Група 4 Б сс...

$: Група 4 Б сс (9)k-m-k.com.ua/wp-content/uploads/2020/04/Praktychni-zanyattya-Ohorona-pratsi...Група 4-Б с\с (9) ІІ, ІІІ бригада 1. Дописати СПРС$
1

Основи охорони праці та охорона праці в галузі

викладач: Агаркова Л.В.

Група 4-Б с\с (9)

ІІ, ІІІ бригада

1. Дописати СПРС (12 тем)

2. Вивчити зміст лекційного матеріалу

Тема №1 Загальні питання охорони праці. Правові та організаційні основи

охорони праці. Державне управління охорони праці, державний нагляд:

громадський контроль за охороною праці. Організація охорони праці на

підприємстві. Навчання з охорони праці.

Тема №2 Основи фізіології та гігієни праці. Основи виробничої безпеки. Основи

пожежної профілактики на виробничих об’єктах .

3. Скласти тезисний конспект змісту теоретичної частини практичних занять,

вирішити подані задачі, тести за темою практичного заняття.

Практична робота №1 Організація охорони праці на підприємстві. Навчання з

питань охорони праці.

(Види інструктажів, структура інструкцій з охорони праці, служба охорони

праці підприємства, повноваження, напрямки роботи)

Практична робота №2 Профілактика травматизму та професійних захворювань.

(Розслідування нещасних випадків на виробництві, обставини, за яких нещасні

випадки вважаються пов’язаними з виробництвом, обставини, за яких нещасні

випадки не визнаються пов’язаними з виробництвом, склад комісії з

розслідування, документація)

Практична робота №3 Основи фізіології та гігієни праці (Мікроклімат).

(Склад повітря, визначення поняття «мікроклімат», «терморегуляція», види

терморегуляції, атестація робочих місць за умовами праці, перелік факторів

виробничого середовища і трудового процесу у карті умов праці, гігієнічна

класифікація умов праці)

Практична робота №4 Основи фізіології та гігієни праці (Виробниче

освітлення).

(Визначення поняття «виробниче освітлення», вимоги до виробничого

освітлення, види виробничого освітлення)

2

Практична робота №5 Основи виробничої безпеки.

(Визначення поняття «електробезпека», класи приміщень за ступенем небезпеки

ураження електричним струмом, визначення поняття «звук», «шум», методи

та засоби захисту від шуму, загальні вимоги безпеки до технологічного

обладнання)

Практична робота №6 Основи пожежної безпеки на виробничих об’єктах.

(Визначення поняття «протипожежний режим», план евакуації, інструкція з

правил поведінки на випадок виникнення пожеж, види вогнегасників)

3

Практична робота №1, 2

Тема: ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ. НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ

ОХОРОНИ ПРАЦІ. ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ ТА ПРОФЕСІЙНИХ

ЗАХВОРЮВАНЬ

Зміст і послідовність виконання завдань Завдання № 1

Проведіть первинний інструктаж медичній сестрі, яка оформилася на роботу на посаду

медичної сестри маніпуляційного кабінету. Заповніть відповідну документацію

(журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці).

Алгоритми виконання практичної навички

Проведення первинного інструктажу з охорони праці

Зразок журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці Титульна сторінка

__________________________________________________________________

(підприємство, організація, установа, навчальний заклад, їх підпорядкованість )

ЖУРНАЛ реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці

(цех, дільниця, бригада, служба, лабораторія, майстерня тощо)

Розпочато "__"_____________20__р.

Закінчено "__"_____________20__р.

Форма журналу №

з

/

п

Дата

прове

дення

інстр

укта

жу

Прізвище,

ініціали

особи, яку

інструк-

тують

Профе-

сія,

посада

особи,

яку

інструк

тують

Вид

інструктажу

(первинний,

повторний,

позапланов

ий), назва та

№

інструкції

Причина

проведен

ня

позаплан

ового або

цільового

інструкта

жу

Прізвище,

ініціали

особи, яка

інструктує

Підпис Стажування на робочому місці

особи,

яку

інструк

тують

особи,

яка

інструк

тує

Кількі

сть

змін

з___

до___

Стажуван

ня

пройшов

(підпис

працівни

ка)

Знання

перевірив, допуск до

роботи

здійснив (підпис,

дата)

Послідовність Зміст Примітка

Оснащення 1. Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому

місці

2. Інструкція з охорони праці за посадою та видами робіт

Місце виконання Робоче місце працівника лікувально-профілактичного закладу

Послідовність

виконання

1. Привітайтеся з працівником, повідомте своє прізвище,

посаду

2. Поясніть мету проведення первинного інструктажу та

вимоги нормативно-правових актів, які регулюють

проведення навчання та перевірки знань працівників з

питань охорони праці

3. Проведіть первинний інструктаж працівникові

зазначивши

- загальні вимоги з охорони праці;

- загальні положення інструкції з охорони праці;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки підчас виконання роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

4. 4. Зробіть запис про проведення первинного інструктажу в

журналі реєстрації інструктажів на робочому місці

5. 5. Запропонуйте працівникові поставити свій підпис у

зазначеній документації

4

Примітка: до журналу інструктажів мають бути додані інструкції з охорони праці та техніки безпеки і

виробничої санітарії; сторінки журналу повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

Завдання № 2

Складіть розділ інструкції з охорони праці для медичної сестри маніпуляційного

кабінету (варіант за номером у списку бригади)

1, 6 -варіант - Розділ «Загальні положення»

2, 7 - варіант - Розділ «Вимоги безпеки перед початком роботи»

3, 8 - варіант - Розділ «Вимоги безпеки під час роботи»

4, 9 - варіант - Розділ «Вимоги безпеки по закінченні роботи»

5, 10 - варіант - Розділ «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях»

Алгоритми виконання практичної навички

Складання інструкції з охорони праці

Послідовність Зміст Примітка

Оснащення 1. НПАОП 0.00-6.03-93. Порядок опрацювання і

затвердження власником нормативних актів про охорону

праці, що діють на підприємстві

2. Положення про розробку інструкцій з охорони праці,

затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998

№9

3. Посадова інструкція працівника

Місце виконання Лікувально-профілактичний заклад

Послідовність

виконання

1. Опрацюйте вимоги нормативно-правових актів, які

регулюють питання в галузі опрацювання інструкцій з

охорони праці, що діють у межах установи, організації

2. Визначте посадові обов’язки працівника для котрого маєте

скласти інструкцію з охорони праці, згідно з посадовою

інструкцією.

3. Складіть зміст інструкції за відповідними розділами з

оформленням титульного аркуша, першої сторінки

інструкції:

- загальні положення;

- вимоги безпеки перед початком роботи;

- вимоги безпеки підчас роботи;

- вимоги безпеки після закінчення роботи;

- вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

4. Надайте проект інструкції з охорони праці службі охорони

праці, юридичній службі лікувального закладу для

узгодження.

5. Надайте інструкцію з охорони праці головному лікареві для

затвердження.

6. Зробіть відповідний запис у журналі реєстрації інструкцій з

охорони праці в лікувальному закладі

5

Додаток

до Положення про розробку

інструкцій з охорони праці

Титульний аркуш інструкції

Перша сторінка інструкції

Остання сторінка інструкції

___________________________________________________

(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ №_____

_______________________________

(назва)

________________________

(місце видання)

___________________________________________________

(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ____________________________

(посада роботодавця)

________________________________

(найменування підприємства)

___________ ________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

від ____________________№________

(число, місяць, рік)

ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ №_____

_______________________________

(назва)

(Текст інструкції)

(Текст інструкції)

____________________________ _____________________ ______________________

(посада керівника підрозділу особистий підпис) (прізвище, ініціали)

організації-розробника)

УЗГОДЖЕНО:

Керівник (спеціаліст) служби

охорони праці підприємства ______________________ ____________________

(особистий підпис) (прізвище, ініціали)

Юрисконсульт ______________________ _____________________

(особистий підпис) (прізвище, ініціали)

6

Для опрацювання змісту розділів інструкції з охорони праці використайте поданий нижче

теоретичний матеріал.

Розробка і зміст інструкцій з охорони праці підприємств висвітлено в «Положенні

про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємств» (наказ Держнаглядохоронпраці

№9 від 29 січня 1998р.). Вимоги цього Положення є обов'язковими для всіх міністерств,

інших органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм

власності і видів діяльності. Інструкції з охорони праці, що діють на підприємстві, повинні

переглядатися один раз на п’ять років, а для професій або видів робіт з підвищеною

небезпекою – один раз на три роки.

Інструкції з охорони праці повинні містити такі розділи:

загальні положення;

вимоги безпеки перед початком роботи;

вимоги безпеки під час виконання роботи;

вимоги безпеки по закінченні роботи;

вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Розділ «Загальні положення» повинен містити:

дані про застосування інструкції;

загальні дані про об'єкт розробки;

умови і порядок допуску працівників до самостійній роботі з професії або до

виконання відповідного виду робіт;

вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що відносяться до питань

охорони праці для даного виду робіт або професії, а також дані про специфічні

особливості організації праці й технологічних процесів і про коло трудових

обов'язків працівників даної професії;

характеристику основних небезпечних і шкідливих виробничих факторів для

даної професії чи виду робіт, особливості їхнього впливу на працівника;

перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту,

що підлягають видачі працівникам даної професії або виду робіт відповідно до

діючих норм, з посиланням на стандарти або технічні умови на них;

вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, що повинні дотримуватись

працівники при виконанні робіт.

Розділ «Вимоги безпеки перед початком роботи»повинен містити:

порядок прийому зміни у разі безперервної роботи виробничого устаткування

або технічного процесу;

порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;

порядок перевірки справності устаткування, інструмента, захисних засобів;

порядок перевірки наявності й стану вихідних матеріалів;

порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності устаткування,

інструмента, засобів захисту і т. п.

Розділ «Вимоги безпеки під час роботи» повинен містити:

дані про безпечну організацію праці, прийоми й методи безпечного виконання

робіт, правила використання технологічного устаткування, пристроїв і

інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні

методи й прийоми праці, які заборонено застосовувати;

правила безпечного поводження з вихідними матеріалами, готовою

продукцією, допоміжними матеріалами й відходами виробництва, що

становлять небезпеку для працівників;

правила безпечної експлуатації внутрішньоцехових транспортних і

вантажопідйомних засобів, механізмів, тари;

вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах і транспортуванні

вантажів;

вказівки про порядок додержання робочого місця в безпечному стані;

7

можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи

устаткування і технологічного регламенту, способи їхнього усунення;

вимоги щодо використання засобів індивідуального й колективного захисту від

шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

умови, при яких робота повинна бути припинена;

вимоги із забезпечення пожежо- і вибухобезпечності;

порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки або раптові

захворювання; факти порушення технологічного процесу, виявлені

несправності устаткування, засобів захисту та про інші небезпечні й шкідливі

виробничі фактори, що загрожують життю і здоров'ю працівників.

Розділ «Вимоги безпеки по закінченні роботи» повинен містити:

порядок безпечного відключення, зупинки, розбирання, очищення і змащення

устаткування, пристроїв, а при безперервному процесі – порядок передачі їх

черговій зміні;

порядок здачі робочого місця;

порядок збирання відходів виробництва;

вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен

дотримуватись працівник після закінчення роботи;

порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, виявлені в процесі

роботи.

Розділ «Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях» повинен містити:

дані про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерних причинах аварій;

дані про засоби й дії, спрямовані на запобігання можливих аварій;

порядок дій, особисті обов'язки власника і працюючого, правила проведення

робіт при виникненні аварії відповідно до плану її ліквідації, у тому числі у

разі її виникнення під час здачі–прийому зміни при безперервній роботі;

порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них

призвести;

дані про порядок застосування засобів протиаварійного захисту і сигналізації;

порядок дій з надання долікарської допомоги потерпілим під час аварії.

8

Короткі відомості з теоретичної частини роботи Навчання та перевірка знань з ОП.

Працівники під час прийняття на роботу повинні проходити за рахунок роботодавця

інструктаж, навчання з питань ОП, з надання першої медичної допомоги потерпілим від

нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварій. Працівники, зайняті на

роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні

щороку проходити спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових

актів з ОП. Допуск до роботи працівників, які не пройшли навчання чи інструктаж з охорони

праці, забороняється. Посадові особи проходять навчання та перевірку знань з питань

охорони праці 1 раз на 3 роки.

