новітехнології.

Опанування нових ринків нашими виробникамий експортерами слід розглядати як системоутворювальJний чинник розвитку національної економіки, а отже,й пріоритетне завдання української зовнішньої політики[8]. У зв’язку із цим головним завданням безпекової поJлітики має стати просування та захист національнихінтересів у світі, що змінюється.

Основним інструментом виконання цих завдань повиJнен стати безпековий супровід реалізації національнихінтересів, який має базуватися на:

• політиці позаблоковості;• використанні гарантій безпеки, наданих Україні

США та РФ за добровільну відмову від ядерної зброї;• взаємовигідному стратегічному партнерстві;• ефективній співпраці з міжнародними організаціяJ

ми та союзами на основі балансу інтересів;

• активній участі у створенні нової системи колекJтивної безпеки в європейському просторі тощо.

Політика позаблоковості та вимога достатньої оборо9ноздатності спонукають нас до невідкладного реформуJвання сектора безпеки та оборони й передусім ЗСУ.Реформування та розвиток ЗСУ передбачається здійсниJти у три етапи. На першому – оптимізувати чисельністьі завершити формування особового складу ЗСУ, звільJнивши їх від надлишкового майна й непритаманних їмфункцій. Натомість військові частини постійної готовJності мають бути укомплектовані новим озброєннямі військовою технікою. На другому етапі планується заJбезпечити здатність військ адекватно реагувати назагрозу прикордонного збройного конфлікту, а такожпродовжити розвиток і нарощування боєздатності ЗСУ.На третьому етапі – завершення реформування вітчизняJного оборонноJпромислового комплексу.

Як свідчить досвід утілення у практику попередніхзаяв найвищого політичного керівництва держави стосовJно реформування ЗСУ, реалізація запланованих заходівзавжди унеможливлювалася через їх постійне недофінанJсування. Фінансування ЗСУ здійснювалося за залишкоJвим принципом у мінімальних обсягах, що призвело досуттєвого погіршення технічного стану озброєння тавійськової техніки, зниження рівня бойової підготовки,депрофесіоналізації керівного складу, накопиченнясоціальних проблем тощо. У ЗСУ відсутні сучасні системиповітряної та наземної розвідки, управління, цифровогозв’язку, навігації, а також високоточні сухопутні, морJські й повітряні засоби ураження. Основу бойового складуЗСУ становлять військові частини, укомплектовані нарівні 10–50 % від штату воєнного часу.

Фінансування українського сектора безпеки та обороJни в розрахунку на одного співробітника втричі менше,ніж у РФ, і на порядок нижче, ніж у країнах НАТО. Томунеобхідно терміново вжити низку невідкладних заходів,серед яких:

• посилення ролі Ради національної безпеки і обороJни України як центру вироблення політики перетвореньу цьому секторі;

• зміна підходів до бюджетної політики у сфері наJціональної безпеки та оборони, враховуючи досвід проJвідних європейських держав;

• реформування ЗСУ та наближення їх до армій євроJпейського типу – професійних і мобільних, добре оснащеJних і підготовлених, спроможних адекватно реагувати насучасні загрози національній безпеці у воєнній сфері.

Послідовна й цілеспрямована реалізація переліченихзаходів має суттєво підвищити потенціал ЗСУ з протидіїзагрозам воєнного характеру в системі гарантування наJціональної безпеки.

Стаття 8 Закону України «Про основи національноїбезпеки України» визначає основні напрями державноїполітики з питань національної безпеки: з урахуваннямгеополітичної та внутрішньої обстановки в Українідіяльність усіх державних органів має бути зосереджена

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 13



на прогнозуванні, своєчасному виявленні, запобіганні танейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національнійбезпеці, захисті суверенітету й територіальної цілісностіУкраїни, підтриманні безпеки її прикордонного простоJру, піднесенні економіки країни, гарантуванні особистоїбезпеки, конституційних прав і свобод людини і громадяJнина, викоріненні злочинності, вдосконаленні системидержавної влади, зміцненні законності і правопорядку тазбереженні соціальноJполітичної стабільності суспільстJва, зміцненні позицій України у світі, підтриманні на наJлежному рівні її оборонного потенціалу та обороноздатJності, радикальному поліпшенні екологічної ситуації [9].

У статті 10 цього закону серед основних функційсуб’єктів гарантування національної безпеки визначенітакі:

• постійний моніторинг впливу на національну безJпеку процесів, які відбуваються в політичній, соціальJній, економічній, екологічній, науковоJтехнологічній,інформаційній, воєнній та інших сферах, релігійному сеJредовищі, міжетнічних стосунках;

• прогнозування, виявлення та оцінювання можлиJвих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, приJчин їх виникнення та наслідків прояву;

• розроблення науково обґрунтованих пропозиційі рекомендацій стосовно ухвалених управлінських ріJшень з метою захисту національних інтересів України;

• планування і здійснення конкретних заходів з проJтидії та нейтралізації загроз національним інтересамУкраїни;

• запобігання й усунення впливу загроз і дестабіліJзуючих чинників на національні інтереси;

• оцінювання результативності дій з підтримання наJціональної безпеки та визначення витрат на вказані цілітощо.

Саме ці функції й визначають сутність і зміст безпекоJвого супроводу реалізації національних інтересів.

Слід зауважити, що у світовій практиці реалізації наJціональних інтересів також відбулися кардинальні зміJни. Суттєво зросла роль невійськових засобів (способів)у досягненні політичних і стратегічних цілей, котрі в деJяких випадках за своєю ефективністю значно переверJшують можливості зброї.

Акценти у використанні методів реалізації націоJнальних та інших інтересів зміщуються в бік широкогозастосування політичних, економічних, інформаційних,гуманітарних та інших невійськових заходів, які реаліJзуються із залученням протестного потенціалу населенJня. Усе це доповнюється військовими заходами приховаJного характеру, у тому числі й заходами інформаційногопротиборства та діями сил спеціальних операцій. До відJкритого застосування військової сили (часто під вигляJдом миротворчої діяльності та кризового врегулювання)переходять лише на певному етапі, здебільшого для доJсягнення або закріплення успіху в конфлікті [10, 11].

Нові інформаційні технології суттєво змінили стратеJгію й тактику застосування військових засобів. ФронJ

тальні зіткнення великих угруповань військ (сил) настратегічному та оперативному рівнях поступово відхоJдять у минуле. Дистанційний безконтактний вплив насупротивника стає основним способом досягнення цілейбою та операції. Ураження його об’єктів здійснюється навсю глибину території.

Стираються відмінності між стратегічним, оперативJним і тактичним рівнем, наступальними та обороннимидіями. Застосування високоточної зброї набуває масовогохарактеру. У військову сферу активно впроваджуютьсязброя, заснована на нових фізичних принципах, та робоJтизовані системи.

У світовій практиці ведення збройної боротьби значноJго поширення набувають асиметричні дії, які дають змогунівелювати перевагу супротивника в озброєнні та чиJсельності його військової компоненти. До асиметричнихдій відносять зокрема використання сил спеціальних опеJрацій і внутрішньої опозиції для створення постійно діюJчого фронту на всій території супротивної держави, дотого ж інформаційні впливи, їхні форми та способи поJстійно вдосконалюються.

Зазначені зміни знаходять своє відображення в доктJринальних поглядах фахівців цієї сфери провідних країнсвіту і проходять апробацію у збройних конфліктах [10].

Під час реалізації Україною своїх національних інтеJресів перелічені вище обставини суттєво підвищують імоJвірність застосування проти неї згадуваних невійськовихта військових заходів прихованого характеру, зокремай сил спеціальних операцій та заходів інформаційногопротиборства (наприклад, інформаційної зброї).

Ураховуючи сучасний стан ЗСУ та можливості іншихвійськових формувань сектора безпеки та оборони,Україна не може надавати безпековий супровід своїх наJціональних інтересів стосовно тих держав, які маютьсуттєву перевагу у військовій силі. Тому доктринальніпогляди політики національної безпеки та воєнної поліJтики слід переглянути й раціонально врахувати зазначеJні зміни в підходах до безпекового супроводу реалізаціїнаціональних інтересів.

Доктринальні погляди на захист національних інтеJресів повинні передбачати як використання силових заJходів, так і їх поєднання з політичними, економічними,інформаційними, гуманітарними й іншими невійськовиJми заходами, зокрема із залученням протестного потенJціалу населення конфліктуючої держави, а також силспеціальних операцій тощо [11].

На превеликий жаль, на практиці наукове обґрунтуJвання пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управJлінських рішень такого характеру утруднюється через неJдосконалість потрібного для цього науковоJметодичногоапарату. У результаті в секторі безпеки обґрунтування баJгатьох управлінських рішень відбувається відомим метоJдом спроб і помилок, що суттєво знижує ефективність дерJжавного управління у сфері національної безпеки. До тогож нераціонально витрачаються навіть ті мізерні ресурси,які виділяються для захисту національних інтересів.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 14



Зазначене свідчить про необхідність розробки спеціальJного науковоJметодичного апарату для обґрунтуваннязаходів, спрямованих на ефективну реалізацію визначеJних функцій безпекового супроводу та залучення до цьоговідповідних суб’єктів гарантування національної безпеки.

Оскільки найбільш небажаним для нас є розвитокситуації за песимістичним сценарієм, тобто коли протидержави у процесі реалізації нею національних інтересівможе бути використана військова сила або держава можебути втягнута у збройний конфлікт, основну увагу зосереJдимо надалі на небезпеках і загрозах воєнного характеру.

Основна гіпотеза, покладена в основу методичногоапарату, полягає в тому, що виявлений або прогнозоваJний рівень загрози воєнного характеру має усуватися абонейтралізуватися насамперед невійськовими (поліJтичними, економічними, інформаційноJпсихологічнимий іншими) методами та засобами, а в разі їх недостатньоїефективності – з використанням воєнноJполітичних,військовоJтехнічних, спеціальних, оборонних та іншихметодів і засобів для підтримання визначеного у правовоJму просторі достатнього рівня воєнної безпеки держави.

Процедура розроблення науково обґрунтованих проJпозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінськихрішень з метою захисту національних інтересів Україниповинна розпочинатися одночасно з обґрунтуваннямнаціональних інтересів. Під час формування певного наJціонального інтересу слід розробляти стратегію (генеJральний план) його реалізації та просування, яка маєпройти комплексну експертизу (рис. 1). Комплекснаекспертиза повинна охоплювати правову (міжнародноJправову), економічну, політичну, інформаційноJіміджеJву, безпекову експертизи, котрі мають проводитисянезалежними державними експертами. Стратегія та реJзультати експертизи представляються для затвердженняособі, яка приймає рішення (ОПР) стосовно початку їїпрактичного впровадження. ОПР своїм рішенням визнаJчає завдання з реалізації, просування, всебічного забезJпечення та безпекового супроводу. До цього часу завданJ

ня визначаються директивно, залежно від сфери, у якійформуються національні інтереси.

Отже, суть удосконалення методичного апаратуобґрунтування завдань з безпекового супроводу реалізаJції національних інтересів у системі гарантування націоJнальної безпеки зводиться до такого.

Виявлене під час моніторингу зростання небезпеки(загрози) реалізації національних інтересів передбачаєтьJся усувати або нейтралізовувати спільними зусиллямисуб’єктів системи гарантування національної безпеки беззастосування силових методів і засобів за процедурою,котра детально розглянута у [3]. Припустимо, що у проJцесі реалізації національних інтересів у результаті моніJторингу виявлене зростання рівня воєнної небезпеки навеличину DK(t), котра за результатами прогнозуваннязнижує очікувану ефективність реалізації національнихінтересів нижче порогового (припустимого) рівня (рис. 2).

Згідно із чинним законодавством [9, 12], серед основJних принципів зовнішньої політики визначені своєчасJність та адекватність заходів захисту національних інтереJсів в умовах реальних і потенційних загроз Україні, їїгромадянам і юридичним особам та вирішення міжнародJних суперечок мирними засобами. Ми повинні враховуваJти такі основні засади зовнішньої політики, як [8, 12]:

• гарантування національних інтересів і безпекиУкраїни шляхом підтримання мирного і взаємовигідногоспівробітництва із членами міжнародного співтоваристJва за загальновизнаними принципами та нормами міжJнародного права;

• забезпечення дипломатичними й іншими засобамита методами, передбаченими міжнародним правом,захисту суверенітету, територіальної цілісності й непоJрушності державних кордонів України, її політичних,економічних, енергетичних та інших інтересів;

• використання міжнародного потенціалу для утверJдження й розвитку України як суверенної, незалежної,демократичної, соціальної та правової держави, її сталоJго економічного розвитку тощо.

ОПР

Завданняз реалізації

обраноїстратегії

Завданняз комплексJ

ного забезпеJчення

Завдання з безпекового

супроводу

Силибезпеки

таоборони

Оцінювання тапрогнозуванняефективностібезпековогосупроводу

Формуваннянаціонального

інтересу

Стратегія

(генеральнийплан)

просування та реалізації

Експертиза

МонітоJринг

Оцінювання тапрогнозуванняефективності

реалізації ЕРНі

ЕБСНі

Рис. 1. Узагальнена схема формування та безпекового супроводу реалізації національних інтересів держави

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 15



Тоді, у разі виявлення під час моніторингу зростаннярівня небезпеки (загрози) DK(t) розробляється стратегія(генеральний план) його деескалації без використаннясилових засобів.

У стратегії мають бути дані відповіді на такі основнізапитання:

Яким сферам слід надати пріоритет?Які економічні механізми слід запровадити?Які політичні акції та операції можна провести?Які інформаційноJпсихологічні операції можна проJ

вести?Які завдання слід покласти на розвідувальні органи?Який часовий проміжок є в розпорядженні держави?Як необхідно організувати моніторинг? та ін.

На основі розробленої стратегії генерується множиназаходів з усунення або нейтралізації виявленого рівнянебезпеки для кожної s9ї (s = 1, S) сфери взаємовідносин,у котрій за визначенням можна вплинути на деескалаціювиявленого рівня небезпеки DK(t). Найуспішніше цей

етап може бути виконаний методом «мозкового штурму»із залученням експертів, політиків та науковців, якіобслуговують зазначені сфери [3]. На цьому етапі необJхідно також визначити пріоритети сфер за дев’ятибальJною шкалою за технологією методу аналізу ієрархій [3, 5]для того, щоб у подальшому використати відпрацьованукомп’ютерну технологію М7 [3].

Запропонована експертами множина заходів у так зваJному фільтрі має перевірятися на відповідність офіційноприйнятим у державі геополітичній моделі (ГПМ), воєнJноJполітичній моделі (ВПМ) та чинному законодавству.

На наступному етапі експерти мають для кожної виJбраної сфери з урахуванням наданих цим сферам пріоJритетів сформувати комплекс заходів для деескалаціївиявленої небезпеки. Для гарантованого зниження рівнянебезпеки пропонується передеескалація на 10% відDK(t) [3]. Після цього запропонований комплекс заходівоцінюється на предмет можливості реалізації за умовийого ресурсного забезпечення (ідеальним є варіант, колипід пропоновані заходи розраховуються потрібні ресурсий ці ресурси надаються в повному обсязі, що на практицібуває дуже рідко). Якщо за наявних ресурсів позитивнооцінена можливість реалізації пропонованих заходів, топриймається управлінське рішення про реалізацію розJробленої стратегії. Якщо такої можливості немає, то проJпонується перехід до стратегії деескалації виявленогорівня небезпеки DK(t) з інтегрованою підтримкою.

Під інтегрованою підтримкою будемо розуміти компJлексування силових заходів прихованого характеру(наприклад, силовий тиск, уведення миротворчогоконтингенту під приводом захисту прав людини тощо),непрямих дій сил спеціальних операцій (наприклад, проJведення локальних спеціальних операцій та акцій, блоJкада шляхів сполучення та ін.), заходів підтримки з бокудержав – гарантів безпеки та стратегічних партнерів(наприклад, заходи з політичної ізоляції країни, котраспричинила зростання рівня воєнної небезпеки, арештбанківських рахунків окремих персон і заборона в’їздудо деяких країн окремим політикам та бізнесменам цієїкраїни тощо), заходів інформаційного протиборства,зокрема спеціальних інформаційних та кібернетичнихоперацій, використання протестного потенціалу тощо.

Масштаб інтегрованої підтримки визначається груJпою експертів, яка, залежно від гостроти геополітичноїта воєнноJполітичної обстановки навколо держави, виJзначає пріоритети вибраних заходів і формує ієрархіюзадачі оцінювання та прогнозування у вигляді, як це поJказано на рисунку 3.

Методом мозкового штурму для кожного інтегрованоJго напряму підтримки (ІНП) експерти формують мноJжину заходів, реалізація яких, на їхній погляд, не виJходить за межі допустимого часового інтервалу і здатнагарантовано забезпечити передеескалацію DK(t) не менJше, ніж на 20%, не допускати негативних наслідків дляреалізації національних інтересів і підтримання націоJнальної безпеки.

Вибір стратегії деескалації ∆K(t) без використання силових засобів

Перевіркавідповідності

прийнятим ГПМі ВПМ

Перевіркавідповідності

чинномузаконодавству

Фільтр

Формування комплексу заходівдля деескалації небезпеки

Ні

Так

ОПР

Вибір стратегії деескалації ∆K(t) з інтегрованою підтримкою

Формування коаліції «суб’єктів» та генерування базовоїмножини заходів для деескалації виявленої небезпеки

Перевірка відповідностіприйнятим ГПМ і ВПМ

Перевірка відповідностічинному законодавствуФільтр

Ресурси

Розробка плану (програми) дійз деескалації небезпеки

Вибір суб’єктів {S} та генерування заходів для кожного s9го суб’єкта

Оцінкаможливостіреалізації

Формування комплексу заходів для деескалації виявленої небезпеки з інтегрованою підтримкою

Оцінка можливостіреалізації

Ресурси

Ні

Так

Коригування геополітичної та воєнноJполітичної моделей держави

Виявлене зростання рівня воєнної небезпеки ∆K(t)

Рис. 2. Порядок дій щодо деескалації небезпек (загроз)у сфері національної безпеки держави

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 16



Наступний етап передбачає обґрунтування потребінформаційноJпсихологічного, політичного, економічноJго та інших видів забезпечення реалізації кожного іззапропонованих заходів. Після цього, аналогічно допопередньої стратегії, запропоновані заходи в сукупностіз обґрунтованими потребами всебічного забезпечення пеJревіряються на відповідність прийнятим ГПМ та ВПМ,а також чинному законодавству (фільтруються). ВідJфільтровані заходи подаються в модель прогнозуванняможливого рівня нейтралізації DK(t) і можливих негаJтивних наслідків для реалізації національних інтересівта підтримання національної безпеки, за результатамияких аналітики формують комплекс заходів для гаранJтованої передеескалації виявленої небезпеки (загрози) нарівні не менше 20%, тобто, DKпр(Tпр) > 1,2 DK(t), деTпр – глибина прогнозу.

Далі експерти у формалізованому вигляді розробJляють стратегічні та оперативноJстратегічні вимоги до заJпропонованого комплексу заходів, після чого проводитьсяоцінювання можливості практичної реалізації останніхз урахуванням ресурсів, які плануються для безпековогосупроводу національних інтересів. Якщо оцінка позитивJна, то розроблений комплекс заходів доповідається ОПР,якщо негативна – готуються пропозиції щодо кориJгування геополітичної та/або воєнноJполітичної моделідержави, після чого процедура розробки стратегії з викоJристанням інтегрованої підтримки повторюється.

Таким чином, запропонований удосконалений метоJдичний апарат дає можливість здійснювати науковеобґрунтування завдань для спільної діяльності суб’єктівпідтримання національної безпеки з усунення абонейтралізації виявленої ескалації небезпеки національJним інтересам на визначеному часовому проміжку.Здійснюваний у такий спосіб розподіл завдань дає такожзмогу розподілити й відповідальність за їх виконанняв системі гарантування національної безпеки, поліпшиJти управління та розширити можливості для цивільногоконтролю, перейти до централізованого всебічного забезJпечення процесу реалізації національних інтересів, поJсилити вплив громадянського суспільства через інститутгромадської експертизи управлінських рішень на ефекJтивність системи гарантування національної безпеки.

Крім того, запропонований удосконалений методичнийапарат розширює можливості системи гарантуваннянаціональної безпеки з підтримання її стабільності в умоJвах дії ширшого спектра загроз воєнного характеру таінших деструктивних явищ, а також дає змогу економніJше витрачати ресурси, які виділяються для безпековогосупроводу національних інтересів.


1. Бодрук О. С. Структури воєнної безпеки: національний таміжнародний аспекти : монографія / О. С. Бодрук. – К. : НІПМБ,2001. – 300 с.

2. Ван Иикелен В. Ф. Построение обороны и безопасности / В.Ф. Ван Иикелен, Ф. Х. Флури // Сб. матер. Плана партнерскихдействий по созданию институтов обороны и безопасности (PAPJDIB). – К. ; Женева, 2007. – 416 с.

3. Богданович В. Ю. Комплексна методика обґрунтуваннязавдань суб’єктам системи забезпечення національної безпекищодо відвернення або нейтралізації загроз воєнного характерудля держави / В. Ю. Богданович, І. С. Романченко, І. Ю. СвиJда // Наука і техніка Повітряних сил Збройних Сил України. –Харків : ХУПС, 2012. – № 2. – С. 120–127.

4. Богданович В. Ю. ТеоретикоJметодологічні основи забезпеJчення національної безпеки України : моногр. : у 7 т. – Т. 1 : ТеоJретичні основи, методи й технології забезпечення національноїбезпеки України / В. Ю. Богданович, І. Ю. Свида, Є. Д. СкуJлиш ; за заг. ред. С. Д. Скулиша. – К. : Наук.Jвид. відділ НА СБУкраїни, 2012. – 548 с.

5. Фаличев О. Будущее закладывается сегодня / О. Фаличев[Электронный ресурс] // ВоенноJпромышленный курьер. –2013. – № 10 (478). – 13 марта. – Режим доступа : http://vpkJnews.ru/articles/14865.

6. Сищук О. Збройним Силам прописали реформи [Текст] /О. Сищук // Віче. – 2012. – № 13. – Режим доступу :http://www.viche.info/journal/3205.

7. Воєнна доктрина України [затверджена Указом ПрезиденJта України від 15 червня 2004 р. № 648 в редакції Указу ПреJзидента України № 390/2012 від 8 червня 2012 р.] [Електроннийресурс]. – К. : АПУ, 2012. – Режим доступу : http://www.presiJdent.gov.ua.

8. Україна у світі, що змінюється : Стратегія національноїбезпеки України [затверджена Указом Президента України№ 389/2012 від 8 червня 2012 р.] [Електронний ресурс]. – К. :АПУ, 2012. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/projectJLitvinenkoJdcd38.pdf.

9. Закон України «Про основи національної безпеки УкраїJни», прийнятий Верховної Радою України 19 червня 2003 р. //Урядовий кур’єр. – 2003. – 30 липня. – С. 1–5.

10. Арзуманян Р. Кромка Хаоса. Сложное мышление и сеть:парадигма нелинейности и среда безопасности XXI века : монограJфия / Р. Арзуманян. – М. : Издат. дом «Регнум», 2012. – 600 с.

11. Капто А. Невоенные средства оборонной безопасностиРоссии [Электронный ресурс] / А. Капто, В. Серебрянников. –Режим доступа : http://antimilitary.narod.ru/antology/serebriJanikov/sredstva.html.

12. Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньоїполітики», прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2010р. [Електронний ресурс]. – К., 2010. – № 2411JVI. – Режимдоступу : http:// zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2411J17.


Оцінювання та прогнозуваннярезультатів деескалації Δ K(t)

ІНП № 1

(силовізаходи

прихованогохарактеру)

ІНП № 2

(непрямідії сил

спеціальнихоперацій)

ІНП № 3(заходи

підтримкиз боку держав –

гарантівбезпеки та

стратегічнихпартнерів)

ІНП № 4

(заходиінформаJційногопротиJ

борства)

Рис. 3. Ієрархія задачі оцінювання та прогнозування щодо деескалації DK(t) з використанням

інтегрованої підтримки несилових заходів

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 17

18 Воєнна історія


Олександр Кузьмук

Досвід розроблення

Концепції Державної

програми розвитку

Воєнної організації

України

(історичний аспект)

Проведено ретроспективний аналіз досвіду організації та

результатів розроблення Концепції Державної програми

розвитку Воєнної організації України (2005–2007).

Воєнна організація України пройшла складJний шлях від формування на початку 90Jх рр.минулого століття її складу та засад функціоJнування до перетворення нині на складовусектора безпеки та оборони. Стосовно історичJ

ного досвіду розвитку Воєнної організації держави (ВОД)значний інтерес становить, на думку автора, 2007 рік,коли було зроблено спробу надати процесові подальшогореформування ВОД більш цілеспрямованого характерув рамках відповідної Державної програми. Через відоміполітичні негаразди цю роботу не було завершено, але доJсвід її організації та певні отримані результати становJлять інтерес і сьогодні.

