X X I I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 3 - 4 / л ю т и й 2 0 11 р . / ГА З Е ТА З АС Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .X X I I - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 3 - 4 / л ю т и й 2 0 11 р . / ГА З Е ТА З АС Н О ВА Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Пам'яті Міхая Емінеску

• Портрет Івана Семенюка

• Місяць українських героїнь

• «Потойбіч рубінових небес»

• 20 років без Юрія Ракочі

• Цінний вузівський посібник

• Віра й набожність гуцулів

• Буковель, Буковель!..

• Формування навичок у мові

• Гідність і повага львів'ян

• Педагог-просвітитель

• Смак Великого свята

• День рідної мови

• 140-річчя Лесі Українки

• Марамороське дворянство

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

Місто Чернівці (Україна): Пам'ятник національному Місто Чернівці (Україна): Пам'ятник національному поету Румунії Міхаю Емінескупоету Румунії Міхаю Емінеску

LQTÃC 2011 r.2

Як звичайно, всігромадяни Румунії,незалежно від їхетнічного похо джен -

ня, вшановують творчість іпам'ять своїх найбільших митців,що заслужили почесне місце угалереї світової культури. А напочатку кожного року румунивідсвятковують Дні Міхая Емі -неску (10-15 січня) – Лучаферарумунської поезії, одного ізостанніх великих романтиків сві -тової літератури, який народився15 січня 1850 р.

На підставі ініціативи ЦентруКультури Буковини, в партнерствііз Спілкою письменників Буко -вини та Союзом українцівБуковинського краю, його головаІван Боднар організував 10 січнясвято пам'яті поета «Емінеску –сьогодні», на яке запросивписьменницьку еліту Сучави –поета Васіле Урсаке, директораЦентру Культури Буковини,Константіна Арку, голову Спілкиписьменників Буковини, ЙонаКозмея, поета, публіциста і перек -ла дача Т. Г. Шевченка, Йоана

Цікало, письменника і автораполемічної книжки «МіхайЕмінеску – поет румунськогороду», Романа Істрате, журна -ліста, Дана Логанел, дир. при -ватного ліцею Нр1 із Сучави,Аліна Немцяну, публіциста івикладача румунської літературитого ж ліцею, Міхая Пинзаріу(Піма), художника, інспектораукраїнської мови Лучію Мігок.Зокрема, в президію почесногосвята Іван Боднар запросив вель -мишановних гостей, Його Ексце -ленцію Генерального консулaУкраїни в Сучаві Василя Боєчката заступника Ген. Консула Ва -силя Неровного.

14 січня відбулося свято М.Емінеску в Чернівцях, в Україні, а15 січня в Калинештах-Ку -паренко, біля Музею Еміновичівта в Монастирі Путна, де М.Емінеску та Йоан Славіч орга -нізовували перше свято заснов -нику Монастиря Штефана Ве -ликого.

В. Боєчко признався передавдиторією, що любить поезіюЕмінеску і читає її румунсь коюмовою, так як читає і націо -нального поета України Та расаШевченка.

У свою чергу, поет ВасілеУрсаке, дир. Центру КультуриБуковини, визначив, що постатьЕмінеску для румунського народу– найбільш улюблена, бо красайого віршів незрівнянна, а мовамилозвучна й прекрасна, вершинапоетичної експресивності.

Про цікаві новинки святаговорили партнери Дан Логанелдиректор приватного ліцеюСучави, який представив свою«Виставку медалістики М.Емінеску, художник МіхайПинзару (Пім), що разом з паном

Іваном Боднарем – малярем – таРоманом Істрате, журналістом,організували мистецьку виставкусучавських малярів «Зима помотивах Емінеску», яка побувалавікрита у Префектурі Сучави,зараз – у Союзі українців Буко -винського округу, а на 14 січнябула у Чернівцях на Україні у«Товаристві культури ім. МіхаяЕмінеску».

А викладачка Аліна Немцянупредставила перед глядачамипроекцію «Казка Любові М. Емі -неску та Вероніки Мікле». «Яксправжні професіонали висту -пили цінителі слова – поети таписьменники Констянтин Арку,Йон Козмей та Йоан Цікало, якіоглянули об'єктивно сучаснесприйняття найбільшого поетаРумунії. Якщо Констянтин Аркууникав використовувати так званіфетишезовані епітети про Емі -неску поет-Лучафер, поет-не -парний, національний поет, топоет Йон Козмей вияснив, щоколи говориться про великихромантиків ХІХ ст. Європи Та ра -са Шевченка, про якого захистивдокторську дисертацію, про Ада -ма Міцькевича, про Байрона,Шіллера чи Пушкіна, або Лер -монтова, не треба страхатисьтаких епітетів, бо вони належатьгеніям, а не звичайним поетам,митцям, що здатні дискре -дитувати генія. Наскільки відомовсім, Україна гордо називаєШевченка національним поетом,як і поляки Міц ькевича, іспанціСервантеса, іта лійці Данте і т.д.Емінеску зали шається нашимнаціональним поетом і «святимрумунської поезії», як назвав йогогеніальний поет Тудор Аргезі, усвою чергу, прозваний ЕмінескуХХ століття.

Йона Козмея підтримав критикЙоан Цікало, який уточнив, щодескридиторів не варт навітьспоминати, бо Міхай Емінескупредставляє національний духрумунського народу, в якомувизнається кожний із нас, а йогопоезія та життя як людини, митцяі громадянина залишаються не -похитними, світочами нашогоіснування у нашій та у світовійкультурі.

Свято Емінеску завершилось упрекрасній атмосфері чатаннявіршів Емінеску учнями Негос -тинської школи та співу мелан -холійних пісень на слова поета,виконаного вокальним гуртком«Свекрухи».

Дні Емінеску продовжились запроектом на 14 січня в Чернівцях(тут поет закінчив німецькугімназію) на Україні, депредставники СУР Буковини впартнерстві з письменниками тахудожниками Сучавщини – підегідою Центру Культури Буко -вини – уквітчали пам'ятник Емі -неску, відкрили виставку «Зима замотивами Емінеску» святкувалиурочистість його пам'яті. Вечоромповернулися до Монастиря Пут -ни, де поклали квіти передпам'ятником Емінеску, слухаливірші і пісні на слова поета учнівПутнянської школи.

Свято М. Емінеску завер ши -лось в Атене Емінеску Кали -нешти-Купаренко в день наро -дження великого романтика – 15січня урочистими виступамисамодіяльних гуртків та про -фесіоналів.

Іван КІДЕЩУК

БУКОВИНА ВШАНУВАЛА ПАМ'ЯТЬ ЕМІНЕСКУ

ЗАТОПЛЕНЕСЕЛО

«Реве та стогне»Річка-річечка...Її МальницеюЗовуть, –Великі водиНазбирає,Як зорі мруть,Хати й поляПозатопляє, –Тут і живи!..

Сидить могилаПеред мостом,

БистренькуРічкуПрипиняє,Вода таВулицю змиває,Городи, хатуНищить знову, –Тут і живи!..

ЛЮБЕСЕНЬКІ

ЛюбесенькіСенатори і депутати,Цього літа людиУтікалиВід рідної хати:Ніхто про нас

Не схотів знати,Тож знов за васСвій голос дати?..Одні обдури –В своїй натурі!

«ТОЙ У ГРУДЯХ...КАМІНЬ МАЄ!»

Хто рідну мовуЗабуває,В селі людейНе поважаєЙ українськоїНе знає,«Той у грудях...

Камінь має!»Тож хайЗ БогомСпочиває!..

ОДИН БОГ ПІДНОСИТЬ І КАРАЄ

Один Бог підноситьІ спускає,Сам Він судить,Сам карає,Без судейТа адвокатів.Більше разівВін прощає...На Землі жНема нічогоБез причини.Сльози ж не падутьЩодниниБез причини...

Василь Юрович ЮРІЙЧУК

ПРО ДІЙСНІСТЬ с. РОГОЖЕШТИ БОТОШАНСЬКОГО ПОВІТУ

«СЛЬОЗИ Ж НЕ ПАДУТЬ ЩОДНИНИ БЕЗ ПРИЧИНИ...»«СЛЬОЗИ Ж НЕ ПАДУТЬ ЩОДНИНИ БЕЗ ПРИЧИНИ...»

LQTÃC 2011 r. 3

Верхня Рівна дала укра -їнству Румунії бага -тьох визначних людейв різних галузях. Од -

ним з них є Іван Семенюк, докторфілософських наук та колишнійвикладач української літератури вукраїнському від діленні Клузь -кого Універ ситету ім. Бабеша-Бойоя.

Народився Іван Семенюк 2травня 1932 року і пройшовпочаткову школу в угорськійшколі, де викладали вчителі ізЗакарпаття. Коли ж він почаввчитися в українській школі?

“В 44-му році, після визво -лення Мараморощини, це булаодна із найсприятливіших умовдля заснування української школи.Не було вчителів, але за кількароків українська школа розви -нулася дуже швидко. Якщо,наприклад, перші класи вукраїнському ліцеї 46-47 рр. маликілька дітей, до 10-15 найбільше,від 50-го року були класи й по 40учнів, – то вже зі всіх сілприходили діти. На початку ми немали підручників українських, алев 49-50 рр. приїхали вчителі зБуковини, так що ми вже маливчителів з української мови і повсіх предметах. Так що Українанам допомогла підняти ліцей іучилище на високий рівень. Моїмучителем української мови бувпроф. Боженко, а до того булаОрися Хортик з Буковини, як пофаху, чудова вчителька, не тількияк людина. Так що ми врумунській структурі проходилишколу на підставі підручників зУкраїни” – наводить І. Семенюк.

Іван Семенюк згадує, що зодного боку його село знахо -дилося по-сусідству з румунськимселом, а з іншого боку – змадярським, але він походив зукраїнської сім’ї, де розмовлялосядіалектом української мови:

“Ми не володіли жодноюмовою, ні румунською, ніугорською. До кінця І-ї Світовоївійни – це була Австро-Угорщина,але селяни були неграмотні, вонине володіли угорською мовою. Апісля І-ї Світової війни Мара -морощина увійшла до складуРумунії і почалася румунськашкола. Але знов-таки населення

не володіло румунською, лишетрішки. Коли, після Другоїсвітової війни, відкрилася мож -ливість вчитися на рідній мові, томи всі стали вчитися. Ця нашаізольованість нам допомогла дужешвидко вивчити українськулітературну мову. Коли наші учнікінчали чи педучилище, чи ліцей,вони вже володіли дуже добремовою, тому що ми літературу нечитали на румунській мові, лишна українській. Так що ми нетільки вивчали мову, граматику,ми все читали лише на укра -їнській. Я закінчив ліцей, фак -тично, дуже слабко володіючирумунською мовою”.

Як це було характерно тимчасам, учні з найкращимишкільними результатами моглиотримати вищу освіту в країнахРадянського Союзу на основіпротоколу між Румунією таРадянським Союзом. В результаті2-місячної підготовки в Бухарестінайкращі учні Румунії були готовіпоїхати на навчання за різнимиспеціальностями в РадянськийСоюз. І хоча Івану Семенюку дужехотілося вивчати електроніку,Державна комісія, яка проводилапопередню співбесіду з канди -датами, не дозволила йому йти поцій лінії. Добре зваживши всіваріанти, він вирішив обрати длясебе вивчати українську мову вУкраїні. І тут йому не пощастило –комісія запро понувала йому обра -ти лише з 3 можливих фахів –політекономія, історія чи філо -софія. Ось так доля повела ІванаСеменюка в Росію, де вінспочатку змушений, а потім вжезакоханий у філософію, закінчуєЛенінградський ВУЗ, і в 1957 роціповертається за розподілом вКлуж-Напоку, де спочатку займаєпосаду пре паратора, а пізніше –викладача філософії, де і про -працював аж до виходу на пенсію,до 1997 року.

Той факт, що майже16 років тому Іван Се -менюк та Онуфрій Він -целер заснували Куль -турне товариство “Ру -мунія-Україна”, а в 2000році вони домог лисявідкриття укра їнсь коговідділення в Клузь комуУББ, де Іван Семенюкпочав викла дати укра -їнську літера туру, навеломене на думку, що самецей період і став його по -верненням до пер шогокохання – укра їнськоїмови. Але Іван Семе нюкзаперечив мені:

“Може, трішечки ра -ніше. Я вирішив, що під -ключуся у рух Со юзу. В’92 році у Сігеті булазвичайна конференція

Союзу Мараморощини і явирішив тоді, що підключуся вцей рух, а потім вже появилася цяможливість – органі зувати това -риство Румунія- Україна, і вжетим більше я став думати, що цетреба робити серйозно. В менебуло дуже мало книжок наукраїнській мові, але я вже почавчитати, читав газету систе -матично, і все, що виходило. Апотім прийшла україномовнапередача по радіо в ’98 році.Однісінький, хто міг тут взяти насебе відповідальність, це був я”.