Інструктажі з охорони праці.

Інструктажі з питань ОП проводяться на всіх підприємствах, установах, організаціях

незалежно від характеру трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета – навчити

працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої

трудові обов’язки.

1. Вступний – проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну

або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посадою;

працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню

участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають

на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних

закладів перед початком трудового й професійного навчання.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що

призначена на це наказом.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також

у документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та

проінструктований працівники.

2. Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з

новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього

роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях,

дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб

спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з

ОП та інших нормативно-правових актів про ОП, технологічної документації.

Первинний інструктаж проводить безпосередній керівник робіт.

3. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах

з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці, на інших роботах – 1 раз на 6 місяців. Мета

– поновити знання та уміння виконувати роботу правильно і безпечно.

4. Позаплановий інструктаж:

- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про ОП;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування та інших

факторів, які впливають на ОП;

- при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння

або аварії;

- на вимогу працівника органу державного нагляду при виявленні недостатнього знання

працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів з ОП;

- при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж 30 календарних днів для робіт з

підвищеною небезпекою, а для решти робіт – більш ніж 60 днів.

5. Цільовий інструктаж:

- при виконанні разових робіт, що не пов’язані безпосередньо з основними роботами

працівника;

- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;

- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом чи

іншими документами;

- в разі проведення екскурсій або організації масових заходів (екскурсії, походи, спортивні

заходи тощо). Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт (наказ).

9

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на

виробництві.

Постанова КМУ № 337 від 17.04.2019р. «Порядок розслідування та обліку нещасних

випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві».

Нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника

небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним

трудових обов’язків або в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням

роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю, зокрема від одержання поранення,

травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання

(отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку,

обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та

іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі,

стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками

тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на

один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не

менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Гостре професійне захворювання (отруєння) - захворювання (або смерть), що

виникло після однократного (протягом не більш як однієї робочої зміни) впливу на

працівника шкідливих факторів фізичного, біологічного та хімічного характеру (у тому числі

інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання).

Нещасні випадки

Нещасні випадки на виробництві (акт за ф. Н-1) Невиробничі нещасні випадки,

побутові

нещасні випадки, нещасні випадки,

що пов’язані з виробництвом що не пов’язані з виробництвом

Обставини, за яких нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання

(отруєння) визнаються пов’язаними з виробництвом, є:

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов’язків згідно з внутрішнім трудовим

розпорядком підприємства (установи, організації), у тому числі у відрядженні (згідно з

внутрішнім трудовим розпорядком підприємства (установи, організації), на яке він

відряджений);

2) перебування потерпілого на робочому місці, на території підприємства (установи,

організації) або в іншому місці під час виконання трудових (посадових) обов’язків чи завдань

роботодавця з моменту прибуття на підприємство (в установу, організацію) до відбуття з

нього, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку

підприємства (установи, організації), у тому числі в робочий і надурочний час;

3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь

виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни,

пересування працівника з цією метою по території підприємства (установи, організації)

перед початком роботи та після її закінчення;

4) виконання завдань за письмовим розпорядженням роботодавця в неробочий час, під

час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

5) виконання потерпілим дій в інтересах підприємства (установи, організації), де він

працює, що не належать до його трудових (посадових) обов’язків;

6) раптова смерть внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, ішемічного

інсульту, серцево-судинної недостатності або порушення мозкового кровообігу під час

перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво

(реконструкція, капітальний ремонт), технічне переоснащення шахт, рудників, копалень,

метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення

геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому на поверхню з даною ознакою, що

підтверджено медичним висновком;

10

7) раптове погіршення стану здоров’я потерпілого, одержання травм або його смерть

під час виконання трудових (посадових) обов’язків внаслідок впливу шкідливих і небезпечних

факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, що

підтверджено медичним висновком, або у разі, коли потерпілий не пройшов обов’язкового

медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана

потерпілому відповідно до медичного висновку;

8) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству

(установі, організації), або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем

відповідно до укладеного договору з іншим підприємством (установою, організацією);

9) проїзд згідно з установленим завданням і маршрутом до місця чи з місця відрядження

на транспортному засобі (громадському, власному чи службовому тощо, в тому числі

наданому іншим підприємством (установою, організацією) на підставі письмової угоди з

роботодавцем про надання послуг з перевезення), що підтверджується документально та

відшкодовується роботодавцем;

10) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства (установи,

організації) з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця (безпосереднього керівника

робіт);

11) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території

вахтового селища, в тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного

випадку пов’язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з впливом

на нього шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та

напруженості трудового процесу;

12) прямування до об’єкта (між об’єктами) обслуговування за затвердженим

маршрутом або до будь-якого об’єкта за дорученням роботодавця;

13) перебування на території підприємства (установи, організації) або в іншому

визначеному роботодавцем місці у зв’язку з проведенням виробничої наради, одержанням

заробітної плати, проходженням обов’язкового медичного огляду, навчання тощо або

проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних і кваліфікаційних

конкурсів, спортивних заходів, передбачених колективним договором, за наявності

відповідного рішення (наказу, розпорядження тощо) роботодавця;

14) надання підприємством (установою, організацією) благодійної допомоги іншим

підприємствам (установам, організаціям) за наявності відповідного рішення (наказу,

розпорядження тощо) роботодавця;

15) однократний вплив на працівника шкідливих чи небезпечних виробничих факторів,

внаслідок яких у нього виникло гостре професійне захворювання (отруєння), за наявності

висновку закладу охорони здоров’я;

16) вплив небезпечних, шкідливих або інших виробничих факторів під час технологічної

перерви або перерви для відпочинку чи харчування на території підприємства (установи,

організації) згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено

висновком закладу охорони здоров’я або експертної комісії;

17) заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень іншою особою або його вбивство під

час виконання чи у зв’язку з виконанням трудових (посадових) обов’язків або дій в інтересах

підприємства (установи, організації) незалежно від початку досудового розслідування, крім

випадків з’ясування з іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що

встановлено комісією з розслідування та/або підтверджено висновком компетентних

органів;

18) погіршення стану здоров’я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами,

токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, зупинка серця тощо), що

підтверджено медичним висновком, якщо це пов’язано із застосуванням таких речовин у

виробничому процесі чи порушенням вимог щодо їх зберігання та транспортування;

19) ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій на виробничих об’єктах і транспортних

засобах, що використовуються підприємством (установою, організацією);

20) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та

рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку

перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу шкідливих і

11

небезпечних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового

процесу;

21) оголошення працівника померлим внаслідок зникнення під час виконання ним

трудових (посадових) обов’язків (відповідно до ухваленого рішення суду);

22) одержання травм під час використання транспортних засобів, устатковання,

інструментів, матеріалів тощо, що належать і використовуються підприємством

(установою, організацією), у разі їх несправності, що підтверджено відповідними

висновками;

23) одержання травм або смерть потерпілого під час виконання трудових (посадових)

обов’язків у разі перебування його у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного

сп’яніння, підтвердженого відповідним медичним висновком, за наявності технічних або

організаційних причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного

захворювання (отруєння) або у разі, коли потерпілий не був відсторонений від виконання

робіт відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства

(установи, організації) або колективного договору;

24) виконання фізичною особою - підприємцем виду робіт, зазначеного в документах

обов’язкової звітності, за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього пункту;

25) виконання робіт особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на

інших підставах, передбачених законом, особами, які провадять незалежну професійну

діяльність, членами фермерського господарства за обставин, зазначених у підпунктах 1-23

цього пункту;

26) виконання робіт особою, яка фактично допущена до роботи без оформлення

трудового договору (контракту), у разі підтвердження факту перебування потерпілого у

трудових відносинах з роботодавцем за обставин, зазначених у підпунктах 1-23 цього

пункту.

Нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) визнаються

не пов’язаними з виробництвом у разі вчинення потерпілим кримінального

правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою

(ухвалою) про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами;

смерті працівника від загального захворювання або самогубства, що підтверджено

висновками судово-медичної експертизи та/або відповідною постановою про закриття

кримінального провадження.

3. Розв’язати ситуаційні завдання:

Завдання №1.

Працівник лікарні перебуває у службовому відрядженні. Повертаючись додому на

визначеному транспортному засобі потрапив у ДТП, отримав травму, госпіталізований до

лікарської установи (встановлено діагноз: «ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом 2-4 ребер

справа»). Чи вважається даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом?


Медична сестра поліклініки о 7.40 годині по дорозі на роботу підвернула ногу і впала

на території поліклініки (початок робочої зміни о 8.00 годині). Звернулася до

травматологічного пункту, госпіталізована з діагнозом «закритий перелом правої гомілкової

кістки». Чи вважається даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом?


Працівник фізіотерапевтичного кабінету у період робочої зміни використав

лікувальне обладнання для проведення процедури особисто собі. Внаслідок порушення

вимог техніки безпеки при проведенні процедури працівником отримана електротравма. Чи

вважається даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом?


Під час обідньої перерви перебуваючи у їдальні на території лікарні працівник

травмувався. Чи вважається даний нещасний випадок пов’язаний з виробництвом?


У лікувальному закладі виникла пожежа. Під час евакуації хворих і персоналу з

приміщень один із працівників упав і отримав травму. Чи вважається даний нещасний

випадок пов’язаний з виробництвом?

12


Під час виконання професійних обов’язків медичною сестрою поліклініки до неї з

візитом прийшла сусідка для з’ясування особистих побутових питань. Між ними виникла

суперечка, внаслідок якої постраждала медична сестра. Чи вважається даний нещасний

випадок пов’язаний з виробництвом?

4. Заповніть таблицю «Види інструктажів». Для виконання завдання опрацюйте

теоретичний матеріал поданий вище.

5. Дайте відповіді на тестові запитання:

1. Медична сестра влаштовується на роботу в операційний блок. Яка тривалість робочого тижня

для працівника на зазначеній посаді?

A. 30 годин

B. 32 години

C. 40 годин

D. 36 годин

E. 38 годин

2. Неповнолітній працівник звернувся із заявою надати йому щорічну відпустку в літній час на

максимальний термін. Яка тривалість зазначеної відпустки?

A. 15 календарних днів

B. 21 календарний день

C. 24 календарних дні

D. 28 календарних днів

E. 31 календарний день

3. Де проводиться вступний інструктаж з охорони праці?

A. в кабінеті охорони праці

B. на робочому місці

C. в цеху підприємства

D. у кабінеті головного лікаря

E. у структурному підрозділі

4. Де проводиться первинний інструктаж з охорони праці?

A. в кабінеті охорони праці;

B. на робочому місці;

C. в побутовому приміщенні.

D. у кабінеті головного лікаря

E. у відділі кадрів

Вид

інструктажу Коли проводиться

Хто

проводить Періодичність

Зміст

інструктажу

13

5. Як часто проводять повторний інструктаж з охорони праці для працівників, які зайняті на

роботах з підвищеною небезпекою?

A. 1 раз на квартал

B. 1 раз на півріччя

C. 1 раз на місяць

D. 1 раз на рік

E. 1 раз на 3 роки

6. У якому випадку необхідно провести позаплановий інструктаж з охорони праці?

A. при організації масових заходів

B. при виконанні разових робіт, що не пов’язані безпосередніми обов’язками за фахом

C. при переведенні працівника з одного цеху в інший

D. при введені в дію нових або переглянутих нормативно-правових актів з охорони праці,

а також при внесенні змін та доповнень до них

E. проводиться кожні 6 місяців

7. До відділення надійшло нове сучасне обладнання для роботи. Визначте який вид інструктажу

має провести безпосередній керівник робіт для співпрацівників відділення?

A. вступний

B. первинний

C. повторний

D. позаплановий

E. цільовий

8. Для якого виду інструктажу характерний такий перелік питань: загальні відомості про

підприємство, особливості виробництва, основні положення Закону України «Про охорону

праці», правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства тощо?

A. первинного

B. повторного

C. вступного

D. позапланового

E. цільового

9. З якою періодичністю повинні переглядатись інструкції з охорони праці, що діють на

підприємстві, для професій або видів робіт підвищеної небезпеки?

