ТВОЯ ПУСТЕЛЯСТАНЕ САДОМ

НЕ ТРИВОЖТЕСЯ !!!

«Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його поті-

шає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ на

Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та

радість, хвала й пісноспіви» (Ісая 51:3).

Яскравою ознакою наближення останніх часів є тривога сучасних людей. У Євангелії від Луки 21:25-26 записано пророчі слова нашого Господа: «І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться». Неважко помітити, що тривога охопила майже все людство. Тривога від очікування майбутнього, яке не віщує нічого доброго, спричиняє депресії.

Всесвітня організація охорони здоров’я порівнює

депресію з епідемією, яка охопила все людство. Цей стан є

першою причиною того, що люди не з’являються на роботу,

втрачаючи працездатність. І якщо не буде вжито заходів, до

2020 року депресія паралізує економічне життя як розвину-

тих країн, так і тих, що розвиваються. Щорічно близько 150

мільйонів людей у всьому світі втрачають працездатність

саме через стан пригнічення і тривоги.

Згідно з дослідженнями, проведеними в Сполучених Штатах,

ті, хто страждає від депресії, мають більше шансів загинути від

інших проблем зі здоров’ям. За прогнозами фахівців, до 2020

року вона випередить інфекційні та сердечно-судинні захворю-

вання. В 21 столітті депресія стане вбивцею №1.

Вже сьогодні понад 50% всіх самогубств на планеті

вчиняють люди, котрі перебувають у депресивному стані.

Слід зауважити, що останнім часом тривога стала огор-

тати також і серця віруючих. Зрозуміло, що ми живемо

у тривожному світі і його настрої у якійсь мірі переда-

ються і нам. Але християнам сьогодні, як ніколи, потрібно

пам’ятати слова Ісуса Христа, зафіксовані в Євангелії від

Матвія 24:6: «Не тривожтесь, мусить бо все це статись…».

Що мають робити віруючі, щоб подолати розчарування

та депресію? Потрібно на практиці застосовувати слово

втіхи Господа нашого Ісуса Христа, Який сказав: «Коли ж

стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови,

бо зближається ваше визволення!» (Луки 21:28). Нашим

завданням, як працівників ТрансСвітового Радіо, є, за допо-

могою передач і журналу «Антена», донести слухачам і чита-

чам це живе слово про надію і втіху в Ісусі Христі.

Варто також зауважити, що останнім часом диявол веде

надто жорстоку боротьбу з послідовниками Христа. Біблія

пояснює це тим, що сатані відомо про його кінець: «Горе

землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість

велику, знаючи, що короткий час має!» (Об.12:12).

Святе Письмо закликає дітей Божих противитись

сатані, зберігаючи твердість у вірі (1 Петра 5:9). Наше

покликання полягає також і в тому, щоб у цей складний час

ми могли «напоумляти непорядних, потішати малодушних,

підтримувати слабих, усім довготерпіти!» (1Сол.5:14).

Цей номер «Антени» може стати невеличким посіб-

ником у душеопікунській роботі. У журналі ви знайдете

поради, як на підставі Біблії допомогти своєму братові,

котрий перебуває у депресії, як зарадити такому стану, коли

ви самі в ньому, і як запобігти депресії. Досвід людей, котрі

зазнали цієї проблеми і подолали її з Господньою допомо-

гою, допоможе особисто вам. Бог перетворить вашу пус-

телю на сад, і ви самі зможете підтримати брата чи сестру,

коли вони знемоглися на життєвому шляху.

Сподіваємося, прочитавши журнал, ви передасте його

своїм знайомим, або поділитеся з ними тим, що вплинуло осо-

бисто на вас. У такий спосіб ви зможете підбадьорити людей,

які цього потребують, і їхня пустеля також стане садом.

Господу під силу перетворити пустелю на сад. Джерела

Його надії не вичерпуються ніколи.

Керівник ТСР в Україні,

Олександр Чмут

Метою ТрансСвітового Радіо є допомога Церкві у виконанні великого доручення нашого Господа Ісуса Христа «іти і навчити всі народи», використовуючи і надаючи для цього засоби масо-вої інформації

• для проголошення Євангелії спасіння якомога біль-шій кількості людей

• для настановлення віруючих в біблійних істинах та у веденні Христоподібного повсякденного життя

• у всьому цьому бути прикладом у наших кооператив-них та внутрішніх стосунках

ТРАНССВІТОВЕ РАДІО УКРАЇНСЬКА РЕДАКЦІЯКиївська студія:

Олександр ЧМУТ • Олександр БОРОВИК • Олена

МАЗУР • Василь КАРПЯК • Наталя ІЩЕНКО • Олеся

ВАСИЛЕНКО • Лариса МЕЛЬНИК

Харківська студія:

В΄ячеслав ШЕВЕЛЄВ • Ольга ШЕВЕЛЄВА

Лілія ПОГОРЄЛА • Олег ПОГОРЄЛИЙ

АДРЕСИ ДЛЯ ЛИСТІВТрансСвітове Радіо, а/c 100, м.Київ, Україна, 02090

ТрансСвітове Радіо, а/c 9393, м.Харків, Україна, 61003

ЗАВІТАЙТЕ ДО НАС В ІНТЕРНЕТІ:E-мail: info@twr-ua.org; twr@bk.ru

www.twr-ua.org

ДЛЯ ПОЖЕРТВМГО «ТрансСвітове Радіо»

р/р 26005210198040АТ «ПроКредит Банк», м. Київ, Україна. 03115

МФО 320984Ідентифікаційний код 25699461

НАШІ ПАРТНЕРИ:ТрансМировое Радио, п/я 12, г.Москва,

Россия, 131000

ТрансМировое Радио, п/я 45, г.Брест, Беларусь, 224020

Russische Abteilung, Berliner Ring, 62, 35576 Wetzlar, Germany

Зміст:2. Не тривожтеся !!!

4. «Библия привела меня

к Богу…»

6. Ближний Восток нужда-

ется в Божьем мире

8. Ветер и Вода

10. Із поштової скриньки

12. «Депресія — це духо-

вний досвід від Бога»

16. Поетична сторінка

17. Сколько я стою?

20. Посвящается матерям

22. Новини та оголошення

1 (26)

2011

6

14

20… Чи відома вам історія американських

місіонерів Мартіна та Грашії Бернемів?

17 років ця подружня пара здійснювала

місіонерське служіння на Філіппінах. У

травні 2001 року Мартіна, Грашію та інших

людей викрало екстремістське угруповання.

Більше року їх тримали в заручниках. Кількох

заручників було обезголовлено, кількох було викуплено, а

Мартін та Грашія продовжували залишатися в полоні. Вони страждали від

голоду, холоду. Бернеми знали: якщо Бог їх не визволить, їх уб’ють. Вони

запитували у Всевишнього: «Чому Ти дозволив цьому статися? Невже Ти

нас покинув?». Якось увечері Мартін та Грашія почули по транзистору,

який був у екстремістів, слова про надію. Це була передача ТрансСвітового

Радіо. Господь, через християнську програму, нагадав подружжю Бернемів,

що Він не покинув їх.

17 разів філіппінські військові намагалися звільнити Мартіна і

Грашію. Під час останньої сутички з екстремістами Мартіна було вбито.

Грашію поранили, але її вдалося визволити…

Сьогодні Грашія здійснює служіння для Бога. Вона заснувала місію,

однією із напрямків якої є підтримка програм ТрансСвітового Радіо. В

інтерв’ю Грашія сказала: «Бог дав мені велике бажання проповідувати

Слово Боже мусульманським жінкам. ТрансСвітове Радіо — чудова мож-

ливість втілити це бажання у життя». А ще місіонерка сказала: «Господь

забрав мого чоловіка — сильну людину, а мене — слабку — залишив

живою. Я думала: чому? А потім зрозуміла: це для того, щоб засвідчити

людям: Бог через слабких людей може чинити дивовижні речі. Господь

може використати будь-кого для Своєї слави…». Саме так Він використав

Грашію для духовного порятунку 3 екстремістів, які колись захопили її

в полон. Цих бандитів місіонерка знайшла у філіппінській в’язниці. Ці

чоловіки визнали Христа Спасителем через служіння Грашії Бернем...

Можливо, ви коли-небудь сумнівалися: чи маю я достатньо

здібностей, щоб Бог застосував мене для Своєї слави? Якщо так,

хочемо вам сказати: завдяки вашій участі у служінні ТСР-Україна,

завдяки вашій молитві та пожертві, якась людина почула про

надію у найважчі, найскрутніші хвилини життя. А це найбільше

служіння — підбадьорити, підтримати того, хто зазнає глибоких

страждань і вкрай потребує Христа…

Цікавий факт про ТСР

м

тра

дей

Більше р

т

люд

Интервью с Еленой Мазур взяла Наталья Ищенко

«Библия привела меняк Богу…»

Расскажи немного о своей семье и своем пути к Богу.

Семья у меня небольшая — сын, мама и сестра. Как раз

после краха семейной жизни я и пришла к Богу. После раз-

вода с мужем я уехала из Киева — города, в котором роди-

лась, училась и жила. Устроилась на другую работу. Одна из

моих сотрудниц была верующей. Я начала читать Библию,

чтобы иметь об этой книге собственное мнение. Библия и

привела меня к Богу. В процессе чтения у меня, конечно, воз-

никало много вопросов. С ними я шла к Людмиле Георгиевне

(верующей сотруднице), которая терпеливо разъясняла мне

основные вопросы спасения, веры и т.д. Когда женился ее

сын, Людмила Георгиевна пригласила всех, с кем работала,

на венчание. Она посещала евангельскую, а не православ-

ную церковь, поэтому мне было интересно, как там проходит бракосочетание. Я пошла, скорее, из любопытства. На тор-

жестве бракосочетания, наверное, никому не было так плохо,

как мне. Я все время плакала. Слушая наставления, которые

давались отдельно мужу, отдельно жене, отдельно родителям,

я невольно примеряла их на себя и анализировала, как я

строила свою семью. Четко осознав и увидев причину развала

своего брака, мое сердце сокрушалось и болело. В мыслях

все время звучало: «Если бы я все это знала раньше…» С

тех пор я еще внимательней стала читать Библию. Второй

раз я пришла в эту церковь тоже по приглашению Людмилы

Георгиевны. На праздник жатвы — благодарения за урожай.

И после этого уже ходила регулярно на богослужения. А

через месяц покаялась.

Что изменилось в твоей жизни после уверования?Изменилось все! Изменилась сама жизнь, мое восприя-

тие, даже мир вокруг. Все вдруг стало ярче, красочнее. Ведь

теперь я обрела смысл жизни. Место отчаяния и боли заняли

радость и мир с Богом, собой и людьми. Я поняла, что все

можно изменить, исправить. И, засучив рукава, взялась это

делать.с Викторией Николаевной (сестрой Витой)

Елена Мазур - ведущая передачи «Через Біблію до живого Бога»

4 В г о с т я х у п е р е д а ч і

Лена, в этом году исполнилось 10 лет, как ты работаешь в ТрансМировом Радио. Расскажи, пожалуйста, как начиналась твое служение в ТМР?

Работая в больнице, я часто сталкивалась с тем, что не

вписывалось с мою новую систему ценностей и приоритетов.

Ведь не секрет, что в этом мире много делается неправильно,

не так, как должно. В моей душе начался конфликт. С работы

уйти я не могла, потому что другую найти — сложно, а у меня

ребенок, о котором нужно заботиться. Я начала молиться,

прося Господа дать мне работу в христианской организа-

ции. Через полгода я ее получила. Бог дал мне возможность

попробовать себя как диктор и редактор в ТрансМировом

Радио.

Многие слушатели знают тебя как ведущую передачи «Через Біблію до живого Бога». Что эта передача дала лично тебе?