Відповідно до Указу Президента України № 1843«Про рішення Ради національної безпеки і оборониУкраїни від 25 листопада 2005 р. “Про законопроект проДержавний бюджет України на 2006 р. по статтях, пов’яJзаних із забезпеченням фінансування державної безпекиі оборони”» від 27 грудня 2005 р. [1] та на виконаннянаказу Міністра оборони України «Про організацію розJробки проекту Концепції Державної програми розвиткуВоєнної організації держави» від 14 вересня 2007 р. набазі Національної академії оборони України 25 жовтня2007 р. була проведена науковоJпрактична конференція«Розгляд матеріалів проекту Концепції Державної проJграми розвитку Воєнної організації держави» (далі –Конференція). Слід визнати, що матеріали Конференції(вони були видані в єдиному примірнику [2]) не знайшливисвітлення в наукових публікаціях. Метою цієї статті єаналіз зазначених матеріалів з погляду проекції отримаJного досвіду на шляхи розв’язання проблем сьогоденнядля подальшого реформування сектора безпеки та обоJрони України.

Але для правильного розуміння такої постановки пиJтання необхідно коротко розглянути передісторію КонJференції.

Згідно з Концепцією (основами державної політики)національної безпеки України, схваленою ПостановоюВерховної Ради України від 16 січня 1997 р. [3], ВОДохоплювала:

• Збройні Сили України (ЗСУ);• Службу безпеки України; • Національну гвардію України;• внутрішні війська, органи та підрозділи МіністерстJ

ва внутрішніх справ України;• Прикордонні війська України; • військові підрозділи Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населеннявід наслідків Чорнобильської катастрофи;

• інші військові формування, створені відповідно доКонституції України.

Слід зазначити, що Служба безпеки України, відповідJно до статті 1 Закону України «Про Службу безпекиУкраїни» [4], є державним правоохоронним органом спеJціального призначення й у принципі не є військовим форJмуванням. З іншого боку, стаття 9 цього самого Закону© О. І. Кузьмук, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 18

19Воєнна історія


наголошує: «Систему Служби безпеки України склаJдають ... військові формування...». Це дало авторам КонJцепції національної безпеки України підстави длявключення Служби безпеки до ВОД.

Отже, до складу ВОД на той час були включені лишевійськові формування. Поза її межами залишилися оргаJни державної влади, правоохоронні та розвідувальніоргани, оборонноJпромисловий комплекс тощо.

Така ВОД давала змогу на задовільному рівні вирішуJвати широкий спектр завдань у сфері воєнної безпекидержави. Однак існувала низка системних недоліків, якізнижували її ефективність і призводили до надмірногонавантаження на Державний бюджет України.

ПоJперше, це недостатня нормативноJправова врегуJльованість питань функціонування ВОД. Насамперед цестосувалося організації взаємодії її складових під час виJконання визначених законодавством завдань.

ПоJдруге, відсутність чітких критеріїв віднесення тихчи інших державних структур, органів та служб до ВОДпороджувала неоднозначність сприйняття її складу та,як наслідок, знижувала ефективність її функціонуванJня. Зокрема, дискусійними були питання про включеннядо складу ВОД органів державної влади, правоохороннихі розвідувальних органів, елементів оборонноJпромислоJвого та наукового комплексу.

ПоJтретє, кожна із силових структур мала власні сисJтеми управління, тилового й технічного забезпечення,замовлень і закупівель, освіти й науки. За відсутностієдиних поглядів на розвиток ВОД розпочалася розробкаконцепцій розвитку її окремих складових (зокремаДержавної прикордонної служби та Служби безпекиУкраїни). Це свідчило про ослаблення керівництва ВОД,яке, у свою чергу, робило безсистемними поточні заходиз її вдосконалення.

Законом України «Про демократичний цивільнийконтроль над Воєнною організацією і правоохороннимиорганами держави» від 19 червня 2003 р. [5] термін«Воєнна організація держави» трактується як охопленаєдиним керівництвом сукупність органів державноївлади, військових формувань, утворених відповідно дозаконів України, діяльність яких перебуває під демокра%тичним цивільним контролем з боку суспільства і безпо%середньо спрямована на захист національних інтересівУкраїни від зовнішніх та внутрішніх загроз. Таке визнаJчення дає змогу стверджувати, що ВОД структурно склаJдається з двох основних компонентів: системи органівдержавної влади (управлінський компонент) та сукупносJті військових формувань (виконавчий компонент).

Уточнено також поняття «правоохоронні органи» –це державні органи, які відповідно до законодавстваздійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.Тому правоохоронні органи до ВОД не належать.

Але складові ВОД законодавством конкретно не виJзначені. Щодо безпосередньої спрямованості діяльностіорганів державної влади та військових формувань на заJхист національних інтересів України від зовнішніх та

внутрішніх загроз, то це формулювання є досить розJпливчастим і не дає чітких орієнтирів для вирішенняпитання про віднесення того чи іншого органу державноївлади чи військового формування до складу ВОД.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборонуУкраїни» [6], військовим формуванням вважається ство%рена відповідно до законодавства України сукупністьвійськових з’єднань і частин та органів управлінняними, які комплектуються військовослужбовцями і при%значені для оборони України, захисту її суверенітету,державної незалежності й національних інтересів, тери%торіальної цілісності й недоторканності в разі збройноїагресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхомбезпосереднього ведення воєнних (бойових) дій. Це виJзначення вважається вичерпним і таким, що не потребуєкоригування.

Отже, статус військового формування передбачаєнаявність двох основних ознак:

• комплектування військовослужбовцями;• призначення для захисту суверенітету, державної

незалежності та національних інтересів, територіальноїцілісності й недоторканності України в разі збройноїагресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхомбезпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Головне питання полягає в тому, яку із цих ознак слідвважати визначальною. Комплектування органу (служJби) військовослужбовцями наводить на думку про те, щовиконання покладених на орган (службу) функцій і завJдань передбачає його участь тією чи іншою мірою в безпоJсередньому веденні воєнних (бойових) дій. Водночасзахист суверенітету, державної незалежності й націоJнальних інтересів, територіальної цілісності та недоторJканності України в разі збройної агресії, збройногоконфлікту чи загрози нападу може здійснюватися різниJми шляхами, у тому числі не обов’язково через безпосеJреднє ведення воєнних (бойових) дій.

Проблема полягає ще й у тому, що силові структуридержави комплектуються як військовослужбовцями,так і цивільними особами в різних пропорціях. Тому стаJтус військового формування – це спірне питання, від виJрішення якого залежить віднесення тієї чи іншої силовоїструктури до ВОД.

У період з 1997 р. до 2007 р. склад і нормативноJпраJвові основи діяльності ВОД зазнали суттєвих змін.

Після прийняття в січні 2000 р. Закону України «Пророзформування Національної гвардії України» [7] НаціоJнальна гвардія як складова Воєнної організації перестаJла існувати.

Відповідно до Закону України «Про Державну приJкордонну службу України» [8], на базі Прикордоннихвійськ України була створена Державна прикордоннаслужба України – правоохоронний орган, який за статуJсом не належав до ВОД.

У лютому 2004 р. зі складу ЗСУ виведені залізничнівійська. На їх базі, відповідно до Закону України «ПроДержавну спеціальну службу транспорту» [9], у складі

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 19



Міністерства транспорту створена Державна спеціальнаслужба транспорту, яка статусу військового формуванняне має, а тому до ВОД не належить.

Відповідно до Закону України «Про правові засадицивільного захисту» [10], на базі органів і підрозділівдержавної пожежної охорони та військ цивільної обороJни України в червні 2004 р. була створена служба цивільJного захисту, яка також не має статусу військового форJмування й до ВОД не належить.

З прийняттям у грудні 2005 р. Закону України «Прослужбу зовнішньої розвідки України» [11] ліквідованийрозвідувальний орган Служби безпеки України, і на йогобазі створена Служба зовнішньої розвідки України.Зміст статті 1 цього Закону вказує на те, що Служба зовJнішньої розвідки є військовим формуванням. Однакчерез два тижні до статті 9 Закону України «Про основинаціональної безпеки України» внесено зміни [12],згідно з якими Службу зовнішньої розвідки все ж такививедено за рамки ВОД.

У лютому 2006 р. прийнято Закон України «Про ДерJжавну службу спеціального зв’язку та захисту інфорJмації» [13]. Ця служба статусу військового формуванняне має і до ВОД не належить.

Таким чином, склад ВОД, визначений Концепцією(основами державної політики) національної безпекиУкраїни 1997 р., скоротився майже до мінімуму. ЛишеЗСУ та внутрішні війська Міністерства внутрішніх справУкраїни однозначно зберегли статус військового формуJвання й роль виконавчого елемента ВОД. Належність доВОД низки спеціальних служб і правоохоронних органівстала сумнівною або заперечувалася взагалі, попри їхявну причетність до забезпечення оборони держави, заJхисту її суверенітету, територіальної цілісності й недоJторканності кордонів, протидії зовнішнім загрозамвоєнного характеру.

Одним з найважливіших питань функціонуванняВОД є наявність ефективної системи управління нею.Відповідно до Закону України «Про оборону України»(стаття 11), роль головного військового органу в системіуправління ВОД України належить Генеральному штабу(ГШ) ЗСУ. Але позбавлення низки силових і правоохоJронних структур статусу військових формувань значноутруднило їхню участь у підготовці оборони держави,ускладнило стосунки з ГШ і Міністерством оборониУкраїни (МОУ), віддалило їх від системи оборонного плаJнування. Водночас очевидно, що повернення до минуJлого було б помилкою. Основними шляхами підвищенняефективності ВОД є вдосконалення системи управліннявсіма її складовими та створення єдиних систем забезпеJчення. Відсутність Концепції й Державної програми розJвитку ВОД сприяла збереженню негативних тенденцій донадмірної чисельності силових структур, посиленню дисJпропорцій у їхньому розвитку, розпорошенню бюджетJних коштів.

Стратегією національної безпеки України [14], якуПрезидент України затвердив у лютому 2007 р., з метою

зміцнення демократичного цивільного контролю надВОД та правоохоронними органами було передбаченоподальшу демілітаризацію правоохоронних та розвідуJвальних органів, а також підтверджено, що ці органи неналежать до переліку військових формувань. У Стратегіїпоряд з терміном «ВОД» використано термін «секторбезпеки»1, до основних інститутів якого віднесені ЗСУ,інші військові формування та правоохоронні органи. Цене внесло ясності до змісту поняття «сектор безпеки»,але засвідчило об’єктивну необхідність його впровадженJня в теорію і практику національної безпеки України.Звернення до поняття «сектор безпеки» пов’язане такожз міжнародними зобов’язаннями України як члена РадиЄвропи. Ідеться насамперед про рекомендації ПарлаJментської асамблеї Ради Європи № 1402 «Контрольвнутрішніх служб безпеки в країнахJчленах РадиЄвропи» (1999 р.) та № 1713 «Про демократичний нагляднад сектором безпеки в країнахJчленах» (2005 р.).

Переходячи до розгляду матеріалів Конференції, слідзазначити, що її проведенню передувала велика організаJційна робота.

Розроблення проекту Концепції Державної програмирозвитку ВОД (далі – Концепція) було започаткованевідповідно до Плану роботи на 2007 р. Урядової комісіїз питань забезпечення розвитку ЗСУ та інших військоJвих формувань (утвореної Постановою Кабінету МіністJрів України № 626 від 13 квітня 2007 р. [15]). Для цьогоКабмін створив міжвідомчу робочу групу з розробленняпроекту Концепції під керівництвом віцеJпрем’єрJміністра України. До її складу ввійшли заступникикерівників та інші представники зацікавлених органівдержавної влади та науковоJдослідних установ.

За результатами першого засідання міжвідомчої робоJчої групи були розглянуті пропозиції щодо трактуваннятермінів «ВОД», «військове формування» та обґрунтуJвання переліку складових ВОД.

У МОУ, яке було визначене головним розробникомпроекту Концепції, були створені робоча група та групанаукового супроводження, організована взаємодія з виJконавцями від інших міністерств, відбувся науковоJпрактичний семінар з відповідних питань.

Порядок денний Конференції передбачав: • визначення проблем, на розв’язання яких спрямоваJ

на Концепція Державної програми розвитку (ДПР) ВОД;• обговорення пропозицій щодо структури та основJ

ного змісту ДПР ВОД, раціональних строків виконання їїзаходів, обсягів необхідних ресурсів;

• оцінювання очікуваної ефективності ДПР ВОД.

У Конференції взяли участь представники керівногоскладу МОУ та інших міністерств, ГШ, інших військоJвих формувань, правоохоронних органів і служб, фахівці

1 Уперше в офіційних документах України поняття «секторбезпеки» використаний в Указі Президента України № 1861 від27 грудня 2005 р. (щодо проведення комплексного огляду секторабезпеки у 2006–2007 рр.).

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 20



Апарату Ради національної безпеки і оборони України(РНБОУ) та науковоJдослідних організацій.

Практично всі учасники Конференції виходилиз того, що ВОД є складовою сектора безпеки, яка виJрішує питання національної безпеки у воєнній сфері.Тому справедливо зазначалося, що вироблення концепJтуальних поглядів стосовно ДПР ВОД за відсутностітаких поглядів щодо сектора безпеки не відповідає принJципам системного підходу. Однак, будучи інструментомпротидії всьому спектру внутрішніх і зовнішніх загроз,сектор безпеки призначений насамперед для виконанняфункції підтримання воєнної безпеки держави. Томуреформування ВОД добре вписується у процес створенняй удосконалення сектора безпеки.

Перший заступник Міністра оборони України у своєJму виступі запропонував підходити до основного признаJчення ВОД з погляду виконання завдань оборони воєнниJми методами. За результатами аналізу законів України«Про оборону України», «Про правовий режим воєнногостану» та Указу Президента «Про затвердження ПолоJження про територіальну оборону України» основнимисферами застосування воєнних методів, на його думку,можна вважати:

• стратегічне планування застосування ЗСУ, іншихвійськових формувань;

• мобілізацію, організацію стратегічного розгортанJня, створення системи управління, оперативне обладнанJня території;

• відсіч збройній агресії;• територіальну оборону, підтримання правового реJ

жиму воєнного стану, технічне прикриття національноїтранспортної системи.

За такого підходу до складу ВОД, як варіант, пропоJнувалося віднести:

• ЗСУ;• внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ

України – у частині виконання заходів територіальноїоборони;

• Службу безпеки та Службу зовнішньої розвідкиУкраїни – у частині виконання заходів розвідувальногоі контррозвідувального забезпечення;

• Державну прикордонну службу України;• Державний департамент України з питань викоJ

нання покарань; • Управління державної охорони України;• Національне космічне агентство України; • Державну спеціальну службу транспорту;• Державну службу спеціального зв’язку та захисту

інформації України;• оперативноJрятувальну службу цивільного захисту;• штаби територіальної оборони.В особливий період можливе включення до ВОД

інших органів, яким визначені бойові (мобілізаційні,спеціальні) завдання.

Що стосується оборонноJпромислового комплексу, тодля нього пропонувався статус структури, яка забезпечуєдіяльність ВОД та підпорядкована Національномуагентству з питань оборонноJпромислового комплексу,яке на той час створювалося [2, с. 7–17].

Заступник керівника Департаменту з питань воєнноїбезпеки Апарату РНБОУ висловив незгоду зі спробоюрозроблення Концепції ДПР ВОД, оскільки цьому, найого думку, мало передувати розроблення Концепції розJвитку ВОД, а також піддав критиці пропозиції щодо надJмірного розширення складу ВОД [2, с. 21–28]. На думкудоповідача, комплексний розгляд особливостей завданьскладових ВОД, урахування їхніх законодавчо визначеJних повноважень, чисельності, структури та бойовихможливостей дає змогу уточнити:

• порядок виконання спільних завдань та основніпідходи до розподілу зусиль при цьому, тобто дольовуучасть у них кожної структури ВОД;

• порядок прийняття рішень та розробки спільнихпланів дій під час виконання таких завдань, а такожуправління і взаємодії;

• основні положення щодо матеріальноJтехнічного тафінансового забезпечення сил і засобів, які залучаються.

На основі цього можна встановити напрями реорганіJзації відповідних структур, уточнити їхню чисельність,визначити види й кількість необхідного озброєння тавійськової техніки, удосконалити системи управлінняй забезпечення [2, с. 65–70].

Представник Центру наукових досліджень Службизовнішньої розвідки України аргументував доцільністьвключення до складу ВОД Служби зовнішньої розвідкиУкраїни, яка, відповідно до частини третьої статті 1 ЗаJкону України «Про Службу зовнішньої розвідки УкраїJни», є військовим формуванням. У зв’язку із цим вінпіддав сумніву надане Законом України «Про оборонуУкраїни» визначення терміна «військове формування»,яке позбавляє Службу зовнішньої розвідки України стаJтусу військового формування та, як наслідок, не даєзмоги вважати її складовою ВОД, хоча для цього є вагоміаргументи [2, с. 29–31].

Перший заступник начальника ГШ ЗСУ присвятивсвій виступ визначенню та класифікації основних завJдань ВОД, а також ролі й місцю її складових. Виходячиз досвіду стратегічного планування застосування ЗСУ,інших військових формувань, ГШ запропонував до розJгляду такі основні завдання ВОД:

• боротьбу з тероризмом;• охорону державного кордону;• забезпечення воєнноJполітичної стабільності та

підтримання миру в сусідніх з Україною регіонах (дерJжавах);

• запровадження та підтримання правового режимунадзвичайного та воєнного станів;

• захист інформаційного простору;• протиповітряну оборону України;

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 21



• територіальну оборону України;• стримування збройної агресії та відсіч їй.У рамках наведених загальних завдань доцільно вваJ

жати завдання окремих складових ВОД їхніми функціяJми. Доповідач детально розглянув такі функції з обґрунJтуванням кожної з них на основі положень чинногозаконодавства України. На його думку, запропонованийГШ підхід охоплює весь основний спектр заходів з можJливого реагування ВОД на зовнішні та внутрішні загрозинаціональній безпеці держави у воєнній сфері та створюєпередумови для цілеспрямованої підготовки складовихВОД за визначеними для них завданнями й функціями[2, с. 38–57].

Представник Департаменту воєнної політики та стра%тегічного планування МОУ також зупинився на питанJнях визначення та класифікації основних завдань ВОД.Спираючись на досвід найрозвиненіших країн світуу сфері реформування сектора безпеки, доповідач виJокремив такі базові сфери безпеки: військову, правоохоJронну та спеціальну. На перетині цих сфер можнавизначити шість основних функцій сектора безпеки: обоJрону держави; військову розвідку; військову контррозJвідку; цивільну розвідку; цивільну контррозвідку;забезпечення правопорядку. При цьому визнаний у переJдових країнах світу принцип розподілу повноваженьу секторі безпеки полягає в тому, що одну функцію безJпеки має виконувати одне відомство. Зазначивши, щочастково цей принцип упроваджується у структурахбезпеки та оборони України, доповідач водночас указавна те, що, попри спільність, взаємозалежність і взаємоJзумовленість виконання завдань, пов’язаних з обороноюдержави, силові структури України наразі виявилисявідокремленими одна від одної [2, с. 58–62].

Представник Національного науково%дослідногоцентру оборонних технологій і воєнної безпеки Україниповідомив результати оцінювання відповідності існуючоїВОД (системи управління, організаційної структури,можливостей, рівня забезпечення ресурсами) завданнямз нейтралізації (локалізації) загроз національній безпецідержави у воєнній сфері:

• відсутня законодавча база розвитку ВОД, закоJнодавством не закріплені й не конкретизовані функціїВОД стосовно умов мирного та воєнного часу;

• у разі залучення кількох складових ВОД до виконанJня спільних завдань розподіл повноважень чітко не виJзначений, а це ускладнює здійснення децентралізованогоуправління та, як наслідок, знижує ефективність ВОД;

• проведення спільних навчань складових ВОД несистематизоване, у результаті чого практичний механізмвзаємодії складових ВОД під час вирішення низки пракJтичних завдань не відпрацьований [2, с. 71–72].

Представник Управління Держкомрезерву Українизвернув увагу учасників Конференції на проблеми мобіJлізаційного резерву як надзвичайно важливої для функJціонування ВОД структури. Механізм закладення матеJ

ріальних цінностей до мобілізаційного резерву в процесіїх накопичення не визначений. Надзвичайно гостростоїть питання зберігання матеріальних цінностей мобіJлізаційного резерву медичного призначення. Практичновідсутнє фінансування на відшкодування витрат назберігання запасів державного резерву і т. ін. На думкудоповідача, найактуальнішими питаннями, які необхідJно вирішити в системі мобілізаційного резерву, є:

• визначення, оптимізація та затвердження номенJклатури мобілізаційного резерву та розмірів накопиченJня відповідно до нових мобілізаційних завдань та потребсьогодення;

• забезпечення цільового фінансування системи моJбілізаційного резерву за рахунок коштів загального фонJду Державного бюджету України [2, с. 73–75].

Перший заступник начальника Головного оператив%ного управління ГШ повідомив, що завдання особливогоперіоду й надзвичайного стану чинною законодавчою танормативноJправовою базою визначені. Однак досвід підJготовки Стратегічного плану застосування ЗСУ показує,що організація взаємодії між елементами ВОД потребуєвдосконалення. Доповідач висловив пропозиції щодорозв’язання цієї проблеми стосовно Внутрішніх військМіністерства внутрішніх справ України, Служби безпекиУкраїни, Державної прикордонної служби України,Державної спеціальної служби транспорту Міністерстватранспорту та зв’язку України, Державної кримінальноJвиконавчої служби України, органів та підрозділівцивільного захисту Міністерства з питань надзвичайнихситуацій та у справах захисту населення від наслідківЧорнобильської катастрофи [2, с. 76–85].

Виступ державного експерта Департаменту з питаньвоєнної безпеки Апарату РНБОУ був присвяченийудосконаленню системи управління ВОД. На думку допоJвідача, принциповий підхід до структури органів воєнJного управління ВОД полягає в тому, що в усіх вищихорганах управління військових формувань та правоохоJронних органів потрібно створити органи оперативногоуправління, основними завданнями яких були б: у мирJний час – участь у стратегічному плануванні у сферіоборони, а в особливий період – участь в оперативномууправлінні силами й засобами, які виділяються для виJконання завдань, покладених на ВОД. Під час виконаннязавдань оборони зазначені органи мають формувати й наJправляти до ГШ оперативні групи. Це дасть змогу заJбезпечити належний рівень координації та взаємодії міжскладовими ВОД.

Для забезпечення стратегічного керівництва ЗСУ,іншими військовими формуваннями та правоохоронниJми органами під час вирішення завдань ВОД у мирнийчас пропонується утворити Вищу воєнну раду як дорадJчий орган при Президентові України [2, с. 88–93].

Представник Міністерства промислової політикиУкраїни зупинився на основних проблемах оборонноJпромислового комплексу (ОПК) України, шляхи розJв’язання яких мають, на думку доповідача, знайти своє

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 22



відображення в Концепції ДПР ВОД. ОхарактеризувавJши стан ОПК як критичний, доповідач окреслив основніриси системного підходу до його реструктуризації, якаохоплювала б комплекс заходів у рамках цілісної дерJжавної оборонноJпромислової політики з метою створенJня високотехнологічної оборонноJпромислової бази заактивної державної підтримки та широкої інтеграціїз високотехнологічним цивільним сектором економіки.Але модель перспективного ОПК не може бути реалізоJвана лише за рахунок структурної перебудови економікий технологічного оновлення виробничоJтехнологічної баJзи. Вона потребує перенесення акценту з традиційнихнауковоJтехнічних рішень на використання принциповонових технологій, як це робиться у провідних країнахсвіту, де до 80% ВВП створюється на основі використанJня результатів наукових досліджень і нововведень.

Доповідач указав також на гостру потребу в управлінJській структурі, яка здійснювала б формування, плануJвання, організацію, координацію та контроль за реалізаJцією військовоJпромислової політики. Саме такою струкJтурою має стати, на думку доповідача, Національнеагентство з питань ОПК, яке створюється за рішеннямРНБОУ [2, с. 94–99].

Заступник начальника Головного управління обо%ронного планування ГШ запропонував етапність викоJнання ДПР ВОД:

• перший етап (2008–2011 рр.) – формування відпоJвідної державної політики, проведення організаційнихі структурних змін у системі управління ВОД та її склаJдових, удосконалення системи оборонного планування;

• другий етап (2012–2015рр.) – організація та впроJвадження розробленої моделі ВОД за напрямами:

– збалансування ВОД, завершення оптимізації їїскладових;

– удосконалення системи забезпечення ВОДозброєнням, військовою технікою, матеріальнимиресурсами;

– формування системи підготовки кадрів для ВОДз використанням загальноєвропейських стандартів;

– удосконалення системи підготовки складовихВОД до виконання завдань за призначенням [2,с. 102–105].Представник Міністерства економіки України нагаJ

дав, що будьJяка Державна програма може бути дієвоюлише за умови її гарантованого матеріальноJтехнічногота ресурсного забезпечення. Так, досить ґрунтовнаДержавна програма розвитку ЗСУ на 2006–2011 рр. булаорієнтована на виділення для потреб оборони не менш як3% ВВП. Але реальні видатки на виконання заходів цієїпрограми становили: у 2006 р. – 1,48%, у 2007 р. –1,53%, на 2008 р. передбачено лише 1,19%. Те, щопроект ДПР ВОД, зновуJтаки, виходить з асигнуваньобсягом не менше 3% ВВП, говорить про неврахуванняреальних фінансовоJекономічних можливостей держави.

Разом з тим у МОУ та інших військових формуванняхє чимало прихованих фінансових резервів. Так, за

даними звіту Державної контрольноJревізійної службиза 2006 р., фінансові порушення та невикористанірезерви лише в МОУ склали близько 6,7 млрд грн.