A. раз на три роки;

B. раз на чотири роки;

C. раз на п’ять років;

D. раз на 6 років;

E. раз на десять років.

10. Хто несе відповідальність за створення безпечних умов праці на кожному робочому місці:

A. робітник;

B. інженер з охорони праці;

C. роботодавець;

D. керівник структурного підрозділу;

E. заступник керівника з адміністративно-господарської частини

11. Ознайомлення працівника з вимогами інструкцій з охорони праці на робочому місці

відбувається під час проведення інструктажу:

A. вступного;

B. первинного;

C. повторного;

D. позапланово;

E. цільового.

12. Хто здійснює громадський контроль за дотриманням всіма працівниками вимог інструкцій з

охорони праці:

A. роботодавець:

B. профспілки;

C. уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці;

14

D. самі працівники;

E. керівник структурного підрозділу.

13. До яких небезпечних виробничих факторів віднесемо недостатнє освітлення виробничих

приміщень:

A. фізичні;

B. психофізіологічні;

C. біологічні

14. Трудовий договір – це:

A. угода між працівником і роботодавцем

B. угода між колективом і адміністрацією

C. угода між працівником і профспілковою організацією

15. Новоприйняті на підприємство працівники до початку самостійної роботи проходять

стажування протягом:

A. 1 зміни

B. 15-20 змін

C. 2-15 змін

16. На кого покладаються обов’язки щодо організації своєчасного проходження періодичних

медичних оглядів:

A. на працівника

B. на роботодавця

C. на лікувальний заклад

17. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати:

A. 40 годин на тиждень

B. 36 годин на тиждень

C. 42 годин на тиждень

18. Скорочена тривалість робочого часу для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими

умовами праці становить:

A. 40 годин на тиждень

B. 34 годин на тиждень

C. 36 годин на тиждень

19. Тривалість щорічної основної відпустки становить:


B. 27 календарних днів

C. 24 календарних днів

20. До якої групи згідно з класифікацією шкідливих та небезпечних виробничих факторів

відноситься підвищений рівень шуму на робочому місці:

A. фізичні

B. хімічні

C. біологічні

D. психофізіологічні

E. соціальні

21. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається:

A. наказом по підприємству

B. правилами внутрішнього трудового порядку і графіками змінності

C. розпорядженням керівника структурного підрозділу

22. Прогул – це:

A. неявка на роботу без поважної причини протягом всього робочого дня, а також

більше 3-х годин

B. неявка на роботу без попереднього повідомлення протягом більше 3-х днів

15

C. неявка на роботу без поважної причини протягом всього робочого дня, а також більше

2-х годин

23. У якому відсотку працівник несе матеріальну відповідальність за збиток, причинений

установі, у разі, якщо з працівником укладено письмовий договір про покладання на нього

матеріальної відповідальності:

A. у межах заробітної плати працівника

B. 50%

C. 100%

24. Вкажіть основний принцип державної політики в галузі охорони праці:

A. перевага роботодавця у вирішенні трудових спорів

B. пріоритет життя і здоров’я працівника

C. встановлення різних вимог з охорони праці для різних підприємств

25. Коли роботодавець інформує працівника про умови праці на його робочому місці:

A. під час допуску до самостійної роботи

B. під час укладання трудового договору

C. під час отримання заробітної плати

26. Чи всі працівники підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань:

A. так

B. ні

C. тільки працівники, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах

27. Чи на всіх підприємствах, установах, організаціях проводяться інструктажі з охорони праці

для працівників:

A. так, на всіх (незалежно від характеру трудової діяльності, підлеглості і форми

власності);

B. тільки на тих, де є робота з шкідливими, небезпечними умовами праці

C. взагалі не проводиться на підприємствах, установах, організаціях

28. У якому розмiрi несуть матерiальну вiдповiдальнiсть працiвники при виконанні трудових

обов'язків і з вини яких заподiяно шкоду пiдприємству, установi, органiзацiї?

A. у розмiрi прямої дiйсної шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку;

B. у розмiрi прямої дiйсної шкоди, але не бiльше двомiсячного середнього заробiтку;

C. не бiльше 70 % мiсячного середнього заробiтку.

29. Медична сестра порушила правила протипожежної безпеки, що призвело до спалахування

обладнання. Який інструктаж повинен провести відповідальний за пожежну безпеку?

A. позаплановий протипожежний інструктаж;

B. первинний протипожежний інструктаж;

C. цільовий протипожежний інструктаж.

30. Комісія з розслідування нещасного випадку складає акт про НВ, який пов'язаний з

виробництвом за формою:

A. Н-9

B. П-4

C. Н-1

31. Ви медична сестра. Вас переводять на інше місце для виконання тимчасових одноразових

робіт. Який вид інструктажу повинен бути проведений з Вами?

A. повторний

B. позаплановий

C. цільовий

32. Сторони колективного договору:

A. профспілка - адміністрація

B. робітник - працедавець

C. робітник - профспілка

33. У якому році був прийнятий Закон України «Про охорону праці»?

16

A. 1992

B. 1993

C. 2001

34. При прийому на роботу медсестри інфекційного відділення обласної клінічної лікарні

проводиться первинний інструктаж на робочому місці з охорони праці. Хто проводить даний

інструктаж?

A. завідувач інфекційним відділенням

B. інженер з охорони праці

C. головна медична сестра

D. головний лікар

E. заступник головного лікаря з лікувальної роботи

35. При перевірці стану охорони праці інспектором департаменту охорони здоров’я було

виявлено ряд недоліків. Хто несе відповідальність за стан охорони праці в лікарні?

A. керівник структурного підрозділу

B. інженер з охорони праці

C. головна медична сестра

D. головний лікар

E. заступник головного лікаря з адміністративно-господарської роботи

36. Індивідуальна угода між окремим виконавцем та роботодавцем – це:

A. колективний договір

B. трудовий договір

C. інструкція з охорони праці

D. об’єктова інструкція з пожежної безпеки

E. посадова інструкція

37. До яких робіт забороняється застосування праці жінок?

A. до роботи у нічний час

B. робіт у вихідні дні

C. робіт, що виконуються за сумісництвом

D. робіт, що виконуються в умовах трудового договору

E. виконання роботи за тимчасово відсутнього працівника

38. У лікувальному закладі збільшився штат працівників до 60 осіб. Виникло питання про

створення служби охорони праці. За якої мінімальної кількості працюючих в установі

створюється служба охорони праці?

A. 50 осіб

B. 40 осіб

C. 30 осіб

D. 20 осіб

E. 10 осіб

39. Під час чергування медична сестра послизнулася та отримала забій правого коліна. Який вид

інструктажу з охорони праці проводить безпосередній керівник робіт з медперсоналом

відділення у разі виникнення виробничої травми?

A. вступний




E. цільовий

40. Медичну сестру переводять в інше відділення для виконання разових робіт. Який вид

інструктажу мають провести для неї?

A. вступний




E. цільовий

17

6. Розв’яжіть задачі:

Задача № 1.

На підприємстві працює 3000 осіб, із них 1500 – зі шкідливими речовинами і 600 – на

роботах з підвищеною небезпекою. Ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з

охорони праці Ф = 1820 год. Розрахувати чисельний склад служби охорони праці на

підприємстві.

М1=2+ Рср×Кв

Ф Рср – середньооблікова чисельність працівників підприємства

Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони

праці, =1820 год., який враховує втрати робочого часу на можливі

хвороби, відпустку тощо.

Кв – коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва

Кв=1+Рв+Ра

Рср.

Рв – чисельність працівників зі шкідливими речовинами.

Ра – чисельність працівників на роботах з підвищеною небезпекою.

Задача № 2

У лікарні середньооблікова чисельність працюючих за звітній рік склала 350 осіб. За цей же

період часу відбулося 3 нещасних випадки. Загальна втрата робочого часу через

непрацездатність склала 75 робочих днів. Визначте коефіцієнт частоти нещасних випадків

(Kч) та коефіцієнт тяжкості травматизму (Кв).

Коефіцієнт частоти нещасних випадків показує кількість травмованих на виробництві, що

припадає на 1000 працюючих на підприємстві.

Kч=1000* п / Р п – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою

працездатності на 1 і більше днів.

Р – середньооблікова чисельність працюючих за той же звітний період

часу

Кв=Д/п Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих із втратою

працездатності на 1 і більше днів

7. Добудувати структурно-логічні схеми:

1.

Під час укладання трудового договору

роботодавець інформує працівника про:

Умови праці

18

2.

3.

4.

5.

Література

Навчальна: основна та додаткова

1. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці. Підручник – Львів: Афіша, 2000р. – 350с.

2. Мороз В.М. Охорона праці у медицині та фармації – Вінниця: Нова Книга, 2005р.

Методична

1. Положення про розробку і зміст інструкцій з охорони праці підприємства (наказ

Держнаглядохоронпраці № 9 від 29.01.1998р.).

2. Постанова КМУ № 1232 від 30.11.2011р. «Порядок розслідування та ведення обліку

нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

3. Закон України «Про охорону праці».

Основні характеристики

трудового процесу

Важкість

праці

Напруженість

праці

Інструктажі з охорони праці

Заходи щодо попередження травматизму та професійних захворювань

Склад комісії з розслідування нещасних

випадків:

19

Практична робота №3

Тема: ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ (МІКРОКЛІМАТ)

Короткі відомості з теоретичної частини роботи

Серед параметрів навколишнього середовища найважливішу роль відіграє повітря

робочої зони – це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її

перебування.

Одиниця об’єму чистого повітря містить у собі такі компоненти: азот (78,08%), кисень

(20,94%), вуглекислий газ (0,04%), аргон та інші інертні гази (0,94%), водяну пару. При

такому складі повітря організм людини перебуває у нормальному фізіологічному стані. У

виробничому середовищі де перебувають люди вміст кисню має становити не менше як 20%

за об’ємом.

Метеорологічні умови виробничих приміщень (робочої зони) визначаються

сукупністю параметрів – температури (t ,0С), відносної вологості (φ, %), швидкості руху

повітря (V, м/с), атмосферного тиску (Р, мм. рт. ст.), інтенсивності теплового

випромінювання (Е, Вт/м2). Сукупність цих величин, характерних для конкретних

виробничих умов, називається мікрокліматом.

Терморегуляція організму людини

Визначення допустимого рівня тих або інших параметрів мікроклімату робочої зони

здійснюють виходячи з терморегуляції організму людини, яка знаходиться у взаємозв'язку з

його енергетичними витратами при виконанні тієї чи іншої роботи, що відрізняється

ступенем важкості.

Терморегуляцією називається здатність організму людини регулювати теплообмін з

навколишнім середовищем і зберігати температуру тіла на постійному рівні t0

= 36,6 (± 0,5 0С) незалежно від зовнішніх метеорологічних умов і важкості виконуваної роботи.

Існує два види терморегуляції: хімічна й фізична. Хімічна є терморегуляцією

теплотворення, а фізична – теплообміну організму людини з навколишнім середовищем.

Хімічна терморегуляція реалізується зміною активності обміну речовин

(ослабленням при загрозі перегрівання і посиленням – при охолодженні).При низьких

температурах специфічними реакціями хімічної терморегуляції є:

холодове м'язове тремтіння (при цьому виконання фізичної роботи може і не

відбуватися, а вся енергія «скорочення – розслаблення» м'язів переходить у тепло);

зниження терморегуляторного м'язового тонусу (зменшення скорочувальної

активності м'язів при виконанні зовнішньої роботи).

Фізична терморегуляція є терморегуляцією теплообміну організму людини з

навколишнім середовищем. Вона здійснюється шляхом теплообміну тіла людини з

навколишнім середовищем (передачею або сприйняттям тепла) наступними шляхами:

а) випромінюванням в інфрачервоному (ІЧ) діапазоні частот, що відбувається в напрямку

предметів з більш низькою температурою;

б) конвекцією – нагріванням шару повітря, який безпосередньо знаходиться біля поверхні

тіла людини. Ця частина фізичної терморегуляції складається з конвекції біля відкритих і

закритих частин тіла. В останньому разі конвекція протікає завдяки теплопровідності одягу;

в) тепломасопередачею (випаром вологи з поверхні тіла);

г) підігрівом видихуваного повітря.

