Молодь і ринокdspu.edu.ua/.../wp-content/uploads/2017/09/1_144_2017.pdf2017/09/01 ·...

Видається з лютого 2002 року

Молодь і ринок Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

№ 1 (144) січень 2017

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовника.Редакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

Підписано до друку 25.01.2017 р. Ум. друк. арк. 17,43.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “ШВИДКОДРУК”82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Данила Галицького, 1

тел.: (0324) 41-08-90

УДК 051

© Молодь і ринок, 2017

Журнал внесено в оновлений перелік фахових видань з педагогічних наук рішеннямАтестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ №1328 від 21.12.2015 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації:Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Шеф-редакторНадія СКОТНА, д.філос.н., професор

Головний редакторНаталія ПРИМАЧЕНКО, к.пед.н., член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Надія СКОТНА, д.філос.н., професорФабіан АНДРУШКЕВИЧ, д.пед.н. (Польща)Микола ДУБИНА, д.філол.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ЄВТУХ, д.пед.н., професор, академік НАПН УкраїниІрина ЗВАРИЧ, д.пед.н., старший науковий співробітникВолодимир КЕМІНЬ, д.пед.н., професорМикола КОРЕЦЬ, д.пед.н., професор, академік АН ВО України,

член Національної спілки журналістів УкраїниАнджей КРИНЬСЬКІ, кс. прелат, проф. др. (Польща), академік АН ВО УкраїниІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікЛеонід ОРШАНСЬКИЙ, д.пед.н., професорОлег ПАДАЛКА, д.пед.н., професор, академік АН ВО УкраїниМикола ПАНТЮК, д.пед.н., професорІнна РОМАЩЕНКО, к.пед.н.Мирослав САВЧИН, д.психол.н., професорОлег ТОПУЗОВ, д.пед.н., професор, член Національної спілки журналістів УкраїниМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорОлександр ШПАК, д.пед.н., професор, академік, АН ВО України

член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Львівська область, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., (068) 502-45-49; 8 (03244) 76-111; е-mail: [email protected]; веб-сайт: http://mr.dspu.edu.ua

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол №1 від 12.01.2017 р.)

ISSN 2308-4634 Журнал 5 червня 2013 року зареєстровано в Міжнародному центрі періодичних видань(ISSN International Centre, м. Париж).

З червня 2013 року журнал співпрацює з Академією Полонійною у Ченстохові, Польща.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

ЗМІСТ№1 (144) січень 2017

Надія АшитокПідготовка вихователів до роботи з дошкільнятами на засадах антропологічного підходу……………..7

Олена ВарецькаСвітові глобалізаційні зміни та суб’єктність як соціокультурні детермінантирозвитку соціальної компетентності особистості вчителя початкової школи……………..............…11

Олександр Шпак, Світлана Булавенко, Наталія ПримаченкоРоль сім’ї у формуванні фінансово компетентної особистості………................................................17

Наталія КалитаІдея народності у вченні К.Д. Ушинського як основа сучасного національно-патріотичного виховання…21

Сергій Шаров, Іван ГаджирігаОгляд інструментальних середовищ для розробки мобільних додатків в освітніх цілях….…………..25

Наталія ЛісоваДовіра й управління в умовах трансформаційних процесів…......................................................…..29

Іванна ВоронаСистема вправ для формування орфографічної компетенції майбутніх медиків на заняттях латинської мови…34

Лариса КолодінаТруднощі засвоєння граматичної категорії роду іменників при вивченні польської мови як іноземної….39

Зоряна ХалоПлани по орієнтуванню освіти та виховання для дитячих садків Німеччинияк цільові формулювання у сфері освіти та впровадження їх у вітчизняне дошкілля…………………..42

Олена РоговецьГромадянське виховання школярів: зарубіжний досвід…………........................................................46

Маріанна РучкінаПідготовка менеджерів освіти до здійснення контрольно-діагностичних функцій….....…………….51

Лілія РебухаПоліфункціональна діяльність соціального працівника як складова сутності соціальної роботи……….55

Іван ПетрицинЗастосування комп’ютерного моделювання у процесі електротехнічної підготовкимайбутнього вчителя технологій………......................................................................................…60

Юлія Колісник-ГуменюкЗначення культуротворчого аспекту в освіті США……..........................................................……65

Василь Селезень, Анна СолоденкоПитання з охорони праці та безпеки життєдіяльності у школах. Профілактика дитячого травматизму...70

Орест Гук, Леся СливкаВолонтерство як складова соціально-педагогічної діяльності з молоддю……....................………..74

Володимир СарієнкоКомп’ютерні технології як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів початкової школи у навчальній діяльності….78

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Надія ЩербаковаПроектна технологія як фактор удосконалення професійної підготовки майбутнього вчителя……….82

Тетяна Варянко, Лариса ІванченкоКритерії підготовки здобувачів ступеня PhD з іноземної мови в технічному університеті…………86

Вікторія БабалічРоль фізичного виховання і спорту у формуванні соціальної компетентності студентівв умовах вищої освіти: досвід зарубіжних країн……….....................................................................92

Олександр МозолевВикористання управлінських технологій регіонального розвитку освітиу сфері фізичної культури і спорту з польського досвіду………...................................................…98

Жанна ГущакДо питання дослідження педагогічних поглядів Івана Франка…….................................................102

Марина БабенкоРетроспективний аналіз розбудови середньої технічної освітиКатеринославщини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст………......................................................…107

Валентина МиськоФормування педагога-вихователя в контексті концепції дитиноцентризму Януша Корчака…………112

Анастасія НуржинськаМожливості застосування систем електронного навчанняу підготовці майбутніх фахівців зі зв’язків з громадськістю…………............................................117

Цзя ЯоченМоделювання процесу розвитку креативного потенціалумайбутніх дизайнерів у професійній підготовці……….................................................................…123

Мар’яна ТурянськаПідготовка майбутніх учителів фізичного виховання до спортивно-масової роботив загальноосвітніх школах другої половини ХХ – початку ХХІ ст. як педагогічна проблема………127

Юлія ТалалайЗагальні цілі освітньої навчальної програми з іноземної мовив середніх школах Польщі: стратегії, навички та підходи…………................................................132

Василь Суворов, Ярослав НазарМузичне мислення музиканта-інструменталіста у науковому дискурсі сучасності………...……..137

Мар’яна КостецькаПідвищення якості вищої освіти як чинник розвитку і модернізації змісту освітнього процесу………140

Олена ВдовиченкоОсобливості формування соціально-комунікативної культури студентської молодіу соціокультурному середовищі вищих медичних навчальних закладів…………............................145

Лі ЦзіціМетодологічна основа формування лідерських якостей майбутніх менеджерів у вищих навчальних закладах…149

Марія ЛобськаСтудентські волонтерські групи: особливості та напрями діяльності………….............…………..152

Ірина ГірникПрава та обов’язки подружжя на розпорядження майном,що є об’єктом права спільної сумісної власності……………..........................................................155

Юлія ЯнісівЦіннісні орієнтири вищої педагогічної освіти Польщі в період трансформацій……................……….159

Яо ЯмінАксіологічна парадигма самоорганізації навчального простору майбутнього вчителя-музиканта......164

Published since February 2002

Youth & market MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

№1 (144) January 2017

Edition takes orders to produce thematic issue or separate part at the expense of customer.Edition takes orders to advertising.Edition reserves the right to shrink and correct the matter. Articles signed by author express theirown point of view.Authors of publications are responsible for the accuracy of facts, quotations, private names,geographical names, statistics etc.

Links to the publication of “Youth and market” obligatory

Signed to print 25.01.2017Offset paper. Offset print. Edition of 100 copies. Size 60 x 84 1/8. Letter Times New Roman

Printed in the printing firm “Shwydkodruk” (“FastPrint”)Danylo Halytsky str., 1, Drohobych. Lviv Region 82100

tel.: (0324) 41-08-90.

UDC 051

YOUTH & MARKET, 2017

The magazine included in the updated list of specialized pedagogical editions by decision of Certifying of the Ministry of Education and Science of Ukraine (the order №1328 21.12.2015) Founder and published: Drohobych State Pedagogical University by I. Franko

Ivan Franko, 24 Str., Drohobych, Lviv region, Ukraine 82100The journal is registered in the Ministry of Justice of UkrainePublished State registration license:Series KB № 12270 – 1154 ПР since 05.02.2007

Chief Editor:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.

Head Editor:Natalia PRYMACHENKO, Ph. D. (Pedagogic), Member of National Union of Journalists

Editorial Board:Nadia SKOTNA, Dr. Sc. (Philosiphy), Prof.Fabian ANDRUSHKEVYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), (Poland)Mykola DUBYNA, Dr. Sc. (Philology), Prof. Academic of Ukraine ASHEMykola YEVTUKH, Dr. Sc. (Pedagogic). Prof. Academic of Ukrainian NAPSIryna ZVARYCH, Dr. Sc. (Pedagogic), Senior Research OfficerVolodymyr KEMIN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Mykola KORETS, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukraine ASHE,

Member of Ukrainian NUJAndrzej KRYNSKI, Dr. Sc. Msgr. Prof. (Poland) Academic of Ukraine ASHEIvan MYKHASYUK, Dr. Sc. (Economics), Prof. AcademicLeonid ORSHANSKIY, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleh PADALKA, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHEMykola PANTYUK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Inna ROMASHCHENKO, Ph. D. (Pedagogic)Myroslav SAVCHYN, Dr. Sc. (Psychology), Prof.Oleh TOPUZOV, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Member of Ukrainian NUJMaria CHEPIL, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof.Oleksandr SHPAK, Dr. Sc. (Pedagogic), Prof. Academic of Ukrainian ASHE,

Member of Ukrainian NUJ

Editorial office: Ukraine 82100, Lviv region, Drohobych, Ivan Franko, 24 str,

Tel. (068) 502-45-49, 8 (03244) 76-111; e-mail: [email protected]; website: http://mr.dspu.edu.ua

Recommended for publication by Academic Council of Drohobych State Pedagogical University(protocol № 1, 12.01.2017)

ISSN 2308-4634 (Since June 2013).Since June 2013 Journal is cooperating with Academy Poloniyna in Chenstokhov Poland

CONTENTS№1 (144) January 2017

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nadiya AshytokThe preparation of educators to the work with preschool children on the basis of the anthropological approach..7

Оlena VaretskaThe world global changes and the subjectivity as the sociocultural determinantsof the development of the social competence of the primary school teachers……………...................…11

Olexander Shpak, Svitlana Bulavenko, Nataliya PrymachenkoThe role of the family in the formation of the financially competent personality…….........................…..17

Nataliya KalytaThe idea of nation in the doctrine of Kostyantyn Ushynskiy as the basis of the modern national and patriotic education…21

Serhiy Sharov, Ivan HadzhyrihaThe review of the instrumental mediums for the design of the mobile applications for the educational purposes…25

Nataliya LisovaTrust and management in the conditions of the transformational processes…..................................…..29

Ivanna VoronaThe system of exercises for the formation of the orthographiccompetence of the future medical workers at the lessons of Latin…………...........................................34

Larysa KolodinaThe difficulties of mastering of the grammatical category of genderof nouns during the studying polish language as a foreign language………………..................................39

Zoryana KhaloThe plans concerning the orienteering of the education and upbringing for kindergartensof Germany as the target of formulation in the sphere of education and their implementationinto the domestic preschool education………………….......................................................................42

Olena RohovetsCivic education of students: the foreign experience………..............................................................….46

Marianna RuchkinaThe preparation of managers of education for the implementation of the control and diagnostic functions…….51

Liliya RebukhaThe multifunctional activity of social worker as a part of essence of social work……..............………….55

Ivan PetrytsynThe application of computer modeling in the process of the electrical training of future teachers of technology…60

Yuliya Kolisnyk-HumenyukThe importance of the cultural and formative aspect in the education of the USA…....................………65

Vasyl Selezen, Anna SolodenkoQuestions concerning the protection of health and life safety in schools. Prevention of child injuries………….70

Orest Huk, Lesya SlyvkaThe volunteering as a part of the social and educational activities with youth…….....................………..74

Volodymyr SariyenkoThe computer technologies as a means of activation of the informative activityof the pupils of elementary school in the educational process…………............................................….78

MONTHLY SCIENTIFIC-PEDAGOGICAL JOURNAL

Nadiya ShcherbakovaThe project technology as a factor of development of professional preparation of future teachers………..82

Tetyana Varyanko, Larysa IvanchenkoThe criteria of training of applicants of PhD (foreign language) in the technical university………………86

Victoriya ВabalichThe role of the physical education and sport in the formation of social competenceof students in the condition of higher education: the experience of foreign countries………....................92

Оlexander MozоlevThe using of the management technologies of regional development of educationin the field of physical culture and sport based on the polish experience………..................................…98

Zhanna HushchakConcerning the question of the research of the pedagogical views of Ivan Franko…......................…..102

Maryna BabenkoThe retrospective analysis of the development of secondary technical education ofKaterynoslavshchyna in the late XIX – early XX centuries………...................................................…107

Valentyna MyskoThe formation of the teacher in the role of the educator in the contextof the concept of child centrism of Janush Korchak………………......................................................112

Anastasiya NurzhynskaThe opportunities of applying of the e-learning systems in the training of future specialists of the public relations…117

Tszya YaochenThe modeling of the process of development of creative potential of future designers during the professional training…123

Maryana TuryanskaTraining of the future teachers of physical education to the mass sports workat schools second in the half of the XX – XXI century as a pedagogical problem……………................127

Yuliya TalalayThe general purposes of the educational programme of a foreign languagein the secondary schools in Poland: the strategies, skills and approaches…………...............................132

Vasyl Suvorov, Yaroslav NazarThe musical thinking of the musicians-instrumentalists in the scientific discourse of modernity……………..137

Maryana KostetskaImproving the quality of higher education as a factor of the development and modernizationof the content of educational process……………..........................................................................…140

Olena VdovychenkoThe features of the socio-communicative culture of studentsin the socio-cultural environment in the higher education establishments………….................................145

Li TszitciMethodological basis of the forming the leadership skillsof future managers in the higher educational institutions………............................................................149

Mariya LobskaThe volunteer groups of students: the features and the directions of activities……….......……………..152

Iryna HirnykThe rights and responsibilities of spouses concerning the dispose of property that is the object of joint ownership….155

Yuliya YanisivThe value orientations of the higher pedagogical education in Poland in the period of transformation……..159

Yao YaminThe axiological paradigm of the self-organization of educational space of the future teacher-musician....164

6

Колектив редакції щиро вітає авторів, читачів

Редколегія вітає всіх авторів і читачів журналу “Молодь і ринок” з Новим 2017 роком, Різдвом Христовим і Йорданом !

Молодь і ринок №1 (144), 2017

Десь із глибин високих світлих марев, Де розпрозорюються крильця в Янголят,

У тиху ніч до вбогої кошари Молитва Божа лине.. . Свято свят:

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ! Велике вічне диво – Животворяща Істинна Любов.

Благословенна мить – всміхнулась Діва З Дитятком – в ореолі молитов.

Надія Кметюк

З Різдвом Христовим, Україно! В зимові радісні свята Хай кожен дім, кожна родина Відчують благодать Христа. Для вас Спаситель народився – Радійте, тіштеся усі! Сам Бог для нас, людей, явився У славі, величі й красі…

“З Різдвом Христовим, Україно!” Михайло Клекоць

Щиросердечно вітаємо Вас з нагоди світлих і радісних свят Різдва Христового та Нового року!

Хай з Різдвом Христовим розквітне кожна днина, Зоря Вифлиємська освітить шлях до благополуччя і процвітання. Нехай Новий рік змінить Ваші турботи на радість, а будні – на свято. Зичимо Вам гарного настрою, міцного здоров’я, наснаги для здійснення всіх задумів!

7 Молодь і ринок №1 (144), 2017© Н. Ашиток, 2017

Постановка проблеми. В умовахреформування освіти та відродженнянаціональних педагогічних традицій

вимоги до підготовки вихователя ДНЗ постійнозростають. Модернізація системи професійноїпідготовки педагогічних кадрів у сферідошкільного виховання відбувається в контекстіКонцепції Державної цільової програми розвиткудошкільної освіти на період до 2017 року,спрямованої на виконання Закону України “Продошкільну освіту”, відповідно до якого держававизнає, що поліпшення її якості є необхідноюумовою для розвитку особистості. У концепціїзазначається, що істотні зміни, які відбуваютьсясьогодні у світі та Україні, пов’язані з розвиткомдуховності людини інформаційної епохи. Саме

тому актуалізується використання антропологічногопідходу при підготовці фахівців до виховної роботи,адже цей підхід знаменує, за словамиО.С. Кубрякової, “тенденцію поставити людинуна чільне місце у всіх теоретичних передумовахнаукового дослідження і зумовлює йогоспецифічний ракурс” [5, 12]. У педагогіцізазначений підхід підкреслює значущістьіндивідуальної системи цінностей у житті людини,яка сама для себе формує систему орієнтирів,цілей та ідеалів, здатних визначати її життєвийшлях. Цей підхід ґрунтується на таких ідеях:цілісність і самоцінність людини; духовність і рольрефлексії у розвитку її суб’єктності; унікальназдатність визначати для себе моральні цінності іорієнтири; відкритість педагогічного процесу,

УДК 371.09 (477)

Надія Ашиток, доктор філософських наук, професорДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПІДГОТОВКА ВИХОВАТЕЛІВ ДО РОБОТИ З ДОШКІЛЬНЯТАМИНА ЗАСАДАХ АНТРОПОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

У наш час у теорії та практиці дошкільної освіти відбуваються кардинальні зміни, пов’язані зпереглядом цілей і принципів розвитку дошкільнят. Цьому сприяє пошук ефективних форм виховання інавчання дітей на основі антропологічного підходу. У зв’язку з цим особливого значення для розвиткудошкільнят набуває професійна підготовка педагогів дошкільних освітніх закладів.

Ключові слова: освіта, професійна підготовка, антропологічний підхід, освітні заклади вищоїпрофесійної освіти, професійна підготовка, розвиток дітей дошкільного віку.

Літ. 11.

Надежда Ашиток, доктор философских наук, профессорДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОДГОТОВКА ВОСПИТАТЕЛЕЙ К РАБОТЕ С ДОШКОЛЬНИКАМИНА ОСНОВЕ АНТРОПОЛОГИЧЕСКОГО ПОДХОДА

В настоящее время в теории и практике дошкольного образования происходят кардинальные изменения,связанные с пересмотром целей и принципов развития дошкольников. Этому способствует поискэффективных воспитания и обучения детей на основе антропологического подхода. В связи с этим особоезначение для развития дошкольников приобретает профессиональная подготовка педагогов дошкольныхобразовательных учреждений.

Ключевые слова: образование, профессиональная подготовка, антропологический подход,образовательные учреждения высшего профессионального образования, профессиональная подготовка,

развитие детей дошкольного возраста.

Nadiya Ashytok, Doctor of Sciences (Philosophy), ProfessorDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE PREPARATION OF EDUCATORS TO THE WORK WITH PRESCHOOLCHILDREN ON THE BASIS OF THE ANTHROPOLOGICAL APPROACH

The fundamental changes connected with the revision of the purposes and the principles of development of preschoolchildren occur in the modern theory and practice of preschool education. It promotes the searching of innovative technologies ofeducation and training of children on the basis of the anthropological approach. Accordingly, the professional training of teachersof preschool educational institutions acquires the particular importance for the development of preschool children.

Keywords: an education, the professional training, an anthropological approach, an education institutionsof the higher education, the professional preparation, the development of preschoolers.


8

спрямованого на створення умов самоосвітилюдини з метою забезпечення для неї вибору,можливості вільних і творчих дій [9].

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Антропологічні ідеї відображалися ще в працяхЯ.А. Коменського, Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо,І.Г. Песталоцці та ін., які розробляли принципприродовідповідності та відзначали необхідністьвільного і природного розвитку дитини.

Пошук антропологічних засад педагогікиК.Д. Ушинським і К. Шмідтом призвів до появиу середині XIX століття педагогічної антропології.На думку К.Д. Ушинського, ефективнапедагогічна практика можлива на основі“антропологічної підготовки” майбутніх педагогів,а тому педагогіка у своїх дослідженнях не можеобмежитися лише вивченням правил про виховнудіяльність, їй необхідні знання про людину [10].Згодом внесок у розвиток антропологічноїпедагогіки здійснили Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов,Л.В. Занков, Х. Плеснер, Ф.Г. Якобі,М. Монтессорі та ін. Вони вивчали виховання тарозвиток людини з позиції антропології. Пронеобхідність антропологічних досліджень дляпедагогіки писали В.Б. Куліков, Ю.І. Салов,І.А. Бирич, які вирішення проблем гуманноїпедагогіки та освітньої практики намагалисяздійснювати на антропологічній основі. Длярозуміння сутності антропологічної спрямованостівчителя важливе значення має аналіз передовогопедагогічного досвіду шкіл, зокрема створенихтакими педагогами, як А.З. Андрейко,М.В. Богуславський, В.А. Караковський, А.Г Каспржак,О.О. Католиків, Л.В. Тарасов,О.Н. Тубельський,Ю.М. Цейтлін, Є.О. Ямбург. Разом з тим аналізнаукової літератури свідчить, що бракує праць,присвячених осмисленню проблем підготовкипедагогів з позиції зазначеного підходу.

Мета статті – висвітлити теоретичні засадипідготовки майбутнього педагога до виховноїроботи з дошкільнятами з позиції антропологічногопідходу.

Виклад основного матеріалу дослідження.Слід визнати, що педагогіка, яка покликанавивчати людину у процесі становлення і розвитку,переважно всебічно вивчає процеси навчання тавиховання. Наявна суперечність свідчить пронеобхідність реалізації антропологічного підходув педагогіці. Ця думка не викликає заперечень,проте виникає питання, як зазначений принципможе використовуватися у педагогіці? Спочаткувизначимо зміст цього підходу.

Антропологічний підхід уперше розробив іобґрунтував К.Д. Ушинський. У його розумінніантропологічний підхід означав системне

використання відомостей усіх наук про людину іврахування їх при організації педагогічногопроцесу. До антропологічних наукК.Д. Ушинський відніс анатомію, фізіологію іпатологію людини, психологію, логіку, філософію,географію, статистику, політичну економію таісторію у широкому розумінні (історію релігії,цивілізації, філософських систем, літератури,мистецтв і виховання). Положення видатногодослідника “якщо педагогіка хоче виховатилюдину у всіх відношеннях, вона повиннапередусім пізнати її теж у всіх відношеннях” [11]залишається актуальним і в наші дні.

Виховання в педагогіці трактується і якприродний обов’язок людини, і як специфічнолюдський спосіб буття, і як соціально значущаспеціальна діяльність. Виходячи з цього, сучасніпедагоги обґрунтовують можливість вихованнятим, що воно відповідає природі людини, їїосновним видовим особливостям. Дійсно, лишелюдина як істота здатна до самоаналізу,самоспостереження, самооцінки, самоконтролю,без чого неможливий виховний процес. Лишелюдина як істота духовна здійснює пошук істини,добра і краси, орієнтується на ідеальні образи тауявлення, керується совістю, соромом,обов’язком, що визначають механізми виховання.Як істота соціальна людина переймаєтьсяставленням до неї інших людей. Для неї важливо,чи її схвалюють, засуджують або ставлятьсябайдуже значущі для нього люди, чи прийнятавона співтовариством, чи відповідає прийнятиму соціумі нормам, вимогам та цінностям. Як істотанезавершена людина завжди готова до змін ісамозмін, а однією з основних умов її існування єсамовдосконалення [4, 45 – 46].

Особливо важливим є виховання удошкільному дитинстві, оскільки у цьому віцілюдина найбільш сензитивна до зовнішніхвпливів. Вплив на неї людського способу життя,тобто зразків і заборон, санкцій і заохочень,життєвого досвіду, є визначальним. З часомпотреба у вихованні відчувається не настількигостро, проте потреба у ньому і здатність довиховання зберігається протягом усього життялюдини. Якщо дошкільник прагне бутивихованцем і здатність до самовихованнярозвинена у нього недостатньо, то школярпоступово все менше прагне бути вихованцем івсе більше і успішніше займаєтьсясамовихованням. Найбільш усвідомленосамовиховання здійснюється у зрілому віці. Укожної людини у будь-який період життя є“референтний вихователь (референтна особа)”.Завжди важливо, хто є ним, проте особливі



9 Молодь і ринок №1 (144), 2017

вимоги повинні ставитися до вихователя, якийпрацює з дошкільнятами, оскільки маленькадитина в силу своєї емоційності, недосвідченості,некритичності фізично і психологічно залежитьвід дорослих, довіряє їм, ідеалізує їх. Вона готовабачити у ролі вихователя будь-якого дорослого,незалежно від його морального і розумовогорозвитку, і саме тому важливо, щоб педагогомдля неї була не лише професійно підготовленаособа, а й високо духовна особистість.

Доцільність особливих вимог до професійнихта особистісних якостей вихователя дошкільниківпояснюється тим, що саме у дошкільномудитинстві закладається основа подальшогорозвитку цих дітей. У даному контексті зазначенадоцільність набуває соціальної значущості. Дійсно,виховання спрямоване на окрему людину і єфактом її індивідуального життя, проте воно являєсобою й суспільне явище. Виховання задовольняєне лише видові потреби кожної людини –виховуватися і бути вихованим. Воно задовольняєй потреби людського суспільства – мативихованих громадян [4, 47]. Піклуючись проналежну професійну підготовку високо духовнихвихователів для дошкільників, суспільствотурбується про своє майбутнє. Про це Джон Локкписав: “...Якщо медикам ми ввіряємо нашездоров’я, то вихователям ввіряємо моральність ірозум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом зтим й майбутнє нашої вітчизни” [7].

Виховання – це передача цінностей. Йогометою і результатом є вихованість – оціннакатегорія, зміст якої може змінюватися вісторично-культурному просторі. Основнимипоказниками вихованості сучасної людини можнавважати гуманізм, інтелігентність, відповідальність,креативність, почуття власної гідності,незалежність у судженнях і вчинках, орієнтаціюна цінності, які визнані у рамках тієї культурноїспільності і тієї епохи, з якої ототожнює себе самаособистість. Ціннісні орієнтації особистості єнайважливішим показником вихованості. Звісно,педагог – головна фігура педагогічного процесу.Його особистий приклад – фактор виховноговпливу. Завдяки спілкуванню з дітьми педагогвиховує їх не лише словом, а й усіма якостямисвоєї особистості. “Лише живий приклад виховуєдитину, а не слова, нехай найкращі, але непідкріплені ділом”, – писав А.С. Макаренко [2].Загалом у роботах дослідників вітчизняної школипедагог виступає прикладом ідеалу людини –зразка працьовитості, акуратності, культуримовлення, моральних якостей. Зокрема, у роботі“Дидактичні нариси” П.Ф. Каптерев пише:“Учитель є особою, яка має, крім спеціально

вчительських властивостей, ще йзагальнолюдські якості, якими вона такожнеминуче буде впливати на учнів, як і своїмучительським мистецтвом” [3, 381]. Діти (аособливо це стосується дошкільників) наслідуютьпедагога, а тому варто враховувати, щоцентральною категорією, яка задає дитинствуцілісність, є образ дорослості. Образ досконалогодорослого – єдиний спосіб й опора, за допомогоюяких дошкільник уявляє своє майбутнє. Саме наідеальну форму дорослості у свідомості маленькоїлюдини в кінцевому підсумку спираєтьсяпроектування життя, що з часом стане основоюформування її особистісних переконань.

У цьому контексті зберігають актуальністьпогляди В.П. Вахтерова на програму навчально-виховної діяльності з позиції антропологічногопідходу, які він виклав у роботі “Основи новоїпедагогіки”. Дослідник писав: “Для педагогаважливо не лише те, як відбувається розвитокдитини з точки зору стороннього спостерігача,але для педагога важливо ще й те, що самевідповідає цьому процесу в душі дитини ...Педагог реєструє не лише зростання і розвитокдітей, але ще й зміну їх інтересів, почуттів тощо.Для педагога дитина не лише предмет пізнання,але ще й особистість, яка відчуває і переживаєпроцеси свого розвитку ... його передусімцікавить особистість дитини, її розум і серце.Педагог, що обмежується лише однієюбіологічною теорією розвитку, був би схожий нафотографа, який знімає щодня одних і тих самихдітей для того, щоб зобразити у кінематографі,як росте дитина. Фотографу немає ніякого діладо психіки дитини. Педагога ж цікавить не лишерозвиток організму, але ще й душевні силидитини” [1].

Усвідомлення визначальної у справі вихованнядітей ролі педагога зумовило посилення уваги дойого підготовки, що, зокрема, набуло особливоїваги у зв’язку з реалізацією особистісно-орієнтованого підходу в сучасній освіті, якийприпускає співпрацю та співтворчість вихованцяі вихователя на гуманістичних засадах. У процесіпідготовки актуалізується необхідністьформування у майбутнього педагога нового типумислення – особистісно-орієнтованого. Так,В.В. Сєріков підкреслює: “Оволодінняособистісно орієнтованою педагогічноюдіяльністю передбачає, що у педагога адекватнимчином формується і власна ціннісно-смисловасфера особистості” [8, 217]. Особистість педагогавизначається як стрижневий фактор його праці,як професійна позиція в педагогічній діяльності,як приклад для наслідування. Учитель повинен


10

прагнути бути всебічно і гармонійно розвинутоюособистістю, оскільки значимою цінністю впедагогічній практиці є ідея виховання всебічно ігармонійно розвинутої особистості, що пов’язаназ ідеєю справедливого суспільства, яке здатнезабезпечити кожній людині умови для реалізаціїзакладених у ній можливостей. Ця ідея є основоюціннісно-світоглядної системи гуманістичноготипу. Вона визначає ціннісні орієнтації культуриі допомагає особистості орієнтуватись усьогоденні і спадщині минулого. Так, основоюорієнтації особистості в сучасному українськомусуспільстві є комплекс цінностей: громадянських(верховенство закону; права людини; обов’язки,що випливають з прав і свобод інших людей;суверенітет особи та ін.), національних (державнанезалежність, патріотизм, пошана до державнихсимволів, Гімну, Конституції України, дбайливеставлення до національних багатств, до рідноїприроди та ін.); загальнолюдських (доброта,милосердя, справедливість, свобода, чесність таін.); сімейних – комплекс цінностей сімейногожиття (подружня вірність, піклування про дітей,піклування про батьків і старших у сім’ї, пошанадо предків, допомога слабшим членам сім’ї,гармонія батьківського і материнського впливу,культ праці, гостинність та ін.); у межахособистого життя – комплекс цінностейособистого життя (орієнтація на пріоритетдуховних вартостей, внутрішня свобода, здоровийглузд, поміркованість, урівноваженість,толерантність, працьовитість, підприємливість,цілеспрямованість, самостійність, відповідальність,культ доброго імені, щедрість, увага до власногоздоров’я та ін.) [6]. Саме у цьому ціннісномуконтексті і повинна здійснюватися підготовкапедагогів для дошкільнят.

Висновки. Сучасна педагогічна наука у своємурозвитку піднялася до рівня саморефлексії і знеобхідністю вимагає визначення основнихтенденцій і перспектив розвитку теорії виховання,яка повинна бути вільна від одновимірних підходівдо вивчення людини і прагнути формувати ціліснеуявлення про сутність виховання людини ускладному динамічному світі з позиціїантропологічного підходу (у низці інших);пропонувати на цих засадах моделі розвитку таформування готовності майбутніх педагогів, серед

яких особливого значення набуває модельпідготовки вихователя ДНЗ до професійноїдіяльності, оскільки від його професійності таособистісних якостей залежить інтелектуальне,духовне, соціальне, емоційне становлення дітейдошкільного віку.

1. Вахтеров В.П. Избранные педагогическиесочинения /Сост. Л.Н. Литвин, Н.Т. Бритаева /В.П. Вахтеров. – М.: Педагогика, 1987. – С. 336 –337. – Режим доступа: elib.gnpbu.ru/text/vahterov_izbrannye-pedagogicheskie_1987/fs,1/

2. Воспитание и воспитатели – Цитатывеликих людей жемчужины-мысли. – Режимдоступа: рф/цитаты/.../Воспитание% 20и%20воспитатели. Html

3. Каптерев П.Ф. Дидактические очерки: Теорияобразования / П.Ф. Каптерев. – Изд. 2-е, перераб.и расшир. – Пг.: Кн. склад “Земля”, 1915. – 434 с.

4. Максакова В.И. Лекции 1 – 5 // Максакова В.И.Педагогическая антропология: Учеб. пособие длястуд. высш. пед. учеб. заведений / В.И. Максакова.– М.: Издательский центр “Академия”, 2001. –74 с.

5. Мандрікова Г.М. Основні положенняантропоцентричної лексикографії / Г.М. Мандрікова //Світ науки, культури, освіти. – 2011. – № 2 (5). – С. 8– 12.

6. Педагогічні цінності. – Режим доступу: –http://pidruchniki.com/17390919/pedagogika/pedagogichni_tsinnosti

7. Професійні вимоги до особистості педагога.– Режим доступу: http://readbookz.com/book/172/5427.html.

8. Сериков В.В. Образование и личность. Теорияи практика проектирования педагогических систем /В.В. Сериков. – М.: Издательская корпорация “Логос”,1999. – 272 с.

9. Трухачов В.И. Высшее образование в ведущихстранах мира / В.И. Трухачов, И.М. Лякишева,М.М. Игнатова. – Ставрополь: АГРУС, 2006. –120 с.

10. Ушинский К.Д. Педагогическое сочинение:В 6 т. / К.Д. Ушинский. – Т. 5. – М.: Педагогика,1990. – 528 с.

11. Ушинский К.Д. Человек как предметвоспитания / К.Д. Ушинский. – Режимдоступа: studentdream.narod.ru/ushi1.htm

Стаття надійшла до редакції 20.12.2016



11 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичними

завданнями. Перетворювальні процеси надержавних та геополітичному рівняхвідбиваються й на освіті як галузі, і на розвиткукожної особистості, висувають нові вимоги доостанньої. Актуальним вважається розвитокякостей і компетентностей задля успішності,

ефективності кожного у суспільній взаємодії ісьогодні, і в майбутньому. Саме на цьомуакцентовано в Концепції нової української школи.Серед дев’яти ключових компонентів її формули– педагогіка, що ґрунтується на партнерствівчителів, дітей, батьків; п’яти тем – педагогікапартнерства та готовність до інновацій; десятикомпетентностей – уміння вчитися впродовжжиття, соціальна компетентність (уміння

УДК 373.3.011.3 – 051:005.336.2:316.4.066:005.44(045)

Олена Варецька, доктор педагогічних наук, доцент,професор кафедри початкової освіти комунального закладу

“Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти”Запорізької обласної ради

СВІТОВІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ТА СУБ’ЄКТНІСТЬ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНІДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИУ статті обґрунтовано актуальність розвитку соціальної компетентності вчителя початкової школи

в умовах глобалізаційних змін, окреслено авторський погляд на цей феномен і на соціокультурні детермінанти,що впливають на його розвиток у педагогів, висвітлено погляди на глобалізацію як на важливіший процессучасності й суб’єктність як властивість індивіда.

Ключові слова: соціокультурні детермінанти, глобалізація, суб’єктність, соціальна компетентність,вчитель початкової школи, особистість.

Літ. 20.

Елена Варецкая, доктор педагогических наук, доцент,профессор кафедры начального образования коммунального учреждения

“Запорожский областной институт последипломного педагогического образования”Запорожского областного совета

ГЛОБАЛИЗАЦИОННЫЕ ИЗМЕНЕНИЯ И СУБЪЕКТНОСТЬ КАКСОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ РАЗВИТИЯ СОЦИАЛЬНОЙКОМПЕТЕНТНОСТИ ЛИЧНОСТИ УЧИТЕЛЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В статье обоснована актуальность развития социальной компетентности учителя начальной школыв условиях глобализационных изменений, определен авторский взгляд на этот феномен и на социокультурныедетерминанты, влияющие на его развитие у педагогов, освещено мнение относительно глобализации какважного процесса современности и субъектности как свойства индивида.

Ключевые слова: социокультурные детерминанты, глобализация, субъектность, социальнаякомпетентность, учитель начальной школы, личность.

Оlena Varetska, Doctor of Sciences (Pedagogy), Associate Professor, Professor of the Primary Education Department Public Educational Institution

“Zaporizhzhya Regional Institute of Postgraduate Pedagogical Education”Zaporizhzhya Regional Council

THE WORLD GLOBAL CHANGES AND THE SUBJECTIVITY AS THESOCIOCULTURAL DETERMINANTS OF THE DEVELOPMENT OF THE SOCIAL

COMPETENCE OF THE PRIMARY SCHOOL TEACHERSThe article deals with the relevance of the development of the social competence of primary school teacher

in the conditions of global changes. The author highlights the view on this phenomenon and socioculturaldeterminants that influence its development, and the judgments about the importance of the process ofglobalization as the most important process of modernity and the subjectivity as an individual property.

Keywords: the sociocultural determinants, the globalization, the subjectivity, the social competence, ateacher of primary school, the personality.

© О. Варецька, 2017

СВІТОВІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ЗМІНИ ТА СУБ’ЄКТНІСТЬ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНІ ДЕТЕРМІНАНТИРОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

12

працювати з іншими на результат, попереджати ірозв’язувати конфлікти, досягати компромісів)[14]. Зазначимо також, що з огляду наглобалізаційні виклики в освітній галузі в останні5 – 7 років відбувається постійне реформування,а упровадження змін починається переважно зпочаткової школи. За таких перспектив та зогляду на сенситивний вік молодшого школярапідвищується роль учителя початкової школи,який, як особистість і професіонал, безпосередньовпливає на формування індивідуальності учня,закладає фундамент для розвитку соціальноорієнтованої, мобільної, компетентної особистості,що володіє набором соціальних ролей,орієнтується в ситуаціях взаємодії з соціальнимсередовищем тощо. Це, в свою чергу, вимагаєвід педагога розвинених здатності до інновацій тасоціальної компетентності – своєрідної“парасолькової конструкції, узагальнювальногонабору компетентностей, що передбачаєзнання соціально-економічного розвитку тафункціонування суспільства в історичномуаспекті, виявляється в діяльності особистості урізних її напрямах, зокрема соціально-економічному, інноваційному, громадському,правовому, політичному, предметному та іншихна основі поєднання взаємовідповідних цінностей,ставлень, емоцій, практико- та соціальноорієнтованих знань, умінь, поведінки тощо” [4, 65].

Аналіз основних досліджень і публікацій,в яких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор.Наголосимо, що феномен соціальноїкомпетентності привертав увагу як західних(K. Bierman V. Landsheer, L. Spencer, S. Spencer,J. Raven, J.A. Welsh, та ін.) так і українських,російських науковців (Н. Бібік, Е. Зеєр, В. Луговий,А. Маркова, О. Савченко, А. Хуторський та ін.).Детермінанти процесів і явищ, дотичних доозначеної теми досліджували О. Балакірєва,В.В. Баранівський, В. Головенько, Д. Дмитрук таін. (соціальна, соціально-економічна нерівність),В.Ф. Баранівський, С. Бахтєєва (природні,культурні як стан виховання, освіти; духовні яккультурна творчість; рівень опанування певноїгалузі знань; культура праці, поведінки; культуранаціонального, релігійного та мовногосередовища), В. Ф. Баранівський, І. Ліпський(соціальні чинники, що визначаютьіндивідуальність особистості; структуруваннясукупності соціальних чинників за ознакамифункціонування як національно-етнічна;культурологічна; вид діяльності; вік; стать;територія тощо), М. Узгорок (формуванняпатріотизму), В. Андрущенко, М. Михальченко

(критеріальні засади розвитку особистості),Р. Арон, М. Вебер, І. Гофман, А. Капська,С. Нікітіна, В. Олійник, Н. Протасова, Т. Сорочан,Р. Шиян, S. Huang, A. Hubbard Julie , John D. Coieта ін. (положення теорії факторів), Л. Калініна,І. Рибчин (основні чинники розвитку особистості– культура, техніка, політика, масова свідомість(ментальність) тощо. Детермінанти формуваннясоціальної компетентності в учнівської молоді(ліцеїстів) розглядали Л. Калініна, І. Рябуха,проблеми соціокультурної детермінаціїпрофесійно-педагогічних цінностей у майбутніхучителів початкових класів – І. Червінька.

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми, яким присвячуєтьсядана стаття. З опертям на висновкиВ.Ф. Баранівського Ж. Гурвича, С. Дорошенка,Н. Жигайла, Л. Калініної, І. Ліпського, А. Мудрика,І. Рябухи, та ін. нами доповнено перелік із шестидетермінант, визначений соціологом Ж. Гурвичем йвизначено соціокультурні детермінанти розвиткусоціальної компетентності особистості вчителяпочаткової школи у системі післядипломної педагогічноїосвіти. З огляду на те, що межі статті не даютьможливості висвітлити кожну з них, зупинимося на таких,як світові глобалізаційні зміни та суб’єктність.

Формування цілей статті (постановказавдання) полягає у висвітленні такихсоціокультурних детермінант розвитку соціальноїкомпетентності вчителя початкової школи яксвітові глобалізаційні зміни та суб’єктність.

Виклад основного матеріалу дослідженняз повним обґрунтуванням отриманихнаукових результатів. Поняття “глобалізація”(Globе – з англ. – земна куля) використовувалосяфрагментарно з кінця шістдесятих років ХХстоліття. З огляду на його зміст американськийсоціолог Дж. Маклін, закликав “зрозумітиісторичний процес посилення глобалізаціїсоціальних відносин” (1981 р.) [7], а Р. Робертсонпоняття “globality” виніс на науковий загал(1983 р.), дав детальне тлумачення (1985 р.) тавиклав свою концепцію (1992 р.) у науковомудослідженні [10, 158]. Поширення поняття досередини 80-х років М. Уотерсом пов’язувалосяз тим, що воно може стати ключовою ідеєюдев’яностих як “перехід людства у третєтисячоліття” [5].

Дійсно, спостерігається швидке зростаннякількості праць. Її вивчення стало предметомдосліджень науковців як Л. Аннінського, К. Апеля,Б. Гаврилишина, С. Долгова, О. Забужко,З. Краснодембського, В. Кременя, В. Кувалдіна,А. Неклесса, В. Оболенського, Е. Муньє,С. Пролєєва, В. Шамрай та ін. Глобалізацію



13 Молодь і ринок №1 (144), 2017

вважають найважливішим процесом сучасності,при цьому відзначається як позитивне (маєключове значення для розвитку світової економікив майбутньому), так і негативне (призводить дозростання безробіття, нерівності між країнами,спадання рівня життя, гальмує соціальнийпрогрес) ставлення до нього. Глобалізаціювважають непростою, багатоаспектноюпроблемою з огляду на неоднозначне тлумаченняїї змісту. З цього приводу цілком слушною є думкаВ. Кременя, що за “цим поняттям криєтьсявелика кількість явищ і процесів, що одночаснопротікають, а також проблеми, які стосуютьсявсього людства і які прийнято називатиглобальними проблемами сучасності” [10, 158].

Зауважимо, що серед існуючих тлумаченьнауковці виокремлюють два найбільш відповідні.Перше значення полягає у загальнопланетарномумасштабі інтернаціоналізації світової економки яклогічному результаті взаємодії національнихекономік, що постійно розширювались, коли цявзаємодія набула вигляду транснаціоналізації,тобто їх взаємного проникнення і переплетіння.Інше розуміється як універсалізація абогомогенізація економічного життя, яка під впливомобміну знаннями, людьми, товарами, культурнимицінностями тощо все більш тяжіє до єдинихстандартів, принципів цінностей [12, 18].

Назвемо глобалізаційні проблеми з огляду наїх класифікацію, описану В. Кременем [10, 164].Зокрема це політичні й соціально-економічні,наукові, змішані й соціальні (міжнаціональніконфлікти, проблеми демографії питання культуриохорони здоров’я, освіти), проблемиприродноекономічного розвитку. Середвизначальних суспільних проблем науковціназивають недостатній ступінь культури,духовності на рівні спільнот, особистості й всьогосвіту, відсутність необхідних культурних йдуховних основ для успішного суспільногорозвитку на загальному, регіональному,національному щаблях [10, 185].

Серед чинників рушійних сил глобалізації поручз економічним, політичним, міжнародним,технічним, лібералізацією наголосимо насуспільному чинникові, який має прояв упослабленні ролі традицій, соціальних зв’язків ізвичаїв, що, відповідно, призводить до мобільностілюдей в географічному, духовному й емоційномуаспектах [10, 167]. Необхідно зважати й на такийчинник, як вплив мас-медіа, для протидіїнегативним впливам якого необхідно розвивати“соціальну медіаграмотність” (Стейсі Гудмен).Вона базується на п’яти принципах: усімедіамеседжі сконструйовані; медіамеседжі

формують наше сприйняття реальності; різнятьсяаудиторії, різниться й розуміння того й самогомеседжа; медіамеседжі містять комерційнівтручання; всі медіамеседжі включають певніпогляди [17].

З іншого боку, глобальність означає, що неможе існувати жодного локального соціуму, щоздатний самовизначитися поза світовоюспільнотою, що це всепланетна системаспівробітництва й співіснування різних соціумів ікультур [10, 181]. Цілком згодні з В. Кременемстосовно того, що про глобалізацію можнаговорити як про виклик людини самій собі,всепланетарну єдність людей, випробуванняспроможності співіснування в соціумі, процес, щоохоплює всі сторони сучасного життя, і,відповідно, по-різному впливає на них, а глобальнесуспільство розглядати як новий тип соціальності.У цьому контексті важливим є розвиток культури,духовності суспільства й особистості нанаціональному, регіональних, загальносвітовомурівнях, а світові глобалізаційні зміни можнарозглядати як соціокультурну детермінантурозвитку особистості, її соціальної компетентності.

Вважаємо за необхідне уточнити сутністьпоняття “особистість”. Зокрема, у соціально-психологічній теорії А. Петровського – воно єсистемною (соціальною) якістю, котрої набуваєіндивід у предметній діяльності, спілкуванні тахарактеризує міру представленості суспільнихвідносин в індивіді [15, 386]. Дотичну думкузнаходимо в О. Леонтьєва. Утім, формуванняякостей особистості визначається черездіяльність у безпосередніх умовах життя [9, 176],у певній соціальній ситуації розвитку особистостіна рівнях організації людини “індивід – суб’єктдіяльності, особистість – індивідуальність”(Б. Ананьєв), в якій вона є водночас пасивнимоб’єктом з боку соціальної ситуації розвитку йсуб’єктом створення власного середовища, щосприяє її розвиткові [1, 5, 127]. Отже, поняття“особистість” є соціальним рівнем організаціїлюдини попри різне тлумачення співвідношенняв ній біологічного і соціального (Л. Леонтьєв,К. Платонов). Утім, людина постає складноюживою системою, біопсихосоціальною єдністю,життєдіяльність якої забезпечується навзаємопов’язаних біологічному, психологічномуі соціальному рівнях функціонування [13, 11, 367;18, 185], якості й механізми котрих виконуютьсвою роль упродовж життя людини [13, 369]. Вонапідкорюється певним закономірностям психічногорозвитку, зміні чинників з огляду на змінувзаємозв’язку біологічних, соціальнихдетермінант [13, 370]. Це зумовлює проблему


14

років на цих рівнях функціонування, віку якчасового аспекту індивідуального розвитку[11, 750]. Отже, такі чинники мають системнийхарактер, є динамічними, містять біологічні,соціальні детермінанти, мають різноманітній багатопланові зв’язки, відіграють різну роль накожному етапі розвитку особистості. Тотожнудумку знаходимо в О. Д’ячкової.

Стосовно поняття “особистість вчителя”, тоу наших роботах спираємося на визначенняТ. Сущенко [19, 40] й розуміємо його сутність якобличчя, долю, звички, емоційні стани, мотивиповедінки, погляди, почуття, прагнення, вибірі стиль життєдіяльності, спосіб вираження своговнутрішнього духовного світу, ставлення доБатьківщини і світу, до кожної окремої людини.

Особистість постає як представник певноїсоціальної спільності, суспільного класу, нації,народності, уособлює всі характерні ознаки класу,поділяє історичну долю, живе й виражає йогопотреби, страждання, надії, засвоює національнусамосвідомість (у разі її наявності), психологію,характер, одночасно є індивідуальністю. Усе цереалізується в соціальних діях особистості запевних соціально-історичних умов [2, 204 – 205].При цьому прогрес особистості є процесомперетворення й розвитку її в суб’єктудосконалення самого соціального середовища [8,32]. Саме життя людини, індивідуальності єактивно творчим процесом її самовиявлення тасамоствердження у світі й власній свідомості [8,121]. Можемо визначити лінії в розвиткусоціальної компетентності особистості. Це:динамічність процесу (від можливого до дійсного,від Я-вчорашнього – до Я-сьогоднішнього і Я-майбутнього) на основі абстрактних, реальнихможливостей і наявності (створення) умов, атакож, за В. Бочаровим, послідовна зміна станівособистості та їхній взаємозв’язок (усвідомленнянерозкритих або нереалізованих здатностей, їхнійрозвиток у життєвих, соціальних, професійнихситуаціях й саморозвиток особистості) [3, 147] упевній соціальній, культурно-історичній ситуації.

З огляду на вище означене, наступноюдетермінантою (чинником) становлення й розвиткусоціальної та ін. компетентностей вважаємосуб’єктність (від. лат. subjectum – підмет) яквластивість індивіда бути суб’єктом активності,тобто носієм ідей “Я”, “складатися як суб’єкту,точніше кажучи – суб’єктивності, яка, очевидно,слугує лише однією із заданих можливостейорганізації певної самосвідомості” [20, 284] в процесі“суб’єктивації” (становлення історично зумовленоїсуб’єктивності упродовж розвитку людини).

Це, у свою чергу, показує, що людина думає,

сприймає, переживає й здійснює себе в якостіпричини самого себе, тобто виявляє себе як causasui. Саме потреба людини виступити перед собою,випробувати себе в своїй першопричинності повідношенню до світу, обґрунтувати перед собоютотожність “Я = Світ”, створює глибинне джерелойого надситуативної активності. Суб’єктністьлюдини має прояв у її вітальності, діяльності,спілкуванні, самосвідомості як тенденції досамовідтворення й таким чином виступає в актахцілепокладання, адже передбачає наявністьпостійно оновлюваного “образу-еталона”, якийспрямовує процес відтворення сущого; має наувазі свободу (сам індивід, а не хтось інший “занього”, здійснює відтворення, спрямовує цейпроцес і вказує на його завершення); неможливапоза розвитком (індивід має діяти в складному,непередбаченому, змінюваному середовищі, і,відповідно, відтворенню підлягають нові кроки,способи відтворення, які окреслилися напопередньому кроці). Таким чином, людинавиявляє перед собою свою суб’єктність, піддаючивипробуванням власну здібність бути причиноюсебе, що утворює основу активної неадаптивності(за В. Петровським) [16, 242 – 251]); виступаєактивним началом процесу суб’єктивації і в тойже час під впливом зовнішніх соціокультурнихпроцесів – об’єктом різноманітних програм іпрактик суспільства (держави, різноманітнихінституцій, соціальних груп тощо).

Серед чинників внутрішньої суб’єктивації, якаорієнтована на узгодження внутрішнього світулюдини із зовнішнім, П. Герчанівська [6, 4] називаєвольові, інтелектуальні, моральні, фізичні та іншізусилля самого індивіда, що допомагають йомугармонізувати власні внутрішні потяги, потреби,інтереси з соціокультурним оточенням. Такимчином, суб’єктивація виступає одночаснопроцесом і умовою реалізації потенційнихздібностей особистості, виокремлення її ізнавколишнього соціокультурного середовища.

Науковець звертає увагу на особливостісуб’єктивації людини в умовах українських реалій,коли неоднорідність сучасного світоглядупризвела до різного спрямування змістовихорієнтирів соціокультурного мислення різнихверств українського суспільства, адже в єдиномусоціокультурному просторі співіснуютьаксіологічні системи премодерну, модерну,постмодерну. У такому складному поєднаннірізних світоглядних парадигм людині стало дужеважко фіксувати свою життєву позицію, їй невистачає відчуття індивідуальності, самостійності,самоцінності. На такий “парадокс сучасності”вказував Р. Ленг.



15 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Маємо порушення функціональної цілісності,збалансованості соціокультурної системи вумовах глобалізації з її мультикультуризмом, щосупроводжується значним падінням рівнясуб’єктивації людини. Стосовно західних країн, тоїх неоднакові національні правові моделі, базиснімоделі національної, культурної, релігійної та іншоїполітики, метою яких є розвиток національноїідентичності, консолідації суспільства, не змогливрахувати всі розбіжності і подолатинепорозуміння щодо етнокультурноїрізноманітності. Більш того, люди почали глибшеусвідомлювати свою належність до певноїетнічної спільноти. Це також стосується йукраїнського суспільства, в якому відчуваєтьсявтрата власної ідентичності, що спричиненарелятивізацією національних цінностей, ідеологійта вірувань, уніфікацією моделей поведінки йкартини світу, запропонованих мас-медіа та ін.Отже, між соціокультурною реальністю ісуб’єктом спостерігається зв’язок, який має прояву тому, що соціальні структури формують умовидля суб’єктивації індивіда, а індивід, у той же час,конструює соціокультурний простір, впливаючи напроцес розвитку суспільства. Близьку думкузнаходимо в П. Герчанівської [6, 5]. Науковецьакцентує на репресивному елементісоціокультурної регуляції соціуму, який впливає напроцес суб’єктивації. Проявляється він укаральних заходах влади, практиках і технологіяхмасової маніпуляції, головною метою яких єздійснення контролю над людьми (над психікоюіндивіда на свідомому і несвідомому рівні) йцілеспрямована трансформація соціокультурногопростору через генерацію певних змістів іцінностей. На жаль, ці технології (зокрема,Інтернет, телебачення, преса, реклама та ін.),виконуючи роль соціокультурного регулятора усуспільстві, стають основним знаряддямдосягнення влади та наживи, несуть реальнузагрозу придушення процесу розвитку людини, їїсвободи й суб’єктивації. Йдучи заП. Герчанівською, можемо зробити висновок, щовідбувається перехід від прямого, неприкритогоставлення до людини як речі в умовахтоталітаризму до завуальованого впливу,прихованого гаслом “прав людини”, коливідбувається тиск на індивідів у потрібному длявлади напрямі засобами технологій масовоїманіпуляції [6, 6]. Переконані, що людина можепротистояти такому насильству, маніпуляціям,ефективно використовуючи власнийінтелектуальний і моральний, духовний потенціал,розвинену соціальну компетентність, створюючивласний соціальний простір. Одним із шляхів

досягнення вище означеного можна вважатиосвіту, у тому числі й післядипломну, якість якоїзалежить від змісту і соціальної спрямованостінавчальних дисциплін, освітнього процесу,врахування ними неоднозначних соціокультурнихвпливів на особистість, посилення соціальноїкомпоненти, розширення практики співпраці,кооперації, партнерства, урахування потреб ринкупраці, посилення соціального діалогу з ним,поглиблення і відновлення взаємної довіри тазабезпечення мобільності трудових ресурсів.Такий підхід дає вчителеві інструментарій дляпосилення діяльнісної складової й усуненняневідповідності між засобами та результатамиосвіти молодших школярів, а також фактично, ане декларативно задіяти суб’єктність, власнийдосвід і досвід учнів відповідно до складовихякості освіти.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапряму. Отже, світова глобалізація загроз,ризиків потребує посилення педагогічногоскладника процесу розвитку цивілізації намікрорівні особистості й на макрорівні соціуму. Зогляду на освіченість, культуру, компетентністьособистості, неоднозначність впливусоціокультурних детермінант освітній процес маєбути спрямовано на її духовне збагачення, творчийрозвиток, саморозвиток, саморозкриття, розвитоккомпетентностей і самореалізацію. Подальшірозвідки буде спрямовано на дослідження іншихдетермінант розвитку соціальної компетентностіособистості вчителя початкової школи.

1. Ананьев Б.Г. Избранные психологическиетруды: В 2-х т. – М.: Педагогика, 1980. – Т. 1.– 232 с.

2. Андрущенко В.П. Сучасна соціальнафілософія / В.П. Андрущенко, М.І. Михальченко.– 2-ге вид., випр. й доп. – Київ: Генеза, 1996. –368 с.

3. Бочаров В.М. Система формированиясоциальной компетентности специалистаорганов внутренних дел в процессепрофессиональной подготовки: дис. … д-рапед. наук: 13.00.08 / Виталий МихайловичБочаров. – Ставрополь, 2005. – 407 с.

4. Варецька О.В. Теоретичні і методичнізасади розвитку соціальної компетентностівчителя початкової школи у системіпіслядипломної педагогічної освіти: дис. д-рапед. наук: 13.00.04 / Олена ВолодимирівнаВарецька. – Київ, 2015. – 630 с.

5. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє:до ефективніших суспільств: доп. Римському


16

клубові / Богдан Гаврилишин; [пер. з англ.Л.Л. Лещенко]. – К.: Основи, 1993. – 238 с.].

6. Герчанівська П. Суб’єктивація людинив умовах українських реалій / П. Герчанівська// Наукові записки Національногоуніверситету “Острозька академія”. Серія“Культурологія”. – Випуск 15. Частина 2. –С. 3 – 8.

7. Доклад о развитии человечества за 1996год. – Нью-Йорк; Оксфорд: ОксфордЮниверсити Пресс, 1997. – 228 с.

8. Дорошенко А.Б. Социальне середовищеяк фактор формування особистості: дис. …канд. філос. наук: 09.00.11 / Алла БорисівнаДорошенко. – Київ, 1994. – 146 с.

9. Костюк Г.С. Навчально-виховний процесі психічний розвиток особистості / За ред.Л.М. Прокопенко; Уклад. В.В. Андрієвська,Г.О. Балл, О.Т. Губко, О.В. Проскура. – К.: Рад.школа, 1989. – 608 с.

10. Кремень В.Г. Філософія людиноцентризмув освітньому просторі / В.Г. Кремень. – 2-евид. – К.: Т-во “Знання” України, 2010. – 520 с.

11. Карсаевская Т.В. Социальная детерминациявозрастных фаз человека / Т. В. Карсаевская //Соотношение биологического и социальногов развитии человека. – Москва: Наука, 1977. –С. 747 – 756.

12. Кувалдин В. Глобализация – светлоебудуще человечества? // Человек. – 2002. –№ 4. – С. 18; С. 158.

13. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретическиепроблемы психологии [Электронный ресурс] /Б.Ф. Ломов. – М.: Наука, 1984. – 444 с. –Режим доступа: http://padaread.com/?book=33576&pg=210

14. Нова українська школа: концептуальнізасади реформування середньої школи:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/ua-sch-2016/konczepcziya.html

15. Петровский А.В. Личность // Введениев психологию / Под общ. ред. проф. А.В. Петровского.– М.: Академия, 1996. – 496 с.

16. Рибалка В.В. Теорії особистостіу вітчизняній психології та педагогіці:Навчальний посібник. – Одеса: Бакаєв ВадимВікторович, 2009. – 575 с.

17. Соціальна медіаграмотність: п’ятьключових принципів // Media Sapiens[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// o s v i ta .m ed ia sa p i en s . u a /m ed ia p ro s v i ta /mediaosvita/sotsialna _mediagramotnist_pyat_klyuchovikh_printsipiv/

18. Смирнов С. Педагогика: педагогическиетеории, системы, технологии: учеб. для студ./ С. Смирнов, И. Котова. – Москва: Академия,1999. – 512 с.

19. Сущенко Т.И. Особенности педагогическогопроцесса высшей школы в эпоху приоритеталичности / Т.И. Сущенко // Научный поиск ввоспитании: парадигмы, стратегии, практика.3-я Международная научно-практическаяконференция 24 – 25 марта 2011 года: Сборникдокладов и тезисов выступлений / Авт.-сост.В.П. Сергеева, Н.В. Чернышова, Н.Н. Рудь,А.А. Белов. – М.: МГПИ, АПКиППРО, 2011. –С. 37 – 40.

20. Фуко М. Интеллектуалы и власть:Избранные политические статьи, выступленияи интервью: в 3-х ч. / М. Фуко. – Ч. 3. – М.:Праксис, 2006. – 320 с.



6 січня – Святий вечір (Навечір’я Різдва Христового) За давньою традицією, належне різдвяне святкування починається ще ввечері

напередодні Різдва з духовних і матеріальних приготувань. Вечір цей зветься Святим чи Свят-Вечором, або ж Навечір’ям Різдва Христового, що припадає на 6 січня.

Це один з найбільш шанованих днів для всіх християн – і східного, і західного обрядів – та одне з найважливіших родинних свят, магічний день, коли кожна сім’я створює в оселі атмосферу затишку, достатку та злагоди. Свята Вечеря у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. І що важливо – спізнюватися до столу аж ніяк не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження спасителя – Ісуса Христа, українці розпочинали святкову трапезу.


17 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. Всі мирозуміємо, що діти наше майбутнє,діти повинні стати кращими за своїх

батьків. Тільки в цьому випадку суспільствопрогресує. У протилежному випадку суспільствузагрожує деградація, аж до зникнення.

Незважаючи на спроби держави вплинути нафінансову грамотність дітей та підлітків,головними вчителями фінансової грамотностізалишаються батьки (або опікуни).

Проте може виникнути перешкода у виглядівідмовки, що, мовляв, “я і сам не сильнорозуміюся на фінансах” або “у мене і так фінансовіпроблеми, що ж я можу дитині пояснити?”. Алеце лише відмовки, які не є справжнімипричинами. По-перше, у батьків є досвід (і

позитивний, і негативний), який вони можутьпередати своїй дитині. По-друге, вони можутьрозвиватися і фінансово вдосконалюватися разомз дитиною і ставати для неї прикладом длянаслідування. І по-третє, їм не треба бутифінансовим гуру щоб пояснити своїй дитинібазові принципи.

Батькам важливо розуміти, що рано чи пізнодіти все одно будуть чути якісь факти про гроші,і у них буде складатися враження, що профінансову сферу вони можуть отримати знаннялише ззовні. Але ці дані є часто помилкові.Однокласники можуть сказати, що багатим можнастати тільки якщо красти. Або на спортивномугуртку хтось може сказати, що тільки щасливістануть успішними. Неважко уявити, який вплив

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

Світлана Булавенко, кандидат педагогічних наук, вчитель економіки та географіїНіжинської гімназії №3

Наталія Примаченко, кандидат педагогічних наукДрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

РОЛЬ СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ ФІНАНСОВО КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІУ статті розкривається роль сім’ї у формуванні фінансово компетентної особистості.

Розглядаються практичні вправи та основні вимоги до фінансового виховання в сім’ї. Особлива увагазвертається на помилки батьків при фінансовому вихованні своїх дітей.

Ключові слова: фінансове виховання, фінансова грамотність, фінансова освіта.Літ. 5.

Александр Шпак, доктор педагогических наук, профессорНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

Светлана Булавенко, кандидат педагогических наук, учитель экономики и географииНежинской гимназии №3

Наталья Примаченко, кандидат педагогических наукДрогобычский государственный педагогический университет имени Ивана Франко

РОЛЬ СЕМЬИ В ФОРМИРОВАНИИ ФИНАНСОВО КОМПЕТЕНТНОЙ ЛИЧНОСТИВ статье раскрывается роль семьи в формировании финансово компетентной личности.

Рассматриваются практические упражнения и основные требования к финансовому воспитанию в семье.Особое внимание обращается на ошибки родителей при финансовом воспитании своих детей.

Ключевые слова: финансовое воспитание, финансовая грамотность, финансовое образование.

Olexander Shpak, Doctor of Sciences (Pedagogy), Professor,Mykhaylo Drahomanov National Pedagogical University, Kyiv

Svitlana Bulavenko, Ph.D.(Pedagogy), Teacher of Economics and Geography, High school №3, NizhynNataliya Prymachenko, Ph.D. (Pedagogy),

Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE ROLE OF THE FAMILY IN THE FORMATION OF THE FINANCIALLY COMPETENT PERSONALITYThe article reveals the role of the family in the shaping of the financially competent person. The authors

consider the practical exercises and the basic requirements of the financial upbringing in the family. The articlepays the special attention to the parents’ errors during the financial education of their children.

Keywords: the financial education, the financial literacy, the financial upbringing.

УДК 37.018.1:33

© О. Шпак, С. Булавенко,Н. Примаченко, 2017

РОЛЬ СІМ’Ї У ФОРМУВАННІ ФІНАНСОВО КОМПЕТЕНТНОЇ ОСОБИСТОСТІ

18

можуть мати ці твердження, якщо дитина серйозноповірить своїм “друзям”. Тому важливою є самеучасть батьків, які мають розставити все на своїмісця: їм треба розповісти дитині, що гроші требазаробляти чесною працею. І їм не обов’язковознати про мультиплікатор чи індекс ДоуДжонсона, щоб розповісти дитині основне прогроші, економію, і основи фінансової грамотності.

Метою статті є ознайомлення з роллю сім’ї уформуванні фінансово компетентної особистості.

Результати теоретичного дослідження.Сьогодні фінансове виховання учнів привертаєувагу не лише батьків та вчителів, але йурядовців. Проте, на жаль, у науковій літературіпитання фінансового виховання не розглядається.Є лише окремі статті присвячені формуваннюфінансової грамотності учнів, що є складовоюфінансового виховання. Наукові дослідження, восновному, присвячені більш широкому аспектувиховної роботи – економічному вихованню.

Виклад основного матеріалу. Батьки навласному досвіді переконалися, що без розумінняхоча б азів економіки й інвестування, у нашомусвіті, з кожним днем, стає жити усе складніше.Як передати це своїм дітям? Як уберегти їх віднепотрібних втрат і боргової ями?

Вихід один: із раннього дитинства потрібноприщеплювати дітям економічні знання, вчитирозумінню економічних процесів, пояснювати,звідки беруться гроші і як ними розпоряджатися.Так, звичайно, найпоширенішою сьогодні єтенденція – “віддамо в школу, університет – тамнавчать”. Та все не так просто.

Наведемо приклад США. Там ще в середнійшколі починають вчити дітей фінансовоїграмотності, а це вже запізно. Ну і який жерезультат? Результат, м’яко говорячи, поганий.Варто дитині стати ледь старшою, як на неїобрушується шквал пропозицій на одержаннякредитів. Хочеш кредитну карту, хочеш, можешвзяти товар у кредит.... У США просто величезнакількість випадків, коли ще нетямуща молодьнабирала купу кредитів, і як результат малаособисте банкрутство. Бо була нездатноюобслуговувати взяті кредити... Виходячи замериканського досвіду, можна зробити висновок:“на Бога сподівайся, а сам не плошай [4].

Країна грошей (або світ фінансів) нітрохи неменше чудесна і складна для розуміння, ніжКраїна чудес Задзеркалля Льюїса Керролла; бо чимпізніше почнеш її вивчати, тим складнішерозібратися в хитросплетіннях термінології,юридичних тонкощах ринку фінансових послуг.А ціна помилки тут часом дуже велика. Зазівався,не прочитав рядок дрібним шрифтом внизу

кредитного договору – “програв” на дуже значнусуму і надовго.

Фінансова грамотність дітей, у першу чергузалежить від їхніх батьків, того яку культуру обігуіз грошима вони передали своїм дітям. І починатифінансове виховання потрібно ще змалечку [3].

Адже діти, у першу чергу, вчяться на прикладібатьків. Не на тому, що вони їм говорять, а натому, як батьки чинять у тім або іншім випадку.Тому, перш ніж повчати дитину, є сенс батькамзамислитись про власні вчинки. Якспіввідносяться їх вчинки, з тим, чому вони вчатьдитину. Навчання у вигляді фраз: “Гроші не надеревах ростуть”, “у мене немає друкованоговерстата, щоб надрукувати стільки Грошей”. Непройдуть. Дитина ще тільки починає жити, у неїнемає свого життєвого досвіду, вона дійсно незнає, звідки гроші беруться, і чому батьки лаються,коли вона занадто часто просить щось купити...Це все потрібно пояснювати.

Треба пояснювати прості поняття, вчитибачити взаємозв’язок речей, пояснювати, чомутак робити не можна, а от так, треба чинити.Поступово, потрібно привчати дитину поводитисяіз грошима. Можливо, в ігровій формі. Маєтьсяна увазі не гру у карти на гроші, а є спеціальнінавчальні програми. Поступово, можна вводитив життя дитини справжні гроші. Перший часходити з нею у магазин, пояснювати, щокупується, у якій кількості, чому це, а не інше.Згодом дитина зможе це робити самостійно.Складність “завдань” необхідно збільшувати вміру розвитку дитини... Не можна купуватидитині все, що вона просить, навіть якщо є такафінансова можливість. Необхідно ввестиобмеження, привчати дитину до фінансовоїдисципліни, бюджетування, планування видатків.Варто вчити її знаходити оптимальне рішеннясвоєї фінансової проблеми [5].

У наш час, досить широке поширенняодержала послуга оплати своїх покупок задопомогою пластикових карт. Дитина бачить:батьки віддали картку, їм повернули її назад, післячого одержали все, що хотіли. Виходить вседаром? Треба пояснити дитині, що заплатилигроші за покупку, просто ці гроші віртуальні, але,проте, вони цілком реальні. І щоб вони були, їхпотрібно заробити.

Необхідно пояснити дитині, що користуватисякредитною картою вкрай невигідно й може матисерйозні наслідки. Пройде зовсім небагато часу ідитина зіштовхнеться з потоком кредитнихпропозицій. Буде найкраще, якщо вона будерозуміти, що споживчий кредит – це не добре.Навіть, якщо це безкоштовно, краще



19 Молодь і ринок №1 (144), 2017

відмовлятися. Варто пояснити дитині, що житипотрібно по заробленим коштам, тобто витрачатименше, ніж заробляєш. Доступність речей задопомогою кредитів, не більш, ніж ілюзія.Кредити – це пряма дорога в боргову яму, требапояснити, які наслідки це несе, і як погано тому,хто попався в цю пастку. Треба пояснити, щокожна розумна людина повинна матинагромадження, тобто щомісяця відкладатичастину своїх доходів у свій резервний фонд (абоінвестувати) [4]. Так треба, і це добре.

Експерти виявили 10 помилок батьків, якіперешкоджають фінансового успіху дітей умайбутньому.

1. Відносити тему грошей до забороненої.Батьки не повинні обговорювати свої доходи і

планувати бюджет на місяць “за зачиненимидверима”. Це ризик нагородити малюка вмайбутньому почуттям ніяковості і невміннямрозподіляти власні кошти. Така людина може невміти збирати, будувати плани, в тому числі іфінансові, або навпаки, буде необґрунтованотринькати гроші.

Найкраще вести розмови такого плану вприсутності дитини, не намагаючись в цей моментїї чимось відволікти. Звичайно, не вартоспеціально обговорювати з крихіткою сімейнийбюджет, тим більше, якщо вона ще не є школярем,але пояснити, звідки беруться гроші і на що вонийдуть протягом місяця цілком прийнятне. Такимчином, вона може в майбутньому уникнутифінансової неграмотності.

2. Не виділяти дитині кишенькових грошей.Таким способом можна позбавити малюка

фінансової самостійності. На думку психологів,найкращий вік для виділення власних грошей –це від 6 до 7 років. Краще визначити певну сумуі намагатися давати кошти регулярно.

Необхідно розуміти, що частка самостійностіповинна постійно змінюватися. Спочатку дитинаможе витрачати гроші тільки на свої примхи, аленадалі вона повинна самостійно оплачувати і деякірозваги, поповнювати рахунок телефону і т.п.Саме в цьому випадку така практика допоможеїй засвоїти корисні уроки і дасть можливістьефективно планувати.

3. Тотальний контроль витрат малюка.Зрозуміло, що батьками в таких випадках

рухають тільки добрі почуття, але тоді виходить,що грошима малюк не може розпоряджатисясамостійно, адже за фактом вони не дають їй цезробити. Це може розвинути в дитині страхи таневпевненість.

4. Абсолютно не контролювати дитячий гаманець.Малюк повинен розуміти, що в будь-який

момент може отримати батьківську допомогу іперед покупкою порадитися з ними. Вартостворити деякі правила. Наприклад, немаєпотреби постійно носити великі суми в школу,не можна грати в азартні ігри тощо.

5. Оплата гарних оцінок.Жоден психолог не порадить використовувати

даний спосіб. Краще підвищувати успішністьіншими методами. Навчання не повиннеасоціюватися з грошима.

6. Платити за домашню допомогу.Не варто вступати на цей підступний шлях, адже

рано чи пізно у батьків може не виявитися необхідноїсуми, а дитина заявить, що протирати пилбезкоштовно не буде. Що вони їй на це скажуть? Щоце спільний обов’язок родини і всі повинні допомагатиодин одному? Тоді чому до цього платили?

7. Тонка грань.Треба бути обережними, щоб малюк не відчув,

що гроші є головним у житті. Пояснити, що відних залежить фінансова самостійність,комфортність проживання, але є речі, якіабсолютно не співвідносяться з грошима, такі якзакон, любов, дружба і тощо. Батьківськийобов’язок – прищеплювати повагу до подібнихцінностей.

8. Забирати гроші, зароблені підлітком.Сьогодні багато у віці 14 – 15 років

підробляють. Варто заохочувати прагненняділитися, купувати продукти на всю родину,познайомити підлітка з основами інвестування.

9. Думати про майбутню спеціальність з точкизору зарплати.

Сьогодні складно сказати напевно, що такіпрофесії як художник, ветеринар і багато іншихне в змозі гарантовано привести до збагачення.Важливо, щоб людина реалізувалася в житті ізаймалася тим, що їй дійсно до душі. Потрібнорозмовляти з дитиною на такі теми як можначастіше. Краще всього, якщо їй буде з кого братиприклад.

10. Гроші – засіб маніпуляції.За допомогою грошей дитина стає

самостійнішою, але це не привід змінювати з неюстосунки. Потрібно щоб дії батьків булипослідовними і не залежали від фінансовоїскладової [2].

Дитина росте, і згодом перетворюється вдівчину або юнака. На порядок денний постаєпитання про вибір спеціальності, куди пітивчитися. Потрібно пояснити дитині, що вибірпрофесії, досить важливий. Професія – це нетільки спосіб проводити час, але й дохід, причомудохід повинен бути достатнім, щоб задовольнитипотреби людини.


20

Навчання дитини повинне проводитися поспіралі. Ті самі поняття, з віком, повинні знаходитиусе більше чіткі обриси. Якщо маленькій дитинібатьки просто говорили, що це погано. То набільш пізніх стадіях виховання, потрібнопояснювати чому. Згодом, потрібно заохочуватидитину самостійно знаходити потрібну їйінформацію.

Перше, на що слід звернути увагу – це тойфакт, що діти чують до 20% того, що ми їмговоримо. Інші 80% інформації вони вбирають,дивлячись на те, як поводяться їхні батьки в тійчи іншій ситуації. Тому перш, ніж вчити дитинучому-небудь – в даному випадку фінансовоїграмотності – важливо подивитися на своюповедінку збоку [1].

Основні вимоги до фінансового виховання всім’ї.

1. Варто почати з простих понять. З ранньоговіку потрібно вчити дітей бачити взаємозв’язокречей, пояснювати, що таке гроші, що потрібнозробити, щоб вони з’явилися в гаманці, і як їхправильно витрачати.

2. Довіра. Необхідно пояснювати дітям, якправильно планувати бюджет і розставлятипріоритети, чому важливо купити це, а не те, алепри цьому довіряти вибору дитини, вона неповинна відчувати себе нездатною грамотнорозпоряджатися грошима.

3. Практикувати. У міру дорослішання дитининеобхідно ввести в її життя справжні гроші.Важливо брати дітей з собою в магазин –пояснювати, як правильно робити покупки, зчасом дитина буде робити це самостійно,розуміючи і усвідомлюючи свої дії.

4. Пластикова карта. У наш час широкупопулярність здобула можливість оплати послугза допомогою пластикових карт. Приватбанкпропонує своїм клієнтам можливість відкриттяосновної картки або додаткової картки длядитини до основного карткового рахунку когосьіз батьків, (для цього потрібно надати рядобов’язкових документів, якщо дитина не досягла14-ти років, а так само окремий пакет документівдля дитини від 14 до 16 років). Така карткадозволяє батькам контролювати витрати дитиниза допомогою послуги смс-інформування, а таксамо встановленням ліміту на зняття грошей покарті. Дитина не може втратити гроші напластиковій картці, їх у неї не заберуть і невкрадуть. Це зручно і безпечно.

5. Кишенькові гроші. Наявність у дитиникишенькових грошей створює для неї можливістьсамостійно приймати рішення про необхідністьтієї чи іншої покупки. Замість постійних прохань

що-небудь купити дитина може самостійновибрати предмет, час і місце покупки.Обмеженість суми змушує її визначати пріоритетиі аналізувати можливі варіанти витрачаннякоштів. Важливо відзначити, що сума накишенькові витрати визначається батьками,виходячи з успішності в школі: чим краще оцінки,тим більше сума. Це розвине у дитини смак догрошей і прагнення заробляти більше,усвідомлюючи причинно-наслідковий зв’язок“вкладені сили – рівень зарплати”.

6. Поняття “комплекс бідності”. Психологічнийкомплекс бідності в людях формується в ранньомудитинстві під впливом батьківської психології.Важливо пояснити дитині, від яких світогляднихустановок залежить її майбутнє фінансовестановище. Пояснити, що бідні, як правило, більшпасивні, залежні, менш цілеспрямовані тажиттєздатні, вони підпорядковані волі обставин,і не роблять ніяких спроб чинити опір, їм непритаманне внутрішнє бажання принциповозмінити своє життя, немає достатнього інтересудо майбутнього. Більше того, таке положення вцілому для них комфортне – некомфортно зробитинад собою зусилля і спробувати що-небудьполіпшити.

Дитина повинна розуміти, як важливовідмовитися від негативних установок типу: “цедорого”, “у нас немає грошей”, “я не друкарськийверстат”. Замість цього прищепити дитиніпозитивні установки, прагнення жити так, якхочеться, бути активним, ставити перед собоюцілі і досягати їх, бути організованим і впевнениму собі, своїх силах і своєму майбутньому. Аджене важливо, чи стане дитина в майбутньомуфінансистом або вченим, вчителем абохудожником, лікарем або музикантом, головнещоб малюк став успішною людиною, зміг знайтисвоє справжнє покликання, умів радіти життю іпри цьому був упевнений у своїй фінансовійнезалежності [3].

Висновок. Отже, початкову фінансову освітудитина отримує в сім’ї. Безперечно, що самебатьки закладають основи фінансового вихованнясвоїх дітей, вчать їх користуватися готівковими ібезготівковими грошима, заощаджувати кошти.

1. Блискавка О. Фінансова грамотність населеннята розвиток національної економіки. Інформаційно-аналітичний портал Українського агентствафінансового розвитку / О. Блискавка, А. Зеленцова.– Режим доступу: http://ua.for-ua.com/economics/…/131317.html.

2. Бонд Р. Фінансова грамотність таобізнаність в Україні: Факти та висновки / Р. Бонд.



21 Молодь і ринок №1 (144), 2017

– Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/files/articles/1369/84/finlit_survey6dec2010 _ua.pdf

3. Кізима Т. Фінансова грамотність населення:зарубіжний досвід і вітчизняні реалії / Т. Кізима //Вісник ТНЕУ. – 2012. – №2. – С. 64 – 71.

4. Климчук А. Фінансова грамотністьнаселення України залишає бажати кращого

/ А. Климчук. – Режим доступу: http://www. business-territory.com/…/fіnansova-group.

5. Приходько Б. Стратегічні напрямипідвищення рівня фінансової грамотностінаселення України / Б. Приходько // ВісникНаціонального банку України. – Київ, 2014. –№2 (216). – С. 11 – 16.


Постановка проблеми. Однією ізнайбільш актуальних проблемсьогодення є вирішення завдань

національно-патріотичного виховання молоді ісуспільства в цілому. Фактором розбудовиукраїнської Держави, відновлення її цілісності інепорушності кордону є національна свідомість іпочуття патріотизму громадян, що формуються упроцесі повсякденного життя та спеціальноорганізованого виховання. Ідеалом цієї парадигми

виховання виступає різнобічно та гармонійнорозвинена, національно свідома, високоосвічена,життєво компетентна особистість, здатна досаморозвитку та самовдосконалення.

Напрями патріотичного і громадянськоговиховання виступають сьогодні як стрижневі,основоположні, що відповідають нагальнимвимогам і викликам сучасності.

Аналіз основних досліджень. Проблемапатріотизму, національно-патріотичного виховання

УДК 37.035.6(091)(477)“18”

Наталія Калита, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри педагогіки та методики початкової освіти

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ІДЕЯ НАРОДНОСТІ У ВЧЕННІ К.Д. УШИНСЬКОГОЯК ОСНОВА СУЧАСНОГО НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У статті виявлено сутність вчення К. Ушинського про народність як фактор виховання, зокрема національно-патріотичного. Встановлено, що основні положення Концепції національно-патріотичного виховання дітей тамолоді (2015 р.) корелюються із ідеєю народності у педагогіко-антропологічному вченні К. Ушинського.

Ключові слова: особистість, народність, національно-патріотичне виховання.

Літ. 9.

Наталия Калита, кандидат педагогических наук,доцент кафедры педагогики та методики начального образования

Дрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ИДЕЯ НАРОДНОСТИ В УЧЕНИИ К.Д.УШИНСКОГО КАК ОСНОВАСОВРЕМЕННОГО НАЦИОНАЛЬНО-ПАТРИОТИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ

В статье выявлена сущность учения К. Ушинского о народности как факторе воспитания, вчастности национально-патриотического. Установлено, что основные положения Концепциинационально-патриотического воспитания детей и молодежи (2015 г.) коррелируются с идеей народностив педагогико-антропологическом учении К. Ушинского.

Ключевые слова: личность, народность, национально-патриотическое воспитание.

Nataliya Kalyta, Ph.D.(Pedagogy),Associate Professor of the Pedagogy and Methodology of Primary Education Department


THE IDEA OF NATION IN THE DOCTRINE OF KOSTYANTYN USHYNSKIY AS THEBASIS OF THE MODERN NATIONAL AND PATRIOTIC EDUCATION

The article reveals the essence of doctrine by Kostyantyn Ushynskiy about the nation as the factor ofeducation, in particular, the national and patriotic. The author establishes that the basic principles of the Conceptionof the national and patriotic education of children and youth (2015) correlate with the idea of the nation in thepedagogical and anthropological doctrine of Kostyantyn Ushynskiy.

Keywords: an identity, the nationality, the national and patriotic education.

© Н. Калита, 2017


22

завжди посідала провідне місце в історичній,філософській та педагогічній науках. Вже уПлатона було міркування про те, що Батьківщинадорожча матері та батька. У більш розробленомувигляді любов до Батьківщини як вища цінністьрозглядається у таких світових мислителів, якГ.Кершенштайнер, Ю. Крижанич, М. Макіавеллі,Ж. Руссо, І. Фіхте та низці інших. Сутністьпатріотизму розкрито у працях Г. Ващенка,І. Огієнка, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського,К. Ушинського та інших. Нові підходи щодонаціонально-патріотичного виховання можназнайти у працях П. Щербаня, К. Чорної, В. Кузя,Ю. Руденка, П. Кононенка, М. Стельмаховича таін. Так, С. Русова визначила особливу рольпатріотичного виховання: “..виховати правдивихгромадян, тобто людей, які в кожну потрібнухвилю готові все своє офірувати на осягненняздобутку – чи то буде мета наукова, чи політична,чи виключно суспільна” [6, 162].

У Державних національних програмах “Освіта”(“Україна ХХІ століття”), “Діти України”,“Національній програмі патріотичного вихованнягромадян, розвитку духовності”, Законі України“Про освіту”, у Концепції національно-патріотичного виховання, у Національнійдоктрині розвитку освіти України як стратегічнівизначено завдання виховання в особистостілюбові до Батьківщини, усвідомлення нею свогогромадянського обов’язку на основі національнихі загальнолюдських духовних цінностей,утвердження якостей громадянина-патріотаУкраїни як світоглядного чинника.

Для теоретичних розробок проблеминаціонально-патріотичного виховання сучасноїмолоді і її практичного вирішення не втратиласвоєї актуальності ідея народності К.Ушинського,що й обумовило вибір теми даного дослідження.

Метою статті є обґрунтування ідеалународності у вченні К. Ушинського як основисучасного національно-патріотичного виховання.Реалізація цієї мети передбачає вирішення такихзавдань: з’ясувати зміст поняття “народність” увченні К.Ушинського та функціонування його яквиховного принципу; обґрунтувати ідеалнародності як основи сучасного національно-патріотичного виховання.

Виклад основного матеріалу. Концепцієюнаціонального виховання і Національноюпрограмою виховання дітей та учнівської молодів Україні визначено пріоритетні напряминаціонального виховання дітей і учнівської молоді,формування національної свідомості, любові дорідної землі, свого народу, забезпечення духовноїєдності поколінь, формування високої мовної

культури, прищеплення шанобливого ставленнядо культури, звичаїв, традицій усіх народівУкраїни, виховання морально-духовної культури,фізичний розвиток, виховання поваги доКонституції, законодавства, державної символікиУкраїни, усвідомлення взаємозв’язку між ідеямисвободи, правами та громадянськоювідповідальністю, розвиток художньо-естетичноїосвіченості й вихованості, формуванняекологічної культури, розвиток індивідуальнихздібностей і талантів, виховання навичокміжособистісного спілкування та підготовки дожиття в умовах ринкових відносин [3, 568].

В основу виховання завжди покладенозабезпечення природної потреби у самозбереженні,самовдосконаленні, самоствердженні особистості іспільноти шляхом розбудови власної держави. Саметому, виховання завжди є національним за своєюсуттю.

Проблема національно-патріотичного вихованняв процесі розвитку української педагогіки має своюісторію. Зокрема, питання національноговиховання і, отже, побудови його системиґрунтовно розглядалося на Першому українськомупедагогічному конгресі (1935 р.) у Львові. Вонобуло визначене як виховання для потреб нації:“...національне виховання значить те саме, щотворення нації” [5, 234]. Зміст національноговиховання і характер його методів учасникиКонгресу розглядали у зв’язку з історичнимиумовами і потребами нашого народу.Наголошувалося також, що національневиховання – це не стільки засвоєння знань,скільки участь дитини у духовному, культурномута господарському розвитку свого народу, втворенні культурних вартостей.

Однак, у трактуванні самого поняття“національне виховання” вже тоді виявила себепевна двозначність. По-перше, воно розглядалосяяк явище багатоаспектне, що охоплює мораль,виховання громадянина-патріота, релігійне,господарське та фізичне виховання, вихованнясім’янина, виховання характеру тощо. Всі ціаспекти мають національний відтінок інаціональну орієнтацію, бо кожен народ дещо по-своєму трактує мораль, по-своєму ставиться догромадських справ, до свого господарства, дородини, має навіть власну систему фізичноговиховання тощо. По-друге, під терміном“національне виховання” Конгрес розумів такожпевні “концентровані” зусилля, спрямовані нарозвиток національного самоусвідомленняукраїнської дитини, плекання в ній етнічнихпрагнень, певні спеціальні заходи, зорієнтовані надещо вужчі, але важливі для нації цілі.



23 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Двозначність цього терміна, як зауважуєО.Вишневський, характерна і для нашого часу,що вносить деяку дезорієнтацію в розуміннясамого його змісту. Мета національного вихованняпов’язана з ідеєю державності й відповідаєпроцесам державотворення. В цьому сенсі такубагатоаспектну систему виховання доцільноназивати українським вихованням. Воностосується всіх громадян України, незалежно відїх етнічного походження, і висуває до них однаковівимоги. Загальнонаціональне вихованняпіднімається над вузько-ідеологічним світоглядом.За висловлюванням В. Яніва, “...виховання –бувши релігійним і християнським – не може вжебути конфесійним, а бувши патріотичним ідержавницьким, не сміє бути ідеологічним іякимсь конкретним партійно-політичнимспрямуванням” [9, 809]. Водночас, національно-патріотичне виховання співвідноситься знаціонально-етнічним, в процесі якого виховнізусилля спрямовані на відродження етно-національного самоусвідомлення дітей та молодіна засадах природо відповідності, культуровідповідності та народності. При цьому слідпам’ятати, що виховання дітей представниківетнічних груп в Україні (а етнічний складнаселення України нараховує понад 100 етнічнихгруп – вірмени, євреї, поляки, росіяни та низкаінших) має свої етнічні особливості, зокрема,культурно-мовні, що реалізуються як у сімейному,так і в державному, громадському вихованні. Самецих двох – етнічного і державного – аспектіввиховання і повинен стосуватися термін“національне виховання”. Близьким до нього єтермін і поняття “патріотичне виховання”. Якзазначає О.Вишневський, проблема національно-патріотичного виховання є аспектом загальноїтеорії виховання [1, 110]. Таке розуміння сутності,мети і завдань національно-патріотичноговиховання відображено в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015 р.).

Національно-патріотичне виховання дітей тамолоді – це комплексна системна і цілеспрямованадіяльність органів державної влади, громадськихорганізацій, сім’ї, освітніх закладів, іншихсоціальних інститутів щодо формування умолодого покоління високої патріотичноїсвідомості, почуття вірності, любові доБатьківщини, турботи про благо свого народу,готовності до виконання громадянського іконституційного обов’язку із захистунаціональних інтересів, цілісності, незалежностіУкраїни, сприяння становленню її як правової,демократичної, соціальної держави [4]. ВКонцепції зазначено, що патріотичне виховання

засноване на загальних педагогічних принципахвиховання, таких як дитиноцентризм,природовідповідність, культуровідповідність,гуманізм, врахування вікових та індивідуальнихособливостей. Водночас патріотичне вихованнямає власні принципи, що відображають йогоспецифіку. Серед них такі принципи: національноїспрямованості, самоактивності й саморегуляції,полікультурності, соціальної відповідності,історичної і соціальної пам’яті, міжпоколінноїнаступності [4].

Визначені в Концепції принципи національно-патріотичного виховання корелюються із ідеєюнародності у педагогічно-антропологічномувченні К. Ушинського.

Рефлексія К. Ушинського над проблемоюнародності, зокрема у вихованні, визначена, нанаш погляд, суб’єктивними та об’єктивнимичинниками у житті та діяльності великогоукраїнського російськомовного педагога:1) колоніальна залежність України, що зруйнуваланаціональну українську систему освіти івиховання; 2) вимушеність для представниківукраїнської інтелігенції, і К. Ушинського зокрема,навчатися та працювати на теренах метрополії,тобто зберігати (або деформувати, а то йвтрачати) власну українську народність віноетнічному оточенні; 3) довготривале (з червня1862 до травня 1867 рр.) відрядження за кордон(Швейцарія, Німеччина, Австрія, Бельгія, Франція,Італія) з метою вивчення досвіду європейськогожіночого виховання; знайомство з національнимипедагогічними системами різних народів, які булирозбудовані на принципі народності, що даваловченому-педагогові багатий емпіричний матеріалдля узагальнення, порівняння, вирішенняпроблеми національного і громадського вихованняна основі принципу народності.

