ЦЕНТР МЕТОДИЧНОЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИУПРАВЛІННЯ ОСВІТИ КІРОВОГРАДСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Особливості організації соціально-педагогічної роботиз функціонально неспроможними сім’ями.

Подолання девіантної поведінки підлітків шляхомналагодження батьківсько-дитячих відносин.

(узагальнення досвіду роботи творчої групи соціальних педагогівміста Кіровограда)

Кіровоград – 2013

Особливості організації соціально-педагогічної роботи з функціонально неспроможними сім’ями. Подолання девіантної поведінки підлітків шляхом налагодження батьківсько-дитячих відносин (узагальнення досвіду роботи творчої групи соціальних педагогів міста Кіровограда) / Упорядник Цумарєва Н.В.- Кіровоград: ЦМСПС, 2013. – 60 с.

Методичний посібник адресовано соціальним педагогам практичним психологам загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. У посібнику узагальнено досвід роботи творчої групи соціальних педагогів щодо організації соціально-педагогічної роботи з функціонально неспроможними сім’ями з метою подолання девіантної поведінки підлітків.

Упорядник:Цумарєва Н.В., методист центру методичної та соціально-

психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради.

Друкується за рішенням методичної ради ЦМСПС управління освіти Кіровоградської міської ради (протокол № 5 від 07.06.2013 року).

Відповідальні за випуск:Костенко Л.Д., начальник управління освіти Кіровоградської міської

ради.Пахолівецька М.В., директор Центру методичної та соціально-

психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради.

2

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................31. Теоретичний огляд сутності проблем функціонування сучасної

сім'ї..........................................................................................................................72. Проведення діагностичного дослідження функціонально

неспроможних сімей з метою виявлення підлітків із девіантною поведінкою та дослідження рівня батьківсько-дитячих стосунків.......................................11

3. Сутність соціально-педагогічного супроводу функціонально неспроможних сімей.............................................................................................17

Використана література..............................................................................27Додатки........................................................................................................28

3

Вступ

Актуальність дослідження. Суспільно-економічна криза в Україні останніх років наклала свій відбиток на сім'ю, спричинила зниження її життєвого рівня, вплинула на стабільність і виховну дієздатність. Спостерігається зростання кількості функціонально неспроможних сімей, які внаслідок об'єктивних та суб'єктивних чинників не можуть на даний момент ефективно виконувати обов'язки, що передбачені відповідною сімейною роллю по задоволенню потреб інших членів родини. Умови та особливості виконання членами родини сімейних обов'язків в таких сім'ях не сприяють повноцінній життєдіяльності сім'ї, що виявляється у повному або частковому незадоволенні потреб у змінах та внутрішньому зростанні як окремих членів родини, так і сім'ї в цілому. Умови порушення функціонування сімейної системи створюють несприятливе підгрунтя для розвитку особистості дитини, яка є членом функціонально неспроможної родини.

Протягом 2012/2013 н.р. методистом ЦМСПС Цумарєвою Н.В. за ініціативи соціальних педагогів міста була створена творча група соціальних педагогів.

Темою, над якою працювала творча група було обрано «Особливості організації соціально-педагогічної роботи з функціонально неспроможними сім’ями. Подолання девіантної поведінки підлітків шляхом налагодження батьківсько-дитячих відносин».

Метою творчої групи було: скласти та апробувати схему соціально-педагогічного супроводу функціонально неспроможних сімей з метою подолання девіантної поведінки підлітків шляхом налагодження батьківсько-дитячих відносин.

Список членів творчої групи:1. Цумарєва Наталя Вікторівна - керівник творчої групи, методист

центру методичної та соціально-психологічної служби управління освіти Кіровоградської міської ради.

2. Євтєєва Тетяна Григорівна – соціальний педагог НВО № 1.3. Козинець Оксана Володимирівна – соціальний педагог та

практичний психолог ЗОШ № 3.4. Раєва Олена Ярославівна – соціальний педагог ЗОШ № 4.5. Журавльова Анастасія Михайлівна - практичний психолог,

соціальний педагог ЗОШ № 12.6. Русінова Катерина Олександрівна – практичний психолог психолог

ЗОШ № 16.7. Кобець Тамара Володимирівна - соціальний педагог НВО № 17.8. Ніколаєнко Оксана Сергіївна - соціальний педагог НВО № 18.9. Орєшкова Ірина Вікторівна - соціальний педагог НВО № 20.10.Бойко Інна Миколаївна - соціальний педагог НВО № 24.11.Гапона Ганна Олександрівна - соціальний педагог НВО № 25.

4

12.Іващенко Світлана Миколаївна - соціальний педагог НВО «ЗОШ-інтернат».

13.Лубенець Людмила В’ячеславівна – соціальний педагог ЗОШ № 29.14.Мельниченко Лариса Олегівна – соціальний педагог та практичний

психолог ЗОШ № 30.15.Полякова Оксана Олександрівна - соціальний педагог НВО № 31.16.Буряк Олена Василівна - соціальний педагог НВО № 32.17.Доценко Ілона Леонідівна - соціальний педагог та практичний

психолог НВО № 33.18.Татарчук Ірина Юріївна – соціальний педагог ЗОШ № 35.19.Ільченко Оксана Петрівна - соціальний педагог НВО «Вікторія-П».20.Марчук Н.М. - соціальний педагог НВО Спец. ЗОШ № 1- ДНЗ.За час функціонування творчої групи методистом було організовано та

проведено 5 засідань членів творчої групи, на яких були розглянуті наступні питання:

1. Обґрунтувати можливості та проблеми практичної роботи соціального педагога з сім’єю в умовах ЗНЗ.

2. Особливості проведення соціологічного дослідження впливу сімейних взаємостосунків в неблагополучній сім’ї на формування девіантної поведінки підлітків.

3. Основні прийоми та технології роботи соціального педагога із функціонально неспроможними сім’ями.

4. Особливості складання програми соціально-педагогічного супроводу функціонально-наспроможних сімей.

5. Узагальнення ефективності проведеного соціально-педагогічного супроводу функціонально-неспроможних сімей.

Основними етапами функціонування творчої групи були наступні:1. Теоретичний аналіз літературних джерел з обраної проблеми.2. Складання плану проведення діагностичного дослідження.3. Підбір методик діагностики.4. Діагностика.5. Аналіз та узагальнення отриманих результатів.6. Складання схеми соціального супроводу функціонально-

неспроможних сімей.7. Проведення соціально-педагогічного супроводу.8. Проведення повторної діагностики ефективності проведеного

супроводу.9. Аналіз та узагальнення отриманих діагностичних даних.10. Представлення та обговорення роботи творчої групи. Розробка

методичного посібника для соціальних педагогів з проблеми соціального супроводу дисфункціональних сімей.

Теоретико-методологічна основу дослідження становили: принцип розвитку психіки, в якому об'єктивно виявляються та реалізуються детермінація поведінки, зв'язок психіки та діяльності (Г.С.Костюк,

5

О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Р.Рубінштейн); принцип детермінізму, який пов'язаний з розкриттям провідної ролі соціокультурного чинника у формуванні особистості (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, В.М.Мясіщев, К.Хорні), концепції диспозиційної регуляції поведінки особистості (Д.Узнадзе, В.Ядов, Г.Олпорт); погляди психологів, які виділяли провідною характеристикою особистості – спрямованість (А.Адлер, Л.І.Божович, А.Н.Леонтьєв, В.Мясіщев, К.К.Платонов); системний підхід до аналізу сім'ї (Л.Берталанфі, О.Бодальов, В.Столін, С.Ковальов, В.Сатір).

Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми на базі літературних джерел з обраної проблематики; аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація емпіричних даних; діагностичні методи (метод експертних оцінок, опитування, тестування, метод аналізу процесу та продуктів творчої діяльності), статистичні методи обробки даних (факторний аналіз).

Основними проблемами про проведенні соціально-психологічного супроводу функціонально неспроможних сімей були наступні:

- низький рівень мотивації до співпраці сімей;- високий рівень внутрішнього психологічного опору батьків;- низький рівень психологічної грамотності батьків.Подальшими кроками функціонування творчої групи соціальних

педагогів має стати розробка різноманітних просвітницьких та соціально-перетворювальних заходів для роботи із функціонально неспроможними сім’ями, впровадження їх в практику соціально-педагогічної роботи та оцінка їх ефективності.

6

1. Теоретичний огляд сутності проблем функціонування сучасної сім'ї

Комплекс проблем усіх типів сімей зумовлений питанням про призначення сім'ї в сучасному світі. Виникнувши як основна форма життєзабезпечення, сім'я першопочатково зосередила в собі всі основні функції з обслуговування людської діяльності. Оскільки сім'я поступово позбавлялась ряду функцій, поділяючи їх з іншими соціальними інститутами, в останній час важко виділити специфічний вид діяльності, який є властивим тільки сім'ї. По суті, всі її минулі (попередні) функції можуть бути здійснені поза сім'єю. У зв'язку з цим виникає питання, а що ж таке сім'я - історичний пережиток, який існує лише завдяки побутовим традиціям, чи фундамен-тальний соціальний інститут, поза рамками якого існування людини неможливе?

Це теоретичне питання актуалізується нестабільністю сімейного способу життя, що все більш посилюється, зростанням кризових явищ, які лише частково зумовлені соціально-економічними труднощами, що переживаються нашою країною (в економічно благополучних країнах, в яких не відбулося такого різкого падіння рівня життя всього населення, спостерігаються аналогічні труднощі у функціонуванні сім'ї).

Нестабільність сімейного способу життя відображається насамперед у зростанні кількості розлучень, у постійному скороченні кількості дітей на кожну сімейну пару. У більшості розвинутих країн спостерігається другий демографічний перехід від малодітної до переважно однодітної сім'ї, що викликане не економічними, а насамперед соціальними причинами. Відсутні дані, за якими можна було б зробити висновок про те, чи безповоротний другий демографічний перехід, чи це тимчасовий, можливо, циклічний процес, і стереотипи сімейного життя знову відродять модель сім'ї, яка має середню кількість дітей, або навіть багатодітної сім'ї.