Ось так Іван Семенюк почавзайматися радіо, в перший рік –він сам, а потім почав залучати ісвоїх кращих студентів. А звідкриттям українського від ді -лення він став вести курсизагальної української культури йлітератури, куди входила і ста -родавня українська література, атакож піклувався про те, щобвідділ мав добрих фахівцівукраїнської мови та літератури.Спочатку тут викладали вчителі ізСігету, а потім, завдяки йогоклопотанням біля ПосольстваУкраїни та Міністерства освітиРумунії, викладати українськумову було запрошено і фахівців зУкраїни. Один місяць в 2003 р. тутвикладала професор СвітланаКирилюк з Чернівецького універ -ситету, а з 2003 по 2007 р. укра -їнську мову викладав професорМихайло Кондор з Ужгородськогоуніверситету.

Минулого року Іван Семенюкразом з іншими колегами орга -нізовує Міжнародний сим позіум знагоди 10-річчя від створенняукраїнського відді лення в Клузь -кому університеті “Бабеш-Бойой”,а наступного навчального рокувідходить на заслужений відпо -чинок, проте його робота наукраїнській ниві не припиняється.Він часто приходить до універ -

ситету, відвідує бібліотеку, пра -цює над новими статтями, якіпублікує на сторінках часописівСоюзу українців Румунії. 8-9квітня в Університеті “Бабеш-Бойой” розпочнуться “Дні сло -в'янської культури”, тож ІванСеменюк разом з організаторамипрацює над успішним проведен -ням цього заходу. А 19-20 травня2011 року він поїде до Києва наМіжнародну наукову конференцію“Сприймання науко вої спадщинипрофесора Станіслава Семчинсь -кого і сучасна філологія” (прис -вячену 80-річчю від дня наро -дження доктора філологічнихнаук, професора Станіслава Сем -чинсь кого), де виступить із стат -тею про українських пись мен -ників Румунії, його односель чанІвана Федь ка та Михайла Не -биляка.

Іван Семенюк надрукувавбагато науково-культурних стат -тей, але поки-що вони необ’єдналися в одну збірку. Протевін не відхиляє можливості, щоодного дня назбирається вдостальматеріалу для книги про укра -їнських письменників Румунії.Перші кроки вже зроблено, алеспереду його чекає ще багатороботи, багато дослідницькоїдіяльності. Та це не лякає його –для нього це цікава робота, а дляінших це буде цінний науковийматеріал, якого в Румунії ще неіснує.

Тож мені залишається поба -жати йому багато успіхів танатхнення в його праці ісподіватися на нову зустріч з ним,можливо, таки з нагоди виданняйого першої книжки.

Людмила ДОРОШ

Іван Семенюк – син Верхньої Рівни

Клузький університет ім. Бабеша-Бойоя

LQTÃC 2011 r.4

Це широкий світ знань,написаних людьми. Безкнижок нема історії, літе -ратури, науки та думки.

На жаль, в наші часи люди читають дужемало, бо телевізор та інтернет – найголовнішляхи отримування більше інформацій провсе навколишнє, що трапляється у власнійкраїні або в світі.

Багато учнів, які мають як домашнєзавдання прочитати книжку та написати іїрезюме, або приготовити резюме різнихкнижок для іспитів, вибирають інтернет,щоб інформуватися про ту книжку танаписати її резюме, бо інтернет легшийшлях для цього. Та не всі інформаціїінтернету ефективні й правдиві. Вінтернеті можна знайти багато чого, аленіколи все те, що охоплює книжка.

Варта прочитати книжку, чи кращепрочитати її резюме? Резюме – це частинакнижки, опис деяких дій, які відбуваються вкнижці. Краще прочитати книжку, – такможна дізнатися більше та легше зрозумітиїї зміст. Щоб краще зрозуміти дію книжки,відчути почуття, можна тільки прочитавшикнижку. Резюме допоможе зрозуміти ті

частини, які читач не зрозумів, невключаючи те, що читач може зробити своєвласне резюме книжки, – так буде більшоригінальним та захоплюючим.

Є люди, учні, які важко розуміютьпрочитану книжку. Чому? Тому що тоді,коли учень, читач читає книжку, то вониповинні зосереджуватись над нею. Щобзосередитись, потрібен нормальний клімат,щоб не було надто тепло, чи дуже холодно,також для цього потрібен спокій, тишина,світло. Якщо в залі або кімнаті, немаспокою, тишини, читач не зможезосередитися в читанні. Шум відволікаєувагу читача від читання, – читач будедивитися або розмовляти з іншими, йогодумки будуть «бігати» всюди, сюди-туди, йте, що залишиться в його пам'яті, і те, щозрозуміє читач, буде майже нульове, як упасивному читанні. Світло також дужеважливе для читача; якщо нема світла, або

освітлення слабе, очі читача швидшевтомляться, й він не зможе зосере -джуватися.

Читання – це приємність! Не подо -бається читати ту чи іншу книжку, непотрібно їх читати! В житті людинащаслива насправді тільки якщо вона робитьте, що їй подобається. Змусити когосьчитати книжку нема сенсу, тому що читачне зрозуміє книжку, він це зробить зобов'язку, а робити в житті те, що неподобається, – це найважча кара длялюдини.

Читаючи, людина подорожує по містах,де ніколи не бувала; книжка про давні часитворить свій власний світ, світ книжки, світ,який має свої межі, чи немає їх зовсім. Інодівсім нам потрібен власний уявний світ, щобсховатись від реальності в світі, де всеможливе.

Читаймо, відкриваймо пречудовітаємниці світу довкружнього, світукнижки.

Ралука АЛЬМЕШАН,студентка ІІ курсу українського

відділення Бухарестського університету

«Найкращі книжки – це ті, про які читач думає, що він міг би і сам їх написати» (Паскал Барукнер)«Найкращі книжки – це ті, про які читач думає, що він міг би і сам їх написати» (Паскал Барукнер)

Що таке книжка?

Місяць лютий,п р и с в я ч е н и йпам'яті жін -кам-героїням,

які протягом цілої історіїУкраїни боролись за її Неза -лежність, віддавали за Українусвоє життя. Цих відомих іневідомих героїнь – мільйони.Вони понад усе любили своюУкраїну, не могли бачити їїпониженою чу жинцями, йшлиу бій, ставали неозброєнимиперед танками, дарували безвагання своє молоде життя закраще її майбутнє, майбутнєсвоїх дітей у вільній і міцнійдер жаві.

Свято Українських Героїньзародилося у п'ятдесятихроках ХХ ст. у діаспорі післятакої страхітливої вісткиповстання політв' язнів у та -борах Норильська, Воркути,

Кінгіру. Найбільш жахаючоюбула подія, пов'язана з пов -станням у 1954 р. українськихжінок-політв'язнів у катор -жному таборі смерті в Кінґірі,Казахстан, які стали в обороніналежних прав, в обороні своїхпобратимів-політв'язнів з ін -ших сталінських таборів. Їхбуло 500 жінок-українок.

Д-р Варконі, мадярськийлікар-очевидець, так пише процю подію:

«Для придушення повстанняв'язнів, яке тривало 40 днів,наставники покликали військовічастини. Військо градом куль ізскорострілів косило волелюбнихлюдей-повстанців, що завзятовідбивалися саморобними гра -натами та камінням. При брамідо табору в підготовці стоялитанки. Коли вже в повстанцівне стало зброї, наступиластрашна сцена: 500 жінок-українок у вишиваних сорочкахвийшли на подвір'я й заступиливхід до табору, щоб захиститисвоїх братів.

Вони йшли прямо на танки,що в прискореному темпінаближалися. Жодна з жінок незвернула з дороги, ні одна нескрикнула, не застогнала...Чути було тільки хряст кісток івидно було кров, яка довгозалишалася на сибірській землі».

На заклик СвітовоїФедерації Українських Жіно -чих Організацій (СФУЖО),було вирішено кожного року влютому у всьому світівідзначати свято українськихГероїнь. Чому саме у лютому?

А тому, що у лютому 1924 р.у польській тюрмі закатованаОльга Басараб, у лютомумісяці пішли з життя славніукраїнські патріотки НаталкаВинник, Дарія Гнатівська,Олена Антонів, НаталіяШухевич.

У лютому народилася однаіз найталовитіших і наймуж -ніших дочок України – ЛесяУкраїнка, – жінка, яка, нез -важаючи на важку хворобу, невпала у відчай, а своїм палкимсловом кликала українськийнарод до боротьби за своюкращу долю, волю України якдержави.

Українська земля породилабагато славних і мужніхжіночих постатей, імена якихназавжди вписані у світовуісторію: княгиня Ольга, Єли -савета, Ганна Ярославна,Роксолана, а ближче до нашогочасу – Наталя Кобринська,Олена Пчілка, Ольга Коби -лянська та багато інших.

У 1976 р. була заснованаУкраїнська Гельсінська Група. 7із членів були жінки, які небоялися ув'язнення, заслання,смерті. Між ними були д-рНіна Строката-Караванськата поетеса Ірина СЕНИК,яких я мала честь зустріти вТоронто на VI з'їзді СФУЖО.Перша з них, Ніна Строката-Караванська, після ув'язненнябула примушена покинутиУкраїну, податися до Америки.Друга – Ірина Сеник, яка булаув'язнена 34 роки і якуАмериканський жіночий союзвизнав однією із «100 героїньсвіту».

Тож не забуваймо у лютомузгадати наших героїнь ісхилити у пошані перед нимисвої голови. Робімо так, щобмісяць лютий став справжнімМІСЯЦЕМ ГЕРОЇНЬ, місяцемпам'яті про їх боротьбу завільну і незалежну Україну, деукраїнська мова була б єдиноюдержавною мовою, а укра -їнський народ був господаремсвоєї долі.

(І.П.-К.)

ЛЮТИЙ – МІСЯЦЬ УКРАЇНСЬКИХ ГЕРОЇНЬ

Ірина Сеник

LQTÃC 2011 r. 5

Новою збіркоюпоезій під назвою«Потойбіч рубі -нових небес» (В-

тво RCR Editorial, Бухарест,2009 р.) поет Іван Ковачпомножив і поглибив свої творчіпомисли. Нова його збіркапоезій є наслідком виробленоїмайстерності і динамічногоросту, цілком оформленого йогопрофілю:

З непам'яті всібіжимо до воріт,коли насбезкрає покличе,і дивимось-дивимось:серце горитьу кожного,хто в ньому дише...

Довголітня діяльність поетанасичена творчою добро зич -ливістю і мистецьким хистом.Поет свідомий того, що ліричнапоезія – це особливий жанрлітератури і для читання (чиперечитування) ліричних творівнеобхідний відповідний настрій,і навіть вигідна комфортабельнаобстановка, щоб в тиші загли -битися й сприйняти ідеї,почуття, роз думи, красу пое -тичних образів; тому все, щовипливає з переповненого серцяпоета вливається через прямусповідь в душі читача:

Знайду в собіне спокій, а надію, –я ж знаю, щой від неї час почав,не скарб відкопаний,ту ж мріюй ряхтіннядуху - ув очах!

Якщо поет не поділявся бсвоїми думками і мріями зчитачем, то вони пропадали б углибоких комірках мозку. Відпоета читач чекає, перш за все,витонченої форми слова, крас -номовних виразів, щоб душапоета була повна ласки, яка бсочилася зі всіх боків іпереливалась в нашу душу. Всеце яскраво випливає з поезійІвана Ковача, які тривожать нассвоєю щирістю і яскравістюобразів:

У мене до вас є надія,бо в мене до вас є життя.Яка непорочна та мрія,що в ній вже і ви, вже і я...

Поет роздумує над драма -тичними життєвими подіями,заглиблюється в розсуди, вмедитацію:

Над мною чеше свої скроніі той, і той – коли і доки? –я їх тримаю на долоні,немовби прапор про неспокій.

Читаючи в новій збірці ІванаКовача і легкі, веселі відхи -лення, вони надають враження,що поет на ходу схоплює слова врусі:

Без слів і різнобарвностейлюблюв тобі берізкуй клекіт журавлиний, –в тобі всю славусуму переллю.Й егей, яка любовпрозріє на хвилину!

З кожною поезією цієїзбірки поет переконує пробезмежність поетичноїформи і змісту, він глибокорозуміє своє приз начення– помножувати, поглиб -лювати своє поетичнеслово. Іван Ковач –майстер художнього слова,винахідник нових словос -получень, що творятьцікаві художні образи:

Спочине лагідьй защемитьйого натомлена бувалість.І прошумитьв майбутнійправоті вона,кощава і скорботна...