Доповідач детально зупинився на питаннях матеJріальноJтехнічного забезпечення потреб ВОД у мирнийчас і в особливий період. Координуючу роль у цих питанJнях може взяти на себе Державний комітет з питаньоборонної політики, який передбачається створитипроектом ДПР ВОД [2, с. 110–112].

Представник Адміністрації Державної прикордонноїслужби України пов’язав розроблення Концепції ДПРВОД з проведенням в Україні оборонного огляду. Крім тоJго, на думку доповідача, необхідно обов’язково врахувативже розроблені й затверджені концепції та програми розJвитку окремих складових ВОД (для прикордонноговідомства це Концепція розвитку Державної прикордонJної служби України на період до 2015 р., схвалена УказомПрезидента України, та Державна цільова правоохороннапрограма «Облаштування та реконструкція державногокордону» на період до 2015 р., затверджена постановоюКабінету Міністрів України) [2, с. 113–115].

Висновки

1. Організація розроблення у 2007 р. проекту КонцепJції Державної програми розвитку ВОД показує, що занаявності політичної волі й за умови залучення широкоJго кола центральних органів виконавчої влади, органіввійськового управління, фахівців відповідних державJних установ та науковоJдослідних організацій це складнезавдання могло бути виконане протягом кількох місяців.На жаль, так не сталося через суто політичні негараздитого часу. Однак одержаний досвід не втрачає своєї цінJності і в умовах сьогодення.

2. Позиція переважної більшості учасників конференJції полягала в тому, що ВОД України є складовою сек%тора безпеки, яка вирішує питання національної безпекиу воєнній сфері. При цьому, попри положення чинногозаконодавства, у складі ВОД розглядалися також праJвоохоронні органи і спеціальні служби, які формально немають статусу військового формування.

3. Практично всі учасники Конференції визнавалиструктурну невизначеність ВОД та її функціональнунезбалансованість із правоохоронними органами та спеJціальними службами, а також гостру потребу у привеJденні нормативноJправових та організаційних засад їхдіяльності у відповідність до реальних умов, основнимиз яких є:

• зменшення ймовірності великомасштабної воєнноїзагрози, перенесення акцентів у забезпеченні національJної безпеки на внутрішні проблеми (тероризм, інформаJційна боротьба, внутрішньополітична нестабільність,прояви сепаратизму тощо);

• надмірна обтяжливість для Державного бюджетувитрат на силові структури, тоді як основна з них –ЗСУ – має стійку тенденцію до зниження ефективності;

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 23



• низький рівень керованості силовим блоком держаJви з погляду забезпечення скоординованих дій його склаJдових у разі виникнення серйозних кризових ситуацій.

Висловлені учасниками Конференції думки та підхоJди щодо розв’язання проблем ВОД зберігають свою цінJність і нині. Насамперед це стосується напрацювань ГШта Апарату РНБОУ.

4. На Конференції справедливо зазначалося, що виJроблення концептуальних поглядів на подальшийрозвиток ВОД за відсутності таких поглядів щодо секто%ра безпеки не відповідає принципам системного підходу.Але це не звільняє від необхідності вдосконалення ВОДяк пріоритетної складової сектора безпеки. Про це,зокрема, ідеться в Рекомендаціях парламентських слуJхань 23 травня 2012 р. «Про стан та перспективи розвитJку Воєнної організації та сектора безпеки України» [16].

Водночас потребує серйозного обґрунтування і нормаJтивного визначення термін «сектор безпеки та оборони».Назріло питання про Закон України «Про національнубезпеку України», який поставив би крапку в дискусіяхіз цього приводу.

5. За сучасних умов постало питання про розробленнята введення в дію комплексної Державної програми реJформування сектора безпеки та оборони держави з приJведенням усіх його складових до загальноприйнятихєвропейських норм і стандартів. При цьому доцільноздійснити в рамках сектора безпеки та оборони інтеграJцію наявних у складі військових формувань, правоохоJронних органів і спеціальних служб структур з підготовJки кадрів, оперативного, матеріальноJтехнічного таінших видів забезпечення. Це дасть змогу зменшити наJвантаження на Державний бюджет України без утратиякості виконання покладених на сектор безпеки та обоJрони функцій.

6. Загальновизнаною причиною багатьох проблем, поJв’язаних з розбудовою та розвитком ВОД держави й секJтора безпеки та оборони загалом є хронічне недофінансуJвання з Державного бюджету. Необхідно домогтисязміни структури бюджетних асигнувань на оборону накористь розвитку ЗСУ та інших структур і органів сектоJра безпеки та оборони. При цьому основними напрямамирозвитку слід уважати, поJперше, оновлення озброєнняй військової техніки, поJдруге, розв’язання соціальнихпроблем. Водночас не можна не бачити прорахунків, якідопускаються силовими відомствами з погляду раціоJнальності використання виділених коштів та власнихрезервів.


1. Указ Президента України № 1843 «Про рішення Ради наJціональної безпеки і оборони України від 25 листопада 2005 роJку “Про законопроект про Державний бюджет України на

2006 рік по статтях, пов’язаних із забезпеченням фінансуванJня державної безпеки і оборони”» від 27 грудня 2005 р. [ЕлектJронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1093.1543.0.

2. НауковоJпрактична конференція «Розгляд матеріалівпроекту Концепції Державної програми розвитку Воєнноїорганізації держави» : збірник матеріалів. – К. : НАОУ, 2007. –Інв. № 5783. – 143 с.

3. Постанова Верховної Ради України № 3/97JВР «ПроКонцепцію (основи державної політики) національної безпекиУкраїни» від 16 січня 1997 р. // ВВР. – 1997. – № 10. – Ст. 85.

4. Закон України № 2229JXII «Про Службу безпеки УкраїJни» від 25 березня 1992 р. // ВВР. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

5. Закон України № 975JIV «Про демократичний цивільнийконтроль над Воєнною організацією і правоохоронними органаJми держави» від 19 червня 2003 р. // ВВР. – 2003. – № 46. –Ст. 366.

6. Закон України № 1932JXII «Про оборону України» від6 грудня 1991 р. // ВВР. – 1992. – № 9. – Ст. 106.

7. Закон України № 1363JXIV «Про розформування НаціоJнальної гвардії України» від 11 січня 2000 р. // ВВР. – 2000. –№ 8. – Ст. 48.

8. Закон України № 661JIV «Про Державну прикордоннуслужбу України» від 3 квітня 2003 р. // ВВР. – 2003. – № 27. –Ст. 208.

9. Закон України № 1449JIV «Про Державну спеціальнуслужбу транспорту» від 5 лютого 2004 р. // ВВР. – 2004. –№ 19. – Ст. 269.

10. Закон України № 1859JIV «Про правові засади цивільJного захисту» від 24 червня 2004 р. // ВВР. – 2004. – № 39. –Ст. 488.

11. Закон України «Про службу зовнішньої розвідки УкраїJни» від 1 грудня 2005 р. // ВВР. – 2006. – № 8. – Ст. 94.

12. Закон України № 3200JIV «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо розвідувальних органівУкраїни» від 15 грудня 2005 р. // ВВР. – 2006. – № 14. –Ст. 116.

13. Закон України № 3475JIV «Про Державну службу спеJціального зв’язку та захисту інформації України» від 23 лютоJго 2006 р. // ВВР. – 2006. – № 30. – Ст. 258.

14. Указ Президента України № 105 «Про Стратегію націоJнальної безпеки України» від 12 лютого 2007 р. // Офіційнийвісник України. – 2007. – № 11. – Ст. 389.

15. Постанова Кабінету Міністрів України № 626 «Проутворення Урядової комісії з питань забезпечення розвиткуЗбройних Сил та інших військових формувань» від 13 квітня2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/875J2007J%D0%BF.

16. Про стан та перспективи розвитку Воєнної організації тасектора безпеки України. Рекомендації учасників парламентJських слухань 23 травня 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5086J17.

Надійшла до редакції 11 лютого 2013 р.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 24

25Проблеми фахової та бойової підготовки

особового складу Збройних Сил України


Сергій Дроздов,

Віктор Сідаш,

Володимир Коваль

До питання подальшого

розвитку системи

льотної підготовки

У статті йдеться про необхідність приведення параметрів

льотної підготовки до вимог сьогодення, що вимагає

значних змін і у загальній системі військової освіти

України. На погляд авторів, необхідно одночасно

з реорганізацією Повітряних Сил ЗСУ сформувати

адекватну систему підготовки льотних кадрів, яка

забезпечувала б можливість радикального підвищення

професіоналізму льотчиків.

Сьогодні Повітряні Сили (ПС) Збройних СилУкраїни (ЗСУ) перебувають на такому етапіреформування та розвитку, коли будьJякийнаступний крок потребує ретельного аналізурезультатів попереднього досвіду та не менш

ретельного обґрунтування подальших заходів з передбаJченням можливості їх коригування залежно від змінзовнішніх і внутрішніх умов.

На озброєнні ПС ЗСУ перебувають бойові літаки СуJ27, СуJ24М, СуJ25, МіГJ29, військовоJтранспортні таспеціальні літаки ІлJ76, АнJ24, АнJ26, АнJ30, навчальнілітаки ЛJ39, транспортні та спеціальні вертольоти МіJ2,МіJ8, МіJ9. Водночас практика ведення збройної боротьJби переконливо свідчить про те, що потенційні можлиJвості будьJяких літальних апаратів можуть бути реалізоJвані тільки висококваліфікованим льотним складом. Затаких умов для ЗСУ вкрай актуальним залишається пиJтання створення дієвої системи підготовки льотногоскладу, спроможного виконувати визначені завданняв операціях (бойових діях) [1].

Для базової підготовки льотного складу в ПС створенавідповідна система, яка являє собою сукупність державJних навчальних закладів, установ, центрів підготовки,авіаційних частин та полігонів. Функціонування систеJми регламентується відповідними нормативноJправовиJми документами і спрямоване на якісну підготовку поJтрібної кількості льотних екіпажів, здатних ефективновиконувати штатні бойові завдання за призначенням роJдів авіації в сучасних умовах ведення збройної боротьби.

До складу системи входять: Харківський університетПовітряних Сил ім. І. Кожедуба (ХУПС), у якому здійсJнюється підготовка курсантівJльотчиків, вертольотчиківі штурманів у межах установленого курсу навчальноїльотної підготовки; авіаційні бригади за родами авіації,де проводиться базова бойова (професійна) підготовкальотного складу (засвоєння бойової техніки, подальшепроходження курсу бойової підготовки, вдосконаленняльотної майстерності); Миколаївський спеціалізованийцентр бойової підготовки авіаційних фахівців, у якомупроходить підготовка фахівців під час підвищення їхньоїкваліфікації та перенавчання на іншу авіаційну техніку;полігони, де відпрацьовуються заходи з бойової тальотноJтактичної підготовки екіпажів, відпрацюванняінших навичок повітряного вишколу.

Професійне становлення льотного складу у ПС здійсJнюється за такими етапами: отримання військової освітив ХУПС; бойова підготовка в авіаційних частинах; підгоJтовка у спеціалізованому центрі. Порівняльний аналізтривалості нальоту курсантів в Україні та інших країнахсвіту дає змогу зробити висновок, що для підготовкильотчика до рівня самостійного виконання польотів набойовому літаку (з присвоєнням класності) у навчальнихзакладах щорічний наліт має становити 100–120 годинупродовж двохJтрьох років навчання [2].

У системі підготовки льотного складу ПС ЗСУ здійсJнюється підготовка фахівців для всіх родів авіації,© С. С. Дроздов, В. В. Сідаш, В. В. Коваль, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 25




а саме: льотчик винищувальної авіації з початковимосвоєнням літаків типу ЛJ39, у подальшому – МіГJ29 абоСуJ27; льотчик бомбардувальної (розвідувальної) авіаціїз початковим освоєнням літаків типу ЛJ39, у подальшоJму – СуJ24М(МР); льотчик штурмової авіації з початкоJвим освоєнням літаків типу ЛJ39, у подальшому – СуJ25;льотчик транспортної авіації з освоєнням літаків типу ЛJ39, АнJ26 або ІлJ76; льотчик (штурман) транспортної(бомбардувальної, розвідувальної) авіації з освоєннямлітаків типу АнJ26, СуJ24М(МР) або ІлJ76МД; льотчикармійської авіації з освоєнням вертольотів типу МіJ2, МіJ8 або МіJ24.

Льотне навчання курсантів є складовою навчальноJвиховного процесу й основою їхньої професійної підгоJтовки, яке проводиться з метою підготовки кваліфікоJваних, вольових льотчиків (штурманів), здатних умілота швидко застосовувати набуті знання та навички дляопанування сучасної авіаційної техніки. Послідовністьпідготовки курсантів льотних спеціальностей у ХУПСнаведена на рисунку 1.

З метою максимального зниження ймовірності поJтрапляння на навчання осіб з недостатніми психофізіоJлогічними, психологічними та фізичними здібностями,які можуть негативно вплинути на становлення та розвиJток професійного військового льотчика, особлива увагаприділяється професійному відбору. Під час проведеннятакого відбору обов’язково визначається рівень розвиткупсихофізіологічних рис: емоційної стійкості, оперативJної пам’яті, здатності оперувати просторовими уявленJнями, швидко оцінювати навколишню обстановку, відJповідати на неї правильними й точними діями тощо [3].

Льотна підготовка курсантів проводиться згідно з виJмогами відповідних курсів наземної та льотної підготовки

впродовж трьох років на другому, третьому й четвертомукурсах, аналогічно до стандартів підготовки провіднихавіаційних країн світу. Основна льотна підготовкальотчиків та вертольотчиків проводиться на третьомуй четвертому курсах і полягає в удосконаленні навичокпілотування навчальноJтренувального літака ЛJ39 (бойоJвого вертольота) й отриманні первинних навичок з їхбойового застосування згідно з відповідними курсамибойової підготовки роду авіації.

Середній річний наліт льотчиків у ПС ЗСУ не забезпеJчує належний рівень підготовки льотного складу. Якщов Радянському Союзі в 1980Jх рр. перший клас пілотиотримували у 27–29 років (через 5–7 років після випусJку), то сьогодні цей вік становить 35–37 років. При цьоJму середній вік звільнення льотчиків у запас рідко переJвищує 40–42 роки. Тобто на підготовку одного льотчикадо рівня першого класу витрачається 12–15 років замість5–7, а у строю такий льотчик перебуває лише 4–6 роківзамість 12–15. Для порівняння: у США на підготовкувисококласного льотчика сьогодні витрачається близько5 років, і близько 15 років він перебуває у строю [2].

Крім того, останніми роками спостерігається тенденJція до зниження нальоту курсантів ХУПС, зумовленаобмеженим фінансуванням і постійним зростаннямвартості пального. Старіння авіаційної техніки та вичерJпання її ресурсу також обмежує можливості льотноїпідготовки. Мала кількість справних літаків спричиняєнеобхідність ущільнення в часі проходження програмипідготовки для уникнення перерв у процесі її проходженJня. Це не дає курсантам змоги повною мірою адаптуваJтися й підготуватися до виконання самостійних польотів.За таких умов основне навантаження з підготовки льотчиJків покладається на авіаційні частини.

Підготовка льотчиків в університеті здійснюється фаJхівцями, які пройшли спеціальне навчання й оволоділиметодиками проведення льотної підготовки. В авіаційJних частинах такі фахівці відсутні, що зумовлює низькуефективність проведення заходів необхідної додатковоїпідготовки (допідготовки) льотного складу. При цьомупроведення допідготовки не є основним завданням авіаJційних частин, а вартість льотного часу бойового літака єна порядок вищою порівняно з навчальним закладом.

Слід відзначити, що, попри недостатнє фінансуваннязаходів бойової підготовки льотного складу ЗСУ, позиJтивною рисою системи є те, що Україна має у своєму розJпорядженні сформовану систему підготовки льотнихфахівців з багатими традиціями навчання, досить поJтужним науковим і науковоJпедагогічним потенціалом,розвиненою матеріальною базою.

Удосконалення вітчизняної системи льотної підгоJтовки має спрямовуватися насамперед на підвищення їїінтенсивності й ефективності для підготовки в короткийтермін в умовах, максимально наближених до бойових,льотних та командних кадрів, здатних успішновиконувати широке коло завдань. Усе це зумовлює необJхідність удосконалення програм підготовки льотного

Професійний відбір – медичне обстеження;– психологічне тестування

Первинна військово%професійна підготовка – загальновійськова підготовка;– парашутна підготовка; – прийняття військової присяги

Теоретична підготовка – гуманітарні та соціальноJекономічні дисципліни – 576 год.; – гуманітарні та соціальноJекономічні дисципліни військового призначення – 918 год.; – дисципліни природничоJнаукової (фундаментальної) підготовки – 810 год.; – дисципліни професійної та практичної підготовки, – 5976 год.; у тому числі загальновійськова підготовка – 1296 год.

Льотна підготовка початкова – 20–30 год., основна – 110–124 год.

Рис. 1. Послідовність підготовки військових льотчиків у Харківському університеті Повітряних Сил ім. І. Кожедуба

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 26




складу. Для обґрунтованого визначення доцільнихшляхів подальшого розвитку системи льотної підготовкив ПС використовуються як кращі традиції вітчизняноїавіаційної школи, так і досвід провідних у цій галузікраїн світу.

З урахуванням цього визначені напрями вдосконаJлення системи льотної підготовки (рис. 2).

Для реалізації зазначених напрямів у ПС сформоваJний новий підхід до організації навчання льотного склаJду за рахунок переходу на якісно нову систему підготовJки (рис. 3).

Така система передбачає поступове опанування курJсантами дедалі складнішої авіаційної техніки, починаюJчи з легкомоторного літака (вертольота) початкового

навчання на першому етапі, і далі – навчального літака(вертольота) та бойового (транспортного) літака (вертоJльота) на другому і третьому етапах. Тобто на кожномуетапі курсант досягає певного рівня льотної підготовки.

На першому етапі навчання здійснюється льотна підJготовка на легкомоторних літаках (вертольотах) початJкового навчання з метою з’ясування придатності курсанJтів до льотного навчання (первинна льотна підготовка).На другому етапі проводиться льотна (основна) підготовJка на навчальних літаках (вертольотах) та розподіл наспеціалізації за родами авіації (базова льотна підготовJка). Третій етап навчання передбачає впровадженняльотної підготовки на бойовому літаку МіГJ29 та бойоJвому вертольоті МіJ24, удосконалення рівня льотноїпідготовки курсантів на транспортних літаках АнJ26,АнJ26Ш, вертольотах МіJ8, підготовка випускників запрофілем тактичної, армійської авіації до рівня класноїкваліфікації військового льотчика ІІІ класу (льотна підJготовка на бойовому літальному апараті).

Перевагою нової системи підготовки льотчиків є відJсутність допідготовки випускників на бойові літаки.Тобто після випуску з університету випускник готовийвиконувати функціональні обов’язки за призначенням.У подальшому перенавчання на нових типах авіаційноїтехніки та підвищення кваліфікації льотного складуздійснюватиметься у спеціалізованому центрі.

Упровадження нової системи підготовки льотногоскладу передбачає застосування на етапі початкової

Удосконалення системидержавного замовлення

Створення багатоступеневоїсистеми професійної

підготовки

Широкомасштабневикористання

тренажерів

Зменшення вартостіпідготовки льотного складу

Підготовка резервульотного складу

Уніфікація змістунавчання

льотного складу

Рис. 2. Напрями вдосконалення системи льотної підготовки

Загальноосвітня професійно орієнтована модель

підготовки льотного складуСША

Професійно орієнтована модельпідготовки льотного складу

Німеччина, Франція, Японія

Загальноосвітня професійнамодель підготовки

льотного складу

Велика Британія

Аналіз існуючих моделей підготовки льотного складу

Постійне вдосконалення професійного рівня на основі формування умінь і навичок прийняття рішення з використанням інтегральних знань

Підвищення ефективності навчання на основі широкого використання тренажерів

Удосконалення відбору курсантів відповідно до високих вимог,які висуваються до майбутніх льотчиків

Триступенева система льотної підготовки курсантів%льотчиків ЗСУ

Опанування легкоголітака (вертольота)

початкового навчання

Опануваннянавчального літака

(вертольота)

Опанування бойового(транспортного) літака

(вертольота)

Рис. 3. Перспективна система льотної підготовки

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 27




підготовки легкомоторних навчальноJтренувальних літаJків. Доцільність проходження первинної льотної підгоJтовки на поршневих гвинтових або турбогвинтовихнавчальноJтренувальних літаках визнана в більшостіавіаційних країн світу. З метою забезпечення ЗСУ сучасJними поршневими навчальноJтренувальними літакамисьогодні проводиться робота із закупівлі легкомоторноголітака типу ЯкJ52 іноземного виробництва або розроблеJного на вітчизняних підприємствах самостійно чи спільноз іноземними партнерами.

Подальше вдосконалення льотної підготовки в ЗСУпередбачає інтенсивне використання під час навчаннятренажерної апаратури. Це значно скорочує терміни наJбуття льотним складом стійких навичок у техніці пілоJтування та бойового застосування літака. За попереднімиоцінками, сьогодні близько 80% польотних завдань моJжуть бути успішно відпрацьовані на авіаційних тренажеJрах. Крім істотного скорочення строків підготовкильотного складу, тренажна підготовка дає змогу значноскоротити всі види витрат і сприяє якіснішому засвоєнJню під час навчальноJтренувального польоту елементівпольотних завдань, а саме:

• відпрацюванню навичок дій льотчика у стандартJних умовах польоту;

• моделюванню дій льотчика в нестандартних ситуаJціях, які можуть виникнути в реальному польоті;

• підготовці льотчика до польотів по приладах з обоJв’язковим приладовим заходом на посадку різними споJсобами;

• підвищенню психофізіологічних можливостейльотчика, формуванню професійної уваги, сприйняття,мислення, льотних навичок [4].

Останніми роками відбувається скорочення державноJго замовлення курсантів на льотні спеціальності,зумовлене оптимізацією чисельності ЗСУ. Для прикладу,за десять останніх років ХУПС підготував 361 льотчика,а за часів СРСР тільки Харківське військове авіаційнеучилище льотчиків щороку здійснювало випуск близько300 льотчиків. Сьогодні в ХУПС відсутній резерв навідрахування курсантів протягом навчання. Раніше таJкий резерв становив до 20% від державного замовлення.Усе це негативно впливає на загальний стан льотної підгоJтовки і потребує пошуку альтернативних шляхів створенJня резерву льотного складу для потреб ЗСУ.

В Україні резерв льотного складу може бути створеJний за рахунок підготовки льотчиків у Товариствісприяння обороні України (на легкомоторних літаках),приватних авіаційних школах та аероклубах, а такожу Кіровоградській льотній академії Національного авіаJційного університету. У Кіровоградській льотній акадеJмії Національного авіаційного університету проводиться

підготовка льотчиків для цивільної авіації. Льотнапідготовка курсантів здійснюється відповідно до нормІСАО та Загальних авіаційних вимог (JARJFCL), яківикористовуються європейськими державами.Необхідний наліт здійснюється на повітряних суднахнавчального закладу (НАРПJ1, ЯкJ18Т, АнJ2, ЛJ410, АнJ26), а в разі потреби – на інших типах літальнихапаратів, орендованих в авіапідприємств відповідно доукладених договорів. Випускники академії отримуютькваліфікаційний рівень «бакалавр» і свідоцтвокомерційного пілота (CPL), володіють англійськоюмовою на рівні 4 ICAO та мають можливість подальшогонавчання для отримання кваліфікаційного рівня «маJгістр» та свідоцтва інструктора (FI/LI/TRI). Чисельністьнабору на льотні спеціальності щорічно становить100–120 курсантів.

Приєднання України до Європейського освітньогопростору, зміни в законодавчій базі з питань розвиткуосвіти в Україні, з одного боку, та необхідність приведенJня параметрів льотної підготовки до вимог сьогодення –з другого, вимагають значних змін у загальній системівійськової освіти України.

За таких умов основна мета реформи системи льотноїпідготовки полягає в тому, щоб одночасно з реорганізаJцією ПС ЗСУ сформувати адекватну їй систему підготовJки льотних кадрів, котрі відповідатимуть новій структурій новим завданням ЗСУ, вивести підготовку льотногоскладу на рівень, який забезпечує радикальне підвищенJня професіоналізму льотчиків.


1. Воєнне мистецтво в локальних війнах після другої свіJтової війни : навчальний посібник / М. І. Рибак, Ю. Г. Бадах. –К. : НАОУ, 2000. – 136 с.

2. Гильбух Ю. З., Раевский Н. Н. Опыт психологическихиспытаний кандидатов в ВВА / Ю. З. Гильбух, Н. Н. РаевсJкий // Вестник воздушного флота. – М., 1999. – Вып. 10–11. –С. 14–36.

3. Сідаш В. В., Алімпієв А. М., Пєвцов Г. В. та ін. ІнноваційJний розвиток вищої освіти України: досвід, тенденції, перспекJтиви, особливості підготовки військових льотчиків : монограJфія / В. В. Сідаш, А. М. Алімпієв, Г. В. Пєвцов та ін. – Х. :ХУПС, 2012. – 456 с.