На фоні загального скорочення народжуваності відбувається зростання кількості позашлюбних дітей. Ще однією ознакою нестабільності сімейного способу життя є переконання, що самотність є привабливим і комфортабельним стилем життя.

В Україні за останні роки поширені орієнтації на роздрібнення сімей і, як наслідок, - переважання простих (нуклеарних) сімей; розповсюдження малодітності та надмірної однодітності; стійка тенденція формування підвищеної частки неповних сімей, які складаються з матері і дітей (частіше, ніж батька і дітей), внаслідок підвищеної розлученості і безшлюбного материнства; розповсюдження різних форм шлюбно-сімейних стосунків, заснованих на консенсуальних (юридично не оформлених) шлюбах; значна і стійка частка сімей (порівняно з високоурбанізованими країнами світу), у складі яких перебувають один із батьків подружжя або інші родичі (як наслідок міцних родинних стосунків, властивих ментальності українського населення); поширення безшлюбної самотності та підвищення частки

7

одинаків не лише у старшому, а й у молодшому шлюбному віці (як наслідок матеріальної невлаштованості, особливо відсутності житла тощо, підвищеної смертності у середньому і старшому віці, трудової міграції).

Такі тенденції в розвитку сучасної сім'ї породжують багато соціальних проблем, у вирішенні яких значну роль повинні відіграти соціальні служби.

Практика соціальної роботи з сім'єю завжди спирається на конкретний тип сім'ї. Для діяльності соціального працівника можна запропонувати класифікацію сімей на основі різних критеріїв.

1. За структурою:1.1. Повні сім'ї: з однією дитиною; з двома дітьми (одностатевими); з двома (різностатевими); з трьома і більше дітьми; із старшими членами сім'ї (з бабусею, дідусем і ін.); діти зведені; діти нерідні; усиновлені.1.2. Неповні сім'ї: чоловік і дружина; одинока мама; батьки розлучені; виховує один батько; виховує опікун2. За матеріальним забезпеченням: з дуже високим достатком; з високим матеріальним достатком; із середнім матеріальним достатком (забезпечена), з низьким матеріальним достатком (малозабезпечена), нужденні (за межею бідності).3. За виховним потенціалом:3.1. Сім'ї: соціально здорова, благополучна у виховному плані; соціально здорова, але неблагополучна у виховному плані; соціально нездорова, неблагополучна у виховному плані; соціально нездорова, негативна у виховному плані3.2. Сім'ї: сильна у виховному плані; стійка у виховному плані; нестійка у виховному плані; слабка з виховної точки зору з втратою контакту з дітьми і

контролю над ними;

8

слабка з виховної точки зору з постійною конфліктною атмосферою;

слабка з виховної точки зору з агресивно-негативною атмосферою;

маргінальна (з алкогольною, сексуальною деморалізацією, наркотичною залежністю);

злочинна; з правопорушеннями; з психічними відхиленнями.4. За взаєминами: Сім'я: гармонійна; компромісна; нестійка; несправжня; конфліктна; різко конфліктна; споживацька.5. За спрямованістю:Сім'ї, орієнтовані: на діяльність; на спілкування; на самозадоволення (егоїстична).6. За соціально-правовою стійкістю:

Сім'я: соціально стійка; соціально нестійка;

асоціальна; криміногенна.Особливої уваги потребує так звана неблагополучна сім'я. Під важкою

неблагополучною сім'єю розуміють сім'ю, в якій спостерігається соціальна невлаштованість батьків і, як наслідок, постійний психологічний надрив, підкріплений алкоголем, асоціальною поведінкою, відчуженням від оточуючих, хуліганством, злодійством та ін.

Можна поділити неблагополучні сім'ї на три групи:1) превентивні - сім'ї, в яких проблеми мають незначний прояв і

знаходяться на початковій стадії розвитку неблагополуччя;2) сім'ї, в яких соціальні та інші протиріччя загострюють

взаємостосунки членів сім'ї один з одним і оточенням до критичного рівня;3) сім'ї, які втратили будь-яку життєву перспективу, інертні у

ставленні до своєї долі і долі своїх власних дітей.Функціонально неспроможні сім'ї внаслідок певних об'єктивних

чинників (важка хронічна хвороба, тривала відсутність одного з членів сім'ї з причин позбавлення волі, роботи в іншому місці, розлучення тощо), а також

9

суб'єктивних (особистісна незрілість, неготовність до подружнього і сімейного життя) не є спроможні на даний момент ефективно виконувати певні обов'язки, передбачені відповідною сімейною роллю по задоволенню потреб інших членів родини.

До характерних психологічних ознак функціонально неспроможної родини, на нашу думку, слід віднести: 1) відсутність або значне порушення функціонування принаймні одного елемента в системі сімейних взаємин: а) мети (неадекватність цілепокладання – невідповідність мети дорослих членів родини призначенню сімейної системи); б) порядку функціонування (дезорганізація сімейних зв'язків, що виявляється у відсутності адекватного розподілу сімейних ролей, неузгодженості цілей та правил у функціонуванні сім'ї як цілісної системи, у домінуванні антагонізму або конкуренції у сімейних відносинах, у ліберальному, авторитарному або невизначеному стилі виховання, у розподілі інформаційних потоків – закритість або поверхневість інформаційного та інтерактивного компонентів спілкування); в) енергетики системи (брак активності, спрямованої на задоволення потреб інших членів родини, відсутність спрямованості на розвиток сім'ї і відповідно неготовність до змін як у житті кожного окремого члена родини, так і сім'ї в цілому); 2) низька якість функціонування родини аж до повного невиконання сімейних обов'язків членами родини і, відповідно, незадоволення їх основних потреб.

Функціонально неспроможна сім'я створює несприятливі умови для різнобічного гармонійного розвитку особистості, в тому числі в плані формування її диспозиційної системи. Незадоволення основних життєвих потреб дитини у функціонально неспроможній родині може спрямувати її активність у бік антисоціального середовища, в якому дитина досягне необхідного рівня внутрішнього комфорту.

Найбільший вплив на формування девіантної поведінки відіграє психологічна структура сім'ї: особливості сімейної комунікації, стилі виховання, психологічний мікроклімат родини, кількість членів родини та сиблінгова позиція.

10

2. Проведення діагностичного дослідження функціонально неспроможних сімей з метою виявлення підлітків із девіантною

поведінкою та дослідження рівня батьківсько-дитячих стосунків

Тут можливі два варіанти діяльності соціального педагога: при добровільному зверненні клієнтів - оцінка ситуації й у випадку

необхідності організація консультації психолога; при недобровільному зверненні - збір достовірної інформації про

сім'ю, організація зустрічі з нею, забезпечення зворотного зв'язку.Обов'язковими етапами діагностики є: збір інформації; аналіз

інформації; постановка соціального діагнозу.Діагностика - тривалий етап, який вимагає неодноразових зустрічей з

сім'єю, а також з іншими людьми. Проведення діагностики передбачає дотримання певних принципів, серед яких найважливішими є:

методологічні принципи: об'єктивність у зборі фактів і їх інтерпретація; множинність джерел інформації; достовірність інформації; клієнтоцентризм (дивитись на проблему, виходячи з інтересів клієнта);

етичні принципи: конфіденційність; ступінь відкритості - право клієнта; невтручання у приватне життя.

Вибіркою для проведення дослідження стали 57 сімей учнів навчальних закладів, яких ми віднесли до групи функціонально-неспроможних.

Предметом дослідження є диспозиційна система особистості дитини підліткового шкільного віку з функціонально неспроможної сім'ї, зокрема девіантна поведінка.

Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що диспозиційна система особистості дитини підліткового віку з функціонально неспроможної сім'ї характеризується негативним спрямуванням і дисгармонійністю як у межах окремих підсистем, так і системи в цілому; проте проведення корекції викривлень у диспозиційній системі буде сприяти формуванню позитивної "Я-концепції" та гармонізації міжособистісних відносин дитини з функціонально неспроможної сім'ї та подоланню девіантної поведінки.

Мета дослідження і гіпотеза зумовили такі завдання: 1) визначити роль складових частин диспозиційної системи, як

елементів спрямованості особистості та регуляторів її поведінки; 2) здійснити теоретичний аналіз соціально-психологічних чинників

впливу на девіантну поведінку; 3) дослідити зміст девіантної поведінки в умовах функціонально

неспроможної сім'ї; 4) виявити можливі відхилення у формуванні девіантної поведінки в

контексті функціонально неспроможної сім'ї; 5) окреслити шляхи соціального супроводу функціонально

неспроможних сімей з метою налагодження батьківсько-дитячих відносин.

11

На даному етапі використовувалися такі діагностичні методи: спостереження; бесіда; анкета; тести, аналіз документації; метод соціальних біографій - збір інформації про історію життя людини і її сім'ї.

З метою проведення діагностичного дослідження функціонально-неспроможних сімей з метою виявлення підлітків із девіантною поведінкою та дослідження рівня батьківсько-дитячих стосунків ми підібрали комплекс взаємодоповнюючих методик:

1. Тест «Друзі мої та моєї дитини».2. Тест «Виховна позиція батьків стосовно дітей».3. Методика «Сімейно-обумовлені стани».4. Тест «Малюнок сім’ї».5. «Соціально-педагогічна карта учня».6. Результати спостережень за сім’єю.7. Результати експертних оцінок.Для представлення обробки результатів соціального дослідження ми

склали спеціальний бланк:Бланк обробки результатів проведеного

соціально-педагогічного дослідження

1. Тест «Друзі мої та моєї дитини»Рівень обізнаності

батьків про товариське коло

їхніх дітей

К-ість обстежених % Висновок про обізнаність

батьків про друзів їхніх дітей

ВисокийСередній Низький

2. Тест «Виховна позиція батьків стосовно дітей»Виховна позиція батьків стосовно

дітей

К-ість обстежених % Висновок про психологічну атмосферу в родині учня

ПриятельськаПотуральнаДемократична

3. Методика «Сімейно-обумовлені стани»Сімейно-

обумовлені стани

Рівень вираженост

і

К-ість обстежени

х

% Висновок про психологічну атмосферу в родині учня

Загальна незадоволеність

12

Сімейна тривожністьНервово-психічне напруження

4. Тест «Малюнок сім’ї»№ Критерії ознак Виділені ознаки Висновок про

наявність ознак1 Загальний розмір малюнка2 Кількість членів сім'ї3 Склад сім'ї

матибатькосестра, братдідусь, бабуся і т. д.