Нормування параметрів мікроклімату

Нормування параметрів мікроклімату полягає у встановленні їх оптимальних або

допустимих величин стосовно конкретних виробничих умов (табл. 2). Воно проводиться з

урахуванням таких характеристик: ступеня важкості виконуваної роботи; пори року;

кількості надлишкового тепла, що надходить у робочу зону від устаткування (ДСН 3.3.6.042-

99. Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень).

Оптимальні умови мікроклімату – таке сполучення параметрів метеорологічних умов

на робочому місці, що при тривалому й систематичному впливі на людину забезпечує

збереження нормального функціонування організму без перенапруження роботи механізму

терморегуляції працюючого.

20

Допустимі мікрокліматичні умови – сполучення параметрів мікроклімату, що при

тривалому й систематичному впливі на людину може викликати минаючі чи такі, що швидко

нормалізуються, зміни функціонального і теплового стану організму. При цьому не

відбувається порушення здоров'я працюючого, однак можливе додаткове короткочасне

напруження в роботі механізму терморегуляції.

Нормовані параметри мікроклімату встановлюються з урахуванням періоду року та

категорії робіт за енергозатратами. Теплий період року – середньодобова температура

зовнішнього середовища вище + 100С, холодний період року – середньодобова температура

дорівнює + 100С і нижче.

Таблиця № 1 Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму (ДСН 3.3.6.042-99)

Категорія

робіт

Загальні енерговитрати

організму Характеристика робіт Професії

(приклади) Дж/с (Вт) Ккал/год

Легка – Іа

105–140

90–120

роботи, які виконуються сидячи та не

потребують фізичного напруження

Управлінець, оператор

ПК

Легка – Іб

141–175

121–150

роботи, які виконуються сидячи, стоячи,

ходячи – супроводжуються деяким

фізичним напруженням

Інженерно-технічний

персонал

Середньої

важкості – ІІа

176–232 151–200

роботи, які пов'язані з постійним ходінням,

переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або

предметів у положенні стоячи або сидячи –

потребують певного фізичного напруження

Працівники ремонтних

майстерень

Середньої

важкості –

ІІб

233–290 201–250

роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з

ходінням, переміщенням невеликих (до 10

кг) вантажів – супроводжуються помірним


Зварювальники

Важка – III 291–349 251–300

роботи, які пов'язані з постійними

переміщеннями, перенесенням значних

(понад 10 кг) вантажів – потребують

великих фізичних зусиль

Вантажники, різнороби,

тваринники

Таблиця 2 Оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху

повітря у робочій зоні виробничих приміщень(ГОСТ 12.1.005-88)

Період

року

Категорія робіт

Температура, °С Відносна вологість, % Швидкість руху, м/с

опти-

мальна

допустима

оптимальна

допустима на

робочих місцях

постійних і не-

постійних, не

більше ніж

оптимал

ьна, не

більше

ніж


робочих

місцях

постійних і не

постійних

на робочих місцях

постійних непостійних

Холод-

ний

Легка – Іа 22–24 21–25 18–26 40–60 75 0,1 ≤ 0,1

Легка – І6 21–23 20–24 17–25 40–60 75 0,1 ≤ 0,2

Середньої важкості –

ІІа

18–20 17–23 15–24 40–60 75 0,2 ≤ 0,3

Середньої важкості – ІІб 17–19 15–21 13–23 40–60 75 0,2 ≤ 0,4

Важка – ІІІ 16–18 13–19 12–20 40–60 75 0,3 ≤ 0,5

Теплий Легка – Іа 23–25 22–28 20–30 40–60 55 (при 28°С) 0,1 0,1–0,2

Легка – 1б 22–24 21–28 19–30 40–60 60 (при 27°С) 0,2 0,1–0,3

Середньої важкості – ІІа 21–23 18–27 17–29 40–60 65 (при 26°С) 0,3 0,2–0,4

Середньої важкості – ІІб 20–22 16–27 15–29 40–60 70 (при 25°С) 0,3 0,2–0,5

Важка – III 18–20 15–26 13–28 40–60 75 (при 24°С) 0,4 0,2–0,6

21

Атестація робочих місць за умовами праці

Для об‘єктивної оцінки умов праці на виробництві проводиться атестація робочих

місць. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 1.09.1992 р. атестація

робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від

форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання,

сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих

факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх

нащадків як тепер, так і в майбутньому. Результати атестації використовуються для

цілеспрямованої і планомірної роботи, спрямованої на покращення умов праці, а також для

надання пільг і компенсацій, передбачених чинним законодавством, таких, як скорочена

тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустку, пільгова пенсія, оплата праці у

підвищеному розмірі.

Для проведення атестації робочих місць та встановлення пріоритету в проведенні

оздоровчих заходів використовується “Гігієнічна класифікація праці за показниками

шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості

трудового процесу", затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від

08.04.2014 р. № 248.

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці діляться на 4 класи –

оптимальні, допустимі, шкідливі та небезпечні (екстремальні) (рис. 1).

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою

розуміється не лише праця в класичному її розумінні, а будь-яка діяльність (наукова, творча,

художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.

Важкість та напруженість праці є одними з головних характеристик трудового процесу.

Важкість праці – це така характеристика трудового процесу, що відображає переважне

навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-

судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність. Важкість праці характеризується

фізичним динамічним навантаженням, масою вантажу, що піднімається і переміщується,

загальним числом стереотипних робочих рухів, розміром статичного навантаження, робочою

позою, ступенем нахилу корпусу, переміщенням в просторі.

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає

навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу

працівника. Дофакторів, що характерризують напруженість праці, відносяться: інтелектуальні,

сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи. Крім того, при

оцінці ступеня напруженості праці враховують ергономічні показники: змінність праці, позу,

число рухів, зорову і слухову напруженість та ін.

Карта умов праці визначає оцінку факторів виробничого і трудового процесів:

1. Шкідливі хімічні речовини

2. Пил переважно фіброгенної дії

3. Вібрація (загальна і локальна)

4. Шум

5. Інфразвук

6. Ультразвук

7. Неіонізуючі випромінювання

8. Мікроклімат у приміщенні

9. Температура зовнішнього повітря (під час роботи на відкритому повітрі)

10. Атмосферний тиск

11. Біологічні фактори

12. Важкість праці

13. Робоча поза

14. Напруженість праці

15. Змінність

22

Рис. 1. Гігієнічна класифікація умов праці

І клас

Оптимальні

умови праці

ІІ клас

Допустимі


ІІІ клас

Шкідливі


ІV клас

Небезпечні


Шкідливі

виробничі

чинники

Психо-

фізіологічні

Хімічні Фізичні

Біологічні

Параметри

мікроклімату:

– температура;

– вологість;

Виробничий шум і

вібрація

Рівень

штучного і

природного

освітлення

Електромагнітні

поля

Радіоактивне

випромі-

нювання

Токсичні

речовини

Канцерогени

Алергенти Мутагенні

речовини

Мікро-

організми

Зберігається не

лише здоров’я

працівників, а й

створюються

передумови для

підтримання

високого рівня

працездатності

Чинники

виробничого

довкілля не

перевищують

встановлених

гігієнічних

нормативів

Створюється загроза

для життя, високий

рівень виникнення

важких форм гострих

професійних

уражень (протягом

робочої зміни)

Ступені

шкідливості

1-й ступінь 2-й ступінь 3-й ступінь 4-й ступінь

Функціональні

зміни здоров’я

виходять за межі

фізіологічних

коливань.

Збільшується

ризик

погіршення

здоров’я

З’являються

функціональні

порушення,

окремі ознаки

або легкі форми

професійної

патології

(за тривалої

роботи –

10 років і більше)

Розвиток легкого

та середнього

ступеня важкості

професійного

захворювання

(із втратою

працездатності за

період трудової

діяльності)

Значне зростання

хронічної

патології та

рівнів

захворюваності

до розвитку

важких форм

професійних

хвороб (із

втратою

працездатності)

23

Зміст і послідовність виконання завдань 1. Повторити тему «Основи фізіології та гігієни праці».

Дати відповіді на тестові завдання (деякі тести з множинною відповіддю):

1. Відповідно до Гігієнічної класифікації

умови праці поділяються на :

A. Десять класів

B. Три класи

C. Шість класів

D. Чотири класи

E. Два класи

2. До шкідливих психофізіологічних

факторів виробництва належать:

A. Фізичні навантаження

B. Зараження інфекційними захворюваннями

C. Порушення режиму праці та відпочинку

D. Монотонність праці 3. Мутагенні речовини:

A. Призводять до порушення генетичного

коду

B. Викликають зміни спадкової інформації

C. Викликають подразнення шкіри

D. Діють як алергени

4. У пологовій залі необхідно провести

аналіз рівня природного освітлення.

Який прилад використовується для

визначення рівня природного

освітлення?

A. Анемометр

B. Люксметр

C. Психрометр

D. Колориметр E. Термометр

5. Чому дорівнює оптимальна вологість

повітря для людини?

A. 0-40 %

B. 40-60 %

C. 60-80 %

D. 80-100 % 6. Медична сестра влаштовується на

роботу в операційний блок. Яка

тривалість робочого тижня для даної

категорії працівників зі шкідливими

умовами праці?

A. 30 годин

B. 36 годин

C. 38 годин

D. 40 годин

E. 42 години

7. Медична сестра працювала протягом

двох років у маніпуляційному кабінеті з

лікарськими препаратами, виник

алергічний дерматит. Який фактор

вплинув на організм працівника?

A. Фізичний

B. Хімічний

C. Біологічний

D. Психофізіологічний

E. Соціальний

8. Пацієнт 38 р., прохідник шахти,

скаржиться на кашель зі слизисто-

гнійним харкотинням та задишку під час

фізичних навантажень. Які анамнестичні

дані підтверджують наявність

професійного захворювання у пацієнта?

A. Наявність шкідливих звичок

B. Тяжка фізична праця

C. Вплив негативних емоцій

D. Тривале переохолодження

E. Вдихання вугільного пилу

24

2. Розв”яжіть задачі

Задача 1.

Визначити скільки робочих місць можна встановити у приміщенні, якщо його розміри

складають: довжина (А) – 10 м, ширина (В) – 4 м, висота (Н)– 3 м. Вимоги санітарних норм

на кожне робоче місце становлять: площа – 6 м2, об’єм – 20 м

3.

Еталон відповіді:

Розрахуємо загальну площу приміщення S = А * В = ….. м2

Розрахуємо загальний об’єм приміщення V= А * В * Н = ….. м3

Отже виходячи з вимог санітарних норм на одне робоче місце та наявної загальної площі та

об’єму виробничого приміщення отримуємо:

…………

Можна встановити ….. робочих місць.

Задача 2.

Визначити кількість нещасних випадків, що трапилася на підприємстві протягом року, якщо

коефіцієнт тяжкості травматизму складає (Кв)– 10, а кількість днів непрацездатності від

травматизму - 200.


Коефіцієнт тяжкості травматизму визначається за формулою

Кв=Д/п

п – кількість нещасних випадків за звітний період із втратою працездатності на 1 і більше

днів,

Д – загальна кількість днів непрацездатності у потерпілих із втратою працездатності на 1

і більше днів

Звідси маємо

п =Д/Кв = ….. нещасних випадків

Задача 3.

У зуботехнічній лабораторії стоматологічної поліклініки встановлено 12 однакових джерел

шуму з рівнем 90 дБА кожний. Визначити сумарний рівень шуму в цьому приміщенні.


Сумарний рівень шуму однакових джерел, дБА, може бути розрахований за формулою:

Р𝛴 = Р + 10 ∗ 𝑙𝑔 𝑁 Р – рівень шуму одного джерела,

N – кількість джерел шуму

Р𝛴 =. . . … … =….. дБА

Задача 4.

У момент часу t = 0 концентрація шкідливих речовин у повітрі виробничого приміщення

об’ємом V0 = 600 м3, дорівнює g0 = 0,11 мг/м

3. У цей момент у приміщенні починає діяти

джерело виділення шкідливих речовин постійної продуктивності М = 66 мг/год.

Визначити, чи можна обмежитися неорганізованим повітрообміном, чи необхідно включити

вентиляцію, якщо до кінця зміни залишилося менше N = 5 год. Шкідлива речовина – сірчана

кислота, ГДК складає 1 мг/м3.