К. Ушинський, як і більшість його сучасників– вихідців із колоніальних земель імперії, бувлояльний до держави, монарха-імператора таорганів його влади і при цьому палко любивУкраїну, пишався її минулим і вболівав замайбутнє. З’ясовуючи проблеми етногенезусхіднослов’янських народів, К. Ушинський вказуєна автохтонність українського народу і міграційнуоснову етногенезу російського народу, в основіякого український етнічний компонент (“Лекції уЯрославському ліцеї”). Слід зазначити, що такебачення етногенезу східнослов’янських народів таавтохтонності українців у цьому процесі наявнев сучасному етнологічному вченні О. Гуржій,В. Ричка [2] та інших. Таким чином, зверненняК.Ушинського до ідеї народності виходить зарамки суто педагогічного вчення.


24

Ідею народності обґрунтовано педагогом устаттях “Лекції у Ярославському ліцеї”, “Пронародність у громадському вихованні”, “Проморальний елемент у російському вихованні”,“Про користь педагогічної літератури”, “Триелементи школи”, “Праця в її психічному івиховному значенні”, “Питання про народнішколи”, “Загальний погляд про виникненнянаших народних шкіл”, “Рідне слово”. Провідноюдумкою в них є висловлене переконання автора,що “є одна лише загальна для всіх природженасхильність, на яку завжди може розраховувативиховання: це те, що ми звемо народністю” [8, 160].

Про розуміння К. Ушинським актуальності ізначимості розробки проблеми народностісвідчить те, що у 1857 році педагог з жалемконстатував, що беззаперечний фактвідображення у вихованні народного ідеалу танародного характеру “не визнається або, кращесказати, забувається теорією виховання” [8, 125].

К. Ушинський одним із перших у світовійпедагогіці, опираючись на вчення Ф.А.В. Дістервега,обґрунтував необхідність врахування народності увихованні, визначив зміст цього поняття, шляхи ізасоби реалізації у процесі досконалого виховання.Як зазначає І. Торопова, і К. Ушинський, іФ.А.В. Дістервег розглядали ідею народності уконкретизації тверджень про те, що: 1) коженнарод створює свою систему навчання і вихованнязі своїми національними рисами і творчимипроявами; 2) неможливо наслідувати чи механічнопереносити у сферу національної педагогікидосягнення інших народів; 3) основні рисинаціонального виховання треба шукати в історіїнароду; 4) істинна народність виявляєтьсяпередусім у рідній мові; 5) принцип народностіпов’язаний із вихованням патріотизму, любові доБатьківщини; 6) основою народності є повага до чужоїособистості та інших народностей [7, 66 – 67].

Відповідність (ідентичність) вихованця своїйспільноті формується в досконалих умовахвиховання, включає форми, зміст і методи процесурозвитку і саморозвитку особистості, щонеможливо поза етнонаціональною спільнотою,до якої вона належить.

Висновок. Становлення української державності,побудова громадянського суспільства, інтеграціяУкраїни у світове та європейське співтовариствопередбачають орієнтацію на Людину, її духовнукультуру й визначають основні напрями виховноїроботи з молоддю та модернізації навчально-виховного процесу.

Тема народності у спадщині К. Ушинськогооб’єднує комплекс проблем: - походження народута формування його характеру, ментальності;- рідна мова та її значення у житті народу;- співвідношення всезагального та індивідуального,ідея гармонійного поєднання всезагального таіндивідуального; - система звичаїв та обрядівнароду та їх значення у вихованні.

Вчення К. Ушинського про сутність і значенняідеї народності як засадничої для виховання таорганізації суспільного життя і сьогодні невтратило своєї актуальності.

Дотримання принципу народності у вихованніуможливить наступне: не здеформувати природувихованця у процесі виховання (природовідповідність);не порушити єдності поколінь та органічний зв’язокдитини з культурою свого народу(культуровідповідність); виявити повагу доособистості вихованця (гуманізація); визначитийого самоцінність і самодостатність(демократизація); зберегти в особі вихованцяспільноту, в людині – націю (етнізація).

1. Вишневський О. Теоретичні основи педагогіки:Курс лекцій. Підручник для студентів /О. Вишневський, О. Кобрій, М. Чепіль. – Дрогобич:Відродження, 2001. – 268 с.

2. Гуржій О.І. Український народ: походження,формування народності / О.І. Гуржій, В.М. Ричка //Радянська школа. – 1990. – № 1.

3. Докуніна О.М. Національне виховання дітей іучнівської молоді / О.М. Докуніна // Енциклопедіяосвіти /Акад. пед. наук України; головний ред.В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с. –С. 567 – 569.

4. Концепція національно-патріотичного вихованнядітей та молоді 2015 – 2019 рр. / [Електроннийресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/s i te/ v ihovnarobotaznz /koncepcia-nacionalno-patr io ti cnogo-vihovanna-di tej- i-molodi -2015-2019-r-r

5. Перший український педаґоґічний конґрес.1935. – Львів: Рідна школа, 1938. – 252 с.

6. Русова С. Суспільні питання виховання / С. Русова// Життя і знання. – 1929. – Ч. 6 (18). – С. 161 – 163.

7. Торопова І. Ідея народності у вихованні (Затворами К.Д. Ушинського та Ф.А. Дістервега) / І. Торопова// Рідна школа. – 2004. – №3. – С. 66 – 67.

8. Ушинский К. О народности в общественномвоспитании // К.Д. Ушинский. Собрание сочинений:В 11 т. – Т. 2. – Москва – Ленинград: Изд. Акад. пед.наук РСФСР, 1948. – 655 с. – С. 69 – 167.

9. Янів В. Українська вдача і наш виховний ідеал/ В. Янів // Визвольний шлях. – 1969. – № 7 – 8. – С. 809– 816.




25 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. В даний чассучасні мобільні пристрої міцнозайняли нішу персональних комп’ютерів,

при цьому, число їх користувачів стрімко зростає.Як наслідок, ринок мобільних технологій є дужеперспективним, а їх поєднання з мережею Internetчерез технологію Wi-Fi дозволяє значнорозширити часові та просторові чинники успішноїдіяльності, зокрема освітньої, соціальної,економічної тощо. Завдяки мобільним технологіямутворюються нові канали зв’язку, нові можливості

для ведення бізнесу, спілкування, обмінуінформацією. Не оминули ці тенденції і сферуосвіти, де стійкий та постійний доступ донавчальної інформації є необхідною умовою длянавчання впродовж життя та професійногосамовдосконалення.

Останні дослідження та публікації.Питанням розробки та використанням мобільнихпристроїв у навчально-виховному процесіприсвячено численні наукові праці. Так,теоретико-історичними аспектами мобільного

УДК 004.451.9:621.395.721.5

Сергій Шаров, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри інформатики і кібернетикиІван Гаджиріга, магістрант спеціальності “Інформатика”

Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького

ОГЛЯД ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩДЛЯ РОЗРОБКИ МОБІЛЬНИХ ДОДАТКІВ В ОСВІТНІХ ЦІЛЯХ

У статті розглянуто характеристики, недоліки та переваги сучасних операційних платформ длямобільних пристроїв. Виявлено, що, згідно опублікованим рейтингам top-продажів мобільних пристроїв,найбільш поширеною є мобільна платформа Android. Проаналізовано можливості інструментальнихзасобів для розробки мобільних додатків для Android, IOS, Windows Phone. Виявлено, що немаєуніверсального середовища розробки мобільного додатку, а його вибір залежить від операційноїплатформи та вимог, що висуваються до майбутнього програмного засобу.

Ключові слова: мобільні пристрої, мобільні додатки, операційні системи, Android, IOS, Windows Phone.

Літ. 12.

Сергей Шаров, кандидат педагогических наук, доцент кафедры информатики и кибернетикиИван Гаджирига, магистрант специальности “Информатика”

Мелитопольского государственного педагогического университетаимени Богдана Хмельницкого

ОБЗОР ИНСТРУМЕНТАЛЬНЫХ СРЕД ДЛЯ РАЗРАБОТКИ МОБИЛЬНЫХПРИЛОЖЕНИЙ В ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ЦЕЛЯХ

В статье рассмотрены характеристики, недостатки и преимущества современных операционныхплатформ для мобильных устройств. Выявлено, что, согласно опубликованным рейтингам top-продаж мобильныхустройств, наиболее распространенной является мобильная платформа Android. Проанализированывозможности инструментальных средств для разработки мобильных приложений для Android, IOS, WindowsPhone. Выявлено, что нет универсальной среды разработки мобильного приложения, а ее выбор зависит отоперационной платформы и требований, предъявляемых к будущему программному средству.

Ключевые слова: мобильные устройства, мобильные приложения, операционные системы, Android,IOS, Windows Phone.

Serhiy Sharov, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Informatics and Cybernetics DepartmentIvan Hadzhyriha, Master Student of the Specialty “Informatics”

Melitopol Bohdan Khmelnytskiy State Pedagogical University

THE REVIEW OF THE INSTRUMENTAL MEDIUMS FOR THE DESIGN OF THEMOBILE APPLICATIONS FOR THE EDUCATIONAL PURPOSES

The article discusses the characteristics, the advantages and disadvantages of the modern operatingplatforms for mobile devices. It is revealed that, according to the published ratings of the top-selling mobiledevices, the most common is the mobile platform Android. The article analyzes the possibilities of the tools forthe development of the mobile applications for Android, IOS, Windows Phone. It is revealed, that there is nouniversal environment for development of mobile applications and its choice depends on the platform andrequirements that are imposed to the future software.

Keywords: the mobile devices, the mobile applications, the operating systems, Android, IOS, Windows Phone.

© С. Шаров, І. Гаджиріга, 2017


26

навчання займалися С. Семеріков, І. Теплицький,М. Стрюк, С. Шокалюк та інші. Проблемамвикористання мобільних пристроїв у навчальномупроцесі вищої та середньої школи присвяченодослідження М. Малежика, Р. Горбатюка, П. Малежиката ін. Аналіз можливостей апаратних мобільнихплатформ та інструментальних засобів длярозробки мобільних додатків висвітлено у роботахВ. Вакалюка, О. Ватоліної, К. Харченко та ін. Втой же час, постійне оновлення апаратногозабезпечення, зокрема мобільних пристроїв,актуалізує потребу в постійному аналізі мобільнихплатформ та інструментальних засобів розробкимобільних додатків з метою створення більшякісних програмних засобів.

Мета статті полягає у висвітленніхарактеристик операційних платформ длямобільних пристроїв та аналізі можливостейінструментальних засобів для розробки мобільнихдодатків.

Виклад основного матеріалу . Можнастверджувати, що мобільні технологіїхарактеризуються більш швидкими темпами свогорозвитку, ніж розвиток персональних комп’ютерівта розповсюдження Інтернет. Впровадженняпортативних пристроїв, зокрема мобільнихтелефонів та планшетів, відбулося і в процесосвіти, що дозволило забезпечити удосконаленнянавчально-виховного процесу через використаннянових технологій, відповідних навчальнихзастосувань, різних способів зв’язку міжстудентами та викладачем тощо.

Як вважає Р. Горбатюк, поширення M-learning(мобільного навчання) серед студентської молодістало можливим завдяки декільком факторів, асаме доступністю мобільних технологій тарозумінню мережі Інтернет як необхідногоосвітнього інструментарію [2, 31]. ВикористанняM-learning дозволить сформувати інформаційно-обізнану людину, яка зможе знайти тавикористати потрібну інформацію у будь-якийчас. Доцільне використання мобільних пристроїву процесі навчання дозволяє створити особистісноорієнтований навчальний простір. Однак, у цьомупроцесі важлива роль надається викладачу, якийповинен організувати цей вид навчальноїдіяльності, залучити студентів до використаннябільш повного набору мобільних функцій сучаснихсмартфонів [5, 102]. Тенденцію на переорієнтаціюкористувачів на багатофункціональні мобільніпристрої, зокрема смартфони, підтверджує іС. Семеріков. Він вважає, що ці мобільні пристроїмають очевидні переваги завдяки здатності дозберігання великих об’ємів даних та потужнихмультимедійних можливостей [11, 211].

Доречність застосування мобільних пристроїв

у навчально-виховному процесі зумовлюєтьсяїхніми функціональними можливостями танаявним програмним забезпеченням. Однак,перш ніж створювати мобільні додаткинавчального призначення, слід зорієнтуватися уопераційних платформах та інструментальнихзасобах для розробки мобільних додатків.

Всі операційні мобільні системи можнарозділити на платформи, які використовуютьсяна мобільних пристроях різних виробників(Android та ін.) та платформи, які можутьвикористовуватися лише на пристрояхконкретного виробника (IOS, Windows Phone). Заданими фірми IDC, станом на останній квартал2013 року об’єм продажів Android склав майже80% від загальної кількості проданих мобільнихпристроїв і склав близько 800 мільйонів одиниць[11]. За даними PC World, в 2014 році булокуплено близько 230 мільйонів планшетнихпристроїв, з яких 67,3% становили пристрої набазі Android – у порівнянні з 27,6% у iOS і 5,1% упланшетів на базі Microsoft Windows [3, 37]. Заданими американської компанії InternationalCorporation Data, у 2015 році найбільшпопулярними залишилися платформи Android, ОСiOS і Windows Phone, які встановлені на 99,3%смартфонів, проданих у другому кварталі 2015року. Частки ринку між ними розподілилисянаступним чином.

Перше місце займає ОС Android, якавикористовується на смартфонах та іншихмобільних пристроях. Частка на ринку ОС Androidскладає 82,8%, що є суттєвим показникомпопулярності даної операційної системи.

Друге місце займає ОС iOS, якавикористовується на смартфонах, електроннихпланшетах, переносних програвачах. Частка ОСiOS на ринку мобільних операційних системскладає 13,9%, що відповідає кількості проданихайфонів, на які безпосередньо встановлюєтьсязазначена ОС.

Третє місце займає ОС Windows Phone, якавстановлена на 2,6% смартфонів, що були проданіу другому кварталі 2015 року [4].

Коротко охарактеризуємо найбільш поширенімобільні платформи.

Операційна система iOS – це закрита Unix-подібна операційна система від Apple для iPhone,iPod Touch, iPad і Apple TV. Особливість iOSполягає в тому, що Apple не дозволяє роботу цієїмобільної платформи на смартфонах іншихвиробників [6, 85]. До переваг операційноїплатформи iOS відносяться наступні.

1. Система iOS позиціонується як безпечнаопераційна система з акцентом на захистпризначених для користувача даних.



27 Молодь і ринок №1 (144), 2017

2. Обмежений модельний ряд пристроївдозволив компанії Apple добре оптимізувати своюопераційну систему, в тому числі алгоритмиуправління оперативною пам’яттю.

3. Apple має спеціальну хмару програмногозабезпечення AppStore, на якому зберігаютьсясхвалені компанією додатки для IPod Touch таiPhone. Правда, незатверджені компанією додаткитакож можуть бути встановлені на нелегальніiPhones через Cydia або Installer [9].

Android є однією з операційних систем новогопокоління, створених для роботи з апаратнимзабезпеченням сучасних мобільних пристроїв.Спрощено Android можна уявити як комбінаціютрьох компонентів:

- вільної операційної системи з відкритимипочатковими кодами;

- середовища розробки з відкритимипочатковими кодами для створення мобільнихдодатків;

- пристроїв, здебільшого смартфонів, на якихвстановлена операційна система Android разом зрозробленими для неї додатками.

Одна з головних переваг даної мобільноїплатформи полягає у її відкритості. ОС Androidпобудована на основі відкритого вихідного коду ізнаходиться у вільному розповсюдженні. ВІнтернет доступні різні додатки Android звідкритим вихідним кодом, які пропонує компаніяGoogle та ряд інших виробників. Будь-якийкористувач може взяти участь в удосконаленніопераційної системи Android; для цього достатньовідправити звіт про виявлені помилки на адресуhttp://source.android.com/source/report-bugs.htmlабо взяти участь в одній з дискусійних груп OpenSource Project (http://source.android.com/community/index.html). На відміну від закритої системи iOS,доступною тільки на пристроях Apple, системаAndroid може бути встановлена на різнихпристроях різних виробників. Всі вониконкурують між собою, що йде на користькінцевому користувачу [3, 39].

Недоліком Android залишається фрагментаціяверсій ОС і пристроїв, а точніше довгий процесвиведення оновлень ОС-вендорами. У зв’язку зцим довго підтримуються застарілі версіїопераційної системи, а нові версіївикористовуються не одразу.

Windows Mobile – мобільна операційна система,розроблена компанією Microsoft для власнихапаратних платформ Pocket PC (кишеньковіперсональні комп’ютери, комунікатори) іSmartphone (смартфони). З травня 2011 р. данаопераційна система не розробляється та непідтримується. Остання версія, Windows Mobile6.5 функціонально і візуально намагається бути

схожою на настільну версію Windows. У 2010 рокуна виставці Mobile World Congress компаніяMicrosoft анонсувала наступника Windows Mobileпід назвою Windows Phone. Нова ОС не є сумісноюз попередньою платформою, тому Windows Mobileне можна оновити до Windows Phone.

Слід зазначити, що на сьогодні спостерігаєтьсядеяка уніфікація ОС на різних пристроях.Наприклад, мобільна платформа Windows Phoneпоки тільки збирається переходити на планшети,ОС iOS планує збільшити обсяги продажів наринку розумних годинників, Android вже готовийоселитися в майбутніх годинниках, окулярах,телевізорах і навіть намагається закріпитися всекторі нетбуків і ноутбуків-трансформерів, просвідчить кількість споживчих пристроїв підуправлінням Android [1, 64].

Зважаючи на різноманітність операційнихмобільних платформ, при розробці мобільногододатку слід враховувати декілька чинників.Часто вибір інструментального засобу длярозробки мобільного додатку залежить від досвідупрограміста та побажань замовника. Крім того,специфіка додатку, що розробляється, визначаєтьсяпредметною областю, особливостями моделей, щоописують завдання, визначенням підходів дорозробки тощо. Якщо орієнтуватися на популярніопераційні платформи, а саме iOS, Android,Windows Phone та BlackBerry, то можна назватинаступні інструментальні засоби для розробкимобільних додатків [10]:

- iOS: Objective C, Swift, C / C++ та ін.- Android: Java, C / C++ та ін.- Windows Phone: C#, C / C++ та ін.- BlackBerry: Java, C / C++ та ін.З наведено вище переліку видно, що

універсальними мовами програмування, якіможуть використовуватися для розробкимобільних додатків під різні операційніплатформи, є мови програмування C / C++ . Крімтого, є мови програмування, призначені тількидля розробку мобільних додатків, які працюютьпід конкретну операційну систему. Розглянемодеякі інструментальні засоби для створеннямобільних додатків.

При розробці додатків для ОС Androidвикористовується Java – одна з найбільшпоширених кросплатформних мов програмування.Використання Java стало логічним вибором дляплатформи Android, тому що це вільний івідкритий інструментальний засіб, відомиймільйонам розробників. Завдяки компіляціїпрограм Java в незалежний код байтазабезпечується переносимість цих програм нетільки на рівні початкового коду, але і на рівніскомпільованих додатків. Для роботи програм на


28

Java на комп’ютері повинна бути встановленапрограма віртуальної Java-машини (Java VirtualMachine – JVM), скомпільована у кодивідповідного процесора.

Достатньо популярним, з багатьмафункціональними можливостями є інтегрованесередовище розробки Eclipse, що містить великукількість плагінів, модулів, налаштувань і похіднихпродуктів, які використовуються при розробціпрограмного забезпечення для операційноїсистеми Android [8, 171]. Платформа Eclipse можебути розділена на підсистеми відповідно допідпроектів проекту Eclipse Platform або до наборуосновних функцій, які надаються платформою.В залежності від функціонального розділенняEclipse-платформа має наступні компоненти:Platform Runtime – середовище виконання,засноване на OSGi; Workspace – робочий простір,фізично представлений каталогом локальноїфайлової системи, в якому знаходяться Eclipse-проекти; Workbench – набір графічнихінструментів, створених на основі бібліотек SWTі JFace [7, 19].

Середовище Android Studio, яке булоанонсовано в 2013 році на конференціїрозробників Google, в даний час вважаєтьсяосновним середовищем розробки Android-додатків. Воно є безкоштовним інструментальнимсередовищем на основі IntelliJ IDEA, що дозволяєза допомогою технології WYSIWYG розроблятимобільні додатки для платформи Android.Середовище містить наступні компоненти: AndroidSDK; останню версію платформи Android длякомпіляції; образ ОС Android для завантаженнямобільних додатків; інструменти для розробкидизайну, налагодження, тестування та ін. Доосновних властивостей Android Studio слідвіднести майстер шаблонів для створеннястандартних дизайнів і компонентів Android;інструменти для тестування продуктивності,сумісності та інших характеристик програмногозасобу. Для розробника доступні підказки дляоптимізації програмного коду; можливість підписудодатків та перекладу тексту; підтримка білдів тощо.

Висновки з даного дослідження. На сьогоднііснує багато операційних платформ, яківстановлені на мобільних та портативнихпристроях. Найбільш поширеною з точки зорунарощування обсягів продажів виявиласяопераційна система Android. Вона отримала своєрозповсюдження завдяки відкритості вихідногокоду та великої кількості мобільних додатків, якіпрацюють під зазначеною операційною системою.

Мобільні додатки в більшості випадків взаємнонесумісні, тобто, програмний засіб, який був

розроблений для певної платформи, не будепрацювати на іншій операційні системі. Длярозробки мобільних додатків, які працюють підопераційною системою Android, використовуєтьсяAndroid Studio, Eclipse-платформа, мовапрограмування Java та інші інструментальнісередовища.

1. Ватолина О.В. Мобильные операционныесистемы / О.В. Ватолина, А.В. Козаченко, С.А. Данилов// Актуальные вопросы экономических наук. – Вып.37. – 2014. – С. 60 – 64.

2. Горбатюк Р.М. Мобільне навчання як новатехнологія вищої освіти [Текст] / Р.М. Горбатюк,Ю.Й. Тулашвілі // Науковий вісник Ужгородськогоуніверситету: Серія: Педагогіка. Соціальнаробота / гол. ред. І.В. Козубовська. – Ужгород:Говерла, 2013. – Вип. 27. – С. 31 – 34.

3. Дейтел П. Android для разработчиков / П. Дейтел,Х. Дейтел, А. Уолд. – СПб.: Питер, 2016. – 512 с.

4. Лучшие операционные системы для смартфоновв 2015 году: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://topmira.com/tehnika/item/176-os-smartfony

5. Малежик П. Використання мобільних апаратнихпристроїв у навчальному процесі / П. Малежик, М. Малежик// Психолого-педагогічні проблеми сільської школи.– Вип. 48, 2014. – С. 102 – 107.

6. Майорова Е.С. Современное состояниесредств разработки мобильных приложений наплатформах IOS, Android и Windows Phone / C.Е. Маерова,В.А. Ошурков, Л.С. Цуприк // Перспективы науки иобразования.–2015.– № 4 (16).– С. 83 – 87.

7. Машнин Т.С. Eclipse: разработка RCP-, Web-,Ajax- и Android-приложений на Java / Т.С. Машнин.– СПб: БХВ-Петербург, 2013. – 384 с.

8. Медникс З. Программирование под Android /З. Медникс, Л. Дорнин, Б. Мик, М. Накамура. – СПб.:Питер, 2013. – 560 с.

9. Мотін М.М. Огляд та класифікація засобівпроектування мобільних додатків для системмобільної освіти: [Електронний ресурс] / МотінМ.М. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/a r t i c l e / n / o g l y a d - t a - k l a s i f i k a t s i y a - z a s o b i v -proektuvannya-mobilnih-dodatkiv-dlya-sist em-mobilnoyi-osviti

10. Рейтинг мобильных платформ 2016:[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://tagline.ru/mobile-platforms-os-rating/

11. Семеріков С.О. Мобільне навчання: історико-технологічний вимір: [Електронний ресурс] / С.О. Семеріков,М.І. Стрюк, Н.В. Моісеєнко. – Режим доступу: http://lib.iitta.gov.ua/704054/1/monogr_2_3.pdf.

12. Android increases lead over iOS in Q4 to 78%of smartphone market w/ 226m units shipped:[Електронный ресурс]. – Режим доступу: https://9to5google.com/2014/02/12/android-increases-lead-over-ios-in-q4-to-78-of-smartphone-market-w-226m-units-shipped.




29 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми дослідження.Сучасне українське суспільствопереживає процеси демократизації,

модернізації, соціальної трансформації в усіх йогосферах. Особливо помітні зміни проходять у сферіцінностей і соціальних інституцій, методів і формвзаємодії, взаємозв’язку й взаємозалежності, щоє ключовими ознаками нинішньогоглобалізованого світу, який насичений багатьмапроблемами та викликами. У період побудовигромадянського суспільства саме довіра можестати базовим стержнем, який відображатимезагальний стан ефективності та дієвості різнихсоціальних інституцій, визначатиме проблемніаспекти на всіх рівнях суспільного життя.

Одночасно зауважимо, що різні дослідженнясвідчать про досить низький рівень довіри усуспільстві – як в Україні, так і поза її межами.Тому останнім часом багато дослідників почализвертатися до вивчення сутності понять “довіра”,“довірча взаємодія” та формування їх в новому –громадянському суспільстві. На це є вагоміпричини: довіра постає мірилом розвитку різнихсфер зокрема й суспільства в цілому як наміжособистісному, так і на інституційному рівнях.

Аналіз наукових розвідок засвідчив, що проблемаформування довіри великою мірою залежить відсоціально-економічного, культурного таосвітнього розвитку суспільства. Особливоактуальною вона стає в ході реалізації реформ урізних галузях, насамперед під час проведенняадміністративно-територіальної та освітньої.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Вітчизняні та зарубіжні учені В. Зінченко, Т. Скрипкіна,Е. Еріксон, К. Роджерс, А. Купрейченко, В. Сумарокова,Т. Ямагіші досліджували сутність довіри яксоціально-психологічного явища; соціологічнийаналіз її зробили Е. Гідденс, Н. Луман, Б. Барбер,А. Селігмен, Ф. Фукуяма, П. Штомпка; подалиф ілософ ський п ід хід д о аналізу д ов ір иМ. Мамардашвілі, М. Бубер, Б. Рутковський,В. Вічев, Я. Янчева, В. Візгіна, О. Кожемякіна,Н. Степанова та ін. Усі названі вчені підготувалита видали праці переважно в соціологічному,психологічному, філософському, політологічному,економічному аспектах, проте педагогічнийаспект довіри ще залишається недостатньорозробленим.

Виділення не вирішених раніше частинзагальної проблеми. Українське суспільство,

УДК 37.014.3

Наталія Лісова, кандидат педагогічних наук, проректорКНЗ “Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників”, м. Черкаси

ДОВІРА Й УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

У статті висвітлюється сутність явищ “довіра”, “культура довіри”, роль їх в трансформаційних процесахуправління, зокрема в умовах державно-громадського управління розвитком загальної середньої освіти в Україні.

Ключові слова: суспільство, довіра, культура довіри, державно-громадське управління, загальнасередня освіта.

Літ. 14.

Наталия Лисовая, кандидат педагогических наук, проректорКУЗ “Черкасский областной институт последипломного образования педагогических работников”,

г. Черкассы

ДОВЕРИЕ И УПРАВЛЕНИЕ В УСЛОВИЯХ ТРАНСФОРМАЦИОННЫХ ПРОЦЕССОВВ статье освещается сущность явлений “доверие”, “культура доверия”, роль их в

трансформационных процессах управления, в частности в условиях государственно-общественногоуправления развитием общего среднего образования в Украине.

Ключевые слова: общество, доверие, культура доверия,государственно-общественное управление,общее среднее образование.

Nataliya Lisova, Ph.D. (Pedagogy), Vice Rector Public Educational Establishment“Cherkasy Regional Institute of the Postgraduate Education of Pedagogical Employees”, Cherkasy

TRUST AND MANAGEMENT IN THE CONDITIONS OF THE TRANSFORMATIONAL PROCESSES

The article deals with the essence of such phenomena “trust” “culture of trust” and their role in thetransformational process of control, particularly in the terms of state and public administration of thedevelopment of secondary education in Ukraine.

Keywords: a society, the trust, the culture of trust, the state and public administration, the secondary education.

© Н. Лісова, 2017


30

перебуваючи в умовах становлення демократії,переживає процеси трансформації в усіх сферах.Змін на сучасному етапі зазнає й управліннярозвитком загальної середньої освіти.Насамперед це стосується змін у державному,державно-громадському та громадсько-державному управлінні. Потребує змін сферацінностей названих соціальних інституцій, атакож змін методів і форм взаємодії їх суб’єктів,що й зумовило написання цієї статті.

Метою статті є висвітлення явищ “довіра”,“культура довіри”, роль їх в трансформаційнихпроцесах управління, зокрема в умовах державно-громадського управління розвитком загальноїсередньої освіти.

Виклад основного матеріалу. На сучасномуетапі в процесі проведення реформ виниклапотреба змін державного – на державно-громадське, а державно-громадського – нагромадсько-державне управління розвиткомзагальної середньої освіти, що приводить до змінцільових орієнтирів і завдань, які пов’язані іззабезпеченням соціальної функції ЗСО в громадахУкраїни. Трансформаційні процеси спрямовуютьсуб’єктів цих змін на формування єдиногоосвітнього простору, що забезпечить якісніпослуги й умови, які відповідатимуть освітнімпотребам різних верств населення України;розробку практик соціалізації та вихованняпідростаючого покоління з урахуваннямзагальнолюдських цінностей і цінностейнаціональної культури; перетворення освіти врозвиваючу систему, здатну забезпечуватирозвиток шкільної освіти й розвиток особистостів ній за умови самоврядування та самоорганізації,корпоративної та довірчої взаємодії між усімасоціальними інститутами; забезпечення впливусистеми ЗСО на розвиток громад.

Процес реалізації таких завдань в Україні має“йти в ногу” з процесом, що розгортається натеренах Європи, який, у свою чергу, потребуєформування сучасного суб’єкта європейськоїжиттєдіяльності, тобто людини, здатної доспівжиття у полікультурному суспільстві у мирій злагоді, за принципами свободи, гуманізму йсправедливості. Як зазначено у філософсько-педагогічному документі “ПедагогічнаКонституція Європи”, “…європейська спільнота,виплекана на демократичних традиціяхвідкритості та довіри, всезагальніше постає переднеобхідністю збереження та захисту в умовахсучасних викликів, ризиків та погроз. Існуєреальна небезпека моральної та духовноїдеградації людства на тлі вичерпання природно-ресурсного потенціалу планети, ядерної чи

екологічної катастрофи, розгортання іншихглобальних проблем сучасності” [11, 1]. АвториПедагогічної Конституції вважають, щопротистояти цим тенденціям повинен кожен, алей реалізація такої історичної місії неможлива безшколи, учителя, які є ключовими суб’єктамисучасних змін. На наш погляд, не лише учителі, ай керівники навчальних закладів, громадськихорганізацій мають бути провідникамидемократичних ідей та високої моралі. Навчаючита виховуючи дітей і молодь, формуючи їхнійсвітогляд і культуру, учителі шкіл, викладачівишів, соціальні педагоги, психологи мають бутиготовими виховати у нового покоління прагненнядо чесності, справедливості, толерантності,ефективної співпраці, солідарності, відповідальностіта довірчої взаємодії з усіма суб’єктами у своємудомі (Україні), а також – спільномуєвропейському.

На сучасному етапі дослідники розглядаютьдовіру як суспільний феномен. Так, учений Ф. Фукуямазазначає, що благополуччя країни, а також їїзмагальницьку здатність на тлі інших країнвизначають однією універсальною культурноюхарактеристикою – наявним у її суспільствірівнем довіри. Він переконаний у тому, що державастає провідною індустріальною країною тоді, колиопиратиметься на соціальний капітал – довіру йсоціалізованість. Довіра ж виникає тоді, колисуспільство володіє моральними цінностями, айого члени можуть покладатися на чеснівзаємини. Проте дає досить песимістичнийпрогноз щодо формування громадянськогосуспільства в країнах пострадянського простору.На його думку, воно було зруйноване, у результатічого з’явилися перешкоди для розвитку якринкової економіки, так і стабільної демократії[12]. Наукові судження та узагальнення вченогоФ. Фукуями допомагають зрозуміти важливістьявища “довіра” та врахувати його можливості припобудові демократичного суспільного ладу,розвитку економіки держави, різних галузейвиробництва, а особливо освітньої.

Розглядають дослідники явище “довіра” то якумову соціального порядку, то як основусолідарності, то як складне ієрархічне соціальнеявище, то як моральну цінність, то як засібпозитивного сприйняття світу, то як базовуустановку визнавати світ надійним і безпечним.Учений П. Штомпка явище “довіри” вивчає вконтексті культури й обґрунтовує поняття –“культура довіри”, сутність якого полягає вспрямованості на співробітництво, гармонію йцілісність у суспільстві, культура ж недовірипороджується суспільством конфліктним,



31 Молодь і ринок №1 (144), 2017

роз’єднаним суперечками. Щоб культура довірив суспільстві домінувала, необхідний певнийрівень персонального й колективного капіталу,тобто ресурсів, найвагомішими серед яких –високий рівень доходів, стабільна робота, влада,освіта, міцна сім’я, релігійні вірування. Яксвідчать дослідження та практика, культура довіримає високий ступінь свободи, тому можерозвиватися в основному в демократичномусуспільстві, культура недовіри побудована напостійному контролі. Ми погоджуємося з думкоювченого і вважаємо, що культура довіри маєбазуватися на позитивному досвіді, основою якогоє цінності. На їх же основі розробити відповідніправила взаємин у колективах, громадах, в ціломусуспільстві. Це сприяло б розвитку культуридовіри в Україні.

Цікавою є думка вченого П. Штомпки, якийпропонує тривимірну модель довіри, зокрема:“відображена надійність” (виявляється вміжособистісних стосунках); “основна довірчість”(розглядається як властивість особистості);“культурно вироблена довіра” (як важливийпотенціал суспільства, як одна з умов йогорозвитку). Учений прийшов до такого висновку:щоб стимулювати виникнення сильної культуридовіри, треба дотриматися двох умов: умоваперша передбачає демократичні принципизастосовувати послідовно, незмінно й повсюди;умова друга вимагає, щоб важелі контролюзастосовувати помірно та як надзвичайну міру[14]. Одночасно він висловив застереження відпідриву сили довіри: ніщо не є таким загрозливим,як порушення демократичних принципів.Демократія, за вченням П. Штомпки, породжуєтак звану мега-довіру. І найосновніше, на щовказує науковець, при її порушенні у людейз’являється негативне відчуття: охоплює станошуканості, розгубленості й повна втрата довіри,тобто руйнується культура довіри. Небезпечноюдля демократії науковець вважає невдачу, яка йздатна зруйнувати культуру довіри, а це єнебезпечніше явище у демократичномусуспільстві, ніж режим повної самовлади.

Учений Р.Х. Шакуров розглядає довіру якявище, в основу якого покладено психологічнийконтакт між усіма її учасниками, тобто це такістосунки між людьми, які допомагають визначитирівень впливу одного індивіда на іншого – рівеньдовіри, симпатії, вдячності, поваги, серед якихособливу роль відіграє довіра, бо вона забезпечуєстійку взаємодію й співпрацю. Він стверджує, щодовіра змінює міжособистісне світосприйняття,виникає з віри-переконаності при наявності віншої особи відповідних якостей. Коли функція

довіри спостерігається в процесі спілкування та узабезпеченні сталої співпраці між людьми, тодовіра ж до керівника залежить від послідовногой систематичного прояву його професійних ілюдських якостей [13].

Австрійська учена Т. Бернс на засіданніМіжнародного круглого столу “Управліннякомплексною системою освіти” (м. Київ, 2015 р.)у своєму виступі акцентувала увагу на значеннідовіри в системі освіти, зокрема: управлінняосвітою з позицій завдань, які випливають здовіри; новітні стратегії застосування довіри;сприяння освіти та її вплив на розвиток довіриміж особами та установами [2]. Ці питанняспонукають суб’єктів державно-громадськогоуправління, органів самоврядування прийматирішення й спільно відповідати за їх реалізаціющодо впровадження освітньої реформи. Ученазробила посил щодо моделей управління, які єефективними у системі загальної середньої освіти.Ми повністю поділяємо її міркування: “Немаєоднієї правильної системи управління. Замістьтого, щоб зосереджуватися на структурах, більшплідним є зосередження на процесах. Ефективнеуправління працює через розбудову потенціалу,відкритий діалог і залучення стейкхолдерів.Управління є балансуванням між підзвітністю тадовірою, інноваціями та уникненням ризиків,пошуку консенсусу та прийняття важливих рішень[там само]. Підтвердженням її думки можутьпослужити зроблені нами узагальнення: сучаснесуспільство вражене кризою “розуміння одинодного, уміння чути один одного”, а найприкрішете, що втрачаються загальнолюдські цінності.Учений В. Кремень пояснює це явище так: “Мивсе більше знаємо, проте багато чого вже не взмозі зрозуміти. І трагедія полягає в тому, що мине усвідомлюємо, не розуміємо те, що змінюється.Це парадокс, але на передній план в освітівиходить проблема світорозуміння й розуміннясебе у цьому світі” [8, 53]. До пояснення вченихдодамо власні судження: по-перше, міжособистіснівзаємодії – складний процес, особливо сьогодні!;по-друге, інтелектуальне розуміння, взаєморозуміння– шлях до пізнання суб’єктом іншого суб’єкта; по-третє, розуміння й взаєморозуміння вимагає чесності,справедливості, відкритості, поваги та щирості.Виходячи з цього, можна зробити багатовисновків, але зробимо акцент на сучаснерозуміння освіти, зокрема загальної середньої,освіта – це таке соціальне явище, суть якогозводиться до способу становлення й визначенняспособів особистісної самореалізації індивіда всуспільстві. Розуміння шкільної освіти в XXI ст.у такому контексті – це і є “стратегія творчості,


32

неординарного, нестереотипного самовираження,самопрояву, самореалізації, насамперед наособистісному рівні”.

Аналізуючи явище довіри з філософської точкизору, його можна розглядати як один із принципівуправління, зокрема державно-громадськогоуправління освітою, метою якого є оптимальнепоєднання державних і громадських засад вінтересах особистості, суспільства й держави. Яквважає С. Крисюк, державно-громадськеуправління освітою – це організація та створенняна основі співпраці державних органів ігромадськості умов функціонування, розвиткуосвітянської галузі, її саморегуляції на державному,регіональному рівнях та в освітніх установах ізакладах. Це відкрита, демократична модельуправління, у якій органічно поєднуються засобидержавного впливу з громадським управлінням.Такого трактування поняття “державно-громадське управління освітою” дотримується йЛ. Гаєвська, доповнюючи лише, що така модельґрунтується на розподілі повноважень тавідповідальності між суб’єктами за їх реалізацію[4, 44].

За твердженням ученої Л. Гаєвської, в основуозначених понять покладено дві ознаки –“поєднання” і “взаємодія” двох складовихуправління – державного та громадського [4, 42].Ми погоджуємося з таким узагальненням, алеодночасно звертаємо увагу ще й на такі дефініціїнауковців, як: “принцип і спосіб управління…;інтеграція трьох напрямів роботи…; організаціяй створення умов на основі співпраці державнихорганів і громадськості …”, розкриття сутівзаємодії обох складових та її механізмів.Розглядаючи твердження “організація тастворення умов на основі співпраці державнихорганів і громадськості”, доцільно виокремитиключове слово “співпраця”, оскільки це єневідґємним елементом демократичної культурисуспільства, основою демократичних засадуправлінського процесу. Із словом “співпраця”тісно пов’язане й слово “взаємодія”.

Російська дослідниця Н. Акінфієва пропонуєтаку дефініцію цього поняття: “державно-громадське управління освітою – це один із видіввзаємодії держави й суспільства. Заслуговують наувагу її судження про те, що всю широту тарозмаїття освітніх потреб суспільства можназадовольнити шляхом співпраці державних ігромадських систем, а тому й керування такоювзаємодією має носити державно-громадськийхарактер” [1, 6].

Поняття “взаємодія” висвітлив учений О. Гончару монографії “Педагогічна взаємодія учасників

навчального процесу в системі вищої освітиУкраїни (історико-педагогічний аспект)”.Розглядати його, як вважає автор, необхідно зфілософської точки зору, оскільки філософистверджують, що без здатності до взаємодії матеріяне могла б існувати [6, 11]. Науковець Ю. Гаруствисловлює свої міркування, він вважає, щовзаємодія може проявлятися в процесівзаємовпливу, виникати там, де взаємозв’язок міжсуб’єктами об’єднаний спільною метою, але йтакож під час використання взаємодіючимисторонами можливостей один одного дляд о с я г н е н н я в л а с н их ц і л е й [ 5 ] . Уч е н аН . Драгомирецька взаємовплив розглядає якметод прийняття управлінських рішень,організацію потоків інформації або технологіюуправління персоналом та створення соціально-психологічного клімату. Одночасно вона зауважує,що мало звернена увага в роботах науковців напевні класифікації колективів, через якізабезпечується взаємодія, і пропонує у зв’язку зцим розглядати процеси побудови взаємодіїсуб’єктів державного управління з громадськістю,враховуючи їхні потреби, інтереси суспільства [7].З огляду на це, вважаємо, що така взаємодія маєґрунтуватися не лише на інноваційних формахорганізації управлінської діяльності, а й наінноваційному змісті та відповідних методах,базуватися на довірі.

У “Білій книзі національної освіти України” (заред. В. Кременя, 2009) подано визначення таке:“Державно-громадське управління розвиткомосвіти – це інтеграція сфер діяльності, прав,обов’язків і відповідальності суб’єктів державногоуправління, громадського самоврядування тагромадськості для забезпечення ефективнихуправлінських впливів на всі ланки освітньоїсистеми” [3, 45].

По-своєму трактує поняття “державно-громадське управління” у дисертаційномудослідженні “Механізми державного управліннярозвитком освіти в умовах трансформаціїсуспільства” учена Л. Паращенко, вона вважає,що “…це передусім “зважування” правильності“громадської думки” та “управлінського рішення”,це не як якийсь ідеальний чи бажаний станінтеграції державних управлінців і громадськості,а механізм державного управління в системі ЗСО,зокрема регулятор темпів якості освіти; …цепередусім використання системою державногоуправління потенціалу громадянськостісуспільства, батьків учнів з метою підвищенняефективності ЗСО (при такому підході формальнеставлення системи державного управління ЗСОдо запровадження ДГУ не може бути виправдане



33 Молодь і ринок №1 (144), 2017

аргументацією про недостатність формування внаселення демократичної культури, компетентностігромадян щодо діяльності освітньої сфери,здатності аналізувати й реально впливати на їївідповідність суспільним потребам, глобалізаційнимвикликам); … це також є способом делегуванняорганами державного управління своїх функційгромадськості, проте таке делегування має бутиресурсно забезпеченим” [10, 232].

Висновок. Отже, державно-громадськеуправління вчені розглядають як відкриту,демократичну модель управління; як принцип,спосіб поєднання діяльності державних ігромадських суб’єктів; як процес органічнопоєднаних, узгоджених і скоординованих сфер;як процес “зважування” правильності громадськоїдумки та управлінського рішення, що ґрунтуютьсяна спільній, взаємодоповнювальній івзаємопідтримуючій діяльності; як процес довірчоївзаємодії. Це свідчить про те, що науковці впроцесі дослідження забезпечують розвитокдержавно-громадського управління як педагогічногоявища.

Дослідження демократичних форм управлінняактуальне й затребуване, особливо важливе зпитань розвитку освіти, зокрема загальноїсередньої в період реформування. Подальшідослідження буде присвячено проблемігромадсько-державному управлінню освітою воб’єднаних територіальних громадах України.

1. Акинфиева Н.В. Государственно-общественноеуправление образовательными системами /Н.В. Акинфиева, А.П. Владимирова. – Саратов:Приволжское книжное издательство, 2001. – 54 с.

2. Бернс Т. Управління в системі освіти[Електронний ресурс] – Режим доступу допрезентації: http://www.imzo.gov.ua/wp-content/uploads/2015/11/Upravlinnya-u-sistemi-osviti.pdf

3. Біла книга національної освіти України /[Т.Ф. Алексєєнко, В.М. Аніщенко, Г.О. Балл таін.]; за заг. ред. В.Г. Кременя; НАПН України. –К.: Інформ. системи, 2010. – 342 с. – Бібліогр.:С. 315 – 335.

4. Гаєвська Л. Державно-громадське управліннязагальною середньою освітою в Україні (другаполовина ХІХ – початок ХХ ст.): [монографія] /Л. Гаєвська // Нац. акад. держ. упр. при

Президентові України. – Умань: ПП Жовтий,2008. – 332 с.

5. Гаруст Ю.В. Сучасні тенденції взаємодіїорганів, що реалізують податкову політику зплатниками податків [Текст] / Ю.В. Гаруст //Науковий вісник Херсонського національногоуніверситету. Серія “Право”. – Спеціальнийвипуск. – 2013. – С. 67 – 70.

6. Гончар О.В. Педагогічна взаємодія учасниківнавчального процесу в системі вищої освітиУкраїни (історико-педагогічний аспект):монографія. – Харків: ХНАДУ, 2011. – 424 с.

7. Драгомирецька Н., Артеменко А. Соціальнепроектування як особлива форма побудовивзаємодії суб’єктів державного управління згромадськістю / Н. Драгомирецька, А. Артеменко// Збірн. наук. пр. НАДУ. – К.: НАДУ, 177 – 186

8. Кремень В.Г. Світ знання: людина, наука,освіта / В.Г. Кремень. – Київ: Знання України,2016. – С. 85 – 87.

9. Крисюк С.В. Концептуальні засади розвиткудержавно-громадського управління освітою //Актуальні теоретико-методологічні таорганізаційно-практичні проблеми державногоуправління: матеріали наук.-практ. конф. заміжнар. участю, (Київ, 28 трав. 2004 р.): у 2 т./ за заг. ред.: В.І. Лугового, В.М. Князева. – К.:Вид-во НАДУ, 2004. – Т. 1. – 460 с.

10. Паращенко Л.І. Механізми державногоуправління розвитком загальної середньої освітив Україні: дис. … д-ра наук з держ. упр.: спец.25.00.02 / Л.І. Паращенко. – К., 2012. – 449 c.

11. Педагогічна Конституція Європи [Електроннийресурс] / Режим доступу: http://yspu.org/images/0/00/Frankfurt2013.pdf

12. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетелии путь к процветанию / Френсис Фукуяма; [пер. сангл. Д. Павловой и др.].– М.: АСТ - Зрмак, 2004.– 730 с.

13. Шакуров Р.Х. Социально-психологическиеосновы управления: руководитель и педагогическийколлектив [Текст] / Р.Х. Шакуров. – М.:Просвещение, 1990. – 208 с.

14. Штомпка П. Доверие в эпоху глобализации[Електронний ресурс] / П. Штомпка //Социальная политика и социология. – 2006. – №4.– С. 8 – 15. Режим доступа к сайту: http://elibrary.ru/item.asp?id=14628159



34

Постановка проблеми. Зaбeзпeчeннякoнкурeнтocпрoмoжнocтi випуcкникiввищих мeдичних зaклaдiв нa

вiтчизнянoму тa мiжнaрoднoму ринкaх прaцi ємoжливим лишe зaвдяки пiдвищeннi якocтiпiдгoтoвки мeдичних i фaрмaцeвтичних кaдрiв.Оволодiння будь-якою професiєю вiдбувається впроцесi послiдовного оволодiння професiйноюмовою, в тому числi i системою спецiальнихпонять та термiнiв, якi складають її основу.

Сучасна медична термiнологiя – надзвичайноширока i складна система термiнiв. В нiйналiчується декiлька сотень тисяч слiв тасловосполучень. Специфiка медичної термiнологiїполягає у багатовiковому застосуваннi латинськоїмови та термiнiв у професiйнiй дiяльностi нетiльки медичних фахiвцiв, але й науковцiв всiхгалузей знань.

Вивчення латинської мови у медичних вищихнавчальних закладах обумовлене тим, що свiдоме

УДК 378.14:811.124

Іванна Ворона, кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мовДВНЗ “Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України”

СИСТЕМА ВПРАВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОРФОГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇМАЙБУТНІХ МЕДИКІВ НА ЗАНЯТТЯХ ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ

У cтaттi зазначено, що вивчення латинської мови є важливою передумовою професійногоспілкування; прoaнaлiзoвaнo oдну з прoблeм при вивченні латинської мови – фoрмувaння орфографічноїграмотності як oбoв’язкoвoгo cклaдникa мoвлeннєвoї культури мaйбутнiх фахівців; oкрecлeнo ocнoвнiacпeкти фoрмувaння орфоргафічної кoмпeтeнції студентів-мeдикiв у прoцeci вивчення лaтинcької мови;вказано на типові орфографічні помилки, яких допускають студенти на початковому етапі вивченнялатинської медичної термінології; виявлено необхідність засвоєння орфографії у навчальних вправах;подано систему вправ для підвищення орфографічної грамотності.

Ключові слова: компетенція, орфографічна компетенція, латинська мова, медична термінологія, система вправ.Літ. 7.

Иванна Ворона, кандидат филологических наук, доцент кафедры иностранных языковГВУЗ “Тернопольский государственный медицинский университет имени И.Я. Горбачевского МОЗ Украины”

СИСТЕМА УПРАЖНЕНИЙ ДЛЯ ФОРМИРОВАНИЯ ОРФОГРАФИЧЕСКОЙКОМПЕТЕНЦИИ БУДУЩИХ МЕДИКОВ НА ЗАНЯТИЯХ ЛАТИНСКОГО ЯЗЫКА

В cтaтье указано, что изучение латинского языка является важной предпосылкой дляпрофессиональных контактов; прoaнaлизировaнo oдну с прoблeм при изучении латинского языка –фoрмировaния орфографической грамотности как oбязательного cклaдникa речевой культуры будущихспециалистов; oкрecлeнo ocнoвные acпeкты фoрмирования орфоргафической кoмпeтeнции студентов-мeдиков в прoцecсе изучения лaтинcкого языка; указано на типичные орфографические ошибки, которыхдопускают студенты на начальном этапе изучения латинской медицинской терминологии; выявленанеобходимость усвоения орфографии в учебных упражнениях; подано систему упражнений для повышенияорфографической грамотности.

Ключевые слова: компетенция, орфографическая компетенция, латинский язык, медицинскаятерминология, система упражнений.

Ivanna Vorona, Ph.D. (Philology), Associate Professor of the Foreign Languages DepartmentState Higher Educational Institution

“Ternopil Horbachevskiy State Medical University of the Ministry of Health of Ukraine”

THE SYSTEM OF EXERCISES FOR THE FORMATION OF THE ORTHOGRAPHICCOMPETENCE OF THE FUTURE MEDICAL WORKERS AT THE LESSONS OF LATIN

The article proves that the study of the Latin language is an important prerequisite for the professionalcommunication. The article analyzes the formation of the orthographic literacy, which is one of the main problemsappearing in the course of the studying of Latin, as an obligatory component of the communicative culture offuture professionals. The author defines the main aspects of the formation of orthographic competence of medicalstudents in the course of the study of Latin. The typical spelling mistakes, made by the students at the earlystage of studying Latin medical terminology, are identified. The article reveals the necessity of mastering spellingin the training exercises. The system of exercises for the improvement of spelling literacy is suggested.

Keywords: a competence, the orthographic competence, Latin, the medical terminology, the system of exercises.

© І. Ворона, 2017


35 Молодь і ринок №1 (144), 2017

оволодiння термiнологiєю, неможливе безпопереднього знайомства з фонетичними,орфографiчними, граматичними, лексичними iсловотвiрними основами латинської мови.Вивчeння лaтинoмoвнoї мeдичнoї тeрмiнoлoгiї,бeзcумнiвнo, нaдзвичaйнo вaжливe, ocкiльки caмeз її oпaнувaння й пoчинaєтьcя прoфeciйнa ocвiтaмaйбутньoгo медика [1, 78]. Чиннi програми златинської мови [3] визначають теоретичний iлексичний мiнiмум, завдяки якому студенти-медики досягають тих умiнь i навичок, якi будутьвдосконалюватися на наступних етапаховолодiння латинською медичною термiнологiєюпри вивченнi клiнiчних дисциплiн на старшихкурсах.

Пiд час навчання медичної термiнологiї назаняттях латинської мови важливе мiсце вiдiгрiєорфографiчна компетенцiя.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанняформування орфографiчної компетенцiї придiлилиувагу О. Бiляєв, М. Вашуленко, Л. Симоненкова,М. Бардаш, Н. Шкуратяна, О. Караман, М. Николин,С. Яворська, С. Омельчук, О. Антончук, В. Вiтюк,Н. Грона та iн. Прoтe, прoблeмa фoрмувaнняорфографiчної кoмпeтeнцiї мaйбутнiх мeдикiв ємaлoдocлiджeним явищeм, що робить нашедослiдження актуальним.

Мета статті пoлягaє у створеннi системивправ для формування орфографiчної компетенцiїстудентiв-медикiв на заняттях латинської мови.Зважаючи на мету роботи, ставимо перед собоютакi завдання: oкрecлити ocнoвнi acпeктифoрмувaння орфоргафiчної кoмпeтeнцiї студентiв-мeдикiв у прoцeci вивчення лaтинcької мови;вказати на типовi орфографiчнi помилки, якихдопускають студенти на початковому етапiвивчення латинської медичної термiнологiї;створити систему вправ для пiдвищенняорфографiчної грамотностi майбутнiх медичнихпрацiвникiв.

Виклад основного матеріалу дослідження.З oпaнувaнням фaхiвцeм прoфeciйнoгo мoвлeннярoзпoчинaєтьcя пoбудoвa cиcтeми зaгaльних тaпрoфeciйних знaнь. Для вiльнoгo вoлoдiння уcнoютa пиceмнoю фoрмaми прoфeciйнoгo cпiлкувaннямайбутнi мeдичнi прaцiвники пoвиннi вмiтиорфографiчно грамотно написати i прочитатитермiни [2, 185].

Орфографiчна компетенцiя виявляється у“оволодiннi системою правил, що визначаютьправопис слiв згiдно з усталеними нормами, тавмiннi їх застосовувати” [4, 14]. Орфографiчнакомпетенцiя є необхiдною умовою грамотногописьма.

Формування орфографiчних навичок триває

весь перiод вивчення латинської мови паралельноз накопиченням лексичного запасу. Навчанняорфографiї має на метi оволодiння звуко-буквеними та букво-звуковими вiдповiдностямита написання слiв вiдповiдно до правилорфографiї латинської мови.

Починаючи вивчати латинську мову, студентимедичних ВНЗ стикаються з певнимиорфографiчними труднощами, зумовленимитакими аспектами: а) орфографiчнимиособливостями самої латинської мови; б) ужесформованими орфографiчними навичками,набутими студентами при вивченнi рiдної та однiєїчи кiлькох захiдноєвропейських мов, що мимоволiпризводить до помилкового написаннялатинських медичних термiнiв [6].

Оскiльки за чинними програмами з навчальноїдисциплiни “Латинська мова та основи медичноїтермiнологiї” на вивчення теми “Фонетика”, де,окрiм алфавiту, розглядаються особливостiправопису i вимови латинських медичнихтермiнiв вiдводиться лише двi години, студентидопускають безлiч орфографiчних помилок. Томувикладач повинен допомогти студентам наперших кiлькох заняттях засвоїти орфографiчнiправила на рiвнi автоматизму.

Усі труднощі правопису латинських медичнихтермінів, які ми спостерігаємо на заняттях, можназгрупувати таким чином:

Перша орфографічна складність пов’язана зізвуком [i], який графічно передається аболатинською літерою i (cutis, spiritus, digitus) аболітерою грецького походження y (Eucalyptus,dystrophia). Для уникнення помилокрекомендуємо студентам: 1) запам’ятатинаписання термінів з літерою y, які частозустрічаються на практичних заняттях знавчальної дисципліни “нормальна анатомія”:coccyx, larynx, pharynx, lymphaticus та ін.;2) вивчити і вміти розпізнавати терміни, до складуяких входять грецькі префікси та корені з літероюy: hyper-, hypo-, dys-, syn-/sym-, hydr-, oxy-, pyr-(hyperglycaemia, dyspnoё, symbiosis, hydraemia)тощо.

Друга орфографічна складність пов’язана іззвуком [e], який у латинській мові на письмі можепозначатися або літерою e (vena, efferens) абодифтонгами ae (caecus), oe (oesophagus).Звертаємо увагу, що дифтонг ae найчастішезустрічатися у кінці слова при відмінюваннііменників та прикметників першої відміни(порівняй: міхур – vesica міхура – vesicae) та уфармацевтичних частотних відрізках, якіінформують про наявність у складі лікарськогозасобу етилу чи етилену: Aethazolum.


36

Рекомендуємо студентам запам’ятати окреміслова, у яких дифтонг ae знаходиться в кореніслова: aegrotus, Althaea, Crataegus тощо. Улатинській медичній термінології дифтонг oeзустрічається досить рідко: у терміні oedema тапохідних від нього, у частотному відрізку -oestr-,який вказує на естрогенні препарати, щовміщують жіночі статеві гормони, (Synoestrolum);у прикметнику coeruleus, a, um, анатомічномутерміні oesophagus та кінцевий терміноелементгрецького походження – rrhoea (diarrhoea).

Третя орфографічна складність пов’язана здифтонгами au (auris), eu (pleura) табуквосполученнями ngu (unguentum), su (suavis).Під час аудіювання студент чує звуки [ав, ев, нгв,св] і, опираючись на рідну мову, намагаєтьсятранскрибувати латинське слово, використовуючиприголосну v, що й призводить до орфографічнихпомилок. Звертаємо увагу студентів, що влатинській мові немає жодного прикладу, коли бкінцевий звук [в] у сполученнях ав, ев, нгв, свпозначався приголосною літерою v;

Четверта орфографічна трудність пов’язана іззвуком [з]: в інтервокальній позиції вінпередається літерою s (centum, dosis), а в словахгрецького походження – літерою z (zygoma).Найчастіше літера z зустрічається при вивченніфармацевтичної термінології при частотнихвідрізків -azo-, -azol-, -azin-, -azid-, що вказує нанаявність атому азоту (Aminazinum,Norsulfazolum).

П’ята орфографічна складність пов’язана іззвуками [ф, т, р], оскільки вони можутьпередаватися графічно латинськими приголоснимиf, t, r або диграфами ph, th, rh. Основна підказка –етимологічна характеристика терміна, аджедиграфи зустрічаються у словах грецькогопоходження.

Шоста орфографічна складність пов’язана ізбуквосполученням -ti, яке в позиції перед голоснимслід вимовляти [-ці]: articulatio, solutio, substantia.

Студенти мають певні проблеми з написаннямтермінів, де чується звук [кс], забуваючилатинський алфавіт, в якому чітко зазначається,що літера x є складною літерою і використовуєтьсядля передачі двох українських звуків [к+с];вимовляється [кс] у будь-якій позиції і тільки вокремих словах (exitus, exemplar) в інтервокальнійпозиції чується вимова [кз].

Труднощі виникають при напмсанні звука [к].Потрібно звернути увагу студентів, що грецькалітера k зустрічається в медичній термінологіїрідко, переважно у словах грецького походженняперед голосними e, i, y (keratitis, skeleton) та уноменклатурній назві хімічного елемента Kalium.

В усіх інших випадках звук [k] передається написьмі літерою [c]: oculus, caries, acutus тощо.

У роботі над орфографією можемо виділититакі етапи: 1) Засвоєння типових, регулярнихзвуко-буквених відповідностей за правиламичитання та письма; 2) Ознайомлення з правиламичитання. Вивчаючи правила читання голосних урізних позиціях і поєднання приголосних, щопередають певний звук, студенти одночаснозасвоюють і зворотні зв’язки – букво-звукові;3) Вправляння в записуванні слів [7].

На початковому етапі вивчення латинськоїмови необхідно закласти міцні основи графічнихта орфографічних навичок, що забезпечитьстудентам можливість правильно записуватитерміни. На перших заняттях (теми “Латинськийалфавіт. Фонетика. Наголос”), незважаючи на те,що інформація досить об’ємна, провідна рольвідводиться механічному запам’ятовуваннюособливостей правопису, але й тут требапривчати студента розрізняти орфограми,порівнювати звуко-літерну характеристику греко-латинських та українських термінів, формуватиорфографічну увагу і практикувати навичкироботи на дошці та робочому зошиті [6].Успішний розвиток мовленнєвих умінь письмазумовлюється якістю сформованих навичоктехніки письма, а для цього на кожному заняттілатинської мови необхідно регулярно виконуватиписьмові вправи. У домашньому завданні також маєбути наявна хоча б одна письмова вправа [5, 214].

Вивчення орфографії латинської мовинерозривно пов’язано з роботою над вимовоютермінів, правильним їхнім наголошенням,розумінням значення морфем, морфологічноїформи слова і вимагає чіткого дотриманняусталених норм правопису.

У навчанні орфографії можна виділити двіпідгрупи вправ: до першої групи входять вправина списування (виписування) і дописування; додругої – вправи для запису на слух (диктантирізних видів). У першій підгрупі вправ розрізняютьпросте та ускладнене списування підкреслюваннямпевних графем, з групуванням слів за певнимиознаками тощо.

Наведемо систему вправ для формуванняорфографічної компетенції на заняттях латинськоїмови:

Вправи на списування (виписування):1. Визначити правильний варіант правопису

поданих слів:1) rh…zoma 5) H…drargyrum2) off…cina 6) salic…licus3) Glyc…rrhiza 7) H…ppophaë4) G…nseng 8) l…quor



37 Молодь і ринок №1 (144), 2017

9) ac…dum 10) ph…totherapiaВідповіді: а) [у] – в) [і] –2. Випишіть терміни, погрупувавши їх за

наявністю дифтонгів: aegrótus, оеdéma,Eucalýptus, aethýlicus, Á1оё, haema, ausńultátio,tinctúrae, praeparátum, eúpnoё, aequális, Аéther,áuris, Kalánchoё, àёr, Aesculápius, audíre, pneumonía,Foenículum, naévus, paediáter, aēneus, pnóё,aërosólum, aétas, Aúrum, Hippóphaё, oesóphаgus.

3. Випишіть терміни у стовпчики,виокремивши слова, у яких приголосний cвимовляється як звук [ц] та [к]: céntum, cólor,1ас, salicýlіcus, cíto, Cítrus, соénа, Cúprum, médicus,médiсi, сéra, scátula, sácculus, Rícinus, baccae,decóctum, vaccínum, báccis, bácca, ácidum,coerúleum, Tetracyclínum, caécum, Cacáo, crísta,vaccinátio, ascítes, páncreas, recúrrens, cavérna,bacca.

4. Прочитайте слова, поясніть вимовуприголосного s: Sáccharum, sápiens, scríbere,secúndus, sinapisáta, mássa, sterilisáre, organísmus,mensá1is, úsus, súccus, dósis, Gínseng, Súlfur,Artemísia, fúscus, gelatinósus, dens, spíssus,consílium, cáusa, cariósus, fissúra, prísma, adipósus,exténsor, erósio, petrósus, strabísmus, incisívus,venósus, búrsa, cytoplásma.

5. Прочитайте слова, зверніть увагу на вимовубуквосполучень ngu, su, qu: língua, sánguis, únguis,sánguіfer, língula, unguéntum, Sanguisórba,triangularis; consuetúdo, ádeps suíllus, súo, súus,suávis, exsudátum, sudorífer, consuéscere; líquor,quínque, squáma, quántum sátis, quártus, Quérńus,quadrátus, áqua, líquidus, quadríceps.

6. Прочитайте слова, дотримуючись правилвимови буквосполучення tі: auscultátio, сirculátio,operátio, míxtio, óstium, combústio, solútio, fúnctio,tíbia, Tília, béstia, dens sapiéntiae, digéstio, Liquirítia,sterilisátio, implantátio, constítuens, innervátio,malignisátio, vestíbulum, periostítis.

7. Прочитайте слова, поясніть правилавимови звуків z, x: córtex, Orýza, exsiccáre,exémplum, Echinópanax, mixtúra, Taráxacum,axúngia, exácte, extráctum, elixír, exsudátio,oxydulátus, maxílla, Fílix, rádix, fléxio, éxitus, áxis,méninx, dúplex, hállux, póllex, óxydum, lex;Aethazólum, eczéma, Zíncum, zygomáticus,influénza, zoológia, zóster, trapezoideus, horizontális,bénzoё.

8. Запишіть слова, вставивши пропущені буквиc або k, при потребі використовуйте словник:…osta, .. uprum, inje…tio, je…ur, ju…unde,Foeni…ulum, …auda, …aput, …utis, …rus, …aecus,…eratoma, …alium, …al…ium, …alanchoё, …efir,…acao, extra…tum, …ortex, Eu…alyptus,…u…urbita, …apsula, …eratinosus, tin…tura,

…onservatus, medi…ina.9. Запишіть слова, вставивши пропущені

голосні i або y: H…drosis, brach…algia, ox…datio,ac…dum, s…mph…sis, m…cosis, solut…o,d…spepsia, h…pergl…caemia, rh…zoma,C…clopropanum, Kal…um, Z…ncum, P…oc…dum,p…lula, p…retrum, s…mplex, c…stitis, c…tologia,m…xtura, m…elographia, ph…totherapia, cerv…x,ph…siologia, h…potonia, m…od…strophia,h…sterorrhagia, sp…r…tus.

10. Запишіть слова, вставляючи пропущенубукву e або дифтонги ae, oe: Di…ta, gangr…na,ad…ps, c...na, th...rapia, ...grotus, ap...x, ...xtractum,...thylicus, ...dema, an...mia, …czema, d…puratus,c…rvix, F…niculum, Alth…a, an…mia, …ther,h…maorrhagia, c…rebrum, p…diater, hum…rus.

11. Запишіть слова, вставляючи пропущенібукви t або th: …orax, …uberculum, u…erus, gu…a,…ela, ar…ritis, phy…o…erapia, …yropharyngeus,dys…rophia, os…ium, …abule…a, hypo…ermia,hyper…onia, cy…ologia, ae…er, capu…, ver…ebra,absin…ium, mix…io, …inctura, …ermometrum.

12. Запишіть слова, вставляючи пропущенібукви ph або f: …acies, …os…orus, …enolum,dys...agia, …errum, Sul…ur, …lavum, oeso…agus,…ysiologia, …ytotherapia, …rigidus, …iliso…us,em…ysema, …arynx, …issura, …oramen, …emur,super…icies.

13. Знайдіть та перекладіть слово, якевідрізняється за вимовою від інших:

Lac – Camphora – Cito – Cuprum – CortexSapiens – Unus – Systema – Dosis – SecundusAër – Paediater – Gangraena – Aether –

PraeparatumUnguentum – Lingua – Sanguis – Inguinalis –

AngulusНаведемо приклад вправи для запису на слух

(диктант):1. Напишіть латинськими буквами слова:

гідроґеніум, ліквор, квінкве, хлоралюм, гідратум,оксіпроґестеронум, санґвісорба, ехінопанакс,фенобарбіталюм, ад’юванс, аускультаціо, єкур,ксероформіум, баціллюс, кверкус, сімплєкс,мікстура, екземпляр, маяліс, ляксанція, аква,кохлєар, плянтаґо, майор, дозіс, солюціо, ляк,цінкум, йодоформіум, хамомілля, фосфорус,феррум, реум, кальціум, мента, цера, кауза.

Виcнoвки. Для вiдпрaцювaння прaктичнихнaвичoк oрфoгрaфiї ефективними ввaжaємoвпрaви нa пиcьмoву фiкcaцiю термiнiв зпoяcненням їхнiх oрфoгрaфiчних ocoбливocтей.Тaкi зaвдaння мoжуть бути нaвчaючими, кoлиcтудентaм прoпoнуєтьcя зaпиcaти невiдoмий дляних термiн i пiдкреcлити нaявнi oрфoгрaми,прocлухaвши вимoву виклaдaчa, aбo


38

кoнтрoлюючими, кoли прoвoдятьcя лекcичнiдиктaнти, якi переcлiдують двi мети: перевiритиcтупiнь зacвoєння рекoмендoвaнoгo лекcичнoгoмiнiмуму i вмiння грaфiчнo прaвильнo зaфiкcувaтийoгo нa пaперi. Oрфoгрaфiчнa грaмoтнocть мoжебути дocягнутa тiльки зaвдяки чиcленнимпиcьмoвим впрaвaм рiзнoгo cтупеню cклaднocтiтa звернення увaги нa дoпущених oрфoгрaфiчнихпoмилкaх з детaльним неoднoрaзoвимрoз’яcненням прaвил упрoдoвж вcьoгo перioдувивчення лaтинcької мoви. Фoрмувaнняoрфoгрaфiчнoї кoмпетенцiї вiдбувaєтьcя зa умoвипocтiйнoгo пoєднaння ocнoвних чинникiвзacвoєння фoнoлoгiчнoї cиcтеми лaтинcькoї мoви:зoрoве cприймaння (aудитoрне викoнaння впрaвнa дoшцi, викoнaння уcних впрaв з oпoрoю нaнaвчaльний пociбник, пiдручник чи дидaктичниймaтерiaл), мoрфoлoгiчне уcвiдoмлення (знaнняфoнетичних тa грaмaтичних прaвил), рoзвитoкмoтoрнo-рухoвoї пaм’ятi (зaпиcувaння термiнiв урoбoчoму зoшитi, нa дoшцi, викoнaннядoмaшньoгo зaвдaння у пиcьмoвiй фoрмi). Уcе цеу кoмплекci cприяє вирoбленню нaвичoкaвтoмaтизму щoдo грaфiчнoгo зoбрaженнялaтинcьких медичних термiнiв.

1. Ворона І.І. Рoль лaтинcькoї мoви уфoрмувaннi термінологічної кoмпeтeнтнocтiмaйбутнiх медиків / І.І. Ворона // Медична освіта,2015. – Вип. 4. – С. 77 – 79.

2. Ворона І.І. Термінологічна компетентність

студентів-медиків: теоретичний аналізключових дефініцій / І.І. Ворона // Науковізаписки Вінницького державного педагогічногоуніверситету імені Михайла Коцюбинського:Серія “Педагогіка і психологія”. – Вінниця,2015. – Вип. 43. – С. 184 – 187.

3. Латинська мова. Програма навчальноїдисципліни для студентів вищих медичнихзакладів освіти III – IV рівнів акредитації.Спеціальності: 7.110101 “Лікувальна справа”,7.110104 “Педіатрія”. 7.110105 “Медико-профілактична справа”. – Київ, 2005.

4. Мацько Л.І. Культура української фаховоїмови / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К.: Видавничийцентр “Академія”, 2007. – 360 с

5. Методика викладання іноземних мов усередніх навчальних закладах: Підручник. Вид.2-е, випр. і перероб. / Кол. авторів під керівн.С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 328 с.

6. Синиця В. Профілактика типових помилокпри навчанні першокурсників орфографічноїграмотності на практичних заняттях златинської мови.

7. Удод Т.Г. Формування іншомовних орфографічнихнавичок молодших школярів: тенденції та інновації[Електронний ресурс] / Т.Г. Удод // Вісникпсихології і педагогіки. – 2013. – № 11. Режимдоступу: http://www.psyh.kiev.ua/Удод_Т.Г._Ф о р м у в а н н я _ і н ш о м о в н и х _ ор ф о г р а ф і ч н и х _ н а в и ч о к _ м о л о д ш и х_школярів:_тенденції_та_інновації



7 січня – Різдво Христове “Нова радість стала, Яка не бувала Над вертепом звізда ясна Увесь світ засіяла…” 7 січня особлива духовна радість обіймає кожного з нас, бо цей день –

незвичайний. Ми прославляємо одну з найвеличніших подій Священної історії щирим і сповненим радості привітанням: “Христос рождається – славіте Його!”

Різдво Христове належить до великих християнських, так званих дванадесятих свят, які церква відзначає особливо урочисто. За біблійними свідченнями цього дня народився Син Божий – Ісус Христос, якому люди поклоняються вже два тисячоліття.

Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми. День народження Ісуса Христа – найбільш широко шанований день народження у світі. Люди різних соціальних верств, матеріального становища, переконань і поглядів не минають це свято своєю увагою.


39 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми . У різнихмовах категорія роду виражаєтьсяпо-різному. Наприклад, у

французькій, італійській та іспанській мовах усііменники поділяються на два роди: чоловічий іжіночий. Дещо інший розподіл істот і неістот існуєу шведській та датській мовах, а саме: вонивиокремлюють “реальний” (чоловічо-жіночий рід)і середній. В угорській і фінській мовах взагалінемає категорії роду. У польській мові, так само

як в українській і російській, усі іменникиподіляються на три граматичні роди: чоловічий(męski), жіночий (żeński) і середній (nijaki). Алетакий поділ є досить умовним і рідко тотожнийприродному (реальному) роду об’єкта.Граматичний рід у польській мові – це насампередсинтаксична категорія, основна функція якої –створювати зв’язок між окремими членамиречення, а не вказувати на якісь конкретні рисипредмета (наприклад, стать). Категорія роду у

УДК 811.162.1’243’36

Лариса Колодіна, кандидат філологічних наук, доцент кафедри романо-германських мов і перекладуНаціонального університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ

ТРУДНОЩІ ЗАСВОЄННЯ ГРАМАТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ РОДУ ІМЕННИКІВПРИ ВИВЧЕННІ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Стаття присвячена вивченню реалізації категорії роду іменників в польській мові, а саме аналізуспільних рис, що зумовлені спільнослов’янським походженням, та вивченню низки граматичнихвідмінностей, які стають причиною помилок і ускладнюють засвоєння польської мови як іноземної. Наведеніта описані основні критерії розподілу за родами іменників польської мови, прокоментовані відмінностіреалізації категорії роду в українському-польському зіставленні та найбільш поширені помилки, зумовленіневідповідністю реалізації граматичної категорії роду іменників в українській та польській мовах.

Ключові слова: польська мова як іноземна, граматична категорія роду іменників, чоловічий рід,жіночий рід, середній рід, чоловічо-особовий рід, нечоловічо-особовий рід.

Літ. 5.

Лариса Колодина, кандидат филологических наук, доцент кафедры романо-германских языков и переводаНационального университета биоресурсов и природопользования Украины, г. Киев

ТРУДНОСТИ УСВОЕНИЯ ГРАММАТИЧЕСКОЙ КАТЕГОРИИ РОДА ИМЕНСУЩЕСТВИТЕЛЬНЫХ ПРИ ИЗУЧЕНИИ ПОЛЬСКОГО ЯЗЫКА КАК ИНОСТРАННОГО

Статья посвящена изучению реализации категории рода имен существительных в польском языке, аименно анализу общих черт, которые обусловлены общеславянским происхождением, и изучению рядаграмматических различий, которые становятся причиной ошибок и затрудняют усвоение польского языкакак иностранного. Приведены и описаны основные критерии распределения за родами именсуществительных польского языка, прокомментированы различия в реализации категории рода в украинско-польском сопоставлении и наиболее распространенные ошибки, обусловленные несоответствием реализацииграмматической категории рода имен существительных в украинском и польском языках.

Ключевые слова: польский язык как иностранный, грамматическая категория рода имен существительных,мужской род, женский род, средний род, личностно-мужской род, личностно-немужской род.

Larysa Kolodina, Ph.D. (Philology), Associate Professor of the Romance andGermanic Languages and Translation Department

National University of the of Bioresources and Natural Resources of Ukraine, Kyiv

THE DIFFICULTIES OF MASTERING OF THE GRAMMATICAL CATEGORY OF GENDEROF NOUNS DURING THE STUDYING POLISH LANGUAGE AS A FOREIGN LANGUAGE

This article is devoted to the studying of implementation of the category of gender of nouns of the Polishlanguage, namely, the analysis of the common features which are caused by the Common Slavonic origin. The authorpresents the studying of the series of grammatical differences that cause the errors and make the assimilation ofPolish as a foreign language more complicated. The article deals with the main criteria of the distribution of nounsaccording to the category of gender of nouns of Polish language. The author comments the differences of implementationof category of gender in the Ukrainian-Polish comparison and the common mistakes caused by the inconsistency ofimplementation of grammatical category of gender of nouns in the Ukrainian and Polish languages.

Keywords: Polish as the foreign language, the grammatical category of gender of nouns, masculine,feminine, neuter, the personal-masculine gender, the non personal-masculine gender.

© Л. Колодіна, 2017


40

польській мові диференціює слова або форми слівза певними ознаками і охоплює усі іменні частинимови (іменники, прикметники, займенники,числівники), а також дієприкметники та дієсловаминулого часу та умовного способу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Незважаючи на спорідненість української іпольської мови, відмінності у граматичномувираженні роду є очевидні. Серед сучаснихпольських мовознавців немає одностайності увизначенні кількості граматичних родів, оскількитрадиційний шкільний розподіл на три родивидається науковцям далеким від досконалості.Так, Томаш Стефаньчик бере за основу розподілуіменників на роди фонетичний і морфологічнийпоказники. Залежно від закінчення у називномувідмінку однини в межах кожного із трьох родіввін виділяє декілька груп [5]. Найбільшпоширеною є класифікація Вітольда Маньчака,який застосувавши для поділу синтаксичнийкритерій, виділяє п’ять граматичних родів:жіночий, середній і три чоловічих [3].Наповненість жіночого і середнього – традиційна,а з чоловічого виділяються чоловічо-особовий(rodzaj męskoosobowy), чоловічо-тваринний(rodzaj męskożywotny) та чоловічо-речовий (rodzajmęskonieżywotny). Академічне польськемовознавство пропонує розподіл за родамизалежно від категорії числа, а саме: в однинііменники традиційно розподіляються за трьомародами (чоловічий, жіночий, середній), а у формімножині виділяють два роди: чоловічо-особовий(męskoosobowy) і нечоловічо-особовий(niemęskoosobowy). Відсутність подібногорозподілу в українській граматиці і стає причиноютруднощів для студентів, що вивчають польськумову як іноземну.

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми. На сьогодні немаєоднозначного пояснення основних особливостейреалізації категорії роду іменників у польськіймові, тому залишається низка труднощів, щозумовлена одночасно подібністю розподілу зародами іменників у польській та українській мовахта відмінністю, яка стає причиною труднощів тапомилок при узгодженні іменників зприкметниками, займенниками та числівниками.Студенти, які вивчають польську мову якіноземну, інтуїтивно співвідносять подібні зазвучанням іменники з українськимивідповідниками, що часто стає помилкою.

Мета статті. Головною метою роботи євивчення особливостей та граматичних критеріїврозподілу за родами іменників польської мови дляусунення труднощів у їх засвоєнні студентами,що вивчають польську мову як іноземну. Для

досягнення окресленої мети необхідно вирішититакі завдання:

1) проаналізувати існуючий розподіл іменниківпольської мови за родами;

2) описати відмінності реалізації категорії родув українському-польському зіставленні;

3) прокоментувати найбільш поширеніпомилки, зумовлені невідповідністю реалізаціїграматичної категорії роду іменників в українськійта польській мовах;

4) окреслити шляхи подолання труднощів прививченні категорії роду іменників польської мови.

Предметом дослідження є реалізаціяграматичної категорії роду іменників у польськіймові та труднощі, які при цьому виникають.Матеріалом для дослідження стали різні видиписьмових робіт студентів, які вивчають польськумову як іноземну. Відібрано найтиповіші помилкивикористання категорії роду іменників.

Виклад основного матеріалу дослідження.На перший погляд визначити рід іменника впольській мові нескладно. Необхідно поставитиіменник у початкову форму (називний відмінокоднини) і звернути увагу на закінчення. Так, уформі однини до чоловічого роду зараховуютьсяіменники, що мають нульове закінчення (dom,ogród, telefon, koń, ból, medal) і тверду або м’якуоснову. Крім них, семантико-стилістично дочоловічого роду належать іменники із закінченням– а, які позначають чоловічі професії, видидіяльності (mężczyzna, tata, dentysta, kierowca,poeta, ekonomista itd.). Проте візуально іінтуїтивно закінчення -а ми сприймаємо маркеромжіночого роду (siostra, córka, mama, kobieta).Якщо не надати належної увагу такій особливості,то може виникнути низка помилок приузгодженні іменників з прикметниками тазайменниками, напр., nowa dentysta, znana poeta,ta kierowca замість нормативних nowy dentysta, znanypoeta, ten kierowca. Таким чином, граматично такііменники приналежні до жіночого роду, про щосвідчить їх відмінкова парадигма, але узгоджені зними залежні слова залишаються у формі чоловічогороду.

У формі однини до жіночого роду відносятьсяне тільки іменники, що закінчуються на -а.Зумовлює певну плутанину і наявність нульовихзакінчень (dłoń, noc, broń, mysz, rzecz) типовихдо чоловічого роду. Таке чоловічо-жіноче родоверозмежування слід запам’ятати або контролюватив лексикографічних джерелах і ні в якому разі неспіввідносити з українськими або російськимилексемами, що можуть звучати подібно, протеналежати до інших родів. Наведемо типовіпомилки студентів: model ekonomiczna замістьmodel ekonomiczny, ciekawa problema замість



41 Молодь і ринок №1 (144), 2017

ciekawy problem, zielona ptaszka замість zielonyptaszek, тобто наведені іменники належать дочоловічого роду; biały gęś замість białа gęś,analiz finansowy замість analiza finansowa,тобто обидва іменники на відміну від українськоїмови в польській належать до жіночого роду. Крімописаних закінчень іменники жіночого роду упольській мові можуть закінчуватись на -і, протевсупереч мовній інтуїції україномовних студентів,подібні лексеми належать до однини, а не домножини, напр., pani, gospodyni, sprzedawczyniitd.

До середнього роду в польській мовізараховуються іменники, які мають закінчення -о,-е, -ę, -um, напр., okno, drzewo, zdanie, czytanie,imię, cielę, liceum, centrum itd. Іменники іззакінченням -um – найчастіше грецького аболатинського походження мають свою особливість,а саме: вони не відмінюються за відмінками уформі однини. Ця граматична закономірністьтакож порушується при творенні словосполучень,напр., forum książkowy замість forum książkowе,zakazana terytoria замість zakazane terytorium, rybyw akwariumie замість ryby w akwarium.

Наступна причина, яка зумовлює низкуграматичних помилок при вживанні іменників упольській мові, це перерозподіл функціональноїопозиції чоловічих родів у множині, щопроявляється в називному та знахідному відмінкахмножини. В усіх польських іменниках жіночого(напр., komórki, córki, lampy) та середнього родів(напр., okna, niemowlęta, morza), а також віменниках нечоловічо-особових родів, а саме:чоловічо-тваринних (напр., konie, słonie, koty) тачоловічо-речових (напр., zeszyty, owoce, ołówki)форма знахідного відмінка множини збігається зформою називного. Іменники чоловічо-особовогороду мають у знахідному відмінку множини такуформу, як у родовому (напр., ci studenci – tychstudentów, sławni aktorzy – sławnych aktorów). Вукраїнській мові форма знахідного відмінка назвнеістот у всіх родах збігається з формою називного(напр., бачу (кого? що?) зошити, землі, вікна), аформа знахідного відмінка назв істот – з формоюродового (напр., не бачу (кого? чого? сестер,ластівок, братів). Для студентів, що вивчаютьпольську мову як іноземну, знахідний відмінокмножини стає синкретичним з родовим множинидля іменників усіх родів, що означають істот. Цеявище вже описувалось в науковій літературі [1– 5], а на сьогоднішній день ще більшепоширюється через популярність вивченняпольської мови серед українців та постійнімовленнєві контакти.

На відміну від української мови, у польськійіснує додаткове значення категорії роду – так

званий чоловічо-особовий рід. Польські іменникицього роду у формі множини можуть матиособливі морфонологічно-словозмінні формальніпоказники, а також вони по-особливомуузгоджуються з прикметниками (та всіма словамиприкметникового характеру), кількіснимичислівниками та дієсловами. Характерне дляпольської мови значення роду властиве всійсистемі польської іменної словозміни, зокрема умножинних формах. Тому, україномовні студенти,що спілкуються польською мовою, повинні,вживаючи множинні граматичні форми всіхчастин мови, водночас “перемкнутися” на іншу,відмінну від звичної для них категоризаціюдійсності: всі об’єкти світу ділити не на основізвичного (притаманного українській мові)критерію “живе (істота) – неживе (неістота)”, ана основі опозиції “чоловіки – решта об’єктів”.Так, в українській мові використовуємо лишеособовий займенник третьої особи множини вони,а перейшовши на польську,мусимо задуматися:oni чи one? Українською окреслюємо ознакупредмета, вживаючи єдину множинну вназивному відмінку форму: молоді (дівчата,хлопці), а продукуючи польськомовний текст,вибираємо одну з-поміж можливихприкметникових форм: młodzi(chłopcy) абоmłode(dziewczyny). Для успішної ж комунікаціїпольською мовою необхідно навчитися миттєводиференціювати цю групу істот, по-перше, натварин і людей, а по-друге – на людей чоловічої іжіночої статі.

Серед безлічі різних неправильних родовихформ, створюваних студентами, провідне місцепосідають іменники чоловічо-особового роду уформі множини, які позначають назвинаціональностей та назви професій. Складністьграматично правильної побудови полягає внеобхідності здійснення альтернації приголоснихі виборі правильного закінчення, напр., Arabyзамість Arabowie, Amerykańcy замість Amerykanie,Japońcy замість Japończycy, Szwedу замістьSzwedzi, Belgі замість Belgowie, Kanadyjcyзамість Kanadyjczycy, poety замість poeci,kucharzy замість kucharze і т.д.

Безперечно, найбільший вплив на вибір формиздійснює близькоспорідненість українсько-польського звучання цих лексем, проте вибранаформа рідко є правильною. Крім того, вукраїнській мові відсутнє розмежування начоловічо-особові та нечоловічо-особові роди, томустуденти відмінюють ці лексеми звичнимспособом, тобто творять подібну до українськоїформу множини. Наведемо низку прикладівпомилкового творення чоловічо-особових форммножини: mądry uczeń – mądry uczni (укр. мудрі


42

учні) замість mądrzy uczniowie, pracowityprojektant – pracowitі projektantу (укр.працьовиті проектанти) замість pracowiсіprojektanсі, bogaty król – bogatі królі (укр.багаті королі) замість bogaсі królowie.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальшого розвитку в цьомунапрямку. Отже, проаналізувавши результатизавдань студентів, що вивчають польську мовуяк іноземну, можна стверджувати, що найбільшетруднощів у визначенні граматичної категорії родускладають:

1) іменники, які звучать подібно в українськіймові і, як наслідок, помилково визначаєтьсяпарадигма їх відмінювання; 2) уживання формзнахідного відмінка множини, які збігаються зформами родового відмінка множини дляіменників чоловічого роду на позначення тваринта іменників-істот жіночого і середнього роду;3) уживання польських чоловічо-особових

іменників у називному відмінку множини іззакінченнями, властивими істотам з відповіднимчергуванням приголосних, що не має аналогів вукраїнській мові. Такі відхилення і труднощі їхзасвоєння безумовно можна пояснити історичноютрадицією та впливом української і російської мов,а також прагненням студентів відшукатиграматичні аналогії між спільнослов’янськимимовами.

1. Brzozowska D. Kategoria rodzaju we współczesnymjęzyku polskim // Język Polski. – LXXXV, z. 1, 2005. – S. 36 –42.

2. Jadacka H. Kultura języka polskiego. Fleksja,słownictwo, składnia. – Warszawa, 2006. – S. 127 – 129.

3. Nagórko A. Zarys gramatyki polskiej. – Warszawa,2007. – S. 278.

4. Polańska E., Nowak T. Leksykon wiedzy o językupolskim nie tylko dla uczniów. – Kraków, 2010. – S. 51 – 54.

5. Stefańczyk W. Kategoria rodzaju i przypadka

polskiego rzeczownika. – Kraków, 2007. – S. 116 – 121.


Актуальність дослідження. Класикизарубіжної та вітчизняної педагогіки,сучасні науковці досягли чималих

успіхів в обґрунтуванні змісту, завдань та способіврозумового розвитку дитини-дошкільника. Прицьому вони часто спиралися, передусім, на

Зоряна Хало, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри мовної та міжкультурної комунікаціїДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПЛАНИ ПО ОРІЄНТУВАННЮ ОСВІТИ ТА ВИХОВАННЯ ДЛЯ ДИТЯЧИХ САДКІВ НІМЕЧЧИНИ ЯКЦІЛЬОВІ ФОРМУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ОСВІТИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ЇХ У ВІТЧИЗНЯНЕ ДОШКІЛЛЯ

У статті обгрунтовано основні положення програми щодо оптимізації роботи німецького дошкілля. Визначеношляхи впровадження плану по орієнтуванню освіти та виховання для дитячих садків Німеччини у вітчизняне дошкілля.

Ключові слова: виховання, освіта, дошкільник, дошкільний заклад.

Літ. 11.

Зоряна Хало, кандидат педагогических наук, доцент кафедры языковой и межкультурной коммуникацииДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПЛАНЫ ПО ОРИЕНТИРОВАНИЮ ОБРАЗОВАНИЯ И ВОСПИТАНИЯ ДЛЯ ДЕТСКОГО САДАГЕРМАНИИ КАК ЦЕЛЬ ФОРМУЛИРОВКИ В СФЕРЕ ОБРАЗОВАНИЯ И ВНЕДРЕНИЕ ИХ

В ОТЕЧЕСТВЕННОЕ ДОШКОЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕВ статье обоснованно основные положения программы относительно оптимизации работы

немецкого дошкольного образования. Определенно пути внедрения плана по ориентированию образованияи воспитания для детских садов Германии в отечественное дошкольное образование.

Ключевые слова: воспитание, образование, дошкольник, дошкольное учреждение.

Zoryana Khalo, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Language and Intercultural Communication DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE PLANS CONCERNING THE ORIENTEERING OF THE EDUCATION AND UPBRINGING FORKINDERGARTENS OF GERMANY AS THE TARGET OF FORMULATION IN THE SPHERE OF

EDUCATION AND THEIR IMPLEMENTATION INTO THE DOMESTIC PRESCHOOL EDUCATIONThe article deals with the most important points of the German preschool program concerning the optimization

of work of the German preschool establishments. The article defines the ways of the application concerning theorienteering of the education and upbringing for the German kindergartens into the Ukrainian preschool education.

Keywords: an education, an upbringing, a preschooler, the preschool institution.