Чільне місце в збірці«По тойбіч рубіновихнебес» займають ліричнімініатюри, в яких почуттякохання подаються у форміглибокої молитви:

Позавчоравимріяв тебе яранньоюі доброю весною,й увійшла тивиміром-красоюв мармур ніжнийтихою сосною...

Інколи поетична сповідь стаєвідвертою, навіть безжальноюдо самого себе:

Я маю всесвіт в себе в зорі,в печінці маю сльози й радість,

що в тому звихреному борізнайду все людство в добрій

раді.

Поета втішає те, що на йогодолю випало велике щастя житив часи незалежної України:

Вкраїнська доле-днино,повік так, тож і нині,всім навстіж відкриваєш,синів до себе звеш...

Мати, рідне село, бать ківсь -кий дім і рідна Чуга назавждизалишились в душі поета іносить він їх з собою якнайліпший скарб, до нихтягнеться його душа:

Розкинусь я нею –Чугою,коли її усюу жили заведу.............................В отецькій хатіпочую моряй той край, що мені на всю ногу, –грядущою й доброювпаде зоряуранці на мріюрозлогу...

Всепереможна весна, гарячеліто, а найчастіше осінь красуня,кожна пора своєю самобутністюнадихнула уяву поета іспричинилась до створеннякоротких, але високохудожніх,зорових картин:

Весна прийшлана білому коні,травневих слівнавіяла у груди, –тому крайнебокличе в далину,тому воно зовеу всі-усюди.

Хоча в жовтні осінь тріум -фальна, поступово вона змінюєбагряну ризу на темносірийплащ і нагадує поету простарість, кончину:

...а осінь(густа, маревнадощова)в позолочених

ризах –сумна-сумна...

Збірка «Потойбічрубінових небес» міститьпереважно вірші, написанібіло-вільно (верлі бром), але єй чудові зразки класичноїстрофи, що основу ються наримі і ритмі:

Спи, дитинко, солодко ітихо,

спи, бо скоро небомзадимить,

провирує пісня не на лихо,розсміється вітер і

промчить...

Вміщені в збірці і десятьгадок-роздумів, написаних упро зі; поезія в прозі явищевідоме в літературі. Нагадаюв українській літературі М.Ко цюбинського, а вросійській М. Горького. Такітвори мають певний внут -рішній ритм, на який падаєякраз вагомість, наго -лошується основна думка, чипочуття. Носять ці творипевну властивість ерметизмуі парадоксальність, без якої

поезії немає.

Іван Ковач заслужив на нашу

вдячність за свою невтомну і

благородну творчість та діяль -

ність на благо нашої меншини, а

теплота виражених почуттів в

його поезії ні не топить серця

читача, ні не охолоджує, а

гладить їх...

Проф. Юлія ГРІНЬ-АРДЕЛЯН

Іван КОВАЧ: «ПОТОЙБІЧ РУБІНОВИХ НЕБЕС»Рецензуємо:

(RCR Editorial, Бухарест, 2009 р.)

LQTÃC 2011 r.6

Час минає дуже швид -ко!.. Майже вчора ябув учнем пана ЮріяРакочі, а це було

десь-там півстоліття тому назад.Він викладав прeкрасно укра -

їнську мову. Від пана Ракочі явперше дізнався про «Новий вік».

Коротенько – про учителя тапоета Юрія Ракочу.

Народився 14 березня 1908 р. вселі Жадово району СторожинецьЧернівецької області України.Середня ліснича школа, закінченав Тімішоарі 1930 р.; працює вгалузі лісництва. З 1949 р. працюєвчителем. Потім Юрій Ракочазакінчив заочно педагогічну шко -лу (1954 р.); в 1959 р. закінчивзаочні дворічні курси з російськоїмови (Бухарест).

Дебютувюв як поет в газеті«Новий вік». Друкується взбірниках: «Серпень», «Ліричніструни», «Про землю й хліб».Знаходимо вірші Юрія Ракочі і впідручниках з української мови.(В літературних сторінках «Но -вого віку» та в його «Літе -ратурному додатку», Ю. Ракочадрукувався щономера - Н.р.).Юрій Ракоча надрукував збіркупоезій румунською мовою«Любов, Віра, Розум»; ще кажуть,що в нього зник у невідомихобставинах рукопис «Мова лісу».

Добрий його учень, друг і сусідпостарався, доклав зусил ля, щоб в2005 р. вийшла збірка поезій«Доробок літ» (В-тво «Мустанґ,Бухарест). Це інженер ЮрійХом'юк, який нині мешкає в Ясах.Редактор збірки – письменникМихайло Михайлюк.

В мене є невеличка бібліотекаукраїнських книг, більшість з якихналежать «Критеріону», середних– «Доробок літ».

В 1971 р. я був у війську, а панЮрій Ракоча послав мені поштою«Ліричні струни», «На самоті»Марії Балан і «Крапля в морі»Івана Непогоди.

Треба правду сказати: секу -ритет «зібрав мене на вудку», алеце все далеко...

Пан Ракоча з учнями селаМарицея зробили парк коло домукультури. Під коріння деревецьвін закопував пляшки з усякимивирізками з газет. «Добрі люди»повідомили секуритет й деякідеревця були викопані, і тамзнайшлися клаптики з газет«Скинтея», «Зорь ной» тощо.

Пан Ракоча був пересліджу -ваний секуритетом, та мені він

якось сказав так: «Дорогий Коля,куди текла вода колись, буде тектизнову». Що він хотів цим

сказати?..Пан Ракоча дарував знайомим

та учням книги, на листках котрихбагато написував. Якщо хтось мігби зібрати, що написав викладач іпоет Юрій Ракоча на тихсторінках, то вийшов би добрень -кий збірник.

Я мав нагоду врятувати кількакниг, які попали не до людей (які,між іншим, рвали листки й нимипідпалювали вогонь), що люблятькнигу, і навіть декілька фото.

В моїй бібліотеці знаходиться і«Антологія української поезії» вчотирьох томах (1968 р.), яку меніподарував мій колишній викладачЮ. Ракоча.

Ось, що пише Степан Ткачук валманазі «Обрії» 1986 р.: «ЮрійРакоча – один із зачинателів нашоїлітератури, поет, який спо віда -ється перед читачами: «Моя душа

готова сприйняти всю красу».Поет Юрій Ракоча роками тому

(а їх вже 20) подався на той світ,

щоб оповісти Шевченкові, якоїдолі зазнали буковинські Кате -рини і Перебенді, але час від часуйого тінь повертається до Ма -рицеї, іде в ліс і там розмовляє здеревами і птахами, зворушена досліз, слухає вірші поета, декла -мовані дубами і буками» (як писавСтепан Ткачук 2005 р.).

Хай учителю Юрію Ракочі даліземля буде пером-пухом!

Микола КУРИЛЮК,колишній учень Ю. Ракочі

20 РОКІВ БЕЗ ПАНА РАКОЧІ...

ОБЕЗКРИЛЕНИЙ ПТАХ

Прожив я рокиВ невеликім селі, –Було там теплоЙ весело мені.Прожив я рокиУ великих містах, –Там був, мов у клітціОбезкрилений птах.

Прожив я рокиЙ на березі моря,Зазнав там і щастя,І моря, і горя.Тоді ж я взяв торбуНа крила свої,Відвідав далекіЙ незнані краї...

Хоч серце моєТепер б'ється й несміло,Шепоче мені,Що воно вже відцвіло.Бо я ще бажаю,Щоб в завтрашній дниніПрожити в підгірнійМаленькій хатині.

Там, може, я зможуУтіхи зазнати,

І думку нову щеНа лист написати.І там, може, притихнеСерцебиттяІ в тиші пробудуВсю решту життя...

ДЕСЬ НАДРАКЛЕКОЧУТЬ...

Зорі ранку не палають,День їх затуманить,Рідні землі пропадають,Ніч їх знов заманить...

Землетрус усіх рівняє,Надра десь клекочуть,Люд собі рев привабляє,Вгамуватись хоче.

В такім «раї» я не будуСин своєї мами,Бо безглуздя та неладністьПанують над нами...

ПІСЕНЬ КИЛИМЧИККРАСНИЙ

Складаю я свої пісні –І гарні, і невдалі, –Співаю їх у тишині:Від сміху – до печалі.

Складаю я пісні своїПро щастя і кохання,Як вдвох співаємо, сумні,Про радість, про ридання.

Співаєм хором ті пісніСтраждальні і веселі,В'ємо віночки весняніУ всіх, у всіх оселях.

Тому, чи юні, чи старі,Ми творим піснь незгаснуЙ тчемо й для осені-зоріПісень килимчик красний...

В РОЗЖАРЕНІМСЛОВІ-ВАГАННІ

Мої слова звучали радо,Коли молодимЛіталося вільно.Тоді я схотів написатиТа все передатиВ словах –Мимовільно.

Мої слова подеколи Мовчали в роки дозрівання,Коли обнімалиВ розжарені крилаЖиттєві питання-Вагання.

Я знову плекаюІ знову складаюНові і колишні слова.Тепер розпускаюНестерті їх крила.Тепер увільняюВсі думи: дозвільно!Щоб всюди-повсюдиЛітали свобідно...

Василь БАРШАЙ З НОВИХ ДОРОБКІВЗ НОВИХ ДОРОБКІВ

«Я ЗНОВУ ПЛЕКАЮ I ЗНОВУ СКЛАДАЮНОВІ І КОЛИШНІ СЛОВА...»

Юрій РАКОЧА

МАРИЦЕЯМарицея – гарна, мила –Піднімаєсь до висот,Мов орлиця сизокрилаПонад хмари гриж-гризот.

Пречудові її людиБога люблять, всіх людей:Труд, Любов ростуть усюди,Квітне радість для дітей.

Люблять Мир і Батьківщину,І Природу пресвяту.Летять гордо на вершину,Щоб відчути Доброту...

Роботящі, гарні, миліІ дівчата, і жінки;Й чоловіки повносилі,І опришки-парубки.

Марицея і Данила,Василаке-Калинешти –Як веселка літом мила,У комуні Дарманешти!..

Лісок пана Ю. Ракочі в с. Марицея

LQTÃC 2011 r. 7

Досвідченийвузівськийвикладач,я к и й

належно усвідомлюєсвоє профе сіональнепокликання, якправило, сам укладаєпот ріб ний студентампосіб ник для читаннялекцій свого предмету,лекцій, об’єм

інформацій і способи їхньої трактовкияких, в ідеальному випадку, від повідаютьсучасним вимогам галузевої навчальноїпрограми, зацікав леності студентів,підвищують і консо лідують їхнійінтелектуальний рівень тощо.

Так поступив доктор філологічних наук,професор, завідувач кафедри українськоїлітератури Чернівецького національногоуніверситету імені Юрія Федьковича, авторряду цінних монографій та великого числанаукових статей, Відмінник освіти України,Почесний доктор Сучавського університетуімені Штефана Великого ВолодимирАнтофійчук, який, викладаючи донедавнаукраїнську літературу студентам укра -їнського відділення Сучавського універ -ситету, збагнув статус його предмету узакордонному вузі, кругозір та потребивідповідних знань його слухачів, написавукраїнською мовою цікавий, цінний іадекватний посібник «Історія українськоїлітератури. Кінець XVIII – першідесятиліття ХIХ століття, підручник дляукраїнської діаспори» (224 стор. великогоформату), якого надрукувало 2009 рокуВидавництво Сучавського університету.

Свій підручник пан Антофійчукзамислив для української діасппори, бойого слухачами, хоча й не діаспорними(сучавські українці, вважаю не тільки я, цене діаспора, а корінне населення), булиукраїнські сини і дочки, з якими він мігпроводити свої заняття українською мовою,а потреби студентів уповні задовольнявукрадений ним підручник. За цимпідручником, гадаю я, можна буде і надалівикладати українську літературу уСучавському, а також і в Клузькомууніверситетах, бо на тамтешні українськівідділення досі поступали тільки або майжевиключно знавці української мови, з-поміжяких складатимуться, можливо, і майбутністуденти-україністп цих вузів.

Проблематичним є використовуванняданого підручника на українськомувідділенні Бухарестського університету, наяке, від часу відкриття понад десять роківтому українських відділень у Сучаві таКлужі-Напоці, поступають переважнорумуни, з-поміж українців – дуже мало.Згідно з Болоньською угодою, врумунських університетах запровадженетрирічне навчання. А розроблений упідручнику літературний період (кінецьХУІІІ– перші десятиріччя ХІХ століття) задіючою програмою викладається на

першому курсі навчання, коли студенти-румуни тільки що починають засвоюватиукраїнську мову, і то – переважно у планіпрактичного мовного спілкування. Якправило, на першому курсі навчання (а,щоб не ховатись за пальцем – подеколи чипереважно і на другому курсі) лекції зісторії української літератури, частово і зсучасної мови викладаються румунськоюмовою.