4. Харченко О. В., Самков О. В., Чадюк В. О. Основні напряJми розвитку авіації Збройних Сил України в контексті воєн ноJвого покоління / О. В. Харченко, О. В. Самков, В. О. Чадюк //Наука і оборона. – 2004. – № 3. – С. 41–45.


Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 28

Замана Володимир Михайлович,

начальник Генерального штабу – Головнокомандувач Збройних Сил України,

Гмиза Сергій Олександрович,

начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України,

Романченко Ігор Сергійович,

доктор військових наук, професор,заслужений діяч науки і техніки України,

Богданович Володимир Юрійович,

доктор технічних наук, професор, головний науковий співробітник

Збройних Сил України

Свида Іван Юрійович,

доктор військових наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник

Автори випуску 2’2013

Дроздов Сергій Семенович,

перший заступник командувача Повітряних СилЗбройних Сил України,

Сідаш Віктор Васильович,

заступник командувача з бойової підготовки – начальник управління бойової підготовки

Командування Повітряних Сил Збройних Сил України,

Коваль Володимир Валерійович,

Командування Повітряних Сил Збройних Сил України,полковник

Коробка Віктор Петрович,

начальник військ РХБ захисту Збройних Сил України – начальник Центрального управління РХБ захисту

Головного Управління оперативного забезпечення Збройних Сил України,

Кузьмук Олександр Іванович,кандидат військових наук,

магістр державного військового управління,лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Народний депутат України четвертого, шостого та сьомого скликань, Голова підкомітету з питань воєнної безпеки і оборони Комітету Верховної Ради України

з питань національної безпеки України, радник Президента України, генерал армії України.У 1995–1996 рр. – Командувач Національної гвардії України,

у 1996–2001 рр. та 2004–2005 рр. – Міністр оборони України,


Журавський Олег Миколайович,

колишній начальник військ РХБ захисту Південного ОК, полковник запасу

Ткаченко Василь Володимирович,

старший викладач кафедри тактики – начальник служби РХБ захисту та екологічної безпеки Військової академії (м. Одеса),

аспірант Одеського державного екологічного університету,підполковник

Чепков Ігор Борисович,

доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України,

та військової техніки Збройних Сил України, полковник.Автор понад 200 наукових праць, понад 40 винаходів

Лапицький Сергій Володимирович,

доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України,

озброєння та військової техніки Збройних Сил України.Автор понад 200 наукових праць, зокрема двох монографій,

методичного і двох навчальних посібників, а також понад 60 винаходів

Голуб Віктор Анатолійович,

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник,

озброєння та військової техніки Збройних Сил України.Автор понад 70 наукових праць,

зокрема двох навчальних посібників, а також трьох винаходів


Купріненко Олександр Миколайович,

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник,

озброєння та військової техніки Збройних Сил України.Автор понад 40 наукових праць, зокрема трьох навчальних посібників,

а також двох винаходів

Сотников Олександр Васильович,

кандидат технічних наук,старший науковий співробітник,

начальник Секції з обороннихпроблем Міністерства оборони

України

Дихановський Віктор Миколайович,доктор технічних наук,

старший науковий співробітник,заступник начальника

Секції з оборонних проблемМіністерства оборони України

Демідов Борис Олексійович,

доктор технічних наук, професор, провідний науковий співробітник Наукового центру Повітряних Сил Харківського університету

Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник у відставці

ВеличкоОлександр Федорович,

державний експерт Апарату Ради національної безпеки і оборони України,

полковник запасу

КучеренкоЮрій Федорович,

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Наукового центру Повітряних Сил

Харківського університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, полковник запасу


29Військово&технічні проблеми


Віктор Коробка,

Олег Журавський,

Василь Ткаченко

Підвищення ефективності

ведення радіаційної,

хімічної та біологічної

розвідки шляхом

застосування безпілотних

літальних апаратів

У статті наведені порівняльні характеристики

можливостей безпілотних літальних апаратів і дозорів

радіаційної, хімічної та біологічної розвідки, показані

переваги використання безпілотних літальних апаратів

для виявлення й оцінювання радіаційної, хімічної

та біологічної обстановки.

Аналіз останніх локальних війн і збройнихконфліктів свідчить, що основними засобаJми збройної боротьби в них, як правило, буJли звичайні види зброї. Застосування хімічJної та біологічної зброї здійснювалося лише

в окремих випадках і не мало масового характеру. Це, нанаш погляд, пояснюється цілковитою відсутністю зброїмасового ураження в однієї зі сторін або значною переваJгою однієї з них, що давало змогу досягти мети воєннихдій без використання подібної зброї.

Як альтернативу застосуванню зброї масового ураJження слід розглядати використання супротивникомвисокоточної зброї та навмисні супутні руйнування раJдіаційно, хімічно та біологічно (РХБ) небезпечних об’єкJтів. При цьому масштаби й наслідки таких руйнуваньзумовлюватимуться фізикоJгеографічними та кліматичJними умовами району конфлікту, оперативноJтактичноюзначущістю їхнього руйнування, а також кількіснимиможливостями засобів ураження супротивника.

У цей період військам доведеться діяти в умовах РХБзараження, проводити ліквідацію наслідків, а такожздійснювати необхідні заходи захисту військ і, можливо,цивільного населення.

Руйнування небезпечних об’єктів, до яких належатьпередусім об’єкти ядерної енергетики (АЕС) та підJприємства хімічної промисловості (ПХП) зі значними заJпасами небезпечних хімічних речовин, призведе до РХБзараження великих територій і, як наслідок, до значнихвтрат.

Зважаючи на це, забезпечення РХБ захисту військ(сил) у сучасних бойових діях має велике значення, поJтребує виконання визначеного обсягу завдань РХБзахисту як загальновійськовими підрозділами, так і підJрозділами (частинами) військ РХБ захисту з необхідноюефективністю та в установлені строки з метою збереженJня їхньої боєздатності.

За таких умов питання забезпечення командирівінформацією про фактичну РХБ обстановку набуваєособливого значення. Скорочення штатних підрозділівРХБ розвідки зменшує можливості з виконання її завJдань і, як наслідок, погіршує процес збирання інформаціїпро РХБ обстановку. Слід зазначити, що така інформаціяй раніше надходила з великим запізненням та у формі,яка потребувала попередньої обробки, узагальнення,а в окремих випадках і вирішення певних розрахунковихзавдань для забезпечення повноти, своєчасності й достоJвірності оцінки обстановки.

Ураховуючи всі особливості сучасної збройної боротьJби, можна виокремити протиріччя у сфері управліннявійськами – між зростаючим обсягом вхідної інформаціїта скороченням терміну її опрацювання й часу на прийJняття рішення командиром. Уникнути цього протиріччяможна завдяки кардинальному підвищенню ефективносJті збирання та оброблення інформації.

На сьогодні можливості підрозділів РХБ захисту щоJдо РХБ розвідки та збирання інформації становлять© В. П. Коробка, О. М. Журавський, В. В. Ткаченко, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 29

30 Військово�технічні проблеми


близько 10% від загального обсягу завдань РХБ розвідJки [1]. Постає нагальна потреба у вирішенні протиріччяу співвідношенні сил та засобів РХБ розвідки і збиранняінформації та сучасним обсягом завдань РХБ розвідкипід час ведення бойових дій.

Це протиріччя можна розв’язати шляхом створеннямобільних підрозділів, оснащених сучасними засобамиРХБ розвідки, які давали б змогу своєчасно та якісно заJбезпечувати командирів (начальників) достовірною таповною інформацією про РХБ обстановку. З огляду насвітовий досвід, ми пропонуємо виконання деякихзавдань РХБ захисту покласти на безпілотні літальніапарати (БпЛА).

Наприклад, у США одним з пріоритетних напряміврозробки БпЛА залишається розробка розвідувальнихапаратів спеціального призначення. Так, уже з 1946 р. по1948 р. застосовувалося дистанційне управління літакаJми ВJ17 та FJ6F для виконання «брудних» завдань – поJльотів над епіцентрами вибухів ядерних боєприпасів тазбирання даних про радіаційну обстановку на місцевості.

Нині США приділяють особливу увагу розробцірозвідувальних БпЛА, спроможних вести РХБ розвідку,а також своєчасно попереджати про застосування супроJтивником зброї масового ураження. Розроблена америJканськими фахівцями спеціальна апаратура «Safeguard»дає можливість виявляти радіоактивні, хімічні табіологічні речовини за допомогою інфрачервоної системилінійного сканування. Ця апаратура вже багато роківпроходить усебічне випробовування на БпЛА «Hunter».Тривають роботи зі зменшення габаритів використовуваJної апаратури та підвищення чутливості й ефективностіприладів [2].

У Росії питання розробки БпЛА відносять до пріориJтетних напрямів розвитку систем озброєння збройнихсил та інших силових структур РФ. При цьому надаєтьсяпевна увага можливості використання БпЛА для провеJдення дистанційної РХБ розвідки. На думку російськихфахівців, застосування БпЛА суттєво розширить кордоJни виявлення забрудненої місцевості, що було продеJмонстровано на черговому міжнародному авіаційноJкосмічному салоні (МАКСJ2011) у серпні 2011 р. [3].

Сьогодні на озброєнні Збройних Сил України (ЗСУ) пеJребувають безпілотні розвідувальні комплекси оперативJноJтактичного та оперативного призначення «Стриж»і «Рейс» розробки 70–80Jх років минулого століття, якіна теперішній час є фізично та морально застарілимий не повною мірою відповідають сучасним вимогам доозброєння такого типу. Експлуатаційні ресурси зазначеJних комплексів здебільшого вичерпані, і навіть глибокамодернізація суттєво не наблизить їх до сучасних світоJвих аналогів. Аналіз технічного стану цих комплексівпоказує, що їх можна використовувати лише як повітряJні мішені, а виконувати завдання з ведення радіаційноїрозвідки такі комплекси не спроможні.

Нині Міністерством оборони України разом з ГенеJральним штабом ЗСУ розроблена концепція оснащення

ЗСУ БпЛА на період до 2025 р. [4]. Однак у цій концепціїне приділено потрібної уваги використанню БпЛА длявиконання завдань РХБ захисту, і це тоді, коли у світіроль та обсяг завдань (зокрема і спеціальних), які поклаJдаються на БпЛА, має тенденцію до стійкого зростання.

Розглянемо можливості комплексів БпЛА з виконанJня завдань РХБ захисту відповідно до умов застосуваннявійськ:

• у мирний час у разі участі військ у ліквідації наJслідків надзвичайних ситуацій;

• у разі участі в міжнародних миротворчих операJціях (ММО) миротворчих контингентів ЗСУ;

• виконання завдань РХБ захисту в процесі підготовJки та ведення бойових (стабілізаційних) дій.

Одним з основних завдань, які покладатимуться навійська РХБ захисту під час ліквідації наслідків надзвиJчайних ситуацій природного й техногенного характерув мирний час, буде виявлення РХБ обстановки в зонінадзвичайної ситуації.

Звернімося до досвіду ліквідації аварії на ЧорнобильJській АЕС. Загальна площа радіоактивного забрудненJня території України ЦезіємJ137 становила понад53,5 тис. км2. Тільки у 30Jкілометровій зоні для провеJдення радіаційної розвідки за секторами були задіяні до15 відділень радіаційної та хімічної розвідки (РХР) наброньованих розвідувальних дозорних машинах типуБРДМJ2рх щоденно, які виконували завдання до отриJмання встановленої дози опромінення у 25 рад (у середJньому за 14 діб) з наступною заміною. Крім того, одневідділення РХР щоденно проводило заміри рівнів радіаJції у визначених точках на станції (термін роботи був іщеменшим – до 10 діб) і після отримання дози опроміненняу 25 рад підлягало заміні.

Від початку аварії через кожні дві години здійснюваJлася повітряна радіаційна розвідка, згодом вона виконуJвалася щоденно триразовим обльотом станції.

За 30Jкілометровою зоною в секторах відповідальностіздійснювалася радіаційна розвідка силами полків і бриJгад РХБ захисту та окремими механізованими полкамиЦивільної оборони. Тобто фактично лише для виявленнярадіаційної обстановки на станції та у 30Jкілометровій зоJні щодоби були задіяні близько 50–60 осіб особового склаJду, 16 одиниць розвідувальної техніки типу БРДМJ2рх,вертольоти різних модифікацій. Усі вони зазнавали радіаJційного опромінення, а техніка – радіоактивного забрудJнення, і після двох тижнів роботи на АЕС не підлягаладезактивації та відправлялася в могильник [5].

Для вирішення цих завдань сьогодні було б достатньо4–6 комплектів БпЛА, обладнаних повітряними комплекJсами типу ЕфірJ1М (Російська Федерація), здатних вестидистанційну радіаційну розвідку, відображати й докуJментувати дані радіаційної обстановки. Це забезпечило бкерівництво необхідними даними про фактичну радіаційJну обстановку, дало б можливість оптимально плануватироботу з ліквідації наслідків аварії на АЕС, зменшило блюдські втрати та витрати матеріальних ресурсів.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 30

31Військово�технічні проблеми


На підтвердження сказаного можна навести позитивJний приклад залучення БпЛА під час ліквідації аварії наАЕС «ФукусімаJ1» (Японія) у 2011 р., де їх використаннядало змогу точніше визначати реальну обстановку в різJних точках на АЕС та у прилеглій зоні, підвищити ефекJтивність зусиль з убезпечення відновлювальних робіт.

Не менш актуальним є питання використання БпЛАдля проведення дистанційної хімічної розвідки. Це поJв’язано із загрозою здійснення терористичних актів самеіз застосуванням хімічної зброї. Не слід ігнорувати таJкож і зростаючу кількість техногенних аварій у світі, якісупроводжуються викидами небезпечних хімічних речоJвин (НХР). Це особливо актуально для транспортних аваJрій унаслідок відсутності в районах можливих хімічнихаварій штатних засобів виявлення хімічної обстановки.

Як свідчить досвід ліквідації техногенних аварій, якітрапилися в інших країнах (США, Німеччині тощо), виJкористання БпЛА давало змогу оперативно оцінюватихімічну обстановку, відстежувати поширення забруднеJної хмари, своєчасно приймати рішення про евакуацію,в результаті чого вдалося уникнути втрат серед населенJня [6, 7].

На жаль, відсутність в Україні БпЛА, оснащених приJладами хімічної розвідки, ускладнює ведення аварійноJрятувальних робіт. Так, ліквідація наслідків аварії із заJгорянням фосфору в районі станції Ожидів на Львівськійзалізниці у 2007 р. була ускладнена насамперед відсутнісJтю оперативно проведеної хімічної розвідки, незнаннямдостовірної інформації про масштаби поширення забрудJненої хмари, що перешкоджало правильній оцінці обстаJновки для прийняття обґрунтованого рішення стосовноорганізації відповідних заходів та евакуації цивільногонаселення.

Прийняття на озброєння БпЛА, обладнаного компJлексом хімічної розвідки, як, наприклад, КДХРJ1Н (РоJсійська Федерація), давало б можливість визначатиконцентрацію будьJяких отруйних речовин на відстані500–1500 м, не піддаючи небезпеці ураження підрозділхімічної розвідки, і водночас скоротити термін проведенJня хімічної розвідки, зменшити час на прийняття управJлінських рішень у півтораJдва рази та своєчасно провесJти оповіщення цивільного населення, що дасть змогускоротити можливі втрати на 50–70% [8].

Україна активно бере участь у міжнародних мироJтворчих операціях. До нашої держави неодноразово зверJталися по допомогу, передусім саме частин РХБ захисту(згадаймо участь батальйонів РХБ захисту в операціїв Кувейті).

Сучасні локальні війни, зростання загрози тероризJму, можливі диверсії на підприємствах атомної енергетиJки, хімічних та нафтопереробних заводах з їх частковимабо повним руйнуванням можуть спричиняти техногенJну катастрофу і становлять значну небезпеку для життєJдіяльності людей у районі розташування.

Світ має гіркий досвід наслідків війни в Перській заJтоці, де було використано більш ніж 350 т боєприпасів зі

збідненим ураном. Вплив на населення, яке проживалота проживає в Іраку та Кувейті, виявився набагато гірJшим, ніж проблеми здоров’я військових, які бралиучасть у подіях.

Попри вимоги міжнародного права НАТО під часзбройного конфлікту в Югославії в 1998 р. використалаблизько 10 тис. ракет і близько 79 тис. тонн бомб, якімістили від 30 до 100 т збідненого урану [9]. Загалом натериторії Югославії були зруйновані 995 об’єктів промисJловості (на 20 із них використовувалися сильнодіючіотруйні речовини), що призвело до порушення ґрунтовогопокриву, забруднення атмосферного повітря, поверхнеJвих та підземних вод, порушення біопопуляцій та шляхівїхньої міграції, а також руйнування озонового шару.Екологічна катастрофа, яка виникла внаслідок цього,призвела до масових захворювань як військовослужбовJців, котрі брали участь у військовому конфлікті таліквідації його наслідків, так і серед місцевого населення,що й дотепер є предметом пильної уваги широкого коланауковців і має назву «балканський синдром» [10].

Наслідки «балканського синдрому» мають місцей в Україні. Це торкнулося насамперед українських миJротворців, які брали участь у миротворчих операціяху складі об’єднаних сил НАТО в Іраку, у місії контингенJту миротворців ООН на Балканах. Починаючи з 1992 р.,близько 34 тис. військовослужбовців ЗСУ брали участьу міжнародних миротворчих операціях. Частина особоJвого складу військових підрозділів, які виконували миJротворчу місію в цих регіонах, також стикалася із зазнаJченою проблемою.

Складна РХБ обстановка під час миротворчих опеJрацій призводить до значного збільшення обсягу завданьіз ведення РХБ розвідки в районах базових таборів, наосновних об’єктах транспорту й соціальноJекономічноїінфраструктури, потребує участі її підрозділів у заходахз пошуку зброї масового ураження, місць зберіганнясильнодіючих (отруйних) та радіоактивних речовин, виJявленні та позначенні районів застосування зброї зі збідJненим ураном.

З огляду на досвід Югославії, для проведення зазначеJних робіт залежно від рівня забрудненості місцевостіпотрібно буде залучати від одного до трьох батальйонівРХБ розвідки. Крім того, виконання цих робіт може бутипов’язане з ризиком для життя особового складу як черезскладну внутрішньополітичну обстановку, так і черезекологічні наслідки воєнного конфлікту.

Під час підготовки та ведення бойових (стабілізаційJних) дій за допомогою БпЛА можна з більшою ефективJністю виконувати завдання з РХБ розвідки:

• у районах, накреслених для зосередження військ,на маршрутах висування до них;

• у районах, призначених для розгортання тиловихчастин і на маршрутах їх пересування;

• на маршрутах висування та рубежах уведення в бій; • у районах для виведення з’єднань у другий ешелон

і на маршрутах висування в ці райони;

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 31



• на напрямках для подолання районів підривуядерних мін і фугасів;

• у районах переправи об’єднання та форсування веJликої водної перешкоди;

• на військовоJавтомобільних дорогах і шляхахпідвезення та евакуації;

• на запасних аеродромах, аеродромах маневру тамайданчиках для їх будівництва;

• у вихідних районах для десантування повітрянихдесантів;

• у районах руйнувань підприємств атомної енергеJтики та хімічної промисловості;

• в адміністративних центрах і на військовоJпромисJлових об’єктах у зоні зараження;

• у районах ядерних вибухів і на маршрутах виведенJня військ із цих районів.

Порівняймо процес збирання інформації про РХБобстановку за допомогою хімічної розвідувальної машиJни РХМJ1 та комплексу БпЛА за кількома показниками.

Кінцевою метою ведення РХБ розвідки є своєчасне заJбезпечення командирів (начальників) інформацією проРХБ обстановку. Інформаційні процеси, зокрема процесзбирання та оброблення інформації про РХБ обстановку,оцінюються показниками, серед яких називають своєчасJність, точність, достовірність, цінність, повноту тощо. Ізмножини показників ефективності інформаційногопроцесу виокремимо найбільш суттєві: своєчасність,достовірність та повноту. Умовно це можна виразититакою функціональною залежністю:

де – сукупний показник інформаційної ефективJності;

С – своєчасність збирання та оброблення інформаціїпро РХБ обстановку;

Д – достовірність поданої інформації про РХБ обстаJновку;

П – повнота поданої інформації про РХБ обстановку.

Розглянемо перший показник – своєчасність поданняінформації про фактичну РХБ обстановку начальниковіслужби РХБ захисту бригади (армійського корпусу).

Терміни надання інформації встановлюються залежJно від обстановки. У зв’язку із цим визначення можлиJвості подання інформації у визначені терміни є необхідJною умовою під час оцінювання ефективності процесузбирання та оброблення інформації про РХБ обстановку.

Термін проходження повідомлень (даних) від джереJла інформації до начальника служби РХБ захисту є виJпадковою величиною, яка залежить від багатьох фактоJрів. У загальному випадку цей термін охоплює час нависування в район ведення розвідки, час ведення розвідJки, тривалість проходження повідомлень каналами переJдачі інформації та тривалість її оброблення й поданняначальникові служби РХБ захисту.

( )ПДCfеф ,,=η ,

ефη

При цьому найбільшим (тим, що значною міроювпливає на своєчасність подання інформації про фактичJну РХБ обстановку) є час ведення розвідки, який залеJжить від її швидкості.

У таблиці 1 наведено середні швидкості радіаційноїта хімічної розвідки маршрутів (районів) в умовахзастосування наземних та повітряних засобів розвідки.

Таблиця 1

Середня швидкість ведення РХБ розвідкимаршруту (району)

Для наземної розвідки за основу брали характеристиJки розвідувальної машини РХМJ1, для повітряної –характеристики вертольота хімічної розвідки МіJ24рхб.При цьому бралося до уваги, що:

• характеристики швидкості та висоти польоту верJтольота МіJ24рхб та БпЛА приблизно однакові;

• характеристики сучасних засобів РХБ розвідки(зокрема їхні масоJгабаритні характеристики) даютьзмогу розміщувати їх на БпЛА;

• передавання даних з борту БпЛА на наземнийпункт управління відбувається в режимі реального часу.

Отже, припускаємо, що швидкість ведення РХБ розJвідки маршруту (району) БпЛА дорівнює швидкостітакої розвідки вертольотом МіJ24рхб.

Таким чином, порівнюючи швидкість ведення РХБрозвідки БпЛА та розвідувальної машини РХМJ1, бачиJмо, що для різних видів розвідки (радіаційної, хімічної,біологічної) можливості БпЛА перевищуватимуть можJливості розвідувальної машини РХМJ1 у 8–10 разів.

Слід зауважити, що можливості РХБ розвідки залеJжать також і від зовнішніх факторів (рельєфу місцевості,погодних умов, пори року, часу доби тощо), особливо в раJзі ведення хімічної та неспецифічної біологічної розвідки.

У цьому випадку технічні можливості розвідувальноїтехніки можна визначити за формулою:

де VL, VS – середня швидкість ведення радіаційної тахімічної розвідки маршруту L (км/год) або району S(км2/год.), які визначаються за даними таблиці 1;

Ky – коефіцієнт зменшення швидкості ведення радіаJційної та хімічної розвідки в особливих умовах.

Коефіцієнт для розвідувальної машини РХМJ1 визнаJчається за даними таблиці 2 [10].

Водночас, виходячи з умов ведення повітряної розвідJки й технічних характеристик сучасних БпЛА, коефіJцієнт для них завжди можна вважати близьким до 1.

yLLp KVTM ⋅= і yS

Sp KVTM ⋅= ,

Видрозвідки

Радіаційна Хімічна Біологічна

район,км2/год.

маршруткм/год.





Наземна 40 30–40 20 12 12 12

Повітряна 420 250 260 130 200 100

(1)

(2)

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 32



Таблиця 2

Коефіцієнт зменшення швидкості веденнярадіаційної та хімічної розвідки

в особливих умовах

Крім того, слід ураховувати, що під час ведення дисJтанційної розвідки лазерним скануванням на РХМJ1поза рівнинною місцевістю знижуватимуться можливосJті комплексу внаслідок непроходження лазерного промеJня крізь перешкоду. Наявність дистанційного комплексурозвідки на борту БпЛА знімає такі проблеми.

Таким чином, попередні розрахунки показують, щов особливих умовах (гірська місцевість, зима, ніч) РХБрозвідки швидкість її ведення БпЛА іноді перевищуєшвидкість такої розвідки із застосуванням наземної техJніки в 15–20 разів. При цьому за жодних умов не можнавідмовлятися від ведення РХБ розвідки за допомогоюрозвідувальних машин, адже в деяких випадках (неJсприятливі погодні умови, сильна протидія засобів радіоJелектронної боротьби супротивника, необхідність відбоJру проб ґрунту тощо) вони є незамінними.

Другим, не менш важливим показником ефективносJті процесу збирання та оброблення інформації про РХБобстановку є її достовірність.

Достовірність розвідувальної інформації складатиJметься з набору ймовірностей отримання правильних, невикривлених даних унаслідок іJфакторів:

де Pi – імовірність отримання достовірних даних прифакторах i = 1...n.

Для прикладу розглянемо наступні фактори:P1 – імовірність отримання достовірних даних, на яку

впливає ступінь навченості особового складу:0,4 < P1 < 0,6 – задовільний,0,6 < P1 < 0,8 – добрий,0,8 < P1 < 1 – дуже добрий;

P2 – імовірність отримання достовірних даних унасліJдок утомленості особового складу через виснажливістьдій у засобах індивідуального захисту (0,5 < P2 < 0,9).