Фактичну концентрацію мг/м3 знайдемо за формулою:

𝑔ф = 𝑀∗𝑁

𝑉+ 𝑔0 = … ….= …. мг/м

3

Порівняємо фактичне значення концентрації шкідливих речовин в робочому приміщенні з

гранично допустимою концентрацією (ГДК) цієї речовини. Для сірчаної кислоти ГДК

складає 1 мг/м3, тобто в приміщенні можна зробити висновок …………..

25

ГДК деяких шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Задача 5.

На постійному робочому місці медичної сестри були виміряні наступні параметри

мікроклімату: температура повітря t = 260С, відносна вологість повітря φ = 62 %, швидкість

руху повітря υ = 0,2 м/с. Характеристика виконуваних робіт: роботи, які пов’язані з

постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) предметів у положенні стоячи або

сидячі – потребують певного фізичного напруження. Дата вимірювання: 12 липня.

Визначте категорію робіт за величиною загальних енерговитрат організму, порівняйте

виміряні значення параметрів мікроклімату з оптимальними та допустимими величинами

відповідно до ГОСТ 12.1.005-88, зробіть відповідні висновки щодо нормалізації умов праці.


Складаємо розрахункову таблицю використовуючи вихідні дані, таблицю «Категорії робіт

за величиною загальних енерговитрат організму (ДСН 3.3.6.042-99)», таблицю «Оптимальні

та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху повітря у

робочій зоні виробничих приміщень(ГОСТ 12.1.005-88)»

Характеристика робочого місця (постійне, непостійне) Постійне

Енерговитрати організму працівника, ккал/год 151 – 200

Категорія робіт Середньої важкості ІІ а

Дата вимірювання 12 липня

Період року (холодний, теплий) теплий

Параметри мікроклімату

Параметр Фактичні значення Оптимальні Допустимі

t, 0С 26 21 – 23 17 - 29

φ, % 62 40 - 60 65

υ, м/с 0,2 не більше 0,3 0,2 – 0,4

Висновок: Роботи відносяться ………. Для досягнення оптимальних параметрів мікроклімату

необхідно ………….

26

Таблиця № 1 Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат організму (ДСН 3.3.6.042-99)

Категорія

робіт

Загальні енерговитрати

організму Характеристика робіт Професії

(приклади) Дж/с (Вт) Ккал/год

Легка – Іа

105–140

90–120

роботи, які виконуються сидячи та не

потребують фізичного напруження

Управлінець, оператор

ПК

Легка – Іб

141–175

121–150

роботи, які виконуються сидячи, стоячи,

ходячи – супроводжуються деяким фізичним

напруженням

Інженерно-технічний

персонал

Середньої

важкості – ІІа

176–232 151–200

роботи, які пов'язані з постійним ходінням,

переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або

предметів у положенні стоячи або сидячи –

потребують певного фізичного напруження

Працівники ремонтних

майстерень

Середньої

важкості –

ІІб

233–290 201–250

роботи, які виконуються стоячи, пов'язані з

ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг)

вантажів – супроводжуються помірним


Зварювальники

Важка – III 291–349 251–300

роботи, які пов'язані з постійними

переміщеннями, перенесенням значних (понад

10 кг) вантажів – потребують великих фізичних

зусиль

Вантажники, різнороби,

тваринники

Таблиця 2 Оптимальні та допустимі величини температури, відносної вологості та швидкості руху

повітря у робочій зоні виробничих приміщень(ГОСТ 12.1.005-88)

Задача 6.

У хімічній лабораторії центральної районної лікарні встановлено 7 джерел шуму з рівнем 70

дБА кожний та 3 джерела шуму з рівнем 52 дБА кожний. Визначити сумарний рівень шуму в

цьому приміщенні.


Сумарний рівень шуму у разі змішаного розміщення декількох груп різнотипного

устаткування може бути розрахований за формулою:

𝐿 = 10 ∗ 𝑙𝑔 (𝑁 ∗ 100.1∗𝐿1 + M * 100.1∗𝐿2 +…+ K * 10𝐿𝑘)

N – кількість однакових джерел шуму з рівнем L1;

М – кількість однакових джерел шуму в дрігій групі з рівнем L2;

К – кількість однакових джерел шуму в іншій групі з рівнем Lк.

𝐿 = ⋯ … … .. = …… дБА

Період

року

Категорія робіт

Температура, °С Відносна вологість, % Швидкість руху, м/с

опти-

мальна

допустима

оптимальна


робочих місцях

постійних і не-

постійних, не

більше ніж

оптимал

ьна, не

більше

ніж


робочих

місцях

постійних і не

постійних

на робочих місцях

постійних непостійних

Холод-

ний

Легка – Іа 22–24 21–25 18–26 40–60 75 0,1 ≤ 0,1

Легка – І6 21–23 20–24 17–25 40–60 75 0,1 ≤ 0,2

Середньої важкості –

ІІа

18–20 17–23 15–24 40–60 75 0,2 ≤ 0,3

Середньої важкості – ІІб 17–19 15–21 13–23 40–60 75 0,2 ≤ 0,4

Важка – ІІІ 16–18 13–19 12–20 40–60 75 0,3 ≤ 0,5

Теплий Легка – Іа 23–25 22–28 20–30 40–60 55 (при 28°С) 0,1 0,1–0,2

Легка – 1б 22–24 21–28 19–30 40–60 60 (при 27°С) 0,2 0,1–0,3

Середньої важкості – ІІа 21–23 18–27 17–29 40–60 65 (при 26°С) 0,3 0,2–0,4

Середньої важкості – ІІб 20–22 16–27 15–29 40–60 70 (при 25°С) 0,3 0,2–0,5

Важка – III 18–20 15–26 13–28 40–60 75 (при 24°С) 0,4 0,2–0,6

27


Тема: ОСНОВИ ФІЗІОЛОГІЇ ТА ГІГІЄНИ ПРАЦІ (ВИРОБНИЧЕ ОСВІТЛЕННЯ)


Освітлення виробничих приміщень

Виробниче освітлення – це система заходів і пристроїв, що забезпечують сприятливу

роботу зорового аналізатора людини та виключають шкідливий або небезпечний вплив

світла на нього в процесі праці.

Нормуються всі види освітлення за характеристикою зорової роботи (ступеня її

точності) відповідно до вимог СНиП ІІ-4-79 «Природне і штучне освітлення. Норми

проектування», згідно з яким для створення нормальних умов роботи зорового аналізатора

людини в процесі праці повинні виконуватися такі основні вимоги:

освітленість на робочих місцях має відповідати характеру зорової роботи

(забезпечення необхідної освітленості робочих поверхонь поліпшує умови бачення

об'єктів, підвищує продуктивність праці);

рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні (при нерівномірній яскравості в

процесі роботи око змушене переадаптуватися, що веде до стомлення зорового

аналізатора);

відсутність різких тіней на робочих поверхнях (у полі зору людини різкі тіні

спотворюють розміри й форми об'єктів розрізнення, що додатково втомлює зір, а тіні,

що рухаються, можуть призвести до травм);

відсутність блисткості й засліпленості (блисткість викликає порушення зорових

функцій, а засліпленість – призводить до швидкого втомлення зорового аналізатора і

зниження працездатності людини);

сталість освітленості в часі (коливання освітленості викликає переадаптацію ока,

призводить до значного втомлення);

правильна передача кольору (спектральний склад штучних джерел світла повинен

бути максимально наближений до спектра природногоосвітлення);

забезпечення електро-, вибухо- і пожежонебезпечності;

економічність.

Види виробничого освітлення Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути:

1)Природне, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом

небосхилу:

- бічне (через вікна у стінах)

- верхнє (через верхні світлові прорізи, скляні ліхтарі)

- комбіноване

2) Штучне, що створюється електричними джерелами світла:

- робоче (створює необхідні умови для нормальної трудової діяльності людини)

- аварійне (включають при виході з ладу робочого освітлення)

- охоронне (передбачається для території підприємств, а також включається в неробочий час

для освітлення приміщень)

- евакуаційне (призначене для евакуації людей і матеріальних цінностей під час виникнення

небезпеки)

Або штучне освітлення в залежності від розміщення джерела світла буває:

- загальне (світильники розташовуються у верхній зоні приміщення)

- місцеве (світильники розміщуються безпосередньо над робочою поверхнею)

- комбіноване (поєднання загального і місцевого)

3) Суміщене, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

28

Зміст і послідовність виконання завдань 1. Повторити тему «Основи фізіології та гігієни праці».

Дати відповіді на тестові завдання: 1. Медична сестра влаштовується на роботу до

лікарні. Який вид медичного огляду вона має

пройти до початку роботи?

A. Періодичний

B. Цільовий

C. Позаплановий

D. Попередній

E. Повторний

2. Яка тривалість щорічної основної відпустки

працівникам віком до 18 років?




D. 24 календарних дні

E. 35 календарних днів

3. Які першочергові заходи слід виконати

медичній сестрі фізіотерапевтичного кабінету

на початку грози?

A. Вимкнути загальний рубильник

B. Вимкнути пускачі в кабінетах

C. Викликати старшу медичну сестру

D. Повідомити завідуючого відділенням

E. Викликати інженера з охорони праці

4. Мінімальна тривалість щорічної основної

відпустки медичним працівникам.






5. До виконання яких робіт забороняється

залучати жінок?

A. Робіт у вихідні дні

B. До роботи у нічний час

C. Робіт, що виконуються за сумісництвом

D. Виконання робіт за тимчасово відсутнього

працівника

E. Робіт, що виконуються на умовах

трудового договору

6. Жінці, яка працює і має двох або більше дітей

віком до 15 років, надається щорічно додаткова

оплачувана відпустка. Тривалістю на скільки

календарних днів?


B. 14 календарних днів

C. 18 календарних днів



7. На промисловому підприємстві робітник

отримав електротравму. Що має бути зроблено

в першу чергу при наданні допомоги

потерпілому?

A. Ввести потерпілому знеболюючі на

заспокійливі

B. Негайно везти постраждалого до лікарні

C. Припинити дію електричного струму

D. Оцінити стан потерпілого

E. Розпочати проведення серцево-легеневої

реанімації

8. До фізіотерапевтичного кабінету звернувся

пацієнт віком 30 років з приводу артриту

правого колінного суглобу. Лікар призначив

фонофорез анальгіну. Під час проведення

ультразвукової терапії пацієнт перестав

відчувати тепло. Які дії медичного працівника?

A. Направити пацієнта до лікаря

B. Продовжити процедуру

C. Збільшити потужність випромінювача

D. Заспокоїти пацієнта

E. Перевірити справність роботи

випромінювача

2. Розв”яжіть задачі

Задача 1.

Розрахувати освітленість, яка створюється місцевим світильником, на робочому місці

дільничної медичної сестри,. Відстань від лампи до розрахункової точки l = 0,4 м; сила

29

світла в напрямку розрахункової точки J = 480 Кд (кандел); кут падіння світлового променя

α = 300; коефіцієнт запасу Кз = 1,5.


Освітленість робочого місця від місцевих світильників може бути розрахована за формулою

Е =𝐽∗cos 𝛼

Кз∗𝑙2 = … ….. Лк

Задача 2.

Визначити фактичне значення коефіцієнта природного освітлення при боковому двобічному

освітленні у приміщенні (розмір приміщення за планом А х В = 11 х 5 м) за такими

вихідними даними: площа віконних прорізів складає 25% від площі підлоги; загальний

коефіцієнт світлопроникності τзаг = 0,47; коефіцієнт врахування відбиття світла r1 = 6,5;

коефіцієнт затемнення вікон розташованими напроти будівлями Кбуд = 1,4; коефіцієнт запасу

Кз = 1,35; світлова характеристика вікон ηв = 13.


У відповідності до СНіП И-4-79 значення коефіцієнта природного освітлення, %, можна

знайти за формулою

еф = 100∗𝑆вікон∗𝜏заг∗𝑟1

𝑆підлоги∗𝜂в∗Кз∗Кбуд

Sпідлоги = ……. м2

Sвікон = 0,25 * Sпідлоги = ….…. м2 (знаходимо за допомогою пропорції)

еф = …… %

Задача 3.