УДК 373.2.016(430)


© З. Хало, 2017

43 Молодь і ринок №1 (144), 2017

багатий досвід народної педагогіки. Йоговрахування забезпечує життєздатність науковоїконцепції дошкільної педагогіки, зберігає іпримножує її духовне джерело, зберігаєавтентичність та самобутність, проте не можемотакож ігнорувати умови сучасного технізованого,інформатизованого, урбанізованого суспільства,яке стрімко розвивається і вимагає від людиниособливого напруження сил та енергії, потребуєспецифічних умінь та компетенцій дляпристосування до складних реалій сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Питання становлення та розвитку українськогодошкільного виховання досить часто ставалиоб’єктом дослідження українських педагогів. Таксучасний стан та історію розвитку дошкільноговиховання в Україні висвітлюють Л. Артемова,А. Богуш, Е. Вільчковський, Т. Поніманська,Т. Пантюк, О. Проскура, М. Стельмахович,Н. Лисенко та ін.

Особливості системи розумового вихованнядошкільнят розглядає у своїх працях О. Фунтікова;проблему формування пізнавальних здібностейобґрунтували Л. Проколієнко та О. Проскура;питання диференціації та індивідуалізаціїдошкільнят у навчально-виховному процесіаналізують Т. Котирло, С. Ладивір; окремінапрями розумового розвитку дитини-дошкільника (мовленнєвого, сенсорного)досліджують А. Богуш, К. Стрюк, К. Крутій,Н. Лисенко, К. Щербакова.

Незважаючи на наявність цілого рядудисертаційних робіт та публiкацiй, присвяченихвивченню зарубіжного педагогічного досвіду(Н. Абашкіна, О. Алексєєва, Л. Боярська,Б. Вульфсон, Л. Зязюн, Б. Мельниченко,О. Кашуба, Н. Кічук, М. Красовицький,Д. Пащенко, Л. Пуховська, Т. Харченко, Т. Яркіната ін.), потреба в узагальненні й систематизаціїнапрямів дошкільного виховання, апробації йогоорганізаційних форм залишається особливовідчутною.

Метою статті є визначити основні положенняплану навчання та виховання в дитячих установахНімеччини та обґрунтувати можливості йогопрактичного застосування у вітчизнянійдошкільній освіті.

Виклад основного матеріалу. Для оптимізаціїроботи німецького дошкілля продукуютьсяпрограми, які визначають зміст та пріоритетнінапрями спільної з дітьми діяльності івідображають усі сфери практичної діяльностіпедагога. Такі документи формуютьсяМіністерством у справах культури, молоді таспорту кожної землі – основної адміністртативноїодиниці країни. Над їхньою розробкою працюють

провідні фахівці галузі, обов’язковою є фазаапробації в дитячих садках різних типів.

Німецькі вихователі у своїй діяльностікеруються, як правило, ситуаційно-орієнтованоюконцепцією, а також спеціальними документами,що носять назву “План по орієнтуванню освітита виховання для дитячих садків (орієнтувальнафаза)”. Ці документи носять рекомендаційнийхарактер, у них зроблена спроба комплексногопідходу до виховання, освіти та розвитку дитини.Дитина-дошкільник знаходиться в центрі увагиплану. Значна увага приділена інтелектуальномурозвитку особистості: “Діти розвивають своємислення і відкривають для себе світ засобомспостережень, питань і експериментів” [11].Головними положеннями “Плану поорієнтуванню освіти та виховання для дитячихсадків (орієнтувальна фаза)”, зокрема щодоінтелектуального розвитку дитини, є такі:

1. План по орієнтуванню посилює дитячуперспективу.

2. План по орієнтуванню охоплює вік від трьохдо шести років; освітні процеси поступовотематизуються.

3. Передбачається попередня підготовка дошколи і стимулюється здібність до шкільногонавчання.

4. План по орієнтуванню дитячого садка і планнавчання початкової школи становлять завершенеціле.

5. Головними рисами навчання є елементарніформи освіти у вигляді ігор; розвиток мотивації іпідготовка до навантажень; активне евристичненавчання.

6. Типом педагогічного супроводу є цілісний,відповідний розвитку, індивідуальний,орієнтований на проект, креативний іпроблемноорієнтований супровід.

7. План по орієнтуванню передбачає шість сферосвіти та розвитку: почуття, організм, мова,мислення, почуття і співчуття, сенс, цінності івіра.

8. Передбачаються зміни щодо підготовкиспеціалістів. Відповідність змісту та педагогічногоінструментарію певним освітнім документам.Посилення колективної роботи. Розгляд дитячогосадка як освітньої організації [7].

Таким орієнтовним та широким є план роботидитячого садка. Конкретні прикладні матеріалистосуються окремих методичних аспектів роботи.Плани по орієнтуванню розглядаютьсянімецькими педагогами як цільові формулюванняу сфері освіти і навчання, визначають головнізасади становлення особистості в шести сферах(почуття; організм; мова; мислення; почуття іспівчуття; сенс, цінності і віра) і є обов’язковими


44

для дошкільних закладів, які фінансуютьсядержавою. Проте шляхи та добір педагогічногоінструментарію є прерогативою вихователів івони є цілком вільними у їхньому виборі [11].

Розумовий розвиток дошкільників посідаєчільне місце в навчальному процесі дитячих садківУкраїни. Наукові обсервації у сфері розумовогорозвитку переконливо свідчать про вирішальнуроль виховання і в ньому визначають головніпринципи та закономірності, на яких потрібнобудувати даний процес з метою всебічногорозвитку особистості. Спостерігається такожтенденція до дитиноцентричного спрямуванняукраїнської дошкільної освіти. Такі пріоритетивідображаються в освітніх програмах, які, якправило, апробуються в альтернативнихдошкільних закладах. Ці програми (наприкладматеріали діяльності Всеукраїнський фонд “Крокза кроком”) обґрунтовують положення про те, щодитиноцентрична освіта повинна:

- покращувати розуміння дітьми математичнихконцепцій та посилювати розвиток математичнихнавичок;

- сприяти розвитку в дітей впевненості у своїхсилах та незалежності;

- розвивати мову дітей та навички спілкування;- давати дітям можливість залишатися дітьми,

щоб вони могли почувати себе комфортно іповодили себе природно;

- розвивати допитливість дітей, щоб вонипрагнули досліджувати нові матеріали тощо [3].

У спеціально розроблених навчально-методичних комплектах знаходять своєвідображення авторські інтегровані технології, якімають на меті реалізувати завдання всебічногорозвитку дитини дошкільного віку, особливемісце також відводиться інтелектуальномурозвитку дошкільняти [9; 1]. Ці посібникипрезентують системне планування роботивихователя дошкільного закладу, відображаютьключові положення діяльності дітей та дорослихщодо організації сюжетно-рольових ігор,ознайомлення дошкільнят із рідною природою танавколишнім світом, принципи та механізмиорганізації логіко-математичної діяльності тощо.

Перспективне планування освітньої діяльностів дитячому садку передбачає комплекснуреалізацію мети та завдань виховання, навчаннята розвитку дітей (значна доля визначається дляінтелектуального розвитку особистості) і включаєтакі складники:

- терміни (місяць, тиждень);- визначення сфери життєдіяльності (людина і

суспільство; людина і природа; людина, наука ітехніка);

- визначення змістової лінії (жива природа,

нежива природа, сім’я, батьківщинознавство,транспорт тощо);

- тип гри чи діяльності (сюжетно-рольова,дидактична, творча діяльність);

- мета діяльності (навчальна, розвивальна,виховна);

- організація інтегрованого сюжетно-рольовогосередовища (визначення компонентів гри,розподіл ролей, ознайомлення з правилами гри,підготовка, роль вихователя);

- визначення базових якостей, які формуютьсяу процесі діяльності (самостійність, відповідальність,креативність, спостережливість тощо) [9].

На відміну від вільного, ситуативногопланування діяльності в німецьких дитячих садкахукраїнські все ж дотримуються позиції регламентаціїзанять з дошкільниками з урахуванням теми, порироку, соціальних обставин тощо. Згідно з цимформується і зміст роботи з дітьми.

Важливим напрямом інтелектуальногорозвитку дитини-дошкільника є ознайомлення їїз рідною природою і навколишнім світом. Длядосягнення мети у цій царині “…виховательповинен планувати роботу таким чином, щоб дітизмогли якомога раніше засвоїти систему знань прооб’єкти природи, навчилися встановлювати йрозуміти причинно-наслідкові зв’язки у природі,а також оволоділи практичними вміннями інавичками створення сприятливого середовищадля існування живих організмів” [5, 3].

Акцентуємо увагу на тому, що сучаснаметодична література для вихователів все ж стоїтьна традиційних позиціях “формування знань, уміньта навичок” за наперед визначеним планомдіяльності. Формулюючи освітню мету, педагогивказують на необхідність врахування її триєдиногохарактеру – навчального, розвивального тавиховного. Важливим аспектом такожвизначається напрям розвитку усіх органіввідчуття – зору, слуху, нюху, смаку, дотику. Цереалізується у рамках різноманітних форм спільноїдіяльності: спостережень, предметно-пошуковоїдіяльності, дидактичних ігор та вправ, художньогослова [1, 4]. В. Сухомлинський наголошував, щодитина з цікавістю пізнає світ і їй необхідно лишедопомогти, а не робити це за неї: “Вмійте щоднявідкривати перед дитиною щось нове, і відкриватитак, щоб навколишній світ заграв перед нею всімабарвами веселки. Завжди залишайте щосьнедоказане, щоб дитині не раз хотілося повернутисядо того, про що вона дізналася” [2, 3].

Зазначимо також, що суттєвою є різниця міжнімецькою та українською системою дошкілля привизначенні ролі та функцій вихователя у процесірозумового розвитку та виховання дитини.Вітчизняні педагоги вказують, що педагог, як



45 Молодь і ринок №1 (144), 2017

правило: “...Бере на себе головну роль, розвиваєактивність в самостійній грі; керує грою; показуєігрові дії; здійснює наочний показ; заохочує дітейдо гри, бере на себе роль, керує грою та завершуєїї .....” [9].

Як було відзначено вихователі німецькихдитячих садків стимулюють дитину до діяльностіі дають право самостійно обирати її форму тазасоби; заохочують дошкільника до виявуініціативи і лише потім включаються при потребів дитячу діяльність на правах рівноправного члената партнера гри. Науково-методична літературапроте свідчить про активну, цілеспрямованупідготовку вихователя до такої діяльності,оскільки ситуативність дій вимагає високоїметодичної компетентності педагога. У зв’язкуз цим педагоги-дошкільники регулярно проходятьспеціальні курси підвищення кваліфікації, до якихзалучається значний науково-методичнийпотенціал [11]. Концепція підвищення кваліфікації“План по орієнтації” була розроблена разом зкомунальними об’єднаннями, церковними ііншими керуючими об’єднаннями. Вонапредставляє собою типову концепцію іскладається з шести пакетів і 8 днів підвищеннякваліфікації. Ця концепція по підвищеннюкваліфікації встановлює обов’язковим змістомпідвищення кваліфікації і є частиною вказівок припідтримці [11, 2].

Вільна, орієнтована на дитячі зацікавлення табажання діяльність видається нам виправданоюта доцільною для розумового виховання дитини,хоча вимагає значних зусиль від педагогів іставить особливі вимоги до його фахового рівня,а також матеріальної бази дошкільного закладу.

У руслі нашого дослідження не можна такожоминути співпрацю дошкільних закладів ізбатьками. Як зазначалось, німецькі вихователідотримуються правила: “Наш дитячий садок –заклад для усіх батьків”. Спільно з батькамипроводяться обговорення діяльності закладу,батьки через спеціальні газети інформуються пророботу садка, регулярним є також проведенняконсультацій батьків з різних питань чи проблемтощо. Українське дошкілля також дотримуєтьсяконцепції широкого співробітництва з батькамишляхом організації спільних свят чи концертів,батьки одержують необхідну інформацію щодороботи закладу, при потребі можуть одержатикомпетентну допомогу чи консультацію щодовиховання та освіти своєї дитини. Батькитурбуються про майбутнє своєї дитини,порівнюють її з іншими дітьми, шукають причинипевних змін чи відхилень. Деякі шукають причиниу спадковості, інші – в біологічних чинниках, аще інші – у вихованні. Деякі діти мають потребу

в активному стимулюванні їхнього розумовогорозвитку. Саме в цих випадках кваліфікованадопомога з боку дошкільних працівників даєможливість розв’язати актуальні проблеми батьківта дітей.

Уже на першому році життя дитина є активноюі по-своєму впливає на навколишнє оточення. Іця активність буде обов’язково виявлятися і внаступному житті. Це стосується вибору ігор,друзів дитинства, іграшок і прагнення досуспільної діяльності тощо. У повсякденномужитті дитина нагромаджує новий досвід іконструює власну картину світу. Маючи певніуявлення і висновки про інтелект своєї дитини,багато батьків турбується про те, щоб невипустити з поля зору розвитку таких здібностей,як мислення, увага, пам’ять, мовлення, дрібнамоторика руки, оскільки кожен із цих процесів єважливою складовою усього процесу розвитку.Спільна діяльність батьків, родини тапедагогічного персоналу дошкільного закладу –запорука успіху інтелектуального розвиткудитини-дошкільника, важливого складниказагального розвитку дитини.

Увага до особистості вихователя спонукає допошуку оптимальних моделей організаціїосвітнього процесу в дошкільних закладах Україниз тим, щоб кожен – і дошкільник, і вихователь –почували себе комфортно і мали можливістьвільно діяти та розвиватися. Головними вимогамдо вихователя в таких обставинах є: “Наявністьцілісного гуманістичного світогляду, психологічнаграмотність і культура, здатність і потребапедагога в рефлексії власних якостей і вчинків,потреба й здатність в особистісно-професійномусаморозвитку, високий творчий потенціал,уміння розв’язувати життєві та професійнісуперечності гуманістичним шляхом, здатністьскладати і здійснювати індивідуальні, особистісно-професійні програми розвитку” [4, 57 – 58].

Висновок. Як зазначалося, німецькі вихователіу своїй діяльності керуються, як правило,ситуаційно-орієнтованою концепцією, а такожспеціальними документами, що носять назву“План по орієнтуванню освіти та виховання длядитячих садків (орієнтувальна фаза)”. Цідокументи носять рекомендаційний характер, уних зроблена спроба комплексного підходу довиховання, освіти та розвитку дитини. Дитина-дошкільник знаходиться в центрі уваги плану.Значна увага приділена інтелектуальномурозвитку особистості.

1. Грегуль Л. Щоб навчання було цікавим / Л. Грегуль// Дошкільне виховання. – 1992. – № 2. – С. 5 – 7.

2. Зданевич Л.В. Нові форми дошкільної освіти /


46

Л.В. Зданевич, В.С. Палійчук // Дошкільна освіта. –№3 (5). – 2004. – С. 20 – 26.

3. Кормиліцина Л. Рік 1998. Проблеми тазавдання українського довкілля / Л. Кормиліцина //Дошкільне виховання. – №1. – 1998 – С. 3 – 4.

4. Крайник С. Особистісно орієнтований підхіддо освітньо-виховного процесу в дошкільнихнавчальних закладах / С. Крайник // Рідна школа. –2006. – Листопад. – С. 57 – 58.

5. Крутій К.Л. Граматична компетенція дитинидошкільного віку: термінологічне визначення /К.Л. Крутій // Дошкільна освіта. – № 2. – 2003. – С. 47– 49.

6. Ладивір С.О. Пізнавальний розвиток старшогодошкільника / С.О. Ладивір // Дошкільна освіта. – №1.– 2003. – С. 39 – 41.

7. Проект. Національна програма виховання дітейта учнівської молоді в Україні. Київ. 2004. // ОсвітаУкраїни. – № 94 (590). – 3 грудня 2004. – С. 6 – 10.

8. Сюжетно-рольова гра. Друга молодша група:[упор. Жир Н.В. та ін.] – Тернопіль: Навчальна книга– Богдан, 2006. – 32 с.

9. Якименко С. Методичний посібник: абетка,логіка, математика. / С.Якименко. – Тернопіль:Навчальна книга – Богдан, 2002. – 30 с.

10. Якименко С. Перша книга малюка (4 – 5 р.) /С.Якименко. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,2008. – 48 с.

11. Orientierungsplan für Bildung und Erziehung.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.km-bw.de/servlet/PB/-s/q0ytlz1f7mjk47orttn122g7bi121hq2m/

show/1185559/Orientierungsplan_NoPrintVersion.pdf


Постановка проблеми. В умовахсучасних українських реалійособливого значення набуває

проблема громадянського виховання зростаючоїособистості. Це зумовлено соціальнимзамовленням на виховання молодого покоління

УДК 37.017

Олена Роговець, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторіївиховання в сім’ї та закладах інтернатного типу

Інституту проблем виховання НАПН України, м. Київ

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІДУ статті розглянуто пріоритетні ідеї зарубіжних науковців щодо сутності громадянського виховання школярів

та бажаних його результатів, розкрито сучасні підходи до організації та реалізації громадянського виховання взмісті шкільного навчання і позакласної діяльності деяких країн Західної Європи та Сполучених Штатів Америки.

Ключові слова: громадянське виховання, зарубіжний досвід, громадянські якості та цінності, країниЗахідної Європи, Сполучені Штати Америки.

Літ. 15.

Елена Роговец, кандидат педагогических наук, старший научный сотрудник лабораториивоспитания в семье и учреждениях интернатного типа

Института проблем воспитания НАПН Украины, г. Киев

ГРАЖДАНСКОЕ ВОСПИТАНИЕ ШКОЛЬНИКОВ: ЗАРУБЕЖНЫЙ ОПЫТВ статье рассмотрены приоритетные идеи зарубежных исследователей относительно сущности

гражданского воспитания школьников и желательных его результатов, раскрыты современные подходы корганизации и реализации гражданского воспитания в содержании школьного обучения и внекласснойдеятельности некоторых стран Западной Европы и Соединенных Штатов Америки.

Ключевые слова: гражданское воспитание, зарубежный опыт, гражданские качества и ценности,

страны Западной Европы, Соединенные Штаты Америки.

Olena Rohovets, Ph.D. (Pedagogy), Senior Researcher of theLaboratory of Education in the Family and in the Residential Care the Institute of Problems of Education

National Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Куiv

CIVIC EDUCATION OF STUDENTS: THE FOREIGN EXPERIENCEThe article deals with the priority ideas of the foreign researchers concerning the essence of the civil education

of schoolchildren and the desirable result. The author exposes the modern approaches to the organization andrealization of the civil upbringing in the maintenance of school studying and the extracurricular activity of somecountries of Western Europe and the United States of America.

Keywords: the civil education, the foreign experience, the civil qualities and values, the countries of Western Europe, the UnitedStates of America.

© О. Роговець, 2017

ГРОМАДЯНСЬКЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

47 Молодь і ринок №1 (144), 2017

громадян, які відповідально ставляться до своїхобов’язків і знають свої права, вміють відстоюватиїх, глибоко усвідомлюють і поважаютьдемократичні цінності, спроможні до інновацій,керування власною життєдіяльністю і справамисуспільства; громадян, здатних сприяти розбудовіУкраїни, яка на найвищому законодавчому рівнізакріпила за собою статус демократичної,правової, соціальної держави, прямує доутвердження громадянського суспільства.

Аналіз основних досліджень та публікацій. Упрацях сучасних вітчизняних науковців, якізвертаються до визначення сутності громадянськоговиховання (І. Бех, М. Боришевський,П. Вербицька, О. Внукова, Н. Дерев’янко,К. Журба, В. Киричок, В. Івашківський,П. Кензьор, Л. Косарєва, Л. Крицька,Л. Момотюк, В. Оржехівський, Д. Пащенко,В. Приходько, Н. Ревнюк, Л. Рехтета, О. Стебна,О. Сухова, О. Сухомлинська, К. Чорна,Г. Шевченко та інші), наголошується, що воно, зодного боку, орієнтоване на забезпеченнявходження індивіда в суспільство завдякиоволодінню сукупністю соціальних, політичних,громадських норм і моделей поведінки, а з іншого– спрямоване на формування певних особистісниххарактеристик, що набувають утілення увідповідних ідеалах, цінностях, моделяхповедінки.

Питання, пов’язані зі змістом громадянськоговиховання, особливостями його реалізації,протягом тривалого часу активно розробляютьсязарубіжними дослідниками (А. Адлер, М. Бренсон,Дж. Дьюї, Д. Керр, Е. Клисер, Ч. Мерріам,С. Памон, Л. Розен, З. Фройд, К. Юнг).

Попри наявні розбіжності щодо суспільнихреалій, в яких відбувається громадянськевиховання українських та зарубіжних школярів,можна виявити чимало схожих, спорідненихознак, що покладаються в основу цього процесу.У цьому контексті актуалізується необхідністьвивчення та узагальнення зарубіжного досвідугромадянського виховання, що сприятимевинайденню прогресивних позицій дляпідвищення його ефективності в умовах сучасногоукраїнського соціуму.

Мета статті – розкрити сутність та основнінапрями громадянського виховання у країнахЗахідної Європи та Сполучених Штатах Америки.

Виклад основного матеріалу. Одним ізперших зарубіжних теоретиків громадянськоговиховання по праву вважається німецькийдослідник Г. Кершенштейнер, який бачив головнейого завдання у “привчанні молоді служитиспільноті”. Згідно з його поглядами, ідеальний

громадян – це захисник “від тиранії більшості”.Наголошуючи на тому, що громадянськідоброчинності не можливо сформувати задопомогою книжок і доручень, Г. Кершенштейнерводночас припускав, що громадянські почуття івчинки можливі у людей, які не розуміють завданьдержави і сутності управління. У період кризи,на переконання німецького педагога, найбільшоютурботою держави має стати діяльність,спрямована на зміцнення системи громадянськоговиховання, яке покликане “привчити дитину вусіх серйозних випадках життя не тільки своємислення і почуття, а й учинки свої узгоджуватиіз загальними інтересами”. Передумовадосягнення цього бачилася ним у тому, що в“людині живі не лише егоїстичні спонуки, якіпрагнуть до свободи і розділяють людей, а й тісоціальні інстинкти, які людей пов’язують” [2].

Загалом теорія громадянського вихованняГ. Кершенштейнера, яка грунтувалася назагальнолюдських та релігійних моральнихцінностях, орієнтувалася на визначення шляхів іспособів виховання добросовісної і відповідальноїлюдини, котра володіє громадянським способоммислення, вміє працювати на благо свого народу,здатна протистояти рухам, спрямованим нанасильницьку зміну державного устрою.

Такий підхід до ідеї громадянського вихованнянабув подальшого розвитку в педагогічнійконцепції Дж. Дьюї. Відомий представникамериканської філософії прагматизму вважав, щов демократичному суспільстві метою вихованняє не просто механічне передавання накопиченихзнань і традицій, а формування гармонійного,ефективно діючого громадянина, провіднимиознаками якого є “соціальне вміння” та“громадянська ефективність”, тобто “здатністьмудро оцінювати людей та їхні дії, бративирішальну участь у створенні законів, а не тількипідпорядковуватися їм” [11, 140].

Загалом філософсько-педагогічна концепціяДж. Дьюї висуває в центр педагогічної діяльностіособистість дитини, закликає враховувати їїпотреби, інтереси, залучати юного громадянинадо активної діяльності, у процесі якої формуєтьсядосвід досягнення життєвого успіху, тобтовідбувається підготовка молодого покоління дожиття в умовах демократичних прав і свобод.

На переконання З. Фройда, держава, забороняючиабо обмежуючи прояви неусвідомлених потягів ібажань, стає ворожою для особистості йпридушує її громадянськість. Лише за умовикомпромісу між індивідом і державою щодопереведення енергії інстинктів у суспільно-державну діяльність, громадянськість набуває


48

конструктивних ознак [5; 6]. Отже, у психоаналізіформи громадянської поведінки трактуються якпрояв біологічного несвідомого, дещоскоригованого соціальними чинниками.

Фройдівську концепцію громадянськостізаперечив А. Адлер, який обстоював думку проте, що громадянськість досягається завдякивродженій здатності (соціальному почуттю абосоціальному інтересові), яка розкривається впроцесі життя людини. За відсутності соціальногопочуття (інтересу) в людини з’являється комплекснеповноцінності, що, відповідно, знижує їїгромадянськість [1].

Не погоджувався з поглядами З. Фройда насутність громадянськості й К. Юнг, зазначаючи,що крім індивідуального підсвідомого існуєколективне підсвідоме, в якому зафіксованоархетип – своєрідний засіб для акумуляції досвідупопередніх поколінь [7]. Помилковість поглядівК. Юнга полягає у відстоюванні думки, згідно зякою до колективного підсвідомого громадянськийархетип входить на рівні інстинктивного,вродженого, оскільки передається від поколіннядо покоління через історичну пам’ять.

Помітний внесок у розвиток дослідженьгромадянського виховання зробив американськийполітолог Ч. Мерріам, розглядаючи його якключовий інструмент підтримки громадськоїзгоди. Громадянське виховання, стверджувавнауковець, має спрямовуватися на формування“громадянської лояльності”, що становить одну збазових функцій будь-якої держави [14, 5]. Таксамо, як і Дж. Дьюї, Ч. Мерріам бачив угромадянському вихованні складову більшширокої системи “соціального научіння”, якепередбачає формування не лише “політичноїграмоти” й навичок політичної участі, а й більшширокого кола настановлень і вмінь, щозабезпечують політичну та соціальну лояльністьособистості.

У сучасній американській Енциклопедіїдосліджень у галузі освіти (Encyclopedia ofeducational research) міститься тлумаченнягромадянського виховання із суспільного та власнеіндивідуального погляду. У першому випадку вонорозглядається як “процес передачі від поколіннядо покоління таких суспільних знань і цінностей,які є умовою політичної стабільності держави”[12, 158]. Щодо змісту таких знань і цінностей,вони охоплюють: знання історії та структуриполітичних інститутів, уміння поводитися лояльноу ставленні до національних питань та політичнихосіб, інтерес до участі у політичному житті країнитощо. З погляду власне індивідуального підходу,під громадянським вихованням розуміється

“процес, унаслідок якого суспільні знання тацінності набувають особистісних ознак і виступаютьорієнтирами поведінки людини” [12, 158].

На думку відомого американськогодослідника М. Бренсона, сутність терміну“громадянське виховання” може бути визначеначерез три основні компоненти: громадянськізнання, громадянські навички (або розвитоккритичного мислення) та громадянські якостіособистості [8]. Оволодіння громадянськимизнаннями, вважає він, забезпечує обізнаність учнівз такими питаннями, як: сутність громадськогожиття, політики та уряду; засади функціонуванняамериканської політичної системи; способи, задопомогою яких уряд, що керуєтьсяКонституцією, втілює мету, цінності та принципиамериканської демократії; характер відносинСполучених Штатів Америки з іншими країнамиу світовому контексті; зміст обов’язківгромадянина американської демократичноїдержави.

До громадянських навичок М. Бренсонвідносить: здатність до визначення, опису,пояснення, аналізу понять, які стосуютьсягромадянського виховання, оцінювання,прийняття та обстоювання особистих позицій усфері громадянських питань. Крім того, належноорганізоване громадянське виховання передбачаєзабезпечення розуміння учнями важливості такихпонять, як “державний прапор”, “національниймонумент”, “громадянська чи політична подія”,“патріотизм”, “громадянське суспільство”,“конституція” [8].

Останнім і найважливішим компонентом, щохарактеризує систему громадянського вихованняу США, є громадянські якості особистості.Такими, на думку М. Бренсона, є: моральнавідповідальність, дисциплінованість, повага доінших, громадянська сміливість, ввічливість,толерантність тощо. Виховання цих якостейрозглядається як вагомий внесок уфункціонування всієї політичної системиСполучених Штатів Америки.

До виокремлення та розкриття сутностігромадянських цінностей, на які маєспрямовуватися процес громадянськоговиховання, звертається інший американськийнауковець – С. Памон. Загалом він виокремлюєп’ять таких цінностей:

1. Наснага (Empowerment). Людині потрібнодати змогу використовувати власні можливості йводночас активувати особистісний громадянськийпотенціал.

2. Насамперед – людина (People first). Кожнійлюдині мають бути гарантовані гідність і права,



49 Молодь і ринок №1 (144), 2017

навіть якщо не всі можуть використовувати їходнаковою мірою. Кожна людина має правоодержувати підтримку за скрутних обставин нетільки тому, що це може принести вигоду, а йзаради розвитку людських можливостей та длязбагачення нематеріальної сфери життя, спільногодля всіх громадян.

3. Повага до особистості (Respect for person) –це один із привілеїв соціалізованої людини (членаспільноти).

4. Право на самовизначення (The right to selfdetermination). Мається на увазі право кожногорозв’язувати проблеми, виходячи з власного досвіду,й ухвалювати самостійні рішення – зважаючи нате, що людина краще за інших знає саму себе. Правона самовизначення також припускає, що ухваленнярішення – це загальнодоступний процес, реалізаціїякого можна навчити.

5. Право на залежність (The right todependence). Жодна людина не є островом. Усіми живемо в товаристві й усі залежимо один відодного. Взаємозалежність – позитивний і цілкомнормальний стан. Люди за своєю природоювзаємозалежні. Збільшення незалежності незаперечує цієї цінності, оскільки припускає, щожоден індивід не може бути цілком самодостатнім.Час від часу люди стають залежними від іншихна більш чи менш тривалий термін і цевідбувається з різних причин [9].

Концепція громадянського виховання єважливою складовою системи шкільної освітиСША. Її основне завдання полягає у навчанніучнів використовувати свої права й добре знатисвої обов’язки. Національними стандартами згромадянознавства та управління (NationalStandards for Civic and Government)встановлюється конкретна тематика, що маєопрацьовуватися в змісті офіційних програм.Наприклад, для початкової освіти передбаченовивчення таких тем, як: Що таке уряд і якими єйого функції. Якими є основні цінності тапринципи американської демократії. Яким чиномуряд (керований Конституцією) втілює мету,принципи та цінності американської демократії.Яке відношення мають США до інших націй тасвітових справ взагалі. Якими є обов’язкигромадянина американської демократичної країни[10, 13 – 14].

Крім того, існують додаткові навчальніпрограми, які виконують своєрідну підтримуючуфункцію офіційних програм з громадянознавстваі передбачають проведення додаткових видівдіяльності протягом навчального періоду. З метоюреалізації в початковій ланці шкільної освіти СШАзавдання додаткових (неофіційних) програм з

громадянознавства застосовуються різноманітніспособи: затвердження і дотримання правилповедінки в класі; запровадження системизагальношкільних правил поведінки; взаємодіяучнів у класному середовищі; створенняучнівських рад (основні функції: переглядшкільних правил на чіткість, відповідність нормамта правильність мовлення; оволодінняпредставницькими принципами демократії;ведення шкільних законодавчих зборів; нагляд заналежним станом шкільної території; допомога ворганізації безпеки перебування учнів у стінахшколи; організація й проведення презентацій щодошкільних потреб); пошук інформації; організація тапроведення шкільних презентацій [15, 21].

Проблема громадянського вихованнянаприкінці ХХ – початку ХХІ століття набулаособливої значущості в Канаді, Великій Британіїта Австралії. Ці держави розглядаютьгромадянське виховання в загальноосвітніхустановах як таке, що орієнтується наформування в учнів певних знань, умінь, навичок.Одним із пріоритетних напрямів навчально-виховного процесу визначено виховання честі йгідності школярів. З метою належної реалізаціїцього завдання вироблено директиви діяльностінавчальних закладів, розроблено стандарти тамежі викладання дисциплін. Крім предметів, якіпередають учням необхідний набір знань інавичок, запроваджена консультативна іметодична допомога [4].

У Великій Британії спостерігаються суттєвівідмінності у підходах до громадянськоговиховання у межах усіх чотирьох (Уельс, Англія,Північна Ірландія, Шотландія) регіонів країни.

Наприклад, в Уельсі громадянське вихованняреалізується через предмет “здоров’я ісуспільство” (Physical and social education PSE),який охоплює всі роки навчання, а такожнавчання в коледжах (до 12 класу). Завдання курсуполягає в розвитку в учнів інтересу і бажаннябрати участь у житті суспільства, бути активнимигромадянами та розуміти зміни глобальногохарактеру, які справляють вплив на їхнє життя.Цей навчальний предмет охоплює соціальний,суспільний, моральний, духовний, фізичний,гендерний, емоційний, професійний аспекти, атакож питання збереження навколишньогосередовища. Загалом саме поняття громадянства,так само, як і активної громадянськоїспрямованості та громадянських цінностей, маєкомунітарну орієнтацію. Відповідно до цього,активний громадянин – це насамперед людина,яка турбується про найближче оточення, потімпро своє місто, надалі про країну і світ [4].


50

В Англії, крім предмету “здоров’я ісуспільство” (Physical Social and Health Education),запроваджено предмет “Громадянознавство”(Citizenship). Його зміст охоплює різні аспектидуховного, морального виховання, розвитоксоціальних і культурних навичок, які покликанівпливати на особистісний розвиток учнів.Завдання цього предмета спрямовані на вивченняролі основних політичних і соціальнихорганізацій, які впливають на громадське іполітичне життя Англії, вивчення обов’язків ірозуміння ролі громадянської відповідальності;розкривається значення гуманності в сучасномусуспільства, його різноманітність і характерні длянього відмінності (расові, національні, релігійні,культурні, фізичні, гендерні) [13].

У Північній Ірландії рада з підтримки іперевірки досягнень учнів (Council for theCurriculum Examinations and Assessment – CCEA)розробила рекомендації з організаціїгромадянського виховання у місцевому таглобальному контекстах, які були схваленіМіністерством Освіти Північної Ірландії у червні2004 року. Предмет “національне і глобальнегромадянство” (Local and Global Citizenship) єскладовою предмета “готовність до життя і праці”(Learning for life and work). Основні напряминавчально-виховного процесу охоплюють сімпровідних розділів, однак їхній зміст “маєпереважно рекомендаційний характер, хочапередбачає детальний підбір форм, методів іресурсів громадянського виховання” [4].

У Шотландії мета громадянського вихованняполягає у формуванні добре освіченої, впевненоїу собі людини, яка бере активну і значущу участьу громадському житті. Проте, на відміну відУельсу, Англії та Північної Ірландії, тут немаєокремого предмета, орієнтованого нагромадянське виховання, це завдання вирішуєтьсяна міждисциплінарному рівні.

Громадянське виховання у ФедеративнійРеспубліці Німеччина здійснюється черезнавчальні предмети, що передають політичнезнання (“Сучасне становище”, “Суспільствознавство”,“Громадянознавство”, “Політика”), і на які в усіхтипах шкіл відводиться в середньому по дві годинина тиждень. Цим питанням надається підвищенаувага у позашкільний час: клуби, дослідницькіпоїздки, шкільні пікніки (наприклад, у межахпрограми “Демократична активність”(“Demokratisches Handeln”). Крім того,громадянське виховання підтримується практичнимипроектами, що розробляються школами. Деякінавчальні заклади співробітничають із зовнішнімиекспертами проектів громадянського виховання,

що є одним з головних підходів поліпшеннягромадянського виховання в німецькій школі [3].

Отже, як засвідчує проведений нами аналіз,громадянське виховання в зарубіжних країнахзагалом ґрунтується на привчанні дитини доузгодження своїх вчинків із загальнимиінтересами, формуванні гармонійного, здатногоефективно діяти громадянина, якому притаманнагромадянська лояльність, який володієсуспільними знаннями і цінностями,громадянськими навичками, громадянськимиякостями (відповідальність, дисциплінованість,повага до інших, ввічливість, толерантністьтощо).

Громадянське виховання реалізується черезспеціальні навчальні предмети, а також у різнихвидах позакласної діяльності, забезпечуючи тимсамим оволодіння школярами необхіднимипрактичними вміннями і моделями громадянськоїповедінки.

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальнойпсихологии / А. Адлер /[пер. с нем.; вступ. cт.А.М. Боковикова]. – М.: Фонд “За экономическуюграмотность”, 1995. – 96 c.

2. Кершенштейнер Г. О воспитании гражданственности/ Г. Кершенштейнер. – Пг., 1918.

3. Кузякіна Марина. Громадянське виховання внімецьких школах [Електронний ресурс]. – Режимдоступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vird/2010_10/13.pdf

4. Фахрутдинова А.В. Проблема стандартизациии дифференциации гражданского воспитания ванглосаксонских странах на рубеже ХХ – ХХІ веков /А.В. Фахрутдинова // Современные проблемы науки иобразования. – 2012. – № 1.

5. Фрейд З. Психология бессознательного: сб.призведений / [сост., науч. ред., авт. вступ. ст.М.Г. Ярошевский] / З. Фрейд. – М.: Просвещение,1989. – 448 с.

6. Фройд З. Вступ до психоаналізу / З. Фройд. –К.: основи, 1998. – 709 с.

7. Юнг К.Г. Воспоминания, сновидения, размышления/[записано и отредакторовано А. Яффе; пер. с нем.] /К.Г. Юнг. – К.: Airland, 1994. – 416 с.

8. Branson M. The role of civic education / M. Branson// Schools in the middle. – 1999. – № 9(3). – P. 29 – 33.

9. Beyong community care: Normalisation andintegration work / Pamon S. (Ed.) – Vol. 1084. – N.Y.:H-M-Springer-Verlag, 1996. – 650 p.

10. Center for civic education. National Standardsfor Civics and Government / Center for civic education.– Calabasas, CA, 1994. – 183 p.

11. Dewey J. Democracy and Education. AnIntroduction to the Philosophy of Education. N.Y., 1916.

12. Encyclopedia of educational research [editor inchief M. Alkin]. – New York: Macmillan PublishingCompany, 1992. – Volume 1. – 1992. – 350 p.



51 Молодь і ринок №1 (144), 2017

13. Kerr D. аnd Cleacer E. Citizenship EducationLongitudian Study: Literature Review – CitizenshipEducation One Year On – What does it mean? Emergingdefinitions and approaches in the first year of theNational Curriculum Citizenship in England. –Nottingham: DfES. – 2004. – 234 p.

14. Merriam C.E. The Making of Citizens: AComparative Study of Methods of Civic Training.Chicago, 1931.

15. Rosen L. Elementary school civic education getsgood citizens started / L. Rosen // The Education Digest.– 2000. – № 65(6). – P. 19 – 22.


Постановка проблеми. Спеціальнапідготовка керівного складуосвітянської галузі є проблемою

важливою і невідкладною для розв’язання,оскільки здебільшого керівники навчальнихзакладів, працівники районних, міських, обласнихуправлінь освіти є висококваліфікованимифахівцями із різних учительських спеціальностей,

а тому не мають відповідної професійноїпідготовки до управління.

Умови сучасного освітнього просторухарактеризуються нестабільністю, зумовленоюперетвореннями в довкіллі. Тому для менеджерівосвіти важливого значення набувають умінняаналізувати, оцінювати і контролювати зовнішнізміни, чинники, які впливають на результат

УДК 378.013+658.3+379

Маріанна Ручкіна, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри управління освітніми закладами та державної служби

Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського, м. Одеса

ПІДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНИХ ФУНКЦІЙ

У статті визначено сутність поняття “підготовка”, представлено педагогічні умови підготовкименеджерів освіти до здійснення контрольно-діагностичних функцій, розкрито особливості та структуруспецкурсу “Контрольно-діагностичні функції в управлінні загальноосвітнім навчальним закладом”.

Ключові слова: підготовка, менеджер освіти, контрольно-діагностичні функції, моніторинг,педагогічні умови.

Літ. 5.

Марианна Ручкина, кандидат педагогических наук,доцент кафедры управления учебными заведениями и государственной службы

Южноукраинского национального педагогического университета имени К.Д. Ушинского, г. Одесса

ПОДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРОВ ОБРАЗОВАНИЯ К ВЫПОЛНЕНИЮКОНТРОЛЬНО-ДИАГНОСТИЧЕСКИХ ФУНКЦИЙ

В статье определено сущность понятия “подготовка”, представлено педагогические условияподготовки менеджеров образования к выполнению контрольно-диагностических функций, раскрытоособенности и структуру спецкурса “Контрольно-диагностические функции в управленииобщеобразовательным учебным заведением”.

Ключевые слова: подготовка, менеджер образования, контрольно-диагностические функции,

мониторинг, педагогические условия.

Marianna Ruchkina, Ph.D (Pedagogy), Associate Professor of the Management of EducationalInstitutions and Public Service Department

South Ukrainian Kostyantyn Ushynskiy National Pedagogical University named, Odesa

THE PREPARATION OF MANAGERS OF EDUCATION FORTHE IMPLEMENTATION OF THE CONTROL AND DIAGNOSTIC FUNCTIONS

The article deals with the essence of the concept “preparation”, the pedagogical conditions of preparationof managers of education for the implementation of the control and diagnostic functions, the features and structureof the optional course “The control and diagnostic functions in the management of general educational institution”.

Keywords: the preparation, an educational manager, the control and diagnostic functions, the monitoring,the pedagogical conditions.

© М. Ручкіна, 2017

ПІДГОТОВКА МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ ДО ЗДІЙСНЕННЯКОНТРОЛЬНО-ДІАГНОСТИЧНИХ ФУНКЦІЙ

52

управлінської діяльності, що, у свою чергу,вимагає ефективної професійної підготовкименеджерів освіти до виконання контрольно-діагностичних функцій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Востанні десятиріччя об’єктом наукових інтересіввиступають: менеджмент в освіті (Г. Єльникова,А. Казакова, В. Крижко, А. Кузьмінський,Є. Павлютенков, В. Симонов та ін.), оцінкауправлінської діяльності керівника школи(В. Звєрєва, Л. Кравченко, Е. Литвиненко,Т. Шамова та ін.), внутрішкільне керування таконтроль (Ю. Конаржевський, Б. Худоминськийта ін.), якість управління школою, діагностика,моніторинг (Л. Буркова, Л. Даниленко, Є. Заїка,М. Кондаков, А. Маслова, О. Моїсєєв, І. Підласий,В. Рєпкіна та ін.), принципи та методи управління(Т. Десятов, Л. Калініна, О. Коберник та ін.).

Мета статті – розкрити особливостіпідготовки менеджерів освіти до здійсненняконтрольно-діагностичних функцій.

Для досягнення мети дослідження булосформульовано такі завдання:

- уточнити сутність понять “підготовка”;- розкрити особливості підготовки менеджерів

освіти до здійснення контрольно-діагностичнихфункцій;

- схарактеризувати структуру та завданнярозробленого спецкурсу в рамках якогоздійснювалася підготовка менеджерів освіти.

Виклад основного матеріалу. Останні рокипитанню підготовки менеджерів освітиприділяється багато уваги, а саме: підготовка доуправління соціально-педагогічними проектами(М. Барбан), підготовка до роботи з громадськимиорганізаціями (С. Воронова), підготовка доінформаційно-аналітичної діяльності(І. Ерсьозоглу), підготовка до професійноїнадійності засобами тренінгових технологій(Р. Ерсьозоглу), підготовка до інноваційноїдіяльності (Н. Романенко), підготовка допрофесійної діяльності в полікультурномуосвітньому середовищі (О. Сакалюк) та ін.Розглянемо більш детально особливостіпідготовки менеджерів освіти до здійсненняконтрольно-діагностичних функцій.

Так, за педагогічним словником поняття“підготовка” розглядається як формування тазбагачення настанов, знань і вмінь, що необхіднііндивіду для адекватного виконання специфічнихзавдань [1]. Енциклопедія професійної освітивизначає “підготовку” як загальний термінстосовно прикладних завдань освіти, колипередбачається засвоєння певного соціальногодосвіду з метою його подальшого застосування

під час виконання специфічних завданьпрактичного, пізнавального чи навчальногохарактеру [5].

У наукових роботах Н. Ничкало поняття“підготовка” розглядається як навчання,спеціально організований процес формуванняготовності до виконання майбутніх завдань; якготовність, під якою розуміється наявністькомпетенції, знань, умінь та навичок, необхіднихдля успішного виконання певних завдань.Головним завданням професійної освіти в умовахпереходу до ринкових відносин вчена вважаєпідготовку кваліфікованих конкурентоспроможнихкадрів із високим рівнем професійних знань, умінь,навичок мобільності, що відповідають вимогамнауково-технічного прогресу й ринковимвідносинам в економіці, виховання соціально-активних членів суспільства, формування у нихнаукового світосприйняття, творчого мислення,кращих людських якостей та національноїсвідомості [2, 276]. Н. Черненко наголошує натому, що поняття “підготовка” трактується у двохзначеннях: як навчання, тобто як спеціальноорганізований процес формування готовності довиконання майбутніх завдань, та як готовність,що розуміють як наявність компетенції, знань,умінь і навичок, необхідних для успішноговиконання певної сукупності завдань [4].

Отже, під поняттям “підготовка” ми розуміємоспеціально організований процес формуванняготовності до виконання майбутніх завдань.

Процес підготовки менеджерів освіти доздійснення контрольно-діагностичних функційбув організований за допомогою такихпедагогічних умов: орієнтація змісту навчання наформування знань, необхідних менеджерам освітидля здійснення контрольно-діагностичнихфункцій; упровадження в процес підготовкименеджерів освіти ситуаційного навчання щодоздійснення контрольно-діагностичних функцій;залучення менеджерів освіти до здійсненняконтрольно-діагностичних функцій у ситуаціяхреальної управлінської діяльності. В рамкахперших двох умов було розроблено тавпроваджено спецкурс “Контрольно-діагностичніфункції в управлінні загальноосвітнім навчальнимзакладом” [3], що складається з двох модулів іпредставлений як навчальний посібник з такимискладовими: лекції-презентації; інформаційно-довідкові матеріали до практичних занять;завдання на самостійне опрацювання.

В межах першого модулю – “Теоретичні засадивиконання контрольно-діагностичних функцій вуправлінні ЗОШ”, було заплановано лекційнізаняття та завдання для самостійної роботи,



53 Молодь і ринок №1 (144), 2017

другим модулем “Реалізація контрольно-діагностичних функцій в управлінні ЗОШ” –практичні заняття та завдання на самостійнеопрацювання.

Спочатку роботу було спрямовано наузагальнення та систематизацію знань менеджерівосвіти щодо здійснення контрольно-діагностичнихфункцій. В рамках першого модулю “Теоретичнізасади виконання контрольно-діагностичнихфункцій в управлінні ЗОШ” акцент був зробленийна вирішення таких навчальних цілей:систематизація знань з функцій внутрішкільногоуправління, компетентності менеджерів освіти;формування обізнаності слухачів за видами,типами та методами контролю, з інструментарієм,що може бути використаний у процесі проведеннядіагностики тощо. Проведені лекції з таких тем:“Управлінська діяльність менеджерів освіти”,“Контроль і діагностика в управлінні ЗОШ”,“Моніторинг в управлінні ЗОШ”.

На лекціях було розкрито специфікупрофесійної діяльності сучасного менеджераосвіти, різні підходи щодо ключових компетенційі компетентностей менеджерів освіти, особливостіздійснення контролю та діагностики, різновидита етапи їх здійснення, вимоги до моніторингу,його різновиди, функції та алгоритм проведеннямоніторингових досліджень тощо.

Бесіда в процесі викладання лекційногоматеріалу дозволяла встановити не лишебезпосередній контакт лектора зі слухачами, алей з’ясувати особисте розуміння і відношенняслухача (аудиторії) до внутрішкільного управліннята його особливостей, що дозволяло лекторуодразу апелювати, мотивувати (стимулювати)слухачів до здійснення контрольно-діагностичнихфункцій, привертати їхню увагу до найбільшважливих питань теми, визначити зміст і темпвикладу навчального матеріалу з урахуваннямособливостей аудиторії.

Також бесіду використовували як методперевірки знань, засіб допомоги слухачамрозширити свої знання з означеного предмету.Для досягнення навчальних цілей лекцій буливикористані відкриті запитання для стимулюваннямислення і бажання підтримувати дискусію, атакож закриті – щоб встановити факти чипідтвердити висновки. Так, запитання (Що? Де?Коли?) дозволяли викладачу встановити рівеньзнань слухачів з основ контролю і діагностики таотримати інформацію від аудиторії. Запитання нарозмірковування (Як це…? Чому це…? Яким цечином …?) розбивалися на малі кроки, що йшлипослідовно, щоб винайти відповідь відповідно допевної логіки. Досліджувальні запитання (Що

спонукає вас казати…? Наприклад…? Де щеможе…?) використовувалися для встановленняпричинно-наслідкових зв’язків, що сприялопідвищенню розуміння предмету обговорення, атакож розвитку аналітичного та критичногомислення. Питання для дискусії (Які досягненнята недоліки…? Яка основна причина для чипроти…? Чому ви підтримуєте?) використовувалисядля того, щоб спростовувати припущення аудиторії,запропонувати альтернативні погляди, розвиватисудження та розуміння.

Під час вивчення другого модулю “Реалізаціяконтрольно-діагностичних функцій в управлінніЗОШ” акцент був зроблений на вирішення такихнавчальних цілей: удосконалення вміньздійснювати контрольно-діагностичні функцій вуправління ЗОШ, а саме: формування вміньздійснювати контроль за напрямамивнутрішкільного контролю, проводитидіагностику та моніторинг в ЗОШ тощо.

Практичні заняття були спрямовані на:розвиток професійно важливих якостей услухачів; формування вмінь організовуватиконтроль за діяльністю підлеглих; проводитидіагностування в ЗОШ; здійснювати контроль занавчально-методичною роботою в ЗОШ,виконанням програм і планів, використанням часуваріативної частини навчального плану;здійснювати контроль за рівнем знань, умінь,навичок учнів та організацією індивідуальногонавчання школярів; виховною роботою в школіта відвідуванням учнями школи; роботою класнихкерівників; якістю уроків в школі.

Так, одне із практичних занять “Самоконтрольяк умова розвитку професійно важливих якостейменеджерів освіти” проводилось у формі аналізуконкретної ситуації та було спрямовано навиявлення рівня володіння слухачами контрольно-діагностичними функціями та складання плануйого подальшого вдосконалення.

На цьому занятті слухачам було запропонованометодику В. Зверевої, яка передбачалаоцінювання їхньої власної управлінськоїдіяльності за контрольно-діагностичною групоюфункцій, зокрема: ефективність контролю ворганізації та стан і результативність системидіагностики. Також на практичному заняттіслухачам було запропоновано виконати вправу“Колесо балансу”, що дозволяло їм розкритивласні потенційні можливості для виконанняконтрольно-діагностичних функцій. Завдякиотриманим результатам, слухачі з’ясовували, нащо потрібно звернути увагу під час підготовкидо здійснення контрольно-діагностичних функцій.

Практичне заняття “Організація контролю за


54

діяльністю підлеглих” проводилось у формідискусії і було спрямовано на ознайомлення зтипами неідеальних робітників, здійсненняконтролю за їх діяльністю, формування вміньконтролювати й аналізувати особисту лініюповедінки при роботі з підлеглими певного типу,оволодіння комунікативними навичками взаємодіїз підлеглими різних типів. Дискусія дозволяла нелише краще запам’ятати матеріал, але йперетворити пасивно отриману інформацію надію, що є найефективнішим способом отриманнязнань. Завдяки дискусії слухачі дізнавалися, щохотів сказати викладач, як сприйняті його слова,до яких змін призводить сприйняття таперетворення нової інформації.

Для досягнення мети заняття слухачі детальнознайомилися з типами неідеальних робітників заТ. Фарнсвортем (одержимий, панікер, пугач,пацифіст, пустельник, дилетант), самостійноопрацьовували характеристику кожного типу і докожного з них формулювали рекомендації зорганізації контролю за діяльністю співробітникай поведінки керівника з такими підлеглими.Слухачі не тільки розробляли рекомендаціїконтролю, мотивації, стимулювання зазначенихробітників, але й розподіляли громадськіобов’язки між ними.

Слід зазначити, що практичні заняттяспецкурсу сприяли формуванню в слухачівпрофесійно-важливих якостей, конструктивнихстратегій розвитку підлеглих, організації режимусаморозвитку та самокорекції, самовдосконалення.Зосередження на реальних питаннях, щовиникають перед менеджерами освіти упрофесійній діяльності, концентрація на розвиткуне лише управлінського, але й аналітичногобачення ситуації, сприяли отриманню напрактичних заняттях аналітичних та оціннихнавичок, умінь вирішувати проблеми. Такожпрактичні заняття були спрямовані наформування в слухачів здатності адаптуватися,пристосовуватися до ситуації, діяти відповіднонормам посадових обов’язків.

Передбачені спецкурсом завдання насамостійне опрацювання були спрямовані назакріплення здобутих знань, удосконалення вміньдіяти оперативно, переносити здобуті знання напрактику тощо.

Третя педагогічна умова реалізовувалася підчас проходження управлінської практики, деслухачі мали можливість отримані знання, вміннявикористати в умовах реального управління ЗОШ.

Зауважимо, що під час управлінської практикислухачі аналізували зміст і організацію навчально-виховного процесу, ведення відповідної

документації, знайомилися з графіками здійсненняконтрольно-діагностичних функцій ЗОШ зарізними напрямами роботи, відвідували уроки,наради та інші заходи для виявлення методів,видів, типів контролю, діагностики та моніторингу,що найчастіше використовують у ЗОШ.Результати проведеного слухачами аналізуздійснення контрольно-діагностичних функційпредставлений у звітах про управлінськупрактику, рекомендаціях щодо поліпшенняосновних напрямків роботи установи абоструктурного підрозділу (власна модель).

Для підтвердження актуальності започаткованогодослідження нами проведено дворазоведіагностування менеджерів освіти. Представимодинаміку змін, що відбулися після підготовки заспецкурсом. Так, на високому рівні відсотокменеджерів освіти зріс з 10,71% до 48,21%, тобтона 37,50%. Кількість слухачів на середньому рівнізросла з 17,86% до 42,86%, тобто на 25,00%.Кількість слухачів із виявом функціональноїкомпетентності на низькому рівні зменшилася з71,43% до 8,93% (на 62,50%).

Висновки. Вивчаючи питання підготовкименеджерів освіти до здійснення контрольно-діагностичних функцій, ми дійшли такихвисновків:

- підготовка – це спеціально організованийпроцес формування готовності до виконаннямайбутніх завдань;

- запропоновані педагогічні умови, реалізованів межах підготовки менеджерів освіти шляхомвпровадження спецкурсу “Контрольно-діагностичні функції в управління ЗОШ”, іпроведення управлінської практики сприялипідготовці менеджерів освіти до здійсненняконтрольно-діагностичних функцій, про щосвідчать результати проведеного діагностування.

1. Педагогічний словник / [за ред. М.Д. Ярмаченка].– К.: Пед. думка, 2001. – 514 с.

2. Професійна освіта: [навч. посіб. / уклад.С.У. Гончаренко та ін.; за ред. Н.Г. Ничкало]. – К.:Вища школа, 2000. – 149 с.

3. Торган М.М. Контрольно-діагностичні функціїв управлінні ЗОШ: [навчальний посібник] /М.М. Торган. – Одеса: “ВМВ”, 2011. – 120 с.

4. Черненко Н.М. Підготовка майбутніхменеджерів освіти до управління ризиками: теоріяі практика: [монографія] / Н.М. Черненко. – Одеса:Атлант, 2016. – 309 с.

5. Энциклопедия профессионального образования:в 3 т. / [под. ред. С.Я. Батышева]. – М.: АПО, 1999.– Т. 2. – 440 с.




55 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми . Дієвиммеханізмом, за допомогою якого восновному відбуваються переміни у

суспільстві, є соціальна політика держави, якареалізує об’єктивні перспективи економічного,політичного і духовного потенціалу громадянськогосуспільства. Це означає, що стратегія соціальноїполітики повинна спрямовуватися на розробкумеханізмів регуляції сприятливих умов длярозвитку особистості, виховання і навчання, їїпрофесійного становлення та допомоги всоціалізації (як це записано в статтях 3, 46, 47,

48, 49, 50, 53, 56 Конституції України [2]). Томуефективне функціонування української державиуможливлене за оптимального використаннясоціальних ресурсів, дієспроможних соціальнихустанов і професійно підготовлених працівниківсоціальної сфери.

Соціальна політика незалежної України зсамого початку цілеспрямовувалася та наданнязагальної, безадресної допомоги [5, 8]. Однакнеефективне впровадження радикальнихекономічних реформ та неспроможністьзабезпечити постійну соціальну підтримку усім

УДК 378.14:364.46

Лілія Ребуха, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології та соціальної роботиТернопільського національного економічного університету

ПОЛІФУНКЦІОНАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКАЯК СКЛАДОВА СУТНОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ

У статті висвітлено проблему сутності соціальної роботи, яка має діяльнісну природу походження,проаналізовано діяльність соціального працівника з позицій цілеспрямованої поліфункціональності, щовиступає формою його активності та задає соціальному простору вектор руху, обґрунтовано передумовизреалізування професійної діяльності, яка великою мірою впливає на ефективність впровадження соціальноїполітики держави, визначає перспективи і стратегічні пріоритети її соціального розвитку та спрямованана перетворення соціального оточення відповідно до потреб кожної людини.

Ключові слова: соціальна політика, соціальне оточення, сутність соціальної роботи, цілеспрямованапрофесійна діяльність, соціальний працівник.

Літ. 10.

Лилия Ребуха, кандидат психологических наук, доцент кафедры психологии та социальной работыТернопольского национального экономического университета

ПОЛИФУНКЦИОНАЛЬНАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ СОЦИАЛЬНОГО РАБОТНИКАКАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ СУЩНОСТИ СОЦИАЛЬНОЙ РАБОТЫ

В статье освещается проблема сущности социальной работы, которая имеет деятельностнуюприроду происхождения, проанализировано деятельность социального работника с позицийцеленаправленной полифункциональности, что выступает формой его активности и задает социальномупространству вектор движения, обоснованно предпосылки реализации профессиональной деятельности,которая во многом влияет на эффективность внедрения социальной политики государства, определяетперспективы и стратегические приоритеты ее социального развития и направлена на преобразованиесоциального окружения в соответствии с потребностями каждого человека.

Ключевые слова: социальная политика, социальное окружение, сущность социальной работы,

целенаправленная профессиональная деятельность, социальный работник.

Liliya Rebukha, Ph.D (Psychology), Associate Professor of the Psychology and Social Work DepartmentTernopil National Economic University

THE MULTIFUNCTIONAL ACTIVITY OF SOCIAL WORKERAS A PART OF ESSENCE OF SOCIAL WORK

The article highlights the problem of the essence of social work that has an active nature of origin; analyzesthe activity of a social worker from the standpoint of the focused multifunctionality that serves as a form of activityand defines the motion vector of the social space. The author presents the preconditions of the implementation ofprofessional activities, which largely affects the efficiency of social policy of the country, identifies the prospects andstrategic priorities of the social development and is aimed to the transformation of the social environment accordingto the needs of each person.

Keywords: the social policy, the social environment, the essence of social work, the targeted professionalactivities, a social worker.

© Л. Ребуха, 2017


56

верствам населення привели до того, що усуспільстві відбулися зміни на користь зростанняіндивідуальної відповідальності за кожну людину.

В якості пріоритетних об’єктів соціальноїпідтримки виокремлені малозабезпечені тасоціально вразливі верстви населення, які вскладних життєвих реаліях самостійно не можутьвирішити власні соціально-економічні проблеми– інваліди, пенсіонери, багатодітні сім’ї, явні таприховані безробітні, внутрішньо-переміщеніособи – біженці, учасники АТО і їхні сім’ї та ін.Тому соціальні державні програми у своїйбільшості повинні бути зорієнтовані на розвитоксамодопомоги і самозабезпеченості, на врахуванняспецифіки інтересів і потреб потребуючогонаселення та на особистісний характер допомоги[8]. Досягнути реального покращання у соціальнійсфері можна за допомогою поліфункціональноїдіяльності професійно підготовлених соціальнихпрацівників, що є передумовою вибору темидослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Дослідження соціально-економічного середовищапроживання громадян, основних напрямківпроцесу формування та використання державнихресурсів, розподілу їх між групами населенням єобов’язковою складовою процесу впровадженняефективної соціальної політики, без якоїнеможливе визначення перспектив соціальногорозвитку та розроблення стратегічних пріоритетів[10]. Такий підхід отримує правове забезпеченняу законах, указах Президента України та іншихнормативних актах [2].

Провідною формою соціально-політичного,організаційно-управлінського реагування накризову ситуацію в державі, інструментомздійснення соціальної політики є професійно-діяльнісна соціальна робота. Вона налагоджує,нормалізує соціальні процеси у суспільстві шляхомвпровадження концепцій і програм, окресленихмежами соціальної політики держави. Відтак,соціальна робота слугує не лише її інструментом,але й виконує функцію зворотного зв’язку,виступаючи в якості своєрідного “соціальноголокатора”, який визначає на основі соціальнихпоказників реальні наслідки соціальної політики,відображає її ефективність [6, 33 – 40]. Томудійова реалізація соціальної роботи потребуєвідповідальності, професіоналізму та ефективногоздійснення відповідно до встановленихсуспільством норм та вимог для вирішеннягострих соціальних, соціально-економічних,психосоціальних проблем, котрі виникають ужиттєдіяльності людей.

Методологічні підходи до розуміння сутності

соціальної роботи закладені у фундаментальнихкласичних працях теоретиків і мислителівминулого М. Вебера, Е. Дюркгейма, Г. Зіммеля,О. Конта, А. Маслоу, Т. Парсонса, П. Сорокіна,Г. Спенсера, А. Тойнбі, М. Фуко та ін. [4; 7], котріу своїх працях зосереджували увагу на соціальнихсистемах, соціальних процесах та соціальнихзмінах. Досліджуючи природу, джерела, чинники,спрямованість, фактори та мотиви їх виникнення,вчені окреслили як можливі варіанти реакції наних так і причинну взаємозалежність цих процесівз природою людини.

У працях зарубіжних дослідників (Г. Бернер,В. Бочаров, Л. Гуслякова, П. Павленок, Ж. Піаже,Ш. Рамон, Б. Скіннер, Є. Студьонова, К. Уеллс,М. Фірсов, Є. Холостова, Л. Юнссон, В. Ярськата ін.) та вітчизняних (В. Андрущенко, В. Бех,І. Бех, І. Звєрєва, Г. Локтінова, М. Лукашевич,І. Мельничук, І. Мигович, А. Капська, О. Карпенко,І. Козубовська, І. Мельничук, В. Поліщук, Г. Попович,М. Туленков та ін.) віднаходимо науково-методологічні передумови зреалізуванняпрофесійної соціальної роботи як суспільногофеномену та діяльності.

Виділення не вирішених раніше частинзагальної проблеми. Питання, пов’язані зполіфункціональною діяльністю соціальнихпрацівників, які становлять основу сутностісоціальної роботи висвітлено в дослідженняхвчених неповною мірою, що й зумовилонаписання даної статті.

Метою статті є теоретико-методологічнеобґрунтування діяльності як форми активностісоціального працівника в умовах сьогодення, щоє визначальною складовою сутності соціальноїроботи.

Виклад основного матеріалу. У своїймонографії “Соціальна робота і формуваннягромадянського суспільства” В. Бех, М. Лукашевичта М. Туленков зазначають, що “під сутністюсоціальної роботи треба розуміти її внутрішнійзміст, який виявляє себе в єдності всіхбагатоманітних і суперечливих форм її існуванняабо буття” [1, 113 – 114]. Так соціальна роботабезпосередньо виражає соціальні явища, щопов’язані з тими чи іншими формами проживаннялюдей. Вона у своїй сутності має діяльніснуприроду власного походження та розглядається якспецифічна діяльність людини, котра несевідповідальність перед суспільством відповідно дозаконодавства.

Неоднозначність визначень зазначеногопоняття вітчизняними і зарубіжними науковцямиє свідченням відсутності його узагальненогорозуміння. Однак усі вважають, що це є



57 Молодь і ринок №1 (144), 2017

професійно-практична діяльність соціальногоспрямування, яка ціленаправлена на окремуособистість чи групу. Велика роль для визначеннясутності соціальної роботи відводиться передусімпоняттю “діяльність”, яка задає соціальномупростору вектор руху і великою мірою визначаєтип та характер упредметненого мислення, щопороджується певним історичним часом.Універсальність цього поняття має таку особливувластивість, як поліфункціональність, щодозволяє пояснити природу та дієвість соціальноїроботи. У нашому випадку діяльність як формаактивності слугує:

- Важливою пояснюючою складовою соціальногосвіту.

Діяльність як форма активності у соціальнійроботі спрямована, насамперед, на перетвореннясвіту відповідно до потреб кожної людини таунеможливлює творення без неї загальної іцілісної її картини [9, 58 – 60]. Вона має суспільно-історичну природу та спрямована на вирішенняактуальних суспільних проблем, при цьомуповною мірою пояснює сутність громадянськогосуспільства в цілому. Соціальна за своїмпоходженням виступає началом формуванняіндивідуальної діяльності особистості.

- Предметом об’єктивного наукового аналізу.Через діяльність соціальний працівник

здійснює взаємозв’язок з клієнтом та світомзагалом. Такий процес відбувається відповідно доупредметнення реальної дійсності, для якогохарактерне активне перетворення соціальнимпрацівником оточуючої об’єктивної реальності, авідтак позитивна зміна самого клієнта за рахунокпривласнення ним самим більш широкого обсягуцього предметного світу. Специфіка такогоупредметненого об’єктивного аналізу полягає втому, що соціальні працівники не впливають наклієнта безпосередньо, а лише перетворюють йогопід час діяльності, завдяки чому досягаєтьсябільша адекватність відображення дійсності.Перетворюючи зовнішнє бачення клієнтасоціальної роботи, він, відповідно, змінюється самчерез процес і результат, який є новою умовоюйого існування та розвитку. Предметоб’єктивного наукового аналізу діяльностіпроявляється у суспільно зафіксованих науковихспособах послідовних дій соціального працівника,що носять стратегічний та попереджувальнийхарактер.

- Важливою складовою в той чи інший періоджиття кожної людини – громадянина країни.

У життєдіяльності кожної людини існуютьситуації та періоди, коли дуже складно знайтивихід із певної ситуації. Саме тоді виникає

проблема щодо вибору шляху їх розв’язання. Однівирішують складні життєві обставини самотужки,слідуючи важким власним шляхом, іншізвертаються за допомогою до інших людей, груплюдей, цілого суспільства загалом. У цьомувипадку особливо важлива роль відводиться якокремим соціальним інститутам, так і окремимспеціалістам – соціальним працівникам. Бо лишепрофесійно-освічений та грамотний спеціалістможе ефективно вирішити складні, проблематичніта суперечливі питання, які назріли в особистостів той чи інший період її життя. Діяльність фахівцяз соціальної роботи включає соціально-побутову,медико-соціальну, соціально-правову, соціально-педагогічну допомогу, яка завжди предметна тацілеспрямована на задоволення потреб клієнта.

- Необхідним засобом для формування усоціального працівника знань, умінь, навичок,норм і цінностей для реалізації ефективноїдіяльності.

Системні знання формуються у діяльностівідповідно до мети, змісту та способів їївпровадження. Вони дають можливістьсоціальному працівнику орієнтуватися у сферісоціальних відносин і вчиняти виходячи відситуацій. Уміння є наслідком успішноговиконання певних, наперед заданих дій, основоюяких є професійні знання, що свідомосамоконтролюються. Навички формуються під часбагаторазового виконання компонентивдосконалених умінь та проявляються вавтоматизованому виконанні дій. Уміння танавички слугують різними рівнями засвоєннясоціальним працівником професійної діяльності.Сформовані знання, вміння і навички переходятьв особистісні норми, котрі виробляються у межахнорм професійної етики на засадах людськихвзаємовідносин та сприяють усвідомленню междозволеності у діяльності соціального працівника.Цінності соціальної роботи як діяльностіпозначають ті принципи і норми, які виражаютьїї морально естетичні установки. Тому приймаючирішення фахівець керується найважливішимицінностями соціальної роботи такими якупевненість у вартісність кожної особистості та їїправо на самостійний вибір, віра у можливість ібажання індивіда змінюватися та бутинезалежним.

- Предметом управління організацієюфункціонування та ефективного розвиткусоціальної роботи на засадах сталих принципів.

Вихідними положеннями, що відображаютьприкладне значення соціальної роботи якпрактичної діяльності слугують її принципи(створення рівних можливостей для усіх


58

громадян, поєднання допомоги із самодопомогою,гуманності, диференціації та індивідуалізації,адаптації, інтеграції, комплексного підходу,партнерства і взаємної довіри, етичності, повагидо особистості, безкоштовності обслуговування).Їх сутність полягає в тому, що вони визначаютьорганізаційний аспект управління тадопомагають обрати найбільш ефективне дляконкретних умов управлінське рішення на основівсебічного аналізу і вивчення проблеми. Системауправління соціальною роботою має складнувнутрішню структуру та складається, в процесіреалізації управлінської діяльності, з об’єкта ісуб’єкта управління, системи прямих і зворотнихзв’язків усередині соціальної організації, джерелсаморегуляції (інтересів, потреб, цінностейскладових її підструктур) тощо. Управліннясоціальною роботою сьогодні дозволяє виявитита скоректувати напрями та перспективи розвиткуУкраїни як соціальної держави. Саме завдякисоціальній роботі зроблено важливий крок допереорієнтації соціальної політики від розподільноїадресної соціальної допомоги до соціальноїзахищеності та справедливості. Однак черезекономічну складність, нестачу коштів у нашійдержаві поки-що немає належного забезпеченняфункціонування стратегічної та попереджувальноїдіяльності соціальної роботи.

- Предметом проектування оптимальноїреалізації нових видів діяльності у соціальнійроботі.

Проектування у практичній діяльності фахівцівіз соціальної роботи спрямоване на здійсненняефективної соціальної роботи та проявляється урезультативності як менеджменту, так ісамоменеджменту, створенні та впровадженні удіяльнісну сферу соціальної роботи інноваційнихтехнологій. Відомий вчений С. Кримськийвважає, що “проектування набуває інтегральногостатусу і починає конкурувати з традиційнимизасобами пізнання та дії, посуваючи навіть теоріюяк головну форму організації наукового знання”[3, 6]. Специфіка такої діяльності полягає увикористанні спеціалістами проектування якзасобу випереджаючого відображення соціальнихпроцесів, явищ, проблем та наукового, ресурсногообґрунтування програмно-цільової реалізаціїнововведень. Проектна діяльність потребуєвідповідального ставлення фахівців соціальноїроботи до її здійснення, оскільки спрямована наоптимізацію життєдіяльності та усуненнянебезпек нівелювання особистості клієнта.

- Ціннісною оцінкою для визначення місцясоціальної роботи серед інших наук.

Кожна наука формує власні та унікальні

уявлення про світ, людину, її життя, прагнення,світобачення тощо, а її принципи передбачаютьправила діяльності в яких вона здійснюється.Вагомою особливістю соціальної роботи є їїрегламентація специфічними принципами(розвитку, соціальної справедливості, системностіта комплексного підходу, компетентності тапрактичного спрямування, довіри таконфіденційності), цінностями. Крімзагальнолюдських цінностей, основою яких єгуманне ставлення до людини, у діяльностісоціального працівника визначальними єпрофесійні цінності, котрі спрямовані на клієнта,організацій соціальної сфери та колег. У соціальнійроботі людина є найвищою цінністю, а її добробут,комфортне існування та розвиток слугуютьосновою соціальної роботи, незалежно від їїсоціального статусу, суспільної ролі чи власнихпереконань. Вони є сферою професійногозреалізування, смислоутворюючою основоюдіяння кожного фахівця, оскільки ціннісніорієнтації не задаються ззовні, а є передумовою інаслідком його практичного вчинення.

Цінності виступають основою моральнихнорм, етичних принципів, на яких ґрунтуєтьсясоціальна робота. Дія соціального працівника маєна меті максимально можливе досягненнясуспільних ідеалів. Тому цінність соціальноїроботи як професійної діяльності в ціломупов’язують з професійною потребою щодослужіння своєю професією на покращенняблагополуччя громадян. Зазначена потребазорієнтована на професійно-особистіснуактивність соціального працівника у досягненнігуманно-зорієнтованої мети. Практичний досвідсоціальної роботи є ціннісною оцінкою длявизначення провідного місця соціальної роботисеред інших наук, оскільки її підґрунтям єтеоретична, методологічна, проектна,експериментальна і методична діяльності.

- Предметом теоретичного узагальнення,наслідування та відтворення передового досвідусоціальної роботи країн ближнього та дальньогозарубіжжя.

Сьогодні система соціальної роботи Західнихкраїн носить стратегічний характер. Концептуальнітеоретико-методологічні орієнтири соціальноїроботи задає зарубіжний досвід, адже у світовійінфраструктурі ефективно-значущої діяльностівідстежується тенденція її розвитку у єдиномуінформаційно-пізнавальному просторі. На етапісьогодення активно використовуютьсяузагальнені філософські, теоретико-методологічніта методичні форми соціальної роботи, виробленііншими країнами. Проте соціальна робота у нашій



59 Молодь і ринок №1 (144), 2017

країні вибудовується в національних традиціях тамає власну специфіку, тому запозичені методикита цінний досвід мають бути адаптованими доукраїнського суспільства.

Висновки з даного дослідження. Теоретико-методологічне обґрунтування діяльності як формиактивності соціального працівника дає змогу поособливому її побачити, зрозуміти та проникнутиу сутність соціальної роботи. Таким чином,виконувана соціальними працівникамипрофесійна діяльність спрямована на вирішенняактуальних суспільних проблем, уможливлюєадекватність відображення дійсності, ефективнапри розв’язанні складних та суперечливих питань,характеризується фаховими цінностями таморально-етичними установками, дієвоуправляється та проектується задлявипереджаючого відображення соціальнихпроцесів. Саме завдяки практичній діяльностісоціальна робота займає провідне місце середінших наук, вибудовується в національнихтрадиціях та має власну теоретико-методологічну,проектно-експериментальну та методичнуспецифіку.

Перспективи подальших дослідженьвбачаємо у вивченні сучасних проблемпрофесійної підготовки фахівців соціальної сфери.

1. Бех В.П. Соціальна робота і формуваннягромадянського суспільства: монографія / В.П. Бех,М.П. Лукашевич, М.В. Туленков; Нац. пед. ун-тімені М.П. Драгоманова. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова,2008. – 599 с.

2. Конституція України.: прийнята на п’ятійсесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р. – Київ:Велес, 2005. – 48 с. – (Серія видань “Офіційнийдокумент”). – Режим доступу: http //zakon3.rada.gov.ua/laws /show/254

3. Кримський С.Б. Проект і проектуванняв сучасній цивілізації // Метод проектів:традиції, перспективи, життєві результати:Практико-зорієнтований збірник / Науковийкерівник і редактор І.Г. Єрмаков. – К.:Департамент, 2003. – С. 6 – 15.

4. Лукашевич М.П. Соціологія соціальноїроботи: курс лекцій / М.П. Лукашевич, Т.В. Семигіна // Інститут підготовки кадрів державної службизайнятості України. – К.: ІПК ДСЗУ, 2009. – 210 с.

5. Макарова О.В. Соціальна політика вУкраїні: Монографія / О.В. Макарова; Ін-тдемографії та соціальних досліджень ім. М.В. ПтухиНАН України. – К., 2015. – 244 с.

6. Пєсоцька О.П., Дєдов Є.Г. Менеджментсоціальної роботи: навч. посіб. для студ. спец.“Соціальна робота”, “Соціальна педагогіка” /О.П. Пєсоцька, Є.Г. Дєдов – Луганськ: Альма-матер, 2012. – 110 с.

7. Соціальна робота: навчально-методичнийкомплекс / за ред. В.П. Андрущенка, О.Г. Карпенко,С.В. Толстоухової. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2006. – 400 с.

8. Управління соціальним і гуманітарнимрозвитком: навч. посіб.: у 2 ч. / [авт. кол.:В.А. Скуратівський, В.П. Трощинський, Е.М. Лібановата ін.]; за заг. ред. В.А. Скуратівського, В.П. Трощинського.– К.: НАДУ, 2009. – Ч. 1. – 456 с.

9. Фурман А.А. Професіоналізація соціальногопрацівника: методологічні аспекти / Анатолій А.Фурман // Вітакультурний млин. – 2014. – Модуль16. – С. 57 – 62.

10. Яременко О.О. Соціальна політика:теоретико-методологічні основи дослідженняпроцесів формування та ефективності реалізації:Монографія. Статті. Виступи. Інтерв’ю / О.О. Яременко.– К.: Ін-т економіки та прогнозування НАНУкраїни; УІСД ім. О. Яременка, 2006. – 480 с.



Стихає веремія суєти…

Ось-ось на небі з’явиться зірниця…

До нас на землю Вечір йде Святий

Й несе з собою диво-таємницю.

“На Святий вечір” Вікторія Рутковська

60

Постановка проблеми. Одним ізважливих чинників реформуванняосвіти є її комп’ютеризація. Побудова

ефективних систем комп’ютеризації освіти зурахуванням світового досвіду, особливостей іреалій стану вітчизняної освіти є однією зактуальних і важливих наукових та практичнихпроблем.

Сучасні засоби комп’ютерних технологійдозволяють реалізувати всі передові педагогічніідеї, підходи, концепції, які орієнтуються наформування творчої особистості, розвитокособистісних механізмів адаптації до соціальних

умов, готовності та здатності вдосконалюватисвою професійну діяльність. Це зумовлено тим,що з’явилася реальна можливість побудуватинавчальний процес у системі студент-посередник-викладач, де в якості посередника виступаютьсучасні засоби комп’ютерно-інформаційнихтехнологій, які дозволяють індивідуалізуватинавчання та забезпечити безперервний зворотнійзв’язок.

Електротехнічна підготовка студента ВНЗ єважливим етапом формування майбутньоговчителя технологій. Підвищення якостінавчального процесу шляхом використання

УДК 373.3

Іван Петрицин, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри машинознавства та основ технологій


ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ У ПРОЦЕСІЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГІЙ

У статті викладені актуальні підходи застосування навчальних віртуальних комп’ютерних середовищ(засобів комп’ютерного моделювання) при організації лабораторного практикуму та фахової підготовкимайбутніх вчителів. Розглянуті питання створення і використання віртуального лабораторного практикумуз електротехнічних дисциплін, а також програмна реалізація віртуального лабораторного практикуму,який може використовуватися студентами як денної, так і заочної форм навчання.

Ключові слова: комп’ютерне моделювання, віртуальний лабораторний практикум, навчальнівіртуальні комп’ютерні середовища, електротехнічна підготовка.

Рис. 1. Літ. 5.

Иван Петрицин, кандидат педагогических наук,доцент кафедры машиноведения и основ технологий


ПРИМЕНЕНИЕ КОМПЬЮТЕРНОГО МОДЕЛИРОВАНИЯ В ПРОЦЕССЕЭЛЕКТРОТЕХНИЧЕСКОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ ТЕХНОЛОГИЙ

В статье изложены актуальные подходы применения учебных виртуальных компьютерных сред(средств компьютерного моделирования) при организации лабораторного практикума ипрофессиональной подготовки будущих учителей. Рассмотрены вопросы создания и использованиявиртуального лабораторного практикума по электротехническим дисциплинам, а также программнаяреализация виртуального лабораторного практикума, который может использоваться студентами какдневной, так и заочной форм обучения.

Ключевые слова: компьютерное моделирование, виртуальный лабораторный практикум, учебныевиртуальные компьютерные среды, электротехническая подготовка.

Ivan Petrytsyn, Ph.D (Pedagogy), Associate Professor of the Engineering and Technology Bases DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE APPLICATION OF COMPUTER MODELING IN THE PROCESS OF THEELECTRICAL TRAINING OF FUTURE TEACHERS OF TECHNOLOGY

The article presents the current approaches to the using of the educational virtual computer environments(the means of computer simulation) during the organization of the laboratory work and the professional training offuture teachers. The author deals with the questions of creation and using of the virtual laboratory practicum of theelectrical disciplines, and the software implementation of the virtual laboratory practicum that can be used by thefull-time students as well as the students of distance learning.

Keywords: the computer simulation, the virtual laboratory practicum, an educational virtual computerenvironment, an electrical training.

© І. Петрицин, 2017


61 Молодь і ринок №1 (144), 2017

персонального комп’ютера для проведенняімітаційного моделювання й віртуальнихвимірювань стало одним із важливих напрямів увивченні електротехнічних дисциплін.Поглиблене вивчання моделей фізичних явищ, атакож постановка лабораторного практикуму нареальних об’єктах із використанням віртуальнихвимірювальних приладів готує майбутньоговчителя до безконфліктного входження у світінформаційних комп’ютерних технологій,дозволяє змінити методологію лабораторноїроботи, наблизити її до дослідницької діяльності.Студенти набувають навичок використаннясучасних вимірювальних приладів і комплексів,проектування та дослідження електричних кіл впрограмних середовищах. З’являється можливістьпроведення більш глибокого аналізу одержуванихданих та якісно нового засвоєння методів тазаконів електротехніки. Студент за короткийтермін може творчо перевірити, осмислити йзасвоїти важливі для розуміння закономірності,асоціативно зв’язати реальний прилад і йогомодельні аналоги.

Майбутній вчитель повинен не тільки добреорієнтуватися в сучасних освітніх і комп’ютерно-інформаційних технологіях, але застосовувати їху професійній діяльності, а також бути готовимдо пошуку та розробки нових педагогічнихтехнологій викладання навчального предмету.

Аналіз основних досліджень. Проблемамкомп’ютерного моделювання у навчально-виховному процесі ВНЗ приділяли увагу таківідомі науковці І. Алієв [1], В. Міхєєв, А. Свиридов,Й. Турбович, М. Хернитер [5]. Оптимізаціїнавчального процесу присвячені роботи П. Гальперіна,Є. Машбиця, Н. Тализіної, Г. Атанова, М. Жалдака,Н. Морзе, Ю. Рамського, М. Бурди, Б. Гершунського,І. Підласого. Використання методу моделюванняу підготовці майбутніх фахівців досліджувалиО. Березюк, Р. Горбатюк [2], Р. Гуревич [3], І. Зязюн,Ю. Кулюткіна, Г. Сухобська, Б. Цибуляк [4] таінші вчені. Проте динамізм притаманний ційпроблемі зумовлює її актуальність і сьогодні.

Так, залишаються не повною міроюрозкритими питання, пов’язані із дослідженнямрізних аспектів використання віртуальнихкомп’ютерних середовищ в електротехнічнійпідготовці студентів ВНЗ, що, своєю чергою,призводить до підвищення професійного рівнямайбутніх вчителів трудового навчання ітехнології та у впровадженні педагогічних йосвітніх інновацій в професійну діяльність. Нерозглянутим також залишається питаннястимулювання самостійної підготовки студентівдо лабораторної роботи.

Мета статті полягає в обґрунтуваннідидактичних функцій комп’ютерногомоделювання в умовах проведення віртуальноголабораторного практикуму як засобу підвищеннярівня електротехнічної підготовки студентів,визначення шляхів ефективного йоговикористання в навчально-виховному процесіВНЗ.

Виклад основного матеріалу. Нині дляпідвищення ефективності дослідницькоїпідготовки студентів вищих навчальних закладіввикористовуються віртуальні комп’ютернілабораторії та віртуальні дослідницькісередовища.

Дослідження електричних явищ на реальнихфізичних стендах вимагає наявність дорогоголабораторного устаткування і вимірювальнихприладів, проте вони є найбільш оптимальнимметодом проведення лабораторних робіт, оскількидають можливість отримати навички роботи зреальними електричними колами тавимірювальними приладами, незважаючи на певнітруднощі проведення експериментів.

Застосування електронно-віртуальних лабораторійв процесі навчання дозволяє розширити коловирішуваних завдань, допомагає студентамстворювати математичні моделі пристроїв,моделювати і створювати різні режими роботиелектричних схем, досліджувати в широкомудіапазоні особливості роботи електричних кіл,проводити детальний аналіз отриманихрезультатів за допомогою комп’ютернихпедагогічно-програмних засобів. При цьомуперевагою віртуальних лабораторій є можливістьсамостійного та дистанційного проведеннялабораторних робіт на ПК.

Особливу увагу науковці приділяютьудосконаленню методики проведеннялабораторних робіт та вирішенню проблем, якіпотребують дослідження:

- як підвищити ефективність лабораторнихробіт?;

- як оптимізувати лабораторні заняття (тобто,не змінюючи час, відведений на лабораторнезаняття, встигнути: перевірити підготовкустудента до лабораторної роботи, провестилабораторний експеримент, дослідити змінурезультату лабораторної роботи при зміні умовексперименту)?;

- як активізувати самостійну роботу студентів?;- як посилити мотивацію підготовки студентів

до лабораторної роботи?Використання програм-симуляторів значно

спрощує процес моделювання й дослідженняелектричної схеми, а економія часу може досягати


62

95%. Крім того, значно спрощується сам процесдослідження та зникає потреба у відповіднійелементній базі та електровимірювальних приладах.

У процесі виконання лабораторної роботистуденти вчаться моделювати на ПК електричнісхеми та досліджують вплив елементів схеми наїї параметри.

Звичайно, електронна версія не може повністюзамінити фізичний експеримент, але цікавим є тойфакт, що в процесі моделювання і дослідженняелектричної схеми на ПК створюються умови дляактивної пізнавальної діяльності студента, чоговажко досягти, використовуючи обмежений набірлабораторного обладнання.

Можливості сучасного педагогічно-програмногозабезпечення та ПК дозволяють здійснювати тіснуінтеграцію лабораторного практикуму зтеоретичним курсом, що покращує як теоретичну,так і практичну підготовку студента.

Розглянемо питання використання комп’ютерногомоделювання під час електротехнічної підготовки(вивчення курсів “Електротехніка”, “Електротехнічнийпрактикум”, “Основи електроніки”, “Електротехнікаі електроніка” та інших), де існує потребаскладати громіздкі схеми для проведенняекспериментів та дослідів. Для цього раціональноі доцільно використовувати програмний пакетмоделювання електронних схем Multisim версії 14(електричну віртуальну лабораторію накомп’ютері).

Розробником Multisim є компанія NationalInstruments – лідер міжнародного ринку з розробкиу світі програмного забезпечення дляпроектування і дослідження електричних таелектронних схем.

Система схематичного моделювання Multisimзастосовується для моделювання й аналізуелектричних схем. Основними перевагамипрограми, порівняно з відомими, є: економія часуроботи у віртуальній лабораторії; зручністьпроведення вимірювань; урахування реальнихпомилок; захист від ураження струмом, а приладине вийдуть з ладу, якщо схему зібранонеправильно.

Програма Multisim 14 використовуєстандартний інтерфейс Windows, що значнополегшує її застосування. Інтуїтивність і простотаінтерфейсу робить програму доступною кожному,хто знайомий з основами використання Windows.

Однією з переваг Multisim є можливістьзмоделювати ситуації, що виникають принаявності в дослідника різноманітних приладів,та оволодіти методикою вимірювань. Важливимиперевагами даної програми-симулятора єпорівняно невисокі вимоги до показників

комп’ютерної техніки, що використовується,зручний інтерфейс, розрахований на користувачаз мінімумом навичок роботи на ПК, сумісність зіншими програмними засобами, можливістьзалучення студентів до самостійної роботи зіскладання електричних схем за допомогоюзручного інструментарію програмного продукту.

Використовуючи програму Multisim 14, можнане лише повною мірою виконувати лабораторніроботи з електрики, радіотехніки, автоматики, алепаралельно досліджувати можливі варіантипобудови схем, проводити аналіз результатів тавиконувати пошукову роботу з метою покращеннявимірювання потрібних величин.

Розробка віртуального лабораторногопрактикуму була орієнтована на вирішеннянаступних завдань:

- поглиблене вивчення електротехнічнихдисциплін;

- набуття практичних навичок роботи зелектровимірювальними приладами таобладнанням;

- вдосконалення навичок самостійноїпідготовки студентів до виконання лабораторнихробіт;

- опанування методів розрахунку й аналізубудь-яких електричних кіл;

- опанування методів розрахунку похибоквимірювань тощо.

Самостійна підготовка студента до проведенняреального електротехнічного експерименту влабораторному практикумі слід проводити наперсональному комп’ютері. Впровадженнякомп’ютерного моделювання і застосуваннявіртуальних приладів дозволяє значно розширитиможливості самостійної роботи студента,розвинути його творчі здібності в процесіпроведення реального експерименту влабораторному практикумі.

Віртуальний лабораторний практикумдозволяє прищепити студентам навичкисамостійної експериментально-дослідницькоїроботи та ефективно використовуватикомп’ютерні інформаційні і програмно-педагогічнісистеми для контролю і корекції рівня знань накожному етапі їх електротехнічної підготовки.

Таким чином, віртуальна лабораторія маєповний набір властивостей, характерних длятрадиційної організації наукових досліджень.Включення студентів у віртуальний науково-дослідний простір сприяє формуванню у нихсучасної наукової картини світу. Отже,використання віртуальних лабораторій в процесідослідницької підготовки представляється цілкомвиправданим і таким, що реалізовується на базі



63 Молодь і ринок №1 (144), 2017

сучасних інформаційно-комунікаційних технологій(ІКТ).

Така віртуальна електротехнічна лабораторіянадає можливості, з одного боку, зробитинаочним вивчення дисципліни, а з іншого боку,підготуватися до роботи в реальній лабораторії,вивчивши методику планування і проведенняекспериментів.

Середовище Multisim та розробленийлабораторний практикум з електротехніки надаєможливість проводити експериментально-дослідніроботи і поєднання реальних лабораторних івіртуальних практичних занять. Процес їхпроведення охоплює наступні етапи:

- збирання та дослідження електричних кіл;- вимірювання параметрів електричних кіл за

допомогою аналогових і цифрових приладів тавикористання віртуального моделюючогонавчального середовища;

- перевірка виконаних розрахунків електричнихкіл та їх режимів згідно із заданими параметрами;

- оформлення і захист виконаної експериментально-дослідної роботи.

Використання програми Multisim 14 длякомп’ютерного моделювання лабораторних робітнадають такі можливості:

- вивчати електротехнічні дисципліни,використовуючи існуюче інформаційнесередовище для розрахунку та аналізу роботиелектричних і електронних схем;

- проводити самостійний експеримент звикористанням віртуальних сучаснихелектровимірювальних приладів для вивченняелектротехнічних дисциплін;

- розвивати освітній простір з електротехнічнихдисциплін в системі підготовки ВНЗ тавпроваджувати форми дистанційного навчання.

Ми вважаємо методично невірно підмінятиреальні лабораторні роботи віртуальними.Комп’ютерні технології повинні доповнювати іпоглиблювати знання студентів про реальніелементи і пристрої і їх фізичні властивості [1].

Головна мета використання віртуальноголабораторного практикуму є не відміна виконаннялабораторних робіт на реальному устаткуванні, апідготовка до них за допомогою комп’ютернихзасобів, поглиблення теоретичних знань здисципліни, прибуття навичок розрахункуелектричних кіл різної складності та перевірказасвоєного матеріалу.