Значення P2 = 0,5 відповідає умовам тривалих дійособового складу розвідувального дозору в ізолюючихпротигазах, P2 = 0,9 – у сучасних засобах індивідуальноJго захисту.

P3 – імовірність отримання достовірних даних з ураJхуванням похибки приладу;

∏=

=n

iiPД

1,

Характермісцевості

РХР (радіаційна/хімічна)

день ніч зима

Гірська 0,8/0,7 0,6/0,7 0,4/0,7

Пустельна 0,6/0,6 0,4/0,6 0,4/0,6

Рівнинна 1/1 0,8/0,8 0,8/0,8

P4 – імовірність отримання достовірних даних в умоJвах загазованості атмосфери сторонніми домішками.

Порівняємо достовірність інформації, отриманої відБпЛА, з достовірністю інформації, отриманої від постівРХБ спостереження. Для останніх найбільш характерниJми факторами будуть P3 і P4 через неможливість оснащенJня постів РХБ спостереження приладами, робота якихзаснована на іонноJкластерній спектрометрії (через їхвисоку вартість). Це змушує війська використовуватив позаштатних відділеннях РХР прилади, принцип діїяких заснований на колориметрії, що особливо ускладJнює проведення розвідки в темну пору доби та при низьJких температурах. А забруднення атмосфери іншимитоксичними речовинами може призвести до помилкиу визначенні типу отруйних речовин. У донесеннях, якінадходитимуть від постів РХБ спостереження (ініційоваJних одним джерелом небезпеки), однаковим буде тількитип отруйної речовини, а решта даних відрізнятиметьсяза своїми значеннями.

Лазерне спектрометрування, котре проводитиметьсяза допомогою БпЛА під час розвідки, даватиме змогууникати цих помилок і надаватиме інформацію про типотруйної речовини, її концентрацію та напрямок пошиJрення. При цьому на достовірність інформації не вплиJватимуть показники, які визначають людський фактор(P1, P2, P3, P4).

Отже, результати порівняння за показником достоJвірності також свідчать про значну перевагу БпЛА надіснуючими засобами РХБ розвідки.

Третім показником ефективності процесу збирання таоброблення інформації є повнота інформації про РХБобстановку.

У службі РХБ захисту з’єднання (частини), як і в будьJякому органі управління, у процесі підготовки пропозиційіз РХБ захисту частин офіцери служби РХБ захисту здійсJнюють велику роботу, проводячи оперативноJтактичнірозрахунки з використанням розроблених методик, матеJматичних моделей для апріорного оцінювання ефективJності різноманітних варіантів рішення. Вихідними даниJми для проведення цієї роботи є обсяг інформації про РХБобстановку, необхідний для вироблення обґрунтованогорішення, не виходячи за межі області прийнятних рішень.

Існуюча структура розташування сил і засобів виявJлення й оцінювання РХБ обстановки не завжди виявJляється раціональною та не має достатньої щільностідатчиків первинної інформації. Збільшення числа датJчиків шляхом умонтовування їх у бойову техніку здатнелише поліпшити оперативність збирання інформації, алесуттєво не збільшить її повноту, не охопить необхідноїплощі, яку займають війська, і до того ж є досить витратJним. Для отримання повнішої інформації потрібно охоJпити значно більшу площу, ніж ту, на якій розташованівійська. Тому повнота зібраної інформації прямо пропорJційна відношенню площі, розвіданої в одиницю часу (s1),до загальної площі, яка підлягає РХБ розвідці (S).

(3)

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 33



де Кпер – коефіцієнт перекриття площі, котра одночасJно розвідується.

Розглянемо зазначений підхід на прикладі БпЛА. Підчас польоту БпЛА ширина смуги розвідки (В) визнаJчається кутом охоплення розвіданої інформації (2b). Кутb закладений у тактикоJтехнічних характеристикахдатчика, а також залежатиме від висоти польоту (Н) у меJжах ефективної роботи приладів РХБ розвідки.

Тоді величина площі, яка розвідується в одиницючасу, дорівнюватиме:

де L – довжина шляху, розвіданого в одиницю часу. Як бачимо з формул (5) і (6), величина розвіданої плоJ

щі пропорційна висоті ведення розвідки. Тобто повітрянаРХБ розвідка (зокрема із застосуванням БпЛА) за показJником повноти значно переважає наземну РХБ розвідку.

Результати порівняння можливостей розвідувальноїмашини РХМ і БпЛА дають нам змогу остаточно зробитивисновок, що розв’язання проблеми підвищення ефекJтивності виявлення РХБ обстановки лежить в організаJційній і технічній площинах.

Таким організаційним і технічним рішенням можестати прийняття на озброєння БпЛА і створення підрозJділу БпЛА в механізованих (танкових) частинах, з’єдJнаннях (об’єднаннях), за умови оснащення їх досконаліJшими засобами контролю великих територій, які маютьзначну мобільність і широкий діапазон вимірювання,автоматизованість процесів передавання та узагальненJня розвідувальної інформації про РХБ обстановку.

LBs ⋅=1 ,

βsin2HB≈


1. Звіт про НДР «Горизонт» / НЦ БЗСВ Військова акадеJмія. – № 0101U000962; інв. № 1854. – Одеса, 2012. – 117 арк.

2. Лисов О. И. Беспилотная авиация сегодня и завтра: разраJботка и использование БЛА в США и странах НАТО / О. И. ЛиJсов // ОбозревательJObserver. – 2005. – № 9. – С. 120–128.

3. X Международный авиационноJкосмический салонМАКСJ2011 (16–21 августа 2011).

4. Брифінг директора Департаменту розробок і закупівельозброєння і військової техніки Міністерства оборони УкраїниАндрія Андрющенка 31 січня 2013 р. [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://mil.in.ua/ news/55JoldJnews/4242JukraineJuav.

5. Уроки и выводы из аварии на Чернобыльской АЭС для воJоруженных сил. – Кн. 2. – М. : Издат. ГШ ВС СССР, 1987. –143 с.

6. Балыко Ю. В. Беспилотники НАТО в локальных конфJликтах / Ю. В. Балыко // Военный парад. – 2008. – № 1 (85). –С. 38–39.

7. Лапиньш В. Д. Применение ДПЛА в условиях чрезвычайJных ситуаций / В. Д. Лапиньш // Гражданская защита. –2009. – № 1. – С. 44–47.

8. Сухачев А. Б. Исследование техникоJэкономических хаJрактеристик перспективных комплексов беспилотных летаJтельных аппаратов / А. Б. Сухачев // Электросвязь. – 2008. –№ 5. – С. 16–20.

9. Филатов В. Н. Миротворчество или мироедство? /В. Н. Филатов // Молодая Гвардия. – 1998. – № 5. – С. 27–39.

10. Хоссудовски М. Ядерная война низкой интенсивности /М. Хоссудовски [Электронный ресурс] // Global Research. –5 November 2006. – Режим доступf: http://www.globalreJsearch.ca/index.php? context=va&aid=3716.

11. Методика роботи командирів і штабів, форми бойовихдокументів із забезпечення РХБ захисту. – К. : НАОУ, 2002. –172 с.

Надійшла до редакції 19 березня 2013 р.

S

sКД пер

1= , (4)

(5)

(6)

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 34



Ігор Чепков,

Сергій Лапицький,

Віктор Голуб,

Олександр Купріненко

Концептуальний підхід

до формування

перспективних типів

бойових броньованих

машин

Наведено результати аналізу відповідності існуючих типів

бойових броньованих машин сучасним умовам ведення

збройної боротьби. Розглянуто недоліки існуючої концепції

формування типів бойових броньованих машин.

Запропоновано концепцію формування перспективних

типів на основі принципу їх асиметричного розвитку.

а результатами досліджень війн та воєннихконфліктів, проведених військовими аналітиJками, були виявлені основні тенденції, якісвідчать про те, що [1]:

• кожне наступне покоління війн відрізняєтьсядедалі більшою розосередженістю бойових формувань,а майбутні війни характеризуватимуться ще більшимохопленням. Прикладом цього може бути розширеннязони відповідальності формувань бригадного рівня сухоJпутних військ США з 8 км по фронту та 12 км у глибинупід час Другої світової війни до 50 км по фронту та 65 кму глибину під час операції «Буря в пустелі»;

• зменшується залежність бойових формувань відцентралізованого тилового забезпечення, що дає необхідJний рівень розосередженості формувань під час веденнябойових дій, високу мобільність, самодостатність і здатJність виконувати завдання протягом тривалого періодуу віддаленні від основних баз постачання;

• підвищується маневреність формувань замість зоJсередження основних зусиль на одному напрямі, що євідходом від одного з основних принципів воєнного мисJтецтва для так званих «лінійних» бойових дій;

• основний акцент у майбутніх війнах та збройнихконфліктах робитиметься на невеликих за розміром боJйових формуваннях, які будуть здатні виконувати різноJманітні завдання – від проведення широкомасштабнихбойових операцій до операцій зі стабілізації обстановкита підтримання миру.

Досвід воєнних конфліктів останніх десятиліть покаJзує, що для сучасної збройної боротьби характернийперехід від позиційних (лінійних) форм протиборства(відсутність лінії зіткнення протиборчих сторін і чітковиражених наступальних та оборонних дій) до розосереJджених бойових порядків, ведення розвідувальноJударJних дій, а також стрімке зростання дальності та швидкосJті впливу засобів ураження, домінування неконтактнихдій, яке є наслідком дії фактора випередження супротивJника за дальністю розвідки та ураження цілей [2].

Досягнення в області інформаційних технологій та їхшироке використання у військовій сфері створили пеJредумови для переходу від концепції «платформоцентJричної війни», котра передбачає досягнення перемоги зарахунок кількісної переваги сил та засобів, до концепції«мережоцентричної війни», суть якої полягає у створеннісприятливих умов для ефективнішого їх застосування [3].

За останнє десятиліття дедалі актуальнішим та пріоJритетним напрямом реформування збройних сил більJшості країн світу є досягнення синергетичного ефектушляхом реалізації принципів нових мережоцентричнихконцепцій та інтеграції систем управління, зв’язку, розJвідки та ураження [1].

Вирішальним фактором успішного виконання завJдань бойовими формуваннями є завоювання інформаційJної переваги над супротивником у всіх видах бойовихдій [4], яка полягає в досягненні глибшого усвідомлення

© І. Б. Чепков, С. В. Лапицький, В. А. Голуб, О. М. Купріненко, 2013

З

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 35



та розуміння бойової обстановки в будьJякий моментчасу, у випередженні супротивника в розвідці, визначенJні його слабких місць, виборі способу дій та у прийняттірішення на раціональне застосування сил і засобів.

Один з адептів теорії мережоцентричного протиборстJва, відомий експерт корпорації RAND Джон Арквілла(John Arquilla) сформулював три правила успішного веJдення мережоцентричних бойових дій: багато невеликихпереможуть нечисленних великих (Many and Small BeatsFew and Large); пріоритетність раннього виявлення суJпротивника (Finding Matters More Than Flanking); форJмування груп для завдавання ударів одночасно з різнихнапрямків (Swarming Is the New Surging) [5]. Нові форJмування, які використовують перспективні мережоцентJричні концепції, повинні, на думку автора, застосовуJвати нову тактику дій, так звану «тактику рою» (тактикубойових груп). Такі формування, як зазначає ДжонАрквілла, у майбутньому можна буде перемогти тількизастосуванням «тактики рою».

Традиційна (лінійна) тактика не має перспективи розJвитку [6]. Вона втілила в собі багато з того, що булодосягнуто під час розробки способів ведення бойових дійрадянськими військами в роки Великої Вітчизняної війJни, а також у післявоєнний період. Однак в останні двадесятиліття вона зупинилася у своєму вдосконаленні,у результаті чого у збройних конфліктах в Афганістані,Чечні та Іраку не показала своєї колишньої перевагинавіть у боротьбі з іррегулярними збройними формуванJнями супротивника. Перехід до тактики мережоцентJричних бойових дій – це зміна традиційних поглядів,імпульс до пошуку нових рішень. Тенденція розвиткутактики свідчить про те, що вона стає вільнішою від норJмативності та схематизму.

Реалізація принципів мережоцентричної концепціїдля створення збройних сил є надзвичайно складноюкомплексною проблемою, пов’язаною із забезпеченнямструктурної ідентичності елементів мережі, їх інформаJційної сумісності тощо. Витрати США на розробку тавпровадження цієї концепції на сьогодні оцінюютьсяу 200 млрд дол. Росія, Китай та інші розвинені у військоJвому відношенні країни усвідомлюють, що створити мереJжоцентричну систему, адекватну американській, у найJближчому майбутньому їм не під силу [7]. Тому кожнакраїна з урахуванням своїх економічних можливостей роJбить ставку на створення сил, систем та засобів, які забезJпечать асиметричний вплив мережоцентричному нападу.

На наш погляд, Збройним силам України (ЗСУ)навряд чи доведеться вести війну із супротивником відJповідно до класичних принципів воєнного мистецтва.Необхідно розглядати питання асиметричної протидіїмережоцентричному нападу з урахуванням як позитивJного, так і негативного досвіду інших країн. ЗСУ повиннібути здатними до ведення як мережоцентричної, такі класичної (платформоцентричної) війни.

У концептуальноJтеоретичному сенсі модель мережоJцентричної війни є системою, яка складається з трьох реJ

шітокJпідсистем: сенсорної, інформаційної та бойової [4].В основі цієї системи – інформаційна решітка, на якунакладаються сенсорна та бойова решітки, котрі взаємноперетинаються. Елементами сенсорної підсистеми є «сенJсори» (засоби розвідки), а елементами бойової – засобиураження. Очевидно, що бойові броньовані машини(ББМ) належать до бойової підсистеми. При цьому виниJкає запитання: якими ж мають бути перспективні типиББМ?

Для відповіді на це питання проведемо аналіз вимогдо формування угруповань військ та їх основних компоJнентів, які відповідають умовам ведення мережоцентJричних бойових дій. До цих вимог відносять [8]:

• стійкість – здатність ефективно виконувати всі поJкладені на них завдання;

• відновлюваність – здатність до функціонування абовідновлення боєздатності після ураження супротивниJком;

• оперативність – здатність своєчасно реагувати назміни обстановки;

• гнучкість – здатність до генерування й реалізаціїрізних варіантів досягнення мети;

• інноваційність – здатність до застосування новихтехнічних засобів та нових способів вирішення завдань;

• адаптивність – здатність до зміни процесів викоJнання завдань та організаційної структури відповідно доконцепцій бойового застосування військ.

З усіх перелічених вимог новими для формуванняугруповань військ є дві останні, які свідчать про те, щотрадиційні підходи до розробки ББМ та способів їх застоJсування в нових умовах ведення збройної боротьби є неJдостатніми. Розгляньмо основні причини цього.

Характерною особливістю мережоцентричних бойоJвих дій є системоутворювальний характер, який виявJляється в новому образі мислення в області системотехJнічного синтезу та застосування складних бойовихсистем. Тому сутність мережоцентричних війн показуєабсолютно інший шлях створення та розвитку ББМ – пеJрехід до масового створення менш універсальних за бойоJвими властивостями, а тому значно дешевших типів,орієнтованих на системне (мережеве) їх застосування.

Однак, якщо не створено основи системи (інформаційJної решітки) у вигляді розподілених пунктів управління,достатньої кількості засобів розвідки та обміну інформаJцією, відмовлятися від розвитку існуючих дорогих типівББМ поки що зарано. Тільки об’єднавши в одну системувсі різнорідні й різновидові засоби (засоби розвідки, типиББМ та системи управління ними) на основі комплексуJвання їх можливостей, можна досягти переваги над сисJтемним угрупованням супротивника. Це є необхідноюумовою забезпечення розосереджених дій та переміщеньрізних типів ББМ незалежно один від одного. ВідповідJно, і результатом проектування є система, а не розробка(модернізація) непов’язаних між собою виконуванимизавданнями окремих типів ББМ.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 36



Отже, підходити до формування перспективних типівББМ треба як до якісно нової системи, призначеної нелише для боротьби з окремими бойовими засобами або їхгрупами, а й для участі в руйнуванні всієї системи наJпаду супротивника з метою його ураження у взаємодії ізсилами та засобами інших видів та родів військ збройнихсил.

Проведений вище аналіз дає змогу окреслити основніособливості застосування ББМ у мережоцентричнихбойових діях (рис. 1).

Аналіз наведених особливостей показує, що перспекJтивні ББМ повинні бути пристосовані до ведення високоJманеврових ударних дій у складі великої кількостірозосереджених автономно діючих груп (підрозділів ланJки ротаJбатальйон) на різних напрямках, а розширенняїхніх бойових можливостей повинне забезпечуватися тісJною інформаційною взаємодією та раціональним розпоJділом завдань між різними типами ББМ, які входять доскладу груп (створення системи (мережі) взаємодоповJнюючих бойових засобів). Під типом ББМ у цьому випадJку розуміється категорія машин, об’єднаних спільністюпризначення, вирішуваних завдань та принципів дії.

Склад наявного парку ББМ, сформованого в 1970Jх рр.,визначався вимогами воєнної доктрини, прийнятої післяДругої світової війни та орієнтованої на ведення бойовихдій з використанням ядерної зброї. Питання застосуванJня ББМ розглядалися стосовно глибоких «лінійних»фронтових та армійських операцій. Але зміна поглядівна застосування засобів масового ураження та широкевикористання новітніх систем звичайного озброєннясуттєво змінили характер ведення сучасної збройноїборотьби.

Наявна раціональна номенклатура ББМ СухопутнихВійськ ЗСУ характеризується застарілістю (термінексплуатації понад 90% зразків перевищує 15 років) тарізнотипністю (танків – два типи, БМП – два, БТР – три,БМД – два) [9]. Виробництво таких типів ББМ, як БМП,БМД, здійснюється за межами України.

Відмінність тактикоJтехнічних характеристик (ТТХ)зразків ББМ суперечить сучасним інтегрованим принциJпам розвитку озброєння та військової техніки й не забезJпечує однорідності зразків за рухомістю та захищеністю.Це негативно впливає на бойові можливості підрозділів,

взаємодію сил та засобів у бою, маршові можливості,підготовку особового складу. Крім того, ускладнюютьсяпитання планування, експлуатації, ремонту таоснащення військ.

Характерні для нових умов ведення збройної боротьбинасиченість поля бою різноманітними цілями та широкевикористання сучасних засобів ураження, підвищенняглибини, швидкості, точності й вибірковості їхньоговпливу, загострюють проблему ефективності бойового заJстосування існуючих типів ББМ [10]. Стрімке підвищенJня інтенсивності інформаційних процесів зумовлює поJтребу інформаційної адаптації, координації управліннянаявними типами ББМ у нових умовах для зменшеннявтрат під час ведення бойових дій.

Результати досліджень, проведених німецькими фаJхівцями [11], показують, що концепція застосуваннякомплексу ББМ у складі танка і двох взаємодоповнююJчих бойових машин у поєднанні зі зміненими тактичниJми принципами бойового застосування приводить дозначного скорочення втрат особового складу (до 61%)у бою, порівняно з концепцією застосування комплексуу складі танка та БМП.

Отже, основними причинами недостатньої відповідJності бойових можливостей існуючих типів ББМ розшиJреному переліку завдань, які на них покладаються, є:

• невідповідність концепцій бойового застосуванняіснуючих типів ББМ, які ґрунтуються саме на лінійнійтактиці застосування, сучасним умовам ведення збройJної боротьби;

• неможливість реалізації всіх вогневих можливосJтей на одному типі ББМ;

• вичерпання конструктивних резервів та досягненJня межі вдосконалення характеристик існуючих типів,їхня функціональна та інформаційна розрізненість;

• недостатній рівень захищеності наявних типів дляведення бойових дій у складі системи взаємодоповнююJчих бойових засобів;

• відсутність єдиних поглядів на способи дій десантуБМП у різних бойових умовах (доцільність спішуванняабо ведення вогню з машини), неможливість забезпеченJня ефективного застосування зброї десанту з машини,зумовлені недостатньою оглядовістю та ймовірністю виJявлення цілей (зникає різниця між БМП та БТР).

Шасі окремих типів, зокрема БМПJ1 та БМПJ2,мають недостатні можливості для встановлення потужніJшого озброєння, підвищення захищеності (установленнязасобів пасивного та активного захисту), розміщеннябільшого боєкомплекту, штатного майна, що обумовлюєнеможливість його модернізації через перевищення боJйової маси, втрати плавучості, безперспективності ствоJрення на даному шасі машин різного призначення.

Зазначені обставини вимагають перегляду концепційіснуючих типів ББМ та пошуку більш раціональнихшляхів підвищення ефективності бойового застосуванняперспективних типів.

Особливостізастосування ББМ

у мережоцентричнихбойових діях

Груповатактика

застосування

Відхід віднормативностіта схематизму

в тактицізастосування

Інформаційна взаємодіята раціональний розподіл

завдань між різними типами ББМ, які входять

до складу груп

Обмежений часвиявлення

засобами розвідкисупротивниката можливого

ураження

Домінуваннянеконтактних

дій

Рис. 1. Особливості застосування ББМ у мережоцентричних бойових діях

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 37



Для збереження паритету в області створення ББМабо забезпечення їхньої переваги над ББМ імовірного суJпротивника в основі існуючої концепції формування перJспективних типів ББМ лежить принцип симетричногорозвитку, який передбачає порівняльне оцінюванняблизьких за призначенням або однотипних зразків тастворення аналогів уже існуючих чи тих, що створюютьJся за кордоном [12]. Реалізація зазначеного принципуздійснюється, як правило, шляхом удосконалення ТТХокремих типів ББМ.

Але за сучасних умов економічного розвитку держависпроби досягти паритету в розвитку зразків ББМ тасиметричної переваги над економічно сильнішим супроJтивником неминуче ведуть до відставання. Не можнавизнати коректною симетричну порівняльну оцінкублизьких за призначенням або однотипних зразків, наJприклад на основі оцінювання військовоJтехнічногорівня, коли зіставляються однойменні, а не функціональJно протилежні характеристики. Об’єктивних причин дляпереважної, а тим більше повної симетрії в розвиткутипів ББМ немає.

Сучасна збройна боротьба переходить з рівня протиJстояння окремих зразків озброєння на рівень протиJстояння систем озброєння (рис. 2). Історично сформованапрактика розробки озброєння та військової техніки не якцілісної системи, а як набору зразків та комплексів, незавжди пов’язаних та узгоджених між собою завданняJми, які вирішуються, суперечить сучасним умовамведення збройної боротьби [13].

Відповідно до сучасних технологій створення складJних технічних систем важливими є стадії вибору типівелементів системи, яка проектується, встановленняїхніх кількісних характеристик, а також зв’язків міжелементами, приведення інтегральних властивостей тапоказників системи у відповідність до сучасних вимог,скорочення витрат на розробку та експлуатацію до можJливих мінімальних [14]. Тому методичною основою меJханізму формалізації сучасних способів побудови складJних технічних систем залишається системний підхід.Однак трактування такого підходу під час формуваннязагальних концептуальних уявлень про раціональну ноJменклатуру перспективних типів ББМ як об’єктів проекJтування набуває глибшого змісту.

ПоJперше, поряд із традиційними бойовими властиJвостями та показниками ББМ розглядаються інтегральнівластивості вищого рівня (складність, інформативність,адаптивність, керованість), а також формуються тіснішізв’язки між типами.

ПоJдруге, зростає кількість зовнішніх зв’язків та зміJнюється уявлення про типи ББМ як про цілісні конструкJції. З одного боку, тип ББМ розглядається як завершенийсамостійний виріб, з другого – як елемент сукупності(системи) взаємодоповнюючих бойових засобів, що об’єдJнані спільним завданням і входять до складу бойової сисJтеми вищого рівня ієрархії.

На сучасному етапі розвитку ББМ поряд із традиJційними шляхами підвищення технічного рівня ББМмають бути повністю використані резерви їх системної

Існуюча практика розробкиББМ

Удосконалення ТТХокремих зразків та створення

аналогів уже існуючих

Паритет або перевага в розвиткуокремих зразків ББМ

Рівень протистоянняокремих зразків

Зміни характеру ведення збройної боротьби,зумовлені широким застосуванням новітніх

систем озброєнняНеобхідність ведення автономних бойових дійрозосередженими тактичними підрозділами

з можливістю зміни складу сил та засобів залежновід характеру завдань, які вирішуються

Інформаційна перевага сукупності взаємодіючихбойових засобів, які входять до складу

цілеспрямованої бойової системи

Рівень протистояння систем озброєння

Розробка набору зразків, не завжди пов’язанихта узгоджених між собою завданнями, які вирішуються.

Значне вичерпання конструктивних резервівудосконалення ТТХ існуючих зразків ББМ.

Неминучість відставання у спробах досягти паритету в розвитку зразків ББМ над економічно сильнішим

супротивником

Розширення бойових можливостей шляхом

раціонального розподілу завдань між різними типами

та створення сукупності взаємодоповнюючих

бойових засобів

Рис. 2. Практика розробки ББМ та її відповідність сучасним умовам ведення збройної боротьби

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 38



побудови. Бойова універсальність окремої ББМ трансJформується в поняття універсальності на основі самоJорганізації сукупності машин.