Визначити площу світлових прорізів (вікон), що необхідна для забезпечення нормованого

значення коефіцієнту природної освітленості (КПО). Вихідні дані: розмір об’єкту

розрізнення 0,6 мм (ІV розряд зорової роботи – зорова робота середньої точності); розмір

приміщення А х В = 30 х 10 м; Кз — коефіцієнт запасу = 1,3; ƞв — світлова характеристика

вікон = 8; τзаг — загальний коефіцієнт світлопропускання світлових прорізів = 0,43; r1 –

коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, яке відбивається від поверхонь

приміщення = 1,4; Кбуд — коефіцієнт, що враховує затінення вікон розташованими напроти =

1,0.


Нормовані значення КПО при боковому природному освітленні виробничих

приміщень*

Характеристика зорової роботи Розряд зорової

роботи

КПО, %, при природному

боковому освітлені КПОN

найвищої точності I 3,5*

дуже високої точності II 2,5*

високої точності III 2,0*

середньої точності IV 1,5

малої точності V 1

груба (дуже малої точності) VI 1

робота з матеріалами та виробами, що світяться, у

гарячих цехах VII 1

загальне спостреження за виробничим процесом:

постійне

VIII

1

періодичне при постійному перебуванні людей у

приміщенні 0,3

періодичне при періодичному перебуванні людей у

приміщенні 0,2

загалне спостереження за інженерними

комунікаціями 0,1

* Рекомендується виконувати суміщене освітлення

За табл. нормоване значення коефіцієнта природної освітленості КПО = ……%

Розрахунок бокового природного освітлення приміщення базується на такій формулі:

30

деSвік, Sпідл — площа відповідно вікон та підлоги; (КПО)N — нормоване значення КПО;

Кз — коефіцієнт запасу; ƞв — світлова характеристика вікон; Кбуд — коефіцієнт, що враховує

затінення вікон розташованими напроти; τзаг — загальний коефіцієнт світлопропускання

світлових прорізів; r1 — коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки світлу, яке

відбивається від поверхонь приміщення.

Звідси знаходимо

𝑆вікон = КПО𝑁 ∗ Кз ∗ 𝜂в ∗ Кбуд ∗ 𝑆підлоги

𝜏заг ∗ 𝑟1 ∗ 100

𝑆підлоги = ……. .. м2

𝑆вікон = … … … …. . м2

Задача 4.

Визначити необхідну кількість світильників загального призначення для створення в

приміщенні розміром А х В = 24 х 48 м нормованого освітлення (Е) - 200 лк. Світловий потік

газорозрядної лампи дорівнює 2300 лм (F), коефіцієнт запасу (К) – 1,7; коефіцієнт

нерівномірності освітлення (z) – 1,15; коефіцієнт використання світлового потоку (η) – 0,65.

Система освітлення комбінована.


Основна розрахункова формула за методом використання світлового потоку, лм, має вигляд:

𝐹 = 𝐸 ∗ 𝑆 ∗ 𝑧 ∗ 𝐾

𝑁 ∗ 𝜂 ∗ 𝑛

F – необхідний світловий потік однієї лампи для створення в приміщенні нормованого

освітлення, лм;

E – нормована освітленість, лк;

S- площа приміщення, м2;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення;

K – коефіцієнт запасу;

η – коефіцієнт використання світлового потоку;

N – кількість світильників, шт.;

n – кількість ламп у світильників, як правило, n = 2.

Звідси

𝑁 = 𝐸∗𝑆∗𝑧∗𝐾

𝐹∗ 𝜂∗𝑛 = … … .. = …… шт.

Задача 5.

Визначити відносну площу світлових прорізів у приміщенні операційного блоку, якщо його

розміри довжина 25 м, ширина 10 м, розмір 4 вікон в заданому приміщені довжина 3м і

ширина 2,5м. Які види робіт допускається виконувати згідно з визначеною величиною

відносної площі світлових прорізів (вкажіть розряд зорової роботи)?


Відносна площа світлових прорізів — це відношення площі вікон до площі підлоги

приміщення, що освітлюється.

Розрахункова формула відносної площі світлових прорізів:

𝛼 = 𝑆вік

𝑆підл× 100% = …..=…..%

Де Sвік – сумарна площа вікон у приміщенні м2, Sпідл – площа підлоги у цьому ж

приміщенні, м2.

Обчислюють відносну площу світлових прорізів 𝛼 та порівнюють її з

рекомендованим значенням за таблицею. Згідно з визначеною величиною допускається

виконувати роботи ……… (……. розряд зорової роботи) Таблиця

Рекомендовані значення відносної площі світлових прорізів 𝜶 для виробничих приміщень

Розряд зорової роботи Вид робіт ступенем

точності 𝛼, %

II Дуже високої точності 16-20

III Високої точності 14-16

IV Середньої точності 12-14

V Малої точності 10-12

VI Грубі 8-10

31

Задача 6.

Визначити коефіцієнт Кбуд, що враховує затінення вікон будівлями, розташованими напроти,

за умови, що відстань до протилежної будівлі D = 30 м, висота карнизу протилежного

будинку над підвіконням приміщення Н = 20 м.


Відношення геометричних параметрів D/H = …. За даними таблиці визначаємо коефіцієнт

Кбуд = …... Значення Кбуд

D/H 0,5 1,0 1,5 2,0 3 і більше

Кбуд 1,7 1,4 1,2 1,1 1,0

32


Тема: ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ БЕЗПЕКИ


Електробезпека - це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують

захист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги,

електромагнітного поля і статичного струму.

З метою забезпечення електробезпеки всі виробничі приміщення підрозділяють за

ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом на три класи:

1) Приміщення без підвищеної небезпеки – приміщення, в яких відсутні умови, що

створюють підвищену або особливу небезпеку. (– це сухі приміщення з відносною

вологістю не більше 75 % і температурою повітря в межах + 5…+ 250

С, з

неструмопровідними підлогами (дерев'яними, пластмасовими), з повітряним

середовищем без струмопровідного пилу).

2) Приміщення з підвищеною небезпекою – приміщення, в яких наявна одна з таких

ознак:

сирість – насичена пара, що конденсується, виділяється у вигляді дрібних крапель,

та відносна вологість повітря більше 75 %;

струмопровідний пил;

струмопровідні підлоги (земляні, металеві, залізобетонні, цегляні);

висока температура повітря (вище 35 0С);

можливість одночасного дотику людини до металевих конструкцій будинків,

технологічних апаратів, механізмів і до металевих корпусів електроустаткування.

3) Приміщення особливо небезпечні – це приміщення, в яких наявною є одна з таких

ознак:

сирість - відносна вологість повітря наближена до 100 % (дощ, сніг, часте

обприскування призводять до того, що стіни, стеля, підлога та предмети

вкриваються вологою);

хімічно активне або органічне середовище (постійно або тривало містяться

агресивні пари, гази, рідина, утворюються відкладення або цвіль), що руйнує

ізоляцію та струмопровідні частини електрообладнання;

одночасно дія двох або більше умов підвищеною небезпеки.

Основні правила безпеки при користуванні побутовими та промисловими

електроприладами:

При можливості уникати контакту з металевими частинами електрообладнання, яке

ввімкнене в електромережу

Користуватися приладами, які мають шнур живлення з трьохполюсною вилкою

(попереджуюче включення заземлюючого занулюючого дроту )

Не вмикати в електромережу шнури живлення, які мають пошкоджену ізоляцію

Не застосовувати для опалення приміщень нестандартне (саморобне)

електронагрівальне обладнання

Не користуватися пошкодженими розетками, саморобними подовжувачами

(переносна електропроводка)

Не доторкатися руками до обірваних та оголених дротів електромережі,

електрообладнання

Не замінювати самостійно зіпсовані електрозапобіжники, електролампи, не

проводити ремонт електрообладнанняелектромережі

При прибиранні пилу з електрообладнання, митті підлоги обов’язково вимикати від

електромережі

Не залишати без нагляду працююче електрообладнання

33

Після закінчення робочого дня вимкнути електрообладнання, від’єднати від розетки

електромережі (від’єднуючи вилку від розетки, її слід тримати за корпус, а не смикати

за дріт живлення)

Дія електроструму на організм людини:

1. Термічна (опіки тіла, нагрівання тканин по ходу струму)

2. Електролітична (розклад органічної рідини – крові, лімфи, порушення фізико-хімічного

складу)

3. Механічна або динамічна (розриви, розшарування тканин організму внаслідок

електродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари від

перегрітою струмомо рідини)

4. Біологічна (порушення біоелектричних процесів, які властиві живій матерії; виникають

судоми мязів, тканин серця і легенів).

Три стани людського організму внаслідок дії електроструму

І стан – Потерпілий при свідомості (Забезпечити повний спокій, 2-3 годинне

спостереження, виклик лікаря).

ІІ стан –Потерпілий непритомний, але дихає (Людину покласти горизонтально,

розстебнути комір і пасок, дати нюхати нашатирний спирт, викликати лікаря).

ІІІ стан –Потерпілий не дихає, або дихає з перервами, уривчасто, як вмираючий

(Роблять штучне дихання і непрямий масаж серця).

Ознайомитися з поняттям про шум, методами та засобами від дії шуму

(законспектувати).

Звук - це механічні коливання з частотою від 20 до 20 000 Гц, які поширюються в

просторі . За частотою звукові коливання поділяються на три діапазони: інфразвукові з

частотою менше 20 Гц, звукові від 20 до 20000 Гц та ультразвукові - більше 20 000 Гц.

Основними характеристиками звуку є: частота (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або

сила звуку І (Вт/м2), звукова потужність "¥ (Вт) тощо. Мінімальна інтенсивність звуку, яку

людина відчуває, називається порогом чутливості.

Шум – це хаотичне поєднання звуків різної частоти та інтенсивності. У виробничих

умовах він негативно впливає на працівників: послаблює увагу, посилює розвиток втоми,

сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність і

підвищується ймовірність нещасних випадків. Тому питання боротьби з шумом актуальне

для всіх галузей економіки.

Методи та засоби захисту

Заходи з боротьби із шумом підрозділяються на організаційні, медико-профілактичні,

архітектурно-планувальні, технічні.

Організаційні й архітектурно – планувальні заходи:

угруповання приміщень з підвищеним рівнем шуму в одній зоні будинку, відділення

їх коридорами, підсобними, допоміжними, складськими приміщеннями;

застосування результатів математичного прогнозування рівня шуму на етапі

проектування будівництва або реконструкції;

проектування по можливості більшої кількості виробничих приміщень витягнутої

форми, висотою 6...7 м. При цьому забезпечується зменшення числа відбиття звукових

хвиль;

заборонено діючим стандартом перебування працюючих у зонах з рівнями звукового

тиску L > 135 дБ у будь-якій октавній смузі.

Медико-профілактичні:

проведення попередніх та періодичних медичних оглядів, диспансерне спостереження

за здоров'ям працюючих в умовах підвищеного рівня шуму протягом першого року роботи

(через індивідуальну чутливість людини відносно дії шуму);

підвищення опірності організму працюючих до впливу шуму (щоденний прийом

вітамінів В1, С протягом 2-х тижнів);

використання кімнат психологічного розвантаження, санітарно-курортного лікування.

34

Технічні засоби захисту від шкідливої дії шуму передбачають використання трьох

головних напрямків:

а) усунення причин виникнення шуму або зниження його рівня в джерелі;

б) ослаблення шуму на шляху його поширення;

в) індивідуальний захист працюючих.

Крім наведених колективних методів боротьби з шумом використовують засоби

індивідуального захисту (ЗІЗ). Сюди належать протишумові навушники, що закривають

слухову раковину ззовні і протишумові вставки, що закривають слуховий прохід. До ЗІЗ

належать також протишумові шоломи, що закривають голову, і маски, які використовуються

разом з навушниками. Як індивідуальні засоби захисту від шуму застосовують спеціальні

вкладиші у вушну раковину – беруші, а також шумозахисні навушники.

До профілактичних заходів щодо попередження професійної слухової патології

належить скорочення часу контакту людини з шумом, влаштування короткочасних перерв

для відновлення слухової функції, суміщення професій, попередні та періодичні медичні

огляди.

Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання. Безпека під час вантажо-

розвантажувальних робіт.

Безпека виробничих процесів забезпечується, у першу чергу, безпекою устаткування,

що досягається в основному, врахуванням вимог безпеки на етапі його проектування.