4 Відстань між членами сім'ї Наявність тих чи інших ознак між ними

5 Наявність тварин6 Вигляд зображення:

- схематичне- реалістичне- естетичне в інтер'єрі- на тлі пейзажу і т. д.- метафоричне зображення в русі, дії

7 Ступінь прояву позитивних емоцій

8 Ступінь акуратності виконання

5. Соціально-педагогічна карта учня5.1. Подається заповнена карта.5.2. Якісна обробка соціально-педагогічної карти учня: висновок про

причини виникнення функціональної неспроможності сім'ї та вплив даної неспроможності на поведінковий, особистісний, комунікативний, фізіологічний та соціально-психологічний розвиток особистості дитини.

6. Результати спостережень за сім’єю№ п/п

Прояви поведінки дітей, що свідчать про наявність девіацій

№ п/п

Прояви поведінки батьків, що можуть слугувати

причинами девіацій

13

7. Результати експертних оцінок (бесіди з адміністрацією, класними керівниками, вчителями-предметниками, знайомими сім’ї, іншими фахівцями (кримінальна міліція, ПМПК, соціальні служи, служба у справах дітей і т.д.).

Узагальнені дані про результати соціально-педагогічного дослідження впливу сімейних взаємостосунків в неблагополучній сім’ї на формування девіантної поведінки підлітків ми поміщали в наступну таблицю:

№ п/п

Ознака Висновки про вираженість ознаки

1. Тип сім'ї2. Соціально-побутові умови3. Психофізіологічний розвиток дитини4. Особливості історії розвитку дитини5. Стан здоров’я6. Психологічні показники7. Соціально-педагогічна

характеристика дитини8. Взаємини дитини в сім’ї9. Методи заохочення та покарання в

сім'ї10. Рівень обізнаності батьків про

товариське коло їхніх дітей11. Соціально-психологічний клімат

(атмосфера) родини12. Тип виховної позиції батьків

стосовно дітей13. Сімейно-обумовлені стани14. Переважаючий емоційний стан

родини15. Вплив родини на самооцінку дитини16. Стосунки дитини з батьками та

іншими членами родини17. Ставлення батьків до дитини18. Виконання домашніх побутових

справ у сім’ї19. Дані про сімейну раду20. Сімейні традиції21. Організація і проведення дозвілля22. Характер стосунків дитини з

однолітками23. Типові конфлікти та шляхи їх

вирішення24. Педагогічні показники

14

25. Рівень соціальної адаптації26. Характерні ознаки відхилень у

поведінці і розвитку дитини27. Соціальні девіації28. Педагогічні висновки про фактори,

що сприяли формуванню девіантної поведінки підлітків

29. Загальна спрямованість, мета соціально-педагогічної роботи з сім’єю

30. Взаємозв’язок із соціальними службами та організаціями при роботі з сім’єю

31. Взаємозв’язок з іншими спеціалістами в напрямку соціально-педагогічного супроводу родини

Отже, на основі проведеного дослідження ми дійшли висновку, що для дітей з сімей з несприятлвивим психологічним мікрокліматом є властивими три установки: 1) мене потребують і люблять, а ви існуєте заради мене; 2) мене не люблять, але я від усієї душі прагну наблизитися до вас; 3) мене не потребують і не люблять, залиште мене у спокої. Дослідження Г дозволяють зробити висновок, що для сімей, в яких у дитини домінує установка "мене люблять і потребують, а батьки живуть заради мене", є властивою гіперопіка у системі виховання. Установка, коли дитина усвідомлює, що її не люблять, але вона намагається завоювати любов батьків є властивою для проблемних дітей. І остання, найбільш негативна установка дитини щодо себе і батьків: “Мене не потребують і не люблять, залиште мене у спокої” проявляється тоді, коли панує занедбаність у вихованні, деколи жорстоке ставлення до дитини.

Часто саме батьки і засоби масової інформації подають дітям приклади меркантильності, агресивності та насильства. Водночас, такі особистісні якості, як доброта, вміння співчувати й допомагати іншим, набувають у вихованні меншого значення. Особливо така ситуація властива сім'ям дисфункційним, в яких батьки не в змозі віддавати достатньо часу дітям для задоволення потреби останніх у духовному та культурному спілкуванні. Поведінка дітей з таких сімей характеризується зниженим рівнем навчальної мотивації, спрямуванням активності дитини до самоствердження через антисоціальні вчинки, залучення до алкоголю та тютюнопаління. Переважна більшість таких дітей у процесі сімейної соціалізації засвоює викривлені моделі поведінки, у яких відображаються домінування матеріальних орієнтацій над духовними, незбалансованість і переважання індивідуалістичних цінностей над груповими, сімейними. Крім того, незадоволені у сімейному контексті потреби дітей стимулюють їх активність

15

на пошук сприятливого середовища (яким найчастіше виступає антисоціальне угруповування) для реалізації власних домінуючих потреб.

Статистична обробка даних тесту "Кінетичний малюнок сім’ї" засвідчує значимість симптомокомплексу "Сприятлива сімейна ситуація" для дітей як з функціонально неспроможних,сімей. У сфері сімейних відносин для дітей з функціонально неспроможних сімей вагомою також виявилась "конфліктність", що підтверджується факторним аналізом і є свідченням реальних умов сімейного середовища, в яких перебуває дитина. Дані кластерного аналізу показують, що симптомокомплекси "ворожість у сімейній ситуації" і "тривожність" об'єднуються в одну групу, яка пов'язана з "почуттям меншовартості". Тобто, конфліктна сімейна ситуація сприяє виникненню цього почуття, що провокує ситуативну тривожність у дитини, яка не відчуває безпеки у колі сім'ї. Тривале переживання страху і тривоги спричиняє появу захисних поведінкових стратегій, що виявляється в орієнтації від та проти людей, а саме у ворожому ставленні до останніх.

Нами встановлено також, що діти з функціонально неспроможних сімей сприймають батьків окремо, а не як шлюбну пару, що пов'язано з особливостями виховання дітей у неповній або формально повній сім'ї. Інші члени родини, наприклад, бабуся, дідусь, а також особа вчителя не сприймаються більшістю дітей, як особливо значимі люди, що пов'язано з відсутністю близьких емоційних контактів і, відповідно, важкістю виникнення прихильності та прив'язаності до них. Виявлено, що більшість дітей з функціонально неспроможних родин сприймають сімейну ситуацію як конфліктну, відчувають ворожість від членів родини. Дітям з даного типу сім'ї властиве почуття меншовартості.

Нами також встановлено, що сфера навчальних та позанавчальних інтересів дітей з функціонально неспроможних сімей характеризується вузьким діапазоном, спрямованістю на спілкування. Переважна більшість дітей з даного виду сімей не мають стійких захоплень, улюблених занять, характеризується бідністю змістової сторони інтересів. Навчальні інтереси пов'язані із зовнішніми ознаками успішності – оцінками, що свідчить про поверхневість шкільної мотивації учнів з даної категорії сімей. Позанавчальні інтереси дітей спрямовані на спонтанний і/або пасивний відпочинок, до якого належить - проведення вільного часу на вулиці серед однолітків, що може у майбутньому сприяти виникненню асоціальних форм поведінки.

Тому дана ситуація вимагала подальшої корекційної роботи.

16

3. Сутність соціально-педагогічного супроводу функціонально неспроможних сімей

Види і форми соціальної допомоги, мета яких - збереження сім'ї як спеціального інституту в цілому і кожної конкретної сім'ї, що потребує підтримки, можна поділити на екстрені, тобто спрямовані на виживання сім'ї (екстрена допомога, термінова соціальна допомога, термінове вилучення із сім'ї дітей, які перебувають у небезпеці), і такі, що спрямовані на підтримку стабільності сім'ї, на соціальний розвиток сім'ї та її членів.

Зупинимось на видах екстреної допомоги сім'ї за наявності внутрішньосімейної жорстокості.

Форми жорстокого ставлення не зводяться до фізичного насильства - це будь-яке насильство щодо особистості члена сім'ї - його права розпоряджатися своїми фізичними, психічними і іншими здібностями, наприклад, заборона спілкуватися з друзями чи сусідами, заборона на позадомашню зайнятість дружини, набуття освіти, насмішки, образи, необґрунтована критика.

Захист більш слабших членів сім'ї, у першу чергу дітей, від жорстокого ставлення в сім'ї - одне із найважливіших завдань соціального працівника. Часто діти, які піддавались жорстокому ставленню, налякані, не в змозі розповісти про те, що з ними відбувається, через нерозуміння, малий вік, інтелектуально-психічні обмеження чи з якихось інших причин. Тому слід знати прямі і непрямі ознаки жорстокого ставлення до дітей у сім'ї: агресивність дітей, роздратованість, відчуженість, байдужість, надмірна поступливість, підвищена сексуальна інформованість, неспокійний сон, нічне нетримання сечі та ін. Дитина не довіряє дорослим, може робити спроби втеч із дому, самовбивства.

Сукупність цих ознак має стати причиною для серйозного дослідження ситуації в сім'ї, в якому беруть участь соціальний працівник, психолог, лікар, іноді співробітники органів внутрішніх справ. Як правило, постає необхідність забрати дитину в-заклад соціальної реабілітації. Вияв жорстокості дорослих може стати приводом для клопотання про позбавлення батьківських прав.

До технологій, що використовуються у випадку сімейного насильства, відноситься організація соціальних притулків, які дають можливість батькам і дітям (за кордоном існують притулки і для чоловіків) перечекати в безпечному місці кризу сімейної ситуації. Але, як правило, обмеження тільки таким видом допомоги може бути непродуктивним, бо невирішені сімейні конфлікти періодично загострюються.