Система моделювання й аналізу електричнихсхем Multisim 14 є комп’ютерний засіб длямоделювання схемотехніки й аналізу електричнихсхем, пристроїв та установок. Елементи увіртуальній лабораторії представлені у вигляді

стандартних умовних графічних позначень, яківикористовуються при кресленні електричнихсхем на папері та мають властивості реальнихелементів. Наприклад, віртуальне джерело змінноїнапруги генерує змінну синусоїдальну напругузаданої частоти і величини, віртуальнийконденсатор має задану ємність, а віртуальнийдіод випрямляє змінну напругу точно так, як ізвичайний напівпровідниковий діод тощо.

У електричній схемі, зібраній у вікні програмиMultisim 14, після її включення у вітках протікаютьструми в повній відповідності з першим закономКірхгофа, на елементах електричного колавідповідно до закону Ома з’являються падіннянапруги, які можна виміряти відповіднимивіртуальними приладами.

Правила збирання віртуальних електричнихкіл, виконання вимірювань та дослідженьвиконується практично за тими ж правилами, щов реальній електричній лабораторії. Кількість івигляд електричних і електронних схем різногопризначення, які можна “зібрати” та досліджуватина сучасному ПК обмежується в основномуфантазією експериментатора.

Розглянемо процес створення та дослідженнясхеми на прикладі моделювання частотниххарактеристик паралельного з’єднання активногота реактивних опорів. Процес моделювання схемипочинається з вибору компонентів схеми.Вибраний компонент автоматично прикріпляєтьсядо курсору миші. Після цього компонентрозміщується в будь-якому місці робочого вікна(рис. 1). Далі встановлюється орієнтаціякомпонентів, з’єднання їх виводів та виставляємопараметри елементів схеми та живлення.

Використання віртуального електротехнічноголабораторного практикуму дозволяє:

- вивчати складні електротехнічні процеси нарівні, доступному розумінню студентом;

- “досліджувати” процеси навіть в тихвипадках, коли проведення реальногоексперименту ускладнене або недоцільне;

- зупиняти чи поновлювати експеримент зметою аналізу проміжних результатів і можливоїзміни його ходу;

- вивчати процеси в динаміці (тобтоспостерігати його параметри у просторі та часі);

- здійснити експериментальні дослідження,неможливі в реальній лабораторній роботі(змінюючи просторово-часові масштабипротікання процесів);

- задавати будь-які умови проведенняексперименту і параметри досліджуваної системиоб’єктів, не побоюючись за її стан, а також безпекуі збереження компонентів моделюючої установки;


64

- супроводжувати модельний експериментвізуальною інтерпретацією закономірних зв’язківміж параметрами досліджуваної системи (у формідинамічних графіків, діаграм, схем тощо);

- досліджувати явище в “чистому” вигляді,точно відтворюючи необхідні умови йогопротікання;

- акцентувати, завдяки ефектам мультимедіа,увагу студентів на головному в явищі, щовивчається, і сприяти тим самим глибшомурозумінню його суті.

Висновки. Запровадження комп’ютернихтехнологій під час моделювання електричних кілє перспективним напрямком під час викладаннянизки дисциплін електротехнічного профілю.

До переваг використання комп’ютерногомоделювання можна віднести таке:

- підвищення електротехнічної підготовкистудентів та інформаційно-технологічноїкомпетентності студентів;

- швидкий й ефективний процес перевіркибазових електротехнічних знань для виконанняреальних лабораторних робіт;

- можливість проведення експрес-перевіркирозрахованих теоретичних значень параметрівелектричного кола з використанням законів Ома,Кірхгофа;

- візуалізація процесу складання схеми, роботаз вимірювальними приладами та проведення

віртуального експериментального дослідженняелектротехнічного процесу;

- розвиток логічного мислення, зумовленийнеобхідністю здійснення порівняльного аналізуотриманих розрахункових даних та визначенихза допомогою віртуальних вимірювальнихприладів.

1. Алиев И.И. Виртуальная электротехника.Компьютерные технологии в электротехнике иэлектронике: учебное пособие. – М.:Радиософтвер, 2003. – 112 с.

2. Горбатюк Р. Комп’ютерне моделювання упідготовці майбутніх інженерів-педагогів допрофесійної діяльності. // Наукові записки. Серія:Педагогіка. – 2009. – № 3. – С. 222 – 229.

3. Освітнє середовище для підготовкимайбутніх педагогів засобами ІКТ: [монографія]/ Р.С. Гуревич, Г.Б. Гордійчук, Л.Л. Коношевський,О.Л. Коношевський, О.В. Шестопал; за ред.проф. Р.С. Гуревича. – Вінниця: ФОП РогальськаІ.О., 2011. – 348 с.

4. Цибуляк Б.З. Моделювання лінійнихелектричних кіл постійного струму//Науковийвісник НЛТУ України – 2010 – Вип. 20.14. – С. 329– 222. Доступний з http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2010/20_14/329_Cyb.pdf.

5. Хернитер М.Е. Электронное моделирование вMultisim / М.Е. Хернитер. – М.: ДМК, 2010. – 488 с.

Рис. 1. Моделювання частотних характеристик паралельного з’єднання активного та

реактивних опорів




65 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. Педагогічно-мистецька освіта стає однією знайактивніших сил у культуротворчих

процесах суспільства. Вона володіє потужнимпізнавальним та виховним потенціалом,пов’язаним з естетичною природою, завдяки якійосягаються потаємні процеси духовного життялюдини, її внутрішнього світу. Актуальним єпостійне прагнення світової спільноти дорозширення, перебудови й удосконаленняпедагогічно-мистецької освіти, удосконаленняпрофесійної майстерності; збагачення емоційно-естетичного досвіду засобами художньо-естетичного навчання, виховання особистісно-

позитивного ставлення до духовних цінностей;формування різнобічних естетичних інтересів іпотреб, становлення творчої індивідуальностікожного студента.

Мета статті полягає в огляді проблемипідготовки студентів художнього профілю у США.Набутті зарубіжного досвіду у підготовці майбутніхвикладачів професійно-художніх дисциплін.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Вітчизняні та зарубіжні науковці значну увагуприділяли особливостям розвитку професійної тахудожньої освіти в США (Д. Брунер, Р. Беланов,Б. Вульфсон, В. Гарай, Д. Ґрехем, В. Дикань,Л. Джексон, М. Красовицький, В. Коуплен,

УДК 37.013.43(7)

Юлія Колісник-Гуменюк, кандидат педагогічних наук, старший викладачкафедри освіти дорослих факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації

НПУ імені М.П. Драгоманова, відокремлений структурний підрозділ“Львівський навчально-науковий центр професійної освіти”

ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРОТВОРЧОГО АСПЕКТУ В ОСВІТІ СШАУ статті розглянуті особливості освіти США, яка виступає у якості домінуючого фактору процесу

розвитку суспільства. Охарактеризовано особливості та проблеми культуротворчого процесу в сферіосвіти США. Короткий огляд і узагальнення підходів до розроблення змісту художньо-педагогічної освітидадуть змогу виділити оригінальні риси національних систем і спільні світові тенденції.

Ключові слова: освіта, культура, навчання, викладач, коледж, університет, творчість, креативність,педагогічно-художній профіль, США.

Літ. 14.

Юлия Колиснык-Гуменюк, кандидат педагогических наук, старший преподавателькафедры образования взрослых факультета переподготовки и повышения квалификации

НПУ имени М.П. Драгоманова, обособленное структурное подразделение“Львовский учебно-научный центр профессионального образования”

ЗНАЧЕНИЕ КУЛЬТУРОТВОРЧЕСКОГО АСПЕКТА В ОБРАЗОВАНИИ СШАВ статье рассмотрены особенности образования США, которая выступает в качестве доминирующего

фактора процесса развития общества. Охарактеризованы особенности и проблемы культуротворческого процессав сфере образования США. Обзор и обобщение подходов к разработке содержания художественно-педагогическогообразования позволят выделить оригинальные черты национальных систем и общие мировые тенденции.

Ключевые слова: образование, культура, обучение, преподаватель, колледж, университет, творчество,креативность, педагогически художественный профиль, США.

Yuliya Kolisnyk-Humenyuk, Ph.D. (Pedagogy), Senior Lecturer of theAdult Education Department Faculty of Retraining and Advanced Training

National Mykhaylo Drahomanov Pedagogical University, the separate subsection of the“Lviv Educational and Scientific Center of Vocational Education”

THE IMPORTANCE OF THE CULTURAL AND FORMATIVE ASPECTIN THE EDUCATION OF THE USА

The article describes the features of the education of USA, that serves as a dominant factor in the development ofsociety. The author characterizes the features and problems of the culture-forming process in the educational sector of theUSA. The author proclaims that the overview and synthesis of the approaches of the developing of the content of the artistic-pedagogical education will enable to highlight the original features of national systems and the collaborative world trends.

Keywords: an education, a culture, the training, a teacher, a college, a university, the creativity, an educationaland artistic profile, the USA.

© Ю. Колісник-Гуменюк, 2017

ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРОТВОРЧОГО АСПЕКТУ В ОСВІТІ США

66

Т. Кошманова, М. Лещенко, З. Малькова,М. Нагач, Е. Перотт, О. Пономарьова, К. Рибачук,Р. Роман, Л. Таланова, Д. Хербст, Б. Юсов,Н. Яковець та ін.).

Культуротворчий процес з позиційфілософського аналізу розглядали: Ю. Афанасьєв,Л. Губерський, І. Зязюн, В. Леонтьєва, С. Пролеєв,М. Романенко, В. Федь та ін.

Виклад основного матеріалу дослідження.Починаючи з 1960 років і досі у США триває рухза громадянські права. Етнічні групи, культурніта лінґвістичні меншини успішно утвердили своєправо на збереження сутності їхніх культур іпристосування державних освітніх установ доетнічної характерності своїх студентів. Іншапроблема, яка є в освіті США – це демографіямайбутніх викладачів. Етнічні та мовні меншини,що становлять швидкозростаючу пропорціюстудентів, не представлені серед викладачів. Цятенденція зростатиме протягом наступногодесятиліття, що зумовлює проблему підготовкистудентів – майбутніх викладачів, представниківкультури більшості, для навчання і вихованнякультурно-відмінних від них студентів.

Х. Ортега-і-Ґассет впровадив термін“вертикальне вторгнення варварства”, сутністьцього терміну полягає в тому, що варваризаціявідбувається не в результаті якихось зовнішніхпричин, а проростає із надр соціуму, котрийвиявився неспроможним впоратися зактуальними світоглядними проблемами [10].

Р. Ґвардіні у своїх працях змальовував кризовуситуацію у сфері культури. Він зазначає: “Сьогоднісумніви та критика проростають зсередини самоїкультури. Ми їй більше не довіряємо. Ми неможемо, як це було в епоху Нового часу,сприймати її як наш субстанційний життєвийпростір і надійний життєвий прихисток. Тимбільше ми не вбачаємо в ній втілення істининашого буття” [3].

Англійський дослідник і письменник ЧарльзПерсі Сноу (1905 – 1980) розглядав питання продва підходи до світогляду, світорозуміння,світовідчуття, світоспілкування людини, дейдеться про подолання розриву між технічною ігуманітарною культурою в епоху науково-технічного прогресу задля встановлення мирнихвідносин між країнами [6, 56]. Сноу прагнувсприяти зближенню мистецтва і науки,підкреслюючи спільність їхньої кінцевої мети —подолання загрози нової війни, покращеннядобробуту людей. Програмною стала його лекція“Дві культури” (“The Two Cultures”), яку Сноупрочитав 1959 р. у Кембриджі. Письменниквиклав своє розуміння взаємного зв’язку науки

та мистецтва в епоху НТР. Особливістю сучасногомистецтва Сноу вважав його звернення донауково-політичної проблематики, що є потребоючасу. Згідно з ідеєю Сноу, педагогічний процесможна розглядати двома способами – науково-сцієнтичним (науково-гносеологічний, згідно зформулюванням В. Біблера [2, 309]) тагуманітарним – як проекції культури природничоїта культури гуманітарної. Він закликав довстановлення зв’язку між двома найвищимиформами людської творчості – мистецтвом інаукою. Молодь має оволодіти не лише системоюнаукових знань, а й цілісною національноюкультурою, духовністю, ознайомитись ізздобутками культури та духовності іншихцивілізацій та народів. Тому питання культуризнайшло відображення в програмах і стандартахвищої освіти європейських країн та США.

Американська Рада зі стандартів вищої освіти(CAS) розробила документи, згідно з якимиосвітні програми повинні виховувати в студентівздатність мирно вирішувати міжнаціональніконфлікти. Студенти мають вчитись ефективносприймати різні ідеї, цінності, культури. Автористандартів закликають керівництво вищихнавчальних закладів усвідомити зростаючурізноманітність суспільства, важливістьвиховання толерантного ставлення до подібногоплюралізму на користь суспільного розвитку [4,87]. Адже як свідчить практика, художня освіта,художні смаки сучасної молоді потребуютьсерйозної уваги з боку суспільства. Нетерпимістьта “масова” культура стали домінувати,впливаючи негативним чином на почуття,свідомість, світогляд підростаючого покоління.Художні смаки, естетичні і моральні ідеали – цевнутрішній духовний стрижень молоді, якийпотрібно плекати, вирощувати з ранньогодитинства.

Відомий американський діяч у галузі освітиФ. Альтбах писав, що “...без кваліфікованих,відданих справі, морально та матеріальностимульованих педагогічних кадрів не можназабезпечити високоякісну освіту” [1, 21].

У даний час система вищої освіти СШАрізноманітна й має багатоступеневу структуру.Функціонують дворічні та чотирирічні коледжі,які підпорядковані місцевій владі, пропонуютьширокі послуги у нетехнічних галузях, наприклад,образотворче мистецтво. У США налічується1158 комунальних коледжів, у яких навчається11,6 млн. студентів [14]. Такі коледжі відіграютьзначну роль в адаптації прибулих емігрантівхудожніх професій, створюючи умови длявідвідування курсів англійської мови. Їх



67 Молодь і ринок №1 (144), 2017

адміністрація частіше звертається до художніхмайстерень, реставраційних, художньо-промислових підприємств, пропонуючиорганізувати навчання персоналу безпосередньона самих підприємствах та установах за їхпрограмами.

Дворічні (комунальні) коледжі професійно-орієнтовані. Навчальні програми в дворічнихколеджах аналогічні програмам перших двох роківнавчання в чотирирічних коледжах тауніверситетах. Навчання в них зараховується припереведенні на третій курс університету. Післязакінчення дворічного коледжу випускникотримує ступінь Associate Degree of arts, що єнижчим щаблем в американському табелі проранги вищої освіти, а також сертифікати запрофесіями [13]. Cтуденти з цим ступенем можутьпродовжити навчання у чотирирічному коледжічи в університеті. У чотирирічному коледжістуденти отримують повну вищу освіту І ступеня– Undergraduate Study – з присвоєнням ступенябакалавра. Після бакалаврату деякі студентивирішують продовжити навчання в магістратурі.Приймаючи студента враховується його середнійбал на бакалавраті та результати тесту GRE(вступний тест, необхідний для вступу вмагістратуру). Магістратура, як правило, триває2 роки, а щоб отримати докторський ступіньнеобхідно навчатись ще 3 роки. 5 – 7%випускників магістратури продовжують навчанняв докторантурі. Аналіз наукової літературипоказав, що підготовка викладачів професійно-художніх дисциплін у США здійснюється двомашляхами: професійним (на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістра та науковогоступеня доктора філософії) або шляхомпідвищення кваліфікації чи перекваліфікації.Випускники магістерських та докторськихпрограм автоматично стають претендентами навикладацькі посади у вищих навчальних закладах.Проте, на думку С. Кеннеді отримання рівнямагістра чи ступеня доктора не означаєстановлення професіонала, а лише виявляєпевний рівень сформованості професійноїкомпетентності викладача [11, 74 – 76].

Серед різноманіття коледжів США особливоюпопулярністю користується коледж Футгіл(Foothill), акредитований Західною Асоціацієюшкіл і коледжів. Foothill – це ідеальне місце дляпідготовки за обраним арт-напрямком. За двароки навчання можна отримати всі необхіднінавички, щоб почати працювати в сферімистецтва. При бажанні, після Foothill можнапродовжити навчання на бакалавраті, поступившивідразу на третій курс одного з американськихвузів. Особливою популярністю програми коледжу

користуються в іноземних студентів, оскількипаралельно з профільними дисциплінами тут єможливість підвищити рівень академічноїанглійської та адаптуватися до нової системиосвіти. Коледж Foothill складається з декількохфакультетів, один з яких – факультетобразотворчих мистецтв і комунікацій. Програмина базі даного факультету відмінно підходятьстудентам, які бажають розвиватися в сферівізуальних мистецтв. За два роки студентидосконало опановують художні навички іздисциплін, що вивчають малюнок, кераміку,живопис, ілюстрації, промисловий дизайн,фотографію та інші предмети. Набір дисциплін іспеціалізацію студент вибирає, виходячи звласних інтересів і цілей. В кінці другогонавчального року у кожного студента вже єнапрацьоване портфоліо, з яким можна поступатив художні академії і на відділення мистецтвпровідних ВНЗ США та інших країн [9].

Інститут мистецтв Сотбіс (Sotheby’sInstitute of Art) , заснований власникамиоднойменного аукціонного будинку, готуєпрофесіоналів для світу мистецтва з 1969 року.Маючи в своєму розпорядженні кампуси впровідних культурних столицях світу – Лондоні,Нью-Йорку, Лос-Анджелесі та Гонконгу, –Інститут Сотбіс пропонує освітні програми, якіпоєднують в собі історію мистецтв і експертнуоцінку ринку, і дає знання та навички, необхідніпрофесіоналові на сучасному ринку світовогомистецтва. Мистецтво в Сотбіс вивчається зкультурної, соціальної і економічної точок зору.Інтенсивний навчальний план дає студентамунікальну можливість відвідувати музеї, галереї,аукціонні будинки, приватні колекції тавстановлювати корисні зв’язки по всьому світу.Програми навчання в магістратурі вивчають: арт-бізнес, витончені і декоративно-прикладнімистецтва Північної Америки, сучасне мистецтво.На літніх курсах вивчають: введення вкураторство, мистецтво від імпресіонізму донаших днів.

Університет Південної Флориди (Universityof South Florida) (USF) входить до рейтингу 50кращих ВНЗ США. Він єдиний серед університетівштату, відзначений Фондом Карнеґі за досягненняв галузі викладання. В університеті навчаєтьсяблизько 47 000 студентів.

Серед найпопулярніших програм збакалаврату та магістратури USF – програми змистецтва, які зачіпають майбутнє індустрії тасучасне мистецтво. Університет щорічно випускаєфахівців, які стають успішними художниками таархітекторами. Коледж складається з чотирьохшкіл: школа архітектури та комунікативного


68

дизайну, школа мистецтва та історії мистецтва,школа музики, школа театру і танцю. Крім того,на базі коледжу працює Інститут досліджень вмистецтві, який складається з відділень “Сучаснемузейне мистецтво”, “Публічне мистецтво” тапроекту “Graphic studio” – простору, де студентиекспериментують з матеріалом і формами,користуються свободою творчості і працюють підкерівництвом провідних художників і викладачівуніверситету. 14 програм магістратуриуніверситету входять в сотню кращих в країні (USNews and World Report, 2010) [7].

Студенти, закінчуючи навчання у коледжах,вступають в університети для здобуття вищоїосвіти. Державні університети зазвичай великі зарозміром. Заняття в американських ВНЗ завждипрактико-орієнтовані, тому навчання вуніверситетах США несе в першу чергуекспериментальний характер. У кампусахрозташовані науково-дослідні центри, обладнаніза останнім словом техніки. Для творчихспеціальностей передбачені театральні та художністудії, для занять спортом – сучасні спортзали імайданчики на відкритому повітрі. Університетипропонують різні наукові ступені в різноманітнихнаукових галузях. Для місцевих студентів оплатаза навчання є досить доступною, для іноземнихстудентів вартість навчання вища. У приватнихуніверситетах навчання коштує дорожче, алеіноземні та місцеві студенти оплачують занавчання однакові суми.

Кожен ВНЗ може запропонувати якісненавчання, але деякі університети США відоміособливо сильними кафедрами на певнихфакультетах. Наприклад, психологію та історіюнайкраще вивчати в Прінстонському університеті(Princeton University), теологію та право – вЄльському (Yale University), мистецтво і дизайн– в Академії мистецтв (Academy of Art University).Вартість навчання залежить від обраноїспеціальності, позиції університету в рейтингу іметоду фінансування навчального закладу.

На сьогоднішній день Academy of Art University– це найбільша приватна школа мистецтва ідизайну в Сполучених Штатах. Тут навчаєтьсяблизько 12 000 студентів. Академія залучаєпрофесійних арт-практиків та з їх допомогоювиховує нове покоління художників і дизайнерів.Найпопулярніші спеціальності: анімація, графікаі спеціальні ефекти, мода, кіно, ілюстрація і дизайнінтер’єру.

Academy of Art University розташована в центріСан-Франциско, заснована в 1929 році відомимхудожником і креативним редактором журналу“Sunset Magazine” Річардом Стівенсом.Викладачі університету – професійні художники

та дизайнери. Бакалаврат пропонує відділи:акторська майстерність, анімація і візуальніефекти, архітектура, веб дизайн, графічнийдизайн, дизайн інтер’єру та архітектура, дизайнодягу, образотворче мистецтво, ілюстрація, історіямистецтв та інші, тривалість навчання 4 роки.Магістратура передбачає тривалість навчання: 2роки.

Художній інститут Чикаго (Art Institute ofChicago) – всесвітньо відомий коледж пов’язанийз відомим музеєм, у якому можна помилуватисямистецтвом Американської готики. Чиказькийхудожній інститут – це один із найбагатшихмузеїв Сполучених Штатів. У 2014 році завідгуками відвідувачів Tripadvisor визнав йогонайкращим музеєм в світі. Тут знаходятьсяблизько 260 000 мистецьких робіт від античностідо сучасності.

Освіта коледжу різноманітна; заклад поєднуєв собі навчання в студії традиційними способами,тобто вплив на моделювання фігури і роботи наткацьких верстатах. Студенти можутькористуватися оновленим устаткуванням,наприклад, комп’ютером деревообробнихмаршрутизаторів. Навчальний персоналскладають фахівці, які знайомі з багатопрофільноюнавчальною програмою інституту і є справжнімимайстрами своєї справи. Дисциплінарна системаінституту також дуже організована, студентимотивовані та налаштовані вивчати не тількипрофільні предмети, але й брати участь у різнихмайстер-класах та спеціальних курсах. Усі набутізнання впливають на їх навчання та оцінки. Ватмосфері, яка вимагає напруженої роботи тапошуку інновацій, студенти навчаютьсящохвилини, розширюють свої знання та світогляд.

До американських вищих навчальних закладіввступають як випускники коледжів, так івипускники 12-річної повної середньої школи.Провідною формою навчання є лекції. Протетехнологія навчання, яка використовується у СШАпри лекційному викладі навчального матеріалу,відрізняється. Лекційне заняття будується навикористанні дослідницьких технологій. Лекторхоча і залишається центральною фігуроюнавчального процесу, намагається не лише бутипередавачем інформації, але й учасникомнавчального процесу. Дослідницька технологіяпотребує від викладача використання відповіднихдидактичних засобів прямого і непрямогокерування, а від студентів – володіння тавикористання різних методів пізнання.Навчальний матеріал презентується викладачему такому вигляді, що спонукає до подальшогосамостійного опрацювання. Лекції дуже частомають форму дискусії. Студентів розподіляють



69 Молодь і ринок №1 (144), 2017

на дискусійні групи (15 – 30 осіб), які 1 – 2 рази натиждень зустрічаються з викладачем таобговорюють викладений на лекціях навчальнийматеріал. Багато матеріалу подається викладачемна самостійне опрацювання студентами,спонукаючи їх до дослідження та аргументаціївласного бачення проблеми. Студент у процесінавчання стає активним учасником навчальногопроцесу [12, 37 – 39].

У кінці другого року навчання студентиобирають дисципліни для подальшого вивченняпід керівництвом викладачів-консультантів. 10 –15 % навчальних курсів за вибором викладаєтьсяяк факультативні, саме вони надають студентамвідповіді на питання щодо їх майбутньоїпрофесійної діяльності [5, 152].

При кожному університеті існує центр абоінститут, який займається правами людини тавивчає питання навчання демократії. Американцівважають, що освіта та виховання має базуватисьна ідеалах демократії. Ця ідея була започаткованаамериканським соціологом, психологом,філософом та педагогом Дж. Дьюї. У своїй праці“Свобода і культура” (1939 р.) Дж. Дьюї писав:“Школи дають головним чином готовуінформацію, не розвивають критичне мислення,а ті методи, що використовуються, притупляютьвроджену допитливість дітей... Поки не знайденоправильне рішення проблеми “чому і як вчити?”,освітня діяльність шкіл буде розглядатися якзагроза для демократії” [8, 106].

Висновки з даного дослідження. У сучасномудинамічному й нестабільному соціумі доцільнимв освіті видається культуротворчий підхід тастановлення суб’єкта культури, креативноїособистості, здатної не лише сприймати, а йвипереджати глобалізаційні виклики.Реорганізація та гармонізація освітнього процесуможлива лише за умов впровадження новоїстратегії, що ґрунтується на застосуванніінноваційних та креативних технологій, якізабезпечують конструктивне відтвореннянамічених цілей та завдань реформ.

1. Альтбах Ф. “Нация в опасности”. К вопросу ореформе образования в США // Перспективы. – 1987.– №. 3. – C. 13 – 26.

2. Библер В.С. От наукоучения – к логике культуры:Два философских введения в двадцать первый век /В.С. Библер. – М.: Политиздат, 1990. – 413 с.

3. Гвардини Р. Конец Нового времени / РоманоГвардини // Вопросы философии. – 1990. – № 4. –С. 127 – 164.

4. Джуринский А.Н. Воспитание в России и зарубежом / А.Н. Джуринский. – М.: Просвещение, 2004.– 105 с.

5. Марцева Л.А. Теоретичні та методичні основипрофесійної підготовки молодших спеціалістіврадіотехнічного профілю: Дис…д-ра пед. наук: спец.13.00.04 – теорія і методика професійної освіти /Людмила Андріївна Марцева. – Вінниця, 2015. – 537 с.

6. Сноу Ч.П. Две культуры / Ч.П. Сноу. – М.:Прогресс, 1973. – 143 с.

7. Университеты. США. University of South Florida[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.studyart.ru/universities/University-of-South-Florida-74.htm – Назва з екрану.

8. Dewey J. Freedom and Culture / J. Dewey. – N. Y.:G.B. Putnam’s Sons, 1939. – 176 р.

9. Foothill+ DeAnza. eBrochure. [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://fhda.mkttracker.com/app/standard/index.php.

10. Gasset J.O. Y. The Revolt of the Masses / JoseOrtega Y. Gasset; translator O.Y. Gasset. – N.Y.: W.W.Norton & Company, 1957. – 190 p.

11. Kennedy C. An ESP Approach to EFL / ESLTeacher Training / C. Kennedy // ESP Journal. – 1983. –Vol. 2. – P. 73 – 85.

12. О’Donnell A., Reeve J., Smith J. F. EducationalPsychology: Reflection for Action / A. О’Donnell, J. Reeve,J. F. Smith. – Hoboken, NJ: John Wiley and Sons, Inc.,2007. – 590 p.

13. Phillipe K.A. National Profile of CommunityColleges: Trends & Statistics / Kent A. Phillipe, LeilaConzales Sullivan. – 4th edition. – Wash.: CommunityCollege Press, 2005. – 190 p.

14. Scuster J.H. Higher education in the United Sates:Historical excursions [Електронний ресурс] /Jack H. Schuster // Revista Electrуnica de InvestigaciуnEducativa. – 2001. – Vol. 3, No. 2. – 16 р. – Режим доступу:

http://redie.uabc.mx/redie/article/download/45/85.



“Різдво є днем сенсу й традицій, особливим днем, проведеним у теплому колі сім’ї та друзів”.

Марґарет Тетчер прем’єр-міністр Великої Британії (1979 – 1990 роках)

70

Постановка проблеми. Питання охоронипраці і безпеки життєдіяльності всесерйозніше звучать сьогодні в організації

навчально-виховного процесу. Одна з головнихвимог щодо ефективності діяльності закладу – цедотримання встановлених правил і норм з охоронипраці. Значна увага акцентується на створеннябезпечних і нешкідливих умов праці та навчання,вживанні конкретних заходів щодо попередженнявипадків травматизму та збереження життя іздоров’я всіх учасників навчально-виховногопроцесу.

Систематичне навчання та підвищення рівнязнань з питань охорони праці є одним з основнихпринципів державної політики в галузі охорони

праці. З метою реалізації цього принципу в Українідіє система безперервної освіти в галузі охоронипраці, побудована на засадах ступневостінавчання, яка досягається забезпеченнямвирішення різних завдань при навчанні на різнихетапах навчання та праці.

Учні у школах дуже часто говорять проабсолютну непотрібність проведення інструктажівз охорони праці, безпеки життєдіяльності і такеінше. А чому? Тому що найчастіше, мало хто звчителів звертає увагу на необхідність дійсноякісного проведення інструктажів та профілактикз питань охорони праці та безпекижиттєдіяльності. Основним завдання вчителя науроці є збереження життя і здоров’я учнів. Перед

УДК 614:373

Василь Селезень, кандидат педагогічних наук, доцентАнна Солоденко, студентка

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, м. Київ

ПИТАННЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ У ШКОЛАХ.ПРОФІЛАКТИКА ДИТЯЧОГО ТРАВМАТИЗМУ

У статті розглянуто основні питання з охорони праці та безпеки життєдіяльності учнів у школах.Показано основну документацію, яка має бути в кожній школі. Особливу увагу приділено питанням дитячоготравматизму та профілактичним діям, щодо запобігання йому. А також наведено етапи організації чіткоїсистеми роботи школи з питань охорони праці та профілактики дитячого травматизму.

Ключові слова: охорона праці, дитячий травматизм, учні, профілактика, безпекажиттєдіяльності, етапи організації.

Рис. 1. Табл. 1. Літ. 5.

Василий Селезень, кандидат педагогических наук, доцентАнна Солоденко, студентка

Национального педагогического университета имени М.П. Драгоманова, г. Киев

ВОПРОСЫ ПО ОХРАНЕ ТРУДА И БЕЗОПАСНОСТИ ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВШКОЛАХ. ПРОФИЛАКТИКА ДЕТСКОГО ТРАВМАТИЗМА

В статье рассмотрены основные вопросы по охране труда и безопасности жизнедеятельностиучеников в школах. Показано основную документацию, которая должна быть в каждой школе. Особоевнимание уделено вопросам детского травматизма и профилактическим действиям, чтобы предостеречьего. А также приведено этапы организации чёткой системы работы по вопросам охраны труда ипрофилактике детского травматизма.

Ключевые слова: охрана труда, детский травматизм, ученики, профилактика, безопасность

жизнедеятельности, этапы организации.

Vasyl Selezen, Ph.D. (Pedagogy), Associate ProfessorAnna Solodenko, Student

Mykhaylo Dragomanov National Pedagogical University, Kyiv

QUESTIONS CONCERNING THE PROTECTION OF HEALTH AND LIFE SAFETY INSCHOOLS. PREVENTION OF CHILD INJURIES

The article examines the main issues concerning the health protection and life safety of students in schools.The article displays the basic documentation that should be in every school. The particular attention is paid to theissues of child injuries and the preventive actions in order to prevent them. The authors show the steps of theorganization of clear system of school work concerning the safety and the prevention of child injuries.

Keywords: the health and safety, child injuries, the students, prevention, the life safety, the stages of organization.

© В. Селезень, А. Солоденко, 2017


71 Молодь і ринок №1 (144), 2017

канікулами або вихідними варто приділити хочаб 15 хвилин і не полінуватися нагадати учнямправила дорожнього руху, протипожежноїбезпеки, телефони екстрених служб і так далі.Постійне нагадування і акцентування на цьомууваги краще запам’ятається.

У журналі інструктажів, у якому розписуютьсяучні, починаючи з 9 класу, важливим є вмітипояснити учням за що і чому вони ставлять свійпідпис.

Аналіз основних досліджень та публікацій.Фундаментальні та прикладні питання охорони тагігієни праці висвітлено у роботах: академіківБ.О. Патона, І.М. Трахтенберга, Ю.І. Кундієва,В.А. Кордюмова; професорів К.Н. Ткачука,Г.Г. Гогіташвілі, І.І. Даценко. Питання охоронипраці проходить через усю систему роботи школий стосується всіх напрямів діяльності та всіх безвиключення учасників навчально-виховногопроцесу.

Робота педагогічного колективу з охоронипраці організована згідно із законами України“Про охорону праці”, “Про пожежну безпеку”,“Положенням про організацію роботи з охоронипраці учасників навчально-виховного процесу вустановах і закладах освіти”.

Відповідно до вимог нормативних документів,у навчальному закладі розроблена відповіднадокументація з питань дотримання безпеки таохорони праці, створено службу охорони праці,затверджені положення про служби охоронипраці, створені й діють комісії з навчання таперевірки знань з охорони праці, програминавчання, плани-графіки проведення навчання табілети для перевірки знань.

Навчання й перевірка знань з охорони працівчителів фізики, інформатики, хімії, біології,трудового навчання, фізичного виховання, ОЗВпроводиться щорічно згідно з планом-графіком.Робота служби з охорони праці здійснюєтьсявідповідно до плану роботи та графіків обстежень,затверджених директором школи.

Згідно з вимогами чинних нормативнихдокументів, розроблені, затверджені директоромі видані посадові інструкції для всіх працівниківнавчального закладу.

Для окремих категорій працівників розробленіта введені в дію інструкції з охорони праці таінструкції з безпеки праці при виконаннінебезпечних робіт.

Питання створення безпечних умов праці,навчання і виховання учасників навчально-виховного процесу постійно знаходяться наконтролі в уповноваженого з питань технікибезпеки та директора навчального закладу.

У річному плані навчального закладу єокремий розділ “Планування роботи з охоронипраці та безпеки життєдіяльності”. Згідно з ним,систематично перевіряється робота школи зпитань дотримання вимог законодавчих інормативних документів з охорони праці, безпекижиттєдіяльності, профілактики дитячоготравматизму [3].

Ці питання обговорюються на нарадах уприсутності директора, педагогічних радах.

Метою статті. Висвітлення основних питаньохорони праці та безпеки життєдіяльності ушколах, а також заходи щодо зменшення дитячоготравматизму у навчальних закладах.

Виклад основного матеріалу. Відповідно довстановлених вимог в школі розроблена єдинаСистема управління охороною праці, створенаСлужба охорони праці у відповідності до Положення,а також розроблена документація з даних питань увідповідності нормативних документів державної,галузевої та відомчої чинності.

Для здійснення оперативної роботи здокументами з питань охорони праці та безпекижиттєдіяльності адміністрація закладу створилачітку номенклатуру справ, затвердженувідповідним наказом по закладу, яка передбачаєтакі розділи [1; 2]:

Адміністрація школи має документидержавної, галузевої та внутрішньої чинності зпитань охорони праці та безпеки життєдіяльності,які систематизовані в окрему папку.

З метою організації чіткої системи роботишколи з питань охорони праці та профілактикидитячого травматизму працівники школивідповідально, комплексно, системно,цілеспрямовано та з урахуванням кінцевої метипідходять до вирішення даних питань у відповідностідо існуючих нормативних актів [4; 5].

Дана схема системи роботи забезпечуєреалізацію всіх поставлених завдань:

Тепер розглянемо кожен з цих етапів окремо ідетальніше.

І. Планування:- План роботи з ОП та БЖ;- Заходи щодо попередження невиробничого

травматизму;- План заходів по забезпеченню безпечних та

нешкідливих умов праці та навчання;- Річний план роботи служби охорони праці

та безпеки життєдіяльності;- Комплексні заходи щодо попередження

випадків дитячого травматизму під часнавчально-виховного процесу та в побуті;

- Спільна робота школи з РВ ГУ МНС Українипо виконанню Правил пожежної безпеки;


72

- Спільна робота школи з відділом ДАІ зпрофілактики дорожньо-транспортного травматизму;

- Заходи щодо реалізації районних та обласнихпрограм з питань БЖД;

- Накази;- План – сітки на проведення 4-х Тижнів

безпеки дитини;- План проведення бесід окремо для молодшої

та старшої ланки;- Посадові інструкції, інструкції з охорони праці

та БЖ, заходи, положення таінше.

ІІ. Навчання:- Навчання працівників 1 раз

в 3 роки (пакет документів);- Інструктажі з ОП 1 раз в 6

міс., підвищеної небезпеки 1 разв 3 міс.(вступний, первинний,повторний, позаплановий, цільовий);

- Інструктажі з БЖД: вступний(1 вересня класні керівники),первинний (кабінети зпідвищеною небезпекою);

- Інструктажі з безпекижиттєдіяльності (цільовий);

- Інструктажі з ОП на урокахфізкультури, трудового навчання,фізики, хімії, інформатики(класний журнал);

- Бесіди з попередженнядитячого травматизму (підбірбесід по видам ушкоджень);

- Наради, семінари, виробничінаради засідання методоб’єднаньтощо.

ІІІ. Контрольздійснює: директор – заступник з навчально-

виховної роботи – заступник з виховної роботи –керівник структурного підрозділу – головапрофспілки:

- Оперативний адміністративно-громадськийконтроль І – ІІІ ступенів;

- Проведення Тижнів охорони праці та Тижнівбезпеки життєдіяльності;

- Громадський огляд – конкурс стану умов таохорони праці;

Таблиця 1. Документація з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у школах

Індекс справ Заголовок справи

Вхідна документація

Вихідна документація

Нормативні документи

Плани та заходи

Приписи

Журнали реєстрації інструктажів з працівниками

Інструкції

Документи про травматизм (журнали, акти)

Навчання і перевірка знань з ОП

Атестація робочих місць за умовами праці

Громадський огляд-конкурс з охорони праці

Робота загонів ДЮП та ЮІР

Теки з Тижнями безпеки життєдіяльності

Рис. 1. Схема системи роботи школи з питань охорони праці і

безпеки життєдіяльності

Аналіз та

висновки

Контроль

Навчання

Планування

Нормативні

документи

державної,

галузевої та

відомчої



73 Молодь і ринок №1 (144), 2017

- Конкурс на кращий заклад з профілактикидитячого травматизму;

- Підготовка до нового навчального року;- Хід виконання наказів відділу освіти та по

закладу;- Електробезпека, пожежна безпека, виробнича

санітарія;- Робота котельного господарства, харчоблоку,

навчально – виробничих приміщень;- Аналіз виявлених недоліків, заходи щодо

усунення;- Відвідування уроків Основ здоров’я та

факультативів “Школа проти “СНІДу”, бесід зпопередження випадків травматизму, виховнихзаходів під час проведення Тижнів БЖД(керівник, заступники).

ІV. Аналіз та висновки:- Розглядання питань з ОП та БЖД на нарадах

при директору, на педрадах, виробничих нарадах,методичних об’єднаннях класних керівників тавчителів кабінетів підвищеної небезпеки;

- Підсумкові накази (вжиття управлінськихрішень).

Для реалізації всіх поставлених завданьпроводиться систематична цілеспрямована роботаяк адміністрації так і всіх структурних підрозділів.Лише в спільній співпраці є можливістьдосягнення поставленої мети.

Шкільний травматизм діти отримуютьпереважно на уроках фізкультури, трудовогонавчання, а також під час перерв, у класах,коридорах, пришкільній території. Основнимипричинами шкільного травматизму є по першевідсутність контролю зі сторони вчителів заповедінкою учнів під час проведення уроку таперерв, по друге – недостатньо організованавиховна робота.

При будь-яких видах дитячого травматизмудорослим, вчителям, необхідно дотримуватисядвох основних вимог: необхідно чітко налагодитиорганізацію навчального процесу і впроваджувати

різні інформаційні форми санітарно-освітньоїроботи.

Робота щодо профілактики дитячого травматизмуповинна вестися у двох основних напрямках:

1) робота зі створення безпечного середовищаперебування дітей у навчальному закладі;

2) гігієнічне навчання і виховання дітей, метаякого вироблення в них навичок безпечноїповедінки в різних життєвих ситуаціях.

Також, особливу увагу слід зосередити нарозміщенні всіх необхідних інструкцій з охоронипраці та безпеки життєдіяльності, а такожпроводити профілактичні бесіди, не забуваючипри цьому супроводжувати розповідьнеобхідними плакатами та схемами.

Висновки. Сьогодні у школах питанням зохорони праці та безпеки життєдіяльності маєприділятися належна увага, всі необхідні інструкціїі профілактичні заходи мають бути проведені зучнями. Питання дитячого травматизму повиннібути винесені на особливий контроль, аджезбереження життя і здоров’я учнів у школі є однимз основних завдань учителів.

1. Гогіташвілі Г.Г. Основи охорони праці: навч.посібник для студ. вищих навч. закладів /Г.Г. Гогіташвілі, В.М. Лапін. – 4-те вид., випр.та доп. – К.: Знання, 2008. – 231с.

2. Грищук М.В. Основи охорони праці:Підручник для студ. вищих навч. закладів. – К.:Кондор, 2005. – 240 с.

3. Катренко Л.А. Охорона праці: навч. посібникдля студ. вищих навч. закладів / Л.А. Катренко,Ю.В. Кіт, І.П. Пістун. – Суми: Університетськакнига, 2004. – 496 с.

4. Романчик А.А. Менеджмент охраны труда.– К.: Основа, 2003. – 176 с.

5. Сивко В.Й. Правові та організаційні основиохорони праці в Україні: навч. посібник для студ.усіх спец. вищих навч. закладів. – К.: Кондор, 2003.– 140 с.



“На Святвечір уся родина збирається разом. На столі – 12 страв, які нагадують про 12 апостолів. Христос, коли виріс, став їхнім учителем – а без наставників ми не пізнаємо найголовнішого. Під скатертину кладуть трохи сіна, аби нагадати про стаєнку у Вифлеємі. Вона одного дня стала найсвітлішим місцем на землі. Бо не важливо, де ти народився, головне – хто ти є і ким ти станеш”.

“Різдво Христове”

Мирослав Лаюк український поет і драматург

74

Постановка проблеми. Однією зактуальних проблем, які стоять передсучасним українським суспільством є

подолання і профілактика будь-яких проблем,таких як: наркотична залежність, ВІЛ/СНІД таризикована поведінка молоді, соціальнареабілітація дітей з особливими потребами,ресоціалізація осіб, які повернулися з місцьпозбавлення волі, соціальний супровідприйомних сімей тощо. На жаль, кадровезабезпечення закладів соціальної сфери невідповідає вимогам сьогодення, не вистачаєпрофесійно підготовлених фахівців для реалізаціїрізних напрямів соціально-педагогічної діяльності.Саме тому останнім часом в Україні активно

стимулюється благодійна діяльність та розвиваєтьсяволонтерський рух, зокрема серед молоді. Наразіволонтери є повноправними суб’єктами соціально-педагогічної діяльності.

Мета дослідження: розкрити соціально-педагогічні особливості волонтерської діяльностіта сутнісні характеристики соціально-педагогічноїроботи з молоддю.

Аналіз досліджень і публікацій. Окреміаспекти діяльності волонтерів розкриті в працяхвітчизняних науковців: І. Звєрєвої, Г. Лактіонової,С. Савченка, С. Харченка, О. Безпалько, Р. Вайноли,Н. Заверико, А. Капської, В. Петровича, О. Кузьменка,Н. Романової, С. Толстоухової, Ю. Поліщука,З. Бондаренко, Г. Каскеллі, Р. Кроу, Б. Левайн, Р. Лінча,

Орест Гук, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри соціальної педагогіки та корекційної освіти

Леся Сливка, магістр соціально-гуманітарного факультетуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВОЛОНТЕРСТВО ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇДІЯЛЬНОСТІ З МОЛОДДЮ

У статті аналізується волонтерство як складова соціально-педагогічної діяльності таобгрунтовуються особливості та напрями такої роботи. З’ясовано, що волонтерська діяльність єефективною формою роботи з різними категоріями населеннями та різними соціальними групами.

Ключові слова: волонтер, волонтерська діяльність, волонтерська група, волонтерська програма,типологія волонтерів.

Літ. 5.

Орест Гук, кандидат педагогических наук,доцент кафедры социальной педагогики и коррекционного образования

Леся Слывка, магистр социально-гуманитарного факультетаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ВОЛОНТЕРСТВО КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙДЕЯТЕЛЬНОСТИ С МОЛОДЕЖЬЮ

В статье анализируется волонтерство как составляющая социально-педагогической деятельностии обосновываются особенности и направления такой работы. Выяснено, что волонтерская деятельностьявляется эффективной формой работы с различными категориями населения и различными социальнымигруппами.

Ключевые слова: волонтер, волонтерская деятельность, волонтерская группа, волонтерская

программа, типология волонтеров.

Orest Huk, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Social Pedagogy and Correction Education DepartmentLesya Slyvka, Master, Faculty of the Social Studies and Humanities


THE VOLUNTEERING AS A PART OF THE SOCIAL ANDEDUCATIONAL ACTIVITIES WITH YOUTH

The article deals with volunteering as part of the social and educational activities. The main characteristicsand trends of such work are justified. The authors proclaim that the volunteering is an effective form of activity withdifferent groups of people and the social groups.

Keywords: a volunteer, the volunteering, a volunteer’s group, a volunteer’s program, the typology of volunteers.

УДК 316.354.4:37.013.42

© О. Гук, Л. Сливка, 2017

ВОЛОНТЕРСТВО ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З МОЛОДДЮ

75 Молодь і ринок №1 (144), 2017

С. Маккарлі, М. Мер ріл, К. Навартнам,М. Нуланд.

Виклад основного матеріалу. Спочатку дамовизначення поняттям “волонтерство”,“волонтерський рух”, “волонтер”.

Волонтерство – це добровільна, непрофесійнасоціальна робота, яка сприяє поліпшенню якостіжиття особистості, особистісному зростанню,поглибленню почуття солідарності, задоволеннюпотреб людини. Це добровільний вибір, щовідображає особисті погляди і позиції; активнаучасть громадянина в житті суспільства, щовиражається, як правило, у суспільній діяльності.

Волонтерський рух – доброчинна діяльність,що здійснюється фізичними особами на засадахнеприбуткової діяльності, без заробітної плати,без просування по службі, заради добробуту тапроцвітання спільнот і суспільства в цілому.

Волонтер – людина, яка добровільно надаєбезоплатну соціальну допомогу та послугиінвалідам, хворим, представникам незахищенихверств населення і соціальним групам, щоопинилися в складній життєвій ситуації.

В Україні поняття “волонтер” до 90-х XX ст.не існувало. Людей, що займалися суспільно-корисною справою, називали доброчинцями,благодійниками, альтруїстами, громадськимидіячами, меценатами (Князь Володимир, ЯрославМудрий, Гетьман Петро Сагайдачний, Мазепа),приватні благодійники Терещенки, Семеренки,Бродські.

Роком виникнення волонтерського руху у світівважається 1859 рік. В Україні ж волонтерствоз’явилося на початку 90-х минулого століття, аофіційно його визнано Постановою КабінетуМіністрів України від 10 грудня 2003 року, якоютакож затверджено “Положення проволонтерську діяльність у сфері наданнясоціальних послуг”. Кожного календарного року,зокрема 5 грудня, відзначається Міжнароднийдень волонтера [4].

В соціально-педагогічній роботі суб’єктамиволонтерської діяльності є фізичні особи –волонтери, які можуть входити до волонтерськихорганізацій (об’єднань) – громадських чирелігійних організацій, що діють відповідно до їхстатутів (положень). Відповідно волонтерськуроботу можуть виконувати: діти та підлітки;волонтери, які прийшли в організацію за власнимбажанням; спеціалісти (фахівці); чиновники;клієнти (ті, кому надається волонтерськадопомога); члени організацій; батьки дітей(виступають в якості волонтерів найчастіше вгрупах самодопомоги, громадських організаціях,які опікуються проблемами їхніх дітей.); спонсори.

Об’єктами волонтерської діяльності є:реципієнти волонтерської допомоги (фізичніособи, установи, організації, колективи);споживачі масової інформації; студентисоціальних спеціальностей; інші суб’єктиволонтерської діяльності [2].

Сьогодні волонтери працюють за багатьманапрямами (інформаційний, просвітницький,корекційний, реабілітаційний, рекреативний,фандрейзинговий, соціально-медичний,побутовий тощо), але найпопулярнішим з них єпрофілактичний. Саме волонтерам належитьзаслуга впровадження профілактичних програм,які реалізовані нині в нашій країні.

Представимо більш конкретні напрямамиволонтерської діяльності:

- надання соціальних послуг громадянам, якіперебувають у складних життєвих обставинах(інвалідність, часткова втрата рухової активностіу зв’язку зі старістю чи станом здоров’я,відсутність житла або роботи, наслідкистихійного лиха, катастроф тощо);

- надання соціальних послуг дітям та молоді,які перебувають у складній життєвій ситуації узв’язку з інвалідністю, хворобою, сирітством,безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктамиі жорстоким ставленням у сім’ї.

Існує чимала кількість типологій волонтерів.Проаналізувавши праці дослідників у даній сфері,можна окреслити таку класифікаціюволонтерських груп [1]:

- За віком: діти; підлітки; молодь; люди зрілоговіку; люди похилого віку.

- За ступенем професіоналізму: професіоналита непрофесіонали.

- За тривалістю волонтерської діяльності:волонтери, які працюють тривалий проміжок часу(понад 6 місяців); сезонні волонтери; волонтери,які працюють короткий проміжок часу (разовуакції, менше 6 місяців).

- За соціальними ролями (статусом): учні;студенти; безробітні; фахівці (спеціалісти);батьки; сім’ї; пенсіонери; волонтери, які обралипрацю як альтернативу вироку.

- За ступенем мобільності: мобільні; зобмеженою мобільністю; немобільні.

- За приналежністю до організації:корпоративні волонтери; волонтери громадськихорганізацій; волонтери державних організацій(державних установ); волонтери релігійнихорганізацій; волонтери ініціативних групмешканців територіальних громад.

- За досвідом волонтерської роботи: волонтерибез досвіду; волонтери з незначним досвідом;волонтери з достатнім досвідом.


76

- За складом волонтерської групи: змішаний,представлений представниками різних типівволонтерів; однотипний, представленийволонтерами одного типу (групи студентів-волонтерів, пенсіонерів-волонтерів тощо).

Що ж спонукає волонтерів до такої соціальноспрямованої, неприбуткової, благодійноїдіяльності? Центральним мотивом волонтерстває сама волонтерська діяльність, спрямована надопомогу іншим, ґрунтуючись на власнійвідповідальності за громаду і (або) через релігійніпереконання. Ця діяльність може бути пов’язаназ низкою егоїстичних мотивів, але у соціально-допустимій нормі. Альтруїстичний мотив, який відеалі має бути основним, буває нестійким,оскільки завжди підкріплюється бажанням людиниотримати щось більше: чи то моральнезадоволення, розширення кола свого спілкуванняабо ж усвідомлення власної потрібності всуспільстві.

У свої діяльності волонтери керуються такимифундаментальними положеннями щодоволонтерської діяльності: діяти відповідно допринципів та норм етичної поведінки; розвиватипрофесіоналізм; нести відповідальність заклієнтів; підвищувати статус волонтерськоїдіяльності; стимулювати розробку тавпровадження соціальних технологій, методів,методик, програм, що спрямовані на покращенняякості життя людини, групи, сім’ї, громади,спільноти та суспільства; роз’яснюватипризначення, цілі та завдання волонтерськоїдіяльності [5].

Щодо клієнтів у волонтерів існують такі етичнізасади: поважати особистість клієнта ігарантувати захист його гідності та правнезалежно від походження, статі, віку та внескув суспільний та соціальний розвиток; намагатисязрозуміти кожного клієнта; допомагати клієнтамта брати на себе відповідальність за свої особистідії; підтримувати право клієнта на взаємодії, якаґрунтується на довірі, співчутті та збереженіконфіденційності; визнавати і поважати наміри,відповідальність клієнтів щодо прийняттярішення.

Проаналізувавши основи волонтерськоїдіяльності, перейдемо до способів залучення тапідготовки волонтерів до роботи. Це передбачаєстворення програми із залучення волонтерів [3].

Серед основних етапів створенняволонтерської програми розрізняють такі:

1. Планування залучення волонтерів (визначенняпотреби у волонтерах; розробка змістуволонтерської діяльності; аналіз ресурсів;розробка переліку вимог до волонтера; розробка

системи обліку часу волонтерів; плануваннякампанії із залучення волонтерів);

2. Відбір та підготовка волонтерів (відбірволонтерів; орієнтування; інструктаж; навчання);

3. Супровід діяльності волонтерів (менторськапідтримка; супервізія; інтервізія);

4. Моніторинг та оцінка діяльності волонтерів(моніторинг; оцінка; визнання та заохочення).

Мова піде про перший етап – планування тазалучення волонтерів, адже часто організаціямине усвідомлюється важливість підготовчого етапу,їх сприйняття волонтерської діяльності є як такої,що не вважається професійним, і що не потребуєдетального планування.

Перший пункт у плануванні та залученніволонтерів – визначення потреби у волонтерах.Це дозволяє організації зрозуміти наскільки для їїфункціонування потрібні волонтери. Задля цьоговарто:

- проаналізувати програму, усвідомившипроблему, мету та її кінцеві результати;

- скласти перелік наявних та необхіднихресурсів;

- визначити можливі альтернативні варіантиреалізації програми;

- вирішити, чи є кошти для оплати працінеобхідних для реалізації програми працівників;

- включити пункт про залучення волонтерів,якщо є така необхідність.

На наступному етапі – розробка змістуволонтерської діяльності – потрібно визначитискільки саме потрібно волонтерів, враховуючи:

- територію;- кількість вільного часу волонтера;- форми волонтерської роботи – лекція,

масовий захід;- чисельність отримувачів послуг та ступінь

їхньої потреби у допомозі волонтерів.Також, потрібно описати роботу, до якої

планується залучити волонтерів: посадаволонтера; вимоги, знання, навички, якимповинен володіти волонтер для виконанняроботи; етика та система взаємовідносинволонтера зі співробітниками і клієнтами; обсягчасу, який потрібний для виконання роботи;періодичність і тривалість роботи; системанавчання волонтера, контролю і оцінки йогодіяльності; вид та місце роботи; зміст роботи;кінцевий результат; клієнти, партнери, колеги;ступінь власної відповідальності; особливостіроботи; необхідність додаткового навчання;можливі небезпеки або труднощі; моніторинг;супервізія, інтервізія; звітність; пільги; заохочення;кар’єрне зростання.

Наступний етап – аналіз ресурсів. Мається на



77 Молодь і ринок №1 (144), 2017

увазі: фінансове, матеріальне, технологічне,інформаційне та кадрове забезпечення;особистісні витрати центру.

Далі на етапі розробки переліку вимог допотенційного волонтера, ми враховуємо:психолого-педагогічну компетентність;відповідальність та самодисципліну; гуманність;чесність; справедливість; конфіденційність;респектабельність; безкорисливість;диференційоване застосування навичокспілкування; наявність рис особистості, яківикликають довіру та прихильність людей,бажання до співпраці. А також: характеристикифізичного та психологічного здоров’я;усвідомленість вибору; інтерес до роботи,мотивація в її отриманні та вдосконаленні;альтруїзм; усвідомлення складності майбутньоїволонтерської діяльності; готовність донезручностей, дискомфорту; адекватне розуміннязмісту волонтерської діяльності; ціннісні орієнтаціїособистості; порядність; відвертість; милосердя;наполегливість; цілеспрямованість; самодисципліна;відповідальність; сміливість; самоконтроль;оптимізм; толерантність; інтелектуальність;незалежність; ввічливість; ініціативність;старанність і т.п.

На подальшому етапі – розробка системиобліку часу волонтерів, відбувається фіксуваннявідомостей про явку працівників на роботі івиконання ними встановленої діяльності протягомробочого часу; поденний графік і підсумований.Час роботи волонтера може бути узгоджений тазазначений в угоді або в індивідуальному графікукожного волонтера. При такому обліку часувстановлюється лише тривала робота волонтерав центрі.

Наступний і останній пункт у плануваннізалученні волонтерів – це планування кампанії іззалучення волонтерів. При цьому встановлюєтьсямета залучення та очікувані результати; конкретнікроки, заходи по залученні волонтерів;відповідальна особа за кожен захід; точний часпроведення заходів; необхідні ресурси. Такожнеобхідно врахувати: шлях донесення інформаціїдо потенційного волонтера; тип та об’ємінформації.

Отже, здійснивши перераховані вище крокипланування та залучення волонтерів доцільнопереходити до етапу проведення набору тавідбору волонтерів. Запропоновані етапипланування залучення волонтерів дозволятьорганізаціям створити власне баченняволонтерської участі у їхній діяльності, визначитиступінь відповідальності волонтерів адекватнийїхнім функціональним обов’язкам.

Висновки. В Україні волонтерській рух – одназ найефективніших форм роботи з різнимикатегоріями клієнтів. Він є невичерпнимджерелом набуття громадянської освіти, даєлюдині можливість реалізувати себе у служіннісуспільству. Велика кількість громадськихорганізацій поєднує молодих людей, які надобровільних засадах беруть участь у соціальнихпрограмах щодо попередження негативних явищу молодіжному середовищі та надання допомогиіншим в їх розвитку, соціальному становленні,інтеграції у суспільство тощо. Така діяльністьпотребує від добровольців не лише бажання танаявності вільного часу, а й певних знань зпсихології, соціальної педагогіки, соціології,медицини, юриспруденції тощо; волонтериповинні володіти навичками спілкування зрізними прошарками населення, знайомитись ізкращим, як вітчизняним, так і зарубіжнимдосвідом роботи.

1. Волонтер – це покликання: [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://chtei-knteu.cv.ua/profi/74/volonter.php 15

2. Волонтерський рух. Матеріал з Вікіпедії– вільної енциклопедії: [Електрон. ресурс]. –Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/

3. Волонтерство: порадник для організатораволонтерського руху / Укладач: Т.Л. Лях. – К.:ВГЦ “Волонтер”, 2001. – 150 с.

4. Положення про волонтерську діяльністьу сфері надання соціальних послуг:[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua

5. Офіційний сайт Всеукраїнського благодійногофонду “Серце до Серця”: [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://sercedoserca.com.ua



“Впади сім раз, піднімись вісім”. Китайське прислів’я

78

Постановка проблеми. Питанняактивізації пізнавальної діяльностішколярів є одним з найбільш

досліджуваних у педагогічній і психологічнійнауках. Особливість проблеми полягає в їїдинамічності, а саме, в постійному удосконаленні,пов’язаному з науково-технічним і соціальнимрозвитком суспільства. Одним з найбільш вагомихфакторів такого розвитку є становлення і розвитоккомп’ютерних технологій. Завдяки їм суспільствовступило у фазу, яка характеризується високимтемпом розвитку процесів, збільшенням

можливостей передбачення результатів цихпроцесів, високим рівнем точності їхвимірювання.

Усі ці характеристики знаходять своєвідображення і в освітянській галузі, зокрема унавчально-пізнавальній діяльності школярів унавчанні основ наук. Освітні концепції, навчальнітехнології, які донедавна панували в освіті, насьогодні вже себе вичерпали, на зміну їмвисуваються нові, сучасні, інноваційні, якіпрогнозують більш високу якість навчання,містять у собі ще невідкриті, не розроблені пласти

УДК 373.3.015.311:004Володимир Сарієнко, кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри природничо-математичних дисциплінДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет”, м. Слов’янськ

КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У представленій статті розглядається значення і можливість використання комп’ютернихтехнологій у навчальному процесі. Розглядаються їх зміст і особливості в початковій школі, вплив назагальний розвиток особистості молодшого школяра. Висвітлюються умови, завдяки яким комп’ютернітехнології активізують пізнавальну діяльність, стимулюють активність пізнавальних процесів, сприяютьрозвитку пізнавальної самостійності.

Ключові слова: навчальний процес, активізація пізнавальної діяльності, комп’ютерні технології,пізнавальна самостійність, початкова школа, комп’ютерні методи навчальної діяльності.

Літ. 7.

Владимир Сариенко, кандидат педагогических наук,доцент кафедры естественно-математических дисциплин

ГВУЗ “Донбасский государственный педагогический университет”, г. Славянск

КОМПЬЮТЕРНЫЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК СРЕДСТВО АКТИВИЗАЦИИПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧАЩИХСЯ НАЧАЛЬНОЙ ШКОЛЫ

В УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИВ представленной статье рассматриваются значение и возможности использования компьютерных

технологий в учебном процессе. Раскрывается их содержание и особенности в начальной школе, влияниена общее развитие личности младшего школьника. Описываются условия, при соблюдении которыхкомпьютерные технологии активизируют процесс познавательной деятельности, стимулируютпротекание познавательных процессов, способствуют развитию познавательной самостоятельности.

Ключевые слова: учебный процесс, активизация познавательной деятельности, компьютерныетехнологии, познавательная самостоятельность, начальная школа, компьютерные методы учебной

деятельности.

Volodymyr Sariyenko, Ph.D. (Pedagogy),Associate Professor of the Natural and Mathematical Disciplines Department

State Higher Educational Institution “Donbas State Pedagogical University”, Slovyansk

THE COMPUTER TECHNOLOGIES AS A MEANS OF ACTIVATION OF THE INFORMATIVEACTIVITY OF THE PUPILS OF ELEMENTARY SCHOOL IN THE EDUCATIONAL PROCESS

This article deals with the importance and possibilities of using the computer technologies in the educationalprocess. The author expands their content and features in the elementary school, the influence on the generaldevelopment of elementary school pupils. The article describes the conditions under which the computer technologiespromote the process of cognitive activity and contribute to the development of the cognitive independence.

Keywords: the learning process, an activation of cognitive activity, the computer technology, the cognitiveindependence, an elementary school, the computer methods of educational activity.

© В. Сарієнко, 2017

КОМП’ЮТЕРНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЗАСІБ АКТИВІЗАЦІЇ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІУЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

79 Молодь і ринок №1 (144), 2017

питань і тому потребують свого дослідження.Зазначене питання саме й відноситься до цихпитань і цим визначається його актуальність.

Аналіз основних досліджень і публікацій.Проблема активізації пізнавальної діяльностішколярів, зокрема й у початковій школі, стоялана вістрі дидактики практично завжди. Безлічдосліджень були присвячені її розв’язанню вминулому столітті видатними педагогами іпсихологами Ю. Бабанським, О. Леонтьєвим,С. Шацьким, М. Даниловим, Б. Єсиповим,М. Скаткіним, І. Лернером, Л. Занковим,Н. Менчинською, Г. Щукіною, та ін. Досліджувалицю проблему й сучасні вчені: А. Алексюк,Г. Алімухамбетова, В. Андрєєв, В. Бєліков,В. Бондар, В. Євдокимов, С. Золотухіна,Б. Коротяєв, І. Підласий, П. Підкасистий,О. Савченко та ін. У їхніх дослідженнях знайшлисвоє вирішення багато складових зазначеногопроцесу, зокрема, визначення його змісту,понятійний блок, мотивація, умови, процесуальніпитання, інтегративність зі спорідненимипитаннями, організаційні та багато інших.Результати зазначених досліджень, власнекажучи, створили благодатний ґрунт для появий розвитку сучасних інноваційних освітніхтехнологій, у тому числі й комп’ютерних, яківідкрили нові можливості, а разом з ними й новішляхи розв’язання проблеми активізаціїпізнавальної діяльності учнів у навчанні.Питанням впровадження комп’ютернихтехнологій у навчальний процес школи з метоюактивізації навчально-пізнавальної діяльностімолодших школярів, присвятили свої дослідженняР. Агапрва, І. Белавіна, В. Марченко, Д. Видерхольд,І. Гребнув, Г. Зінченко, І. Пучков та ін. Зокрема,І. Белавіна досліджувала питання, що стосуютьсявпливу навчальних комп’ютерних ігор наформування пізнавальних умінь молодшихшколярів. І. Гребнєв зосередив увагу наметодичних проблемах комп’ютеризаціїнавчального процесу в школі. І. Пучковопікується питанням виховання пізнавальнихінтересів молодших школярів засобами новихінформаційних технологій. У роботах іншихдослідників висвітлювалися питання з іншихдидактичних, психологічних, методичнихпитаннях із зазначеної проблеми.

Мета статті полягає у висвітленніможливостей комп’ютерних технологій вактивізації пізнавальної діяльності школярів і умовїх впровадження у навчальний процес молодшихшколярів.

Виклад основного матеріалу. Одним ізпровідних методів активізації навчальноїдіяльності учнів є утворення проблемних

ситуацій. Але лише фронтальний спосібвербального спілкування з учнями в процесіутворення проблемної ситуації не викликаєзначних зусиль у вчителя. Усі інші методивимагають затрати значних зусиль і часу.Наприклад, підготовка і видача диференційнихзавдань щодо розв’язання навчальної проблеми,контроль за її розв’язанням, аналіз отриманихрезультатів. Громіздкість цієї роботи змушуєвчителя користуватися найпростішими формамипостановки і розв’язання проблемних ситуацій.Допомогти учителю вирішувати ці питання всилу своїх можливостей допомагає комп’ютер.Використання комп’ютера надає дозволяє майжемиттєво видати диференційовані завдання учням,слідкувати за роботою кожного учня, перевіритий оцінити його роботу. Отримана за доситькороткий час від кожного учня інформація надаєможливість за участю усього класупроаналізувати основні моменти вирішенняпроблемної ситуації, перевірити істинність їїрозв’язання, узагальнити результати і зробитивисновок. Наприклад, для визначення поняттяквадрату учням ставиться проблемне завдання,мета якого сформулювати означення цієї фігури.Школярам пропонується звернутися докомп’ютера, на екрані якого представлені фігуриі текст завдання, у якому пропонуєтьсясформулювати означення квадрату. Завданняпередбачає три рівні розв’язання: перший рівеньпередбачає виконання учнями весь ланцюгпізнавальних дій – порівняння однієї фігури(квадрата) з іншими, представленими на екрані,знайти ознаки схожості й відмінності, визначитиз них істотні та неістотні й сформулюватиозначення; другий рівень – на екраніпредставлено зазначені фігури, сформульованіознаки схожості та відмінності. Учні повиннівизначити з них істотні й сформулюватиозначення квадрату. Третій рівень – учнямпропонуються на екрані фігури, істотні ознакисхожості і відмінності, а учням треба лишесформулювати означення.

У процесі роботи викладач може черезлокальну мережу з головного комп’ютераслідкувати за роботою кожного учня, надаватипоради, оцінювати результати.

Щодо проблеми зворотного зв’язку, то дляйого забезпечення на сьогодні немає більшефективного засобу, ніж комп’ютер. Дійсно, впроцесі традиційної навчальної роботи – чи тофронтальної, чи то самостійної, вчитель такобмежений у часі, що, практично, не маєможливості перевірити роботу кожного учня упевний момент уроку. Тому він, як правило,перевіряє роботу окремих учнів, що значно


80

знижує ефективність навчання. Це стосується іперевірки домашнього завдання, і поточноїроботи. Виконання ж завдань, заданих черезкомп’ютер, дає можливість будь-якої миті перевіритироботу кожного учня. Перевірити і оцінити. Більшетого, учень може отримати оцінку навіть безвтручання вчителя. Її виставить сам комп’ютер.

Діалогові навчальні програми мають вказівкина помилки, які може допустити учень. Цедопомагає йому відчувати себе більш впевнено впізнавальній та звітній роботі.

Іншою перевагою комп’ютера є те, що учні задопомогою його спроможні звернутися до будь-якого довідкового матеріалу, не витрачаючи багаточасу знайти будь-яке правило, означення,таблицю. Наприклад, при вивченні теми“Знаходження частини числа та числа за йогочастиною” учні досить часто плутають ціправила, або й взагалі їх забувають. Вчитель жене завжди може побачити утруднення учня,перевірити, як учні знають відповідний матеріал.

У разі потреби учень може відновити у пам’ятібудь-яке правило, означення чи закон.Натиснувши кнопку “Довідка”, учень відкриваєдовідник, у якому містяться усі означення,правила, властивості, вибирає потрібне,ознайомлюється з ним і розв’язує задачу. Завдякичастому звертанню до довідника ученьзапам’ятовує певне правило або означення.

Наступною перевагою комп’ютера є те, що вінзабезпечує абсолютну індивідуальність навчання.Учень, працюючи з комп’ютером, не боїтьсядопустити помилку. Якщо й допустить, токомп’ютер про це дасть йому знати і цим ставитьйого у становище, що вимагає перерішуватизавдання. Головне тут те, що знання учнемнавчального матеріалу постійно під контролемкомп’ютера.

Одним із методів перевірки знань є дидактичнагра, яка вимагає від учнів відтворення знань,отриманих на попередньому уроці. Завдання, яківиконують учні в ігровій формі за допомогоюкомп’ютера, з одного боку викликають великуцікавість у школярів і сприяють розвиткупізнавального інтересу, а з іншого – дозволяютьоцінити рівень засвоєних учнями знань. Вонистимулюють подолання труднощів, які виникаютьна пізнавальному шляху і сприяють виникненнюнових пізнавальних потреб [2].

Світова практика свідчить про те, що навчанняучнів роботи з комп’ютером доцільно починати зпочаткових класів і це дає досить ефективнірезультати. Діти, які починали комп’ютерненавчання з початкових класів, показували більшвисокі результати при вивченні інформатики всередніх і старших класах.

Разом з тим, ще й на сьогодні у справі якісногонавчання школярів інформатики є декількапроблем. Одна з них – кадрове питання. Навчанняінформатики молодших школярів маєпропедевтичний характер і здійснюється не тількишляхом безпосереднього навчання на уроках самеінформатики, а й опосередковано, черезвикористання комп’ютерних програм прививченні інших предметів початкової школи. Томунавчання основам інформатики у початковійшколі мають здійснювати тільки вчителіпочаткової школи. На сьогодні ж інформатику впочаткових класах навчають переважно вчителісередньої і старшої шкільної ланки, більшість зяких, на жаль, не знають відповідної методики іне мають можливості вивчати її інтегративно зіншими предметами. Не відповідає належномурівню і стан вузівської підготовки із-заневідповідності вимог освітньо-професійноїпрограми підготовки вчителів початкової ісередньої ланок школи. Іншою проблемою є щеслабо напрацьоване навчальне програмнезабезпечення щодо вивчення як самоїінформатики, так й інших предметів, складенихвідповідно до змісту підручників. Є й іншіпроблеми. Отже, уведення інформатикидержавним стандартом у базовий компонентпочаткової школи знімає багато суперечностей уцьому питанні.

Використання дитиною комп’ютера в своїйдіяльності істотно впливає на різні сторони йогопсихічного розвитку. Виникає цілий ряд новихдитячих видів діяльності, тісно пов’язаних зкомп’ютерними іграми (комп’ютернеконструювання, творче експериментування, гра-уява і т.д.). Проявляються у всій повноті такіпроцеси як мислення, уявлення, пам’ять, увага таінші, виникають і функціонують на рівні прогнозустановлення особи нові горизонти розвитку.Горизонти розвитку – це не тільки зонанайближчого розвитку (за Л. С. Виготським), а йсвоєрідний прогноз розвитку особи, даний в змістіпізнавальної мотивації [4]. Це вельми тонкийпсихологічний процес, який ще вивчатиметьсябагатьма ученими. Він характеризує один зголовних психологічних позитивних наслідківкомп’ютеризації – можливість постійногорозширення горизонтів розвитку особи.

Комп’ютер як інтелектуальне знаряддя в цьомувідношенні принципово відрізняється від книги.Книга – засіб накопичення знань, але не операційз ними. Людина оперувала знаннями в усістоліття, а нині треба зрозуміти, що комп’ютер –це середовище і для накопичення знань, і дляоперацій, і для обміну знаннями з іншими людьми.

Оволодіння комп’ютером благотворно впливає



81 Молодь і ринок №1 (144), 2017

на формування особи дитини і додає йому вищогосоціального статусу. У дітей з’являється новийнапрям спілкування – вони активно обговорюютькомп’ютерні ігри, свої досягнення і помилки привиконанні важких завдань. Значно збагачуєтьсядитячий словник, діти легко і з задоволеннямопановують нову термінологію. Все це сприяєзбагаченню мови дітей, значно підвищує рівеньдовільності і усвідомленості дій. Але головнеполягає в тому, що істотно зростає самооцінкадитини. Успіхи в комп’ютерних іграх дозволяютьдітям значно підвищувати свій рейтинг і навітьвиходити в лідери. Все це в цілому сприяєвиникненню емоційного комфорту, відчуття більшповноцінного життя, що надзвичайно важливе длянормального розвитку особистості дитини [7].

Уміння і навички, пов’язані з управлінням,мають свої особливості порівняно з навичками іуміннями з інших видів діяльності, зокрема,пізнавальним фактором. Вони більшою мірою, ніжбудь-які інші, вимагають орієнтування на істотнівідношення умов завдання. У зв’язку з цим вониможуть набувати надзвичайно узагальненогохарактеру і легко переноситися в нові, незвичайніобставини.

Особливого значення в цьому процесінабувають комп’ютерні ігри, в яких у дітейформуються узагальнені уміння управлятирізноманітними ситуаціями на дисплеїопосередковано, за допомогою клавіатури іманіпуляторів або інших засобів управління.Велику роль у формуванні таких умінь граютьспеціально створені для цього комп’ютерні ігри“Колобок”, “Давай познайомимося” та ін.

В умовах комп’ютерної гри важливогозначення набуває уміння планувати свої дії,передбачати їх результат. Значно ускладнюєтьсяпроцес дитячої діяльності: діти повинні діятируками, натискаючи пальцями кнопки клавіатури,що вимагає від дитини посиленої уваги іспецифічних навичок, і одночасно спостерігатиза зображеними на екрані предметами, якізмінюються. Створюється принципово новийзв’язок між ручними діями дитини і їхрезультатом.

Одна з основних здібностей дитини, яка лежитьв основі як розумового, так й інших лінійрозвитку, – це здібність до побудови (наусвідомленому чи інтуїтивному рівнях) все більшскладних структур власної зовнішньої діяльності,а потім і діяльності внутрішньої, психічної. Цюздатність можна розглядати як одну з формпрояву загальної фундаментальної здатностісаморегуляції [1]. Як приклад можна навестиспеціальні методики використання комп’ютернихпрограм “Склади узор”, “Калейдоскоп”. Розвиток

даної здатності значною мірою визначає широту іглибину взаємодії дитини з його навколишнімсвітом, тобто визначає як загальну психічнуактивність. Ця здатність універсальна, оскількирозв’язання фактично будь-якого більш або меншскладного завдання вимагає виділення певноїпослідовності цілей, їх ієрархізації, віддзеркаленняуявлень всієї динаміки зміни умов, в яких ці цілізадані [3]. Всі пропоновані комп’ютерні ігрисприяють формуванню у дітей цієї розумовоїздатності, яка забезпечує розумінняінтелектуальних завдань, ухвалення їх дитиною,що є необхідною умовою розгортання дитячоїдіяльності. Особливого значення при цьому маютьуявлення, що відображають основну мету, надосягнення якої направлена діяльність дитини.Якщо дитина нечітко уявляє собі, що потрібноотримати в ході розв’язання тієї або іншої задачі,то процес мислення взагалі може не розгорнутисяабо розгортається зовсім в іншому напрямі, ніжце необхідно в даних умовах. Саме чіткепредставлення кінцевого результату, якийповинен бути отриманий в ході розв’язання,дозволяє дитині цілеспрямовано аналізуватиумови завдання [5].

У складних завданнях у дітей можнаспостерігати конфліктні відносини присприйнятті мети і умов, в яких задана ця мета.Лише поступово у дітей формується загальнарозумова здатність направленого аналізу умов зпогляду основної мети дії. Використаннякомп’ютерних ігор стимулює формуванняподібних умінь. Діти вчаться розчленовуватиосновну мету діяльності на допоміжні цілі,встановлювати зв’язки між ними і конкретнимиумовами завдання.

Висновок. Отже, з розвитком комп’ютернихтехнологій в освітній галузі відкрилися широкіможливості в розробці й впровадженні активнихметодів навчання. Однією з позитивнихособливостей комп’ютерних технологій в системінавчання є широкий віковий спектр, який охоплюєі старшу, і середню, і початкову ланки шкільноїосвіти. Кожна ланка має свої особливості. Щодопочаткової школи, то дослідженнями психологіві педагогів встановлено, що комп’ютернітехнології в першу чергу виступають потужниммотиватором пізнавальної діяльності школярів.Окрім цього, вони надають можливостіоптимізувати навчальну діяльність, що значнопідвищує її ефективність. А головне, створюютьсядієві методичні і організаційні умови длясамостійної пізнавальної діяльності школярів.

Перспективи дослідження теми. В системірозвитку пізнавальної діяльності школярівцентральне місце посідає структурування


82

наукових знань, викладених у об’єктивованій формів навчальних предметах, та оволодінняпізнавальними процедурами, які відповідаютьструктурним елементам наукового знання. Отже,перспективним питанням ми вбачаємодослідження технології використання комп’ютерау навчанні школярів цим пізнавальнимпроцедурам: опису понять, пояснення зв’язківміж математичними явищами і об’єктами іприпису їх перетворення.

1. Белавина И.Г. Восприятие ребенком компьютераи компьютерных игр / И.Г. Белавина // Вопросыпсихологии. – 1993. – №3. – С. 28 – 34.

2. Видерхольд Д. Компьютер в начальной школе/ Д. Видерхольд // Информатика и образование. –1993. – №2. – С. 18 – 23.

3. Гребнев И.В. Методические проблемы

компьютеризации обучения в школе / И.В. Гребнев // –М. Педагогика, – 2004. – 184 с.

4. Дорошенко Ю.О. Особливості застосуваннякомп’ютерно-інформаційних технологій навчанняматематики в початковій школі / Ю.О. Дорошенко,Н.П. Листопад //Педагогічні інновації: ідеї, реалії,перспективи: Зб. наук. праць / Ред. кол.: Л.І. Даниленко(гол. ред.) та ін. – К.: Логос, 2000. – С. 184 – 190.

5. Жоржик О. Формування пізнавальної активностіучнів у процесі спільної ігрової діяльності / О. Жоржик// Рідна школа, – 2000. – № 1. – С. 27 – 28.

6. Жук Ю.О. Комп’ютерно орієнтовані засобинавчальної діяльності: проблеми створення тавпровадження / Ю.О. Жук // Науковий вісникІзмаїльського державного гуманітарногоуніверситету. – Ізмаїл, 2004. – Вип. 16. – С. 11 – 15.

7. Пучков І.Р. Виховання пізнавальних інтересів молодшихшколярів засобами нових інформаційних технологій /І.Р. Пучков // Молодь і ринок. – 2015. – № 6(125) – С. 63 – 67.


Актуальність проблеми. Зміни, щовідбуваються в сучасному суспільно-економічному житті нашої держави,

вимагають сьогодні по-новому вирішувати різні

актуальні проблеми, у тому числі й освітні, однієюз яких є підготовка майбутнього вчителя доздійснення педагогічної діяльності. Як засвідчуєаналіз наукових досліджень, надзвичайно

УДК 371.134.314.6

Надія Щербакова, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогікиБердянського державного педагогічного університету

ПРОЕКТНА ТЕХНОЛОГІЯ ЯК ФАКТОР УДОСКОНАЛЕННЯПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

У статті розглядається проблема підготовки майбутнього педагога до виховання культуриповедінки учнів, характеризуються особливості організації діяльності студентів під час використанняпроектної технології з метою забезпечення практичної спрямованості навчання.

Ключові слова: професійна підготовка, культура поведінки, проектна технологія.Літ. 5.

Надежда Щербакова, кандидат педагогических наук, доцент кафедры педагогикиБердянского государственного педагогического университета

ПРОЕКТНАЯ ТЕХНОЛОГИЯ КАК ФАКТОР УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКИ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ

В статье рассматривается проблема подготовки будущего педагога к воспитанию культурыповедения учащихся, характеризуются особенности организации деятельности студентов в процессеиспользования проектной технологии с целью обеспечения практической направленности обучения.

Ключевые слова: профессиональная подготовка, культура поведения, проектная технология.

Nadiya Shcherbakova, Ph.D. (Pedagogy),Associate Professor of the Pedagogy Department

Berdyansk State Pedagogical University

THE PROJECT TECHNOLOGY AS A FACTOR OF DEVELOPMENT OFPROFESSIONAL PREPARATION OF FUTURE TEACHERS

The article considers the problem of training of future teacher to the upbringing of culture of students’behavior, characterizes the peculiarities of organization of activity of students during the using of design techniqueswith the aim to ensure the practical orientation of education.

Keywords: the professional training, a culture, a design and technology.

© Н. Щербакова, 2017


83 Молодь і ринок №1 (144), 2017

важливим у фаховому становленні майбутніхпедагогів є формування в них готовності бутиактивними учасниками педагогічного процесу,здатними самостійно вибудовувати свою життєвуі професійну стратегію. Саме тому нинівикладачам ВНЗ необхідно створити такі умови,в яких у студентів не тільки накопичуватимутьсязнання та вміння, але й формуватимуться творчіздібності, власний стиль у розв’язанніпедагогічних ситуацій, прагнення досягативисоких результатів у майбутній професійнійдіяльності.

Аналіз останніх публікацій. Різні аспектипрофесійної підготовки майбутнього вчителя єпредметом досліджень багатьох учених. Так,методологічні та методичні основи підготовкипедагога розглядаються в дослідженняхС. Лугового, А. Мороза, О. Пєхоти, В. Прокопенко;становлення професійної позиції вчителя –В. Курлянд, В. Семиченко, Л. Красовської;компетентності фахівця – С. Гончаренко, Н. Ничкало,С. Сисоєвої; підготовка майбутнього вчителя доінноваційної діяльності – І. Богданової, Л. Карамушки,Л. Коваль та інших [1; 2].

Разом з тим, як показує аналіз педагогічноїпрактики, проблема підготовки вчителя доформування культури поведінки учнів потребуєподальших досліджень. Ця проблема може бутивирішена завдяки впровадженню проектноїтехнології, яка забезпечує розвиток логічногомислення, спроможність генерувати нові ідеї,здібності до прогнозування та здатність довиявлення самостійності, незалежності суджень ідій.

У структурі професійної підготовки важливезначення мають багато факторів, а саме:мотивіаційно-цільовий, змістовно-пізнавальний,технологічно-дійовий, ціннісно-рефлексивний.Наша увага акцентується саме на технологічномуфакторі, на впровадженні проектної технології унавчальний процес ВНЗ.

Метою статті є визначення особливостейпроектної технології та обґрунтування доцільностіїї використання під час підготовки майбутньоговчителя до професійної діяльності, зокрема доформування культури поведінки учнів.

Виклад основного матеріалу. Серед багатьохінноваційних технологій, які використовуютьсянами в процесі підготовки майбутнього вчителяособливе значення має проектна, яку можнарозглядати як самостійну структурну одиницюнавчально-виховного процесу вищогонавчального закладу.

Термін “проект” тлумачиться у педагогіці якпрогнозований план, в даному контексті як

інноваційна форма організації освітньогосередовища, сукупність ефективних дій,спрямованих на отримання нової інформації,наукових фактів для створення реального об’єкта,нового теоретичного або практичного продукту.Впровадження в навчальний процес проектноїтехнології змінює традиційний підхід до навчанняі забезпечує розвиток пізнавальних здібностейсучасної молоді, формування вмінь самостійновизначати актуальні проблеми, знаходити шляхиїх розв’язання застосовуючи різноманітні формидіяльності.

Ретроспективний аналіз психолого-педагогічних досліджень зарубіжних (Є. Пархерст,Дж. Дьюї, У. Кілпатрік, С. Шацький; Т. Новікова,Є. Полат, т а ін.) т а вітчизняних учених(О. Коберник, Н. Морзе, С. Сисоєва, В. Нищетата ін.) свідчить, що навчання, на основівикористання проектної технології забезпечуєбільш високий рівень практичної готовностізастосовувати набутий досвід.

Використання у навчальному процесі проектівдозволяє реалізувати особистісно-діяльнісний(В. Давидов, Ш. Амонашвілі) і особистісно-орієнтований (І. Бех, С. Подмазін, І. Якиманськата ін.) підходи до розвитку особистості. Обидвапідходи базуються на застосуванні знань,отриманих під час вивчення різних дисциплін нарізних етапах навчання та умінь інтегрувати їх упроцесі роботи над проектом. Це забезпечуєпозитивну мотивацію і диференціацію у навчанні,активізує самостійну творчу діяльність студентівпід час виконання проекту (Матяш Н.В.). Миподіляємо думку В. Беспалько, О. Коберник,О. Пєхоти, В. Сластьоніна, З. Таран, які доводять,що застосування проектної технології сприяєміцному зв’язку теорії та практики, формує вмайбутніх педагогів уміння планувати діяльність,виробляє готовність спостерігати, перевіряти,аналізувати, узагальнювати [3; 4].

Проектна технологія це організація навчання,за якої студенти самостійно здобувають знання,набувають уміння і навички у процесі плануванняі виконання навчально-дослідних та науково-практичних завдань проектів. Виконанняпроектів дозволяє викладачеві вирішуватизавдання, пов’язані із забезпеченням системногомислення студентів, їх готовності здобувати новізнання. При цьому майбутні вчителі набуваютьнавички використовувати результати теоретичногознання у власній педагогічній діяльності длярозв’язання навчальних і дослідницьких завдань.Виконання проектів передбачає відповіднийрівень розвитку аналітико-синтетичної діяльностів студентів під час роботи з першоджерелами,


84

вміння будувати гіпотези, планувати й проводитиспостереження та експеримент, отримувативідповідні дані, здійснювати їх аналіз,узагальнення, робити висновки тощо.

Провідними характеристиками проектноїтехнології, на думку Є. Полат, П. Лернера та ін. єконцентрація уваги викладача на особистісномуразвитку студента і важливої для ньогопрофесійно орієнтованої діяльності; урахуванняіндивідуального темпу роботи над проектом;комплексність, що сприяє збалансованомурозвитку психічних і фізіологічних функцій;розвитку вміння інтегрувати набуті знання врізноманітних ситуаціях, отримувати відповіднийкінцевий продукт у вигляді презентації, доповіді,плану-проекту уроку тощо.

У сучасній педагогіці технологія взагалірозглядається як “комплекс, що складається іззапланованих результатів, засобів, оцінки длякоригування та вибору оптимальних методів,прийомів навчання для конкретної ситуації,розробленого вчителем на цій основі наборумоделей навчання” (О. Пометун і Л. Пироженко).

Проектна ж технологія спирається на план-проспект, на зміст проекту і реалізується яксистема послідовного розгортання педагогічноїдіяльності, спрямованої на виховання вільної,відповідальної особистості як суб’єкта йпроектувальника життя. Вона розробляється, яквважає І. Єрмаков, на основі конкретної філософії,методології освіти, в основі яких – цільовіустановки, зорієнтовані на очікуваний результат.

Педагогічний досвід автора статті в контекстівпровадження проектної технології в підготовкумайбутнього вчителя доводить, що це створюєумови, за яких студент може самостійно здобуватинові знання та застосовувати, набуті раніше. Прицьому в порівнянні з традиційним навчанням,проектна технологія дозволяє змінити дії студентаза зразком на дії, зорієнтовані в основному нарозв’язання пошукових та дослідницьких завдань.Увага акцентується на системному розвиткутворчих здібностей особистості. За таких умовмайбутній учитель не тільки засвоює необхіднізнання, а й навчається шукати нові шляхи для їхпрактичного застосування.

Дана технологія упроваджувалася нами під часвивчення студентами університету навчальногокурсу “Основи етикету та методика навчанняшколярів етикетним нормам” [5; 6]. Так,майбутнім учителям систематично в структурііндивідуальних навчально-дослідних завданьпропонували створювати навчально-дослідніпроекти різного рівня складності. Наприклад,“Традиції української культури в контексті

розвитку у дітей етикетної поведінки”, “Історіяпояви вчительського костюма”, “Місце сімейногоетикету в особистому житті людини” та інші. Нашпедагогічний досвід показав, що включенняпроектів у систему професійної підготовкивчителя сприяє гуманізації взаємовідносин міжучасниками освітнього процесу, становленнюсуб’єктної позиції студентів, розвитку в ниханалітичних та рефлексивних навичок, уміньпрацювати в команді, знаходити оригінальнірішення з питань щодо виховання культуриповедінки учнів.

Організовуючи навчальний процес, студентампропонувалось створювати пізновально-когнітивні, організаційно-діяльнісні та творчіпроекти.

Пізнавально-когнітивні проекти спрямовані наоволодіння майбутніми вчителями вміннямопосередковано пізнавати навколишній світ,опановувати різними способами вирішенняпроблем, які виникатимуть під час їх професійноїдіяльності. Розробка таких проектів спиралася,головним чином, на роботу з першоджерелами.А для цього студенти визначали мету, шляхи,засоби отримання інформації, здійснювали аналізта узагальнення фактів, формулювали висновки.

Виконання пізнавально-когнітивних проектівдавало можливість студентам власнимизусиллями визначати, обґрунтовувати йформулювати проблему, добирати необхідні дані,важливі аргументи та логіку її вирішення.Спираючись на дослідження вчених-педагогів(О. Бобир, Л. Данильчук, Т. Довга, Я. Радевич-Винницький та ін) студенти вчилися порівнюватипогляди різних науковців відносно виховання вучнів культури поведінки й місця етикету в цьомупроцесі.

Організаційно-діяльнісні проекти допомагалимайбутнім учителям оволодівати навичкамисамоорганізації, ставити перед собою реальні цілі,організовувати власну діяльність, умінняпрацювати у групі, опановувати техніку дискусії,розвивати рефлексію, адекватну самооцінку. Якправило, важливою частиною проектів такогорівня є експеримент. Однією із задачексперименту може бути встановлення зв’язкуміж теоретичними напрацюваннями тапедагогічною практикою. Наприклад, студентиздійснювали порівняльний аналіз навчальнихпрограм з теоретичними даними. Вони визначали,які концептуальні підходи покладені в основупрограм, як прослідковується в них можливістьщодо виховання культури поведінки учнів.

Під час самопідготовки та обговорення питаньна семінарських заняттях майбутні вчителі



85 Молодь і ринок №1 (144), 2017

обґрунтовували або спростовували думку про те,що існує необхідність у сучасному суспільствідотримуватись норм етикету.

Творчі проекти були спрямовані на розвитоккреативного мислення, уміння моделювати,поєднувати різні засоби з метою отриманнянайбільш доказових результатів, створюватикомп’ютерні презентації, стендові доповіді тощо.

Творчі проекти допомагали студентамнабувати практичний досвід організації навчанняшколярів етикетним нормам. Акцентувалася увагана моделюванні різних проблемних ситуацій, якіможуть виникати в реальній практиці зподальшим пошуком та обговоренням можливихспособів їх розв’язання. Все це сприяло розвиткусамопізнання та самореалізації, допомагалоформувати знання про особливості етикетноїповедінки школярів, розвивати вміннярозв’язувати складні проблемні ситуації,виховувати толерантну поведінку.