Незважаючи на вищенаведені уточнення,підручник пана професора ВолодимираАнтофійчука дуже потрібний навчальнийпосібник усім трьом вищезгаданимуніверситетським українським відділен -ням. Бо, наскільки мені відомо, вСучавському та Клузькому університетах

ніхто досі не видав жоден посібник зукраїністики. А на Бухарестському від -діленні посібник пана Антофійчука, як токажуть, «покриває» якраз розроблений вньому літературний період, для якого немаєдрукованого посібника, перед багатьмароками тому написали нині покійні СтеліанГруя-Яцентюк – «Курс з української літе -ратури ХІХ століття» (окрім Т. Шев ченка) іМагдалина Куцюк – «Курс радянсь коїлітератури», теж вона уклала «Анто логіюукраїнської поезії ХХ століття». Як би вононе проходило, навчання за цим підручникомможна проводити і на бухарестському укра -їнському відділенні, вирішальну роль вцьому відіграючи професіональна іпедагогічна здібності викладача літератури.

Особлива цінність посібника панапрофесора Антофійчука полягає в тому, що,по-перше, у порівнянні з нашими біблі -отечними дуже бідними на нові українськівидання фондами та застарілими літе -ратурними розробками, цей посібникукладений у світлі найновіших літера -турознавчих положень та «найсвіжіших»аналітичних розробок.

По-друге, це не звичайний посібник, асправжній досконалий підручник, який,здається мені, відповідає усім вимогамтакого виду дидактичної праці, в якій усі їїскладові методично й ефективносинхронізуються, створюючи сприятливийфон для належної перцепції літературногопроцесу.

Відкривається даний підручник дужекорисною передмовою, в якій одна знайголовніших – це проблема періодизації(з відомими досі, але й з багатьмасучасними елементами) нової українськоїлітератури, яку пан Антофійчук поділяє начотипи періоди: Перший період,передшевченківський (кінець XVIII – першідесятиліття ХІХ ст.) – становлення новоїукраїнської літератури; Другий період (40-60-ті роки ХІХ ст.) – подальше кількісне таякісне зростання української літератури, їїрозгортання «під знаком літературно-мистецької та громадсько-політичної діяль -ності Т. Шевченка, коли «утверджуєтьсяпринцип художньої правди, основнимтворчим методом стає реалізм»; «про -довжує розвиватися романтизм», про -відними є поетичні та прозові жанри,з’являється ліроепічна поема, Кулішзапочатковує роман-хроніку, творчістьШевченка «в багатьох відношенняхвизначає особливості українського пись -менства наступного періоду, але й справляєвплив на розвиток літератури іншихслов’янських народів»; Третій період (70-90-ті роки ХІХ ст.) – «час інтенсивногорозвитку буржуазно-капіталістичних від -носин»; в літературі – поява «великої групитворчих індивідуальностей» (І.Нечуй-Левицький, П. Мирний, І. Карпенко-Карий,М. Кропивницький, І. Франко, М. Стариць -кий, Б. Грінченко), «які стояли на позиціяхреалістичного відображення дійсності»;українська література «вперше запра -цювала як цілісний художній механізм»;«найбільшого розвитку набувають соціаль -но-побутові та соціально-психологічніповісті, роман»; вершиною літпроцесу стаєтворчість І.Франка; Четвертий період новоїукраїнської літератури (кінець ХІХ –початок ХХ ст.) – новий етап її розвитку: а/творять письменники різних поколінь:продовжують писати І. Франко, М. Ста -рицький, П.Мирний, І. Нечуй-Левицький,І.Карпенко-Карий, в літпроцес активновключаються М.Коцюбинський, Леся Укра -їнка, В. Самійленко, Ольга Кобилянська, В.Стафаник, М. Вороний, В. Винниченко,О.Олесь і ін.; б/ в українській літературі«синтезуються неореалістичні та неоро -мантичні прийоми художнього зобра -ження», проявляються імпресіоністична,експресіоністична, символістична поетики.

Цінний вузівський посібник з української літератури

(Далі буде)

Унів. проф. д-рІван РЕБОШАПКА

LQTÃC 2011 r.8

Сьогоднішній гуцул упереважній біль -шості – християнин.Немає вже того

гуцула, якого описав класикнашої української літературиМихайло Коцюбинський в«Тінях забутих предків», напідставі якої режисер Пара джа -нов екранізував під одно -йменною назвою надзвичайнийкінофільм із життя гуцулів.

Однак в гуцульській ре -лігійній обрядовості зали ши -лося багато давніх (язич ниць -ких) елементів, які стали хрис -тиянськими, що освячують усінайвищі прагнення, – проявилюдського духу і творчість.Особливо урочистими є христи -янські обряди Святий Вечір,Святого Йордана, Великодня.Колядування в гуцулів ун ікаль -не. Це одні з найгли бин ніших,найінтимніших традицій укра -їнського народу. Ми, наприклад,бачимо, що багато з народнихзвичаїв зникають як в українців,так і в румунів, але в ізольо -ваних околицях вони ще існу -ють. Ви думаєте, що меш канціКиєва або Бухареста не можутьспоживати ковбасу, буженицю таінші традиційні продукти у себевдома? Можуть, але там вона несмачна. Всі хочуть чогосьоригінального. Оте ори гінальнесмачніше, бо турист-споживачзнаходиться в іншому сере -довищі, десь-там у селі, в горах,

котрі впливають позитивно надушу туриста. Він бачить, якприготовляють ту чи іншу стра -ву, а Коляда і природа впливаютьна туристів, і тому всі відчу -ваємось чудово.

І знову повертаємось до Ко -ляди. В час колядування всі

християни стають не простоглядачами, а реальними учас -никами цього релігійногодійства. Так, в народній традиціїз року в рік переживаємоНародження, все глибше іглибше засвоюємо в душахнайбільшу подію в історіїлюдства: втілення Бога – прихідв людській подобі Сина Божого,Спасителя світу.

Підкреслю, що ми, гуцули, вособливий спосіб з покоління впокоління зуміли згармонізуватиколядування з ученням Церкви івідчуттями душі українськогонароду.

Особливим дійством в моємуселі є дорослі колядницькі

«партії», як кажуть у нас: Старацерковна Коляда, яку кожнийгосподар очікує з радістю. В цихколядників не існує запи тання«Чи приймаєте Коляду?», бовони весь дар подають дляцерковних потреб села. Тому всігазди приймають Церковнуколяду і відплачують й важ -ливими сумами грошей. Коляд -ники в період Різдвяних свят

поводяться стримано, гречно, бовони символізують самих апос -толів Христових, учнів апос -толів та всіх пра ведників, щопроповідують Хрис та; готу ю -чись до цього дійства, коляд -ники очищають себе СвятоюСповіддю і зміц нюють СвятимПричастям.

Незважаючи на великі від -стані і не завжди привітнупогоду, в неділі і свята гуцулийдуть вклонитися ПресвятійТрійці, Діві Марії і всім святим.

З особливою пошаною нашігуцули відвідують місця зправославними монастирями:Путну, Сучевицю, Молдовицю,Воронець, а також монастиріПочаїв, Банчині з України.Скрізь селами, де проживаютьгуцули, побудовані нові церквита каплички.

Лише в нашій громаді, Ульмі,побудовані дррев'яні церкви вЛупчині, Маґурі та Ульмі тацерковці на хуторах НижняКостелева і Кечера, котрі ос -вятив Преосвященний архи єпис -коп Пимен Сучев'яну.

Як вже було сказано, гуцулиправославної віри, але маютьдеякі особливості, які є уні каль -ними перед Обличчям Творця, іця неповторність збагачує за -галь нолюдське над бання у всіхсферах буття людини.

(Далі буде)Юрій ЧИГА

Фото автора

Про високогірних орлів, що поблизу небес

ГЛИБОКА ВІРА І ТЕПЛА НАБОЖНІСТЬ – ГОЛОВНА РИСА УКРАЇНЦІВ-ГУЦУЛІВ У ВСІ ЧАСИ

Нові емоції – початок новоїдороги та нових питаньперед усіма, хто тепер хочепосадити перші зернятка в

чистих їх душах та умах, почавши змаленьких школярів та ліцеїстів, абодорослих українців та румунів, симпа -тизантів нашого СУР із міста Бая Маре(Марамуреш): почати з енту зіазмомнавчатися писати, читати і рахуватипо-українськи!

З ініціативи і на заклик місцевого бюроорганізації СУР, але і на прохання кількохсімей в складі змішаних членів і подруж,румуни з-між них бажають вчитисяукраїнської мови.

Так, з допомогою Степана Бучути,депутата СУР, Мирослава Петрецького,

голови філії СУР Марамороського повіту,встановлено, щоб у січні 2011 рокурозпочати уроки вивчання читати,писати та рахувати по-українськи.

Не було трудно, тому що підписувачцих рядків, бувший учитель Василь Мігня,потім понад 40 років професор музики уВерхній Рівні, а далі в м. Бая Маре,добровільно і безплатно зобов'язавсястати учителем поки що 8 курсантів.

Були емоції у всіх учасників, почавши зучителя і нових учнів різного віку.

Після отримання зошитів, Букварівта Арифметик для І-го класу, я озна -йомив їх зі змістом кожного підручниката умовами праці, щоб в кінцінавчального року – 30 червня 2011 року –

подарувати всім учасникам Похвальніграмоти від їх учителя.

Таки з першого курсу мої учні взялисяза працю. Вже пройшли 4 уроки по 2години на тиждень. Так вивчили вже 12букв, відповідні слова та короткі речення,складені ними за рисунками з Букваря.

По Арифметиці навчання йде швидше,але, поки що, питання мушу уснопередавати, оскільки вони ще не вміютьчитати і писати по-українськи.

За короткий час я вам подам новівідомості про нашу щотижневу працю іхоч 1-2 фотокарточки...

Василь МІГНЯ,голова Баямарської організації

Марамороської філії СУР

Православна церква в с. Ульма на Сучавщині

Баямарська організація СУР

КОЛИ ХОЧЕШ, ТО Й МОЖЕШ (БУДЬ-КОЛИ!) НАВЧАТИСЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

LQTÃC 2011 r. 9

Зима з морозами таснігом – це справжнійрай для любителівактивного відпочинку.

Лижі наточено, відпустку взято,але куди б його податися? ДоАвстрії – досить дорого та йдалеко, до Предялу, Кавніка,Борши чи інших місць з Румунії,які вже неодноразово відвідали іпро які досить добре знаємо: щовони мають, а ще краще – чогоїм бракує? А й дійсно, чого ж їмбракує?

Якщо престижні лижні ку -рорти обов’язково мають івикористовують установки дляштучного снігу, то в Румуніївласники лижних трас або ж немають їх, або ж з тих чи іншихпричин не використовують. Щобне здалося, що це пусті слова,наведу простий приклад: лижнікурорти Пояна Брашов таПредял, які мають найдовшулижну трасу в Румунії (14.885км і, відповідно, 11 км) і завждипереповнені туристами, можутьзабезпечити штучним снігомлише 10% лижних трас. Протепідйомників – досить мало івартість денного абонементу –досить висока. (В Пояна Брашоводин підйом коштує 19 леїв, аденний абонемент – 125, а вПредялі денний абонемент всезон коштує 143 леї). 100%покриття штучним снігомможуть дозволити собі КавнікІкоана та Беішоара, проте, нажаль, довжина лижних трас для

більш-менш вмілого практи -канта лижного спорту невелика(1.62 км та, відповідно, 3 км,тоді як 1 підйом коштує 3,відповідно, 6 леїв). Більш-меншдовгою трасою володіють Кав -нік Роата (6 км) та Стража (6.429км, до якої додається ще 3.2 кмтраси, але яка в останні роки небула в дії через брак снігу –(установок для штучного снігу

там немає). А от, щоб якіснопокататися в традиційних лиж -них курортах Борша чи ВатраДорни, треба дочекатися снігу іхолоду, які б дозволили якіснепокриття трас, довше життя дляваших лиж та задоволення відпрактикування цього видуспорту.

В останній час все частішечула добрі відгуки про лижнийкурорт Буковель з України, ічомусь важко вірилося в прав -дивість почутого. І яким же буломоє здивування, коли дізналася,що цей лижний курорт, де востанні роки було зробленосерйозні інвестиції, зараз на -лічує 50 км лижних трас, маєустановки, які забезпечують

100% покриття штучним снігом,15 підйомників та 1 канатно-бугельний підйомник. А ще –дуже гнучку тарифну систему:по годинам, підйомам, половинідня та по кількості днів.Наприклад, абонемент на 1 денькоштує 108 лeїв з понеділка доп’ятниці і 125 леїв у вихідні.