Она мне особенно дорога. Именно с этой передачи нача-

лось мое служение в ТрансМировом Радио. Я на тот момент

была с Богом всего несколько лет. И росла духовно на мате-

риале лекций Вернона Мак-Ги, которые зачитывал Виталий

Козубовский. Кроме того, готовя вступления к лекциям, я

читала много духовной литературы, свидетельств, жизненных

историй. А, подбирая музыкальное сопровождение, слушала

много христианских песен и музыки. Так что, благодаря пере-

даче «Через Біблію до живого Бога» я имела богатый стол

духовной пищи, которая помогала мне возрастать в познании

Бога.

Есть ли особенный, яркий момент в твоей работе, которым ты могла бы поделиться?

Таким ярким моментом было для меня знакомство с

одной нашей постоянной слушательницей — Викторией

Николаевной или сестрой Витой. Она знала все передачи

ТМР, всех ведущих (заочно). Мой голос ей особенно понра-

вился. Сестра Вита написала об этом в одном из своих писем.

Потом мы созвонились, пообщались. А спустя некоторое

время я поехала познакомиться с ней. Это удивительная жен-

щина с неиссякаемой энергией, юмором и любовью к Богу.

Мы настолько почувствовали родственность душ и схожесть

характеров, что теперь постоянно общаемся в телефонном

режиме. Такие встречи возможны только в Господе.

Что для тебя ценно в работе ТМР?Люди. Мы все очень разные — и по возрасту, и по харак-

терам, и по способностям… Но есть то единое, что объединяет,

что дает возможность быть вместе и служить другим людям.

Это любовь к Богу и желание рассказать о Нем.

Работа в ТрансМировом Радио принесла тебе какие-то изменения в жизни?

Я бы выразилась немного иначе. ТМР стало частью моей

жизни. А изменения, конечно, есть. Но их, наверное, лучше

видно со стороны.

В твоей жизни были сложные моменты, может быть, отчаяние? Если да, то как ты боролась с этим?

Отчаяние изначально привело меня к вере в Господа. Я

обрела в сердце мир и покой. И жизнь моя вошла в тихое

русло. Вокруг у людей были какие-то испытания, сложности,

а у меня подозрительно все хорошо. Я даже переживать

начала, что со мной что-то не так. Ведь каждый христианин

проходит через испытания. Но у каждого свой путь. Как

потом я поняла, у меня был длительный подготовительный

период. Испытания начались, когда мой сын стал подрост-

ком. И продолжаются по сей день, хотя ему уже 21. Я не могу

сказать, что поставлена точка. По силе переживаний есть

разные моменты. В наиболее трудные моим утешением были

(и остаются) обетования Бога. Я просто начинаю их говорить

или зачитывать вслух. И буря утихает. Ведь Слово Божье —

это сила!

Что бы ты пожелала нашим слушателям и читателям?

Я очень хочу пожелать всем любви и улыбок. Любовь —

это смысл жизни. Только любовь должна быть такой, о кото-

рой говорится в Первом послании к коринфянам, 13 главе.

И начинается эта любовь с самопожертвования, самоотре-

чения. Когда мы перестаем думать о себе, своих желаниях,

своих амбициях, тогда начинаем слышать свое сердце. А

именно через сердце говорит Бог. А больше улыбок я желаю

потому… А вы просто станьте перед зеркалом и посмотрите на

себя без улыбки и с ней. И все поймете.

Благословений всем от Господа, ведь они обогащают и

печали с собой не приносят!

С сыном Константином

5В г о с т я х у п е р е д а ч і

Политические волнения на Ближнем Востоке и в Северной

Африке продолжаются. ТрансМировое Радио транслирует

духовные передачи в этих регионах, проповедуя о мире и надежде

в Иисусе Христе.

«Без сомнения, Ближний Восток и Северная Африка пребывают

в состоянии суматохи и хаоса», — говорит арабский руководитель

служения ТМР. «Новости весьма тревожны. Мы не знаем, каким

будет будущее этих регионов. Население Ливана, Туниса, Йемена и

особенно Египта кипит от ненависти. Людей захлестнуло насилие».

Хвала Господу, что служение ТМР распространяется на

Ближний Восток и Северную Африку. Христианским вещанием

охвачены 20 стран этих двух регионов. Евангельскую весть могут

слышать 383 миллиона человек. Каждую неделю ТМР достигает

мужчин, женщин, молодежь и представителей устных культур пере-

дачами, которые транслируются на иракском и турецком, бербер-

ском и его диалектах, фарси, иврите и других языках.

Стратегическая серия радиопередач «Оазис Надежды» состоит

из четырех программ, направленных на несколько слушательских

групп Ближнего Востока. Передачи отличаются по своему стилю и

формату. Но все они построены так, чтобы люди могли найти прак-

тическое применение услышанным библейским истинам в своей

повседневной жизни.

«Мы благодарны Господу, что Он держит все под контролем.

Бог напоминает нам о Своем обетовании: «Не заботьтесь ни о чем,

но всегда в молитве и прошении с благодарением открывайте свои

желания пред Богом, и мир Божий, который превыше всякого ума,

соблюдет сердца ваши и помышления ваши во Христе Иисусе (Фил.

4:6-7)», — говорит арабский руководитель ТМР. «Да, мы верим,

что наш Господь, Бог Мира, способен успокоить политическую

ситуацию, особенно в Египте. Пожалуйста, молитесь вместе с нами,

чтобы проповедь Слова Божьего продолжала влиять на народы

этих регионов. Также молитесь о безопасности наших сотрудников,

чтобы они имели возможность продолжать труд, к исполнению

которого их призвал Господь. Молитесь, чтобы их жизнь — в любое

время — отражала Того, Кто является Источником Мира».

БЛИЖНИЙ ВОСТОК

нуждается в Божьем мире

Ближний Восток — регион, расположенный, расположенного в Западной Азии и Северной Африке. Название дано европейцами ближайшему к ним восточному региону. Основное население: арабы, персы, турки, курды, евреи, армяне, ассирийцы, грузины, азербайджанцы. Большинство населения — мусульмане.

Климат в основном засушливый, имеется несколько крупных рек, которые используются для орошения. Основной нефтедобывающий регион.

КОТД’ИВУАР НУЖДАЕТСЯ В ВАШЕЙ МОЛИТВЕПосле недавних президентских выборов в

западноафриканской стране Кот-д’Ивуар насту-пило напряженное время. Отношения страны с Африканским Союзом, ECOWAS, Европейским Союзом и Организацией Объединенных Наций оказались в тупике. Этими организациями был официально признан новый президент, но предыдущий лидер страны отказывается остав-лять власть.

В происшедших после выборов столкно-вениях многие были убиты или ранены. Многие жители бежали в соседние страны. Представите-лей южного народа юла, наряду с иностранцами,

живущими в Абиджане и его окрестностях, жесто-ко преследуют.

Тем не менее, ТрансМировое Радио Кот-д’Ивуара продолжает свое вещание, чтобы через проповедь Божьего Слова принести надежду и мир соотечественникам. «Вода жизни», «Истории святой Книги», «Могущественный Бог следует впереди», «Путь святости», «По страницам Библии» — это только некоторые программы, которые готовит посвященная команда ТМР-Кот-д’Ивуар. Эти и другие передачи выходят в эфир на английском, французском, и нескольких африканских языках.

6 Т С Р у с в і т і

Бог расширяет служение ТМР Многие наши слушатели и читатели знают, что еще недавно ТрансМировое Радио использовало для своей работы 14

передатчиков по всему миру. Однако время от времени ТМР проверяет эту информацию, поскольку количество передающих

центров увеличивается. Производя подсчет передатчиков, ТМР учитывает два важных критерия: во-первых, передающий

центр должен транслировать программы на многих языках и/или на многие страны. Во-вторых, мощность передатчика должна

быть 50 тысяч ватт и выше. Основываясь на этих критериях, каждая из команд ТМР предоставила международному офису

обновленный список передающих центров, функционирующих в ее регионе. Выяснилось, что количество передатчиков увели-

чилось до 20. Они находятся в следующих странах:

1. Бонайре

2. Бразилия

3. Уругвай

4. Монако

5. Австрия

6. Германия

7. Албания

8. Средняя Азия — Запад

9. Средняя Азия — Восток

10. Ближний Восток

11. Молдова

12. Эстония

13. Свазиленд

14. Южная Африка

15. Руанда

16. Бенин

17. Россия

18. Гуам

19. Шри-Ланка

20. Франция

Благодарность Господу за то, что в такое тревожное время христианское вещание расширяется. А значит,

еще многие люди смогут услышать о Спасителе Иисусе Христе и обрести надежду в Нем.

МОЛИТВЕННЫЕ ПРОСЬБЫ:• Главная молитвенная нужда — без-

опасность коллектива сотрудников

ТМР в Кот-д’Ивуаре. Несмотря

на многочисленные трудности, с

которыми пришлось столкнуться,

наши коллеги продолжают свое

служение.

• Молитесь, чтобы в стране пре-

кратились военные действия, чтобы

государственные лидеры вернулись

к диалогу, а местные жители нашли

покой и утешение в вере в Иисуса

Христа.

• Молитесь, чтобы Господь укрепил

Церковь Христову в Кот-д’Ивуаре и

она была Светом в окружающей духо-

вной темноте.

• Прославьте Бога за то, что ради-

ослужение в остальных странах

Западной Африки продолжается без

препятствий.

Молитесьо жертвах цунами

в Японии Тысячи японцев нуждаются в нашей

усиленной молитве — землетрясение и

вызванная им волна цунами, ударившая

по восточному побережью, принесли тра-

гедию в их жизнь. Кроме того, поступили

предупреждения о возможности новых

цунами во всем Тихоокеанском регионе,

включая Южную Америку, Канаду, Аляску

и западное побережье Соединенных

Штатов.

Коллеги из ТМР-Азия сообщают, что

все их контакты с Японией сохранены.

Надеемся, что коллектив сотрудников

ТМР на Гуаме, так же как и передатчик,

будут в безопасности. Вероятность того,

что цунами ударит по острову, невелика.

Сотрудники ТМР-Азия продолжают

свое вещание. Их желание — ободрить

пострадавших от стихии, рассказав им

о надежде во Христе. Многие жители

Японии скептически относятся к религии.

Внешне кажется, что у них мало духовных

нужд. Но на самом деле, души многих

из этих людей страдают от стремления к

материальным ценностям.

Молитесь, чтобы вечное Божье

Слово, провозглашаемое коллегами из

ТМР-Азия, касалось сердец пострадав-

ших, чтобы эти люди находили мир и

смысл жизни в Иисусе Христе.

7Т С Р у с в і т і

Животные во многом похожи на людей. Например, они тоже учатся на ежедневных при-ключениях. Жила в дупле старого дуба молодая белочка. Ее интересовало все вокруг ее маленького гнезда. А окружающий мир был полон ярких красок, странных звуков и незнакомых запахов.

В один прекрасный день она очутилась на

берегу реки, протекавшей неподалеку. День

был жарким, и белочке очень захотелось

пить. Она прыгнула на дерево, которое напо-

ловину было в воде, и, осторожно передвигая

лапками, пошла по стволу по направлению к

воде.

Вдруг красивая разноцветная бабочка

порхнула прямо над ее головой и закру-

жилась над поверхностью воды. Вода

прямо под бабочкой зашумела, забурлила,

и из воды выскочило странное существо,

которого молодая белочка никогда еще не

видела. Оно было длинным и тонким, с

большими желтыми глазами и огромным

ртом. Его серебряная кожа блестела в ярком

солнечном свете. В один миг это неведомое

существо проглотило красивую бабочку.

Пасть его сомкнулась, с громким всплеском

оно упало назад в воду и исчезло.

Маленькая белочка тревожно посмо-

трела вокруг. Все случилось так быстро.

Всего секунду назад разноцветная бабочка

порхала над водой, и за мгновение ее не

стало. Белочка испугалась: «А что, если

вдруг это большое серебряное чудовище

вернется и проглотит меня тоже?» Она на

месте повернулась, и, что есть духу, побе-

жала обратно к старому дубу, юркнула под

сухую травку и листья, которыми ее родители

выстелили дно дупла, и замерла от страха.