Дослідники пропонують такі етапи та зміст соціальної реабілітації потерпілих від насильства:

1. Діагностичний. Одержання даних про дитину чи молоду особу, які знаходяться у несприятливих умовах, екстремальній ситуації. Діагностика особистості, умов, ситуації, оцінка ресурсів і прийняття рішення про:

17

кризове втручання; взяття клієнта на соціальну реабілітацію (в притулку, денному

центрі соціально-психологічної допомоги, як патронаж на дому тощо); здійснення окремої роботи з членами сім'ї: корекційної,

попереджувально-профілактичної, навчання самодопомозі.2. Проективний. Пропозиція соціальних послуг клієнту та членам

його сім'ї, визначення мети, завдань стратегії реабілітації, вироблення мети і завдань роботи (спільно з клієнтом, з членами його сім'ї - по можливості, спільно з усіма фахівцями, причетними до проблеми клієнта). Моделювання засобів, методів, прийомів роботи, передбачення можливих труднощів у реабілітації клієнта.

3. Організаторський. Залучення фахівців до здійснення соціальної реабілітації (укладення угод, формування групи фахівців з різних спеціальностей для надання допомоги в конкретному випадку). Організація взаємодії між суб'єктами соціальної роботи:

на функціональному рівні (відповідно до спільної мети, конкретних завдань діяльності, через поділ процесу спільної діяльності між виконавцями);

на міжособистісному рівні між суб'єктами або між клієнтом і суб'єктами соціальної роботи: через нараду, суперечки, дискусії як безпосередня трансформаційна взаємодія (спрямована на зміни в клієнті, мікро- та макросередовищі);

на рівні організації: наявність організації (установи) для соціальної реабілітації, керівництва в особі одного з фахівців, наділеного особливими повноваженнями (відповідального за життя і здоров'я людини);

у просторі: в одній установі чи в кількох установах одночасно (дружні клініки для молоді, реабілітаційні центри, на дому; через створення єдиного соціалізуючого простору з безпосередніми особистими контактами між учасни-ками реабілітації, обміну між ними діями, інформацією, із взаємною перцепцією;

вироблення плану соціальної реабілітації з урахуванням думки клієнта, пропозицій фахівців, залучених до реабілітації.

4. Практично-діяльнісний: надання соціальних послуг клієнту на основі:

кризового втручання в сім'ю і життя людини, яка зазнала насильства, для відновлення її стану і соціального статусу;

"допомоги для самодопомоги" потерпілим від насильства і членам їх сімей для підвищення соціального статусу жертви, подолання агресивності, тендерних стереотипів, самореалізації (в позитивну сторону) тих, хто застосовував насильство в сім'ї.

5. Оцінка ситуації і стану клієнта й прийняття рішення про завдання та зміст програми з ним і членами його сім'ї.

Кризове втручання - напрямок соціальної роботи, що широко використовується в практиці боротьби з насильством у сім'ї за кордоном. В

18

Україні кризове втручання нині пов'язується лише з соціальним інспектуванням сім'ї з подальшим позбавленням батьків батьківських прав. Стосовно дорослих членів сім'ї кризове втручання в соціальній роботі не практикується. Разом з тим існує нагальна потреба у кризовому втручанні в сім'ї, де є насильство щодо її членів, яке загрожує життю, здоров'ю членів родини як засіб запобігання незворотним наслідкам насильства, його ескалації.

На стабілізацію сім'ї, відновлення її функціональних зв'язків, нормалізацію стосунків між подружжям, між батьками і дітьми, взаємин всіх вказаних членів сім'ї з оточуючими спрямовані середньотермінові технології.Робота з конфліктною сім'єю чи сім'єю, емоційний клімат в якій незадовільний, починається, як правило, після заяви одного із подружжя, хоч іноді приводом для констатації серйозних сімейних проблем можуть бути спостереження шкільного чи соціального педагога, дитячого лікаря, що свідчать про негативні психосоматичні наслідки сімейної напруженості для здоров'я дітей. Соціальна робота з такою сім'єю розпочинається з ретельного вивчення дійсної сімейної проблеми, про яку подружжя найчастіше має неправильне уявлення, ознайомлення з особистісними особливостями подружжя, їхніми сімейними і шлюбними установками. Труднощі можуть бути зумовлені будь-якою з названих причин. Слід відмітити, що зовнішні затруднения - матеріально-економічні обмеження, невпевненість у завтрашньому дні, безробіття тощо - як правило, тільки загострюють сімейні конфлікти, виявляють істинні їх причини. Негативні риси особистості, у першу чергу істеричність, компенсовані в процесі соціалізації чи самовиховання, під впливом зовнішніх причин можуть знову актуалізуватися і стати причиною постійних конфліктів. Серйозні розходження в сімейно-шлюбних установках можуть залишатися невиявленими досить довго, але в переломні, вузлові моменти розвитку сімейного життя чи під впливом зовнішніх труднощів з'ясовується, що подружжя дотримується різних моделей сім'ї (егалітарних чи патріархальних), має різні, що не співпадають, погляди на виховання дітей, емоційні, побутові, фінансові проблеми та ін.

Відповідно сімейна терапія включає в себе находження компромісу в культурно-смисловій сфері, корекцію соціально-психологічних стереотипів, що накопичилися, формування навичок неконфліктного спілкування.

Така робота здійснюється шляхом індивідуальних бесід і інтерв'ю, групової психотерапії чи ігрової терапії.

Технології корекції сімейних взаємин численні: їх вибір визначається обставинами конкретної соціальної ситуації, включаючи як характерологічні риси клієнтів, так і особистісні якості самого спеціаліста з сімейної терапії, його смаки і переваги.

Сутність всіх заходів, що застосовуються, - здійснити і закріпити зміни, що будуть сприяти бажаній стабілізації сім'ї.

На жаль, далеко не всі види сімейних дисфункцій піддаються корекції, причому це залежить не тільки від недостатності чи неадекватності зусиль спеціаліста з сімейної роботи. Іноді можна з більшою часткою вірогідності

19

передбачити несприятливий прогноз майбутнього сімейного союзу ще до його укладення. Деякі варіанти проблем можна вирішити на ранніх етапах, але вони ускладнюються через відкладення їхнього вирішення на певний час.

Соціальний працівник не повинен вважати ситуацію безнадійною, хоч би як не загострилися стосунки між членами сім'ї, але слід пам'ятати, що вирішення сімейних проблем - це, насамперед, справа вільного вибору і відповідальної поведінки самих членів сім'ї. Без їхніх вольових зусиль і наполегливості найефективніша соціальна технологія не принесе успіху.

Технології роботи з неблагополучною у виховному плані сім'єю можна реалізовувати як в соціальних службах реабілітації сім'ї, центрах допомоги сім'ї і дітям, так і в загальноосвітніх закладах. Такі технології можуть бути різних рівнів.

Профілактичний рівеньНа даному рівні діяльність соціального працівника будується на

принципі надання достовірної інформації. Один із шляхів - розробка таких спеціальних програм педагогічної просвіти батьків, які б сприяли повноцінному функціонуванню сім'ї і запобіганню проблемам у взаєминах дітей і батьків. Наприклад, при роботі з сім'єю, в якій у процесі виховання дитини застосовується насильство, необхідно пояснити членам сім'ї згубні наслідки фізичних покарань і навести приклади гуманних методів покарання.

Дані опитувань показують, що практично всі батьки, які застосовують фізичні покарання, мають труднощі у вихованні дитини, а до 87% з них в дитинстві застосовували фізичні покарання. 40% батьків не застосовують фізичне покарання як засіб виховання, але бажання його застосувати у них присутнє.

Організація педагогічної просвіти батьків цієї категорії спрямована на те, щоб вони зрозуміли різницю між допустимою і недопустимою поведінкою, оскільки батьки часто не усвідомлюють наслідків, до яких може призвести фізичне покарання дитини.

Педагогічна просвіта батьків може також здійснюватися через створення груп підтримки і організацію взаємодії з батьками. При територіальних службах сім'ї і дитинства можуть бути організовані курси з проблем виховання дітей, педагогічної просвіти батьків. Створюючи програму педагогічної просвіти батьків, необхідно враховувати, що більшість із них не має спеціальної педагогічної освіти. Крім того, програма повинна бути побудована таким чином, щоб отримані знання могли бути використані на практиці.

Програма має бути спрямована на: творче засвоєння педагогічних знань, з тим, щоб вони стали

керівництвом до дій і сприяли підвищенню ефективності виховання дітей; формування здатності осмислити сімейну дійсність, вміння

приймати найбільш ефективні рішення відповідно до педагогічних закономірностей, принципів виховання;

взаємне збагачення досвідом дитячо-батьківських взаємостосунків.

20

Педагогічна просвіта включає діяльність інформаційного і навчального плану із розгляду основних закономірностей і базових етапів розвитку дитини, вікових психологічних факторів становлення її особистості на конкретних стадіях, типових критичних ситуацій, проблем кожного віку і вироблення загальних рекомендацій з їх вирішення. Необхідно приділяти увагу таким проблемам, як роль матері у взаємостосунках з дитиною на ранніх стадіях її життя, значення емоційних чинників у взаєминах між членами сім'ї; знайомити з поняттям вікових криз; проводити роботу з формування і розвитку вмінь спілкуватися з дітьми, керувати їхньою діяльністю, розвивати мову, позитивні моральні якості.

Соціальні працівники повинні займатися пропагандою не-насильницького виховання, пояснювати батькам, що існує багато методів, з допомогою яких можна виховати у дітях послух, відповідальність, не вдаючись до тілесних покарань.

Ефективність профілактичної діяльності соціального працівника прямо залежить від правильного вибору способу спілкування з сім'єю. Недопустимі поблажливе, неуважне чи надто офіційне ставлення при зустрічі, а також залякування, ультиматимуми, докори. Це створює психологічний бар'єр, який не дає людині сприймати навіть цілком доцільні пропозиції. Передбачаючи важку розмову, соціальний працівник повинен ретельно підготуватися до зустрічі: зібрати якомога більше інформації про сім'ю, ретельно обговорити зміст і форму бесіди. На початку зустрічі слід відзначити сприятливі сторони життя сім'ї, позитивні якості співбесідника. Завоювавши довіру, необхідно знайти тактовну форму для визначення проблеми.