Добре зваживши всі альтер -нативи, вирішили податися… вУкраїну! Здається, це так далеко,але для мешканців Мара -морощини, чи, взагалі, Трансіль -ванії, це досить близько. А щебагато з них мають великуперевагу над іншими жителямиРумунії – тут проживає багатоетнічних українців, тож спіл -кування українською мовою дляних зовсім не проблема, а самеце і є однією з найбільшихпроблем для туристів, які неволодіють українською чиросійсь кою мовами.

Відвідали Буковель і непожалкували – багато лижнихтрас не дозволили занудьгувати.Дійсно, зустрічали і місця зльодом, проте цілісінький деньтут працюють установки штуч -ного снігу, а після закриттявироблений штучний снігвикористовується для віднов -лення трас. Місць для про -живання – безліч і для будь-якого гаманця. Для любителівкомфорту є багато місць всамому курорті, а менш пре -тензійних відпочиваючих (і тутмаю на увазі не стільки якістьпроживання, скільки відстаньвід самого курорту) чекаютьготелі та приязні приватні ґаздирегіону. Єдине, що залишилогіркуватий присмак, – цеперетин кордону, який займаєдосить часу і випробовуєтерпіння. Та згадуючи приємнідні перебування в Буковелі,змирююся із ситуацією і спо -діваюся, що в майбутньому цяпроблема вирішиться і від -починок вже не буде нічимзаплямований…

Людмила ДОРОШ

ЛЮБИТЕЛЯМ ЛИЖНОГО СПОРТУ

БУКОВЕЛЬ, БУКОВЕЛЬ!..

• Івана ПІЦУРУ (1 лютого 1947 р.) –Вікарія Вікаріату Української Правос -лавної Церкви в Румунії із центром вмісті Сігеті, що на Мараморощині,пароха церкви в Рускові, Мараморощина;уродженця українського марамороськогосела Кричунів, добру людину, гарногобатька і мужа, доброго пастиря свогостада.

• Флоріна МИХАЛЕЙКА (3 лютого1971 р.) – колишнього голову Туль чанськоїфілії СУР. Вихідця з-між задунайськихкозаків. Закінчив Факуль тет мате ма -тики-інформатики, Дро гобич, Укра їна.

• Івана ЛІБЕРА (5 лютого 1932 р.) –голову Карашсеверінської філії СУР ізаступника голови СУР, викладачамузики, диригента хору «Зелена

ліщина»; вихідця українського мара -мороського села Русково, випускникаСігетської української педагогічноїшколи. З самих початків свогопризначення учителем, опісля викла -дачем музики, разом з дружиною таіншими колегами, випускниками Сі -гетської педшколи, включається ворганізування художньої самодіяльностісела Копашиль (Банат). Багато років –директор школи цього села.

• Ірину ПЕТРЕЦЬКУ-КОВАЧ (19лютого 1955 р.) – випускницю укра -їнського відділення Сігетського ліцею ім.Драгоша Воде, Мараморощина, таФакультету іноземних мов Буха -рестського університету, секціїукраїнсько-російської. Вже 31 рік працюєв газеті «Новий вік», з 1989 р.

переймованої на «Вільне слово». Спів -засновник з 1989 р. Союзу українцівРумунії, а з 30 жовтня 1991 р. – Жіночоїорганізації, всією сім'єю і родиноювіддано працюючи на користь укра -їнства Румунії, допомагаючи разом ізмужем молодому, на той час, панотцюМ. Лаврюку при будуванні УкраїнськоїПравославної Церкви в с. Поляни,Мараморощина, в найважчі часи ко -мунізму, заборони Чаушеску не лишерелігії, а і української мови.

На Многії і благії літа, На Многії і благії літа, дорогі ювіляри!дорогі ювіляри!

Хай Бог щастить Хай Бог щастить Вам у всьому!Вам у всьому!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ПРОВІД СУР

ПОЗДОРОВЛЯЄМО З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ТА ВІТАЄМО З ДНЕМ РІДНОЇ МОВИ

LQTÃC 2011 r.10

Успішному здійс нен -ню функції мовисприяє все бічнаунор мо ваність її

словникового складу, загаль -новживаних граматичних форм,вимови й правопису.

Будь-які відхилення від нор -ми у вимові, чи в написанні,ускладнюють спілкування міжлюдьми, відвертають увагуслухачів або читачів від змістувисловленого і зосереджують їїна помилках. І навпаки, пра -вильне усне мовлення таграматичне письмо значноюмірою сприяють кращомусприй нят тю і засвоєнню вис -лов леного, швидкому взає моро -зумінню.

Висока культура усного йписемного мовлення, добрезнання і чуття рідної мови –найкраща опора, найвірнішарекомендація для кожної лю -дини в її суспільному житті ітворчій діяльності. Тож бороть -ба за чистоту, високу культуруусного мовлення є одним знайголовніших завдань сучаноїшколи. Необхідність формуватив учнів навички літературноївимови випливає не тільки зкомунікативних потреб. Воназумовлюється також об'єктив -ною взаємодією між усним іписемним мовленням взагалі таміж вимовою і правописомзокрема. Навички грамотного

письма неможливо формувати вучнів у відриві від навичоквимови.

Слід завжди мати на увазі,що вимовної дії дитини – якскладова частина усного мов -лення – по-різному впли ваютьна становлення навичок гра -матичного письма. Цей впливзумовлений, по-перше, якістювимовлених навичок учня, сту -пенем їх відповідності доорфографічних форм, а по-друге, характером спів від но -шень між орфографічними нор -мами, які у різних мовахнеоднакові.

Зокрема, в українській мовіорфоепічні вимовлення бага -тьох слів є основою для їх пра -вильного написання (фоне тич -ний принцип). В інших ви -падках написання кожної буквиу слові не може спиратися нареально висловлені звуки. Щобпра вильно написати таке слово,необхідне зіставлення з йогоспільнокореневими словами,серед яких треба відшукатиопорну форму (слово): лишати –залишати, залишок, залишений.Виділене слово дає підставу длянаписання в контрольномуслові букви и на місці сум -нівного звука. Тож пра вильневимов лення і в таких випадкахспонукує перевірити написання,знайти опору для правильноговживання букви, а сам пошук є

важливим склад ником форму -вання в учнів орфографічноїпильності, усві домленого засво -єння орфогра фічного правила.

Щоб успішно засвоїти їхправопис, учні мають навчитисявимовляти їх так само пра -вильно, як і писати.

В українській мові великуувагу слід приділяти правиль -ному наголошуванню слів.Цілком ясно, що від того, з якимнаголосом молодший школяруперше почує те чи інше слово,закріпить його у власному мов -ленні, залежатиме рівень за -гальної мовної культури стар -шокласників і дорослих людей.Неправильно сформовані вранньому дитинстві та в молод -шому шкільному віці вимовнінавички дуже важко справити.Лексичний запас молодшихшколярів активно збагачуєтьсяпереважно у про цесі навчальноїдіяльності. Тому учитель особ -ли во уважно має ставитись докожного нового слова, якевводиться до активного словни -кового запасу учнів.

Така вимога однаковою мі -рою стосується як уроків мови йчитання, так і інших предметів.

Виховання у молодших шко -лярів мовної культури, форму -вання навичок літературноївимови у взаємозв'язку з орфо -графічним письмом – одні зважливих напрямків у загальній

системі прийомів з розвиткумовлення. Здійснюється цяробота за допомогою методуспостереження й аналізу мов -них явищ та методу вправ.Серед прийомів навчання відомітакі: використання вимовногозразка, фонетико-орфоепічнийта фо нетико-графічний роз -бори; взає моконтроль за уснимивислов люваннями, який грун -тується на вмінні контролювативласні вимовні дії; прийомпорівняння вимовних дій,слухових сприй мань, фоне -тичної і графічної форми слова.

Слід підкреслити, що форму -вання у молодших шко ляріворфографічних навичок з опо -рою на навички літературноївимови робить навчання більшцікавим, дає змогу уникнутизначної кількості вправ, побу -дованих на формальних діях.

Робота над орфографією,здійснювана паралельно із зас -во єнням учнями орфог рафічнихнорм, є важливою передумовоюдля формування у молодшихшколярів уявлень про правописяк чітку систему взаємоз -в'язаних правил, пере важнубільшість яких можна вивестисамостійно, спос терігаючи заявищами пра вильного мов -лення.

Марія КІМПАН

Осиротілі дітиЯ хотів,я чекав,щоб прийшла зима й упав перший сніг,але сум мене обгорнуві зразуу вихорі-головокрутежі прийшла мить, коли бмої думиперепліталися із твоїмий заплакали разом,наче осиротілі діти....

КолиВідчуваю душу твою, колиоплакуєш самітність мою...

Течуть сльози мої,колидивлюся в очі твої...

Плаваю на крилах хвилі,колигладжу коси милої....

Стрибаю берегами землі,колицілую серцевину твоєї душі...

Співаю майбутність ідилії,колия в обіймах твоїх...

Хто виннийЛюбов заплетенай завитав косах дівчини,ароматна,наче ягоди....

Очі,наче синє небо,наче корал,деколибрешутьі карають,наче біль....

Не розумію,хто виннийза ці зрушення,наче крутежі,що рвуть серцена черепки ...

Нині зрозумівНині сумний,сиджу на цвинтаріколо білого хреста,

наче на льодині....Вітер віє,розношує холоді я колишусявперед і назад,від ранку до вечоранад могилою любимої...

Нині тиша стелитьсяпоміж хрестами,ударяючи менекігтями в груди....

Нині лишивдушу вільною,долю босою,очі плачутьіз поглядомколина небо, колина бідний хрест....

Нині зрозумів,що наша любовпереживе себелише у небі....

Наче лялечкаНе справжні,сказав,

мої мрії, не справжні,а словані стільки...Хоч знайшоводне словогарней свіже,з яким граюся...Одне короткей дике слово,що проходилопоміж пальці,коли я штовхав йогоу поему....Одне слово,наче лялечка,чарівна лялечказ великимий байдужими очима,з яких течуть сльозипрямо в душу...Знайшов слово,що не входилов одну ідею,яку вважав,що вже сказана(не правдивадля мене...).

МЕТОДИ І ПРИЙОМИ ФОРМУВАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ НАВИЧОК

Іван АРДЕЛЯН

«ЧАРІВНА ЛЯЛЕЧКА З ВЕЛИКИМИ Й БАЙДУЖИМИ ОЧИМА...»

LQTÃC 2011 r. 11

Минулої осені менітаки вдалося по -ба чити Львів. Зна ю,що передати всі

враження мені не під силу, бо тотаки треба самому побачити інасолодити свою душу, а пишутому, щоб і інших заохотитивідвідати це гарне старовиннемісто, яке зга дується ще в 1256р. в літописі «Руському». Вонобуло побу доване на роздоріжжіторго вельних шляхів між за -ходом і сходом, довкола замкуЛьва. Від часів заснування Ль -вова князем Данилом Галиць киму місті жили і тепер живутьлюди різних національностей,різних культур і віросповідань.

За часів австрійського пану -вання місто стало осередкомпольського та українського на -ціональних визвольних рухів.Після розпаду Австро-Угорськоїімперії Львів став столицеюЗахідно-Української Народноїреспубліки. З 2003 року Львовунадано звання Культурної сто -лиці України. Місто пов'язане зтакими визначними письмен -никами, як Іван Франко, В.

Пачовський, М. Підгірянка, О.Маковей, Л. Мартович і т.д.Львів'яни свято бережуть па -м'ять визначних людей. В цен -трі міста споруджено па -м'ятник Т. Шевченку, А. Міць -кевичу, О. Бандеру. В Львові ємузей і парк І. Франка, бо вЛьвові він учився, жив і на Ли -чаківському кладовищі похо -ваний. На гробі І. Франка мибачили свіжі квіти. Кладовищегарно упорядковане і тут можналегко відвідати бажаючу могилу.

Місто Львів можна назвативеликим музеєм, що розта -шований на горбах і потопає врозкішній зелені. Архітектурабудинків нагадує мені містоТімі шоару. Вражає в Львові ве -лике число церков, соборів. Львівє центром єпархії Укра їнськоїГре ко-Католицької Церкви,Укра їнської Автокефальної Цер -кви, Української Правос лавноїЦер кви Київського Патріархату,Української Православної церквиМосковського Патріархату, Ри -мо-Католицької церкви, «Вір -менської Апостольської церкви.Існують тут і Синагоги.