Основним недоліком проектування сучасних типівББМ є інформаційна однозначність, яка дає можливістьзаздалегідь розробити ефективні методи боротьби з ББМнезалежно від їхніх ТТХ, а також інформаційна розрізJненість окремих типів ББМ у єдиному інформаційномупросторі.

Для засобів ураження в умовах відсутності інформаJції повинна враховуватися невизначеність ситуації, вонимають бути пристосованими до того, що можливості суJкупності взаємодоповнюючих бойових засобів можутьзмінюватись у достатньо широкому діапазоні. Оскількиспособи боротьби з різними типами ББМ також буваютьрізними, треба мати на озброєнні широкий спектр засоJбів ураження, що пов’язано з великими економічнимивитратами.

З наведеного можна зробити висновок про те, що в суJчасних умовах ведення збройної боротьби виникає потреJба в реалізації нового підходу до побудови концепціїокремого типу ББМ і далі – до створення всієї сукупностівзаємодоповнюючих типів ББМ.

Ураховуючи економічні можливості держави, якальтернативний підхід до проектування перспективнихтипів ББМ, адекватних сучасним умовам, пропонуєтьсяконцепція, яка ґрунтується на принципі асиметричногорозвитку типів ББМ, що гарантує інформаційну невизнаJченість їхніх бойових можливостей.

Сутність запропонованої концепції полягає не в нароJщуванні ТТХ окремих типів ББМ, а у створенні сукупJності взаємодоповнюючих типів ББМ, склад якої та хаJ

рактеристики бойових машин, котрі до неї входять,можуть змінюватися відповідно до вирішуваних бойовихзавдань (таблиця 1).

У рамках запропонованого підходу підвищення ефекJтивності бойового застосування ББМ забезпечується поJєднанням необхідного рівня бойових можливостейсукупності взаємодоповнюючих типів ББМ та зміненихтактичних принципів їх бойового застосування. У конJцепції розвитку системи озброєння сухопутних військреалізація асиметричного принципу розвитку типів ББМполягає у виборі різної номенклатури та співвідношеннятипів ББМ, які мають конструктивно й технологічноєдину елементну базу.

У концепції розвитку типів ББМ асиметрія полягаєв наданні їм нових властивостей, що дає можливість доJсягти якісної переваги з усіх або лише з деяких найважлиJвіших бойових властивостей за рахунок інших призагальній перевазі у воєнноJекономічній ефективності.Реалізація асиметричного принципу дає змогу створюваJти нетрадиційні типи ББМ технологічно спрощеного виJконання й комплектації, які не мають закордонних анаJлогів.

Суттєвою перевагою такої сукупності типів ББМ єнаявність нових інтегральних властивостей, а саме:

• адаптації до умов бойового застосування та вирішуJваних завдань, як зазначалося вище, шляхом оперативJного варіювання складу й характеристик машин, які донеї входять;

• придатності до застосування в умовах ведення меJрежоцентричних бойових дій сучасних способів збиранJня та оброблення інформації й управління (реалізації

Існуюча концепція формування типів ББМКонцепція формування типів на основі принципу

їх асиметричного розвитку

Інформаційна однозначність та визначеність характерисJтик типів ББМ, що дає можливість заздалегідь розробитиефективні методи боротьби з ними незалежно від їх ТТХ

Інформаційна невизначеність бойових можливостей сукупJності взаємодоповнюючих типів ББМ, яка ускладнюєсупротивникові адекватне оцінювання обстановки таураження просторово розосереджених цілей

Обмежена пристосованість до умов бойового застосуваннята вирішуваних завдань викликана варіюванням обмежеJної кількості існуючих типів ББМ та, відповідно, дужевузьким діапазоном зміни їх складу та характеристикмашин

Адаптація до умов бойового застосування та вирішуванихзавдань шляхом оперативного варіювання складу й харакJтеристик машин

Інформаційна розрізненість існуючих типів ББМ у єдиноJму інформаційному процесі, зумовлена невідповідністюконцепцій їх бойового застосування сучасним умовамведення збройної боротьби

Пристосованість до застосування в умовах ведення мереJжоцентричних бойових дій (реалізації в перспективнихтипах ББМ інформаційноJкеруючих систем)

Обмежені можливості створення існуючих типів ББМна уніфікованих складових унаслідок пріоритетностістворення універсальних та високовартісних машин

Можливість оперативної розробки та прийняття наозброєння нових типів бойових машин та машин забезпеJчення як специфічних комбінацій уніфікованих складових

Таблиця 1Порівняльний аналіз існуючої та запропонованої концепцій формування типів ББМ

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 39



в перспективних типах ББМ інформаційноJкеруючихсистем);

• високої бойової та функціональної стійкості сукупJності типів ББМ, під якою розуміють здатність зберігатизакладені бойові можливості в умовах протидії супротивJника;

• відкритості сукупності типів ББМ, що забезпечуєможливість поповнення новими типами, потреба в якихможе бути виявлена в процесі бойового застосування;

• пристосованості до реалізації технічних характеJристик шляхом вирішення питань поповнення боєприпаJсами та паливом, ергономічності, обслуговування, реJмонту за допомогою спеціалізованого обладнання.

Наявність уніфікованої елементної бази розширитьможливості ББМ з упровадження гнучкого реагуванняна зміни умов застосування, тобто можливості оперативJної розробки та прийняття на озброєння нових типів боJйових машин та машин забезпечення як специфічнихкомбінацій уніфікованих складових, а також можливосJті зміни співвідношень різних типів машин та ТТХкожної машини. Крім того, зростуть можливості із забезJпечення однорідності типів за рухомістю, захищеністю,маршових характеристиках, підготовки особового склаJду, спростяться питання планування, експлуатації, реJмонту та оснащення військ.

Змістовне формування перспективних типів ББМпроводиться поетапно (рис. 3).

На першому етапі визначається перелік завдань, якіпокладаються на перспективні типи ББМ. На другому –проводиться розробка та вирішення типових тактичнихзавдань. Розробка типового тактичного завдання передJбачає: вибір виду тактичних дій, визначення масштабутактичного підрозділу (батальйон, рота), вибір імовірJного супротивника (організаційна структура, тактикадій, склад та бойові можливості бойових засобів, способиїх бойового застосування), визначення бойових завданьтактичного підрозділу, завдань, які покладаються наББМ в обраному виді тактичних дій, розробку способівдій перспективних типів ББМ.

Розв’язання типового тактичного завдання полягаєу визначенні складу комплексу озброєння, необхідногодля виконання завдань, потрібних рівнів захищеності,показників рухомості перспективних типів ББМ у задаJних умовах бойового застосування.

Результати, отримані на зазначених етапах, є вихідJними даними для проведення заключного етапу – синJтезу перспективних типів ББМ.

Висновки

Результати аналізу тенденцій розвитку збройної боJротьби свідчать про необхідність реалізації принципівмережоцентричних концепцій під час формування перJспективних типів ББМ. З метою адаптації перспективJних типів ББМ до ведення мережоцентричних бойовихдій визначено особливості їх застосування та запропоноJвано концептуальний підхід до їх формування.

Погляди, викладені у статті, відрізняються від клаJсичних і ґрунтуються на усвідомленні необхідності зміниіснуючих підходів до створення перспективних типівББМ для успішного вирішення завдань у нових умовахведення збройної боротьби.

Запропонована концепція формування перспективJних типів ББМ є подальшим розвитком вітчизняногоконцептуального проектування об’єктів бронетанковоїтехніки на основі методу аналізу й порівняння складнихтехнічних систем за ступенем раціональності [15], урахоJвує закордонний досвід розробки ББМ і відкриває шляхиподальшого підвищення бойових можливостей ББМу сучасних умовах ведення збройної боротьби.


1. Чельцов Б. Ф. Борьба за информацию на основе инфорJмации / Б. Ф. Чельцов, И. Ш. Замалтдинов, С. А. Волков //ВоздушноJкосмическая оборона. – 2009. – № 3 (46). – С. 82–89.

2. Синтез систем вооружения и военной техники : монограJфия / [А. П. Ковтуненко, И. Б. Чепков , С. В. Лапицкий и др.] ;под ред. А. П. Ковтуненко. – К., 2011. – 504 с. – (Серия «ОсновывоенноJтехнических исследований. Теория и приложения»в 3 т., Т. 1).

3. Буренок В. М. Курс – на сетецентрическую систему вооруJжения / В. М. Буренок, А. Ю. Кравченко, С. С. Смирнов //ВоздушноJкосмическая оборона. – 2009. – № 5 (48). – С. 6–13.

Визначення вихідних даних

Визначення переліку завданьперспективних типів ББМ

Синтез перспективних типів ББМ

Вирішення типовихтактичних завдань

Воєнна доктринаУкраїни

Імовірні ситуаціїта сценарії

застосування ЗСУ

ТТХта способибойового

застосуваннязасобів ураження

ББМ

Складозброєння

Рівеньзахисту

Показникирухомості

Рис. 3. Структурна схема формування перспективних типів ББМ

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 40



4. Сembrowski A. K. The Implementation of NetworkJCentricWarfare / A. K. Сembrowski; Department of Defense; Office ofFreedom of Information and security Review, 05JSJ0235. –2005. – P. 82.

5. Arquilla J. The new rules of war / J. Arquilla // ForeignPolicy. – 2010. – № 2. – Р. 4–11.

6. Воробьев И. Н. От современной тактики к тактике сетеJцентрических действий / И. Н. Воробьев, В. А. Киселев //Военная мысль. – 2011. – № 8. – С. 19–27.

7. Сиников А. А. Управлять – значит предвидеть / А. А. СиJников // ВоздушноJкосмическая оборона. – 2012. – № 5 (66). –С. 36–45.

8. Буренок В. М. ОрганизационноJтехнический базис сетеJцентрических войн / В. М. Буренок // Военный парад. –2010. – № 1. – С. 14–17.

9. The Military Balance 2012. – London : The internationalinstitute for strategic studies, 2012. – 504 p.

10. Защита танков / [В. А. Григорян, Е. Г. Юдин, И. И. ТеJрехин и др.] ; под ред. В. А. Григоряна. – М. : ИздJво МГТУим. Н. Э. Баумана, 2007. – 327 с.

11. Uchtmann Jürgen. Neue Gepanzerte Plattform für diePanzergrenadiertruppe Konzeptionelle Forderungen / J. UchtJmann // Soldat und Technik. – 2000. – № 5. – S. 291–296.

12. Брызгов В. Н. Основные принципы военноJтехническойполитики в области бронетанковой техники / В. Н. Брызгов,С. В. Дмитриев // Вестник бронетанковой техники. – 1991. –№ 7. – С. 7–10.

13. Растопшин М. Неудовлетворительная эффективностьсоветского наследства / М. Растопшин // Независимое военноеобозрение. – 2010. – № 1. – С. 8–9.

14. Методология обоснования перспектив развития средстввооруженной борьбы общего назначения / [В. М. Буренок,Р. Н. Погребняк, А. П. Скотников и др.]. – М. : МашиностроеJние, 2010. – 368 с.

15. Анипко О. Б., Борисюк М. Д., Бусяк Ю. М. КонцептуальJное проектирование объектов бронетанковой техники: моJнография / О. Б. Анипко, М. Д. Борисюк, Ю. М. Бусяк. –Харьков : НТУ «ХПИ», 2008. – 196 с.


Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 41



Олександр Сотников,

Віктор Дихановський

До питання підвищення

ролі дослідної складової

в системі розробки

озброєння та військової

техніки

Розглядається роль фундаментальних і пошукових

досліджень у розробці озброєння та військової техніки.

Стверджується, що їх проведення має стати одним

з пріоритетних напрямів військово1технічної політики

держави. Наголошується на недостатньому правовому

врегулюванні організації таких досліджень.

За сучасних умов рівень розвитку засобів збройJної боротьби розглядається як здатність держаJви до захисту власних інтересів у різноманітJних сферах її діяльності. При цьому за своєюважливістю на перший план виступає якісний

склад озброєння, військової та спеціальної техніки (ОВТ),а не тільки їх кількість, вирішальною ж є технологічнаперевага однієї зі сторін над іншою. Таку перевагу даютьне виробничі потужності, а науковий потенціал держави,спроможність її наукових шкіл народжувати й доводитидо стадії реалізації перспективні ідеї в галузі оборони.

Найбільший вплив на форми ведення війни має війсьJкова техніка та озброєння війська, рівень досконалостіяких визначає могутність та ефективність збройних сил[1]. У роботі [2] запропоновано методичний підхід до виJзначення можливих способів ведення воєнних дій наоснові їх безпосереднього узгодження з кількісноJякісниJми характеристиками озброєння, а також із принципамивоєнного мистецтва. Зокрема, автори дійшли висновку,що способи ведення бойових дій більшою мірою визнаJчаються характеристиками ОВТ, ніж досягненнями воєнJного мистецтва.

Без нового науковоJтехнічного доробку неможливостворювати сучасні зразки ОВТ, можна лише повторюваJти те, що вже давно існує, але не відповідає сучасним виJмогам. Виходячи із цього, створення науковоJтехнічногодоробку для задоволення наукових потреб у підтриманнінаціональної безпеки та оборони стає одним з пріоритетJних напрямів військовоJтехнічної політики держави,адже він створює передумови для виробництва сучасногоОВТ. Безперечно, все це сприятиме збереженню престиJжу України як розвиненої воєнноJпромислової держави.

Частково важливість цього напряму відображенав нормативноJправовій базі, зокрема в Указі ПрезидентаУкраїни № 406/2011 від 6 квітня 2011 р., який затверJджує «Положення про Міністерство оборони України».Однією з функцій Міністерства оборони України ПолоJження визначає «організацію фундаментальних тапошукових досліджень в інтересах розробки озброєнняі військової техніки». Цей клас досліджень належить додослідної складової системи розробки ОВТ. Результативказаних досліджень створюють основу науковоJтехнічJного доробку для задоволення наукових потреб з підтриJмання національної безпеки та оборони. Недоліком такоJго підходу є те, що формування цього доробку визначенеяк одне з багатьох завдань тільки Міністерства оборониУкраїни, тоді як воно має бути одним з пріоритетнихнапрямів військовоJтехнічної політики держави.

Недостатня увага держави до цього пріоритетного наJпряму призвела до того, що в Україні склалася ситуація,коли, виходячи з наявності на світовому ринку озброєньякісно нових систем, рівень бажань замовника випереJджає рівень можливостей вітчизняних розробників тавиробників ОВТ уже на 10–15 років, і цей розрив постійJно зростає. Така ситуація створює умови для зниженнябезпеки держави, адже застаріле озброєння неефективне© О. В. Сотников, В. М. Дихановський, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 42



проти сучасних зразків ОВТ. І річ не лише в недостатньоJму фінансуванні цього класу досліджень, а й у недостатJньому розумінні призначення та особливості таких досліJджень.

Упродовж багатьох років серед провідних виробниківсклалася система розробки ОВТ, яка передбачає: пошукнових ідей, перевірку можливості використання цих ідейдля потреб оборони, розробку дослідного зразка, серійневиробництво. Така послідовність стала загальновизнаноюв усьому світі завдяки тому, що дає змогу заощаджуватидержавні кошти під час прийняття рішень щодо виборушляхів розвитку ОВТ до початку розробки дослідногозразка. Вона уможливлює отримання сучасних зразківозброєння за мінімальних бюджетних асигнувань. Це доJсягається шляхом послідовного наближення до ефективJних науковоJтехнічних рішень щодо створення ОВТ.

Зазначену систему розробки ОВТ зафіксовано в дерJжавних стандартах системи розроблення та поставленняна виробництво військової техніки (СРПВ ВТ), у якихсказано, що науковоJдослідні та дослідноJконструкторJські роботи щодо створення нових зразків ОВТ базуютьсяна результатах виконання фундаментальних дослідженьта інших науковоJдослідних та експериментальних робіт.

Тобто, якщо треба досягти якісних переваг надозброєнням супротивника, то для цього необхідно провоJдити не лише прикладні, а й фундаментальні дослідженJня. Красномовним є висловлювання нобелівського лауJреата з фізики доктора Джорджа Ф. Смута: «Якби мипроводили лише прикладні дослідження, ми до цьогочасу удосконалювали б спис».

Згідно із Законом України «Про наукову і науковоJтехJнічну діяльність» [3], фундаментальні дослідження – ценаукова теоретична та (або) експериментальна діяльність,спрямована на одержання нових знань про закономірностірозвитку природи, суспільства, людини та їхній взаємоJзв’язок. Отже, фундаментальні дослідження змінюютьуявлення людей про світ. Одним з прикладів масштабнихфундаментальних досліджень є дослідження у великомуадронному колайдері, спрямовані на розвиток теорії елеJментарних часток, зокрема теорії квантової гравітації.

Фундаментальність наукових досліджень у військоJвій сфері полягає не у грандіозності їх проведення чикількості витрачених коштів, а в якісних змінах бойовихвластивостей нових чи модернізованих зразків військоJвої техніки. Фундаментальні та пошукові дослідженнядля потреб оборони (ФПД) спрямовані на здобуття такихнових властивостей ОВТ. Виходячи із цього, можна дативизначення ФПД, узявши за основу визначення, наведеJне в Законі України «Про наукову і науковоJтехнічнудіяльність» [3] та звузивши сферу його застосування дооборонної. Фундаментальні дослідження для потребоборони – наукова теоретична та (або) експеримен9тальна діяльність, спрямована на одержання новихзнань про властивості матерії, явища та закони приро9ди, застосування яких в оборонній сфері змінює формиі способи збройної боротьби, а також підготовки до неї.

Визначення пошукових наукових досліджень для поJтреб оборони можна взяти з Державного стандартуУкраїни ДСТУ 3973J2000 [4]. Отже, це теоретичні досліJдження, пов’язані з поглибленням знань із визначеноїнаукової проблеми та (або) створенням підґрунтя дляпроведення прикладних досліджень.

Прикладом ФПД, результати яких змінили формиі способи збройної боротьби, крім загальновідомого ствоJрення ядерного озброєння, є розробка у Великій Британіїв роки Другої світової війни електронноJмеханічної деJшифрувальної машини «Бомба», яка вважається раннімваріантом комп’ютера. Це дало можливість оперативнообробляти інформацію стосовно намірів гітлерівськоговерховного головнокомандування. Пізніше провідні поліJтики та військові діячі зазначали, що ця машина змінилавсю концепцію ведення сучасної війни.

Прикладом ФПД, результати яких значно вплинулина форми і способи підготовки до збройної боротьби, є розJробка 1940 р. академіком Є. О. Патоном наукових основшвидкісного зварювання металів під флюсом. Це далозмогу в рази збільшити кількість виготовлення танків,бомб та іншого ОВТ під час війни, використовуючи конJвеєрний принцип виробництва.

Сучасна наука дає нові приклади впливу фундаменJтальної науки на якісні зміни властивостей ОВТ. Зокремавідомо, що військова техніка була помітною для засобівураження в радіодіапазоні електромагнітного випроміJнювання. Знання закономірностей поширення електроJмагнітних хвиль та розроблення радіопоглинаючих матеJріалів дало можливість значно знизити помітність ОВТу цьому діапазоні, завдяки чому вона стала непомітноюна відстанях дії засобів ураження. І таких прикладівможна навести чимало.

Для визначення місця ФПД у державних стандартахСРПВ ВТ розглянемо життєвий цикл виробу ОВТ (рис. 1),складений на основі ГОСТ В 15.004J84 «Стадии жизненJного цикла изделий и материалов»: 1) дослідження таобґрунтування розробки; 2) розробка; 3) виробництво;4) експлуатація виробів; 5) капітальний ремонт.

Розглянувши перші дві стадії життєвого циклувиробу ОВТ, можна виявити фактори, які впливають навластивості нового ОВТ, зокрема на його бойові властиJвості й конкурентоспроможність (рис. 2). Це директивнівказівки, ФПД, досягнення науки й техніки, тенденціїрозвитку виробів.

Таким чином, аналіз державних стандартів СРПВ ВТсвідчить про те, що результати ФПД безпосередньовпливають на властивості нового зразка ОВТ. Разомз тим, ФПД не належать до життєвого циклу виробу ОВТ,а їх виконання не регламентується згаданими державниJми стандартами СРПВ ВТ.

Така побудова державних стандартів СРПВ ВТ зумовJлена тим, що в них ідеться про створення конкретноговиробу військової техніки. На відміну від цього, провеJдення ФПД спрямоване на створення науковоJтехнічногодоробку для задоволення наукових потреб з підтримання

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 43



національної безпеки та оборони без обов’язкового приJв’язування до конкретного виробу. Зокрема, ФПД зі ствоJрення наукових основ розробки легких бронематеріалівпотрібні і для бронетехніки, і для літака, і для корабля,і для іншої військової техніки, але форма її застосуваннядля кожного виробу військової техніки буде різною.Тому тут ідеться не про створення конкретного виробувійськової техніки, а про одержання нових знань, які хаJрактеризують різноманітні властивості розроблюванихлегких бронематеріалів. Ці знання, згідно з державнимистандартами СРПВ ВТ, повинні використовуватися підчас відпрацювання замовником і промисловістю. ЗамовJник під час складання тактикоJтехнічного завдання форJмує вихідні вимоги до виробу військової техніки, а проJмисловість – вихідні вимоги до комплектуючих виробіві матеріалів. Така сама ситуація властива для ФПД зі

створення наукових основ розробки радіопоглинаючихматеріалів, твердосплавних осердь, приладів нічного баJчення, тепловізорів, приладів для польової хірургіїтощо.

До 2000 р. державні стандарти СРПВ ВТ регламентуJвали організацію виконання лише прикладних науковоJдослідних робіт і дослідноJконструкторських розробок(НДДКР) виробів військової техніки, як і прописанов цих стандартах. А виконання ФПД регламентувалосязгідно з рішенням № 136 «Государственной комиссииСовета Министров СССР по военноJпромышленным воJпросам» від 23 березня 1987 р., у якому порядок формуJвання, затвердження, фінансового забезпечення й контJролю виконання ФПД здійснювалися відповідно до«Основных положений о разработке, обеспечении выполJнения и реализации результатов пятилетнего плана фунJдаментальных и поисковых научноJисследовательскихработ в интересах обороны страны». Цим самим докуменJтом були затверджені форми тематичної картки, завданJня на проведення НДР, акта приймання результатівроботи тощо.

На сьогодні це рішення не скасоване, але воно й не виJконується, всупереч Конституції України [5] та ПостаJнові Верховної Ради України «Про порядок тимчасовоїдії на території України окремих актів законодавстваСоюзу РСР» [6].

Від 2000 р. організація проведення ФПД і прийманняїх результатів почала здійснюватися так само, як і дляНДДКР. Це призвело до значних утруднень в організаціїФПД, оскільки керівні документи не враховують специфіJки таких досліджень. Адже «підганяти» ФПД під вимоги,

ЖИТТЄВИЙ ЦИКЛ ВИРОБУ

1. Дослідження та обґрунJ тування розробки

2. Розробка 3. Виробництво 4. Експлуатація виробу

5. Капітальний ремонт

1.1. Відпрацювання замовником, промисловістю.

1.2. НДР зі створення виробів.

1.3. Розробка (виконання) технічної пропозиції (аванпректу)

Вимогидо виробу:

– директивні вказівки;

– ФПД;

– досягнення науки і техніки;

– тенденції розвитку виробу

2.1. ДКР зі ствоJ рення виробів

3.1. Поставлення на виробJ ництво.

3.2. Серійне (масове) виробництво.

3.3. Постачання.

3.4. Зняття з виробництва

4.1. Приймання виробів в експлуатаJ цію.

4.2. Технічна, штатна, дослідна, підконтрольJ на, лідерна експлуатація виробів.

4.3. Припинення експлуатації виробів

5.1. ДКР з ремонту виробів.

5.2. Поставлення на ремонтне виробництво.

5.3. Серійне (масове) ремонтне виробництво.

5.4. Постачання з ремонту.

5.5. Зняття виробу з ремонтного виробництва

Рис. 1. Стадії життєвого циклу виробу ОВТ

Бойові властивостіОВТ

Директивнівказівки

ФПД РозробкаРозробка

ОВТ ОВТ

Розробка

ОВТДосягнення

науки і техніки Тенденціїрозвиткувиробів

Конкуренто%спроможність ОВТ

Рис. 2. Фактори, які впливають на властивості нового ОВТ

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 44



які висуваються до розроблення виробів ОВТ, – те саме,що й використовувати вантажні автомобілі для перевеJзення немовлят – затрати великі, ефект малий, та й неJбезпечно (рис. 3). Адже створення нової зброї ґрунтуєтьсяна нових наукових ідеях, які мають перевірятися в науJкових лабораторіях, а не у виробничих цехах.

ФПД здійснюються в основному невеликими колекJтивами вчених та інженерів, які зазвичай представляютьакадемічну й вузівську науку. Важливими при цьомустають не обсяги необхідних фінансових ресурсів,а швидкість отримання нового наукового результату длязастосування в галузі оборони. Нині в цивільному наукоJвому світі публікація результатів досліджень трирічноїдавнини вже вважається безнадійно застарілою, а в галуJзі оборонних досліджень прагнення випередити суперниJка – ще вище.