План соціально-педагогічного супроводу функціонально неспроможної сім’ї(За Зайченко М.В.)

1. Виявлення неблагополучних сімей для подолання кризової ситуації.2. Знайомство із сім’єю, визначення необхідності й можливостей

роботи з цією сім’єю, діагностика реальної ситуації в сім’ї, збір інформації про неї, визначення кола її проблем, формування позитивної мотивації до участі у роботі з соціальним педагогом.

3. Уходження в сім’ю, створення мотивації до тривалої роботи, підвищення відповідальності батьків та дітей за власні вчинки і поведінку, демонстрація перспектив роботи, звернення до позитивних чинників у сімейних стосунках, інформування про наслідки бездіяльності.

4. Отримання згоди сім’ї на соціально-педагогічну роботу, укладання контракту про обов’язки сторін у процесі діяльності.

5. Детальне глибоке вивчення сім’ї, формування уявлень про різні аспекти функціонування сім’ї, створення необхідної інформаційної бази (проведення соціально-педагогічної діагностики за результатами спостережень, експертними оцінками вчителів, адміністрації, фахівців інших галузей, за методиками: Тест «Друзі мої та моєї дитини», тест «Виховна позиція батьків стосовно дітей», методика «Сімейно-обумовлені стани»,

21

методика «Малюнок сім'ї», заповнення та аналіз Соціально-педагогічної карти учнів).

6. Аналіз результатів проведеного дослідження та доведення їх до досліджуваних. Заповнення бланку обробки результатів проведеного соціально-педагогічного дослідження. Співставлення отриманої інформації з іншими діагностичними джерелами.

7. Подолання наслідків неблагополуччя, стабілізація стосунків, зміцнення зв’язків з мікро середовищем, усунення причин неблагополуччя, розв’язання проблем сім’ї. Корекційна робота, що полягає в усуненні (зниженні) впливу негативного сімейного чинника, що сприяє формуванню (загостренню) соціальної девіації учня. Створення нових або відновленні зруйнованих позитивних взаємовідносин у сім’ї, контактів сім’ї із соціумом, розв’язання конкретних проблем, підвищення рівня соціальної компетентності й відповідальності, відновлення втрачених або деформованих функцій сім’ї і т.д.

8. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім’ї на самовизначення та самостійне розв’язання проблем; перевірка результатів роботи через опосередкований чи безпосередній нагляд, проведення повторного соціально-педагогічного дослідження. Контроль за сім’єю протягом певного проміжку часу.

9. Вихід із сім’ї соціального педагога внаслідок досягнення мети роботи. Розроблення рекомендацій щодо подальшого самостійного життя родини.

Види соціально-педагогічної роботи з неблагополучною сім'єю:1. Соціально-педагогічне обслуговування — вид соціальної роботи, який

спрямований на задоволення потреб і розв'язання поточних проблем, протиріч сім'ї, які виникають у процесі її життєдіяльності через надання різноманітної допомоги сім'ям та її членам. Обслуговування неблагополучної сім'ї реалізується через: організацію відпочинку, оздоровлення, сімейну просвіту, розробку планів розвитку сім'ї для удосконалення внутрішньо-сімейних стосунків, життєдіяльності і розвитку сім'ї і кожного її члена, консультування сім'ї, корекція сімейних стосунків. Обслуговування грунтується на цілісності і збалансованості державних, громадських та приватних соціальних програм на координації функцій соціальних працівників, суб'єктів соціальної роботи.

2. Соціальна-педагогічна реабілітація — це комплекс заходів, спрямованих на відновлення порушених чи втрачених індивідом і сім'єю суспільних зв'язків та відносин унаслідок погіршення стану здоров'я, стійких розладів функцій організму; зміни статусу; умов життя (смерть члена сім'ї, втрата житла тощо). Метою цих заходів є повернення сім'ї до виконання її функцій, формування в особистості позитивного ставлення до життя, праці, навчання. Соціально-педагогічна реабілітація сім'ї спрямованою на відновлення соціального і виховного потенціалу сім'ї, захист її прав у кризових ситуаціях, що дозволить їй повернутися до функціональної спроможності у суспільстві, знайти мету життєдіяльності і місце у мікро- і

22

макросередовищі, самостійно розв'язувати проблеми. Вимірюється якість життя через такі показники: 1) фізичний стан і функції; 2) психологічна сфера (пізнавальна діяльність, емоційна сфера, самооцінка); 3) рівень незалежності; 4) соціальні стосунки; 5) оточуюче середовище.

3. Соціальний супровід - робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально незахищених категорій дітей та молоді. Соціальна опіка — це представлення інтересів особистості соціальним працівником в органах державної влади, місцевого самоврядування тощо з метою захисту прав людини; допомога — це соціальні послуги, а патронаж — соціальні послуги переважно вдома, дітям, які знаходяться під державною опікою. Соціальний супровід неблагополучних сімей передбачає здійснення системи комплексних заходів щодо тривалої допомоги сім'ям та їх членам з метою збереження сім'ї, відновлення родинних стосунків, захисту і реалізації прав членів сім'ї у родині і прав сім'ї у суспільстві. Соціально-педагогічний супровід спрямований на створення умов для ліквідації причин неблагополуччя (чи їх можливій компенсації), форсування формування здатності сім'ї самій розв'язувати її проблеми, долати труднощі, виконувати функції, реалізовувати свій соціальний і виховний потенціал, права в суспільстві; корекцію і покращення внутрішньо-сімейннх стосунків, стосунків сім'ї із мікро- і макросередовищем.

5. Соціально-педагогічна профілактика негативних явищ і насильства в сім'ї — це система заходів, спрямованих на створення умов для попередження утиску прав сім'ї та її членів, негативних явищ і впливів, виявлення і подолання цих явищ, утиску прав, їх наслідків. Здійснюється напрямках: підготовка молоді до сімейного життя, роз'яснення прав сім'ї та її членів у суспільстві, самим сім'ям, формування відповідального та усвідомленого батьківства, попередження сімейних конфліктів, виявлення потенційно-неблагополучних сімей, попередження розлучень, дисгармоній, стресів, помилок у сімейному вихованні, пропагування сімейного способу життя, здорового способу життя.

Етапами здійснення соціально-педагогічного супроводу неблагополучної сім'ї є:

1. Виявлення неблагополучних сімей до соціального педагога для подолання кризової ситуації. Неблагополучні сім'ї можуть бути виявлені: шкільними психологами, класними керівниками, вчителями, міліцією, сусідами, які зобов'язані повідомити про порушення прав людини в сім'ї органи державної влади. Якщо сім'я переступила морально-правові норми суспільства і знаходиться на обліку в міліції, то шансом залишення батьківських прав, попередження розлучень є робота сім'ї за контрактом з соціальним педагогом; у разі зняття сімейної кризи, її наслідків, причин сім'я знов починає існувати своїм життям, але під наглядом соціального педагога і міліції.

23

2. Знайомство з сім'єю, збір інформації про неї, визначення її проблем, формування позитивної мотивації до участі в роботі з соціальним педагогом.

3. Подолання опору окремих членів сім'ї роботі через опосередкований вплив інших членів сім'ї, роз'яснення необхідності роботи, звернення до позитивного в сімейних стосунках, інформування про наслідки без діяльності, показ перспектив роботи.

4. Згода сім'ї на соціально-педагогічну роботу, заключення контракту про обов'язки сторін у роботі.

5. Подолання наслідків неблагополуччя, стабілізація і корекція стосунків, укріплення зв'язків із мікросередовищем, усунення причин неблагополуччя. Розв'язання проблем сім'ї.

6. Профілактика рецидивів неблагополуччя, спрямування сім'ї на самовизначення і самостійне розв'язання проблем. Перевірка результатів роботи через опосередкований чи безпосередній нагляд.

7. Вихід із сім'ї соціального педагога. Закінчення контракту. Аналіз результатів. Розробка рекомендацій щодо подальшого самостійного життя сім'ї.

Соціальні заклади для сімей та дітей у м.Кіровограді:1. Кіровоградський обласний центр соціально-психологічної допомоги.

м. Кіровоград, вул. Бєлінського, 3, 27-42-36. Директор – Вінницька Наталія Миколаївна.

2. Кіровоградський міський соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. Директор - Симуляк Олег Романович. вул. Тельмана, 75-г, тел.34-04-76.

3. Комунальний заклад “Кіровоградський обласний соціальний центр матері та дитини” Кіровоградської обласної ради. Директор - Токова Вікторія Борисівна, м.Кіровоград, вул. Металургів, 2.

4. Кіровоградський обласний центр ресоціалізації наркозалежної молоді обласного благодійного фонду "Повернення до життя". Президент - Остапов Олександр Іванович. Кіровоградська обл., Знам"янський р-н, с. Плоске, вул. Радянська, 62а, тел. (05233)3-29-54.

5. Кіровоградський обласний центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. м.Кіровоград, вул.Преображенська, 2, 3 поверх, Телефон/факс: 24-67-83, 32-10-07.

6. Кіровоградський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. 25015, м. Кіровоград, провулок Будьоного, 3, телефон: 320478, 320479, «Телефон довіри 320478.

Служби соціального захисту Кіровограду:1. Бюро медико-соціальної експертизи: 56-74-352. Всеукраїнська мережа ЛЖВ: вул. Леніна 5/5, 24-69-04.3. Головне управління праці та соціального захисту населення: пл.

Кірова 1, 24-28-37.4. Кіровоградська обласна організація профспілок робітників охорони

здоров’я, вул. Преображенська 4, 24-65-33.

24

5. Кіровоградський міський центр зайнятості - гцз Кіровограда., вул. Маланюка 15, 32-20-48.

6. Кіровоградський обласний центр зайнятості. вул. Василини 12, 24-55-75.