Загальну панораму Львоваможна побачити з найвищоїточки міста – гори «ВисокийЗамок» (398 м) і з оглядовогомайданчика, що на висоті 413 м.

У Львові 20 парків і зеленихзон, 2 ботанічні сади і 16пам'яток природи, і все нам невдалося побачити, але про -гулялися ми добрих 5 годин вШевченківському гаю, в якомурозташований і музей села, деми надивились на архітектурустаровинних хат, церков ізЗахідної України, розглядали вхатах народне мистецтво, впершу чергу чудові вишивки іписанки, різноманітне начиння ігосподарські прилади. В гаюможна відпочити, прогулятись,всюди безпечно.

Розглядали ми і народнемистецтво в одному з парківнедалеко центра Львова. У Льво -ві за століття розвинулись різнікультури, мистецтво і мови.

В архітектурі міста відобра -жено різні архітектурні євро -пейські стилі, в першу чергу, цеможна побачити в центрі.

Приємно було чути на вулиці,як всі говорять по-українськи. Тобуло 1-2-3 вересня, на початкушкільного і університетськогороку: на вулицях багато учнів,студентів, які ввічливо пово -дяться, радо пояснювали нам, дезнаходиться будинок, який насцікавив, парк.

В книгарнях багато укра -їнських книг. У Львові ми купилидва романи Оксани Забужко. Атепер, читаючи роман «Музейпокинутих секретів», бачу, щописьменниця приділяє великуувагу Львову і його жителям.

Живуть львів'яни скромно, які ми, можливо, трохи скром -ніше, але гідність і повага долюдини не покинули їх. Це мизрозуміли з розмови з людьми, зякими нам вдалося спілкуватисяв музеї, в книгарні, в парку, втранспорті.

Ця подорож допомогла менікраще пізнати наших братів зіЛьвова.

Василь АРДЕЛЯН

ГІДНІСТЬ І ПОВАГА ДО ЛЮДИНИ НЕ ПОКИНУЛИ ЛЬВІВ'ЯН

Алкоголік – це людина, яка не маєміри кількості алкоголю, якогоспоживає, навіть якщо знає, що цейому робить погано.

Алкоголь породжує серйозні хвороби істворює серйозні психологічні та соціальніпроблеми. Хоча було зроблено багато дос -ліджень, ще невідомі всі наслідки алкоголізму.

Цей синдром був відкритий в США близько1976 року в Нью-Йорку, і лікарі твердять, щомова йде про генетичні, психологічні тасоціальні чинники.

В даний момент ще не існує ліку длявирішення цієї проблеми, але існує багатолікувань, які можуть повернути пацієнта донормального життя. Дослідники твердять, щоу світі існує понад 60 мільйонів осіб,страждаючих алкоголізмом, і риск вищий учоловіків, ніж у жінок.

Алкоголь міститься в багатьох напитках, іколи людина споживає його, шлунок такишечники швидко його поглинають, і томуалкоголь циркулює кровю, впливає на весьорганізм.

Алкоголь впливає так само і на серцевім’язи, викликаючи аритмії, гіпертенсію і вбагатьох випадках можна дійти донеконтрольованого дрижання, сонливості,депресії, галюцинацій.

Жінки, які споживають алкоголь під часвагітності, ризикують народити дітей зсиндромом FAS (fetal alcohol syndrom)-провідна причина генетичних захворювань:удитини появляються зміни зовнішності,розумова затримка та різні пороки розвитку.

Алкоголь найбільш поширена причинарозумової відсталості.

Статистика показує, що 15% жіноквживають алкоголь, і якщо споживанняалкоголю продовжується під час вагітності,має негативний вплив на зародок дитини.Алкоголь впливає на всі органи організму, анайбільше на печінку. Захворювання печінкиохоплює широкий спектр хвороб, починаючи з

печінковим стеатозом, хронічним гепатитом,аж до цирозу i багато алкоголіків страждаютьвід цих жахливих захворювань.Тому щопечінка не болить, пошкодження видно тількипізніше, іноді випадково, при аналізах, навідміну від захворювання підшлунковоїзалози(pancreas), яка дуже чутлива і примушуєлюдину швидко звертатися до лікаря.

Алкоголь впливає на нервову системулюдини, особливо на центри, які координуютьмозкові функції:свідомість та емоції.

Так само, як і наркотики, алкоголь збільшуєсугестивність людини і споживач себевідчуває задоволеним, в нього зникаютьінгибіції.

Шкідливий вплив виникає також навнутрішні та сексуальні залози, на нервовіклітини, зменшується імунітет організму.Взагалі, на весь травний апарат – від рота,стравохода, шлунка, аж до кишечників. Можнадійти до фатальних хвороб, як: рак стравоходу,кишечника, молочної залози та інші види рака.

В алкоголіків низькі концентрації кальцію,фосфатів та вітамінів. В кінці, найбільшпошкоджений орган є мозок; нервові клітинине відновлюються, і при кожному споживаннюалкоголю знищується кілька тисяч клітин, рухтіла стає безпорадним, а вираз обличчянерухомим.

З цього всього можна усвідомити, якжахливо діє алкоголь та погіршується станздоров’я, і як безрозсудно і несвідомоставиться алкоголік до свого здоров’я.Визволення від цієї хвороби може початись,коли людина вирішила вийти з тієї жахливоїізоляції, коли до неї повертаються почуття іусвідомлення алкоголізму.

Також допоможе інтенсивна праця зіншими алкоголіками, тому що алкогольнузалежність, так само як і наркотичну, можназдолати.

Пияцтво — це та ж внутрішня еміграція,еміграція в деградацію, – сказав ВалентинГрудєв.

Отже будь в мирі з Богом, думай про Йогоіснування, і чим би ти не займався і які б небули твої прагнення, зберігай мир у своїй душіз цілим собою, з таким собою, яким ти є, зтвоєю важкою працею, із вічними мріями томущо світ все одно прекрасний.

Будь уважний і намагайся бути щасливим!

Aнна КОЛОПЕЛЬНИК

Алкоголь та його вплив на організм людиниАлкоголь та його вплив на організм людини

LQTÃC 2011 r.12

Проживаючи деякий час уХаркові, де вона працювала увидавничому комітеті “Общес -тва грамотности”, Софія Ру -

сова водночас підтримувала діяльність укра -їнських гуртків “Братство тарасівців” і“Гурток старих українофілів”, спрямовану навидання українських книжок і проведенняширокої громадської роботи серед населення.

Гуртки підтримували зв’язки з Гали -чиною, де видавалася література українськоюмовою, яку потім таємно пересилали доХаркова. Нелегальну літературу переховувалау себе Русова, за що й була заарештована. Удоповідній записці прокурору судової палативона пише: “Ні свобода релігійної совісті, нісвобода вживання рідної мови не може бутивідтіснена ніякими законами... тому, що цетака ж потреба людського єства, якнеобхідність думати та дихати”.

Після висилки з Харкова 1894 р. родинаРусових повернулася до Чернігова. ТутС.Русова продовжила свою журналістськупрактику.

1899 р. Софія Федорівна з дітьмипереїхали до Полтави, де працював О.Русов.А 1902 р. знову була заарештована разом зістаршим сином за проукраїнські погляди.Того ж року Русових вислали з Полтави узв’язку з селянськими бунтами і дозволилижити в Петербурзі. Там Ол. Русов працювавстатистом у земствах, а Софія Русоваорганізовувала дитячі садки, недільні школи,народні читальні, вела просвітницьку роботу.Родина активно виступає за зняття заборони зукраїнської мови.

Від 1908 р.родина живе у Києві, де Софіястає членом вчительської колегії комерційноїшколи і вчительського товариства.

На початку XX ст. склалися сприятливіумови для часткового вирішення укра -їнського питання. Створено комісію,діяльність якої була спрямована на доведеннянезалежності української мови і необхідностіїї розвитку. Цінним вкладом при цьому буластаття С. Русової «О необходимостималорусских книг для поднятия умственногоразвития малорусского народа”.

1901 р. організувалося ВсеросійськеТовариство Вчителів, до якого належала і С.Русова як представниця українськоговчительства. Через першу київськуукраїнську щоденну газету “Громадськадумка” вона звернулася до українськихучителів із закликом створити національнуспілку учителів.

Одним із найважливіших своїх завдань

Русова вважала видання першогоукраїнського педагогічного журналу “Світло”/1910-1914 рр./, де вона працювала

редактором і на сторінках якого надрукованопонад 100 її педагогічно-просвітницькихстатей.

Симон Петлюра високо оцінивспівробітництво С. Русової з журналом“Укра инская жизнь”, вважаючи, що її статті вросійській пресі з питань українськоїлітератури й просвіти мали велике значеннядля пробудження національної свідомості.

1915 р. в евакуації до Саратова померОлександр Русов.

Від 1916 р. С. Русова знову у Києві, девикладає педагогіку та французьку мову.

Надзвичайно плідним для Русової був1917 р. Вона стає членом Центральної РадиУНР, членом першого українського уряду,очолює два відділи: позашкільної освіти ідошкільного виховання. В цей час акти -візується процес творення дитячих садків івідкриття нових закладів “Просвіти”.

Після евакуації Уряду до м. Кам’янця С.Русова читає лекції у заснованому тампершому українському Університеті. Крімтого, опікується дитячими притулками,госпіталями, організує Товариство дош -кільного виховання ім. Песталоцці. Опісля

переїжджає до Львова, а згодом до Відня, депише свої визначні праці: „Теорія і практикадошкільного виховання”, “Історія педа -гогіки”.

Після відкриття в Чехії, в Подєбрадах,Української Академії її запрошують напосаду професора.

Коли в Гаазі проходили збори Інтер -національної Жіночої Ради, Русова буладелегована туди українською НаціональноюЖіночою Радою.

В травні 1923 р. при створенні в ПразіУкраїнського Педагогічного Інституту ім. М.Драгоманова Русову запросили розроблятийого програми, викладати педагогіку. Воназалучила цей інститут до діяльностіПедагогічної Ліги в Женеві. Беручи участь вбагатьох педагогічних з'їздах за кордоном, усвоїх виступах С. Русова використовувала їхтрибуни для ознайомлення світовоїгромадськості з досягненнями українськоїпедагогіки та з метою привернути увагу доукраїнської проблеми.

В 1924 р. С. Русова була запрошена доспівпраці з Українським СоціологічнимІнститутом у Празі. Наприкінці 1927/1928навчального року при інституті був відкритийпедагогічний семінар Софії Русової,учасники якого досліджували історіюрозвитку школи в Україні та нові течії впедагогіці розвинених народів.

1927 р. при інституті було закладеноУкраїнський Робітничий Університет, деРусова читала лекції з географії, французькоїмови та педагогіки.

При інституті також діяв перший Музей-Архів, де збиралися документи з історіїукраїнської держави, визвольної боротьби йжиття української еміграції. Тут С. Русовавиконувала функції експерта з культурно-педагогічних питань.

У грудні 1929 р. Софії Русовій булоприсвоєно інститутом звання докторасоціології - як визнання її наукового доробку.

1934 р. з нагоди Українського ЖіночогоКонгресу Русова пише книгу „Наші визначніжінки”, яка вперше була надрукована вКоломиї. У передмові до перевидання, що

вийшло 1940 р. Канаді, так висловлено проСофію Русову: „Вона ніжним серцем відчулагоре й кривду народу, серед якого жила, і такполюбила його, що стала найкращоюдонькою України”.

Про багатогранність натури С. Русовоїсвідчить увесь її творчий шлях.

Другий період /1906-1916 рр./ -педагогічна творчість, коли Руасова поєднуєвикладацьку діяльність з підготовкою підруч -ників “Український бук вар”, ”Початкова геог -ра фія”, Підручник з французької мови”. Усвоїх статтях Русова відстоює ідеюнеобхідності вживання рідної мови увихованні і освіті, вважає, що ріднанаціональна школа є першою політичною ісоціально-педагогічною вимогою кожногонароду. Тільки рідна школа може виховатигромадську свідомість, почуття своєїлюдської гідності.

В націоналізації школи Русова наводитьтри головні аспекти: народна словесність,мистецька і музична творчість. Це сприяєвільному розвиткові духовних сил учнів.Українізація змісту освіти включаєобов’язково зміну програм тих дисциплін, якідають найбільш громадської національноїсвідомості: історії і географії рідного краю.Учні мусять навчитися ставитися свідомо і доприроди своєї місцевості, і до своєїісторичної минувшини. Любов до свого люду,до свого краю не виключає шанування іншихнародностей.