Головною характеристикою діяльності студентав цьому контексті є його самостійність. Дужеважливою також є структуризація змістовноїчастини проекту із зазначенням поетапнихрезультатів. Використання дослідницьких дій упроекті є своєрідним наріжним каменемтехнології. Причому послідовність цих дій можебути такою: визначення проблеми формулювання мети конкретних завдань висунення гіпотези визначення послідовнихетапів дослідження оформлення кінцевихрезультатів аналіз одержаних даних їхкоригування оформлення проекту..

Джон Дьюї стверджував, що для організаціїроботи на основі проектів педагог повиненволодіти як мінімум двома уміннями: 1) складатиособистий навчальний план (тобто програмунавчання дітей своєї групи); 2) складатиіндивідуальні програми для розвитку кожноїдитини.

Проектну технологію ми розглядаємо, як спосібдосягнення дидактичної мети через самостійнудетальну розробку проблеми, яка завершуєтьсяреальним, відчутним практичним результатом, уданому контексті – готовністю майбутньоговчителя до формування культури поведінки учнів.

Розробляючи навчальні проекти, студентивиходили з того, що необхідно знати, як впливатина підростаючу особистість, яка тільки починаєопановувати вмінням моделювати власнуповедінку і взаємодіяти з оточуючими відповідноприйнятим у суспільстві моральним нормам.

Висновки. Використання навчально-дослідних проектів дозволяло нам формувати вмайбутніх учителів такі професійні компетенції:

здатність до формування моральних цінностей іякостей особистості, готовність до засвоєннязнань про історію виникнення, сутність ітенденції розвитку етикету, особливостіформування у школярів навичок культуриповедінки в різних життєвих ситуаціях тощо.

Працюючи над проектами, майбутні вчителі наоснові порівняльного аналізу історії культури таповедінки людини в різні періоди розвиткуцивілізації, усвідомлювали ці знання й прагнулирозвивати та удосконалювати власну педагогічнукультуру.

Цінним у використанні навчальних проектів єте, що студенти під час професійної підготовкинабувають уміння раціонально обирати татеоретично обґрунтовувати форми, методи ізасоби виховання у школярів етикетної поведінки.На педагогічній практиці вони прагнуливирішувати педагогічні завдання творчо,застосовувати знання і досвід, отриманий впроцесі вивчення психолого-педагогічнихдисциплін, зокрема з методики виховної роботиу школі.

Отже, упровадження проектної технології унавчальний процес ВНЗ допомагає удосконалитипрофесійну підготовку майбутнього вчителя, асаме в контексті виховання культури поведінкиучнів.

1. Богданова І.М. Професійно-педагогічна підготовкамайбутніх учителів на основі застосуванняінноваційних технологій: автореф. дис... д-ра пед.наук: 13.00.04 “Теорія та методика професійноїосвіти” / Інститут педагогіки АПН України. – К.,2003. – 39 с.

2. Кармушка В. Освітньо-інформаційна складовапрограмно-проектної діяльності / В. Карамушка //Післядипломна освіта в Україні. – 2006. – № 2. – С. 3 – 6.

3. Освітні технології: навч.-метод. посіб. / [О.М. Пєхота,А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.]; за ред. О.М. Пєхоти.– ІС: Вид-во А.С.К., 2003. – 255 с.

4. Таран З. Трансформація ролі педагога вуправлінні творчими та практико-орієнтованимипроектами / З. Таран // Відкритий урок. – 2004. –№5 – 6. – С. 18 – 20.

5. Щербакова Н.М. Основи етикету та методиканавчання школярів етикетним нормам: навчально-методичний комплекс / Н. Щербакова. – Бердянськ:Видавець Ткачук О.В., 2015. – 182 с.

6. Щербакова Н.М. Готовність учителя доформування культури поведінки учнів / Н.М. Щербакова// Вісник Львівського університету. Серіяпедагогічна: зб. наук. праць. – Вип. 31. – Львів:Львівський національний університет, 2016. – С. 82

– 90.



86

Вступ. Ступенем PhD вперше почалиномінувати в 1130 році в Болонськомууніверситеті, а в 1231 у Паризькому

університеті. У наш час PhD є найвищим

науковим ступенем у більшості країн. Цейступень не має відношення до галузі сучасноїфілософії. Ступень PhD отримують дослідникивсіх наукових галузей. В Україні запровадили

УДК 377.81Тетяна Варянко, старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1,

факультету лінгвістикиЛариса Іванченко, старший викладач кафедри англійської мови технічного спрямування №1,

факультету лінгвістикиНаціонального технічного університету України

“Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського”

КРИТЕРІЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ СТУПЕНЯ PhDЗ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В ТЕХНІЧНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Стаття знайомить з програмою вступного іспиту з іноземної мови в НТУУ “КПІ” для здобувачівнаукового ступеня доктора філософії і освітньо-науковою програмою з іноземної мови третього рівнявищої освіти нефілологічних спеціальностей. Мовленнєві вміння, робочі знання, які повинен мати здобувачпри складанні вступного іспиту розглядаються в даній статті. Представлено зміст навчальної програми“Іноземна мова для наукової діяльності”.

Ключові слова: здобувач наукового ступеня доктора філософії, мовленнєві вміння, робочі знання,зміст програми.

Літ. 9.

Татьяна Варянко, старший преподаватель кафедры английского языка технического направления №1,факультета лингвистики

Людмила Иванченко, старший преподаватель кафедры английского языка технического направления №1,факультета лингвистики

Национального технического университета Украины“Киевский политехнический институт имени Игоря Сикорского”

КРИТЕРИИ ПОДГОТОВКИ СОИСКАТЕЛЕЙ СТЕПЕНИ PhD ПО ИНОСТРАННОМУЯЗЫКУ В ТЕХНИЧЕСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ

Статья знакомит с программой вступительного экзамена по иностранному языку в НТУУ “КПИ” длясоискателей научной степени доктора философии и научно-образовательной программой по иностранномуязыку третьего уровня высшего образования нефилологических специальностей. Речевые умения, рабочиезнания, которыми должен владеть соискатель при сдаче вступительного экзамена рассматриваются вданной статье. Содержание учебной программы “Иностранный язык для научной деятельности”представлено в статье.

Ключевые слова: соискатель научной степени доктора философии, речевые умения, рабочие знания,содержание программы.

Tetyana Varyanko, Senior Lecturer of theEnglish Language of Technical Direction №1, Faculty of Linguistics

Larysa Ivanchenko, Senior Lecturer of theEnglish Language of Technical Direction №1, Faculty of Linguistics

National Technical University of Ukraine“Kyiv Ihor Sikorskiy Polytechnic Institute”

THE CRITERIA OF TRAINING OF APPLICANTS OF PhD (FOREIGN LANGUAGE)IN THE TECHNICAL UNIVERSITY

This article presents the recurrence of the program of the foreign language entrance exam in the NationalTechnical University of Ukraine - Kyiv Polytechnic Institute for the applicants of PhD (Philisophy) and the educationaland scientific program of foreign language of the third stage of higher education for non-linguistic specialties. Thearticle deals with the speech skills, and working knowledge, which are neccessary during the passing of the entranceexam. The content of the educational program “The foreign language for scientific activity” is shown in the article.

Keywords: PhD, an Applicant, the language skills, knowledge, a content of the program.

© Т. Варянко, Л. Іванченко, 2017


87 Молодь і ринок №1 (144), 2017

науковий ступень PhD у 2016 році. Докторфілософії – це освітній і водночас першийнауковий ступень, що здобувається на третьомурівні вищої освіти на основі ступеня магістра.Особа має право здобувати ступень докторафілософії під час навчання в аспірантурі [4].

Науковий ступінь доктора філософії передбачаєотримання здобувачем теоретичних знань, умінь,навичок та інших компетентностей достатніх дляпродукування нових ідей, розв’язання проблем угалузі професійної та дослідницької інноваційноїдіяльності, проведення наукового дослідження,яке має наукову новизну, теоретичне і практичнезнання. НТУУ “КПІ” здійснює підготовкудокторів філософії за власною освітньо-науковоюпрограмою згідно з отриманою ліцензією.

Законом України “Про вищу освіту” від01.07.2014 року №1556-VII, “Положенням пропідготовку науково-педагогічних і науковихкадрів”, затвердженим постановою кабінетуміністрів України від 1 березня 1999 року №309(зі змінами) та “Правилами прийому до НТУУ“КПІ” в 2016 році” передбачено складаннявступниками до аспірантури вступного іспиту з однієїз іноземних мов (за вибором Вченої ради ВНЗ в обсязі,який відповідає рівню В2 ЗагальноєвропейськихРекомендацій з мовної освіти) [6].

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми.Зміни в статусі і організації підготовки аспірантівне викликали дискусій у наукової спільноти нашоїкраїни. Але в різних європейських країнахвисувають претензії що до рівня підготовки PhD.Так, погляди на цю проблему в Європі та США єрізними. Г.А. Бордовський в статті “Пропідготовку кандидатів наук та PhD в рамкахБолонської системи: До постановки проблеми”досліджує структуру “бакалаврат – магістратура– аспірантура” в США та країнах ЄС. В статтінаводяться деякі розбіжності в програмахпідготовки PhD в університетах Європи, такихяк рурський університет в Німеччині, Віденськийуніверситет, університет Осло та інші [1].

Велику увагу підготовці кандидатів PhDприділили М. Винницький, В. Моренець в статті“Законопроект ВАК “Про атестацію… – біг намісці” [2]. Аналізу програм присвячена статтяМ. Винницького “Реформа аспірантури.Особливості впровадження програм підготовкифахівців із ступенем доктора філософії (PhD)” [3],а також стаття Олександра Демченко “Ученимможеш ти не бути, та кандидатом стати мусиш”.[5] Однак всі вищезгадані автори розглядали тааналізували програми підготовки здобувачівступеня PhD в цілому. Ми же розглядаємопрограми з підготовки з іноземної мови.

Мета статті. Ознайомлення з програмоювступного іспиту з іноземної мови для здобувачівнаукового ступеня доктора філософії і освітньо-науковою програмою третього рівня вищої освітинефілологічних спеціальностей НТУУ “КПІ”.

Основна частина. Володіння іноземнимимовами, як засобом соціального спілкування єневід’ємною частиною суспільного розвиткунашого часу. Геополітичне положення та сучаснийекономічний стан України, сусідство зЄвропейським Союзом, а також процес інтеграціїв Європу вимагають володіння іноземнимимовами, як обов’язкового компонента вищоїосвіти.

В Україні якість освіти сучасного студента/аспіранта як майбутнього фахівця пов’язана ізнеобхідністю оволодіння іноземними мовами, щосприятиме мобільності українських студентів/аспірантів у Європі та має відповідатиміжнародним нормам щодо основнихкомпетентностей висококваліфікованого фахівця.Програма вступного іспиту, зорієнтована у своїхвимогах на практичне володіння іноземноюмовою, на використання її як засобу отриманнята обміну необхідною інформацією.

Програму розроблено відповідно до “Правилприйому до НТУУ “КПІ” в 2016 році”,затверджених Вченою радою Університету тапризначено особам, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра звідповідних спеціальностей і які вступають доаспірантури.

Вступники до аспірантури повиннідемонструвати високий рівень професійноорієнтованої міжкультурної комунікативноїкомпетентності як складника діяльнісноїкомпетентності (рівень В2) [7].

Професійно орієнтована міжкультурнакомунікативна компетентність включає знання,навички і вміння, які забезпечують кваліфікованупрофесійну діяльність у приватній, суспільній,професійній та освітній сферах спілкуванняіноземною мовою в багатонаціональномусуспільстві, а також знання щодо застосуванняневербальних засобів спілкування (формули,графіки, жести, міміка) у міжкультурнійкомунікації.

Професійно орієнтована комунікативнакомпетентність включає володіння іноземноюмовою для професійних цілей (на рівні В2), асаме: вміння читати наукові тексти(першоджерела), анотувати та реферувати їх, усноспілкуватися у професійному, академічному ізагальнокультурному середовищах, писатидеталізовані тексти різного спрямування, слухати


88

та конспектувати лекції; готувати та проводитипрезентації та семінари. Мовна компетентністьпередбачає володіння кандидатом орфографічними,лексичними, фонетичними, граматичними тастилістичними нормами сучасної іноземної мови.

Мовленнєва компетентність охоплюєрецептивні та продуктивні вміння. Дорецептивних вмінь належать аудіювання тачитання. До продуктивних умінь належатьговоріння (монологічне та діалогічне), письмо тапереклад. Рівень володіння іноземною мовоювступників має бути не нижче рівня В2 відповіднодо Загальноєвропейських Рекомендацій РадиЄвропи з питань мовної освіти [9].

Здобувач повинен мати наступні мовленнєвівміння:

1. Аудіювання- розуміти основні ідеї та розпізнавати

відповідну інформацію в ході обговорень, дебатів,доповідей, бесід, що за темою пов’язані знавчанням та спеціальністю;

- розуміти обговорення проблем загальнонауковогота професійно-орієнтованого характеру, що має наметі досягнення порозуміння;

- розуміти повідомлення та інструкції вакадемічному та професійному середовищі;

- розуміти намір мовця і комунікативні наслідкийого висловлювання;

- визначити позицію і точку зору мовця.2. Говорінняа) Діалогічне мовлення:- реагувати на основні ідеї та розпізнавати

суттєво важливу інформацію під час обговорень,дискусій, бесід, що пов’язані з навчанням тапрофесією;

- чітко аргументувати відносно актуальних темв академічному та професійному житті (насемінарах, конференціях, зустрічах);

- бути здатними ефективно спілкуватисяіноземною мовою у професійному середовищі івміти розпочинати розмову без підготовки,знати, як підтримати дискусію, попроситиповторити або перефразувати вислів, вмітивисловлювати власні погляди і думки,пропонувати співрозмовнику висловлювативласні думки, заохочувати співрозмовника допродовження дискусії, повторити частину того,що сказав співрозмовник, для підтвердженнявзаєморозуміння, запитати більш деталізовануінформацію, брати на себе ініціативу в розмові,розвивати аргументацію;

- поводитись адекватно у типових академічнихі в професійних ситуаціях (на конференціях,дискусіях, дебатах, бесідах);

- володіти мовленнєвим етикетом спілкування

(мовними моделями звертання, ввічливості,вибачення, погодження тощо);

- виконувати широку низку мовленнєвихфункцій і реагувати на них, гнучко користуючисьзагальновживаними фразами.

б) Монологічне мовлення:- чітко виступати з підготовленими

індивідуальними презентаціями, щодо широкогокола тем академічного та професійногоспрямування;

- продукувати чіткий, детальний монолог зширокого кола тем, пов’язаних з навчанням таспеціальністю;

- користуватися базовими засобами зв’язку дляпоєднання висловлювань у чіткий, логічнопоєднаний дискурс.

3. Читання- розуміти автентичні тексти, пов’язані з

навчанням та спеціальністю, з підручників,популярних та спеціалізованих журналів таджерел Інтернет;

- уміння швидко визначити зміст і доречністьнових джерел, статей і звітів з метою пошукуінформації з широкого кола навчальних тапрофесійних тем;

- розуміти головну ідею та знаходити необхіднуінформацію в автентичній технічній літературі зафахом;

- уміння передбачати основну інформаціютексту за його заголовковою частиною таілюстративним матеріалом, що супроводжує текст(прогнозуюче читання);

- уміння здійснювати ознайомче читанняавтентичних технічних текстів для отриманняінформації;

- уміння накопичувати інформацію з різнихджерел для подальшого її використання (напрезентаціях, конференціях, дискусіях вакадемічному навчальному середовищі, а такожу подальшій науковій роботі);

- здійснювати читання з метою поповненнятермінологічного словника;

- уміння розуміти статті, звіти і доповіді зсучасної навчальної і професійної тематики,розуміти позицію автора та виділятинайважливіші місця;

- розуміти розгорнуті інструкції по роботіустаткування/ обладнання;

- розуміти графіки, діаграми та рисунки;- розуміти автентичну академічну та

професійну кореспонденцію (листи, факси,електронні повідомлення тощо);

- розуміти інформацію рекламних матеріалів.4. Письмо- писати зрозумілі, деталізовані тексти різного



89 Молодь і ринок №1 (144), 2017

спрямування, пов’язані з особистою тапрофесійною сферами;

- писати анотації до неадаптованих технічнихтекстів за фахом;

- писати реферати на основі автентичноїтехнічної літератури за фахом;

- укладати термінологічні словники за фахомна базі автентичної технічної літератури;

- складати тексти презентацій, використовуючиавтентичні науково-технічні матеріали за фахом;

- готувати та продукувати ділову тапрофесійну кореспонденцію (листи, звіти,технічну документацію, технічні інструкції);

- писати з високим ступенем коректностірезюме, лист-заяву на роботу, звіти на професійнутематику, статті, тези доповідей, конспект,інструкцію, академічні есе;

- заповнювати бланки для академічних тапрофесійних цілей з високим ступенемграматичної коректності;

- користуватися засобами міжфразовогозв’язку;

- вичитувати та редагувати роботу.5. Переклад:На лексичному рівні:- знання необхідного мінімуму слів та типових

словосполучень;- вміння визначити значення незнайомих слів

за контекстом або керуючись принципамисловотворення;

- вміння перекладати терміни.На граматичному рівні:- вміння визначати та перекладати необхідне

значення багатозначних слів, а також знатиспеціальні способи перекладу деяких форм таконструкцій, які пов’язані з перебудовою речення;

- вміння перекладати складні за будовоюречення.

Інші знання:- знання функціонування текстів різних видів

науково-технічної літератури: технічна книга,монографія, стаття з технічного журналу,технічний опис, патент, технічний довідник,каталог;

- знання особливостей використаннядопоміжної літератури, перед усім, спеціальнихсловників і довідників.

Для вступу в аспірантуру студенти повиннімати робочі знання:

- граматичних структур, що є необхідними длягнучкого вираження відповідних функцій тапонять, а також для розуміння і продукуванняширокого кола текстів в академічній тапрофесійній сферах;

- правил синтаксису, щоб дати можливість

розпізнавати і продукувати широке коло текстівв академічній та професійній сферах;

- широкого діапазону словникового запасу (утому числі термінології), що є необхідним вакадемічній та професійній сферах;

- мовних форм, властивих для офіційних тарозмовних реєстрів.

- особливостей перекладу, реферування таанотування різножанрових текстів державною таіноземною мовами.

Вступний іспит перевіряє рівенькомунікативної компетентності вступника умежах професійної і фахової тематики відповіднодо рівня володіння мовою В2. Іспит складаєтьсяз письмової та усної частин [8].

Освітньо-наукова програма третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти нефілологічнихспеціальностей передбачає удосконалення знаньз іноземної мови.

Предметом навчальної дисципліни “Іноземнамова для наукової діяльності” є сукупністькомпонентів (мовних знань та мовленнєвихвмінь), необхідних для формування іншомовноїкомунікативної компетентності у науковій тапрофесійній сферах у аспірантів з метоюзабезпечення їхнього ефективного спілкування унауковому середовищі, під час розв’язуванняпроблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

Програма побудована відповідно доНаціональної доктрини розвитку освіти Україниу ХХІ столітті, Закону України “Про вищу освіту”,а також “Порядку підготовки здобувачів вищоїосвіти ступеня доктора філософії та доктора науку вищих навчальних закладах (науковихустановах)” (2016 р.) з урахуванням новихпрогресивних методик і технологій навчання,інтегрування всіх етапів освітнього процесу.

Метою навчальної дисципліни є формуванняіншомовної комунікативної компетентності унауковій та професійній сферах, що передбачаєподальше удосконалення у аспірантів іншомовнихмовленнєвих компетентностей в аудіюванні,говорінні, читанні, письмі та перекладі, мовнихкомпетентностей, професійно орієнтованоїлінгвосоціокультурної, навчально-стратегічної тапрагматичної компетентностей, достатніх дляпредставлення та обговорення результатів своєїнаукової роботи іноземною мовою в усній таписьмовій формі, а також для повного розумінняіншомовних наукових текстів з відповідноїспеціальності.

Іншомовна комунікативна компетентність унауковій та професійній сферах передбачаєздатність використовувати сучасні методи і


90

технології наукової комунікації іноземною мовоюта здатність використовувати адекватні методиефективної взаємодії з представниками різнихгруп (соціальних, культурних і професійних).

Професійні потреби майбутніх науковців тавимоги наукової діяльності зумовлюютьспрямованість навчальної програми дисциплінина досягнення аспірантами достатнього рівняволодіння іноземною мовою, який є стандартомдля ступеня доктора філософії (PhD). Змістнавчання координується відповідно до специфікиобраної спеціальності.

Завдання дисципліни полягає у вдосконаленній подальшому розвитку знань і вмінь з іноземноїмови та їх активізації для професійної тадослідницько-інноваційної діяльностей. Згідно звимогами освітньо-наукової програми підготовкидоктора філософії у межах формування загальнихкомпетентностей здобувачі після засвоєнняначальної дисципліни мають продемонструватитакі результати навчання:

1) здатність використовувати сучасні методи ітехнології наукової комунікації іноземною мовою;

2) здатність використовувати адекватні методиефективної взаємодії з представниками різнихгруп (соціальних, культурних і професійних).

Ці здатності передбачають оволодіння такимизнаннями і вміннями.

Знання.1. Академічні знання: знання особливостей

іншомовних наукових текстів з відповідноїспеціальності, вимог до написання дисертації,наукових статей, анотацій (описових,інформативних), реферування тощо.

2. Прагматичні знання: знання технологійздійснення наукової комунікації іноземною мовою.

3. Соціокультурні знання: знання здійсненнясоціального аспекту використання іноземноїмови.

4. Лінгвістичні знання:а) Лексичні знання:- лексичної системи іноземної мови у вигляді

поняття про цю систему і правил користуваннянею;

- лексики, пов’язаної з науковою діяльністю,що дозволяє використовувати прийомперефразування;

- синтаксичної і лексичної сполучуваностіслова;

- правил словотвору;- схожості та/або розбіжності у лексичних

системах рідної та іноземної мов.б) Граматичні знання відповідно до

особливостей іноземної мови для науковоїдіяльності, характерних для стилю наукового

мовлення складних синтаксичних конструкцій,зворотів із безособовими дієслівними формами,пасивних конструкцій, багатоелементнихозначень, усічених граматичних утворень,емфатичних (інверсійних) структур, модальностітощо.

Навчальна дисципліна “Іноземна мова длянаукової діяльності” складається з 4 кредитівECTS (120 годин).

Навчальна дисципліна складається з 2-хкредитних модулів:

1. Іноземна мова для наукових досліджень.2. Іноземна мова наукової комунікації.Окрім виконання вправ та завдань,

передбачених в якості частини навчальноїпрограми, значна увага приділяється виконаннюсамостійної роботи аспірантів. Форми завдань, якіпропонуються для індивідуального опрацюваннянавчального матеріалу, – аналітичний огляднаукових текстів з фаху, участь у конференціяхіноземною мовою, участь у проектах з іноземноїмови, укладання лексичного мінімуму, написаннянаукової статті тощо.

Метою підготовки індивідуальних завдань єдослідження друкованої іншомовної автентичноїлітератури, пошук/опрацьовування джерел умережі Інтернет з метою отримання певноїінформації з обраної теми дослідження та набуттінавичок іншомовного наукового письма.

Навчальними текстами для читання мають бутиоригінальні монографії та періодична літературасфери наукових інтересів аспіранта. Матеріалидля читання іноземною мовою аспірантивідбирають самостійно з урахуваннямрекомендацій наукових керівників.

Контроль є невід’ємною складовою навчанняіноземної мови для наукової діяльності. Системаконтролю має комунікативну спрямованість,характеризується зв’язністю і зростаючоюскладністю, охоплює поточний і підсумковий видиконтролю.

Поточний контроль реалізується на практичнихзаняттях. Засобами такого контролю є тестовізавдання, контрольні роботи, написання творчихзавдань тощо. Перший кредитний модульзакінчується заліком наприкінці 1-го семестру.Аспіранти, які виконали індивідуальне завданнята набрали необхідну кількість балів згідно зрейтинговою системою оцінювання, маютьможливості або отримати залікову оцінку (залік)відповідно до набраного рейтингу, або виконатизалікову контрольну роботу з метою підвищенняоцінки, що передбачає виконання завдань з усіхвидів мовленнєвої діяльності (аудіювання,читання, письма, перекладу, говоріння



91 Молодь і ринок №1 (144), 2017

(презентації актуальності власного науковогодослідження).

Другий кредитний модуль закінчуєтьсяскладанням екзамену (2 семестр), до якогодопускаються аспіранти, які мають належнийрівень підготовки та виконали індивідуальнезавдання. Відповідно, загальна оцінка виводитьсяз суми стартових балів та балів за екзаменаційнуконтрольну роботу.

Структура екзамену:1. Аудіювання наукового тексту.2. Завдання з читання.3. Написання есе з наукової проблеми.4. Письмовий переклад рідною мовою

оригінального тексту за фахом.5. Співбесіда іноземною мовою з питань

наукового дослідження аспіранта, яка складаєтьсяз усного монологічного повідомлення про змістнаукової роботи та відповідей на запитання членівекзаменаційної комісії.

Висновки. Програма відповідає вимогам,висунутим Європейським простором вищої освітиу 2010 році; базується на міжнародних рівняхволодіння мовою (відповідно доЗагальноєвропейських рекомендацій); відповідаєнаціональним кваліфікаційним рівням досягнень;охоплює професійний та академічний зміст (сферипредметних знань), ситуативний зміст (контекст,у якому представлені матеріали, види діяльностітощо), прагматичний зміст (вміння реалізаціїкомунікативних намірів у науковій та професійнійсферах). Програма дисципліни розроблена згідноз комплексним підходом до предметної системинавчання, передбачає інтеграцію наукових(суспільних, природничих, технічних тощо) знань

і застосування їх комплексно під час вирішеннязавдань професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.

1. Бордовський Г.А. О подготовке кандидатовнаук и PhD в рамках Болонской системы: кпостановке проблемы / Г.А. Бордовский // –Человек и образование, 2014. – №3 (40).

2. Винницький М., Моренець В. “ЗаконопроектВАК “Про атест ацію… - біг на місці” /М. Винницький, В. Моренець //. – Дзеркалотижня, 2008. – №36 (715).

3. Винницький М. Реформа аспірантури.Особливості впровадження програм підготовкифахівців із ступенем доктора філософії (PhD) /М. Винницький [Електроний ресурс] – Режимдоступа: http://erasmusplus.org.ua

4. Вікіпедія [Електроний ресурс] – Режимдоступа: https://uk.wikipedia.org

5. Демченко О. Ученим можеш ти не бути,та кандидатом стати мусиш / О. Демченко[Електроний ресурс] – Режим доступа: http://gazeta.dt.ua (Scince)

6. Закон України “Про вищу освіту” від01.07.2014 року №1556-VI [Електроний ресурс]– Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18

7. Правила прийому до НТУУ “КПІ” в 2016році. 2015.

8. Програма іспиту з іноземної мовипрофесійного спрямування для вступу доаспірантури (рівень В2) / Л.М. Іванченко //2016.

9. English for Specific Purposes (ESP): NationalCurriculum for Universities. – Kyiv: Lenvit, 2005.



14 ciчня – Старий Новий piк або день Святого Василя 14 січня українці святкують кілька свят. Перше – свято на честь Василія

Великого, архиєпископа Кесарії Кападокійської, що в Малій Азії. Святий Василь зробив дуже багато для віруючих людей, зокрема допомагав їм не

втратити віру, закликав до терпіння, смирення та мужності. Його життя – справжній зразок для наслідування. Основним звичаєм цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

За церковним календарем 14-го січня також відзначають перший день Нового року за старим стилем. Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадував переддень Різдва та в народі називався Щедрим Вечором, що пов’язано зі звичаєм готувати

багатий святковий стіл, який обов’язково прикрашали скоромні страви.

92

Постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливиминауковими чи практичним завданнями.

Фізичне виховання й спорт відіграють важливу роль ужитті суспільства, сприяють гармонійному розвитку іформуванню особистості. Проте доволі часто усуспільстві спостерігається стосовно них доситьспрощений погляд, сприйняття як накопиченняпевних специфічних знань, умінь, навичок,переважно як обізнаність щодо правил організації

і проведення змагань, оволодіння технічнимизнаннями і тактичними навичками. Зауважимо,що серед основних завдань фізичної культури iспорту є “постійне підвищення рівня здоров’я,фізичного та духовного розвитку населення,сприяння економічному i соціальному прогресусуспільства”. Фізичну культуру визнано“важливим засобом підвищення соціальної iтрудової активності людей, задоволення їхморальних, естетичних та творчих запитів,

УДК 378.147.091.33 – 027.22:796

Вікторія Бабаліч, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії та методики олімпійського і професійного спорту

Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ:

ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНУ статті теоретично обґрунтовано передумови формування соціальної компетентності у

студентів, які навчаються на факультеті фізичного виховання. Представлено соціальну компетентністьяк важливий компонент, що соціально збагатить професійні знання, уміння і навички у системі фаховоїпідготовки майбутніх вчителів фізичної культури і тренерів. Описано шляхи розв’язання означеноїпроблеми на досвіді провідних країн світу.

Ключові слова: фізичне виховання, спорт, соціальна компетентність, світовий досвід, студенти.

Літ. 11.

Виктория Бабалич, кандидат педагогических наук,доцент кафедры теории и методики олимпийского и профессионального спорта

Кировоградского государственного педагогического университета имени Владимира Винниченка

РОЛЬ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ И СПОРТА В ФОРМИРОВАНИИСОЦИАЛЬНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ СТУДЕНТОВ В УСЛОВИЯХ ВЫСШЕГО

ОБРАЗОВАНИЯ: ОПЫТ ЗАРУБЕЖНЫХ СТРАНВ статье теоретически обоснованы предпосылки формирования социальной компетентности

студентов, обучающихся на факультете физического воспитания. Представлено социальнуюкомпетентность как важный компонент, который социально обогатит профессиональные знания, уменияи навыки в системе профессиональной подготовки будущих учителей физической культуры и тренеров.Описаны пути решения этой проблемы на опыте ведущих стран мира.

Ключевые слова: физическое воспитание, спорт, социальная компетентность, мировой опыт,студенты.

Victoriya Вabalich, Ph.D. (Pedagogy),Associate Professor of the Theory and Methodology of the Olympic and

Professional Sport DepartmentKirovohrad Volodymyr Vynnychenko State Pedagogical University

THE ROLE OF THE PHYSICAL EDUCATION AND SPORT IN THE FORMATION OFSOCIAL COMPETENCE OF STUDENTS IN THE CONDITION OF HIGHER

EDUCATION: THE EXPERIENCE OF FOREIGN COUNTRIESThe article theoretically substantiates the factors of formation of social competence of students of the Faculty

of Physical Education. The author introduces the social competence as the essential component, which socially canenrich the professional knowledge, an abilities and skills of future teachers of physical culture and sports coachesin the system of professional education. The author describes the ways of solving this problem, taking into accountthe experience of advanced countries of the world.

Keywords: Physical Education, a sport, a social competence, the world experience, the students.

© В. Бабаліч, 2017

РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ У ФОРМУВАННІ СОЦІАЛЬНОЇКОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

93 Молодь і ринок №1 (144), 2017

життєво важливої потреби взаємного спілкування,розвитку дружніх стосунків”. При цьомусоціальна цінність спорту визначається йогодійовим стимулюючим впливом на поширенняфізичної культури серед різних верств населення”.Про це йдеться у Законі України “Про фізичнукультуру і спорт” [2].

Таким чином, фізичне виховання і спорт яксоціальні явища мають важливе суспільнезначення, адже вирішують важливі соціальнізавдання. Ефективності цього процесу сприяютьзагальні та специфічні функції фізичноговиховання й спорту, які мають властивістьвпливати на людину і людські відносини. Такавзаємодія допомагає активізувати життєдіяльністьлюдини, що спонукає її дотримуватись культурнихта духовно-моральних цінностей [4]. Саме томунебезпідставно один із засновників сучасної теоріїта практики фізичної культури і спорту Ж. Ебер[цит. за: 10] наголошує на ціннісних аспектах ідеїборотьби, суперництва і визначає сутність спортуяк соціального явища.

Отже, фізична культура і спорт – це складнесоціальне явище, яке не обмежується вирішеннямлише завдань фізичного розвитку й здоров’ялюдини, а виконує й інші соціальні функції вобласті політики, моралі, етики та естетики, єзасобом етичного, естетичного, моральноговиховання особистості, залучає до фізичноїкультури різні прошарки населення [10], сприяєформуванню соціальної компетентності.

Аналіз основних досліджень і публікацій, уяких започатковано розв’язання даноїпроблеми і на які спирається автор. У дваостанні десятиліття спостерігається поширеннясуспільної думки, що формування соціальноїкомпетентності фахівців у галузі фізичноговиховання і спорту відіграє важливу роль вїхньому професійному становленні. Так,провідний американський фахівець Д. Хелісоннаполягає на впровадженні гуманістичнихтенденцій розвитку фізичного виховання і спорту,пропонує альтернативний набір цілей у галузіфізичного виховання і спорту з акцентом налюдські цінності й потреби. Із своїмиоднодумцями науковець розробив стратегіюрозвитку відповідно до концепції, яка припускає,що фізична активність сприятиме формуваннюсамоконтроля, особистісній і соціальнійвідповідальності (Д. Уотсон, Б. Клоксен). Дляреалізації цієї стратегії:

- розроблено програми: викладання особистісноїі соціальної відповідальності через фізичнуактивність (TPSR, Д. Хелісон), соціальної таіндивідуальної відповідальності, заснованої на

стандартних програмах фізичного виховання(Х. Котфорт, Т. Мартенек, Дж. Калескей,М. Паркер, Дж. Стел), розвитку молодіжнихлідерів, засновану на спортивній програмі(Т. Шилінг, Т. Мартенюк, С. Карсон), розвиткувідповідальності тренерів у дитячо-юнацькомуспорті (Д. Хелісон, Т. Мартенек, Д.Уолш),комплексного здоров’я і фізичного виховання,фізичної активності та розвитку молоді(С. Дулітл);

- створено освітні моделі: навчання особистої ісоціальної відповідальності (Б. Гордон);особистісно-соціальна модель з погляду гендерноїрівності (П. Врайт, М. Стоксен, Н. Хайс) тафілософського аспекту (П. Врайт, М. Баррейс,Д. Толефсен); розширення вчительської особистоїі соціальної відповідальності для наданнядопомоги молоді в громадах (Д. Уолш); навчальнамодель для фізичного виховання з урахуваннямсоціального аспекту (М. Матзле).

Зазначимо, що соціальну компетентність якпроцес навчання життєвим навичкам задопомогою фізичного виховання і спортудосліджували П. Врайт, С. Ден, В. Лі. НауковціДж. Кеклей, Ф. Колте, Ф. Джейкобс, Р. Даксте,Р. Спай в результаті аналізу науково-методичноїлітератури знайшли підтвердження впливу спортуна соціальний розвиток і формування особистості.Науковці Д. Фудзівара, Л. Кудрна, P. Долан уроботі “Соціальні наслідки культури і спорту”довели вплив фізичного виховання і спорту насоціальний добробут, благополуччя населення,який у свою чергу, сприяє підвищенню рівняфізичної працездатності людей, і як результат –допомагає їхньому кар’єрному зростанню й,відповідно, соціальній успішності.

З огляду на те, що процес формуваннясоціальної компетентності побудований наміжособистісному спілкуванні, що передбачаєєдність і взаємозв’язок людини та суспільства, унашому дослідженні будемо спиратися на думкувчених В. Хартапа, K. Рубіна, Л. Роуз-Краснора,які в основу соціальної компетентності поклаливзаємодію (сім’я, друзі, вчителі, колеги, а такожнезнайомі люди, які зустрічаються уповсякденному житті) й визнають однією знаважливих навичок, якою можуть володіти люди,здатність взаємодіяти з іншими людьми і бутикомпетентним у цій справі, завдяки якій“переживання людини стають багатшими ізначнішими, вона вчиться пізнавати й міркувати,зростають її можливості для досягнення особистихцілей у соціальній взаємодії при збереженніхороших відносин з іншим плином часу і в різнихситуаціях” [цит. за: 1, 526].


94

Виділення невирішених раніше частинзагальної проблеми, яким присвячується данастаття. Отже, фізичне виховання і спорт єважливим чинником формування особистості,зокрема й в умовах реформування вищої освітиУкраїни, її інтеграції в європейський освітнійпростір, що, передусім, спрямовано напокращення якості професійної освіти,формування компетентного, успішного фахівця.Тому постійного перегляду та удосконаленнявідповідно до сучасних, європейських вимогпотребує підготовка майбутніх кваліфікованихспеціалістів.

У той же час, результати аналізу науковоїлітератури пострадянського простору та Українидовели, що в переліку професійнихкомпетентностей майбутніх спеціалістів фізичноговиховання і спорту чітко не визначена рольсоціальної. Виходимо з того, що сформованасоціальна компетентність у майбутніх вчителівфізичної культури і тренерів як важливийкомпонент їхньої професійної компетентностісоціально збагатить професійні знання, уміння йнавички, розвине їхні соціальні здібності у системіфахової підготовки. У цьому контексті важливимє досвід зарубіжних країн.

Формулювання цілей статті (постановказавдання) полягає у висвітленні поглядів на рольфізичного виховання і спорту у формуваннісоціальної компетентності у майбутніх фахівцівфізичної культури і спорту в дослідженняхнауковців провідних країн світу.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Проблема забезпечення та шляхипокращення якості освіти в галузі фізичноговиховання і спорту турбує більшість європейськихнауковців. При цьому зазначається, що вонанеможлива без інноваційного розвитку їїскладових. Зокрема, уряд Шотландії, керуючисьвсесвітньовідомою концепцією соціальногокапіталу як генотипного феномену, звернув увагуна вирішення питання соціальної згуртованості,соціальної інтеграції та активної громадськоїпозиції у населення. На підтримку цієї концепціїпрофесор Ф. Колте у науковій доповіді “Соціальніпереваги спорту” презентує фізичне виховання іспорт як потенційну галузь для формуваннясоціальних компетентностей у населення. Такаперспектива, наголошує автор, можлива за умовпартнерських відносин з іншими організаціями таустановами, а також завдяки підготовцікваліфікованих кадрів в області фізичноговиховання і спорту. При цьому Ф. Колте уточнює,що спорт сам по собі не може вирішувати усі

соціальні проблеми. Це зумовлено багатьмачинниками:

1. Відсутністю фундаментального дослідженнясучасних, пріоритетних напрямів соціальноїполітики.

2. Труднощами у визначені показників, яківказують, що саме завдяки спорту відбуваютьсяті чи інші зміни. Наприклад, зниження рівнязлочинності серед молоді завдяки залученню їхдо спортивних програм.

3. Складністю визначення позитивних змінсаме від впливу спорту, оскільки вони єнепрямими (наприклад, віра в те, що тількивнаслідок впливу спорту відбуваються позитивнізміни в поведінці, як-от зменшення рівнявчинення злочинів, та ставленні до самого себе,зокрема, підвищення самооцінки і самодисципліни),виявлення причинно-наслідкових зв’язків міжфактичними змінами поведінки на початку і вкінці дослідження [7].

Попри такі чинники, Ф. Колте не полишаєдумка про те, що саме фахівці цієї галузіспроможні ефективно впливати на формуваннясоціальної компетентності населення. Більш того,він наголошує, що вчителі фізичного виховання іспорту, маючи неабиякий потенціал для впливуна розвиток активної громадської позиції засобамиспорту, можуть здійснювати відповідну діяльністьза такими напрямами:

- створення відповідних умов для залученнягромади до фізичної культури і спорту;

- забезпечення належного фінансуванняспортивних заходів, які проводяться в рамкахгромадських груп та організацій;

- співпраця з різними громадськимиорганізаціями, які допоможуть лобіювати різніпитання, не пов’язані зі спортом;

- створення груп підтримки, що спрямує усізусилля на покращення матеріально-технічногозабезпечення місцевих ресурсів (спортивніспоруди тощо);

- виявлення й передання досвіду про соціальнуроль фізичного виховання і спорту у вихованніособистості місцевим спортивним лідерам,керівникам команд, тренерам та помічникам таінше.

З цього приводу слушним є припущенняВ. Сшейфера щодо потенційних можливостейфізичного виховання і спорту відносноформування соціальної компетентності, їхтерапевтичних якостей. Науковцем визначеноп’ять елементів терапевтичного потенціалуфізичного виховання і спорту. Це:

1. Наслідування позитивних прикладіввидатних спортсменів, корекція девіантної



95 Молодь і ринок №1 (144), 2017

поведінки та залучення до здорового способужиття і спорту шляхом застосування методу“диференційованої асоціації”.

2. Сприяння розвитку самодисципліни.3. Усвідомлення альтернативності невдачам у

навчанні, тим самим забезпечення підвищеннясамооцінки підлітка.

4. Активізація життєдіяльності людини,стабілізування її психічних процесів.

5. Допомога підліткам краще пізнати світ,задовольнити певні потреби у подорожах,привчання до самостійності [цит. за: 7].

При цьому В. Сшейфер звертає увагу на те,що дієвість всіх цих елементів буде ефективноютільки за умови комплексної взаємодії, якадосягається шляхом партнерських відносин, умежах більш широких соціальних програм яккомбінація традиційних та інноваційних підходів.

Подальші пошуки, які підтверджують рольфізичного виховання і спорту як дієвих засобівсоціалізації особистості, ефективної соціальноївзаємодії різних верств населення, знаходимо внауковому звіті Швейцарської академії розвитку(SAD) [6]. SAD – це практикоорієнтованийнауково-дослідний заклад, який розробляє йтестує нові підходи та методи, спрямовані нагармонійне існування дітей і молоді в суспільстві.Їхня робота здійснюється шляхом прикладнихдосліджень, моніторингу, оцінки проектів та черезвласні пілотні проекти. Дослідниками академії у2012 році було упроваджено проект “Управліннясоціальними знаннями і культурним розмаїттям”,у межах якого в умовах міжетнічного діалогу середмолоді Шрі-Ланки досліджувалась роль фізичноговиховання і спорту.

Реалізація цього проекту здійснювалась серієюспортивних заходів, у процесі яких черезспеціально підібрані різноманітні рухливі таспортивні ігри, втілювалася основна метапроекту. Відповідно, організація і проведеннятаких спортивних заходів мали свою специфіку,принципи, зокрема не визначення переможців, аміжособистісна взаємодія учасників, якаґрунтувалася на вікових та етнічних особливостяхвзаємовідносин молоді. Під час спортивних заходівмолодь навчалася вирішувати конфлікти,працювати в команді, брати особистувідповідальність за прийняття рішень тощо.Спостереження за учасниками підтвердило, щорізноманітність та специфіка проведення такихзаходів позитивно впливає на процес їхньогосамовизначення, сприяє мобілізації “внутрішніх”чинників особистості.

Слід зауважити, що залучення до проектумісцевих вчителів фізичної культури і тренерів

надало їм можливість пройти відповіднупідготовку, яку було спрямовано на ознайомленнявчителів з методикою формування соціальнихкомпетентностей у молоді. Ця методикаґрунтувалася на основних аспектах:

- фізичний розвиток (стимулювання доактивної діяльності та допомога у розвиткуфізичних здібностей);

- ментальний вимір (сприяння розвиткуінтелектуальних здібностей, зокрема умінняконцентруватися, міркувати, передбачити,логічно мислити, приймати стратегічні рішення);

- емоційний аспект (підвищення рівняінформованості та управління емоціями: розвитокумінь справлятися зі страхами, розчаруваннями,самоконтроль агресії; піднесення відчуття радості,задоволення; мотивація до навчання завдякиформуванню вміння вигравати чи програвати);

- соціальний аспект (допомога у зміцненнісоціальних відносин і покращенні соціальнихнавичок: навчання взаємодіяти в соціальномусередовищі, дружити, довіряти, співпереживати,поважати, співпрацювати, управлятиконфліктами, бути толерантними до оточуючих,підкорятися правилам змагань та діяти в команді).

Отриманий хороший соціально-професійнийдосвід допоміг викладачам і тренерам покращитисистему своїх професійних міжособистіснихвідносин, продуктивно співпрацювати в проекті.

Означена проблема турбує й спільноту Англії.Так, англійський уряд у 2000 році розробивстратегію розвитку спорту упродовж наступногодесятиліття “Спортивне майбутнє для всіх” [8],головна мета якої – надання можливостей тастворення умов для кожного бажаючогогромадянина брати активну участь і бутиспівучасником процесу розвитку в областіфізичного виховання і спорту, сприяннясоціальній інтеграції майбутнього фахівця.Особливої уваги приділено питанню підготовкимайбутніх вчителів фізичної культури і тренеріву нових інтеграційних умовах, розкритофундаментальні проблеми, які виникли(недостатній рівень професійної підготовкимайбутніх фахівців фізичного виховання і спортущодо соціальної інтеграції, підвищення їхньої роліу соціалізаційних процесах особистості тазастарілі підходи (навчальні плани підготовки) ворганізації освітнього процесу фахівців даноїгалузі [5]); збільшено фінансування з фонду “Новіможливості” для підготовки фахівців в цій області;визначено роль вищої освіти та дослідженоспособи підтримки й соціального включенняфахівців з фізичного виховання і спорту дореалізації стратегії “Спортивне майбутнє для всіх”.


96

У свою чергу, документом, який визначає рольвищої освіти [6] підкреслено важливістьінтеграційних підходів до фахової підготовкивчителів фізичного виховання і тренерів, щозумовлено позитивним впливом назалагоджування соціальних бар’єрів,мотивуванням й надиханням на досягненняособистого та бізнес успіху. При цьому вищаосвіта визнається “ключовим фактором”особистого, соціального та професійногозростання на шляху отримання академічноїкваліфікації.

Таким чином першим етапом перетворень увищій освіти Англії було прагнення урядустворити належні умови фахової підготовки натлі компетентнісного підходу та формуваннясоціальної компетентності, зокрема й у майбутніхвчителів фізичної культури і тренерів. Наступниметапом стала оцінка якості й рівню викладанняфізичної культури і спорту в школах. Тож,упродовж 2008 – 2012 років з метою перевіркиреалізації програм фізичного виховання англійськішколи інспектувала спеціально створена комісія,звітом якої (Ofsted PE) представлено огляд щододосягнень учнів, якості викладання йхарактеристику змісту навчальних програм,зроблено висновок про організацію та управлінняфізичною культурою в школах, піддано критиціроботу викладачів стосовно недостатнього рівняїх професійних і загальних компетентностей. Зарезультатами перевірки департамент освітирозробив і запровадив у 2014 році у навчальнізаклади Англії нову освітню програму, в основіякої – принципи компетентнісного підходу.

Серед суттєвих змін, які стосувалися діяльностівикладача, є сам процес підбору кадрів. В йогооснові – надання переваги фізичному вихованнюяк складовій частині загальноосвітньої системи,що має оздоровчий вплив, сприяє формуваннюнавичок здорового способу життя, моральномувихованню, залучає молодь до культури черезрухову активність. Йдеться про те, що для обранняна посаду пріоритетності надавали тимкандидатам, які на співбесіді показувалиобізнаність в основних вимогах щодо змісту новоїнаціональної навчальної програми, могли швидкоадаптуватись до нових умов праці, які окрімреалізації специфічних завдань фізичноговиховання можуть створити належні умови длядуховного, морального, соціального й культурногорозвитку особистості.

Стосовно учнів, нова програма передбачаладекілька ключових етапів, зміст яких вони малиопанувати. Кожен етап мав на меті, в першу чергу,сприяти підвищенню як спеціальних

компетентностей (розвиток фізичних якостей,навичок, вміння їх реалізовувати під час змаганьта різних заходів), так і загальних (отримуватизадоволення від спільної роботи, спілкування;набувати вміння вести конкурентну боротьбу;мати розуміння того, як досягати успіху, прагнутидо здорового способу життя) [9].

Особливий науковий інтерес представляєосвітньо-спортивна модель американськоїдослідниці Деріл Сідентоп [11], яку булоадаптовано й упроваджено в навчальний планфізичного виховання, в тому числі, у вищій школіСША. Мета цієї моделі полягає у розширенніпрофесійного досвіду спортивної роботистудентів у різних статусах. Передумовою їїстворення було твердження про те, що кожналюдина у повсякденному житті має набірсоціальних ролей, як-от студент, який навчаєтьсяна факультеті фізичного виховання, упродовжзвичайного робочого дня постійно змінюєсоціальні ролі відповідно до соціального статусу(син, студент, член спортивної команди, покупецьтощо).

В основу освітньо-спортивної моделі булопокладено предмет “Спортивні ігри”, на заняттяхякого студенти, працюючі в команді,практикуються в оволодінні професійнимикомпетентностями (знаннями, уміннями інавичками), а головне – набувають досвідусоціальної взаємодії, виконують різніфункціонально-соціальні ролі:

1. Капітан (бере на себе певні повноваженнятренера, навчається приймати самостійнорішення).

2. Рефері (знайомить з правилами змагань таспецифікою або особливостями організаціїзмагань).

3. Фітнес-інструктор (проводить загальну таспеціальну розминку).

4. Секретар (взаємодіє з суддями, гостямизмагань, оголошує результати, несе відповідальністьза оформлення протоколу гри).

5. Технічний менеджер (відповідає заобладнання, ігровий майданчик).

6. Член спортивної ради (відповідає запопуляризацію види спорту, залучає до здоровогоспособу життя, допомагає в організації змагань іспортивних заходів).

7. Помічник капітана (відповідає заоформлення дошки оголошень, ведення таблицізмагань).

8. Репортер (бере інтерв’ю у гравців і гостейзмагань).

Зазначимо, що майстерне виконання означенихролей сприяє розвитку гнучкості, толерантності,



97 Молодь і ринок №1 (144), 2017

умінню співпрацювати в різни групах та командах,чого вимагає специфіка майбутньої діяльності.

За технологією впровадження вище означеноїмоделі наступним кроком визначено проведеннямінісемінарів і тренінгів, у процесі якихобговорювались функціонально-соціальні роліучасників, створювались належні умови длязапровадження курсу, тобто за потребиспрощувались правила змагань, корегуваласькількість учасників тощо. Такі проектиорганізовувались як в межах групи, так міжгрупами, курсами.

Після завершення курсу студенти, працюючиу групі, готували звіт про свою роботу,аналізували колективну роботу, результати якоїобговорювалися під час звітних зустрічей,вносилися корективи у перспективну діяльність.

Упевнені, що представлена модель, яка єнаближеною до реальних, професійних умовсприяє розвитку і фахових, і соціальнихкомпетентностей майбутнього фахівця.

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямі. Отже, результати здійсненоготеоретичного аналізу наукових і методичнихджерел, досвід провідних країн світу переконливодоводить, що освіта майбутніх фахівців фізичноговиховання і спорту ще не досконала і потребуєкоректив, вимагає створення умов, щосприятимуть ефективному формуваннюсоціальної компетентності вчителів фізичноїкультури і тренерів й відповідно підвищеннюякості освітнього процесу в умовах вищоїпрофесійної педагогічної освіти України.Дослідженню цього питання приділимо увагу уподальших публікаціях.

1. Варецька О.В. Теоретичні і методичнізасади розвитку соціальної компетентностівчителя початкової школи у системіпіслядипломної педагогічної освіти: дис.…д-рапед. наук: спец. 13.00.04 / Олена ВолодимирівнаВарецька. – Київ, 2015. – 630 с.

2. Дементьева Н. Ф. Формы и методы медико-социальной реабилитации нетрудоспособныхграждан / Н.Ф. Дементьева, Э.В. Устинова. –М.:ЦИЭТИН, 2002. – 135 с.

3. Закон України “Про фізичну культуру іспорт” [Електронний ресурс]. – Режим доступу

до вид.: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3808-12.

4. Фізичне виховання [Електронний ресурс] –Режим доступу до ресурсу: http://www.pedahohikam.net/nerv-275.html.

5. Bailey R. Evaluating the relationship betweenphysical education, sport and social inclusion /Richard Bailey. // Educational Review. – 2005. –С. 71 – 90.

6. Caborn Mr. R. The role of further and highereducation in delivering the government’s plan forsport [Електронний ресурс] / Mr. R. Caborn,M. Hodge – 2001. – Режим доступу до ресурсу:h t t p : / / d e r a . i o e . a c . u k / 1 0 1 3 8 / 1 /A_sporting_future_for_all.pdf.

7. Coalter F. The Social Benefits of Sport. Anoverview to inform the community planning process.[Електронний ресурс] / Fred Coalter // Edinburgh:SportScotland. – 2005. – Режим доступу доресурсу: http://www.sportscotland.org.uk/documents/resources/thesocialbenefitsofsport.doc

8. DCMS (Deportament for Culture,Media andsport) A sporting Future for all, London: DCMS,2001. – 46 с. [Електронний ресурс] – Режимдоступу до ресурсу: http://www.kzndsr.gov.za/LinkClick.aspx?link=GIS%2Fgovplan2001+-+UK.pdf&tabid=130&mid=921

9. National curriculum in England: PEprogrammes of study [Електронний ресурс]. –2013. – Режим доступу до ресурсу: https://www.gov.uk/government/publications/national-curriculum-in-england-physical-education-programmes-of-study.

10. Schafer W. Some Social Sources andConsequences of Inter-Scholastic Athletics: The Caseof Participation and Delinquency [Електроннийресурс] / W. Schafer // International Review of SportSociology. – 1969. № 4. – С. 63 – 81.

11. Siedentop D. What is sport education and howdoes it work? / D. Siedentop, // Journal ofPhysical Education, & Dance. – 1998. – №69.– №4. – С. 18 – 20.

12. Wijesekera R. Sport and Play for InterethnicDialogue among Children and Youth in Sri Lanka[Електронний ресурс] / R. Wijesekera, T. Kisch,V. Schnorr // Swiss Academy for Development. –2012. – Режим доступу до ресурсу:https://www.sportanddev.org/sites/default/files/downloads/sri_lanka_final_evaluation_report.pdf



98

Постановка проблеми у загальномувигляді. Сучасний етап розвиткуосвіти в Україні характеризується

перебудовою освітнього процесу у відповідностідо європейських стандартів навчання окреслених

в Болонській декларації. На цьому етапі великезначення має досвід країн, що пройшли тимшляхом раніше та набули певного досвіду.Вивчення досвіду Республіки Польща викликанеїї теоретичними та практичними здобутками з

УДК 353:[37.014.5: 796.011.1]:005.3(045)

Олександр Мозолев, кандидат педагогічних наук,доцент, професор кафедри теорії і методики фізичної культури та валеології

Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії

ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУОСВІТИ У СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ З ПОЛЬСЬКОГО ДОСВІДУ

У статті обґрунтовано необхідність побудови нових моделей управління освітою, що сприятимутьупровадженні інноваційних рішень, застосуванні нових управлінських технологій та імплементаціїпередового досвіду інших країн світу. Автором розкрито зміст управлінських технологій регіональногорозвитку освіти у сфері фізичної культури і спорту в Польщі, які він пропонує до упровадження в Україні.Проаналізовано структуру побудови моделі упровадження управлінських технологій регіональногорозвитку освіти у сфері фізичної культури і спорту Польщі у вітчизняну практику. Визначено кінцевірезультати щодо упровадження зазначених технологій.

Ключові слова: технології, управління, регіональний розвиток, освіта, фізична культура.Літ. 8.

Александр Мозолев, кандидат педагогических наук, доцент, профессор кафедры теории иметодики физической культуры и валеологии

Хмельницкой гуманитарно-педагогической академии

ПРИМЕНЕНИЕ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ ТЕХНОЛОГИЙ РЕГИОНАЛЬНОГОРАЗВИТИЯ ОБРАЗОВАНИЯ В СФЕРЕ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ И СПОРТА

НА ОСНОВЕ ПОЛЬСКОГО ОПЫТАВ статье обоснована необходимость построения новых моделей управления образованием, которые

способствуют внедрению инновационных решений, применению новых управленческих технологий ииспользованию передового опыта других стран. Автором раскрыто содержание управленческихтехнологий регионального развития образования в сфере физической культуры и спорта в Польше,которые он предлагает использовать на Украине. Проанализирована структура построения моделивнедрения управленческих технологий регионального развития образования в сфере физической культурыи спорта Польши в отечественную практику. Определены конечные результаты использования указанныхтехнологий.

Ключевые слова: технологии, управление, региональное развитие, образование, физическаякультура.

Оlexander Mozоlev, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor, Professor of the Theory andMethodology of Physical Culture and Valeology Department

Khmelnytsk Humanitarian and Pedagogical Academy

THE USING OF THE MANAGEMENT TECHNOLOGIES OF REGIONALDEVELOPMENT OF EDUCATION IN THE FIELD OF PHYSICAL CULTURE AND

SPORT BASED ON THE POLISH EXPERIENCEThe article substantiates the necessity of constructing of new models of education management, that will

facilitate the implementation of innovative solutions, the application of the modern management technologies andthe implementation of the best practices of the other countries of the world. The author reveals the content ofmanagement technologies of the regional development of education in the sphere of physical culture and sport inPoland, which the author offers to implement in Ukraine. The author analyzes the structure of construction of themodel of introduction of management technologies of regional development in the field of education of physicalculture and sport of Poland into the domestic practice. The final results regarding the implementation of thesetechnologies have been defined.

Keywords: technology, a management, the regional development, an education, the physical education.

© О. Мозолев, 2017

ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ ТЕХНОЛОГІЙ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСВІТИУ СФЕРІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ З ПОЛЬСЬКОГО ДОСВІДУ

99 Молодь і ринок №1 (144), 2017

розвитку освіти у сфері фізичної культури і спорту,вони є пізнавальним і розглядаються з точки зорутворчого використання для розбудови Україноюнової системи управління освітою у сфері фізичноїкультури і спорту. Тому дослідженнятрансформацій та аналіз позитивних здобутків, атакож проблем, які виникали при проведенні змінв управлінні освітою в Республіці Польща,дозволить використати цей досвід дляреформування вітчизняної системи управліннярозвитком освіти у сфері фізичної культури іспорту, сформувати модель упровадженняуправлінських технологій розвитку освіти у сферіфізичної культури і спорту у вітчизняну практикута запобігти негативним явищам при проведеннізмін в Україні [5].

Аналіз досліджень і публікацій. Польськийдосвід розвитку освіти вивчали Ф. Андрушкевич,А.В. Василюк, О.В. Вахріна, Я.Р. Гречка, Л.М. Гриневич,І.М. Даценко, О.В. Карпенко, М. Карпуленко,В.В. Павленко, Р.Б. Шиян, Т. Марешь, Ю. Соколович-Алтуніна, Н. Яковець та ін. Проблеми навчаннямолоді фізичній культурі і спорту в закладах освітиПольщі розглядали в своїх роботах C.А. Вавренюк,Е.С. Вільчковський, Р.В. Гах, В.Р. Пасічник,Л.П. Сергієнко, В.М. Лишевська, А.Б. Мандюкта ін. Інноваційний розвиток фізичній культурі іспорту в закладах освіти Польщі досліджувалиН.О. Долгова, А.В. Кошура, Г.Ю. Ніколаї та ін.

Разом із тим питання імплементації польськогодосвіду управління розвитком освіти у сферіфізичної культури і спорту не знайшлинеобхідного відображення в сучасних науково-педагогічних дослідженнях.

Метою статті. Імплементація польськогодосвіду упровадження управлінських технологійрегіонального розвитку освіти у сфері фізичноїкультури і спорту у вітчизняну практику.

Виклад основного матеріалу дослідження.Аналіз нормативно-правової бази розвитку освітиу сфері фізичної культури і спорту в Польщідозволив нам узагальнити принципи державноїполітики, розглянути організаційно-змістовіоснови діяльності державних органів влади зрозвитку освіти, з’ясувати принципи, методи,засоби та механізми системи управління,розкрити зміст стандартів навчання у сферіфізичної культури і спорту в Польщі [2; 3; 4]. Буловстановлено, що освіта є ключовим елементомзбереження здоров’я людини протягом усьогожиття, проведення систематичних профілактичнихі оздоровчих заходів та рекреаційного відновлення,елементом боротьби з негативними явищами.Розвиток освіти у сфері фізичної культури іспорту сприяє всебічному і гармонійномурозвитку молоді, формуванню в неї системи знань

про необхідність цілеспрямованих, регулярнихзанять фізичними вправами та спортом,різноманітними видами рухової активності. Самеосвіта у сфері фізичної культури і спорту дозволяєсучасній людині творчо використовувати новіметодики тренувань, здоров’язберігаючі технологіїнавчання, здійснювати заходи з рекреації таоздоровлення різних верств населення [8].

Сучасний розвиток педагогічної науки вУкраїні характеризується пошуком новихфундаментальних підходів до побудови моделейдержавного управління освітою. Тому наукова таекспериментальна робота в галузі моделюваннядержавного управління освітою, зокрема й у сферіфізичної культури і спорту, є важливимпоказником оновлення сучасної парадигмиуправління освітою [1].

Застосування нових управлінських технологійу процесі розвитку освіти у сфері фізичноїкультури і спорту передбачає втручання в чинниймеханізм управління освітою, що міститькорекцію, а іноді і суттєві зміни при прийняттіуправлінських рішень на різних організаційнихрівнях, починаючи з організації та змісту навчанняв закладах освіти, управління освітою місцевихта регіональних органів виконавчої влади ізакінчуючи нормативно-правовою та структурно-організаційною діяльністю центральних органівуправління. При цьому має спостерігатисьдинамічний процес взаємодії: суб’єкт управління– об’єкт управління – модель об’єкта –оптимізація моделі – управлінські рішення. Отже,виникає потреба у впровадженні інноваційнихрішень, застосуванні нових управлінськихтехнологій управління освітою [6].

Розроблена модель упровадження управлінськихтехнологій розвитку освіти у сфері фізичноїкультури і спорту у вітчизняну практикупередбачає процес імплементації передовогодосвіду Республіки Польща на державному,регіональному, місцевому рівні, на рівні окремогонавчального закладу і складається з цільового,змістового, діяльнісного та результативногоблоків.

Цільовий блок розробленої моделівпровадження управлінських технологій розвиткуосвіти у сфері фізичної культури і спорту увітчизняну практику пов’язаний з необхідністювизначення напрямів діяльності та формуєієрархію цілей упровадження управлінськихтехнологій відповідно до цих напрямів.Стратегічною метою розробки моделі є творчевикористання в Україні досвіду РеспублікиПольща в управлінні розвитком освіти у сферіфізичної культури і спорту. Досягненнястратегічної мети можливе при вирішенні низки


100

тактичних завдань, до яких на регіональному рівніуправління належать: удосконалення організаційно-змістової діяльності органів управління розвиткомосвіти у сфері фізичної культури і спорту,реформування внутрішньої організації суб’єктівуправління, координація діяльності закладів освітита регіональних органів управління розвиткомосвіти.

Змістовий блок моделі впровадженняуправлінських технологій розвитку освіти у сферіфізичної культури і спорту у вітчизняну практикумістить перелік технологій управлінськоїдіяльності, які, на нашу думку, доцільновпровадити або модернізувати на регіональномурівні управління освітою:

- технологія визначення стратегії розвиткуосвіти у сфері фізичної культури і спорту регіонупередбачає визначення мети, основних напрямів,пріоритетів, завдань і механізмів її реалізації, вонає наслідком розвитку управлінського мислення,його концептуальності, поєднує перспективну тапоточну діяльність. Стратегія розвитку освіти усфері фізичної культури і спорту базується нааналізі існуючого стану освіти в регіоні, виявленніїї позитивних та негативних сторін, визначенніосвітніх потреб регіону, установленніпріоритетних напрямів розвитку. Велике значеннямає географічне розташування та сформованіспортивні традиції регіону, які вагомо впливаютьна формування освітніх потреб населення.Визначення стратегії розвитку освіти у сферіфізичної культури і спорту регіону передбачаєврахування демографічного складника(народжуваності та смертності); визначеннянеобхідної кількості фізкультурно-спортивнихзакладів освіти, їхньої спрямованості; наявноїспортивної інфраструктури; урахування рівняжиття населення (співвідношення доходів тавитрат, можливість надання платних освітніхпослуг); інноваційну діяльність на територіїрегіону; розробку конкретних інвестиційнихпроектів у рамках визначених пріоритетнихнапрямів. Проблема регіонального розвитку тіснопов’язана з необхідністю оптимізації взаємодії міжцентральними органами влади, місцевимиорганами управління та органами регіональногосамоврядування;

- технологія прогнозування та плануваннякомплексного управління якістю розвитку освітиу сфері фізичної культури і спорту регіонупередбачає врахування ресурсного потенціалу,фінансових можливостей, наявності правовоїбази, рівня кадрового, дидактичного, науковогота інформаційного забезпечення. Саме впливсистеми управління на наявні можливості,ресурси, сильні та слабкі сторони дає змогу

здійснювати будь-які кількісні чи якісні зміни.Технологія прогнозування та плануваннякомплексного управління якістю розвитку освітимістить процедури та технології управлінськоїдіяльності, упорядковані за відповідниминапрямами. В узагальненому вигляді вониреалізують зміст функції управління якістю, як-от: розробку стратегії управління якістю,реалізацію цієї стратегії, здійснення контролюпроцесів управління та визначення оцінки їїефективності. Процес управління якістю розвиткуосвіти у сфері фізичної культури і спорту регіонунасамперед зорієнтований на досягненнякількісно-якісних параметрів усіх видівзабезпечення розвитку освіти, що визначаютьефективність освітнього процесу у сфері фізичноїкультури і спорту. Його доцільно розглядати заокремими складниками: аналіз наявних проблем;прогнозування (визначення комплексу заходів,які б привели в майбутньому до позитивногорезультату); планування (постановка цілей ізавдань; складання програми дій); виявленнянеобхідних ресурсів і джерел фінансування;визначення виконавців; документальнеоформлення; координація діяльності; контроль завиконанням;

- технологія реформування внутрішньоїорганізації суб’єктів державного управлінняпередбачає визначення причин недостатньоїефективності управління; виявлення причинно-наслідкових зв’язків, що заважають ефективностіуправління й на окремому аспекті діяльності, і назагальному функціонуванні системи; розробкурекомендацій для підвищення ефективностіуправління розвитком освіти у сфері фізичноїкультури і спорту регіону. Технологіяреформування внутрішньої організації суб’єктадержавного управління передбачає перерозподілфункцій управління між структурнимипідрозділами; установлення необхідної кількостіштатних працівників, регламентування їхньоїдіяльності та визначення посадових обов’язків;здійснення необхідного фінансового, матеріально-технічного, інформаційного забезпечення;організацію відповідного контролю за діяльністюсуб’єктів управління;

- технологія організаційно-змістовогорегулювання діяльності органів управліннярозвитком освіти у сфері фізичної культури іспорту визначає процес взаємодії і розмежуванняповноважень державних органів влади та органівгромадського самоврядування. Територіальнимгромадам та органам самоврядування наданоправа самостійно вирішувати питання місцевогожиття, яке виявляється насамперед у виборахжителями відповідних територій представників до



101 Молодь і ринок №1 (144), 2017

органів місцевого самоврядування, самостійномувирішенні питань місцевого значення йбезпосередньо, і через органи, які вони обирають.До таких питань слід віднести право розвиткуосвіти у сфері фізичної культури і спорту. Органисамоврядування визначають пріоритетнінапрямки розвитку фізичної культури і спортумісцевого значення, розпоряджаються своїммайном, самостійно управляють витратами нарозвиток освіти у сфері фізичної культури іспорту. Водночас зберігаючи значну часткусамостійності у вирішенні місцевих справ, органимісцевого самоврядування мають підкорятисяцентральній владі в усьому, що стосуєтьсязагальнодержавних вимог;

- технології контролю керованих процесіврозвитку освіти у сфері фізичної культури іспорту. Контроль – процес визначення якості такоригування роботи підлеглих з метоюзабезпечення виконання планів, спрямованих надосягнення мети управління розвитком освіти усфері фізичної культури і спорту. Технологіїконтролю пов’язані з безперервним моніторингомкерованих процесів розвитку освіти у сферіфізичної культури і спорту, їхнім вивченням,вимірюванням і порівнянням, об’єктивнимзіставленням з управлінськими моделями,відображеними в нормативних документах,рішеннях, освітніх стандартах, установленихнормах і вимогах. Щоб контроль був дієвим, вінповинен відбуватися вчасно і мати практичнінаслідки. Технології контролю керованихпроцесів розвитку освіти у сфері фізичноїкультури і спорту повинні відповідати такимвимогам: постійність, оперативність, поєднанняперевірки зверху і контролю знизу, об’єктивність,масовість, гласність, дієвість, плановість,економічність. Результати контролю впливаютьна своєчасне корегування планів та програмрозвитку освіти у сфері фізичної культури іспорту, виявлення недоліків та резервів уздійсненні планування, визначення ефективностіприйнятих управлінських рішень, установленнянеобхідності здійснення коригування змісту,методів та засобів управлінського впливу;

- технологія організації обміну оперативноюта поточною інформацією – невід’ємна частинавсіх основних видів управлінської діяльності, щоохоплює аналіз і опрацювання типових формвхідних та вихідних документів у сфері фізичноїкультури і спорту. Ця технологія містить аналізрезультатів управління розвитком освіти у сферіфізичної культури і спорту на регіональному рівні,обміном необхідною статистичною, науковою тадидактичною інформацією з наданням пропозиційщодо подальшого розвитку та удосконалення

чинної системи управління. Технологія організаціїобміну оперативною та поточною інформацієюпередбачає вдосконалення зовнішніх і внутрішніхкомунікацій (взаємодій) у підпорядкованихструктурних підрозділах, спортивних клубах,закладах освіти, громадських організаціяхфізкультурно-спортивної спрямованості,оприлюднення змісту їхньої освітньої діяльностів засобах масової інформації.

Результативний блок моделі впровадженняуправлінських технологій у вітчизняну практикупередбачає характеристику очікуваних результатівта проведення моніторингу динаміки розвиткуосвіти. З цією метою застосовується SWOT-аналіззапропонованих управлінських технологій,результати якого згодом можуть бути використанідля формулювання і вибору стратегії розвитку [7].

Кінцевим результатом упровадженняуправлінських технологій розвитку освіти у сферіфізичної культури і спорту в Україні нарегіональному рівні повинно бути визначеннястратегії розвитку освіти у сфері фізичноїкультури і спорту регіону; удосконаленнямеханізму прогнозування та плануваннякомплексного управління якістю розвитку освітив сфері фізичної культури і спорту; організаційно-змістового регулювання діяльності органівуправління; організація обміну оперативної тапоточної інформації, що безпосередньо впливаєна підняття рівня освіченості та загальної культуринаселення щодо занять фізичними вправами таспортом, організації дозвілля та активноговідпочинку, свідомого ставлення до збереженнявласного здоров’я та боротьби зі шкідливимизвичками.

Перспективи подальших досліджень у цьомунапряму полягають в дослідженні процесуімплементації польського досвіду управліннярозвитком освіти у сфері фізичної культури іспорту на державному рівні.

1. Вікторов В. Нові моделі управління освітою //Вища освіта України. – 2005. – № 2. – С. 66 – 71.

2. Мозолев О. Зміст і принципи управліннярозвитком освіти в сфері фізичної культури і спортув Польщі /О. Мозолев // щомісячний науково-педагогічний журнал “Молодь і ринок” Дрогобицькогодержавного педагогічного університету імені ІванаФранка № 2 (133) – 2016. – С. 75 – 79.

3. Мозолев О.М. Методи управління розвиткомосвіти в сфері фізичної культури і спорту в Польщі/ О. М. Мозолев // Наукові записки Тернопільськогонаціонального педагогічного університету іменіВолодимира Гнатюка. Серія: педагогіка. – 2016. –№ 1. – С. 160 – 165.

4. Мозолев О.М. Місце, роль, функції, мета ізавдання системи управління розвитком освіти в


102

сфері фізичної культури і спорту в Польщі / О.М.Мозолев // Педагогіка формування творчої особистостіу вищій і загальноосвітній школах: зб. наук. пр. / [редкол.:Т.І. Сущенко (голов. ред.) та ін.]. – Запоріжжя: КПУ,2016. – Вип. 47 (100). – С. 131 – 138.

5. Освіта і педагогічна наука України і Польщі.1991 – 2015 = Edukacja i nauka pedagogiczna Ukrainyi Polski: бібліогр. покажч. / уклад.: Н.І. Тарасова, Л.І. Самчук,Л.Н. Штома, Н.А. Стельмах; наук. конс. Н.Г. Ничкало,О.С. Падалка; Мін-во освіти і науки України, Нац.академія пед. наук України, Нац. пед. ун-т іменіМ.П. Драгоманова, Держ. наук.-пед. бібліотека

України імені В.О. Сухомлинського; – Київ: Вид-воНПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. – 344 с.

6. Освітні технології: Навч.-метод. Посібник /О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.:За ред. О.М. Пєхоти. – ІС: Вид-во А.С.К., 2003. – 255 с.

7. SWOT-аналіз – основа формування маркетинговихстратегій: Навчальний посібник / За ред. Л.В. Балабанової.– 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2005. –301 с.

8. Maszczak T. Educacja fizyczna w nowej szkole:podrecznik dla studentow wychowania fizycznego /

T. Maszczak. – Warszawa: AWF, 2013. – 183 s.


Постановка проблеми. Генезисгуманістичної концепції, щостановить науково-теоретичним

підґрунтя вітчизняної освіти, пов’язаний звитоками педагогічної науки. Тому звернення доїї класичної спадщини допомагає вдосконалитипроцеси реформування традиційного педагогічного

мислення та впровадження інноваційнихдосягнень у практику навчальних закладів.

Сьогодні, коли в Україні йдеться про реалізаціюцінностей національної культури в системі освітита виховання, особливої уваги, на наш погляд,гідна постать Івана Франка, спадщину якогостановлять праці, позначені високим

УДК 37 (091) (477.83):821.161.2.09 (092)

Жанна Гущак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри машинознавства та основ технологійДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ДО ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ ІВАНА ФРАНКАУ статті означено окремі етапи педагогічного франкознавства. Досліджено розвідки громадсько-

політичних діячів та митців перших двох дорадянських періодів: прижиттєва оцінка педагогічних ідейІвана Франка та вивчення педагогічної спадщини мислителя у міжвоєнний проміжок часу. Проаналізованопогляди мислителя на освітньо-виховні проблеми в контексті його багатогранної творчої діяльності тавизначено гуманістичну спрямованість педагогічних ідей.

Ключові слова: педагогічне франкознавство, прижиттєвий період, міжвоєнний період,гуманістична спрямованість.

Літ. 20.

Жанна Гущак, кандидат педагогических наук, доцент кафедры машиноведенья и основ технологийДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

К ВОПРОСУ ИССЛЕДОВАНИЯ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ВЗГЛЯДОВ ИВАНА ФРАНКОВ статье определены отдельные этапы изучения педагогического наследия Ивана Франко. Исследованы научные

роботы общественно-политических деятелей и писателей первых двух досоветских периодов: прижизненная оценкапедагогических идей Ивана Франко и изучения педагогического наследия мыслителя в межвоенный промежутоквремени. Проанализированы взгляды мыслителя на образовательно-воспитательные проблемы в контексте егомногогранной творческой деятельности и определена гуманистическая направленность педагогических идей.

Ключевые слова: изучение педагогического наследия Ивана Франко, прижизненный период,

межвоенный период, гуманистическая направленность.

Zhanna Hushchak, Ph.D. (Pedagogy), Associate Professor of the Engineering and Technology Basics DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

CONCERNING THE QUESTION OF THE RESEARCHOF THE PEDAGOGICAL VIEWS OF IVAN FRANKO

The article defines the separate stages of pedagogical studies of heritage of Ivan Franko. The author investigates theexploration of the civic politicians and the artists of the first two pre-Soviet periods: the lifetime score of the pedagogicalideas of Ivan Franko and the heritage in the interwar period. The article analyzes the Franko’s views concerning theeducational problems in the context of his multifaceted creativity and the humanistic orientation of pedagogical ideas.

Keywords: the pedagogical study of heritage of Franko, a lifetime period, an interwar period, the humanistic orientation.

© Ж. Гущак, 2017

ДО ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПОГЛЯДІВ ІВАНА ФРАНКА

103 Молодь і ринок №1 (144), 2017

інтелектуальним рівнем, з багатьох галузей:літературознавства, мовознавства, філософії,культурології і, безперечно, педагогіки.

Педагогічний доробок видатного українськогописьменника й громадського діяча визначаєтьсягуманістичною спрямованістю на цінності в життісуспільства та в системі освіти. Його педагогічніпогляди, будучи предметом ґрунтовногодослідження в різні суспільні періоди, становлятьзначний інтерес для науковців. У зв’язку з цимактуальним стає вивчення ідей навчання йвиховання педагогічної спадщини Івана Франкав контексті сучасних соціальних перетворень,їхньої значущості для реформування підходів доорганізації навчально-виховного процесу,впровадження особистісно орієнтованої системивиховання й навчання як нової філософії освіти,практичної реалізації ідей демократизації йгуманізації освітньої галузі України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Педагогічна спадщина Івана Франка досліджуєтьсяу різноманітних аспектах. Українські вченірозглядають та інтерпретують питання впливумислителя на становлення та розвитокукраїнського громадсько-педагогічного руху вГаличині наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.(Т. Завгородня, З. Нагачевська, Н. Сабат,Б. Ступарик, М. Чепіль та ін.); його погляди наосвіту, навчання, виховання відповідно доісторично-політичних, соціально-економічнихумов розвитку суспільства (Л. Березівська,Г. Васянович, О. Вишневський, М. Євтух,Т. Равчина, М. Стельмахович та ін.); роль учителяу навчально-виховному процесі (Д. Герцюк,Д. Скільський та ін.) тощо.

Мета статті – здійснити аналіз франкознавчихпраць із педагогічної тематики дорадянськогоперіоду.

Для реалізації мети поставлено наступнізавдання:

1) висвітлити доробок франкознавцівприжиттєвого (до 1916 р.) та міжвоєнного (1918 – 1939 рр.) періодів;

2) висвітлити досліджену науковцямиспрямованість педагогічних ідей Івана Франкащодо виховання, освіти та навчання молоді.

У поступі людської цивілізації важливезначення належить окремим яскравимособистостям, чий науковий і творчий внесок доскарбниці світової культури є неоцінений. Дотаких геніїв людського духу та таланту відносимовидатного письменника, вченого, мислителясвітового масштабу – Івана Яковича Франка. Йогоідеї, думки, настанови були і залишаютьсяживильним середовищем для науково-

світоглядного пізнання дійсності у всіх її вимірах,вони як ніколи співзвучні з потребами івикликами сьогодення.

Прагнучи, за словами самого Івана Франка,“...бути чоловіком, освіченим чоловіком, нелишитися чужим у жаднім такім питанні, щоскладається на зміст людського життя, ... обнятицілий круг людських інтересів” [17, 309], вінвсесторонньо охопив своєю багатогранноюдіяльністю, феноменальною працездатністюнасправді всі наукові сфери, залишивши у спадокмайбутніх поколінням цінні праці з літератури,філософії, історії, культурології, економіки, права,а також педагогіки.

Так склалася особиста доля Івана Франка, щопопри велике бажання, він так і не змігприсвятити себе безпосередньо викладацькійдіяльності, однак у його науковій, літературній,публіцистичній, епістолярній спадщині чільнемісце посідає педагогічна проблематика. У творахмитця різних жанрів розглядаються питанняосвітньої політики, історії шкільництва, змістуосвіти, проблеми національного, морального,трудового, сімейного виховання, місця і статусуучителя.

Дослідники Івана Франка на всіх етапахвивчення його спадщини з поля зору науковогоаналізу не випускали цю складову діяльностімислителя. Можна стверджувати, що за більшеніж столітнє вивчення Франкового творчогодоробку сформувався окремий напрям, завданнямякого є вивчення поглядів мислителя на освітньо-виховні проблеми.

Загалом у дослідженні педагогічної спадщиниІвана Франка можна умовно виділити декількаетапів:

1) прижиттєва оцінка педагогічних ідейІвана Франка;

2) франкознавчий напрямок педагогічноїспадщини у міжвоєнний період;

3) доробок закордонних франкознавців ізпедагогічної тематики,

4) дослідження поглядів Івана Франка напроблеми освіти науковцями-педагогамирадянської доби;

5) нове прочитання Франка-педагога в добурозбудови української незалежної держави.

Перший період – це прижиттєва оцінка,дослідження педагогічних ідей та поглядівІвана Франка в освітньо-наукових колах. Це вкрайважлива компонента, яка дозволяє об’єктивновідобразити бачення мислителем проблем освіти,навчання та виховання молоді, його вплив наформування прогресивної педагогічної думкисучасної йому доби. Загалом оцінка Івана Франка


104

як педагога, окремих його публікацій на освітньо-виховні теми була вмонтована в загальнухарактеристику доробку великого майстрахудожнього слова й, як правило, мала прив’язкудо ювілейних дат і подій у житті митця.

Першим публічним визнанням заслугІвана Франка на літературній і громадсько-просвітницькій ниві слід вважати влаштованіукраїнською громадськістю Галичини, передусімз ініціативи львівської молоді, відзначення у1896 – 1898 рр. 40-річного ювілею й 25-річчялітературної діяльності митця, щоб “... виразитийому признання за щиру, неусипну працю вкористь народу” [12, 2]. З нагоди цих подій буловидано збірник під назвою “Привіт Івану Франкув 25-літній ювилей літературної його діяльности(складають українсько-руські письменники)”, вякому були вміщені твори галицькихписьменників-педагогів, зокрема К. Малицької,Уляни Кравченко, К. Попович. У передмові довидання В. Гнатюк називає митця “великимчоловіком”, який зумів серед тих відносин,“противностей зробити те, що він зробив” [12, 2].

Крім того, соратником Івана Франка –Михайлом Павликом був підготовлений“Список творів Івана Франка за перше 25-лiттяйого літературної діяльності 1874 – 1898”. На ім’яювіляра надійшло багато привітань з усіх куточківГаличини, а також міст Києва, Чернігова,Полтави, Одеси, Варшави, Праги, Софії, Відня.У виступі голови ювілейного комітету В. Гнатюкапідкреслювалося, що Іван Франко “... віднаймолодших літ стояв у ряді перших борців заволю думки, слова, за свободу совісті..., вінперший з нас, в Галичині, сягнув думками позаграниці нашої вітчизни і своїми творами вказавшлях до широкої європейської культури... Такимчоловіком ми повинні справедливо гордитися,таким чоловіком гордувалась би кожда,навіть найкультурніша нація” [12, 4]. У своючергу, Іван Франко, відповідаючи на привітання,такими словами окреслив своє життєве кредо:“Вихований у твердій школі, я відмалку засвоївдві заповіді. Перша, то було власне почуття тогообов’язку, а друга, то потреба ненастанноїпраці” [17, 309].

І хоча на цьому етапі аналізу Франковоїтворчості не знаходимо прямого виокремленняпедагогічної складової, тим не менше, підтекстововоно мало місце у рецензіях, оглядах, щодрукувалися у тодішніх періодичних виданнях,окремих статтях, спогадах його сучасників –письменників (Лесі Українки, М. Коцюбинського,А. Крушельницького, Марка Черемшини,М. Вороного та ін.), політичних діячів

(М. Драгоманова, М. Грушевського, С. Петлюри),співробітників різних суспільно-політичних талітературних видань (В. Лукича, М. Возняка,А. Дольницького), шкільних та студентськихтоваришів (В. Білецького, Є. Олесницького,І. Кобилецького та ін.) [2].

Зокрема, у контексті нашого дослідженняінтерес становить реферат “Іван Франко”,прочитаний Михайлом Коцюбинським на одномуіз засідань товариства “Просвіта” у Черніговінаприкінці 1907 р., але надрукований тількив 1917 р. Автор стверджує: “Наскрізь гуманний,чоловічний – Франко оддає своє серце і всі своїсимпатії тим, хто в “поті чола” добуває хліб...”[6, 51]. Михайло Коцюбинський підкреслює йоговиняткову рису – щирі почуття доукраїнців: “Разом з вірою в людину в душіФранковій живе віра в світлу будучність для нашоїземлі” [6, 54].

Більш виразніше виокремлюється дослідженняпедагогічних поглядів мислителя із наближеннямсвяткування в 1913 р. другого Франковогоювілею – 40-ліття його письменницької діяльності.Чи не вперше спробу оцінити життя та творчістьмитця з освітянського ракурсу робить народнийвчитель, на той час редактор друкованого органу“Українського педагогічного товариства” –журналу “Учитель” – Іван Ющишин. У розвідціпід назвою “Іван Франко як педагог” автор наоснові аналізу його головних праць сформулювавосновні життєві та творчі віхи мислителя, називаєйого демократом “... у правдивому європейськомурозумінню”, що органічно поєднав у собі велику“потенційну енергію” поета, вченого,громадського діяча; “великим Учителем”,“національним вихователем”, якому “... припаладоля ... пошити нам культурну одежину,висвітлити національну фізіономію і дати її змогупишатися в гурті європейських культурнихнацій” [19]. На його думку, неоцінена сила тазначення Івана Франка як педагога лежить в трьохосновних прошарках: в особистому його житті,“... повнім горя, ударів і праці для рідного народа,сеї праці, якій він приніс в жертву себе цілого”; улітературній діяльності, що дала “...непорушний,гранітний фундамент під дальшу будівлю нашоїнаціональної культури”; в “... безграничній любовідо об’єкта свого виховання – українськогонароду” [20].

До постаті Івана Франка як педагога ще за йогожиття звертається й інший освітній діяч –письменник, гімназійний вчитель АнтінКрушельницький. У часописі “Наша Школа”,заснованим товариством учителів середніх шкіл“Учительська Громада”, у 1913 р. була



105 Молодь і ринок №1 (144), 2017

опублікована його стаття “Франко як педагог : знагоди 40-літнього ювилею його письменськоїтворчости”. Автор називає творчістьписьменника “...наскрізь педагогічною,виховуючою”, підкреслює, що будь-яка діяльністьІвана Франка, чи то просвітницька місія середнародних мас, чи його контакти зі студентськоюмолоддю, чи робота для дітей, всюди“ ...проявляється великий педагогічний хист, вкожнім ділі чути душу великого вчителя” [7, 1].Він високо підносить педагогічну вартістьФранкових літературних творів. “Коли ми хочемов нашому письменстві, – стверджуєА. Крушельницький, – пошукати матеріалу впоетичній формі до розмови на преріжні темиз молодіжю, отвираємо першу ліпшу збірку поезійФранка і попадемо на котрій-небудь сторінці нанеоцінені скарби” [8].

Другий етап оновлення педагогічної франкіаниохоплює міжвоєнний період (1918 – 1939 рр.).Найбільший обсяг досліджень припадав на часвідзначення ювілейних і пам’ятних дат митця.Зокрема, значна кількість публікацій,присвячених життю та діяльності майстра слова,з’явилася у суспільно-політичних та культурно-просвітницьких періодичних виданнях Галичиниз нагоди роковин смерті Івана Франка (1926 р.,1936 р.), у період 1926 – 1933 рр., коли в краюрозгорнулася масштабна акція зі спорудженняпам’ятника мислителю. Відбулись численнілітературні, мистецькі, культурно-просвітницькізаходи, видавничі проекти, мета яких полягала уширшому ознайомленні загалу, передусім молоді,зі спадщиною письменника, вченого,громадського діяча. Можна стверджувати, що уміжвоєнний період постать Івана Франказалишалася символом національного відродженнягалицьких українців, своєрідним міриломвідданості справі служіння рідному народові. Всіакції, пов’язані з його іменем, виконували в “...умовах польської дійсності свою революційну дію– активізувати різні верстви українськогонаселення, і перш за все інтелігенцію, до активноїгромадсько-культурної діяльності” [14, 282].

Ґрунтовний науковий аналіз творчості ІванаФранка в міжвоєнний період представленийпублікаціями М. Возняка, Я. Гординського,І. Свєнціцького, В. Дорошенка, М. Рудницького,Б. Лепкого, А. Крушельницького та ін. У полізору дослідників Франкового доробку –літературно-критичний розбір окремих художніхтворів, розгляд його суспільно-політичних ідей,введення в науковий обіг раніше не опублікованихпраць тощо.

Тематичних розвідок про Франка-педагога є

небагато. Їх авторство належить окремимпедагогам і освітнім діячам; друкувалися вони,як правило, у ювілейних виданнях і частоприурочувалися до пам’ятних дат і подій митця.

Франкознавчу тематику освітянського ракурсув цей період розвинув згадуваний уже намиІван Ющишин. Відомий та авторитетнийу Галичині педагог, громадський та політичнийдіяч, редактор освітянських часописів у своїхпублікаціях акцентує увагу на значимістьФранкової творчості, називає його “великимвихователем нації”. Перебуваючи на засланнів Сибіру (у 1915 – 1916 рр.), Івана Ющишинконстатує факт опублікування некрологів, статей,що з’явилися у рік смерті письменника в країнахАмерики та Азії, зокрема Японії [20, 2].

Декілька публікацій присвятив Івану Франковіу 20-х рр. XX століття й Антін Крушельницький.На тлі літературознавчих студій Франковоїспадщини, виділяються своєю суспільно-педагогічною спрямованістю такі його розвідкияк “Дитячий вік Івана Франка” та “Іван Франко вчасі своїх університетських студій”. У першійавтор у контексті автобіографічних творівІвана Франка “Малий Мирон”, “Борис Граб”,“Гірчичне зерно” описує дитячі та шкільні рокимитця, шукає витоки формування йогосвітоглядних ідей [9]. У другій статті висвітлюєдіяльність молодої української інтелігенції (І. Белея,А. Дольницького, В. Левицького, М. Павлика,І. Франка) та вплив Михайла Драгоманова наформування їхньої громадянської позиції [10].

Серед інших видань цього періоду, варті увагипід педагогічним кутом зору статті МихайлаГалущинського [3], О. Грицая [4], а такожредакційні публікації “Діла” [18], “Рідноїшколи” [5], “Учительського слова” [11; 13; 16]тощо.

Маловідомі або невідомі сторінки життя тадіяльності досліджувались у мемуаристиціміжвоєнного періоду [15]. Авторами багатьохспогадів про Івана Франка були як відомі галицькідіячі (К. Студинський, В. Щурат, МаркоЧеремшина та ін.), так і пересічні люди –священики, вчителі, лікарі, які приятелювали змислителем (В. Куровець, А. Чайковський,К. Гриневичева, Л. Озаркевич, М. Білецька та ін.).Цінність цих записок в тому, що в нихвисвітлювався Іван Франко як жива людина врізних життєвих ситуаціях, зі своїмипереживаннями і думками, турботами івипробуваннями, що загалом доповнювалипортрет митця, сприяло кращому його пізнаннюта розумінню. “Коли перечитувати тепер споминипро життя Івана Франка, писані його шкільними


106

товаришами чи молодшими від нього, – пишелітературознавець О. Бабій, – то приходитьсядивуватися, яку масу роботи робив тоді тоймолодий чоловік, тоді ще студент... Це повиннавзяти на увагу українська молодь” [1, 6].