«Розвинена» бюрократична машина з постановкиНДДКР призвела до того, що час, витрачений на відкритJтя ФПД, став сумірним, а інколи й перевищує час, поJтрібний для проведення самих досліджень. До цьогододається неадаптивність до таких досліджень системидержавного оборонного замовлення, яку не критикувавтільки ледачий: пізній вихід замовлення, бюрократичнапроцедура вибору виконавця, узгодження ціни, авансуJвання, неритмічність фінансування, неможливість опеJративної зміни умов тощо. Заорганізованість і млявістьчинної системи значно знизила привабливість оборонноJго замовлення для вчених, що призвело до того, що, поJчинаючи з 2005 р., у державному оборонному замовленніпрактично відсутні НДР, зате наявні переважно ДКР.

Читач, можливо, зауважить, що результатом провеJдення ДКР є конкретний, «відчутний на дотик» виріб, наякий, до того ж, не вистачає грошей, а не паперовий звітпро виконану наукову роботу, результат якої важко уявиJти й оцінити тут і тепер. Коли буде достатньо грошей, тодій купимо будьJякий науковий результат. Але, на жаль,оборонна науковоJтехнічна продукція не лежить на складій не продається вільно в магазині. Ураховуючи позаблокоJвий формат будівництва держави, вітчизняний науковоJтехнічний доробок для оборони все одно доведеться ствоJрювати, але коштуватиме він дорожче за сучасні ДКР.

Звичайно, вітчизняний науковий потенціал не можеперекривати всі сфери оборонних досліджень, які замовJникові хотілося б розвивати. Але ті області знань, у яких

українські вчені мають високі позиції, зокрема матеріаJлознавство, радіофізика, механіка, інформатика тощо,необхідно націлювати й на вирішення оборонних завдань.Ця проблема потребує окремого обговорення.

ФПД у своєму призначенні, крім досягнення важлиJвих для оборони наукових результатів, відіграють щекілька не менш важливих для держави функцій:

• формування наукових колективів, пов’язаних єдиJним завданням, але створених із представників різнихнаукових шкіл (військових, академічних, освітянськихта промислових);

• залучення талановитої молоді до оборонних досліJджень;

• можливість поширення майнових прав МіністерстJва оборони на інтелектуальну власність, яка має комерJційну цінність.

Слід зауважити, що, виконуючи першу з переліченихфункцій, проведення ФПД дає можливість залучитиученихJвійськовиків уже на перших етапах постановкизавдання, супроводжувати подальші наукові результатидо їх упровадження у військову практику, отримуватидодаткові ресурси на підвищення наукової спроможностівійськових дослідницьких організацій. На жаль, дляцих учених існують різні обмеження, які унеможливJлюють реалізацію такої функції. Та й інші з перераховаJних функцій вимагають адаптованої до такого класудосліджень нормативної бази.

Особливості ФПД дають підстави регламентувати їхвиконання державними стандартами системи розробJлення та поставлення продукції на виробництво, зокремаДСТУ 3973J2000 «Правила виконання науковоJдослідJних робіт. Загальні положення». Цей стандарт установJлює загальні правила виконання науковоJдосліднихробіт, його положення є обов’язковими для НДР, викоJнання яких цілком або частково фінансується з державJного бюджету. Тут, на відміну від державних стандартівСРПВ ВТ, як сфера застосування розглядаються фундаJментальні та пошукові дослідження. Але вони не налеJжать до військової сфери.

Висновки

Виробництво високотехнологічного озброєння нелише збільшує боєздатність збройних сил, а й створюєпередумови для виробництва конкурентоспроможноїпродукції, розширює можливості ефективного співробітJництва із зарубіжними країнами у військовоJтехнічнійсфері, прискорює процеси інтеграції України у світовевиробництво ОВТ, збільшує обсяги експортних поставокоборонної продукції тощо. Це дає додаткові можливостідля збільшення здатності держави до захисту власнихінтересів у різноманітних сферах її діяльності.

Створення науковоJтехнічного доробку для задовоJлення наукових потреб з підтримання національноїбезпеки та оборони має стати одним з пріоритетних наJпрямів військовоJтехнічної політики держави.

Рис. 3. Аналогія проведення ФПД за вимогами до НДДКР

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 45



Сучасна нормативноJправова база в цій сфері є недосJконалою, що спричиняє значні труднощі в організаціїФПД, оскільки керівні документи не приведені у відпоJвідність до специфіки таких досліджень.

Уважаємо за доцільне розробити Стандарт організаціїУкраїни (СОУ) для Міноборони як головного замовникаФПД, подібний до СОУ НАН 73.1J001:2011 «Організаціяі проведення науковоJдослідних робіт», розробленого НаJціональною академією наук України в розвиток уже згаJданого національного стандарту ДСТУ 3973J2000.


1. Кингстон9Макклори Э. Дж. Глобальная стратегия. – М. :Воениздат, 1959. – 320 с. / пер. с англ. В. Я. Черепанова поднауч. ред. к. и. н. капитана 1 ранга В. М. Кулакова // Air viceJmarshal E. J. KingstonJMcCloughry. Global Strategy. – London,1957.

2. Валеев М. Г. Методические основы определения способоввоенных (боевых) действий / М. Г. Валеев, П. Л. Ромась //Военная мысль. – М., 2010. – № 6. – С. 3–10.

3. Закон України «Про наукову і науковоJтехнічну діяльJність» зі змінами, введений у дію Постановою ВР № 1978JXIIвід 13 грудня 1991 р. // ВВР. – 1992. – № 12. – Ст. 165.

4. Державний стандарт України. ДСТУ 3973J2000. Системарозроблення та поставлення продукції на виробництво. ПравиJла виконання науковоJдослідних робіт. Загальні положення.

5. Конституція України. 6. Постанова Верховної Ради України «Про порядок тимчаJ

сової дії на території України окремих актів законодавстваСоюзу РСР» № 1545JXII від 12 вересня 1991 р. // ВВР. –1991. – № 46. – Ст. 621.

Надійшла до редакції 28 січня 2013 р.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 46



Борис Демідов,

Юрій Кучеренко,

Олександр Величко

Принципи

формування обрису

Єдиної автоматизованої

системи управління

Збройними Силами

України

Автори пропонують варіант загального обрису Єдиної

автоматизованої системи управління Збройними Силами

України й наводять концептуальні положення її створення

та розвитку.

Серед основних напрямів військовоJтехнічноїполітики, визначених у Воєнній доктриніУкраїни, є підвищення темпів технічногооснащення військових формувань та органівспеціального призначення відновленими, моJ

дернізованими й новими зразками озброєння, військовоїта спеціальної техніки, передусім автоматизованимисистемами управління й цифрового зв’язку [1–3]. СтвоJрення автоматизованих систем військового призначенняведеться вже не один рік, але до цього часу в країні відJсутня Єдина автоматизована система управління (ЄАСУ)Збройними Силами України (ЗСУ). Серед причин її відJсутності можна назвати такі:

• прагнення об’єднати різні видові автоматизованісистеми управління (АСУ) колишнього СРСР, які переJбувають на озброєнні ЗСУ з метою забезпечення центраJлізованого управління всіма військами та бойовими засоJбами, а також намагання забезпечити економію коштівпризвели до значних витрат коштів без отримання сутJтєвого підвищення ефективності управління військамита засобами ЗСУ [4];

• численні зміни організаційноJфункціональної струкJтури ЗСУ, які потребували проведення відповідних зміну структурі та завданях ЄАСУ ЗСУ;

• відсутність системного погляду на формуванняобрису перспективної ЄАСУ ЗСУ та її складових [4];

• наявність замовників за основними складовимиЄАСУ ЗСУ, які на свій розсуд ухвалюють рішення стосовJно обґрунтування вимог до видових АСУ;

• відсутність єдиного розуміння основного признаJчення та переліку функцій, які має виконувати ЄАСУЗСУ та її складові підсистеми, без урахування теорії тапрактики застосування військ (сил) у сучасних мережоJцентричних війнах;

• недотримання вимог основних документів оборонJного планування, у яких найвищим пріоритетом розвитJку озброєння та військової техніки визначене створенняавтоматизованих інформаційних систем управлінняі зв’язку, а звідси – украй недостатнє фінансування робітзі створення ЄАСУ ЗСУ.

З огляду на інтенсивне впровадження АСУ ЗСУ у більJшості країн Чорноморського регіону, подальше зволіканJня зі створенням ЄАСУ ЗСУ стає небезпечним для обороноJздатності держави [4], а з досвіду реформування збройнихсил провідних країн НАТО та змісту прийнятих нимиконцепцій розвитку та застосування різних автоматизоJваних систем під час ведення сучасних війн (бойових дій)[5–9] можна зробити висновок, що визначення основнихконцептуальних положень стосовно створення й розвитJку ЄАСУ ЗСУ – дуже актуальне питання.

Одна з програм, прийнятих у США до реалізації, пеJредбачає створення глобальної інформаційноJкеруючоїструктури для збройних сил (Global Command and ControlSystem, GCCS). Вона має забезпечити автоматизованеуправління всіма силами й засобами за єдиними планамипідготовки і проведення операцій різного масштабу© Б. О. Демідов, Ю. Ф. Кучеренко, О. Ф. Величко, 2013

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 47



в будьJякому регіоні земної кулі за мінімальної участілюдини в автоматизованому процесі управління, а такожзвести до мінімуму негативні прояви людського факторана полі бою [8]. Концептуальна суть ідеї полягає в ефекJтивнішому доведенні інформації до безпосередніх учасJників бойових дій.

У практику управління й застосування збройних силСША запроваджується принцип об’єднаності, який, заJмість розрізнених формувань видового рівня, застосовуєоб’єднані оперативні формування. До їх складу під єдиJним командуванням та оперативним управліннямвходять різні за складом, озброєнням та призначенняммодульні структури двох і більше видів збройних сил.У зв’язку з необхідністю управління цими формуваннямиз одного командного пункту та інтеграцією відповіднихвзаємодіючих підсистем у єдине ціле з’явилася потребасумісної обробки та використання інформації в умовахбойових дій, що означає дотримання єдиних правил переJдавання інформації, її опрацювання, зберігання та візуаліJзації в єдиному інформаційноJкомунікаційному просторі.

Для управління збройними силами створюється й виJпробовується в бойових умовах мережоцентрична систеJма управління, в основі побудови якої використовуєтьсяінтегрований інформаційноJкомунікаційний простір.Така система управління повинна забезпечувати автомаJтизацію процесів управління в таких форматах: повсякJденне управління, приведення в підвищені ступені бойоJвої готовності, мобілізація, перевезення військ, бойовезастосування, організація розвідувального, тилового таінших видів забезпечення.

Процеси управління здійснюються завдяки вирішенJню основних функціональних завдань: викриття та оціJнювання загроз, стратегічне планування, розробленнязамислу на проведення операції та прийняття рішення,планування конкретної регіональної операції, контрольза виконанням рішення та завдань операції, спостереженJня за зміною обстановки, аналіз ризиків, формування єдиJної картини оперативної обстановки та реакції на її зміну.

Наведемо основні концептуальні положення, якихнеобхідно дотримуватися під час створення ЄАСУ ЗСУУкраїни.

Розробка системи та її впровадження повинні статиєдиним процесом, у якому головну роль відіграє замовJник (користувач), котрий формує загальні ідеї проектуй у подальшому реалізує їх шляхом виконання підрядJниками дослідноJконструкторських робіт (ДКР) як часJтини повномасштабної розробки. Вважається нереальJним детально визначити можливості та функціональніхарактеристики системи автоматизації управліннявійськами (силами) до початку повномасштабної розробJки. До сьогодні використовується ціла група близьких засвоєю сутністю методів, які реалізують еволюційний підJхід до створення ЄАСУ ЗСУ. На початковій стадії її ствоJрення у процесі передпроектного дослідження й зовнішJнього проектування мають бути сформовані її концепціята загальний обрис, а саме обґрунтована й вибрана

концептуальна проектна модель ЄАСУ ЗСУ, котра визнаJчатиме задум створення й архітектуру майбутньої систеJми. Результатами передпроектних досліджень, котрі виJконуються науковоJдослідними установами замовника,повинні бути концепція й технічний обрис системи, якіберуться за основу при формуванні тактикоJтехнічнихзавдань на виконання відповідних ДКР. При цьому поJвинні бути обґрунтовані необхідність, науковоJтехнічнаможливість та воєнноJекономічна доцільність створенняЄАСУ ЗСУ.

У загальній концепції, яка планується до реалізаціїпід час створення ЄАСУ ЗСУ, мають бути всебічно предJставлені взаємно узгоджені оперативноJстратегічна(оперативноJтактична), науковоJтехнічна й технікоJекоJномічна складові. Ступінь обґрунтованості та глибинарозробки складових концепції, а також загальної конJцепції ЄАСУ ЗСУ повинні бути такими, щоб можна булосформувати проектні ризики, варіанти технічного обриJсу системи, розробити обґрунтовані тактикоJтехнічні виJмоги й тактикоJтехнічне завдання (ТТЗ) на виконанняДКР. При виконанні передпроектних досліджень однимз важливих питань є визначення цінових (технікоJеконоJмічних) показників та висновки щодо воєнноJекономічJної доцільності створення ЄАСУ ЗСУ певної архітектури(обрису).

З аналізу основних ознак ведення мережоцентричнихвійн [10], а також теорії та практики застосування військ(сил) у сучасних війнах стає зрозумілим, що визначальJним фактором в одержанні перемоги над супротивникомє фактор застосування різноманітних інтегрованих автоJматизованих систем управління військами та зброєю. Цедає змогу значно скорочувати цикл управління відповідJними військами та їх бойовими засобами, забезпечуватисинхронізацію процесу їх автоматизованого управлінняпри застосуванні будьJякого визначеного міжвидовогоугруповання (МУ) військ зі складу збройних сил у районіконфлікту за єдиним задумом командування та в реальJному масштабі часу.

З позицій системного підходу [11–13], основнимиоб’єктивними факторами, які впливають на обрис ЄАСУЗСУ, є:

• зміни форм і засобів застосування військ у майбутJніх війнах;

• зміни в організаційній та функціональній структуJрах ЗСУ;

• удосконалення методів управління військами табойовими засобами, а також методів застосування різнихінформаційних і нетрадиційних засобів впливу на особоJвий склад та військову техніку;

• поява нових зразків озброєння і спеціальної техніJки ЗСУ;

• широкомасштабне застосування новітніх інформаJційних технологій, нанотехнологій і робототехніки.

Діалектика впливу зазначених факторів на процесстворення та розвитку ЄАСУ ЗСУ така, що завжди відбуJватиметься деяка затримка у проведенні певних змін у її

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 48



організаційній, функціональній та матеріальноJтехнічJній складових. Тривалість затримки залежить не тількивід професіоналізму й можливості своєчасного прийнятJтя рішення керівництвом ЗСУ на розробку перспективJних комплексів засобів автоматизації (КЗА), а й від рівнянауковоJвиробничого потенціалу країни та економічнихможливостей держави. Процес створення та розвиткуЄАСУ ЗСУ має бути синхронізованим зі змінами структуJри військ та завдань, складом озброєння та неперервнопідживлюватися запровадженням новітніх технологійсвітового рівня [14].

Слід зазначити, що зміни форм та засобів застосуванняЗСУ в майбутніх війнах відбуватимуться не за рахунокзастосування частин (підрозділів) кожного виду окремо,а внаслідок їх комплексного застосування у складі міжJвидових угруповань ЗСУ певного рівня в межах просторусередовищ (повітряноJкосмічного, надводного, підводноJго простору, на суші та в інформаційному просторі),зокрема й одночасного застосування їх у двохJтрьох сереJдовищах (сферах) або в усіх разом, залежно від масштабуконфлікту та сценаріїв застосування МУ. На рисунку 1представлена схема застосування ЗСУ в різних середовиJщах. Одночасне застосування частин (підрозділів) і бойоJвих груп різних видів ЗСУ в кількох середовищах дляборотьби із засобами ураження супротивника потребуєповної інтеграції військ та бойових засобів під час реаліJзації синхронізованого процесу автоматизованого управJління ними в реальному масштабі часу на основі формуJвання об’єктивної обстановки в зоні проведення операції(бойових дій). Це означає, що під час розробки ЄАСУ ЗСУнеобхідно враховувати можливість її адаптації до зміниструктури ЗСУ в процесі її застосування, а тому вона поJвинна являти собою розгалужену структуру взаємопов’яJзаних елементів, які віртуально здатні організовуватисьу різні структури відповідних рівнів управління залежновід потреби формування необхідного МУ для виконаннявизначеного завдання.

Зміни в організаційній і функціональній структурахзбройних сил є значущим фактором впливу на організаJційну та функціональну складові ЄАСУ ЗСУ. Ці складові

мають будуватися за функціональними ознаками їх заJстосування й мати можливість реагування на швидкузміну своїх організаційних структур та появу нових дляних завдань. У цьому разі слід очікувати, що органиуправління, які розміщуються на автоматизованихпунктах управління (АПУ) ЄАСУ ЗСУ відповідної ланкиуправління, для вирішення всіх своїх функціональнихзавдань повинні діяти узгоджено на основі використанняєдиного інформаційного середовища й забезпечувати:

• формування та використання реальної обстановкив зоні відповідальності будьJякого підрозділу або МУ;

• проведення розрахунків;• моделювання бойових дій;• організацію підтримки виконання бойових завдань; • розробку способів спільних дій для всіх сил і бойоJ

вих засобів, а також централізованого управління всімасилами та засобами з одного пункту управління (ПУ)в реальному масштабі часу.

Тому організаційна й функціональна складові ЄАСУЗСУ повинні бути здатними адаптуватися до нових завJдань чи зміни структури МУ. На рисунку 2 представленазагальна структура ЄАСУ ЗСУ, визначена за функціоJнальними ознаками застосування її підсистем. Певнапідсистема ЄАСУ ЗСУ має виконувати конкретні признаJчені їй завдання й функції управління діяльністю відJповідних угруповань військ або частин (підрозділів) ЗСУв різних умовах їх застосування (повсякденній діяльносJті, особливого періоду та під час бойових дій).

Таким чином, за функціональними ознаками можнаконцептуально визначити такі підсистеми ЄАСУ ЗСУ:

• бойову підсистему; • підсистему забезпечення інформаційної взаємодії

органів управління всіх рівнів управління між собоюу вигляді транспортної (телекомунікаційної) мережі;

• підсистему всебічного забезпечення застосуваннябойової підсистеми.

Бойова підсистема ЄАСУ ЗСУ повинна забезпечитиавтоматизоване управління військами та засобами під часвирішення завдань зі знищення військ, об’єктів і засобівсупротивника в будьJякому середовищі, а також забезпеJчити комплексне застосування засобів впливу на інфорJмаційні системи супротивника, озброєння та його особоJвий склад (засоби радіоелектронної боротьби тощо) у разівиникнення певних загроз або вирішення конфліктних

Застосуваннявійськ та бойових засобів

ЗСУ

На сушіУ повітряноJкосмічному

просторі

В інфорJмаційному

просторі

У морськомупросторі

Рис. 1. Застосування військ та бойових засобів ЗСУ в різних просторах земної кулі

Транспортна мережаДІ, ІЗ, ІК, ІС, ІС ЗОАІ

Єдине інформаційнесередовище

АСУ ППОдержави,

АСУ ВМУ,АСУ ЗМУ,

АСПА БДМУ

Бойовапідсистема

Взаємодія

Взаємодія

Взаємодія

Взаємодія

АСУ логістикою,АСУ видів

забезпечення,топогеодезичного,метеорологічного

та ін.

Підсистемазабезпечення

Рис. 2. Загальна структура ЄАСУ з урахуваннямфункціональних ознак застосування її підсистем

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 49



ситуацій, для ліквідації яких застосовуватимуться відJповідні міжвидові угруповання ЗСУ. Конфлікт у своємурозвитку може перерости у збройну агресію з масованимзастосуванням засобів повітряного нападу по всій теритоJрії держави для ураження важливих державноJадміністJративних, промислових і техногенних об’єктів та інфраJструктури (як це відбувалося під час збройних конфліктівна початку ХХІ ст.). Якісне забезпечення надійної протиJповітряної оборони (ППО) держави можливо здійснититільки за наявності централізованого автоматизованогоуправління силами й засобами авіації та ППО ЗСУ.

Така система може складатися з:• АСУ ППО держави (АСУ авіацією та ППО ЗСУ);• АСУ військами міжвидового угруповання (АСУВ

МУ);• АСУ засобами (бойовими, радіоелектронної боротьJ

би, інформаційними) міжвидового угруповання (АСУЗМУ);

• автоматизована система планування й аналізу боJйових дій міжвидового угруповання (АСПА БД МУ).

Транспортна (телекомунікаційна) мережа (позначенана рисунку 3 овалом, усередині якого розміщуються вузJли транспортної мережі (ВЗ ТМ) – кола білого кольору,пов’язані між собою каналами зв’язку) складаєтьсяз територіально розподілених вузлів зв’язку й телекомуJнікації, які функціонують узгоджено на основі застосуJвання єдиних підходів до обробки, передачі й закриттяінформації та утворюють розподілену єдину телекомуніJкаційну систему. Така мережа забезпечує виконанняпроцесів обміну інформацією різних видів між органамиуправління всіх рівнів управління з метою забезпеченнявиконання їхніх функцій з автоматизованого управлінняпідпорядкованими об’єднаннями, з’єднаннями, частинаJми, підрозділами та засобами ЗСУ під час виконаннявимог щодо своєчасності, імовірності та достовірності їїдоставки (передачі) та обробки. Вона дає змогу здійснюJвати взаємодію із зовнішніми системами органів державJ

ного управління та одержувати необхідну інформаціювід різних джерел інформації (ДІ), інформаційних засоJбів (ІЗ) і комплексів (ІК) та системи (ІС). Розподіл інфорJмації між органами управління (користувачами) і доступдо єдиної динамічної бази даних та бази знань здійсJнюється відповідно до їхніх повноважень і рівня управJління.

Підсистема забезпечення застосування ударної підJсистеми повинна вирішувати завдання із застосуваннявійськ та бойових засобів за всіма видами їх забезпеченняв мирний час, особливий період та під час бойових дій.Вона складається з АСУ логістикою та різних інформаJційних систем (навігаційних, топогеодезичних, метеороJлогічних тощо).

За структурною ознакою ЄАСУ ЗСУ можна предстаJвити як сукупність відповідних АПУ різного призначенJня та рівнів управління, які узгоджено взаємодіють міжсобою на основі використання транспортної мережі таутворюють трирівневу структуру.

Така архітектура дає змогу: • швидко відновлювати боєздатність в умовах застоJ

сування супротивником високоточної зброї або веденняжорсткого інформаційного протиборства;

• адаптуватися до зміни структури МУ та їхніхзавдань;

• забезпечити якісне централізоване управлінняз одночасним забезпеченням узгодженого застосуваннязенітноJракетних та радіотехнічних військ та авіації длявирішення їхніх завдань.

Виходячи із цього, можна запропонувати таку загальJну структурну схему підсистеми АПУ ЄАСУ (рис. 3).

Структура підсистеми АПУ ЄАСУ має три рівні:• вищий рівень управління – стратегічний, до якого

входить АПУ Генерального штабу ЗСУ; • середній рівень управління – оперативний, до якоJ

го входять АПУ міжвидових угруповань (АПУ МУ Ор) таоперативноJтактичний рівень (типова структура АПУМУ ОТр); загальна кількість МУ та їхній рівень визнаJчаються за кількістю оперативних напрямів (ситуаційJних районів), котрі матимуть місце за сценаріямиліквідації певних загроз;

• до нижчого рівня управління належать АПУ міжJвидових угруповань тактичного рівня (АПУ МУ Тр), тиJпова структура автоматизованих пунктів управліннячастин (АПУ част.), підрозділів (АПУ підр.) та бойовихгруп АПУ Бгр), до складу яких входять частини, підрозJділи та бойові групи видів ЗСУ.

За такою трирівневою схемою будується система ППОдержави, а також, відповідно до неї, АСУ авіацією та ППОЗСУ (рис. 4). До вищого рівня управління даної АСУ налеJжить АПУ Генерального штабу ЗСУ (центральний командJний пункт, який здійснює стратегічне планування застосуJвання сил і засобів, визначених для участі у ППО держави),до середнього рівня управління належать АПУ ПвК, яківідповідають за формування узагальненої повітряної

Рівні управління

– стратегічний – оперативний – оперативноJтактичний – тактичний

Транспортна

мережа

АПУМУ Тр

АПУМУ Тр

ВЗТМ ВЗ

ТМВЗТМ

ВЗТМ

АПУ ГШЗС

АПУБгр

АПУМУОТр АПУ

МУТр

АПУ част.

АПУ част.

АПУ підр. АПУ

підр.