7. Ленінський районний відділ Кіровоградської міської служби субсидій, просп. Комуністичний 1б, 24-86-39.

8. Ленінський райсобез – соціальний захист населення собес Кіровограда. вул. Леніна 53, 24-46-14.

9. Приют для неповнолітніх «Надія»: 34-20-94.10. Служба по справам неповнолітніх Кіровограда, вул. Тімірязєва 84,

22-54-98.11.Служба субсидій Кіровоградської міської ради: вул. Карла Маркса,

41.12. Фонд соціального захисту інвалідів: вул. Гагаріна 9, 22-38-58.13. Центр обслуговування пенсіонерів: 23-22-75; 22-08-67.14. Центр раннього розвитку дитини: пл. Кірова 1, (066) 270-23-37.

Програма індивідуального соціально-педагогічного супроводуфункціонально неспроможної сім’ї

1. Код сім’ї.2. Обґрунтування актуальності проведення соціально-педагогічного

супроводу сім’ї.3. Мета та завдання супроводу.4. Очікувані результати.5. Показання до участі, критерії відбору учасників.6. Опис теоретичного підходу, методичних принципів, що покладені в

основу програми.7. Організація роботи (загальний об’єм, тривалість та частота зустрічей).8. Тематичний план супроводу:

Приклад№ Тематика Короткий опис

форм, методів, напрямків роботи

Кількість годин

1 Виявлення сім’ї2 Знайомство із сім’єю3 Робота над виробленням

усвідомлення важливості проведення соціально-педагогічного супроводу

4 Отримання згоди на проведення соціально-педагогічної роботи

5 Проведення соціально-педагогічної діагностики

6 Обробка результатів дослідження

25

та повідомлення висновків членам сім’ї

7 Складання плану роботи з сім’єю, визначення термінів і методів роботи

8 Проведення соціально-педагогічного супроводу сім’ї

9 Аналіз ефективності проведеної соціально-педагогічної роботи

10 Профілактика рецидивів неблагополуччя, контроль за сім’єю, складання рекомендацій

11 Вихід з сім’їВсього год.

9. Список використаної літератури.10. Опис досвіду впровадження програми - місце і термін апробації програми;- з ким проводилась робота за програмою.- використані методи та форми роботи з дітьми, батьками, педагогами;- конспекти індивідуальних бесід, лекцій, семінарів і т.д., які

використовувалися у впровадженні програми;- аналіз ефективності роботи за програмою (результати вхідної та

вихідної діагностики, їх порівняльний аналіз, експертна оцінка ефективності: відгуки дітей, батьків, вчителів;

- відстеження динаміки особистісних та поведінкових змін у дітей, батьків;

- оцінка результативності проведеного соціально-педагогічного супроводу;

- розроблення рекомендацій, спрямованих на закріплення позитивних результатів соціально-педагогічної роботи.

26

Використана література

1. Запобігання і протидія насильству в сім'ї: Методичні рекомендації для соціальних працівників. - К.: ДЦССМ, 2004.

2. Методика и технологии работы социального педагога: Учебное пособие для студ. высш. учебн. заведений / Б.Н. Алмазов, М.А. Беляева, Н.Н. Бессонова и др. Под ред. М.А. Галагузовой, Л.В. Мардахаева. - М.: Издат.центр Академия, 2002.

4. Олиференко Л.Я., Шульга Т.И., Дементьева И.Ф. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска. - М.: Издат.центр "Академия", 2002.

5. Психология социальной работы: Уч. пособие / О.В. Александрова, О.Н. Боголюбова, НЛ. Васильева и др. Под общ.ред. М.А. Гулиной. - Спб.: Питер, 2004.

6. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога: Уч. пособие для студ.высш.пед. уч.заведений / Под ред.В.А. Сластенина. - М.: Издат. центр "Академия", 2001.

7. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 464 с.

27

ДОДАТОК А

ТЕСТ «ДРУЗІ МОЇ ТА МОЄЇ ДИТИНИ»Мета: визначити рівень обізнаності батьків про товариське коло їхніх

дітей, намітити шляхи корегування родинного виховання.Респонденти: батьки учнів.Обладнання: роздруковані бланки тесту, ручки чи олівці.Інструкція: заповнюючи бланк тесту, респонденти позначають найбільш

прийнятний для них варіант відповіді.1. Я знаю, хто найкращий друг моєї дитини:а) напевне;б) приблизно;в) припускаю.2. Якщо моя дитина посвариться з другом:а) зроблю вигляд, що нічого не помічаю;б) відразу ж докладно розпитаю, навіть якщо вона не бажає

торкатись цієї теми;в) спробую непомітно підштовхнути її до відвертості.3. Мені хочеться, щоб друзі моєї дитини:а) мали про мене добру думку;б) мене не цікавить, що вони думають про мене;в) мені взагалі не хотілося б ділити дитину з її друзями.4. Якщо у моєї дитини з'явиться новий друг чи подруга, то:а) я дивитимусь на це негативно: ні до чого мати багато друзів;б) я намагатимусь якомога ближче познайомитись з цією особою і

по можливості потоваришувати;в) я залишу це на розсуд самої дитини: вона має право сама

вибирати собі друзів.5. Якщо я дізнаюся, ідо друг моєї дитини поводиться в школи чи на

вулиці погано, то я:а) усе ж таки намагатимусь заборонити дружити з такою особою;б) обговорю цю ситуацію з дитиною, надавши їй право самій

робити висновок;в) не звертатиму уваги, лише намагатимусь якомога більше часу

приділяти дитині.6. Я вважаю, що гарні друзі:а) найцінніший подарунок на все життя;б) іноді безцеремонно забирають твій час;в) це — велика рідкість у наш час.7. Нашій дружбі з найкращими друзями вже:а) 10 та більше років;б) 5 та більше років;в) ми не маємо таких давніх друзів.8. У нашій родині діє правило:

28

а) друзів не обирають;б) не той друг, що лащиться, а той, що печалиться;в) друзі перевіряються радістю твоєї оселі.9. Коли до моєї дитини приходять друзі:а) я стараюсь поспілкуватися з ними;б) я надаю їм можливість повної свободи спілкування без

моєї участі;в). я не люблю, коли вони приходять. Вони поводяться галасливо та

безцеремонно.10. Моя дитина довіряє мені всі думки і почуття, пов'язані з її друзями:а) завжди докладно і просить поради, якщо у цьому є необхідність;б) розповідає лише те, що вважає за потрібне;в) не розповідає нічого.11. Якщо ми ідемо куди-небудь на відпочинок чи екскурсію, і разом із

нами бажають поїхати друзі дитини, то:а) ми з радістю беремо їх;б) ми категорично проти таких поїздок — за одним важко

наглядати;в) наша дитина з таким проханням ніколи не звертається до нас.

Обробка отриманих результатів. Ключ до тестуваріанти відповідей 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

а) 5 3 5 1 1 5 5 1 5 5 5б) 3 1 3 5 3 3 3 3 3 3 1в) 1 5 1 3 5 1 1 5 1 1 3

40—55 балів. Ви приділяєте багато уваги розвитку у своєї дитини комунікативної культури, на власному прикладі демонструєте вміння бути другом дитині та її друзям. Побудова ваших відносин з дитиною дозволить їй побороти відчуття самотності, повірити у власні сили, бути авторитетною та успішною серед однолітків.

25—39 балів. Між вами і вашою дитиною існують непогодження з питань важливості дружби для вашої родини. Ви навчаєте свою дитину товаришувати з користю, а це, як відомо, безслідно не проходить.

Ви самі не дуже бажаєте мати друзів, і ці традиції приносите в життя власної дитини. Вам нецікаво знати, яким чином складаються її відносини з однолітками, яким є її статус в компанїї. Ви дуже ризикуєте. По мірі свого дорослішання дитина може завести таких друзів, які віддалять її від вас на багато роки.

24 та менше балів. Ви маєте замислитись над тим, які паростки ви отримаєте через деякий час з посіяних вами зерен неприязні в душі дитини. Ваша виховна система «тріскає по швах» й от-от розвалиться. Використовуючи в своєму педагогічному арсеналі лише заборонні заходи, неможна виховати відповідальну й упевнену в собі людину. Замисліться над цим!

29

ДОДАТОК БТЕСТ «ВИХОВНА ПОЗИЦІЯ БАТЬКІВ СТОСОВНО ДІТЕЙ»

Мета: визначити психологічну атмосферу в родині учня, визначити виховну позицію батьків стосовно дітей, намітити шляхи корегування родинного виховання дитини.

Респонденти: батьки учнів.Обладнання: роздруковані бланки тесту, олівці чи ручки.Інструкція: відповідаючи на запитання тесту, батьки мають обирати варіант

відповіді, що найбільш співпадає з їхньою думкою.1. Ваша дочка просить перемкнути телевізор з фільму, що вам дуже

подобається, на програму рок-музики. Що ви робите?а) Виконуєте прохання й слухаєте рок-музику разом з нею.б) Відповідаєте, що їй прийдеться зачекати, поки скінчиться фільм.в) Обіцяєте купити для неї портативний телевізор.г) Записуєте фільм на відеокасету, а дочці дозволяєте слухати рок-

музику.2. Ви бачите у своїх дітях:а) Людей, рівних вам.б) Тих, хто може допомогти вам знову пережити молодість.в) Маленьких дорослих.г) Тих, хто постійно потребує ваших добрих порад.3. Яку зачіску ви носите?а) Ту, що найбільше вам пасує.б) Ту, що відповідає останній моді.в) Ту, що копіює зачіску рок-зірки.г) Ту, що копіює стиль сина (дочки).4. Поговоримо про ваш вік:а) Ваші діти знають, скільки вам років і ставляться до вас

відповідно цього.б) Ви волієте не підкреслювати різницю у віці між вами й вашою

дитиною.в) Ви приховуєте свій вік від дітей.г) Ви зазначаєте дитині, що вона має в усьому слухати вас,адже у

вас багатший життєвий досвід.5. Як ви одягаєтеся?а) Наслідуєте стиль рок-зірки, якою захоплюється син (дочка).б) Намагаєтеся дотримуватися стилю сина (дочки), вважаючи, що це

допоможе встановити більше тісний зв'язок між вами.в) Обираєте той одяг, що пасує вам найбільше.г) Дотримуєтесь молодіжної моди, тому що так ви почуваєтеся

молодше і комфортніше.6. Як ви вчините, якщо помітите, що син-підліток зробив пірсінг вуха?а) Вважатимете, що це його /особиста справа.