Долго белочка не могла прийти в себя.

Потом все-таки решилась выглянуть

наружу. Навострив ушки, она глазами

искала то большое блестящее существо,

ожидая, что оно вот-вот заберется по

стволу дуба в дупло и съест ее. Но кругом

все было тихо.

Вдруг раздался стук по стволу дерева.

Белочка быстро выбралась из дупла

и поскакала по сучьям дуба на другую

сторону дерева. Там она увидела дятла,

который длинным клювом стучал по коре,

ища личинки и жучки. Он был очень

старым, очень занятым, очень голодным и

очень сердитым.

— Извините, пожалуйста, Дятел!

Но он продолжал стучать клювом по

стволу, абсолютно не реагируя на нее.

Белочка подошла поближе.

— Извините, пожалуйста, … Дятел!

На этот раз она обратилась к нему

чуть громче, но Дятел только буркнул

что-то в ответ, и продолжал стучать.

Белочка решила, что Дятел глухой. Она

подобралась ближе и, протянув мордочку

прямо к уху Дятла, прокричала, что есть

силы:

— Здравствуй, Дятел!

Вот это уже сработало. Дятел так

напугался криком белки, что уронил

следующего жука. Ох, как он рассер-

дился, когда, оглянувшись, увидел только

маленькую белочку.

— Что тебе надо? Ты почему кричишь

на меня, глупая маленькая белка!

— Я подумала, что ты глухой…

— Вот как раз и оглох сейчас после

такого крика. Чего ты хочешь? Не видишь

разве, что я занят? Зачем отвлекаешь

меня?

— Со мной что-то случилось… только

что… у речки… Я очень испугалась. Хочу

попросить тебя объяснить мне, что это

было. Послушай:

— У меня совершенно нет вре-

мени, — Дятел вновь повернулся к стволу

и продолжил свой стук — тук-тук-тук

— Пожалуйста, объясни мне… Там на

речке под водой живет огромное блестя-

щее существо. Что это?

— Глупости, — тук-тук-тук, — там

ничего под водой не живет.

— Но я же видела! Своими глазами

видела! Оно выпрыгнуло прямо из воды и

съело большую красивую бабочку!

— Ты наверняка увидела, как что-то

с дерева упало в воду,… Я уверен, что

бабочку проглотила жаба.

Ветер и Вода

8 Д и т я ч а с т о р і н к а

— Нет-нет-нет! Ты неправ! Ты

неправ! Я видела, как все случилось!

Что-то большое, блестящее живет под

водой,… и оно умеет прыгать вверх… и оно

питается бабочками!

— Никто там под водой не живет!

Вижу не оставишь меня в покое!

Дятел полетел по направлению к

речке, а белочка поскакала вслед за ним.

Она снова прыгнула на ствол дерева,

лежащего наполовину в воде, и уже

хотела было заново начать свой рассказ,

как вдруг дятел свысока клювом стукнул

ее прямо в темечко.

— Ой, ой, больно! Ты зачем…????

— Ты же хочешь знать, почему под

водой никто не живет? Я это тебе сейчас

покажу.

Дятел снова больно клюнул белочку

в голову. Белочка от боли съежилась,

попятилась назад от дятла, и… очутилась в

воде. Когда она снова всплыла, то закаш-

ляла и зачихала.

Белочка гребла лапками изо всех сил,

чтобы остаться на поверхности воды. Ей

это действительно удалось. И как только

она очутилась под ветками лежавшего

дерева, ухватилась лапками за одну и

выкарабкалась из воды. Дятел подлетел

и сказал:

— Вот. Пусть это будет уроком

тебе. Теперь ты знаешь, почему никакое

большое блестящее животное не может

жить под водой. Потому что если бы оно

жило там внизу, то ему пришлось бы

дышать водой. А дышать водой никто

не может! Черепахи, лягушки и змеи

живут под водой, но время от времени

они должны выходить на поверхность,

чтобы подышать воздухом. Свежим воз-

духом. Поэтому ты вообще не видела

никакого блестящего существа, которое

якобы проглотило бабочку. Это тебе все

померещилось.

К этому времени белочка отдышалась

и пришла в себя. Она заметила малень-

кий орешек на одной из веток упавшего

дерева. Быстро сорвав его, она бросила

орешек в дятла. Бросаться орешками

белочка хорошо умела. Орешек попал

дятлу прямо в лоб. Он громко щелкнул

клювом и улетел, бормоча про себя:

— Вот это научит меня никогда

больше не помогать белке. Блестящее

существо… под водой… Что за бред?

Глупости, глупости, глупости!

Дятел исчез в лесу. Белка перестала

дрожать и уже было собралась домой,

как вдруг откуда-то снизу раздался

своеобразный свист.

— Разве ты не знаешь, что белки

живут на деревьях?

Неподалеку от белочки стояла боль-

шая темная выдра. Она просвистела

что-то высоко и громко, словно по-своему

рассмеялась.

— Злой дятел загнал меня в воду.

Он хотел доказать мне, что я под водой

дышать не смогу.

Выдра снова свистнула — это было

действительно смешно.

— Я думаю, это всем ясно. Этому

можно было научить тебя и без того,

чтобы окунать в воду.

— О, дятел имел в виду не только

белок. Он хотел показать мне, что под

водой никто жить не может, потому что

все животные дышат воздухом. Сегодня

утром, когда я гуляла по этому бревну, я

увидела, как что-то большое, серебряное,

блестящее выпрыгнуло из воды… и… про-

глотило красивую бабочку, она как раз

мимо пролетала. Это … ну, это существо…

я не знаю, что это было, … оно потом

опять упало в воду. Все это произошло

так быстро, что я и очнуться не успела…

Но мне, наверное, все это померещилось.

Может, дятел и прав?! Разве под водой

можно дышать?

Этот рассказ совершенно рассмешил

выдру. Она начала бегать взад вперед,

пищать, свистеть, так что маленькая

белочка даже рассердилась:

— Что с тобой?

— Не слышала ничего более смеш-

ного. Глупая ты.

— Я не глупая. И вообще, ничего

смешного тут не вижу.

— А я вижу. Не уходи пока. Побудь

тут, я через несколько минут вернусь…

Выдра сделала прыжок и исчезла

под водой. Белочке ничего не оставалось

делать, как ждать и сохнуть дальше на

солнышке. Выдра вскоре снова высунула

из-под воды голову, держа что-то в зубах.

Она подплыла к берегу и, выйдя из воды,

бросила на землю свою добычу, все еще

придерживая ее передней лапой. Это

было то длинное, серебряное, блестящее

существо с круглыми желтыми глазами.

На одном конце был широко раскрытый

рот, а на другом — плоский хвост, раздра-

женно хлеставший из стороны в сторону.

Существо это выглядело точно также как

и то, которое выпрыгнуло из воды утром

и проглотило бабочку…, только размером

намного меньше.

— Посмотри. Это: р-ы-б-а! Она

рождается, живет и умирает под водой.

Она не может находиться вне воды дол-

гое время, потому что не дышит возду-

хом, как ты и я. Большие рыбы иногда

выпрыгивают из воды и ловят бабочек,

низко летящих над водой.

Ты знаешь, почему я назвала тебя глу-

пой белкой? Ты хотела узнать, что живет в

воде, под водой, а пошла к птице, которая

интересуется только воздухом и ветром.

Все, что старый дятел может рассказать

тебе о реке и воде, это то, что он видит,

когда летит над ней. А он никогда много

не видит, потому что думает только о

деревьях и жучках. Если ты хочешь узнать

что-то о воде, спроси животное, которое

живет в воде. Например, меня.

А теперь я позавтракаю, — добавила

выдра и, снова взяв свою добычу в зубы,

уплыла.

А молодая белочка поскакала домой к

старому дубу, в свое дупло. Какой важный

урок преподала ей только что выдра! Она

постарается его навсегда запомнить.

**************************************

Люди, которые хотят что-то знать о Боге, бывают похожи на эту моло-

дую белку. Они ищут ответа у неправильных людей. Не у тех.

О том, как устроен автомобиль, мы не идем спрашивать у зоолога.

Для этого есть автомеханики. О законах природы нам могут рассказать

естествоиспытатели. А вот о Боге мы можем узнать у того, кто знает

что-то о Божьем сверхъестественном мире. «Душевный человек, (тот,

который не имеет Духа Божьего), не принимает того, что от Духа Божьего,

потому что он почитает это безумием, и не может разуметь, потому что об

этом нужно судить духовно» (1 Кор. 2:14).

9Д и т я ч а с т о р і н к а

ІЗ ПОШТОВОЇ СКРИНЬКИ

Надежда П.,

Днепропетровская обл.

«Благодарим за все проповеди, свиде-

тельства, которые мы с мужем прослушали

в 2010 году! Желаем всем вам дальнейших

успехов в этой нелегкой работе, здоровья и

благополучия в семейной жизни.

Вы знаете, мы до начала богослужения

собираемся и обсуждаем темы, которые

звучали на вашем радио. Кто слушает

вечером, а кто утром. Моя семья слушает

ТМР уже около 50-ти лет. Мои мама и

папа, слушая проповедь Ярла Пейсти в

1964 году (когда он говорил о двух вечнос-

тях), упали на колени и покаялись. Слава

Богу! Он действует Духом Святым и через

радио. Всего описать невозможно. Мы

очень благодарны Господу, что Он подни-

мает людей из праха земного и приводит к

Себе!».

Людмила П., Беларусь

«Хочу описать один случай из моей жизни. В 1976 году я при-

ехала из деревни в город на работу. На первую зарплату купила

радиоприемник и стала слушать христианские радиопередачи.

Жила в общежитии. Ничего никому не говорила, просто слушала

радио. И вот однажды одна женщина из моей комнаты сказала:

«Отведи меня в ту церковь, куда ты ходишь». Когда мы с ней схо-

дили, то сразу же начались гонения. Нас с ней вызвали на заседа-

ние профкома. Перед ней поставили вопрос: «Будешь ли ходить

к баптистам?» Она ответила утвердительно. Начальство поста-

новило меня выселить из общежития за агитацию, а ее перевели

на другую работу, заведомо зная, что она с ней не справится (она

инвалид 1 группы по зрению). Но Господь вступился за Аню.

Она переехала в другой город, получила квартиру, устроилась на

хорошую работу и до сего дня является членом церкви Христовой.

Слава Богу!

В профкоме была женщина, которая больше всех выступала

против Бога. Сейчас она моя сестра в Господе. Живем в одном

доме. Покаялся ее муж, а также дочь и внук. Спустя время, пока-

ялись комендант общежития, ее дочь и внуки. Вот, что делает

Господь. Слава Ему!».

Олександр П., Рівненська обл.

«Вирішили написати листа після прослуховування вашої звітної радіопередачі. Ми — дві сім’ї

(живемо із батьками) — є постійними слухачами християнського радіомовлення. Цей лист вирі-

шили написати із декількох причин. Найперше дякуємо Богові та вам за те, що маємо можливість

слухати саме християнські передачі, в яких проповідується свята Євангелія. Далі хочемо підбадьо-

рити тим, що ваша праця не є марною. Не тільки наші батьки, але й багато старших людей із наших

церков отримують благословення через ваше служіння, не маючи можливості завжди бути в зібран-

нях віруючих. Навіть дехто із знайомих невіруючих також постійно слухає ваші радіопрограми.