АПУ Бгр

АПУМУ Ор

АПУМУОТр

АПУМУ Тр

ВЗТМ

АПУМУ Тр

АПУБгр

АПУМУ Тр

АПУМУ ОТр

Рис. 3. Загальна структурна схема підсистеми АПУ ЄАСУ у відповідності до рівнів

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 50



обстановки та оповіщення військ про напад повітрянихзасобів у зоні своєї відповідальності та здійснюють автоJматизоване управління підпорядкованими силами й заJсобами авіації та ППО ЗСУ, а також іншими підроздіJлами, залученими до виконання завдань у системі ППОдержави. До нижчого рівня управління належать АПУтактичного рівня (АПУ частин (підрозділів) авіації таППО й інших підрозділів ЗСУ, а саме АПУ авіаційноїбригади, авіаційної ескадри (АПУ авбр (аве)), АПУ зенітJної ракетної бригади, зенітного ракетного дивізіону(АПУ зрбр (зрп, зрдн)), АПУ радіотехнічного батальйоJну, окремої радіолокаційної роти (АПУ ртб (орлр)), АПУокремого полку розвідки, окремого батальйону радіоJелектронної боротьби (АПУ опр (обреб)), АПУ частини,підрозділу (АПУ част. (підр.)) СВ і ВМС, залучені до виJконання завдань у системі ППО держави. ЗастосуванняАСУ авіацією та ППО ЗСУ, яка здійснює централізованеуправління й застосування всіх сил і засобів, забезпечитьпотрібну якість вирішення завдань з надійного захиступовітряного простору України. Передача сил і засобів виJнищувальної авіації та ППО повітряного командування(ПвК), котрі виконують завдання в системі ППО держави,до складу оперативних командувань (ОК) як міжвидовихугруповань призведе до втрати можливості ефективновести збройну боротьбу в повітрі із засобами повітряногонападу (ЗПН), оскільки кожен з командувачів самостійнона свій розсуд застосовуватиме їх за різними варіантами.Подвійне підпорядкування зазначених сил і засобів та їхвикористання в системі ППО держави і за планом операJції ОК створить умови для невиконання поставленихзавдань та ускладнить організацію їхньої взаємодії внасJлідок отримання подвійних завдань від безпосередньогокерівництва на момент їх вирішення. Тому виникає необJхідність у єдиному централізованому управлінні силамий засобами, які повинні виконувати завдання ППО держаJви й, зокрема, управління силами та засобами ППО МУ.

Побудова ЄАСУ ЗСУ за типовою структурою АПУ МУзабезпечить виконання вимог щодо:

• скорочення циклу управління військами (засобаJми) шляхом отримання бойових завдань з одного пунктууправління для всіх підпорядкованих;

• синхронізації всіх інформаційноJрозрахунковихзадач та моделей на АПУ, завдяки використанню єдиноїтранспортної мережі (позначена на рисунку 3 овалом,усередині якого розташовані вузли транспортної мережі(ВЗ ТМ) – кола білого кольору, пов’язані між собоюканалами зв’язку), а також підвищення стійкості таоперативності управління МУ завдяки використаннюможливостей транспортної мережі їхніх АПУ;

• максимальної адаптації до змін завдань МУ та їхструктури під час ведення бойових дій (тобто з усієїсукупності типових структур АПУ МУ в будьJякий часможна створити відповідні структури будьJякого МУ длявиконання завдання);

• надійний захист повітряного простору держави відЗПН.

Удосконалення методів управління військами табойовими засобами, а також методів застосування різнихінформаційних і нетрадиційних засобів впливу на особоJвий склад та військову техніку стосується насампередперегляду принципів управління військами (силами), заJстосування мережевого управління збройних сил (МУ)в операціях (бойових діях). Мережеве управління збройJних сил у сучасних війнах – це використання мережевогорозподілу функцій управління між органами управліннявсіх рівнів з одночасним доведенням у реальномумасштабі часу інформації в частині, що їх стосується, танадання їм можливості використання єдиного інформаJційного середовища для вирішення завдань з автоматиJзованого управління військами та засобами МУ. Це,у свою чергу, дасть змогу вдосконалити й синхронізуваJти процес управління органами управління під час застоJсування військ та засобів у всіх середовищах, підвищитиякість і прискорити процес підготовки й прийняття ниJми рішень, а також підвищити ефективність виконаннябойових завдань частинами, підрозділами та бойовимигрупами МУ.

При розробці перспективних КЗА та відповіднихінформаційних засобів і функціональних підсистемЄАСУ для забезпечення інформаційної переваги над суJпротивником у разі ведення мережоцентричних війн треJба враховувати можливості застосування новітніх інфорJмаційних технологій, нанотехнологій та робототехніки.Перспективні КЗА, які складають програмноJтехнічнуоснову ЄАСУ ЗСУ, мають будуватися за новими принJципами їх функціонування із застосуванням міжвидовихмоделюючих комплексів на основі інформаційноJмоJделюючого середовища та використання загальної базиданих.

ІнформаційноJмоделююче середовище повинне забезJпечувати:

• формування обстановки в реальному часі будьJякоJго масштабу;

• проведення розрахунків;

Транспортна мережа

ЦКПГШЗСУ

АПУорлр

АПУПвК АПУ

ПвК

АПУорлр

АПУртб

АПУавбр

АПУобреб

АПУобреб

АПУаве

АПУаве АПУ

опр

АПУпідр.

АПУзрбр

АПУзрп

АПУзрдн

АПУзрдн

АПУпідр.

АПУчаст.

Рис. 4. Структура АПУ АСУ протиповітряної оборонидержави (АСУ авіацією та ППО ЗСУ)

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:34 Page 51



• розробку способів дій для сил і засобів МУ; • узгодження дій та централізовану постановку

завдань кожному об’єкту управління.Ураховуючи наведене, у процесі створення ЄАСУ ЗСУ

як складної системи необхідно дотримуватися таких праJвил:

• підсистеми, які входять до складу ЄАСУ ЗСУ, у суJкупності повинні виконувати всі її завдання та функції;

• при визначенні варіантів поведінки системи слідобрати один – найсприятливіший для реалізації відпоJвідної функції управління військами та засобами;

• повинні бути визначені показники та їх граничніоцінки для вибору необхідного варіанта управління елеJментами підсистем;

• мають бути визначені необхідні ресурси для реаліJзації кожного варіанта управління цими обранимиелементами.

Розгляньмо концептуальні положення, з якими требавизначитися на передпроектній стадії в процесі створенJня ЄАСУ ЗСУ.

ПоJперше, під час проектування ЄАСУ ЗСУ слід ураJхувати те, що процес її створення потребує:

• визначення раціональної топологічної структуриданої системи та її підсистем;

• визначення всього переліку функціональних завJдань органів управління різних рівнів управління;

• оптимізації пропускної здатності каналів зв’язкута можливостей вузлів телекомунікаційної мережі;

• організації та управління потоком повідомленьу телекомунікаційній мережі;

• визначення процедур здійснення управління достуJпом до телекомунікаційної мережі з організацією зовJнішнього та внутрішнього контуру потоку даних.

Розв’язання зазначених завдань потребує розробкиорганізаційної, функціональної та структурної схем(далі – загальної схеми) ЄАСУ ЗСУ вже на етапі її проекJтування як додатка до тактикоJтехнічного завдання навиконання ДКР щодо її створення. У загальній схемімають бути відображені:

• мета, показники ефективності та їхні критерії, а таJкож перелік завдань, які вирішуються в ЄАСУ ЗСУ;

• структура ЄАСУ ЗСУ, яка створюється за всіма рівJнями її управління;

• функції, котрі виконує ЄАСУ ЗСУ на кожному рівJні управління та загалом;

• організація взаємодії між функціональними підJсистемами в ЄАСУ ЗСУ та між комплексами засобів автоJматизації в цих підсистемах.

Загальна схема повинна затверджуватися замовникомі слугувати основою для розробки ЄАСУ ЗСУ та її склаJдових. Розроблення загальної схеми як обрису створюJваної системи, сприятиме ощадливому використаннюкоштів на її створення. За її відсутності на передпроектJній стадії виконання процесу створення ЄАСУ ЗСУ недоJцільно починати наступний етап – виконання «Ескізногопроекту».

ПоJдруге, при розробці вимог до комплексу бойових(формалізованих і неформалізованих, директивнихі плануючих, текстових і графічних) документів необхідJно забезпечити функції автоматизованої, а в деяких виJпадках – і автоматичної обробки інформації під час виріJшення інформаційних та розрахункових оперативноJтактичних завдань, оскільки чим якісніше буде розробJлена система бойових документів, тим оперативнішездійснюватиметься управління підрозділами та їхнімибойовими засобами в різних ланках управління завдякививільненню органів управління від рутинної нетворчоїдіяльності.

ПоJтретє, для скорочення строку створення ЄАСУЗСУ й вартості цих робіт необхідне якісне науковоJтехJнічне супроводження процесу її створення.

При цьому створення ЄАСУ ЗСУ доцільно здійснюваJти у три етапи:

• обґрунтування вимог до ЄАСУ ЗСУ та розробкааванпроекту;

• розробка підсистем ЄАСУ ЗСУ; • упровадження ЄАСУ ЗСУ.Загальний строк розробки не повинен перевищувати

5–6 років, тому що збільшення строку виконання приJзведе до зростання загальної вартості ЄАСУ ЗСУ та моJрального старіння її підсистем [12].

ПоJчетверте, необхідно забезпечити виконання перJшочергових заходів з нормативного, наукового, технічJного, кадрового та фінансового забезпечення процесустворення та розвитку ЄАСУ ЗСУ.

Урахування факторів, які впливають на процес ствоJрення ЄАСУ ЗСУ, разом з визначеними організаційною,функціональною та структурною її схемами, дає змогувизначити ефективніші шляхи її створення й розвитку таввести в дію перспективну ЄАСУ ЗС, яка відповідатимевсім вимогам ведення сучасних війн у частині автоматиJзованого управління міжвидовими угрупованнями ЗСУ.


1. Указ Президента України від 15 червня 2012 р. № 648.Воєнна доктрина України // Наука і оборона. – 2012. – № 2. –С. 3–11.

2. Кузьмук О. І. Воєнна організація України: період сталогорозвитку й реформування (1997–2004) / О. І. Кузьмук // Наукаі оборона. – 2012. – № 3. – С. 14–20.

3. Можаровський В. М., Крикун П. М., Дєнєжкін М. М. ОбоJронний огляд в Україні: результати і висновки / В. М. МожаJровський, П. М. Крикун, М. М. Дєнєжкін // Наука і оборона. –2012. – № 4. – С. 3–11.

4. Фролов В. С. СтруктурноJлогічна схема Єдиної автоматиJзованої системи управління Збройних Сил України / В. С. ФроJлов // Наука і оборона. – 2012. – № 1. – С. 15–23.

5. Янов О. Сухопутные войска США: основные направлениястроительства / О. Янов // Зарубежное военное обозрение. –2007. – № 7. – С. 21–27.

6. Корчагин С. Зарубежные концепции ведения нетрадиJционных боевых действий в локальных конфликтах / С. КорчаJгин // Зарубежное военное обозрение. – 2007. – № 8. – С. 3–7.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:35 Page 52



7. Паршин С. А., Горбачев Ю. Е., Кожанов Ю. А. СовременJные тенденции в теории и практике совершенствования операJтивного управления вооруженными силами США / С. А. ПарJшин, Ю. Е. Горбачев, Ю. А. Кожанов. – М. : УРСС, 2009. – 80 с.

8. Кондратьев А. Реализация концепции «сетецентричесJкая война» в ВВС США / А. Кондратьев // Зарубежное военноеобозрение. – 2009. – № 5. – С. 44–49.

9. Странніков А. М. Інформаційна боротьба у воєннихконфліктах другої половини ХХ століття / А. М. Странніков. –К. : Альтерпрес, 2006. – 191 с.

10. Кучеренко Ю. Ф. Головні ознаки ведення мережецентJричних війн сучасності / Ю. Ф. Кучеренко // Системи управJління, навігації та зв’язку. – К. : ДП «Центральний науковоJдослідний інститут навігації і управління», 2011. – № 1 (17). –С. 190–193.

11. Демидов Б. А., Величко А. Ф., Хмелевская О. А. Элементыметодологии обоснования направлений развития и формироваJния облика перспективной системы вооружения вида вооруJженных сил государства / Б. А. Демидов, А. Ф. Величко,О. А. Хмелевская // Системи управління, навігації та зв’язJку. – К: ДП ЦНДІ НУ, 2010. – № 3 (15). – С. 187–194.

12. Демидов Б. А., Луханин М. И., Величко А. Ф., Наумен9ко М. В. Системная методология планирования развития, предJпроектных исследований и внешнего проектирования вооруJжения и военной техники / Б. А. Демидов, М. И. Луханин,А. Ф. Величко, М. В. Науменко. – К. ; Харьков : ИД «Стилос»,2011. – 463 с.

13. Демидов Б. А., Науменко М. В. Системная методологияформирования концептуальных проектных моделей перспекJтивных сложных образцов вооружения и военной техники /Б. А. Демидов, М. В. Науменко // Збірник наукових праць. –Харків : ХУПС, 2010. – № 1 (23). – С. 116–123.

14. Демидов Б. А., Кучеренко Ю. Ф., Величко А. Ф. ВизначенJня співвідношення виконання фаз життєвих циклів автомаJтизованих систем військового призначення при їх розробці /Б. А. Демидов, Ю. Ф. Кучеренко, А. Ф. Величко // Наукаі оборона. – 2012. – № 2. – С. 48–53.

Надійшла до редакції 12 лютого 2013 р.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:35 Page 53

54


Summaries

Volodymyr Zamana,

Chief of Staff, Commander of the Armed Forces of Ukraine,

Colonel General

Defense sufficiency as a factor in evaluating

defense adequacy of the state

In his article the author expresses views as to the origin of

defense sufficiency concept, reflects on its nature, place and

role in the national military security system. He proposes

quantitative interpretation of defense sufficiency as a point of

reference for the comprehensive assessment of the country’s

overall defense capabilities.

Serhiy Hmyza,

Chief of Intelligence Directorate,

Ukrainian Ministry of Defense, Colonel General

Military intelligence under today’s

global security challenges and military threats

Based on today’s threats and challenges analysis against the

background of geopolitical changes worldwide, as well as

security environment surrounding Ukraine, the author defines

the role and tasks for the military intelligence in promoting

Ukraine’s national security.

Ihor Romanchenko,

Military Sciences PhD, Professor, Head of the Central

Research Institute of the Armed Forces of Ukraine,

Lieutenant General,

Volodymyr Bohdanovych,

Technical Sciences PhD, Professor, Chief Research Fellow,

Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine,

Ivan Svyda,

Military Sciences PhD, Leading Research Fellow,

Central Research Institute of the Armed Forces of Ukraine

On the definition of security tasks

as means of promoting the country’s

national security interests

The article looks at ways of improving efficiency of the national

security system in the presence of emerging security threats

and challenges.

Olexandr Kuzmuk,

Military Sciences PhD Candidate, Chairman of the

Verkhovna Rada (Parliament) Military Security and Defense

Subcommittee under the National Security Committee,

Advisor to the President of Ukraine, General of the Army

The experience in Drafting State program

for the National military organization

development (historical view)

A retrospective analysis of the experience and lessons learned

in drafting the State Program for the National Military

Organization Development (200512007).

Serhiy Drozdov,

Deputy Commander, Ukrainian Air Force, Major General,

Viktor Sidash,

Deputy Commander for Combat Training, Chief of Combat

Training Directorate, Ukrainian Air Force Command,

Lieutenant General,

Volodymyr Koval,

Head of Military Sciences Section, Ukrainian Air Force

Command, Colonel

On developing flight training in Ukraine

The article highlights the need to bring flight training system

in line with modern requirements, which prompts significant

changes in the overall Ukrainian military education system.

In the authors’ opinion, it is necessary to create an adequate

pilot training system, which would allow improving dramatically

the professionalism of the Ukrainian flight personnel paralleled

by a contemporary reorganization of the national Air Force.

Viktor Korobka,

Head of the Ukrainian Armed Forces NBC1Protection,

Chief of the Central NBC1Protection Department

of the Main Operational Support Directorate of the Armed

Forces of Ukraine, Major General,

Oleh Zhuravskyi,

Researcher, Research Laboratory, Odesa Military Academy,

Colonel Ret.,

Vasyl’ Tkachenko,

Senior Tactics Lecturer, Head of NBC1Protection and

Environmental Safety Division, Odesa Military Academy,

Lieutenant Colonel

Ways of increasing efficiency of NBC

surveillance by using unmanned aerial vehicles

(UAV)

The article offers comparative analysis of the UAV’s capabili1

ties in performing radiation, chemical and biological surveil1

lance as opposed to normal patrols demonstrating the advan1

tages of using unmanned aircraft in identifying NBC risks and

assessing NBC environment.

Summaries

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:35 Page 54

55


Ihor Chepkov,

Technical Sciences PhD, Professor, Head of the Central

Research Institute for Armaments and Military Equipment

of the Armed Forces of Ukraine, Colonel,

Serhiy Lapyts’kyi,

Technical Sciences PhD, Professor, Senior Researcher

of the Central Research Institute for Armaments and Military

Equipment of the Armed Forces of Ukraine,

Viktor Holub,

Technical Sciences PhD, Senior Research Fellow,

Head of Research and Experimentation Section

of the Central Research Institute for Armaments

and Military Equipment of the Armed Forces of Ukraine,

Olexandr Kuprinenko,

Technical Sciences PhD Candidate, Senior Researcher,

PhD Student, Central Research Institute for Armaments

and Military Equipment of the Armed Forces of Ukraine

Conceptual approach in designing new

advanced types of combat armored vehicles

The article offers compatibility analysis of the available combat

armored vehicles to modern combat operations requirements.

Shortcomings in the existing concept of combat armored vehi1

cles design are outlined. The authors propose a new concept

to be applied while designing advanced types of combat

armored vehicles based on the principle of their asymmetric

development.

Olexandr Sotnykov,

Technical Sciences PhD Candidate, Senior Research Fellow,

Head of Defense Challenges Section, Ministry of Defense

of Ukraine,

Viktor Dyhanovskyi,

Technical Sciences PhD, Senior Researcher,

Deputy Head of Defense Challenges Section,

Ministry of Defense of Ukraine

On increasing the importance of scientific

research in developing new samples

of armaments and military equipment

The role of fundamental research and experimentation in

designing new samples of armaments and military equipment

is being discussed. The authors believe that fundamental

research and experimentation are to become a primary area

in the national military and technical policy. Shortcomings

in the legal regulation of such activities are also brought

to light by the authors.

Borys Demidov,

Technical Sciences PhD, Professor, Senior Research Fellow,

Research Center of the Ivan Kozhedub Air Force University,

Kharkiv,

Yuriy Kucherenko,

Technical Sciences PhD Candidate, Senior Research Fellow,

Research Center of the Ivan Kozhedub Air Force University,

Kharkiv,

Olexandr Velychko,

Expert of the National Security and Defense Council

of Ukraine

Towards Integrated Automated Control System

for the Armed Forces of Ukraine

The authors offer their vision of the future integrated automat1

ed control system for the Armed Forces of Ukraine and pro1

pose conceptual ideas for its design and development.

Summaries

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:35 Page 55

Усі права застережені.Переклад і передрук – лише за згодою авторів і редакції.Адреса редакції: 04119 Київ, вул. Дегтярівська, 11в.

Тел.: (044) 483J71J29, 271J36J32. Факс: (044) 483J71J29.EJmail: [email protected]://www.nio.mil.gov.uaСвідоцтво про державну реєстрацію КВ № 2332 від 25.12.1996 р.

© Міністерство оборони України, 2013

Підп. до друку 21.06.2013 р.Формат 60х90/8. Папір крейд. Друк офсет.Ум. друк. арк. 7,0. Обл.Jвид. арк. 7,7.Наклад 579 прим. Зам. № 0621J13.

Видавничий дім «Стилос».04071 Київ, вул. НабережноJЛугова, 5, к. 30.Тел.: (044) 428J72J50. Факс: (044) 417J42J39.EJmail: [email protected] .http://www.stylos.com.ua .Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єктіввидавничої справи України ДК № 1465 від 13.08.2003 р.

Інформація для авторів журналу «Наука і оборона»

Матеріали до публікації в журналі відбираються з огляду на результати їх рецензування членами редакційноїколегії або зовнішніми фахівцями. Передусім приймаються матеріали, у яких на основі виконаних автором дослідженьрозв’язано проблему, котра має важливе оборонне значення.

Приймаються також короткі повідомлення, які містять нове розв’язання конкретної задачі, важливої для певноїгалузі воєнної науки, або такі, у яких викладена суть науково обґрунтованих воєнних, технічних, економічних читехнологічних розробок, спрямованих на впровадження досягнень науки в будівництво Збройних Сил, виробництвой експлуатацію військової техніки та озброєння.

Авторам – здобувачам наукових ступенів редакційна колегія рекомендує готувати статті з урахуванням вимог ВАКУкраїни до наукових публікацій у друкованих фахових виданнях. Видання «Наука і оборона» є фаховим у галузівійськових наук.

Рукопис статті подається до журналу у двох примірниках. Сторінки мають бути пронумеровані, а рукопис –підписаний авторами.

Загальний обсяг рукопису разом з графічними матеріалами не повинен бути більшим за 20 сторінок. Формат аркуJша – А4. На одній сторінці має бути не більш як 30 рядків та до 60 знаків (з урахуванням розділових знаків і проміжківміж словами) у кожному рядку. Розмір шрифта підготовленого на комп’ютері матеріалу – 14; міжрядковий інтервал –1,5 рядка (розмір кроку зсуву – 24). Розміри полів, мм: зліва – 30, справа – 10, зверху – 20, знизу – 25.

На першій сторінці рукопису розміщуються ім’я та прізвище автора, назва статті, анотація (не більш як 6–8 рядків)і далі текст.

Формули, символи та знаки мають бути розмічені.Оформлюючи бібліографічний список посилань, потрібно дотримуватися вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система станJ

дартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимогита правила складання», зокрема вказати автора та назву твору, місце публікації (для книжки – місто та видавництво;для статті – назву збірника чи журналу, його номер або випуск), дату публікації, кількість сторінок у книжці абосторінки, на яких уміщено статтю.

Ілюстрації подаються окремо від тексту. Місце розташування ілюстрації позначається на лівому полі сторінки. З меJтою належного відтворення ілюстрацій потрібно подавати якісні чорноJбілі рисунки та фотографії або їх електроннийваріант у форматах *.tif чи *.eps.

Наприкінці рукопису наводяться відомості про автора: прізвище, ім’я та по батькові автора, його посада, вченийступінь та звання, військове звання, інформація про почесні звання, інформація про найвагоміші досягнення у профеJсійній діяльності, а також фото автора, номер телефона, службова та домашня адреси.

До редакції треба надати також електронний варіант рукопису статті, ілюстрацій та відомостей про автора, якімають повністю відповідати друкованому варіантові.

До рукопису статті додаються:• рекомендація вченої ради наукової установи / вищого навчального закладу III–IV рівнів акредитації щодо

можливості публікації роботи автора в журналі «Наука і оборона»;• документ про можливість відкритої публікації матеріалів;• заява авторів про згоду щодо невиплати авторського гонорару (для скорочення витрат на видання виплата

авторських гонорарів не передбачається) та про те, що підписаний і поданий до редакції варіант є остаточним тавихідним для виконання редакційноJвидавничих робіт, до якого автор може внести лише незначні (не більш як 3%обсягу статті) корективи на етапі читання ним верстки, а значні зміни в матеріалі або відкликання статті з метоюперероблення її можуть здійснюватися в разі оплати автором пов’язаних із цим додаткових виробничих витрат.

Матеріали, які неохайно оформлені й не відповідають зазначеним вимогам, редакцією не розглядаються.Редакція не повідомляє авторів про зміни й скорочення рукопису, які мають редакційний характер.

Nauka_13_2.qxd 21.06.2013 20:35 Page 56

Науково�теоретичне та науково�практичне видання «Наука і оборона» було започатковане з огляду на нагальну потребу суспільства, державних діячів, політиків, учених, військових — усіх, хто опікується питаннями національної безпеки та оборони і професійно працює в цій сфері, — у друкованому засобі масової інформації, на сторінках якого обговорювалися б актуальні проблеми воєнної політики й реформування оборонної галузі держави та публікувалися б результати наукових досліджень з питань воєнної безпеки України, з воєнно�теоретичних та військово�технічних проблем.

Часопис видається на громадських засадах. Найміцнішою його опорою в нелегкий час становлення були читачі та автори. Редакційна колегія сподівається на Вашу подальшу, шановні друзі, підтримку діяльності журналу «Наука і оборона», яка має на меті: сприяння створенню необхідного науково�теоретичного підґрунтя для постановки та розв’язання завдань військового будівництва шляхом опублікування інформації щодо результатів основних напрямів наукових досліджень, які стосуються оборонної сфери; сприяння обговоренню нагальних проблем реформування оборонної сфери всіма, хто опікується питаннями національної безпеки та оборони і професійно працює в цій галузі; поширення воєнно�наукових знань; сприяння підвищенню професійного рівня військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених згідно із чинним законодавством України.

Статті до друку відбираються з урахуванням результатів рецензування членами редакційної колегії або зовнішніми фахівцями. Передусім приймаються матеріали, в яких на підставі виконаних автором досліджень розв’язано проблему, що має важливе оборонне значення.

Видання розповсюджується за цільовим призначенням і за передплатою.

Редакційна колегія може мати точку зору, відмінну від поглядів авторів.

НАУ

КА I

ОБО

РОН

А. 2

013.

№ 2

Видавничий дімВидавничий дімВидавничий дімВидавничий дім

«Стилос»«Стилос»«Стилос»«Стилос»

Поліграфічний центрПоліграфічний центрПоліграфічний центрПоліграфічний центр

«Фоліант»«Фоліант»«Фоліант»«Фоліант»

Nauka 13 2en-nio.nuou.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/2013-2.pdf · НАУКА i ОБОРОНА....

Documents

Transcript of Nauka 13 2en-nio.nuou.org.ua/wp-content/uploads/2018/04/2013-2.pdf · НАУКА i ОБОРОНА....