30

б) Почнете кепкувати з його «жіночністі».в) Скажете, що це модно, не бажаючи, щоб він вважав вас

старомодним.г) Зробите і собі пірсінг.7. Син (дочка) включає музику на повну гучність, а ви:а) Затикаєте вуха ватою й робите свої справи.б) Зменшуєте гучність.в) Дозволяєте, «якщо йому (їй) вже так хочеться».г) Жалієтесь, що музика буквально б'є вас по голові?8. При суперечці з дітьми ви:а) Рідко говорите, що вони помиляються, побоюючись, якби вони

не стали відкидати вас зовсім.б) Погоджуєтеся змінити позицію, тому що подальша суперечка

марна.в) Залишаєте Останнє слово за дітьми, не бажаючи з ними

сваритися.г) Погоджуєтеся з ними, якщо вони дійсно праві.9. Діти запросили в гості однолітків, і ви:а) Надаєте свободу: нехай роблять, що хочуть.б) Складаєте їм компанію, прагнучи триматися на рівних.в) Запитуєте гостей, чи вважають вони своїх батьків товариськими.г) Ні в що не втручаєтеся, але даєте зрозуміти, що завжди поруч, на

випадок, якщо щось трапиться.10. Діти збираються на святкову прогулянку в центр міста, а вас не

запрошують. Ви:а) Не дивуєтеся, розуміючи, що їм із вами буде нудно. Іб) Засмучуєтеся, тому що хотіли провести час разом із нимив) Ображаєтеся, тому що вони не хочуть розділити з вам свої

веселощі.г) Обурюєтеся, тому що заздалегідь вже склали програму

святкового відпочинку.11. Чому ви намагаєтеся триматися із дітьми на рівних?а) Щоб бути з ними в добрих стосунках.б) Тому що це допомагає скоротити різницю у віці.в) Тому що це зміцнює родинні зв'язки.г) Тому що для вас це природно.12. Свої відносини з дітьми будуєте так:а) Поводитеся з ними, як з дорослими.б) Поводитеся з ними, як з маленькими.в) Намагаєтеся бути їхнім приятелем.г) Поводитеся так, як належить батькам.

Обробка отриманих результатів.

Підрахувати бали, користуючись наступною таблицею:

31

Запитання Варіанти відповідей і балиа) б) в) г)

1 3 0 2 12 3 2 1 03 0 2 1 34 1 3 2 05 2 3 0 16 0 1 2 37 1 0 2 38 3 1 2 09 1 3 2 010 0 2 1 311 3 2 1 012 2 1 3 0

25—36 балів. Ви, напевно, думаєте, що весело проводите час із дітьми, намагаючись бути з ними на рівні у всьому. Але це зараз. Пізніше ви можете за це поплатитися. Ви взяли на себе роль приятеля власних дітей, забувши про свою роль наставника. Але бути просто приятелем недостатньо. Діти потребують керівництва. Вам треба зрозуміти, що з різницею у віці нічого зробити не можна, і важливо усвідомити, що саме ви покликані бути опорою своїх дітей.

24—14 балів. Ваші діти, схоже, так і не знають, як же їм правильно з вами триматися. Ви явно намагаєтеся їм у всьому потурати, а потім, коли вам це потрібно, намагаєтеся виступити в ролі суворих батьків. Рано чи пізно ви захочете наполягти на своєму в чомусь важливому, і це викличе в дітей розгубленість, гнів і непокору Але ви зайшли не так далеко й можете перестати грати в приятеля, щоб виявити дітям зразок зрілої й відповідальної поведінки. І нехай вас не турбує, що діти перестануть любити вас, якщо ви станете затверджувати себе в батьківській ролі.

Менше 13 балів. Так тримати! Ви запекло намагаєтеся зрозуміти й оцінити вічно мінливі потреби й настрої своїх дітей, іноді піддаєтеся спокусі поступитися їм. У цьому немає нічого поганого, тому що, зважаючи на все, ви досить розумні й знаєте, як будувати відносини з дітьми саме на ваших, а не їхніх умовах. Суперечки неминучі, однак діти вас люблять, поважають і, головне, бачать у вас люблячих й надійних батьків.

32

ДОДАТОК ВМетодика "Семейно-обусловленное состояние"

("Типовое семейное состояние")(Э.Г. Эйдемиллер и В. Юстицкис)

Назначение методики: Данная методика разработана и направлена на выявление психотравмирующих состояний взрослых и детей, проживающих в одной семье. Она позволяет также получить данные об обстоятельствах, определяющих изучаемые состояния.

Описание методикиОна представляет собой интервью, специально направленное на

выяснение трех состояний — общей удовлетворенности, нервно-психического напряжения и семейной тревожности. Отсюда и название трех оценочных шкал:

У (общая неудовлетворенность), Т (семейная тревожность), Н (нервно-психическое напряжение).В каждой шкале по 4 субшкалы, которые повторяются через каждые три

пункта (итого – 12 субшкал) Так, напряженность отражают следующие 4 субшкалы: перегруженности обязанностями, нервно-психической усталости, напряженности и расслабленности.

Процедура опроса. Психолог просит клиента охарактеризовать свое место в семье, свои ощущения в ней по всем 12 субшкалам или дихотомиям самочувствия.

1. Психолог (П): "Мысленно вернитесь домой в семью. Вспомните чувства, с которыми вы открываете дверь дома, с которыми вспоминаете домашние, дела на работе. Как вы себя чувствуете в выходные дни и по вечерам? В общем, вспомните всю вашу семейную жизнь. Каким вы себя чувствуете чаще всего? Отметьте на шкалах".

П вручает бланк для ответов.Обследуемый (О) отмечает.2. П (обращает внимание на качество, наиболее выраженное на шкалах):

"Вы отметили, что чувствуете себя в семье очень... (называют соответствующее качество). Приятное это чувство или, скорее, неприятное? Прошу вас вспомнить несколько случаев из вашей семейной жизни, когда вы чувствовали себя очень...(называется то же состояние)".

3. О рассказывает.П: "Попробуйте еще раз оценить свое состояние дома на этих. же

шкалах. Все остается по-старому или что-то изменяется?"О (обычно меняет оценку по некоторым шкалам). Если при этом на

первый план вышло другое состояние, то вея процедура повторяется от пункта 2).

Бланк к методике "Семейно-обусловленное состояние"

33

Ф.И.О. ___________________

Т -       ; У -       ; Н -       ;

Обработка результатов: баллы по шкалам, обозначенным одинаковым индексом, суммируются. Состояние констатируется, если сумма оценок по 4 субшкалам превышает или равна по У (общая неудовлетворенность) 24 баллам; по Н. (нервно-психическое напряжение) — 25 баллам; по Т (семейная тревожность) — 24 баллам.

ДОДАТОК ГТест "Малюнок сім'ї"

Вважається, що ідея використання малюнка сім'ї для діагностики внутрішньосімейних взаємин виникла серед дослідників, таких як В. Хюлс, А.І. Захаров, Л. Корман й ін.

Мета застосування такої проективної методики: виявлення особливостей внутрішньосімейних взаємин.

Завдання: на основі виконання зображення, відповідей на запитання оцінити особливості сприйняття і переживань дитиною взаємин у сім'ї.

Інструкція 1: "Намалюй свою сім'ю". Не рекомендується пояснювати, що означає слово "сім'я", а якщо виникають питання "що намалювати?", необхідно лише ще раз повторити інструкцію. При індивідуальному обстеженні тривалість завдання — ЗО хвилин. При груповому виконанні тесту час частіше обмежують у межах 15—30 хвилин.

Інструкція 2: "Намалюй свою сім'ю, де всі зайняті звичайною справою".Інструкція 3: "Намалюй свою сім'ю, якою ти її уявляєш".Інструкція 4: "Намалюй свою сім'ю, кожен член якої зображений у

вигляді фантастичної істоти".Інструкція 5: "Намалюй свою сім'ю у вигляді метафори, якогось образу,

символу, що виражає особливості вашої сім'ї".34

Довольным 0 1 2 3 4 5 6 7 Недовольным УСпокойным 0 1 2 3 4 5 6 7 Встревоженны

мТ

Напряженным

0 1 2 3 4 5 6 7 Расслабленным Н

Радостным 0 1 2 3 4 5 6 7 Огорченным УНужным 0 1 2 3 4 5 6 7 Лишним ТОтдохнувшим 0 1 2 3 4 5 6 7 Усталым НЗдоровым 0 1 2 3 4 5 6 7 Больным УСмелым 0 1 2 3 4 5 6 7 Робким ТБеззаботным 0 1 2 3 4 5 6 7 Озабоченным НПлохим 0 1 2 3 4 5 6 7 Хорошим УЛовким 0 1 2 3 4 5 6 7 Неуклюжим ТСвободным 0 1 2 3 4 5 6 7 Занятым Н

При індивідуальному тестуванні в протоколі варто відзначати:а) послідовність малювання деталей;б) паузи понад 15 секунд;в) стирання деталей;г) спонтанні коментарі дитини;ґ) емоційні реакції та їх зв'язок із зображуваним змістом.Після виконання завдання варто прагнути одержати максимум

додаткової інформації (вербальним шляхом).Зазвичай ставляться запитання:1. Скажи, хто тут намальований?2. Де вони знаходяться?3. Що вони роблять? Хто це придумав?4. їм весело чи нудно? Чому?5. Хто з намальованих людей найщасливіший? Чому?6. Хто з них найнещасніший? Чому?Останні два питання провокують дитину на відкрите обговорення

почуттів, що не кожна дитина схильна робити. Тому, якщо вона не відповідає на них або відповідає формально, не слід наполягати на конкретній відповіді.