Загальні вимоги безпеки до виробничих процесів визначені ГОСТ 12.3.003-75*. Вони

включають такі положення:

усунення безпосереднього контакту працюючих з вихідною сировиною,

напівфабрикатами, готовою продукцією і відходами виробництва, що шкідливо

впливають на організм людини;

заміна технологічних процесів і операцій, що є джерелом небезпечних і шкідливих

виробничих факторів, процесами й операціями, в яких зазначені фактори відсутні

або мають допустиму інтенсивність стосовно здоров'я працюючих;

комплексна механізація й автоматизація виробництва;

застосування дистанційного керування технологічними процесами й операціями

при наявності небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

герметизація устаткування, що є джерелом шкідливих речовин;

впровадження систем контролю й керування технологічним процесом, що

забезпечують захист працюючих і аварійне виключення виробничого обладнання;

своєчасне одержання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих

виробничих факторів на окремих операціях за допомогою автоматичних

контрольно-вимірювальних пристроїв і систем;

раціональна організація праці й відпочинку з метою профілактики монотонності

чи гіподинамії, обмеження важкості праці;

своєчасне видалення і знешкодження відходів виробництва, що є джерелами

небезпечних і шкідливих факторів;

застосування методів колективного захисту працюючих;

забезпечення пожежної і вибухової безпечності.

При визначенні необхідних засобів захисту працюючих необхідно керуватися

відповідними стандартами системи безпеки праці (ССБП), безпеки виробничих процесів і

виробничого устаткування, що застосовується в цих процесах.

Вимоги безпеки при протіканні технологічного процесу повинні передбачатися в

технологічній документації.

Правильна організація робочих місць включає також врахування ергономічних вимог

до організації робочого місця, передбачених ГОСТ 12.2.049-80. Виконання цих вимог

забезпечує економію рухів працюючого, виключення незручних поз при обслуговуванні

устаткування, правильне компонування пультів керування і т. п.

Розташування виробничого обладнання, матеріалів, заготовок, готової продукції й

відходів виробництва в приміщеннях і на робочих місцях не повинне створювати небезпеку

для працюючих. Відстань між одиницями устаткування, а також між обладнанням і стінами

35

виробничих приміщень, будинків та споруд повинна відповідати вимогам діючих норм

технологічного проектування, будівельним нормам і правилам.

При транспортуванні вантажів необхідно забезпечувати:

використання безпечних транспортних комунікацій:

застосування засобів пересування вантажів, що виключають виникнення

небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

механізацію й автоматизацію перевезень.

У формуванні безпечних умов праці велике значення мають навчання та інструктаж

працюючих з безпечних методів проведення робіт, а також урахування медичних

протипоказань до використання персоналу в окремих технологічних процесах.

Організація заходів безпеки при виконанні вантажно-ровантажувальних робіт

Навантажувальні і розвантажувальні роботи досі залишаються найбільш травмо-

небезпечними і трудомісткими процесами предметної діяльності.

Незадовільна організація праці на цих видах робіт, недотримування вимог безпеки при

укладанні, ув’язуванні і штабелюванні вантажів, неправильне використання

вантажопідйомних машин, пристроїв і транспортних засобів можуть призводити до

аварійних ситуацій з тяжкими наслідками.

Важливу роль у забезпеченні безпеки навантажувально-розвантажувальних робіт

відіграє підготовка території (зони складування) для їх виконання. Майданчики поділяють на

базові (постійні) і зони складування на будівельному об’єкті (тимчасові).

Для безпечного руху транспортних засобів на території майданчиків встановлюють

знаки: “В’їзд”, “Виїзд”, “Розворот” та ін..

Для забезпечення вимог техніки безпеки на цих видах робіт необхідно знати фізико-

хімічні і механічні властивості вантажів, їх розміри, способи упаковки, ув’язки і їх

транспортабельність.

За ступенем небезпеки при навантажуванні, розвантажуванні вантажі поділяються на

сім груп:

1. вантажні мало небезпечні;

2. горючі вантажні;

3. пилові і горючі;

4. балони зі стиснутим газом;

5. обпікаючі рідини;

6. вантажні небезпечні за своїми розмірами;

7. вантажні особливо небезпечні.

Кожен вантаж має своє маркування, що дозволяє вибирати способи

складування,зберігання і переміщення, а також безпечні прийоми при виконанні вказаних

операцій.

Безпека вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт залежить від того,

наскільки правильно розміщені вантажі на транспортних засобах.

Вентиляція. Види вентиляції. Організація повітрообміну в приміщеннях,

повітряний баланс, кратність повітрообміну. Природна і штучна вентиляція

Вентиляція – це регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення

забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря.

Основна вимога до вентиляційних систем – це вилучення з приміщення забрудненого,

вологого або нагрітого повітря та подача на його місце чистого повітря, що відповідає

санітарно-гігієнічним вимогам.

За способом переміщення повітря вентиляція буває природна, штучна (механічна) та

суміщена (природна та штучна одночасно).

Залежно від призначення – для подачі чи видалення повітря або для того й іншого

одночасно – вентиляція може бути припливною, витяжною або припливно-витяжною.

За місцем дії вентиляція буває загальнообмінною і місцевою.

На виробництвах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції

(загальнообмінні з місцевою і т. ін), а в окремих випадках і аварійну вентиляцію, як правило,

вона проектується витяжною.

36

Системи вентиляції мають бути пожежо – й вибухобезпечними, простими в

облаштуванні не переохолоджувати приміщення, не створювати надмірного шуму, бути

надійними в експлуатації та економними. Крім паспорта на кожну вентиляційну установку

складають журнал експлуатації.

Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в

приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює

надходження холодного повітря у приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією

вітру з навітряного боку будівлі виникає, підвищений тиск, а з підвітряного – розріджений.

Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на його

заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого повітря. Природна вентиляція може

бути неорганізованою і організованою.

Механічна вентиляція. У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за

допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку

проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості

шкідливих або вибухонебезпечних речовин. Аварійна вентиляція вмикається автоматично

при досягненні граничної концентрації небезпечних речовин і має забезпечувати 8-12

кратний повітрообмін за годину. Механічна робоча вентиляція може бути загальнообмінною,

місцевою або комбінованою.

Необхідний повітрообмін (м 3 /год) є основною величиною для визначення параметрів

вентиляційної системи та вибору необхідного вентиляційного обладнання. Основним

завданням розрахунку вентиляційних систем є визначення кількості повітря (м3/год),

необхідного для його надходження або вилучення з приміщення. Повітрообмін визначають

розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих виділень (теплоти,

вологи, пари, газу, пилу).

Розрахунки повітрообміну для проектування вентиляційних систем мають на меті

забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану у робочій зоні виробничого

приміщення.

37


Тема: ОСНОВИ ПОЖЕЖНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НА ВИРОБНИЧИХ ОБ’ЄКТАХ


Протипожежний режим – це комплекс встановлених норм поведінки людей, правил

виконання робіт та експлуатації об’єкта спрямованих на забезпечення його пожежної

безпеки.

Цих норм і правил мають дотримуватися усі працівники та відвідувачі.

Протипожежний режим встановлюється переважно такими внутрішніми документами, як

накази та інструкції.

У ході встановлення відповідного протипожежного режиму на кожному об’єкті слід

визначити:

Можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню побутових нагрівальних

приладів;

Порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у т.ч. зварювальних)

Правила проїзду та стоянки транспортних засобів

Місця для зберігання і допустиму кількість сировини напівфабрикатів та готової

продукції, які можуть одночасно розміщуватися у виробничих приміщеннях і на

території (у місцях зберігання)

Порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та

шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень

Порядок відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі

Порядок огляду й закриття приміщень після закінчення роботи

Порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань

пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів

та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх

проведення

Порядок організації експлуатації, обслуговування наявних технічнихї засобів

протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій,

установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення,

вогнегасників тощо.)

Порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та огляд електроустановок,

опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання

Дії працівників у разі виявлення пожежі

Порядок збору членів ДПД та відповідальних посадових осіб у разі виникнення

пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні

З правової точки зору, термін «пожежна безпека» можна розглядати як стан

захищеності особи, майна об’єкта, населеного пункту, регіону, держави від пожеж.

План евакуації складається з двох частин:

1. Текстова – містить інструкції про дії конкретної посадової особи при пожежі, їх

послідовність, порядок їх виконання тощо.

2. Графічна – схематично зображене приміщення. Зеленими стрілочками зображені

маршрути руху (напрямки евакуації), червоними стрілочками напрямки руху до

протипожежних засобів. Схематично зображені кімнати, коридори, балкони, сходи, зовнішня

пожежна драбина та інш. Вказуються пожежні крани, щити, місця розміщення вогнегасників,

телефонів, електрощитових та інш.

Інструкція з правил поведінки і дії на випадок виникнення пожежі У випадку виникнення пожежі ( або виявлення ознак горіння) кожен працівник зобов'яний:

- негайно повідомити про це телефоном 101 пожежну охорону, при цьому необхідно назвати

адресу об'єкта, кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі,

наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

- вжити по можливості заходів до евакуації людей ( в першу чергу з приміщень, де виникла

пожежа та із сусідніх приміщень) і гасіння пожежі та збереження матеріальних цінностей;

- повідомити про пожежу адміністрацію, керівника ( зав відділенням) або чергового лікаря;

- у разі необхідності викликати інші аврійно-рятувальні служби ( медичну, газорятувальну,

міліцію тощо).

38

Небезпекою для організму людини в умовах пожежі є:

відкрите полум’я – температура пожежі становить 1100-1300°С. Тривалість часу,

протягом якого людина може переносити критичні температури становить 10-15 с.

наявність токсичних продуктів горіння – за токсичністю продуктів горіння полімерні

матеріали поділяються на надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірно небезпечні і

мало небезпечні.

оксид вуглецю – спричиняє найбільшу кількість жертв через те, що червоні кров’яні

тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем через створення

карбоксігемоглобіну.

дим – втрата видимості через задимлення, створює загрозу для евакуації людей,

особливо якщо матеріали мають високу димоутворюючу здатність (є ще мале і помірне

димоутворення).

низька концентрація кисню – небезпечним під час пожежі є концентрація кисню до 14-

16%. При 10-12% смерть настає протягом кількох хвилин.

нагріте повітря – вдихання розігрітого до 60°С повітря призводить до некрозу верхніх

дихальних шляхів та опіків легеневої тканини. Вдихання нагрітого під час пожежі повітря

понад 100°С призводить до втрати свідомості, а відтак загибелі вже через декілька хвилин.

руйнування будівельних конструкцій, які в умовах пожежі втрачають вогнестійкість і

міцність, що призводить до травмування і навіть загибелі людей.

паніка

Первинні засоби пожежогасіння:

вогнегасники;

пожежні крани-комплекти, ручні насоси

лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;

ящики з піском, бочки з водою;

азбестові полотнища, повстяні мати та ін.

Пожежні щити встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2.

Комплектація протипожежного щити:

- вогнегаснки

- сокири

- гаки

- ломи

- лопати

- покривало з брезенту або азбесту.

Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники

різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.

Вогнегасники пінні

Ручні хімічні пінні вогнегасники використовуються для гасіння твердих речовин, що

горять, а також горючих і деяких легкозаймистих рідин на площі не більше 1м2. Слід мати на

увазі, що піна електропровідна – нею не можна гасити електрообладнання, що знаходиться

під напругою; піна псує цінне обладнання та папери. Нею не можна гасити лужні метали

калій, натрій, магній та його сплави, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, наявною в піні,

виділяється водень, котрий посилює горіння. Також не можна застосовувати при гасінні

спиртів, оскільки вони поглинають воду, розчиняючись в ній, і при попаданні на них піна

швидко руйнується.

Хімічну піну одержують з водних розчинів кислот і лугів, повітряно-механічну

утворюють з водних розчинів і піноутворювачів потоками робочого газу: повітря, азоту й

вуглекислого газу. Хімічна піна складається з 80 % вуглекислого газу, 19,7 % води і 0,3 %

піноутворюючої речовини. До недоліків пінних вогнегасників відноситься вузький

температурний діапазон застосування (+5°С - +45°С), висока корозійна активність заряду,

можливість пошкодження об'єкту гасіння, необхідність щорічної перезарядки.