Я хочу розповісти про свій шлях до Бога. Народився у християнській сім’ї, з самого дитинства

хотів бути віруючим. Але в період юнацтва (у другій половині 80-х), мені потрібно було зробити

вибір, куди й за ким іти. Зібрання відвідували тільки старші люди, молоді не було. Після враніш-

нього богослужіння я йшов до своїх ровесників. Під вечір знову йшов із батьками в церкву. Друзі-

ровесники завжди кликали мене до себе, коли я повертався ввечері зі старшими додому. Було дуже

непросто. Коли прийду додому, що робити, чим зайнятися? І саме християнські радіопередачі утри-

мували мене в рівновазі. Хоча на той час їх було дуже важко слухати, однак вони були глибокими

і змістовними, такими, що спонукали серйозно замислюватись над реаліями життя. Озираючись

назад, я вдячний Богові, що саме християнське радіомовлення мене втримало в правильному руслі

і підготувало до навчання і служіння. Бажаємо Божих благословень в особистому житті й праці».

10 А б о н е н т с ь к а с к р и н ь к а 1 0 0

Стефанія Б., Львівська обл.

«Мені 70 років. Слухаю ТрансСвітове Радіо 30 років. Виросла в христи-

янській сім’ї. Наш батько помер, коли йому було 45 років. Мати залишилась

із 6 дітьми. Сьома дитина народилась за 3 місяці після смерті батька. Це

був дуже важкий період у нашому житті. Майже не мали чого їсти. Вирісши,

ми всі пішли у світ. Про Бога забули. Але нашому батькові (коли він ще був

живий) Господь відкрив: ми відійдемо від Бога, однак по закінченні довгого

часу Господь збере нас. Так і сталося. Ми всі навернулися до Бога. Я вже

була заміжня і мала двох дітей. Купила радіоприймач. Одного разу почула

кінець християнської передачі. Було сказано два слова: «Бог із тобою. До

побачення». Господь розплющив мої очі. Стала молитись. Чоловік був дуже

проти, що я молюсь. Одного дня забив вікна цвяхами, двері зачинив на замок

та почав мене сильно бити. Я пішла з дому. Але він не хотів, щоб я йшла від

нього, тільки щоб у церкву не ходила. Я повернулась до чоловіка. Він сильно

пив, я знову тікала з дому. Багато чого було в моєму житті, всього не розка-

жеш. Я молилась за чоловіка… Ставало все тяжче з ним жити. Якось чоловік

вийшов надвір (це був березень місяць) і додому не повернувся. Я знайшла

його замерзлого на полі…

Я маю трьох дочок та двох синів. Віруючі тільки дві доньки. Прошу моли-

тись, щоб інші діти відкрили свої серця Богові. Так тяжко на душі, що діти

не знають Господа…».

Ганна Ч., Сумська обл.

«Дякую вам за листи. Я вдячна Богові за те, що лежу в ліжку, і

можу слухати ваш передачі. Це все моє життя, вся моя радість — Слово

Боже, ним я живу і дихаю. Я живу одна, і не маю нічого, крім приймача.

Три роки, як купив сусіда, я його попросила. А в його родини чого тільки

нема — телевізор, машина, комп’ютер. Я дуже давно подарувала їм

Новий Заповіт, а як стану про Господа говорити, то насміхаються (звуть

мене штундою). Вони дуже багаті, а я все ж багатша, бо я з Богом. Я

Господу вдячна, що Він простягнув руку помочі — пенсію, з неї і живу.

Мені виповнилось 80 років, дуже болить спина, ноги, голова. Руки

терпнуть. Погано пересуваюсь по хаті, з двома паличками. Проте зде-

більшого лежу. Я дуже прошу вас, друзі, моліться про мене. Я завжди

слухаю передачі Олександра Чмута. Нас тут три сестри старшого віку…

Нехай вас Бог благословить рясно-рясно».

Таня М., Волинська обл.

«Дякуємо Богові й вам за радіопередачі, завжди ними тішимось.

Особливо вдячні за програму про депресію. Хочу попросити у вас диск із

цією передачею. В нашій сім’ї також було велике переживання — сестра

перебувала у глибокій депресії. Це таке, що не кожній людині розкажеш. Це

той зрозуміє, хто пережив. Але, слава Господу, Він допоміг це пройти. Я дуже

плакала, коли слухала цю програму, ми також все це пережили. І зараз ми

хвилюємось за молодшу сестру, яка перенесла дві операції на серці...

Дякуємо Богові за Його велику милість до цього часу!».

Анастасия Н.,

Запорожская обл.

«Мне 20 лет. Посещаю церковь

ЕХБ. Приняла крещение. Живу с

мамой (57 лет) и бабушкой (82 года).

Моя бабушка, Мезенцова Вера

Михайловна, пришла к Богу в сред-

нем возрасте. Прошла через трудности

и испытания. Муж пил. Бабушка

испытывала большие скорби в жизни.

Именно в те трудные времена гоне-

ний она начала слушать передачи

ТрансМирового Радио из Монте-

Карло, а именно Ярла Пейсти. В 1976

году у радиоприемника покаялась, а

через год в 1977 году приняла свя-

тое водное крещение. Бог нашел ее в

сельской глубинке, Курской области,

Россия. …Благодарим вас за все ради-

опередачи. Всегда приносим Господу в

молитвах благодарение за ваш труд».

Евдокия Б.,

Херсонская обл.

«Пишет вам постоянная слу-

шательница всех передач Близнюк

Евдокия Александровна из Херсонской

области. 14 марта 2011 мне исполни-

лось 92 года. С Господом я с 1937 года.

Родители мои были верующие. Отец

пресвитер церкви. 12.10.1937г. отца

посадили в тюрьму за Слово Божье.

Мама осталась одна с 8 детьми. В дека-

бре отца расстреляли, наше имущество

конфисковали, из дома выгнали. Мой

жизненный путь был тернистым. Мой

муж был христианином, также был в

тюрьме за веру 13,5 лет. Вернувшись

домой, трудился в церкви. Будучи уже

на пенсии, заболел и 16.02.90 года ушел

к Господу без болей и мук. Слава Богу

за все! Бог меня в жизни благословлял

и благословляет. Дети мои и внуки —

верующие, за исключением двух.

В собрании бываю только утром

с дочерью. Вечером слушаю пере-

дачи, читаю Библию. Ваши пере-

дачи для меня — большая духовная

поддержка».

11А б о н е н т с ь к а с к р и н ь к а 1 0 0

ДЕПРЕСІЯ ЦЕ ДУХОВНИЙ ДОСВІД ВІД БОГА

Коли дві авторські передачі О.Чмута про депресію вийшли в ефір, ми отримали

безліч відгуків від наших слухачів. Виявилося, що ця тема є актуальною для хрис-

тиян. Деякі віруючі люди вдалися в депресію, і шукають способів, як вирішити цю

проблему. Господь може перетворити життєву пустелю цих людей на сад. Сум і

розчарування потрібно віддати Богові. Олександр Чмут побесідував із пастором,

християнським душеопікуном Станіславом Каспровим, котрий не тільки докладно

розглянув питання депресії, а й поділився власним досвідом виходу з неї.

— На початку я хотів би, щоб ми визначилися з терміном. Станіславе, що таке депресія?

— Депресія — це захворювання

душі. Кожен християнин розуміє, що як

особистість він має три складових: дух,

душу і тіло. Й тому-то депресія — це

хвороба душі. Але її може викликати

хвороба тіла, хвороба духу, а також

хвороба самої душі. Однак в кінцевому

результаті страждає душа. Депресія —

це хворобливий стан пригнічення,

безвиході, коли людина почувається

нещасною, нездатною відчувати

задоволення. Така людина втратила

сенс життя. Депресія — це коли немає

настрою, коли знижується психічна

активність. Також можуть відбуватися

й фізіологічні речі — відхилення у

роботі багатьох органів. Депресія — це

проблема почуттів. Людина не встигає

за шаленим ритмом сучасного життя

і стається перевантаження. Воно від-

бувається у психології людини. Як ми

знаємо, «психея» в перекладі з грець-

кої означає «душа». Перевантаження

в душевній сфері людини і спричиняє

депресію. Як я казав, депресія — це те,

що може впливати й на тіло, й на дух.

ЧАСТИНА 1За матеріалами програми «Голос вічної любові»

12 Е ф і р н а п а п е р і

— Які ще причини, крім шаленого ритму життя, призводять до депресії?

— Причиною депресії може бути

будь-яке психологічне потрясіння:

втрата близьких, втрата роботи, кон-

фліктна ситуація з родичами, кон-

фліктна ситуація між церковними

«кланами», якщо так можна сказати.

Це може бути потрясіння, пов’язане

з переїздом. Потрясіння, пов’язане з

глибокими проблемами, яких людина

зазнає, але не може їх розв’язати.

Депресія — це хвороба. З іншого боку,

інколи віруючі не хочуть слухати того,

про що я кажу: на мою думку, депресію

створив Сам Бог. Це як запобіжник у

нашому організмі. Коли наш організм

не витримує психологічних наванта-

жень, «спрацьовує» депресія. Якби не

було цього проміжку, то наступний етап,

який чекав би на людину — це невроз

або психоз. Скажімо, в тиску опалення

спрацьовує запобіжник. Те ж саме від-

бувається в людському організмі. Коли

емоційне навантаження надмірне, тоді

спрацьовує запобіжник, і людина впа-

дає в депресію.

— Станіславе, якими є ознаки депресії? Як людина починає поводитися?

— Депресія стала модною сьогодні.

Коли в людини просто немає настрою,

коли йде дощ або хтось образив, не

зрозумів чоловік чи дружина, не розу-

міють діти чи, навпаки, батьки, при-

йнято, особливо серед жінок, говорити:

«Я в депресії». Але це неправда, тому

що депресія має свої ознаки. І світські

психологи, і християнські душеопі-

куни знають, що депресія має 9 осно-

вних ознак. І якщо з 9 наявні 5, тоді це

депресія. Якщо ж немає 5 симптомів,

то це такий психологічний стан, який в

народі називають хандрою. Часто вона

пов’язана із станом здоров’я, з пого-

дою, з порою року (інколи люди впа-

дають в хандру восени, або, навпаки,

навесні). Але це не депресія. Є 9 осно-

вних ознак депресії. Перша — при-

гнічений стан, роздратованість, яка

може тривати більшу частину дня,

щоденно. Другий симптом — помітно

знижена цікавість майже до всього,

апатія, загальне невдоволення, низька

активність протягом більшої частини

дня. Якщо раніше людина виконувала

справи із задоволенням, то тепер її

охопила апатія. Третя ознака — зна-

чна втрата маси тіла або, навпаки,

підвищення ваги. Людина або втрачає

апетит, або, навпаки, вживає надто

багато їжі. Це залежить від різновиду

депресії. Є депресія, коли людина їсть,

їсть і не може зупинитися, а є також і

така депресія, коли людина взагалі

не хоче нічого їсти. Четвертий симп-

том також залежить від певної форми

депресії — хронічне безсоння або пато-

логічна сонливість. Людина може спати

12, 14, 16 годин і, коли прокидається,

вона знову хоче спати. І навпаки, для

маніакальної депресії характерно, що

людина спить 2 години на добу. П’ята

ознака — психомоторне збудження або

психомоторна загальмованість. Що це

означає? Це ненормальне прискорення

або ненормальне сповільнення рухів,

психічних процесів, які вже спостеріга-

ють сторонні люди.

— Я перепрошую. Скажімо, людина дуже активна в служінні, вона здійснює декілька діяльностей одночасно — співає в хорі, викладає в недільній школі, відвідує хворих. Чи можна це також вважати симптомом депресії?

— Якщо є результат від усіх цих

служінь — це не є депресією. Ознакою

депресії може бути стан, коли в людини

є безліч ідей, і вона всіх їх починає вті-

лювати, але не доводить до кінця.

— Я хотів би, щоб ми поглянули на це ще й з такого кута зору: людина мала проблему — наприклад, стався конфлікт у церкві чи сім’ї — і в результаті вона починає ось так поводитися, стає активною. Чи може це бути симптомом депресії?