При опитуванні психолог повинен з'ясувати зміст намальованого дитиною почуття: почуття до окремих членів сім'ї, чому дитина не намалювала кого-небудь із членів сім'ї (якщо так сталося). Варто уникати прямих запитань, не наполягаючи на відповіді, бо це може викликати тривогу, захисні реакції. Часто продуктивними виявляються проективні питання (наприклад: "Якби замість пташки була намальована людина, то хто б це був?", "Хто виграв би у змаганнях між братом і тобою?" та ін.).

Можна запропонувати дитині для вибору рішення 6 ситуацій: 3 з них мають виявити негативні почуття до членів сім'ї, 3 — позитивні.

1. Уяви собі, що ти маєш два квитки в цирк. Кого б ти покликав із собою?

2. Уяви, що вся твоя сім'я йде в гості, але один із вас занедужав і має залишитися вдома. Хто він?

3. Ти будуєш з конструктора будинок (вирізуєш паперове плаття для ляльки) і тобі не таланить. Кого ти кличеш на допомогу?

4. Ти маєш ... квитків (на один менше, ніж членів сім'ї) на цікавий спектакль. Хто залишиться вдома?

5. Уяви собі, що ти потрапив на незаселений острів. З ким би ти хотів там жити?

6. Ти одержав у подарунок цікаве лото. Коли вся сім'я сіла грати, виявилось, що вас на одну людину більше, ніж треба. Хто не буде грати?

Обробка тесту "Малюнок сім'ї" проводиться за такою схемою:

№ Виділені ознаки Оцінки про наявність ознак

1 Загальний розмір малюнка  

35

2 Кількість членів сім'ї  3 Склад сім'ї  

мати  батько  сестра, брат  дідусь, бабуся і т. д.  

4 Відстань між членами сім'ї Наявність тих чи інших ознак між ними

 

5 Наявність тварин  6 Вигляд зображення:

схематичнереалістичнеестетичне в інтер'єріна тлі пейзажу і т. д.метафоричне зображення в русі, дії

 

7 Ступінь прояву позитивних емоцій (у балах 1, 2, 3, ...)

 

8 Ступінь акуратності виконання  При виконанні завдання за даними інструкціями оцінюється: наявність або відсутність спільних зусиль у тих чи інших ситуаціях, які

зображені; яке місце надає їм дитина, що виконує тест, тощо.Інтерпретація тесту "Малюнок сім'ї"32. На підставі особливостей зображення можна визначити:33. ступінь розвитку образотворчої культури, стадію образотворчої

діяльності, на якій перебуває дитина. Примітивність зображення або чіткість і виразність образів, добірність ліній, емоційна виразність — ті характерні риси, на основі яких можна розрізняти малюнки;

34. особливості стану дитини під час малювання. Наявність сильного штрихування, маленькі розміри часто свідчать про несприятливий фізичний стан дитини, ступінь напруженості, скутості та ін., тим часом як великі розміри, використання яскравих колірних відтінків часто свідчить про зворотне: гарний настрій, розкутість, відсутність напруги та втоми;

35. особливості внутрішньосімейних взаємостосунків та емоційне самопочуття дитини можна визначити:

за ступенем виразності позитивних емоцій у членів сім'ї; ступенем їхньої близькості (розташовані поруч, взявшись за руки,

роблять щось разом або хаотично зображені на площині аркуша, далеко стоять один від одного, сильно виражені негативні емоції та ін.).

У малюнках (за Л. Корманом) аналізують: графічну якість (характер ліній, пропорції фігур, використання

простору, акуратність); формальну структуру (динамічність малюнка, розташування членів

сім'ї);36

зміст.Поруч із традиційним проведенням дослідження (читання і виконання

завдання) пропонують спеціальні питання, що підштовхують досліджуваного до обговорення теми взаємостосунків у сім'ї (наприклад: "Хто в сім'ї найгірший?"), передбачають прямий позитивний або негативний вибір (наприклад: "Батько задумав поїздку на автомобілі, але в ньому не вистачає місця для всіх. Хто залишиться вдома?"), а також питання, які уточнюють у процесі бесіди зміст намальованої ситуації для дитини. "Малюнок сім'ї" доступний дітям зі зниженим інтелектуальним розвитком.

Методика "Малюнок сім'ї" доступна і зручна у застосуванні в умовах психологічного консультування, має велике значення з погляду вибору тактики діяльності психолога-консультанта з психологічної корекції порушень міжособистісних взаємостосунків, оскільки дає уявлення про суб'єктивну оцінку дитиною своєї сім'ї, свого місця в ній, про її взаємостосунки з іншими членами родини. У малюнках діти можуть виразити те, що їм важко буває висловити словами, тобто мова малюнка більш відкрито і відверто передає зміст зображеного, ніж вербальна мова.

Внаслідок привабливості і природності завдання ця методика сприяє встановленню гарного емоційного контакту психолога з дитиною, знімає напругу, яка виникає в ситуації дослідження. Особливо продуктивним застосуванням малюнка сім'ї є у старшому та молодшому дошкільному віці, бо отримані за допомогою малюнка результати мало залежать від здібностей дитини вербалізувати свої переживання, від її здібностей до інтроспекції, від здібності "вжитися" в уявлювану ситуацію, тобто від"тих особливостей психічної діяльності, які є суттєвими при виконанні завдань.

Під час якісного аналізу окремо розглядається висловлення дитини з кожної ситуації (другий стовпчик протоколу). Тут робиться висновок про емоційний досвід спілкування дитини з оточуючими її дорослими й однолітками. Особливе проективне значення мають малюнки із ситуаціями "Вдягання", "Укладання в ліжко на самоті", "їжа на самоті", "Дитина і мати з дитиною", "Вмивання" та ін. Вибір у цих ситуаціях негативних емоцій вказує на високий ступінь у дитини рівня тривожності.

ДОДАТОК ДСоціально-педагогічна карта учня

1. Клас2. Прізвище, ім’я, по батькові дитини

3. Дата народження4. Домашня адреса, телефон

5. Прізвища, ім’я, по батькові батьків (опікунів)

37

6. Сім’я: - повна/ неповна,- з матір’ю/ з батьком- рідні батьки/опікуни- сирота/напівсирота - сприяє гармонійному психічному і фізичному розвитку/ неблагополучна, функціонально неспроможна

7. Кількість дітей у сім’ї8. Соціально-побутові умови

9. Місце роботи батьків (опікунів), телефон

9.1. Якщо не працюють, вказати причину: інвалід/пенсіонер/домогосподарка/безробітній

9.2. Якщо обидва з батьків працюють за кордоном, вказати, хто займається доглядом та вихованням дитини на цей момент (бабуся/дідусь/тітка/дядя/знайомі тощо); вказати телефон

10. Дані про стан перебігу психофізіологічного розвитку дитини10.1.

проходження вагітності

10.2.

пологи

10.3.

дані про захворювання дитини в перший рік життя

10.4.

особливості історії розвитку дитини (наявність психічних травм, важливих змін у житті дитини, важких захворювань)

11. Стан здоров’я:- здорова- стоїть на диспансерному обліку- дитина з особливими потребами (вказати вади розвитку)

12. Психологічні показники (заповнюється у співпраці з психологом):12.1.

тип темпераменту

12.2.

особливості характеру, його акцентуації

12.3.

загальний рівень психічного розвитку:- норма- затримка- психофізичний інфантилізм

38

- дисгармонія12.4.

особливості пізнавальних психічних процесів:- пам’ять- увага- сприймання- уява- відчуття- мислення

12.5.

професійні інтереси

12.6.

схильності, здібності

12.7.

особливості поведінки, тип відхилень в поведінці

13. Соціально-педагогічна характеристика13.1.

Соціальні шкідливості:- рання алкоголізація; - нікотинова залежність; - вживання токсичних і психотропних речовин; - потяг до азартних ігор; - потяг до асоціальних ігор; - ранній сексуальний потяг; - негативізм в оцінці явищ дійсності

13.2.

Відхилення в соціальній поведінці:- грубість; - бійки; - прогули; - недисциплінованість; - побиття слабких; - вимагання; - жорстоке ставлення до тварин; - крадіжки; - порушення суспільного порядку (облік в інспекції у справах неповнолітніх); - немотивовані вчинки; - втечі з дому (інтернату).

14. Взаємини дитини в сім’ї:- з ким із членів сім'ї більше спілкується;- до кого більше звертається по допомогу пораду; - із ким найчастіше виникають конфлікти

15. Методи заохочення та покарання в сім'ї

16. Що викликає стурбованість батьків у поведінці та навчанні дитини

39

17. Характер стосунків дитини з однолітками

18. Типові конфлікти та шляхи їх вирішення

19. Педагогічні показники:- темп навчання; - труднощі в навчанні; - навчальні інтереси, що переважають

20. Зауваження та побажання вчителів щодо поведінки і навчання дитини

21. Соціальні пільги, якими користується дитина

22. Рівень соціальної адаптації:22.1.

Високий:1. Усвідомлене прийняття і виконання норм колективного життя. 2. Баланс індивідуального і соціального. 3. Гармонія взаємин з дорослими та однолітками. 4. Адекватне ставлення до педагогічних впливів. 5. Самоконтроль поведінки. 6. Активна участь у житті дитячого колективу. 7. Задоволення своїм статусом і взаєминами.

22.2.

Середній:1. Конформізм по відношенню до норм колективного життя. 2. Переважає або індивідуальне, або соціальне. 3. Нестійкі взаємини з оточуючими. 4. Суперечливе ставлення до педагогічних впливів. 5. Зовнішній локус контролю. 6. Періодична участь у житті дитячого колективу. 7. Неповне задоволення своїм статусом і взаєминами.

22.3.

Низький:1.Неприйняття і невиконання норм колективного життя. 2. Дисбаланс індивідуального і соціального. 3. Конфліктні взаємини з оточуючими. 4. Неадекватне ставлення до педагогічних впливів. 5. Некерована поведінка. 6. Пасивна участь у житті дитячого колективу. 7. Незадоволення своїм статусом і взаєминами.

40