У період еміграції /І92І-І940 рр./ Русовапродовжує розробляти педагогічні теми,видає підручники, посібники для студентів,які готувалися для праці в дитячих садках,притулках. Найважливіші з-поміж них:“Теорія і практика дошкільного вихо ван -ня”/1924/, “Дидактика”/1925/, “Нові методидошкільного виховання”/1927/.

Не стало Софії Русової в лютому 1940 р.Похована в Празі.

Софія Русова - велика патріотка йподвижниця в справі навчання й виховання –залишається в пам'яті грядущих поколінь нетільки як талановитий педагог-просвітитель іавтор численних наукових і науково-популярних праць з педагогіки і історії освіти/що донині не втратили своєї актуальності/,але і як письменниця, перекладач,літературознавець, учений із світовим ім’ям,одна із зачинательок жіночого руху в Україніта головне - як одна з найславетнішихпостатей українського національно-виз -вольного руху.

СОФІЯ РУСОВА(1856 - 1940)

Видатні діячі культури й освіти в минулому України

Ольга АНДРИЧ

Вперіод міжсеместріальних канікулвідбувся національний етап шкіль -них олімпіад з фізики і хімії.

Щоб підкреслити результати, отриманімарамориськими учнями по хімії (зайняли Імісце з хімії по країні), скажемо теж, щоМарамуреш стане завдяки цьому орга -нізатором Національної Олімпіади з хімії вшкільному навчальному 2011-2012 році.

З хімії І премію отримав учень МігайПруна, Х-ий клас, Н.К. ім. Васіле Лукачу м. БаяМаре (викладачі – професори Зоїца Берінде іМагдалина Ковач. З хімії марамороські учніотримали також 4 похвальні грамоти.

З фізики ІІ-у премію отримав ОмерЧеррагоглу, ІХ-ий клас (Н.К. ім. Георге Шінкая(професор Петро Плітан), інші 5 учнівотримали відзнаки.

Спеціальні відзнаки отримали слідуючіучні: Роланд Мігай Александру Стретя, VIII-ий клас (Н.К. ім. Васіле Лукачу, Бая Маре,Крістіна Беатріс Бретан, Х-ий кл. (НК ім.Георге Шінкая, Бая Mаре, Косміна ДіанаТеліян, ХІ-ий клас (НК ім. Георге Шінкая, БаяМаре, і Калін Траян Шута, ХІІ-ий клас (НК.ім. Васіле Лукачу, Бая Маре).

Похвальні грамоти отримали учні: ФлавіуІоан Лепушан, VIII-ий клас (Шкільна Група

Тиргу Лепуш), Влад Маріус Грігуца, VIII-ийкл., Теоретичний ліцей ім. Петру Рареша, м.Тиргу Лепуш, Тудор-Петру Ціпля, ІХ-ий клас,(НК ім. Драгоша Воде м. Сігету Мармацієй,Александру-Андрей Кучеу, ІХ-ий клас (НК ім.Васіле Лукачу, м. Бая Маре, і Мігай Варга, ХІ-ий клас (НК ім. Васіле Лукачу, м. Бая Маре.

В наступному будуть афішовані резуль -тати, отримані марамороськими учнями золімпіад з англійської, італійської таіспанської мов.

Василь МІГНЯ,голова Баямарської організації

Марамороської філії СУР

МАРАМУРЕШ ЗАЙНЯВ І МІСЦЯ ПО КРАЇНІ НА ОЛІМПІАДАХ З ХІМІЇ І ФІЗИКИ

(Продовження з попереднього числа)

LQTÃC 2011 r. 13

Різдво Христове – одне зн а й в е л и ч н і ш и х ,н а й з н а м е н н і ш и хрелігійних свят. В сиву

давнину це було свято Коляди. ЗРіздвом Христовим у душі кожного знас народжується любов і злагода.

На багату кутю збирається всяродина, щоб зустрітп найбільше святороку. Різдво – день народженняХриста. Кожен із нас із дитинствазнає, які страви мають бути на столі.У них – особливе таїнствоСвятвечера, їх доводиться чекатиувесь рік...

Святково прибрана оселя. У хатівитає запах ладану, куті та узвару. Настолі палахкотить свічка. Пануютьспокій, добро та затишок. Це Святийвечір!..

Про таємницю цього свята,традиції та обряди розповідає нашаґазда – моя співрозмовниця КалинаТкачук, що на 79 році життя.

– Калино, прошу Вас файно,скажіть, чи для гуцула Вечіршостого січня найголовніший?

– Правда. Це Світий вечер,послідний день Різдвяного посту, ітому на столі лише пісні страви.

– Як Ви, як ґаздиня старшоговіку, приготовляєтеси до Світоговечера та Різдва?

– Так, єк всі гуцули. В першій мірііз постом. Старі і діти, слабі маютьвідпущення від посту, але один день,шостого січня, всі постять. Тому всістрави Світого Вечера є пісними.Головне є те, єк християниприготовлєтси до Світого вечера таРіздва. Перший раз треба скрізьзробити порєдок і чистоту, випра -сувати світкову лудину (одяг),прилагодити ті дванадцяти страв дляСвітого вечера.

– Калино, чому для Світоговечера гуцули готують дванадцятьстрав?

– Тому, що Ісус Христос мавдванядцять апостолів, але я шє чула,шо ці дванадцять страв є в тому, шорік має дванадцять місяців.

– Назвіть кілька із цих страв.– Перша – це пшениця варена до

ікої додаєтси цукор, мак і горіхи.Гриби, пироги із повидлом,смаженими барабулями (картоплями),вар (ізвар) із бужених слив абосушених груш та єблук, фасоля ізбарабулями, горох, пампушки. Самена Різдво пампушки пражилиси уоливі, бо бідні гуцули дозволяли собітісто з білої луксової пшенишноїмуки лише на Різдво, Великдень,Церковний храм або дес у старостахта весіллях. Також варили борші ізбарабуль, грибів або із фасуль. Мусілабути на столі риба.

– За нашим церковним кален -дарем на Святім вечорі не від -пущено споживати рибу. Гу цулам,православним хрис тиянам, доз -волено?

– Я зазналаси із рибою на Світийвечер. Гуцули постили із рибою.Тепер і ми взєлиси за румунськимкалендарем, хоч світкуємо по-старому.

– А як святкуєте Різдвяні свята?– Єк вже сказала, шо вся фамілія

купаєтси, убераєтси у чисту лудину.Стіл приготовлений. Серед столакруглий колач і запалена свічка.Перед їконами всі моляться. Сідаючидо Світої вечері, ґазда дому робитмедові хрестики на чолі усім фамі -ліантам, і так починают вечіряти.Перший ґазда бере їсти пшениці, апотім решта. Можна взєти порціюгорівки, окрім дітей. Не дай Боже, абихтос упивси на Світий вечер. Вечерязакінчуєтси із молитвов. Всі разомсідают до вечері і всі разом встают.

Тепер переходимо до ґазди цьогодому Юрка Ткачука із проханнямнам розказати про Різдвяні свята,деякі традиції, повір'я.

– Мені 85 років. Хоч булибагатими, єк казали колис після

войни, були «к'ябурами», за шо мійтато загинув у кременарі, у КаналіДунайськом. Навіть не знаємо, де їгогріб, аби запалили покійному свічку.Хоч у нас було землі, ліса, худоби, але

й було недостатку. Не було грошей, аземлю треба було обробляти, а длявсього треба було грошей. Євреїплатили дуже мало за худобу, а післявойни на нас поклали великі податки,так, шо великого гаразду не зазнали.Богу Світому дєкуємо, шо шє ходимоі обслуговуємоси. Також маємо шєсті,шо маємо добрі діти, внуки іправнуки.

...А тепер розкажу, єк гуцулиповодилиси перед Різдвом Христовимі потому. Давно ґазди не дозволєлипідвишувати голос і навіть на худобучи інших домашніх тварин. На Різдвотреба бути веселим і радісним, бо єкна Різдво людина буде смутна, такоюбуде цілий рік. Як каже коліда: «Новарадість стала», а Бог гніваєтси насмутних людей в цей час...

Я запамнітав, шо колис гуцули

старшого віку вірили, шо першийдень Різдва показує, ікою буде весна,другий день розповіст про літо, атретий – про осінь. Є багато увіруваньпро сніг. Єк упала велика зима, то

знак, шо буде велика урожа, а єкРіздво без зими, то буде суша. Довечері сідали лише тогди, коли на небіз'ївиласи перша зірка, а в часи Різдваце четверта минула. Ця перша зіркасповістила пастушків про наро -дження Ісуса Христа. Також ісвященик день перед Різдвом ходитвід хати до хати і згадує християнампро наро дження Ісуса Христа. Йогоприймают із запаленою свічкою, а зайого труд християни давали повісмо,файний вишитий гуцульський руш -ник, а тепер цей труд виплаченийлише грішми.

Шодо коліди. У гуцулів і є старацерковна коліда. Різниця в тому, шоколис коліда ходила від Різдва доЙордану, а тепер за 2 дні колідазавершує свою місію. Колис колядідавали збіжжя, файні рушники,колачі, буджениці, ковбаси, буженоїсолонини. Тому коляда збирає грошіна церковні потреби, лише музикантіз скрипков бере невеликі гроші.Церковна коліда колідує по-нашому,по-українськи, а діти – лише по-румунськи.

– Мені Ваша ґаздиня, паняКалина, розповіла, як приготовляєстрави для Святвечіра. Що можетесказати про цю справу?

– Тіпер жінки збулиси тої «кари»шодо приготовки Свят вечера. Колачіє в кожному маґазині, рибамарінована, вар у борканах та іншістрави, лиш би були гроші. Я вжестаршого віку і не хочу«модернізувати» Світий вечер.Думаю, шо найсмачніші стравидомашні. Єкби ми думали на«модернізацію» Різдва, то шотижняможимо світкувати.

– Панове ґазди, щиро сердечнодякуємо за Ваші автентичні інфор -мaції і не забуваймо, що Різдво – цемагія добра. Тому будьмо здоровими,добрими, усміхаймося і даруймотепло своїм рідним, друзям та всім,що довкруж. І не лише на Різдво, алей щодня. Так, як ми пово дилися уРіздвяні дні, то й увесь рік, тож кожендень у нас всіх буде щасливий!

Юрій ЧИГА

СМАК ВЕЛИКОГО СВЯТА

РІЗДВО У ГУЦУЛЬСЬКІЙ СІМ'ЇКАЛИНИ І ЮРКА ТКАЧУКІВ

Гуцульська вечеря на Різдво з колядниками

26 січня 2011 року у селіВерхня Рівня, що наМараморощині, відбувся Х-ийвипуск шахового конкурсу впам’ять шахиста, студента-теолога Християна Альбічука, –сина пароха Верхньої Рівни отцяЮрія Альбічука.

Цього року конкурс складавсяз двох секцій – секція для дітей ідля дорослих.

Подаємо нижче іменапереможців:

Секція Дорослі.І – Юлій Мануляк;ІІ – Іван Добра;ІІІ – Михайло Копощук;ІV – Василь Грончік;Відзнаки – Микола Арделян,

Михайло Ануцяк, Іван Ґерлан. Секція Діти:

І – Роланд Чурка;

II – Андрей Маріна;III – Павел Маріна, Едуард

Чізар, Штефан Ціпля;Відзнаки – Дан Діку, Андрей

Мінтеу (наймолодший учасник, 6років), Християн Бота, ЙонуцТрайста, Емеш Ковач.

Лариса-Михаєла ТРАЙСТА

Х-ий ВИПУСК ШАХОВОГО КОНКУРСУХ-ий ВИПУСК ШАХОВОГО КОНКУРСУ

LQTÃC 2011 r.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

На сьогодні у світіналічується 46 мов, якимирозмовляють одиниці. Середних, наприклад, уживанаколись на Аласці мова еяк.Єдина одна людина, яка нинінею володіє, – Марія Сміт-Джоунз. На жаль, роз -

мовляти вона може хіба щосама з собою. В некращомустановищі інді анська моваайдахо. Лише п'ятеро чо -ловік у всьому світі здатніперекинутися між собоюкількома словами ці єюмовою.

З таких прикладівмаємо чому нав чи -тися: кожна людинана Землі має право іобов'язок любити,роз мовляти і захи -щати свою ріднумову. Українську та -кож. Лише такимчином кожний з насбуде себе почуватиповноцінним передлюдьми і Богом.

Г. ЧУБАЧ

УКРАЇНСЬКАМОВА

Золоте курчаткоВ золотій торбинціПринесло сьогодніЛітери дитинці.

А дитина з літерЗбудувала слово.І звичить, як пісня,Українська мова.

А. КАМІНЧИК

РІДНЕ СЛОВО

Барвінково, веселковоВ небі світиться зоря.Починаймо рідне словоЗі сторінки «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька,І співає «Люлі-лю».