— Так, коли наявні 5 ознак. Проте

інколи буває, що людина прагне

до самореалізації. Вона силкується

довести іншим людям, скажімо, своїм

опонентам, що вона здатна щось зро-

бити. Не завжди це — депресія. Шоста

ознака — хронічна втома і втрата енер-

гії. Тобто, людина прокидається вранці

і планує зробити багато справ, але за

годину-дві вона відчуває, що сил немає,

що вона стомилася. Людина знову

лягає відпочивати. В сім’ї це проблема,

бо якщо це стається з батьком чи

матір’ю, чи з іншими членами родини,

то на таку людину вже не можна розра-

ховувати, тому що вона не здатна вико-

нувати того, що досі робила. Сьомим

симптомом депресивного стану я

назвав би те, що відбувається в самій

людині. Вона почувається непотрібною,

нікчемною, з’являється необґрунтоване

почуття вини. Людина починає обви-

нувачувати себе у всіх проблемах —

сімейних, церковних, світових. Хоч що

б ви говорили — позитивні чи нега-

тивні речі, вона завжди знайде щось

негативне. Й обґрунтує, що вона винна

в цих проблемах, у цьому негативному.

Восьма ознака — зниження активності

мислення. Людина не здатна робити

висновки, їй важко зосередитися, вона

нерішуча. Якщо досі ця людина ухва-

лювала рішення твердо, то сьогодні

вона каже: може, так, а, може, й не так.

Кожні 5-10 хвилин людина змінює своє

рішення. І останній симптом депресії,

на який звертають увагу християнські

душеопікуни та світські психологи —

це нав’язливі думки про самогубство.

Це не означає, що християнин бажає

сам собі вкоротити віку. Ні. Він стає на

коліна й каже: «Господи, забери мене,

я втомився, я не бачу сенсу в житті».

І я розумію таких людей. 12 років тому

я перебував у глибокій депресії. Я по

Депресія стала модною сьогодні. Коли в людини просто немає настрою, коли йде дощ або хтось образив, не зрозумів чоловік чи дружина, не розуміють діти чи, навпаки, батьки, прийнято, особливо серед жінок, говорити: «Я в депресії». Але це неправда, тому що депресія має свої ознаки. І світські психологи, і християнські душеопікуни знають, що депресія має 9 основних ознак. І якщо з 9 наявні 5, тоді це депресія.

13Е ф і р н а п а п е р і

три дні був у пості й молитві, і просив:

«Боже, забери мене з цієї землі». Я

розумію віруючих, котрі перебувають

у такому стані. Коли я їх відвідую і чую

в їхній молитві ці слова, я запитую: «А

хотілося б уже до Господа?». Вони від-

повідають: «Так».

Спілкуючись з людиною, я намага-

юся з’ясувати ці 9 пунктів, і якщо з них

спостерігаю 5 — їй потрібна допомога.

— Станіславе, ти згадав про маніакальну депресію. Розкажи докладніше, будь ласка, про різновиди депресій.

— Християнська позиція та пози-

ція світської медицини відрізняються.

Медицина не враховує в людині дух, вона

вказує лише на тіло й душу. Депресій

з медичної точки зору є дві: клінічна і

маніакальна. Коли людина пригнічена,

коли вона «падає на дно», — медицина

називає це клінічною депресією. Це

тоді, коли людину треба підіймати. І це

тоді, коли вона спить по 16 годин і не

хоче спілкуватися з оточуючими. Друга

форма депресії, згідно з медициною, —

маніакальна. Відбувається протилежне:

людина спить по 2 години, у неї безліч

ідей, вона намагається всіх їх втілити,

але їй це не вдається. Людина вдається

у смуток.

Християни визнають і першу, і другу

форму, тому що, справді, і те, й інше є

депресією. Однак християни вважають,

що і клінічна, і маніакальна депресії є

емоційними, оскільки ці стани пов’язані

з емоціями, душею, психікою. Згідно

з християнською позицією, є ще один

різновид депресії — духовної. Її причи-

ною є гріх. Тому для душеопікуна дуже

важливо з’ясувати: це депресія емо-

ційна, чи духовна. Якщо емоційна —

медицина впорається з нею. Проте

медицина ніколи не вкаже людині на

правдиву причину духовної депресії.

Душеопікун має визначити: якщо це

емоційна проблема, то людину потрібно

підтримати, спрямувати в правильне

життєве русло. Мобілізувати родичів,

саму людину мобілізувати, щоб зара-

дити цьому стану. Однак коли причина

депресії — духовна, коли її викликали

гріх, гріховні думки — це зовсім інша

ситуація. По-перше, потрібно пояс-

нити людині, чому вона так страждає.

Спочатку потрібно допомогти людині

розібратися з гріхом, тобто, їй слід роз-

каятися у ньому, примиритися з ближ-

нім та з Богом. А вже потім потрібно

розв’язувати наступну проблему —

депресію емоційну. Важливо пам’ятати,

що навіть після покаяння, після сповіді

гріхів у людини залишається депресив-

ний стан, тому що це хвороба, і її треба

просто лікувати. Лікується вона насам-

перед не медичними препаратами, хоч

сьогодні є багато антидепресантів.

Можливо, вони й допомагають, але

глобально не вирішують цієї проблеми.

Людина повинна сама зрозуміти, що

вона має схильність до депресії і пови-

нна боротися з нею. А також вона має

допомагати іншим. Я завжди кажу:

якщо людина хоча б один раз вдалася в

депресивний стан, і зуміла вийти з нього

з Божою допомогою, з допомогою бра-

тів і сестер, душеопікуна, пастора, то

вона має допомагати й іншим. Це ще

одна причина, чому Господь дозволив

депресії статися.

Нещодавно у природі сталося диво — зацвіла одна з найсухіших місцин на планеті. Піски Атаками (така назва чилійської пустелі) стали справжнім лугом. Їх покрив килим із диких квітів. Це рідкісне явище відбулося з такої причини: два дні в цій пустці йшов рясний дощ. Дивовижно, що такий феномен стався в Атакамі, де немає нічого, крім піску, глини і солончаків: за рік тут випадає всього 0,1 мм опадів. Учені кажуть, що насіння квітів, яке принесли сюди вітри, тварини і люди, накопичувалося в долинах пересохлих рік та під камінням. І за сприятливих умов воно проросло. Господь виправдав ім’я Атаками, яке їй давали письменники і художники — «Квітуча пустеля»…

Замисліться: якщо Бог найсухішу місцину перетворив на луг, так само Він може і пустелю вашої душі зробити квітучим садом. Для цього у Господа є багато засобів: Дух Святий, Слово Боже, люди і обставини. Дух Святий і Біблія зросять вашу душу живою водою. Люди (їх до вас скерує Господь) підбадьорять вас. Обставини Бог складе так, щоб ви знайшли допомогу. Всевишній зробить все можливе, щоб зцілити вас від депресії. Довіртесь Йому. Попросіть у Нього допомоги. Віддайте Йому біль. І тоді, коли ви одужаєте, підтримайте людину, яка зазнала таких самих страждань. Нехай душевна пустеля цієї людини також стане садом…

14 Е ф і р н а п а п е р і

— Я переконаний: деякі наші віруючі слухачі не погодяться з тим, що християнин може вдатися в депресію, коли він не згрішив. У багатьох церквах наголошують: віруючі повинні постійно радіти, тішитися, прославляти Бога, а якщо радості немає, отже, ти маєш гріх. І починаються пошуки гріха. Що ти скажеш з цього приводу? Чи може християнин впасти в депресивний стан не з причини гріха?

— Мені завжди ставлять таке ж

запитання студенти, коли я викладаю.

Чи може християнин впасти в депресію?

Певно, що може, тому що за будовою

тіла, за своєю душею і духом він нічим

не відрізняється від нехристиянина.

Віруючий відрізняється від невіруючого

лише тим, що в нього відроджений дух,

але в християнина так само є емоції,

які можуть зазнати перевантаження.

Якщо уважно досліджувати Біблію, і

знати 9 симптомів депресії, можна

переконатися, що багато Божих мужів

страждали від цієї проблеми. Дехто з

них взагалі хотів, щоб їхнє життя закін-

чилося. Вони не вчиняли самогубства,

але молилися: «Все, кінець. Господи,

забери мене». Згадайте Іллю, пророка

Йону. Навіть Христос перебував у стані,

який було важко винести. Він сказав:

«Обгорнена сумом смертельним душа

Моя!» (Матв. 26:38). З історії я знаю

про багатьох Божих мужів, які страж-

дали від депресії, і це було пов’язано

з тим, що вони були просто переван-

тажені. Християни можуть впадати в

депресію, і це — не гріх. Залишатись

в депресивному стані — гріх, тому що

апостол Яків пише в 4 розділі, 17 вірші

свого послання: «Отож, хто знає, як

чинити добро, та не чинить, той має

гріх!». Тобто, людина повинна розу-

міти, що сталася депресія, стався зрив,

і з цього стану треба вийти і надалі не

потрапляти у нього. Християнин може

бути у депресії, і я не бачу тут гріха.

Я зустрічав багатьох віруючих, які

люблять бути у депресії, вони маніпу-

люють цим, маніпулюють братами,

сестрами, своєю сім’єю, всією церк-

вою — оце гріх.

Я хотів би звернутися до пасторів,

священнослужителів, до тих братів і

сестер, які відчувають, що у них є дар

душеопікунства. Ніколи не кажіть

людині, котра в депресії: «Ти грішник, ти

загинув, ти повинен радіти, ти повинен

сміятися». Я б хотів, щоб ви ніколи не

вдавалися в депресивний стан у своєму

житті, не пережили того, що пережив я

на власному досвіді, того, що пережива-

ють сьогодні сотні, а можливо, й тисячі

християн у всьому світі. Депресія — це

духовний досвід від Бога. Люди, котрі

виходять з неї, можуть допомагати

іншим. Я завжди прошу пасторів, людей,

які здійснюють душеопікунську роботу:

дізнайтеся причину, не спішіть. Скажімо,

мені було прикро, коли служителі запи-

тували: «То, може, ти розкажеш про свій

гріх», а гріха не було. А це ще більше

принижувало. Це ускладнювало вирі-

шення проблеми. Проте я радий, що Бог

допоміг мені у свій час.

— Розкажи, Станіславе, як саме тобі допомогли.

— Чомусь Бог завжди діє через тих

людей, яких світ називає немудрими

та немічними. У Святому Письмі ска-

зано, що Господь вибрав немудре та

немічне світу, щоб засоромити сильних

та мудрих. Коли я перебував у депре-

сії, мені допомогли дві людини. Одна з

них — сестра старшого віку, член нашої

церкви, котра здійснює молитовне слу-

жіння. Інша — моя дружина. Я і першу,

й другу вважав слабкими особистос-

тями, проте якраз вони мені й допомо-

гли. Ці дві людини, можливо, не до кінця

розуміли, що зі мною відбувається. Але

вони виявляли до мене любов Христову.

Ці жінки нікуди не поспішали, вони

залишалися зі мною, розмовляли зі

мною, піднімали мою самооцінку,

нагадували мені про Божі обітниці, і я

радий, тому що це спрацювало.

В душеопікунстві дуже важливо

любити людину, приділяти їй час. У

мене часто запитують: хто може бути

душеопікуном? Я відповідаю: у нього

має бути 5 якостей. По-перше, це пови-

нна бути людина Божа. По-друге —

душеопікун має жити за Євангелією.

Найвищим авторитетом для нього

повинна бути Біблія, не книжки з пси-

хології. По-четверте — ця людина має

любити того, кому вона хоче допомогти.

І по-п’яте — душеопікун повинен не

шкодувати часу. Ті брати-служителі, які

відвідували мене, були обмежені в часі.

Вони приходили через день на 15-20

хвилин, і йшли, тому що в них було слу-

жіння, були діти, були свої проблеми…

О.Чмут: Вихід із депресії можливий,

але людина, зі свого боку, має зробити

деякі кроки, які цьому посприяють.