Для приведення вогнегасника в дію повертають рукоятку замочного пристрою на

180°, перевертають вогнегасник вверх дном і направляють сопло у вогнище загоряння. При

повороті рукоятки клапан закриваючий горловину кислотного стакана підіймається,

39

кислотний розчин вільно виливається із стакана, змішується з розчином лужної частини

заряду. Вуглекислий газ, що утворився в результаті реакції, інтенсивно перемішує рідину,

обволікається плівкою з водного розчину, утворюючи пухирці піни. Тиск в корпусі

вогнегасника різко підвищується і піна викидається через сопло назовні.

При гасінні твердих матеріалів струмінь направляють безпосередньо на предмет, що

горить, під полум'я, в місця найбільш активного горіння. Гасіння горючих рідин, розлитих на

відкритій поверхні, починають з країв, поступово покриваючи піною всю поверхню, що

горить, в уникненні розбризкування.

Вогнегасники газові

До їх числа відносяться вуглекислотні, в яких як вогнегасяча речовини застосовується

діоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні і вуглекислотні-бромілові.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) призначені для гасіння загорянь

різних речовин і матеріалів (за винятком речовин, які можуть горіти без доступу повітря),

загорянь на електрифікованих залізничному і міському транспорті, електроустановок під

напругою до 380В. Температурний режим зберігання і застосування вуглекислих

вогнегасників від - 40°С до +50°С.

Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника необхідно направити сопло на

вогнище пожежі і відвернути повністю маховичок або надавити на важіль замочно-

пускового пристрою. Перехід рідкої вуглекислоти у вуглекислий газ супроводиться різким

охолоджуванням і частина її перетворюється на "сніг" у вигляді найдрібніших кристалічних

частинок (t= -72°С). Для уникнення обмороження рук не можна доторкатися до металевого

розтруба. Під час переходу вуглекислоти з рідкого стану в газоподібне відбувається

збільшення об'єму в 400-500 разів.

Вуглекислотні-брометілові вогнегасники. Місткість балонів відповідно 3,2 і 7,4 л.

Вогнегасним зарядом є склад 4НД (97 % бром-етила і 3 % вуглекислого газу). Вогнегасна дія

бромистого Етилу заснована на гальмуванні хімічних реакцій горіння, тому його часто

називають антикаталізатором або інгібітором. Для викиду заряду у вогнегасник закачують

повітря під тиском 0,9 МПа. Час дії вогнегасників 20-30 с при довжині струменя 3-4 м.

Вогнегасники цього типу призначені для гасіння невеликих загорянь різних горючих

речовин, тліючих матеріалів, а також електроустановок, що знаходяться під напругою до

380В. Їх використовують в складських приміщеннях, на вантажних і спеціалізованих

автомобілях, на бензороздавальних колонках і т.д. Вогнегасники можуть бути застосовані

при температурі оточуючого повітря від мінус 60 °З до плюс 60°С. Вогнегасний ефект цих

вогнегасників в 14 разів вище, ніж вуглекислотних.

Вогнегасники аерозольні використовують в тих же випадках, що і вуглекисло-

брометилові. Вогнегасний склад хладон (фреон). Використовуються при гасінні пожеж

електронного устаткування, картин і музейних експонатів.

Вогнегасники порошкові

Для гасіння невеликих вогнищ загорянь горючих рідин, газів, електроустановок

напругою до 1000В, металів і їх сплавів використовуються порошкові вогнегасники ОП-1,

ОП-25, ОП-10.

Порошковий вогнегасник ОП-1 "Супутник" місткістю 1л використовується при

гасінні невеликих загорянь на автомобілях і сільськогосподарських машинах. Під час

користування знімають кришку вогнегасника і через сітку порошок уручну розпилюють на

вогнище горіння. Стійка порошкова хмара, що утворюється, ізолює кисень повітря і інгібірує

горіння.

Вогнегасник порошковий (ВІСПИ) дозволяє з високою ефективністю гасити вогнища

загоряння без участі людини. Спрацьовує при нагріві до 100°С і до 200°С. Об'єм, що

захищається, до 9 м3. Переваги: гасіння пожежі без участі людини, простота монтажу,

відсутність витрат при експлуатації, екологічно чистий, нетоксичний, при спрацьовуванні не

псує устаткування, що захищається, може встановлюватися в закритих об'ємах з

температурним режимом від -50°С до +50°С. Вогнегасники ВІСПИ призначені для гасіння

вогнищ пожеж твердих матеріалів органічного походження, горючих рідин або плавких

твердих тіл, електроустановок, під напругою до 1000 В.

40

Порошковий вогнегасник ОП-10 містить в тонкостінному десятилітровому балоні

порошок ПС-1 (вуглекислий натрій з добавками). Подається за допомогою стислого газу

(азот, діоксид вуглецю, повітря), що зберігається в додатковому балончику місткістю 0,7 л

під тиском 15 МПа. Застосовується для гасіння загорянь лужних металів (літію, кадію,

натрія) і магнієвих сплавів.

В інших вогнегасниках цього типу використовуються порошкові склади: ПСБ

(бікарбонат натрія з добавками), ПФ (фосфорно-амміачні солі з добавками), призначені для

гасіння деревини, горючих рідин і електроустаткуванні, СІ-2 (сидикагель з наповнювачем) -

для гасіння нафтопродуктів і пірофорних з'єднань.

Зміст і послідовність виконання завдань 1. Повторити тему «Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах».

Дати відповіді на тестові завдання: 1. Пожежа – це: A. займання, що супроводжується появою

полум’я, виникає тільки під впливом джерела запалювання

B. швидке загоряння горючої суміші без

утворення стиснутих газів, починається без

впливу джерела запалювання

C. неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу

2. Визначте, до якого класу чи підкласу

пожеж відноситься горіння жиро масляної

суміші:

A. підклас А1 B. підклас В1

C. клас Е

3. На яких поверхах розміщуються палати

для важкохворих та дітей у багатоповерхових

лікувальних закладах:

A. на нижніх поверхах B. на верхніх поверхах

C. у підвальних приміщеннях

4. З якого розрахунку мають забезпечуватися

ношами лікувальні заклади з постійним

перебуванням важкохворих, не здатних

самостійно пересуватися:

A. 1 ноші на 3 хворих B. 1 ноші на 5 хворих

C. 1 ноші на 10 хворих

5. Відповідно до вимог пожежної безпеки

центральний основний прохід між ліжками у

лікарняних палатах має становити:

A. не менше 0,5 м завширшки B. не менше 1,2 м завширшки

C. не менше 2,0 м завширшки

6. Чи дозволяється відповідно до вимог

пожежної безпеки встановлювати ліжка в

коридорах, халах, на інших потенційних

шляхах евакуації:

A. так B. ні

C. в залежності від типу закладу

7. У якому напрямку мають відчинятися двері

на шляхах евакуації:

A. у напрямку виходу з приміщень B. у напрямку входу в приміщення

C. в будь-якому напрямку 8. Які умови необхідні для виникнення і

підтримки горіння:

A. наявність тільки джерела запалювання B. наявність середовища без доступу повітря,

легкозаймистих матеріалів

C. наявність джерела запалювання, займистих матеріалів, кисню

9. На планах евакуації стрілки, що вказують

шлях евакуації наносять:

А. червоного кольору;

В. зеленого кольору;

С. до основного виходу зеленого кольору;

D. до запасного виходу червоного кольору.

41

10. Чи можуть шляхи евакуації на схемах

евакуації перетинатися?

А. можуть;

В. не можуть;

С. можуть, якщо нема запасних виходів.

11. Залишаючи приміщення або будівлі, що

постраждали від пожежі, потрібно:

А. відкрити всі двері і вікна;

В. зачинити за собою всі двері і вікна.

2. Ознайомлення з первинними засобами пожежогасіння. Заповніть таблицю

використовуючи поданий матеріал та матеріал з підручника.

№

з/п

Тип вогнегасника Принцип роботи, користування

3. Розв”яжіть задачі.

Задача 1.

Визначте відстань від робочого місця медичного працівника позначеного точкою А до

евакуаційного виходу використавши схему приміщення (рис.1). Запропонуйте рекомендації

щодо складання плану евакуації

Рис. 1.Загальний схематичний план приміщення

Еталон відповіді

Найвіддаленішими від евакуаційних виходів є робочі місця, умовно позначені на рисунку

точками А, В, С, D. Відстані від цих робочих місць до евакуаційних виходів однакові й

становлять 90 м (30 + 60).

План евакуації складається з двох частин:

1. Текстова – містить інструкції про дії конкретної посадової особи при пожежі, їх

послідовність, порядок їх виконання тощо.

2. Графічна – в ній схематично зображені маршрути руху. Напрямки евакуаційних шляхів

показані стрілками зеленого кольору, червоними стрілками позначаються напрямки руху до

вогнегасних засобів. Схематично зображені кімнати, коридори, балкони, сходи, зовнішня

пожежна драбина та інш. Вказуються пожежні крани, вогнегасники, телефони,

електрощитові та інш.

Задача 2.

Охарактеризувати основні принципи і способи здійснення евакуації з приміщення.

Визначити щільність людського потоку в загальному проході заданого приміщення (рис.1).

Вихідні дані: кількість працівників у найчисленнішій зміні — 900; кількість працівників, які

можуть опинитися в приміщенні у службових справах, становить 5 % загальної кількості

працівників.

42

Еталон відповіді

У разі виникнення пожежі на початковій стадії її розвитку виділяється тепло, токсичні

продукти горіння, можливі руйнування конструкцій. Тому необхідно якнайшвидше

організувати евакуацію людей з будівель, що горять. Показником ефективності евакуації є

час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлю

чи споруду загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли час евакуації не перевищує часу

настання критичної фази розвитку пожежі, тобто часу від початку пожежі до досягнення

граничних для людини значень чинників пожежі (критичних температур, концентрацій

кисню тощо).

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Евакуаційних виходів повинно бути не менше двох.

Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель

(приміщень). Допускається влаштування дверей з відкриванням усередину приміщення в

разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб. При наявності людей у приміщенні

двері евакуаційних виходів можуть зачинятись лише на внутрішні засуви, які легко

відмикаються.

Мінімальна ширина шляхів евакуації - не менше 1 м, дверей - не менше 0,8 м.

Щільність людського потоку в загальному проході заданого приміщення

Визначаємо загальну кількість працівників, які можуть перебувати в приміщені:

900 + 0,05 × 900 = 945.

Оскільки проходи поділяють приміщення на дві половини з майже однаковою кількістю

працівників, приймаємо, що на один евакуаційний вихід припадає …… працівників.

Оскільки на один прохід припадає ……. працівників, а його площа від найвіддаленіших

робочих місць S = 60 × 4,5 + 30 × 1,5 = 315 м2, щільність людського потоку становитиме

Z = …𝑁.

….𝑆пр. = ….. працівника/м

2

Де 𝑁 – кількість працівників, яка припадає на евакуаційний вихід;

𝑆пр – площа приміщення, м2.

Задача 3.

Охарактеризувати основні принципи і способи здійснення евакуації з приміщення. Визначте

максимальну відстань між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними виходами з

2 поверху дитячої лікарні (ширина поверху 11 м, довжина поверху 39 м).


У разі виникнення пожежі на початковій стадії її розвитку виділяється тепло, токсичні

продукти горіння, можливі руйнування конструкцій. Тому необхідно якнайшвидше

організувати евакуацію людей з будівель, що горять. Показником ефективності евакуації є

час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будівлю

чи споруду загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли час евакуації не перевищує часу

настання критичної фази розвитку пожежі, тобто часу від початку пожежі до досягнення

граничних для людини значень чинників пожежі (критичних температур, концентрацій

кисню тощо).

Евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено.

Евакуаційних виходів повинно бути не менше двох.

Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель

(приміщень). Допускається влаштування дверей з відкриванням усередину приміщення в

разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб. При наявності людей у приміщенні

двері евакуаційних виходів можуть зачинятись лише на внутрішні засуви, які легко

відмикаються.

Мінімальна ширина шляхів евакуації - не менше 1 м, дверей - не менше 0,8 м.

Максимальна відстань L між найбільш віддаленими один від одного евакуаційними

виходами з приміщення визначається за формулою:

L = 1,5√Р, де Р - периметр приміщення, м.

Отже, максимальна відстань між найбільш віддаленими один від одного

евакуаційними виходами з 2 поверху дитячої лікарні становить

L = 1,5√(2*(а+b))=………=……м.

Група 4 Б сс...

Documents

Transcript of Група 4 Б сс...