Дослідження творчості Івана Франка упедагогічному аспекті було і залишаєтьсяактуальною науковою проблемою. Очевидно, щойого сприйняття як педагога в науковому дискурсімало свою еволюцію, було зумовлено суспільно-політичними, ідеологічними обставинами, накожному історичному етапі відповідало запитам іпотребам часу.

З огляду на сучасні реалії розвитку українськоїосвіти в новому соціокультурному вимірі,необхідність здійснення широкої демократизаціїпедагогічного процесу, втілення в життя концепціїнавчання та виховання на засадахзагальнолюдських вартостей, що загаломвідповідає світовим тенденціям, й актуалізуєтьсяв цьому ракурсі педагогічний доробокІвана Франка.

Висновки. Виділено окремі періодипедагогічного франкознавства: прижиттєва оцінкапедагогічних ідей Івана Франка, франкознавчийнапрямок педагогічної спадщини в міжвоєннийперіод, доробок закордонних франкознавців ізпедагогічної тематики, науковців-педагогіврадянської доби, нове прочитання Франка-педагога в добу розбудови Української незалежноїдержави. Проаналізовані франкознавчі працідорадянського періоду як безпосередньоосвітянського змісту, так і ті, в яких розкритопогляди мислителя на навчально-виховніпроблеми в контексті його багатогранної творчоїдіяльності, дали можливість визначитигуманістичну спрямованість педагогічноїспадщини мислителя.

Перспективу подальших дослідженьвбачаємо у аналізі доробок закордоннихфранкознавців із педагогічної тематики та новепрочитання Франка-педагога у добу розбудовиукраїнської незалежної держави.

1. Бабій Б. “Давай працювать, працювать,працювати...” / О. Бабій // Новий час. – 1926. –Ч. 39. – С. 5 – 6.

2. Баленко Н.М. Особистість Каменяра успогадах його сучасників / Н.М. Баленко // Науковізаписки Ніжинського державного педагогічногоуніверситету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. – 2003. – № 2. – С. 124 – 127.

3. Галущинський М. Памяти великого Учителя(З приводу річниці смерти Івана Франка) / МихайлоГалущинський // Учитель. – 1923. – Ч. 8. – С. 2.

4. Грицай О. Пам’ять Великого Учителя. Вперше десятиліття смерти Івана Франка /О. Грицай // Учительське слово. – 1926. – Ч. 5. –С. 1 – 5.

5. Іван Франко – великий вчитель і виховник //Рідна школа. – 1936. – Ч. 10. – С. 4 – 6.

6. Коцюбинський М. Іван Франко / МихайлоКоцюбинський: твори в семи томах. – К.:Наукова думка, 1975. – Т. 4. – С. 39 – 56.

7. Крушельницький А. Франко як педагог: знагоди 40-літнього ювилею його письменськоїтворчости / Антін Крушельницький // НашаШкола. – 1913. – Ч. 1. – С. 1 – 6.

8. Крушельницький А. Іван Франко і КирилоГеник у Н. Березові / Антін Крушельницький //Плуг і Гарт (Дод. до “Громадського голосу”). –1929. – № 1 – 2. – С. 3.

9. Крушельницький А. Дитячий вік ІванаФранка / Антін Крушельницький // Життя ізнання. – 1928. – Ч. 7. – С. 195 – 198.

10. Крушельницький А. Іван Франко в часі своїхуніверситетських студій / АнтінКрушельницький // Життя і знання. – 1928. –Ч. 8. – С. 245 – 247.

11. Незабутньому Каменяреві // Учительськеслово. – 1929. – Ч. 6. – С. 1 – 2.

12. Привіт Івану Франку в 25-літній ювилейлітературної його діяльности (складаютьукраїнсько-руські письменники). – Львів, 1898. –37 с.

13. Роковини смерти Франка // Учительськеслово. – 1926. – Ч. 5. – С. 5 – 8.

14. Сирота Л. Героїчне та після нього:Франкові роковини в суспільному життіГаличини 1920 – 1930 рр. / Лілія Сирота //Науковий вісник музею Івана Франка у Львові. –2006. – Вип. 6. – С. 241 – 290.

15. Спомини про Івана Франка. – Львів:Накладом Нового часу, 1926. – 90 с.

16. Творцеві “Учителя” в ІХ річницю смерти// Учительське слово. – 1925. – Ч. 7. – С. 1 – 2.

17. Франко І. [Промова на 25-літньому ювілеї]/ Іван Франко: зібр. творів у 50-ти томах. – К.:Наукова думка, 1981. – Т. 31. – С. 308 – 310.

18. Франко і педагогія // Діло. – 1939. – Ч. 5. – С. 3 – 4.19. Ющишин І. Іван Франко як педагог (з

нагоди 40-літнього ювілею літературноїдіяльності) / Іван Ющишин // Учитель. – 1913. –Ч. 1. – С. 7 – 13; Ч. 2. – С. 36 – 47; Ч. 3. – С. 68 – 77; Ч. 4. – С. 99 – 113.

20. Ющишин І. Символ інстинкту нації (в11 річницю смерти Івана Франка) / Іван Ющишин// Учительське слово. – 1927. – Ч. 5. – С. 1 – 9.




107 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. Переналагодженняпромислових виробництв у відповідностідо світових стандартів обумовлює потребу

у високоякісних фахівцях з високим рівнем соціально-професійної мобільності та конкурентоздатності урізних сферах виробничої діяльності.

Задоволення потреб економіки в кадровомупотенціалі є першочерговою задачею професійноїосвіти. У зв’язку з цим у вищій освіті особливої

актуальності набуває проблема підготовкифахівців середньої ланки, здатних працювати напервинних посадах у відповідних галузяхпрофесійної діяльності. Дослідження та аналізрозбудови системи середньої технічної освіти єважливою умовою актуалізації опиту та ідей, якібули накопичені за час існування даної системи,що сприятиме відродженню національноїпедагогічної школи.

УДК 377.091

Марина Бабенко, старший викладач кафедри гірничих машин і мехатронних систем машинобудуванняДонецького національного технічного університету

РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗБУДОВИ СЕРЕДНЬОЇ ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИКАТЕРИНОСЛАВЩИНИ НАПРИКІНЦІ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

У статті проведено узагальнюючий аналіз розбудови системи середньої технічної освітиКатеринославщини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Висвітлено загальні принципи організації навчально-виховної та господарської діяльності середніх технічних навчальних закладів. Автором зосереджено увагуна таких організаційних аспектах розбудови освіти, як створення та узгодження нормативної бази,проведення кадрової політики, формування учнівського контингенту, форми та методи забезпеченнянавчального процесу, зміст виховної діяльності. Виявлені відмінні особливості роботи технічних училищ,спричинені підпорядкуванням різним галузевим міністерствам.

Ключові слова: середня технічна освіта, промислові училища, виховна робота, предметна змістованавчання, система контролю знань.

Літ. 11.

Марина Бабенко, старший преподаватель кафедры горных машин и мехатронных систем машиностроенияДонецкого национального технического университета

РЕТРОСПЕКТИВНЫЙ АНАЛИЗ РАЗВИТИЯ СРЕДНЕГО ТЕХНИЧЕСКОГООБРАЗОВАНИЯ ЕКАТЕРИНОСЛАВЩИНЫ В КОНЦЕ XIX – НАЧАЛЕ ХХ В.В статье проведен обобщающий анализ развития системы среднего технического образования

Екатеринославщины в конце XIX – начале ХХ в. Освещены общие принципы организации учебно-воспитательнойи хозяйственной деятельности средних технических учебных заведений. Автором сосредоточено внимание натаких организационных аспектах развития образования, как создание и согласование нормативной базы,проведение кадровой политики, формирование ученического контингента, формы и методы обеспеченияучебного процесса, содержание воспитательной деятельности. Выявлены отличительные особенности работытехнических училищ, вызванные подчинением различным отраслевым министерствам.

Ключевые слова: среднее техническое образование, промышленные училища, воспитательная работа,предметная содержательная обучения, система контроля знаний.

Maryna Babenko, Senior Lecturer of the Mining Machines and Mechatronic Systems ofEngineering Department

Donetsk National Technical University

THE RETROSPECTIVE ANALYSIS OF THE DEVELOPMENT OF SECONDARY TECHNICALEDUCATION OF KATERYNOSLAVSHCHYNA IN THE LATE ХІХ – EARLY ХХ CENTURIES

This article presents the summarizing analysis of the development of secondary technical educational systemin Katerynoslavshchyna in the late XIX – early XX century. It is also deals with the general principles of theeducational and economic activities of the secondary technical institutions. The author draws an attention to suchorganizational aspects of the development of education as the establishment and the harmonization of the regulatoryframework, conducting of personnel policy, the formation of student’s contingent, the forms and methods of educationalprocess, the content of educational activities. The article reveals the distinctive features of conducting of technicalschools, which are caused by the subordination to the various branch ministries.

Keywords: the secondary technical education, the industrial schools, an educational process, the content ofeducational subjects, the system of knowledge control.

© М. Бабенко, 2017


108

Аналіз основних досліджень і публікацій, вяких започатковано розв’язання даноїпроблеми. Питання забезпечення професійнимикадрами української промисловості розглядалисьу сучасних історико-педагогічних дослідженнях.Так, проблемам підготовки робітничих кадрів вУкраїні присвячені роботи І. Лікарчука,Г. Бондаренко, Н. Падун, Л. Хойнацької,М. Бахтіна, А. Селецького та ін. Значний вклад увисвітлення питання розвитку професійно-технічної освіти з урахуванням здобутків минулоговнесено Н. Ничкало, П. Лукашенком, О. Ганапольським,М. Гончаром. Процеси формування технічнихфахівців середньої ланки досліджувалиМ. Лисенко, Є. Луценко, О. Кривопішин. Зміст іформи управління середніми закладамипрофосвіти України в 1917 – 1941 рр.проаналізував С. Бутівщенко.

Відомі також дослідницькі роботи з тематикипідготовки професійних кадрів на територіях, якіналежали Катеринославській губернії. Так, вроботах В. Курила, Н. Романоф розглянутопроблему розвитку професійної освіти всхідноукраїнському регіоні в другій половині ХІХ– першій половині ХХ ст. В роботіТ. Медведовської досліджено професійнупідготовку гірничих інженерів в Україні з 1899 р.по 2005 р. Дисертаційне дослідженняА. Ємельової присвячене особливостям розвиткутрудового навчання в народних школахКатеринославської губернії в кінці XIX – напочатку XX ст. В наукових публікаціяхЛ. Прокопенка розглянуто питання розвиткупрофесійної освіти Катеринославщини наприкінціХІХ – початку ХХ ст.

Історична дисертація П. Чорнобая присвяченаформуванню технічної інтелігенції наКатеринославщині наприкінці ХІХ – початкуХХ ст. В дисертації І. Богінської дослідженопроцес формування педагогічних кадрів Донбасуі політика українізації у 1920 – 30-ті рр. За даноютематикою також відомі роботи оглядово-описового характеру Ю. Костриці, Т. Липовської,В. Мирончук. Розвитку загальної освіти натериторії, яка належала Катеринославськійгубернії, присвячені праці О. Білецького,Л. Лихачевої, С. Нестерцової, Л. Березівської.

Огляд літературних джерел з проблемистановлення та розвитку середньої технічноїосвіти в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.свідчить про те, що досліджувана тема була лишечастково відображена у педагогічних таісторичних дослідженнях. Системних дослідженьз питання розбудови середньої технічної освітиКатеринославщини не виявлено. Вищезазначенеобґрунтовує науковий інтерес для історико-

педагогічних досліджень з підготовки фахівцівсередньої ланкина Катеринославщині в кінці ХІХ– на початку ХХ ст.

Формування мети статті. На основірезультатів попередніх детальних дослідженьпровести узагальнюючий аналіз організаційнихаспектів складових діяльності технічнихнавчальних закладів з підготовки фахівцівсередньої ланки. Визначити основні принципирозбудови системи середньої технічної освіти наКатеринославщині наприкінці ХІХ – початкуХХ ст.

Виклад основного матеріалу дослідження зповним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів. Передумови зародження середньоїтехнічної освіти в Катеринославській губернії удругій половині ХІХ ст. були пов’язані зособливостями розбудови промисловості таосвітньої системи, сформованими під впливомполітичних та економічних процесів попередньогоперіоду.

Буржуазні реформи 60 – 70-х рр. ХІХ ст.сприяли бурхливому розвитку на територіїКатеринославської губернії низки галузейнародного господарства: гірничої, залізничної,будівельної, металургійної, машинобудівельної,сільськогосподарської. Інтенсивна індустріалізаціякраю потребувала забезпечення кваліфікованимикадрами з відповідних промислових галузей.Особливо затребуваними були фахівці середньоїланки, які виконували функції помічниківінженерів або організаторів та керівниківпервинних ланок на виробництві, що вимагалодостатньо високого рівня теоретичних знань тапрофесійної обізнаності у практичній діяльностіз певного фаху. Що і спричинило розбудовусистеми середньої технічної освіти.

Становлення промислової освіти вКатеринославській губернії здійснювалося унерозривному зв’язку з освітніми процесамиРосійської держави. В 60 – 70-ті роки ХІХ ст.Міністерство народної освіти було не в змозіреалізувати задачу підготовки промисловихфахівців, тому з метою кадрового забезпеченняіндустріальних виробництв професійні навчальнізаклади відкривались за ініціативою передовихпромисловиків, діячів громадськості,промислових міністерств та відомств.

Першими на території Катеринославськоїгубернії в 70-х рр. ХІХ ст. за ініціативи Гірничогоуправління Південної Росії відкрилися училищаз підготовки гірничих фахівців: у 1873 р. –Лисичанська штейгерська школа, у 1878 р. –гірниче училище ім. С.С. Полякова при станціїГорлівській [4, 168]. Обидва училищапідпорядковувались Міністерству державного



109 Молодь і ринок №1 (144), 2017

майна, а з жовтня 1905 р. – Міністерству торгівліі промисловості. За сприяння Міністерства шляхівсполучень для підготовки фахівців-залізничниківу 1881 р. було відкрите Донецьке технічнезалізничне училище у Луганську, а у 1902 р. – уКатеринославі [4, 167].

Починаючи з 1880-х рр., Міністерство народноїосвіти почало розробляти нормативно-правовуоснову діяльності промислових училищ, щосприяло відкриттю ряду технічних училищпідпорядкування освітнього міністерства. ВКатеринославській губернії Міністерству народноїосвіти підпорядковувались відкрите у 1900 р. ум. Олександрівську (Запоріжжя) середнє механіко-технічне училище [4, 170] та відкрите у 1901 р.Маріупольське нижче технічне училище [10, 4].

Для задоволення кадрових потреб аграрноїгалузі на території Катеринославщини діяли:перетворене у 1911 р. з нижчої сільськогосподарськоїшколи Верхньодніпровське середнє сільськогосподарськеучилище, яке підпорядковувалося Міністерствуземлеробства та державного майна, та відкрите у1914 р. за ініціативою Міністерства юстиціїКатеринославське землемірне училище [4, 173].

Особливою формою підготовки промисловцівсередньої ланки були Катеринославські технічнікурси (Technikum) В.Х. Коробочкіна, засновані усічні 1911 р. Курси являли собою спеціальнийнавчальний заклад, організований за зразком тапрограмою німецьких технікумів. 30 січня 1912 р.заступником Міністра торгівлі та промисловостібуло надано санкцію на реорганізацію курсівшляхом розширення програми електромеханічноговідділу та створення нового будівельного відділу,яке мало за мету приготування досвідченихбудівельних техніків, здатних працювати у якостінадійних помічників архітекторів на цивільнихбудівництвах [4, 172].

Організаційні засади діяльності середніхтехнічних навчальних закладів визначаласьпідпорядкуванням. Першочерговим нормативно-правовим документом з організації системиуправління та адміністрування навчальногозакладу, був статут, згідно з яким встановлюваласьмета існування та підпорядкування навчальногозакладу, кадровий склад, джерела фінансування,строки навчання та вимоги до абітурієнтів,господарські питання та ін.

Статути навчальних закладів розроблялись наоснові положень або примірних статутівгалузевими міністерствами та затверджувалисьміністрами. З 1873 р. по 1887 р., за відсутностієдиної нормативно-правової бази з освітньоїдіяльності, галузеві структури самостійноскладали положення про училища, статути таінструкції, орієнтуючись на існуючі стандарти

загальної освіти та вимоги промисловихвиробництв [2, 241; 11]. Починаючи з 1888 р.,після активізації державою заходів у напрямкусистематизації промислової освіти, заснуваннянових технічних училищ та діяльність вжевідкритих узгоджувалась у відповідності доствореної Міністерством народної освітинормативно-правової бази.

Система внутрішнього узгодження складовихорганізації діяльності технічних училищКатеринославщини була приблизно однаковою.Розподіл загальної діяльності на навчально-виховну та господарчу обумовлював роботу внавчальних закладах Педагогічних рад таГосподарчих комітетів. Виключенням були гірничіучилища, що діяли за власними статутами, в якихз питань навчання та господарювання працювалаєдина Училищна рада. З метою піклування проматеріальне забезпечення та контролю задіяльністю технічних училищ обиралисьПіклувальні ради [3; 5].

Навчання в училищах було платним, однакіснували різні категорії учнів, які з певних причинзвільнялись від оплати або отримували стипендії.Матеріальне забезпечення середніх технічнихнавчальних закладів Катеринославщиниздійснювалось із різноманітних джерел. В першучергу, це були кошти міністерств-засновників, якісамостійно визначали політику формуванняосвітнього грошового фонду. Виключенням булогірниче училище ім. С.С. Полякова, щофінансувалось за рахунок коштів засновникаС. Полякова, а після його смерті – за коштиТовариства Південно-руської кам’яновугільноїпромисловості [11, 3]. Також бюджет технічнихучилищ поповнювався за рахунок внесків платиза навчання, суми особистих пожертвувань,грошових коштів від продажу виробів навчальнихмайстерень, благодійних заходів та ін. [2, 237 –238; 11, 4].

Також необхідно відмітити, що діяльністьпромислових училищ Катеринославщини необмежувалась виключно підготовкою фахівцівсередньої ланки. Відкриття при училищахзагальноосвітніх початкових класів, ремісничихшкіл, підготовчих та професійних курсів сприялопідвищенню рівня загальної та професійної освітинаселення. Отже, навчальні заклади, щостворювали систему середньої технічної освіти вКатеринославській губернії, позиціонували себеяк освітні центри з розповсюдження технічнихзнань та навичок, сприяючи забезпеченнюпромислового регіону кваліфікованимиробітниками, і водночас, розширюючи задачі своєїдіяльності [3, 351].

Аналіз кадрової політики навчальних закладів


110

системи середньої технічної освіти Катеринославщининаприкінці ХІХ – початку ХХ ст. дозволив виявитиїї основні принципи. Так, навчальний процес зтеоретичної підготовки учнів мали забезпечувативикладачі з вищою (спеціальною вищою) освітою.З метою якісної практичної підготовки майбутніхфахівців організація роботи у майстерняхздійснювалась кваліфікованими фахівцями зсередньою технічною освітою при умові наявностістажу практичної діяльності на відповіднихвиробництвах або проходження спеціальноїпідготовки. Штатним викладачам технічнихучилищ надавався статус державних службовців[3].

Для забезпечення роботи господарськоїчастини та охорони здоров’я при формуваннікадрового складу враховували наявність штатниходиниць обслуговуючого та медичного персоналу.

Процеси формування складу учнів в середніхтехнічних навчальних закладах здійснювались,починаючи зі вступної кампанії та закінчуючивипуском кваліфікованих фахівців. Зарезультатами проведеного аналізу були виявленічинники впливу на кількісні та якісні показникиучнівського контингенту.

Так, вимоги до віку та початкового освітньогорівня вступників визначались тривалістюнавчання, тому вік учнів міг бути від 10 (умолодших класах Олександрівського середньогомеханіко-технічного училища) до 24 років(максимальна відстрочка для військовозобов’язанихучнів), а освітній рівень при вступі до першогокласу коливався від однокласного народногоучилища до чотирьох класів гімназії. Обмеженняз кількості місць у перших класах створюваликонкурс, що дозволяло вступити до училищабільш здатним до навчання юнакам. Вступ дотехнічних училищ був можливий й до більшстарших класів при умові відповідності рівня знаньвступників програмі курсу [4, 165 – 176].

Оскільки здоров’я майбутніх технічнихфахівців середньої ланки мало відповідати певнимнормам з фізичного стану відповідно до обраноїспеціальності, перед екзаменами усі вступникиобов’язково підлягали медичному огляду. Приприйомі на навчання не існувало обмеженьстосовно станової належності та віросповідання,основну кількість учнів середніх технічнихучилищ складали вихідці з родин селян та міщанправославного віросповідання.

В процесі навчання в кожному технічномуучилищі існувала система переводу до старшихкласів, яка полягала, у призначенні перехіднихвипробувань. Успішні у навчанні та сумлінні уповедінці учні могли бути звільненими від такихіспитів. Невстигаючим учням за рішенням Ради

училища надавалася можливість повторногонавчання в одному й тому ж класі. В деякихпромислових училищах до своєкоштних учнівдопускалося поблажливе ставлення, що полягалоу дозволі залишатись на повторний курс більше,ніж на два роки [2, 239; 7, 23; 8, 11; 10, 5; 11, 13].

У технічних училищах існувала системафінансового заохочення старанних учнів, як то:звільнення від оплати за навчання, призначенняіменних стипендій, одноразове грошовезаохочення.

Випускникам зазначених технічних училищнадавались певні права зі вступу до цивільноїдержавної служби та відбування воїнськоїповинності. Випускникам Олександрівськогомеханіко-технічного, Верхньодніпровськогосільськогосподарського, Катеринославськогомежового, а з 1914 р. – і Маріупольськогомеханіко-технічного середніх училищ надаваласьможливість для вступу до вищих навчальнихзакладів за відповідною спеціальністю.

Організація навчального процесу в технічнихучилищах різного підпорядкування мала певнірозходження за причини відмінностей унормативно-правовій основі діяльності. Так,тривалість повного курсу навчання складала відтрьох (у Маріупольському промисловомуучилищі) до семи (в Олександрівськомусередньому механіко-технічному училищі) років.В гірничотехнічних і залізничних училищахнавчання тривало три роки, а для отриманняатестату з відповідного фаху учням необхідно булопройти практику за спеціальністю впродовжодного року – для випускників гірничих училищ,двох років – для випускників залізничнихтехнічних училищ. Тривалість навчання уВерхньодніпровському сільськогосподарськомуучилищі складала шість років, вКатеринославському землемірному училищі –чотири роки [4, 165 – 176].

Предметна змістова процесів навчання врозглянутих технічних училищах формуваласьвідповідно до рівня освітньої підготовкивступників та складалась з загальноосвітнього,природничого та професійного блоків.

Оскільки технічні фахівці середньої ланки малибути обізнані з реальними умовами певнихгалузевих виробництв, значна увага приділяласьпрактичній підготовці учнів. Тому впродовжперіоду навчання майбутні випускники набувалинавичок професійної діяльності під часлабораторних та практичних занять, якіпроводились у ремісничих майстернях таобладнаних лабораторіях; проходження літніхознайомчих та виробничих практик; проведенняекскурсій [4, 175].



111 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Також необхідно відмітити застосування впромислових училищах різноманітних системконтролю якості знань учнів: поурочних балів,оцінювання практичних вправ, проведенняопитувань під час занять, класних та домашніхписьмових робіт, семестрових та річнихпереводних екзаменів, звітування з практики,обов’язкових випускних випробувань.

Виховна робота була обов’язковою складовоюосвітньої діяльності середніх технічних училищ.Однією з головних задач виховання булоформування законослухняних та дисциплінованихгромадян, “благонадійних у моральномувідношенні”. Організація процесів виховання упромислових училищах різного підпорядкуваннярегламентувалась нормативними документами тавизначалась освітньою політикою відповіднихгалузевих міністерств [5, 115 – 127].

Основними методами реалізації виховноїроботи були нагляд, аналіз та контрольвихованості, покарання, що мали за мету“моральне виправлення учнів”. Такожзастосовувались заохочення у вигляді іменнихстипендій, які призначались для найсумліннішиху поведінці та навчанні учнів. В значномуступеню на здійснення виховних процесів всередніх технічних училищах впливала громадськапозиція викладацького колективу.

Пореформений період в історії вітчизняноїпедагогіки характеризується виникненням новихідей, спрямованих на гуманізацію професійноїосвіти. У зв’язку з чим, до виховних задачдіяльності середніх технічних училищ було доданіскладові формування всебічно розвинутоїособистості: розумове, трудове, естетичне тафізичне виховання [1; 5, 118; 6; 9, 121 – 122].

Висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даномунапрямку. Отже, в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.на Катеринославщині з метою забезпеченняпромисловості фахівцями середньої ланкипрацювали технічні училища, підпорядкованіМіністерству народної освіти та іншим галузевимміністерствам. Спеціалізація училищ обумовлюваласьпотребами розвинутих виробничих галузей.

Єдність принципів організації навчально-виховної діяльності середніх технічних навчальнихзакладів визначалась їх спільною першочерговоюзадачею з підготовки кваліфікованих фахівцівсередньої ланки для технічних галузей народногогосподарства.

Зміст нормативної основи господарської танавчально-педагогічної діяльності технічнихучилищ мав певні відмінності з причинипідпорядкування різним галузевим міністерствам.Таке становище ускладнювало централізоване

управляння освітньою системою, але несуперечило реалізації основної задачі роботитехнічних училищ.

1. Антология педагогической мысли: в 3 т. Т. 2.Русские педагоги и деятели народного образованияо трудовом воспитании и профессиональномобразовании / сост. Н.Н. Кузьмин. – М.: Высш. шк.,1989. – 463 с.

2. Астафьев А. Сборник действующих правительственныхраспоряжений по железным дорогам: 1885 – 1887 года /А. Астафьев, П. Техин – СПб.: Тип. Ю.Н. Эрлих, 1893.– 588 с.

3. Бабенко М.О. Історико-педагогічний досвідформування кадрової політики в середніх технічнихнавчальних закладах Катеринославщини наприкінціХІХ – початку ХХ ст. / М.О. Бабенко // ВісникЧернігівського національного педагогічногоуніверситету. Серія: Педагогічні науки. – Чернігів,2016. – №140. – С. 349 – 355.

4. Бабенко М.О. Навчальна складова підготовкифахівців середньої ланки в технічних навчальнихзакладах Катеринославщини в кінці ХІХ – напочатку ХХ ст. / М.О. Бабенко // Вісник Глухівськогонаціонального педагогічного університету іменіОлександра Довженка. Серія: Педагогічні науки. –Глухів, 2016. – №32. – С. 165 – 176.

5. Бабенко М.О. Реалізація ідей гуманізаціїпрофесійної освіти при розбудові системисередньої технічної освіти Катеринославщининаприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / М.О. Бабенко // Гуманізація навчально-виховного процесу. – Збірникнаукових праць. – Харків: ТОВ “Видавництво НТМТ”,2016. – № 4 (78). – С. 115 – 127.

6. Березівська Л. Державна політика щододиференціації організації і змісту шкільної освітив Україні в імперську добу (кінець XIX ст. – 1917 р.)/ Л. Березівська // Історико-педагогічний альманах.– 2011. – Вип. 2. – С. 44 – 52.

7. Джміль В.К. Гордість землі Катеринославської / Василь Карпович Джміль – Ерастівка, 2007. – 70 с.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.erastovsky.ucoz.co.uk/Book_Brod.pdf, вільний. –Назва з екрана. – Переглянуто 23 серпня 2016 р.

8. Запорізький державний технічний університет:історичний нарис (1900 – 2000) / О.Ф. Бічевой,Б.Ф. Гордєєв, М.В. Дєдков [та ін.] ; за ред.С.Б. Бєлікова [та ін.]. – Запоріжжя: Дике Поле,2000 – 320 с.

9. Левківський М.В. Історія педагогіки: навч.-метод. посібник. / Михайло Левківський. – Вид. 4-те,– К.: Центр учбової літератури, 2011. – 190 с.

10. Маркова Н.П. Краткая история профессионально-технического образования в Украине и профессионально-технического училища №3 Мариуполя / Маркова Н.П.– Мариуполь, 2000. – 112 с.

11. Устав горного училища С.С. Полякова. – СПб.: Тип. А.А. Краевского – 1877. – 32 с.



112

Постановка проблеми. Сьогодні, вперіод зміни наукових, світоглядних,освітніх парадигм, індивідуальної та

суспільної свідомості особливого значеннянабуває пошук засобів підготовки майбутньогопедагога, котрий здатний створювати сприятливіумови для саморозвитку особистості дитини,володіє високим рівнем загальної та педагогічноїкультури, може переформатовувати стереотипнупрофесійну свідомість на нову, котравідповідатиме основним принципам педагогікидитиноцентризму.

В контексті досліджуваної проблемипедагогічна спадщина Януша Корчака (ГенрікаҐольдшміта) має принципово важливе значеннядля сучасного педагога, вихователя, соціальногопедагога стосовно зміни поглядів на людину,особистість, її особистісний розвиток, на дитину,дитинство, зміни взаємовідносин у діаді дитина-дорослий (вихователь-вихованець), що зумовлюєперехід до дитиноцентричного мисленняпедагога, забезпечує формування йогодитиноцентричної культури.

Життєвий та професійний шлях видатногопольського педагога, сприяє осмисленню

необхідності зміни авторитарної та традиційноїпедагогіки на педагогіку дії, живого впливупедагога-вихователя, важливості його діалогу здитиною, порозуміння та створення необхіднихпедагогічних умов для розкриття задатків іздібностей вихованців, їх самореалізації тасамоактуалізації в щоденному навчанні танелегкій праці зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблему становлення педагога-вихователя вконтексті педагогіки дитиноцентризму Я. Корчакадосліджують вітчизняні науковці: Е. Вільчковський,В. Волошина, Й. Гайда, С. Денисюк, С. Іщук,Л. Мотрич, Р. Новгородський, Д. Пащенко,Н. Стеценко, В. Тихолоз. Окремі аспектипроблеми розглядають вчені зарубіжжя, зокрема:Я. Біньчицька (J.Bińczycka), Е. Вольтер (E. Wolte),С. Волошин (S. Wołoszyn), Т. Врублевська(T. Wróblewska), М. Каминьска, А. Левін(A. Lewin), А. Торжевський (A. Tchorzewski).

Метою статті є розкриття основних аспектівпідготовки педагога-вихователя в світлі педагогікидитиноцентризму Януша Корчака, визначенняособливостей формування професійних таособистісних рис педагога.

УДК 37(09)(438):37.011.3

Валентина Мисько, методист ВНКЗ ЛОР “Самбірський медичний коледж”

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГА-ВИХОВАТЕЛЯ В КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇДИТИНОЦЕНТРИЗМУ ЯНУША КОРЧАКА

У статті характеризуються основні етапи формування педагога-вихователя до роботи з дітьмив контексті концепції дитиноцентризму Я. Корчака, описується трирівнева система професійноїреалізації, сформульовані професійні риси педагога-вихователя.

Ключові слова: дитиноцентризм, “розумний вихователь”, діалог, взаємодія, емпатія, педагогічна рефлексія.Літ. 15.

Валентина Мысько, методист ВНКЗ ЛОР “Самборский медицинский колледж”

ФОРМИРОВАНИЕ ПЕДАГОГА-ВОСПИТАТЕЛЯ В КОНТЕКСТЕ КОНЦЕПЦИИДЕТОЦЕНТРИЗМА ЯНУША КОРЧАКА

В статье характеризуются основные этапы формирования педагога-воспитателя к работе сдетьми в контексте концепции детоцентризма Я. Корчака, описывается трехуровневая системапрофессиональной реализации, сформулированы профессиональные качества педагога-воспитателя.

Ключевые слова: детоцентризм, “умный воспитатель”, диалог, взаимодействие, эмпатия, педагогическая рефлексия.

Valentyna Mysko, Methodist of the Higher Educational Municipal Establishment ofLviv Regional Council “Sambir Medical College”

THE FORMATION OF THE TEACHER IN THE ROLE OF THE EDUCATOR IN THECONTEXT OF THE CONCEPT OF CHILD CENTRISM OF JANUSH KORCHAKThe article deals with the main stages of educator’s formation to the work with children in the context of

Korchak’s concept of child centrism. The three-leveled system of the professional realization is described; theprofessional features of the intelligent educator are formulated.

Keywords: a child centrism, “an intelligent educator”, a dialogue, a cooperation, an empathy, the pedagogicalreflection.

© В. Мисько, 2017

ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГА-ВИХОВАТЕЛЯ В КОНТЕКСТІКОНЦЕПЦІЇ ДИТИНОЦЕНТРИЗМУ ЯНУША КОРЧАКА

113 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Виклад основного матеріалу. Звернення допедагогічної спадщини Я. Корчака вважаємоособливо цінним для майбутнього педагога черезте, що він працював з дітьми понад 30 років,вивчав особливості їх фізіологічного тапсихологічного розвитку, поведінку в різнихситуаціях. Говорячи про дитину і вихованняЯ. Корчак звертається не тільки до батьків івихователів, а до всього суспільства, до всіх, длякого життя і майбутнє молоді не є байдужим.“Гучний голос педагогів повинен лунати впалацах, подвір’ях і хатах, повинен сягати вухкожного, щоб якнайчастіше нагадувати, що внаших руках спочиває майбутнє суспільства іщастя дітей, щоб найчастіше нагадувати провідповідальність, яка є на нас за моральну цінністьі щастя тих, хто буде після нас на арені життя”[13, 151].

Саме “розумний вихователь”, на думкуЯ. Корчака, є ідеальним, оскільки будує своюпедагогічну діяльність на принципі поваги додитини, до її прав та людської гідності. Окрімцього, надзвичайно важливим завданням єсприйняття і розуміння психофізичнихособливостей дитини, її світосприймання тареагування на зовнішній світ. Він підкреслюєнеобхідність індивідуального підходу до дитини збоку вихователя, до її потреб, прагнень,можливостей, інтересів.

Видатний педагог зазначає, що добрийвихователь припускається помилки раз, і,пам’ятаючи її, працює над собою, щоб більше їїне допускати. Злий вихователь – приписуєпомилки дітям. Я. Корчак в своїй діяльності некерувався якоюсь однією теорією, а під впливомНового Виховання шукав особистого способуроботи з дітьми і цього вчить інших, щоб шукаливласної дороги досягаючи виховних результатів.

Суть “розумного вихователя” за Я. Корчаком– виховувати дитину заради самої дитини і їїблага, а не заради суспільства, держави, церкви.Метою виховання повинно бути “вирощування”дитини щасливою людиною. Щоб досягти цьогопотрібно любов, повагу і довіру до дитинипоставити вимогою виховання. Необхідно живоцікавитися справами та проблемами дитини,трактувати їх відповідно (серйозно), піклуватися,бути тактовним, не вимагати виконання і ненав’язувати власної волі. На шляху до ідеалу“розумного” вихователя – перший етап –визнання блага дитини пріоритетністюпедагогічної діяльності. “Коли я помічаю вдитині безсмертну іскру викраденого у богіввогню – блиск непокірної думки, гордість гніву,порив ентузіазму, осінній смуток, солодкість

жертви, боязку гідність, енергійні, радісні,впевнені, активні пошуки причин і цілей,наполегливість спроб, грізний голос совісті, – ясмиренно схиляю коліна, я гірший, я слабкий ібоягуз. Хто я, якщо не баласт у вільному польоті,чи не павутина на ваших різнокольорових крилах,ножиці, на котрих лежить кривавий обов’язокобстригати молоді пагони?” [14, 216].

Другий етап – педагогічний авторитет, дляякого самокритична оцінка і вільне ставленнядо самого себе – професійні характеристикирівноправні за значенням. Педагогічний авторитетЯнуша Корчака – це авторитет, заснований направді, свободі і відповідальності. Неперервнийвнутрішній діалог педагога з самим собоюповинен навіювати роздуми про власнуповедінку. Смиренна позиція вихователя повідношенню до маленької людини створюєможливість співпереживання і справжньої,беззастережної любові. Ніжність і чутливість єзапорукою всіх взаємин вихователя з дитиною.Дитячий спосіб сприйняття світу, баченняневидимого є найкращим фундаментомдушевного взаєморозуміння між вихователем ідитиною. В цьому полягає глибокийдитиноцентризм Я. Корчака [4, 10].

Як стверджує І. Дембровська (I. Dąbrowska),Я. Корчак визнавав, що людина, яку не люблять,не сприймають діти не може бути вихователем. Зними може працювати тільки такий вихователь,котрий серед дитячого колективу може здобутиморальний авторитет, спричинити прив’язаність,повагу дітей та бажання наслідувати [11, 191].Отож, особливою цінністю для Я. Корчака булитакі особистісні риси педагога, як істинність,щирість і правдивість.

Підкреслимо, що окрім щирості, за Я. Корчаком,педагог-вихователь має характеризуватися такимиважливими рисами, як терпеливість та вмінняпробачати. Це професійні риси, які виховательнабуває в процесі роботи з вихованцями, формуєі закріплює в безпосередньому контакті з ними.Я. Корчак писав: “Вади мають дорослі і діти.Помилки роблять дорослі і діти. Потрібностаратися виправити, потрібно порозумітися і –пробачити” [15, 220]. В цьому контексті біографпольського педагога А. Левін цитує свого вчителя:“Треба порозумітися, треба погодитися. І потрібнопробачати. Часто вистарчає почекати” [15, 220].

Освоєння почуття невпевненості – наступнавказівка Я. Корчака, присвячена педагогу.Вихователь ніколи не може бути впевненим, якимбуде кінцевий результат його діяльності.Невпевненість в досягненні педагогічної цілі неповинна, однак, заважати вихованню. Думки про


114

майбутнє не повинні закривати теперішнє: дитинавже сьогодні потребує піклування і уваги.Неможна відкласти дитинство в часі [4, 9 – 10].

На третьому етапі професійного ростуважливим аспектом налагодження взаємодіївихователя і вихованця стає стимулюваннясамостійності вихованців. Діти мають право навласну думку і навіть на протест. Взаємозв’язокповаги і вимогливості – характерна рисапедагогіки Я. Корчака, яка сьогодні є дужеактуальною. Його методи виховання, спрямованіна формування повноцінної особистості, навиявлення й розвиток талантів, на становленнядитини як соціально активної особистостізастосовуються і сьогодні. Важливими є його ідеїпро значення колективу у вихованні, просамостійність дітей, яка формується у колективіза умови дитячого самоуправління [9, 37].

Роздуми над дитячою долею, дитячимхарактером, вчинками, способом мисленняобов’язкові для розумного педагога. Я. Корчакзнав це, він постійно намагався вчитися дитячомуспособу світосприйняття. Незвичайний душевнийзв’язок з дітьми, емоційне взаєморозуміння іспівпереживання дозволили йому створити дітямпо-справжньому сприятливе виховне оточення.Повторне прочитання його педагогічноїспадщини створює враження близькості іпрозорості. Педагогічна особистість Я. Корчакаможе виявитися близька педагогу лише тоді, коливін захоче, як Я. Корчак, “вчитися розуміти ілюбити” [4, 11].

Аналізу концепції дитиноцентризмувидатного педагога дав нам підстави довисновку про те, що педагог-виховательповинен працювати в “трирівневій системі”.Перший рівень – підґрунтя усієї педагогічноїдіяльності – це робота над собою. Я. Корчак даєнам алгоритм: спочатку спланувати діяльність,приймати рішення, в процесі яких виснажитисязреалізувати ці рішення та, в кінцевому результаті– сміятися з невдалих спроб і подоланихтруднощів.

В нелегкій праці самовдосконалення особливезначення Я. Корчак надає самоосвіті. Особливезначення в самоосвіті польського педагогавідіграла книга англійського історика РобертаКвіка. Вона вказала йому на реформаторськіпочинання в галузі виховання. Зокрема, книгааналізувала діяльність Я.А. Коменського,Ж.Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребеля. Досвідцих педагогів, їх погляди усвідомили Я. Корчакові,що в дитині слід бачити істоту, яка має свій,притаманний їй, спосіб бачення світу,переживання і мислення. Особливо його вразила

постать і погляди Й.Г. Песталоцці [2, 202]. Корчакіз великою турботою ставився до бібліотеки, книгита дитячого читача. Щоб не бути безвільноюлюдиною, треба багато читати, бо написане словоє канвою мислення. Як добре освічена людина іводночас письменник, він добре знав, що чимменший словниковий запас, тим важче зрозумітисвіт і людей, важче висловити власні побажання,прохання, зауваження та досвід [1, 144].

Другий рівень – професійне спрямування надитину . В даному контексті важливимикомпонентами постають емпатія, педагогічнарефлексія, пізнання дитини, її вивчення у всіхвідношеннях (фізіологічному, психологічному) задопомогою діагностики, спостереження; вплив нанеї за посередництва договору між вихователемта вихованцем (не людина керує людиною, а законприйнятий обома сторонами); найкраще цейрівень розкривається у реалізації педагогічноїетики.

Науковець С. Денисюк, аналізуючи поглядиЯ. Корчака, визначила такі етичні норми:

- гуманістичне, толерантне, уважне ставленнядо дітей, що передбачає дотримання їх прав;

- повага до особистості вихованця і сприянняйого гармонійному розвитку;

- побудова взаємовідносин між наставникамита підопічними на засадах партнерства івзаємовпливу;

- постійне всебічне вивчення дитини з метоюправильного діагностування, прийняттяобґрунтованих рішень та вибору найбільшадекватних форм і методів педагогічного впливу;

- висока культура поведінки, вміннясаморегуляції, прагнення саморозвитку тасамовдосконалення [3, 151 – 152].

Щоб підсилити образ “розумного вихователя”Я. Корчак виводить, на противагу йому, образпоганого педагога. Це “рідше радники тарозрадники, ми частіше є суворими суддями.Невідкладний вирок і покарання приносятьєдиний результат: рідкіснішими, протесильнішими та норовливішими будуть спалахинудьги та бунту. Отже, посилити нагляд, зламатиопір, підготуватися до несподіванок. Ось похилападіння вихователя: зневажає, не довіряє,підозрює, звинувачує і карає, шукає зручнихспособів, аби запобігти; дедалі частіше забороняєта беззастережно змушує, не бачить зусильдитини, котра старанно списує аркуш паперу абогодину життя; сухо стверджує, що погано” [10, 36].

На думку Я. Корчака, вихователі, котріобурюються, виказують дітям їх походження неповинні працювати з дітьми. Водночас, людина,яку не люблять, не поважають, не сприймають



115 Молодь і ринок №1 (144), 2017

діти теж не може бути вихователем. Він пропонуєпошук якнайкращих кандидатів. Вихователемтакож не може бути хтось, хто не розумієобов’язків, які на нього чекають, часто навітьнеприємних.

Третій рівень – це взаємодія вихователя тавихованця, на основі спільної діяльності тадіалогу. Ця взаємодія відбувається у відповідностідо визначеної мети, принципів та технологій,створення сприятливих педагогічних ситуацій длязадіяння потенційних можливостей дитини зметою самовдосконалення, самоуправління, а, якрезультат – самоактуалізації. Високий рівеньвзаємодії можливий за умови взаємної поваги тавизначення меж свободи дії суб’єктів виховногопроцесу та регулювання їх відносин нормамиповедінки, що передбачають взаєморозуміння.

Вихователеві потрібна практика безпосередньогоконтакту з дитиною. Пізнання дітей і досвіднададуть учителеві впевненість у власних силах,навчать його організувати дитячий колектив [2,208]. “Взаємодія з дітьми в цій важкій праці ростувимагає емпатії, вміння співвідчувати іспівпереживати, вимагає сталої потуги, щобнавчитися дивитися на світ очима дитини, щобпо дитячому радіти і сумувати, щоб звільнитисявід шкаралупи штучної дорослості, щоб врозсудливий спосіб обмежити щоразу більшуступінь залежності дитини від дорослих” [15, 206].

У взаємовідносинах вихователь-вихованецьповинна стверджуватися рівновага. Засобомрівноваги є дисципліна, яка підтримується неззовні, а через самоусвідомлення її моральноїнеобхідності. Свобода і воля мають бутизбалансовані з обов’язком та відповідальністю,щоб не виростити безвільного або тирана(“Вихователь, котрий не хоче неприємнихсюрпризів і не бажає нести відповідальність зате, що може статися, – тиран”) [5, 134]. Польськийпедагог “Розумів, якою великою небезпекою єзалишити дітям цілковиту свободу, необмежену…Знав, що це призводить до розкладу працівихователя” [15, 208 – 209]. Я. Корчак поставивдитину в центр педагогічного процесу і вважав,що правильне розуміння свободи ставить намісце наших фантазій реальні дитячі потреби іведе до справжнього піклування про щасливудолю дитини [6, 108].

Водночас Я. Корчак розумів і те, яку небезпекунесе й інша, протилежна, міра свободи – їїобмеження. Тому, “…уникаючи цих двох небезпек,які загрожують кожній системі виховання,Я. Корчак розвивав ідею співуправління іпартнерства, надаючи їй дуже конкретну, а,водночас, оригінальну форму” [15, 208 – 209].

Він закликав до живого спілкування, довзаєморозуміння вихователя і вихованця. “Діти встані зрозуміти нас. Можна з ними порозумітися,можна і потрібно зав’язати з ними емоційнийконтакт. Це, в короткому витязі, весь Корчак, описйого педагогічної концепції в зав’язі” [15, 192].

Професійні риси доброго (розумного)вихователя (за Я. Корчаком): працьовитість,бо праця цінна сама по собі; емпатія, розуміннявихованців, вміння відчувати емоційний станпідопічних; незмінна позиція постійного івсестороннього пізнавання дитини(діагностика, спостереження); організаторськіздібності (вихователь повинен умітиорганізовувати виховні ситуації, які б допомагалийому виявити й заохотити активність та ініціативудитини, що є засобом становлення самостійності)[6, 108]; відповідальність за сьогоднішній деньза право бути дитиною; терпеливість, якщоз’являться труднощі в процесі виховання;“Занадто багато хотіти одразу – означає втомитисязанадто швидко і лише потім сплячими очамидивитися, стомленими руками працювати,зменшеною енергією боротися з перешкодами.Занадто багато бажати – означає гніватися і насебе, і на дітей” [12, 166]; відмова відшаблонності в мисленні та практиці роботи.“…я не ставлюся вороже до жодної дитини.Тільки для одних я є лагідніший, для другихсуворіший: щодо одних виявляю доброзичливість,яку ховаю у стосунках з іншими” [12, 25 – 26];педагогічна рефлексія – вміння подивитися нанавколишній світ очима малої дитини, алеосмислити все побачене з позиції освіченоїдорослої людини. Принагідно зауважимо, щокожному з нас не завадило б час від часупроробляти аналогічний уявний експеримент зусією серйозністю, емпатійно поставивши себена місце свого вихованця, й глянути нанавколишній світ і на себе його очима. До того жпедагог має змогу в такий спосіб проаналізувати,як гросмейстер у шахах, найрізноманітнішіваріанти розв’язання “виховної партії” [8, 113].

Як бачимо, роль педагога в педагогічнійконцепції Я. Корчака проявляється не прямо, аопосередковано, шляхом допомоги дитині устворенні умов для успішної соціалізації. Педагогяк агент соціалізації у дитячих будинках,наголошував Я. Корчак, повинен виконувати рольопікуна, наставника, посередника [7, 177].

Свої ідеї стосовно формування педагога-вихователя на основі базових положень концепціїдитиноцентризму Я. Корчак втілював у семінаріїдля підготовки педагогів під назвою Бурса. Самепитанням заснування, особливостей діяльності


116

Бурси, вимогам, які ставилися перед бурсистамипід час навчання буде присвячено наші подальшінаукові розвідки.

Висновки. Звертаючись до педагогічноїспадщини Януша Корчака можна зробитивисновок: виховання, як цілеспрямованеформування особистості дитини, не будеефективним, якщо при цьому оминаютьсябажання та інтереси самої дитини, а процесспільного з дитиною проживання стосунків ідіалог, не будуть грунтуватись на рівноправностійого учасників. Дотримання таких умов – цеорієнтація на взаєморозуміння, співтворчість івзаєморозвиток, адже Я. Корчак неодноразовонаголошував на тому, що не лише виховательвиховує вихованця, а й вихованець є джереломросту педагогічної майстерності вихователя.Необхідною умовою результативності вихованняє гуманістичний характер взаємин педагога ідитини. Цьому неможливо навчити традиційнимизасобами, це можна сформувати в майбутньомупедагогові, створивши для цього сприятливіумови, включивши його самого в системувідносин з дітьми, батьками, педагогами.

1. Бродніцкі М. Ідеї Януша Корчака: на шляхудо практичного гуманізму / Маріуш Бродніцкі //“Київські полоністичні студії”. – Т. XXII. – К.:Кафедра 2013 – С. 141 – 146.

2. Гайда Й. Педагогіка любові до дитиниЯнуша Корчака [Текст] / Й. Гайда // Неперервнапрофесійна освіта: теорія і практика. Науково-методичний журнал. – 2002. – Вип. № 1 (5). –С. 201 – 213.

3. Денисюк С. Януш Корчак – педагог високоїмайстерності [Текст] / С.В. Денисюк. //Проблеми сучасної педагогічної освіти: зб. наук.праць / МОН України, МО АРК, КДГІ~ ред.:О.В. Глузман, М.Я. Ігнатенко. – К.: Педагогічнапреса, 2000. – Вип. 2, ч. 1. – С. 148 – 153.

4. Корчак Я. Избранные педагогическиепроизведения / Пер. с пол. К.Э.Сенкевич; Сост. иавт. примеч. Е.С. Рубенчик; Отв. ред. А.Г. Хрипкова;Вступ. ст.: М. Кондакова и М. Шабаевой,А. Левина. – М.: Педагогика, 1979. – XXII, 473 с.

5. М. Каминьска. Педагогическая концепцияЯнуша Корчака Ярославский педагогический

вестник. Психолого-педагогические наукиYaroslavl pedagogical bulletin: научный журнал.– Ярославль: РИО ЯГПУ, 2014. – № 3. – Том ІІ(Психолого-педагогические науки). С. 7 – 11.

6. Мотрич Л. Януш Корчак: проблема щасливоїдитини [Текст] / Людмила Мотрич ВікторіяГрицак // Гуманістичні ідеї педагогічної спадщиниЯнуша Корчака в ХХІ столітті: матеріалиміжнар. наук.-практ. конф. 22 – 23 жовтня 2003року. – Умань, Науковий світ, 2003. – С. 107 – 110.

7. Новгородський Р. Ідеї соціалізації особистостів контексті педагогічної спадщини Януша Корчака[Текст] / Р.Г. Новгородський // Наукові запискиНДУ ім. М. Гоголя Психолого-педагогічні науки.– 2012. – № 3. – С. 176 – 179.

8. Пащенко Д. Риси педагога-гуманіста утворах Януша Корчака [Текст] / Д. Пащенко //Гуманістичні ідеї педагогічної спадщини ЯнушаКорчака в ХХІ столітті: матеріали міжнар.наук.-практ. конф. 22 – 23 жовтня 2003 року. –Умань, Науковий світ, 2003. – С. 110 – 117.

9. Тихолоз В. Історія соціальної педагогіки:навч.-метод. посіб. для студентів спеціальності“Соціальна педагогіка” / автор-укладачВ.В. Тихолоз. – Черкаси: Вид. від. ЧНУ ім.Богдана Хмельницького, 2013. – 272 с.

10. Януш Корчак. Право на повагу: Вибранітвори / упор. І. Ковальчук, пер. з пол. І. Ковальчук,Б. Матіяш, Р. Свято. – Київ: Дух і літера, 2012.– 328 с.

11. Dąbrowska Izabela Edyta Dziedzictwopedagogiczne Janusza Korczaka / I. Dąbrowska //Zeszyty Naukowe Ostrolęckiego TowarzystwaNaukowego, 2012. – № 26. – S. 187 – 194.

12. Korczak J. Dzieła. Т 14. 2. Pisma rosproszone.Listy. (1913 – 1939). – Warszawa: IBL, 2008. – 432 s.

13. Korczak J. Dzieła: W 16 t. T. 4. Szkołażycia. Obrazki szpitalne. Artykuły pedagogicznei medyczne (1900 – 1912) – W.: OficynaWydawnicza Latona, 1998. – 597 s.

14. Korczak J. Jak kochać dziecko, prozapedagogiczno-eseistyczna, 1919 – 1929 / Lewin A.Janusz Korczak. Pisma wybrane: 4 t. T. 1. –Warszawa: Nasza Księgarnia, 1978.

15. Lewin A. Korczak znany i nieznany / A. Lewin// Wyższa szkola pedagogiczna. – Warszawa, 1999. –547 s.



“Якщо хочеш мати те, чого ніколи не мав, потрібно робити те, що ніколи не робив”. Коко Шанель

французька кутюр’є


117 Молодь і ринок №1 (144), 2017

УДК 37.018.43:004:316.77

Постановка проблеми. Інформатизаціяосвітнього процесу у ВНЗ України загаломта інтенсифікація професійної підготовки

майбутніх фахівців зі зв’язків з громадськістю зокрема,сприяє розробці та впровадженню в навчально-виховний процес систем електронного навчанняна базі інформаційно-комунікаційних технологій,які включають такі складові: автоматизованінавчальні системи, технології дистанційної освіти,різноманіття ресурсів online тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Теоретичне бачення удосконалення професійноїпідготовки майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю було предметом дослідженьбагатьох науковців, зокрема: Д. Богуша, С. Квіта,А. Куліша, О. Курбана, Г. Почепцова, А. Ротовського,І. Слісаренка, Л. Шаяна та ін. Концепціюприкладних аспектів використання зв’язків згромадськістю досліджували В. Мойсєєва,Т. Примак. У працях В. Королько, Є. Тихомирової

Анастасія Нуржинська, аспірант кафедри психології та педагогікиНаціонального університету “Києво-Могилянська академія”

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМ ЕЛЕКТРОННОГО НАВЧАННЯУ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЗІ ЗВ’ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ

У статті визначено основні фахові завдання майбутніх фахівців PR: вміння створювати матеріалидля PR діяльності, вміння налагоджувати комунікацію, креативність, вміння презентувати матеріал,організаційні вміння, розуміння соціальних медіа. Констатовано, що під системами електронного навчаннярозуміють сучасні інформаційно-комунікаційні технології, які націлені на розв’язання основних освітніхзавдань професійної підготовки і формування професійних якостей майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю. Розглянуто системи електронного навчання, які сприяють формуванню основних фаховихкомпетентностей майбутніх фахівців зі зв’язків з громадськістю під час професійної підготовки.

Ключові слова: PR, PR-освіта, зв’язки з громадськістю, електронне навчання, інформатизація,професійна підготовка.

Літ. 20.

Анастасия Нуржинская, аспирант кафедры психологии и педагогикиНационального университета “Киево-Могилянская академия”

ВОЗМОЖНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ СИСТЕМ ЭЛЕКТРОННОГО ОБУЧЕНИЯ ВПОДГОТОВКЕ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ ПО СВЯЗЯМ С ОБЩЕСТВЕННОСТЬЮ

В статье определено основные профессиональные задачи будущих специалистов PR: умение создаватьматериалы для PR деятельности, умение налаживать коммуникацию, креативность, умение презентоватьматериал, организационные умения, понимания социальных медиа. Констатировано, что под системамиэлектронного обучения понимают современные информационно-коммуникационные технологии, нацеленные нарешение основных образовательных задач профессиональной подготовки и формирования профессиональныхкачеств будущих специалистов по связям с общественностью. Рассмотрено системы электронного обучения,которые способствуют формированию основных профессиональных компетенций будущих специалистов посвязям с общественностью во время профессиональной подготовки.

Ключевые слова: PR, PR-образование связи с общественностью, электронное обучение, информатизаци,

профессиональная подготовка.

Anastasiya Nurzhynska, Postgraduate Student of the Psychology and Pedagogy DepartmentNational University of “Kyiv-Mohyla Academy”

THE OPPORTUNITIES OF APPLYING OF THE E-LEARNING SYSTEMS IN THETRAINING OF FUTURE SPECIALISTS OF THE PUBLIC RELATIONS

The article reveals the basic specialized tasks of the future specialists of the public relations: an ability to create thematerials for the activities, an ability to build the communication, the creativity, an ability to present the material, an organizationalskills, the understanding of the social media. It is stated that an e-learning systems are the modern information and communicationtechnology aimed at the solving the major problems of the professional training and forming the professional skills of the futurespecialists of the public relations. The author examines the e-learning systems, which contribute to the formation of the basicprofessional competencies of the future specialists of the public relations during the professional training.

Keywords: the public relations, the public relations education, the public relations, an e-learning, aninformation, the professional training.

© А. Нуржинська, 2017


118

знаходять відображення ідеї про структурусучасних PR-спільнот. Аналіз методів підвищенняефективності PR-освіти представлено удослідженнях М. Катліп, В. Королько та ін.Дослідження питання професійної підготовкимайбутніх фахівців з точки зору активізаціїнавчальної діяльності у освітньому процесізнайшло відображення у роботах Ю. Бабанського,Г. Балл, В. Бондар, В. Давидова, І. Зязюна,П. Лузана, Н. Ничкало, В. Ягупова та ін.Значущими у контексті розгляду теорії таметодики впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у освітній процес ВНЗта інформатизації освіти є досвід В. Бикова,Б. Гершунського, Р. Гуревича, М. Жалдака,Ю. Машбица, Н. Морзе, Л. Пєтухової, О. Спіріна,О. Співаковського та ін. Але широкевпровадження систем електронного навчаннягальмується через низку причин: низькематеріально-технічне забезпечення ВНЗ,недостатня підготовка науково-педагогічнихкадрів до застосування систем електронногонавчання через відсутність методики застосуванняінформаційно-комунікаційних технологій уосвітньому процесі циклу дисциплін професійноїпідготовки майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю, незначний педагогічний досвідпідготовки фахівців за цією спеціальністю.

Мета статті – висвітлити та проаналізуватизастосування систем електронного навчання упідготовці майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю згідно з їх основними фаховимизавданнями.

Відповідно до поставленої мети сформулюємоосновні завдання наукової розвідки: визначитиосновні фахові завдання майбутніх фахівців PR,розглянути системи електронного навчання, якісприяють формуванню основних фаховихкомпетентностей майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю під час професійної підготовки.

Виклад основного матеріалу. Перед тим, якрозглянути основні шляхи та можливостізастосування у освітньому процесі системелектронного навчання у підготовці майбутніхфахівців зі зв’язків з громадськістю,представимовимоги до їх особистості як майбутнього фахівцяза спеціальністю “Журналістика” (спеціалізації“Реклама і зв’язки з громадськістю”).

Так, Н. Арнольд зазначав, що майбутні фахівцізі зв’язків з громадськістю повинні володітивміннями в економії свого і чужого часу,внутрішнім плюралізмом, чітким поділом міжвласними і чужими коштами, найширшимкругозором, наполегливістю у досягненні цілі,мати свою думку, гнучкість, здатність

змінюватися адекватно ситуації, креативність,“здатність прощати те, що пробачити можна”,мати “внутрішній стержень при зовнішнійм’якотілості”, хороші манери і внутрішнюкультуру, відповідний зовнішній вигляд,комунікабельність, демонструвати “моральний”спосіб життя [9, 57].

Справедливою видається позиція Т. Глушакова,на яку спирається В. Моїсеєв, щодо особистісниххарактеристик майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю, які включають: професійні знанняв галузі людського спілкування, хорошіорганізаторські здібності, вміння керувати, атакож вміти писати, розуміти потреби і вчинкилюдини, розбиратися в політичних системах тадержавному управлінні [17, 252].

Узагальнюючи напрацювання науковцівВ. Шиян до найважливіших якостей фахівців зізв’язків з громадськістю у сфері професійноїпідготовки відносить: високий рівень ерудованостіта усвідомленість у різних галузях знань, мистецтвата культури, дотримання правил професійногоетикету, вміння презентації (самопрезентації),вміння формувати громадську думку, навичкиорганізації спеціальних заходів [17; 20].

Враховуючи вимоги ринку праці [5; 7] допрофесійних якостей майбутніх фахівців зі зв’язківз громадськістю та науковий доробок вчених [9;17; 20] виокремимо серед основних професійнихякостей майбутніх фахівців такі: вміти створюватиматеріали для PR діяльності (Writingskills), вмітиналагоджувати комунікацію (Communicationskills),креативність (Creativity), вміти презентуватиматеріал (Publicspeaking), організаторські вміння(Organizationskills), розуміння соціальних медіа(UnderstandingofSocialMedia) тощо.

Зупинимося на розгляді особливостейзастосування в навчально-виховному процесіпідготовки майбутнього фахівця зі зв’язків згромадськістю систем електронного навчання уконтексті проблеми формування ключовихособистісних характеристик майбутніх фахівцівтаких як:вміти створювати матеріали для PRдіяльності (Writingskills) та налагоджуватикомунікацію (Communicationskills).

Попередньо визначимося з тлумаченнямпоняття “електронне навчання” (англ. e-learning).Під електронним навчанням розуміютьвикористання електронних засобів масовоїінформації та інформаційно-комунікаційнихтехнологій (ІКТ) в освіті [3; 10].

Відповідно, науковці та педагоги переконані,що електронне навчання включає в себе всі формитехнологій освіти та викладання, такі як:мультимедіанавчання, технології розвитку



119 Молодь і ринок №1 (144), 2017

навчання (англ. – TEL); розміщені на комп’ютері:інструкції навчання (англ. CBT); комп’ютерно(автоматично) згенеровані інструкції абоконсультації (англ. CAI); Інтернет-навчання(англ. IBT); веб-навчання (англ. WBT); онлайн-освіту, віртуальну освіту через віртуальнісередовища навчання (англ. VLE) (віртуальнісередовища також називають платформаминавчання), мобільне навчання (англ. M-learning)та цифрові освітні проекти [2; 4; 6].

Тобто, під системами електронного навчаннябудемо розуміти сучасні інформаційно-комунікаційні технології, які націлені нарозв’язання основних освітніх завданьпрофесійної підготовки і формування професійнихякостей майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю.

Загалом розгляд систем електронного навчанняздійснимо відповідно до основних фаховихзавдань майбутніх фахівців PR. Однією зключових задач є підготовка матеріалів для PRдіяльності (Writingskills), до яких відносять:написання статей і виступів у ЗМІ, програм зізв’язків із громадськістю, рекламних матеріалівтощо. Створення контенту може відбуватися задопомогою графічного відображення тапредставлення у вигляді текстових відомостей.

Розглянемо електронні ресурси для візуалізаціїконтенту, тобто його графічного представленняза допомогою ресурсів інфографіки.

В сучасному розумінні “інфографіка – цедовідкова або ілюстративна інформація, якапредставлена у виді таблиць, графіків, діаграм таможе допомогти в розповсюдженні ідей таприверненні уваги. Основна її мета –інформування. При цьому часто данийінструмент виступає в якості доповнення дотекстової інформації, яка охоплює тему в повномуоб’ємі та вміщує декотрі пояснення” [18, 124].Основною метою застосування інфографіки єспосіб передачі великих обсягів інформаційнихданих для суспільства. Таку візуалізацію данихзастосовують в соціальних мережах, блогах, насайтах, у вигляді плакатів тощо. Якіснавізуалізація даних має відповідати таким критеріямяк: змістовність та легке сприйняття.

Зауважимо, що широкою популярністюінфографіка зобов’язана, у першу чергу,образному мисленню, іншими словами –візуалізації образів та зверненню до власногозорового досвіду. Це симбіоз вербальної тавізуальної комунікацій. Тому варто враховуватиодну з ключових потреб сучасної аудиторії –прагнення отримати інформацію перш за все увізуальному форматі. Помилкове протиставлення

інфографіки тексту є цінним, тому що дозволяєідентифікувати причину помилки, а саме,лінгвістичний підхід до осмислення феноменуінфографіки, коли текст розуміється тільки якпослідовність вербальних (словесних) знаків [14, 300].

Виокремлюють три способи візуальногопредставлення даних [12]:

1) візуалізація масивів числових даних задопомогою діаграм та графіків. Прикладамиінформаційних ресурсів online, які дозволяютьстворювати інфографіку такого типу, на нашудумку, є: https://quartz.github.io/Chartbuilder/; http://piktochart.com/; https://infogr.am/; https://www.easel.ly/; https://powerbi.microsoft.com/ru/тощо;

2) візуальна інтерпретація фактів, якіпоєднуються змістом і складають певну історичнуінтерпретацію подій. Прикладами online ресурсівдля створення та розміщення подій вхронологічному порядку можуть бути: http://timerime.com/; http://www.dipity.com/;http://www.timetoast.com тощо.

3) візуалізація знань, через представленняінноваційної ідеї розвитку проекту за допомогоюзображень, карт, схем. Прикладами online ресурсівдля такої візуалізації можуть бути карти знань,створені за допомогою сервісів: https://www.mindomo.com; https://www.mindmeister.com/ru; https://bubbl.us/ тощо, які дозволяютьстворювати карти знань. Зауважимо, що картарозуму (карта пам’яті, думок; ментальна карта;інтелект-карта) (англ. Mindmap) – це діаграма, наякій відображають слова, ідеї, завдання, або іншіелементи, розташовані радіально навколоосновного слова або ідеї. Використовуються длягенерування, відображення, структурування такласифікації ідей, і в якості допоміжного засобупід час організації, розв’язання проблем,прийняття рішень, та написання документів [16].

Окрім запропонованих способів візуалізаціїданих можна здійснити класифікацію інфографікиза способом відображення даних: статична тадинамічна. Статична інфографіка не передбачаєанімації, а динамічна – демонструє динамікурозвитку процесу. На думку М. Фролова [19]динамічна інфографіка може бути:відеоінфографіка, анімована графіка,представлена у вигляді презентації. Прикладамиonline ресурсів для створення динамічноїінфографіки вважаємо https://prezi.com/; https://www.powtoon.com/тощо.

Розробку та представлення матеріалів для PRдіяльності у вигляді текстових відомостей можназдійснювати за допомогою: текстових редакторівonline (https://docs.google.com, https://


120

www.office.com/, https://www.dropbox.com/ru/,https://www. zoho. com тощо), блогів(www.livejournal.com, https://www.blogger.comтощо), сайтів (https://ru.wordpress.org/, https://sites.google.com/ тощо).

Однією з задач майбутньої фахової діяльностіфахівців зі зв’язків з громадськістю є контент-аналіз та розповсюдження контенту.

Під контент-аналізом розуміють аналіз змістудостатнього обсягу текстових даних. Основнимискладовими контент-аналізу за О. Алексєєвим є:

1) Спостереження – опрацювання масовоїсукупності текстів, використовуючи при цьомутипові соціологічні процедури суцільного/вибіркового спостереження, з дотриманням вимогрепрезентативності.

2) Структурування – припущення структурування,сегментації, розчленування текстів чи виділення ізних змістовних інваріантів (повторення в усіх/рядітекстів) в досліджуваній масовій сукупності.

3) Формалізація – забезпечення однотипностісегментації і виділення інваріантів, застосуваннявисокого ступеня формалізації, суворихопераційних правил і формальних алгоритмів ваналітичних процедурах.

4) Реферування – формалізований поділцілісних текстів чи виділення окремих елементівїх для наступного збору із застосуванняманалітико-синтетичної процедури.

5) Аналіз – використання методів теоріїймовірності та математичної статистики дляопрацювання текстів [8].

Застосування контент-аналізу текстовихвідомостей у професійній діяльності майбутньогофахівця зв’язків з громадськістю має низкупереваг:

1) автоматичне сортування та фільтраціятекстового контенту;

2) аналіз коментарів дописувачів та створенняна базі цього аналізу уявлення про потребикожного окремого користувача та аудиторіїкористувачів загалом;

3) застосування системи автоматичногоперекладу, яка знімає мовний бар’єр;

4) скорочення часу на розміщення контенту,оскільки спрощення роботи відбувається зарахунок автоматичного опрацювання даних;

5) оцінка ефекту впливу контенту нааудиторію, встановлення точок впливу.

Прикладами ресурсів для аналізу тареферування контенту, на нашу думку, є:http://tconspectus .pythonanywhere.com/ , ht tps: / /www.splitbrain.org/services/ots, https://developer.aylien.com/тощо.

Наступною задачею, з якою зіштовхуються

майбутні фахівці зі зв’язків з громадськістю єрозповсюдження контенту та налагодженнякомунікації.

Налагодження комунікації та розповсюдженняконтенту майбутніми фахівцями зі зв’язків згромадськістю може здійснюватися за допомогоюнизки online інструментів, зокрема таких як: SMM(соціальні мережі), електронні видання, онлайн-телебачення та радіомовлення, чати, форуми тавіртуальні організації, вебінари, відео конференції,дошки повідомлень тощо.

Одним з основних інструментів просуванняконтенту є соціальні мережі. В Україні найбільшоїпопулярності серед користувачів мають соціальнімережі: https://www.facebook.com/, https://vk.com,https://www.instagram.com/, https://twitter.com,https://ru.linkedin.com/, https://www.flickr.com/, https://www.youtube.com, https://plus.google.com/тощо.

Вони розкривають для користувачівможливості активного спілкування, обмінуінформаційними даними, зберігання та обмінуфото, аудіо та відео контентом. Масовезастосування даних технологій знайшловідображення на створенні та передачіінформаційних даних та засобах позиціонуваннягромадських активістів.

Відсутність цензури, висока періодичністьпублікацій і різний формат передачі данихстворюють сприятливе інформаційне середовищедля побудови колективних ідентичностей. Окрімтого, за рахунок інтеграції ЗМІ та посадових осібу соціальні мережі, останні в Україні стали ще ізадовольняти потреби своїх користувачів вінформації [13].

Аналіз напрацювань вчених виявив, що дляякісного просування контенту у соціальнихмережах необхідно дотримуватися низкиправил[1]:

1. Удосконалювати контент через використаннядодаткових лінків, RSS – стрічок, тобто створититакий контент, який із задоволенням поширятькористувачі соціальних мереж.

2. Створювати теги під час розміщенняконтенту та додавати сайти з контентом всоціальні закладки.

3. Збільшити кількість вхідних посилання таздійснити заохочення тих, хто посилається наВаш контент.

4. Розміщувати контент на інших ресурсах зобов’язковим посиланням на першоджерелоконтенту.

5. Застосовувати сервіси mashup для кращогорозповсюдження контенту.

Електронне видання, онлайн-телебачення тарадіомовлення у мережі Internet – це інструменти,



121 Молодь і ринок №1 (144), 2017

які дозволяють створювати та поширюватиповноцінний інформаційний продукту з багатьмаможливостями. Наразі зазначені ресурси постійновдосконалюються та досягають більш високогорівня в представленні контенту. Прикладамиданих ресурсів вважаємо: http://www.pravda.com.ua/, http://www.unian.ua/,www.cnn.com/, http://www.bbc.com/ukrainianтощо.

Чати, форуми та віртуальні організації –різновид ресурсів мережі Інтернет дляспілкування та обміну інформаційними даними,які легко може застосувати у своїй майбутнійфаховій діяльності фахівці зі зв’язків згромадськістю.

Актуальним у поширенні контенту фахівцямизі зв’язків з громадськістю є застосуваннямвебінарів та відео конференцій. Так, під вебінаромрозуміють особливий тип відео конференції, підчас якої ведучий знаходиться за комп’ютером,який укомплектований веб-камерою тамікрофоном, та проводить спілкується заудиторією в аудіо-відео форматі та чаті на одномуз online ресурсів, який надає такі послуги [15, 15].Прикладом ресурсів для організації вебінарів, нанашу думку, є https://www.wiziq.com/, https://webinar.ru/ тощо.

Ще однин із інструментів для поширенняконтенту – дошки повідомлень, які надаютьможливість користувачам надсилати запитанняі коментарі на центральну дошку. При цьому іншікористувачі також зможуть прочитати ціповідомлення [11]. За допомогою такогоінструменту фахівцями зі зв’язків згромадськістю легко можуть створювати контенту команді та налагоджувати комунікацію з йогообговорення.

Вважаємо за доцільне, представленіінструменти електронного навчання впорядкованорозміщувати за основними напрямамизастосування у фахові діяльності фахівців зізв’язків з громадськістю на одній з платформнавчання.

Висновки. Отже, під системами електронногонавчання будемо розуміти сучасні інформаційно-комунікаційні технології, які націлені нарозв’язання основних освітніх завданьпрофесійної підготовки і формування професійнихякостей майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю. Розгляд систем електронногонавчання було здійснено відповідно до основнихфахових завдань майбутніх фахівців PR. Прианалізі наукових праць визначено, що основнимипрофесійними якостями майбутніх фахівцівзв’язків з громадськістю є: вміння створюватиматеріали для PR діяльності, вміння

налагоджувати комунікацію, креативність, вмінняпрезентувати матеріал, організаційні вміння,розуміння соціальних медіа тощо. Для підготовкиматеріалів для PR діяльності таких як: написаннястатей і виступів у ЗМІ, програм зі зв’язків ізгромадськістю, рекламних матеріалів тощо,пропонуємо застосовувати такі інформаційніресурси – статичну та динамічну інфографіку,текстові редактори, блоги, сайти. Длярозповсюдження контенту та налагодженнякомунікації вважаємо за необхідне користуватисяonline інструментами такими як: соціальні мережі,електронні видання, онлайн-телебачення тарадіомовлення, чати, Інтернет-форуми тавіртуальні організації, вебінари, відео конференції,дошки повідомлень тощо.

Перспективами подальших досліджень є:теоретичне обґрунтування технології професійноїпідготовки майбутніх фахівців зі зв’язків згромадськістю в умовах дистанційної форминавчання та експериментальна перевірка їїефективності.

1. 5 New Rules Of Social Media Optimization.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://w w w . r o h i t b h a r g a v a . c o m / 2 0 0 6 / 0 8 /5_rules_of_soci.html.

2. Cross J. Informal Learning [Електроннийресурс] / J. Cross // May, 2003 (RetrievedonOctober15, 2004). – Режим доступу: http://w w w . i n t e r n e t t i m e . c o m / L e a r n i n g /The%20Other%2080%25.htm.

3. Driscoll M. Psycology of Learning forInstruction / M. Driscoll, N. Heights // MA:Allyn&Bacon. – 2000. – 273 đ.

4. Dürsteler J.C. Information Hunters.[Електронний ресурс] / J.C. Dürsteler //Retrievedon October 15 (Updated). – Режимдоступу: http://www.infovis.net/E-zine/2004/num_153.htm.

5. Five must-haveskills for a careerin PR.[Електронний ресурс] // Theguardian. – Режимдоступу: https://www.theguardian.com/careers/pr-five-must-have-skills

6. Siemens G. The Whole Picture of Elearning[Електронний ресурс] / G. Siemens // 2003(Retrievedon October 15). – Режим доступу: http://www.elearnspace.org/Articles/wholepicture.htm.

7. What PR firms want from junior employees[Електронний ресурс] // AXIAPR. – Режимдоступу: http://www.axiapr.com/blog/what-pr-firms-want-from-junior-employees.

8. Алексеев А.Н. Контент-анализ в социологиии точки соприкосновения с другими отраслямизнания / А.Н. Алексеев // Проблемыконтент-


122

анализа в социологии: М-лы Сибирскогосоциологического семинара. – Новосибирск,1970. – С. 11 – 12.

9. Арнольд Н. Тринадцятий ніж у спинуросійської реклами і Public Relations /H. Арнольд. – M.: Топ-Медіа, 1997. – 224 с.

10. Вебстер Ф. Інформаційне суспільство /Ф. Вебстер // Теорії інформаційного суспільства.– Cambridge: Routledge, 2002. – Р. 255 – 266.

11. Вовк О.Б. Системи електронного навчання– нові форми сучасної освіти[Електроннийресурс] / О.Б. Вовк //Математичні машини ісистеми. – 2015. – № 3. – С. 79 – 86. – Режимдоступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/MMS_2015_3_10.

12. Зварич Э. Инфографика в рекламе[Електронний ресурс] / Э. Зварич //Рекламодатель: теория и практика. – 2012. – №9.– С. 21 – 25. – Режим доступа: http://mayer-t e a m . r u / n e t c a t _ f i l e s / 8 6 / 3 8 /infografika_v_reklame.pdf.

13. Зуйковська А. Соціальні мережі яксередовище політичної комунікації/ А. Зуйковська// Наукові записки [Інституту політичних іетнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса].– 2014. – Вип. 1. – С. 272 – 280. – Режим доступу:http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nzipiend_2014_1_14.

14. Концевой М. Интерактивная журналистскаяинфографика: феномен, тенденции, инструментарий/ М. Концевой // Жыццем i словам прысягаючы… да90-годдзя заслужанага работнiка адукацыiРэспбулiкi Беларусь, д.ф.н., праф.

М. Цiкоцкага: зб. навук. прац, 23 – 24 лют. 2012г., Мiнск / пад агул.рэд. д.ф.н. праф. В. Iÿчанкава.– Мінск: БДУ, 2012. – С. 298 – 307.

15. Кухаренко В.М. Використання вебінаріву навчальному процесі / В.М. Кухаренко //Комп’ютер в школі та сім’ї. – 2011. – № 2 (90). –С. 12 – 16.

16. Мапа думок [Електронний ресурс] //Вікіпедия. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Мапа_думок.

17. Моїсеєв В.А. Паблікрілейшнз: теорія іпрактика / В.А. Моїсеєв. – Київ: ВІРА-Р, 1999.– 376 с.

18. Сидор Я. Застосування інфографіки вдрукованих ЗМІ / Я. Сидор // Молодь: освіта,наука, духовність. Тези доповідей ХВсеукраїнської наукової конференції студентів імолодих вчених. – К.: Університет “Україна”,2013. – Ч. ІІ. – С. 124 – 125.

19. Фролова М.А. Новые возможностиинфографики / М.А. Фролова // Проблемы иперспективы развития образования: материалыVI междунар. науч. конф. (г. Пермь, апрель 2015 г.).– Пермь: Меркурий, 2015. – С. 298 – 303.

20. Шиян В. Нові стандарти у підготовціфахівців з реклами і зв’язків з громадськістюв контексті болонського процесу/ В. Шиян //Неперервна професійна освіта: теорія іпрактика. – 2015. – Вип. 1 – 2. – С. 78 – 82. –Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/NPO_2015_1-2_16.



19 січня – Хрещення Господнє, свято Водохреща Хрещення Господнє, свято Водохреща – третє і завершальне велике свято

різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни

відзначають 19 січня, тому збігається зі святом Богоявлення, однак ці свята слід

розрізняти. Народні назви свята – Йордана (або Ордана), Водохреща.

Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення на Йордані Христа. Коли Ісус

Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а

з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов

Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва – Богоявлення. Православні та греко-

католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей

день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог Отець – в голосі,

Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.


123 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Актуальність дослідження. Вивченняпроблеми розвитку креативногопотенціалу майбутнього дизайнера

показало необхідність педагогічного обґрунтуванняорганізації цього процесу. Досягнення поставленоїпедагогічної мети можливе при реалізації моделійого розвитку, розробці й виявленні структурнихкомпонентів процесу, що вивчається, в логічномувзаємозв’язку і залежності, що дозволяютьпередбачати й діагностувати результати діяльностіз розвитку креативного потенціалу майбутніх

дизайнерів при створенні певних педагогічнихумов. Виходячи з досвіду роботи вищихнавчальних закладів, свідчить про існуванняпевних, як теоретичних так і практичнихнапрацювань щодо розкриття креативногопотенціалу майбутніх дизайнерів. Проте системно,на основі моделювання з врахуванням усіхелементів та етапів розвитку, проблемапідготовки фахівців не вирішувалась.

Аналіз наукової літератури з проблемидослідження дає підстави стверджувати, що

УДК 378:316.61

Цзя Яочен, аспірант Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ КРЕАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУМАЙБУТНІХ ДИЗАЙНЕРІВ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ

У статті уточнено структуру та зміст моделі процесу розвитку креативного потенціалу майбутньогодизайнера. Розкрито сутність понять “потенціал особистості”, “креативність”, “креативний потенціалмайбутніх дизайнерів”, “моделювання”. Обґрунтовано етапи розвитку креативного потенціалу майбутніхфахівців. Розкрито принципи цілепокладання, регіоналізації, саморозвитку, творчої активності, партнерськоївзаємодії у розвитку креативного потенціалу майбутніх дизайнерів. Визначено сутність мотиваційно-цільового, когнітивно-змістового, рефлексивно-творчого компонентів розвитку креативного потенціалумайбутніх дизайнерів. Подано інформацію щодо методів та засобів розвитку креативного потенціалуособистості.

Ключові слова: дизайнер, креативність, креативний потенціал, майбутній фахівець, особистість,модель, моделювання.

Рис. 1. Літ. 7.

Цзя Яочен, аспирант Межрегиональной Академии управления персоналом, г. Киев

МОДЕЛИРОВАНИЕ ПРОЦЕССА РАЗВИТИЯ КРЕАТИВНОГО ПОТЕНЦИАЛАБУДУЩИХ ДИЗАЙНЕРОВ В ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ПОДГОТОВКЕ

В статье уточнено структуру и содержание модели процесса развития креативного потенциалабудущего дизайнера. Раскрыта сущность понятий “потенциал личности”, “креативность”, “креативныйпотенциал будущих дизайнеров”, “моделирование”. Обосновано этапы развития креативного потенциалабудущих специалистов. Раскрыты принципы целеполагания, регионализации, саморазвития, творческойактивности, партнерского взаимодействия в развитии креативного потенциала будущих дизайнеров.Определена сущность мотивационно-целевого, когнитивно-содержательного, рефлексивно-творческогокомпонентов развития креативного потенциала будущих дизайнеров. Представлена информация ометодах и средствах развития креативного потенциала личности.

Ключевые слова: дизайнер, креативность, креативный потенциал, будущий специалист, личность,модель, моделирование.

Tszya Yaochen, Postgraduate Student Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv

THE MODELING OF THE PROCESS OF DEVELOPMENT OF CREATIVE POTENTIALOF FUTURE DESIGNERS DURING THE PROFESSIONAL TRAINING

The article specifies the structure and the content of the model of development of the creative potential offuture designers. The essence of such concepts as “the potential person”, “creativity”, “the creative potential offuture designers”, “the modeling” are disclosed in the article. The author grounds the stages of development ofcreative potential of future specialists, and reveals the principles of the goal-setting, regionalization, the self-development, creativity, the partnership in the development of creative potential of future designers. The articledetermines the essence of such components as the motivational-targeted, meaningful cognitive, reflective and thecreative components of the future designers’ creative potential. The information about the methods and means of thedevelopment of creative potential of the person are presented.

Keywords: a designer, creativity, the creative potential, a future specialist, a personality, a model, the modeling.

© Ц. Яочен, 2017


124

сутність поняття “креативний потенціалособистості” у своїх працях досліджували(Л. Балановська, Дж. Гілфорд, С. Каракуліна,В. Копосова, А. Маслоу, О. Матюшкіна, К.Тейлор,Е.Торренс та ін.). Проблему моделювання процесурозвитку креативного потенціалу майбутніхдизайнерів, розглядали у своїх працях (М. Каган,В. Краєвський, Е. Ткаченко та ін.).

Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванніпідходів до моделювання процесу розвиткукреативного потенціалу майбутніх дизайнерів.

Виклад основного матеріалу. Як зазначаєМ. Каган, потенціал особистості виступає якінтегральна цілісність природних і соціальних силлюдини, що забезпечує його суб’єктну потребу всамореалізації і саморозвитку, успішність людинив різних видах діяльності в контексті життя вцілому [2].

Дослідник креативності О. Матюшкін укреативності особистості вбачає інтегративнуособистісну рису, що виражається у ціннісних тамотиваційних установках людини відносно дотворчості [4, 120].

На думку Л. Балановської креативністьособистості є характерною рисою індивіда, щовизначає міру його можливостей у творчійсамореалізації [1, 11].

Із загальнонаукових позицій “моделювання”трактується як відтворення характеристик деякогооб’єкту на іншому об’єкті (моделі), спеціальноствореному для його вивчення і як процеспобудови моделі для предметно організованогонаукового пізнання. Початковою основою длямоделювання виступає потреба у виділенні,підкресленні тих якостей зразка, які найбільшзначимі для вирішення поставлених в дослідженніабо діяльності завдань і проблем.

Процес моделювання за В. Краєвськимтрактується як відображення існуючої педагогічноїсистеми в спеціально створеному об’єкті, якеталон для досягнення мети та як інструмент їїдосягнення [5].

Моделювання здійснюється поетапно, прицьому виділяються наступні етапи: входження упроцес та вибір методологічних підстав длямоделювання, якісний опис предметадослідження; постановка завдань моделювання;конструювання моделі з уточненням залежностіміж основними елементами досліджуваногооб’єкту, визначенням параметрів об’єкту йкритеріїв оцінки змін цих параметрів, вибірметодик виміру; дослідження валідності моделі увирішенні поставлених завдань; застосуваннямоделі в педагогічному експерименті; змістовнаінтерпретація результатів моделювання [3].

Структурність моделі дозволяє розглянути їїяк систему, наповнену якісно різними, алевзаємозалежними й інтеграційно-взаємодіючимиелементами: цільовим, структурно-змістовним,процесуальним, критеріально-оцінним тарезультативним блоками.

Цільовий блок фіксує вимоги до розвиткукреативного потенціалу майбутнього дизайнераяк до цілісного процесу. Визначення метипедагогічного процесу, що вивчається, базуєтьсяна принципі діалектичної єдності діяльності,свідомості та особі. Структурно-змістовнийблок включає опис принципів, дотримання якихрегулює розвиток креативного потенціалумайбутнього дизайнера в освітньому процесі, атакож наукових підстав розвитку досліджуваноїякості та її структурних компонентів. При цьомуварто зауважити, що розвиток потенціалуособистості забезпечується дотриманнямпринципів поєднання й реорганізації природних(що мають відомі межі можливого і неможливого)якостей людини під впливом умовжиттєдіяльності, компенсації одних властивостейза рахунок інших, індивідуалізації та інтеграціїякостей особистості, суперечності особистіснихй зовнішніх умов життєдіяльності, моральноїопосередкованої системи цінностей особистості.Процесуальний блок описуваної моделі включаєорганізаційно-педагогічні умови, засоби й методирозвитку креативного потенціалу майбутньогодизайнера. Критеріально-оцінний блок моделірозвитку креативного потенціалу майбутньогодизайнера включає критерії, показники, методидіагностики й рівні розвитку креативногопотенціалу майбутнього дизайнера.Результативний блок виконує функціюзворотного зв’язку і дозволяє аналізуватиінформацію про хід освітнього процесу,коригувати діяльність з розвитку креативногопотенціалу майбутнього дизайнера [7].

На підставі аналізу методологічних тапедагогічних положень про моделюванняпропонуємо модель розвитку креативногопотенціалу майбутнього дизайнера, розроблена напідставі принципів науковості, універсальності,практичної доцільності, доступності, оптимальноїінтенсивності (рис. 1.).

Принцип цілепокладання виражається вусвідомленні майбутнім дизайнером доцільностірозвитку креативного потенціалу як необхідноїособистісно-професійної якості. Принциптворчої активності передбачає забезпеченняпроцесу професійної підготовки проблемнимипроектами й завданнями, вирішення якихсупроводжуватиметься пошуком безлічі



125 Молодь і ринок №1 (144), 2017

оригінальних рішень проблеми (відвідуваннявиставок дизайн-проектів, майстер-класів,конференцій), прагненням до створення якіснонового продукту. Принцип регіоналізаціїпередбачає орієнтацію професійної підготовкимайбутнього дизайнера на комплекснийсоціально-економічний розвиток регіону,місцевого ринку праці, запити населення.Принцип саморозвитку забезпечує можливістьсамостійного розвитку креативного потенціалу,використовуючи різноманітні засоби й формидіяльності (робота з науковою й технічноюлітературою, мережею Internet, самостійнеосвоєння новітніх технологій й інновацій упрограмному забезпеченні, майстер-класиспеціалістів-дизайнерів). Принцип партнерськоївзаємодії пов’язується з орієнтацією освітньогопроцесу на активізацію пізнавальної діяльностістудента й супровід його природного розвитку,забезпечення можливості самопроектування йсамоврядування майбутнім дизайнером власногорозвитку креативного потенціалу.

Варто зазначити, що до складу мотиваційно-цільового компоненту розвитку креативногопотенціалу майбутніх дизайнерів відносяться:позитивна мотивація до творчої діяльності;усвідомлення себе суб’єктом діяльності; потребау самоосвіті, саморозвитку й самореалізації упрофесійній діяльності; усвідомлення таприйняття розвитку креативного потенціалу якпрофесійно значимого; здатність доцілепокладання та вибору засобів реалізації мети,а також використання мети у побудові процесупрофесійної діяльності; адекватна оцінка власнихрезультатів діяльності.

Когнітивно-змістовий компонент включаєнаступні складові: наявність базових знань у сферідизайну; знання засобів, способів дії зконкретними даними; категорій, загальних понятьв області проектування й організації діяльності;знання суті й способів дії в області розвиткукреативного потенціалу; прогнозування потребсуспільства у дизайн-діяльності, проблематизація,фіксація головної ідеї діяльності (концептуалізаціяпроектної діяльності); варіативне рішенняпрофесійних завдань; практична реалізаціяхудожнього задуму в об’єкті. Рефлексивно-творчий компонент являє собою здібностіоб’єктивної самооцінки й корекції поведінки тарезультатів діяльності, самоаналіз; цілеспрямованевикористання свого досвіду в учбово-професійнійдіяльності; креативна спрямованість діяльності;здатність комбінувати матеріали; оригінальністьідей, свобода асоціацій; здатність до інтеграціїзнань, досвіду, засобів проектування;використання інновацій у проектній діяльності,прагнення до нового; творча продуктивність.

До організаційно-педагогічних умов розвиткукреативного потенціалу майбутнього дизайнераслід віднести: насичення змісту спеціальнихдисциплін ціннісно-змістовими, проблемно-проективними завданнями, що активізують покомпонентний розвиток креативного потенціалумайбутніх дизайнерів; впровадження індивідуальнихосвітніх маршрутів, що актуалізують суб’єктнупозицію майбутніх дизайнерів у навчально-професійній діяльності; використаннякомплексного навчально-методичного супроводупроцесу розвитку креативного потенціалумайбутніх дизайнерів [6].