Найголовніше, що потрібно пам’ятати:

всі свої скорботи, страждання і депресію

потрібно приносити до Господа. Апостол

Петро каже: «Тож покоріться під міцну

Божу руку, щоб Він вас Свого часу

повищив. Покладіть на Нього всю вашу

журбу, бо Він опікується вами!» (1Петра

5:6). Не забувайте про це, дорогі друзі.

Господь опікується вами. Йому відо-

мий ваш стан і Він бажає допомогти

Вам. Але Бог чекає, коли ви особисто

покладете на Нього всю свою журбу.

Віра і надія на Христа підтримають вас

за будь-яких обставин. А наостанок ще

один текст із Біблії, книга Приповістей

3: 5-8: «Надійся на Господа всім своїм

серцем, а на розум свій не покладайся!

Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх,

і Він випростує твої стежки. Не будь

мудрий у власних очах, бійся Господа та

ухиляйся від злого! Це буде ліком для

тіла твого, напоєм для костей твоїх».

Нехай Бог вас рясно благословить!

Закінчення бесіди з С.Каспровим

читайте у наступному номері

«Антени»

У душеопікунстві дуже важливо любити людину, приділяти їй час. У мене часто запитують: хто може бути душеопікуном? Я відповідаю: у нього має бути 5 якостей. По-перше, це повинна бути людина Божа. По-друге — душеопікун має жити за Євангелією. Найвищим авторитетом для нього повинна бути Біблія, не книжки з психології. По-четверте — ця людина має любити того, кому вона хоче допомогти. І по-п’яте — душеопікун повинен не шкодувати часу.

15Е ф і р н а п а п е р і

«Дорога моя родино!» Саме так звер-нувся в одному зі своїх листів до пра-цівників ТрансСвітового Радіо наш постійний слухач і дописувач Василь Вікторович Котик з Волині.

Він почав слухати передачі ТСР на каналах НРКУ.

Зацікавившись ними, придбав радіоприймач і вся сім’я

долучилась до постійного прослуховування програм

ТСР трьома мовами — українською, російською та

білоруською. «Голоси ведучих, — написано в іншому

листі, — стали близькі нам, а імена звучать у домі час-

тіше, ніж імена кровних родичів. Можна сказати, що

ТСР — наше сімейне радіо. Щоб відповісти собі на

запитання, чи потрібне християнське радіомовлення в

Україні, я уявив на хвилину, що ТСР зникло з ефіру.

Адже про важливість деяких речей ми дізнаємося

лише тоді, коли їх втрачаємо. І знаєте, якого висновку

я дійшов? Це жах! Мертва діра у щоденному розкладі

життя. Мабуть, тільки опинившись на небі, ми змо-

жемо вповні оцінити Божі благословення, які отри-

мали, слухаючи програми усіх студій ТСР».

Але благословення отримуємо і ми, праців-

ники ТСР, від вас, любі слухачі й друзі. Так, Василь

Вікторович щедро ділився з нами своїми віршами.

Читаючи їх, можна було відчути стан душі автора, його

любов до Бога і радість спасіння. Спочатку Василь

Вікторович вибрав псевдонім — Ян Голос. Він не

хотів, щоб розігрівалось його самолюбство, не хотів

отримувати славу від людей. Ще одна причина —

щоб родичі й ті, хто його знає, могли без упередження

слухати вірші. Згодом ми отримали його дозвіл дру-

кувати у журналі «Антена» його вірші під справжнім

ім’ям. Василь Вікторович розповідав у листах, яким

чином він пише вірші: «Я не пишу на замовлення або

за планом. Якось намагався, — нічого не вийшло

(у розумі — суцільна каша). Але коли приходить

натхнення — інша справа. Немов Господь бере до

рук гітару (а гітара — то я), торкається найпотаємні-

ших струн і тоді назовні виходить те, що ви читаєте.

Звичайно, треба мати на увазі і якість самого інстру-

менту. Але я радію і з того, що в руках Господа звучить

навіть такий недосконалий інструмент».

Цей благословенний чудовий інструмент лунає

тепер у вічних оселях Бога. 6 грудня 2010 року Господь

покликав Василя Вікторовича до Себе, залишивши

дружині Лідії Гаврилівні й доньці Анастасії світлу

память про чоловіка і тата, а нам — чудові листи і

вірші, а також надію на зустріч у вічності.

Депресія. Це слово все частіше на слуху і не лише серед невіруючих. Я теж за 10 років ходіння у Господі не раз переживав цей стан. Спочатку я не знав, як бути. Але з часом Господь навчив мене перемагати. І тепер я знаю і вмію боротися з депресією. Цей вірш — один із написаних мною на «депресивну» тему.

Василь Котик

ІмлаНічого не бачу, нічого не чую,

Немов би навколо імла.

Іду по дорозі, в повітрі лечу я,

Від суму болить голова…

І що це за настрій, у чому причина?

Буваю якийсь не такий —

Немов би все добре і добра година,

Та в серці осадок важкий…

Така дивина зі мною буває:

Немов огортає туман…

Із тим я боротись якось намагаюсь, —

Якийсь невідомий дурман.

До Бога звертаюсь — Він все проясняє,

Хороші поради дає,

У Слові святому Він все відкриває,

На все в Нього відповідь є.

Господь мені каже: «Усе, що ти бачиш,

Під сонцем було вже і є.

Не нове з тобою це діється, друже,

Не нове нещастя твоє».

Гортаю, вдивляюсь в Його святу Книгу,

Шукаю поради собі.

Знаходжу потрібне, уважно читаю —

Кінець невимовній журбі!..

«Поспи, відпочинь, — до пророка Бог каже,

Бо дуже стомився Ілля, —

А, вставши, поїж і не прагни орати,

Поки не підсохне рілля!»

Ти також не рвися бездумно до бою —

В поході буває привал.

Коли відпочинеш — прибавиться сили

І ворога вб’єш наповал!

Твій ворог — духовний, його ти не бачиш.

Та, все ж таки, він в тебе є.

Як лев він навколо все ходить і ходить,

Тенета на тебе снує.

Тож будь завжди пильним, постійно молися

І завжди ходи «на чеку» —

Тоді переможцем у битвах ти будеш,

Які б не були на віку!

Василь Котик

16 П о е т и ч н а с т о р і н к а

Мы все с виду гордые и независимые, но на самом деле,

глубоко внутри, чувствуем себя робко и неуверенно. Нам

кажется, что комплекс, из-за которого мы страдаем, видят

все, что он просто написан у нас на лице. Мы пытаемся спря-

тать все это за агрессивным поведением, модной одеждой или

внешними достижениями. Нам кажется, что окружающим

нужно доказать свою значимость, завоевать чужие симпатии.

Страдая низкой самооценкой, одни борются, пытаясь

добиться успеха и тем самым залечить душевные раны.

Другие опускают руки, заглушают свою неуверенность алко-

голем или наркотиками.

К сожалению, многие люди не понимают, что у них есть

те же права, которыми обладают и все люди, созданные по

образу Божьему — быть любимыми и нравиться такими, как

они есть... То есть, не за то, что они делают, как выглядят или

что имеют. Итак:

• Что такое самоуважение?

• На каких критериях должна строиться наша самооценка?

• Как избавиться от комплексов?

• Как Бог относится ко мне?

Но для начала давайте определимся в понятиях.

СКОЛЬКО Я СТОЮ?Ольга Шевелева — редактор Харьковской студии ТрансМирового Радио

…Вадим знает: ему не учиться в

колледже, потому что еще в школе

кто-то из учителей сказал, что он

тупой. Родители и того хуже — не

уставали повторять: «Ты — лен-

тяй, и ни на что не годишься».

…Сергей внешне уверен в себе.

Он — один из лучших учеников в

классе, лучший игрок в футбольной

команде. Но, несмотря на это, в

дневнике он записал: «Я чувствую

себя индюком. Я себе не нравлюсь и

чувствую себя ненужным. Боюсь,

что от меня все отвернутся»!

…Наталье было очень плохо

после очередного аборта. Лежа

на больничной койке, она вспо-

минала свою короткую жизнь.

Матери она не помнила. Отец же

никогда не ласкал ее, не говорил,

что любит. А ей так нужно было

услышать эти слова. Потому и

поверила она парню, который

сказал, что любит ее. А он бросил

ее, как ненужную игрушку, узнав

о беременности. А потом был еще

один парень и аборт, и еще... И есть

ли на свете хоть кто-нибудь, кому

она по-настоящему нужна?

…Известная актриса Мэрилин

Монро, кумир телезрителей 50-х

годов, «звезда Голливуда», «богиня

любви», получившая звание «Самая

популярная актриса» — оказывается,

также была на редкость неуверенным

в себе человеком. Она пыталась

найти себя в любви. Но ее романы и

замужества заканчивались ничем.

Несколько раз она пыталась покончить

жизнь самоубийством. Снотворные,

антидепрессанты, транквилизаторы,

алкоголь, наркотики владели жизнью

актрисы. Ее преследовали постоянные

мании и психические отклонения.

Говорят, что человек может прожить 40 дней без пищи, 3 суток без воды и лишь минуту — без надежды. А я считаю, что человек не может прожить этой минуты еще без одной вещи — без чувства личной значимости, чувства собственного достоинства. Мы все, все без исключения, желаем чувствовать себя любимыми, нужными, полезными и значимыми. Это чувство заложено в нас Богом.Но вместе с тем, большинство страдает от низкой самооценки, тяготится комплексом неполноценности, чувством своей ущербности в каких-то сферах жизни.

17М о л о д і ж н а с т о р і н к а

Достоинство — о нем скажем, что это совокупность высоких

моральных качеств, а также уважение этих качеств в самом себе.

Самооценка — это оценка самого себя, своих достоинств и

недостатков.

Полезность — пригодность для определённой цели.

Принятие себя — примирение с тем, каков ты есть.

Назовем и противоположные этим понятия:

Ущербность — недостаточность, ненормальность в каком–

либо отношении.

Ненужность — чувство своей непригодности.

Комплекс неполноценности — болезненное осознание своих

недостатков, неполноценности в каком–нибудь отношении.

В своей церкви мы провели анкетирование молодых людей.

На вопрос «испытываете ли вы чувство неполноценности» из

40 опрошенных 19 ответили «да». А на вопрос «имеете ли вы

комплексы в какой-то сфере жизни» — 28 из 40 опрошенных

ответили утвердительно.

Давайте попытаемся разобраться в причинах этого явления.

Как свидетельствует жизнь, первая из них — это воспита-

ние в семье. Вот маленький человек пришел в мир. Ему хочется

узнать, кто он. На чистом листе его самооценки родители

первыми оставляют какие-то записи. К сожалению, часто вместо

слов любви, ребенок слышит: «Ты — размазня! Ты — лентяй!

Ты — тупица!» В силу своей наивности и ничтожного опыта

жизни, он совершенно естественно приходит к выводу: «Немного

же я стою. А может, и вовсе ничего не стою».

Второе: важную роль в формировании самооценки играет

окружение. К сожалению, школа, зачастую, не способствует

росту собственного достоинства. Наоборот, учителя позволяют

себе грубые слова унижения и оскорбления, особенно по отноше-

нию к отстающим ученикам, вместо слов одобрения и поддержки.

Дети тоже не отстают — и наносят друг другу раны, не заживаю-

щие порой всю жизнь. Поэтому важно говорить своим подраста-

ющим детям о вреде, который причиняет насмешка другим.

Третье: осуждение и критика тоже лишают человека здоро-

вой оценки. Вспомните, какой осадок оставался в душе, когда

вас осуждали — ничего не хотелось делать, никого не хотелось

видеть и так далее. В нашем обществе — большой дефицит

содействия и поддержки, но зато изобилие сплетен, клеветы,

критики и осуждения.

Далее среди причин можно назвать унижение, насилие,

недоверие, отсутствие заботы, недостаток поощрения, нехватка

нужных знаний, завышенные требования, потрясение.