Так любив його Шевченко,Так і я його люблю.

Ф. ПАНТОВ

ЛЮБІТЬ РІДНУМОВУ

Мова – краса спілкування,Мова – як сонце ясне.Мова – то предків надбання,Мова – багатство моє.

Мова – то чиста криниця,Де б'є, мов сльоза, джерело,Мова – це наша світлиця,Вона як добірне зерно.

Мова – державна перлина,Нею завжди дорожіть:

Мову, як матір, любіть!

21 лютого – ДЕНЬ21 лютого – ДЕНЬРІДНОЇ МОВИ.РІДНОЇ МОВИ.

Лисиця i вовк роздобули багато риби.- Давай, вовче, подiлимо рибу порiвну, - говорить

лисиця.- Давай! Тiльки я в математицi слабкий, дiли ти,

лисице.Кинула лисиця вовковi 1 рибу, а собi 2.- Ось тобi, вовче, одна рибка, а менi двi.- А чи не мало?- Слухай далi. Тобi 3, менi 4, тобi 5, менi 6, тобi 7,

менi 8.Роздiлила лисиця всю рибу, кожного разу почергово

збiльшуючи рибу на одну. (Останнiй раз кинула собiлисиця 20 штук i на цьому риба закiнчилась).Задоволений вовк думає, що порiвну роздiлили.

- А як, по-вашому, хто бiльше отримав риби i наскiльки?

Розв’язування. І спосiб:Вовк отримав:1 + 3 + 5 + 7 + 9 + 11 + 13 + 15 + 17 + 19 = (1 + 19) + (3+ 17) + (5+ 15) ++ (7 + 13) + (9 + 11) = 20 х 5= 100 рибин.Лисицi дiсталося:2 + 4 + 6 + 8 + 10 + 1 = 14 + 16 + 18 + 20 = (2 + 20) + (4 + 18) = (6 + 16) + (8 + 14) + (10 + 12) = 22 х 5= 110 рибин.Лисиця отримала на 10 рибин бiльше.

Розв’язування. II спосiб:Ця задача на рiзницеве порiвняння: лисиця щоразу

кидала собi на одну рибину бiльше, всього кидала 10разiв, i тому отримала на 10 рибин бiльше.

«« ЯЯ кк лл ии сс ии цц яя ii вв оо вв кк рр ии бб уу дд ii лл ии лл ии »»

ХТО І КОЛИ СТВОРИВ ПЕРШИЙ ГЛОБУС?

Створення першого глобусаприписується німецькому геог -рафу і мандрівнику МартінуБахайму (1459-1507).

У 1492 р. він виготовив глобус«Земне яблуко» діаметром 54сантиметри і відобразив най -більш передові географічні уяв -лення того часу (напередоднівідкриття Нового світу) проповерхню Землі. На глобусіБехайма немає ніякого масиву

суші між Європою і азіатськими островами, але фігуруєбезліч легендарних островів. Серед них острів Бразіл, щопривертав увагу бристольських купців XV ст., острівСвятого Брандана, нібито відкритий цим святим ще в578 р. (цей острів безуспішно шукали до 1721 р.), острівАнтілії, якого нібито досяг в734 р. архієпископ містаОпорто (за іншою версією,його відкрили в 1414 р.).

Глобус Мартіна Бехайма єнайбільшою історико-геогра -фічною цінністю, експо ну -ється в Німецькому на -ціональному музеї в Нюрн -берзі.

РОЗВ'ЯЖІТЬ!

LQTÃC 2011 r. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

«Чи довго ще,о Господи, чи

довгоМи будемо

блукати і шукатирідного краю

на своїй землі?»

Вел и к іпоетиУкраїни, як

Шев ченко, Франко і Леся Українка, жи -вуть у наших ду шах і будуть вонижити до того часу, поки буде житиукра їнський народ.

Леся Українка народилася 25-голютого 1871 р. в м. Звягелі на Волині.Одна з фундаторів новітньої укра -їнської літератури, Леся Українка –жінка, яка незважаючи на важкунедугу, не впала духом, а своїм палкимсловом кликала український народ доборотьби проти царського режиmу,завжди наполягала на тому, що мовоюукраїнців має бути виключноукраїнська мова, незалежно в від того,якій країні ти живеш.

Про свою працю «Історія України»писала в 1902 р. в листі з Італії доПраги до Михайла Кривонюка, пізнішеодруженого з її сестрою Ольгою: «Немені б писати таку роботу, а якому

професорові історії. Та що ж, колипрофесори не хотять такого писати...»,а далі: «...хотілось би викрити всю тудеморалізацію, що вносила Москва в нашнарод... Покажу, як москаль, «віри недіймає» від початку аж досі... як наші незнали, кому прихилитись і як не варто«нікотрому» прихилятись...». Сто роківтому Леся Українка знала те, чогобагато в Україні сьогодні ще незнають, чи не розуміють.

Спадщина Лесі Українки багата – 12томів її творчих праць. Знаємо, щопрожила Леся Українка всього 42 роки,то питаємось, коли саме встигланаписати стільки? А крім того,володіла англійською, німецькою,французькою, італійською, грецькою,латиною та деякими слов'янськимимовами.

Софія Русова у своїй книзі «Нашівизначні жінки» пише: «Вперше япобачила її в гурті молоді, веселої, живої.Увійшла молоденька дівчина і ...намилицях. Гладенько зачeсана, з блідимсерйозним обличчям і глибокозадуманими темними очима, впростенькому вбранні. Але вся молодьтак радісно її вітала, так жвавооточила її, посадила посеред гуртка і всіприслухалися до її ще, може, дитячихдумок, до її тихого голосу...».

1 4 0 Р О К І В В І Д Д Н Я Н А Р О Д Ж Е Н Н Я Л Е С І У К РА Ї Н К И1 4 0 Р О К І В В І Д Д Н Я Н А Р О Д Ж Е Н Н Я Л Е С І У К РА Ї Н К И(1871-1913)

• Є багато видів капусти: червонокачанна, цвіт -на... Цвітну капусту Марк Твен називав капустою,яка закінчила коледж. Броколі американціназивають «капустою з університетською осві -тою».

• Картопля з'явилася в Європі в середині XVII ст.як декоративна рослина. Розповідають, що якийсьадмірал привіз цю рослину до Англії і, коли їївиростили, пригостив друзів її стеблами і листям,підсмаженими в маслі. Гості довго плювалися.

• Горошок був першим овочем, закритим у кон -сервну банку.

• Огірок на початку XVIII ст. в Англії був великоюрідкістю, а лікарі змагалися у пошуках негативнихйого якостей. Одні вважали його просто отруйним,інші – «охолоджуючим» і таким, що викликаєпростуду.

• Помідор дійсно вважався отруйним. Наприклад,

у книзі «Повний посібник по садівництву», якавидана у Данії у 1774 р., писалося: «Плоди ці украйшкідливі, оскільки зводять з розуму тих, хто їхпоїдає». На Україні-Русі помідори довго називали«ска женими ягодами».

• З 1991 р. моркву в Європі вважають фруктом. Умежах ЄС більше ніхто не сміє називати її овочем чикоренеплодом. Португальцям це дозволяє про -довжувати виготовлення і експорт морквяноговарення, бо, за європейськими стандартами, варенняробиться тільки з фруктів.

• Фахівці до цих пір не вирішили, овочем чифруктом є ананас. За часів Катерини ІІ вельможі-гурмани широко використовували його в застіллях,хоча і незвичним для нас чином. Так, граф ОлександрСтроганов подавав ананас в оцті, а у графаЗавадського його шинкували як капусту, зберігали удіжках і варили з цього борщ.

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

Цікаве про овочіЦікаве про овочі

DO(Гімн. G r a v e)* Урочисто (італ.).

До тебе, Україно, наша бездольная мати,Струна моя перша озветься.І буде струна урочисто і тихо лунати,І пісня від серця поллється.

По світі широкому буде та пісня літати,А з нею надія коханаСкрізь буде літати, по світі між людьми

питати,Де схована доля незнана?

І, може, зустрінеться пісня моя самотнаяУ світі з пташками-піснями,То швидко полине тоді тая гучная зграяДалеко шляхами-тернами.

Полине за синєє море, полине за гори,Літатиме в чистому полю,Здійметься високо-високо в небесні просториІ, може, спітка тую долю.

І, може, тоді завітає та доля жаданаДо нашої рідної хати,До тебе, моя ти Україно мила, кохана,Моя безталанная мати!

LQTÃC 2011 r.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький часопис

Союзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Вик. об. гол. ред. – Іван КОВАЧ

Редактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Марамороське дво рянс -тво не створилосясиломіць супроти волінароду. Воно розви -

нулось нормально, по заслугах і зізгодою народу, права свободи івласності якого лишились недотор -каними.

Давнє походження марамороськогодворянства підтвердив документ, якийсповістив, що 1453 року губернаторУгорщини Янку Гунедорський визнавкількох шляхтичів з обох Вишав(теперішніх Верхньої та НижньоїВишав) князями і підтвердив їх правона давність, тобто засвідчив, що їхніроди проживали тут ще за часівцарювання Святого Стефана таСвятого Ладіслава в ХІ столітті (Dr.Ioan Mihalyi. Diplome Maramureºenedin sec XIV, XV. Sighet, 1900, p 619).

Перша згадка про марамороськедворянство в документі, який впершевживає назву Мараморощина, пов’я -зана з першим вторгненням угорців насхід. Про це свідчить грамота з 1199року, коли король Емерік І подаруваввельможі Лауренцію «на п’ять плугів»землі – як нагороду за врятування наполюванні його життя від загибелі(Documente privind Istoria Romaniei,seria C, vol.I, doc.20, pag. 16-17). Такимчином, в 1199 р. Марамуреш серти -фікований як «Королівський ліс», вякому угорського короля Емеріка Ібуло врятовано від смерті. Звичайно,ця заява, може, є лише фікцієюугорської королівської канцелярії, боУгорщина, як і раніше, ще не булавзмозі стримувати і управляти цимирегіо нами, тому що тільки через двастоліття, в 1368 р., Марамуреш станекомітатом, і багато води протечеТисою, поки зможемо говорити проугорський комітат як єдину інсти туціюМараморощини. Це станеться тількипісля зникнення з політичної сценивоєвод Саса і Балка.

До кінця ХІІІ століття, окрімзгаданого вище документу про Мара -морощину та її дворянство, згадуютьще чотири документи:

•1231 року король Андрій ІІподарував один із своїх лісів зСатумарського графства, що всусідстві з Мараморощиною;

•1272 року король Штефан Vвідправляє листа з Мараморощини.

Того ж року він дозволяє німецькимгостям з Угорського графствазайматися риболовлею в річці Тисі «аждо кінця марамороських лісів»;

•1299 року згадується про першогомарамороського воєводу Маурічіу тайого сина Ніколає;

•1300 року Король Андрій ІІІприходить на допомогу своємународові, тобто своїм царським гостямз Мараморощини. З однієї Грамоти,яку пояснює інша Грамота 1329,видана королем Каролем Робертом,довідуємось про соціальний стан тапризначення цих гостей-саксів таугорців. Король, задоволений їхньоювідданістю, дарує їм власну автономіюй спеціальні привілеї, а також видаєзакон, щоб представники інших роду й

мови визнавали землі, на яких ці гостіпіднімали цілину й зробили їхродючими. Тексти обидвох грамотдають зрозуміти, що царські гості небули корінними жителями Марамо -рощини, а колоністами, які оселилисяв зарослих лісами та заповненихмлаками землях, перетворивши їх народючі поля і придатні дляпроживання місця.

Одним з перших описів Мараморощини залишив длянас академік Іоан Міхалі де Апша: «Марамороськийкомітат розташований на верхній течії річки Тиси,закритої з усіх боків великими пагорбами і горамиплощі, подібної на фортецю з вузькими воротами, біляміста Хуста, де Тиса прощається зі своїми ріднимимісцями і покидає їх назавжди. Води Мараморощинипронизують її, мов жилки в листях дерев. Течуть річкиз усіх країв до середини землі, де їх приймає Тиса, злівого боку річок Мара, Іза (Ронішора н.а.), Вішеу, а зправого боку – Водиця, Тересва, Tеребля. Всі ці річкирозгалужені в прекрасних долинах і долинках тапотоками, оточені рідкісною природною красою,подібною на красу античної Еллади. (Іoan Mihalyi de

Apºa, «Diplome maramureºene din secolul XIV ºi XV»,

Maramureº, Sighet, 1900, pag. 4-5).

Михайло ТРАЙСТА

Марамороське дворянство

Буде-буде весна красна марамороська!..Буде-буде весна красна марамороська!..