Рис. 1. Модель розвитку креативного потенціалу майбутнього дизайнера

126

Зазначимо, що методи та засоби розвиткукреативного потенціалу майбутнього дизайнеравідображаються у: навчально-методичному,організаційно-технічному, технологічному,інформаційно-технічному забезпеченні, а такожметодах стимулювання та мотивації.

До основних критеріїв розвитку креативногопотенціалу відносимо: спрямованість майбутньогодизайнера на творче рішення професійнихзавдань, професійну грамотність, інноваційнетворче самовираження.

Показники розвитку креативного потенціалувизначаються наступним чином: розуміння сутій соціальної значущості креативного потенціалув професійній самореалізації; потреба упрофесійно-особовій самоосвіті й саморозвитку;творча активність; наявність спеціальнихтеоретичних, конструкторсько-технологічних,проектно-художніх знань; уміння практичноїреалізації концептуальної ідеї в проекті;варіативне рішення професійних завдань;оригінальність дизайнерських ідей; здатність докомбінування та інтеграції знань в проектнійдіяльності; здатність до новоутворень; образнавиразність. Методи діагностики включають у себе:анкетування, спостереження, бесіди, опитування,діагностичні завдання, самооцінку, контрольнізрізи.

Висновки. Таким чином, у поняття “моделькреативного потенціалу майбутніх дизайнерів”вчені вкладають різний зміст. Більшістьрозробників цієї проблеми розуміють під моделлюкреативного потенціалу фахівців відображенняіснуючої педагогічної системи у спеціально

створеному об’єкті, як еталон для досягненнямети та як інструмент її досягнення.

1. Балановская Л.А. Креалогия: основныетеории: [Креалогия – творческая деятельностьчеловека] / Л.А. Балановская // Креалогия. –2000. – № 1. – С. 3 – 5.

2. Каган М.С. Человеческая деятельность.Опыт системного анализа / М.С. Каган. – М.:Политиздат, 1974. – 328 с.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание.Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политическаялитература, 1975. – 304 с.

4. Матюшкин А.М. Мышление. Обучение.Творчество/ А.М. Матюшкин. М.: ИздательствоМосковского психолого социального института,2003. – 720 с.

5. Сластенин В.А. Педагогика профессиональногообразования: учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб.заведений / Е.П. Белозерцев, А.Д. Гонеев,А.Г. Пашков и др.; под ред. В.А. Сластенина.М.: Издательский центр “Академия”, 2004. – 368 с.

6. Творчий розвиток особистості – одне знайважливіших завдань гуманістичногоосвітнього процесу / Т.М. Козіна, Р.І. Нікітенко// Наша школа. – 2008. – № 4. – С. 37 – 42.

7. Ткаченко Е.В. Концепция дизайн-образованияв современных условиях: вестник учебно-методического объединения по профессионально-педагогическому образованию / Е.В. Ткаченко,С.М. Кожуховская; Вып. 2 (41). – Екатеринбург:Издательство ГОУ ВПО “Российскийгосударственный профессионально-педагогическийуниверситет”, 2007. – 295 с.




Народні прикмети на 19 січня “Люди, що прийняли хрещення в день 19 січня – найщасливіші”. “Якщо Хрещенські морози міцніші, ніж Різдвяні, значить, рік буде урожайним”. “Якщо на Водохреща ясна і морозна погода, то, за прикметами, літо буде

засушливим”. “Якщо сніг 19 січня йде великими пластівцями, то буде хороший урожай”. “Відлига в Водохреща – до кінця зими сильних морозів теж не передбачається”. “Якщо людина народилася у Водохресний день, то він буде щасливий. В якості

оберега йому рекомендують носити нефрит”. “Пасмурна погода і снігопади – до хорошого літа”. “Якщо опівдні 19 січня хмари стали синіми, значить, можна чекати хорошого

урожаю”.

127 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. Сьогодні вУкраїні складні політичні, соціально-економічні й екологічні проблеми, які

негативно впливають на здоров’я дітей і молоді,а відтак – на загальний і фізичний розвиток.

Навчальна, виховна та соціально-педагогічнафункції учителя фізичного виховання взагальноосвітніх школах України, полягають такожу виконанні оздоровчої, дозвільної, реабілітаційної

діяльності та організації і проведенні спортивно-масової роботи з учнями. Особливої актуальностінабуває питання підготовки майбутніх фахівцівіз фізичного виховання, які здатні компетентнорозв’язувати завдання спортивно-масової роботиз дітьми та молоддю в загальноосвітніх школахУкраїни. Така робота має бути якісною іефективною, оскільки від неї залежить реалізаціяздоров’язбережувальної функції навчання.

УДК 378.046:796.011.3

Мар’яна Турянська, аспірантДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОСПОРТИВНО-МАСОВОЇ РОБОТИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ ДРУГОЇ

ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМАСтаття присвячена актуальній проблемі – взаємозв’язку теоретичної і практичної підготовки

вчителів фізичного виховання до організації і проведення спортивно-масової роботи в загальноосвітніхшколах України кінця ХХ – початку ХХІ ст. Розглянуто законодавчі та нормативні документи, виконаноаналіз використаних джерел, розкрито принципи, завдання, зміст, форми й методи організації іпроведення спортивно-масової роботи у загальноосвітніх школах. Акцентовано увагу на плануванніспортивно-масових заходів з учнями загальноосвітніх шкіл.

Ключові слова: підготовка, теоретична, практична, учитель, фізичне виховання, спортивно-масоваробота, завдання, зміст, форми, методи.

Літ. 14.

Марьяна Турянская, аспирантДрогобычсккого государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ПОДГОТОВКА БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ФИЗИЧЕСКОГО ВОСПИТАНИЯ КСПОРТИВНО-МАССОВОЙ РАБОТЕ В ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ ШКОЛАХ ВТОРОЙ

ПОЛОВИНЫ ХХ – НАЧАЛА XXI ВЕКА КАК ПЕДАГОГИЧЕСКАЯ ПРОБЛЕМАСтатья посвящена актуальной проблеме – взаимосвязи теоретической и практической подготовки

учителей физического воспитания к организации и проведению спортивно-массовой работы вобщеобразовательных школах Украины конца ХХ – начала XXI века. Рассмотрены законодательные инормативные документы, выполнен анализ литературы, раскрыты принципы, задачи, содержание,формы и методы организации и проведения спортивно-массовой работы в общеобразовательных школах.Акцентировано внимание на планировании спортивно-массовых мероприятий с учащимисяобщеобразовательных школ.

Ключевые слова: подготовка, теоретическая, практическая, учитель, физичесое воспитание,спортивно-массовая работа, задачи, содержание, формы, методы.

Maryana Turyanska, Postgraduate StudentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

TRAINING OF THE FUTURE TEACHERS OF PHYSICAL EDUCATION TO THE MASSSPORTS WORK AT SCHOOLS SECOND IN THE HALF OF THE XX – XXI CENTURY AS

A PEDAGOGICAL PROBLEMThis article is devoted to the actual problem – the relationship of the theoretical and practical training of

teachers of physical education to the organization and conducting the mass sports in schools of Ukraine in the lateXX – early XXI century. The author considers the legislative and regulatory documents, the analysis of sources;reveals the principles, objectives, contents, the forms and methods of organizing and holding of the mass sports workat schools. The author draws an attention to the planning of sports events with students of secondary schools.

Keywords: a training, theoretical, practical, a teacher, the physical education, the sports and mass work, thetasks, a content, the forms, the methods.

© М. Турянська, 2017

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО СПОРТИВНО-МАСОВОЇРОБОТИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

128

Однак і тут є проблеми. Спорт, як зазначаютьнауковці, стає елітарним видом дозвілля, оскількивін комерціалізується і тим самим витісняє масовуфізкультуру. Як недолік, потрібно зазначити, щоу школах України відсутня належна матеріально-спортивна база, а на змагання школярі їздять завласні кошти тощо.

Як зазначають науковці, в 90-х роках ХХстоліття спорт викликав значне зменшенняінтересу з боку органів влади та освіти доорганізації змісту їхньої підготовки. Початок ХХІст. не набагато змінив ситуацію в кращу сторону,однак дав поштовх до пошуків нового змісту,удосконалення форм і методів підготовки учителівфізичного виховання до спортивно-масової роботив загальноосвітніх школах та до удосконаленнянавчально-виховного процесу на факультетахфізичного виховання вищих навчальних закладівУкраїни.

Інтегрування України у загальноєвропейськийпростір, розвиток демократичної держави ітрансформація усіх сфер життя потребуютьзначних змін у національній системі освіти,підвищення її якості, оновлення змісту,удосконалення форм і методів навчання.Важливою ознакою цих змін стає підготовкавчителів фізичного виховання до шкільноїспортивно-масової роботи. Розв’язаннястратегічних завдань її реформування передбачаєоптимальне поєднання теоретичних й практичнихздобутків та сучасних досягнень педагогічноїнауки.

Отже, важливість об’єктивного осмисленнядосвіду підготовки вчителів фізичного вихованнядо спортивно-масової роботи в загальноосвітніхшколах, потреба в реформуванні змісту, форм іметодів їхньої підготовки та недостатня науковарозробленість проблеми зумовили своєчасність іактуальність обраної теми статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Потрібно зазначити, що в цій галузі єнапрацювання науковців загального характеру:В.М. Андрущенка, М.Б. Євтуха, І.А. Зязюна,В.Ю. Ковальчука, О.І. Пометун, О.Я. Савченко,І.М. Щербак та ін.

Заслуговують на увагу праці В.К. Бальсевича,О.Й. Ємця, М.Д. Зубалій, М.О. Носка, О.К. Пронікова,Б.М. Шияна, А.В. Цьося, які присвяченіактуальним питанням, що пов’язані з фізичнимвихованням і спортом дітей і молоді.

Дотичні до предмету нашого дослідження єтакі роботи, як М.Д. Зубалій, С.Г. Закопайло.Складові здорового способу життя; А.П. Конюха“Професійна підготовка майбутніх фахівців ізспортивно-оздоровчого туризму у вищих

навчальних закладах”. В.М. Сергієнко і Т.І. Полтавцевої“Технології організації спортивно-масовоїфізкультурно-оздоровчої роботи”; Л.Я. Іващенко,П.Ф. Савицького, В.В. Левицького “Організація іметодика масової фізичної культури” тощо.

Однак потрібно зазначити, що недостатньорозробленою проблемою залишається підготовкамайбутніх учителів фізичного виховання доспортивно-масової роботи в загальноосвітніхшколах України другої половини ХХ – початкуХХІ ст.

Мета статті. Теоретичне і практичнеобґрунтування питання про підготовку майбутніхучителів фізичного виховання до організації іпроведення спортивно-масової роботи з дітьмита молоддю загальноосвітніх шкіл України в періодз ІІ половини ХХ ст. – початку ХХІ ст. якреалізація здоров’язбергіючої функції навчання.

Виклад основного матеріалу. Відповідно донового Закону України “Про вищу освіту” 2014 р.існує мережа педагогічних ВНЗ, які здійснюютьпрофесійну підготовку майбутніх учителівфізичної культури за освітньо-кваліфікаційнимирівнями: бакалавр і магістр [5].

Змістовно-процесуальний аналіз теоретичноїта практичної підготовки майбутніх учителівфізичної культури до організації і проведенняспортивно-масової роботи в загальноосвітніхшколах України дав можливість розкрити цюпроблему багатогранно [1; 6; 7; 8; 10; 12; 14].

Теоретична підготовка майбутніх учителівфізичного виховання здійснюється протягомусього періоду навчання зі студентами освітньогорівня “Бакалавр” під час читання лекцій здисциплін “Фізичне виховання” та “Фізичнакультура з методикою викладання”. Спочаткустуденти опрацьовують законодавчі та нормативнідокументи про фізкультуру та спорт, як-от: ЗаконУкраїни “Про вищу освіту”, Закон України “Профізичну культуру і спорт”, “Державний стандартбазової і повної освіти”, із змінами, внесенимизгідно з Постановою КМ. – № 776 (776-2010-п);“Державний стандарт вищої освіти”, постанови танакази про розвиток фізичної культури та фізичноговиховання в школах і ВНЗ України [3; 4; 5; 6].

Протягом навчання студенти оволодіваютьзмістом і методикою викладання основ фізичноговиховання школярів, спортивно-масової роботи,технологією головних і спеціальних вправ,готують і розробляють спортивні заходи,набувають орієнтації в знаннях, уміннях інавичках, які їм потрібні для самостійноїорганізаторської, педагогічної, комунікативної,прогностичної, спортивно- виховної роботи звідповідного виду спорту.




129 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Аналіз законодавчих, нормативних ілітературних джерел показав, що проблемапідготовки вчителів фізичного вихованнябагатогранна. Вона включає підготовку допроведення уроків фізкультури та спортивно-масових заходів в українських школах.

Ознайомлюючись із законами, нормативнимиматеріалами, літературою про фізкультуру,фізичне виховання і спорт, майбутні вчителідізнаються, що означають такі терміни і поняття,як “вид спорту”, “спорт”, “спорт у школі”,“фізична культура”, “фізичне виховання”,“здоров’я”, “спортивно-масова робота”. Домінуючимпоняттям цього дослідження є спортивно-масоваробота. Схарактеризуємо їх детальніше.

Вид спорту – різновид змагальної діяльності успорті, що здійснюється з дотриманнямвизначених правил [6, стаття 1].

Спорт – діяльність суб’єктів сфери фізичноїкультури і спорту, спрямована на виявлення тауніфіковане порівняння досягнень людей уфізичній, інтелектуальній та іншій підготовцішляхом проведення спортивних змагань тавідповідної підготовки до них [6, стаття 61]. Абоінше визначення, взяте з педагогічного словника:

Спорт – це певна сукупність фізичних вправта ігор, які мають на меті розвиток і зміцненняорганізму. Спорт становить людську діяльність, якасклалась історично, базується на змаганнях,продукує переможців та спортивні досягнення. Цескладова частина системи фізичного вихованнядітей шкільного віку, спрямована на всебічний,гармонійний розвиток і зміцнення здоров’я.

Спорт у школі – його завдання органічнопов’язані з завданням фізичного виховання. Метаспорту в школі – поряд із зміцненням здоров’я тазагальним фізичним розвитком дітей досягненнявисоких результатів і перемог у спортивнихзмаганнях [2, 317].

Автори книжки про спортивно-масову роботурозглядають спорт як рівень вищих досягнень іспорт для всіх. “Спорт для всіх – це заняттяокремими видами спорту, переважно масовимиабо різноманітними фізичними вправами наоснові багатоборства і розрядної класифікації ізметою активного відпочинку, усунення нервовогоемоційного напруження, зміцнення здоров’я,підвищення працездатності і досягнення фізичноїдосконалості” [12, 21]. І далі: “Спорт вищихдосягнень передбачає організацію систематичнихзанять, тренувань, змагань, під час якихставиться завдання досягнення максимальноможливих спортивних результатів, якіперевищують уже досягнуті раніше у певномувиді спорту” [12, 22].

Для занять спортом у школі учні діляться навікові групи, перед кожною із них ставлятьсянавчально-виховні завдання. У нормативнихдокументах зазначається, що заняття спортоморганізовуються в школах на основі широкоїсамодіяльності учнів [3]. З цього приводуВ.О. Сухомлинський зазначав: “Спорт є засобомвиховання, тоді він улюблене заняття кожного”[13].

Фізична культура – частина культурисуспільства, що включає систему фізичноговиховання та сукупність спеціальних науковихзнань і матеріальних засобів, необхідних длярозвитку фізичних здібностей людини, зміцненняїї здоров’я. Вона органічно включає в себегромадську, особисту гігієну, гігієну праці йпобуту, широко використовує сили природи,виховує правильний режим праці й відпочинку.

Фізичне виховання – складова частиназагального виховання; соціально-педагогічнийпроцес, спрямований на зміцнення здоров’я ізагартування організму, гармонійний розвитокформ, функцій і фізичних можливостей людини,формування життєво важливих рухових навичокта умінь. здійснюється в єдності з розумовим,моральним, трудовим і естетичним вихованням[2, 345].

Обов’язкові заняття фізичними вправами задержавними програмами проводяться взагальноосвітніх школах, у всіх типах спеціальнихнавчальних закладів [3]. Масовий спорт (спортдля всіх) – діяльність суб’єктів сфери фізичноїкультури і спорту, спрямована на забезпеченнярухової активності людей під час їх дозвілля длязміцнення здоров’я [6, 61].

Спортивно-масова робота здійснюється черезмасову кількість осіб і доступна кожному, хтобажає нею займатися. Вона включає низкумасових заходів і спрямована на рухову активність.Її мета полягає у тому, щоб сприяти поліпшеннюфізичної підготовки, виявленню хороших ісильних спортсменів та дотриманняздоров’язберігаючої функції навчання(дотримання здорового способу життя) [2; 6].

Спортивно-масова робота передбачає низкуфізкультурних заходів і відповідає такимпринципам: - виховання інтересу; - доступність;- масовість; - активність; - цілеспрямованість,вибірковість (для видів спорту).

До спортивно-масової роботи належатьспортивні ігри, конкурси, вікторини, свята. Святанесуть у собі навчальний і виховний потенціал іподіляються на показові та розважальні. Вониспрямовані для пропаганди масового спорту середшколярів різного віку.



130

Система підготовки вчителів фізичноговиховання у вищих навчальних закладах Україниспрямована на теоретичне осмисленняпрофесійної діяльності (предметів навчальногоплану, а в практичному аспекті – на учителя –організатора спортивно-масової роботи з дітьми.

Студентів вищих навчальних закладівзнайомимо з проблемою масовості у спорті вшколах. Це актуальна проблема як ХХ ст., так іХХІ ст.

На основі опрацьованої літератури мивизначили чинники, які впливають на масовийхарактер спортивних заходів, дотримання якихприведе до покращання ситуації. Це такі, як:

- відсутність спеціальних програм таметодичних рекомендацій для підготовки фахівцівзі спортивно-масової роботи;

- не дотримання реалізації здоров’язберігаючоїфункції навчання;

- відсутність у школах України матеріально-спортивної бази, здатної забезпечити належніумови для спортивних занять дітям і молоді; –плинність педагогічних кадрів, які можуть бездодаткової підготовки працювати за новимипедагогічними технологіями спортивно-масовоїроботи;

- не розробленість діагностики як длястудентів, так і для учнів.

На практичних заняттях з фізичного вихованнята з його методики викладання студентирозв’язують комплекс завдань для формування вних педагогічних та методичних умінь. Середметодичних умінь ми виділяємо такі, як умінняпланувати, прогнозувати, складати конспектиспортивно-масових заходів, проводити такі заходита уміння оцінювати їх відповідно до отриманихрезультатів.

Крім цього, студенти, коли проходятьпедагогічну практику в загальноосвітніх школах,підготовляють спортивний інвентар, обладнання,спортивні майданчики, розчищають доріжки дляпроведення спортивно-масових заходів і змагань.Залежно від виду спорту і пір року їм потрібновиконувати різноманітні завдання зі спортивно-масової роботи, щоб досягти певного результатуу відповідному виді спорту, складати спортивнітести.

Ми розробили шляхи удосконаленняспортивно-масової роботи в загальноосвітнійшколі. До них належать:

- оновлення або удосконалення змісту такоїроботи;

- добір інноваційних форм і методів спортивноїроботи з учнями різновікових груп;

- покращання спортивної матеріальної бази.

Зі студентами 3 – 4 курсів, які вивчаютьметодику викладання спортивних дисциплін, мисклали програму і спланували спортивно-масовізаходи, які спрямовані на формування в учнівзагальноосвітньої школи не тільки загальнопедагогічних, а й спеціальних умінь і навичок.Серед загально педагогічних ми виділяємо:гуманістичні, організаційні, пізнавальні,перцептивні, прогностичні, конструктивні,комунікативні, інформаційні, компетентнісні. Доспеціальних умінь належать: рухливість,енергійність, витривалість, кмітливість,спритність, швидкість тощо. У програміпередбачено гуманістичні цінності, забезпеченнярозвитку та саморозвитку особистості,інформативний її характер.

Нами складено програму спортивно-масовихзаходів для учнів загальноосвітніх шкіл.

4 клас. Українські народні та рухливі ігри.Шкіряний м’яч. Шашки.

5 клас. Козацькі забави. “Тато, мама і я –здорова наша сім’я”.

6 клас. Настільний теніс. “Тато, мама і я –спортивна сім’я”.

7 клас. Бадмінтон. Спортивний КВК.“Здоров’я кожного – здорова нація”.

8 клас. Волейбол. Баскетбол. Осінній марафон.9 клас. “Нумо, дівчата!”; “Нумо, хлопці”.

Козацькі забави.10 – 11 класи. Шахматний турнір. Козацькі

розваги. Спартакіада. Ігри з військової підготовкиучнів.

Цю програму ми запропонували в загальноосвітнішколи Львівського регіону.

Як бачимо, підготовка студентів до спортивно-масової роботи в загальноосвітніх школах Українина фізкультурних факультетах вищих навчальнихзакладів передбачає оновлення навчальних планіві програм на основі переходу до двоступеневоїпідготовки майбутніх учителів; створення вкожному навчальному закладі власної системитеоретико-практичної (методичної) підготовки;відкриття базових шкіл або базових класів,створення гнучких варіативних освітніх програм.

Теоретичний рівень такої підготовкипередбачає обґрунтування концептуальних засаддіяльності педагогічних ВНЗ та їх адаптацію доринкових умов, науковий відбір зміступрофесійно-методичної підготовки учителівфізичного виховання та прогнозування подальшихзмін як у педагогічних ВНЗ, так і загальноосвітнійшколі. Практичний рівень сприяє формуваннюпрофесійно-методичних здібностей для майбутніхучителів фізичного виховання, – оновленнякомплекту навчально-методичного забезпечення




131 Молодь і ринок №1 (144), 2017

з урахуванням вітчизняного досвіду; - урахуваннявимог загальноосвітніх шкіл до проведенняспортивно-масової роботи з дітьми; - організаціяі проведення курсів підвищення кваліфікації;- моніторинг професійної діяльності випускниківпедагогічних ВНЗ України.

Серед організаційних форм спортивно-масовоїроботи ми виділяємо спортивно-масовий захід,гру, конкурс, змагання. Тільки у взаємозв’язку всіхформ занять спортом можна отриматипозитивний і стійкий педагогічний ефект. Все цезумовлює потребу у вдосконаленні підготовкивчителя початкової школи до організаціїспортивно-масової роботи у загальноосвітніхшколах.

Під час спортивно-масових заходів мизастосовували групову, колективну, індивідуальнуформи навчання.

Добір методів для організації спортивно-масових заходів передбачав такі з них: методзразка, показу, прикладу, метод активних дій таповторення дій, імітації, тренувальні, змагальні,ігрові, ситуативні методи тощо.

Шкільна спортивно-масова робота вукраїнських школах зазначеного періоду, з одногобоку, формується з урахуванням досвіду минулогов контексті розвитку педагогічних ідей, а з іншого– у постійній боротьбі педагогів за українськунаціональну школу та освіту.

Конструктивно-критичне вивчення педагогічнихідей, методичних здобутків та організаційнихпідходів у спортивно-масовій роботі в українськихшколах може слугувати науково-методичнимпідґрунтям сучасних освітніх реформ.

Висновки. У дослідженні виконано пошукшляхів удосконалення системи та змістутеоретичної та практичної підготовки учителівфізичного виховання до здійснення спортивно-масової роботи у загальноосвітніх школах Україниу контексті модернізації системи освіти тареалізації здоров’язберігаючої функції. На основісистемно-змістовного та структурно-порівняльного аналізу встановлено, що за часівнезалежності України цей процес набуває питомоїваги та своєрідних особливостей у кожномуконкретному педагогічному університеті.Розв’язання цієї проблеми здійснюється черезшляхи удосконалення у визначенні змісту,структури, форм і методів спортивно-масовоїроботи.

У подальших дослідженнях украй необхіднимє розширення й поглиблення ґрунтовнихдосліджень проблем професійної підготовкимайбутніх учителів фізичного виховання зіспортивно-масової роботи не тільки в школі, а йсеред населення.

Перспективними напрямами творчоговикористання здобутків педагогічних ВНЗ є:- удосконалення навчальних програм і планів наоснові переходу до двоступеневої підготовкиучителів фізкультури; - створення в кожномупедагогічному ВНЗ власної системи теоретико-практичної й методичної підготовки майбутніхучителів фізичного виховання; - відкриття на базіпедагогічних ВНЗ базових шкіл або класів;- організація і проведення педагогічної практикив загальноосвітніх школах; - використаннятрадицій проведення рухливих та народних ігорз метою фізичного розвитку дітей та реалізаціїздоров’язберігаючої функції навчання.

1. Бальсевич В.К. Онтокинезиология человека/В.К. Бальсевич. – М.: Теория и практика физическойкультуры, 2000. – 275 с. – Тернопіль: Навчальнакнига. – Богдан, 2002. – 248 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Державний стандарт базової і повної освіти,із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ. –№776 (776-2010-п ). – 27.08. – 2010 – 24 с.

4. Державний стандарт вищої освіти/Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Державний_стандарт_вищої_освіти

5. Закон України “Про вищу освіту”// ОсвітаУкраїни. – 2014. – липень.

6. Закон України “Про фізичну культуру і спорт”/Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – № 14. –ст. 80.

7. Єфіменко П.Б. Педагогічні умови забезпеченнярізнорівневої професійної підготовки майбутніхфахівців фізичної культури: Дис. канд. пед. наук:13.00.04./ П.Б. Єфіменко. – Харків, 2002. – 250 с.

8. Івасюта Ю.М. Про концепцію перебудовисистеми фізичного виховання / Ю.М. Івасюта, В.С. Язловецький// Світогляд. – 1996. – Вип. 2. – С. 5 – 8.

9. Інформаційний збірник Міністерства освіти інауки України, № 22 – 24, 2011. – 198 с.

10. Куц О.С. Фізкультурно-оздоровча робота зучнівською молоддю. – Ч. І. / О.С. Куц. – Київ Вінниця:Континент – ПРИМ, 1995. – 124 с.

11. Національна доктрина розвитку освіти:затв. Указом Президента України від 27 квітня2002 р., № 347 // Освіта. – 2002. – 24 квітня – 1травня (№ 26). – С. 2 – 16.

12. Організація та методика спортивно-масовоїроботи: навч. посібник / уклад.: Цибульська В.В.,Безверхня Г.В. – Умань: ВПЦ “Візаві”, 2014. – 220 с.

13. Сухомлинський В.О. Вибрані твори в п’ятитомах. Том 3. – К.: “Радянська школа”, 1997. – 670 с.

14. Шиян Б.М Теорія і методика фізичноговиховання школярів. Частина 2 / Б.М. Шиян.–

Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2002. – 248 с.




132

Аналіз основних досліджень тапублікацій, в яких започаткованорозвязання даної проблеми. Сучасні

австрійські науковці К.-Б. Бекман [9], Х. Крайст[10], Х.-Дж. Крумм [15] займались проблемоюдослідження навчання іноземних мов в середніх

УДК 378.03.041(092) (437)

Юлія Талалай, аспірант кафедри романських мов і компаративістикиДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ЗАГАЛЬНІ ЦІЛІ ОСВІТНЬОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИВ СЕРЕДНІХ ШКОЛАХ ПОЛЬЩІ: СТРАТЕГІЇ, НАВИЧКИ ТА ПІДХОДИ

У статті схарактеризовано загальні цілі освітньої навчальної програми з іноземної мови в середніхшколах Польщі, а саме: загальні цілі передбачають індивідуальний підхід до розвитку знань, вмінь танавичок учнів, з урахуванням здібностей та інтересів, а також розвиток навичок соціальної поведінки:культурної самоідентифікації та відповідних канонів спілкування в повсякденному та професійномужитті; крім індивідуального підходу виокремлено міждисциплінарний підхід до вивчення іноземної мови,який передбачає формулювання теми, наприклад, розмовної теми, пов’язаної з іншими шкільнимипредметами (географія, біологія, історія та ін.); у статті виокремлено міжкультурну компетенцію,тобто зацікавленість і відкритість по відношенню до інших культур і здатність сприймати подібностіта відмінності різних культур; у статті описано навички та вміння учнів в чотирьох видах діяльності.

Ключові слова: освітня програма, іноземна мова, індивідуальний та міждисциплінарний підходи,міжкультурна компетенція, вміння та навички.

Літ. 15.

Юлия Талалай, аспирант кафедры романской филологии и компаративистикиДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

ОБЩИЕ ЦЕЛИ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ ПРОГРАММЫ С ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКАВ СРЕДНИХ ШКОЛАХ ПОЛЬШИ: СТРАТЕГИИ, НАВЫКИ И ПОДХОДЫ

В статье анализируются общие цели образовательной программы с иностранного языка в среднихшколах Польши, в частности: общие цели предусматривают индивидуальный подход к развитию знаний, уменийи навыков учеников, принимая во внимание способности и интересы, а также развитие навыков социальногоповедения: культурной самоидентификации и соответственных канонов общения в повседневной ипрофессиональной жизни; кроме индивидуального подхода выделено и междисциплинарный подход, которыйпредусматривает формулирование темы, например, разговорной темы, которая связана с другими школьнымипредметами (география, биология, история и др.); в статье выделено и межкультурную компетенцию,заинтересованность и открытость учеников по отношению к другим культурам и возможность восприниматьсходства и отличия между культурами; в статье описано умения и навыки учеников в четырех видах активности.

Ключевые слова: образовательная программа, иностранный язык, индивидуальный и

междисциплинарный подходы, межкультурная компетенция, умения и навыки.

Yuliya Talalay, Postgraduate Student of the Romance Philology and Comparative Studies DepartmentDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE GENERAL PURPOSES OF THE EDUCATIONAL PROGRAMME OF A FOREIGNLANGUAGE IN THE SECONDARY SCHOOLS IN POLAND: THE STRATEGIES,

SKILLS AND APPROACHESThe article focuses on the analysis of the general purposes of an educational programme of a foreign language in the

secondary schools in Poland, in particular: the general purposes that include an individual approach to the developmentof knowledge and skills of pupils taking into account their talents and interests, and also the development of the skills of asocial behaviour: the cultural self-identification and the certain rules of communication in every day life as well as in theprofessional life. The author singles out the interdisciplinary approach, which implies the formulation of the conversationaltopic connected with the school disciplines (geography, biology, history and etc.); and singles out the intercultural competence:the interests and openness of pupils concerning the different cultures and the ability to comprehend the similarities anddifferences among these cultures; the article deals with the description of pupils’ skills in four types of activity.

Keywords: an educational programme, a foreign language, the individual and interdiscipline approaches,an intercultural competence, skills.

© Ю. Талалай, 2017


133 Молодь і ринок №1 (144), 2017

школах. Розвитку шкільної іншомовної освіти вЧеській Республіці присвячені праці С. Єлінек[13], Холец [11], В. Янікова [12]. Вітчизнянідослідники, такі як: Т. В. Боднарчук [1],Л.С. Зайцева [2], Н.В. Нікольська [4], М. Тадеєва[6], В.П. Кемінь [3], Ю.О. Талалай [7] такожнамагались схарактеризувати іншомовну освітув умовах білінгвізму та мультилінгвізму. Проблеміраннього навчання іноземних мов у ЧеськійРеспубліці присвячені дослідження О.А. Пукас[5]. Незважаючи на значну кількість праць,присвячених дослідженню шкільної іншомовноїосвіти, недослідженими є загальні цілі освітньоїнавчальної програми з іноземної мови в умовахмультилінгвізму.

Мета дослідження – схарактеризуватизагальні цілі освітньої навчальної програми зіноземної мови в середніх школах Польщі.

Поставлена мета вимагає виконання такихзавдань:

а) описати завдання школи, як окремоїінституції, які постають перед школою дляуспішного виконання навчальної програми зіноземної мови;

б) виокремити індивідуальний та міждисциплінарнийпідходи до розвитку знань, вмінь та навичок учнів;

в) описати загальні цілі освітньої навчальноїпрограми з іноземної мови;

г) схарактеризувати навички та вміння учнівв чотирьох видах діяльності.

Виклад основного матеріалу. Реформасистеми освіти в Польщі передбачає виконаннязагальноосвітніх цілей. Після закінчення навчанняв середній школі учень-випускник – це зріла,сформована особистість, здатна зробитиправильний, поміркований вибір, прийматиучасть в суспільному житті і займатисьсаморозвитком. Таким чином, загальні цілінавчання передбачають індивідуальний підхід дорозвитку знань, вмінь та навичок учнів, зурахуванням здібностей та інтересів, а такожрозвиток навичок соціальної поведінки:культурної самоідентифікації та відповіднихканонів спілкування в повсякденному тапрофесійному житті.

Завдання школи, як окремої інституції, –створення належних умов для самореалізації учніву різних галузях мистецтва, науки, техніки і спорту,розвиток критичного мислення і роздумів провласну ієрархію цінностей тощо. Вищезгаданізагальноосвітні цілі стосуються всіх навчальнихпредметів в середніх школах в Польщі. Взагальноосвітніх цілях передбачено також вивченнядругої іноземної мови (L2) та виокремленонаступні завдання, які постають перед школою:

1) розвиток почуття власної гідності тавпевненості учня;

2) формування індивідуальної мовноїкомпетенції учня;

3) забезпечення доступу до автентичнихнавчальних матеріалів;

4) практика усного та писемного мовленняіноземної мови учнями;

5) навчання азів самостійного вивченняіноземної мови учнями.

Кінцева мета цього етапу – досягнення рівняволодіння іноземною мовою учнями з питаньповсякденного життя (рівень володіння мовоюВ1). У процесі навчання іноземної мови необхіднозосередити увагу на функціях мови та збільшеннясловникового запасу, необхідного для спілкуванняв повсякденному житті; зробити нахил нарозвиток вмінь та навичок аудіювання таговоріння, інтегруючи при цьому такі видидіяльності як читання та письмо, використанняграматичних конструкцій, необхідних длявисловлення тверджень щодо минулого тамайбутнього, просторових відносин і сьогоденнятощо. За допомогою знань, вмінь та навичок,набутих в процесі вивчення першої іноземноїмови (L1), а також розвитку індивідуальнихстратегій навчання, здійснюється досягненнявищезгаданих цілей для вивчення другої іноземноїмови (L2).

Освітня навчальна програма з іноземної мовизосереджує увагу вчителя на розвиткукомпетентностей учня та стратегії самоосвіти.Згідно з навчальним планом викладання іноземноїмови (англійської мови) в школах Польщі триваєпорівняно короткий час, наприклад, у середнійшколі протягом 3-х років. Самоосвіта відіграєважливу роль у житті учнів старших класів, адже,учням старших класів середніх шкіл необхідновідрізнятись рівнем володіння іноземною мовою,тобто використовувати англійську мову не лишев повсякденних ситуаціях, але й розширитизнання з різних галузей самостійно. Таким чином,навчальна програма пропонує поступово відійтивід традиційного навчання. Завдання вчителяполягає в тому, щоб допомогти учням всамостійному навчанні (допомагаючи вчитися).Вищезгадана стратегія навчання випливає зрекомендованого в останні роки навчання,цілеспрямованого на учня (особистісно-орієнтоване навчання) (learner-centeredness).Завдання вчителя полягає в зосередженні зусиль,щоб задовольнити навчальні потреби учнів,враховуючи індивідуальні можливості кожногоучня. Крім того, перевагою особистісно-орієнтованого навчання є підвищення рівня


134

взаєморозуміння між вчителем та учнем, томупроцес навчання іноземної мови спрощується.

В Польщі функціонують початкові школи, вяких учні вперше знайомляться з другоюіноземною мовою (німецькою, французькою,іспанською, італійською та ін.), навчаючись впершому класі. Першою іноземною мовою (L1) втаких школах є англійська. Домінуванняанглійської мови в навчальних програмах якпершої іноземної мови (L1) можна пояснитифактом універсальності та міжнародним рівнемвикористання англійської мови в усіх сферахжиття не лише у Польщі, а й в світі (ЗМІ,економіка, політика, інформатика тощо). Згідноз навчальною програмою з іноземної мови вПольщі, використання учнями досвіду вивченняпершої іноземної мови (L1) є корисним інеобхідним в досягненні цілей в процесі навчаннядругої іноземної мови (L2), тобто відбуваєтьсяпроцес інтегрування знань, вмінь та навичок,набутих під час вивчення першої іноземної мови(L1) та активного використання вмінь та навичокв процесі виконання завдань під час вивченнядругої іноземної мови (L2).

Навчальна програма з іноземної мовипередбачає міждисциплінарний підхід довивчення іноземної мови, який передбачаєформулювання теми, наприклад, розмовної темиз іншими шкільними предметами (географія,біологія, історія та ін.). Під час виконанняміждисциплінарних проектів або використанняінформації з інших галузей науки, в процесіобговорення, розробки тощо, учні маютьможливість продемонструвати рівень володінняпершою іноземною мовою і поглибити свої знання.Учні мають змогу самостійно обирати темипроектів відповідно до власних інтересів. Крімтого, тематичний зв’язок з іншими шкільнимипредметами дозволяє сприйняти мову яккорисний інструмент з метою отримання знань,вмінь та навичок. Факти і явища з інших галузейнауки сприяють збагаченню і диверсифікаціїнавчальної діяльності, а також розширеннюзагальних знань учнів і допомагають мовнійасиміляції. Слід також зазначити, щоміждисциплінарний підхід дозволяє задіятизагальні компетентності, такі як можливістьаналізувати думки і факти, здійснювати пошук івпорядкування інформації, творчий підхід довирішення проблем або спонукання учнів досамонавчання в процесі навчання іноземної мови.Таким чином, учням рекомендуєтьсявикористовувати аналогічні стратегії, які в даномувипадку є фіксованими, з метою отримання ізапам’ятовування інформації з різних предметів.

Використовуючи різноманітні стратегії, вчительполегшує засвоєння начальних предметів, щосприймаються учнями як складні або менш цікаві.Як результат, в учнів спостерігається підвищеннярівня мотивації та відчуття незалежності.Вивчення іноземної мови розширює світогляд івносить лепту в розвиток зрілої особистості учня.Інтелектуальна і соціальна зрілості розвиваютьсяза допомогою розробки методів самонавчання,учні стають незалежними від вчителя, приймаютьсамостійні рішення тощо. Соціально-зрілаособистість:

- ідентифікує себе, а також може відповісти назапитання: “Хто я?” “Яка моя ієрархіяцінностей?”;

- усвідомлює власну культурну й національнусамобутність і унікальність;

- виявляє терпимість і співчуття до іншихлюдей.

В епоху загальної глобалізації і європейськоїінтеграції, міжособистісні навички спілкуванняучня, здатність працювати в команді, вмінняобґрунтовувати власну думку, здійснювати аналізі конструктивно оцінювати думку інших людей,вміння вести переговори є необхідними дляналежного вирішення соціальних, професійнихпроблем не лише з співвітчизниками, а й зіноземцями. Завдання школи, вчителя іноземноїмови, зокрема, полягає в наданні підтримки учнямв розвитку міжкультурної компетенції, тобтоцікавості і відкритості по відношенню до іншихкультур і здатності сприймати подібності тавідмінності різних культур. Польські педагогиХ. Коморовська [14] та Е. Бандура [8] зазначають,що вищезгадані навички повинні слугуватизасобом встановлення і підтримання контактів зіноземцями [14, 20; 8, 63].

Таким чином, навчальна програма в середніхшколах в Польщі передбачає використання впредставленому мовному матеріалі історичнихфактів, традицій та ряду звичок повсякденногожиття мешканців інших країн, різних культур,мова яких вивчається учнями. Отже, навчальнапрограма встановлює цільові показники,відповідно до положень Основної навчальноїпрограми (Podstawy Programowej) для вивченнядругої іноземної мови (L2) в середніх школахПольщі, з особливим акцентом на розвитокосновних вмінь та навичок спілкування учнів, їхнезалежності і соціальної зрілості.

Як уже зазначалося вище, головною метоювивчення другої іноземної мови в середніх школахПольщі є розвиток вмінь та навичок учнівефективного спілкування з носіями мови щодоповсякденних питань. Незважаючи на той факт,



135 Молодь і ринок №1 (144), 2017

що навчальна програма охоплює курс іноземноїмови для початківців, існує значний відсотокучнів, які бажають здати загальний іспит занглійської мови, а саме: базовий рівень володінняіноземною мовою. З метою успішної здачі цьогоіспиту учень повинен володіти такими навичкамиз іноземної мови:

- аудіювання: учень повинен розумітиінструкції вчителя, загальний зміст розмови,наприклад, телефонна розмова, прості діалоги;учень повинен розуміти загальний зміст простихтверджень, що містять заплутані елементи,значення яких учень може здогадатися зконтексту; учень повинен вміти розрізняти тексті основні ідеї; визначити тип тексту; знайтиконкретну інформацію в простих текстах;

- говоріння: учень повинен вміти ставитизапитання та відповідати на них; ініціювати,підтримувати та завершувати розмову з носіямимови; виражати власну думку; вступати вдискусії; вміло використовувати основні знаннясоціально-культурних реалій англійської мови;

- читання: учень повинен розуміти загальнийзміст текст; розуміти загальний зміст тексту знезрозумілими фрагментами; розуміти загальнийзміст тексту при швидкому читанні; розумітизміст інструкцій, меню, оголошення, рекламитощо; розуміти основні ідеї тексту; учень повиненвміти визначити тип тексту; учень повинен вмітизнайти необхідну інформацію в частковонезрозумілому тексті;

- письмо: учень повинен вміти висловлювативласну думку графічно: написання листів, есе,розповідей тощо; учень повинен вміти вміловикористовувати правила орфографії, пунктуації;

- інші навички: учень повинен вміти знайтита упорядкувати інформацію, факти; ученьповинен вміти вирішувати проблеми задопомогою стратегій розвитку та вдосконалення;учень повинен вміти об’єктивно оцінювати власнінедоліки та переваги тощо.

Крім того вищезгаданих навичок, учні повиннідосягти наступні освітні цілі:

- розвинути почуття власної гідності іприналежності до місцевого співтовариства, нації,держави, Європейського співтовариства і світу;

- зміцнити позитивне ставлення донаціональних традицій, свят і звичаїв;

- усвідомити важливість сім’ї в житті людини іроль учня в ній;

- розвинути здатність розуміти потреби іншихлюдей і сформувати дух товариства, дружби,толерантності по відношенню до інших;

- розвинути вміння співпрацювати з іншимипарами, групами, командами;

- висловлювати свої думки і почуття,співпереживати іншим людям;

- розвивати здатність оцінювати власнуповедінку та поведінку інших людей, а такожпередбачати потенціальні наслідки поведінки.

Висновки. Підсумовуючи вищезгадане, длядосягнення загальноосвітніх цілей завданняшколи, як окремої інституції, полягає в розвиткупочуття власної гідності та впевненості учня,формуванні індивідуальної мовної компетенціїучня, практиці усного та писемного мовленняіноземної мови учнями, навчанні азів самостійноговивчення іноземної мови учнями. Загальні ціліосвітньої навчальної програми з іноземної мови вПольщі включають індивідуальний підхід дорозвитку знань, вмінь та навичок учнів.Навчальна програма з іноземної мови передбачаєтакож і міждисциплінарний підхід до вивченняіноземної мови. Загальні цілі освітньої навчальноїпрограми з іноземної мови передбачають розвитокзнань, умінь та навичок учнів з усіх видівдіяльності: читання, говоріння, аудіювання,письмо.

Перспективу подальших дослідженьвбачаємо в аналізі лінгво-дидактичних принципіввивчення другої іноземної мови в умовахмультилінгвізму учнями старших класів в Польщі.

1. Боднарчук Т.В. Розвиток білінгвальноїосвіти в Австрії (1945 – 2010 рр.): автореф. дис. наздобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец.13.00.01 “Загальна педагогіка та історіяпедагогіки” / Тетяна Вікторівна Боднарчук;Хмельницький, 2012. – 20 с.

2. Зайцева Л.С. Білінгвізм як мовне тасоціальне явище / Л.С. Зайцева [Електроннийресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/6_NITSB_2010/Philologia/59619.doc.htm>. – Загол. з екрану. – Мова укр.

3. Кемінь В.П. Комунікативна граматикафранцузької мови: Навчально-методичнийпосібник / В.П. Кемінь, В.В. Лучкевич. –Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУімені Івана Франка, 2013. – 124 с.

4. Нікольська Н.В. Білінгвізм як педагогічнапроблема в Європі, США та Канаді / Н.В. Нікольська// Гуманітарні науки. – 2009. – №2. – С. 103 –110.

5. Пукас О.А. Раннє навчання іноземних мов вЧехії / О.А. Пукас // Вісник психології іпедагогіки: зб. матер. студ. наук. конф.[“Сучасна іншомовна освіта очима студентів”],(м. Київ, 26 березня 2015 р.) / Педагогічнийінститут Київського університету імені БорисаГрінченка, Інститут психології і соціальної


136

педагогіки Київського університету іменіБориса Грінченка. – Випуск 14. – К., 2013. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу доз б і р н и к а : h t t p : / / w w w. p s y h . k i e v . u a /Збірник_наук._праць._ –_Випуск_17.

6. Тадеєва М.І. Збірник наукових працьУманського державного педагогічногоуніверситету імені Павла Тичини /[гол. ред.: Мартинюк М.Т.]. – Умань: ППЖовтий, 2012. – Ч. 2 – С. 174 – 180.

7. Талалай Ю.О. Вивчення другої іноземноїмови учнями старших класів у Чеській Республіців умовах мультилінгвізму / Ю. О. Талалай //Іншомовна освіта педагога: виклики, проблеми,перспективи: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 5 листопада 2015 р. /Міністерство освіти і науки України, Київуніверситет ім. Б. Грінченка, Британська Радав Україні, Гете Інститут в Україні,Авторизований центр міжнародних екзаменів“Grade Education Centre”; редкол.: О.В. Котенко,Н.В. Кошарна, Н.М. Віннікова. – К.: Київ. ун-тім. Б. Грінченка, 2015. – 260 с.

8. Bandura E. Rozwijanie kompetencjiinterkulturowej w nowych materiałach do nauczaniajęzyka angielskiego dla szkół średnich / E. Bandura.– In: H. Komorowska (red.) – Reforma w naucejęzyka obcego. Nowe programy i podręczniki. –Warszawa: IBE 2003. – 2000. – S. 56 – 68.

9. Boeckmann K.-B. Sprachen der Bildungstatt “Deutsch als Zweitsprache”/ K.-B. Boeckmann// ÖdaF-Mitteilungen. – 2009. – № 2. – S. 16 – 28.

10. Christ H. Fremdsprachenunterricht für dasJahr 2000 / H. Christ // SprachenpolitischeBetrachtungen zum Lehren und Lernen fremderSprachen. – Tübingen, 1991. – S. 26.

11. Holec H. Autonomy and self-directedlearning: present fields of application / Autonomyat apprentissage autodirige: terrains d’applicationactuel. – Strasbourg: Europarat, 1988. –[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://portal.kobv.de/uid.do;jsessionid=7B5A04EF3 1 8 2 B 5 A F D 4 B 0 A F A 5 C 6 F A 8A4D?query=b3kat_BV024375014&index=internal&plv=2.

12. Janikova V. Autonomni ućeni a lexikálnistrategie pŕi osvojováni cizich jazyku / V. Janikova.– Brno: Pedagogická fakulta Masarykovy university,2007 ŕ. – 62 – 114 s.

13. Jelinek S. Soudobe tendence v teorii a v praxivyucovani cizim jazykum / S. Jelinek. –In: Kubik M., Schmidt W. Jazykoveda a pripravaucitelu jazyku. – Praha: UK, 1980. – 103 – 118 s.

14. Komorowska H. Metodyka nauczaniajęzykôw obcych / Hanna Komorowska. –Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne,1999. – 266 s.

15. Krumm H.-J. Von der additiven zur curricularenMehrsprachigkeit: Über die Notwendigkeit derEinbeziehung von Minderheiten-, Migranten- undNachbarsprachen/ H.-J. Krumm. – In: B. Hufeisen,M. Lutjeharms (eds): Gesamtsprachen curriculum –Integriete Sprachendidaktik – Common Curriculum.Theoretische Űberlegungen und Beispiele derUmsetzung. – 2005. – S. 27 – 36.



“Різдво є кожного разу, коли ти посміхаєшся твоєму братові та простягаєш йому руку;

Різдво є кожного разу, коли ти мовчатимеш, щоб вислуховувати іншого; Різдво є кожного разу, коли ти не приймаєш тих принципів, що залишають

пригнічених на узбіччі суспільства; Різдво є кожного разу, коли ти розділяєш надію з тими, хто зневіряється у

фізичній та духовній убогості; Різдво є кожного разу, коли ти покірно визнаєш твої обмеження та твої

слабкості; Різдво є кожного разу, коли ти дозволяєш Господові знову народитися, щоб

дарувати Його іншим”.

Мати Тереза католицька черниця, засновниця доброчинних місій


137 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Актуальність проблеми. Фахова підготовкамузиканта-інструменталіста на різнихетапах навчання та виховання завжди

постає колом дослідження науковців, методистів,педагогів-практиків. Одним із ключових елементіввиконавської майстерності постає музичнемислення музиканта як засіб психологічноїготовності, уявної рефлексії, художньо-образноїцілісності виконання музичного твору, емоційногосприйняття, артистизму.

Аналіз досліджень та публікацій. Музичнемислення стало предметом дослідженнямузикознавців (Ю. Бая, І. Пясковського,М. Давидова [4, 36 – 45], В. Самітова [9],І. Ященко та ін.) та фахівців музично-педагогічного напрямку (М. Білецької,

Н. Брайніної, О. Горожанкіної, Н. Гур’янової,С. Мельничук, Н. Зворської, Є. Йоркіної,Т. Кремешної, С. Олійник, В. Сокальської,О. Cпіліотті, І. Ходоровської, З. Хоменко, та ін.).

У новому тисячолітті мисленню музикантаприсвячено ряд дисертаційних дослідженьО. Бурської “Методичні основи розвитку музично-виконавського мислення студентів у процесіфортепіанної підготовки” (К., 2005) [2], В. Білоус“Психологічні аспекти формування виконавськоїхудожньої майстерності” (К., 2005) [1], О. Піхтар“Методична система формування музичногомислення студентів мистецьких вищихнавчальних закладів” (К., 2007) [8],Н. Лаврентьєвої “Формування творчого мисленнямайбутнього вчителя музики в процесі

Василь Суворов, старший викладачЯрослав Назар, викладач

Луцького педагогічного коледжу

МУЗИЧНЕ МИСЛЕННЯ МУЗИКАНТА-ІНСТРУМЕНТАЛІСТАУ НАУКОВОМУ ДИСКУРСІ СУЧАСНОСТІ

У статті аналізується музичне мислення в контексті гри на музичному інструменті. На основінаукових досліджень сучасників В. Білоус, О. Бурської, І. Гринчук, Н. Лаврентьєвої, О. Піхтар, Л. Котової,В. Самітова, М. Давидова, Ю. Цагареллі автором здійснено спробу уніфікувати музичне мисленнямузиканта-інструменталіста у музикознавчому та музично-педагогічному аспектах.

Ключові слова: музичне мислення, виконавство, інструментальна підготовка, музикант-педагог.

Літ. 10.

Василий Суворов, старший преподавательЯрослав Назар, преподаватель

Луцкого педагогического колледжа

МУЗЫКАЛЬНОЕ МЫШЛЕНИЕ МУЗЫКАНТА-ИНСТРУМЕНТАЛИСТАВ НАУЧНОМ ДИСКУРСЕ СОВРЕМЕННОСТИ

В статье анализируется музыкальное мышление в контексте игры на музыкальном инструменте. Наоснове научных исследований современников В. Белоус, А. Бурской, И. Гринчук, Н. Лаврентьевой, А. Пихтар,Л. Котовой, В. Самитова, Н. Давыдова, Ю. Цагарелли автором предпринята попытка унифицироватьмузыкальное мышление музыканта-инструменталиста в музыковедческом и музыкально-педагогическомаспектах.

Ключевые слова: музыкальное мышление, исполнительство, инструментальная подготовка, музыкант-

педагог.

Vasyl Suvorov, Senior LecturerYaroslav Nazar, Lecturer

Lutsk Pedagogical College

THE MUSICAL THINKING OF THE MUSICIANS-INSTRUMENTALISTSIN THE SCIENTIFIC DISCOURSE OF MODERNITY

The article analyzes the musical thinking in the context of playing the musical instrument. On the basis of thescientific studies of contemporaries V. Bilous, O. Burska, I. Hrynchuk, N. Lavrentyeva, O. Pikhtar, L. Kotova,V. Samitova, M. Davydov, Yu. Tsaharelli the author makes an attempt to unify the musical thinking of the musician-instrumentalist in the musicological and musical-pedagogical aspects.

Keywords: the musical thinking, a performance, the musical training, a musician-teacher.

УДК 78.071.2

© В. Суворов, Я. Назар, 2017


138

інструментально-виконавської підготовки”(Кам’янець-Подільський, 2016) [7].

У контексті нашої розвідки актуальнимивиступають праці: фундаментальний енциклопедичнийдовідник академіка М. Давидова “Виконавськемузикознавство” (Луцьк, 2010) [4] та підручник“Теоретичні основи формування виконавськоїмайстерності баяніста (акордеоніста)” (К., 2004)[5]; монографії Н. Степанова “Музичневиконавство. Оптимізація виконавських дій вмузичній творчості” (М., 2006) та В. Самітова“Теоретичні основи фахового мисленнямузиканта-виконавця як критерій професійноїкультури” (Луцьк, 2011) [9]; навчальні посібникиЮ. Цагареллі “Психологія музично-виконавськоїдіяльності” (Санкт-Петербург, 2008) [10] таІ. Гринчук О. Бурської “Проблеми музичногомислення: теорія і методика розвитку. Діалектикамузичного логосу та ейдосу” (Тернопіль, 2008) [3].

Таким чином, мета статті – проаналізуватимузичне мислення музиканта-інструменталіста ізпозиції наукових студій сучасності.

Виклад основного матеріалу. Інструментальнемистецтво постає пріоритетом фахової підготовкиособистості музиканта, що охоплює психологічний,творчо-виконавський, та методичний аспект іявляється невід’ємною складовою цілісноїсистеми формування музичної та виконавськоїмайстерності. За визначенням В. Білоус, музично-виконавська майстерність – це властивістьособистості, яка сформована в процесі професійноїпідготовки та виконавської діяльності і проявляєтьсяв ній як вищий рівень засвоєних вмінь, гнучкихнавичок та інтерпретаторської творчості [1, 5].

Музично-виконавська майстерність як іінструментальна підготовка студента в цілому єнероздільною від виразного відтвореннямузичного змісту (М. Давидов), яка в свою чергубазується на активізації музичного мислення якчинника формування музиканта-виконавця зпозиції критерію професійної культури(В. Самітов).

Отже, у психології, музичне мисленнятрактується як процес відображення музики, щостановить найвищу ступінь її пізнання.Відповідно, специфіка музичного мисленняполягає в оперуванні музичними образами, якіпредставляють собою ідеальну форму віддзеркаленнямузики у свідомості людини [10, 106 – 107].

Музичне мислення вважається складнимявищем, що вимагає комплексного підходу досебе. Його необхідно вивчати одночасно з трьохракурсів: як приклад виявлення загальнихзакономірностей будь-якого мислення, як один ізвидів художнього мислення та як виявспецифічних якостей музичної інформації [6].

Автор теорії формування виконавськоїмайстерності баяніста М. Давидов трактуємислення інструментальними засобами яксуттєвий елемент специфічного виконавськогомузичного мислення [4, 45]. Науковець, уширокому сенсі аргументує виконавськемислення як синтез всіх виражальних засобіввтілення музично-образного змісту твору зінтерпретацією уявного задуму композитора [5, 37].

У дослідженні В. Самітова, мисленнярозглядається у розмаїтті складових (слухо-моторене, образно-художнє, діяльнісно-процесуальне логічне мислення), а відтак –інтерпретаційне мислення музиканта-виконавцяавтором розкривається зі сторони автентики тагенези ментального мислення, етики, стильовогомислення як критерію якості виконаськоїтехнології і т.д. Науковець приходить до висновку,що мислення музиканта-виконавця є невід’ємноюумовою принципу розвитку мислення людинизагалом, але воно підпорядковується специфічнимумовам свого існування в еволюційно-модифікуючих процесах становленняінтелектуально-почуттєвої діяльності людини всуспільних відносинах [9, 94].

У руслі тематики актуальними виступаютьдисертаційні дослідження музично-педагогічногоспрямування [2; 7; 8], основа яких зосередженана різновекторності трактувань мислення впроцесі музично-інструментальної підготовкимайбутніх вчителів музичного мистецтва дофахової діяльності у загальноосвітній школі.

У дослідженні Н. Лаврентьєвої творчемислення трактується як особливий видкогнітивної діяльності, що виявляється вметодично осмисленому використанні положеньпедагогіки, психології, мистецтвознавства,створенні та застосуванні інноваційнихпедагогічних прийомів та засобів. Творчемислення постає синтезом мисленнєвої діяльностівчителя музики де пріоритетом визначено йогопрофесійне спрямування на професійну творчо-методичну діяльність, актуалізує мотиваційно-творчу активність майбутнього вчителя музики,яка проявляється в органічній єдності з високимрівнем розвитку творчих здібностей, що дозволяєйому досягати значущих практичних результатів[7, 14 – 15].

О. Бурською музично-виконавське мисленнярозглядається як інтегративний духовнийфеномен, який функціонує в єдності йогохудожньо-концептуального, музично-феноменологічногоі виконавсько-технологічного компонентів йтрактується як усвідомлене оперування художньо-звуковими уявленнями, іманентнимиінтонаційно-композиційними і фактурно-



139 Молодь і ринок №1 (144), 2017

клавіатурними ментальними моделями музичноїтканини [2, 16].

У визначення О. Піхтар, музичне мисленнястудентів – це творчо-пізнавальна діяльність,спрямована на усвідомлення художнього смислуобразів мистецтва та їх відтворення в різних видахмузичної діяльності. Дослідниця розглядаємузичне мислення як цілісний структурованийпроцес в єдності його мотиваційно-емоційного,когнітивно-пізнавального, операційно-діяльнісногокомпонентів, що сприяє оптимізації навчально-виховного процесу, активізації розумовоїдіяльності студентів, їхньому руху до творчогосамовдосконалення в ході навчання і виховання[8, 9 – 10].

У посібнику І. Гринчук та О. Бурської“Проблеми музичного мислення: теорія методикарозвитку” (Тернопіль, 2008) [3], розкриваютьсянауково-теоретичні підходи до проблем музичногомислення музикантів-педагогів в контекстіфахової підготовки. Автори аналізують теоретичніта методичні засади музично-аналітичноїдіяльності й обґрунтовують теорію та методикумузично-виконавського мислення. Зокрема,музичне мислення трактується як різновидхудожнього, музична мова й інтонація як смисловаодиниця, розкривається ладова основавиконавського формотворення, роль внутрішньо-слухових та асоціативних уявлень, специфіка такомпонентна структура. Цікавим виступаєтлумачення динамічної взаємодії музично-виконавського мислення, виконавське пізнаннямузики з позиції філософії виконавськогомислення, імпровізація, як прояв творчогомузично-виконавського мислення.

За визначенням авторів, ефективності розвиткумузично-виконавського мислення сприяють:

- створення особливої музико-центричноїситуації розвитку, центром якої стає музичний твірі через нього музика як феномен, як художняреальність, об’єктивна і самодостатня, рольрозвивальних факторів тут виконують відповіднозмістовно-наповнені пізнавально-творчі зв’язки“виконавець (викладач, студент) – музика /художня цінність”;

- стимулювання та розширення когнітивнихможливостей студенів за рахунок метафоризаціїзмісту предмету пізнання;

- формування музика-естетичної компетентностістудента як особливої інтуїтивної форми йогоактуальних знань;

- створення атмосфери позитивної емоційноїпідтримки творчих виконавських спроб студентаі використання “завуальоаних” форм критики [3, 126].

Висновок. Таким чином, нами здійсненонаскрізний аналіз музичного мислення як

вагомого чинника формування виконавськоїмайстерності музиканта-інструменталіста унауковому світлі сьогодення крізь призмумузикознавчого, психологічного і музично-педагогічного спрямування.

1. Білоус В.П. Психологічні аспекти формуваннявиконавської художньої майстерності: автореф.дис. … канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03“Музичне мистецтво” / Владислава Павлівна Білоус;Національна музична академія України ім.П. Чайковського. – Київ, 2005. – 18 с.

2. Бурська О.П. Методичні основи розвиткумузично-виконавського мислення студентів упроцесі фортепіанної підготовки: автореф. дис.…канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія таметодика навчання музики і музичного виховання”/ Олена Петрівна Бурська; Національнийпедагогічний університет ім. М. Драгоманова. –Київ, 2005. – 18 с.

3. Гринчук І. Проблеми музичного мислення:теорія і методика розвитку. Діалектика музичногологосу та ейдосу: навч.-метод. пос. / І. Гринчук,О. Бурська. – Тернопіль: Підручники і посібники,2008. – 224 с.

4. Давидов М. Виконавське музикознавство:енциклопедичний довідник / М. Давидов. – Луцьк:ВАТ “Волинська обласна друкарня”, 2010. – 400 с.

5. Давидов М. Теоретичні основи формуваннявиконавської майстерності баяніста (акордеоніста)/ М. Давидов. – К.: Музична Україна, 2004. – 240 с.

6. Котова Л. Методика підготовки музикантів-інструменталістів до сценічної діяльності: навч.-метод. пос. [для магістрів мист. факульт. вищих закладівосвіти] / Л. Котова. – Мелітополь, 2010. – 142 с.

7. Лаврентьєва Н.В. Формування творчогомислення майбутнього вчителя музики у процесіінструментально-виконавської підготовки:автореф. дис. …канд. пед. наук: спец. 13.00.02“Теорія та методика навчання” / НадіяВолодимирівна Лаврентьєва; Національнийпедагогічний університет ім. М. Драгоманова. –Київ, 2016. – 20 с.

8. Піхтар О.А. Методична система формуваннямузичного мислення студентів мистецьких вищихнавчальних закладів: автореф. дис. … канд. пед.наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методика навчання(музика і музичне виховання)” / Олена АнатоліївнаПіхтар; Київський національний університеткультури і мистецтв. – Київ, 2007. – 24 с.

9. Самітов В. Теоретичні основи фаховогомислення музиканта-виконавця як критерійпрофесійної культури: [монографія] / В. Самітов.– Луцьк: ПрАТ “Волинська обласна друкарня”, 2011.– Вид. третє. – 270 с.

10. Цагарелли Ю. Психология музыкально-исполнительской деятельности / Ю. Цагарелли. –

СПб.: Композитор, 2008. – 367 с.



140

Постановка проблеми. Сьогоднівідбуваються зміни на ринку праці, якіпотребують оновлення все більшої

частини професій. Це впливає на якість вищоїосвіти як закордонних країн, так і України, боз’явилося багато вищих навчальних закладів(національних, державних, приватних), які впершу чергу дбають про кількість студентів, а непро якість.

Педагоги, психологи та методисти зазначають,що якість освітнього процесу поступово

погіршується. Проблема забезпечення якостівищої освіти, а відтак – робота вищих навчальнихзакладів набула актуальності в багатьохрозвинених країнах в кінці ХХ ст. – на початкуХХІ ст. [2, 9 – 14].

Нині відбувається перехід від індустріальногосуспільства до суспільства отримання знань; а цеозначає, що здійснюється перехід до масової, адалі до загальної вищої освіти (охоплення понад70% молоді) й потреба навчати велику кількістьлюдей із середніми здібностями. Крім того, у

УДК 378:005.6

Мар’яна Костецька, аспірант кафедри математики, інформатикита методики їх викладання у початковій школі


ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ІМОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

У статті висвітлено проблему підвищення якості вищої освіти як чинника розвитку і модернізаціїзмісту освітнього процесу. Проаналізовано визначення поняття “якісна вища освіта” різних науковців.Розкрито основні принципи діяльності, напрями, чинники та передумови забезпечення якості вищої освіти.Схарактеризовано теоретичні аспекти стандартів і рекомендацій, діяльність вищої школи та оцінюваннясучасної якості вищої освіти.

Ключові слова: вища школа, якість вищої освіти, освітній процес, міжнародні організації,модернізація, європейські стандарти, оцінювання.

Літ. 15.

Марьяна Костецкая, аспирант кафедры математики, информатикии методики их преподавания в начальной школе


ПОВЫШЕНИЕ КАЧЕСТВА ВЫСШЕГО ОБРАЗОВАНИЯ КАК ФАКТОР РАЗВИТИЯИ МОДЕРНИЗАЦИИ СОДЕРЖАНИЯ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОГО ПРОЦЕССАВ статье освещается проблема повышения качества высшего образования как фактора развития

и модернизации содержания образовательного процесса. Проанализированы определения “качественноговысшего образования” различных исследователей. Раскрыты основные принципы деятельности,направления, факторы и предусловия обеспечения качества высшего образования. Охарактеризованытеоретические аспекты стандартов и рекомендаций, деятельность высшей школы и оцениваниесовременного качества высшего образования.

Ключевые слова: высшее образование, качество высшего образования, образовательный процесс,международные организации, модернизация, европейские стандарты, оценивание.

Maryana Kostetska, Postgraduate Student of the Mathematics, Computer Science and Methods ofTeaching at the Primary School Department


IMPROVING THE QUALITY OF HIGHER EDUCATION AS A FACTOR OF THEDEVELOPMENT AND MODERNIZATION OF THE CONTENT OF EDUCATIONAL PROCESS

The article deals with the problem of improving the quality of higher education as a factor of the developmentand modernization of the content of educational process. The author analyzes the definition “the quality of highereducation” of different scientists. The author discloses the basic principles, trends, factors and prerequisites of thequality assurance. The article determines the theoretical aspects of the standards and recommendations, the activitiesof higher education and the evaluation of the quality of modern higher education.

Keywords: a higher school, the quality of higher education, an education, the international organizations,a modernization, the European standards, an evaluation.

© М. Костецька, 2017

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ І МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗМІСТУОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

141 Молодь і ринок №1 (144), 2017

вищих навчальних закладах, зокрема вуніверситетах до цього часу існують недосконаліакадемічні програми з основ наук, складенівласноруч викладачами з різним рівнемпідготовки [5; 7; 8].

Аналіз анкетування, яке ми здійснювали зістудентами університетів Львівського регіону,показав, що відбувається інтенсивнакомерціалізація вищої освіти; відсутністьматеріально-технічної бази, недостатняінноваційна інфраструктура, неякіснезабезпечення новими інтерактивнимитехнологіями. Студенти зазначали, що багатовикладачів читають лекції по-старому, зпожовтілих листочків, мало застосовуютькомп’ютерну техніку, зовсім відсутняінтерактивна дошка тощо. Практичні заняттяпроводяться сухо, нецікаво, на них нудновисидіти, оскільки використовуються питання тавідповіді за шаблоном, шляхом їхньоговідтворення. Крім того, наукова діяльність низкивикладачів є неефективною: статті та працідрукуються на місцевому рівні у вишах, де вонипрацюють. Усе це вимагає великих змін, тому щовипускники є неконкурентоспроможні на ринкупраці у межах певного регіону, бо зникають абозанепадають їхні професії Відбуваєтьсядевальвація вищої освіти як засобу одержанняпрофесійних знань.

Як бачимо, тема статті є актуальною утеоретичному і практичному аспектах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Проблема якості освіти цікавила та й заразцікавить науковців закордонного та українськогонапрямів.

Проблемі забезпечення якості вищої освіти, їїрозвитку та модернізації присвятили своїдослідження В. Кремень, В. Білокопитов, Г. Козлакова,С. Ніколаєнко, М. Згуровський, Б. Неткова та ін.

Значення якості освіти на державному ірегіональному рівнях розкрито в працях В. Кременя,І. Вакарчука, В. Лугового, С. Ніколаєнка.

Забезпечення якості середньої та вищої освітидосліджували В. Журавський, А. Загородній,Ю. Захаров, Л. Кайдалова, К. Корсак, С. Ніколаєнко,Г. Степенко, С. Шевченко та ін.

Процес глобалізації і інтеграції розглядали,О. Савченко, А. Сбруєва, С. Семенов, А. Семенова,В. Тітарчук та ін.

Мета статті – висвітлити проблему забезпеченняякості вищої освіти як чинника розвитку імодернізації змісту освітнього процесу; визначитипринципи, напрями, передумови та чинникизабезпечення й оцінювання якості вищої освіти.

Виклад основного матеріалу. У розвинених

країнах світу існує гасло “навчання впродовжусього життя” не тільки для опанування новихпрофесій, а й для підвищення кваліфікації ікомпетентності майже всього активногонаселення внаслідок “інформаційного вибуху” ішвидкого оновлення знань [10].

Перетворення вищої освіти на обов’язковусоціалізацію молоді цілком міняє головні завданняосвіти. Низка науковців висловлює припущення,що збільшення кількості молоді з вищою освітоюта перетворення її на обов’язкове продовженнясередньої освіти призводить до механічногозбільшення контингентів елітної вищої освіти.Однак елітність означала ідеологію відбору,змагання і конкурси в усіх загальноосвітніхсередніх закладах. Вона засвідчує існування ушколі “кращих” і “гірших” учнів, різне ставленнядо них: як до суспільної чи державної цінності,або як до небажаного баласту, який виходив зішколи одразу ж після досягнення нимобов’язкової освіти. Через неї з’являлися конкурсиу вищих навчальних закладах, а в учнів булистресові ситуації: куди піти вчитися, щоб не булоконкурсу, як скласти конкурсні іспити, щобзарахували на державну форму навчання і т.п.Головне, як зазначено у програмному документі“Реформа і розвиток вищої освіти” елітна вищашкола означала існування в суспільстві величезноїкількості “недовчених” осіб [13].

Однак позитивним в цій освіті було те, щоелітний варіант вищої освіти був і справді якісниму тому плані, що вищі навчальні заклади залучалитой невеликий відсоток по-справжньому здібнихдо навчання і творчої інтелектуальної роботикожне нове покоління. У подальшому їмгарантувався життєвий успіх, бо після отриманнядиплома практично всі випускники ВНЗ майжебез конкуренції отримували привілейовані робочімісця.

Проаналізуємо підходи для визначення поняття“якість вищої освіти”, спираючись на широкеуявлення про обов’язковість вищої освіти інеобхідність надати кожному представникунового покоління професію за фахом.

Як зазначено в Законі України “Про вищуосвіту”, “якість вищої освіти – це рівень здобутихособою знань, умінь, навичок, інших компетентностей,що відображає її компетентність відповідно достандартів вищої освіти” [6, 2716 – 2717].

Інше визначення включено в “Енциклопедіюосвіти”: “Якість вищої освіти – комплекснахарактеристика, яка відображає діапазон і рівеньосвітніх послуг, що надаються системою освітивідповідно до інтересів особи, суспільства ідержави” [4, 1016].


142

На наш погляд, треба підходити до оцінюванняякості вищої освіти з широкого погляду,враховуючи, що перспективна і якісна вища освітаможе бути лише загальною і охоплювати всі 100%молодого покоління. Зменшення цього показника,наприклад, до 70% означатиме, що третинанаселення опиниться на ринку праці з низькоюкваліфікацією, отримуватиме низьку заробітнуплатню та відчуватиме свою приниженість.

Інша не менш важлива передумова якісноївищої освіти – надання молоді професійноїкомпетентності перспективного плану, тобто зорієнтацією на майбутній ринок праці, а не натой, що існував раніше. У цих умовах можезмінитися роль держави в освітніх справах.Державний сектор економіки стане лишескладовою частиною всього ринку зайнятості, атому вища школа орієнтуватиметься на інтересивсього суспільства, а не на одні лише державніустанови.

У Національній доктрині розвитку освітиУкраїни в ХХІ столітті наголошується на тому,що здійснюється стратегічна орієнтація освітньо-наукового комплексу навчання і вихованняособистостей і професіоналів, спроможнихзахищати демократію й успішно діяти всуспільстві [11, 2 – 16].

На наш погляд, у поширених визначеннях“якості вищої освіти” також не врахованорозподілу ролей держави і громадськості вдіяльності ВНЗ.

Науковці вважають, що державні органи таструктури розглядаються як єдині відповідальніза всі справи оцінювання якості діяльності системивищої освіти. Вони зазначають, що найдоцільнішезберегти все наявне в управлінні і контролі,удосконаливши його за рахунок розширенняфінансування чи застосування новихінструментальних чи організаційних засобів –комп’ютерного тестування, зовнішнього єдиногодержавного іспиту, введення кредитуваннястудентів чи освітніх ваучерів тощо [5; 8].

Однак за міжнародними освітніми програмамиякість освіти має розглядатися як:

- ступінь відповідності реальних результатівосвіти ринковій кон’юнктурі; показникматеріально-технічної і ресурсної забезпеченостіосвітнього процесу;

- комплексний показник чинників престижностій економічної ефективності освіти;

- показник досконалості змісту, технологій ісистеми оцінки досягнень;

- показник інвестиційної принадності освітитощо [12; 14].

На нашу думку, потребують аналізу погляди

науковців Заходу, керівників і експертів ЮНЕСКО,інших міжнародних освітніх організацій напроблему забезпечення якості освіти. Для ниххарактерні дипломатична загальність і гнучкістьу формулюваннях, виявлення поваги дозагальнолюдських цінностей та конвенцій проправа людини і захист дітей, а також врахуваннянайбільш інтегральних світових явищ і тенденцій[10; 13].

Найважливіше значення для підвищення якостімає внутрішня самооцінка поряд із зовнішньою,яка здійснюється незалежними спеціалізованимиекспертами, по можливості, із збереженнямгласності. Необхідно встановити незалежнінаціональні інстанції та визначити порівняльні нормиякості, які мають міжнародне визнання [9; 15].

На основі опрацьованої літератури з цієїпроблеми ми визначили основні принципимодернізації змісту освітнього процесу, а відтак –і забезпечення якості вищої освіти:

- стандартизація;- запровадження компетентісного підходу;- інтенсифікація вивчення мов та математики;- інтеграція ІКТ у навчальний процес;- інтеграція природничих і гуманітарних

складових змісту.Домінуючим принципом для підвищення якості

вищої освіти в Україні залишається стандартизаціяїї змісту освіти.

Держава є координатором, джереломвстановлення доцільних правил функціонуванняВНЗ усіх форм власності і гарант забезпечення вдотримання світових і національних стандартівтривалості, змісту і методів навчання.

У сфері освіти якість традиційно визначаєтьсяцілями. Основні цілі сучасної закордонної освітиспроектовані на:

- індивідуальний розвиток особистості,розкриття її потенціалу;

- задоволення потреб економіки у кваліфікованійробочій силі;

- соціальну інтеграцію, формування активногочлена громадянського суспільства;

- закладання основ для навчання впродовжжиття.

З огляду на те, що зміст освіти в Українірозвивається під впливом глобалізаційнихчинників, модернізація освітньої галузі маєздійснюватися на прогностичних засадах,ураховуючи демографічну ситуацію, тенденціїрозвитку національної і світової економіки, потребиринку праці і має поєднувати в собі прогресивніідеї міжнародного виміру з національнимицінностями [10; 12].

У Законі України “Про вищу освіту”



143 Молодь і ринок №1 (144), 2017

наголошується на тому, що зміст освітидетермінується вищими цілями і потребами всьогосуспільства, що це “…система знань, умінь інавичок, професійних, світоглядних ігромадянських якостей, що має бути сформованау процесі навчання з урахуванням перспективрозвитку суспільства, науки, техніки, технологій,культури та мистецтва” [6]. Із цього приводу в“Українському педагогічному словнику” авторподає визначення поняття “якості знань”, що“передбачає співвіднесення видів знань (закони,теорії, прикладні, методологічні, оцінювальнізнання) з елементами змісту освіти й тим самимз рівнями засвоєння”. І далі подаютьсяхарактеристики якості знань: їхня “повнота,глибина, систематичність та системність,оперативність і гнучкість, конкретність іузагальненість” [3, 373 – 374].

Якість освіти в України розглядаєтьсяздебільшого як: якість освітнього середовища;якість реалізації освітнього процесу. Якістьосвітньої діяльності – рівень організації освітньогопроцесу у вищому навчальному закладі, щовідповідає стандартам вищої освіти, забезпечуєздобуття особами якісної вищої освіти та сприяєстворенню нових знань [6, 2018].

З метою підвищення якості вищої освіти вУкраїні ми визначили такі напрями:

- оснащення закладів вищої освіти апаратнимі програмним забезпеченням, що дасть можливістьстворювати комунікації (Інтернет/Інтранет);

- залучення молоді до широкого вивченняприродничих і математичних дисциплін;

- посилення зв’язків закладів освіти зпромисловістю й бізнесом;

- покращення тендерного співвідношення тазабезпечення;

- інтенсифікація вивчення іноземних мовшляхом удосконалення соціокультурногокомпонента змісту іншомовної освіти;

- використання новітніх технологій і інновацій;- визначення умов для обмінів студентами та

викладачами в рамках ЄС;- оцінювання студентів ступеня набуття ними

змісту вищої освіти.Як зазначають науковці закордонного й

українського різнобічних аспектів дослідженнявищої освіти (М. Михальченко, О. Пометун, К. Роджерс,О. Савченко, М. Форбек та ін.), якість освітизалишається пріоритетною і на наступні роки. Українах ЄС під впливом науково-технічноїреволюції та зростання доходів населення акцентзміщується з виробництва товарів на наданняпослуг, а інформація та знання перетворюютьсяна основний виробничий ресурс [12; 13; 14].

Однак О.Я.Савченко зазначає, що у зв’язку зішвидко зростаючим потоком інформаціїзнижується якість взагалі освіти, у т.ч. й вищої[14, 4 – 6].

Ми вважаємо, що на державному рівні вартозмінити зовнішні критерії оцінки якості роботивищого навчального закладу. Адже поки дієпринцип “більше студентів – більше грошей”страждає якість освіти.

На основі опрацьованої літератури мивизначили шляхи покращення якості сучасноївищої освіти:

- додержання принципу соціальної справедливості(розширення доступу молоді до якісної освіти);

- соціалізація молоді: полікультурне навчання;- модернізація змісту освіти;- упровадження нових функцій і форм

контролю й оцінювання (тестове оцінювання;розвивальне оцінювання; портфоліо; міжнароднідослідження).

З метою надання допомоги вищим навчальнимзакладам в організації системи забезпечення якостівищої освіти існують незалежні установиоцінювання (агенції, бюро, установи), якіакредитовані Національним агентством іззабезпечення якості вищої освіти. Потрібнозазначити, що якість вищої освіти та якістьосвітнього процесу забезпечується Національнимагентством та галузевими експертними радамиНаціонального агентства із забезпечення якостівищої освіти [1; 7; 9].

Висновки. Ми висвітлили проблемупідвищення якості вищої освіти як засобумодернізації освітнього процесу. Створення якісноїі скерованої в майбутнє вищої освіти –надзвичайно складна справа. Кожна країна світувирішує її своєрідно і, як правило, самотужки.

Узагальнюючи сформовані в Україні і закордоном погляди на якість освітнього процесу,наведемо шість головних факторів, щовизначають її:

1) підготовка і особисті якості викладача істудента;

2) методи навчання;3) засоби навчання;4) навчальні матеріали;5) контроль та управління процесом;6) соціальне, технологічне, політичне

середовище.Якість освіти залишається пріоритетною і на

майбутні роки, оскільки важливим виступає невиробництво, а надання послуг, а інформація тазнання стають основним виробничим ресурсом.

Для перспективних досліджень підвищенняякості вищої освіти потрібно розкрити рейтингову


144

систему оцінювання як вищого навчальногозакладу, так і навчальних курсів. Доцільним єтакож поступовий розвиток рейтинговихекспертних оцінок – від рейтингу вищогонавчального закладу до рейтингу освітніхпрограм.

1. Байназарова О.О. Моніторинг та оцінюванняякості освіти: метод. посіб. / Байназарова О.О.,Ракчєєва В.В. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2009.– 58 с. – Режим доступу: http://bibl. com. ua /geografiya/13697/index.html

2. Борисова Е. Качество образования и местовысшей школы в обществе / Е. Борисова //Вестник высшей школы (Alma mater). – 2003. –№11. – С. 9 – 14.

3. Гончаренко С. Український педагогічнийсловник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. –376 с.

4. Енциклопедія освіти/ Академія пед. наукУкраїни: головн. ред. В.Г. Кремень. – К.:Юрінком Інтер, 2008.– 1040 с.

5. Журавський B.C. Процес модернізації освітиУкраїни в контексті Болонського процесу /В.С. Журавський / Кол. мон. “Болонський процес:тенденції, проблеми, перспективи”. – К.: НПУімені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 19 – 22.

6. Закон України “Про вищу освіту”. – 2004.– № 37 – 38// Відомості Верховної Ради України.– №37 – 38. – 19 вересня – 2014. – С. 2716 – 2798.

7. Клехо Ю.Я. Образовательный императив/Ю.Я. Клехо. – М.: Издательство

Исследовательского центра проблем качестваподготовки специалистов, 1998. – 368 с.

8. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхимодернізації (Факти, роздуми, перспективи).В. Кремень. – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

9. Ляшенко О.І. Якість освіти: проблемиоцінювання, моніторингу та управлінняО . І . Ляшенко // Розвиток педагогічної іпсихологічної наук в Україні 1992 – 2002. Збірникнаукових праць до 10-річчя АПН України. –Частина І. – X.: ОВС, 2002.

10. Модернізація освіти України у контекстієвроінтеграційних процесів: історико-педагогічнийаспект: монографія / авт. кол. О.А. Дубасенюк [таін.] / за заг. ред. Н.Г. Сидорчук. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. – 300 с.

11. Національна доктрина розвитку освіти:затв. Указом Президента України від 27 квітня2002 р., № 347 // Освіта. – 2002. – 24 квітня – 1травня (№ 26). – С. 2 – 16.

12. Проблеми якості вищої освіти: Монографія:серія “Модернізація вищої освіти”: світоглядно-педагогічні проблеми/ К.В. Корсак, Г.О. Козлакова,А.К. Похресник та ін. – К.: Педагогічна думка, 2007. –231 с.

13. Реформа и развитие высшего образования.Программный документ. – Париж: ЮНЕСКО. 1995. – 56 с.

14. Савченко О.Я. Вимоги до якості освіти/О.Я. Савченко// Початкова школа. – 1995. – № 1.

15. Селезнева Н.А. Размышления о качествеобразования: международный аспект / Н.А. Селезнева //Высшее образование сегодня. – 2004. – №4. – С. 35 – 44.



“Кожна людина мене в чомусь перевершує; і в цьому сенсі мені є чому в нього повчитися”.

Ральф Емерсон американський філософ

“Що може бути чесніше і благороднішим, як навчити інших тому, що сам

найкращим чином знаєш?” Марк Фабій Квінтіліан давньоримський оратор

“Навчати народ – значить робити його краще; просвіщати народ – значить

підвищувати його моральність; робити його грамотним – значить цивілізувати його”. Віктор Гюго

французький письменник


145 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Вступ. В умовах сучасних динамічнихсоціальних перетворень одним з завданьвищої освіти в Україні є формування у

випускників вищих медичних навчальнихзакладів сформованої комунікативної культури іпрофесійної компетентності. Інтенсивнийрозвиток закладів вищої освіти на засадахзагальнолюдських цінностей вимагає розробкинових методологічних підходів до формуваннягуманістично-спрямованої особистості майбутньоголікаря, ключовою компетентністю якого є високий

рівень соціально-комунікативної культури упрофесійній діяльності. Наразі останнім часомактивізувались спроби науковців визначити умовий педагогічні можливості формування соціально-комунікативної культури, оскільки вона є однієї зпрофесійних цінностей сучасного фахівця.

Формулювання мети статті. Мета статтіполягає у висвітленні особливостей формуваннясоціально-комунікативної культури студентіввищих медичних навчальних закладів у сучасномусоціокультурному середовищі.

УДК 378.015.31

Олена Вдовиченко, аспірант Міжрегіональної академії управління персоналом,асистент кафедри медичної біології

Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, м. Київ

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВИЩИХ

МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВУ статті представлено теоретичний аналіз проблемного поля дослідження: формування соціально-

комунікативної культури студентів вищих медичних навчальних закладів. З’ясовано, що формуваннясоціально-комунікативної культури майбутніх медиків є невід’ємною складовою професіоналізму танеобхідною умовою, яка забезпечує підвищення професійної і персональної компетентності в суспільнихвідносинах.

Ключові слова: соціально-комунікативна культура, заклади вищої освіти, студенти, професійнакомпетентність.

Літ. 9.

Елена Вдовиченко, аспирант Межрегиональной академии управления персоналом,ассистент кафедры медицинской биологии

Национального медицинского университета имени А.А. Богомольца, г. Киев

ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ СОЦИАЛЬНО-КОМУНИКАТИВНОЙКУЛЬТУРЫ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ В СОЦИОКУЛЬТУРНОЙ СРЕДЕ

ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙВ статье представлены теоретический анализ проблемного поля исследования: формирование

социально-коммуникативной культуры студентов высших медицинских учебных заведений. Выявлено, чтоформирование социально-коммуникативной культуры будущих медиков является неотъемлемойсоставляющей профессионализма и необходимым условием, которое обеспечивает повышениепрофессиональной и персональной компетентности в общественных отношениях.

Ключевые слова: социально-коммуникативная культура, высшие учебные заведения, студенты,профессиональная компетентность.

Olena Vdovychenko, Postgraduate Student of the Interregional Academy of Personnel Management,Assistant of the Medical Biology Department

National Olexander Bohomolets Medical University, Kyiv

THE FEATURES OF THE SOCIO-COMMUNICATIVE CULTURE OF STUDENTS IN THESOCIO-CULTURAL ENVIRONMENT IN THE HIGHER EDUCATION ESTABLISHMENTS

The article presents the theoretical analysis of the problem field of the research: the formation of the socialand communicative culture of students in the higher education institutions. It was found that the formation of thesocial and communicative culture of future doctors are an integral part of the professionalism and a prerequisitethat enhances the professional and personal competence in the public relations.

Keywords: the social-communicative culture, the higher education institutions, students, a professionalcompetence.

© О. Вдовиченко, 2017

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТСЬКОЇМОЛОДІ У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

146

Виклад основного матеріалу. Зростання роліпрофесійної комунікації, яке поширюється всучасному суспільстві, спричинене інтеграцієюкультур. На сьогодні, соціально-комунікативнакультура є необхідною умовою формуваннясучасної особистості, засобом самореалізації тадосягнення успіху, самоствердження та способомдосягнення мети в міжособистісних взаєминах.

Вимоги до професійного рівня об’єктивноактуалізують оновлення змісту фахової підготовкимайбутніх лікарів, що висвітлено у Національнійдоктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті.

У зв’язку з цим набуває актуальностіформування свідомого ставлення студентів домайбутньої професійної діяльності, досягненнювисокої культури мовлення, розвитку навичокділового спілкування, самовихованню тасамоусвідомленню студентів щодо необхідностіпідвищення рівнів соціально-комунікативноїкультури у позааудиторній діяльності.

Вирішення цього пріоритетного завданнявимагає новітніх пошуків таких форм і методівпрофесійної підготовки, які змогли б допомогтистудентам-медикам забезпечити високурезультативність в усвідомленні ними сутності ізакономірностей гуманістичного спілкування,оволодіння ними комунікативними уміннями нависокому рівні, які відкривають нові можливостіу розв’язанні проблем їхньої професійноїкомпетентності.

Тому теоретична і практична значущістьпроблеми формування соціально-комунікативноїкультури у студентів вищих медичних навчальнихзакладі є сьогодні однією з найактуальніших упсихолого-педагогічній науці.

Як засвідчує аналіз філософської, культурологічної,психологічної та педагогічної наукової літературидосліджувана проблема розглядається вченими зрізних аспектів, а саме: філософії комунікації (К.-О. Апель, М. Рідель, Ю. Хабермас, К. Ясперс,М. Бубер, О. Больнов та ін.); виявлення загальнихзакономірностей і механізмів спілкування(Б. Ананьєв, Г. Андреєва, Л. Виготський,Б. Ломов, В. М’ясіщев, Б. Паригін, С. Рубінштейнта ін.), філософсько-методологічного підходу допроблеми соціально-комунікативної культури якважливого компонента загальної культуриособистості (В. Андрущенко, М. Михальченко,Л. Коган, О. Арнольдова), визначення рівнякомунікативності учителів (К. Ушинський,П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинськийта ін.); уточнення педагогічного змісту важливостіоволодіння школярами і підліткам соціально-комунікативною культурою (В. Тернопільська,В. Муромець ін.).

Отже, значення цих досліджень длярозв’язання сучасних педагогічних проблемполягає у тому, що вони дають змогу, з одногобоку, більш цілісно уявити соціально-комунікативну культуру як предмет педагогічногоаналізу, а з іншого – осмислити педагогічніпроблеми в контексті комунікативноїпроблематики.

Таким чином можна стверджувати, що аналізпсихолого-педагогічної літератури свідчить, щопроблеми розвитку соціально-комунікативноїкультури особистості цікавить багатьохвітчизняних педагогів та зарубіжних науковців.

Для того, щоб ґрунтовніше розкрити нашеключове поняття “соціально-комунікативнакультура”, ми звернулися до психологічнихдосліджень розуміння сутності самекомунікативного аспекту, що в свою чергупотребує дослідження здатності та готовностіособистості до спілкування, як її складових.

Зв’язок спілкування з окремими психічнимипроцесами, зокрема, емоціями досліджувалисяК. Абдульханова-Славською, Т. Гавриловою,О. Кононко, К. Ізард та ін.

На переконання Л. Орбан-Лембрик [7], людинаяк соціальна істота є суб’єктом трьох основнихвидів діяльності: праці, пізнання, спілкування,оскільки вона пов’язана безліччю взаємин, як ізпредметним світом (природним і соціальним), такі з іншими людьми.

У психології існують різні підходи до вивченняфеномену спілкування, при цьому традиційнимє його аналіз на основі загальнопсихологічноїтеорії діяльності, які представлені у науковихпрацях Н. Казаринової [5]. У чисельних науковихпрацях науковців В. Тернопільської, І. Беха, Н. Чернухирозглядається спілкування як умова і факторлюдської діяльності, як її різновид, колиспілкування може бути і самостійною діяльністю,і виступати компонентом інших, некомунікативнихїї видів.

На думку ученого І. Беха [2] спілкування –різновид діяльності, об’єктом якого є іншалюдина, предметом – її внутрішній світ (почуття,прагнення, погляди, переконання), метою – зміни,які відбуваються і відповідають потребам суб’єкта,а засобами – сукупність інформаційних впливів(мова, міміка, жести). При цьому партнери поспілкуванню водночас є об’єктами, так ісуб’єктами діяльності [2, 46].