Но, пожалуй, самая главная причина сокрыта в нашей гре-

ховности. Когда Адам и Ева согрешили, они почувствовали себя

недостойными и спрятались от Бога. До грехопадения гармонию

их внутреннего мира не нарушало ничто. Но они переступили

через повеление Бога — и сразу резким диссонансом зазвучало

в них чувство неполноценности.

На какие бы нравственные высоты мы не взошли в этой

жизни, мы всегда будем чувствовать, что не достигаем цели.

Полное чувство собственного достоинства, верную самооценку

мы обретем только когда воссоединимся с Богом.

И последний момент. Диавол, как никто другой, заинтересо-

ван в том, чтобы мы плохо думали о себе. Если у нас низкая само-

оценка, опускаются руки, нас охватывает пассивность, мрачное

настроение, то диаволу легче подтолкнуть человека к депрессии,

водке, наркотику, петле. Давайте проследим, как чувство непо-

лноценности влечет за собой порой трагические последствия.

Итак, у ребенка вследствие воспитания или окружения сло-

жилось плохое мнение о самом себе. Он чувствует, что «не дотя-

гивает». Смиряется с мыслью о том, что он неудачник. «Зачем

тогда хорошо учиться или вести себя нормально? Ведь все счи-

тают меня плохим», — думает он. Но ведь нельзя жить совсем без

чувства собственного достоинства. Значит, надо как-то показать

себя, чтобы со мной считались и ценили. Хорошо, если ребенок

выбирает спорт, технику, — словом, увлечение чем-то полезным.

Другие, чтобы самоутвердиться, начинают пить, колоться,

воровать. Энергия, направленная в неверное русло, выливается

в детскую преступность.

Низкая самооценка влияет и на наш выбор спутника жизни.

Потом, когда в семье неурядицы, скандалы, вместо того, чтобы

бороться, стараться наладить отношения — человек ставит на

себе крест. Куда пойти «неудачнику» и заглушить гложущее чув-

ство ущербности? Так и становятся люди алкоголиками, наркома-

нами, и просто потерявшими себя.

Посмотрите, какой замкнутый круг. А начинался он всего

лишь с низкой самооценки, со слов, сказанных родителями или

учителями в порыве гнева.

Пассивность и отсутствие инициативы; неумение пра-

вильно выразить себя; недружелюбие, одиночество, страх

открыть кому-то свои проблемы; неудовлетворенность в жизни,

невыполнение своего назначения — все это последствия,

которые влечет за собой низкая самооценка.

Каждое более или менее сложное устройство обязательно

продается с руководством по эксплуатации. Завод, выпустивший

холодильник, телевизор, радиоприемник дает советы, как поль-

зоваться устройством, чтобы оно долго и надежно работало.

Человек — это самое сложное устройство во Вселенной. Но

почему-то, вопреки здравому смыслу, мы пренебрегаем пред-

писанием Создателя и неверно поступаем по отношению к себе

самому и друг ко другу.

В результате, образно говоря, сгорает система оповещения в

отсеке совести. Выходит из строя сложная система духовного здо-

ровья. Главный реактор — сердце — заполняется отравленным

топливом злобы и зависти, самолюбия и нечистых побуждений.

Мы пытаемся с помощью мастеров философии и психотерапии

поменять сгоревшие предохранители нравственных ценностей.

И ставим на их место подделку с товарным знаком: «Что мне

нравится, то и нравственно». Душевные дыры от повреждения

атеизмом пытаемся залатать верой в магию и гадания. Или пре-

клоняемся перед восточными лжеучениями и лжебогами.

Давайте будем разумными. Бог снабдил нас руководством по

эксплуатации — Библией. При условии соблюдения Его запове-

дей, сложная система «Человек» будет работать без сбоя.

И в нашей теме о чувстве собственного достоинства обра-

тимся к Библии.

Первое: Писание не учит нас принижать себя. Апостол Павел

говорит: «Я знаю и уверен в Господе Иисусе, что нет ничего в себе

18 М о л о д і ж н а с т о р і н к а

самом нечистого; только почитающему что-либо нечистым, тому

нечисто». Это записано в послании к Римлянам 14 главе.

Далее, Дух Святой дает нам советы, как правильно думать о

себе.

«… Не думайте о себе более, нежели должно думать; но

думайте скромно, по мере веры, какую каждому Бог уделил».

«Будьте единомысленны между собою; не высокомудрствуйте,

но последуйте смиренным; не мечтайте о себе». Послание к

Римлянам 12 глава.

«Во всем показывай в себе образец добрых дел, в учитель-

стве чистоту, степенность, неповрежденность» — советовал

молодому пастору Титу апостол Павел.

Советы не думать о себе много нисколько не унижают наше

чувство собственного достоинства. Напротив: мы должны думать

о себе высоко — как о Божьем творении, — но не более того.

Нужно быть реалистами, трезвомыслящими людьми. Этот стих

помогает сделать вывод: здоровая самооценка состоит в том,

чтобы видеть себя таким, каким тебя видит Бог, — ни больше,

ни меньше. Мы не забываем о своей греховности, но грехов-

ность не мешает нам помнить: мы созданы по образу Божьему и,

следовательно, в нас есть «врожденная нужность», которую Бог

ежедневно удовлетворяет, давая нам понять, что очень ценит нас.

Как Бог относится ко мне? Царь Давид задавался этим

вопросом и потому написал: «Господи, я обращаю взор к небе-

сам, сотворенным Тобою, вижу луну и звезды, созданные Тобой

и размышляю: чем для Тебя важны люди? О них Ты помнишь

почему?»

Из Библии мы знаем, что делает человека ценным перед

Богом. Наша значимость для Него основана на Его любви к нам.

Он любит нас! Познавая Его любовь, мы начинаем понимать

ценность человеческой личности. Библия делает сильный акцент

на значимости каждого из нас.

Бог так высоко ценит каждого из нас, что послал бы на смерть

Своего Сына, даже за одного человека. В Его глазах каждый

человек имеет уникальную ценность. Если бы мы в обществе

понимали это, изменилось бы наше общество, наше отношение

друг ко другу, изменилось бы отношение к самим себе.

Всеобъемлющая Божья любовь делает значимым любого

человека. В анкете, которую мы предложили молодым людям

своей церкви, был и такой вопрос: «Изменилась ли самооценка

после того, как вы пришли ко Христу?» 35 из 40 опрошенных

сказали «да».

Обратись и ты к наилучшему психологу — Богу, Который

бесплатно поможет тебе избавиться от комплексов и обрести

здоровую, правильную самооценку.

Люди со здоровым чувством собственного достоинства осо-

знают свою значимость. Они верят, что нужны, что благодаря их

присутствию мир становится лучше. Такой человек излучает над-

ежду, радость и доверие.

Чувство достоинства нуждается в постоянной «подпитке».

Это не лекарство, которое после использования можно отло-

жить. Это хлеб на каждый день.

Если питать это чувство из внешнего источника, оно будет

недолговечным. Если мы возводим свое достоинство на мнении

людей о нас, на престижной работе, зарплате — все это вре-

менно. Самый совершенный источник — Бог. Он постоянно

поддерживает наше достоинство, ободряет, когда мы падаем и

дает чувствовать, что мы нужны Ему, что Он ценит нас. Даже

в периоды падения Он не скажет, что мы ничтожны. Такие

мысли — только от диавола. Наоборот, зная, нашу потребность

быть нужным и любимым, Он восполнит нашу нужду.

Как же справиться со своими комплексами? Вот несколько

практических советов:

• Прежде всего, пойми сердцем то, что Бог принимает тебя

таким, как ты есть.

• Развивай свои сильные стороны характера и работай над

слабыми.

• Если ты чувствуешь себя неполноценным в отношении своей

внешности, исправь что в твоих силах.

• Найди того, кому еще труднее и поделись с ним личным

опытом работы над своей самооценкой.

• Найди ту сферу жизни, где ты будешь полезным и нужным.

Бог тебе в помощь!

Бог постоянно поддерживает наше достоинство, дает понять, что мы нужны Ему. Он ценит нас.

19М о л о д і ж н а с т о р і н к а

Социологи одной российской службы накануне женского дня 8 марта задали россиянам такой вопрос: «Какова, с Вашей точки зрения, основная роль женщины в современном мире?» Ответы на него распределились следующим образом:

Для большинства россиян основная

роль женщины в современном мире —

мать. На второе место они ставят спутницу

жизни. Третье место разделили деловые

женщины и домохозяйки. Есть и те, кто

считает, что основную роль в современном

мире, играют женщины — политики.

Но хотя большинство и думает (то

ли по зову сердца, то ли просто потому,

что так было раньше), что для женщин

самое главное — это дети, современные

представительницы прекрасного пола

все же не спешат становиться матерями.

Практика показывает совсем другие цифры.

По статистике сегодня 70% женщин поки-

дают привычную домашнюю атмосферу для

того, чтобы полностью отдаться карьере, и

только 30% предпочитают семью и детей.

Анна Алексеевна Никифорова сумела

исполнить свое предназначение и вырастить

8-х детей. Как ей это удалось, что помогало

преодолевать трудности и воспитывать

детей в страхе Божьем?

КОР: Сегодня как в Украине, так в дру-

гих странах молодые женщины не очень-то

хотят иметь детей. Даже денежные пособия,

которые появились, не очень-то побуж-

дают родителей думать о втором, третьем,

четвертом ребенке. Что именно Вас с Вашим

мужем мотивировало или побуждало родить

и воспитать восьмерых детей?

Анна Алексеевна: Я не считаю себя

особенной или каким-то героем, обычная

женщина-мать с присущими ей страхами,

сомнениями, переживаниями. Но мы с

мужем прочитали в Слове Божьем: «…

плодитесь и размножайтесь, и наполняйте

землю, и обладайте ею…». (Быт.1:28) И мы

это восприняли для себя как Божье благо-

словение и для нашей семьи. Награда от

Господа — дети, и мы даже с первых дней

после свадьбы начали просить у Господа,

чтоб даровал нам детей.

После первых же родов оказалось, что

не так-то просто родить, вынянчить и воспи-

тать ребенка. Только наш первый сыночек

начал делать первые шаги, как родилась

наша вторая дочка, через полтора года тре-

тий ребенок и так за девять лет семейной

жизни у нас родилось семеро детей. Через

три года родилась наша доченька Верочка.

Нас с мужем не беспокоило и не вол-

новало, сможем ли мы прокормить детей,

одеть их, обуть — в этом плане мы верили,

что Бог, если дает детей, то Он даст нам

возможность их вырастить. Мы радова-

лись каждому ребенку. Муж очень любил

детей. Он сам рос сиротой. Дети у нас были

желанными. Но нас беспокоило другое.

У меня были проблемы со здоровьем, и

каждое рождение ребенка было большим

испытанием. Меня укрепляли, успокаи-

вали Божьи обетования. В книге пророка

Исаии в 66 главе, 9 стихе сказано: «Доведу

ли Я до родов, и не дам родить? говорит

Господь. Или, давая силу родить, заключу

ли [утробу]? говорит Бог твой». В тяжелые

минуты родов я всегда повторяла: «Господи,

ты обещал дать силу родить, не оставь меня!

Даруй жизнь мне и моему ребенку!»

КОР: Действительно трудно быть

родителями. Что помогло Вам преодолеть

столько ежедневных трудностей и какие-то

особые переживания и все-таки идти этим

путем?

Анна Алексеевна: Во-первых, несмо-

тря на все заботы и переживания, я стара-

лась каждое утро общаться с Богом, читать

Библию и молиться. Вставала я раньше,

чем дети или муж. И я вижу, что сейчас это

все окупилось, эти все мои, как говорится,

духовные затраты. 15 лет бессонных ночей.

Но я сейчас радуюсь, смотря на своих детей.

И это награда за то, что я старалась как-то

быть ближе с Господом. Старалась с самого

утра определить, что главное, что важное

сделать в этом дне, а что можно оставить на

завтра. И как-то все получалось.

КОР: Действительно, родить много

детей — это еще не все. Воспитать их и при-

вести ко Христу — вот это самая важная и

самая главная задача родителей. И можно

видеть, что далеко не во всех многодетных

семьях все дети верующие. Часто бывает

так, что часть детей в церкви, а другая их

часть в мире и живут, как и все мирские

люди. Что помогло Вам привести Ваших

детей к Христу? Я знаю, что у Вас все дети

верующие, являются членами церкви и слу-

жат Господу.

Анна Алексеевна: Не могу сказать,

чтобы дети всегда были идеальными. Были

и непослушными, было и упрямство, и, как

все, дети показывали свой характер. Но мы

с мужем пытались быть для них друзьями.

ПОСВЯЩАЕТСЯ МАТЕРЯМ

20 Н а ш і с л у х а ч і

Мы старались их научить, чтобы они слу-

шались не из страха наказания, а из любви,

чтобы они уважали наш авторитет и пони-

мали, что если они непослушны и огорчают

родителей, они огорчают этим Господа и

причиняют Ему боль. С другой стороны, мы

очень много, практически каждый вечер,

вместе молились, читали Слово Божье. И

это наше каждодневное общение укрепляло

их веру, особенно когда у нас были какие-то

переживания. Когда папа наш часто уезжал

в командировки, был в опасностях на доро-

гах, мы становились все на колени и горячо

молились. И вера в детях возрастала, когда

они видели, что Господь отвечает на наши

молитвы, что он посылает нам ответы.

Потом мы старались приучить своих детей

к труду. Мы не отделяли себя от детей. Что

бы мы ни делали, они всегда были с нами.

У них было очень мало свободного времени

в будние дни, потому что они ходили еще в

музыкальную школу, сын Тимофей закон-

чил и художественную школу. А в воскре-

сение мы никогда не работали. Сколько

б у нас не было забот — седьмой день

Господу. Утром мы шли все на служение в

церковь. Господь давал им желание рано

вставать, мы их и не будили. И слава

Господу! У нас было очень много друзей,

мы везде ездили, а когда было свободное

время, ходили с детьми в лес, на речку, с

друзьями варили полевую кашу, обща-

лись, играли в мяч. И так дети понимали

вместе с нами, как работать и отдыхать.

Почти всегда мы ужинали все вместе

и за столом общались. Наши семейные

проблемы мы решали вместе с детьми.

У нас не было тайн: сколько у нас денег,

есть ли у нас деньги или нет, дети все

это знали, мы от них не прятались. Мы

решали вечером за столом, что нам

надо купить, куда пойти, как решить

их школьные вопросы, проблемы. Это

нас как-то сближало, мы действительно

были друзьями со своими детьми. И до

сих пор эта дружба сохранилась. Даже

когда они уже взрослые, мы стараемся

на праздники быть вместе. Дружба, зало-

женная в начале, сохраняется до конца.

КОР: Анна Алексеевна, а какое учас-

тие в жизни детей Вы принимаете теперь?

Я знаю, что многие из них уже взрослые

и имеют свои семьи, своих детей. Какова

роль мамы сегодня для них?

Анна Алексеевна: Однажды я заме-

тила, что одна из дочерей стала общаться

с девочками сомнительного поведения.

Когда я ей сказала, что не приветствую ее

дружбу с ними, она нагрубила мне, дала

мне отпор и ушла вместе с ними на улицу.

Я зашла в комнату, упала на колени и

просто кричала к Богу: «Господи, Ты

знаешь, как трудно она мне досталась!

Неужели я ее родила для ада? Спаси ее,

ради Твоих страданий на кресте! Возьми

ее в Свои руки! Сегодня я отдаю Тебе

всех моих детей. Они — Твои! Возьми

их и употреби для Своей вечной славы.

И если Ты захочешь забрать их от меня

и послать куда-то на служение, не буду

им препятствовать, только бы они были

с Тобою!» Дочка действительно через

некоторое время возвратилась домой,

вся в слезах, попросила прощения у

меня, стала на колени, помолилась. Она

первая покаялась в церкви, первая при-

няла крещение и теперь служит Богу,

а я радуюсь этому. И с того дня, когда

я увидела, что Господь так отвечает на

молитвы, я положила в сердце своем

раз в неделю быть в посте и молитве за

своих детей. И до сих пор я вижу Божьи

ответы. Сейчас, когда дети уже взрослые

я понимаю, что искушений очень много,

они так же нуждаются в Божьем попе-

чительстве, в Божьей защите, и поэтому

я все равно продолжаю каждую неделю

поститься и молиться. Сколько Господь

даст мне жизни, не устану молиться и за

внуков своих!

КОР: Спасибо большое. Анна

Алексеевна, а что бы вы пожелали

читателям журнала, молодым семьям,

молодым матерям? Что бы вы сказали им

уже из своего жизненного опыта?

Анна Алексеевна: Молодым мамам

я пожелала бы быть ближе к Господу.

Особенно тем, которые еще вынашивают

детей под своим сердцем. Мне когда-то

говорили, что детей нужно воспитывать,

когда они еще в утробе. Я как-то этого

не понимала. Но сейчас, когда я смотрю

на своих детей, я узнаю в них свое пове-

дение — как я вела себя во время бере-

менности, все сказалось на их жизни. И

я хочу сказать: не убивайте свое время

возле телевизора, больше бывайте на

природе, восхищайтесь звездами, вос-

ходами, закатами, каждой травинкой,

цветочком, воспитывайте в своем буду-

щем ребенке красоту и богатство души.

Читайте больше Слово Божье, духовную

литературу, пойте Господу, как можете.

Это восхваление Бога, чтение Его Слова,

будет давать через кровь матери залог

Духа Святого вашему будущему ребенку.

А тем, у которых уже есть дети, я

хотела бы сказать: не отвлекайтесь от

своих детей, будьте вместе с ними. Не

усаживайте их возле телевизора или

компьютера, когда вам некогда, пусть

они будут с вами. Дети не должны вам

мешать. Да, это будет отнимать у вас

больше времени, но оно в будущем

окупится. Не жалейте времени и себя

для детей. Что посеет человек, то он и

пожнет! Как вы сейчас уделяете время

ребенку, то пожнете в старости. А когда

вы будете знать, что дети служат Господу,

на душе будет мир и покой.

Анна Алексеевна и ее большая семья

21Н а ш і с л у х а ч і

СОНЦЕ ДОБРОТИ«У внутрішньому світі людини доброта — це сонце», — сказав Гюго. А Емерсон висловися так: «Скільки в людині доброти, стільки в ній і життя». Сонце доброти зігріло наші серця, коли ми (Олександр Боровик, Наталія Іщенко та Олеся Василенко, а також Станіслав Каспров) 13 березня відвідали черкаську церкву «Дім Євангелія».

Доброта, привітність і щирість. Їх ми відчули у ставленні до себе від-

разу ж, тільки-но переступили поріг церкви. Й ми зрозуміли, що в серцях

членів «Дому Євангелія», справді, живе Христос. На богослужінні Господь

подарував нам (Наталії та Олесі) чудову можливість розповісти про служіння ТСР, Олександрові — виконати декілька христи-

янських пісень на славу Божу, Станіславові, голові Ради опікунів ТСР — виголосити чудову проповідь «Три хрести». Але навіть

не це було найбільшим нашим благословенням того дня. А спілкування з особливо добрими і щирими братами та сестрами з

Черкас, чиї серця були такими відкритими до нас. А наприкінці служіння Господь

дав нам особливий подарунок — на сцену вийшов чоловік на ім’я Валерій. Він

поділився своєю історією про те, як через служіння ТСР навернувся до Бога. А

після покаяння Господь зцілив Валерія від невиліковної хвороби. Справді, коли

чуєш такі історії, ще раз переконуєшся: варто продовжувати радіопрацю. Навіть

якщо інколи доводиться сіяти Боже Слово зі сльозами, пожинаєш — завжди з

радістю.

До Києва ми поверталися підбадьореними, натхненними, сповненими радості

і нових сил для служіння. День видався сонячним, сонячно було і в наших серцях,

зігрітих світлом любові та щирості черкаських друзів у Христі. Спогади про цю

поїздку ми збережемо у нашій пам’яті. Вона була одним із численних благословень,

якими Небеса щедро обдаровують нас, працівників ТСР. Щира подяка Господу!

Олеся Василенко

Всім, хто молодий!Програма «Форум» — це передача для під-літків, котрі небайдужі до себе.Наш девіз: «Відвертість, нагальність, гострота і жодних тем табу».

Щодня наші ровесники стикаються з проблемами, які само-

тужки їм вирішити не під силу.

Ми запрошуємо Вас приєднатися до нашого «Форуму».

Напишіть запитання, відповіді на які хвилюють особисто Вас і

ми обговоримо ці запитання у наших програмах.

Ми дуже розраховуємо на Вашу допомогу у підготовці

форумів.

Тому: підкиньте темку, висловіть думку. Ваше слово почують в ефірі.

Пишіть нам на одну з адрес:

Передача «Форум»

ТрансСвітове радіо

а/с 100 м.Київ, Україна 02090, або:

info@twr-ua.org

З повагою, редакція «Форуму»

Пастор В.Курат і слухач Валерій

Спілкування у «Домі Євангелія»

22 Н о в и н и

14 февраля 2011 года в семью Олега и Лилии Погорелых пришло маленькое счастье — доченька Карина. С этим радостным событием мы все — сотрудники украин-ской редакции ТрансМирового Радио — искренне и сердечно поздравляем.

Набухая, лопаются почки,

Потому что жизнь права во всем.

Поздравляем с днем рожденья дочки —

Самым дорогим на свете днем.

Пусть она растет всегда счастливой

И опорой станет в трудный час,

Как любовно всхоженная нива,

Добрым хлебом за труды воздаст.

Друге оголошення є приємнішим і для нас, і для багатьох наших слухачів. Від

26 березня 2011 року передачі ТрансСвітового Радіо на середніх хвилях виходять

в ефір одним блоком, на частоті 999 кГц. Починається блок о 21:00, і триває до

22:30 за київським часом. Тож, щоб послухати передачу «Через Біблію до живого

Бога», а потім — всі інші наші програми, відтепер вмикайте свої приймачі о 21

годині, налаштовані на частоту 999 кГц (300 м, СХ). Ми вважаємо цю зміну приєм-

ною, оскільки мешканці сільських місцевостей встигатимуть зі своїми домашніми

справами до 21 години. З іншого боку, остання передача блоку закінчуватиметься

у більш ранній час, що є зручнішим для людей старшого віку.

Бажаємо вам чистого прийому. До зустрічі в ефірі!

Маленькое счастье

Банківські реквізити

Зміна частот

——

ййй

,

Шановні слухачі і читачі! Маємо для вас два оголошення. 7 березня 2011 року

банківські реквізити ТрансСвітового Радіо змінилися. Як ми й обіцяли, повідомля-

ємо нові реквізити, на які ви зможете надсилати свої пожертви:

МГО «ТрансСвітове Радіо»

р/р 26005210198040

АТ «ПроКредит Банк», м. Київ, Україна 03115

МФО 320984

Ідентифікаційний код 25699461

Лилия Погорелая с дочерью КаринойСемья Погорелых

23Н о в и н и

ЗАКАЗАТЬ ВСЕ ЭТИ ДИСКИ ВЫ МОЖЕТЕ ПО АДРЕСУ:

Туз Николай Михайлович, а/я 2155, Черкассы, 18020Тел.: (0472) 43-01-15, Моб. 0504474776

e-mail: book@smirna.org

Программа«Жизнь, как она есть»Рассказы основанные на реальных событиях не оставят вас равнодушными

Программа«Домашний очаг»Если вы мечтаете создать крепкую семью, хотите преодолеть семейный конфликт, желаете правильно воспитывать своих детей — этот диск для вас!

Программа«Жизнь как она есть»Жизненные истории о вечных истинах

По многочисленным просьбам наших слушателей харьковская студия ТМР подготовила новые диски с радиопрограммами в формате MP-3.