Із позиції М. Кагана [4], спілкування – це однаіз найважливіших сторін життя людини, яка засвоїм значенням дорівнюється самій діяльності.Учений розглядає його як взаємодію людей,вважаючи, що воно “вплітається” в діяльність і є



147 Молодь і ринок №1 (144), 2017

умовою її виконання. Спілкування – це і взаємодія,кожна із учасників якої є носієм активності йпередбачає її наявність у свого партнера [4, 121].Така різноаспектність поглядів свідчить про те,що спілкування відіграє надто важливу роль упрофесійному розвитку майбутніх фахівців.

Розглянемо особливості формування соціально-комунікативної культури у студентському віцібільш детально.

Студентів можна віднести до юнацького віку.Юнацький вік є найбільш сенситивним у планівиховання самоповаги, вироблення самооцінки,формування соціальної і комунікативної культуритощо. Особливості юнацького віку досліджувалиІ. Бех [2], А. Калініченко, І. Кон, Т. Кравченко,Н. Максимчук, Ю. Милославський, І. Чесноковата ін.

У вітчизняній науці набула визнання концепціясенситивних періодів Л. Виготського, котрийрозкрив їх у своїй праці “Мышление и речь” [3]через “чутливість” і “оптимальний терміннавчання”, які мають “верхні” і “нижні” межі, щодозволило вченим розвивати власні уявленнявідносно періодів стійкого балансу міжбіологічними і соціальними чинниками, щовпливають на онтогенез дитини і створюютьнайбільш сприятливі умови для їхнього розвиткуі виховання.

Схожих поглядів дотримується і І. Бех якавідзначає значущість сутності сенситивності,однак звертає увагу на її деяку схематизованість[1].

На наш погляд, заслуговує на увагу думкаЛ. Виготського щодо вікових новоутворень, підякими “слід розуміти той новий тип побудовиособистості та її діяльності, ті психічні і соціальніступені, які вперше виникають на даномувіковому ступені та які в найголовнішому йосновному визначають свідомість дитини, їїставлення до середовища, її внутрішнє тазовнішнє життя, весь перебіг її розвитку в данийперіод” [3, 248].

Ми поділяємо погляди В. Тернопільської, якарозглядає процес виховання студентів у контекстісуб’єкт-суб’єктної взаємодії. “Студент длявикладача – це доросла і певним чиномсформована особистість, радше колега, щовиконує і має виконати великий обсяг самостійноїроботи і привнести до навчального процесу свійвласний досвід” [6, 13].

Водночас, маючи власний досвід викладанняу закладах вищої освіти, ми стверджуємо, що устосунках викладачів і студентів закладена низкасуперечностей:

- між потребою і вимогами студентів у

демократичному стилі взаємин та авторитарнимиметодами виховання, які застосовуються у вишихнавчальних закладах;

- між потребою студентів у формуванні самесоціально-комунікативної культури іненалежними ставленням до цього питаннякураторів;

- між потребою у довірливих стосунках звикладачами та реальною віддаленістю суб’єктіввиховної діяльності;

- відсутністю індивідуального підходу достудентів та надмірною вимогливістю викладачів;

- між бажанням студентів бути і здаватись.У дисертаційній роботі А. Агаркової

висловлюється слушна думка щодо особливостейсамооцінки у молоді, яка “дає можливістьпобачити власне “Я” в центрі світотворення,суспільства, колективу, усвідомити свій вплив нате, що відбувається, критично оцінити результатсвоїх дій в оточенні собі подібних, як зсерединисебе, так і опосередковано, через оцінки інших.Однак людина повинна поважати себе не наоснові оцінок з боку оточення, нехай навіть ісправедливих, а на основі адекватногоусвідомлення самої себе” [1, 16].

Слушною є думка І. Беха [2], який пропонуєвикористовувати синергетичні принципи, якістворюють певні передумови розвиткуособистості у ранньому юнацькому віці і за яких:

- особистість є відкритою системою щодонавколишнього оточуючого середовища;

- певна незбалансованість психологічнихчинників саморозвитку у 15 – 16 років виступаєкаталізатором “стрибка саморозвитку” у 17 – 18років, який характеризується різкимсамоусвідомленням учнем самого себе та власногомісця у подальшому дорослому світі;самопотенціюванням до активної діяльності тасамореалізації в цьому світі. Таке бачення несе всобі елементи процесуальності (взаємодіїпроцесів) та системності (взаємодії систем) [110,266]. З метою активації виховних впливівдоцільно приділяти увагу формуванню Я-концепції та адекватної самооцінки; механізмусоціальної адаптації, розвитку комунікативнихумінь і навичок, що сприятиме вихованнюсамоповаги. Психолог виділяє основні напрямироботи з дітьми цього віку, а саме:

Таким чином, вивчення особливостейюнацького віку дозволяє краще зрозуміти кожногостудента з тим, щоб допомогти йому формуваннясоціально-комунікативної культури упозааудиторній діяльності.

Попри те відзначимо, що структурнікомпоненти у навчально-виховному процесі


148

закладів вищої освіти виявляються у своїй єдностіі взаємозв’язку, що якнайкраще характеризуєсутність формування соціально-комунікативноїкультури студентів.

Отже, соціальна значущість, практичнанеобхідність формування соціально-комунікативноїкультури студентів вищих медичних навчальнихзакладах, а також недостатня теоретична іметодична розробленість даної проблемипотребують дослідження специфіки її формуванняу студентів вищих медичних навчальних закладіву позааудиторній діяльності, проведеннявідповідного констатувального дослідження тарозробки відповідних до вимог часу методик ітехнологій, які б забезпечували йогоефективність.

Висновки. Незважаючи на значний інтересдослідників до проблеми комунікації, питання проособливості формування соціально-комунікативноїкультури майбутніх медиків, та розвиток їїскладових, які визначають здатність молодогоспеціаліста до самореалізації й адаптації усуспільних відносинах, вимагають поглибленоговивчення, на що й буде спрямоване нашеподальше дослідження.

1. Агаркова А.О. Формування професійно-етичної культури майбутніх лікарів у вищомунавчальному закладі. / А.О. Агаркова. – автореф.на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук. –Луганськ, 2010. – 21 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. /

І.Д. Бех. – К.: Либідь, 2003. – Кн. 1:Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – 280 с.

3. Выготкий Л.С. Мышление и речь / ЛевСеменович Выготский. Изд. 5, испр. Издательство“Лабиринт”, М., 1999. – 352 с.

4. Каган М.С. Философская теория ценности/ М.С. Каган. – СПб.: Петрополис, 1997. – 205 с.

5. Казаринова Н.В. Межличностное общение:учебник для вузов / [В.Н. Куницына, Н.В. Казаринова,В.М. Погольша]. – СПб.: Питер, 2009. – С. 12 – 78.

6. Тернопільська В.І. Система вихованнясоціально-комунікативної культури учнівзагальноосвітньої школи у позаурочнійдіяльності / В.І. Тернопільська: авторефератна здоб. наук. ступ. док. пед. н. заспеціальністю 13.00.07 – теорія і методикавиховання. – Київ, 2009. – 40 с.

7. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія професійноїкомунікації: Монографія / Л.Е. Орбан-Лембрик.– Чернівці: Книги – ХХІ, 2010. – 528 с.

8. Уваркіна О.В., Висоцька О.І. Сучасний станта проблеми формування комунікативноїкультури студентів-медиків // Актуальніпроблеми формування особистості студента – майбутнього лікаря: Матеріали ІІІ науково-практичної конференції МІ УАНМ. – К.– 2003. –С. 27 – 29.

9. Юсеф Ю.В. Формування комунікативноїкультури майбутніх лікарів: Навчальнийпосібник. – Луганськ: Луганський державниймедичний університет, 2007. – 114 с



“Вчіться у вчора, живіть сьогодні, сподівайтеся на завтра. Головне – не припиняти задавати питання ... Ніколи не втрачайте священної допитливості”.

Альберт Ейнштейн видатний фізик

“Три риси роблять з людини диво – і це вищі дари Верховної Щедроти: плідний

талант, глибокий розум, витончений і щасливий смак”. Бальтасар Грасіан-і-Моралес

іспанський прозаїк “Чим більше любові, мудрості, краси, доброти ви відкриєте в самому собі, тим

більше ви помітите їх в навколишньому світі”. Мати Тереза

католицька черниця, засновниця доброчинних місій


149 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. Важливоюумовою формування лідерськихякостей є створення ситуацій, у яких

особистість може успішно розвивати лідерськуповедінку, сюжетно-рольові та ділові ігри,тренінги, змагання тощо. Розробка психолого-педагогічних основ формування лідерськихякостей у студентів вищих навчальних закладів упроцесі позааудиторної діяльності є актуальним іперспективним напрямом як у теоретичному, такі в практичному відношеннях. Сучасній системіосвіти потрібні нові психолого-педагогічні підходидо процесу формування лідерських якостей устудентської молоді, що відповідають вимогам ісистемі цінностей суспільства.

Аналіз наукової літератури з проблемидослідження дає підстави стверджувати, щосутність феномену лідерські якості особистості у

своїх працях досліджували ряд вітчизняних(Д. Виханський, М. Гаврилюк, О. Євтихов, Н. Жеребова,Р. Кричевський, А. Лутошкін, Н. Мараховська,В. Москаленко, Б. Паригін, Л. Уманський, О. Уманський,О. Чернишов, Ф. Хміль та ін.) та зарубіжнихнауковців (Е. Богардус, М. Вебер, Р. Ділтс, Ф. Йєттон,Д. Крюгер, Ф. Массарик, С. Сміт, Р. Танненбаум,Ф. Фідлер, П. Херсі та ін.). Різноманітні аспектиформування лідерських якостей майбутніхменеджерів розглядали у своїх працях (Т. Буряк,Л. Васильченко, А. Давлетова, А. Іващенко,Я. Яхіна та ін.).

Мета статті полягає у обґрунтуванніметодологічної основи до моделювання процесуформування лідерських якостей майбутніхменеджерів.

Виклад основного матеріалу. Формуваннялідерських якостей студентів вищих навчальних

УДК 378:316.61

Лі Цзіці, аспірант Міжрегіональної Академії управління персоналом, м. Київ

МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙМАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

У статті розкрито аспекти формування лідерських якостей майбутніх фахівців. Визначено етапиреалізації комплексу педагогічних умов формування лідерських якостей майбутніх менеджерів. Розкритоорганізаційно-педагогічні умови формування лідерських якостей. Обґрунтовано особливості впливупозааудиторної діяльності вищого навчального закладу на формування лідерських якостей особистості.

Ключові слова: лідер, лідерські якості, майбутні менеджери, методи, формування лідерськихякостей, вищий навчальний заклад, організаційно-педагогічні умови, поза аудиторна діяльність.

Літ. 5.

Ли Цзици, аспирант Межрегиональной Академии управления персоналом, г. Киев

МЕТОДОЛОГИЧЕСКАЯ БАЗА ФОРМИРОВАНИЯ ЛИДЕРСКИХ КАЧЕСТВБУДУЩИХ МЕНЕДЖЕРОВ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

В статье раскрыто аспекты формирования лидерских качеств будущих специалистов. Определеныэтапы реализации комплекса педагогических условий формирования лидерских качеств будущихменеджеров. Раскрыты организационно-педагогические условия формирования лидерских качеств.Обоснованы особенности влияния внеаудиторной деятельности высшего учебного заведения на формированиелидерских качеств личности.

Ключевые слова: лидер, лидерские качества, будущие менеджеры, методы, формирование лидерскихкачеств, высшее учебное заведение, организационно-педагогические условия, внеаудиторная деятельность.

Li Tszitci, Postgraduate StudentInterregional Academy of Personnel Management, Kyiv

METHODOLOGICAL BASIS OF THE FORMING THE LEADERSHIP SKILLS OFFUTURE MANAGERS IN THE HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS

The article reveals the aspects of formation of the leadership qualities of future specialists. The authoridentifies the steps of the implementation of the complex of pedagogical conditions of formation of leadership skillsof future managers. The article discloses the organizational and pedagogical conditions of formation of leadershipqualities, substantiates the features of the impact of extracurricular activities of the higher education institution inthe formation of the leadership qualities of the person.

Keywords: a leader, the leadership, the future managers, the methods of forming the leadership skills, thehigher education, the organizational and pedagogical conditions, the activities outside the classroom.

© Л. Цзіці, 2017


150

закладів у процесі позааудиторної діяльностізабезпечує послідовну роботу та реалізаціюкомплексу педагогічних умов за три етапи:організаційний (формування у студентівустановок на активну життєву позицію таосвоєння лідерської моделі поведінки);мотиваційно-діяльнісний (придбання досвідувирішення професійних й міжособистіснихпроблем); розвиваючий (розвиток у студентіврепутації лідера). Сучасний лідер виступає носіємпевних соціальних зразків життя суспільства, уйого особистості знаходять своє вираженняпотреби, цінності та інтереси певних соціальнихта професійних груп, які у свою чергуреалізуються через сформовані у них особистісніриси.

Слід зазначити, що у структурі особистостілідера потенціал представляється в якостііндивідуальної системи організованих явних іприхованих можливостей, які забезпечуютьрізноманіття напрямів особистісного зростання.

Успішна реалізація моделі формуваннялідерських якостей студентів вищих навчальнихзакладів у процесі позааудиторної діяльностізабезпечується сукупністю педагогічних умов:побудова насиченого конкурентного середовища,що спонукає студентів сприймати й освоюватинові ролі лідерської поведінки; створення “Школилідера” як форми розвитку студентськоголідерського руху в позааудиторній діяльності;навчання студентів спеціальним вправам длясамостійної роботи з розвитку особистіснихякостей, установок, мотивації, умінь і навичоклідерської поведінки; забезпечення студентівможливостями реалізації лідерських умінь і навичоку квазіпрофесійній діяльності [4, 117 – 123].

Методика формування лідерських якостейстудентів Гуманітарного інституту Київськогоуніверситету імені Бориса Грінченка представленатрьома етапами: організаційним, мотиваційно-діяльнісним, розвиваючим.

На організаційному етапі основна увагаприділяється трьом аспектам формуваннялідерських якостей майбутніх менеджерів:формування установок на активну життєвупозицію; освоєння лідерської моделі поведінки(активного і відповідального); стимулюваннярефлексії власної поведінки через оцінку наявнихсильних і слабких сторін [4, 117 – 123].

На цьому етапі реалізовується першапедагогічна умова: побудова насиченогоконкурентного середовища, що спонукаєстудентів приймати й освоювати нові ролілідерської поведінки. Це досягається черезстудентське самоврядування й ті заходи, які

студенти організовують і проводять самостійноабо за допомогою адміністрації.

Студентське самоврядування представляєроботу в кількох напрямках: формування традиційуніверситету та інституту (Посвятапершокурсників, Свято Дня працівника освіти,Директорський прийом з нагоди Дня студента,День Гуманітарного інституту, Бал гуманітарногоінституту, День випускника, День відкритихдверей тощо); представлення та захист інтересівстудентів (робота в стипендіальній комісії, роботаз гуртожитком та ін.); навчальна робота (активгрупи, старостат, Школа координаторів тощо);науково-дослідна діяльність (науково-практичніконференції, зустрічі із сучасними письменникамита відомими людьми; формування здоровогоспособу життя (спортивні змагання, спортивнісекції тощо); культурно-масова робота (Фестивальпершокурсників “Ось ми які”, Новорічна казка,День закоханих, Міс та Містер Гуманітарногоінституту тощо); соціальна робота (заходи доВсесвітнього дня боротьби зі СНІДом, акція“Посади троянду”, Соціальний проект “З Києвомдля Києва”).

Одночасно з першою педагогічною умовоюреалізовувалося третя – навчання студентівспеціальним вправам для самостійної роботи зрозвитку лідерських якостей, установок,мотивації, умінь і навичок лідерської поведінки,що передбачає послідовне, систематичне йсамостійне виконання студентами спеціальнорозроблених вправ (“Діалог зі своїм внутрішнімкритиком”, щоденна фіксація своїх успіхів, записі колекціонування визнаних переваг і зазначенихнедоліків, прояв активності та прийняття рішення,складання списку того, що заважає в досягненніцілей, а також поетапна програма вправ дляпідвищення впевненості у собі).

На другому – мотиваційно-діяльнісному етапіосновна увага приділяється підвищеннюситуативної компетентності лідерської поведінки,тобто набуттю досвіду вирішення проблем (якпрофесійних, так і міжособистісних). На цьомуетапі продовжується реалізація першоїпедагогічної умови з певними інноваціями,зокрема самостійним створенням студентамиклубів за інтересами. Можна використовуватитакі вправи для самостійної роботи: розвитоквідносин зі “своїм відображенням у дзеркалі”;здійснення рішучих вчинків у нестандартнихситуаціях; визнання власних помилок; практикаприйняття відповідальності за власні рішення.

В Гуманітарному інституті Київськогоуніверситету імені Бориса Грінченка створенатака школа, заснована на принципах лідерства-



151 Молодь і ринок №1 (144), 2017

служіння, що відображається у прагненні некерувати, а спочатку служити. Виявляється, щочерез служіння можна й керувати.

Одним із найбільш ефективних засобівактуалізації та розвитку лідерських якостейстудентів є соціально-психологічний тренінг.Студентське самоврядування Гуманітарногоінституту двічі на рік відвідує тренінги з лідерствапрофесора Орегонського університету, докторафілософських наук, фундатора міжнародноїорганізації “Co-Serve” – Маршала Крістенсена,проводять власні психологічні тренінги за участіНДЛ культури лідерства Київського університетуімені Бориса Грінченка [4].

Програма цих тренінгів спрямована нарозширення уявлень про лідерство як способиорганізації та управління малою групою,формування лідерських якостей як сукупностіумінь самоуправління й управління іншимилюдьми. В процесі тренінгу учасникам даєтьсяможливість побачити зі сторони свої лідерськіякості, відчути переваги й труднощі лідерськихпозицій, визначити для себе свої сильні та слабкісторони щодо лідерства в тих чи інших ситуаціях,оволодіти техніками лідерського впливу тазгуртування групи, розвинути лідерські уміння.

На розвивальному етапі основна увагаприділяється розвитку репутації лідера, тобтосприяння формуванню у членів групи уявленняпро себе як про обізнану, надійну й відповідальнулюдину, яка завжди готова взяти ситуацію підконтроль і “привести команду до перемоги”. Нацьому етапі реалізовуються перша, третя ічетверта педагогічні умови. Зазначимо, щоформування лідерських якостей можливе лише заумови використання повного комплексувиділених педагогічних умов [4].

На думку І. Ященко ефективне формуваннялідерських якостей у майбутніх менеджерівзабезпечується, якщо: у вищому навчальномузакладі на основі використання сукупностіпідходів упроваджено модель процесу формуванняу студентів лідерських якостей; здійснюєтьсянавчання кураторів академічних груп іпредставників студентського активу, у якомузабезпечено модульну структуризацію програминавчання; студентський актив є організаторомсоціальної діяльності членів колективу восвітньому просторі вищого навчального закладу[5].

Як зазначає Т. Буряк, основними умовамиформування лідерської позиції у студентів восвітньому просторі вищого навчального закладує: формування лідерської позиції на засадахособистісно зорієнтованого виховання;

урахування специфіки та розвиток мотиваціїлідерства; забезпечення у виховному процесіможливостей для проявів лідерської поведінки,зокрема, завдяки участі в студентськомусамоврядуванні; стимулювання рефлексивногоставлення до процесу розвитку лідерськихякостей і вмінь; удосконалення педагогічноїкомпетентності викладачів і кураторівстудентських груп з цього питання [1].

Згідно поглядів Л. Васильченко, до основнихорганізаційно-педагогічних умов формуваннялідерських якостей майбутніх менеджерівналежать: варіативність програм формування зурахуванням індивідуальних програм самоосвіти;залучення керівників до активної пізнавальної тапрактичної діяльності з метою усвідомлення нимипроцесу управління; оволодіння керівникамизнаннями, уміннями й навичками ефективногоуправління на основі застосування інтерактивнихметодів і форм навчання; використання такихформ, методів і засобів, які дозволяють розвинутипрофесійні навички слухачів за рахунокдиференціації, інтегративного підходу допобудови змісту й технології процесу навчання[2, 47 – 48].

А. Давлетова визначає такі педагогічні умовиефективного формування лідерських якостеймайбутніх менеджерів у позааудиторнійдіяльності: урахування специфіки формуваннялідерських якостей майбутніх фахівців упозааудиторній діяльності, розвиток стійкоїмотивації до формування якостей лідера,стимулювання рефлексивного ставлення допроцесу формування лідерських якостей,здійснення постійного моніторингу рівнясформованості у майбутніх менеджерів лідерськихякостей [3].

Висновки. Отже, методологічна основаформування лідерських якостей майбутніхменеджерів явище досить багатоаспектне. Процесформування лідерських якостей у майбутніхфахівців відбувається поетапно, за допомогоюурахування сукупності організаційно-педагогічних умов, завдяки яким формуваннялідерських якостей студентів вищих навчальнихзакладів у позааудиторній діяльності будеуспішним.

1. Буряк Т.П. Сучасні підходи до лідерства /Т.П. Буряк. – К.: Наук. думка, 2009. – 200 с.

2. Васильченко Л.В. Формування управлінськоїкультури керівника школи в системіпіслядипломної педагогічної освіти: дис.кандидата пед. наук: 13.00.04 / Л.В. Васильченко.– Запоріжжя, 2006. – 207 с.


152

3. Давлетова А.И. Развитие лидерскихкачеств студентов педагогического вуза:автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд.психол. наук: спец 19.00.07 “Педагогическаяпсихология” / А.И. Давлетова. – М., 2007. – 24 с.

4. Практикум до навч. посіб. “Я студент” /Огневюк В.О., Жильцов О.Б. Морзе Н.В. та ін.;

за заг. ред. Огнев’юка В.О. – К.: Київ. ун-тім. Б. Грінченка, 2016. – 84 с.

5. Ященко І.В. Феномен лідера / І.В. Ященко //Вісник Київського національного університетуімені Т. Шевченка. – 2003. – № 59 – 61. –С. 142 – 145 . – (Серія “Філософія.Політологія”).


Постановка проблеми. На сьогоднішнійдень в Україні активно розвиваєтьсястудентський волонтерський рух.

Студентські волонтерські групи (клуби)створюються майже при кожному вищомунавчальному закладі, центрах соціальних службдля сім’ї, дітей та молоді, різноманітнихгромадських організаціях.

У Законі України “Про волонтерськудіяльність” зазначається, що “волонтерськадіяльність – добровільна, соціально спрямована,неприбуткова діяльність, що здійснюється

волонтерами шляхом надання волонтерськоїдопомоги. Вона ґрунтується на принципахзаконності, гуманності, рівності, добровільності,безоплатності, неприбутковості. Волонтер –фізична особа, яка добровільно здійснює соціальноспрямовану неприбуткову діяльність шляхомнадання волонтерської допомоги” [1].

Аналіз досягнень з проблеми. Питаннямволонтерської діяльності приділяли значну увагутакі дослідники: Т. Лях, З. Бондаренко, В. Бочарова,І. Звєрєва, О. Безпалько, Р. Вайнола, Н. Заверико,А. Капська.

УДК 316.354.4 – 057.87

Марія Лобська, магістр соціально-гуманітарного факультетуДрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

СТУДЕНТСЬКІ ВОЛОНТЕРСЬКІ ГРУПИ:ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті аналізується діяльність студентських волонтерських груп у вищому навчальному закладі таобгрунтовується доцільність самореалізації молоді під час волонтерської діяльності. З’ясовано, що такадіяльність є доброю практикою самовиховання та професійного удосконалення можливостей студентів.

Ключові слова: волонтер, волонтерська діяльність, волонтерська група, самореалізація, соціальнаактивність.

Літ. 6.

Мария Лобская, магистр социально-гуманитарного факультетаДрогобычского государственного педагогического университета имени Ивана Франко

СТУДЕНЧЕСКИЕ ВОЛОНТЕРСКИЕ ГРУППЫ:ОСОБЕННОСТИ И НАПРАВЛЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

В статье анализируется деятельность студенческих волонтерских групп в высшем учебном заведениии обосновывается целесообразность самореализации молодежи во время волонтерской деятельности.Выяснено, что такая деятельность является хорошей практикой самовоспитания и профессиональногосовершенствования возможностей студентов.

Ключевые слова: волонтер, волонтерская деятельность, волонтерская группа,

самореализация,социальная активность.

Mariya Lobska, Master Faculty of the Social Studies and HumanitiesDrohobych Ivan Franko State Pedagogical University

THE VOLUNTEER GROUPS OF STUDENTS:THE FEATURES AND THE DIRECTIONS OF ACTIVITIES

The paper analyzes the activities of volunteer groups of students in the higher education establishments. Thearticle deals with the feasibility of self-realization of youth during the volunteer activities. The article highlights thatsuch activity is the valid practice of self-education and the professional development of opportunities of students.

Keywords: a volunteer, volunteering, the volunteer groups, a self-realization, a social activity.

© М. Лобська, 2017

СТУДЕНТСЬКІ ВОЛОНТЕРСЬКІ ГРУПИ: ОСОБЛИВОСТІ ТА НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ

153 Молодь і ринок №1 (144), 2017

О. Безпалько, Н. Заверико, І. Звєрєва, Т. Ляхтрактують волонтерську діяльність як основуфункціонування громадських організацій,територіальних громад, форму громадянськоїактивності населення; З. Бондаренко,В. Бочарова, Р. Вайнола, А. Капська, – як формугромадської активності особистості, спрямовануна розв’язання соціальних проблем, що сприяєформуванню професійно значимих якостейособистості фахівця із соціальної роботи [6].

У своєму дослідженні ми виходимо з того, щоволонтерська діяльність – це добровільна табезкорислива діяльність, а волонтер – це людинакотра, своїми діями, приносить користь людям увирішенні конкретних питань на добровільнихзасадах без фінансової зацікавленості. Проте слідзазначити, що завдяки волонтерству можнаотримати досвід, спеціальні навички роботи урізних ситуаціях з різним контингентом людей, атакож встановити особисті професійні контакти.Дедалі частіше волонтерська діяльність слугуєрекомендацією при отриманні роботи, бо власневолонтерство є чудовою можливістю спробуватисебе у найрізноманітніших видах діяльності,проявити свої найкращі риси й зрештоювизначитись з вибором життєвого шляху.

Виходячи з вищевикладеного, метою статті єаналіз особливостей та напрямів діяльностістудентських волонтерських груп, сформованихна базі вищого навчального закладу.

Виклад основного матеріалу. Відзначимо, щостудентська волонтерська група є різновидоммалих соціальних груп і визначається як невеликаза чисельністю спільнота студентів, що діє надоброчинних засадах, об’єднана певноюдіяльністю та утворена при державній чинеурядовій організації, або ж функціонує якнеформальна ініціативна група [5, 22].

Основними напрямами їхньої діяльності є:- організація дозвілля молоді;- залучення волонтерів до масових форм

роботи;- анкетування, опитування, соціологічні

дослідження;- проведення інтелектуальних і розважальних

ігор;- сприяння розширенню світогляду, інтелектуального

розвитку дітей-інвалідів;- робота консультативних пунктів на базі різних

закладів та на вулицях міста;- індивідуальна робота з інвалідами вдома;- проведення роботи серед молоді;- розвиток молоді за інтересами і потребами

(розвиток творчого потенціалу талановитоїмолоді);

- навчання молоді;

- проведення зустрічей з молодіжнимиаудиторіями;

- пропаганда здорового способу життя;- соціальна реабілітація, попередження та

подолання негативних явищ у молодіжномусередовищі;

- соціально-психологічне опікунство, соціальнийпатронаж (діти-інваліди, малозабезпечені,безпритульні діти);

- участь у виїзних акціях [3; 4].Така діяльність допомагає набувати студентам

більш широкого кола знань, збагачувати свійжиттєвий, а декому, і професійнмй досвід,вчитись допомагати іншим, самореалізуватись.

Волонтерська діяльність є однією з формпідвищення соціальної активності студентськихколективів, що забезпечує задоволеннямолодіжних потреб, сприяє реалізаціїстудентських інтересів, створенню позитивногосередовища спілкування і взаємодії молоді.Неформальна ініціатива студентства чинитьзначний соціально-виховний вплив на молодь,сприяє розвитку здібностей, вирішеннюрізноманітних життєвих проблем [2].

Прикладом волонтерської студентської групиє волонтерський клуб на соціально-гуманітарномуфакультеті Дрогобицького державного педагогічногоуніверситету ім. Івана Франка, який було створеноза ініціативи викладацького складу, студентів таза підтримки деканату факультету. Нашволонтерський клуб проводить співпрацю зміським та районним ЦСССДМ м. Дрогобич,Дрогобицьким добровільним товариствомзахисту дітей-інвалідів “Надія”, Обласнимцентром реабілітації дітей-інвалідів “Сонечко”(м. Стебник), Дитячим будинком “Рідний дім”,КЗЛОР Нагуєвицькою спеціальною загальноосвітньоюшколою-інтернат І – ІІ ст., КЗЛОР “Бориславськоюспеціальною загальноосвітньою школою-інтернатІ – ІІІ ст.”.

Вкажемо напрями в яких працює нашволонтерський клуб: залучення волонтерів домасових форм роботи; сприяння розширеннюсвітогляду, інтелектуального розвитку дітей-інвалідів; робота з дітьми-сиротами і дітьмипозбавленими батьківського піклування;індивідуальна робота з інвалідами вдома;проведення зустрічей з молодіжними аудиторіями;розробка інформаційних матеріалів.

Розглянемо детальніше у яких формах роботиреалізуються дані напрями. Залучення волонтерівдо масових форм роботи – це участь в акціях тамасових дійствах. Волонтери нашого клубу булизалучені до наступних акцій: “Ялинка бажань” (додня Св. Миколая), “Великодній кошик”,“Розфарбуй писанку” (до Великодніх свят), акцій


154

до Дня Спонтанного прояву доброти. А також дорекреаційного фестивалю “СпАрт” (до днязахисту дітей), концерту Дрогобицькогодобровільного товариства захисту дітей-інвалідів“Надія” до дня Св. Миколая. Сприяннярозширенню світогляду, інтелектуальногорозвитку дітей-інвалідів – робота з дітьмиДрогобицького добровільного товариства захистудітей-інвалідів “Надія”, Обласного центруреабілітації дітей-інвалідів “Сонечко” – це ірозвивальні ігри з дітьми, також виробленнявідкриток, робота із дидактичними матеріалами,підготовка дітей до виступів до дня Св. Миколаяі виступи з ними, похід до театру. Робота з дітьми-сиротами і дітьми позбавленими батьківськогопіклування – студенти-волонтери відвідуютьдитячі будинки і проводять з дітьми спортивно-розважальні ігри, спілкуються, обговорюютьдіяльність закладів з керівниками. Індивідуальнаробота з інвалідами вдома – волонтеридолучаються разом з Дрогобицьким ЦСССДМ довідвідування дітей та молоді з особливимипотребами по домівках, з нагоди новорічних,великодніх свят, вручають невеличкі подарункита проводять час з дітьми. Проведення зустрічейз молодіжними аудиторіями – наші волонтеридопомагають в організації тренінгів з дітьми тамолоддю при Дрогобицькому ЦСССДМ, а такожу школах – так студентами був проведений арт-терапевтичний тренінг “Пісочна терапія”, тренінг“ВІЛ/СНІД – необхідно знати”. Новим напрямомроботи для нас є розробка інформаційнихматеріалів. Студенти-волонтери, завдякипідтримці викладацького складу факультету,написали та видали збірку казок “Я особливадитина” (для батьків та людей, які працюють здітьми з особливими потребами).

Отож, студенти-волонтери залучаються дороботи із дітьми та молоддю з особливимипотребами; дітьми-сиротами та дітьмипозбавленими батьківського піклування; дітьмиз неблагополучних сімей. Займаючисьволонтерською діяльність студенти маютьможливість набувати фахові знання та навички упроцесі спілкування з професіоналами,знайомляться з цікавими методиками ітехнологіями роботи, долучаються до діяльностігромадських організацій, набувають досвідспілкування і співпраці з різними людьми. Врезультаті волонтери зростають не лишепрофесійно, а й особистісно, проявляючиініціативність, творчість, активність та формуючигуманістичні цінності. Студенти долучаються ісамі організовують різноманітні акції (до дня Св.Миколая, Великодніх свят, Міжнародного днязахисту дітей, Всесвітнього дня боротьби з ВІЛ/

СНІДом, Міжнародного дня інвалідів та ін.).Висновки. Варто відзначити, що волонтерська

діяльність не завжди є легкою, тому для їїздійснення потрібно бути моральнопідготовленим, мати певні знання щодо цієїдіяльності, знати особливості роботи.

Тому готуючи волонтерів-початківців доволонтерської діяльності ми враховуємо: їхнюпсихологічну готовність, ціннісні орієнтації,психологічні властивості особистості та рисихарактеру. Розповідаємо про волонтерськудіяльність загалом (хто такі волонтери, якіпринципи та засади їхньої діяльності), про нашуволонтерську діяльність (з яким організаціямиспівпрацюємо, в яких напрямах, з якимикатегоріями населення).

Студентам, які займаються волонтерськоюдіяльністю, в результаті легше засвоюватитеоретичний навчальний матеріал, тому що вониуже мають практичний досвід роботи. Такі знаннязабезпечують кращу якість їхньої підготовки якмайбутніх фахівців соціальної сфери.

Загалом, волонтерська робота позитивновпливає на розвиток організаторських здібностейта формування соціокультурних комунікацій,необхідних для успішної професійної кар’єри умайбутньому. А ще вчить найголовнішого – бутилюдиною, віддавати іншим і ділитись з іншим,бути корисним для суспільства. Та в результаті,волонтери отримують значно більше, ніжвіддають, це безцінний життєвий досвід, новізнання, знайомства, нові друзі.

Перспективами дослідження є виявленняшляхів навчання студентів-волонетрів,наприклад, на базі Школи волонтерів вищогонавчального закладу.

1. Закон України “Про волонтерську діяльність” №3236-VI від 19.04.2011. Документ 3236-17, чинний,поточна редакція. – Редакція від 08.10.2016, підстава1492-19 – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3236-17.

2. Андреєва М.О. Сприяння розвитку соціальноїмобільності студентської молоді у процесіволонтерської діяльності / М.О. Андреєва // ВісникГлухівського національного педагогічногоуніверситету імені Олександра Довженка. Серія:Педагогічні науки / Глухів. нац. пед. ун-т ім. ОлександраДовженка. – Глухів, 2015. – Вип. 27. – С. 104 – 109.

3. Кратінова В.О. Волонтерство як факторособистісного професійного розвитку майбутніхсоціальних педагогів та працівників / В.О. Кратінова,Н.Б. Ларіонова, О.П. Песоцька // Збірник наукових працьЛПУ, 2007. – С. 70 – 77.

4. Лях Т.Л. Зміст і напрями соціально-педагогічноїроботи студентських волонтерських груп вищихнавчальних закладів / Т. Лях // Наукові праці



155 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Донецького національного технічного університету:зб. наук. пр. / Донецький національний технічнийуніверситет. – Донецьк: ДВНЗ “ДоНТУ”, 2009. – Вип.3 (145). – Сер. Педагогіка, психологія, соціологія. –С. 274 – 279.

5. Менеджмент волонтерських груп від А до Я:

навч.-метод. посібник / За ред. Т.Л. Лях; авт.-кол.:З.П. Бондаренко, Т.В. Журавель, Т.Л. Лях та ін. – К.:Версо-04, 2012. – 288 с.

6. Напрями та форми роботи волонтерів[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://

bibliofond.ru/view.aspx?id=657865.


Постановка проблеми. СучаснийСімейний та Цивільний кодексиУкраїни потребують деяких уточнень

та змін щодо майна яке слід віднести до цінного.

Для укладення одним із подружжя договорів, якіпотребують нотаріального посвідчення і (або)державної реєстрації, а також договорів стосовноцінного майна, згода другого з подружжя має бути

Ірина Гірник, інспектор Миколаївського відділу кримінально-виконавчої інспекціїУДПтС України у Львівській області,

слухач заочної форми навчання V курсу факультету заочного навчанняІнституту кримінально-виконавчої служби, м. Київ

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ НА РОЗПОРЯДЖЕННЯ МАЙНОМ,ЩО Є ОБ’ЄКТОМ ПРАВА СПІЛЬНОЇ СУМІСНОЇ ВЛАСНОСТІ

У статті аналізується питання про виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке належалодо шлюбу дружині або чоловікові. Розглядаються права та обов’язки подружжя на розпорядження цим майном. Якщомайно за час шлюбу істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, або затратдругого з подружжя і у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ключові слова: подружжя, права спільної сумісної власності, розпорядження майном, “спільне майно”,Сімейний кодекс України.

Літ. 5.

Ирина Гирнык, инспектор Николаевского отдела уголовно-исполнительной инспекцииУГПтС Украины во Львовской области,

слушатель заочной формы обучения V курса факультета заочного обученияИнститута уголовно-исполнительной службы, г. Киев

ПРАВА И ОБЯЗАННОСТИ СУПРУГОВ НА РАСПОРЯЖЕНИЕ ИМУЩЕСТВОМ,ЧТО ЯВЛЯЕТСЯ ОБЪЕКТОМ ПРАВА ОБЩЕЙ СОВМЕСТНОЙ СОБСТВЕННОСТИ

В статье анализируется вопрос о возникновении права общей совместной собственности супругов наимущество, которое принадлежало до брака жены или мужа. Рассматриваются права и обязанности супруговна распоряжение этим имуществом. Если имущество во время брака существенно увеличилось в своейстоимости вследствие общих трудовых или денежных затрат, или затрат второго из супругов и в случаеспора может быть признано по решению суда объектом права общей совместной собственности супругов.

Ключевые слова: супруги, права общей совместной собственности, распоряжение имуществом,

“общее имущество”, Семейный кодекс Украины.

Iryna Hirnyk, Inspector of the Mykalayiv Department of the Criminal Executive InspectionDepartment of State Penitentiary Service of Ukraine in the Lviv region

Listener of the distance learning V course Faculty of the Distance LearningInstitute of Penitentiary Service, Kyiv

THE RIGHTS AND RESPONSIBILITIES OF SPOUSES CONCERNING THE DISPOSEOF PROPERTY THAT IS THE OBJECT OF JOINT OWNERSHIP

The article examines the question of the right of the joint matrimonial ownership concerning the property, which belongedbefore the marriage the wife or husband. The author considers the rights and responsibilities of spouses concerning the dispose of theproperty. If the property during the marriage has increased significantly in value because of their common labor or monetary costs orexpenses of the other spouse, in the event of a dispute may be recognized by a court of law as the subject of joint matrimonial property.

Keywords: a marriage, the rights of joint ownership, the property disposal, “the common property”, theFamily Code of Ukraine.

УДК 347.626.6

© І. Гірник, 2017


156

подана письмово. На питання, яке саме майно слідвідносити до цінного, ні СК, ні ЦК України недають чіткої відповіді та не містять визначеннякритеріїв цінності майна. На думку А. Єрух, членаКомісії з аналізу, методології та прогнозуваннянотаріальної практики Української нотаріальноїпалати, нотаріус змушений самостійноорієнтуватися у ситуації, беручи до уваги не лишереальну вартість майна, але, мабуть, іматеріальний стан сім’ї, подружжя, якому такемайно належить [3, 8]. З цього положення слідує,що не тільки нотаріуси повинні, таким чином,розуміти термін “цінне майно”, а й суди прирозгляді даного питання.

Із змісту ст. 65 СК слідує, що подружжя можеукладати правочини щодо майна, яке не є цінним.Згода іншого з подружжя на укладення такихправочинів може висловлюватися в усній формі.Разом із тим, дружина та чоловік мають правона звернення до суду з позовом про визнаннятакого правочину недійсним, якщо його булоукладено без її (його) згоди (ч. 2 ст. 65 СК).

Аналіз основних досліджень та публікацій.В спеціальній літературі майна подружжя, зокремаправа та обов’язки подружжя на розпорядженнямайном, що є об’єктом права спільної сумісноївласності проводилося в роботах такихдослідників С.С. Алексєєв, М.В. Антокольська,В.І. Вошко, В.С. Гопанчук, К.А. Граве, Н.М. Єршова,І.В. Жилінкова, Ю.С. Червоний, Я.Н. Шевченкота інші.

Мета статті. Висвітлення права спільноїсумісної власності подружжя на майно, щоналежало до шлюбу дружині, чоловікові, а такожякщо майно за час шлюбу істотно збільшилось усвоїй вартості.

Виклад основного матеріалу. Одним зпріоритетних напрямків розвитку правовогорегулювання інституту сімейного права єзаконодавча регламентація майнових правовідносинподружжя. Відповідно до ст. 51 КонституціїУкраїни кожен із подружжя має рівні права іобов’язки у шлюбі та сім’ї. Кожна річ, набута ушлюбі, є об’єктом права спільної сумісноївласності подружжя [2, 5].

Відповідно до Сімейного кодексу України (далі– СК України) об’єктами права спільної сумісноївласності подружжя можуть бути (ст. 61):

- будь-які речі, за винятком речей на якіпотрібен спеціальний дозвіл;

- заробітна плата, пенсія, стипендія, іншідоходи, отримані одним з подружжя або внесенідо сімейного бюджету чи внесені на особовийрахунок в банківську установу;

- гроші, інше майно (в тому числі гонорар,

виграш, отримані за ним гроші) отримані врезультаті укладеного в інтересах сім’ї договору;

- речі для професійних занять (музичніінструменти, оргтехніка, лікарське обладнання),набуті за час шлюбу для одного з подружжя.

Відповідно до ст. 62 СК України передбаченотакож виникнення права спільної сумісноївласності подружжя на майно, що належало дошлюбу дружині, чоловікові, якщо майно за часшлюбу істотно збільшилось у своїй вартостівнаслідок спільних трудових чи грошових затратабо затрат другого з подружжя і воно у разі споруможе бути визнане за рішенням суду об’єктомправа спільної сумісної власності подружжя. Атакож, якщо один з подружжя своєю працею ікоштами брав участь в утриманні майна,належного другому з подружжя, то дохід,одержаний від майна, у разі спору за рішеннямсуду може бути визнаний об’єктом права спільноїсумісної власності подружжя.

СК України передбачає право подружжя нарозпорядження майном, що є об’єктом праваспільної сумісної власності подружжя (ст. 65).Дружина, чоловік розпоряджаються майном, щоє об’єктом права спільної сумісної власностіподружжя за взаємною згодою.

Дане положення стосується договорів, якіподружжя або один з них укладає з іншимиособами щодо майна, яке належить їм на правіспільної сумісної власності. Один із подружжя,укладаючи той чи інший договір не тількирозпоряджається спільним майном подружжя, ай створює для подружжя додаткові обов’язки.При укладенні договорів одним із подружжявважається, що він діє за згодою другого зподружжя. Законодавець передбачив так званупрезумпцію згоди одного з подружжя наукладення другим з подружжя договорів щодовідчуження спільного майна. Однак не можна непогодитися із твердженням, що встановивши такупрезумпцію, законодавець не передбачивправових наслідків укладення правочинів однимз подружжя без згоди другого з подружжя, а такожне встановив критеріїв, які слугували б підставоюдля висновку, щоб не вважати, що той з подружжя,який є учасником правочину, діяв за згодоюдругого з подружжя, і якими доказами маєпідтверджуватися відсутність такої згоди. Незнайшло це питання однозначного вирішення ні вюридичній літературі, ні в судовій практиці [5, 456].

Дружина, чоловік мають право на зверненнядо суду з позовом про визнання договорунедійсним як такого, що укладений другим ізподружжя без її/його згоди, якщо договір виходитьза межі дрібного побутового. Вперше сімейне



157 Молодь і ринок №1 (144), 2017

законодавство закріплює поняття дрібногопобутового правочину, але не дає його визначення.Застосовуючи ст. 31 ЦК України можназазначити, що дрібним побутовим правочином,який укладається одним із подружжя, є правочин,якщо він задовольняє побутові потреби подружжята стосується предмета, який має невисокувартість [4, 12]. Визначати вимір щодовідповідності правочину фізичному, духовному чисоціальному розвитку одного із подружжя немаєпотреби, бо мова йде про повністю дієздатну особу[3, 227].

Для укладення одним із подружжя договорів,які потребують нотаріального посвідчення і (або)державної реєстрації, а також договорів стосовноцінного майна, згода другого з подружжя має бутиподана письмово. На питання, яке саме майнослід відносити до цінного, ні СК, ні ЦК України недають чіткої відповіді та не містять визначеннякритеріїв цінності майна. На думку А. Єрух, членаКомісії з аналізу, методології та прогнозуваннянотаріальної практики Української нотаріальноїпалати, нотаріус змушений самостійноорієнтуватися у ситуації, беручи до уваги не лишереальну вартість майна, але, мабуть, іматеріальний стан сім’ї, подружжя, якому такемайно належить [1, 8]. З цього положення слідує,що не тільки нотаріуси повинні, таким чином,розуміти термін “цінне майно”, а й суди прирозгляді даного питання.

Із змісту ст. 65 СК слідує, що подружжя можеукладати правочини щодо майна, яке не є цінним.Згода іншого з подружжя на укладення такихправочинів може висловлюватися в усній формі.Разом із тим, дружина та чоловік мають правона звернення до суду з позовом про визнаннятакого правочину недійсним, якщо його булоукладено без її (його) згоди (ч. 2 ст. 65 СК).Незрозумілим залишається питання, якіконкретно правочини можна віднести до цієїкатегорії. І.В. Жилінкова зазначала, що проблемапов’язана з відсутністю законодавчого визначенняпоняття “цінне майно”. Внаслідок цього різницяміж правочинами з цінним майном, або з таким,яке до цієї категорії не належить, має невизначенийхарактер. Головне полягає у тому, що практичнобудь-який правочин може бути оскаржений другимз подружжя в суді на тій підставі, що його буловчинено без його усної згоди [3, 226].

Протягом подружнього життя дружина тачоловік можуть брати участь не лише у речових,а й у зобов’язальних правовідносинах. Найбільшепрактичне значення в цьому аспекті маютьправовідносини, що виникають з кредитнихдоговорів. Нерідко такі договори укладає особа,

яка перебуває у шлюбі, тому логічно виникаєпитання щодо розповсюдження зобов’язання надругого з подружжя.

Той з подружжя, хто не брав безпосередньоучасті в укладенні договору, стає зобов’язаноюстороною (боржником), якщо: а) договір булоукладено другим із подружжя в інтересах сім’ї;б) майно, одержане за договором, використане вінтересах сім’ї.

Поєднання вказаних підстав надає можливостірозглядати другого з подружжя як зобов’язануособу, незважаючи на те, що така особа не бралаособисто участі в укладенні договору. З цьоговипливає, що закон при вирішенні цього питаннязакріплює не суб’єктивний, а об’єктивний підхід,оскільки не пов’язує виникнення обов’язку другогоз подружжя з фактом надання ним згоди наукладення правочину. Навіть якщо другий зподружжя не знав про укладення договору вінвважатиметься зобов’язаною особою, якщооб’єктивно цей договір було укладено в інтересахсім’ї та одержане майно було використано вінтересах сім’ї [3, 227].

Виникає питання: “А якщо одержане майно закредитним договором було використане вособистих інтересах одного із подружжя (не вінтересах сім’ї)? Яку відповідальність несе другийз подружжя?”.

На наш погляд, другий з подружжя (який неприймав участі при укладені правочину) повиненбути звільнений від відповідальності на тій підставі,що майно, отримане одним із подружжя буловикористано для особистих цілей, а не в інтересахсім’ї. Відповідальність другого з подружжя малаб місце у випадку, коли б банк або інша фінансоваустанова з якої один із подружжя вступає укредитні правовідносини проінформував другогоз подружжя про намір одного із подружжя укластикредитний договір та зобов’язав того з подружжя,який не виступає стороною правочину надатиписьмову згоду, на вчинення другим з подружжязазначених дій. Тим самим той з подружжя, якийне виступає стороною у правочині письмовоюзгодою приймає на себе відповідальність засолідарне виконання зобов’язання шляхом наданоїзгоди. Згода другого з подружжя обов’язковоповинна бути, тому що виконання обов’язку, а самеповернення грошових коштів буде відбуватися зіспільного майна.

Тобто виникає ситуація: гроші взяті на особистіпотреби одним із подружжя – а повертатися, зазагальним правилом, гроші будуть зі спільного майна.

Для того, щоб така конструкція спрацювала,необхідно отримати письмову згоду другого зподружжя при укладені правочину.


158

Таким чином, ми маємо справу з двомагрупами правочинів:

1) перша група – це домовленість наукладення правочину між подружжям (можливав усній формі). В цьому випадку один з подружжяінформує другого про свій намір укладення умайбутньому кредитного договору;

2) друга група – це домовленість між банкомабо іншою фінансовою установою та одним ізподружжя, який діє за письмовою згодою другогоз подружжя та в інтересах сім’ї;

Якщо такої письмової згоди банк або іншафінансова установа, яка є стороною у правочиніне отримала, укладений одним із подружжякредитний договір в судовому порядку можнавизнати недійсним на підставі ч. 2, 3 ст. 65 СКУкраїни.

На практиці дана стаття розуміється зукладеними договорами, в яких предметомвиступає спільне рухоме або нерухоме майно. Зприводу грошових коштів, які взяті одним ізподружжя і витрачені не в інтересах сім’ї, аповернення їх відбувається, наприклад, із спільногомайна подружжя, взагалі практика чомусьзамовчує.

Таким чином, ст. 65 СК розкриває питання зприводу розпорядження майном, що є об’єктомспільної сумісної власності, та вимагає приукладені правочину, як правило, письмову згодутого із подружжя, який не є стороною правочину,для того, щоб у майбутньому не виникало питаньхто повинен виконувати взяті на себе обов’язки і,відповідно, за чиї (спільні чи особисті) кошти.

Висновки. Спільність майна, як правило,найбільш повною мірою забезпечує інтересиподружжя. Проте в житті можуть виникатиситуації, коли подружжя доходить висновку проприпинення режиму спільності та поділ належногойому майна.

Для законодавства традиційним є режимспільності майна подружжя. Він передбачаєоб’єднання майна дружини та чоловіка в єдинумайнову масу та встановлення ряду спеціальнихправил щодо його володіння, користування тарозпоряджання. У сучасному розумінні сутностірежиму спільності подружжя розглядається якособи, котрі мають спільний інтерес у підтриманнімайнового благополуччя сім’ї, а їхні відносинихарактеризуються як відносини економічногопартнерства. Внесок кожного з подружжянезалежно від його конкретного виразу та обсягурозглядається як суттєвий і необхідний елементформування і підтримання майнової спільності.Таким чином, фундаментальна концепція режимумайнової спільності виражається в принципіекономічного партнерства подружжя.

Подружжя може бути суб’єктом майновихвідносин, у тому числі – відносин власності, як назагальних цивілістичних засадах, так і на підставіспеціальних умов, спричинених фактомперебування їх у шлюбі. При цьому найбільшістотно виявляються особливості тих майновихвідносин подружжя, які складаються між ними(внутрішні відносини). Ці особливостівизначаються переважно нормами сімейногозаконодавства, а зовнішні (відносини подружжя зтретіми особами) – переважно нормамицивільного законодавства. Таким чином, правоверегулювання майнових відносин подружжяускладнене і переобтяжене характеромособистих стосунків між чоловіком і дружиною,що, в свою чергу, і вимагає окремого глибокого їхдослідження.

У літературі з сімейно-правових питаньостаннім часом завершилося формуванняконцепції правового режиму спільної сумісноївласності. Головним принципом прав подружжяна майно є принцип спільності всього того майна,яке набувається ним за час шлюбу. Подружжякористується рівними правами на майно.

Також законодавством визначається майно,яке належить до спільної сумісної власностічоловіка і дружини. Таким чином, майно, набутеподружжям за час шлюбу, належить дружині тачоловікові на праві спільної сумісної власностінезалежно від того, що один з них не мав зповажної причини (навчання, ведення домашньогогосподарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку (доходу).

Отже, розгляд питання про спільну суміснувласність подружжя є актуальним в сімейномуправі.

1. Єрух А. Окремі питання щодо укладенняправочинів із спільним майном подружжя[Текст] /А. Єрух //Нотаріат. – 2004. – № 12.

2. Конституція України. – К.: Парламентськевидавництво, 1998.

3. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар [Текст] /За ред. І.В. Жилінкової.– Х.: Ксилон, 2008. – 855 с.

4. Цивільний кодекс Укpаїни: – Ужгоpод:ІВА, 2005. – 313 с.

5. Цивільне право України: Підручник[Текст] / Д.В. Боброва, А.С. Довгер та та ін.; //За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К, 2004.– 860 с.




159 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Постановка проблеми. Системаосвіти кожної держави повинна“розуміти” та забезпечувати

реалізацію соціального замовлення. У періодтрансформації суспільного життя (переходу відтоталітаризму до громадянського устрою)об’єктивною необхідністю є потребапереосмислення уявлень про зміст освітньо-виховної практики та її глибинної перебудови.

Йдеться про перехід до інших ціннісних орієнтирівта принципів функціонування освіти, що завждисупроводжуються труднощами і перешкодами.Особливої уваги потребує вища педагогічнашкола, діяльність якої має спрямовуватися наформування нового вчителя – компетентного,конкурентного, здатного здійснювати професійнудіяльність на демократичних та гуманістичнихзасадах.

УДК 378.091(438)

Юлія Янісів, аспірант кафедри математики,інформатики та методики їх викладання у початковій школі


ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПОЛЬЩІВ ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЙ

У статті зосереджено увагу на аксіологічних орієнтирах підготовки вчителів в Польщі;підтверджено, що удосконалення змісту педагогічної освіти має ґрунтуватися на антропоцентризмі,професіоналізмі, поєднанні загальнолюдських цінностей (толерантності, справедливості, демократії,свободи, гідності, рівності, честі та ін.) з професійними вартостями майбутнього фахівця; доведено, що уформуванні особистості педагога важливо передбачити систему орієнтацій, що відображає його ставленнядо учня, до професії, до самого себе.

Ключові слова: трансформаційні процеси, ціннісні орієнтації освіти, педагогічна освіта, підготовкапедагогічних працівників в Польщі, особистість вчителя.

Літ. 15.

Юлия Янисив, аспирант кафедры математики,информатики и методики их преподавания в начальной школе


ЦЕННОСТНЫЕ ОРИЕНТИРЫ ВЫСШЕГО ПЕДАГОГИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯВ ПОЛЬШЕ В ПЕРИОД ТРАНСФОРМАЦИЙ

В статье сосредоточено внимание на аксиологических ориентирах подготовки учителей в Польше;подтверждено, что совершенствование содержания педагогического образования должно основыватьсяна антропоцентризме, профессионализме, сочетании общечеловеческих ценностей (толерантности,справедливости, демократии, свободы, достоинства, равенства, чести и др.) с профессиональнымистоимостями будущего специалиста; доказано, что в формировании личности педагога важнопредусмотреть систему ориентаций, которая отражает его отношение к ученику, к профессии, к самомусебе.

Ключевые слова: трансформационные процессы, ценностные ориентации образования, педагогическоеобразование, подготовка педагогических работников в Польше, личность учителя.

Yuliya Yanisiv, Postgraduate Student of the Mathematics,Informatics and Methods of Teaching at Primary School Department


THE VALUE ORIENTATIONS OF THE HIGHER PEDAGOGICAL EDUCATION INPOLAND IN THE PERIOD OF TRANSFORMATION

The article focuses on the axiological orientations of teachers’ training in Poland;it is confirmed that theimprovement of the content of pedagogical education should be based on the anthropocentrism, professionalism,and on the combination of the universal values such as tolerance, justice, democracy, freedom,dignity,equality,honourwith the professional values of the future specialist;it is proved that in the formation of the teacher’s personality it isimportant to provide a system of orientation that reflects its attitude to the student, to the profession, and to himself.

Keywords: the transformation processes, the valued orientations of education, the pedagogical education, atraining of teaching staff in Poland, the personality of teacher.

© Ю. Янісів, 2017

ЦІННІСНІ ОРІЄНТИРИ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ ПОЛЬЩІ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЙ

160

Реформування педагогічної освіти України востанні роки визначається сучаснимиміжнародними ідеями професіоналізації,гуманізації, демократизації, інтеграції,універсалізації, що зумовлює наближення власнихнапрацювань та новітнього європейського досвідув питаннях вироблення стандартів якісної освіти.У цьому контексті, важливо дослідитиперетворення, що відбуваються в системахпідготовки педагогічних кадрів різнихєвропейських країн, зокрема Польщі, яка маєсхожі з українськими передумови євроінтеграції.На нашу думку, варто зосередитися нааксіологічних аспектах національних системпідготовки педагогів. З одного боку, кожен народмає власні сформовані цінності, а з іншого –повинен враховувати загальнолюдські (європейські,глобальні), щоб історично розвиватися разом зцивілізацією. Основою взаємодії різних системосвіти має бути узгодження вартостей,сприйняття і розуміння один одного,толерантність, повага, співпраця.

Аналіз останніх досліджень і публікацій.Розробка аксіологічної проблематики освітиздійснюється в Україні В. Андрущенком [10],Т. Андрущенко, В. Бехом, І. Бехом, С. Гончаренком,В. Кременем, І. Надольним, О. Невмержицькою,В. Огнев’юком, І. Радіоновою, В. Савельєвим,І. Степаненко, Н. Ткачовою та ін. З поміж іншого,у дослідження науковців знаходимо теми,присвячені педагогічній аксіології якметодологічному орієнтиру модернізації вищоїпедагогічної освіти. Зокрема, Т. Калюжна [12]розробила типологію ціннісних орієнтацій восвітній сфері та пояснила технології розвиткуаксіосфери майбутнього вчителя.

У польській філософсько-педагогічній думці(В. Томас, Ф. Знанецькі, В. Татаркевич,Р. Інгарден, Я. Хомплевич, Р. Едлинський та ін.)теоретичні і практичні засади ціннісноговиховання особистості обмірковуютьсяз урахуванням змінного соціокультурногопростору, європеїзації та глобалізації. Л. Пелехвизначає парадигмальні ідеї польських науковцівщодо напрямів розвитку аксіологічної освіти:високий рівень особистої культури та розумовоїзрілості (прагнення до пізнання); емоційний досвід(активне залучення особи до суспільної практики);вираження переконань у поведінці людини,суспільному житті [15].

Варті уваги праці П. Кволіка [8], Г. Квятковської [6], [7],А. Котусєвіча [9], Т. Левовицького [13] та ін., якірозкривають проблеми педагогічної освіти уконтексті розвитку та становлення педевтології– науки, що вивчає особливості формування

особистості педагога та виконання учителемпрофесійних функцій.

Попри досить значну кількість досліджень,проблему осмислення ціннісного аспектуформування нового вчителя як важливогозавдання кожного суспільства, не можна вважатиповністю вичерпаною.

Мета статті – розкрити аксіологічні вимірипольської педагогічної освіти задля визначенняорієнтирів ціннісного удосконалення системипідготовки педагогічних кадрів в Україні.

Виклад основного матеріалу. На сучасномуетапі розвитку вищої освіти підготовкапедагогічних кадрів розглядається якбагатосторонній, багатофункціональний іінтердисциплінарний процес, що має відбуватисяу трьох часових вимірах: минулому, теперішньомуі майбутньому; у чотирьох площинах: регіональній,польській, європейській і глобальній; у трьохсферах: аксіологічно-пізнавальній, емоційній іпрактичній [2]. Вона може бути ефективною заумови удосконалення ціннісного та когнітивногокомпонентів.

Європейська аксіологічна традиція базуєтьсяна реалізації ідеї громадянської освіти тавиховання як запоруки формування відповідноїморальної особистості. Інтереси й потребилюдини, її права та свободи перебувають напершому місці. Ідеалом є подвійно відповідальнаособистість: перед власним покликанням і своєюдержавою. Вона незалежна і зобов’язана, а нелише вільна чи лише заангажована, вірна собі, колипогоджується на діалог і творчий динамізм(зраджує себе, зраджує творчий геній Європи, колинамагається замкнутися у своїх особливостях,або ж, коли хоче всім нав’язати) [10, 62 – 63].Орієнтуючись на пріоритетність особистості,західноєвропейські країни законодавчо закріпилисвободу освіти як соціальну цінність.Демократична освіта – ключовий інструментпідготовки людини до життя. Свободавиявляється в доступності освіти (можливостівибору відповідно до індивідуальних потреб) тапов’язана з відповідальністю перед собою ісуспільством. Доступність корелює з такимивартісними рисами як якість, суспільна потребата особистісна самореалізація. При цьому якістьосвіти є значущою цінністю для самої людини, їїсаморозвитку й самоствердження.

Зазначимо, що після 1989 року в Польщідемократизація охопила освітню сферу,розширилися едукаційні реформи. В умовахспівіснування авторитарних та демократичнихпідходів, утвердження нових цінностей,пов’язувалося насамперед зі змінами свідомості



161 Молодь і ринок №1 (144), 2017

педагогічної спільноти в цілому, зокрема,внутрішньою установкою вчителів на дотриманнягуманістичних принципів життєдіяльності,готовністю діяти у нових демократичних умовах,здатністю реагувати на глобалізаційні виклики,результативно інноваційно працювати. Відбуваласяпереорієнтація діяльності педагогічних працівниківна здійснення освіти для Людини, формування внеї поваги і впевненості у собі, розуміння філософіїжиття, спонукання до правильного вибору,сприяння інтеграції в суспільство. Це зумовилопобудову педагогічного процесу на засадахгуманістичної, особистісно орієнтованоїпарадигми, що визнає суспільну цінністьособистості й організації освіти. Своєю чергоювизначилося й розуміння пріоритету особистісногоудосконалення самого вчителя – центральноїфігури суспільних перетворень. Від його соціальноїпозиції, ціннісних установок залежав результатпрофесійної спроможності кожної людини. Томупріоритетним став принцип цінності тасамоцінності особистості учня і вчителя,піднесення й утвердження їх честі й достойності.

У 90-х рр. польські вчені зосередилися надослідженні професійних функцій педагога,особливостях його індивідуального розвитку,ціннісних орієнтаціях, що найшло відображення упереорієнтації системи підготовки педагогічнихфахівців та відповідних законодавчих документах.Педагогічні виші здійснили ряд організаційних,змістовних та методологічних трансформаційзадля формування нового вчителя за єдиноюєвропейською системою вартостей, базовимисеред яких стали демократія, свобода,толерантність, справедливість, солідарність.Введення в дію демократичних механізмів в освітіПольщі спричинило пошук академічноюспільнотою ціннісних орієнтирів, які бузгоджувалися з національними та європейськимипріоритетами, поєднували традиційні погляди напідготовку вчителя та нові світові тенденціїосвітнього простору. Ідеї гуманізму талюдиноцентризму стали важливим здобуткомвиховної практики та необхідним світоглядно-вартісним підґрунтям розвитку педагогічноїосвіти.

В умовах змін виховної парадигми,впровадження оновленого змісту освіти, відносин,поведінки йшлося про звільнення від стереотипівтоталітарного мислення та перебудову свідомостіучасників педагогічного процесу. Тут, як зазначаєЕ. Хмєлєцка, для належного функціонуваннянавчального закладу та відповідального виконаннявчителем своїх функцій необхідним є внутрішнє ізовнішнє регулювання [3]. Мається на увазі

особистісні (внутрішні установки) цінності, яківпливають на діяльність людини (учня, вчителя)та норми (зовнішні правила) поведінки.

Відповіддю на небезпеку втрати необхіднихціннісних орієнтирів в час перебудов було введенняв університетах Польщі кодексів з моральнимита етичними вартостями діяльності. У 2003 р.Ягелонський університет прийняв АкадемічнийКодекс Цінностей (Akademicki Kodeks Wartości,przyjęty na posiedzeniu Senatu UniwersytetuJagiellońskiego w dniu 25 czerwca 2003 r.), в якомучітко визначено такі вартості: істина (prawda),відповідальність (odpowiedzialność), доброта(życzliwość), справедливість (sprawiedliwość),надійність (rzetelność), толерантність (tolerancja),лояльність (lojalność), незалежність (samodzielność),чесність (uczciwość), гідність (godność),академічна свобода (wolność nauki – wolnośćuczonych) [1]. У Кодексі Належної діяльності увищих школах (Kodeks Dobre praktyki w szkołachwyższych) схарактеризовано загальні засадидіяльності вищих навчальних закладів, серед якихпринципи неупередженості в державних справах(bezstronności w sprawach publicznych), законності(legalizmu), автономії і відповідальності (autonomiii odpowiedzialności), творчості (kreatywności),прозорості (przejrzystości), гідності татолерантності (poszanowania godności i tolerancji),поєднання науки і освіти (uniwersalizmu badań ikształcenia) та ін. [5]. Академічні чеснотипередбачають, передусім, повагу до особистості,гідність особи, добросовісність у науковійдіяльності, етичну поведінку під час виконаннясвоїх обов’язків.

З метою входження Польщі в європейськеосвітнє поле, окрім глибоких змін у структурі,управлінні, стандартах вищої педагогічної школи,відбувалася інтелектуалізація внутрішньогосередовища та затверджувалися ціннісніпрагнення у змісті педагогічної освіти. Чіткоговизначення обов’язків учителів в освітянськихдокументах Польщі не було, окрім Уставу пропедагогічну освіту та Карти вчителя, що булиосновними орієнтирами професіоналізму,особистісних якостей, гуманістичної позиціїпедагогічних працівників. Відтак актуалізуваласяпроблема обґрунтування ціннісної платформипідготовки нового вчителя, здатного до реалізаціїзавдань навчання та виховання згідно новітніхвикликів епохи.

Науковці намагалися вплинути на підвищеннястатусу професії вчителя у суспільстві,підкреслюючи значення його професійноїпідготовки. Педагогічний працівник мав володітитакими компетенціями: знання предмета


162

(методологічні й методичні); уміння планувати,проектувати, діагностувати організацію власнихта колективних дій; міжособистісні й виховнівміння (комунікація, емпатія, не конфліктність,співпраця, толерантність, адекватна поведінка),система контролю власних дій [4]. Зі свого боку,П. Кволік сформулював таку систему компетенційпольського вчителя: предметні, дидактично-методичні, психологічні, морально-духовні,комунікативні, реалізаційні, інтерактивні, асертивні(дотримання прав дітей та молоді), постуляційні,фасілітаторські (концентрація уваги наособистості учня), креативні, пізнавальні,організаторські, інформаційно-медіальні,праксеологічні (планування), діагностичні,компетенції контролю та оцінки, самоосвіти [8].

Я. Морітз доводить, що вчитель – цеособистість, яка має вирішувати надзвичайноширокий спектр функцій: як працівник, що виконуєпрофесійні функції; як людина, котра має власніпрагнення і екзистенціальні очікування; якгромадянин і особа, яка мислить не лишекатегоріями народу і держави, але й категоріямизначно ширшого масштабу. Такі функції, на йогодумку, мають визначати зміст педагогічної освіти.Підготовка вчителя повинна передбачативзаємозв’язок його особистості зі світом речей,світом природи, світом ідей і цінностей. Сампедагог, на думку вченого, є проявом єдностіцінностей і діяльності, спрямованої на розширенняі вдосконалення цих вартостей та перетвореннясвіту. Особистість вчителя є виразником світуцінностей, а його риси – “живими” знакамицінностей, якими він володіє: дидактичні вміння,виховні й опікунські; здатність сприятирізнобічному розвитку особистості учня тавласному; уміння виховувати особистість віддануБатьківщині, готову поважати КонституціюПольської республіки, в дусі гуманізму,толерантності, свободи мислення, соціальноїсправедливості і права на працю; здатністьвиховувати в учнів дух моральності,демократизму і приязні між народами. Працявчителя завжди реалізується в іншій людині, яка,певним чином, підтверджує його цінність.Домінуюче місце мають такі якості вчителя:людяність, моральність і професіоналізм [14].

Значні досягнення відбулися у галузідослідження підготовки й професійноговдосконалення вчителів – педевтології – науки провчителя та його професію. Педевтологічні праціпольських вчених зосереджені на проблемахформування в майбутніх педагогічних працівниківаксіологічних установок, а вже потім умінь,необхідних для виконання професійних функцій.

Вчені доводять, що система цінностеймайбутнього педагога (студента), йоговнутрішній світ є фундаментом, орієнтиромформування не тільки особистих життєвихустановок, а й професійних. Вартості слугуютьстимулом соціальної та професійної активності,мають гуманістичну природу і сутність [9].

Аналізує природу професійно-педагогічноїдіяльності вчителя Г. Квятковська, особливу рольнадаючи індивідуальному професійному розвиткуфахівця, його суспільній та індивідуальнійдіяльності. Вона акцентує на тому, щоформування практичних умінь і навичоквідбувається у тісному зв’язку з теоретичноюпідготовкою. Важливим є знання і виконанняпрофесійних функцій на основі гуманістичногопідходу. Глибокого змісту педагогічній діяльності,на думку вченої, надає індивідуальність педагога,його внутрішня сила та ціннісні орієнтири.Вартісними для педагога є свобода, повага іприйняття учня (суб’єктність), розкриття творчихможливостей учнів, діалогічність, активність,конструктивність [6].

Т. Левовицький також підкреслює важливістьпедевтологічних знань у вищій педагогічній освітіта необхідність формування у вчителівзагальнопедагогічних, особистісних і психологічнихкомпетенцій. Він пропонує теоретичну модельпідготовки вчителя (кандидатів на вчительськупрофесію), враховуючи різні концепції(загальноосвітню, загальнопрофесійну, професійноспеціалізовану, прогресивну, компетентнісну).Наголошує, що зміни в педагогічній освіті тіснопов’язані із змінами у свідомості всьогосуспільства. Основні трансформації маютьвідбуватися на таких рівнях: фундаментальнізміни між країною, суспільством, освітою таособистістю; зміни у відносинах між учасникамиосвітнього процесу (учителями та учнями,учительськими та учнівськими колективами);зміни у сучасних моделях освіти з урахуваннямнових умов її функціонування [13]. Суттєвимиознаками його моделі підготовки вчителя єпотреба в глибоких знаннях, ґрунтовна спеціальнапідготовка з певного предмету, важливістьметодичної компоненти, прогресивна складова,самоосвіта.

Очевидно, що особливе місце в підготовцівчителя займає система вартостей. Томумайбутніми фахівцями педагогічних спеціальностейв Польщі вивчається навчальний предмет“Педевтологія” (професійні компетенції, орієнтаціїта цінності в педагогічній діяльності, вимоги доособистісних стосунків з учнями, суспільно-економічний статус учителя, його мобільність,



163 Молодь і ринок №1 (144), 2017

якість життя і т.д.). Загалом зміст педагогічноїосвіти зосереджено на таких орієнтирах:педагогічній діяльності (демократизм, співпраця,свобода, вибір адекватних методів навчання,зацікавленість в результатах), особистості учня(інтереси і потреби дитини, її розвиток істановлення, повага до неї), особистіймайстерності (усвідомлення особистісногосмислу професії, ставлення до професії, творчість,особистісне зростання, професійний ідеал і т.ін.).

Висновки. Пріоритетом особистісного іпрофесійного розвитку майбутнього вчителя єякісна організація його підготовки у вищомунавчальному закладі. Насамперед важливим єудосконалення змісту педагогічної освіти, що маєґрунтуватися на антропоцентризмі (самостійністьстудента, його відповідальність, здатність досамоорганізації), професіоналізмі (якість,майстерність, надійність професійної діяльності,творчість, високий інтелектуальний рівень,компетентність), взаємозв’язку загальнолюдськихцінностей (толерантності, справедливості,демократії, свободи, гідності, рівності, честі та ін.)з професійними вартостями майбутньогопедагога. Ціннісні орієнтири віддзеркалюютьвимоги до професії вчителя з боку суспільства тамають стати основою діяльності та поведінкикожного учасника навчально-виховного процесу.Адже сполучною ланкою між суспільнимсвітоглядом у сфері освіти і діяльністю педагогає вартості освіти, її цілі, принципи, норми.

Аксіологічний компонент педагогічної освітимає передбачати систему цінностей, щовідображають ставлення вчителя до тих хтонавчається (особистості учня), ставлення допрофесії (усвідомлення ролі освіти як культурногосуспільного процесу), ставлення до себе як довчителя (сприймання себе професіоналом,намагання відповідати ідеалу). Необхідним євнутрішнє регулювання (зміна особистіснихпріоритетів, світогляду суспільства) та зовнішнєзабезпечення (педагогічні кодекси, етикетвчителя та ін.) належного функціонування вищоїпедагогічної школи. Етичний кодекс педагога немає бути фактором чи засобом покарання, а лишевизначати ціннісні орієнтири діяльності всієїосвітньої спільноти.

1. Akademicki Kodeks Wartości. – Режимдоступу: https://www.uj.edu.pl/

2. Banach C. Edukacja nauczycielska – stan iperspektywy / C. Banach // Kultura i Edukacja. –1996. – nr. 3. – S. 17 – 25.

3. Chmielecka E. Uwagi o etosie i kodeksach– Режим доступу: http://www.nauka.gov.pl/polska-nauka/

4. Duraj-Nowakowa K. Nauczyciele accademiccyw procesie kształcenia pedagogów [Text] / K. Duraj-Nowakowa. – Kraków, 1996.

5. Kodeks Dobre praktyki w szkołach wyższych.– Режим доступу: http://phavi.portal.umcs.pl/

6. Kwiatkowska H. Pedeutologia / H. Kwiatkowska.– Warszawa: Wydawnictwо Akademickie iProfesjonalnе, 2008. – 260 s.

7. Kwiatkowska Н. Edukacja nauczycielska woptyce pytań o współczesność i przyszołść wEdukacja nauczycielska wobec zmiany społecznej[Text] / Н. Kwiatkowska // Мateriały sesji PTP. –Warszawa, 1991. – S. 25 – 27.

8. Kwolik P. Kompetencje zawodowe nauczycielinauczania początkowego w zreformowanej szkołepodstawowej (szkic teoretyczny) / P. Kwolik //Kompetencje nauczycieli w reformowanej szkołe/ pod red. Michalewskiej. – Katowice, 2003. –S. 25 – 28.

9. Myśl pedeutologiczna i działanie nauczyciela;red. A. Kotusiewicz. – Białystok, 2000. – T. II. –S. 337 – 347.

10. Андрущенко В. Конституціалізація освітньогопростору Європи: аксіологічний вимір /В.П. Андрущенко, Т.В. Андрущенко, В.Л. Савельєв.– К.: “МП Леся”, 2014. – 460 с.

11. Біницька К. Соціально-економічні трансформаціїв Республіці Польща у ХХ столітті – чинникрозвитку системи вищої педагогічної освітив країні / К. Біницька // Психолого-педагогічніпроблеми сільської школи. – 2012. – Вип. 42. –С. 176 – 185.

12. Калюжна Т. Педагогічна аксіологія вумовах модернізації професійно-педагогічноїосвіти: монографія / за наук. ред.О.В. Уваркіної. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. – 128 с.

13. Левовицький Т. Професійна підготовкаі праця вчителів / Тадеуш Левовицький; пер. зпол. А. Івашко; НАПН України, Пол.-укр.культ. т-во м. Маріуполя (Україна). – К.;Маріуполь: Рената, 2011. – 119 с.

14. Морітз Я. Система професійноїпідготовки вчителя і шляхи її оптимізації вумовах розвитку сучасної освіти в Польщі:автореф. дис ... д-ра пед. наук: 13.00.04 /ЯнушМорітз. – Київ: Б.в., 2004. – 43 с.

15. Пелех Л. Методологічні завдання вивченняпольського досвіду аксіопедагогіки / Л. Пелех // Нова педагогічна думка. – 2012. – № 1. –С. 76 – 79.



164

УДК [378.011.3 – 051:78]:124.5

Яо Ямін, аспірант факультету мистецтв імені Анатолія АвдієвськогоНаціонального педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

АКСІОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА САМООРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОСТОРУМАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ-МУЗИКАНТА

Основними завданнями ефективності освіти у вищій школі вбачається у встановленні закономірностейрозвитку й саморозвитку педагогічних систем. Трансформація педагогічних теорій полягає в застосуванніефективних педагогічних технологій, що уможливлює наукове прогнозування і розкриття основних тенденційта перспектив розвитку та удосконалення педагогічної практики. Вирішенню проблеми подолання освітньоїкризи, розвитку ціннісної сфери майбутнього вчителя-музиканта сприяє застосування аксіологічної теоріїяк одного з основних наукових підходів самоорганізації навчального простору студента.

Ключові слова: аксіологічна парадигма, самоорганізація, навчальний простір, майбутній учитель-музикант.

Літ. 5.

Яо Ямин, аспирант факультета искусств имени Анатолия АвдиевскогоНационального педагогического университета имени М.П. Драгоманова

АКСИОЛОГИЧЕСКАЯ ПАРАДИГМА САМООРГАНИЗАЦИИ УЧЕБНОГОПРОСТРАНСТВА БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ-МУЗЫКАНТА

Основными задачами эффективности образования в высшей школе усматривается в определениизакономерностей развития и саморазвития педагогических систем. Трансформация педагогических теорийсостоит в применении эффективниых педагогических технологий, что делает возможным научноепрогнозирование и раскрытие основных тенденций и перспектив развития и усовершенствованияпедагогической практики. Решению проблемы преодоления кризиса образования, развития ценностной сферыбудущого учителя-музыканта способствует применение аксиологической теории как одного из основныхнаучных подходов самоорганизации учебного пространства студента.

Ключевые слова: аксиологическая парадигма, самоорганизация, учебное пространство, будущийучитель-музыкант.

Yao Yamin, Postgraduate student Faculty of Arts named after Anatoliy AvdieyvskiyNational Mykhaylo Drahomanov Pedagogical University

THE AXIOLOGICAL PARADIGM OF THE SELF-ORGANIZATION OF EDUCATIONALSPACE OF THE FUTURE TEACHER-MUSICIAN

The article proclaims that the main objectives of the effectiveness of education at the higher educational establishmentsare seen in the determination of the patterns of development and self-development of pedagogical systems. The transformationof the pedagogical theories consist in the applying of the effective pedagogical technologies, allows the scientific forecastingand the disclosure of the main trends and prospects of the development and improvement of the pedagogical practice. Thesolution of the problem of overcoming the crisis of education, the development of valuable sphere of the future teacher-musician contributes to the using of the axiological theory as one of the main scientific approaches of self-organizing ofschool space of student.

Keywords: an axiological paradigm, the self-organization, a study space, a future teacher-musician.

Постановка проблеми. Стрімкі зміни,які відбуваються в суспільствіобумовлюють реформування системи

вищої освіти в Україні загалом та музично-педагогічної освіти зокрема. Останнім часомспостерігається тенденція переходу українськихвишів до впровадження дослідно-експериментальноїроботи щодо апробації нових навчальних планів,стандартів освіти, нових освітніх технологій, атакож концептуального осмислення місцясамоорганізації навчального простору студента.

Варто зауважити, що основними завданнями

вищої школи є встановлення закономірностейефективності освіти, розвитку та саморозвиткупедагогічних систем; трансформація педагогічнихтеорій в ефективні педагогічні технології, а такожнаукове прогнозування і розкриття основнихтенденцій та перспектив розвитку педагогічноїтеорії і удосконалення педагогічної практики.

Вирішенню проблеми подолання культурноїкризи та розвитку ціннісної сфери майбутньоговчителя-музиканта сприяє застосуванняаксіологічної теорії як одного з основних науковихпідходів самоорганізації його навчального простору.

© Я. Ямін, 2017


165 Молодь і ринок №1 (144), 2017

Аналіз основних досліджень і публікацій.Питання аксіологічного підходу до організаціїнавчання, а також самоорганізації навчальногопростору студентів вивчалися вітчизняними тазарубіжними вченими. Значний вклад у розвитокзазначеної теорії зробили дослідження такихвчених як: Бай Шаожун, Н. Гунько, В. Дряпіка,Лі Сиюнь, В. Мамаєв, А. Нікора, М. Реунова,В. Риндак, О. Рудницька, Н. Чернякова, Юань Яньта ін.

У цих дослідженнях значна увага приділяласьрозкриттю теоретичних основ аксіології якзагальнонаукової категорії, її сутності та змісту,структурних компонентів; з’ясовувались аспектипрофесійної спрямованості аксіологічнихпринципів для формування професійної свідомостістудента, який навчається у педагогічномувищому навчальному закладі; закцентовано увагуна формуванні ціннісних орієнтацій майбутньоговчителя музичного мистецтва, його націленостіна активну самостійну діяльність.

Однак питання впровадження аксіологічногопідходу в самоорганізації навчального просторумайбутнього вчителя-музиканта недостатньорозкрито в науковій літературі та практиці. Не вповній мірі відображено роль аксіологічногопідходу як фактору підвищення професійноїкомпетентності майбутніх фахівців.

Мета статті. Зазначене вище обумовиломету даного дослідження, яка полягає удослідженні аксіологічної парадигми самоорганізаціїнавчального простору майбутнього вчителя-музиканта.

Виклад основного матеріалу дослідження.Перш ніж визначити сутність аксіологічноїпарадигми в контексті самоорганізації необхіднозрозуміти основні засади аксіології в освітнійсфері. Центральним поняттям в аксіологіївиступають цінності, які характеризуютьсоціокультурне значення явищ дійсності,включених у ціннісні відносини. В той же часпедагогічна дійсність передбачає усю сукупністьконкретних педагогічних явищ, які об’єднують їхприналежність до цілеспрямованого навчальногопроцесу у вищій школі. До всього процесувідносяться і самі суб’єкти педагогічної діяльності(викладачі та студенти), зміст і структура освіти,її форми, методи і засоби.

Однією із складових предмету педагогічноїаксіології є конкретні цінності, які формуються усуб’єктів освітнього процесу. В.О. Сластьонін таГ.І. Чижакова визначають, що пріоритетнимизавданнями педагогічної аксіології є:

- аналіз історичного розвитку педагогічної теоріїта освітньої практики з позиції теорії цінностей;

- визначення ціннісних основ освіти, щовідображають її аксіологічну спрямованість;

- розробка ціннісних підходів до визначеннястратегії розвитку і змісту вітчизняної освіти;

- визначення критеріїв оцінки і визначенняцінності педагогічних та науково-педагогічнихявищ [5].

Як видно з викладеного, у центрі увагиаксіології як наукової категорії знаходятьсяцінності. На основі аналізу психолого-педагогічних поглядів щодо тлумачення поняття“педагогічні цінності” Г.О. Печерська визначаєїх як цінності освіти, її цілі, принципи, норми, якірегламентують педагогічну діяльність івиступають у якості пізнавально-дієвої системи,слугують сполучною ланкою між суспільнимсвітоглядом у сфері освіти і діяльності педагога[4].

Особливе місце в аксіологічній парадигмісамоорганізації навчального простору студентіввищого навчального закладу мистецькогонапрямку займає проблема ціннісногосамовизначення студентів як майбутніх учителів.Ціннісне самовизначення як педагогічний феноменявляє собою процес набуття особистістю сенсу,цілей і ресурсів власного життя в освітньомупросторі і часі. Воно передбачає якісні зміниособистості у відношенні до власного життязавдяки формуванню у неї цілісного уявлення просвіт і осмислення свого місця у ньому. Такимчином, основою самовизначення особистості упроцесі власного життя є ціннісні орієнтації.

Ціннісне самовизначення особистостівідбувається у трьох особистісних просторахпошуку:

- когнітивному – просторі знань, виборі і набуттіособою цінностей культури і освіти (у нашомувипадку музично-педагогічної) на основіаксіологічно закцентованих ідей і цінностей освіти;

- емотивному – просторі ціннісних орієнтаційсамоактуалізації, самоосвіти і саморозвиткуособистості, тобто просторі, де відбуваєтьсяпереоцінка цінностей, становлення особистісноговідношення до свого місця і ролі у світі, в якомуформується образ “Я”, відповідно до якогоособистість прогнозує та проектує своє майбутнє;

- діяльному – просторі вибору кожною особоюжиттєвих орієнтирів, розвитку своїх прогностичнихздібностей, визначення ідеалів і моделеймайбутнього життя і діяльності; тут особистістьусвідомлює цілі і завдання майбутнього життя,будує і реалізує її проекцію.

Аксіологічний підхід в освіті визнає провіднуроль учасників навчального процесу під час їхньоївзаємодії. В межах даного підходу


166

самоорганізація виступає як процес упорядкованої,свідомої діяльності, яку спонукають іспрямовують цілі і цінності професійно значущоїнавчальної праці, що здійснюється системоювольових та інтелектуальних дій, адекватнихціннісним орієнтаціям студента; здатністьостаннього до пізнання і спілкування, якихвимагають якість освіти та рівень життя ізалежить від індивідуальної захопленості студентапроцесом самоорганізації власного навчальноїдіяльності в педагогічному навчальному закладі.

В межах нашого дослідження цікавим єзазначення В.І. Дряпіки, що парадигма сучасноїмузичної освіти і виховання реалізується у певнійпослідовності: від актуально-особистісноїспівучасті молоді в емоційному діалозі з авторамимузики та її виконавцями до майбутніхсамостійних художньо-творчих усвідомлень ітрансляції музичних цінностей [2].

Досліджуючи проблему формування вокально-методичної культури майбутнього педагога-музиканта в контексті загальнодидактичноїструктури професійної освіти Н. Гунькопереконливо доводить, що аксіологічнийкомпонент вокально-методичної культури – цесукупність вокально-педагогічних цінностействорених суспільством і своєрідно уведених уцілісний навчальний процес ВНЗ. Педагог стаємайстром своєї справи, професіоналом після того,як засвоїв теоретичні і практичні основи музично-педагогічної діяльності, оволодів методичнимкапіталом, визначаючи педагогічні цінності [1].

Аксіологічний потенціал сприяє сходженнюособистості на новий рівень життєдіяльності –творчий, перетворювальний, коли особистістьвиявляє і реалізовує себе не лише в межахвирішення ситуації, але й виходячи за ці межі,перетворюючи ситуацію в життєві орієнтири,змінюючи ціннісні розуміння та формуючисамопроцеси. Підвищення ефективностісамоорганізації навчального і, як наслідок, вмайбутньому професійної діяльності пов’язане зрозвитком інтелектуального, творчого, музичногопотенціалу майбутнього вчителя-музиканта. Підчас навчальної діяльності у вищій школі музично-естетичного спрямування у студента відбуваєтьсяреалізація внутрішніх потенційних можливостей іздібностей, відбувається особистісна самоактуалізація,що, в результаті, призводить до підвищення ступенювідповідності якостей студента нормативніймоделі у майбутньому вчител-музиканта. Упроцесі професійно-особистісного розвиткуформуються такі новоутворення, як особистіснийсенс професії, професійне мислення, професійнеспілкування тощо. Ефективність майбутньої

професійної діяльності студентів-музикантів, атакож методів і способів діяльності,взаємовідносини у майбутній самостійнійдіяльності з учнями, самокорекція своєї діяльності,у великій мірі визначаються ціннісно-змістовоюсферою.

Зазначені вище теоретичні положеннядозволяють означити такі практичні висновки, щоаксіологічна парадигма самоорганізаціїнавчального простору майбутніх учителів-музикантів включає в себе низкувзаємопов’язаних вимог, виконання якихуможливлює ефективність фахового зростання :

- аналіз актуальної системи цінностеймайбутніх учителів-музикантів;

- формування стійкої мотивації до самостійногоособистісно-професійного розвитку;

- активізація суб’єктної позиції студентавищого педагогічного навчального закладумистецького напрямку;

- актуалізація гуманістичного змісту цінностеймузично-педагогічного фаху;

- аналіз та оцінка наявних і необхідних цінностейпрофесійної музично-педагогічної діяльності.

Висновки. Таким чином, усвідомленнятеоретичної сутності аксіологічної сутностіпарадигми самоорганізації суб’єктів навчальногопростору, майбутніх учителів-музикантів,сприятиме ефективній самоорганізації студентівпедагогічних навчальних закладів їх навчальногопростору та його практичного розширення усамостійній професійній діяльності.

1. Гунько Н.О. Формування вокально-методичноїкультури педагога-музиканта / Н.О. Гунько // Зб. наук.праць. Педагогічні науки. – Херсон: Херсонськийдерж. ун-т, 2010. – Вип. 55. – С. 248 – 252.

2. Дряпіка В.І. Теорія і практика формуванняціннісних орієнтацій педагога-музиканта: навч. посіб./ В.І. Дряпіка. – К.; Кіровоград; Ужгород: Ліра, 2000.– 228 с.

3. Лі Сиюнь. Методика самоорганізації підлітківу процесі фортепіанного навчання: автореф. дис. …канд. пед. наук: спец. 13.00.02 “Теорія та методикамузичного навчання” / Лі Сиюнь. – Київ, 2016. – 21 с.

4. Печерська Г.О. Професійні ціннісні орієнтаціївчителів / Г.О. Печерська / / Науковий вісникМиколаївського державного університету іменіВ.О. Сухомлинського. Сер.: Психологічні науки. – 2013.– Т.2, Вип. 10. – С. 252 – 257.

5. Сластенин В.А. Введение в педагогическуюаксиологию: учеб. пособие для студентов вузов / В.А.Сластенин, Г.И. Чижакова. – М.: Академия, 2003. –

192 с.




ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙУ ЩОМІСЯЧНИЙ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 8 – 12 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, таблицями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається.

2.Електронний варіант статті виконується в редакторі Microsoft Word, причому файл маєбути збережений в форматі: *.doc. Формат сторінки А4, шрифт Times New Roman, розмір шрифту –14 кегль. Розмір полів: ліве – 3,0 см; праве – 1,5 см; верхнє – 2,0 см; нижнє –2,0 см; інтервал – 1,5.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:- УДК;- ключові слова (українською, російською та англійською мовами);- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською, російською та

англійською мовами;- рисунки, таблиці з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]); кількість літературних джерелмає складати не менше 5 та не більше 15.

- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місцепраці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.

3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.

4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.

5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерівдомашнього та службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводуцієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог Атестаційної колегії МОН України до фахових видань тапублікацій необхідно дотримуватися таких елементів написання статей: постановкапроблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичнимизавданнями, аналіз основних досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язанняданої проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальноїпроблеми, яким присвячується дана стаття; формування мети статті (постановка завдання);виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень з загальної педагогіки, історії педагогіки, теоріїта методики навчання, корекційної педагогіки, теорії та методики професійної освіти, соціальноїпедагогіки, теорії та методики управління освітою, теорії та методики виховання, дошкільноїпедагогіки, інформаційно-комунікаційних технологій в освіті та науці.

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків член Національної спілки журналістів УкраїниТехнічний редактор Михайло Примаченко член Національної спілки журналістів України Художнє оформлення Христина Стасик член Національної спілки журналістів України

Молодь і ринокdspu.edu.ua/.../wp-content/uploads/2017/09/1_144_2017.pdf2017/09/01 ·...

Documents

Transcript of Молодь і ринокdspu.edu.ua/.../wp-content/uploads/2017/09/1_144_2017.pdf2017/09/01 ·...